Завершення року Степана Рудницького в Україні

Завершення року Степана Рудницького в Україні

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Мушинка, М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7124
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-7124
record_format dspace
spelling irk-123456789-71242010-03-24T12:01:46Z Завершення року Степана Рудницького в Україні Мушинка, М. Статті 2008 Article Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7124 uk Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Мушинка, М.
Завершення року Степана Рудницького в Україні
format Article
author Мушинка, М.
author_facet Мушинка, М.
author_sort Мушинка, М.
title Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_short Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_full Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_fullStr Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_full_unstemmed Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_sort завершення року степана рудницького в україні
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2008
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7124
citation_txt Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT mušinkam zaveršennârokustepanarudnicʹkogovukraíní
first_indexed 2025-07-02T09:53:36Z
last_indexed 2025-07-02T09:53:36Z
_version_ 1836528453072977920
fulltext 6 1-2’2008 Народознавчi Зошити Паралельно з основоположними нормативно- правовими актами держави, Верховна Рада Укра- їни прийняла низку “обслуговуючих” галузь iнте- лектуальної власностi законiв. Це Закон України “Про державну таємницю” вiд 21 сiчня 1994 р.1, “Про захист iнформацiї в автоматизованих систе- мах”2 вiд 5 липня 1994 р., “Про наукову i науко- во-технiчну експертизу”3 вiд 10 лютого 1995 р. Формування законодавчої бази з iнтелектуаль- ної власностi вiдбувалось i шляхом кодифiкацiї вiдповiдних норм у вже згаданому Цивiльному Кодексi України, Кримiнальному Кодексi, Ад- мiнiстративному, Господарському, Митному Ко- дексах України. Норми, котрi є складовою час- тиною цих кодексiв i стосуються iнтелектуальної власностi, спрямованi на її правову охорону та мiстять конкретнi механiзми захисту iнтелекту- альних прав. У Верховнiй Радi України з 2004 р. знаходиться на вивченнi i розглядi Кодекс iн- телектуальної власностi, на жаль, без видимих перспектив. Правниками України вносяться пропозицiї i про створення спецiалiзованих судiв з розгляду спорiв з проблем iнтелектуальної власностi. Зав- данням держави, сучасної юридичної науки, є, перш за все, здiйснення всеобучу, формування правової свiдомостi всiх громадян в галузi iнте- лектуальної власностi, а також правової культури. Законодавство України з iнтелектуальної влас- ностi “живе” i воно розвивається. Свiдченням цього є висока динамiка внесення змiн до базових законiв, що враховують вимоги життя, суспiльнi потреби та об’єктивнi закономiрностi цивiлiзацiй- ного прогресу. Людство практично вичерпує тра- дицiйнi резерви засобiв зростання продуктивнос- тi працi, запаси матерiальних ресурсiв, сировини, енергоносiїв. Шлях до виживання земної цивiлi- зацiї пролягає у вмiлому негайному використаннi iнтелектуального потенцiалу людської спiльноти. Тому ХХI ст., природньо, називають епохою iн- формацiйних процесiв, iнновацiй та iнтелектуаль- ної власностi. 1ВВР України.– 1994.– № 16.– С. 218. 2ВВР України.– 1994.– № 31.– С. 286. 3ВВР України.– 1995.– № 9.– С. 56. Статтi Микола МУШИНКА ЗАВЕРШЕННЯ РОКУ СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО В УКРАЇНI Mykola MUSHYNKA. On Finalization of Stepan Rudnytsky Memorial Year in Ukraine. Тернопiльська облдержадмiнiстрацiя оголосила 2007-ий рiк Роком Степана Рудницького. Iм’я С.Рудницького в Українi до недавнього часу було майже забуте, хоч йдеться про найвизначнiшого географа України, фундатора української нацiо- нальної географiї. На жаль, ще й сьогоднi йо- го iм’я вiдоме хiба-що вузькому коловi географiв. Хто такий Степан Рудницький? Пригадаймо хо- ча би найосновнiшi данi з його бiографiї. С.Рудницький народився 3 грудня 1877 р. в Перемишлi, однак з двох рокiв жив у Тернополi, де почав навчатися в гiмназiї. Вищу географiч- ну освiту здобув у Львовi, Вiднi та Берлiнi. У Львiвському унiверситетi габiлiтувався на доцен- та (1908). Там же вперше в iсторiї запровадив курс “Географiя України” (1913). Пiд час Пер- шої свiтової вiйни працював у Вiденському ант- ропологiчному iнститутi та тiсно спiвпрацював iз Союзом визволення України, Українською Пре- совою службою та товариством “Osteuropa”. В 1917 р. повернувся на кафедру географiї Львiв- ського унiверситету, з якої 1919 р. його було звiльнено польською адмiнiстрацiєю. Повернувшись до Вiдня, вiн став експертом емiграцiйного уряду ЗУНР, з доручення якого виготовляв усi карти та статистичнi данi для по- треб уряду i мiжнародних органiзацiй. Був теж спiвзасновником Українського Вiльного Унiверси- тету, з яким в 1921 р. виїхав у Прагу, став- ши першим деканом його фiлософського факуль- тету. Паралельно викладав географiчнi дисцип- лiни в Карловому унiверситетi, Празькому Нi- мецькому унiверситетi, Українськiй господарськiй МИКОЛА МУШИНКА. Завершення року Степана Рудницького... 7 академiї в Подєбрадах та в Українському високо- му педагогiчному iнститутi iм. М.Драгоманова. В 1922 р. його обрано делегатом ЗУНР на Мiжна- родну конференцiю в Генуї. В 1924 р. був спiв- органiзатором Першого Мiжнародного з’їзду сло- в’янських етнографiв та географiв у Празi. В 1926 р. на запрошення Уряду СРСР С.Руд- ницький виїхав у Харкiв, де його було iменовано завiдуючим кафедри географiї Геодезичного iнс- титуту, директором новозаснованого Українсько- го науково-дослiдного iнституту географiї i кар- тографiї, головним редактором “Записок” цього iнституту. У Всеукраїнськiй академiї наук в Киє- вi вiн завiдував Кафедрою географiї, був заступ- ником голови Комiсiї краєзнавства та директора Музею антропологiї та етнографiї iм. Ф.Вовка. Був теж вiдповiдальним редактором географiч- ного вiддiлу “Української Радянської Енцикло- педiї”, для якої виготовив цiлу серiю гасел i карт. В 1928 р. вiн узяв в Україну своїх дiтей Лева й Iрину (Орисю) та кiлька своїх учнiв з Праги та Львова (В.Баб’яка, В.Гериновича, М.Iваничу- ка, К.Дубняка та iнших). У тому ж 1928 р. i вiн представляв Українську РСР на мiжнарод- нiй географiчнiй конференцiї в Берлiнi. В 1929 р. його було обрано академiком Всеукраїнської ака- демiї наук у Києвi. Останнiм мiсцем його роботи був Харкiвський iнститут народної освiти, в яко- му вiн завiдував кафедрою географiї. Отже, i в Радянськiй Українi (як i ранiше в Захiднiй Єв- ропi) вiн був українським географом номер один. Не було iншого рiвного йому. 21 березня 1933 р. Державне полiтичне управ- лiння УРСР в Харковi його арештувало i пiс- ля шiстьох мiсяцiв iнтенсивних допитiв судова трiйка при колегiї ДПУ УРСР його засудила на п’ять рокiв позбавлення волi за “приналежнiсть до контрреволюцiйної Української вiйськової ор- ганiзацiї”, “шпигунство”, “шкiдництво” та iншi абсолютно вигаданi “грiхи”. Кару вiн вiдбував в сибiрському таборi “Сi- верлаг”, пiзнiше – на Соловках. Не зважаючи на крайнє поганий стан здоров’я, будучи визнаним абсолютним iнвалiдом, непридатним до фiзичної працi (“доходяга”), в тюрмi i таборах вiн напи- сав двi науковi працi: “Геономiя” (342 стор.) та “Ендигенна динамiка земної кори” (1200 стор.), якi таборове начальство в нього вiдiбрало “для провiрки” i слiд по них пропав. 9 жовтня 1937 р. iнша “трiйка” винесла над С.Рудницьким новий вирок – розстрiл. Разом з ним було розстрiляно 1116 в’язнiв колишнього Соловецького монастиря, переважно членiв укра- їнської елiти: вчених, професорiв, полiтикiв, пи- сьменникiв, художникiв, артистiв, композиторiв, представникiв вищого духовенства, лiкарiв. Пе- реважну бiльшiсть з них в часi вiд 30 жовтня до 5 листопада 1937 р. розстрiлював садист Ми- хайло Матвеєв, капiтан Державної безпеки – по 150-250 в’язнiв в день. 59-рiчного Степана Руд- ницького вiн позбавив життя пострiлом в голову 3 листопада 1937 р., про що власноручно пiд- писав заздалегiдь пiдготовлений п’ятирядковий “акт”: “Приговор Тройки УНКВД ЛО по прото- колу № 83 от 9 октября 1937 года в отношении осужденного к ВМН Рудницкого, Степана Льво- вича приведен в исполнение 3 ноября 1937 года, в чем и составлен настоящий акт”. Разом з тим вiн пустив кулi в лоб його учневi та спiвробiтниковi Василю Баб’яку, письменникам Миколi Зерову, Павловi Филиповичу, Валерiю Пiдмогильному, Мирославу Iрчану, Валерiю Полiщуку, режисе- ровi Лесю Курбасу та сотням iнших, за що його було удостоєно титулом “стахановець розстрiльної справи” та нагороджено орденом Червоної Зiрки. До своєї смертi в 1971 р. вiн жив у Москвi i отримував спецiальну пенсiю. Пiсля арешту С.Рудницького в 1933 р. в Укра- їнi всi його роботи були вилученi з бiблiотек i знищенi, архiвнi матерiали – теж знищенi, з ви- нятком деяких карт, якi публiкувалися без на- ведення його прiзвища. Iм’я С.Рудницького було пiддане довiчному забуттю. Перша монографiя про Степана Рудницького появилася лише в умовах незалежної України4. В нiй автор блискуче проаналiзував науковi пра- цi вченого i вказав на їх значення для сучасно- стi. Крiм того, вiн вперше познайомив широку 4Шаблiй Олег: Академiк Степан Рудницький – фунда- тор української географiї.– Львiв; Мюнхен, 1993.– 224 с. 8 1-2’2008 Народознавчi Зошити громадськiсть з чотирьохтомною судовою спра- вою українського географа, в якiй задокументо- ванi найдрiбнiшi деталi його бiографiї. Про ре- абiлiтацiю iменi С.Рудницького вiн, мiж iншим, написав: “Для того, щоб стерти бiлу пляму з iме- нi С.Рудницького багато зробив вчений-етнограф, доктор Микола Мушинка iз Пряшева (Словаччи- на). Вiн написав i опублiкував наприкiнцi 80-их i на поч. 90-их рр. статтi про вченого в українськiй перiодицi Польщi, України, Америки, вiднайшов у Чехо-Словаччинi i опублiкував в Канадi листи С.Рудницького до сестри Софiї та шваґера Ста- нислава Днiстрянських, перiоду 1926-1932 рр., дослiдив епiстолярну спадщину – листи вчено- го до його учителя, наставника i часами опонента академiка М.Грушевського”5. Тут я хочу зазначи- ти, що в 1976 р. у мiстечку Вейпрти в Захiднiй Чехiї я зовсiм випадково познайомився з доч- кою С.Рудницького Емiлiєю Голубовською, яка пiд великим секретом розповiла менi про життя i трагiчну долю свого батька та дала в моє розпо- рядження цiкавi матерiали про нього, його сестру – славну пiанiстку Софiю та її чоловiка, акаде- мiка Станiслава Днiстрянського. На основi цих матерiалiв я розпочав справу громадської реабi- лiтацiї цих визначних дiячiв української науки i культури. З того часу дослiдження життя i наукової спадщини С.Рудницького зробило значний крок вперед. Були виданi дальшi ґрунтовнi працi роз- стрiляного географа. Найвизначнiшою з них є монографiя Павла Штойка “Степан Рудниць- кий: Життєписно-бiблiографiчний нарис” (Львiв, 1997) та його ж “Листування Степана Рудни- цького” (Львiв, 2006). В ширшому iсторичному контекстi розглянуто дiяльнiсть С.Рудницького в книзi О.Рубльова “Захiдноукраїнська iнтелiген- цiя в загальнонацiональних, полiтичних i куль- турних процесах. 1914-1939” (Київ, 2004). В збiрнику “Чому ми хочемо самостiйної України?” (Львiв, 1994, упорядник О.Шаблiй) були пере- виданi деякi важливi працi С.Рудницького з по- лiтичної географiї. Переломним у ставленнi до iменi С.Рудниць- 5Там само.– С. 164. кого був 2007 р., на який припало 130 рокiв з дня народження та 70 рокiв трагiчної смертi С.Руд- ницького. Цiкаво вiдзначити, що найбiльшу шану фундаторовi української географiї вiддали не Ки- їв, не Харкiв. не Вiдень, i не Прага, де вiн своєю дiяльнiстю залишив найбiльш помiтний слiд, а мiсто Тернопiль, де вiн прожив лише 12 дитячих рокiв та один рiк учителював у гiмназiї. Саме тут проходили основнi заходи “Року Степана Рудни- цького”. Вони розпочалися вiдкриттям пам’ятного знаку С.Рудницькому на будинку, де вiн жив з 1879 по 1891 р. (бульвар Шевченка, № 2). По сутi, це великий тривимiрний пам’ятник (скульп- тор Олесь Маляр), на якому зображено погруддя С.Рудницького над етнографiчною картою Украї- ни. На схематичнiй мiдянiй картi Україна зобра- жена не в державних, а етнiчних кордонах, тобто є там i Пряшiвщина в Словаччинi, Лемкiвщина та Холмщина в Польщi, Берестейщина в Бiлорусiї, Задонщина та Кубань у Росiї. Пам’ятник було урочисто вiдкрито i освячено священиками Греко- католицької та Православної церков 19 квiтня 2007 р. при масовiй участi тернопiльчан i гос- тей з рiзних мiст України та з-за кордону. Про iсторiю пам’ятника розповiв на вiдкриттi iнiцiа- тор його побудови Iгор Дiтчук. Вiн, мiж iншим, сказав: “Чи не найбiльша заслуга в поверненнi з небуття до українцiв доброго iменi Степана Руд- ницького належить академiку Миколi Мушинцi... 1993-го року вiн виступив тут [в Тернополi] iз доповiддю про Рудницького на всеукраїнськiй на- уковiй конференцiї географiв та з лекцiями перед студентами педагогiчного унiверситету. Саме його гонорар за цi лекцiї започаткував фонд вшанува- ння академiка Степана Рудницького в м. Терно- полi”6. В дiйсностi п’ятнадцять рокiв тому, коли Україна переживала значну економiчну кризу, ме- нi було соромно брати гонорар за свої лекцiї про С.Рудницького. Тодi я жартома сказав: “Дайте це на фонд побудови пам’ятника Степану Рудни- цькому” i дав про це письмову довiдку Тодi я i не подумав, що мiй почин дасть такi позитивнi результати. 6Iсторiя української географiї.– Вип. 15.– Тернопiль, 2007.– С. 127. МИКОЛА МУШИНКА. Завершення року Степана Рудницького... 9 На початку “Року Рудницького” я привiз до Тернополя робочий стiл С.Рудницького з йо- го письмовим начинням (чорнильниця, перо, нiж для розрiзування пошти тощо). Як менi сказала дочка С.Рудницького Емiлiя, батько одержав цей стiл у спадок вiд свого батька Лева, а, вiд’їж- джаючи iз Праги в Україну, залишив його сестрi Софiї та шваґеровi Станiславу в Празi. Вияви- лось, що це єдиний речовий предмет, який за- лишився вiд С.Рудницького пiсля його розстрiлу. Стiл став екпонатом Обласного краєзнавчого му- зею в Тернополi. Українське географiчне товари- ство прийняло постанову, згiдно з якою за цим столом щороку матимуть право сидiти й пером С.Рудницького пiдписатися переможцi географiч- них змагань. Перших вiсьмох стипендистiв “Сти- пендiї iм. С.Рудницького” та переможцiв геогра- фiчних олiмпiад за столом С.Рудницького було урочисто нагороджено 7 грудня 2007 р. Разом iз столом автор цих рядкiв передав тер- нопiльцям оригiнали 43 листiв С.Рудницького до сестри Софiї та шваґера С.Днiстрянського, вис- ланих ним iз Харкова до Праги в часi вiд 1926 по 1932 р. Тут же я передав в державний ар- хiв Тернопiльської областi ряд рiдкiсних фото- графiй та публiкацiй С.Рудницького, серед яких була i його найвизначнiша книга7, яка вперше на конкретних фактах довела свiтовi, що українцi є сповнi сформованим народом, який має право на самостiйну державу. Разом з матерiалами Руд- ницького я подарував Тернопiльському обласно- му архiву весь архiв Станiслава Днiстрянсько- го, що охоплює його особистi документи, шкiльнi свiдоцтва, унiверситетськi дипломи, депутатський портфель, рiдкiснi публiкацiї, рукописи десяткiв його наукових праць тощо. Багатий рукописний архiв Софiї Днiстрянської пару днiв ранiше я пе- редав Краєзнавчому музеєвi в Ужгородi разом з канапою, на якiй вони обоє померли, срiбним за- ручиновим браслетом, золотим шлюбним персте- нем, кухонним начинням, керамiкою, тканинами, рiдкiсними фотографiями, великим олiйним порт- ретом С.Днiстрянського (роботи М.Iвасюка) та 7“Ukraina. Land und Volk” (Україна. Земля i люди)”.– Вiдень, 1916.– 416 с. графiчним портретом Софiї Днiстрянської (невi- домого автора). Отже, в Україну було повернуто не лише меморiальнi речi Степана Рудницького, але i спадщину його найближчих родичiв. В рамках “Року Степана Рудницького в Тер- нопiльськiй областi” вiдбулося кiлька важли- вих заходiв, пов’язаних з його iменем: науко- вi конференцiї, семiнари, круглi столи, публi- кацiї, виставки, екскурсiї та експедицiї по слi- дах С.Рудницького. Було видано пам’ятну марку, спецiальний конверт тощо. Не менш урочистим було i завершення Року С.Рудницького наприкiнцi 2007 р. Головною по- дiєю на цей раз була наукова конференцiя в Тер- нополi, присвячена ювiлеям С.Рудницького, що в нiй брали участь визначнi географи з цiлої Укра- їни. Програма конференцiї охоплювала 102 допо- вiдi на пленарному засiданнi та в сiмох секцiях. Стiл Степана Рудницького став основним екс- понатом його експозицiї в Тернопiльському крає- знавчому музеї. За ним урочисто премiйовано вi- сьмох переможцiв географiчних олiмпiад та iн- ших географiчних змагань України. Цiкавою була презентацiя чотирьох книжок про С.Рудницького, виданих в рамках “Року”. Конференцiя закiн- чилася краєзнавчою екскурсiєю в Збаразький iсторико-архiтектурний заповiдник. “Рiк Степана Рудницького в Тернопiльськiй областi” був достойним вшануванням пам’ятi українського вченого зi свiтовим iменем, який вiдмовився вiд привабливих запрошень кiлькох європейських унiверситетiв очолити кафедри гео- графiї схiдної Європи в їхнiх вузах i виїхав бу- дувати занедбану географiю в рiднiй Українi. За свою любов до батькiвщини вiн поплатився жит- тям, однак спадщина, яку вiн залишив у своїх на- укових працях, в умовах незалежної України ще довго буде джерелом глибокого пiзнання рiдного краю. Подiбнi заходи по вшануванню ювiлеїв С.Руд- ницького вiдбулися також у Львовi. I там на будинку географiчного факультету Нацiональ- ного унiверситету iм. I.Франка було вiдкрито пам’ятну таблицю найвизначнiшому українському географовi.

Схожі ресурси