Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок
У статті подано аналіз двокомпонентних номінацій у ТГЛ “Жива природа” в українських східнослобожанських говірках; зокрема розглянуто вияв двокомпонентних назв у складі лексики живої природи українських східнослобожанських говірок; з’ясовано частотність вживання аналізованих сполук у досліджуваном...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2011
|
| Назва видання: | Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71458 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок / О.В. Верховод // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 519-526. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71458 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-714582014-12-05T03:01:55Z Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок Верховод, О.В. Діалектологія У статті подано аналіз двокомпонентних номінацій у ТГЛ “Жива природа” в українських східнослобожанських говірках; зокрема розглянуто вияв двокомпонентних назв у складі лексики живої природи українських східнослобожанських говірок; з’ясовано частотність вживання аналізованих сполук у досліджуваному континуумі. В статье проанализированы двукомпонентные номинации в ТГЛ “Живая природа” в украинских восточнослобожанских говорах; в частности, рассматривается выявление двухкомпонентных названий в составе лексики живой природы украинских восточночлобожанских говоров; рассматривается частота употребления анализированных соединений в исследуемых говорах. Two-component nominations in TGL “Living Nature” in Ukrainian East-Slobozhansky sayings are analyzed in the article; in fact it shows the finding out of two-component names among lexis of living nature of Ukrainian East-Slobozhansky sayings; it deals with the often use of analyzed joinings in investigated dialects. 2011 Article Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок / О.В. Верховод // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 519-526. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0041 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71458 811.161.2’282 uk Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діалектологія Діалектологія |
| spellingShingle |
Діалектологія Діалектологія Верховод, О.В. Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| description |
У статті подано аналіз двокомпонентних номінацій у ТГЛ “Жива природа” в українських
східнослобожанських говірках; зокрема розглянуто вияв двокомпонентних назв у складі лексики
живої природи українських східнослобожанських говірок; з’ясовано частотність вживання
аналізованих сполук у досліджуваному континуумі. |
| format |
Article |
| author |
Верховод, О.В. |
| author_facet |
Верховод, О.В. |
| author_sort |
Верховод, О.В. |
| title |
Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок |
| title_short |
Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок |
| title_full |
Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок |
| title_fullStr |
Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок |
| title_full_unstemmed |
Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок |
| title_sort |
двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71458 |
| citation_txt |
Двокомпонентні номінації як джерело поповнення лексики живої природи українських східнослобожанських говірок / О.В. Верховод // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 519-526. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| work_keys_str_mv |
AT verhovodov dvokomponentnínomínacííâkdžerelopopovnennâleksikiživoíprirodiukraínsʹkihshídnoslobožansʹkihgovírok |
| first_indexed |
2025-07-05T20:27:47Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:27:47Z |
| _version_ |
1836840143478063104 |
| fulltext |
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
519
ДІАЛЕКТОЛОГІЯ
УДК 811.161.2’282
Верховод О.В.,
асистент,
Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка
ДВОКОМПОНЕНТНІ НОМІНАЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ПОПОВНЕННЯ ЛЕКСИКИ ЖИВОЇ
ПРИРОДИ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК
У сучасній лінгвістиці набуває поширення ідея системного вивчення лексики,
що йде від загальноприйнятого розуміння мови як системи взаємопов’язаних
частин та одиниць. Ця настанова сягає ще праць О.О. Потебні, а пізніше була
розвинена В.В. Виноградовим, Л.В. Щербою, М.І. Толстим та ін. ученими.
У вітчизняному мовознавстві сформувалася традиція вивчення тематичних
груп лексики як таких типів об’єднань, у яких реалізовано семантичні зв’язки.
Уже вивчено окремі тематичні групи діалектної лексики широких говіркових масивів:
будівельну лексику західнополіських говірок (О.М. Євтушок), будівельну,
транспортну, сільськогосподарську лексику середньополіського діалекту
(М.В. Никончук, О.М. Никончук), ковальську лексику українських діалектів
(Т.П. Терновська), лексику харчування східнополіських говірок (Є.Д. Турчин),
ботанічну лексику ряду діалектів (Л.А. Москаленко, О.А. Малахівська, І.В. Сабадош,
О.Ф. Миголинець, М.І. Поістогова, А.О. Скорофатова) та ін.
Лексика живої природи посідає одне з центральних місць у лексичній
структурі українських східнослобожанських говірок: вона відтворює одну з
центральних для людини сфер довкілля, зберігаючи інформацію про шляхи
формування й розвитку цієї тематичної групи лексики, етапи пізнання й вербалізації
діалектоносіями позамовної дійсності. Ця лексика належить до активно вживаної,
тісно пов’язана з побутом і культурою народу, відтворює спостереження
діалектоносіїв над природою.
Опис лексики в межах ТГЛ як сегмента діалектного лексикону дозволяє
виявити багатопланові системні зв’язки між лексемами, дослідити характер
мотивації номінативних одиниць.
Найменування живої природи становлять розгалужений шар лексики, який
неодноразово був предметом лінгвістичного аналізу в східнослов’янській
лексикології. Назви живої природи вже описували українські (Г.І. Богуцька,
Н.П. Дейниченко, І.Я. Філак, О.П. Карабута та ін.), російські (Р.Я. Тюріна,
Г.М. Левіна) й білоруські (А.А. Кривіцкі) лексикологи на матеріалі літературної мови
та окремих діалектів.
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
520
У лінгвістичних працях представлено фрагменти етимологічного аналізу
зоонімів слов’янських мов (К.О. Березовська, Л.А. Булаховський, О.В. Гура,
Г.П. Клепікова, В.Т. Коломієць, В.В. Усачова та ін.).
Актуальність дослідження лексики живої природи зумовлена необхідністю
системного вивчення лексики живої природи східнослобожанських українських
говірок, потребою комплексно дослідити номінативну систему мови, яка передає
етнічну своєрідність мовного членування світу, відображає специфіку внутрішнього
рефлексивного досвіду народу, його культуру, традиції, звичаї, міфологію.
Номінативний процес – це фіксація в матеріальній оболонці звука певного
ідеального змісту, або інакше “процес перетворення фактів позамовної дійсності в
набуток системи та структури мови” [6, 3]. При цьому знакові елементи мовної
системи відбивають і фрагменти та явища позамовної дійсності, й ідеальні сутності,
що є результатом складних когнітивних процесів. “Номінація є закріпленням за
мовним знаком поняття – сигніфікату, що відбиває певні ознаки денотата –
властивості, якості й відношення – предметів та процесів матеріальної та духовної
сфери, завдяки чому мовні одиниці утворюють змістові елементи вербальної
комунікації” [5, 101]. Таким чином, номінація полягає в утворенні мовних одиниць, що
слугують для називання й вичленовування реалій дійсності та формування
відповідних понять про них, у формі слів, словосполучень, фразеологізмів та речень.
Явище номінації тісно пов’язане з практичною діяльністю людей. Номінативні
одиниці створюють та використовують у процесі пізнання навколишнього світу, вони
є невід’ємною умовою спілкування людей. По суті, явище номінації зумовлене
комунікацією. Однак остання практично не може існувати без номінативної функції.
Засоби номінації говорів, як і літературної мови, не обмежені окремими
словами, що позначають поняття або реалії; номінативну функцію в говорах
виконують також діалектні лексикалізовані словосполучення. З окремим словом як
ціліснооформленою мовною одиницею їх зближує єдність значення й наявність
однослівних синонімічних засобів [4, 262]. В.В. Виноградов зазначав, що
“словосполучення (як і слова) можуть і повинні бути вивчені не лише у складі
речення як його структурні елементи, але і як різновиди складних назв, як
притаманні мові лексико-семантичні єдності, побудовані й знову утворювані за
законами відповідної мови” [1, 409]. На відміну від слів, яким властива проста
(глобальна) номінація, комбінація слів репрезентує поєднання деяких окремих
значень, унаслідок якого утворюється складна номінативна одиниця [3, 134].
Метою роботи є аналіз двокомпонентних назв у ТГЛ “Жива природа” в
українських східнослобожанських говірках, що передбачає розв’язання таких
завдань: 1) вияв двокомпонентних номінацій у складі лексики живої природи
українських східнослобожанських говірок; 2) з’ясування частотності вживання
аналізованих сполук у досліджуваному континуумі.
Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю спеціальної праці,
присвяченої особливостям номінативних процесів у лексиці живої природи в
українських східнослобожанських говірках.
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
521
Аналіз лексики живої природи українських східнослобожанських говірок
виявив, що репрезентантами аналізованих сем є як однослівні, так і двослівні
номінації. Двослівні найменування аналізованої ТГЛ у досліджуваних говірках
виявляють менше функціональне навантаження порівняно з однослівними і в
більшості випадків є дублетами до останніх. Серед вільних сполучень слів виділяємо:
а) атрибутивні словосполучення, у яких прикметник указує на місце
побутування тварини: вод’а|на к|риса (Байд, Лозов, Хв, Шульг) – ‘видра’ Lutra lutra
L., |миша пол’о|ва (Біллуц, Заайд, Зак, Кррч, Риб’ян, Степ, Тан, Тремб,), кра|д’іĭка
пол’о|ва (Руд) – ‘полівка звичайна’ Microtus arvalis Pallas; |миша до|машн’а (Новоол),
кра|д’іĭка до|машн’а (Руд) – ‛миша хатня’ Mus musculus L.; луго|ве ш:ие|н’а (Мик) –
‘кріт’ Talpa europaea L.; л’іс|ниĭ |голуб–(Мик) ‘горлиця звичайна’ Streptopelia turtur L.;
|лас’т’іўки беиреиго|вушки (Мик) – ‘ластівка берегова’ Riparia riparia L.; м˙іс’|ка
|ласточ’ка (Парн) – ‘ластівка’ Hirundо; лун’ бо|лотниĭ (Хв, Шульг) – ‘крук’ Corvus
corax L.; |сомик ка|нал’ниĭ (Байд, Лозов) – ‘сом’ Silurus glanis L; па|вук зеимл’а|ниĭ,
па|вук |хатн’іĭ (Новоол-ка), |тала го|род’н’а (Хв, Шульг) – ‘павук’ Aranei; ам|барниĭ
жук (Новоник, Хв, Шульг), х|л’ібн’і жуч’|ки (Хв, Шульг) – ‘жук кузька хлібний’ Anisoplia
austriaca Hbst.; жук на|возниĭ (Байд, Біллуц, Лозов, Піск, Степ, Тремб, Чмир,) –
‘гнойовик звичайний’ Geotrupes Stercorarius L.; |коник трав˙а|ниĭ (Білов, Хв, Шульг) –
‘коник зелений’ Teddigonia viridissima L.; р’іч’ко|вик морс’|киĭ (Парн) – ‘карась’
Carassius; зеимл’а|ниĭ ч’еірв˙йа|ч’ок – (Новоолка) ‘дощовик’ Lumbricus;
б) словосполучення, у яких атрибутивним компонентом є узгоджений
прикметник або іменник-прикладка, що вказують на манеру поведінки тварини:
|дике поро|с’а (Райг) – ‘маля дикого кабана’ Sus scrorfa L.; |дика |к˙ішка ‘ондатра’
Ondatra zibethica L. (Хв); |дикиĭ |голуб (Дем’ян, Сич, Хв, Шульг) ‘горлиця звичайна’
Streptopelia turtur L.; зоу|зул’а оди|нока (Піск) ‘зозуля звичайна’ Cuculus canorus L.;
мура|в'еĭ тру|д’ага (Парн) ‘мураха’ Lepidoptera; |коник пригу|нец’ (Булав), |коник
стрибу|нец’ (Біллуц, Заайд, Кам, Ман, Риб’ян, Степ, Тан, Тремб), стри|буч’і
куз|неч’іки (Кррч) ‘коник зелений’ Teddigonia viridissima L.; со|рока во|роўка (Парн,
Риб’ян), |с’іра розби|шака (Чмир) – ‘сорока’ Pica pica L.; об|жора трав’йа|на (Руд)
‘сарана перелітна або азіатська’ Locusta migratoria L.; г|ниди по|ганки (Старб) ‘гниди’
Lentis; н’іч’|ниĭ б|ражник (Піск) – ‘метелик’ Lepidoptera; н’іч’|ниĭ мис|ливец’ (Риб’ян)
‘сова’ Strigiformes; леи|туч’а миш (Новоол, Підг, Тр), л’і|туч’а |миша (Байд, Біллуц,
Гар, Гонч, Коч-Роз, Куз, Лозов, НижД, Новоник, Риб’ян, Сват, Семик, Сич, Степ, Тр,
Тремб, Хв, Шульг) – ‘кажан’ Chiroptera; спорадично зафіксовано об’єктні
словосполучення во|роўка |меду (Парн) ‘оса звичайна’ Pseudovespa vulgaris L.; гад
поў|зуч’іĭ (Новоол-ка) ‘плазуни’ Reptilia;
в) словосполучення, у яких узгоджене означення вказує на колір: воўк |с’іриĭ
(Риб’ян) – ‘вовк’ Canus lupus L.; |ласка б'і|лен’ка, (|ласка р’а|бен’ка) (Піск) – ‘ласка’
Mustela nivalis L.; |с’іра |гага (Парн, Піск) – ‘гуска сіра’ Anser anser L.; |йаш'ч’ірка
зеи|лена, |йаш˙ч’ірка |с’іра (Новоол-ка) – Lacerta L.; ка|рас’ |б'ілиĭ (Байд, Лозов), ка|рас’
ср’іб|л’астиĭ (ка|рас’ сеиреиб|ристиĭ) (Бонд, Круп, Марк, Мик, Новоол, Півн) – ‘карась
сріблястий’ Carasius auratus; красно|п'ориĭ ка|рас’ (Новоол) – ‘краснопірка’ Scardinius
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
522
Erythrophalmus L.; |сонеич’ко крас|нен’ке (Хв, Шульг) – ‘сонечко семикрапкове’
Coccsnella semptempunctata L.; поло|сатиĭ жук (Кам) – ‘колорадський картопляний
жук’ Laptinotarsa desemlineana Say; ц’в˙іт|ниĭ меи|телик (Піск) – ‘метелик’ Lepidoptera;
г) словосполучення, у яких схарактеризовано розмір тварини: |ч’іжики
ма|нен’к˙і (Новоол-ка) – ‘чиж’ Spinus spinus L, ма|лен’к'і сороч’еі|н’ата (Шульг) –
‘сорока’ Pica pica L.; веи|лике |око (Дем’ян) – ‘махаон’ Papilio machaon L.; |доўг'і
пара|зити (Гар) – ‘глисти’ Helmints; ма|лен’ка ко|машка (Кррч) – ‘попелиця
капустяна’ Brerrcoryne brassicae L.;
ґ) словосполучення, у яких указано на місце походження: амеири|канс’киĭ жук
(Булав), амеири|канс’киĭ коло|рад (Булав) – ‘колорадський картопляний жук’
Laptinotarsa desemlineana Say;
д) словосполучення, у яких відбито біблійну символіку: |божа ко|роўка
(Біллуц, Бунч, Заайд, Коч, Можн, Мус, Новоол, Новоол-ка, Парн, Піск, Руд, Степ,
Сич, Тан, Тремб, Хв, Чмир, Шульг), |бож˙йа коа|роўка (Гар) – ‘сонечко семикрапкове’
Coccsnella semptempunctata L.; |божа ко|маха (Біллуц) – ‘бджола свійська медоносна’
Apis mellifera; |коник бого|мол (Старб) – ‘коник зелений’ Teddigonia viridissima L.;
е) двослівні образні назви: |с’іриĭ кум (Руд), |воўч’ік б|ратик (Піск), |воўк
пан’іб|рат (Руд) – ‘вовк сірий’ Canis lupus L.; ку|ма патри|кейіўна (Піск), ли|сич’ка
сеистрич’ка (Піск), |рижа ку|ма (Руд) – ‘лисиця звичайна’ Vulpes vulpes; со|рока
во|рона (Хв, Шульг), со|рока б'іло|бока (Булав, Дем’ян, Райг, Сич) – ‘сорока’ Pica pica
L.; ко|н’ок горбу|нок (Новоол) – ‘коник зелений’ Teddigonia viridissima L.; рак
неибо|рак (Парн) – ‘рак річковий’ Astacus fluvsatilis L.;
є) словосполучення, у яких показано опозицію за статтю: ма|л’атко каба|на
(Гар) – ‘маля дикого кабана’ Sus scrorfa L.; |д’ател са|миц’а (Новоол-ка) – ‘дятел’
Picidae; |лиски ма|л’а (Гар) – ‘маля нориці звичайної’ Cipalis Pallas; к˙іт ку|ниц’і –
|к'ішка ку|ниц’і (Мик) – ‘куниця’ Martes foina Erxleben; са|миц’а леи|леки (Новоол-ка) –
‘самиця лелеки білого’ Ciconia ciconia L.; |куроч’ка ку|р’іпки (Риб’ян) – ‘самиця
куріпки сірої’ Perdix perdix L., |п˙іўник ку|р’іпки (Риб’ян) – ‘самець куріпки сірої’ Perdix
perdix L.; |куроч’ка фа|занка (Піск) – ‘самиця фазана’ Phasaneos; л’аш˙ч’ са|мец’
(Новоол-ка) – ‘самець ляща’ Abramis brama L;
ж) назви, означення яких вказує на уявну подібність до демонічних істот:
неи|ч’іста |сила (Шульг) – ‘комар звичайний’ Culex pipiens L.;
з) назви-табу, пов’язані з уявленням наших предків: преид|в’існик
неиш'|ч’ас’т’а (Ряб) ‘сич хатній’. У народних уявленнях сич є провидцем: во|ни йак
в'іш'ч’у|ни / то доб|ро / то |лихо в'іш'|ч’уйут’ (Піск). На нашу думку, така
характеристика зумовлена мотивацією за дією – бути провидцем; лексема
каса|лапиĭ, яку виявлено для назви меидвеи|жа каса|лапе (Біллуц) – ‘маля ведмедя
бурого’ – це так зване повторне табуювання, оскільки, як зауважує М.П. Кочерган,
замість старої назви ведмедя (лат. ursus) слов’яни стали використовувати описову
назву (рос. медведь, укр. ведмідь, білор. мядзведь, серб. медвед та ін.), що
буквально означає “той, що їсть мед” [2, 218].
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
523
и) інші словосполучення: |з’ін’с’ке ш˙ч’еі|н’а (Байд, Біллуц, Бонд, Круп, Лозов,
Марк, Підг, Старб, Степ, Тремб) – ‘кріт’ Talpa europaea L.; п|тич’е на|селеин’:а
(Мик) – ‘птах – загальна назва’ Aves.; зс молоч’|ком в'ін: зс ік|ройу во|на (Новоол-ка) –
лексична реалізація опозиції сем ‘самець коропа’: ‘самиця’; сорт |жаби (Кам) –
‘ропуха звичайна’ Bufo bufo L.; пеиреих'ід|ниĭ бу|диноч’ок (Парн) – ‘слимак’ Limax
Linne; б'і|лан капус’|т’аниĭ (Мус) – ‘попелиця капустяна’ Brerrcoryne brassicae L.;
к|ругл’ |ч’ ерви (Піск), |йаĭц’а бло|хи (Кррч) – ‘гниди’ Lentis;
У назвах живої природи наявні також пропозитивні та дискурсивні
номінативні одиниці, але їхнє функціональне навантаження значно менше
порівняно з лексичною номінацією.
Зафіксовані пропозитивні номени – це здебільшого образні вислови, що
функціонують у мовленні як своєрідні синонімічні одиниці до однослівних
найменувань чи словосполучень. Так, для семи ‘миша хатня’ зафіксовано вислів:
|мишка нао|рушка / с’і|рен’ке |вушко (Хв, Шульг), який уживають паралельно з
іменником |миша; номен мед|в'ід’ у 2 н. пп. функціонує паралельно з висловами:
і меид|вед’а |можно на веилома|шин’і наў|ч’іт’ |йіздит’ (Сич), хоро|шо меид|вед’а зс
ок|на драз|н’іт’ (Семик); сема ‘тхір лісовий’ представлена в Сич номеном тх'ір та
висловом: на|ладиўс’а тх˙ір у са|раĭ / про ку|реĭ забу|ваĭ; синонімами номена |б'ілка
(фонетичний варіант |б'елка) у 2 н.пп. постають вислови: |б'ілку ло|вити / |н’іжшки
в'ід|бити (Тр), да|ли |б'елоч’к˙і о|р’іх˙іў / ко|ли у|же зу|б'іў неи с|тало (Сич); у 1 н. п.
репрезентантами семи ‘самиця горобця’ є іменник горо|бич’ка та вислів
горо|бич’ка / с|лаўна п|тич’ка / |хату п'ідм'і|тайе (Піск); сема ‘яструб’
репрезентована номеном |йаструбп та висловами: прилеи|т’іли йаструбп|ц’і /
похо|ваĭтеис’ горобп|ц’і (Піск), по|ганиĭ тоĭ |йаструбп / ш'ч’о во|рона з |м'іс’ц’а зс|била
(Тр); для семи ‘лин’ разом з іменником ли|нок, який ужито із зменшено-пестливим
суфіксом -ок, зафіксовано вислови: ли|нок / |царс’ка |риба, |м'асо ли|нини / це |м'асо
сви|нини; борщ'ч’ с:ви|нини / а у|ха зс ли|нини (Хв); сема ‘ящірка’ репрезентована
іменником |йаш'ч’ірка та висловом: неи |кидаĭс’а сло|вами / йак |йаш'ч’ірка хвос|тами
(Сич); синонімом до номена ко|маха ‘комаха – загальна назва’ є вислів поўт’і|кала
комаш|н’а / го|туĭс’а до дош'|ч’а (Старб); репрезентантом семи ‘муха кімнатна’ є
двослівна назва |муха к'ім|натна та вислів: у|биў бог |л’іто |мухами (Тр); у 1 н. п.
для семи ‘колорадський картопляний жук’ зафіксовано лише пропозитивний номен:
кар|тошку поса|дили / жу|к'іў накор|мили (Сич); синонімом до іменника ч’ір|в'ак
‘дощовик’ у 1 н. п. є вислів: по|палас’а / йак ч’ірв'а|ч’ок п'ідт каблу|ч’ок (Сич).
До дискурсивної номінації живої природи інформатори найчастіше вдаються
у випадках, коли в говірці відсутнє слово або словосполучення для назви реалії,
наприклад: йе у сеи|л’і од|на п|тич’ка / ў на|род’і йі|йі назие|вайут’ пос’|м˙іт’:ухойу / а
по к|нижному ĭ неи з|найу йак во|на нази|вайіц’:а // проз|вали йі|йі так то|го / ш˙ч’о
|б'ігайе во|на по с’м˙і|т’:і / ш˙ч’ос’ шу|кайе там // на го|л’іўц’і ў |нейі |ч’убпч’ік (Дем’ян).
Дискурсивні номени мовці також використовують з метою прокоментувати
семантичні відтінки слів-синонімів, наприклад, на позначення ластівки зафіксовано
мікротекст: з|найу |лас’т’іўку ми нази|вайемо по|годницейу // о|то л’і|та |низс’ко /
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
524
з|нач’іт’ |буде дош'ч’ (Білк). За допомогою дискурсивної номінації в одній обстеженій
говірці описують сему ‘жаба’ ск|рекотн’і / це л’а|гушки // ск|рекотн’ами нази|вайут’ і
|жад’ібних л’у|деĭ // трудол’у|бивих л’у|деĭ по|р’іўн’уйут’ з |жаворонком / а л’і|нивих /
зс ку|кушкойу (Дем’ян).
До номінації за допомогою тексту вдаються й тоді, коли треба пояснити
мотиви номінації, в основу якої покладено характерні ознаки тварини; так для сем
‘полівка звичайна’, ‘заєць русак’, ‘куниця’ у н. п. 3 зафіксовано такі тексти: пол’о|вих
ми|шеĭ нази|вали крад’іў|ниц’ами // а |ск'іл’ки йіх на по|л’ах / страш|не // |ск'іл’ки во|ни
пойі|дайут’ |нашого х|л’іба; ра|н’іш |л’уди нази|вали заĭ|ц'іў б'ігу|нами // так |бистро
б'і|жат’ / |нач’е ĭ неи |бач’ут’ н’і|ч’ого // і л’у|дину / шо |бистро |б'ігайе / ми
нази|вайемо б'ігу|ном або |заĭцем; ку|ниц’ і |зараз нази|вайемо про|лизами / в у|с’аку
|д’ірку про|л’ізут’ то за кур|ч’атами / то за гусеи|н’атами // ко|лис’ со|бака заг|ризла
|серед д|вору та|ку ку|ниц’у / так йіĭ і т|реба бу|ло (Білк).
Отже, пропозитивні та дискурсивні номени на позначення живої природи в
обстежених говірках не є функціонально активними. Пропозитивними номенами
найчастіше є образні вислови. Дискурсивні номени здебільшого містять додаткові
коментарі щодо семантики назви. Номінативні одиниці у вигляді речень та
мікротекстів зазвичай є дублетами до однослівних назв, а в окремих випадках
компенсують обмеженість у вживанні однослівних номенів на позначення певного
поняття.
Таким чином, тематична група лексики “Жива природа” в аналізованих
східнослобожанських українських говірках представлена переважно однослівними
найменуваннями (1413 назв – 86,6 %). Номени-словосполучення уживано зрідка,
вони становлять 13,3 % від загальної кількості зафіксованих назв.
Подальше збирання й дослідження лексики українських східнослобожанських
говірок дозволить дати докладнішу її характеристику, що є завданням дослідників
говірок цього регіону.
Список населених пунктів
(усі населені пункти знаходяться в Луганській області)
Байд – с. Байдівка Старобільського району; Берез – с. Березівка Новопсковського району;
Білк – смт Білокуракине; Біллуц – смт Білолуцьк Новопсковського району; Білов – смт
Біловодськ; Бонд – с. Бондарівка Марківського району; Бул – с. Булавинівка Новопсковського
району; Бунч – Бунчуківка Білокуракинського району; Вин – с. Виноградне Марківського району;
Гар – с. Гармашівка Біловодського району; Гонч – с. Гончарівка Сватівського району; Гор –
с. Городище Біловодського району; Дем’ян – с. Дем’янівка Білокуракинського району; Євс –
с. Євсуг Біловодського району; Заайд – с. Заайдарівка Новопсковського району; Зак – с. Закотне
Новопсковського району; Кам – с. Кам’янка Старобільського району; Кар-С – с. Караван-Солодкий
Марківського району; Кол – с. Коломийчиха Сватівського району; Кон – с. Коноплянівка
Білокуракинського району; Коч – с. Коченове Троїцького району; Коч-Роз – с. Кочине-Розпасіївака
Білокуракинського району; Криз – с. Кризьке Марківського району; Кррч – с. Красноріченське
Кремінського району; Круп – с. Крупчанське Марківського району; Куз – с. Куземівка Сватівського
району; Кур – с. Курячівка Марківського району; Литв – с. Литвинівка Біловодського району;
Лозов – с. Лозовівка Старобільського району; Ман – с. Маньківка Сватівського району; Марк –
смт Марківка; Мик – смт Микільське Міловського району; Можн – с. Можняківка Новопсковського
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
525
району; Мус – с. Мусіївка Міловського району; НижД – с. Нижня Дуванка Сватівського району;
Новоник – с. Новониканорівка Сватівського району; Новоол – с. Новоолександрівка Троїцького
району; Новоол-ка – с. Новоолександрівка Кремінського району; Новопск – смт Новопсков;
Осин – с. Осинове Новопсковського району; Парн – с. Парневе Біловодського району; Півн –
с. Півнівка Міловського району; Підг – с. Підгорівка Старобільського району; Піск – с. Піски
Новопсковського району; Райг – с. Райгородка Сватівського району; Риб’ян – с. Риб’янцеве
Новопсковського району; Руд – с. Рудівка Сватівського району; Ряб – хут. Рябівка Кремінського
району; Сват – смт Сватове; Семик – с. Семикозівка Біловодського району; Сич – с. Сичанське
Марківського району; Старб – м. Старобільськ; Степ – с. Степне Новопсковського району; Стріл –
с. Стрільцівка Міловського району; Тан – с. Танюшівка Новопсковського району; Тр – смт
Троїцьке; Тремб – с. Трембачеве Новопсковського району; Хв – с. Хворостянівка Старобільського
району; Чмир – с. Чмирівка Старобільського району; Шульг – с. Шульгинка Старобільського району.
Література
1. Виноградов В. В. “Синтаксис русского языка” акад. А. А. Шахматова / В. В. Виноградов //
Виноградов В. В. Избранные труды : исследования по русской грамматике. – М. : Наука,
1975. – С. 375–419.
2. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : підруч. для студ. філол. спец. вищ. закл. освіти /
М. П. Кочерган. – 2-е вид. – К. : Академія, 2005. – 376 с.
3. Солнцев А. В. Виды номинативных единиц / А. В. Солнцев // Вопр. языкознания. – 1987. –
№ 2. – С. 133–136.
4. Солтан С. Синонимика диалектных номинативных сочетаний в русских говорах
Кыштовского района Новосибирской обл. / С. Солтан // Актуальные проблемы
лексикологии : докл. 2-й лингвист. конф. – Новосибирск, 1969. – С. 69–78.
5. Языковая номинация : виды наименований / [редкол. Б. А. Серебренников ; отв. ред.]. – М. :
Наука, 1977. – 359 с.
6. Языковая номинация : общие вопросы / [редкол. Б. А. Серебренников ; отв. ред.] – М. :
Наука, 1977. – 359 с.
Анотація
У статті подано аналіз двокомпонентних номінацій у ТГЛ “Жива природа” в українських
східнослобожанських говірках; зокрема розглянуто вияв двокомпонентних назв у складі лексики
живої природи українських східнослобожанських говірок; з’ясовано частотність вживання
аналізованих сполук у досліджуваному континуумі.
Ключові слова: однослівна номінація, двокомпонентні назви, досліджувані говірки,
репрезентант.
Аннотация
В статье проанализированы двукомпонентные номинации в ТГЛ “Живая природа” в
украинских восточнослобожанских говорах; в частности, рассматривается выявление
двухкомпонентных названий в составе лексики живой природы украинских
восточночлобожанских говоров; рассматривается частота употребления анализированных
соединений в исследуемых говорах.
Ключевые слова: однословная номинация, двухкомпонентные названия, исследуемые
говоры, репрезентант.
Summary
Two-component nominations in TGL “Living Nature” in Ukrainian East-Slobozhansky sayings
are analyzed in the article; in fact it shows the finding out of two-component names among lexis of living
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
526
nature of Ukrainian East-Slobozhansky sayings; it deals with the often use of analyzed joinings in
investigated dialects.
Keywords: one-word nomination, two-component names, investigated dialects, representant.
УДК 811.161.2’282(477.43+82)
Потапчук І.М.,
аспірантка,
Кам’янець-Подільський національний
університет імені Івана Огієнка
ПОНЯТТЯ “ЯМА” У ЗАХІДНОПОДІЛЬСЬКОМУ ДІАЛЕКТНОМУ МОВЛЕННІ
В останні десятиліття в українській лінгвістиці, зокрема діалектології,
продовжує невпинно зростати інтерес до народної географічної терміносистеми.
Основним чинниками, що живлять таке зацікавлення, є потреба зафіксувати
свідчення носіїв тієї чи іншої говірки в умовах інтенсивних асимілятивних процесів у
мові та соціумі. Адже знаючи місцеву термінологію, можна точніше записати та
глибше зрозуміти походження будь-якого топоніма. Саме в місцевих термінах,
часто глибоко специфічних і вузькоспеціальних, іноді містяться вказівки на корисні
копалини, склад та характер рослинного і ґрунтового покривів, форм, видів рельєфу
й інших особливостей природного середовища.
Географічна апелятивна лексика нерідко ставала об’єктом дослідження
науковців як у слов’янському, так і в українському мовознавстві. Велике значення
мають дослідження “Географічна термінологія сербохорватської мови” Й. Шутца [29],
“Географічна термінологія польської мови” П. Ніцше [28]. Результати спостережень
над географічною номенклатурою здійснені в праці Р. Малько стосовно чеської і
словацької мов [14], Е. Григоряна – болгарської і македонської [4], Е. Мурзаєва і
В. Мурзаєвої – російської [17], І. Яшкіна – білоруської мови [26]. Слов’янська
географічна термінологія найповніше досліджена у монографії М. Толстого
“Слов’янська географічна термінологія: Семасіологічні етюди” [22].
В українській лінгвістиці особливо цінними є такі лексикографічні праці:
Я. Рудницького “Географічні назви Бойківщини” [19], С. Грабця “Географічні назви
Гуцульщини” [27], “Народна географічна термінологія Чернігівсько-Сумського
Полісся: Словник” Є. Черепанової [24], “Матеріали до словника українських
географічних апелятивів (назви рельєфів)” Т. Марусенко [15], “Словник народних
географічних термінів Кіровоградщини” Т. Громко, В. Лучика, Т. Поляруш [6],
“Словник народних географічних термінів Волині” О. Данилюк [8], “Словник
мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель”
Г. Аркушина [20]. Народну географічну термінологію знаходимо й у регіональних
словниках діалектної лексики [1; 3; 7; 9; 13; 18; 25]. Однак зафіксована апелятивна
лексика поки що не охоплює всього загальноукраїнського простору.
У зв’язку з цим особливо актуальними є регіональні дослідження географічної
номенклатури. Звідси випливає мета наших студій: розглянути географічні апелятиви
|