Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм
Збережено в:
Дата: | 2008 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7131 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм / М. Моздир // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — 160-183. — Бібліогр.: 134 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-7131 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-71312010-03-24T12:02:25Z Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм Моздир, М. Ювілеї 2008 Article Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм / М. Моздир // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — 160-183. — Бібліогр.: 134 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7131 uk Інститут народознавства НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Ювілеї Ювілеї |
spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Моздир, М. Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм |
format |
Article |
author |
Моздир, М. |
author_facet |
Моздир, М. |
author_sort |
Моздир, М. |
title |
Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм |
title_short |
Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм |
title_full |
Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм |
title_fullStr |
Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм |
title_full_unstemmed |
Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм |
title_sort |
народні меблі в україні. генезис. еволюція форм |
publisher |
Інститут народознавства НАН України |
publishDate |
2008 |
topic_facet |
Ювілеї |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7131 |
citation_txt |
Народні меблі в Україні. Генезис. Еволюція форм / М. Моздир // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — 160-183. — Бібліогр.: 134 назв. — укp. |
work_keys_str_mv |
AT mozdirm narodnímeblívukraínígenezisevolûcíâform |
first_indexed |
2025-07-02T09:53:54Z |
last_indexed |
2025-07-02T09:53:54Z |
_version_ |
1836528471851925504 |
fulltext |
160 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Ювiлеї
Микола МОЗДИР
НАРОДНI МЕБЛI В УКРАЇНI.
ГЕНЕЗИС. ЕВОЛЮЦIЯ ФОРМ
Mykola MOZDYR. On Folk Furniture in Ukraine:
the Origin and Evolving of Forms.
Меблi, по вiдношенню ж до традицiйного
житла українського селянина – предмети хат-
ньої обстави, “обстановки”, “урядження” (за
М.Грушевським, див.: Iсторiя України-Руси.–
T. I.– К., 1991.– С. 273-274), як у видовому, так
й функцiонально-конструкцiйному та образному
вимiрах, складалися поступово впродовж довгих
вiкiв. Ще бiльш повiльно, вiдповiдно до нових
вимог часу, трансформувалися. Завжди були ор-
ганiчно пов’язанi зi способом життя, виробниц-
тва, системою свiтопоглядних уявлень мешкан-
цiв житла – хати, яким служили. М.Грушевський
вiдзначає, що назву цього типу житла (хати),
як й слов’янського “дому” треба вiдносити як
до iндоєвропейського, так й загальнослов’янсько-
го означення. Що хати у слов’ян були зверху
вкритi (стрiхою, кровом), яку пiдтримував брус.
Що будувалася тiльки з дерева, або плелися з рi-
ща та обмазувалися глиною1. Одначе походження
термiну “хата” до цього часу остаточно не з’ясо-
ване, хоча бiльшiсть дослiдникiв виводить його iз
тюркомовної групи мов, або скiфського лексико-
ну2. М.Грушевський твердить, що прототипу жи-
тла українцiв, як й усiх слов’ян, потрiбно дошу-
куватись в iндоєвропейськiй епосi3. Археологiч-
нi вiдкриття другої пол. XX ст. на Правобереж-
жi, що послужили вихiдною матерiальною базою
для ґрунтовних дослiджень (i створення унiкаль-
них колекцiй), трипiльської культури, слiди якої
збереглися вiд Волинi на Пiвночi до узбережжя
Чорного моря на Пiвднi, та вiд Днiстра на Заходi
1Грушевський М. Iсторiя України-Руси.– Т. I.– К.,
1991.– С. 273.
2Данилюк А. Українська хата.– К., 1991.– С. 13-15.
3Грушевський М. Iсторiя України-Руси...– С. 272.
до Середнього Поднiпров’я на Сходi (є вони й на
землях сусiдньої Молдови та Румунiї, – тут її на-
зивають культурою Кукотень), ґрунтовно розши-
рюють вiдомостi про житло населення на землях
України в найдавнiшi часи – VI-III тис. до Р.Х.,
тобто задовго до появи тут iнших племен з їх
культурою, зокрема й слов’ян. З-помiж уцiлiлих
пам’яток епохи Трипiлля, зокрема керамiчних мо-
делей храмiв, жител серед. IV тис. до Р.Х. особ-
ливу увагу привертає модель оздоблення мону-
ментальної споруди, можливо храму з двосхилим
дахом. Саме такими вони є на найчастiше ком-
п’ютерно вiдтворених реконструкцiях житлових
будiвель трипiльцiв4. На двосхилий солом’яний
дах, як особливiсть традицiйного житла українсь-
кого селянина, вказував М.Грушевський5. Мож-
ливо це просто спiвпадiння, оскiльки закономiр-
ностi розвитку цiєї культури (цивiлiзацiї) ма-
ли подiбнi риси з усiм Егейсько-Балкансько-
Дунайсько-Карпатсько-Правобережним ареалом,
де була розповсюджена культура розписної кера-
мiки (вiд Хаджилара й Сеско до Трипiлля вклю-
чно)6. Незаперечно доказано, що трипiльцi не тi-
льки споруджували одно- та двоповерховi наземнi
житла доволi складної конструкцiї, але й створю-
вали великi планомiрно забудованi – 2700 будi-
вель, – протомiста, що займали великi – 200-
300 га – територiї7. Iнша справа, що, як це в
iсторiї культури неодноразово траплялося, будi-
вельна практика трипiльцiв могла бути вскорому
забута, – нею, в силу певних обставин не скори-
сталися племена, що заволодiли землями, на яких
потiм тисячолiттями господарювали.
Духовний i матерiальний свiт трипiльцiв, – в
нашому випадку, їх житло та його обстава, –
зумовлюють обґрунтовану увагу до себе з двох
причин: першої – до цього часу в українознав-
чiй науцi вiдсутня єдина науково коректна точка
зору на мiсце трипiльцiв в етногенезi українцiв.
Їх першовiдкривач В.Хвойка однозначно вiдносив
їх до арiйського племенi протослов’ян, а україн-
цiв вважав їх нащадками. Вiдомий український
4Вiдейко М.Ю. Трипiльська цивiлiзацiя.– К., 2003.–
С. 154.
5Грушевський М. Iсторiя України-Руси...– С. 27.
6Цивилизационная структура современного мира: В 5-
ти т.– Т. I.– К.: Наук. Думка, 2006.– С. 67.
7Iсторiя української культури: У п’яти томах.– Т. I.– К.,
2001.– С. 141, 156.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 161
антрополог, iсторик, лiнгвiст В.Петров твердив,
що “антропологiчно українцi не можуть бути ото-
тожненi з трипiльцями, якi є прямими нащадка-
ми неолiтичної людностi Європи (цит. за: Вiдей-
ко М.Ю. Трипiльська цивiлiзацiя.– К., 2003.–
С. 126). Ще бiльш категорично проти вбачан-
ня у трипiльцях попередникiв українського наро-
ду, генетично з ним пов’язаного, висловлюють-
ся I.Дзюба, В.Верстюк, В.Репринцев. “Дехто з
iсторикiв намагається бачити в трипiльцях про-
тоукраїнцiв, хоч це, очевидно, i не вiдповiдає
дiйсностi. Трипiльцi зникли безслiдно, так, як
з’явились”8. Iншi сучаснi дослiдники дещо кон-
кретизують проблему “трипiльцi – українцi”, вiд-
значаючи, що прибули вони на українськi землi
з Пiвденно-Захiдної Європи, послiдовно рухаю-
чись на її Пiвнiчно-Схiднi землi i, що тут заста-
ли вже населення iнших культур, зокрема тисо-
подгарської, лонденської (на Волинi) та iншi9, на-
приклад, неолiтичну буго-днiстровську культуру,
якi поглинули10. Друга причина, – у вивченнi по-
бутової культури, житла та його обстави, що є
найбiльш тривалими її компонентами. Вони, своє-
рiдно вiддзеркалюючи їх, дають можливiсть виз-
начити форми господарювання та еволюцiю змiн,
привнесених внутрiшнiм розвитком спiльноти, а
також запозиченнями, iнновацiями.
Саме в такому контекстi не до кiнця з’ясова-
ний генезис одного з найдавнiших, водночас най-
популярнiшого предмета хатньої обстави україн-
ського селянина – лави. М.Грушевський зазна-
чає, що “лава” (як i пiч та стiл) – це загаль-
нослов’янське слово, що до її появи слов’янське,
як i взагалi iндоєвропейське життя “...йшло про-
сто на пiдлозi [очевидно долiвцi. – М.М.] хати
i тiльки поволi пiдiймалося над її поверхнею на
“культурний горизонт”11. Адже спочатку, так як
це пiдтверджують археологiчнi матерiали, вона,
як земляна вiдмостка виконана з цього ж ма-
терикового ґрунту, що й саме земляне, напiвзе-
мляне житло, фактично являлося частиною цiєї
споруди. Її конструкцiйна, типологiчна еволюцiя
8Верестюк В.Ф., Дзюба I.М., Непринцев В.Ф. Украї-
на вiд найдавнiших часiв до сьогодення: Хронологiчний
довiдник.– К., 1995.– С. 3-4.
9Iсторiя української культури...– С. 134.
10Там само.– С. 262.
11Грушевський М. Iсторiя України-Руси...– С. 273.
(запозичення?) виявили себе в iншому способi її
творення, – вiдгородження за допомогою кiлкiв
та рiща певного простору пiд стiною з наступ-
ним заповненням його землею12. В лiсостеповiй
зонi в житлах племен розвиненої первiсної общи-
ни (епоха бронзи) подiбнi землянi виступи також
з’являються бiля стiн13. Лише через вiки, коли
людина оволодiла технiкою розколювання стовбу-
ра дерева на плахи, вiдтак, з часiв Київської Русi,
можливо й ранiше14, розпиловувати його на дош-
ки, основна частина лави – її верх став дерев’я-
ним. Як твердив Б.Рибаков, пили, якими можна
було б користувалися для поздовжнього (танген-
тального) розрiзування стовбурiв на дошки ще
у X ст. Київська Русь не знала15. Йому запе-
речує О.Сухобоков, стверджуючи, що поперечну
(дворучну) пилу нашi предки знали вже в VII-
VIII ст.16. Лава дуже повiльно пiддавалася моди-
фiкацiї. Перш-за-все через спосiб скрiплення її з
долiвкою. В його основi лежав прадавнiй прин-
цип – стабiльнiсть, нерухомiсть цього предмету
в житлi. Тому пiдготовлену дошку певних па-
раметрiв (вiдповiдних до мiсця її встановлення),
укладали, скрiплювали iз заздалегiдь вимурова-
ними (складеними) з прямокутних форм плоско-
го каменю (лупака) пiдставками-колонками, або з
вкопаними в долiвку двома колодками-вiдрiзками
стовбура дерева, чотирьом лiжками-стовпчиками,
укладали на розсошки, або ж опори iнших форм,
наприклад, прикрiплювали на кронштейнах до
стiни.
Пiдтвердженням того, що первiснi лави ви-
готовлялися з колотого, вiдтак обтесаного тес-
лом, сокирою шматка стовбура – плахи, укла-
деного на кам’янi, глинянi чи дерев’янi пiдпор-
ки, можуть бути експедицiйнi матерiали, зокре-
ма П.М.Жолтовського на Полiсся та в Карпати
12Археологiя Української РСР.– Т. III.– К., 1975.–
C. 93; Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина.– К., 1982.–
С. 197; Нiдерле Л. Словянские древности.– Москва,
1956.– С. 249; Населення Прикарпаття та Волинi за доби
розкладу первiсно-общинного ладу та давньоруський час.–
К., 1976.– С. 164.
13Iсторiя української культури...– Т. 1.– C. 207.
14Сухобоков О.В. Славяне днепровского Левобережжя.–
К., 1975.– С. 118.
15Рибаков Б. Ремесло // История культуры Древней
Руси.– Т. I.– Москва, 1948.– C. 149.
16Сухобоков О.В. Славяне днепровского...– C. 118.
162 1-2’2008 Народознавчi Зошити
в 1950-70-их рр. Так, лава з обтесаного грубо-
го бруса в курнiй хатi Гарати в с. Карпатське
на Бойкiвщинi, спочивала на кам’яних мурова-
них пiдставках. На глиняних грубих стовпах ук-
ладались лави в хатах на Полтавщинi ще в се-
ред. XIX ст.17. Ще в 1970-их рр. окремi дослi-
дники фiксували такi у лемкiв18. Дерев’яна лава
стала невiд’ємним атрибутом побуту селянства в
Українi. В полiськiй хатi (i не тiльки в полiськiй)
ще в XX ст. в осiннi i зимовi вечори на лавах,
розставлених вздовж стiн бiля “посвєта”, сидiли
за прядiнням дiвчата i жiнки. В iнший час полi-
щуки лагодили на них рибацьке знаряддя, плели
iз лика кошелi, постоли тощо. Лiтописи донесли
до нас описи таких моментiв, коли гриднi, бояри
засiдали на довгих масивних лавах, розставлених
попiд стiнами в князiвських хоромах. Ще в XIX
– на поч. XX ст. лави залишалися “почесними”
меблями i не тiльки в житлах простих людей.
В народному музеї-садибi Ю.Федьковича в
Путилi на Буковинi, при збереженнi незмiнної
хатньої обстави, в якiй поет прожив останнi два
десятирiччя свого життя (помер 1882 р.), є ла-
ва, верх якої зроблений з бруса майже 4-метрової
довжини, понад пiвметрової ширини та товщиною
бiльше 5 сантиметрiв19. Вона образно становить
одне цiле зi столом монументальних форм i розмi-
рiв. Доповнюють цю просту згармонiзовану ком-
позицiю в кiмнатi ще двi короткi лави, виконанi
в цьому ж ключi. Ю.Федькович садовив на них
своїх гостей, якими були переважно буковинськi
селяни.
Очевидно такi функцiї виконувала лава в ре-
конструйованiй П.Юрченком свiтлицi будинку
XVIII ст. представника заможних верств насе-
лення на Поднiпров’ї20. Вона без опертя – рiвна,
масивна, на пiдставках з профiльованих брускiв
займає простiр у великiй свiтлицi майже на всю
довжину стiни направо вiд дверей. Це активний
компонент цього iнтер’єру.
В певних життєвих ситуацiях лавi вiдводилася
i престижна функцiя. Вона зафiксована в пiсеннiй
17Архiв IН НАН України.– Ф. 39.– Oп. 2.– C. 4.
18Reinfuss R. Budownictwo ludowe na Zachodniej
Lemkowszczyżnie // Lud.– T. XIII.– 1934-35.– S. 101.
19Музей-садиба Ю.Федьковича в Путилi Чернiвецької
обл.– Iнв. № 37, 335.
20Юрченко П. Дерев’яна архiтектура України.– К.,
1970.– С. 106.
фольклорнiй творчостi. Наприклад, в однiй з пi-
сень господарi, приймаючи бурлаку в хатi, велять
йому сiсти не на лавi, а на ослонi: “ Та сiдай,
бурлаче, сiдай же ти на ослонi”21.
Вiд “лава” походить “лавник”, – член мiської
ради або суду, урядовець, який засiдав на ла-
вi мiського уряду в мiстах, що керувалися маґ-
дебурзьким правом. Це був статус наближений
до статусу сучасного депутата вiдповiдного рiвня
мiсцевої влади22.
З лавою, а, передусiм, з лавою-лежанкою спо-
рiднений пiл – помiст простої конструкцiї – з до-
шок, навiть плениць покладених на вкопанi, вбитi
в долiвку розсошки, грубшi стовпцi, рiдше муро-
ванi пiдпорки, завжди розташований пiд тильною
стiною впритул до печi. А пiч – це особливий
компонент житла українського селянина. Вiд ча-
сiв трипiльцiв, бо саме їх можна вважати творця-
ми прообразу традицiйної української печi, про-
довж усiх наступних вiкiв вона на конструкцiй-
ному та функцiональному рiвнях зазнавала змiн.
Та завжди була не лише джерелом тепла, мiсцем
приготування їжi, врештi, багатьох iнших складо-
вих життя сiм’ї, – з нею пов’язанi свiтопогляднi
уявлення, обряди, звичаї усiх хто народився на
нiй, чи бiля неї, користав з її вогню, тепла, часто
доживав останнiх днiв на нiй. Орудувати в печi,
це було право лише господинi, а спати на нiй –
привiлей дiтей, старих та немiчних. Це був осе-
редок духовного життя сiм’ї. Щоб потрапити на
пiч треба було пiднятися на пiл, тому постiль роз-
кладали на цьому мiсцi лише перед спанням. Вiн
завжди був вищий вiд лави, тому значний про-
стiр, що утворювався пiд ним слугував мiсцем
сховку для домашнього реманенту. Дуже повiль-
но, бо в багатьох регiонах України, передусiм на
Полiссi до серед. XX ст. не поступався мiсцем
лiжку.
Простий стiлець без опертя, за призначенням,
функцiєю можна поставити на чiльне мiсце у
походженнi всiх меблiв, а передусiм традицiйної
обстави сiльського житла. Немає принципового
21Общественная и домашняя жизнь в произведениях юж-
норусского песенного творчества в период упадка козачест-
ва: Розд. моногр. М.Костомарова // НТЕ.– 1982.– № 4.–
С. 70.
22Gloger Zygmunt. Encyklopedia staropolska.– Т. III.–
Warszawa, 1974.– S. 159-160.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 163
значення, що первiсно цим меблем, тобто пред-
метом, придатним для перемiщення i ситуативно
виконувати вiдповiдну функцiю, був окремий ка-
мiнь, кругляк, корiнь, галузка дерева i тому подi-
бне. Їх вже людина палеолiту пристосовувала до
своїх життєзабезпечуючих, частково й комфорт-
них у тi далекi часи, потреб. Адже такий предмет
дозволяв їй краще виконувати окремi виробничi
дiї, перепочити тощо. Це протостiлець, зроблений
з вiдрубаної, вiдрiзаної верхньої частини кореня
з трьома (рiдше чотирма) вiдростками, вкороче-
ними так, щоб загальна висота такого предмету
не перевищувала 30-40 см. Для його створення
ставало придатним не грубе дерево повалене бу-
ревiєм, чи з iнших причин з вiдкритим корiнням,
тобто коли можна було бачити, що форми його
кореня придатнi для реалiзацiї вiдповiдного за-
думу. Цiкаво, але саме так, або дуже наближено
до цього, – як оповiдав Г.Труш зi с. Сваловичi
Ратнiвського р-ну Волинської обл.23, вiн вибирав
корiнь всохлої старої берези, що лежала недалеко
берега Прип’ятi, на зроблений ним в 1950-их рр.
стiлець, – доречi, такий був й на сусiдському по-
двiр’ї, яким ще у 1980-тi рр. користувалися.
“Молодшим братом” такого стiльця, бо, поза
сумнiвом, вiн з’явився пiзнiше, був прототип ос-
лону, виготовлений з куска вiдповiдної довжини
тангентально (поздовжньо) вiдрiзаного вiд стов-
бура дерева. Але такого, на якому гiлки росли
у вiдповiдних мiсцях: двi поруч, а iнша, та що
була вище, або нижче – на лiнiї, що вiзуально
по стовбуру дерева проходила вiд неї до середи-
ни двох перших. Вкороченi до потрiбної висоти
вони ставали трьома нiжками, а поверхня куска
вiдколеного дерева, на якому росли, вiдповiдно
затесана, загладжена перетворювалася на сидiн-
ня. Аналогiчне пристосування природних форм,
частин дерева для створення предметiв на кшталт
вище описаних, але з причин далеких вiд пер-
винних мотивацiй, яскраво пiдтверджують ниж-
ченаведенi факти: на верандi будинку Юсипчука
(Дiдушина) в Космачi, що на Гуцульщинi, збу-
дованому в 1960-тi рр. стоять столик та стiльцi
майстерно зробленi господарем з коренiв рiзних
дерев. I це при цьому, що в кiмнатах на сучасних
фабричних меблях стоять телевiзор, радiоприймач
23Архiв IН НАН України.– Ф. I.– Cпр. 17.– Oп. 6.–
C. 24.
i тому подiбне. Вiдомо що Iван Франко пiд час
лiтнiх вiдпочинкiв у Криворiвнi (Гуцульщина),
коли мешкав у Василя Якиб’юка, любив працю-
вати за столом, пiдстiлля якого господарем хати
було зроблене з кореня дерева24. Таким був i стi-
лець, на якому сидiв письменник. В.Якиб’юк був
вiд природи людиною обдарованою, самотужки,
наприклад, освоїв фотосправу, гарно рiзьбив. В
його домi стояли меблi столярської роботи. Зроб-
ленi ним з природних форм дерева стiл, стiлець
з рiзьбленою ажурною спинкою були, очевидно,
не стiльки бажанням продемонструвати дорогому
гостевi своє вмiння, як, знаючи непiдробний iн-
терес I.Франка до усiх проявiв давнього життя
карпатського люду, зробити йому приємнiсть i,
зрозумiло, умовно, створити видимiсть давнього
побуту мiсцевих людей. Такi меблi були “цiлевого
призначення”, – їх постiйне мiсце – поза iнтер’є-
ром житла. Зазвичай знаходились на подвiр’ї або
в господарських спорудах. Якщо i перемiщали їх
в хату, то не дальше сiней. Звiдси й функцiї їх
зводилися до задоволення найпростiших вимог у
сферi виробничого життя. Вони були стiйкi на по-
верхнi в будь-якої частини подвiр’я, садиби, куди
їх перемiщали, в мiру зручнi.
Дуже розповсюдженим у селянському побутi
був тип маленького стiльчика – до 30 см висо-
ти, найчастiше використовуваного при недовго-
тривалiй трудовiй дiї, а також при обслуговуваннi
дiтей. Встановити час його появи непросто, – та-
ким речам нiколи не надавалося бiльшого значен-
ня i при можливостi замiни їх спалювали. Можна
лише припускати, що вперше такий мебель мiг
з’явитися пiсля того, як вироблення тонкої дошки
перестало бути проблемним, тобто, як вважають
окремi дослiдники, з XIV ст.25.
При всiй простотi їх конструкцiї вони були рiз-
нi за формою, – вiд прямокутних до круглих з
фiгурними прорiзами у сидiннi, з вiдмiнною кон-
фiгурацiєю нiжок. Часто, щоб додати їм певних
естетичних якостей, їх фарбували олiйними фар-
бами, якi принагiдно використовували у госпо-
дарських цiлях.
Вiддавен, та з якого саме часу, поки-що до-
24Меморiальний музей Iв.Франка в с. Криворiвня Iвано-
Франкiвської обл., експозицiя.
25Черепанова А.Н. История художественной обработки
изделий из древесини.– Москва, 1987.– C. 30.
164 1-2’2008 Народознавчi Зошити
слiдники не визначили, в селянському житлi є
стiл. Стiл займав особливе мiсце в iнтер’єрi. За-
вжди стояв навпроти вхiдних дверей, або був де-
що змiщений вiдносно цiєї осi. Подекуди це мiс-
це вiн займає i в наш час. Воно йому визначене
традицiєю, коренi якої криються в сивiй давни-
нi, коли стола як такого ще не було, а мiсце, з
якого не сходить вiками, було вiдведене iншим
шанованим предметам, пов’язаних з поклонiнням
якимсь божествам тощо. I в наш час у селянсь-
кiй хатi в Українi на стiнi за столом обов’язково
висять образи, прибранi узорнотканими або ви-
шитими рушниками. Очевидно в сферi духовного
життя народу, можливо, й мiсце, на якому вiн
стоїть, було пов’язане з певною магiчною симво-
лiкою, вiдлуння якої не дiйшло до наших днiв.
Але ще в кiн. XIX та на поч. XX ст. стiл у сiль-
ськiй хатi завжди був накритий скатертиною, на
ньому лежав хлiб та стояла сiль у солонцi26. На
стiл заборонялося класти одяг, сiдати на нього,
його першим вносили в нову хату i тому подiбне.
На Гуцульщинi, наприклад, побутувало вiруван-
ня, що долю людини вирiшували дванадцять не-
видимих “судцiв”, якi розсiдаються на стiльницi
в час, коли народжується дитина27. Окремi вченi
генезис стола виводять вiд зрубаного широкого
пня дерева, на зразок того, яким користуються
рiзники, що назва “стiл” походить вiд “стовб”,
або вiд низько покладеної пленицi чи дошки, бi-
ля якої сiдали обiдати28.
На вiдмiну вiд лав, столи в далекому минуло-
му не були обов’язковим компонентом нутра жит-
ла, тим бiльше селянської хати. Л.Нiдерле появу
стола на високих нiжках в домах феодальної знатi
Київської Русi вiдносить до XI ст.29.
Праобразу сучасного стола, очевидно, потрiбно
дошукуватись в мороцi вiкiв. Чи не могла бу-
ти таким глиняна вiдмостка прямокутної форми,
що слугувала жертовником (?) у житлi населен-
ня скiфо-сарматських часiв на Нижньому Поднi-
пров’ї? Бiльше на це мiсце може претендувати
26Труды етнографическо-статистической експедиции в
Западно-Русский край / Материалы и исследования соб-
ранные П.П.Чубинским.– Т. VII.– С-Петербург, 1872.–
C. 384; Т. IV.– 1913.– C. 726.
27Шухевич В. Гуцульщина...– Ч. 3.– C. 2.
28Maklowski K. Sztuka ludowa w Polsce.– Warszawa,
1903.– S. 501.
29Нидерле Л. Словянскиу...– С. 266.
жертовник з житла мешканцiв Неаполя Скiфсь-
кого, вiдомий в науцi як “глиняний стiл”30. Нашi
знання, якi завдяки вiдкриттям науки в кiн. XX
– на поч. XXI ст., про всi форми життя насе-
лення українських земель у бiльш раннi часи,
передусiм трипiльської культури (цивiлiзацiї) не
дають пiдстав стверджувати, що прототип стола
був їм вiдомий. Вважати таким глиняне хресто-
подiбне пiдвищення вiвтаря, виявленого в одному
з трипiльських примiщень вельми сумнiвно31.
Не збереглося археологiчних пам’яток, тим
бiльше артефактiв, якi пiдтверджували б iснуван-
ня стола, або предмету, який виконував би йо-
го функцiї в населення Пiвнiчного Причорномо-
р’я, що перебувало в контактах з сусiднiми меш-
канцями грецьких колонiй. Хоча греки VI-V ст.
до Р.Х. в побутi користувалися багатьма мебля-
ми, а помiж них й столом – трапедзою.
Та будь-якої iнформацiї (на рiвнi речовому,
мiфологiчному, тим бiльше писемному) про на-
явнiсть хоча б одного з таких предметiв у дав-
нiх слов’ян немає. Не згадують про такi й Плi-
нiй Старший, Тацiт, Птоломей – автори праць,
в яких фiгурують слов’яни перших столiть пiс-
ля Р.Х. Помiж пам’яток V-VIII ст., тобто часу
“iсторичних слов’ян”32 немає об’єктiв, якi давали
б пiдстави приймати їх за стiл, або його прототип,
який найчастiше вбачається у вiвтарi. I це з цiєї
причини, що самих вiвтарiв, очевидно, не було,
бо як вiдзначає М.Грушевський “...для молитов,
жертв, взагалi культу, звичайно служили мiсця,
де чоловiк особливо живо вiдчував на собi вплив
природи, подих таємничої сили”33. В житлах на-
ших предкiв з-перед часу Київської Русi з чiтко
зафiксованими археологами вогнищами посереди-
нi примiщення у заглибленнi, або на пiдвищеннi,
з дерев’яними лежанками вздовж стiн34, лише гi-
потетично можна визнавати наявнiсть стола.
У IX ст. на iсторичнiй картi середньовiчної Єв-
ропи з’явилося нове могутнє державне утворення
– Київська Русь. На її просторах починається
iнтенсивна розбудова мiст, виникають новi укрiп-
30Iсторiя української культури...– C. 360.
31Вiдейко М.Ю. Трипiльська цивiлiзацiя.– К., 2003.–
C. 90.
32Iсторiя української культури...– C. 57.
33Грушевський М. Iсторiя України-Руси...– C. 315.
34Iсторiя української культури...– C. 582.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 165
ленi городища, поселення тощо. Iнтенсифiкується
житлове будiвництво, зокрема в селах. На жаль,
нiчого, або майже нiчого (окрiм декiлькох фраг-
ментiв) з їх тогочасної обстави, меблiв, зокрема
столiв, не уцiлiло. Лише, за твердженням архе-
ологiв, 4-6 ямок, розмiщених у певному поряд-
ку в житлi боршевської культури, можуть при-
йматися як слiди вiд якихось пристоїв подiбних
до столiв35. Ледь бiльше пощастило простим ла-
вам з дошки – сидiння та опори для якої мож-
на було реконструювати на основi археологiчних
розкопок36.
Вiдомо, що “...нi один лiтописець не залишив
нам детального опису давнього руського жит-
ла”37, його обстави, зокрема й стола. Хоча наз-
ва “стiл” в давньоруськiй лiтературi зустрiчаєть-
ся часто. Наприклад, у пристрасному поетично-
му зверненнi автора “Слова о полку Iгоревiм” до
Галицького князя Осмомисла Ярославича: “Ви-
соко сидиш ти на своїм золото кованiм престолi”
(це в перекладi М.Рильського). В оригiналi: “си-
диш на... златокованнем столе”38. В лiтописах всi
київськi князi сидiли “на столi”. Давньоруський
“стол” – це омонiм трону, престолу – як сим-
волiв верховної влади. Хоча “стiл” – це й лава
для сидiння, спання, а в тогочасному церковно-
му, обрядовому застосуваннi – мiсце для покла-
дання мощей, хреста, єпископське сiдалище, ка-
федра, символ учительської влади39.
Основний блок iнформацiї про стiл, як й iн-
шi меблi часiв Київської Русi вмiщають головно
ж графiчнi iлюстрацiї – мiнiатюри Радзивiлiвсь-
кого лiтопису (XV) та Сильвестрiвського спис-
ку “Житiє Бориса i Глiба” (XIV), Остромирове
Євангелiє (1056) та iншi.
Найбiльше таких є в знаменитому Радзiвiлiв-
ському лiтописi40, одному з найдостовiрнiших
iлюстрованих джерел для вивчення iсторiї Ки-
ївської Русi. Вмiщенi тут рисунки вiдтворюють
35Iсторiя української культури...– C. 969.
36Там само.– С. 968.
37Цит. за: Раппопорт П.А. Древнерусское жилище //
Древние жилище народов Восточной Европы.– Москва,
1975.– С. 106.
38Слово о полку Iгоревiм.– К.: Днiпро, 1985.– C. 39.
39Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерус-
ского языка.– Т. 3.– Москва, 1958.– С. 517-518.
40Арциховский А.В. Древнерусские миниатюры как ис-
торический источник.– Москва: МГУ, 1944.– C. 6.
зниклi пам’ятники XII-XIII ст., хоча переваж-
но меблiв, якими користувались в князiвському
середовищi.
Навiть скупi вiдомостi про меблi часiв Древ-
ньої Русi дають пiдстави для твердження, що во-
ни займали вiдповiдне мiсце в побутi певних со-
цiальних прошаркiв тодiшнього суспiльства, були
доволi рiзновиднi i, що особливо важливо, в окре-
мих випадках не позбавленi художностi, як якостi
естетичної.
Окремi дослiдники появу стола вiдносять до
XVI ст.41. Правда, Л.Нiдерле припускає, що як-
що у слов’ян i був стiл, то очевидно це була ни-
зько покладена дошка, бiля якої сiдали обiдати,
а появу стола як такого “у бояр” вiн вiдносить
до XI ст.42. Очевидно пiд “дошкою” вiн мiг ро-
зумiти й пленицю – розколену частину стовбура
дерева, з поверхнею обтесаною сокирою43. Ще в
1930-их рр. на Гуцульщинi траплялися житла, в
яких не було столiв, а їжу споживали тут саме
з лави44. В окремих таких лавах навiть були ви-
довбанi заглиблення у формi миски. В iнтер’єрi
хати, збудованої в серед. XVIII ст. у селищi Яси-
ня (присiлок Кевилiв на Закарпаттi), знаходився
стiл з аналогiчними заглибленнями, що правили
за миски. Т.П.Кiщук – науковий спiвробiтник
Музею етнографiї та художнього промислу АН
УРСР у Львовi, на основi зiбраної нею в 1970-
80-их рр. iнформацiї про цей предмет побуту ко-
лишнiх гуцулiв, графiчно його реконструювала45.
В її версiї, це мав би бути малий низький стiл
на чотирьох нiжках, без пiдстiлля, а в його тов-
стiй прямокутнiй стiльницi розмiщалося б чотири
видовбанi миски з отворами внизу, якi на час
споживання їжi затикалися чопиком i вiдкрива-
лися при потребi їх помити. На цi столи, як i на
лави, з яких споживали їжу, не дозволялося сiда-
ти. Їжу споживали, присiвши бiля них. Можливо,
що найдавнiшi столи були робленi з товстих те-
41Gostwicka J. WÃlloskie meble renesansowe w zbiorach
wawelskich”.– Warszawa: Sztuka, 1954.– S. 17.
42Нидерле Л. Слaвянские древности...– C. 266.
43Копчин Б.А. Новгородские древности.– Москва,
1968.– С. 14; Тихонов М.Н. Русская культура X-
XVIII вв.– Москва, 1968.– С. 148-149.
44Falkowski J. Zachodnie pogranicze Huculszczyzny.–
Lwów, 1937.– S. 96.
45Архiв IН НАН України.– Ф. № 1.– Oп. 2.–
Oд. зб. 31.– C. 15-17.
166 1-2’2008 Народознавчi Зошити
саних плениць, покладених, або ж закрiплених на
пiдпорках.
Появу стола на високих нiжках у селянськiй
хатi на землях України можна умовно вiднес-
ти до XVI-XVII ст.46. З питань генезису сто-
ла, очевидно, не можна виключати й такий варi-
ант, як використання для функцiй стола кам’яних
плит певних форм, обумовлених параметрами iн-
тер’єру. Вiн передбачував вибiр такої плити, яка,
по-перше, мала б рiвну поверхню, по-друге, – її
можна було б вiднести в примiщення i розмiстити
в означеному мiсцi. Питання як саме виглядала
первинна конструкцiя такого, умовно названого,
стола також залишається не до кiнця з’ясова-
ним. Невiдомо, чи плита укладалася на бокову
лаву, що є дуже сумнiвним, оскiльки не зберег-
лося нiяких слiдiв наявностi такого предмету, чи
її клали на своєрiдний стояк з каменю, вбитi в
землю стовпцi. Проте, сам факт побутування сто-
лiв зi стiльницею iз кам’яної плити на територiї
з давнiх часiв заселених українським народом є
достовiрним.
Вiдомий польський дослiдник Лемкiвщини
Р.Райнфусс зафiксував такi столи в сc. Фолюш,
Пiлiгримка, Вапiнне47. Вiн зазначав, що з ка-
м’яною стiльницею столи на Лемкiвщинi не бу-
ли рiдкiстю ще до часiв Другої свiтової вiйни.
Можна припускати, що такi тут були вiдомi й
значно ранiше48. У музеї народного будiвництва
в Сяноку в iнтер’єрi хати, перевезеної сюди зi
с. Пiлiгримка, стоять два столи з такими стiль-
ницями. На меншiй з них (100 х 73 см) є висi-
чена дата “1888”. Стертi кути стiльницi свiдчать
про те, що не одне поколiння ним користувало-
ся. Вiдомо, що ця хата належала лемковi Павло-
вi Пейку, каменяревi, була побудована в другiй
пол. XIX ст. Але це ще не дає пiдстав для виз-
нання згаданої дати часом створення цього стола.
Дослiдники зафiксували, що стiльниця другого,
бiльшого стола (168 х 92 cм) при товщинi дещо
46Baranowski I. PrzemysÃl polski w XVI wieku.– Warszawa,
1919.– S. 122-123.
47Reinfuss R. Sztuka Ãludowa Lemkowszczyzny // Polska
Sztuka Ludowa.– № 1.– 1962.– S. 16.
48Лемкiвщина. Iсторико-етнографiчне дослiдження: У 2-
х т.– Т. 2. Духова культура.– Львiв, 2002.– C. 308; Красо-
вський I.Д. Камiнь i дерево в народних промислах лемкiв.–
Народна Творчiсть та Етнографiя.– № 5.– 1987.– C. 22-
23.
меншiй, нiж 5 см, придбана у Фолюшi на поч.
XX ст.49.
Стiльниця меншого (давнiшого) стола донес-
ла до нас i певну знакову (символiчну) iнфор-
мацiю: на її поверхнi хтось iз мешканцiв ха-
ти гострим предметом (ножем, цвяхом) ризу-
ванням нанiс рисунок, що може асоцiюватися
з триверхою церквою, свiчником-трiйцею. Мож-
ливо, що цим зображенням, передусiм, непро-
порцiйно великим шести-(восьми)конечним хрес-
том стверджував свою конфесiйну приналеж-
нiсть? Очевидно, такi столи могли появитися тi-
льки в мiсцевостях, де був вiдповiдний матерiал.
А що, почавши з античного свiту мiнерали широ-
ко використовувались в меблях, зокрема столах,
добре вiдомо.
Крiм дуже загальних згадок про столи в сiль-
ському житлi з-перед XIX ст. поки що не ви-
явлено бiльш конкретного матерiалу, тим бiльше
артефактiв, що дозволили б наблизитися до оста-
точного розв’язання цiєї проблеми. Столи зафiк-
сованi в рисунках дослiдникiв полiського побуту
серед. XIX ст. та наступних часiв, представляють
собою вкрай примiтивнi меблi: декiлька, або одна
широка дошка покладена на козлах, чи закрiпле-
них в долiвцi нiжках з двома перекладинами50.
Очевидно конструкцiйно бiльш досконалi столи,
тим бiльше, з елементами художностi з’явилися
значно пiзнiше.
У XIX ст. в Українi основним типом стола,
що займав своє почесно-традицiйне мiсце в хатi
селянина, був стiл з прямокутною стiльницею не-
великих розмiрiв приблизно 120 х 80 см, що, як i
всi чотири нiжки, крiпилася до неширокої царги –
конструкцiйної її основи. В царзi була розмiщена
одна, рiдше двi шухляди – “шафи”. Основнi вiд-
мiнностi в конструкцiйно образнiй основi цього
предмету були обумовленi: по-перше, наявнiстю,
або вiдсутнiстю декору – рiзьбленого чи мальо-
ваного, по-друге, – пiдстiллям (розвинутим або
простим). Iншi рiзницi – форма стiльницi, нiжок,
як i розмiри всiх цих частин, не мали суттєвого
49Опис цiєї хати (лемка Павла Пейка) зроблений у
с. Пiлiгримка в 1968 р.-Архiв МНБ у Сяноку.– Ф. 22.–
Оп. 235.– С. 4.
50Kraszewski I. Wspomnienia Polesia, WoÃlynia i Litwy.–
Paryz (без р. в.).– S. 14; Kolberg O. DzieÃla wszystkie.–
T. 52. BiaÃloruś-Polesie.– Warszawa., 1968.– S. 128-129.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 167
значення. Столи з рiзьбленим декором були до-
волi розповсюдженими на Поднiпров’ї. Окремi з
них мали рiзьбу лише на лицевому боцi царго-
вої дошки, шухляд, на верхнiх частинах переднiх
нiжок51.
У XIX ст. на Поднiпров’ї були також столи з
бiльш розвиненою композицiєю рiзьбленого деко-
ру52. Сам стiл з доволi широкою царгою, на висо-
ких прямокутних нiжках, скрiплених внизу двомо
поперечинами, не мав шухляди. Такi столи, але
без рiзьблення побутували переважно в пiвнiч-
них районах України. Традицiйно вiн накривався
настiльником, – довгий кусень свiтлого домотка-
ного полотна з кiлькома поперечними смужками
червоного та чорного, рiдше – iнших кольорiв,
звисав лише з обох поздовжнiх кiнцiв стiльницi,
створюючи, таким чином, своєрiдне обрамлення
для нього.
При всьому вiдносно значному багатствi форм
та декору столiв (рiзьблення, малювання, точе-
ння), що були у селянському житлi на Поднiп-
ров’ї, Волинi, Подiллi в XIX – на поч. XX ст.,
столи найбiльш складних конструкцiй та декору
були в користуваннi українського населення схiд-
них Карпат. Тут можна було бачити i найпростi-
шi їх форми, проте дуже розповсюдженими були
й такi, що мали неповторнi форми i декор. Тi-
льки матерiал, з якого вироблялися столи, був
завжди той самий: дерево явора, смереки. Для
iнтарсiї чи iнкрустацiї на ньому використовува-
лися тi ж породи дерев, а також iнший матерiал,
що був у практицi мiсцевих рiзьбярiв. Столи ви-
робляли тут десятки, сотнi столярiв. Тiльки на
Делятинщинi, пограничнiй з Покуттям зонi, на
поч. XX ст. їх було 2953. Вони представляли двi
“школи”: “микуличинську” i “дорiвську”. Бiльше
того, вирiзнялися столи, зробленi рiзними майс-
трами в одному й тому ж осередку. Наприклад,
П.Сорохматюком (1851-1926) з Микуличина та
Д.Вередюком (1857-1928) з цiєї ж мiсцевостi.
Якщо перший з них в конструкцiйно-образнiй
системi своїх виробiв не виходив поза тип цих
меблiв, що їх робили й попередники i, як i во-
51IН НАН України. Фонд П.М.Жолтовського.– Фо-
то № 31-32.
52Там само.– Фото № 33-34.
53Клапчук М. Писанi столи Делятинщини // Жовтень.–
1978.– № 2.– C. 155-156.
ни, адресував їх в гуцульськi садиби навколиш-
нiх сiл, то другий, в принципi не вiдмовляючись
вiд традицiйного образу, пристосовував свої ви-
роби до потреб i смакiв чiткiше не означених спо-
живачiв. Його стiл мiг зайняти мiсце, зрозумiло,
дещо особливе, i в iнтер’єрi певного прошарку
мiського населення. Столи П.Сорохматюка були
масивнiшi, монументальнiшi в образi54. Програма
їх декору базувалася на традицiйних мотивах з
розеток, хрестiв, кружел, зубцiв i тому подiбне.
Технiка виконання – суха рiзьба, нею покрива-
лися переднi та боковi частини доволi широкої
царги, нiжок i лицевий бiк шухляд. У бiльшос-
тi з них на свiтлi й прямокутнiй площинi царги
контрастно виступали чотири глибоко врiзанi 6-
ти пелюстковi розетки. Оконтуренi подвiйною лi-
нiєю i пунктиром хрещатi хрести, розташованi по
обох боках шухляди, не стiльки виконували свою
символiчно-охоронну функцiю, як чiткiше вичле-
новували шухляду з ручкою ковальської роботи.
Зберiгаючи традицiйну конструкцiйну основу гу-
цульського стола, Д.Вередюк надавав їй легших
форм, бiльш акцентуючи на декоративному мо-
ментi. В Коломийському музеї народного мистец-
тва Гуцульщини i Покуття iм. Й.Кобринського з-
помiж декiлька зроблених ним меблiв видiляється
стiл, який можна вважати найбiльш типовим для
цього майстра55. Його розмiри 80 х 153 х 74 см,
стiльниця – “круг” зi смеречини, пiдстiлля з де-
рева явора. Його декор – своєрiдна вишивка ви-
конана iнтарсiєю переважно дерева темної грушi,
що заповнює всю поверхню лицевих сторiн цар-
ги, нiжок, навiть вузької площини торця стiльни-
цi, таким чином, перетворює цей стiл у предмет
престижний, репрезентативний. Основнi мотиви
цього декору: восьмипелюстковi розетки, трикут-
ники, трапецiї з кружечками в центрi, здавна вi-
домi в народному мистецтвi Гуцульщини. Укладе-
нi в чiткiй симетричнiй композицiї, вони надають
цьому предметовi не стiльки рис твору народного
меблярства, скiльки очевидних якостей з вiдомою
для його продуцента цiною в грошовому виразi.
У вiдповiдностi до такої концептуальної основи
виробничо-творчої практики, цей майстер змуше-
54Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщи-
ни i Покуття iм. Й.Кобринського (далi – КМНМГП).–
Iнв. № 10645.
55КМНМГП.– Iнв. № 10646.
168 1-2’2008 Народознавчi Зошити
ний був постiйно думати про внесення певних
змiн у вироблюванi ним меблi. Ось чому його
столи набувають то додаткову частину – своєрiд-
ну скриню, що повнiстю повторює зовнiшнi па-
раметри царги з шухлядами в нiй, то, знов, бiля
пiднiжжя з’являється лиштва криволiнiйної кон-
фiгурацiї тощо.
Вже у серед. XIX ст. на Гуцульщинi був до-
волi популярний стiл, декорований рiзьбою, або
випалюванням з досить розвинутим пiдстiллям56.
Процес ускладнення форми, конструкцiї стола був
стимульований факторами не стiльки естетично-
утилiтарними, як престижностi. Столи цього ти-
пу без нiжок – їх замiняють двi доволi маси-
внi боковини. На їх верхнiх частинах спочиває
стiльниця, а на прямокутних виступах внизу –
дощате пiднiжжя, що довкруги опоясує цей ви-
рiб. Воно неначе творить перший його ярус. Дру-
гий творять двi паралельнi проноги, що прони-
зують боковини в середнiх їх частинах i ззовнi
закiнчуються фiгурними виступами. Iнколи вони
становлять основу для “третього ярусу” – скри-
нi, корпус якої утворюють невисокi дощатi стiнки
з фiгурними прорiзами. Вiнцем верхньої частини
скринi є ажурна лиштва – опора для однiєї, або
двох шухляд, що займають весь пустий простiр
мiж цiєю скринею i стiльницею57. Такий стiл, як
для майстра, так i для власника ставав своєрiд-
ною вiзитною карткою. Слушнiсть такого припу-
щення можна пiдтвердити таким фактом: в кiн.
1930-их рр. вiдомий рiзьбяр зi с. Рiчка бiля Ко-
сова Якiв Васильович Тонюк (1903-1958) зробив
стiл для власної домiвки. На точених нiжках, з
двома ярусами шухляд, пiднiжжям, декорованих
рiзьбою та iнкрустацiєю58. Форму i декор цього
стола вiн пiдпорядкував важливiй, можливо ос-
новнiй функцiї, заради якої трудився – ствердити
непересiчнiсть своєї особи та дружини у середо-
вищi i, зрозумiло, у нащадкiв. На верхнiх розши-
рених частинах переднiх нiжок стола вкомпону-
вав фотопортрети – злiва свiй, праворуч – жiнки.
Пiд ними випалюванням розмiстив коротку ха-
рактеристику кожної з персон, пiдкреслюючи її
гiднiсть i статечнiсть.
До дуже давнiх i широко розповсюджених меб-
56КМНМГП.– Iнв. № 278.
57КМНМГП.– Iнв. № 2965.
58КМНМГП.– Iнв. № 2963.
лiв, не тiльки в селянському середовищi i не лише
в Українi, належать скринi. Коли вони появилися
на наших землях? Час не зберiг зразкiв з-перед
XVII ст. В епоху готики скриня була основним
предметом обстави житла у всiй Захiднiй Європi.
Жодна з захiдноєвропейських країн не претендує
на право вважати себе батькiвщиною цих меблiв.
Вони були вiдомi ще в стародавньому Єгиптi, а
в античнiй Грецiї їх використовували не тiльки
для зберiгання одягу та й iнших речей, але i вiд-
починку59. Задовго до утворення Київської Русi
нашi предки вмiли виробляти i користуватися в
побутi “боднями”, зробленими з колод дерев, якi
крiм iнших виконували i функцiї скринi60. Ще
в XX ст. в аналогiчних предметах на Захiдному
Полiссi зберiгали одяг та iншi речi. Л.Нiдерле з-
помiж предметiв у житлi давнiх слов’ян називає i
скриню на зберiгання рiзних речей61.
Термiн “скриня”, як означення ковчегу, кiоту,
предметiв для сховку вперше зафiксований в пи-
сьмових джерелах XI ст.62. Скриня в розумiннi
предмету для сховку все частiше вживається у
документах XVI ст. в Українi63. Саме в цей час
згадуються скринi рiзних розмiрiв i декору в опи-
сах спадкового майна на територiї сусiдньої По-
льщi, зокрема в пограничному мiсцi Сандомир64.
Найдавнiшi вiдомi датованi скринi, що зберiгаю-
ться в окремих музеях України, не дуже розши-
рюють знання про форми та декор цих меблiв в
Українi до XVIII ст. Скриня, що нагадує кухор з
датою “714” зi Сумського iсторико-краєзнавчого
музею, корпусна конструкцiя з дошок та окуття
з закiнченням у формi розеток та стилiзованих
капiтелiй зi штампом вибитих на них формами
59Анри де Моран. История декоративного прикладного
искусства.– Москва, 1982.– С. 176; Сокольский Н. Дере-
вообрабатывающее ремесло в античных государствах Север-
ного Причорноморья.– Москва, 1966.– С. 98.
60Археологiя Української РСР.– Т. 3.– К., 1975.–
C. 343.
61Нидерле Л. Славянские древности.– Москва, 1956.–
C. 265.
62Срезневский И.М. Материали для словаря древнерус-
ского языка по письменным памятникам.– Ч. II.– Москва,
1958.– C. 39.
63Приходько Н.П. Некоторые вопросы истории жили-
ща на Украине // Древние жилище народов Восточной
Европи.– Москва, 1975.– С. 256.
64Gloger Z. Encyklopedia starożytności ilustrowana.–
T. IV.– Warszawa, 1974.– S. 267.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 169
серця немає аналогiй не тiльки на цiй терито-
рiї. В Мукачiвському iсторико-краєзнавчому му-
зеї також зберiгається скриня з датою “1776”, що
подана на переднiй стiнцi. Її неповторнiсть обумо-
влена передусiм декором – стилiзованими рослин-
ними мотивами та їх елементами. Хоча скринь з
таким орнаментом поки-що на Закарпаттi бiль-
ше не виявлено, проте, умовно, її можна вiднес-
ти до меблiв мiсцевої роботи. Натомiсть скриня
зi с. Клiцко на Прикарпаттi має право вважа-
тися автохтонною, до того ж, дуже давньою65. I
не тiльки за станом збереження – спорохнiлої та
розтрiсканої деревини. Це видовбане у грубому,
довжиною пiвтораметра стовбурi, глибоке корито,
що закривається плоским вiком iз двох збитих
тесаних дошок. Вона має форму паралелепiпеда,
дещо розширеного у верхнiй частинi. Слiдiв де-
кору на нiй не має. Вiдомо, що таку форму мали
найдавнiшi скринi i не тiльки у слов’ян66. До да-
внiх з-перед XVIII ст. скринь – як за конструк-
цiєю, так i за декором, слiд вiднести таку, що зi
с. Гради в Карпатах67. В пази всiх чотирьох те-
саних широких її нiжок-стоякiв запущено по три
дошки, а плоский верх прикрiплений “на шули”.
Вся поверхня цього меблевого виробу, включно з
вiком, покрита ризованим орнаментом з мотивiв
солярного знака та клинцiв. Вони розташованi по
горизонталi на переднiй та бокових стiнках, та на
вiку – в центрi i по його кутах.
В iнтер’єрi селянської хати скриня, як прави-
ло, стояла бiля стола, злiва вiд нього. Це почесне
мiсце вона зайняла у вiдповiдностi до традицiй.
Як вiдзначає Т.В.Космiна, їй належала особли-
ва роль серед усiх традицiйних меблiв. Адже з
нею пов’язувалось майбутнє дiвчини на видан-
нi, вона засвiдчувала статечнiсть господинi то-
що68. Скриня накривалась найбiльш шанованими
в данiй сiм’ї тканинами: килимами, веретами, ви-
шиванками. При цьому передня декорована стiн-
ка залишалася вiдкритою, доступною для огляду.
Параметри скринь, їх конструкцiйнi особливос-
тi, декор були обумовленi багатьма об’єктивними
65Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Oп. 2.– № 338.
66История декоративного прикладного искусства.– Мос-
ква, 1982.– С. 303.
67Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Oп. 2.– C. 338.
68Космiна Т.В. Сiльське житло Подiлля, кiн. XIX-
XX ст.– К., 1980.– C. 172.
факторами, закрiпленими в мiсцевих традицiях.
При вiдносно стабiльних подiбностях цих меблiв
в межах окремих регiонiв, все-ж-таки, допуска-
лась певна їх iнварiантнiсть.
В Українi найбiльш розповсюдженими були три
типи скринь: прямокутнi з плоским вiком, сарко-
фажнi, та так званi кухри – скринi з опуклим
вiком. Найбiльш поширеними, з двома пiдвида-
ми були скринi з плоским вiком. Найбiльш давнi,
на рамi з колiщатами, i пiзнiшi з середини та
кiн. XIX ст. – безрамнi на нiжках-пiдставках та
з ледь опуклим вiком. Скринi обох цих пiдвидiв
бувають з окуттям i без нього, але обов’язково з
мальованим декором, переважно з рослинних мо-
тивiв, на переднiй стiнцi, або “передньому боцi”,
як називали цю частину скринi на Полтавщинi.
Тут фантазiя народного майстра, рiдше мiстечко-
вого альфрейщика виплескувалася у формi розкi-
шних вазонiв, букетiв, чи то по-iншому укладе-
них квiтiв, нанесених енергiйним пружним маз-
ком. Продовгувата форма скринь, особливо дру-
гого виду, обумовлювала й загальну композицiю
декору. Вона здебiльшого складалася з двох од-
нозначних за силою виразу частин, окреслених
вузькими рамками, або вичленовуваних вертика-
лями окуття. Розмежовувати їх мiг i мотив стеб-
ла якоїсь ближче неозначеної рослини, що волею
майстра-декоратора проростала вiд самого низу
стiнки до її верху. З-помiж багатства квiткових
мотивiв можна розгледiти рожi, дзвiночки i тому
подiбне.
Прийоми конструкцiї та декору полтавських
скринь виступають й у скринях Слобожанщи-
ни, де цi, як i iншi меблi, не мали таких давнiх
традицiй, оскiльки територiя цього регiону поча-
ла iнтенсивно заселюватися тiльки з другої пол.
XVIII ст. Скриня, що зберiгається в Харкiвсько-
му iсторичному музеї, була зроблена досвiдченим
майстром ймовiрно в другiй пол. XIX ст. Вона
має чiткi прямокутнi форми, рiвне вiко зi згла-
дженими краями, невисокий цоколь, що виступає
дещо за краї стiнок, та незначний, характерний
для полтавських скринь, хвилястий вирiз нижньої
частини передньої та бокових стiнок. Вся поверх-
ня передньої стiнки густо покрита квiтковим ор-
наментом. Але виконаним неначе по шаблону, –
в ньому немає тiєї свободи у виписуваннi квiтiв,
що так характернi для майстрiв з Полтавщини. В
170 1-2’2008 Народознавчi Зошити
орнаментi проступає чiтко означена схема, основу
якої становлять два квадрати зi свiтлим фоном,
на кожному з яких в певному ритмi розмiщенi
рiвновеликi квiти-розетки. Вони – й в центрi бо-
кових стiнок, та рiвними рядочками покривають i
вiко скринi.
Крiм такого декору тут вiдомi скринi, при-
крашуванi сюжетними зображеннями. До та-
ких треба вiднести скриню iз зображенням по-
пулярної в українському народному малярствi
XVIII-XIX ст. сценки з козаком Мамаєм. Во-
на займає всю площу передньої стiнки69. Манера
виконання, як i традицiйний напис внизу картин-
ки, видають руку народного майстра. Безсумнiв-
но, що ця скриня стояла на почесному мiсцi в
хатi i була доступна не тiльки для огляду, сцени,
але й прочитання тексту.
На таке сприйняття була, очевидно, розрахо-
вана й скриня з Полтавщини, створена також
в XIX ст.70, на її переднiй стiнцi є зображен-
ня двох птахiв серед квiтiв. Безiменний сiльський
художник у двох вичленованих кольорами пря-
мокутниках розмiстив двi зозулi. Весь вiльний
простiр мiж площинами заповнив хвилястим вiн-
ком з квiтiв, що, роздвоївшись у верхнiй частинi
пiд вiком, обвиває обi картинки. На розбудованiй
цокольнiй частинi скринi, в якiй наполовину при-
хованi доволi великi колiщата, розмiстив сокови-
ту орнаментальну полосу з традицiйного бiгунця,
пiдкреслюючи в цей спосiб зображення зозуль,
як символу щасливого подружжя. На схiдному
Подiллi скринi прикрашувалися в основному за-
лiзним оковуванням з однiєї сторони71.
Особливо монументальнi в образi є давнi пол-
тавськi скринi. Вони сприймаються як своєрiд-
нi споруди на високих цоколях, з-пiд яких часто
виглядають колiщата. Їх можуть замiняти чоти-
ри масивнi дощатi опори-нiжки, фiгурно вирiза-
нi. Взагалi нижнiй край цоколя рiдко буває без
волютоподiбних або ступiнчастих вирiзiв. Прямо-
кутнi форми низу i стiнок скринi прикриває пло-
ске вiко. Його краї з трьох бокiв виступають над
стiнками i творять своєрiдний маленький карниз,
69Архiв IН НАН України.– Рукоп. фонд I.– Oп. 2.–
Oд. 35.5.– C. 75.
70МНПА України.– Iнв. № ДМ 3212.
71Космiна Т.В. Сiльське житло Подiлля кiн. XIX –
XX ст.– К., 1980.– C. 172.
що зрiвноважує цокольну частину i, таким чином,
надає логiчного завершення цим меблям.
Скринi XVIII-XIX ст. iз Днiпропетровщини
є прямокутної форми, мають невеликi розмiри.
Корпус з тонких дошок змонтований на невисо-
кому цоколi – пiдставцi, нижнiй край якої, як
i у бiльшостi скринь взагалi, має два есоподiбнi
вирiзи, що вiд середини симетрично розходять-
ся в протилежнi сторони. По жовто-медовому тлi
передньої та бокових стiнок, часто й вiка, густо
розсiянi червонi та синi квiтки. Вiдомi скринi i з
бiльш скромним декором: на переднiй стiнцi – два
квадрати окресленi тонкою свiтлою лiнiєю, що на
зовнi кожного кута закручуються двома завитка-
ми. Тут же розмiщенi невеличкi квiтки-розетки.
Починаючи з XVIII ст., продовж XIX –
поч. XX ст. в Українi склалися традицiйнi осе-
редки по виробництву скринь, зокрема такi, як
с. Скопцi на Київщинi, Лебедин – на Полтавщи-
нi, с. Тайсарiв, мiстечко Рожнятин – на Бойкiв-
щинi, с. Смолярi – на Захiдному Полiссi i тому
подiбне.
Вiдомим центром виробництва скринь на захо-
дi України вже у XVIII ст. було мiстечко Яворiв,
що недалеко вiд Львова. Тут їх виготовляли з
розпиленого дерева сосни, рiдше явора, дуба, ясе-
на. Технологiєю передбачувалась ретельна пiдго-
товка зовнiшнiх поверхностей до розпису. Їх ви-
гладжували вiдповiдно приготовленою замазкою
– “трачиною” з наступним зачищуванням скрiб-
ками, абразивним папером, пiсля чого наносили
“ґрунт”, тобто тонували клеєвими фарбами зеле-
ного або жовтого кольорiв. Розпис, що наносився
саморобними пензлями з кiнського волосся, сви-
нячої щетини, коров’ячої та котячої шерстi також
здiйснювався у вiдповiдностi до провiреної прак-
тикою послiдовностi. По заґрунтованих полях пе-
редньої, бокових стiн та вiка скринi наводилась
кiлькасантиметрової ширини смуга темнокоричне-
вого кольору. Слiдом за цим по вiку та переднiй
стiнцi тонкою лiнiєю вичленовувалися “кватирки”
або “вiкна” – прямокутної площi, що покривали-
ся зеленою фарбою. Це було мiсце для нанесення
основного декору з квiткового чи iншого набли-
женого до нього мотиву. Вiльнi вiд цих прикрас
площi “фляндували”, тобто покривали декором з
тонких хвилястих лiнiй, протертих по вологому
ще фонi зубцями простого дерев’яного пристрою
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 171
у виглядi гребiнця. Вiд головних орнаментальних
мотивiв походили й назви скринь: “квiткова”, “ва-
зонкова”, “вiночкова”. Цi останнi були популярнi
до поч. XX ст. Мотив вiночка повинен був ви-
кликати асоцiацiї з весiльними вiнками молодої
та дружки. Розповсюджений був на яворiвських
скринях i мотив “качечка”, що виводилося вiд по-
дiбного на схiдних тканинах “огiрочка”. В основу
розпису яворiвських скринь лягли п’ять кольорiв:
домiнуючим, серед яких були зелений, червоний
та жовтий72. При величезнiй iнварiантностi деко-
ру форми скринь були чiткими, архiтектонiчними.
Окрiм скринь з плоским верхом, в Схiдних
Карпатах вiдомi також скринi саркофажнi. Дехто
з дослiдникiв їх генезис (з певною мiрою осторо-
ги) виводить вiд античних прототипiв, чи типо-
логiчно спорiднює з вiдомим мармуровим сарко-
фагом Ярослава Мудрого73. Вiдомо, що в епоху
Ренесансу в Європi були дуже популярнi бага-
то рiзьбленi саркофажнi форми74. Можливо, що
прототипiв скринь таких форм треба шукати в
Прикарпаттi. В цьому планi видається доволi пе-
реконливим твердження окремих дослiдникiв, пе-
редусiм В.М.Гнатюка про те, що такi скринi по-
трапили в гiрськi, бiльш вiддаленi мiсцевостi з
Покуття, де, як вiдомо, всi суспiльно-економiчнi
процеси були iнтенсивнiшi75. Вiн переконливо до-
вiв, що скриня не є винаходом гуцулiв; бiльше
того, у них вона виконувала функцiї своєрiдної
тари, сховку на збiжжя76. Вiдомо, як високо цi-
нувалося збiжжя в Карпатському краю. Кiлькiсть
його свiдчила про достаток та заможнiсть. Тому
скриню з зерном тримали в хатi, тодi як одяг
переховувався в коморi. Звiдси й посилена ува-
га в гуцульському, взагалi гiрському середовищi
до цього предмету, як сховку життєво необхiд-
ного продукту. В степовiй та лiсостеповiй зонах
України, де для зберiгання зерна скриня своїми
малими розмiрами явно не надавалась, в нiй пе-
72Чугай Р.В. Яворiвщина.– К., 1978.– C. 74-76; Буд-
зан А.Ф. Українськi народнi скринi // Матерiали з етног-
рафiї та мистецтвознавства.– К., 1975.– C. 112.
73Будзан А.Ф. Українськi народнi скринi // Матерiали з
етнографiї та мистецтвознавства.– К., 1978.– C. 112-113.
74Weltkunst.– Munchen, 1982.– № 12.– Il. 1 а.– S. 2;
Zwolinska K., Malick Z. MaÃly stownik...– S. 342.
75Арсенич П.Г. Етнографiчна дiяльнiсть В.М.Гнатюка
// НТЕ.– 1982.– № 2.– C. 72.
76Там само.
реховували одяг та iншi цiннi речi, що й було
передбачено її внутрiшньою конструкцiєю. Прав-
да, її функцiї виходили далеко за межi вище оз-
начених; достатньо вiдзначити лише мiсце скри-
нi в системi обрядiв. Вона вiдiгравала й певну
соцiально-престижну роль.
При збереженнi основних принципiв конструк-
цiй та декору прямокутнi стояки-ноги, двосхиле
вiко, рiзьблений декор, скринi в Карпатському
регiонi, в ареалi, заселеному гуцулами, бойками
та лемками, рiзнилися не тiльки в залежностi вiд
того, в якiй етнографiчнiй зонi були виконанi, а
й мали свої бiльш вузькi локальнi вiдмiнностi.
Наприклад, у с. Яворiв, що бiля Косова, роби-
ли переважно саркофажнi скринi. На двосхилому
вiцi розмiщували великi рiзьбленi “громовi зна-
ки”, а на переднiй стiнцi – такий же ж знак,
розетка та “кочела” в рiзних зiставленнях. Нiж-
ки декорувались скiсними хрестами, клинцями,
по-рiзному укладеними лiнiями, тобто найпрос-
тiшими мотивами, вiдомими в мiсцевому рiзьбя-
рствi. Заглиблення в рiзьбi тонувалися в чорний
колiр вiдповiдно приготовленою сажею77. Скринi,
що походили з другого, не менш вiдомого осеред-
ку народного мистецтва Гуцульщини – Космача,
мали вiко, здебiльшого не декороване. Рiзьбле-
нi мотиви “сонця” розетки займали тiльки площу
передньої та бокових стiнок.
Ще в iнших Карпатських мiсцевостях скринi
робили з плоским вiком, але всю поверхню трьох
стiнок та переднiх плоских нiжок покривали ри-
зованим декором. Так виконанi прямокутники – в
один, два ряди по горизонталi, займали середню
частину передньої стiнки. Над ними були пiвкола,
а знизу круги, трикутники з хрестом по центру.
Нiжки вкривались прямокутними та ромбовидни-
ми мотивами, що чергувалися. Але основний де-
коративний ефект досягався через кольорове то-
нування площин. Чорнi ритмiчно чергувалися з
синiми по червоному тлi. Власне такими були
скринi на одяг, придане молодої, що побутува-
ли в селах Рангури, Чартовець на Покуттi в 60-
70-их рр. XIX ст. Вони вiдомi з зарисовок та
опису О.Кольберга78. Правда, кольорiв на скри-
нi молодої було бiльше – чорний, бiлий, синiй,
жовтий та зелений.
77Коломийський музей Гуцульщини. Експозицiя.
78Kolberg O. Pokucie.– T. I.– Krakow, 1882.– S. 58-59.
172 1-2’2008 Народознавчi Зошити
З-помiж усiх форм i засобiв прикрашування
скринi в Українi, за винятком Карпатського краю,
основними були скринi з плоским вiком, декоро-
ванi малюванням. При всiх територiальних, вузь-
ко локальних вiдмiнностях скринi розписувалися
квiтами, взагалi рослинним орнаментом.
Побутували також скринi iз залiзним окуттям.
Воно не тiльки збiльшувало надiйнiсть цього ви-
ду меблiв, але й пiдносило його естетичну цiн-
нiсть. Ритмiчно розволоженi неширокi полоски з
тонкого листового, часто й просто розклепаного
ковалем залiза з фiгурним закiнченням на кiнцях,
покритi як правило чорною фарбою, надавали та-
кiй скринi додаткових художнiх якостей, навiть
якщо вона була мальована.
Iнварiантнiсть скринь з окуттям надзвичайно
велика. Такi були розповсюдженi по територiї
всiєї України. Їх рiзновид, так званi “бiлi скри-
нi”, в яких окуття було єдиною прикрасою – такi
вироблялися в с. Шишаки на Полтавщинi, особ-
ливого поширення не набули.
Кухор (бiлоруський “куфар”, польський
“kufer”), як аналог скринi поширюється в Українi
з XIX ст. Його форма прийшла iз Заходу79.
Розповсюдженню кухрiв сприяло декiлька фак-
торiв, зокрема урбанiзацiя. Вони вiдрiзнялися
вiд традицiйної скринi, перш за все, опуклим
вiком, зробленим як i весь цей предмет, з
вiдносно тонких пилованих дошок. Крiм того,
кухри завжди мали металеве окуття. Це, як
правило, залiзнi лиштви, що оперiзуючи кухор,
скрiплювали всю його конструкцiю. На стиках
стiнок, на кутах, крiпилися металевi фiгурнi
елементи. Передусiм, такими були тi, що навколо
щiлини на ключ. В комплексi вони становили
основу декору цiєї меблi. Кухри часто були
об’єктом розпису, запозиченого з iншого мальо-
ваного предмету. Залiзне окуття, чiткiстю лiнiй,
ритмом, навiть при вiдсутностi в ньому елементiв
опрацьованих художньо, надавали предметам
потрiбної виразностi. В кухрi виготовленому в
кiн. XIX ст. в м. Городку, що недалеко вiд
Львова, вся передня стiнка по горизонталi роз-
членована п’ятьма вузькими кованими залiзними
лиштвами, розчленованими по сторонах на кри-
волiнiйнi елементи, що асоцiюються з гiлками,
79Анри де Моран. История декоративно-прикладного...–
C. 303.
якi вiдходять вiд стрункого стовбура-лиштви. Їх
закiнчення мають форми, що дещо нагадують
популярнi готичнi мотиви лiлей. Пiдкреслено
декоративною домiнантою в усьому окуттi цього
кухра є середня лиштва. Вона ширша вiд iнших,
а плавнi вигини завершення надають їй подобу
великої пишної квiтки, що двома залiзними
пелюстками неначе огортає, охороняє отвiр для
ключа, який тут має символiчну форму серця80.
Продумане розмiщення окуття i на бокових
стiнках. Двi лиштви формою аналогiчнi тим, що
й на переднiй стiнцi, проте з’єднанi у верхнiй
частинi есоподiбними елементами створюють
подобу високої арки, до якої прикрiплена кована
масивна ручка. З’єднання усiх стiнок кухра
по вертикалях прикрите вузькою лиштвою з
прорубаними отворами, що надають їм вигляду
своєрiдної мережки.
Кухри, в яких окуття виступає як основний
елемент декору, з часом кiлькiсно поступаються
бiльш простим у виконаннi, оббитими неширо-
кими простими лиштвами та прикрашеними ма-
люванням. З кiн. XIX ст. вони входять в по-
бут майже по всiй територiї України, особливо ж
на захiдноукраїнських землях. Зрозумiло, що i цi
вироби мали певнi вiдмiнностi як в конструкцiї,
так i в декорi. Впродовж довгих рокiв найпошире-
нiшим способом прикрашування таких кухрiв бу-
ло покриття всiєї їх поверхнi олiйними фарбами:
вишневого, зеленого, синього кольорiв усiх вiд-
тiнкiв. Застосовувався також квiтковий розпис,
по-рiзному компонований на боковинах та вiцi.
З поч. XX ст. все бiльшого поширення набува-
ли кухри з геометричним орнаментом, що покри-
вав усю їх поверхню. Такi, наприклад, виробля-
лися в с. Смоляри, тепер Старовижвiвського р-ну
Волинської обл. Вони за розмiрами були меншi
вiд традицiйних скринь. Декор їх складають фля-
ндрованi мотиви на переднiй та бокових стiнках
i вiцi. Центром композицiї є широка вертикаль-
на смуга, що в свою чергу декiлькома прямими
лiнiями дiлиться на меншi поля. Взагалi технiка
нанесення декору на цей предмет в основi своїй
не складна: суха поверхня кухра покривається бi-
лою фарбою, її, пiсля висихання перекривають
фарбою майбутнього кольору цiєї скринi переваж-
80Архiв IН НАН України.– Ф. № 1.– Oп. 2.–
Oд. зб. 4.– C. 31.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 173
но сiро-зеленого, сiро-блакитного. По свiжо нане-
сенiй фарбi “гребiнкою” – своєрiдним гребiнцем,
зробленим з дерева, а з 1930-их рр. з куска твер-
дої гуми, протирається полоска, форма та ширина
якої залежить вiд “гребiнки” та вправностi майс-
тра i його творчого iмпульсу. Адже колорит, ком-
позицiя, мотиви декору вироблюваних тут кухрiв
набули вже традицiйних, своєрiдних канонiв. Як-
що майстер i вносив у свiй вирiб щось нове, то
тiльки в рамках цих прийомiв. Тiльки так окремi
з них мовчазно утверджували свою творчу само-
бутнiсть в середовищi майстрiв-сусiдiв. Це дикту-
валося, зокрема, законами конкуренцiї, – вироб-
ництво кухрiв в цьому полiському, колись типо-
во вбогому селi було основним засобом iснування
багатьох сiмей. Кухри звiдси вивозили на збут
не тiльки у навколишнi села, але й в мiсцевостi
в радiусi до 100 i бiльше кiлометрiв: в Ковель,
Вижву, Любомиль, Камiнь-Каширський, навiть
у сусiдню Бiлорусiю, наприклад, мiстечко Мало-
рiту. Попит на них зберiгався довго, вiн диктува-
вся виключно мiсцевими весiльними традицiями.
Ще на початку 1980-их рр. майстер Бiрюза Хома
Iванович та декiлька iнших столярських його ко-
лег збували свої вироби на ярмарках. Матерiалом
для їх вироблювання служило добре висушене де-
рево сосни, рiдше ялини (“яли”). Iнструментарiй
був не складний: “шибеник”, “шершенок” (фу-
ганки для пiдготовчих робiт), “геблик”, долото,
молоток, “обценги” та два “одборники”, якими
накладали “вiчко” (верх) “на станок” (боковини
з днищем). Всi дошки стiнок, верха, дна скле-
ювали. Боковини ранiше скрiплювали оббиттям,
вiдтак їх “брали на замок”.
На поч. XX ст. побутували також кухри, що,
як i “бiлi” скринi, були позбавленi традицiйного
декору, – лиш тоненька зубчаста лиштва по кра-
ях передньої стiнки та вiка скромно засвiдчували
про приналежнiсть цього предмету до весiльного
обряду. Одночасно зi згадуваними типами скринь
та кухра в кiн. XIX – на поч. XX ст. побутували
також їх рiзновиди, що найчастiше являли собою
поєднання форм традицiйної скринi з кухром. Во-
ни мали пiдкреслено масивне опукле вiко, а крик-
ливий рослинний розпис покривав всю поверхню
цього предмету. Такi виробляли мiстечковi ремi-
сники та збували, розвозячи їх по навколишнiх
селах. На Захiдному Подiллi були розповсюдженi
скринi з плоским вiком, корпус яких розширюва-
вся в верхнiй частинi, а крiпився на нiжках, або
плiнтусi з фiгурними вирiзами.
Зi скринею, як iз столом, була спорiднена
скриня-стiл, тобто предмет, що поєднував у со-
бi функцiї обох названих вище. Найдовше вони
збереглися на пiвденно-захiдних землях України.
Але якщо у подiльськiй хатi вiн стояв на мiсцi
стола, хоч в ньому i превалювала форма скри-
нi, дещо розширеної у верхнiй частинi, з “прис-
кринком” всерединi та з замком, до того ж “ма-
льованої”, то давньогуцульськi скринi-столи були
бiльш наближенi як за формою так i функцiона-
льно до стола. Вони мали високi нiжки, що до-
зволяло людям зручнiше розмiщуватись бiля них,
та значно бiльшу за розмiрами, особливо по дов-
жинi, стiльницю. Конструкцiйно обi цi основнi
частини мiж собою не були поєднанi; доступнiсть
до скринi здiйснювалась через просте вiдсування
стiльницi.
В.Шухевич найдавнiшу таку рiзьблену скри-
ню-стiл з Гуцульщини вiдносив до поч.
XVIII ст.81. Її форма i декор дещо вiдрiзняється
вiд однотипних, – широкi нiжки знизу мають ар-
коподiбнi вирiзи, а по краю всього поля передньої
стiнки накладена тонка широка лиштва з вирiза-
ними зубцями та шестипелюстковими розетками
у верхнiй її частинi. Центр поля цiєї стiнки за-
ймає “хрещатий” хрест, вся поверхня якого вкри-
та тригранно-виїмчастою рiзьбою. Чотириконечнi
хрести з численними гнучкими вiдгалуженнями
помiщенi на переднiх сторонах нiжок. Ця скри-
ня прикривається тесаним вiком-стiльницею, па-
раметри якої виходять за її межi. Рiзьблена скри-
ня-стiл з Чернiгiвщини, датована кiн. XVIII ст.,
свiдчить не тiльки про побутування цього типу
меблiв в рiзних етнографiчних зонах України, але
i про декорування їх рiзьбою82. Основнi мотиви
такої рiзьби – це розетки, громовi знаки, хрести,
пiвкола тощо, виконанi технiкою плоскої рiзьби та
ризування. До певної мiри вони є аналогiчнi тим,
що виступають на вище згадуванiй гуцульськiй
скринi-столi. М.Сополига на основi обстеження
81Шухевич В. Гуцульщина.– Львiв, 1899.– C. 99 (збе-
рiгається в Музеї етнографiї та художнього промислу IН
НАН України).
82Українське народне декоративне мистецтво. Рiзьба та
розпис.– К., 1962.– Tабл. V.
174 1-2’2008 Народознавчi Зошити
давнiх столiв та їх конструкцiйних особливостей
у пiвнiчно-схiднiй Снинщинi на Словаччинi при-
пускає, що стiл замiнив тут скриню з плоским
верхом, що вiн не тiльки став на її мiсце, але й
перейняв вiд неї форму, зокрема стiльницi83. Вi-
домi факти, якi дозволяють стiл, як тип меблi,
виводити також вiд лави.
Вжитково репрезентативними можна вважати
й такi розповсюдженi в Українi предмети хат-
ньої обстави, як мисники, намисники, “царники”
– на Подiллi. Виставлений у них посуд, пере-
важно декорований, взагалi кращий, вибраний з
асортименту мiсцевих гончарiв, свiдчив про мате-
рiальний добробут та добрий смак, на рiвнi його
розумiння власниками.
Мисник появився в житлi українського селя-
нина вiдносно пiзно. Поки-що немає можливо-
стей конкретизувати час його виникнення. По-
за сумнiвом, процес формування цього предме-
ту був довготривалим. Можна тiльки припуска-
ти, що первiснi його форми з’явилися, коли в сiм’ї
появилося бiльше посуду. Протягом вiкiв з розви-
тком гончарства, зростання економiчно-культур-
ного рiвня селян та iнших факторiв, його фор-
ми зазнавали трансформацiї. Мисники до пев-
ної мiри вiдзеркалювали соцiальне становище їх
власникiв.
Свiй генезис цi меблi (хоча до таких їх можна
вiднести дуже умовно), розпочали з простої поли-
цi, прикрiпленої на кронштейнах, чи iншим спосо-
бом над чи бiля вхiдних дверей. З бiгом часу їх
розмiщення набуло певної регламентацiї. Мисник
отримав форму навiсної, або приставної шафки,
вiдкритої або закритої, встановлюваної бiля две-
рей. На Середньому Поднiпров’ї були поширенi
мисники рiзних типiв: поличковi, навiснi, з шаф-
ками та iншi. Їх розписували рослинним орна-
ментом, переважно квiтами фантастичних форм84.
На полицях для посуду можна було бачити боко-
вини, що мали закiнчення, силует яких нагаду-
вав форму кiнської голови85. Ця деталь не нес-
83Сополига М. Жиле примiщення в народному будiвниц-
твi пiвнiчної частини Снинщини в другiй половинi XIX ст.
та початку XX ст. // Науковий збiрник Музею українсь-
кої культури в Свиднику.– Пряшiв, 1972.– № 6.– Kн. 2.–
C. 129.
84Українське народне декоративне мистецтво.– К.,
1962.– Tабл. X.
85IНФЕ НАН України.– Рукоп. фонд.– Ф. 39-2-60л3.
ла нiякого функцiонального чи конструктивного
навантаження. Це елемент декору. Iзоформа кi-
нської голови була пов’язана з певними уявлен-
нями про її охороннi функцiї. Вiдомо, що давнi
слов’яни, надiляли окремих тварин магiчними си-
лами. До таких вiдносився i кiнь. Ще в XIX ст.
на Чернiгiвщинi бiля окремих жител можна бу-
ло бачити закрiпленi на кiлках черепи кiнських
голiв. Тут кiнь вважався твариною вiщою i, вод-
ночас, зловiщою86. На Поднiпров’ї в повсякден-
ному вжитку селян побутували речi, виробничi
знаряддя, наприклад, держаки, або ручки ковшiв,
притики до ярма i тому подiбне, не лише з деко-
ративними, але й з конструкцiйними частинами у
формi кiнської голови. В сiльському будiвництвi
в Українi подекуди ще й тепер є така архiтектур-
на деталь даху як "коник”. Традицiйнi “коники”,
що виступали не тiльки як закiнчення кронштей-
нiв, але й як прикраси на мисниках на Полта-
вщинi. Особливо вироблених в кiн. XIX ст., не
без впливу майстерень, органiзованих Земствами.
Зразком може правити мисник, що в експози-
цiї Полтавського краєзнавчого музею. Його ли-
цева поверхня декорована рiзьбленими зображен-
нями пiвника, риби, геометричними мотивами, а
на верхнiй полицi розмiщенi чотири “коники”.
На Слобожанщинi функцiї мисникiв найчастi-
ше виконували полицi, прикрiпленi до стiни з бо-
ку дверей, а також над ними87.
На Подiллi, де мисник (“царник”), як i в iн-
ших регiонах України, пройшов шлях вiд полицi
прикрiпленої бiля дверей до складної по-рiзному
декорованої конструкцiї наближеної до буфету88.
До серед. XIX ст. мисника, як предмету хат-
ньої обстави, не знали на Захiдному Полiссi. Тут
ще на поч. XX ст. його замiняла одна полиця над
дверима, або декiлька дошок покладених на кiл-
ки вмонтованi в стiнку бiля дверей89. В окремих
мiсцевостях його творили двi розмiщенi одна над
одною полицi, скрiпленi на кiнцях шматками до-
86Шульгина Л. Коник. Прикраса на форму кiнської го-
лови та занепад її орнаментальної форми // Матерiали до
української етнологiї.– К., 1929.– Т. 10.– C. 118, 123-124.
87Жизнь и творчество крестиан Харьковской губернии.–
Х.: Изд. Губ. Стат. Комитета, 1895.– Т. I.– С. 178-179.
88Космiна Т.В. Селянське житло на Подiллi...– C. 170.
89Kraszewski J. Wspomnienie Polesia...– S. 14; Тарану-
щенко С.А. Давнє полiське житло // НТE.– 1969.– № 1.–
C. 21.– Iл. 13, 15.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 175
шок. Отриману таким способом поздовжню нiшу
завiшували тканиною. Iнколи продовжена верх-
ня полиця простягалася понад дверi i, таким чи-
ном, збiльшувала мiсце для зберiгання посуду. В
1920-30-их рр. на Захiдному Полiссi були розпо-
всюдженi мисники iз закритими шафками. Типо-
вим є той, що зберiгся в хатi I.Н.Лiнник в с. Вет-
ли Любашiвського р-ну Волинської обл.90. Це двi
недовгi (дещо бiльше 1 м) масивнi полицi, з’єд-
нанi боковинами, а внутрiшнiй простiр мiж ни-
ми роздiлений перегородками на три частини, двi
з яких перетворено на шафки, що закриваються
фiльончастими дверцятами. Внизу середньої нi-
шi горизонтально прикрiплена широка дощечка з
отворами на ложки – ложкар. Верх полицi прик-
рашає галерея з профiльованих балясинок.
Вiдомi також мисники з полицями, в яких
верхня має фiгурно вирiзанi боковини, а нижня
закривається двома дверцятами. Рiзьбленi еле-
менти декору на мисниках в Захiдному Полiссi,
як взагалi на виробах з дерева в цьому регiонi,
зустрiчаються вкрай рiдко. Прикраси найчастiше
зводяться до скупо профiльованих балясинок, що
з’єднують полицi, неглибоко врiзаних рiвнокiнеч-
них хрестикiв, або мальованих шестипелюсткових
розеток91.
Мисники здавна були в iнтер’єрах жител укра-
їнського населення Схiдних Карпат. Найдавнi-
шi вiдомi, з XVIII ст., походять з Гуцульщи-
ни92. Це горизонтальна скриньова конструкцiя
(90 х 40 х 20) з потемнiлого вiд часу дерева сме-
реки. По довжинi вiн членований на п’ять рiвних
частин, а по висотi – на двi. Вертикальнi пере-
городки прикритi рiзьбленими пiвваликами, що з
бокiв прикрашенi зубчиковими вирiзами. Мисник
розрахований на десять предметiв, кожен з яких
тут неначе себе демонструє. Одночасно з мисни-
ками такого типу, iснували простiшi i за формою
i за декором. Зазвичай, це полицi, не бiльше чо-
тирьох, з’єднанi по вертикалi боковинами. Часто
лише з однiєї сторони. Такi можна було бачити
в курних та напiвкурних хатах. Але помiж них
були й такi, в якi був привнесений елемент есте-
90Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Oп. 2.–
Oд. зб. 312.– C. 3.
91Там само.– C. 4.
92Музей етнографiї та художнiх промислiв IН НАН
України.– Iнв. № 40872.
тичного. Наприклад, мисник з хати в с. Прислуп,
чотири полицi якого одним кiнцем спочивали на
пiдпорках, закрiплених в стiну, а другим – до
масивної боковини93. В її доволi грубiй торце-
вiй частинi примiтивно вирiзанi колонки, та пiв-
колонки, волютоподiбнi мотиви. Вони розмiщенi
над собою кiлькома уступами.
Найбiльш розповсюджений i такий, що подеку-
ди зберiгся до серед. XX ст., i займав весь про-
стiнок вiд долiвки до стелi праворуч дверей. Йо-
го основою була шафка з двома дверцятами, над
якою знаходились полицi, остання з яких продо-
вжувалася над дверима. Вiдомi й iншi варiанти
цiєї конструкцiї: з полицями, частково закрити-
ми дверцятами, з вiчками рiзних форм, з балю-
страдкою на верхнiй полицi тощо. Декор демон-
стрував себе й у фiгурних побiчницях, на пло-
щинах фiльонкових дверцят, у формах балясинок,
що ритмiчно членували верхнi полицi на вiчка
i тому подiбне. Iнколи торцi боковин i полиць
прикривалися ширшими вiд них не грубими ли-
штвами з рiзьбленою поверхнею. На Гуцульщинi
мисники виготовляли i вiдомi майстри рiзьбярсь-
кої справи. Справжнiм шедевром цього виду ха-
тньої обстави є мисник, створений Шкрiбляком
Василем Юрiйовичем (1856-1928) вже незадов-
го до смертi94. Власне це вже не стiльки пред-
мет для зберiгання посуду, як своєрiдна вiтри-
на для кiлькох спецiально вiдiбраних для цього
зразкiв. В основi його конструкцiї лежить по-
над пiвтораметрової довжини полиця закрита з
трьох бокiв, її висота дещо менша пiвметра, чле-
нована на п’ять вiчок з дуже декоративно оп-
рацьованими накладними елементами. Майстер
застосував тут весь набiр виражальних засобiв,
якими володiв; це орнаментальнi мотиви: коче-
ла, iльчасте письмо, розклинання, дужки, кри-
вульки, клинцi, використав кольоровi коралики
i тому подiбне. Творець цього мисника перед-
бачив можливiсть демонстрування його без по-
суду: внутрiшнi стiнки усiх вiчок також густо
декорованi.
Шафа, як меблевий вирiб для збереження одя-
гу, тканин, iнших спорiднених з ними речей,
з’явилася в житлi селянина в Українi очевидно
не ранiше XIX ст. До цього часу її функцiї ви-
93Архiв IН НАН України.– Фонд П.М.Жолтовського.
94Нацiональний музей у Львовi.– Iнв. № 47384.
176 1-2’2008 Народознавчi Зошити
конували скриня, або пiдвiшена, чи прикрiплена
до стелi бiля тильної стiни, ближче до печi, iн-
шим способом жердка. Подекуди вона зберегла-
ся й при наявностi шафи. Вона не згадується нi
в документах, нi у записах дослiдникiв. Її наяв-
нiсть у селянськiй хатi, як “малий шкап”, фiксує-
ться лише в другiй пол. XIX ст.95. Дошукуватися
прототипiв шафи на українських землях уявляє-
ться не зовсiм доцiльним: Анрi де Моран появу
шафи у середньовiчнiй Європi, до того ж тiльки
у культових спорудах (собор Баййо, XIII ст. та
iншi) пов’язує зi скринею96. Вiн при цьому вiдз-
начає, що бiльш широке її розповсюдження роз-
почалося лише в епоху Ренесансу97. Проте в
XVI ст. шафи надзвичайно рiдко зустрiчають-
ся на сусiднiх з Україною землях, наприклад, у
панiвної верхiвки Польщi98. Шафи у побутi ви-
щих верств суспiльства в Українi появились в
кiн. XVII-XVIII ст. Наприклад, iмпортованi гда-
нськi шафи на Київщинi вiдомi у XVIII ст.99.
Iнколи окремим мiсцевим ремiсникам, столярам
вони правили зразками. Але пiд їх руками во-
ни набували спрощених форм, що в цiлому ду-
же приблизно нагадували еталон. Власне такою є
шафа, що походить з поч. XIX ст., вся площина
дверцят якої розписана квiтковим орнаментом по
центру укладеному в композицiю типу бароково-
го вазона100. Декiлька шаф з-помiж тих, що були
створенi сiльськими столярами в Українi на зламi
XVIII-XIX ст. зберiгалися у церквах. Наприк-
лад, в церквi с. Очеретна на Тернопiльщинi101.
Звертає на себе увагу незвична для меблiв цього
виду фасадна її сторона – вузенькi дверi з двох
широких та грубих дошок. Вони займають ледь
бiльше третини ширини цiєї шафи. Вона приз-
началась для зберiгання священичого облачiння.
Єдиним виявом потреби її творцiв внести в цей
предмет естетичний момент є верхнє закiнчення
передньої частини, якому надано волютоподiбної
форми, що дуже вiддалено нагадує барокову. В
95Жизнь и творчество крестиан Харьковской...– C. 620.
96Анри де Моран. История декоративно-прикладного...–
C. 304.
97Там само.– С. 335.
98Historia kultury materialnej Polski.– T. III.– S. 206.
99Setkowicz J. Zarys historii meblia...– S. 30.
100Українське народне декоративне мистецтво...– Табл. 7.
101Архiв IН НАН України.– Ру-
коп. ф. П.М.Жолтовського.– Фото 249.
принципi подiбна до неї i шафа з с. Надиби на
Дрогобиччинi102. Лише дверцята в нiй зробленi
з однiєї широкої дошки, а її верх закiнчується
подобою карнизу з двох скромно профiльованих
вузьких лиштв. Доповнює цей декор також неви-
баглива ковальської роботи фурнiтура з серцевид-
ними закiнченнями. З другої пол. XIX ст. шафи,
як i iншi види меблiв, все частiше доповнюють
традицiйно скупу обставу сiльских жител. Дрiб-
нi меблярськi виробництва, яких стає все бiльше
виробляють їх у значнiй кiлькостi й по вiдносно
доступнiй цiнi збувають населенню. Цими реча-
ми вони нав’язують споживачам естетичнi смаки
iнших суспiльних верств, що орiєнтувалися на пi-
знiй ампiр, бiдермаєр, чи стиль iсторизму. Спро-
би повернути виробництво меблiв, як i iнших ви-
дiв художнiх промислiв, у русло формотворення
по законах народного мистецтва чим, зокрема, на
Схiднiй Українi займалися Земства, а в Галичинi
– рiзнi товариства, не могли дати бажаних резу-
льтатiв, оскiльки вони базувалися на квазiнауко-
вих засадах. Одначе опосередковано все це доволi
активно сприяло популяризацiї в селянському се-
редовищi нових видiв меблiв, помiж них i таких,
як лiжко.
Вперше лiжко столярської роботи було внесене
в хату селянина в Українi, та й то заможного, не
ранiше серед. XIX ст. Слiдом, як зауважує Е.Са-
хута, говорячи про цi меблi на бiлоруськiй землi,
за шафою. I спершу воно призначалося тiльки для
господарiв. Бiльшiсть селянських подружь в Ук-
раїнi спали на традицiйному полу. З кiн. XIX ст.
його поступово витiсняє лiжко. Майже виключно
дерев’яне. Свiдченням того, що лiжко з’явилося
в хатi селянина не ранiше другої пол. XIX ст.,
а подекуди, наприклад, на Полiссi тiльки в са-
мому його кiнцi є те, що ще у 1970-их рр. його
тут називали “пiл”. На пiвнiчнiй Житомирщинi –
“пул”. Тут воно ще до недавнього часу часто за-
ймало й мiсце традицiйного пола бiля печi. Бiль-
ше того, оскiльки висота лiжка i пола була рiзною,
то лiжко в хатi О.П.Лазаренка в с. Дiтковичi на
Житомирщинi, зроблене вже пiсля 1945 р. i вста-
новлене на мiсцi свого родового попередника, та-
кож було пристосоване до його висоти103. З цiєю
102Там само.– Фото 410.
103Архiв IН НАН України.– Рукоп. фонд.– Ф. I.–
Oп. 2.– Oд. зб. 312.– C. 5.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 177
метою його нiжки неначе штучно продовженi. В
долiвку, в мiсцях, де вони мали стояти, вкопа-
нi чотири круглi стовпцi висотою бiля 20 см. На
них i встановлене лiжко. Приставлений до нього
низенький стiльчик, власної роботи, править за
схiдцю. Конструкцiйно-художнє вирiшення цього
лiжка не передбачувало таку ситуацiю, в яку по-
трапило. Адже своїми фiгурно закiнченими, дово-
лi високими бильцями воно впирається – з однiєї
сторони в пiч, з другої – в стiнку. Над ним –
одним кiнцем до балки, другим до стiни прикрiп-
лена жердка. Це лiжко зроблене з грубих (понад
4 см) дошок, добре знайдене в усiх пропорцiях
i належить до типових мiсцевої роботи. В ньому
вiдчувається ще селянське розумiння доцiльностi,
надiйностi даної речi. З горою вишитих подушок
на ньому, на фонi тканого килима, завiшеного за
ним на стiнi, монументальне в образi надає цьому
кутку житла доволi емоцiйного забарвлення.
Всi дерев’янi лiжка, що були в селянському
побутi, можна подiлити на тi, що не мали би-
лець i – з бильцями. Першi з них – найпрос-
тiшi i найпоширенiшi по усiй територiї України
до кiн. XIX ст. – вироблялися з найдоступнiших
у набуттi й обробцi матерiалiв, передусiм дере-
ва сосни, смереки, самими їх власниками. Вони
були доволi вузькi, всi чотири боковини мали од-
накову (до 30 см) висоту. Рiдко вони ставали
предметом з естетичним, навiть найскромнiшим
доповненням.
Iншу групу становили лiжка з бильцями. Во-
ни найбiльш точно наслiдували такi меблi, ви-
робленi столярами на ринок. Тому в образно-
конструкцiйнiй основi повторювали себе. Ство-
рюванi окремими сiльськими столярами, а то й
просто селянами для власного користування, вони
нiколи повнiстю не повторювали якийсь зразок.
Вiдмiнностi виступали передусiм у формi та деко-
рi билець. Ця частина лiжка була своєрiдним де-
монстрацiйним мiсцем, що засвiдчувало естетичнi
уподобання мiсцевих майстрiв, локальне розумiн-
ня краси цього предмету. В Карпатському регiонi,
частково Покуттi в кiн. XIX – поч. XX ст. побу-
тували лiжка з боковинами, декорованими рiзьб-
ленням, або поєднанням його з фарбуванням104.
Конструкцiйно та образно лiжка ще у першiй
104Архiв IН НАН України.– Рукоп. фонд.– Ф. I.–
Oп. 2.– Oд. зб. 312.– C. 5.
пол. XX ст. на Волинському Полiссi, як i в iн-
ших етнографiчних районах України не дуже рi-
знилися мiж собою. Вони мали рамковi бильця,
однаковi по висотi побiчницi зробленi з простої
дошки, днище – iз шматкiв дошок рiзної товщини
та ширини, вiдносно щiльно укладених на лишт-
вах побiчниць. Ця частини лiжка заповнювалась
соломою. Основна цiннiсть такого лiжка визнача-
лася формою билець та матерiалом (дерево дуба,
ясена, сосни), з якого було зроблене.
За цими показниками їх можна подiлити на
три основнi групи. До першої, найбiльш поши-
реної, вiдносяться тi, в яких фiльонковi бильця
прямокутної формами. До другої – з фiгурними
бильцями, найчастiше з есоподiбними формами
їх верхньої рами. Третю – бильця, якi у верхнiй
частинi мають рiзнi вирiзнi “корони”, своєрiднi
акротерiї з рiзьбленими, точеними елементами i
завжди укладеними симетрично.
На Поднiпров’ї лiжка – “кроватi” виробляли
ремiсники, столяри в усiх мiстах, мiстечках, ба-
гатьох селах з мiсцевих порiд дерева. Нечисленнi
екземпляри таких виробiв, що уцiлiли, свiдчать
про те, що їх творцi звертали основну увагу на
функцiю та надiйнiсть цих меблiв, хоча i врахову-
вали фактор декору. Найчастiше вiн був зорiєн-
тований на бароковi та еклектичнi зразки. В хатi
В.А.Миргородського з с. Миргородщина Кози-
щанського р-ну на Полтавщинi збереглося лiжко
з кiн. XIX ст., на обох бильцях якого є балюст-
ради барокових форм з гарно точених балясинок.
На “приголовчицi” вони доповненi ще своєрiд-
ними акротерiями, виконаними цiєю ж технiкою.
На цiй територiї вiдомi ще й бiльш пишно де-
корованi лiжка, що в XIX ст., як i iншi, виро-
бляли в м. Богуслав. Одне з таких експонуєть-
ся в Лiтературно-меморiальному музеї I.Нечуй-
Левицького в с. Стеблiв на Черкащинi. На ви-
соких, понад 1 м масивних бильцях з розви-
нутим карнизом, центральну фiльонкову части-
ну заповнюють сюжетнi зображення: пейзажi з
голландськими вiтряками, поїздом з дивовижним
паровозом. Вони свiдчить що їх творець (твор-
цi), орiєнтувався на якийсь захiдноєвропейський
зразок105.
Лiжко, конструкцiя якого, по-сутi, не вiдрiз-
105Архiв IН НАН України.– Фонд № 1.– Oп. 2.–
Cпр. 312.– C. 18.
178 1-2’2008 Народознавчi Зошити
няється вiд згадуваного гуцульського, ще до
поч. XX ст. збереглося й у лемкiв. В пази чоти-
рьох масивних нiжок-стоякiв запускалося по од-
нiй дошцi – боковинi, на бильцi – двi, а то й три
дошки. В нижнiх потовщених частинах боковин i
билець видовбувався виступ, на який укладалися
дошки, що творили днище лiжка106. Такi лiжка
часто робили з високими нiжками – пiднiмалися
на такi ложа за допомогою стiльця, а в мiру по-
треби пiд ними тримали птицю, дрiбну домашню
худобу, навiть телят, зберiгали картоплю тощо107.
Iнколи в цих, гранично простих за формою
предметах, творча вдача майстра знаходила мiсце
для заспокоєння внутрiшньої потреби художньо-
го вислову. I тодi грубi стояки-нiжки у верхнiх
частинах набували закiнчень у формi куль, а би-
льця та побiчницi по всiй довжинi декорувалися
врiзаною ламаною лiнiєю. Бувало, що дещо роз-
ширенiй верхнiй частинi нiжок-брускiв, якi висту-
пали над бильцями, надавалась форма невеликих
двох з’єднаних кружел. Вони розмiщалися у пло-
щинi побiчниць. А через те, що лiжко завжди
стояло повернене бильцями до печi та причiлко-
вої стiни, сприймалися як двi головки на корот-
ких пiдрiзках-шиях спiльного тулуба, яким була
верхня широка частина нiжки, яку вони завершу-
вали. Вся її поверхня декорувалася геометричним
орнаментом – з рисок, зубцiв, кiлець, радiаль-
но укладених розеток. Подiбними декоративни-
ми елементами прикрашалися i фiртки, що вели
на веранду хати, чи до комори на подвiр’ї. Такi
лiжка привертали увагу i наявнiстю у побiчницях
висувних шухлядок, якi здебiльшого також були
прикрашенi декором.
Колиска вiдноситься до найдавнiших створених
людиною предметiв побуту. Вона вiдома у бiль-
шостi народiв свiту. Рiзняться конструкцiєю, ма-
терiалом виконання, прикрашуванням, способом
користування i тому подiбне. Давнi колиски, як i
меблi, не збереглися. З-помiж причин цього най-
важливiшою була та, що виконувалися вони з не-
довговiчних матерiалiв (лоза, луб, полотно тощо.).
Дослiдники, вiдзначаючи спiльнiсть у формах ко-
106Reinfuss R. Ze studiów kultury Lemkowszczyzny po obu
stronach Karpat // Polska Sztuka Ludowa.– 1966.– № 1.–
S. 9.
107Архiв IН НАН України.– Фонд рукоп.– Ф. I.–
Oп. 2.– Oд. зб. 310.– C. 11-18.
лиски рiзних народiв свiту, їх мiсце та роль у
життi дитини, не є одностайними у поглядах що-
до “статусу” колиски у системi обстави житла,
взагалi життя рiзних народiв108. Якщо колиска
тiльки до певної мiри вiддзеркалювала матерiаль-
не становище сiм’ї (колиски залишали у спадок,
дарували, позичали тощо), то значно тiснiше во-
на була пов’язана зi свiтом уявлень, традицiй. У
природнiй турботi батькiв про дiтей значне мiс-
це займали пошуки способiв охорони немовляти
перед “злими силами”. Тому на бильця колиски,
якщо такi були, наносилися рiзнi охороннi знаки,
про що зокрема, свiдчать i археологiчнi знахiд-
ки. В рiзних народiв свiту, в тому числi i сло-
в’янських, з колискою, як i iншими предметами,
що виконували її функцiю, пов’язанi численнi по-
вiр’я, корiння яких губляться у далекому минуло-
му. Пришельцями з тих часiв є, наприклад, со-
лярнi знаки. Вирiзанi, ризованi на колисцi вони
повиннi були не дати можливiсть “ злим силам”
приблизитися до дитини. Ще на поч. XX ст. такi,
разом з християнською символiкою, часто можна
бачити на колисках.
Реалiї та лiтературний матерiал пiдтверджують,
що в Українi до XX ст. побутували два основнi
типи колисок: пiдвiсна та стояча. Перша з них на-
лежить до найдавнiших, ймовiрно вона появилась
ще до часiв осiлого життя людини. Їх виготовляли
зi шкiри, лози, лубу, вiдтак полотна у поєднаннi
брусками дерева i тому подiбне. Вони були дуже
простi у виконаннi, транспортабельнi вiдповiдали
елементарним умовам догляду за немовлям, дити-
ною у першi роки її життя. Форма колиски, мате-
рiал та конструкцiйнi особливостi були обумовленi
факторами як природно-соцiальними, так i тради-
цiями, мiжродовими зв’язками. Наприклад, коли-
ска у формi дерев’яної рамки, до якої прикрiплю-
валося полотно, та яка пiдв’язувалась на чотирьох
108Сахута Е. Народная рiзьба...– C. 147, колиску на-
зиває меблем тимчасового користування. Помiж мебля-
ми для вiдпочинку i транспорту її вмiщає К.Мошинський
(Moszyńki K. Kultura ludowa sÃlowian.– Warszawa, 1967.–
T. I.– S. 579). Р.Райнфус колиску вiдносить до меб-
лiв, якi носять в поле (Reinfuss R. Mebliarstwo ludowe w
Polsce.– Warszawa, 1967.– S. 8). До дитячих речей колис-
ку вiдносить З.Зуберкова (Zuberkowa Z. Ludowy nabytek u
Kamenackych Baniach u Spaney Doliny // Sl. Nar. Muzeum.–
Rocznik XXI, 1977.– S. 147). Бiльшiсть сучасних україн-
ських дослiдникiв колиску вiдносять до дитячих меблiв.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 179
шнурках до стелi, вiдома у всiх слов’ян109. Така,
або наближена за конструкцiєю до неї, побутува-
ла на українських землях ще й в XIX ст.110. Про
консерватизм способу виготовлення пiдвiсних ко-
лисок свiдчить той факт, що в сусiднiй Бiлорусiї
ще в кiн. XIX ст. побутувала колиска, зробле-
на з лубу, що практично нiчим не вiдрiзнялась
вiд такої, якою користувались в далекi часи Ки-
ївської Русi111. Колиски плетенi з лози, прутiв
лiщини тощо, за формою наближенi до подовгас-
того кошика були розповсюдженi в багатьох регiо-
нах України, передусiм на Волинському Полiссi,
в Галичинi та iнших регiонах112. Найбiльш поши-
реною була їх назва “колиска”, “люлька”, “розго-
нячка”, а наземних – “гомбачка” та “ дурначка”
– в українцiв Схiдної Словаччини113.
Стоячi колиски появилися значно пiзнiше ви-
сячих. Як зазначалось вище, це було пов’язано
передусiм з осiлим способом життя та певним
ступенем розвитку продуктивних сил – технiки,
що дозволяло тесати, довбати, виготовляти дош-
ку. Стоячi колиски дослiдники також подiляють
на декiлька пiдтипiв114. Основнi з них: колис-
ки на нiжках i колиски на бiгунах. Коли саме
першi з таких появились на українськiй тери-
торiї, встановити важко. Вiдомо, що в Захiднiй
Європi колиска, як лiжечко на бiгунах, вiдоме
вже в XV ст.115. З епохи готики – а точнiше
з кiн. XV ст. мiнiатюрна колиска з вертепу збе-
реглася в Краковi116. В спецiальнiй лiтературi ут-
вердилася думка, що колиски на стояках, до того
ж виконанi з цiнних матерiалiв, часто високоху-
дожнi, були тiльки у магнатерiї, знатi. Мiж тим,
109Культурные пережывания. Колыска // Киевская
Старина.– Т. XXVI.– К., 1889.– C. 406.
110Труды етнографическо-статистической экспедиции в
Южноруский край.– Т. VII.– Вып. 2.– Петербург, 1877.–
C. 386.
111Jeklenska E. Wies Komarowicze w powiecie Mozyrskim
// Wisla.– T. V.– 1891.– S. 316.
112Frankowski E. Z Polesia WoÃlynskiego // Ziemia.–
1914.– № 1.– S. 166; Zawadski W. Obrazki Rusi
Czerwonei.– Poznań, 1869.– S. 34.
113Сополига М. Народня архiтектура українцiв Схiдної
Словаччини.– Свидник, 1976.– C. 17.
114Jognova H. Kolebace a kolebky // Umienie a Remeslo.–
1981.– № 4.– S. 36.
115Jognova H. Kolebace a kolebky...– S. 37.
116Bochnak A., Buczkowska K. PrzemysÃl artystyczny w
Polsce // Arkady.– 1971.– S. 34.
колиски цього типу побутували i в селянському
середовищi. Саме така зберiглася в хатi незамо-
жнього селянина з с. Александрiївка Хустсько-
го р-ну на Закарпаттi117. Вона дещо розширна
в горi, виготовлена з нетовстих дошок. Колиска
без бiгунiв в хатi М.А.Гики з надприп’ятсько-
го села Сваловичi Волинської обл. приблизно з
того ж часу походження – поч. XX ст., зробле-
на з тонких розпилованих дерев’яних рейок, що
сполученi у боковини, творять своєрiдну решiтку.
В образно-конструкцiйнiй основi стоячої колис-
ки було звичайне дерев’яне лiжко з рiзної висо-
ти бильцями. Власне цi частини колиски i лiжка
були мiсцем, де застосовувався декор. Фiгурнi,
решiтчастi бильця з рiзними по ширинi i висо-
тi боковинами надавали таким колискам худож-
ньої виразностi. Майстри, звичайнi сiльськi сто-
ляри, часто створювали неповторнi за художньо-
образною суттю цi предмети догляду дiтей. Та-
ким, наприклад, сприймається колиска, зробле-
на в кiн. 1950-их рр. I.Н.Лелiткою в с. Ветли
Любашiвського р-ну Волинської обл.118. Вона не-
великих розмiрiв (дещо довша 1 м), на в мiру
опуклих бiгунах, з рiзновисокими фiльончастими
бильцями, з волютоподiбним навершям, яке на-
зивається “приголовач”. Бильце, верх якого має
форму плавно вигнутих лiнiй, що розходяться вiд
центру, неначе розкинутi крила птаха, звертає на
себе увагу i в гуцульськiй колисцi, що зберегла-
ся з кiн. XIX ст.119. На його лицевiй сторонi –
традицiйний знак хреста, з обох сторiн якого ше-
стипелюстковi розетки. Своєрiдно трактованим в
iзоформi є ризований хрест на колисцi з с. Ма-
нява Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської
обл.120. Скiснi лiнiї, що на середнiй його частинi
надають йому подоби дерева. З овального пiд-
нiжжя неначе виростають двi гiлки, що гнучкими
лiнiями огортають його знизу. Очевидно це вiдо-
мий символ “дерева життя”. Дата “1913” вирiза-
на в його основi вказує на час появи на свiт того,
хто в цiй колисцi повинен був виростати, щоб
потiм, подiбно ж цьому символу, примножувати
галузки на родовому деревi. Якщо на колисках є
дати, що трапляється не часто, вони наводяться в
117Архiв IН НАН України.– Ф. I.– Oп. 2.– C. 16.
118Там само.– Oд. зб. 312.– C. 6.
119Там само.– Oд. зб. 310.– C. 4.
120Там само.– C. 12.
180 1-2’2008 Народознавчi Зошити
декоративному обрамленнi. Столяр Михайло Зва-
рич зi с. Богдан Рахiвського р-ну на Закарпаттi,
дату “1920”, пишно “закосичену” кружальцями,
помiстив на лицевiй частинi бильця. Це соляр-
нi знаки, якi в iзоформi нiчим не рiзняться вiд
описаних вище. Доречно вiдзначити, що саме цi
мотиви у поєднаннi з хрестом часто виступають
на скринях i столах. Тiльки по-рiзному компози-
цiйно укладенi. На згадуванiй колисцi “кружела”,
що “виростають” з пiднiжжя хреста, є в два рази
бiльшi, нiж тi, що з’єднуються з ними на се-
редохрестi. Вмiщенi над цiєю композицiєю слова
лiричної колискової: “ци ти дитинко така ладна,
ци менi здаси, що через тебе менi молоденькiй
недримлеси”, – з’явилися поза сумнiвом пiзнiше.
В гуцульськiй та бойкiвськiй хатах колиски най-
частiше пiдвiшувались над лiжком в ногах. Сам
спосiб пiдвiшування був рiзний, найпоширенiший
– на чотирьох шнурках прив’язаних до гака, вби-
того в стелю, або в сволок. Пiдвiшували її i на
жердцi, що одним кiнцем була прикрiплена до
стiни, а iншим до сволоку. У лемкiв до своло-
ку прикрiплювався невеликий держак – рамено,
зроблений з куска грубої дошки, в якому, в свою
чергу, закрiплювалася жердина. Власне до її кi-
нцiв i прив’язувалися шнурки вiд билець колис-
ки. Вiдомi й iншi способи пiдвiшування колиски,
коли-то вiд одного бильця шнурки крiпилися до
стояка, з’єднаного з нiжкою лiжка, а вiд другого
– до гака, вбитого в стiну.
На Слобожанщинi, Полтавщинi колиски роби-
лися переважно коробчатої конструкцiї з дошок.
Вони були поздовжнi, прямокутнi, iнколи набли-
женi до квадрату, у верхнiй частинi дещо ширшi.
У них дуже рiдко присутнiй елемент декоратив-
ностi: наявнi вирiзи у побiчницях продиктованi
швидше практичними, нiж естетичними потреба-
ми. Широко побутували в Українi також колиски,
плетенi з лози, iншого матерiалу. Були й такi, що
їх лише умовно можна вiднести до колиски, на-
приклад, вiдомi на Захiдному Полiссi “неньки” –
полотняна плахта, в якiй жiнка несла на плечах
дитину, йдучи працювати в поле, на луг. Тут її
пiдвiшували в тiнi воза, копицi снопiв, сiна, або
ж до вбитих у землю гiлок.
До тих декiлькох рухомих меблiв в житлi се-
лянина, функцiї i мiсця яких тут були закрiпле-
нi вiками, в XIX ст. долучається стiлець. Його
поява у виглядi короткої лавки зi спинкою, при-
значеною для сидiння однiєї особи обумовлювала
також суттєву, хоч i часткову реорганiзацiю тра-
дицiйного укладу речей у хатi. А саме: або ос-
лiн, або лава повиннi були уступити йому мiсце.
Про те, що стiльця, як обов’язкового компоненту
обладнання селянського житла не було в попе-
реднi (до XIX ст.) вiки, може до певної мiри
пiдтвердити факт вiдсутностi назви такого пред-
мету в словнику Б.Грiнченка121, хоч саме слово
“стiлець”, як означення частин рiзних пристроїв,
iнструментiв вiдоме здавен122. Ще в кiн. XIX –
на поч. XX ст. такi меблi рiдко потрапляли в око
дослiдника селянського побуту, вони частiше ба-
чили тут навiть шафу, нiж стiлець123. Тi стiльцi,
що з’являлися в селянських хатах мали форми, в
основi своїй запозиченi зi стильових меблiв: на
Поднiпров’ї i Схiдному Подiллi – ампiрних, на
Захiдному Подiллi, Прикарпаттi, Захiднiй Воли-
нi – найчастiше з класицистичних. Але й тут
i там вони були спрощенi, тобто нiжки й опер-
тя без характерних згинiв чи рiзьбленого декору.
До того ж виконанi з мiсцевих порiд дерева, не
форнiрованi, не лакованi. Стiльцi, що потрапля-
ли в селянську хату взорованi на тих, якi були
в користуваннi австро-нiмецького бюргерства, та
в польському помiщицькому середовищi, де бу-
ли трансформованi у так званi “зидлi”, тут на-
бували оригiнальних форм. Їх сидiння мали фор-
му квадрата, прямокутника, трапецiї, овалу i то-
му подiбне, завжди зробленого з одного шматка
дошки. Нiжки ж: округлi, точенi, завжди зву-
жуванi до низу, широко розставленi, iнколи вони
скрiплювалися проногами. Домiнуючою частиною
в образi такого стiльця завжди виступало опертя,
його форма практично нiколи не повторювалася,
при вiдносно незмiннiй висотi, спiвмаштабнiй iн-
шим хатнiм меблям, вони вiдрiзнялися вiд себе
конфiгурацiєю навершя, що творилося з комбiна-
цiй овалу, пiвкола, завиткiв, сiтчастих переходiв
мiж ними тощо. Спiльним у декорi спинки та-
кого стiльця був невеликий отвiр у формi серця,
121Грiнченко Б. Словник давньоукраїнської мови.– К.,
1978.
122Словник української мови.– Т. IX.– К., 1978.– C. 713-
714.
123Жизнь и творчество крестиан Херсонской губернии.–
Т. I.– 1898.– C. 602, 620, 889; M.K. Kilka slów z okolic
Krzemieńca // Ziemia.– Rok VI.– 1920.– S. 101-105, 290.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 181
переважно у верхнiй його частинi. Вiн, крiм есте-
тичної функцiї робив цi меблi бiльш зручними в
користуваннi. Майже усi такi стiльцi були фарбо-
ванi насиченим червоним, брунатним, а той синiм
кольорами. Рiдше, але декорувались також моти-
вами розеток, солярних знакiв, виконаних виїмча-
стою рiзьбою. Стiльцiв такої форми та декору не
було в побутi селянства на пiдросiйськiй Українi.
Їх прообрази, або пiзнiшi повтори тут прикраша-
ли лише iнтер’єри помiщицьких садиб124. Тi ж,
якi вироблялися у другiй пол. XIX ст. у майстер-
нях, органiзованих Земствами, у своїй художньо-
конструкцiйнiй основi набували дещо вiдмiнних
рис – нетипової масивностi, спрощення конструк-
цiї та декору, характерного народним дерев’яним
виробам взагалi. Нетиповим конструкцiйним до-
датком таких меблiв були низько розмiщенi про-
ноги, вони демонстрували народне розумiння на-
дiйностi таких меблiв. Це вiдноситься i до iнших
нетрадицiйних видiв меблiв селянського побуту,
що були взорованi на виробах мiських ремiсни-
кiв, а згодом i на виробах фабричної продукцiї.
Частково прикладом цього може правити стiлець
зроблений в 1905 р. в с. Тучне на Львiвщинi125.
Перш за все вiн вражає своєю монументальнiстю
при скромних параметрах 89 х 43 х 36 см. Че-
рез потовщенi конструкцiйнi частини вiн важкий
i малопридатний для перемiщення. Верх спинки,
що має форму, наближену до такої в ампiрному
стiльцi з фiгурними зрiзами мали б, за задумом
творця цього предмету, надати йому тих естети-
чних якостей, якi вiн бачив у його зразку.
Вiдомо, що професiйне меблярство тiльки
опосередковано стимулювало видове розширення
меблiв, вироблюваних сiльськими столярами. Во-
но було для них лише джерелом спорадичних за-
позичень. У всiх випадках, навiть при намаганнi
точного повторення конкретного предмету, дава-
ло про себе знати народне розумiння призначення
такої речi, знання властивостей матерiалу, з яко-
го творена, врештi, в цьому проявлялось i народне
уявлення про їх красу. Крiсло зi с. Мокряни на
Львiвщинi тiльки дуже приблизно наслiдує пiз-
ньобароковий оригiнал126. Всi його конструкцiйнi
124Чернiгiвський iсторичний музей.– Iнв. № 1445.
125Архiв IН НАН України.– Фонд П.Жолтовського.–
Ф. 425.
126Там само.– Ф. 51.
частини виконанi з грубих, прямокутних у розрi-
зi брускiв, оброблених простим стругом. Масивнi,
дещо прогнутi локотники, що мають волютопо-
дiбне закiнчення з переду укрiпленi на високих
балясинах у формi класичної “динькi”. Нiжки –
переднi й заднi, при однаковiй товщинi мають ду-
гоподiбнi форми, що опукло виступають до пере-
ду, чим в цiлому створюють цей предмет.
В 1920-30-их рр. на захiдноукраїнських зем-
лях, особливо на Гуцульщинi, популярними були
стiльцi, пiдкреслено стилiзованi пiд народнi, що
виконувались в ремiсничих майстернях, а то й
вiдомими рiзьбярами, такими, наприклад, як Ми-
кола Тимкiв, Петро Баранюк з Косова та iншi.
В них трапецiєвидне рiвне сидiння, дещо роз-
ширене спереду, невисока спинка з незначним
вiдхиленням, прямокутнi в розрiзi кривi нiжки.
Всi частини такого стiльця, навiть тонкi проно-
ги, були пишно декорованi мотивами традицiйно-
го гуцульського геометричного орнаменту: “голо-
вкатим”, “зубцями”, “клинцями” i тому подiбне.
“Народний” характер такого предмету особливо
пiдкреслювали розетки на вершi спинки з округ-
лими чи напiвкруглими виступами для їх розмi-
щення. Такий пiдхiд до створення архiтектурно-
художнього образу стiльця професiйними майс-
трами, ремiсниками тiльки частково вiдповiдав
принципу формотворення, яким керувалися на-
роднi майстри.
Форми стiльцiв, робленi народними майстрами,
нiколи точно не повторювалися. Їх конструкцiйнi
частини були рiзними, наприклад, спинки: бру-
сковi, фiльонковi, дощатi, рiзної висоти, рiдко з
вiдхиленням, сидiння плоскi, трапецiєвиднi з роз-
ширеною передньою частиною, нiжки прямокутнi,
круглi, точенi, конусоподiбнi, профiльованi i тому
подiбне. Декором, переважно, рiзьбленим, покри-
валися тiльки лицевi сторони всiх частин стiльця,
за винятком сидiнь, їх, якщо й торкався рiзець,
то тiльки по краях. Технiка декору – суха рiзьба,
прорiзування, iнтарсiя, випалювання, рiзьблення
по бейцованiй поверхнi, малювання, врештi, по-
єднання окремих з них. Мотиви, елементи деко-
ру, – практично всi тi, що були вiдомi майстровi,
який робив дану рiч.
У комплектi стiльцiв, що зберiгаються в
КМГП127, чiтко проступає орiєнтування їх ви-
127КМГП.– Iнв. 295/4.
182 1-2’2008 Народознавчi Зошити
робникiв на гуцульськi столи, скринi. Особливо
це помiтно у формах дощатих нiжок з високими,
як у скринь, пiдрiзками та декорi – поєднаннi рi-
зьби i малювання. Саме так прикрашенi спинки
стiльцiв, на якi майстер неначе перенiс кайму з
вишивки, в якiй окремi мотиви замiнив вiдомими
у рiзьбленнi – розеткою та iншими намальовани-
ми тут червоною та чорною фарбами. Крупними
мотивами нескладного геометричного орнаменту
– квадратами, трикутниками, прямими лiнiями –
декорованi царга, поперечини та нiжки стiльця.
Якщо стiльцi, як i iншi вироблюванi ремiсни-
ками предмети, були до певної мiри стандартизо-
ванi, що диктувалося законами ринкового вироб-
ництва, то меблi, створенi народними майстрами,
здебiльша не пiдпорядкованими цим закономiр-
ностям, дещо рiзнилися мiж собою навiть, як-
що були одного виду. Прикладом цього є стiль-
цi, зробленi в 30-их рр. XX ст. М.Стефанюком
(1902-75) з Делятина, окремi з яких донедав-
на зберiгалися в пам’ятнику архiтектури – Скитi
Манявському на Iвано-Франкiвщинi128. Їх об’єд-
нує технiка виконання, матерiал. Основнi пара-
метри всiх стiльцiв однаковi. Вони мають дещо
розширенi зверху спинки, висота яких дорiвнює
висотi нiжок, прямокутнi сидiння, нiжки з не-
значною кривизною. Основнi елементи: боковин
спинок, їх заповнення, нiжки, царги, поперечини
виконанi з прямо- та криволiнiйних випилованих
брускiв, а сидiння – з дошки. Вони з’єднанi мiж
собою потайними шипами, що свiдчить про знан-
ня їх виконавцем столярської справи. Вся поверх-
ня стiльцiв – лицева i зi звороту, навiть окремi
сидiння, густо вкритi геометричним орнаментом,
нанесеним технiкою випалювання. Декору майс-
тер, як видно, надавав особливої уваги, в ком-
позицiях можна помiтити космогонiчнi уявлення
їх творця. Наприклад, в центрi навершя спин-
ки одного iз цих стiльцiв, знаходяться три великi
розетки в обрамленнi маленьких, густо зiставле-
них кiлець з перерваними радiальними лiнiями,
що створюють враження мерехтливостi, руху. На
iншому – центральна розетка має п’ять променiв
iз загнутими кiнцями. Поряд – чотирипелюстковi
та багатопроменевi мотиви. Майже дзеркальним
вiдтворенням форми навершя спинки є середнiй
128Архiв IН НАН України.– Рукоп. фонд.– Ф. I.–
Oп. 2.– Oд. зб. 310.– Cпр. 4.– C. 23.
брусок, на якому також три розетки, тiльки без
оточуючих менших. Помiж цими двома елемента-
ми спинки вставленi фiгурнi деталi геометричних
форм – пiрамiди, конуси, повернутi до себе вер-
шинами. Вони вкритi дуже дрiбними мотивами,
що нагадують галузки дерев тощо. Чи не можна
вбачати в цьому орнаментальному свiтi вiдбиття
добового круговороту сонця? Вiдомо, що розетки
зi загнутими кiнцями в сиву давнину у багатьох
народiв символiзували рух денного свiтила.
Вiдносно обмежений набiр традицiйної хатньої
обстави селянина часто доповнювався предмета-
ми, якi не були однаково поширенi в побутi укра-
їнського хлiбороба. До таких належить, зокрема,
ложник або ложкар.
З незапам’ятних часiв люди користувалися рiз-
ними черпаками, функцiї яких найдавнiше вико-
нували придатнi для цього предмети природного
походження, або зробленi з глини, iншого матерi-
алу, передусiм дерева. У знатi та багатiїв ложки
були з металу, часто дорогоцiнного. Їх носили з
собою, навiть йдучи в гостi, за поясом, за халя-
вою, прив’язаними до одягу i тому подiбне. Епоха
ренесансу залишила чимало афоризмiв, сентенцiй,
викарбуваних на ложках129. Хоча в народi ста-
влення до ложки було дещо iншим, проте вона
становила певну вартiсть i часто була предметом
обмiну, а згодом i купiвлi-продажу. Як предмет
життєво необхiдний, ложка мусила мати певне
означене мiсце в житлi. Вибiр способу зберiган-
ня ложок, був обумовлений типом житла, врештi,
способом буття людей, мiсцевими традицiями, на
рiвнi гiгiєни. Ще на поч. XX ст. у багатьох регiо-
нах України ложки складалися у миску, що стояла
на припiчку, або на лавi, що була навпроти печi.
Проте найбiльш поширеним способом зберiгання
ложок, черпакiв було умiщення їх у вертикально-
му положеннi – держаком вниз у прорiзах, або
отворах невеличких поличок – ложникiв, “ложка-
рiв”. Визначити час їх появи поки-що неможливо
з тiєї є ж причини, що й iнших дрiбних предметiв
побуту, вироблюваних з дерева. Дослiдники на-
родного побуту в XIX ст. вiдзначають не тiльки
наявнiсть ложникiв на бiльшiй частинi ареалу об-
стежуваних територiй, не тiльки спiльнiсть форм,
але й присутнiсть естетичного елементу навiть у
129Zygmunt Gloger. Encyklopedia staropolska.– T. III.–
1974.– S. 172-174.
МИКОЛА МОЗДИР. Народнi меблi в Українi... 183
найпростiших з них. I це там, де художня об-
робка дерева, наприклад, на Захiдному Полiссi,
не набула скiльки-небудь розвинутих форм. Тут
вони часто мають форму то полички зi шматка
дерева (не обов’язково дошки) з вичленованими
врiзками (с. Вербче Сарненського р-ну Рiвненсь-
кої обл.)130, то прямокутної пристiльної полички
з високою дугою, подiбною пiдвiскою, то профi-
льованої лиштви з ритмiчно заглибленими врiз-
ками (с. Пiдлiсне, Озеро Дубровицького та Во-
лодимирiвського р-нiв Рiвненської обл.)131. При-
чому кiлькiсть мiсць на ложки нiколи не пере-
вищує 5-8, що не завжди вiдповiдає кiлькiсному
складу сiм’ї. Цей фактор проступає i в зафiксо-
ваних Ю.Павловичем ложниках на Київщинi132.
Вiдомi тут й ложники у виглядi невеличкої на-
стiнної скриньки, в яку складалися ложки, а за
край її стiнки завiшувалися черпаки. Iнколи фун-
кцiї ложникiв виконують також невеличкi висту-
пи в середнiй або на нижнiй полицi мисника, в
яких для цього просвердлено кiлька отворiв.
Часто ложники мають доволi високу спинку,
якою прикрiплюються, пiдвiшуються до стiни.
Вона є найбiльш декорованим елементом такого
ложника. Форма такої спинки iнколи асоцiюється
з фiгурно вирiзаною спинкою стiльця, або видов-
женої дощечки з завитками, зубцями тощо.
Ложники з Карпатського регiону, зокрема, За-
карпаття бiльшi за розмiрами, – в окремих пе-
редбачена можливiсть розмiстити кiльканадцять
ложок, до того ж багатшi за декором133.
Традицiйно в селянських житлах на причiлко-
вiй стiнi знаходяться образи. В окремих мiсцевос-
тях вони розмiщенi в ряд на спецiально для цього
зробленому “божнику”. Це довга, iнколи на 2-3 м
i вузька – 10-15 см лиштва з бортиком. Очевид-
но, прообраз “божника” можна шукати в тяблi
перших церков в Українi, коли в хатi появилося
бiльше як двi iкони, а, що ще бiльш ймовiрно
– коли селянам стали доступнi для набуття лi-
тографiчнi, масово тиражованi образи. Божники,
в основному, збереглися на землях пiдросiйської
130Архiв IН НАН України.– Рукоп. фонд.– Ф. I.–
Oп. 2.– Oд. зб. 312.– C. 6.
131Там само.– C. 13.
132Рукописний фонд IМФЕ АН України.– Фонд
Павловича.– Ф. 39.– Оп. 2.– С. 3.
133Архiв IН НАН України.– Фототека № ЕМ 44600-
112.
України. Їх характеризує не тiльки сумлiннiсть
виконання, але й присутнiсть в кожному з них
елементу художностi. Навiть в найпростiших з
них є або зрiзаний кут, або ж наведений профiль,
фаска. Вони бувають фарбованi, мають проолi-
фленi поверхнi тощо. Вiдомi i складнiшi прийо-
ми декорування. В с. Дiдковичi на Житомирщинi
божники прикрашали ажурним вирiзуванням та
iнтарсiєю. Коли вдавалися до викладання шма-
точками iншого дерева, переважно свiтлої тексту-
ри, то всю лицеву сторону перетворювали в ряд
окремих сцен, мотивiв, що ритмiчно повторюва-
лись. Наприклад, зображення будинкiв, церков в
оточеннi дерев перемежованих сакральними зна-
ками134. Тут також вiдомi “божники”, декорова-
нi технiкою iнтарсiї соломою пшеницi, жита. До
цього часу на цiй територiї не виявлено нiяких
iнших предметiв побуту, в яких застосовувалась
би ця складна технiка декору.
Стiна пiд “божником” здебiльшого завiшується
тканим килимом, або iмiтацiєю такого на паперi. I
тодi “божник” перетворювався у своєрiдний фриз,
що не тiльки об’єднував “мирське” i “божествен-
не” в данiй хатi, але й пiдкреслював значимiсть
цiєї частини iнтер’єру, особливе ставлення до якої
сформувалося ще в далекi часи.
Селянське житло в Українi найдовше зберегло
традицiйну хатню обставу, меблi, їх уклад, що
склався продовж вiкiв i вiдбивав вiру предкiв, їх
працелюбнiсть i любов до краси.
Меблi, предмети обстави селянського житла в
Українi, на рiвнi етнографiчних зон, у видово-
му, функцiональному, технологiчному, декоратив-
ному вимiрах продовж вiкiв, з незначними вiдмiн-
ностями були спорiдненими. Iз ззовнi не помiт-
ним опором, вони дуже повiльно еволюцiонува-
ли. З другої пол. XIX ст., цей процес особливо
посилився.
В комплексi динамiчних змiн в життєвому
укладi сучасного українського селянства, меб-
лi, обстава iнтер’єру житла, як й архiтектурно-
просторове його вирiшення, все бiльше набувають
рис, характерних способу життя сучасних цивiлi-
зованих народiв.
134Архiв IН НАН України.– Рукоп. фонд.– Ф. I.–
Oп. 2.– Oд. зб. 310.– Рис. 2.
|