Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст

Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст

В статті публікуються три пам’ятні написи-графіті з приділа свв. апостолів Петра і Павла, які містять унікальні, відсутні в писемних дже­релах, відомості про київських митрополитів ХІ – ХІІ ст. Аналізуються причини виконання записів саме в цьому архітектурному об’ємі храму, а також встановлюються...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2010
Main Author: Корнієнко, В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Series:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71281
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст / В. Корнієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 29-40. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71281
record_format dspace
spelling irk-123456789-712812014-12-01T03:01:55Z Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст Корнієнко, В. В статті публікуються три пам’ятні написи-графіті з приділа свв. апостолів Петра і Павла, які містять унікальні, відсутні в писемних дже­релах, відомості про київських митрополитів ХІ – ХІІ ст. Аналізуються причини виконання записів саме в цьому архітектурному об’ємі храму, а також встановлюються можливі принципи вибору фрескових образів, на яких видряпувались графіті. В статье публикуются три памятные надписи-граффити из придела свв. апостолов Петра и Павла, в которых содержатся уникальные, отсут­ствующие в письменных источниках, известия о киевских митрополитах XI – XII вв. Анализируются причины выполнения записей именно в этом архитектурном объеме храма, а также определяются возможные принципы выбора фресковых образов, на которых выцарапывались граффити. The article published three commemorative inscriptions from Sts. Peter and Paul nave, which contain unique (no-reflected in written sources) information about the Metropolitans of Kyiv XI - XII century. The reasons of placing inscriptions in this part of the temple and choosing the frescoes, where they are written, are established. 2010 Article Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст / В. Корнієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 29-40. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71281 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description В статті публікуються три пам’ятні написи-графіті з приділа свв. апостолів Петра і Павла, які містять унікальні, відсутні в писемних дже­релах, відомості про київських митрополитів ХІ – ХІІ ст. Аналізуються причини виконання записів саме в цьому архітектурному об’ємі храму, а також встановлюються можливі принципи вибору фрескових образів, на яких видряпувались графіті.
format Article
author Корнієнко, В.
spellingShingle Корнієнко, В.
Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Корнієнко, В.
author_sort Корнієнко, В.
title Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст
title_short Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст
title_full Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст
title_fullStr Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст
title_full_unstemmed Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст
title_sort фрагменти “літопису софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів петра і павла зі згадками митрополитів хі–хіі ст
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71281
citation_txt Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст / В. Корнієнко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 29-40. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT korníênkov fragmentilítopisusofíjsʹkogosoborutrigrafítíupridílísvvapostolívpetraípavlazízgadkamimitropolitívhíhííst
first_indexed 2025-07-05T20:17:58Z
last_indexed 2025-07-05T20:17:58Z
_version_ 1836839525434785792
fulltext 29 Вячеслав КОРНІЄНКО (Київ, Україна) Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ–ХІІ ст. Планомірні дослідження епіграфічних пам’яток Софії Київської дозволили виявити велику кількість унікальних історичних відомостей, відсутніх у писемних джерелах. Так, у приділі свв. апостолів Петра і Павла було виявлено три графіті, які містять у своєму тексті згадки про вищих ієрархів руської православної церкви ХІ – ХІІ ст. Ця група написів формує своєрідний “літопис Софійського собору”, публікації складових якого і присвячена дана стаття. Найдавніший з цієї групи напис (№ 1168 [10]) знаходиться на фресці з образом св. мч. Анастасія (образ святого визначений також завдяки даним графіті). Збереженість запису відносно добра, адже, незважаючи на втрати окремих складових, його текст може бути по­ вністю відновлений∗: Ì(h)ñ(#ö)# ôåâðàð# [âú] ² ähíü "[ðî] ñëà[âú] ïîñòàâèøà ì[èò]ðîïî[ëè]òîìú [Ë]àðèîíà ‘Місяця лютого у 12‑й день Ярослав поставив митрополитом Іларіона’. На підставі сукупності палеографічних ознак, тобто, за формою написання літери à з опуклою петлею, â з округлою нижньою петлею, прямолінійної та криволінійної ð з округлою петлею, ò без бічних засічок, h та ü з пет лями, що опускаються під рядок, ø з платформою над рядком най­ * Згідно прийнятої нами методики [12, с. 6­7] під час реконструкції текстів використовуються чотири види дужок. У квадратних подаються втрачені внаслідок пошкоджень тиньку літери, у круглих – помилково або спеціально пропущені автором, у тому числі й при скороченні слів, у фігурних – реконструйовані за змістом слова або доповнення незакінчених слів, у скісних – випадкове подвоєння літер, обумовлене ушкодженням штукатурки в процесі видряпування літери й необхідністю її додаткового написання. 30 вірогідніше датувати графіті в рамках кінця ХІ – першої чверті ХІІІ ст. Відповідно до контексту графіті має бути датоване 1051 р. Тут варто звернути увагу на таку особливість: форми написання літер à, ò та ø на новгородських матеріалах фіксуються не раніше початку ХІІ ст. Нами вже підкреслювався факт “омолодження” палеографічних ознак графіті Софії Київської на підставі датування новгородських берестяних грамот [10, с. 239; 11], зафіксоване таке явище й іншими дослідниками [15, с. 35, 38]. Відтак, зважаючи на контекстне датуван­ ня графіті серединою ХІ ст., мусимо констатувати, що подібні форми написання літер à, ò та ø на південноруських матеріалах зустріча­ ються раніше, принаймні, з середини ХІ ст. Автор графіті повідомив лише про день події – 12 лютого, однак за літописними даними можемо встановити рік – 6599 (1051) [16, стлб. 155; 17, стлб 143; 18, с. 83]: графіті № 1168 Лаврентіївський літопис Іпатіївський літопис Никонівський літопис Ìhñ#ö# ôåâðàð# âú ² ähíü "ðîñëàâú ïîñòàâèøà ìèòðî- ïîëèòîìú Ëàðèîíà Ïîñòàâè "ðîñëàâú Ëàðèwíà ìèòðîïîëèòîìú . Ðóñèíà âú ñâ#òhè Ñîfüè . ñîáðàâú åïèñêîïû Ïîñòàâè "ðîñëàâú Ëàðèwíà ìèòðîïîëèòîìú . Ðóñè ñâ#òhè Ñîôüè . ñîáðàâú åïèñêîïû Ðóññòèè åïèñêîïè ïîñòàèøà Èëàðiîíà Ðóñèíà ìèòðîïîëèòà Êiåâó è âñåé Ðóññêîé çåìëh Слід зазначити, що під час досліджень у 1959­1963 рр. С. Висо­ цьким було виявлене графіті (№ 7), текст якого читався наступним чином: “Місяця квітня у 9‑й день поставлений був владика…” [4, с. 37­38, табл. ІІІ, 2; IV, 2]. На думку дослідника, в пошкодженій час­ тині напису могло міститись ім’я “Іларіон”, тому графіті розглядалось як запис про його поставлення київським митрополитом 9 квітня 1051 р. [5, с. 210, 212­214]. Втім, запропонована дослідником інтер­ претація не набула підтримки (див., наприклад, врахування А. Поппе даних запису № 112 стосовно дати столовання митрополита Никити (див. нижче) та ігнорування запису № 9 стосовно даних щодо столо­ вання Іларіона [19, с. 193, 195]). Зважаючи на інформацію епіграфіч­ 31 них (графіті № 1168) та літописних джерел, цю подію слід віднести до 12 лютого 1051 р. Втім, існують інші версії щодо року поставлення митрополитом Іларіона. Так, В. Брюсова, вважає, що Іларіон був поставлений митропо­ литом у Києві в 1044 р., а законність цього акту, вірогідно, була визна­ на на Константинопольському соборі 1051 р., і саме цій даті було на­ дано першочергового значення, що й зумовило її закріплення “в русских летописях и в “Исповедании веры” Илариона, поглотив собой первую дату избрания Илариона собором русских епископов в 1044 г.” [1, с. 50­51]. Саме цією обставиною дослідниця пояснює певні протиріч­ чя між повідомленнями “Повісті минулих літ” (повідомляє про постав­ лення Іларіона Ярославом), Никонівського (повідомляє про поставлен­ ня Іларіона собором руських єпископів) та Густинського (повідомляє про поставлення “от патриарха Кирулария”) літописів [1, с. 40­41]; для посилення своєї тези дослідниця наводить ще кілька відомостей пізні­ ших джерел [1, с. 45­46]. Однак інформація графіті, хоча і не містить Прорисовка запису № 1168 про поставлення митрополитом Іларіона. 32 вказівки року, дозволяє поставити під сумнів гіпотетичні реконструкції В. Брюсової. Насамперед, звертає на себе увагу майже однаковий текст опису події автора графіті та літописних статей (Іпатіївський та Лав­ рентіївський літописи). У Софії Київській (та й у інших середньовічних архітектурних спорудах) ми не зустрічаємо ретроспективних датованих написів, що пояснюється специфікою середньовічного світогляду: за­ писи на стінах храму покликані були “ввести у вічність” (сакралізува­ ти) актуальну подію, а не нагадати про те, що було; тобто, датовані написи­графіті являють собою те саме, що й літописні записи про якісь події, які починаються словами “В літо...” [14, с. 418]. Тобто, автор запису був сучасником подій, до того ж, приналежним до кола софій­ ських книжників, чим пояснюється “літописний” стиль опису запису № 1168. А ця обставина вказує, що стаття 6559 р. не була запозичена з інших джерел (В. Брюсова наводить версію щодо цілого ланцюжка її запозичень О. Шахматова [1, с. 41­42]), а була укладена синхронно події, про яку повідомляє. Відмінності тексту статті Никонівського літопису, на нашу думку, варто пояснювати прагненням укладача до­ вести легітимність акту поставлення Іларіона митрополитом єписко­ пами з посиланням на перше правило святих апостолів. Відтак, підстав для датування поставлення митрополитом Іларіона 1044­м р. немає, а цю подію слід віднести до 12 лютого 1051 р. Інший напис, № 112, знаходиться на тій же фресці з образом св. мученика Анастасія. Графіті було опубліковане С. Висоцьким [3, с. 107­108; 5, с. 38­39, табл. XVIIІ, XIX], прочитання коригували В. Колесов [9, с. 151] та А. Залізняк [8, с. 271­272]. Розбіжності між запропонованими варіантами містять три основні моменти: С. Висоцький (1968) ì1ö#îêò#áð# | âú.åi.2äíüïðè | à3ëúíèêèòà | (ñ)óäèëî¼ëú. С. Висоцький (1976) ìñ1ö#îêò#áð# | âú.åi.2äíüïðè | [í]#3ëúíèêèòà | [ñî]óäèëî¼ëú. В. Колесов ìñ1ö#îêò#áð# | âú.åi.2äíüïðè | #3ëúíèêèòà | [ñî]óäèëî¼ëú. А. Залізняк ì1ö#îêò#áð# | âúåi2äíüïðè | [ø]ü3ëúíèêèòà | [ñî]óäèëî¼ëú. 33 1) наявності або відсутності надрядкової ñ: на перший погляд може здатись, що титло перетинає літеру ñ, прорізи якої значно роз­ ширені; вивчення оригіналу напису не дозволяє впевнено встановити, знаходилась там літера чи титло пошкоджене невеликим вибоєм; останній варіант нам видається більш вірогідним; 2) наявності або відсутності крапок обабіч числівника åi: натур­ не дослідження запису дозволило встановити їх відсутність; 3) прочитання літер на початку третього рядка як à, í#, # або øü: у цьому місці тиньк не зберігся, тут можемо бачити лише не зов­ сім зрозумілий знак у вигляді трикутника, який найвірогідніше роз­ глядати як доволі пошкоджену літеру ü. Зважаючи на наведені вище зауваження, наявний на стіні текст графіті може бути реконструйований наступним чином: Ì(hñ#)ö# îêò#áð# âú Ų ä(h)íü ïðè[ø]üëú Íèêèòà. [Ñî]óäèëî ¼(à)ëú ‘Мі‑ сяця жовтня у 15‑ий день прийшов Никита. Судило писав’. Відповід­ но до контексту С. Висоцький датував запис 1122­м роком; такому датуванню не суперечать палеографічні ознаки складових напису: за формою написання літер à з округлою петлею, á та ï з виступом зверху, криволінійної ð з округлою петлею, ú та ü з петлями кутом вперед час появи графіті окреслюється хронологічними рамками в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст. Незважаючи на певні похибки в плані прочитання тексту, С. Ви­ соцький правильно пов’язав його з відомостями про посідання митро­ поличого столу Никитою [5, с. 38­39]. Напис повідомляє лише день події – 15 жовтня, однак завдяки літописним даним можемо встано­ вити рік – 6530 (1122) [16, стлб. 292; 17, стлб 286; 18, с. 151]: графіті № 112 Лаврентіїв- ський літопис Іпатіївський літопис Никонівський літопис Ìhñ#ö# îêò#áð# âú Ų ähíü ïðèøüëú Íèêèòà. Ñqäèëî ¼àëú ïðèäå ìèòðîïîëèòú èzú Öåñàð#ãðàäà âú ñâ#òóþ Ñîôüþ èìåíåìú Íèêèòà ìèòðîïîëèòú Íèêèòà ïðèäå èzú Ãðåêú ïðièäå ìèòðîïîëèòú èzî Öàðÿãðàäà âú ñâÿòóþ Ñîôhþ, èìåíåìú Íèêèòà, íà Êiåâú è âñåé Ðóñè 34 Саме на підставі комплексного співвіднесення епіграфічних та письмових джерел А. Поппе відніс час посідання кафедри Никитою до 15 жовтня 1122 р. [19, с. 195]. При порівнянні графіті та літописних повідомлень впадають у вічі практично однакові форми опису події. Ця обставина вказує на те, що, як і в попередньому випадку, автор напису № 112 Ñqäèëî також був приналежним до переписувачів скрипторію Софійського собору. У давньоруському іменослові зустрічаються тотожне нашому ім’я Судило та близьке Судиша. Перше у знахідному відмінку – íà Ñqäèëà – міститься у новгородський берестяній грамоті № 121, яка за стратиграфією датується кінцем ХІ – першою чвертю ХІІ ст. [7, с. 250]. Друге – в родовому – îòú Ñuäèøå – у грамоті № 235, стра­ тиграфічна дата якої – 60­70­ті рр. ХІІ ст. [7, с. 308; 20, с. 239­240]. Коментуючи текст останньої, А. Залізняк зазначав, що ім’я Судиша є гіпокористичним похідним від Судислав, Судимир тощо [7, с. 309]. Прорисовка запису № 112 про прихід митрополита Никити. 35 С. Висоцький також вважав, що ім’я автора графіті Судило є скороче­ ною формою від імені Судислав. Судислав – це князівське ім’я, його носив один із синів Володимира Великого, засаджений на довгі роки “в поруб” власним братом Ярославом; Судислав був звільнений пле­ мінниками вже після смерті Ярослава, та невдовзі помер, будучи ченцем Київського Георгіївського монастиря [6, с. 274]. На думку А. Литвиної та Ф. Успенського, саме внаслідок невдалої долі князя ім’я Судислав випало з іменослова Рюриковичів [13, с. 25]. Втім, ім’я, що вийшло зі вжитку династії, могло перейти до іменослова найближ­ чого князівського оточення, пов’язаного з правлячою династією ро­ динними зв’язками по жіночій лінії або тривалою службою протягом кількох поколінь [13, с. 25, прим. 61; с. 63, прим. 18; с. 48; с. 69, прим. 78]. Відтак вірогідно, що книжник Судило, який працював у скрипторії Софії Київської, був якимось чином дотичний до князів­ ського дому. На фресці з образом св. апостола Петра виконаний запис № 1362. Тиньк у місці розташування запису надзвичайно пошкоджений чис­ ленними вибоями та подряпинами, внаслідок чого більшість складових ідентифікувати не виявляється за можливе. Втім, більша частина на­ явного тексту може бути реконструйована: [Ì(hñ#)ö]# ìàðò(à) [Ê] F âú âòîðûì(ú) öà[ñå äüí]å îòú[èäå] … [Ì]èõàè[ëú] [ì]èòð[î] ïîëèòú … ‘Місяця березня 29‑го о другій годині дня … пішов Михаїл митрополит …’. Доволі цікавим виглядає вживання ö замість ÷ в слові “часі” – öàñå, що відображає притаманне новгородському діа­ лекту цокання [7, с. 34], тобто, вказує на північне походження автора запису. За формою написання à з покриттям, â з переломом, петлі якої не торкаються щогли, ï з виступом зверху, прямолінійної ð з петлею кутом вгору та відкритою петлею, дзеркальної ö, ú з високою петлею, звичайною, округлою або кутом вперед, а також û з середньою перемичкою, запис може бути датований у межах другої чверті ХІ – початку ХІІІ ст.; при цьому більш вірогідними хронологічними рам­ ками є друга чверть ХІІ – початок ХІІІ ст. відповідно до типовості поширення форми написання ú з петлею кутом вперед та дзеркальної ö. За контекстом графіті датується 1145 р. Як і у двох попередніх випадках, його автор навів відомості про день – “29 березня”, а також і час події – “о 2­й годині дня”, проте не вказав її рік. Втім, за літописними даними, це сталося у 1145 р. [16, стлб. 312; 18, с. 168]: 36 графіті № 1362 Лаврентіїв- ський літопис Никонівський літопис ìhñ#ö# ìàðòà ÊF âú âòîðûìú öàñå äüíå îòúèäå … Ìèõàèëú ìèòðîïîëèòú … ìèòðîïîëèòú Ìèõàèëú èäå Öåñàðþãîðîäó èäå ãîñïîäèíü ïðåñâÿùåííûé Ìèõàèëú ìèòðîïîëèòú Êiåâñêié è âñåà Ðóñè âú Êîíñòÿíòèíú ãðàäú êú ïàòðiàðõó Враховуючи інформацію епіграфічних та літописних джерел, цю подію слід датувати 29 березня 1145 р. Подібно до попередніх написів, за стилем викладання опису подій, близьким до літописного, можемо визначити приналежність автора графіті, новгородця за походженням, до кола софійських книжників. Невипадковим, на нашу думку, було обрання місця для розташу­ вання написів в цьому приділі, адже в новозаповітній традиції апостол Петро виступає засновником земної церкви. Втім, цікавіше поглянути на розташування графіті саме на фресках. Два з них знаходяться на фресці з образом св. мч. Анастасія. Як повідомляє літопис, хрещенню князя Володимира передувало захо­ плення Корсуня (Херсона), яке стало можливим тоді, коли піп Анастас, небесним покровителем якого, вірогідно, виступає зображений на фресці святий мученик Анастасій, підказав князю місце розташуван­ ня труб, якими йшла вода до Херсонеса; пізніше цей же Анастас прибув до Києва разом з Володимиром і взяв активну участь у хре­ щенні Русі, зміцненні позицій християнської церкви, адже саме він був настоятелем Десятинної церкви [2, с. 106, 111, 115]. Виконання записів про поставлення митрополитом Іларіона та приїзд до Києва митрополита Никити символізувало спадкоємність руської церкви від константинопольської. Натомість запис про від’їзд у 1145 р. митропо­ лита Михаїла до Константинополя виконаний на фресці з образом св. Петра. Святе Писання повідомляє, що коли апостол Петро зізнався Христу в своїй відданості, Він відповів: “За Мене покладеш душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти три­ чі зречешся Мене…” (Ів. 13:38). Вірогідно, відбуття митрополита 37 сприймалось у київських колах як відречення від своєї пастви, подібно до того, як апостол зрікся Спасителя. Отже, під час досліджень епіграфічних пам’яток Софії Київської були виявлені три пам’ятні написи, які з повним правом можуть бути визначені як частини “літопису Софійського собору”, адже завдяки цим невеликим за обсягом текстам нам вдалося уточнити ряд хроно­ логічних віх, пов’язаних з історією вищої церковної ієрархії домон­ гольської Русі. Прорисовка запису № 1362 про відбуття митрополита Михаїла. 38 Джерела та література: 1. Брюсова В. Г. Когда и где был поставлен митрополитом Иларион? / Брюсова В. Г. // Герменевтика древнерусской литературы. Выпуск 1. – М.: Институт мировой литературы им. А.М. Горького, 1989. – С. 40–51. 2. Бугославский С. А. Текстология Древней Руси. Т. 1: Повесть вре мен­ ных лет / Бугославський С. А. – М.: Языки славянских культур, 2006. – 312 с. 3. Висоцький С. О. Нові знахідки давньоруських графіті / Висоць­ кий С.О. // Український історичний журнал. – 1968. – № 5 (86). – С. 103– 107. 4. Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ – XIV вв. Выпуск І / Высоцкий С. А. – К.: “Наукова думка”, 1966. – 240 с. 5. Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской (по ма­ териалам граффити XI – XVII вв.) / Высоцкий С. А. – К.: “Наукова думка”, 1976. – 456 с. 6. Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти / Войто­ вич Л. В. – Біла Церква: Вид. О.В. Пшонківський, 2006. – 784 с. 7. Зализняк А. А. Древненовгородский диалект / Зализняк А. А. – М.: Языки русской культуры, 1995. – 720 с. 8. Зализняк А. А. К изучению древнерусских надписей / Зализ­ няк А. А. // Янин В. Л., Зализняк А. А., Гиппиус А. А. Новгородские грамоты на бересте (Из раскопок 1997­2000 гг.). – Т. ХІ. – М.: “Русские словари”, 2004. – С. 233–287. 9. Колесов В. В. [рецензия]. Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской (по материалам граффити ХІ – XVІІ вв.). К., 1976. / Колесов В. В. // Вопросы языкознания. – 1978. – № 1. – С. 149–151. 10. Корнієнко В. В. Графіті з Софії Київської про дату поставлення митрополитом Іларіона / Корнієнко В.В. // Праці Центру пам’яткознавства. – К.: Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, 2008. – Вип. 13. – С. 235–240. 11. Корнієнко В. В. Найдавніше датоване кириличне графіті Софії Київської: нова знахідка / Корнієнко В.В. // Пам’ятки Національного заповідника “Софія Київська”: культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової конференції “Софійські читання”. Київ, 25­ 26 жовтня 2007 р. – К.: “Видавництво “Горобець”, 2009. – С. 444– 445. 12. Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). Ч. 1: Приділ св. Георгія Великомученика / Корнієнко В.В. – К.: “Горобець”, 2010. – 464 с. 39 13. Литвина А. Ф., Успенский Ф. Б. Выбор имени у русских князей в X – XVI вв. Династическая история сквозь призму антропонимики / Лит­ вина А. Ф., Успенский Ф. Б. – М.: “Индрик”, 2006. – 904 с. 14. Нікітенко Н. М., Корнієнко В. В. Найдавніші графіті Софії Київ­ ської та датування собору / Нікітенко Н. М., Корнієнко В. В. // Пам’ятки Національного заповідника “Софія Київська”: культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової конференції “Софійські читання”. Київ, 25–26 жовтня 2007 р. – К.: “Видавництво “Горобець”, 2009. – С. 417–443. 15. Орлов Р. А., Козюба В. К. Нова знахідка пряслиця з графіті з Виш города / Орлов В. А., Козюба В. К. // Археологія. – 2008. – № 3. – С. 35–39. 16. Полное собрание русских летописей. Том І. Лаврентьевская лето­ пись. – М.: Языки русской культуры, 2001. – 496 с. 17. Полное собрание русских летописей. Том ІІ. Ипатьевская лето­ пись. – М.: Языки русской культуры, 2001. – 648 с. 18. Полное собрание русских летописей. Том ІХ. Летописный сбор­ ник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью / С прил. из­ влечений из монографии Б. М. Клосса “Никоновский свод и русские ле­ тописи XVI–XVII веков”. – М.: Языки русской культуры, 2000. – 288 с. 19. Поппе А. В. Митрополиты Киевские и всея Руси (988–1305) / Поппе А.В. / Авторизированный перевод с немецкого Назаренко В. А. // Щапов Я. Н. Государство и церковь Древней Руси Х–ХІІІ вв. – М.: “На­ ука”, 1989. – С. 191–206. 20. Янин В. Л. Поправки и замечания к чтению берестяных грамот / Янин В. Л. // Янин В. Л., Зализняк А. А. Новгородские грамоты на берес­ те (из раскопок 1977 – 1983 гг.). Комментарии и словоуказатель к берестяным грамотам (их раскопок 1951 – 1983 гг.). – М.: “Наука”, 1986. – С. 220–251. В’ячеслав Корнієнко (Київ, Україна) Фрагменти “Літопису Софій- ського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ – ХІІ ст. В статті публікуються три пам’ятні написи­графіті з приділа свв. апостолів Петра і Павла, які містять унікальні, відсутні в писемних дже­ релах, відомості про київських митрополитів ХІ – ХІІ ст. Аналізуються причини виконання записів саме в цьому архітектурному об’ємі храму, а також встановлюються можливі принципи вибору фрескових образів, на яких видряпувались графіті. Ключові слова: епіграфіка, графіті, Софія Київська, митрополит. 40 Вячеслав Корниенко (Киев, Украина) Фрагменты “Летописи Со- фийского собора”: три граффити из придела свв. апостолов Петра и Павла с упоминанием митрополитов XI – XII вв. В статье публикуются три памятные надписи­граффити из придела свв. апостолов Петра и Павла, в которых содержатся уникальные, отсут­ ствующие в письменных источниках, известия о киевских митрополитах XI – XII вв. Анализируются причины выполнения записей именно в этом архитектурном объеме храма, а также определяются возможные принципы выбора фресковых образов, на которых выцарапывались граффити. Ключевые слова: эпиграфика, граффити, София Киевская, митро‑ полит. Viacheslav Korniienko (Kyiv, Ukraine) Fragments of the “Cathedral’s annals”: three graffiti from Sts. Peter and Paul nave with Metropolitans’ names The article published three commemorative inscriptions from Sts. Peter and Paul nave, which contain unique (no­reflected in written sources) informa­ tion about the Metropolitans of Kyiv XI ­ XII century. The reasons of placing inscriptions in this part of the temple and choosing the frescoes, where they are written, are established. Keywords: epigraphy, graffiti, Sophia Kyivska, Metropolitan.

Similar Items