Метафоризація як когнітивний процес

У статті запропоновано аналіз основних лінгвістичних теорій трактування метафори та процесу метафоризації з точки зору когнітивістики зокрема, а також досліджено термінологію, що пов’язана в лінгвістичній практиці з цим процесом. Механізм метафори розглядається як ключовий в розкритті особливосте...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Слободян, М.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
Schriftenreihe:	Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство
Schlagworte:	Лексика і фразеологія, словотвір, синтаксис
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71451
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Метафоризація як когнітивний процес / М.В. Слободян // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 460-467. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71451
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-714512014-12-05T03:01:52Z Метафоризація як когнітивний процес Слободян, М.В. Лексика і фразеологія, словотвір, синтаксис У статті запропоновано аналіз основних лінгвістичних теорій трактування метафори та процесу метафоризації з точки зору когнітивістики зокрема, а також досліджено термінологію, що пов’язана в лінгвістичній практиці з цим процесом. Механізм метафори розглядається як ключовий в розкритті особливостей концептуальної системи кожного культурного соціуму та необхідний для побудови умовної структури її складових – концептів. В статье предложен анализ основних лингвистических теорий трактовки метафоры и процесса метафоризации с когнитивной точки зрения в частности, а также исследуется терминология, связанная в лингвистической практике с данным процессом. Механизм метафоры рассматривается как ключевой в раскрытии особенностей концептуальной системы каждого культурного социума и необходимый для создания условной структуры ее составляющих – концептов. The article focuses on the analysis of the main linguistic theories of metaphor and metaphoric process interpretation from the cognitive point of view in particular as well as investigates the terminology connected with this process in linguistic practice. The metaphoric process is viewed as the key one in the investigation of conceptual system peculiarities characteristic to each cultural society and is considered to be necessary for the creation of the conventional structure of concepts as its components. 2011 Article Метафоризація як когнітивний процес / М.В. Слободян // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 460-467. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0041 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71451 81’373.612.2 uk Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Лексика і фразеологія, словотвір, синтаксис Лексика і фразеологія, словотвір, синтаксис
spellingShingle	Лексика і фразеологія, словотвір, синтаксис Лексика і фразеологія, словотвір, синтаксис Слободян, М.В. Метафоризація як когнітивний процес Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство
description	У статті запропоновано аналіз основних лінгвістичних теорій трактування метафори та процесу метафоризації з точки зору когнітивістики зокрема, а також досліджено термінологію, що пов’язана в лінгвістичній практиці з цим процесом. Механізм метафори розглядається як ключовий в розкритті особливостей концептуальної системи кожного культурного соціуму та необхідний для побудови умовної структури її складових – концептів.
format	Article
author	Слободян, М.В.
author_facet	Слободян, М.В.
author_sort	Слободян, М.В.
title	Метафоризація як когнітивний процес
title_short	Метафоризація як когнітивний процес
title_full	Метафоризація як когнітивний процес
title_fullStr	Метафоризація як когнітивний процес
title_full_unstemmed	Метафоризація як когнітивний процес
title_sort	метафоризація як когнітивний процес
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Лексика і фразеологія, словотвір, синтаксис
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71451
citation_txt	Метафоризація як когнітивний процес / М.В. Слободян // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 460-467. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство
work_keys_str_mv	AT slobodânmv metaforizacíââkkognítivnijproces
first_indexed	2025-07-05T20:27:29Z
last_indexed	2025-07-05T20:27:29Z
_version_	1836840123846623232
fulltext	Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. 460 social status and other characteristics of the person in the criminal world and specificity estimated connotations such carryings over is defined. The attention is focused on dynamics of development of language of the criminal world. Keywords: a criminal slang, zoo- and photomorphismes, lexical metaphorical, connotation. УДК 81’373.612.2 Слободян М.В., здобувач, Національний університет “Острозька академія” МЕТАФОРИЗАЦІЯ ЯК КОГНІТИВНИЙ ПРОЦЕС Важливість розгляду процесу метафоризації у сучасній лінгвістиці обумовлена розумінням його як основного засобу дослідження концептуальної системи кожного культурного соціуму. Як зазначає А.Н. Баранов, за допомогою метафори людина отримує можливість осмислити складні або ще не вивчені предметні сфери за допомогою вже існуючого у їх свідомості запасу знань та досвіду взаємодії з оточуючим світом [3, 4]. Дослідження метафори (та метонімії) як способу осмислення дійсності дозволяє зрозуміти особливості мислення як окремого індивіда так і цілого соціуму, а отже, відновити особливості мовної картини світу цього соціуму, специфічні риси, властиві певній національній суспільній свідомості, а також вивчити особливості окремих концептів. Дослідженню метафори у різноманітних аспектах присвячені праці багатьох учених. Н.Д. Арутунова, В.А. Суровцев, В.Н. Сиров та інші розглядають роль та положення метафори в науковому дискурсі та пізнанні. А.О. Попова присвятила своє дисертаційне дослідження визначенню типів когнітивних метафор. Метафора є об’єктом досліджень як процес та результат когнітивної діяльності людини (Х. Ортега-і-Гассет) та як семантична універсалія (М. Блек, О.О. Балабан). Значний внесок у теорію метафори зробили також В. Гак, В.Н. Телія, А. Ченкі, А.А. Річардс, Д. Лакоф, М. Джонсон, М. Тернер, Д. Фаукконер та інші. Довгий час метафора та метонімія вважались дослідниками вийнятками у літературній мові та відносились переважно до сфери поезії, публіцистики чи рекламного тексту. Ці явища вважалися порушеннями встановлених правил мови і тому, вивчались окремо, як певні відхилення від стандартного мовлення. Так, в античності та середньовіччі метафору вважали прикрасою мови, яка вживалася для надання виразу яскравості. Представники філософського напрямку раціоналізму у XVI ст. (Т. Гоббс, Т. Локк) розглядали метафору як перешкоду для чіткого вираження думки у мові. В останні десятиліття, за словами Н.Д. Арутюнової, вивчення метафори перемістилося із філології, в якій переважали аналіз і оцінка поетичної метафори, у ті сфери, які звернені до мислення, пізнання, свідомості та концептуальних систем. У метафорі стали вбачати “ключ до розуміння основ мислення та процесів утворення не тільки національно-специфічного бачення світу, Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. 461 але й його універсального образу” [2, 5]. На мовно-семантичному рівні метафорі відводиться роль “сировини”, з якої робиться значення слова. Серед напрямків дослідження, які сформувалися у сучасній лінгвістиці слід виділити лінгвістичний, представники якого розглядають лише лінгвістичний рівень мови (А.А. Річардс, М. Блек) та когнітивний, зосереджений на когнітивному рівні (Д. Лакоф, М. Тернер) [1, 134–135]. Проте, для повного розуміння процесу метафоризації недостатньо якогось із цих напрямків окремо, їх потрібно поєднувати та розглядати положення обох теорій у поєднанні. Актуальність розгляду метафоризації в рамках когнітивного напрямку полягає передусім розумінні цього процесу як одного з основних в утворенні національно-специфічних та універсальних картин світу. Попри значну дослідженість процес метафоризації потребує уточнення у термінології та трактуванні його з огляду на сучасні тенденції лінгвістичних досліджень. Метою статті є опис метафоризації як когнітивного процесу та розкриття її лінгвокогнітивного механізму як засобу дослідження особливостей мовної картини світу певного соціуму. Задана мета передбачає розв’язання таких завдань: розглянути основні лінгвістичні теорії трактування метафори, висвітлити розуміння процесу метафоризації та уточнити його термінологію на сучасному етапі розвитку лінгвістики, розкрити роль метафори у вивченні концептуальної системи людини. Розглянемо визначення метафори та метонімії, наведене у сучасних лінгвістичних словниках. Метафора (від грецького metaphora – перенесення) – це фігура мови (троп), що використовує назву об’єкта одного класу для опису об’єкту іншого класу (термін належить Аристотелю). У лінгвістичному словнику за редакцією В.Н. Ярцевої це – троп або механізм мови, який полягає у вживанні слова, що позначає деякий клас предметів, явищ і т.п., для опису та найменування об’єкту, що входить в інший клас, або найменування іншого класу об’єктів, аналогічного даному в якомусь відношенні. Метонімія (від грецького metonymia – перейменування) тут визначається знову ж таки як троп чи механізм мови, що полягає у регулярному чи оказіональному перенесенні імені з одного класу об’єктів чи одиничного об’єкта на інший клас чи окремий предмет, що асоціюється з даним за суміжністю, участю в одній ситуації [10, 296–300]. Таким чином, метафора та метонімія розглядаються у традиційній лінгвістиці як фігури мови, гра слів, яка не відноситься до ментальної сфери. З точки зору когнітивного напрямку лінгвістики, в рамках якого здійснюється це дослідження, метафора є не лише тропом, притаманним літературній мові чи мові поезії, а “явищем повсякденного життя, не лише мови, але й думки та дії” [7, 4]. У своєму “Короткому словнику когнітивних термінів” Е.С. Кубрякова вслід за В.Н. Телією визначає когнітивну метафору як “одну з форм концептуалізації, когнітивний процес, який виражає і формує нові поняття і без якого неможливе отримання нового знання”, а також, згідно Н.Д. Арутюнової, “відповідає здатності людини вловлювати та створювати подібність між різними індивідами та класами об’єктів” [9, 55]. У визначені В.А. Маслової замість традиційного терміну “слово” Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. 462 фігурує “смисл”, так метафора – це “осмислення та репрезентація одних смислів на основі інших” [5, 26], наприклад вирази “низки помыслы, низки вкусы” осмислюються завдяки знанням про негативну оцінку низу у російській ментальності. В основі метонімії В.А. Маслова вбачає ідею суміжності уявлень, “зсув одного поняття на інше” [5, 27] і визначає її як стійку асоціацію уявлень. Вчена також стверджує, що метонімія у системі висвітлює особливі образні блоки, які усвідомлюються носіями мови, але не фіксуються у ній. Д. Лакоф та М. Джонсон у своїх працях, зокрема “Метафори, якими ми живемо” обстоюють думку про те, що концептуальна система людини, засобами якої вони мислить та діє є метафорична за своєю природою. Таким чином, вивчення метафоричних виразів будь-якої мови дає змогу дослідити метафоричну природу концептів, які складають мовну картину світу культурного соціуму. Вивчаючи мовні засоби метафоризації ці вчені приходять до думки, що метафора – це розуміння та представлення одного об’єкта (вважатимемо його концептом) засобами іншого, наприклад концепт СВАРКА осмислюється носіями різних лінгвокультурі засобами концепту ВІЙНА. Тому Д. Лакоф вводить поняття метафоричного концепту на позначення метафори, у межах якої вважає ідеї (значення) ОБ’ЄКТАМИ, слова та вирази, що виражають ці ідеї – КОНТЕЙНЕРАМИ, а процес комунікації порівнює з ПЕРЕСИЛКОЮ, під час якої слухач отримує від мовця контейнери-вирази, з яких витягує об’єкти-значення. Такі метафори дослідники називають структурними (structural), оскільки, як уже зазначалось, тут один об’єкт метафорично структурований засобами іншого. Крім того Д. Лакоф виділяє такі основні види метафор як: просторову (орієнтаційну) (orientational), де система одного концепту вибудовується на зразок орієнтаційної системи організації іншого. Ця метафора будується на основі просторових (орієнтацій них) відносин вгору-вниз, вперед-назад, центр-периферія та ін. Напр., GOOD IS UP, BAD IS DOWN. Просторові метафори базуються на фізичному та культурному досвіді носія мови і є складовими більшості базових концептів того чи іншого мовно-культурного середовища; та онтологічну (ontological), яка є сприйняттям подій, видів діяльності, емоцій та ідей як об’єктів і речовин, які добре знайомі носію мови з власного досвіду, та на основі знань про які він може співвідносити, категоризувати та групувати нові події чи ідеї. Напр., THE MIND IS A MACHINE. Як підвид онтологічної метафори автором розглядається персоніфікація – концептуалізація фізичного об’єкта як живої істоти, що дозволяє застосувати при її описі мотивацію, характеристики та види діяльності притаманні людині [7, 6–34]. Метонімія, яка розглядається Д. Лакофом як засіб заміни одного об’єкта іншим або його частиною, на думку вченого не є лише поетичним чи риторичним засобом, а натомість активно функціонує у культурній свідомості мовця та дозволяє зосередитись на певних аспектах і характеристиках особи, яку названо метонімічно. У свідомості носія англомовної культури побутують, на думку цього вченого, такі метонімії як: THE PART FOR THE WHOLE, PRODUCER FOR PRODUCT, OBJECT Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. 463 USED FOR USER, THE PLACE FOR INSTITUTION, INSTITUTION FOR PEOPLE RESPONSIBLE та інші. Отже, метафора та метонімія, які базуються на фізичному досвіді людини є важливими засобами розуміння культурних концептів, більше того – “більшість нашої (людської) концептуальної системи метафорично структурована; це означає, що більшість концептів можна частково зрозуміти засобами інших концептів” [7, 41–57]. Зупинимося детальніше на розумінні процесу метафоризації та його термінології у сучасній когнітивістиці. Як уже зазначалось, при найбільш загальному підході метафора розглядається як бачення одного об’єкта через інший, причому відноситься не до певних ізольованих об’єктів, а складних мисленнєвих просторів (сфер чуттєвого чи соціального досвіду) [9, 55]. Як зазначає Е.С. Кубрякова, в процесі метафоризації складніші безпосередньо невізуалізовані об’єкти, як правило співвідносяться із простішими об’єктами, які можна спостерігати. Представники когнітивної теорії метафори, такі як Д. Лакоф та Д. Джонсон, описуючи механізм метафоризації, вживають терміни сфера-джерело (source domain) та сфера-мета (target domain) на позначення вищезгаданих мисленнєвих просторів. Процес метафоризації, на їх думку, полягає у структурному накладанні (mapping) сфери-джерела на сферу-мету, що дозволяє дослідити існуючі спільні схематичні структури у цих сферах або проектувати нову структуру із сфери-джерела у сферу-мету. М. Тернер у своїй праці “Метафора, метонімія та об’єднання”, не заперечуючи ідеї Д. Лакофа про накладання вихідних сфер натомість вводить поняття двох ментальних просторів (mental spaces), у процесі взаємодії (об’єднання) яких виникає третій об’єднаний простір (blend space). Процес утворення метафори та метонімії цей дослідник відносить до базових ментальних операцій, що відбуваються на основі когнітивної інтеграції, яку він ще називає змішуванням (blending) або ментальним зв’язуванням (mental binding). Наприклад, візьмемо метафору “I could see the smoke coming of his eаrs”, наведену М. Тернером. Сферою-джерелом тут виступає процес закипання чайника, сферою-метою – фізіологія людини, яка не передбачає горіння чи кипіння. Вибіркове проектування ознак із обох сфер викликає утворення нового об’єднаного простору, який поєднує ознаки притаманні вихідним ментальним просторам (фізіологію людини, яка відсутні у сфері-джерелі, та процес кипіння, неможливо застосувати до сфери мети) [8]. Відомий дослідник теорії метафори на лінгвістичному рівні М. Блек розрізняє три основні точки зору на метафору, залежно від різного розуміння процесів, які відбуваються у свідомості мовця при метафоризації. Він називає їх субститативною точкою зору (a substitution view of metaphor) (сюди відносять будь-які теорії, згідно яких метафоричний вираз завжди вживається замість певного еквівалентного йому буквального значення), порівняльною точною зору (comparison view), згідно якої в основі метафори лежить схожості чи аналогії між об’єктами, та інтерактивну точку зору на метафору (interaction view), яка передбачає взаємодію двох суб’єктів у процесі метафоризації [4, 156–158]. Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. 464 Обстоюючи інтерактивну точку зору на метафору М. Блек називає дві ментальні сфери, що активуються у процесі метафоризації, відповідно головний суб’єкт (principal subject) та допоміжний суб’єкт (subsidiary subject). На думку цього вченого, при взаємодії названих суб’єктів у процесі метафоризації у свідомості людини активізується так звана система загальноприйнятих асоціацій (the system of associated commoplaces), що містить певний набір стандартних уявлень про предмет, які поділяють усі члени певної мовної спільноти. При цьому “на відміну від наукового знання система загальноприйнятих асоціацій може містити напівправду і навіть помилкові відомості (наприклад поширене уявлення про кита як про рибу) але для метафори важлива не істинність цих асоціацій, а їх здатність до швидкої активізації в свідомості” [4, 159]. Саме відмінність асоціацій про певний об’єкт чи явище у різних національно-культурних спільнотах може привести до нерозуміння або неправильного розуміння метафори (а отже, і представленого нею концепту) представниками цих спільнот. Сам процес метафоризації М. Блек схематично зображає як “проектування” головного суб’єкта на сферу допоміжного суб’єкта. Це означає, що у свідомості людини миттєво породжені знання із системи загальноприйнятих асоціацій про допоміжний суб’єкт поєднуються із певними уявленнями про головний суб’єкт і, таким чином, актуалізують певні ознаки останнього або навіть утворюють систему нових знань про головний суб’єкт. Наприклад, у метафорі “Людина – це вовк”, такі характеристики допоміжного суб’єкта (вовка) як лють, віроломство та хижацтво накладаються на уявлення про головний суб’єкт (людину) і утворюють нове негативне уявлення про людину. Як підсумок, варто навести вимоги, поставлені М. Блеком для підтримки інтерактивної точки зору, які, на нашу думку, є важливими для розуміння процесу метафоризації: – метафоричне судження має два суб’єкти – головний та допоміжний; – ці суб’єкти варто розглядати як системи (system of things); – механізм метафори полягає в тому, що до головного суб’єкту застосовується система “асоційованих імплікацій”31, пов’язаних з допоміжним суб’єктом; – метафора в імпліцитному вигляді включає в себе такі судження про головний суб’єкт, які зазвичай застосовуються до допоміжного суб’єкта, завдяки чому відбирає, виділяє і організує певні характеристики головного об’єкта, усуваючи при цьому інші, не актуальні; – процес метафоризації викликає зсуви у значеннях слів, які належать до тієї ж сім’ї чи системи, що й метафоричний вираз (деякі з цих зсувів можуть бути метафоричними перенесеннями); – не існує ніяких загальних правил відносно обов’язковості зсувів значення і утворення чи не утворення метафоричний виразів [4, 161]. 31 Під асоційованими імплікаціями М. Блек розуміє загальноприйняті асоціації, пов’язані у свідомості мовців із допоміжним суб’єктом, але в деяких випадках це можуть бути нестандартні імплікації, встановлені автором. Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. 465 Такої ж концепції метафори, заснованої на теорії взаємодії двох суб’єктів (інтерактивної теорії) дотримуються ряд філософів, психологів та мовознавців (Річардс, Арутюнова, Петров, Телія, Жоль). Зокрема В.Н. Телія вбачає зміст метафори у взаємодії фокуса, що відповідає основному суб’єкту у теорії М. Блека, тобто ситуації, яка зображується метафорично, та фільтра (допоміжного суб’єкта), тобто образу, який дає ім’я продукту метафори [6, 81–82]. Звернімося детальніше до інтерпретації процесу метафоризації російськими лінгвістами. Розглянемо зокрема точку зору В.Н. Телії, яка зазначає тенденцію дослідження метафори як “взаємодії властивостей того об’єкту, який є референтом концептуалізації <…> та деяких ознак, що асоціюються з емоційним образом реалії, ім’я якої використовується при <…> формуванні нового поняття і його вербалізації” [6, 80]. На думку цієї вченої в основі процесу метафоризації лежить здатність людського мислення вбачати аналогію між сутностями, які мають різну природу, як і в порівняльній точці зору на природу метафори М. Блека. Проте В.Н. Телія вкладає явище аналогії поняття ширші та, використовуючи Аристотелівський закон аналогії, визначає метафоризацію як “синтез”. Новий об’єкт, що формується на основі метафори синтезує ознаки, характерні для нового знання та для знання про подібне, яке слугувало основою для аналогії. Отже, приходимо до висновку, що метафора – не просто мовний засіб заміщення одного слова чи групи слів іншим виразом, а когнітивний механізм асоціативно-образного виявлення нових смислових пластів, або, як вважає Н.В. Телія, найпотужніший засіб утворення нових концептів, тобто “відображення у мовній формі нового знання про світ – емпіричного, теоретичного чи художнього освоєння дійсності” [6, 81]. Проведений аналіз наукових джерел дозволяє нам зробити висновок про те, що не варто обмежуватись якоюсь однією із наведених вище теорій інтерпретації метафори, наприклад інтерактивною, яку сам М. Блек вважав недостатньою та надто вузькою для повного визначення метафоричного процесу. Дослідження метафори лише на мовному рівні не може пояснити природу метафори як елемента людської свідомості. У той самий час аналіз метафоризації лише як когнітивного процесу не є вичерпним, оскільки має опиратись на знання семантики її референтів, яка може пояснити яким чином виникає значення метафори. Для подальшого наукового опису явищ метафоризації пропонуємо поєднувати аналіз метафор на когнітивному та мовно-семантичному рівнях та дотримуватися таких положень: 1. процес метафоризації – це не просто лінгвістичне явище, яке відбувається на мовному рівні, а базується на глибшому когнітивному процесі, що відкриває нові можливості розвитку значень; 2. на ментальному, когнітивному рівні у структурі метафори слід виділяти два референти-концепти, (назвемо їх вслід за Д. Лакофом джерело та мета; 3. у процесі створення метафори не варто відкидати асоціативний елемент, систему загальноприйнятих асоціацій (за М. Блеком); 4. власне процес метафоризації слід розуміти як проектування, накладання когнітивних ознак концепта-джерела на систему ознак концепту-мети, внаслідок Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. 466 чого можливе утворення додаткових когнітивних ознак у концепта-мети або утворення нового концепту (що відповідає об’єднаному простору М. Тернера); 5. на мовному рівні новий концепт вербалізується за допомогою слова, виразу чи фразеологізму, які набувають метафоричного значення; 6. нове метафоричне значення, розглянуте як результат метафоричного проектування, набуває вмотивованості на основі виділення спільної ознаки (асоціації), об’єднаних у метафорі референтів. Перспективою подальшого розвитку проблеми є застосування отриманих висновків та положень у дослідженні особливостей мовної картини світу того чи іншого культурного соціуму, зокрема для побудови якомога повнішої та детальнішої структури концептів, як складових цих картин світу. Література 1. Антонова О. В. Лінгвокогнітивний механізм метафори / О. В. Антонова // Нова філологія. – 2007. – № 2/22. – С. 134–140. 2. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры. – М., 1990. – С. 5–32. 3. Баранов А. Н. Некоторые константы русского политического дискурса сквозь призму политической метафорики (“взаимоотношения бизнеса и власти”, “коррупция”) / А. Н. Баранов, О. В. Михайлова, Е. А. Шипова. – Москва : Фонд ИНДЕМ, 2006. – 84 с. 4. Блэк М. Метафора / Макс Блэк // Теория метафоры. – М., 1990. – С. 153–172. 5. Маслова В. А. Введение в когнитивную лингвистику : учеб пособие / В. А. Маслова. – 2-е изд., испр. – М. : Флинта : Наука, 2006. – 296 с. 6. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц / В. Н. Телия. – М., 1986. – С. 79–102. 7. Lakoff G. Metaphors we live by / George Lakoff, Mark Johnson. – London : the University of Chicago Press, 2003. – 277 p. 8. Turner М. Metaphor, metonymy, and binding [Електронний ресурс] / Mark Turner, Gilles Fauconnier. – 1998. – Режим доступу : http://markturner.org/blending.html. 9. Краткий словарь когнитивных терминов / [ред. Е. С. Кубрякова]. – М., 1997. – 245 с. 10. Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В. Н. Ярцева]. – М. : Советская энциклопедия, 1990 – 685 с. Анотація У статті запропоновано аналіз основних лінгвістичних теорій трактування метафори та процесу метафоризації з точки зору когнітивістики зокрема, а також досліджено термінологію, що пов’язана в лінгвістичній практиці з цим процесом. Механізм метафори розглядається як ключовий в розкритті особливостей концептуальної системи кожного культурного соціуму та необхідний для побудови умовної структури її складових – концептів. Ключові слова: процес метафоризації, метафора, метонімія, концептуальна система. Аннотация В статье предложен анализ основних лингвистических теорий трактовки метафоры и процесса метафоризации с когнитивной точки зрения в частности, а также исследуется терминология, связанная в лингвистической практике с данным процессом. Механизм метафоры рассматривается как ключевой в раскрытии особенностей концептуальной системы каждого Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. 467 культурного социума и необходимый для создания условной структуры ее составляющих – концептов. Ключевые слова: процесс метафоризации, метафора, метонимия, концептуальная система. Summary The article focuses on the analysis of the main linguistic theories of metaphor and metaphoric process interpretation from the cognitive point of view in particular as well as investigates the terminology connected with this process in linguistic practice. The metaphoric process is viewed as the key one in the investigation of conceptual system peculiarities characteristic to each cultural society and is considered to be necessary for the creation of the conventional structure of concepts as its components. Keywords: metaphoric process, metaphor, metonymy, conceptual system. УДК 81’373.21 Лужецька О.Б., aспірантка, Тернопільський національний економічний університет МІКРОТОПОНІМИ БЕРЕЖАНЩИНИ ТА ПІДГАЄЧЧИНИ З ГЕОГРАФІЧНИМИ ТЕРМІНАМИ В ОСНОВАХ Бережанщина і Підгаєччина займають західні окраїни Тернопільської області, а одночасно й південно-східну частину Опілля. Назви мікрооб’єктів цього, як і будь- якого іншого регіону України, належать до найчисельніше презентованого класу онімів, проте досі мікротопоніми в Україні вивчалися лише принагідно. Це спричинене різними фактами, найосновнішим з яких є те, що збір мікротопонімії вимагає відвідування дослідником практично кожного населеного пункту конкретного регіону. До того ж історичні матеріали з мікротопонімії України досі практично не публікувалися. На сьогоднішній день вивчено мікротопонімію лише окремих регіонів України, насамперед Буковини (Чернівецька обл.), Західного Поділля, Сколівщини та ін. Дослідження мікротопонімії в Україні уже віддавна вважається невідкладним і першочерговим завданням передусім тому, що останні часто зазнають змін, а ліквідація приватної власності на землю, колективізація приватних господарств, ліквідація хуторів й укрупнення населених пунктів в у 50–80 рр. ХХ ст. у колишньому СРСР зумовили катастрофічне зменшення, як кількості господарств, так і назв мікрооб’єктів. Назавжди було втрачено реліктові найменування численних об’єктів, які було ліквідовано. Крім цього, варто додати й те, що різко зменшилася кількість добрих інформаторів – колишніх господарів. Таким є стан зі збереженням мікротопонімії на території Західної України. Ще плачевнішим він є на території центральних і південно-східних областей нашої країни. Причини такого стану загальновідомі. Актуальність дослідження мікротопонімії конкретної території полягає ще у тому, що назви мікрооб’єктів займають по суті проміжне місце між загальними та

Метафоризація як когнітивний процес

Institution

Ähnliche Einträge