Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база

Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база

Серед соціальних процесів в українській історії XVIII ст. важливе місце займає взаємодія Запоріжжя з гайдамацьким рухом. Формування джерельної бази з даної проблеми здійснюється шляхом публікацій документів і їх використання в загальноісторичних та спеціальних джере­лознавчих дослідженнях....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Барановський, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Назва видання:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71286
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база / О. Барановський // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 87-96. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71286
record_format dspace
spelling irk-123456789-712862014-12-01T03:01:47Z Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база Барановський, О. Серед соціальних процесів в українській історії XVIII ст. важливе місце займає взаємодія Запоріжжя з гайдамацьким рухом. Формування джерельної бази з даної проблеми здійснюється шляхом публікацій документів і їх використання в загальноісторичних та спеціальних джере­лознавчих дослідженнях. Среди социальных процессов в украинской истории XVIII ст. важное место занимает взаимодействие Запорожья с гайдамаческим движением. Формирование комплекса источников по данной проблемме проводится путем их опубликования и использования в исторических и специальных источниковедческих исследованиях. Among social processes in the Ukrainian history of XVIII cent. the important place borrows interaction of Zaporizhzhya with haydamakian movement. Formation of a complex of sources on given problem is spent by their publications, and use in historical and special source study researches. 2010 Article Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база / О. Барановський // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 87-96. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71286 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Серед соціальних процесів в українській історії XVIII ст. важливе місце займає взаємодія Запоріжжя з гайдамацьким рухом. Формування джерельної бази з даної проблеми здійснюється шляхом публікацій документів і їх використання в загальноісторичних та спеціальних джере­лознавчих дослідженнях.
format Article
author Барановський, О.
spellingShingle Барановський, О.
Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Барановський, О.
author_sort Барановський, О.
title Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база
title_short Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база
title_full Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база
title_fullStr Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база
title_full_unstemmed Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база
title_sort нова січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71286
citation_txt Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база / О. Барановський // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 87-96. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT baranovsʹkijo novasíčígajdamacʹkijruharheografíčnípublíkacíítaaktualízovanadžerelʹnabaza
first_indexed 2025-07-05T20:18:10Z
last_indexed 2025-07-05T20:18:10Z
_version_ 1836839537864605696
fulltext 87 Зв’язок Запоріжжя з гайдамацьким рухом є слабо розробленою проблемою та не забезпеченою цілісним масивом актуалізованих джерел. Відповідно, з’ясування комплексу питань, пов’язаних із дже­ рельною базою загалом та її актуалізованої частини зокрема, є першо­ черговим завданням. Піонером у вивченні означеного питання можна сміливо вважати А.О. Скальковського. Юрист за фахом знайшов своє покликання в дослідженні історії Південної України та залишив вагомий доробок для дослідників унаслідок опрацювання документації Архіву Коша Нової Запорозької Січі (АКНЗС). Останній перебував у власності вченого і фактично “до 1917 р. … залишався закритим для дослідни­ ків” [1, с. 15]. Варто звернути увагу на суперечливу оцінку ним зв’язків запорожців з гайдамацьким рухом, про що зазначав ще М. Максимо­ вич. [2] А. Скальковський у передмові до третього видання “Истории Новой Сечи …” виправдовується тим, що був змушений “користува­ тися свідченнями потерпілої сторони, тобто поляків.” [3, с. 21] Проте основа такої позиції міститься значною мірою в методології вченого, що уособлює поєднання романтичного та позитивістського підходів. Романтизація козацтва у дослідника накладається на некритичність сприйняття джерельної інформації. У 1845р. вийшла монографія “Наезды гайдамак на Западную Украину в XVIII ст. 1733–1768” [4] , де автор залучає різні групи джерел. Нас цікавлять передусім документи АКНЗС, використані до­ слідником та класифіковані у роботі. З останніх використовується в тексті та подається повністю у додатках головним чином інформаційно­ публікаторська (свідчення, листи), обліково­статистична (реєстр), Олексій БАРАНОВСЬКИЙ (Київ, Україна) Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база 88 директивно­розпорядча (наказ, інструкція, ордери) та виконавча (ра­ порти) документації, що включає зовнішнє та внутрішнє листування Коша. Джерела відображають стосунки в регіоні по лініях: “Кіш – Гетьманщина”, “Кіш – польські урядники” та “внутрішньокошові відносини”, в контексті яких віддзеркалюються зв’язки Запоріжжя з гайдамацьким рухом. У 1885р. в “Киевской старине” з’явилась публікація А. Скаль­ ковського “Несколько документов к истории гайдамаччины” [5], з використанням нових джерел, віднайдених в АКНЗС. Стаття містить дев’ять документів, п’ять з яких становлять листи із боку польської сторони до кошового отамана, де відображено майнові претензії до Коша та заклики до боротьби із гайдамаками, а також лист київсько­ го генерал­губернатора Ф. Воєйкова економу одного з польських магнатів про розслідування дій гайдамацького загону та протокол допиту жителя фортеці св. Єлисавети – учасника гайдамацьких на­ бігів. Решту документів складають ордер і витяг з ордеру К.Розумов­ ського кошовому отаману Г.Федорову. Перший – про контроль за запорожцями в межах Вольностей, другий – про розшук винних у грабунках на території Польщі з доданим реєстром пограбованого майна. Останній документ вчений подає частково, акцентуючи увагу саме на реєстрі. Коментарі до джерел носять головним чином факто­ логічний характер. Синтетична праця А. Скальковського “История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского” [3] перевидавалася тричі: у 1841(1842), 1846 та в 1885–1886 рр., поповнюючись новими джерелами. Окремі розділи присвячені гайдамацькому руху, із частковим використанням документів з вищезазначених робіт. Де вчений “вводить джерела до наукового обігу двояким чином – бере з них свідчення, які характери­ зують життя запорозького козацтва та якомога повніше наводить уривки з документів, а то й подає їх повністю.” [6, с. 15] Інший дослідник Запоріжжя, представник романтичної історіо­ графії Д.І. Яворницький у своїх археографічних публікаціях [7; 8] залучає джерела до історії зв’язків козацтва з гайдамацьким рухом, послуговуючись при цьому, зокрема, документами російських архівів міністерства юстиції та закордонних справ, фондами осіб. Докумен­ тообіг означених джерел здійснювався між установами Коша, Геть­ манщини та Російської імперії. В публікаціях міститься головним чином документація директивно­розпорядчого та виконавчого змісту, 89 що стосується боротьби з гайдамаками, контактів останніх із Січчю, майнових претензій до Коша. Джерела, опубліковані О. Андрієвським [9; 10;], відзначаються непоганим як на той час рівнем джерелознавчого опрацювання. Зокре­ ма, дослідник здійснив класифікацію джерел за тематичною і видовою ознаками. Незначна частина наявних матеріалів включає скарги на грабунки запорожців, списування київського генерал­губернатора М. Леонтьєва та К. Розумовського з Сенатом і Колегією іноземних справ, а також зносини першого з Кошем із приводу розслідування набігів та боротьби з гайдамацтвом. Окремі публікації джерел містить “Киевская Старина”. Стаття М. Костомарова “Материалы для истории Колиивщины или Резни 1768 г.” [11], опублікована у 1882 році, відображає участь запорожців у гайдамацьких загонах на основі документів про зносини київського генерал­губернатора, військових посадовців та отамана С. Неживого, а також свідчень місцевих жителів. В тому ж році з’являється “Пере­ писка гр. П. А. Румянцева о восстании в Украине 1768 года” [12], що є першою археографічною публікацією з теми, де виділяється цілісна група джерел із певної проблеми. Цікавими в цьому плані є ордери, листи та донесення П.Румянцева з приводу розслідування участі Коша у гайдамацьких набігах. Київською археографічною комісією опубліковано тематичну збірку документів “Акты о гайдамаках”, що з’явилась у 1876 році в серійному виданні “Архив Юго­Западной России” [13] та містить по­ рівняно незначну кількість джерел зі зв’язків Коша з гайдамаками польською та російською мовами. Джерела з теми запозичені із Книг гродських, Вінницької та Київської, Кур’єру Польського за 1737– 1738 рр., Книг прикордонних судів Київського воєводства 1735– 1753 рр, документів Київської генерал­губернаторської канцелярії. Означені джерела можна умовно поділити на такі групи: матеріали допитів гайдамак, скарги польських шляхтичів на дії запорожців, матеріали російсько­польського прикордонного суду щодо розсліду­ вання у справах про задоволення взаємних претензій, повідомлення “Кур’єру Польського” про дії запорожців у складі гайдамацьких за­ гонів на Правобережжі, а також зносини київського генерал­губернатора М.Леонтьєва з Військовою колегією та Кошем із приводу боротьби з гайдамаками. Джерельна база публікації має обмежений характер, з огляду на те, що “сюди не ввійшли документи російських установ, а 90 також козацької адміністрації”. Відповідно, гайдамацький рух обмеж­ увався Правобережжям [14, с.20]. На початку XX ст. розробляються проблеми соціальних рухів на Запоріжжі. В цьому плані виділяються напрацювання В. Грекова, [15] Н. Полонської­Василенко [16] та О. Рябініна­Скляревського [17]. Звер­ таючи увагу на зв’язок ситуації на Січі із гайдамацьким рухом, істо­ рики фактично не розглядають цю проблему, що, у першу чергу, пов’язано з обмеженістю наявної на той час джерельної бази. З ви­ щеозначених дослідників лише О. Рябінін­Скляревський, який брав участь в укладанні опису до АКНЗС [18; с. 6], у своїй статті “Запо­ розькі заколоти та керуюча верства Коша XVIII ст.” [17], послугову­ ючись документами Архіву Коша, аналізує соціально­економічні причини гайдамакування запорожцями. Також дослідник звертає ува­ гу на соціальний портрет останніх, використовуючи протоколи до­ питів гайдамаків. Радянська історіографія з ідеологічних міркувань оминала тему Запоріжжя, розглядаючи її виключно із позицій класової боротьби як всередині Січі, так і антифеодальних виступів за її межами, де брали участь запорожці. Друга половина XX ст. відзначається формуванням джерелознавства як науки, джерелознавчої евристики та археографії, що створює умови для розвитку джерельної бази проблем вітчизняної історії. З’являються загальноісторичні дослідження Г. Храбана, [19] О. Лоли, [20] В. Голобуцького [21] та ін., в рамках яких на основі за­ лучення значного масиву архівних документів (головним чином Цен­ трального державного історичного архіву у м. Києві (далі – ЦДІАУК) виокремлюються зв’язки Запоріжжя з гайдамацьким рухом, де січо­ вики виступають як важливий учасник антифеодальної боротьби. П. Мірчук одним з перших окреслює питання зв’язку Січі з Коліїв­ щиною [22]. Проте надмірна вузькість джерельної бази призвела до того, що дослідник обмежився загальним оглядом проблеми. В. Кула­ ковський класифікує документи фондів ЦДІАУК з питань гайдамаць­ кого руху 50­х рр., виділяючи показання гайдамаків, заарештованих російською та польською владою; скарги польської шляхти; донесен­ ня польської, російської прикордонних та запорозької адміністрації, а також каральних команд про дії гайдамацьких загонів; урядові накази та циркуляри, розпорядження урядовців Лівобережжя та кошового отамана [23]. Окремі документи також публікуються в періодичних наукових виданнях [24]. 91 Найзначнішою археографічною публікацією за останні 40 років є збірник “Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.” [25], що містить понад 100 документів з теми зв’язків запорізького козацтва з гайда­ мацтвом. Збірка укладена за хронологічним принципом з використан­ ням широкого спектру архівних фондів. Частина документів запози­ чена з “Актов о гайдамаках ...”. Більшість джерел взято з ЦДІАУК: АКНЗС (ф. 229), Канцелярії гетьмана Розумовського (ф. 269), Гене­ ральної військової канцелярії (ф. 51), Київської губернської канцелярії (ф. 59), Києво­Печерської лаври (ф. 128). Використано фонди Росій­ ського державного військово­історичного архіву (РДВІА): Таємна експедиція Військової колегії (ф.20) та фонд Рум’янцева­Задунайського (ф. 44). Частина документів міститься в Архіві зовнішньої політики Російської імперії (АЗПРІ): “Зносини Росії з Польщею” (ф. 79) та в Архіві Санкт­Петербурзького філіалу інституту російської історії РАН у збірці А.О. Скальковського (ф. 200). Загальна класифікація джерел подана у вступі І. Бутичем. За по­ ходженням дослідник поділяє матеріали на дві групи: документи, складені представниками народу – універсали, звернення, свідчення, скарги та ін., а також документи адміністративних, військових і судо­ вих установ Польщі, Росії і Гетьманщини – укази, ордери, промеморії, повідомлення, листи, рапорти, скарги про наїзди гайдамацьких загонів, документи з приводу розшуку і приборкання гайдамаків, екстракти слідчих справ і судові рішення про покарання учасників гайдамаць­ кого руху. [14, с. 21] Із позиції аналізу джерельної бази з проблеми варто класифікувати документи в окремі групи за тематично­видовою ознакою. Зокрема, серед більшості джерел поряд із використаними з “Архива Юго­Западной России” можемо виділити протоколи допитів гайдамак, свідчення місцевих жителів та окремих осіб; матеріали списування Коша з Новосербськими посадовцями і урядовцями Геть­ манщини, а також зносини останніх із Сенатом, Колегією іноземних справ, Військовою колегією з приводу боротьби з гайдамацтвом; ма­ теріали взаємних претензій польської сторони та запорожців. Інформативні можливості документів збірника окреслюються відображенням складу гайдамацьких загонів, соціального портрета запорожців – учасників руху, позицій ключових суб’єктів стосунків у регіоні (посадовців Гетьманщини, польської сторони, Коша, російських урядовців) у ставленні до участі Запоріжжя в русі, головних напрям­ ків поширення гайдамацтва. 92 Останнім часом окреслилися суттєві зміни у вивченні проблеми. Активно розробляються питання локальної, регіональної історії. Від­ повідно, формуються нові напрямки досліджень історії Запоріжжя із подальшим розширенням джерельної бази. Аспект зв’язків запорожців з гайдамацьким рухом розглядається, зокрема, у працях О. Олійника, [26] В. Омельчука, [27] В. Мільчева, [28; 29] В. Грибовського [30]. Перспективним виявляється залучення фольклорних джерел для ви­ вчення соціального фону взаємовпливів Запоріжжя і гайдамацтва [31]. Активніше залучаються матеріали російських та польських архівів. З’являються спеціальні джерелознавчі дослідження Н. Ченцової [32], І. Синяка [33] та ін. Так, І. Синяком досліджено форми списування Коша та Нової Сербії, зокрема, з приводу боротьби з гайдамацьким рухом. Дослідник виділяє промеморії, донесення від рядових запорожців на адресу канцелярії Новосербського корпусу про пограбування, а також реєстри пограбованого майна, що надсилались до Коша. Як зауважує вчений, тимчасово, під час розшуку гайдамак на території Нової Сербії, уста­ нови могли зноситись через директивно­розпорядчу та виконавчу документацію [33, с. 192]. В публікації О. Посунько матеріалів з іс­ торії взаємовідносин Запорозької Січі з Новою Сербією та Слов’яно­ сербією [34] частково наявні вищеозначені види документів, віднай­ дені в АКНЗС та фонді архіву фортеці св. Єлисавети. Ю. Мициком було опубліковано два документа, що складають листування кошового отамана С. Єремієвича з регіментарем Україн­ ської партії Ф. Нітославським із приводу боротьби з гайдамаками [35]. Джерела є копіями листів середини XVIII ст., віднайденими в турець­ кому відділі Архіву Коронного Варшавського, що знаходиться в Ар­ хіві головному актів давніх у Варшаві. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можемо стверджу­ вати, що вивчення проблеми розпочинається у XIX ст. із археографіч­ них та загальноісторичних робіт А. Скальковського. З’являються ма­ теріали Д. Яворницького, О. Андрієвського, публікації в “Киевской старине”, а також видано окремий том серії “Архив Юго­Западной России”, присвячений гайдамацтву, що започаткувало формування джерельної бази з теми. На початку XX ст. проблему в рамках соці­ альних рухів на Запоріжжі дотично розглядав лише О. Рябінін­ Скляревський, використовуючи Архів Коша. Формування джерелоз­ навства як науки, розвиток евристики та археографії в другій полови­ 93 ні XX ст. сприяли перетворенню архівних матеріалів у об’єкт дослі­ джень, розширенню джерельної бази та, відповідно, появі ґрунтовних загальноісторичних робіт, в рамках яких починає виокремлюватися тема зв’язків Запоріжжя з гайдамацьким рухом. Останнім часом ува­ га дослідників зосереджується на розробці проблем регіональної іс­ торії, що веде до подальшого розширення джерельної бази та дифе­ ренціації предмету вивчення історії Запоріжжя. Поряд з цим з’являються спеціальні джерелознавчі праці з теми. В даних умовах постає проб­ лема формування цілісного масиву джерел з історії зв’язків запорізь­ кого козацтва з гайдамацьким рухом. Нині існує потреба актуалізації джерельної бази з даної тематики шляхом архівної евристики в ЦДІАУК у м. Києві. Передусім у фонді Коша Нової Запорозької Січі (ф. 229), Київської прикордонної комісії (ф. 6), Генеральної військової канцелярії (ф. 51), Київської губернської канцелярії (ф. 59), канцелярії гетьмана Кирила Розумовського (ф. 269) та ін. Не розроблена також частина відповідних документів фонду фортеці св. Єлизавети (ф. 9) Інституту рукопису Національної біблі­ отеки України ім. В. І. Вернадського. На даний момент здійснюється робота ЦДІАУК у співробітництві з Інститутом української археогра­ фії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського з опублікування кор­ пусного видання Архіву Коша Нової Запорозької Січі. Це дозволить залучити до наукового обігу значний масив документів з даної про­ блеми. Джерела і література: 1. Апанович О.М. Архів Коша Нової Запорозької Січі. // Архіви Укра­ їни. – 1989. – № 6. – С. 13–27. 2. Максимович М.А. Известия о гайдамаках // Собрание сочинений в 3­х тт. – К., 1876. – Т. 1. – С. 572–594. 3. Скальковський А.О. Історія Нової Січі або останнього Коша Запо­ розького. – Дніпропетровськ: Січ, 2003. 4. Скальковский А. А. Наезды гайдамак на Западную Украину в XVIII ст. 1733–1768. – Одесса. – 1845. 5. Скальковский А. А. Несколько документов к истории гайдамаччины // Киевская Старина. – 1885. – № 10. – С. 277–318. 6. Швидько Г. К. А. О. Скальковський та його “Історія Нової Січі”. // Історія Нової Січі або останнього Коша Запорозького. – Дніпропетровськ: Січ, 2003. 94 7. Эварницкий Д. И. Источники для истории запорожских казаков. В 2­х тт. – Владимир: Тип. Губернского правления, 1903. – Т. 2. – 1073– 2107 с. 8. Эварницкий Д. И. Сборник материалов для истории запорожских козаков. – Спб., 1888. 9. Андриевский А. Материалы по истории Запорожья и пограничных отношений (1743–1767). – Одесса, 1893. 10. Андриевский А. Материалы по истории Южнорусского края в XVIII ст. (1715–1774). – Одесса, 1886. – С. 3–16. 11. Костомаров Н. Материалы для истории Колиивщины или Резни 1768 г. // Киевская Старина. – К., 1882. – № 8. – С. 298–321. 12. Переписка гр. П.А.Румянцева о восстании в Украине 1768 года // Там же. – К., – 1882. – № 9–10; 1883. – № 9–10. 13. Акты о гайдамаках (1700–1768) // Архив Юго­Западной России. – Ч. 3. – Т. 3. – К., 1876. 14. Бутич І.Л. Передмова. // Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.: Зб. док. / під. ред. І. Бутича та Ф. Шевченка. – К.: Наукова думка, 1970. 15. Греков В. Бунт сіроми 1768р. // Записки історико­філологічного відділу ВУАН. – 1927. – Т. 11. – С. 226–232. 16. Полонська‑Василенко Н. Д. До історії повстання на Запоріжжі 1768 року // Запоріжжя XVIIIст. та його спадщина. В 2­х тт. – Мюнхен: Дніпрова хвиля,1965. – Т. 1. – С. 107–126. 17. Рябінін‑Скляревський О. Запорозькі заколоти та керуюча верства Коша XVIII ст. // Малинова Г.Л. Сапожников И. В. А. А. Рябинин­Склярев­ ский: материалы к биографии. – Одесса­Киев: Елтон­2 – Гратек, 2000. – С. 83–178. 18. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ. 1713–1776. – К.: Наукова думка, 1994. 19. Храбан Г. Ю. Спалах гніву народного. – К., 1989. 20. Лола О. П. Гайдамацький рух на Україні 20–60 рр. XVIII ст. – К.: Наукова думка, 1965. 21. Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734–1775рр.). – Дніпропетровськ: Січ, 2004. 22. Мірчук П. Коліївщина: гайдамацьке повстання 1768 року. – Нью­ Йорк, 1973. 23. Кулаковський В. Архівні матеріали про гайдамацький рух 50­х рр. XVIII ст. // Архіви України. – 1968. – № 1. – С. 83–88. 24. Протокол допиту гайдамаки С.Гаркуші // Український історичний журнал. – 1990. – № 10–11. 95 25. Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.: Зб. док. / під. ред. І. Бутича та Ф.Шевченка. – К.: Наукова думка, 1970. 26. Олійник О. Л. Запорозький зимівник часів Нової Січі (1734– 1775). – Запоріжжя: Дике Поле, 2005. 27. Омельчук В. В. Народне повстання 1734–1738 рр. на Правобереж­ ній Україні та його місце у суспільно­політичному житті і міжнародних відносинах. – Дис. ... к.і.н. – К., 2002. 28. Мільчев В. І. Нариси з історії запорозького козацтва XVIII століт­ тя (спроба історичної реконструкції на основі писемних джерел). – Запо­ ріжжя: РА “Тандем­У”, 2009. 29. Мільчев В. У пошуках “Антисічі”: запорозькі осередки за межа­ ми вольностей (1740–1760­ті рр.) // Наукові записки. Зб. пр. молодих вчених та аспірантів. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Гру шевського НАН України. – Т. 10. – К., 2005. – С. 231–250. 30. Грибовський В. В. Кошовий отаман Петро Калнишевський. – Дні­ пропетровськ, 2004. 31. Кейда Ф. Український фольклор про гайдамаччину. – К.: Вирій, 1999. 32. Ченцова Н. В. Документи Коша Нової Запорозької Січі як дже­ рело до історії Катеринославщини // Дис. ... к.і.н. –Дніпропетровськ, 1992. 33. Синяк І. Л. Джерела з історії діловодства запорозького козацтва доби Нової Січі (1734–1775). – Дис. ... к.і.н. – К., 2006. 34. Посунько О. М. Взаємовідносини Запорозької Січі з Новою Сер­ бією та Слов’яносербією. // Південна Україна XVIII–XIX ст. Записки науково­дослідної лабораторії ЗДУ. – 1995. – Вип. 1. – С. 21–26. 35. Мицик Ю. А. Кілька документів до історії запорозького козацтва XVII – пп. XVIII ст. // Проблеми історіографії та джерелознавства історії запорозького козацтва. Матеріали наукових читань Д. Яворницького. Збірник статей. – Запоріжжя, 1993. – С. 85–101. Олексій Барановський (Київ, Україна) Нова Січ і гайдамацький рух: археографічні публікації та актуалізована джерельна база Серед соціальних процесів в українській історії XVIII ст. важливе місце займає взаємодія Запоріжжя з гайдамацьким рухом. Формування джерельної бази з даної проблеми здійснюється шляхом публікацій до­ кументів і їх використання в загальноісторичних та спеціальних джере­ лознавчих дослідженнях. Ключові слова: Запоріжжя, гайдамацький рух, джерело. 96 Алексей Барановский (Киев, Украина) Новая Сечь и гайдамаческое движение: археографические публикации и актуализированная ис- точниковая база Среди социальных процессов в украинской истории XVIII ст. важное место занимает взаимодействие Запорожья с гайдамаческим движением. Формирование комплекса источников по данной проблемме проводится путем их опубликования и использования в исторических и специальных источниковедческих исследованиях. Ключевые слова: Запорожье, гайдамаческое движение, источник. Oleksiy Baranovskiy (Kyiv, Ukraine) New Sich and haydamakian move- ment: archeographical publications and staticized source’s base. Among social processes in the Ukrainian history of XVIII cent. the im­ portant place borrows interaction of Zaporizhzhya with haydamakian move­ ment. Formation of a complex of sources on given problem is spent by their publications, and use in historical and special source study researches. Key words: Zaporizhzhya, haydamakian movement, a source.

Схожі ресурси