Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні
У статті подано семантичні ряди номенів географічного терміна “яма”, що фіксуються у західноподільському діалектному мовленні на території 8 районів Хмельницької і Тернопільської областей. Зосереджено увагу на деяких фонологічних та акцентуаційних особливостях діалектних лексем. Простежено семант...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2011
|
| Назва видання: | Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71459 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні / І.М. Потапчук // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 526-533. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71459 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-714592014-12-05T03:01:56Z Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні Потапчук, І.М. Діалектологія У статті подано семантичні ряди номенів географічного терміна “яма”, що фіксуються у західноподільському діалектному мовленні на території 8 районів Хмельницької і Тернопільської областей. Зосереджено увагу на деяких фонологічних та акцентуаційних особливостях діалектних лексем. Простежено семантичні переходи окремих лексем на міжговірковому рівні. В статье подаются семантические ряды номенов географического термина “яма”, которые зафиксированы в западноподольской диалектной речи на территории 8 районов Хмельницкой и Тернопольской областей. Сосредоточено внимание на некоторых фонологических и акцентуационных особенностях диалектных лексем. Отслежены семантические переходы отдельных лексем на межговоровом уровне. This article presents semantical lines of nomens of the geographical term “pit”, fixed in Podilya western dialectual speech on the territory of 8 districts of Khmelnytsky and Ternopil regions. The particular phonological and accentual features of the dialectual lexems are paid attention. The semantical transposition of separate lexems on the interdialektual level are traced. 2011 Article Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні / І.М. Потапчук // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 526-533. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. XXXX-0041 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71459 811.161.2’282(477.43+82) uk Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діалектологія Діалектологія |
| spellingShingle |
Діалектологія Діалектологія Потапчук, І.М. Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| description |
У статті подано семантичні ряди номенів географічного терміна “яма”, що фіксуються у
західноподільському діалектному мовленні на території 8 районів Хмельницької і Тернопільської
областей. Зосереджено увагу на деяких фонологічних та акцентуаційних особливостях діалектних
лексем. Простежено семантичні переходи окремих лексем на міжговірковому рівні. |
| format |
Article |
| author |
Потапчук, І.М. |
| author_facet |
Потапчук, І.М. |
| author_sort |
Потапчук, І.М. |
| title |
Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні |
| title_short |
Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні |
| title_full |
Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні |
| title_fullStr |
Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні |
| title_full_unstemmed |
Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні |
| title_sort |
поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71459 |
| citation_txt |
Поняття “яма” у західноподільському діалектному мовленні / І.М. Потапчук // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 526-533. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| work_keys_str_mv |
AT potapčukím ponâttââmauzahídnopodílʹsʹkomudíalektnomumovlenní |
| first_indexed |
2025-07-05T20:27:50Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:27:50Z |
| _version_ |
1836840146243158016 |
| fulltext |
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
526
nature of Ukrainian East-Slobozhansky sayings; it deals with the often use of analyzed joinings in
investigated dialects.
Keywords: one-word nomination, two-component names, investigated dialects, representant.
УДК 811.161.2’282(477.43+82)
Потапчук І.М.,
аспірантка,
Кам’янець-Подільський національний
університет імені Івана Огієнка
ПОНЯТТЯ “ЯМА” У ЗАХІДНОПОДІЛЬСЬКОМУ ДІАЛЕКТНОМУ МОВЛЕННІ
В останні десятиліття в українській лінгвістиці, зокрема діалектології,
продовжує невпинно зростати інтерес до народної географічної терміносистеми.
Основним чинниками, що живлять таке зацікавлення, є потреба зафіксувати
свідчення носіїв тієї чи іншої говірки в умовах інтенсивних асимілятивних процесів у
мові та соціумі. Адже знаючи місцеву термінологію, можна точніше записати та
глибше зрозуміти походження будь-якого топоніма. Саме в місцевих термінах,
часто глибоко специфічних і вузькоспеціальних, іноді містяться вказівки на корисні
копалини, склад та характер рослинного і ґрунтового покривів, форм, видів рельєфу
й інших особливостей природного середовища.
Географічна апелятивна лексика нерідко ставала об’єктом дослідження
науковців як у слов’янському, так і в українському мовознавстві. Велике значення
мають дослідження “Географічна термінологія сербохорватської мови” Й. Шутца [29],
“Географічна термінологія польської мови” П. Ніцше [28]. Результати спостережень
над географічною номенклатурою здійснені в праці Р. Малько стосовно чеської і
словацької мов [14], Е. Григоряна – болгарської і македонської [4], Е. Мурзаєва і
В. Мурзаєвої – російської [17], І. Яшкіна – білоруської мови [26]. Слов’янська
географічна термінологія найповніше досліджена у монографії М. Толстого
“Слов’янська географічна термінологія: Семасіологічні етюди” [22].
В українській лінгвістиці особливо цінними є такі лексикографічні праці:
Я. Рудницького “Географічні назви Бойківщини” [19], С. Грабця “Географічні назви
Гуцульщини” [27], “Народна географічна термінологія Чернігівсько-Сумського
Полісся: Словник” Є. Черепанової [24], “Матеріали до словника українських
географічних апелятивів (назви рельєфів)” Т. Марусенко [15], “Словник народних
географічних термінів Кіровоградщини” Т. Громко, В. Лучика, Т. Поляруш [6],
“Словник народних географічних термінів Волині” О. Данилюк [8], “Словник
мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель”
Г. Аркушина [20]. Народну географічну термінологію знаходимо й у регіональних
словниках діалектної лексики [1; 3; 7; 9; 13; 18; 25]. Однак зафіксована апелятивна
лексика поки що не охоплює всього загальноукраїнського простору.
У зв’язку з цим особливо актуальними є регіональні дослідження географічної
номенклатури. Звідси випливає мета наших студій: розглянути географічні апелятиви
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
527
від’ємної форми рельєфу західноподільського діалектного континууму в
семасіологічному аспекті. Для реалізації мети передбачаємо розв’язання таких
завдань: проаналізувати семний склад номенів поняття “яма”, простежити фонетичні
й акцентуаційні особливості лексем, виділити можливі семантичні зрушення.
Яма – це негативна форма мікрорельєфу, зокрема в районах поширення
карстових порід, яким є досліджуваний ареал. Для позначення географічного
об’єкта (далі – ГО) з такою семантикою у географічній терміносистемі
західноподільського говіркового ареалу функціонує низка семантичних рядів, що
сформувалися за різними диференційними ознаками (далі – ДО). Це і ‘заглиблення
в ґрунті невизначеної форми’, ‘невелика впадина на місцевості’, ‘западина, глибока
яма у скелях біля річки’, ‘яма круглої форми’, ‘яма на піску’, ‘яма конусоподібної
форми’, ‘глибока яма’, ‘вибоїна, яма на дорозі’, ‘велика калюжа на дорозі, заповнена
водою після дощу’, ‘велика яма, заповнена водою після дощу’, ‘заглибина на місці
водойми’, ‘штучно вирита яма’, ‘глибока яма в річці’, ‘прірва’.
Називаючи поняття ‘заглиблення в ґрунті невизначеної форми’, мовці
використовують такі географічні терміни (далі – ГТ): р’іў, |йама (майже порівну в усіх
н.пп.), ка|нава (Мк, Крмн, Птч, ССм, Хпт), ка|нал (Клн), за|падиена (Мрз), р’іў|чак
(Нф), шч’і|лина (Рхн), а також такі вузькоговіркові лексеми, як шчел’ (Крмч), ба|д’a
(Мал). Остання, ймовірно, праслов’янського походження, бо подібні утворення
фіксуються в словенській мові: bedenj “глибоке місце в річці” (<bъdьnь), čeber “тс.”
(первісне значення “відро, цебер, чан, кадіб”) [16, 145]. Уважаємо, що лексема
могла утворитися шляхом стягнення форми баденя до бадя.
Сема ‘невелика впадина на місцевості’ представлена у мовленні подолян
такими лексемами: |йама (майже в усіх н.пп.), |йамка (Бдн, Врв, Ввс, Вк, Гк, Крг, Км,
ЯС, ССм, Шдл, Яб), ў|падиена (Брж, Ввс, Кзм, Схд, Хпт, Чрч), за|падиена (Зв, Нвс,
Птч, Рхн, Стн, Чрн), заг|либиена (Лчк, Мрз, ССм), ние|зинка (Влх, Мал, Мцв, СП,
Шшк). Центральною є лексема |йама та її суфіксальний дериват |йамка (гуцульські
говірки фіксують єма, ємка [7, 67]). У лексемі передане значення ‘географічний
об’єкт невеликих розмірів’ та невизначеність щодо його форми.
‘Западину, глибоку яму в скелях біля річки’ у західноподільському
говірковому мовленні іменують словами |жолуб (Крмч, Км), жоулоу|бок (Стн),
пеи|чера (Лсв), |вижоулоубок (Шар, Прд). Зауважуємо сильне укання у наведених
лексемах. Інформанти інших населених пунктів подають лексеми |жолоб, ў|падиена,
до того ж частіше вживана перша. Народні ГТ |жо|лоб і |жолуб зафіксовані у
“Матеріалах до словника <…>” Т.О. Марусенко з кількома значеннями: “глибока і
вузька долина”, “долина між двома горами або пагорбами”, “долина потоку”,
“низовина (в загальному значенні)”. Із семантикою “яма, великий рів” зазначена
жолобина [15, 227]. Дослідниця О.П. Карпенко кваліфікує апелятив
жолоб(ок)<želbъkъ як виразну слов’янську повноголосну форму [11, 82].
Відапелятивні деривати з широким спектром значень прижилися й у
мікротопоніміконі північно-західної України та суміжних земель [20, 1, 252–253].
На території Кіровоградщини, що за сіткою АУМ представляє степовий і частково
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
528
подільський говір [2, 1, к. ІХ], лексема жолоб вживається лише для позначення
канави з проточною водою чи водовідводу [6, 74], а в гуцульському говорі жолоб
(жоліб) побутує з 5 лексичними значеннями, 4 з яких стосуються ГО [7, 71].
Номени ‘яма круглої форми’ не відрізняються від загальноукраїнських і
виявляють зразки метонімічного перенесення лексем – назв предметів побутового
вжитку в географічну термінологію: ко|тел (Івх, Крмч, Кзм, Лчк, Лсг, МК, ЯС, Прс, Птч,
Схд, Чрн, Шдл, Шшк, Прд, Ярм), котеи|левиена (Ввс), ма|к’ітра (Зст, Крмч, Крг, Нвс,
СП, Трч, Чрч, Яб), ка|зан (Стн), коўш (Бс). Центральна лексема котел в
“Етимологічному словнику української мови” подається зі значеннями “казан”, а також
“улоговина” [10, III, 57]. П. Ковалів у книзі “Вступ до історії східнослов’янських мов”
класифікує лексему котел як германський елемент в українській мові, хоч і наголошує,
що не всі т. зв. германізми мають у науці остаточне вирішення: деякі з них є спірними
в етимологічній літературі [12, 123]. Лексема ковш визначена як балтійський елемент
[12, 135]. Стосовно лексеми котелевина слід зауважити, що вона тлумачиться як
похідна від котелебина “виїжджена яма на дорозі, вибоїна” і могла виникнути в
результаті зближення з котел слова *кол|добина>[ков|добина] [10, III, 57].
Пісковики на території Західного Поділля зустрічаються нечасто, тому
лексеми зі значенням ‘яма на піску’ в діалектному мовленні вживаються спорадично
у таких лексемних виявах: |йама та ба|йура (в окремих населених пунктах).
У Західному Поліссі ба|йура зафіксовано як синонім до ко|бан’а “штучна яма (після
копки глини і т.д.)” або синонім до гур|ба “замет” [22, 233]; слова ба|йура та
ба|йурйеи на території Волинської та Рівненської обл. вживаються в значенні
“калюжа, яма з водою на дорозі” [1, I, 12]. Ба|йура, ба|йуришче у бойківському говорі
побутують з такою ж семантикою [18, I, 46].
Констатація ознаки конусоподібності у формі ями змусила мовців знаходити
схожість географічних реалій з повсякденними. Так, імовірно, виникли ГТ |л’ійка (Км)
(одне зі значень якого: вир, кругла яма, куди збігає вода [10, III, 246]), во|ронка (Рхн)
(російське воронка “лійка, яма конічної форми”, білоруське варунка “яма конічної
форми”, польське wrona “отвір, яма” [10, III, 398]). У номенах к|руча, т’ур|кач (Біл),
котеи|левиена (Ввс) за|падиена (Кр), веир|теб (Птч), веир|теп (Св, СП, Чрн), |вертеп
(Чрч, Ярм) підкреслено характер руху води, адже саме за характером та швидкістю
руху води можемо уявити невидимі для ока особливості дна ями. Українське
вертеп “сценічне зображення народження Христового” у Фасмера подається як
таке, що виводиться з давньоруського вьртьпъ “печера, сад” та старослов’янського
врътъпъ з тим же значенням [23, I, 300]. На українському просторі лексема вертеп
і похідні від неї ГТ представляють широку семантику: у бойківських говірках вертеп
“яруга, заросла лісом”, вертепина “непрохідний яр у горах” [18, I, 91], у
наддністрянських вертеп, вертепля, вертіб “провалля, яр”, а у н.пп. Добряни,
Піддністряни, Жуків остання лексема зафіксована ще з семантикою “стрімка, крута
дорога” [25, 70]. У словнику Г. Аркушина зазначені мікротопоніми та мікрогідроніми,
що походять від апелятива вертеп: Вертепа – ліс, Вертеча – частина річки, де
велика течія, Вертиль – бухта річки, де найшвидша течія, Вертяча яма –
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
529
частина річки, де сильна течія крутить воду [20, I, с. 105]. Основою
субститутивного шляху постання у гуцульському говорі назви камінні тіятри
“скали” послужила семантична спільність запозиченої лексеми вертеп
“старовинний ляльковий театр”, “печера”, “непрохідна ущелина, провалля”, “балка з
болотом” [5, 125]. Наведені приклади дають підстави зауважити у цьому випадку
семантичний перехід “печера”↔“яма”↔“яр”↔“дорога”↔“прірва”.
Ряди сем ‘глибока яма’ та ‘прірва’ можемо вважати синонімічними, бо вони
представлені близькоспорідненими словами: беи|зод’н’а (у 29 н.пп.), п|р’ірва
(у 19 н.пп.), |бездна (Хпт), |круча (охоплює деякі городоцькі, гусятинські та
чемеровецькі говірки), п|ропас’ц’ (10 н.пп.), про|вал’а (Чрн, Крм, Бл), йа|мишче (Чрч,
ССм, Лсв, Івх, Вк), йа|мина (Мрз, Лчк), |йама (Рхн, Пдл, Кр), |урвиешче (Прс, Звд,
Влх, Біл, Бл), об|риў (ЯС, Кр), глие|бока йама (Лшк, Кр, Брж), про|вал (Лчк).
Зауважимо, що у слобожанському говорі Сумщини таку семантику передають
лексеми баюра, баруля [9, 104], а у бойківському – звір [14, I, 300]. Для
представлення вищого ступеня вияву ознаки “глибина” у лексемах йа|мина,
йа|мишче на досліджуваному діалектному ареалі використовуються суфіксальні
форманти емотивно-оцінного характеру. Як зазначає Т.О. Марусенко, у більшості
українських говорів, так само, як і в інших слов’янських мовах, безодня – “глибоке
провалля” [15, 216], хоча відомі й значення “крутий прямовисний берег”, “крутий
схил гори”, “глибока яма”, “джерело в полі” (н-д, у бойківських говорах слово
безодня вважається похідним від клива, одне зі значень якого “безодня”, “глибока
яруга” [18, 357]; на Полтавщині безодня фіксується локально (с.Білики) не тільки зі
значенням “велика глибина”, “глибока яма”, а й “калюжа” [3, 14]). Етимологія
bezъdъna у словнику Фасмера виводиться із bezъ+род.в. від *dъno “бездна” [23, I,
144]; порівняймо, у польській мові bezden, bezedno, bezdnia, bezdna, bezednia,
bezdnie, bezdennia “бездна” [22, 238]. У цьому випадку спостерігаємо перехід
семантики за напрямом: “калюжа”↔“яма”↔“яр”↔“прірва”. У наддністрянському
говорі з аналогічним значенням побутують лексеми вертеп, вертепля, вертіб [25, 70].
Відносно стійким та ідентичним є репертуар семантики ‘велика калюжа на
дорозі, заповнена водою після дощу’ та ‘велика яма, заповнена водою після дощу’:
кала|бан’а (майже в усіх н.пп), ка|л’ужа (Рхн), кала|батиена (Влх), коў|бан’а (Трч),
ку|бан’а (Чрнв), |копанка (Бл), граз’ (Бс), бо|лото (Бс, Ббн, Вк, Крмн, Крг, Лчк, Чрн,
Шдл), ка|нал (Брж, Ввс, Зст, Крмч, Крг, Кзм, Лшк, ЯС, Прс, Птч, ССм), ба|йура (Врв,
Влх, Зв, Івх, Клн, Крг, Мал, ССм, СП, Чрч), |йама (Кл), р’і|ўчак (Лсв), |озеирко (Нф).
Зауважимо, що у східнополіському говорі лексеми кав|тоба, ков|тоба, ков|тобіна,
ков|тьобанка вживаються для позначення утвореної на луці після повені ковбані
[13, 33]. Особливу увагу в західноподільському ареалі привертають лексеми
кала|бан’а, кала|батиена, ка|л’ужа, коў|бан’а, ку|бан’а. Якщо три перших мають
спільну кореневу морфему кал-, що має лексичне значення ‘бруд, грязюка’, то у
двох наступних відбулася трансформація кореневої морфеми кал→куб з редукцією
приголосного в: [о]+[в, ў]>[у]. Зазначимо ствердіння м’якого [р’] у лексемі граз’, яке
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
530
на сучасному етапі в західноподільських говірках виявляється непослідовно, та
акцентуаційні особливості лексеми |озеирко, які представлені спорадично.
Значення ‘вибоїна, яма на дорозі’ реалізується лексемами ви|бойі (Влх) (тс. у
наддністрянському говорі [19, 71]), кол|добиена (Кр), ката|комби (Нф), кала|бан’а,
ви|бойіна, |йама, ба|йура (в усіх інших населених пунктах)
(тс. середньонаддніпрянське бакай [3, 14]). Лексема ката|комби вживається для
позначення вибоїни на дорозі у переносному значенні з метою згіперболізувати такі
реалії: [// на до|роз’і та|к’і дие|тинон’ко / ката|комби зро|билиес’е / шо ну //]. Пряме
значення лексеми катакомби – підземні природні або штучні печери з довгими
заплутаними ходами [21, ІV, 116]. Для найменування вибоїни, ями на дорозі у
західноподільському діалектному мовленні мовці використовують іменники у формі
однини та множини (ви|бойі – ви|бойіна, кол|добиена – ката|комби).
Ознака “яма антропогенного походження” відбита в семі ‘штучно вирита яма’,
яку репрезентують лексеми котло|ван та її фонетичні варіанти катло|ван,
котла|ван, катла|ван, а також ка|нава, ка|нал, |копанка (порівняймо поліське
|са|жалка [13, 58] з подвійним наголошуванням; са|джівка – у наддністрянському
говорі [25, 233]), кала|бан’а, ка|гат, ріў, |викоп. Семантика лексем копанка, викоп
мотивована дієсловом копати з прозорою твірною основою. Ка|нава, котло|ван
(без його фонетичних варіантів) є загальновживаними ГТ. Лексема котло|ван, на
думку науковців, мотивована іменником котел [10, III, 60]. Ка|гат первісно
вживався на позначення купи городини (картоплі, буряків і т.ін.) відповідно
укладеної й покритою соломою, землею для тривалого зберігання [21, ІV, 67].
Для тривалого і якісного зберігання городини потрібно було прокопати у землі яму
або рівчак, тоді скласти призначене для схову і лише потім утеплити соломою та
прикрити землею. Пізніше лексему кагат почали вживати не тільки з наведеною
семантикою, але так стали іменувати будь-яку викопану яму взагалі. Відбулося
метонімічне перенесення. У середньо- та східнополіському говорах лексеми ка|пец
та |ворох є синонімічними і представляють первинну семантику слова кагат
[13, 34]. Сема |копанка передає і поняття ‘штучна водойма’.
Виразну ознаку від’ємного рельєфу представляє ряд на позначення семи
‘глибока яма в річці’. Семантика лексем п|р’ірва (Яб, Нвс, Прс, Рхн, Св, Хпт, Чрнв,
Шдл, Кзм, Лсв, Лчк, Крг, Ввс, Брж, СПр, Прд, Шар), |вирва (МК, Мрз, Трч, Шдл, Лчк,
Крм, Вк, Бдн, Дмш), вир (Цк, Чрч, Чрн, Чрнв. Лсв, Км, Крг, Кл, Івх, Зст, Звд, Ввс, Брж,
Псц), к|руча (ЯС, Пдл, Прс, Птч, Схд, Чрч, Крк, Кр, Зст, Влч, Бс, ССм, Глш, Мхл,
Дмш), круто|верт’ (Мал), к|рутеин’ (Кзм, Лсг, Кзм, Влч), зак|рутиена (Кзм, Крм,
СПр) мотивується коренями дієслів рвати, крутити, вертіти, закручувати.
ГТ вир щироко представлений на слов’янському просторі: сербохорватське вûр
“водоворот”, словенське vîr – тс., izvîr “джерело”, чеське vîr, словацьке vir, польське
wir – тс., македонське вир “калюжа, водоймище” [10, I, с. 379].
Лексеми |йама (Мцв, Нф, Бдн), беи|зодн’а (СП, Чрн, Шдл, Лсг, Км, Крк, Кр,
Звд, Вк, Бс, Лшк, Стк, Ярм, Псц), |бездна (Гк), |омут (Цк, Кл, Кр), глиебие|на (Нф, Кл,
Бс), про|вал (Кл), |чортове |м’ісце (Гк, Дмш), |в’іхор, |гупало (Дрв) передають
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
531
уявлення респондентів про глибину та небезпечність такого характеру дна річки.
У Центральному та Східному Поліссі в значенні ‘глибока яма в річці’ фіксуються
також терміни отмут, викрут [22, 214], у слобожанському говорі на Сумщині –
ба|кай, кал|добина [9, 104], у наддністрянському – ви|рей [19, 73], у бойківському –
|буркало [18, 77], а в Карпатській зоні широко відомі деривати типу кру|к’іж (к’<т’)
кру|т’іж [7, 105].
Отже, у західноподільському діалектному мовленні на позначення семантики
“яма” фіксуємо переважно загальноукраїнські народні ГТ та деякі вузькоговіркові
лексеми. На підставі аналізу записаного матеріалу засвідчуємо, що
найважливішими ДО для характеристики та вибору номенів ГО є глибина, форма,
походження та місцезнаходження ями. Непоодинокими є явища зрушень семантики
тих чи інших лексем.
Умовні скорочення назв населених пунктів
Вк – с. Вікно, Крг – с. Крогулець, Км – с. Куманів, Лчк – с. Личківці, Схд – с. Суходіл, Яб –
с. Яблунів Гусятинського р-ну Тернопільської обл.; Влч – м. Волочиськ, Клн – с. Клинини
Волочиського р-ну; Бс – с. Басівка, Ббн – с. Бубнівка, Врв – с. Варівці, Зв – с. Завадинці, Кл –
с. Клинове, Крм – с. Кремінна, Кзм – с. Кузьмин, Лсв – с. Лісоводи, Лсг – с. Лісогірка, Нвс –
с. Новосілка, Стн – с. Сатанівка, СП – с. Стара Пісочна, СПр – с. Старе Поріччя, Трч –
с. Турчинці, Хпт – с. Хоптинці, Чрнв – с. Чорниводи, Шшк – с. Шишківці Городоцького р-ну; Бл –
с. Балин, Зст – с. Заставля, Кр – с. Кривчик, Лшк – с. Лошківці, Мк – с. Маків, МК – с. Мала
Кужелівка, Мал – с. Маліївці, Мцв – с. Міцівці, Мрз – с. Морозів, Рхн – с. Рахнівка, ЯС – с. Ярова
Слобідка Дунаєвецького р-ну; Дмш – с. Демшин, Нф – с. Нефедівці, Пдл – с. Подоляни
Кам’янець-Подільського р-ну; Псц – с. Песець Новоушицького р-ну; Брж – с. Бережанка, Біл –
с. Біла, Бдн – с. Боднарівка, Ввс – с. Вівся, Влх – с. Вільхівці, Гк – с. Гуків, Івх – с. Івахнівці,
Злч – с. Залуччя, Крмч – с. Кормильче, Крк – с. Криків, Птч – с. П’ятничани, Cв – с. Свіршківці,
ССм – с. Слобідка-Смотрицька, Чрч – с. Черче, Чрн – с. Чорна, Цк – с. Цикова, Шдл – с. Шидлівці
Чемеровецького р-ну; Прс – с. Проскурівка, Стк – с. Сутківці Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл.
Література
1. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок : у 2 т. / Г. Л. Аркушин. – Т. 1 (А–Н). –
Луцьк : Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – XXІV + 354 с. ;
Т. 2 (О–Я). – Луцьк : Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 458 с.
2. Атлас української мови : в 3 т. / [ред. тому І. Г. Матвіяс]. – Т. 1 (Полісся, Середня
Наддніпрянщина і суміжні землі). – К. : Наукова думка, 1984. – 498 с. – (391 карта) ; Т. 2
(Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі) / [ред. тому Я. В. Закревська]. – К. :
Наукова думка, 1988. – 520 с. ; Т. 3 (Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина,
Причорномор’я і суміжні землі) / [ред. тому А. М. Залеський, І. Г. Матвіяс]. – К. : Наукова
думка, 2001. – 266 с. – (206 карт).
3. Ващенко В. С. Словник полтавських говорів / В. С. Ващенко. – Харків, 1960. – 108 с.
4. Григорян Э. А. Словарь местных географических терминов болгарского и македонского
языков / Э. А. Григорян. – Ереван, 1975. – 260 с.
5. Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики / П. Ю. Гриценко ; АН УРСР Ін-т
мовознавства ім.О. О. Потебні ; відп. ред. І. Г. Матвіяс. – К. : Наук. думка, 1990. – 272 с.
6. Громко Т. В. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини / Т. В. Громко,
В. В. Лучик, Т. І. Поляруш ; НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. – К.,
Кіровоград, 1999. – 222 с.
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
532
7. Гуцульські говірки : короткий словник / [відп. редактор Я. Закревська]. – Львів, 1997. – 232 с.
8. Данилюк О. К. Словник народних географічних термінів Волині / О. К. Данилюк ; НАН
України, Інститут української мови. – Луцьк : Надстир’я, 1997. – 108 с.
9. Дорошенко С. І. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини / С. І. Дорошенко //
Діалектологічний бюлетень. – К. : Вид-во АН УРСР, 1962. – Вип. ІХ. – С. 101–122.
10. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / [за ред. О. С. Мельничука]. – К. : Наук.
думка, 1982–2006. – Т. 1–5.
11. Карпенко О. П. Старожитня гідронімія Центрального Полісся в загальнослов’янському
аспекті / О. П. Карпенко // Мовознавство. – 2008. – № 2–3. – С. 77–90.
12. Ковалів П. Вступ до історії східнослов’янських мов / Пантелеймон Ковалів. – Нью-Йорк
[1970?]. – 160 с. – (Наукове товариство ім. Шевченка).
13. Лисенко П. С. Словник діалектної лексики Середнього і Східного Полісся / П. С. Лисенко ;
Вид-во АН УРСР. – К., 1962. – 72 с.
14. Малько Р. Н. Географическая терминология чешского и словацкого языков
(на общеславянском фоне) / Р. Н. Малько ; ред. Р. В. Кравчук. – Минск : Наука и техника,
1974. – 144 с.
15. Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских географических аппелятивов (названия
рельефов) / Т. А. Марусенко // Полесье. – М. : Наука. – 1968. – С. 206–255.
16. Марусенко Т. О. Українські назви рельєфів і реконструкція праслов’янської лексики /
Т. О. Марусенко // Питання топоніміки та ономастики. – К. : Вид-во АН УРСР, 1962. –
С. 142–147.
17. Мурзаев Э. Словарь местных географических терминов / Э. Мурзаев, В. Мурзаева. – М. :
Географгиз, 1959. – 303 с.
18. Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок / М. Й. Онишкевич. – К. : Наук. думка, 1984. –
Ч. 1. – 496 с.
19. Рудницький Я. Географічні назви Бойківщини / Я. Рудницький. – 2-ге вид. – Вінніпег, 1962. –
246 с.
20. Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель :
у 2 т. / [упоряд. Г. Л. Аркушина]. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки,
2006–2007. – Т. 1–2.
21. Словник української мови : в 11 т. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т. 1–11.
22. Толстой Н. И. Славянская географическая терминология : семасиологические этюды /
Н. И. Толстой. – М. : Наука. – 1969. – 262 с.
23. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Э. Фасмер. – М. : Изд. “Прогресс”,
1967. – Т. 1. – 562 с.
24. Черепанова Е. А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья :
словарь / Е. А. Черепанова. – Сумы, 1984. – 274 с.
25. Шило Г. Ф. Наддністрянський регіональний словник / Гаврило Шило. – Львів : Інститут
українознавства ім. Крип’якевича НАН України, 2008. – 288 с. – (Серія “Діалектологічна
скриня”).
26. Яшкін І. Я. Беларускія географічныя назвы : тапаграфія (гідралогия) / І. Я. Яшкін. – Мінск :
Навука і техніка, 1971. – 256 с.
27. Hrabec S. Nazwy geografizczne Huculczyny / S. Hrabec // Prace Onomastyczne. – Krakow,
1950. – № 2.
28. Nitsche P. Die Geographische Terminologie des Polnischen / P. Nitsche. – Köln–Graz, 1964. –
339 s.
29. Schütz J. Die geographische terminologie des Serbokroatischen / J. Schutz. – Berlin : Akademie–
Verlag, 1957. – 113 s.
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
533
Анотація
У статті подано семантичні ряди номенів географічного терміна “яма”, що фіксуються у
західноподільському діалектному мовленні на території 8 районів Хмельницької і Тернопільської
областей. Зосереджено увагу на деяких фонологічних та акцентуаційних особливостях діалектних
лексем. Простежено семантичні переходи окремих лексем на міжговірковому рівні.
Ключові слова: географічний термін, семантичний ряд, лексема, діалектне мовлення,
Західне Поділля.
Аннотация
В статье подаются семантические ряды номенов географического термина “яма”, которые
зафиксированы в западноподольской диалектной речи на территории 8 районов Хмельницкой и
Тернопольской областей. Сосредоточено внимание на некоторых фонологических и
акцентуационных особенностях диалектных лексем. Отслежены семантические переходы
отдельных лексем на межговоровом уровне.
Ключевые слова: географический термин, семантический ряд, лексема, диалектный
язык, Западное Подолье.
Summary
This article presents semantical lines of nomens of the geographical term “pit”, fixed in Podilya
western dialectual speech on the territory of 8 districts of Khmelnytsky and Ternopil regions. The
particular phonological and accentual features of the dialectual lexems are paid attention. The
semantical transposition of separate lexems on the interdialektual level are traced.
Keywords: geographical term, semantical line, lexem, dialectual speeсh, Western Podilya.
УДК 811.161.2:81’282.36
Делюсто М.С.,
кандидат філологічних наук,
Ізмаїльський державний гуманітарний університет
ГРАМАТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ГОВІРКИ У СВІТЛІ ТЕКСТУ
Cтудії з діалектної граматики від К.П. Михальчука [11],
І.Г. Верхратського [2; 3; 4], І.А. Панькевича [14], Г.Ф. Шила [16] до сучасних –
В.М. Пачевої [15], З.Л. Омельченко [13], К.Д. Глуховцевої [5] та інших засвідчили,
що дослідники здебільшого розглядали диференційні граматичні риси окремих
говірок чи діалектів стосовно літературного стандарту, застосовували при описі
граматичних явищ передусім формальний підхід, а тому створені ними
дескриптивні студії не дають повного уявлення про граматичну структуру діалектів.
У полі зору переважно перебували група говірок, говір, діалектне порубіжжя, але
говірці як окремій діалектній організованій системі не було приділено належної
уваги. Для опису граматики використовували різні джерела – відповіді на питання
спеціальних програм, записи невеликих текстів говіркового мовлення, етнографічні
праці, учнівські твори, що не завжди забезпечувало належну якість отриманих
результатів. Тому, як справедливо відзначає П.Ю. Гриценко, сучасна українська
діалектологія має бути звернена до тексту як надійного джерела лінгвальної
інформації [6; 7; 8].
|