Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття

Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття

У статті здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова. Визначено інформаційний потенціал та значення кореспонденцій для дослідження громадського та культурного життя України початку ХХ століття. До статті додано тексти семи листів та листівок, у яких міст...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Якобчук, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Назва видання:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71317
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття / С. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 217-239. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71317
record_format dspace
spelling irk-123456789-713172014-12-02T03:01:43Z Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття Якобчук, С. У статті здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова. Визначено інформаційний потенціал та значення кореспонденцій для дослідження громадського та культурного життя України початку ХХ століття. До статті додано тексти семи листів та листівок, у яких міститься інформація про діяльність видавництва “Вік”. В статье произведен источниковедческий анализ комплекса писем Ф. П. Матушевского к С. А. Ефремова. Определено информационный потенциал и значение корреспонденций для исследования общественной и культурной жизни Украины начала ХХ века. К статье добавлено тексты семи писем и открыток, в которых содержится информация о деятельности издательства “Век”. The source study analysis of a complex of F. P. Matushevsky’s letters to S. A. Efremov is carried out in article. Informational potential and value of correspondences for research of public and cultural life of Ukraine beginning XX century are determined. Texts of seven letters and postcards, which contain information about publishing house “Century” are appended. 2010 Article Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття / С. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 217-239. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71317 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова. Визначено інформаційний потенціал та значення кореспонденцій для дослідження громадського та культурного життя України початку ХХ століття. До статті додано тексти семи листів та листівок, у яких міститься інформація про діяльність видавництва “Вік”.
format Article
author Якобчук, С.
spellingShingle Якобчук, С.
Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Якобчук, С.
author_sort Якобчук, С.
title Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття
title_short Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття
title_full Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття
title_fullStr Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття
title_full_unstemmed Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття
title_sort листування ф. п. матушевського до с. о. єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя україни початку хх століття
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71317
citation_txt Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття / С. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 217-239. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT âkobčuks listuvannâfpmatuševsʹkogodosoêfremova19011917rrâkdžerelodoslídžennâgromadsʹkogoíkulʹturnogožittâukraínipočatkuhhstolíttâ
first_indexed 2025-07-05T20:19:24Z
last_indexed 2025-07-05T20:19:24Z
_version_ 1836839616167018496
fulltext 217 Епістолярна спадщина видатних громадських діячів є джерелом цінної інформації про їх життєвий та творчий шлях, а також особли­ вості суспільно­політичного та культурного життя епохи, сучасниками якої вони були. На основі приватного листування, не зважаючи на певну суб’єктивність окремих фактів, можна простежити погляди та зв’язки респондентів, їх ставлення до конкретних подій свого часу, а також визначити їх власне місце у цих подіях. Значна частина кореспонденцій відомих українських громадсько­ політичних діячів початку ХХ століття уже досліджена і частково опуб лікована вітчизняними науковцями. Це зокрема листи Є. Чика­ ленка, І. Огієнка, В. Винниченка та інших. Однак багато епістолярних колекцій досі залишаються не достатньо вивченими. До таких нале­ жить масив листів Ф. П. Матушевського – відомого журналіста, пуб­ ліциста, редактора та дипломата. Епістолярна спадщина діяча нараховує понад 270 одиниць. Вона зберігається в архівах і рукописних колекціях наукових бібліотек та інститутів Києва й обласних центрів, а також у приватних архівах. Листування Ф. Матушевського не часто потрапляло у поле зору до­ слідників та на сторінки наукових видань. На сьогодні частково опу­ бліковано листи Ф. Матушевського до Л. Українки [22, с. 512­513], М. Грушевського [7, с. 227­230; 29, с. 362­381] та Є. Чикаленка [24, с. 645­667], а також зворотні кореспонденції від Марко Вовчок [23, с. 489­490, 492] та О. Лотоцького [28, с. 302­358]. Крім того, листу­ вання діяча присутнє у джерельній базі досліджень присвячених його діяльності [25, с. 161­169; 26, с. 162­169; 27, с. 84­106]. Метою нашої статті є джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова, визначення їх інформацій­ Світлана ЯКОБЧУК (Київ, Україна) Листування Ф. П. Матушевського до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громадського і культурного життя України початку ХХ століття 218 ного потенціалу та значення для дослідження громадського і культур­ ного життя України початку ХХ століття. Ці кореспонденції як окреме джерело спеціально не досліджувалися і до наукового обігу не залу­ чалися, що надає актуальності і наукової новизни нашій публікації. Кількісно масив листування публіциста з Сергієм Єфремовим найбільший у його епістолярній спадщині. Однак листів С. Єфремова вдалося виявити лише два [1, арк. 1­4], і стан їх збереження дуже не­ задовільний. Листи Ф. Матушевського зберігаються в особових фон­ дах С. О. Єфремова в Інституті рукопису Національної бібліотеки Укра їни ім. В. Вернадського (фонд 317) та відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (фонд 120). Загальне число епістол становить 61 одиницю, але не всі вони адресовані особисто Сергію Єфремову. Лише 48 кореспонденцій автор написав йому. У восьми листах він звертається одразу до двох діячів – Сергія Єфремова та Володимира Дурдуківського. Також у комплексі цих кореспонденцій виявлено один лист до Василя Дома­ ницького та три – до Володимира Дурдуківського. Тому ми можемо зробити висновок, що кількість листів Ф. Матушевського до С. Єфре­ мова становить 56 одиниць. Листування діячів охоплює період з 1901 по 1917 роки і містить низ ку цікавих подробиць розвитку громадського та культурного жит­ тя України цього періоду. С. Єфремов у своїх спогадах про Ф. Мату­ шевського вказував на цінність його кореспонденцій як історичного джерела: “…докладністю відзначалися й його листи, а листувався він широко і охоче. До історії українського руху на початку нашого сто­ ліття листування небіжчика напевне дасть силу цікавих і цінних по­ дробиць” [8, с. 1]. Епістолярій представлений великими кореспонденціями у 2­3 ар куші та численними листівками (іноді з конвертами). Всі автографи Ф. Матушевського збереглися добре, механічних пошкоджень, які б перешкоджали прочитанню тексту майже не має. Федора Павловича Матушевського та Сергія Олександровича Єфремова протягом 25 років поєднувала не лише спільна громадсько­ політична діяльність, але й міцна особиста дружба. Вперше вони зу­ стрілися влітку 1894 року в Києві, у домі Михайла Грушевського, коли місцева інтелігенція проводжала молодого ученого до Львова [8, с. 1]. Ф. Матушевський на той час працював викладачем у Черкаському духов ному училищі, а С. Єфремов навчався у Київській духовній семі­ 219 нарії. Зближенню цих людей також сприяла їх участь в роботі укра­ їнської семінарської громади, заснованої 1888 року Лукою Скачков­ ським, створенні та діяльності видавництва “Вік”, Всеукраїнській загальній безпартійній організації тощо. Активно листуватися однодумці почали під час навчання Ф. Ма­ тушевського на юридичному факультеті Дерптського (Тартуського) університету. Основною проблемою, що обговорювали дописувачі у той час стала діяльність видавництва “Вік”. Перший з виявлених нами листів датовано 9 березня 1901 року. Цікаво, що надіслано його Василю Доманицькому, хоча звертається автор у ньому також і до Сергія Єфремова та Володимира Дурдуків­ ського. У цьому листі натрапляємо на відомості про підготовку до друку тритомного видання творів українських письменників “Вік”. Зокрема Ф. Матушевський надіслав для книги біографію І. Манжури та список з 15 поезій Т. Шевченка, які можна було б умістити в книзі. В останньому бачимо такі твори: уривки з поеми “Неофіти”, “Радуй­ ся, ниво неполитая”, “Мій Боже милий, як­то мало”, “І виріс я на чужині”, “І золотої, й дорогої”, “На Вкраїну”, “Чи то недоля та не­ воля”, “Мені однаково”, “Сонце заходить, гори чорніють” та інші [2, арк. 2]. Крім того, дізнаємося що у цей час автор часто дописував в українські та російські періодичні видання: “Киевская старина”, “Літе­ ра турно­Науковий Вістник”, “Волинь”, “Днепровская Молва”, “Сын Отечества”. У наступних кореспонденціях, адресованих Сергію Єфремову та Володимиру Дурдуківському, зафіксовано цікаві відомості про творчі проекти та книжки видавництва. Зокрема у 1902 році укомплектовано і видано прозову частину збірника “Вік”, надруковано книгу “Кори­ феї”, а крім того планувалося видати твори С. Руданського, А. Свид­ ницького та роман П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні” [3, арк. 1­2]. Разом з тим листи свідчать, що Ф. Матушевський активно залучав до передплати українських книжок студентів та викладачів Дерптського університету, поширюючи серед них оголошення про нові видання. З однієї із листівок черпаємо відомості, що у березні 1902 року Ф. Матушевського за участь у студентських заворушеннях було ви­ ключено з університету [9, арк. 1.]. Публіцист повернувся додому і активно включився у роботу видавництва “Вік”. У кореспонденціях, надісланих С. Єфремову улітку цього року, натрапляємо на інформа­ 220 цію, що він не лише опікувався процесом друку популярних книг, але й виконував обов’язки секретаря журналу “Киевская старина”. У цей час видавництво “Вік” уже розгорнуло досить широку діяльність, на­ бираючи все більше популярності. 1902 року друкувалися твори Ган­ ни Барвінок, двотомник оповідань Марка Вовчка, трьохтомник “Дра­ ми і Комедії” Івана Карпенка­Карого та окремо його п’єса “Хазяїн”. Листи містять відгуки громадськості на збірник “Вік”: “Доходять од передплатників “умілітельні” листи. … Вороний, Маковей, Барвінок вже прислали листи: дякують красно. А “Діло” упрошає публічність як найскорше виписувати се незвичайне сальонове люксусове видан­ нє…” [4, арк. 2]. Разом з тим маємо відомості про обставини видання повісті “Кра­ са і сила” молодого тоді письменника В. Винниченка, внаслідок чого можна зробити висновок, що саме Ф. Матушевському вдалося пере­ конати редактора “Київської старовини” опублікувати рукопис. З листів дізнаємося, що у січні 1903 року діячеві вдалося повер­ нутися до університету, але він не залишався осторонь громадського життя ні Києва, ні Дерпта (зараз м. Тарту в Естонії). Так, українські сту денти міста урочисто відзначали ювілей Миколи Лисенка, Шевчен­ ківські дні, влаштовували літературно­театральні вечори, розширюю­ чи тим самим знання місцевого населення про Україну. Опис одного з таких заходів, що відбувся 9 листопада 1903 року бачимо у одній з кореспонденцій [5, арк. 1зв­2]. Тоді студенти, під керівництвом само­ го Федора Павловича ставили п’єсу “Назар Стодоля”, яка мала великий успіх у глядачів. Більшість листів, датованих кінцем 1903­серединою 1904 років, присвячена обговоренню подій студентського життя Ф. П. Матушев­ ського. У той час він складав випускні іспити і мріяв якнайшвидше повернутися до України. “Ой, як би скорій минав сей рік, щоб вже осістися та жити в гурті, а то не вистача вже сили марне тратити літа на кат зна що!”, – писав діяч 13 жовтня 1903 року. Наприкінці травня 1904 року Ф. Матушевський закінчив універ­ ситет і повернувся на батьківщину, де через деякий час одружився і переїхав на Харківщину. З кореспонденцій, датованих літом­осінню цього року дізнаємося, що він отримав посаду інспектора народних шкіл у містечку Вовчанськ однойменного повіту Харківської губернії. Федір Павлович поєднував службові справи з громадською діяльністю, зокрема став членом комісії по упорядкуванню місцевої бібліотеки та 221 режисером аматорського театру, викладав у міській ремісничій школі. Однак весь цей час він прагнув до співпраці з колегами та друзями по видавництву “Вік”, вважаючи свою теперішню роботу “не тим, щоб мусив робити, не тим, до чого прагнула душа” [6, арк. 1зв.]. З листа від 27 січня 1905 року довідуємося про проект перетворення видав­ ництва “Вік” у акціонерне товариство для видання українських книг, а також намір київської громадськості заснувати свою газету. Автор кореспонденції зазначав, що зараз якраз дуже слушний час для ви­ дання часопису, позаяк у регіонах “запит на газету зростає з кожним днем” [6, арк. 2]. З кореспонденції, датованої початком червня 1905 року, отриму­ ємо інформацію, що Ф. Матушевський закінчив і надіслав Сергію Єфремову брошуру про виборче право, щоб той дав на неї відгук. Однак можемо припустити, що рукопис не було надруковано. У листі від 8 серпня 1905 року натрапляємо на відомості про твердий намір публіциста покинути службу, повернутися до Києва і включитися у роботу видавництва та інші проекти колег. Листи і листівки, написані восени 1905 року, містять інформацію про роботу автора у Львові, де він протягом кількох тижнів працював у бібліотеці над написанням праці політичного змісту (можливо це була брошура “Як вибірати послів”, про яку згадував у своїх спогадах О. Лотоцький). У кореспонденції від 5 (22) жовтня 1905 року натрап­ ляємо на окремі деталі культурного життя міста Львова. Так Ф. П. Ма­ тушевський описав свої враження від концерту за участю Соломії Крушельницької, з якою мав можливість познайомитися: “…вчора слухав Крушельницьку, а сьогодня був в опері, слухав “Хопена”, як тут кажуть, – чому не “Шопена”? – не знаю. Гарно Крушельницька співає, дуже гарно. Я так жалкую, що була нагода познайомитися з нею, а я якось “урабел” перед такою славнозвістною русинкою!” [10, арк. 1зв.] Далі в комплексі листування знаходимо дві кореспонденції, дато­ вані груднем 1907 року та 5 липня 1908 року, у яких переважають різного роду побутові проблеми та повідомлення про стан здоров’я Василя Доманицького, якому надавали підтримку редакція газети “Ради” та М. М. Аркас. Більш інформативними є листи датовані 1910 роком. Вони містять ряд фактів громадського та культурного життя України а також жит­ тєвого шляху та діяльності Ф. Матушевського. З кореспонденції від 222 10 листопада цього року, дізнаємося про смерть Василя Доманицько­ го та обставини написання Федором Павловичем спогадів про друга, які були опубліковані у газеті “Рада” та увійшли до збірки “Чистому серцем” за редакцією Сергія Єфремова. Так, можемо зробити висно­ вок, що розпочав цю роботу діяч під свіжим враженням, а закінчував уже, перебуваючи на лікуванні у м. Гульрипш поблизу Сухумі. Харак­ теризуючи свою працю, Ф. Матушевський писав наступне: “Споми­ ни – чи як їх назвати – мають неоднаковий характер: початок (рядків 150­200) скорбний, а далі йде доволі спокійне оповідання. … Думка була така, – дати два нариси: один – спомини взагалі, а другий – “останні дні” Василеви. Так воно й буде мабуть” [11, арк. 1зв.­2]. У листах, датованих кінцем 1910­ початком 1911 року, натрапля­ ємо на відомості про літературну діяльність діяча. Так, на замовлення О. Шахматова, він працював над розвідкою про Тараса Шевченка для енциклопедичного збірника “Украинский народ в его прошлом и на­ стоящем”, а також підготував реферат до п’ятдесятих роковин смерті поета, який під заголовком “Великі роковини” було надруковано у кількох числах газети “Рада” та окремою книжкою, щоб розіслати у регіони [12, арк. 3­3зв.; 13, арк. 1­1зв.]. Разом з тим, з листів Ф. Матушевського отримуємо інформацію, що улітку 1911 року з друку вийшла праця С. Єфремова “Історія українського письменства”. Автор кореспонденцій назвав цю подію “великим святом всієї соборної України”. У листі від 14 липня цього року ми знаходимо його відгук на книгу. Федір Павлович зазначив, що ця праця сприятиме розширенню світогляду українців, але для більшого впливу та поширення був би актуальним її переклад росій­ ською мовою [15, арк. 1­1зв]. У одному з листів, написаних 1916 року, зафіксовано відомості про закриття одеського журналу “Основа” та про примусовий виїзд до Саратова художника Фотія Красицького, який вдалося відстрочити [16, арк. 1­1зв]. Також маємо інформацію про заслання М. Грушевського до Москви і роботу комітету для допомоги біженцям з Галичини і Холмщини. Зокрема автор описав становище втікачів на Харківщині, яким місцева влада не надавала належної підтримки [17, арк. 2зв]. З листа, датованого 7 грудня 1916 року, отримуємо деяку інформацію про діяльність редакції кооперативного журналу “Муравейник”, яка розшукувала нового редактора серед співробітників газети “Рада”. З початку наступного року цю посаду обійняв Ф. Матушевський. 223 В останній із датованих кореспонденцій містяться окремі відо­ мості про громадсько­політичне життя в Україні у червні 1917 року. Зокрема автор зазначив, що дуже погано працює пошта та залізниця, внаслідок чого не можливо отримати пресу та “впіймати живчика життя і відгукуватися на події й факти” [19, арк. 1] У виявленому нами комплексі листів є також кореспонденції без дати. На одній зазначено дату “26/VI” [20, арк. 1­2]. За змістом можна зробити висновок, що її написано 1908 року. Інший лист (номер збе­ рігання 964) вірогідно написано 1915 року, бо у тексті згадувалася так звана “справа заложників”. Кореспонденцію за номером зберігання 965 можна датувати початком 1916 року, позаяк у ній автор писав про намір подати матеріал про Т. Шевченка до лютневої книжки журналу “Украинская жизнь” (статтю надруковано у лютому 1916 року). У цю справу вкладено третій аркуш, який не пов’язаний з основним текстом, а є закінченням іншого листа, написанного не раніше весни 1904 року у Дерпті [21, арк. 3­3зв.]. Один лист із колекції ІР НБУВ (фонд 317, № 962), не належить перу Ф. Матушевського. Свідченням цього є дата його написання, 7 липня 1924 року, російська мова викладу та особ­ ливості почерку. Підсумовуючи, слід зазначити, що комплекс листів Ф. Матушев­ ського до С. Єфремова відзначаються досить високим рівнем інфор­ мативності. Наявні у них відомості дають можливість уточнити не лише факти біографічного характеру, але й з’ясувати окремі деталі громадського та культурного життя країни на початку ХХ століття. Це зокрема діяльність видавництва “Вік”, написання авторами своїх відо­ мих праць, деякі факти діяльності інтелігенції напередодні та у роки Першої світової війни. Звичайно інформація щодо громадського жит­ тя України дещо фрагментарна, але вона дозволяє розширити знання про окремі малодосліджені події цього періоду. Як джерело листування Ф. Матушевського з С. Єфремовим на­ самперед зацікавить істориків, джерелознавців та філологів. Нижче ми друкуємо листи Федора Матушевського, у яких міс­ титься інформація про діяльність видавництва “Вік”. Матеріал подано за автографами. Текст надруковано із збереженням мовностилістичних особливостей та авторської лексики. Виправлено написання окремих літер. У російських словах літеру “ѣ” змінено на “е”, “і” – на “и”. В українських словах “ї” змінено на “і” (“їспити” – на “іспити”, “нїчо­ 224 го” – на “нічого” тощо), “е” – на “є” (“зрікаеться” – на “зрікається”, “моеї” – на “моєї”, “знае” – на “знає” тощо), “и” – на “і” (“иньший” – на “інший”, “університетськи” – на “університетські” тощо). За нор­ мами сучасного правопису подано слова, написані окремо або через дефіс (“де­що”, “як що”, “як би”, “що до” та ін.), та окремі іменники (“брошюра”, “відомости” тощо). Виправлено пунктуаційні помилки, але розділові знаки, проставлені автором, збережено. Де потрібно, замість “ъ” чи “ь” поставлено апостроф. Авторські скорочення роз­ крито у квадратних дужках. Назви творів та книг написано в лапках. При поданні дати збережено авторське написання та місце розташу­ вання. Після тексту листів подано легенду (місце їх зберігання). Документи № 11. Dorpat 19/ІІІ, [1901] Дорогі мої друзі Сергію Олександровичу і Володимеру Федоровичу! На сей раз і я почну свого листа по­декадентському, як колись Василь Миколаєвич2 писав до мене (хоч тепер і зрікається) і скажу, що пишу кров’ю моєї чорної душі. А[ндрій] Їв[анович]3 роскаже, що зараз у нас, який настрій, і які надії на пришлість. Народ утікає зде­ більшого, аби утворити по слову Писанія: “уклонися од зла і сотвори благо”, а я лишився тут. Чого – й сам не знаю. Учиться ніяк не хо­ четься, та й не можна, бо не знаєш, чи будуть ті іспити, чи ні. А хоч будуть то 1) до них не підготовлений, а 2) йти ніяково. Що його ро­ бить – сам не знаю. Порадьте хоч Ви! Я вже казав не раз: чи не по­ 1 Лист написано чорним чорнилом на 2 аркушах. На першому ар­ куші в лівому верхньому куті портрет Т. Шевченка. Дата встановлена за змістом. 2 Василь Миколайович Доманицький (1876–1910) – український громадський діяч, один із засновників видавництва “Вік”, співробітник газети “Рада”. 3 Андрій Іванович Яковлів (1872–1955) – український історик права, громадсько­політичний діяч, дипломат; Навчався разом з Ф. Матушевським в Дерптському університеті; один із засновників Української студентської громади в Дерпті. 225 кинуть би учиться? Бо як так учиться, то краще й науки не паскудить, а собі віку дарма не збавлять. Не підеш на іспити – знову рік пропаде. Чорт його батька знає!.. Можете собі уявить тепер, як­то й справді зараз чорно на душі… . Тепер щодо Вашого, Серже, докору мені за те, що не пишу. Я два листи написав до Вітра4; ті листи були взагалі до Вас трьох; так я їх і починав, нарешті ото послав маленького листа до Влад[имира] Федо­ р[овича]5 з проханням про запомогу, за що й шлю йому своє щире і велике спасибі. Гроші в університет вніс, але страшенно закрутився у довгах. Добре ще, що трапилося два уроки, дякуючи сьому, я при­ наймні маю за віщо харчуватися, а то довело би ся бути увесь час на “пищі Антонія” святого, як кажуть. Невірно, слухайте, жить без гро­ шей. Велика істина! Сам додумався. Так “Вік”6 вже майже готовий… Чи придалася ж Вам до чого ота заміточка про [І.] Манжуру7, що я вислав п[анові] Василеві, і уваги щодо вибору поєзій8 [Т.] Ш[евчен]ка9. Казав я приятелям про переклади з російських письменників, але – то був “глас вопіющого”. Моїм приятелям бракує того, чого бракує взагалі багатьом нашим колишнім і теперішнім “приятелям”. Ледарство, млявість, байдужість… Ох, – одно свинство! У Ан[дрія] Їв[ановича] є кілько готових вже перекладів, але не виправлених. Він 4 Псевдонім Василя Доманицького. 5 Володимир Федорович Дурдуківський (1874­1937) – український громадський діяч, педагог, один із засновників видавництва “Вік”, спів­ робітник газети “Рада”, журналів “Світло” та “Вільна українська школа”, директор 1 Української гімназії ім. Т. Шевченка. 6 “Вік” – тритомний збірник української поезії та прози за сто років (1798–1898), виданий у 190­ 1902 роках в Києві. Перший том склали твори поетів від І. Котляревського до кінця ХІХ ст. Другий і третій томи містили прозові твори українських письменників. 7 Іван Іванович Манжура (1855–1893) – український поет, етнограф­ фольклорист, автор творів про селянську долю, поневіряння сиріт, наймитів, бурлаків. Автор збірок віршів “Степові думи та співи”, “Над Дніпром” та фольклорного збірника “Казки та приказки і таке інше”. 8 Так у тексті листа. 9 Замітку і список поезій Т. Шевченка Ф. Матушевський надіслав Василю Доманицькому у листі від 9 березня 1901р. Цей лист зберігся (ІЛ НАН, ф. 120, од. зб. 337). 226 Вам про се роскаже. Не допрошуся людей, щоби хоч хронікою допо­ магали, хоч щотиждня прошу… Злий я сильно. Не відповідав я зараз на Вашого листа, друже Сергію, через те, що не мав спромоги до вчорашнього дня бачитися з [Грицьком] Григо­ ренком10. Вчора був. [Грицько] Григоренко згодився дати щось до Альманаха11, але тілько під двома умовами: 1) щоб дали йому часу (до кінця мая, або до початку червця), бо в нього хоч і є дещо зараз, але обіцяне вже, бо [В.] Чайченко12, [М.] Коцюб[инський] і [М.] Черняв­ ський13 теж готують Альманах пам’яті [П.] Куліша14 і [М.] Черняв сь кий звернувся до [Грицька] Григоренка з листом, мені й той лист читано було вчора; 2) друга умова – щоб “не чекрижили” твору, як “чек рижать” галичане. Тут [Грицько] Григоренко дуже скаржився, що редакція “Віст ника” на половину “обчекрижила” йому його “Так краще”. Отсе головні дві умови, що поставив [Грицько] Григоренко. Я вва жав потрібним допімнутися про те, чи “принципіально” він зго­ джується дати до збірника присвяченого пам’яті [О.] К[онисько]го15. Сказав – так. “Волинь” видруковала мою стат[т]ю про [Т.] Ш[евченка], – та ще не аби як, а яко передовицю, хоч на силу допросився через Кравченка, що[б] вислали мені хоч 5 №. Одного посилаю й Вам. Кравченко про­ хав од імені редакції, щоб частіш писати. Я послав бібліографію на “Бджільництво”; од себе ж Кравченко прохав мене, щоб я до 10 мая 10 Грицько Григоренко (справжнє ім’я Олександра Євгеніївна Судов­ щикова­Косач) (1874–1924) – українська письменниця, автор оповідань про життя селян наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., оповідань для дітей, п’єс. 11 Вірогідно мається на увазі збірник “Вік”, що на цей момент готу­ вався до друку. 12 Василь Чайченко – псевдонім Бориса Дмитровича Грінченка (1863–1910) – видатного українського письменника, педагога, громадського діяча. 13 Микола Федорович Чернявський (1868–1938) – український поет, автор збірок “Пісні про кохання” (1895), “Донецькі сонети” (1898), нарису про Б. Грінченка “Кедр Ливана”. Видав кілька збірок творів П. Куліша та збірник спогадів про нього “Щирі сльози над могилою П. О. Куліша”. 14 Мається на увазі альманах “Дубове листя”, виданий у Києві 1903 року. Видання почали організовувати 1901 р. за ініціативою М. Коцюбинського. 15 Мається на увазі Літературний Збірник зложений на спомин Олек­ сандра Кониського (1836–1900). – К. 1903. 227 виготував замітку про Певного16, позаяк 10 мая мине 10 літ як вмер він. Се треба зробити небезпремінно, але тут в мене ніякого матеріа­ лу немає. Вас, Сержу, я не смію прохати, а прошу о. Володю17, нехай він спише біографічні і бібліографічні дати і перешле сюди. Я виготую статейку до “Волині”, а він теж нехай кудись з свого боку зробить теж саме. Можна і Ан[дрію] Їв[ановичу] заказати, щоб зробив теж саме. Оскандалилися ми зовсім з “Корифеями”, хоч і корифеї наші теж скандаляться…Читали, як вітали [О.] Суворина18, [М.] Заньков[ецька] та [М.] Кропивницький? А дід Данило? Бодай він скис! Ол[ександр] Їгн[атович]19 про се не знав, і не вірив мені, коли я йому сказав… Про “Переселение” я вже писав п[анові] Василеві що зараз нічо­ го не зроблю, а в червці – най мені серце лопне – а напишу. Про все, чого не доказав – нехай А[ндрій] Їв[анович] роскаже. Цілую Вас всіх дуже і кланяюсь Онисі, Вірі Федоровнам20, а також пан­отцеві і пані­матці, дяді Володі. Що ж у Вас в університеті? Чи бастують чи ні? Ваш Ф. Шпонька21 ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 360. – Арк. 1­2зв. № 222. Дорпат 1/ІV [1]901 Христос Воскрес! Пишу заразом до обох Вас, дорогий Сергію Олександровичу і Володимеру Федоровичу; нарізно писати – нема спромоги: таку силу 16 Певний – невстановлена особа. 17 Вірогідно Володимир Дурдуківський. 18 Олексій Сергійович Суворін (1834­?) – російський журналіст, ви­ давець, театральний критик, драматург. З 1876 р. – власник газети “Новое Время”. 19 Олександр Гнатович Лотоцький (1870­1939) – український громад­ ський діяч, письменник, один із засновників видавництва “Вік”, співробіт­ ник газет “Громадська Думка” та “Рада”. 20 Вірогідно сестри Володимира Дурдуківського. 21 Псевдонім Ф. П. Матушевського 22 Лист написано чорним жирним чорнилом на 2 аркушах (зворот 2­го аркуша чистий). На першому аркуші у лівому верхньому кутку портрет Т. Г. Шевченка. В тексті наявні виправлення. 228 листів довелося розіслати, тай нічого писати. Листи Ваші і брошурки дві ([І.] Левиц[ького] та Ол[ександра] Як[овича]) одібрав. Спасибі за те і друге. Особливо спасибі за листи: там стілько цікавих новин, що піднімають духа, що я в той день був такий веселий, ніби молода дів­ ка, що йде заміж. Цікаво, хто до [П.] Мирного звертався? Їдучи з Ол[ександром] Їгн[атовичем] з Києва, я мав з ним про се саме роз­ мову, щоб видати [П.] Мирного, і прохав його звернутися до [П.] Мир­ ного. Я думаю, що слід попро[бу]вати23 послать до цензури і “Хіба воли ревуть”, попереду самим викинувши те, що напевне не пройде у цензурі. Ол[ександр] Їгн[атович] (зараз він тут) казав мені, що обложка до “Корифеїв” обійшлася 48 р[ублів]. Чи не продешевили ми, поставив­ ши на книжці ціну 60 коп[ійок]? Мабуть треба було покласти 75 к[опі йок]. Ну, та тепер вже пізно. Привіз мені Ол[ександр] Їгн[атович] “про Головатого” брошурку24. Такого метелика ще на Вкраїні не бачили! Ловка книжечка. Я розіслав її з доручення Ол[ександра] Їгн[атовича] в 24 редакції журналів і га­ зет. Тілько що принесли мені з почти 4 книжку “Вістника”. Гарнень­ ка книжка. Продивився я властиво тілько Вашу, С[ергію] Ол[ексан­ довичу], стат[т]ю, та Кравченкових “Дітей”, вірші, та Хроніку. Де ж взяти коштів, голубята мої дорогії, на виданє стількох ко­ штовних книжок заразом? Се ж вимагатиме кількох тисячів рублів! “Причепу” [С.] Руданського та [А.] Свидницького доведеться друко­ вати раніш “Віку”. Добре, як вони зразу і гаразд підуть, що матимемо оборотний капитал, а як залежаться трохи? А друковати і видавати доконче треба, як найшвидче, хоч “кров з носа”, хоч “тни – та роди”. А, і занесла мене лиха година аж до чорта в зуби, та ще під таку лиху годину з одного боку, а з другого – під такий гарячий час у нас. Як би я зараз хотів бути з вами! А може мене новий міністер пустить звідси? Попробувать знову хоч прошенім? Навряд. А як Вам подобалося нове “назначение”? Що воно віщує? Хотілося б думати, що щось все таки буде. Вже й то до­ бре, що газетам стало вільніще писати про університетські справи, 23 У листі написано: побровати. 24 Вірогідно мається на увазі історико­художній нарис Г. Квітки­ Основ’я ненка “Головатий”. 229 чого при Боголіпному не було А тим [часом] – мною вже опанував такий скепсіс, таке зневірє, що я ні ввіщо вже не вірю! Коли б вже скоріше вийти з теперішнього становища, щоб знати, чи підеш на іспити, чи ні. Страх як невірно. Так боляче і так горяче: йти – невірно, не йти – се значить “продлить ссылку” собі ще на один рік. Як же тепер справа стоїть у Києві? Що нового? Чи не затяглися Ви там, голубе мій, Сержу, зовсім, сидючи над “правами”? Не робіть вже більш нічого іншого, окрім “правів”. Як же Ви, дорогий Володимеру Федоровичу? Спасибі Вам вели­ ке за те, що ще хочете стати мені в пригоді запомогою. Правду кажу­ чи – гостра нужда в грошах пройшла, а “негостра” є ще і проклята часами дає себе знати. Я мовчав, бо думав, що даватиму уроки на страстній і великодній, а воно вийшло трохи не так; одже я на святах лишився майже без заробітку. Все ж більше 10 р[ублів]. не висилайте, як що маєте що вислать: мені аби за квартиру росплатиться, а на харч вистачить. Вклоняюся низенько Вашім всим: пан­отцеві, пані­матці й сестрам і щиро вітаю з Великоднем. Гарно тепер у Вас, а тут увесь час сніг такий … Передайте моє братнє­товариське привитаннє і любому Віт­ рові нашому, як бачимете його. Чи надішлете мені біографічні і бібліо­ графічні відомості про Певного? Жду нетерпляче метеликів і “Корифеїв”. Зробіть для мене празд­ ник праздником справжнім, бо тут сидючи і не почуваю як слід, що Великдень. До речі: який гонорар даєте співробітникам “Альманаху” нашого. Чернігівці обіцяють кожному дати стілько примірників “Альманаху”, скілько друкованих карток вийде в його оповіданні, чи праці. Цілую всих щиро­братерськи і прошу хоч коротенько писати. Яку передплату брати за “Причепу”25? і чи можна вже збірати її? Ваш Ф. Шпоня ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 338. – Арк. 1­2зв. 25 Мається на увазі повість І. Нечуя­Левицького, вперше надрукована 1869 року. 230 № 326. 5/ХІ [1]901 [Дерпт] Любі мої брати, Сергію і Володарю! Одібрав я од Вас усе: і гроші, і листи, і кліше. Спасибі Вам за все. Клопоту маю повнісенький рот з спектаклем27: нічого не роблю, не пишу, не думаю, на лекції не хожу – все через спектакль. Дасться він мені в знаки! Але зато захід дарма не пропадає. Будете колись у Книгарні, то [Василь] Пилипович28 нехай Вам скаже, який заказ йому прислано. Воно немає худа без добра: через спектакль я нічого не роблю, не сижу і здоровіше себе почуваю, ніж раніш. Все було б га­ разд, коли б тілько Вітер мене так страшенно не засмутив. Він то сам пише листи втішні, а от я одібрав од Влад[имира] Михайл[овича] Жу­ кова29 такого, що без сорома – казка, розплакався, коли читав про Вітра! Дай боже, щоб молодість взяла силу над хворобою. Аж страш­ но подумати, що то може статись! Ні, я не хочу тому вірити. Не висилайте мені, мої дорогі, в сьому семестрі вже грошей: єсть їх в мене тепер як у жида. Може Василеві треба допомогти, то краще туди шліть, і то неодмінно треба зробити, треба вжити всяких заходів, щоб обставити його як найкраще. Поки ще не пізно, то може треба його вислати ще далі на південь, ніж Крим. Буде на нашій душі тяж­ кий гріх, коли ми того не зробимо. Посилаю Вам 10 руб[лів] од мого товарищя, що проситься у помогачі. Книжки, що виходитимуть з друку тоді, як ми тут, висилати йому сюда, а іншим часом – на адресу, яку подасть він невдовзі. Прізвище його: Микола Миколаєвич Чуднов­ ський. Незабаром (після 15) маю вислати 20 руб[лів] ще од двох чо­ ловіка, теж товаришів. 26 Лист написано чорним чорнилом на 2­х аркушах, дрібним почер­ ком. 27 Вірогідно мається на увазі самодіяльна вистава українських сту­ дентів Дерпта за п’єсою М. Кропивницького “Невольник”, поставлена у листопаді 1901 року. 28 Василь Пилипович Степаненко (1855­ поч.1930­х) – завідувач про­ тягом двадцяти років книгарнею редакції журналу “Киевская Старина” (з 1898 р.), громадський діяч, педагог, популяризатор української книги. 29 Володимир Михайлович Жуков – невстановлена особа. 231 ІІІ т[ом] [І.] Левицького “красний має вигляд”. Невідомо, чому Шпо ришеві30 і Януарієвичові31 не подобається шріфт “нашої бібліо­ теки”. Шпориш про се писав Вам, мабуть. Ой як хочеться швидче бути з Вами, але раніш, як 14 звідси не вирвусь. Думаю їхати через Петербург, щоб побувати у Шпориша, а як вертатимуся, то теж на Петербург. Оголошень непремінно надішліть мені чимало: їхатимуть това­ риші на Різдво, то розберуть, та й тут єсть кому дати. З книгарні нам йтиме, якщо вже не пішов заказ, то й вишліть разом. Як Вам подобався малюнок Шарварка32 до “бібліотеки”? Мені – дуже подобався. Цілую Вас і Володаря; а також щиро­сердечно вітаю всю любу родину Дурдуковських. Збудусь спектаклю – писатиму частій і більше. Ваш Федір Чи Вам пише Лука?33 Мені а ні словечка. Я послав йому два листи: одного відкритого ще у серпні, а другого – закритого, у верес­ ні, після іспитів, але він мовчить. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 935. – Арк. 1­2зв. № 434. 5/VІІ [1]902 [Київ] Любий Серже! Новин багато, але ей богу ніколи й вгору глянути: що робота, то робота, а що люду вештається багато, який відбірає стілько часу, що 30 Псевдонім Олександра Лотоцького 31 Петро Януарійович Стебницький (1862–1923) – український громадсько­політичний діяч, публіцист, видавець, благодійник. Був спів­ робітником щоденної газети “Рада”, брав участь у роботі Української Центральної Ради. 32 Шарварко – невстановлена особа 33 Лука Полікарпович Скачковський – український священик, гро­ мадський діяч, засновник Української студентської громади (1888 р.) у Київській духовній семінарії. 34 Лист написано чорним жирним чорнилом, дрібним почерком на 2­х аркушах. На першому аркуші у лівому верхньому кутку портрет Т. Г. Шевченка. 232 цур йому. Якби ще хоч завжди люд той був приємний, от як Лука, що просидів увесь тиждень; тілько сьогодня отсе випровадив його. Кла­ нявся він Вам дуже і цілував. Мехеда35 нема: поїхав з [М.] Лисенком. Шпориш уже у Винниці з 28 червця. “Хазяїн” вже надрукований. Йде до цензури. [С.] Борісов36 за­ тягнув з рахунком; разів скілько був я у нього, а він все не дає. Марко Вовчок мляво друкується, бо гонять [Ганну] Барвінок і не вистача шріфту, хоч вже 1\3 частина тому надрукована на чисто. При­ мірник цензурованої обложки з портретом сьогодня [П.] Стебницький прислав до [Марка] Вовчка. З переплетеним “Віком” біда, і одне, що оправа зовсім “не худо­ жественна”, тим часом, як заказчики, доплачуючи по рублю за оправу, вимагають “художеств[енного] переплета” і мають, звичайно, на то право за такі гроші; а друге – що немає однокольорних комплектів, а се вже прямо скандал: лаються. Так я думаю от що: чи не заказати в артілі десятків два для передплатників, а жида заставить доробить однокольорні. Різнокольорні ж розійдуться в роздроб, як впевня і удалой книгопродавець, бо купують і виписують по одному, по два томи. Як думаєте? А потім ще ось що: Вас[иль] Пил[ипович] каже, що питають в оправі і інші наші книжки. Чи не заказать в артілі оптом хоч по десятку­півтора Любораць­ ких, [С.] Руданського, [А.] Кримського, [Т.] Шевченка? У Вас[иля] Пилип[овича] вже “Віків” не хватає. Питає він, який “скид” йому зробимо, коли він готівкою візьме штук 200. Сьогодня мені Борисов казав, що одпустив [М.] Оглобліну37 30 штук знову. Доходять од передплатників “умілітельні” листи. А єсть ругатель­ ні. Галайда38 питає: “Чому мене у “Віку” нема”? “Я ж пишу давно” (?!) А що [О.] Кобил[янську] не ввели, то се глупство і дурнитство”. [М.] Вороний, [О.] Маковей, [Ганна] Барвінок вже прислали листи: дякують красно. А “Діло” упрашає публічність як найскорше випису­ 35 Мехед – невстановлена особа. 36 Семен Арсенович Борисов – власник друкарні у Києві (вул. Мало­ Житомирська, 16). 37 Микола Якович Оглоблін – власник книжкових крамниць у Києві та Петербурзі. 38 Галайда – невстановлена особа. 233 вати се незвичайне сальонове люксусове виданнє, бо їй (публічності) загрожує опасність не дістати книжки, як се трапилось з 1­м томом. В Рос[ійській] пресі ще не зустрічав нічого. З [В.] Виннич[енком] біда. [В.] Науменко39 страшенно крутій­ ство[вав]: хвалив і разом з тим не хотів віддавать до друку. Нарешті нахрапом я таки добився свого, але, чую, що на лихо собі. “Будуть нас лаять”, – сказав [В.] Наум[енко], – даючи нарешті рукопис мені. Я прочитав його з Євген[ом] Харламп[овичем]40, і трохи випра­ вили, бо Є[вген] Х[арлампович] хоч і признав оповідання дуже тала­ новитим, але повстав проти крайнього натуралізму і реалізму. Ой, не здужаю писати! Так втомився за сей тиждень, що цур йому! На археологічний з’їзд не прийдеться їхать, так що 10 серпня побачимося тут. Якщо листуєтеся з Шпоришем, то і йому напишіть про се, щоб і він знав, що ми можемо бути у Києві, і він нас застане, якщо збіра­ ється приїхать. Щось наче ще треба було написать, та забув. [А.] Крим­ ський41 прислав Вам посилку. Здається книжку “Вістника”. Ви до­ звольте вскрить в присутності свідка – Онисі Федор[івни]. Моя стат[т]я вже набрана42. Ой будуть лаять. Цілую Вас. Про­ щавайте. Ваш Федір 39 Володимир Павлович Науменко (1852–1919) – літературознавець, етнограф, педагог, громадський діяч. Співробітник (з 1882 р.), редактор (1897–1906) і видавець (1902–1906) журналу “Киевская Старина”. З 1907 р. – редактор і видавець журналу “Україна”, один із засновників Українського Наукового Товариства у Києві. 40 Євген Харлампійович Чикаленко (1861­1929) – український гро­ мадсько­політичний діяч, меценат, організатор і видавець щоденних укра­ їнських газет “Громадська Думка” та “Рада”. 41 Агатангел Юхимович Кримський (1871­1942) – сходознавець, сла­ віст, письменник, перекладач, автор численних праць з історії і культури арабських країн: Ірану, Туреччини та ін., історії ісламу. Велику увагу приділяв дослідженню історії української мови і літератури, фольклору, етнографії. 42 Мається на увазі стаття Ф. П. Матушевського “Жертвы переход­ ной эпохи”, надрукована у журналі “Киевская Старина” (1902 рік, № 7/8, с. 193­226). 234 Важне діло: один народний учитель сильно просить вислать йому “Вік”, а він буде виплачувать по рублю щомісяця. Учитель сей з Ка­ теринославщини, Мойсеєнко. Що Ви скажете? Петро43 вчиться: хоче в серпні держать іспити. Ходить до мате­ матика, студента, 4­5 раз на тиждень. На жаль я так закрутився сього тижня, що ні разу з ним не занімався. ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 340. – Арк. 1­2зв. На першому аркуші, вгорі над текстом, напис рукою С. Єфремова: “Дістав 12/VІІ Відповів 13/ VІІ С. Єфр.”44 № 545. 13/VII [1]902 Любий друже. “Хазяїна” вийшло 119 стор[інок]. Вагаюся, чи поставить 10 чи 12. Нехай справді буде 10. Що робить з ІІІ т[омом] Карпенка? Він прийшов і лежить. Чиє виданнє “Повісток”46 [А.] Кримського? Чи зовсім наше, чи ні? Се удалому треба знать для отчета. До речі. Удалой вже сам про­ ситься страшенно, щоб його хтось замінив хоч на тижднів два і про­ сить, може Ви кого знайшли, бо мої кандідати […]47. Козлик48 не від повідає, а Кит зрікся, тим часом удалой49 … плохий дуже. Замітки Ваші получив. Ну й утяли! Злись критик! По чому про­ давати народне виданнє “Віку”? Цілую. Ваш Федір. Вітер кланяється. ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 341. – Арк. 1. 43 Петро – невстановлена особа. 44 Лист­відповідь Сергія Єфремова від 13 липня 1902 р. зберігся (ІЛ НАН, ф. 120, од. зб. 8), однак його стан дуже не задовільний: обірвані краї, розриви, що приходяться на текст, дірка посередині першого аркуша. 45 Листівка написана чорним чорнилом, дрібним почерком. 46 Мається на увазі збірка оповідань А. Кримського “Повістки й ескізи з українського життя”, видана у Львові 1895 року. 47 Слово не можна прочитати. 48 Всеволод Олександрович Козловський – український громадський діяч, співробітник редакції газети “Рада”. В роки Першої світової війни був учасником Союзу Визволення України, а з 1918 р. – секретарем укра­ їнського посольства в Берліні. 49 Вірогідно мається на увазі Василь Пилипович Степаненко. 235 № 650. 22/ VII [1]902 Кононівка Любий друже! Приїхав Є[ген] Х[арлампович] і, спасибі йому, забрав мене до себе, бо я сам би не вибрався за роботою. От вже другий день відпо­ чиваю. Ну й хороше тут! Лука вже не буде у Києві. Він мусить бути в Євпаторії. Для Шпо­ риша я дістав “Яка тепер школа?”, але не окремо, а в чч. “Життя і Слово”, в оправі, а висилать його мені не дозволено. – Я вже Вам писав, що на археологічний з’їзд не доведеться їхати до Харкова. – На обгортці до “Хазяїна” надруковане те, що Ви казали, а також і “Вовч­ кові”. Обгортка друкується. Ціну прописав я 50 і 75 к[опійок]; обидва томи обійшлися коло 1900 р[ублів]. На “Хазяїні” – 10 к[опійок]. “Ха­ зяїна” ждемо з цензури. – Рецензії вже запізнилися. Здадуться надалі. – Про ті статі, що були в М[осковских] Вед[омостях], в книжці Стар[ини] згадується коротенько. Вл[адимир] П[авлович] [Науменко]. сам взяв­ ся чомусь написати кілька слів про них. Написав не зле, але коротень­ ко. А якби свою куди направити і треба се зробить, бо треба, а потім – написали, так шкода праці. – Від Вітра одібрав недавно дуже хорошо­ го, веселого, жартовливого листа: йому там добре і здорово. Може він таки вискочить. – Здається все. Петро вчиться, тільки на жаль в мене не вистача часу для регулярного вчення з ним. А знаєте Валькерові дали права на 6 класів. Треба Петра туди. Чорт його бери Валькера, аби як попасти, бо В[алькеру] обіцяли откривать щороку по класу. Се через Вітра улаштовати треба, якби він скорійше приїхав та через Якова Микол[айовича]. Євг[ен] Харл[ампович] дуже просить Вас, щоб Ви до 1­го були у Києві і щоб зо мною в двох приїхали до його поки він дома. ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 342. – Арк. 1. 50 Листівка написана чорним чорнилом. Останні речення дописані вгорі аркуша і між рядками. 236 № 751. 25/ VII [1]902 [Київ] Любий друже! То я не писав, а тепер вже бачите, як росписався. Властиво ні про що писати, а не знаю, чому мені здалося, що треба. Ба ні, є про що. Сем[ен] Арс[енович] трохи нас підневідив. Був я в нього в п’ятницю, просив поспішить з обложкою, він обіцяв. При­ їхав я вчора, побіг сьогодня в друкарню, аж Сем[ена] Арс[еновича] нема зараз і у Києві, в машину обложку пустили тілько сьогодня, до понеділка обіцяли надруковати. [М.] Вовчка лишилося добрати два аркуші, вже єсть 224 стор[інки], виходить, що я не помилився, коли проставляв ціну. “Хазяїна” з цензури ще нема; повинен на днях бути Сем[ен] Арс[енович] дуже зарився на 3­й т[ом] Їв[ана] Карп[овича] [Карпенка­Карого]: хотів, що[б] в його дру ковався, але я сказав, що і в нас є що робити. А знаєте скілько нале­ жить за се півріччя з книгарні? Коло восьми сот (без “Віку”). Виходить по статистиці, що коли ми рахували “Хазяїна” по 500 пр[имірників] на рік, то помилялися. Попередні драми росходяться й зараз дуже добре по 700 на рік, так що “Хазяїна” вистачить не більше, як на п’ять років. Книжка “Стар[ини]” на днях теж вийде; велика буде. Вл[адимир] П[авлович] рахував на 20­22, а я її увігнав в 25­26 арк[ушів]. Зато про­ вів “Красу і силу” і чимало в текучих замітках цікавого. Думаю, що “публічність” не ремствоватиме, як одбере сю книжку. Мушу сказати, що всього не вспів зробити, що думав. Але ж і напрацювався я за сей місяць нехай йому! Мало не скрутився. Чи скоро Вас сподіваться. Якби нам разом до 1­го до Євг[ена] Х[арламповича]. Дуже жде. Цензура Ївана Карповича не покарбовала. Чи Кулішиха52 не запитувала Вас про видання творів її дружини? Треба обережно з нею про се говорити. Бор[ис] Дм[итрович] поставив їй умови, що як видавати, то не все. В книгарні сидить вже Козлик. Цензура нічого не викинула з Їв[ана] Карповича. Вітер не пише, тому що волочиться за дамами. ІЛ НАН. – Ф. 120.­ Од. зб. 343. – Арк. 1. 51 Листівка написана чорним чорнилом з дописками вгорі аркуша, зліва і між рядками. 52 Олександра Михайлівна Куліш – українська письменниця (псевдо­ нім Ганна Барвінок), дружина П. Куліша. 237 Джерела і література: 1. Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі ІЛ НАН). – Ф. 120. – Од. зб. 8. – 4 арк. 2. ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 337. – 2арк. 3. ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 338. – 2арк. 4. ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб.340. – 2арк. 5. ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 348. – 2арк. 6. ІЛ НАН. – Ф. 120. – Од. зб. 358. – 2арк. 7. Гирич І. Ще до проблеми “Аркас і Грушевський” / І. Гирич // Істо рія, історіософія, джерелознавство (статті, розвідки, замітки, есе): Історичний збірник. – К.: “Інтел”, 1996. – С. 221–230. 8. Єфремов С. Памяти товариша­друга / Сергій Єфремов // Про­ мінь. – 1919. – № 52. – С. 1. 9. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вер­ надського. – Ф. 317. – № 937. – 2 арк. 10. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 942. – 2 арк. 11. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 945. – 2 арк. 12. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 947. – 3 арк. 13. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 949. – 2 арк. 14. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 952. – 2 арк. 15. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 953. – 2 арк. 16. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 957. – 2 арк. 17. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 958. – 2 арк. 18. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 959. – 2 арк. 19. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 961. – 2 арк. 20. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 963. – 2 арк. 21. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 965. – 3 арк. 22. Косач­Кривинюк О. Леся Українка. Хронологія життя і творчос­ ті / Ольга Косач­Кривинюк. – Нью­Йорк, 1970. – 927 с. 23. Марко Вовчок. Твори: В шести томах / Марко Вовчок. – К.: Дер­ жавне видавництво художньої літератури, 1956. – Т. 6. – 615 с. 24. Миронець Н. Листи Федора Матушевського до Євгена Чикален­ ка (1917 рік) / Надія Миронець // Український археографічний щорічник. – К., 2006. – Т. 13–14. – Вип. 10–11. – С. 640–675. 25. Поліщук В. Безмежно відданий українській справі. Федір Мату­ шевський очима Євгена Чикаленка / Володимир Поліщук // Київ. – 2008. – № 11–12. – С. 161–169. 238 26. Поліщук В. Безмежно відданий українській справі. Федір Мату­ шевський очима Євгена Чикаленка / Володимир Поліщук // Київ. – 2009. – № 1–2. – С. 162–169. 27. Руденко О. Ю. “Наш перший мученик преси” (Федір Павлович Матушевський) / О. Ю. Руденко // Україна ХХ століття: культура, ідеоло­ гія, політика. Збірник статей. – К.: Інститут історії України НАН України, 2001. – Вип. 4. – С. 84–106. 28. Швидкий В. П. Олександр Лотоцький: учений, громадський діяч, політик (1890–1930­ті рр.) / В. П. Швидкий. – К.: Інститут історії НАН України, 2002. – 356 c. 29. Якобчук С. О. Листування Ф. П. Матушевського з М. С. Грушев­ ським як історичне джерело / С. О. Якобчук // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2009. – Вип. 13. – С. 368–381. Світлана Якобчук (Київ, Україна) Листування Ф. П. Матушевсько- го до С. О. Єфремова (1901–1917 рр.) як джерело дослідження громад- ського і культурного життя України початку ХХ століття У статті здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф. П. Ма­ тушевського до С. О. Єфремова. Визначено інформаційний потенціал та значення кореспонденцій для дослідження громадського та культурного життя України початку ХХ століття. До статті додано тексти семи листів та листівок, у яких міститься інформація про діяльність видавництва “Вік”. Ключові слова: Ф. П. Матушевський, С. О. Єфремов, листування, громадське життя України, видавництво “Вік”, джерело. Светлана Якобчук (Киев, Украина). Письма Ф. П. Матушевкого к С. А. Ефремову (1901–1917 гг.) как источник исследования обществен- ной и культурной жизни Украины начала ХХ века В статье произведен источниковедческий анализ комплекса писем Ф. П. Матушевского к С. А. Ефремова. Определено информационный потенциал и значение корреспонденций для исследования общественной и культурной жизни Украины начала ХХ века. К статье добавлено тексты семи писем и открыток, в которых содержится информация о деятельнос­ ти издательства “Век”. Ключевые слова: Ф. П. Матушевский, С. А. Ефремов, переписка, об‑ щественная жизнь Украины, издательство “Век”, источник. 239 Svetlana Yakobchuk (Kyiv, Ukraine) F. P. Matushevsky’s correspondence to S. A. Efremov (1901–1917) as source for research of public and cultural life of Ukraine beginning XX century The source study analysis of a complex of F. P. Matushevsky’s letters to S. A. Efremov is carried out in article. Informational potential and value of correspondences for research of public and cultural life of Ukraine beginning XX century are determined. Texts of seven letters and postcards, which contain information about publishing house “Century” are appended. Key words: F. P. Matushevsky, S. A. Efremov, correspondence, public life of Ukraine beginning XX century, publishing house “Century”, a source.

Схожі ресурси