Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Дмитрук, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Регіональна історія України
Теми:	Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71333
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики / В. Дмитрук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2012. — Вип. 6. — С. 91-100. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71333
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-713332014-12-03T03:01:45Z Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики Дмитрук, В. Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання 2012 Article Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики / В. Дмитрук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2012. — Вип. 6. — С. 91-100. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. XXXX-0087 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71333 uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання
spellingShingle	Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання Дмитрук, В. Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики Регіональна історія України
format	Article
author	Дмитрук, В.
author_facet	Дмитрук, В.
author_sort	Дмитрук, В.
title	Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики
title_short	Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики
title_full	Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики
title_fullStr	Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики
title_full_unstemmed	Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики
title_sort	російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Феномен пограниччя в системі соціогуманітарного знання
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71333
citation_txt	Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики / В. Дмитрук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2012. — Вип. 6. — С. 91-100. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT dmitrukv rosíjsʹkoukraínsʹkijkordoníprikordonnââkobêktdoslídžennâístoričnoíregíonalístiki
first_indexed	2025-07-05T20:20:02Z
last_indexed	2025-07-05T20:20:02Z
_version_	1836839655127908352
fulltext	Володимир Дмитрук РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ КОРДОН І ПРИКОРДОННЯ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ РЕГІОНАЛІСТИКИ Тема кордонів України, що набула із здобуттям незалежності по- літико-правового звучання, істотно збагатила предметні поля ба- гатьох галузей соціогуманітаристики – історії, географії, політології, соціології, культурології, етнології та ін. Міждисциплінарний простір для їх взаємодії у дослідженні кордонів і погранич забезпечує істо- рична регіоналістика – галузь наукового знання, орієнтована на до- слідження територіальності у найрізноманітніших її проявах, як у внутрідержавному, так і у міждержавному аспектах. Кордон – поняття, що є водночас і знаково-символічним, і полі- функціональним. За законом України «Про державний кордон Укра- їни» в юридичному тлумаченні «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору». Дер- жавні кордони «є відображенням територіальної цілісності, політич- ної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України»1. Яким чином тему кордонів було представлено в науковому і нау- ково-популярному дискурсі України протягом останнього двадцяти- річчя? Яке місце української історичної науки в цьому питанні? На зорі української незалежності тема історії формування україн- ських кордонів не відразу стала об’єктом підвищення наукового ін- тересу. Проблема етнічних меж цікавила науковців значно більшою мірою. Одними із перших історичних досліджень на початку 90-х років ХХ ст., присвячених кордонам України, були праці Василя Боєчка, Оксани Ганжі та Бориса Захарчука2, які і до сьогодні зали- шаються популярними в колі дослідників і журналістів. Появу цих 1 Закон України «Про державний кордон України» // Відомості Верховної Ради України — 1992. — № 2. — Ст. 5. 2 Боєчко В. Д., Ганжа О. І., Захарчук Б. І. Кордони України: Історична ретрос- пектива та сучасний стан. — К., 1994; Боєчко В. Д., Ганжа О. І., Захарчук Б. І. Фор- мування державних кордонів України, 1917–1940 рр. — К., 1991; Боєчко В. Д., Ганжа О. І., Захарчук Б. І. Кордони України: історія та проблеми формування (1917–1940 рр.) // Український історичний журнал. — 1992. — № 1. — С. 56–77; Ганжа О. І., Захар- чук Б. І. Проблема державних кордонів України (1917–1940 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — К., 1992. — Вип. 2. — С. 3–10. © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 6. — С. 91–100 © В. Дмитрук, 2012 праць стимулювали і закономірний спалах політичних дискусій з пи- тань етнічних і державних кордонів на рубежі 80–90-х років, і наочні приклади міжетнічних і міждержавних конфліктів на просторі ко- лишнього СРСР, і необхідність подолання «дослідницьких табу» щодо проблем кордонів у радянській історичній науці. У радянський період видання з проблеми кордонів обмежувалися переважно традиційними адміністративно-територіальними покаж- чиками та статистичними даними без будь-яких історичних комента- рів чи посилань. Своєрідний «вакуум», «прогалини», «білі плями» в темі кордонів, як і з багатьох інших питань української історії, фіксувалися не лише в наукових колах, а й на рівні широкої громадськості. Перші наукові та науково-популярні праці були результатом суспільного і не- прямого державного замовлення й, можливо, з цих причин у них дещо проглядався емоційний і романтичний характер висвітлення проблем історії кордонів, прикордоння, етнічних меж і їхнього сьогодення. Уведення до наукового обігу нових архівних джерел, перевидання частини історичних досліджень, які тривалий час перебували під за- бороною, не лише стимулювало відповідний інтерес суспільства, а й загострило політичні суперечки в Україні та з найближчими її сусі- дами. Неоднозначно були сприйняті, зокрема, перевидання окремих праць Д.Багалія, С.Рудницького, В.Кубійовича, а також короткий нарис М.Дністрянського3. Однак попри політичну актуальність і наукову перспективність теми історії формування кордонів, наступне п’ятиріччя не відзнача- лося появою значних масивів відповідної друкованої продукції, а в більшості публікацій про українські кордони, які все ж таки побачили світ, використовувалася інформація зі згаданих праць початку 90-х років, за винятком поодиноких видань4. Можливо, найповнішим і найбільш цілісним дослідженням з істо- рії кордонів України, хоча і не досить об’ємним, є публікації Геннадія Єфіменка та Станіслава Кульчицького в «Енциклопедії історії України»5 і збірнику наукових статей «Регіональна історія України»6. 92 В ол од и м и р Д м и т р ук 3 Багалій Д. Історія Слобідської України. — Харків, 1993; Рудницький С. Чому ми хочемо незалежної України / Упорядк., передмова О. Шаблія. — Львів, 1994; Дні- стрянський М. С. Кордони України. Територіально-адміністративний устрій. — Львів, 1992. 4 Романцов В. О. Український етнос: на одвічних землях та з їхніми межами (ХVІІІ–ХХ століття). — К., 1998; Дністрянський М. С. Україна в політико-геогра- фічному вимірі. — Львів, 2000; Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. — К., 2000. 5 Єфіменко Г. Г., Кульчицький С. В. Кордони державні України, принципи та істо- рична практика їх визначень // Енциклопедія історії України: У 10 т. — Т. 5: Кон–Кю. — К., 2008. — С. 137–148. 6 Єфіменко Г. Г., Кульчицький С. В. Кордони і територія України у ХХ ст. // Регіональна історія України. — Вип. 2. — К., 2008. — С. 135–160. Один із перших кроків у зміні акцентів і напрямів досліджень кор- донів і прикордоння в Україні, зокрема з новими поглядами на їхній українсько-російський сегмент, було зроблено під час проведення 2003 року в Харкові при підтримці Інституту Кеннана наукового се- мінару «Українсько-російське пограниччя: формування соціального та культурного простору в історії та в сучасній політиці»7. У рамках цього заходу геополітичне майбутнє українсько-росій- ського кордону розглядалося в контексті глобалізації та європейської інтеграції. Чи не вперше в середовищі істориків визначальне місце відводилося формуванню нового наукового напряму — лімології, зав- данням якої є вивчення кордонів, фронтирів, буферних і контактних зон тощо. На відміну від класичної геополітичної традиції, сучасна лімологія інтерпретує кордони як соціальний, культурний і політич- ний конструкт8. Керівник Центру політичних досліджень Інституту географії РАН Володимир Колосов, аналізуючи розвиток концепцій лімології, вказує на можливість потенційного застосування її теоретичних побудов до вивчення нового російського пограниччя. Звісно, це стосується і без- посередньо українсько-російського кордону, який належить до кате- горії «нових». Автор підкреслює, що «вихідним пунктом сучасних кор- донів стало вивчення виникнення та еволюції територіальних ідентичностей», а «прикордонний простір — це соціально-географічна зона, в межах якої найбільш ефективно взаємодіють економічні, куль- турні, правові та політичні системи сусідніх країн і стикаються їхні ін- тереси»9. В ряді інших праць, підготовлених В. Колосовим і його коле- гами, охарактеризовано традиційні підходи дослідження кордонів10, визначається співпадіння культурних кордонів, які виконують фун- кції контакту між культурами, із юридичними, які забезпечують суве- ренітет і територіальну цілісність держави, соціальну і етнокультурну цілісність її населення. Однак при появі нових політичних кордонів, 93 Р осій сь к о-ук р а їн сь к и й к ор д он і п р и к ор д он н я я к об’єк т д осл ід ж ен н я іст ор и ч н ої р егіон а л іст и к и 7 Українсько-російське пограниччя: формування соціального та культурного про- стору в історії та в сучасній політиці. Семінар, м. Харків, 11 квітня 2003 р. / Інститут Кеннана. — Харків, 2003. — 45 с. — Режим доступу: http://www.kennan.kiev.ua/kkp/ content/seminars/materials/2003_04_11.pdf. 8 Фісун О. Геоісторичне майбутнє україно-російського кордону в контексті гло- балізації та європейської інтеграції // Українсько-російське пограниччя: формування соціального та культурного простору в історії та в сучасній політиці. Семінар, м. Хар- ків, 11 квітня 2003 р. / Інститут Кеннана. — Харків, 2003. — С. 4. — Режим доступу: http://www.kennan.kiev.ua/kkp/content/seminars/materials/2003_04_11.pdf. 9 Колосов В. Теоретическая лимология: новые подходы // Международные про- цессы. — 2003. — № 3. — С. 44–49. — Режим доступу: http://www.intertrends.ru/ three/004.htm. 10 Колосов В. В., Туровский Р. Ф. Современные государственные границы: новые функции в условиях интеграции и приграничное сотрудничество // Известия РАН. Серия географическая. — 1998. — № 1. найчастіше культурні кордони перетворюються на юридичні11, в ре- зультаті чого важливого значення набувають також визначення і ха- рактеристика самоідентифікації людей з певною територією12, фено- мен кордону та прикордоння в соціокультурному вимірі тощо13. Виокремлення із широкого спектру предметного поля лімології безпосередньо історичної лімології із концептуалізацією цього нового напряму у вітчизняній історичній науці належить доктору історич- них наук, завідувачу відділу історичної регіоналістики Інституту істо- рії України НАН України Ярославі Верменич. У статті «Історична лі- мологія: проблеми концептуалізації»14 зроблено глибокий аналіз доробку сучасних учених щодо теоретичної лімології, міждисциплі- нарної проблеми кордону та прикордоння. Авторка досить чітко визначає і характеризує термінологічні неуз- годженості та неусталеність понятійного апарату, зокрема «погра- ниччя», «прикордоння», «порубіжність» і похідних від них. Оскільки кор- дони України умовно поділяються на «старі» і «нові», останні з яких були внутрішніми міжреспубліканськими, відповідно їхнє облаштування передбачало масу суперечностей; як приклад наведено проблеми де- лімітації російсько-українського кордону, що призводять до упере- дженості й невдоволення місцевих мешканців. Однак Я. Верменич стверджує, що еволюція транскордонних відносин на рубежах України йде в напрямі від відчуження до інтеграції, ліквідації бар’єрів і упере- джень, хоча можливості транскордонного співробітництва використо- вуються далеко не повністю (перспективи соціального використання природних ресурсів, рекреаційного потенціалу, спільних заходів у сфері охорони довкілля, запобігання природним і техногенним ката- строфам тощо)15. За переконанням географів Григорія Підгрушного та Юрія Качаєва, розвиток транскордонного співробітництва можливий лише за умови територіально-господарських утворень, де реалізується соціально-економічна взаємодія між суб’єктами господарювання суміжних країн, їх населенням, громадськими структурами тощо16. 94 В ол од и м и р Д м и т р ук 11 Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география. — М., 2001. 12 Мир глазами россиян: мифы и внешняя политика / Под ред. В. А. Колосова. — М., 2003. 13 Кочан В. М. Проблема границ и пограничья в социокультурных исследованиях конца ХІХ — ХХ вв. // Социальная философия и философия истории. — 2007. — № 3. — С. 66–79; Кочан В. М. Феномен пограниччя в соціокультурному вимірі. Автореферат дис… канд. філос. наук. — Сімферополь, 2008. 14 Верменич Я. Історична лімологія: проблеми концептуалізації // Регіональна історія України. — Вип. 5. — К., 2011. — С. 29–48. 15 Там само. — С. 48. 16 Підгрушний Г., Качаєв Ю. Українсько-російсько-білоруський транскордонний регіон: фактори формування, особливості територіальної організації, проблеми та пер- спективи розвитку // Регіональна історія України. — Вип. 5. — К., 2011. — С. 117–119. Надзвичайно важлива грань "кордонної" проблеми – статус по- гранич. Здебільшого прикордоння цікавлять дослідників як «зона контактів та інтенсивної концентрації соціально-психологічної енер- гії захисного чи наступального характеру»17. У дослідженнях ряду українських і російських істориків питання специфіки порубіжних територій і особливостей формування самосвідомості «людини при- кордоння» на українських землях розкривається на прикладах зміни політичних чи соціальних орієнтирів протягом ХVІ–ХХ століть18. Співробітники Інституту слов’янознавства РАН підготували ком- плексне дослідження, присвячене регіональним особливостям і кор- донам України в ХVІІ–ХХ ст., де кордони розглядаються в політич- ному, адміністративному, етнічному, мовному, конфесійному і культурному аспектах19. Зокрема, доктор історичних наук Л. Гори- зонтов акцентує увагу на тому, що кордони є не тільки роздільним, а й об’єднавчим елементом, що сприяє активній інтеграції і співробіт- ництву прикордонних регіонів20. С. Лукашова розглядає специфіку 95 Р осій сь к о-ук р а їн сь к и й к ор д он і п р и к ор д он н я я к об’єк т д осл ід ж ен н я іст ор и ч н ої р егіон а л іст и к и 17 Верменич Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. — К., 2003. — С. 41. 18 Див.: Багалій Д. Заселення Південної України (Запорожжя й Новоросійського краю) і перші початки її культурного розвитку. — Харків, 1920; Боєчко В. Ф., Чабан А. Ю. Роль порубіжних територій у процесі генезису козацтва // Український історич- ний журнал. — 1999. — № 2.; Бойко О. Д. Формування території української незалеж- ної держави в часи Української революції (1917–1921). — К., 2007; Бойко О. Д. Тери- торія, кордони і адміністративно-територіальний поділ Української держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіональна історія України. — Вип. 3. — К., 2009. — С. 217–232; Брехуненко В. Козаки на степовому кордоні Європи. — К., 2011; Гуржій О. Остаточна ліквідація державних кордонів України в другій половині ХVІІІ ст. // Україн- ська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. — Київ–Черкаси, 1994; Кабузан В. М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы ХVІІІ века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского эт- носа. — М., 2006; Картоев М. М. Российские карты Северного Кавказа XVIII–XIX вв.: эволюция образа пространства (от «Чужого» к «Своему»), границы и этнополитиче- ские маркеры. — Вестник РОИИ. — № 24. — 2011; Кравченко В. Регіональна ідентич- ність Слобожанщини в історичній перспективі 18 — початку 20 ст. // Українсько-ро- сійське пограниччя: формування соціального та культурного простору в історії та в сучасній політиці. Семінар, м. Харків, 11 квітня 2003 р. / Інститут Кеннана. — Харків, 2003. — С. 32–35. — Режим доступу: http://www.kennan.kiev.ua/kkp/content/semi- nars/materials/2003_04_11.pdf; Кравченко В. Харьков/Харків: столица Пограничья. — Вильнюс, 2010; Леп’явко С. Великий кордон Європи як фактор становлення україн- ського козацтва (ХVІ ст.). — Запоріжжя, 2001; Маслійчук В. Провінція на перехресті культур (дослідження з історії Слобідської України ХVІІ — ХІХ ст.). — Харків, 2007; Панкова-Козочкина Т. В. Казаки и крестьяне на Дону в 1920-е годы: столкновение об- разов и стереотипов. — Вестник РОИИ. — № 24. — 2011; Щербак В. О. Українське ко- зацтво: формування соціального стану. Друга половина 15 — середина 17 ст. — К., 2000. 19 Регионы и границы Украины в исторической ретроспективе. — М., 2005. 20 Горизонтов Л. Е. Украина в зеркале регионалистики // Регионы и границы Украины в исторической ретроспективе. — С. 4. культурного пограниччя через стосунки «своїх» і «чужих» в інтерпре- тації козацького літописання ХVІІІ ст., вказуючи на суб’єктивність у підході до тлумачень і характеристик історичних подій через призму відсутності єдиного типу самоідентифікації української політичної еліти козацької доби21. Ґрунтовно визначив вплив зміни державних кордонів у резуль- таті поділів Речі Посполитої і включення Правобережної України до складу Російської імперії на мовну ситуацію в регіоні наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст. О. Остапчук. Автор наголошує на тому, що під впливом ряду соціокультурних факторів і адміністративного тиску відбувалася кардинальна перебудова взаємовідносин між мо- вами в комунікаційному просторі та зміна культурних орієнтирів22. Увагу російських авторів привертають також проблеми форму- вання українсько-російського кордону як міждержавного на початку ХХ ст. Йдеться про період діяльності Української Центральної Ради та створення Української Народної Республіки, гетьманат П. Скоро- падського, правління Директорії УНР, проголошення Української Со- ціалістичної Радянської Республіки. Нестабільності та рухливості кордонів сприяли масові повстанські рухи, самопроголошення різ- номанітних державних утворень на півдні і сході України, постійні конфлікти з денікінською армією та країнами Антанти. Лише із за- вершенням Української революції 1917–1921 рр. кордон віртуально усталився, спочатку як міждержавний, а згодом, після створення СРСР, міжреспубліканський з БСРР і РСФРР. Якщо з білоруською сто- роною значних непорозумінь по розмежуванню території не було, то з Росією процес домовленостей розтягнувся аж до 1928 р. Врегулю- вання цього питання здійснювалося в умовах жорстких суперечно- стей. Українське партійне керівництво досить активно реагувало на обмеження інтересів республіки, особливо щодо неадекватного обміну територіями як в економічному, так і в територіальному й де- мографічному планах23. Реалії глобалізації та європейської інтеграції на рубежі тисячоліть справляють політичний вплив на процеси переосмислення значення кордонів. Формування національних держав завжди пов’язується зі встановленням міжнародних кордонів як певного рубежу, краю 96 В ол од и м и р Д м и т р ук 21 Лукашова С. С. Культурное пограничье: «свои» и «чужие» в казацком летопи- сании ХVІІІ в. // Регионы и границы Украины в исторической ретроспективе. — С. 34–52. 22 Остапчук О. А. Изменение государственных границ как фактор формирования языковой ситуации на Правобережной Украине в конце ХVІІІ — первой половине ХІХ в. // Регионы и границы Украины в исторической ретроспективе. — С. 53–92. 23 Борисёнок Е. Ю. Украина и Россия: спор о границах в 1920-е годы // Регионы и границы Украины в исторической ретроспективе. — С. 205–237; Дьякова Н. А., Че- пелкин М. А. Границы России в ХVІІ — ХХ веках. — М., 1995. території, а прикордонні порубіжні регіони розглядаються як пери- ферія країни. Однак парадокс полягає в тому, що сучасні кордони, з одного боку, розділяють держави, народи, людей, а з іншого пере- творюють прикордоння у центри особливих регіонів, де пород- жуються нові форми солідарності, нові соціальні спільноти і новий соціальний простір. І кордон у новому середовищі вже не розгляда- ється як перешкода, обмеження можливостей, умовна «стіна», бар’єр24. В Європі практика прикордонного співробітництва набула най- більшого розвитку як частина інтеграційних процесів. У пострадян- ських країнах нові міждержавні кордони, навпаки, ще не легітиму- валися належним чином – незавершеність процесів делімітації та демаркації спричиняє невизначеність у напрямах і змісті прикор- донних відносин. До останнього часу між Україною і Росією залишається проблема невирішеності делімітації Азовського моря та Керченської протоки, головним пунктом розбіжностей залишається демаркація сухопут- ного кордону. Тривалий час для Росії така ситуація невизначеності була вигідною з геополітичних міркувань, що часто призводило до нагнітання політичних пристрастей і «непорозумінь» у міждержав- них відносинах. І в Україні є політичні сили, які виступають проти легітимності українсько-російського кордону, розглядаючи його як «штучний», що розколює два східнослов’янських народи25. З іншого боку виголошуються протилежні погляди – щодо неспівпадіння те- риторії етнічних земель і державного російсько-українського кордону з втратами саме з українського боку26. Тетяна Журженко у статті «Українсько-російський кордон як культурний і політичний конструкт» чітко вказує на розбіжності між Україною і Росією в розумінні призначення кордонів і транскордон- ного співробітництва, зокрема «в Україні транскордонне співробіт- ництво з Росією репрезентується в прагматичних термінах і позбавлене будь-якого ідеологічного навантаження. Водночас сам українсько-російський кордон тісно пов’язаний з проблемою 97 Р осій сь к о-ук р а їн сь к и й к ор д он і п р и к ор д он н я я к об’єк т д осл ід ж ен н я іст ор и ч н ої р егіон а л іст и к и 24 Фісун О. Геоісторичне майбутнє україно-російського кордону в контексті гло- балізації та європейської інтеграції // Українсько-російське пограниччя: формування соціального та культурного простору в історії та в сучасній політиці. Семінар, м. Хар- ків, 11 квітня 2003 р. / Інститут Кеннана. — Харків, 2003. — С. 6. — Режим доступу: http://www.kennan.kiev.ua/kkp/content/seminars/materials/2003_04_11.pdf. 25 Журженко Т. Українсько-російський кордон як культурний і політичний кон- структ // Українсько-російське пограниччя: формування соціального та культурного простору в історії та в сучасній політиці. Семінар, м. Харків, 11 квітня 2003 р. / Ін- ститут Кеннана. — Харків, 2003. — С. 8–9. — Режим доступу: http://www.kennan.kiev.ua/kkp/content/seminars/materials/2003_04_11.pdf. 26 Заставний Ф. Д. Українські етнічні землі. — Львів, 1993. національної ідентичності, набуває особливого символічного сенсу захисту від «небезпечної відкритості зі Сходу». До набору загроз, які є наслідком незахищеності східного кордону, входять: культурний та інформаційний вплив Росії, загроза лінгвістичній ідентичності, інтервенціонізм російського бізнесу, нелегальна міграція, контра- банда і проникнення організованої злочинності. Специфіка форму- вання національної ідентичності в Україні потребує дистанціювання від Росії та від загального історико-культурного спадку двох країн, що надає особливого символічного статусу новому кордону». У Росії ж «розвиток транскордонного співробітництва наділяється особли- вим символічним смислом, має певну ідеологію. Головним чином це ідеологія східнослов’янської дружби, спільних історичних і культур- них коренів та спільної долі двох братніх народів, яка остаточно склалася в радянську епоху»27. Саме історико-культурний спадок російсько-українського при- кордоння через співставлення минулого і сьогодення, за польовими дослідженнями А. Гриценка, дає підстави констатувати, що насе- лення в межах історичних регіонів російсько-українського прикор- доння зберегло свій етнокультурний колорит і відчуває ментальну близькість, підтверджуючи «тезу про інерційність історичної свідо- мості та довготривалість історичних кордонів»28. 2–3 грудня 2010 р. в Києві, в Інституті філософії НАН України за сприяння Посольства Франції в Україні, Французького культурного центру в Україні, Інституту історії України НАН України відбувся Між- народний науковий колоквіум «Кордони України: історичні та сучасні культурно-ідентифікаційні проблеми», в рамках якого розглядалися питання появи нових державних кордонів і проблеми, пов’язані з ними. У заході взяли участь учені з України, Росії, Франції, Молдови. На пленарному засіданні та організованих круглих столах «Станов- лення кордонів сучасної України: погляд із 21 століття» і «Роль сучас- них кордонів у внутрішньому розвитку України» особлива увага звер- талася на питання сучасного бачення проблем кордонів і прикордоння з огляду на наявність найновіших досліджень у цьому напрямі. Зокрема Володимир Колосов (Інститут географії РАН) пору- шив питання російсько-українського прикордоння з погляду 20-річ- ного досвіду «роз’єднаної цілісності». Олександр Андрощук (Інститут 98 В ол од и м и р Д м и т р ук 27 Журженко Т. Українсько-російський кордон як культурний і політичний кон- структ // Українсько-російське пограниччя: формування соціального та культурного простору в історії та в сучасній політиці. Семінар, м. Харків, 11 квітня 2003 р. / Ін- ститут Кеннана. — Харків, 2003. — С. 11. — Режим доступу: http://www.kennan.kiev.ua/kkp/content/seminars/materials/2003_04_11.pdf. 28 Гриценко А. Историко-культурные регионы российско-украинского пригра- ничья: прошлое и настоящее // Регіональна історія України. — Вип. 5. — К., 2011. — С. 110. історії України НАН України) у доповіді «Війна карт: українські кордони в період 1990–2009 років» вів мову не стільки про реальні державні кор- дони, скільки про кордон як елемент дискурсу, інтелектуальних кон- струкцій та схем, авторських розміркувань і бачень. Григорій Під- грушний (Інститут географії НАН України) у виступі більше уваги звернув на сучасні проблеми і перспективи розвитку українсько-ро- сійсько-білоруського прикордоння. Мішель Фуше (Вища нормальна школа Ульм, Інститут вищих студій національної безпеки, Франція) ознайомив присутніх з власним баченням того, яким чином тран- сформуються уявлення про Україну та її кордони у сучасному світі. Загалом колоквіум дав можливість проаналізувати особливості формування сучасних кордонів України в контексті культурних та ідентифікаційних процесів, які відбуваються в Європі, дозволив з’ясу- вати перспективи, які відкриваються завдяки державним кордонам України. Теоретико-методологічні аспекти проблеми кордонів і погранич перебувають у фокусі уваги Міжвузівського науково-освітнього цен- тру «Нова локальна історія» Російського державного аграрного уні- верситету – МСГА ім. К.А.Тімірязєва (Москва) та Ставропольського державного університету, з яким вітчизняні фахівці-регіоналісти ак- тивно співпрацюють. Одним із напрямів його досліджень є історія прикордонних областей, в рамках яких проводяться інтернет-кон- ференції, де розглядаються і обговорюються нові теоретичні альтер- нативи розвитку регіональної історії. За твердженням Марини Ко- лесникової і Сергія Маловічка, історія прикордонних областей, принципи її вивчення, полідисциплінарні та компаративні підходи допомагають звернути увагу на взаємовпливи народів, історію діас- порних відносин і міграційних процесів, історію переймання еконо- мічних, політичних, соціальних, сімейних, побутових традицій і на- вичок, а також досвід спільного проживання, господарювання, природокористування і впливу на ландшафт29. У контексті вивчення 99 Р осій сь к о-ук р а їн сь к и й к ор д он і п р и к ор д он н я я к об’єк т д осл ід ж ен н я іст ор и ч н ої р егіон а л іст и к и 29 Колесникова М. Е., Маловичко С. И. Новые направления изучения региональ- ной истории: история пограничных областей Северного Кавказа. Режим доступу: http://www.newlocalhistory.com/node/16#23; Див. також: Маловичко С. И. Исследова- тельское поле «истории пограничных областей» и изучение локальной истории // За- падноевропейская цивилизация и Россия: общее и особенное. — Пятигорск, 2003; Маловичко С. И. Зоны этнокультурных контактов земледельцев Ставрополья в конце XVIII – XIX в. как объект истории пограничных областей Северного Кавказа // Народ и власть: Исторические источники и методы исследования. — М., 2004; Колесникова М. Е. Интеллектуальная история пограничных областей: европейские научные тра- диции и изучение народов Северного Кавказа // Западноевропейская цивилизация и Россия: общее и особенное. — Пятигорск, 2003; Маловичко С. И. Полидисциплина- рный статус «истории пограничных областей» («Borderlands history» и изучение ло- кальной истории Северного Кавказа) // Запад–Россия–Кавказ: Межвузовский научно- теоретический альманах. — Вып. 2. — Ставрополь–Москва, 2003. історії українсько-російського прикордоння досвід російських колег є досить актуальним і перспективним. Запропонована тема російсько-українського прикордоння як об’єкта дослідження історичної регіоналістики уявляється, отже, вельми перспективною. Встановлення нових кордонів породило нові спільні інтереси прикордонних регіонів, які базуються на історич- ному спадку попередніх поколінь. Саме вони диктують зміщення фо- кусу наукових інтересів від вивчення історії формування українських етнічних меж і державних кордонів, притаманного 90-м рр. мину- лого століття, до осмислення теоретико-методологічних проблем взаємодії у контактних зонах, специфіки територіальних ідентично- стей, вивчення кордонів і прикордоння як особливостей транскор- донного співробітництва. Цей напрям досліджень дасть змогу не тільки по-новому подивитися на усталені століттями принципи між- державних і міжрегіональних відносин, а й виробити нові, перспек- тивні моделі міжрегіональних контактів.* 100 В ол од и м и р Д м и т р ук * Проект виконувався за рахунок бюджетних коштів, наданих як грант Прези- дента України.

Російсько-український кордон і прикордоння як об’єкт дослідження історичної регіоналістики

Репозитарії

Схожі ресурси