Граматика української говірки у світлі тексту
Статтю присвячено проблемі дослідження граматики українських діалектів. У ній представлено опис морфологічної системи окремої української говірки на базі розробленої методики її дослідження на підставі свідчень діалектних текстів, проаналізовано функціонування лексико-граматичних розрядів та грам...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2011
|
| Назва видання: | Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71460 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Граматика української говірки у світлі тексту / М.С. Делюсто // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 533-541. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71460 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-714602014-12-05T03:01:56Z Граматика української говірки у світлі тексту Делюсто, М.С. Діалектологія Статтю присвячено проблемі дослідження граматики українських діалектів. У ній представлено опис морфологічної системи окремої української говірки на базі розробленої методики її дослідження на підставі свідчень діалектних текстів, проаналізовано функціонування лексико-граматичних розрядів та граматичних категорій частин мови; встановлено центральні та периферійні морфологічні явища у діалектній системі; виявлено функціональну лакунарність як особливий маркер діалектної словозміни та схарактеризовано її типи. Статья посвящена проблеме исследования грамматики украинских диалектов. В ней представлена разработанная автором методика изучения грамматической структуры говора на основании сведений диалектных текстов; анализируется функционирование лексико- грамматических разрядов и грамматических категорий частей речи, устанавливаются центральные и периферийные грамматические явления в диалектной системе; выявляется функциональная лакунарность как особенный маркер диалектного словоизменения и характеризуются ее типы. The article deals with a complex description of the morphological system of an individual Ukrainian dialect based on the dialectal texts. An invariant matrix model is devised and employed innovationally for a consistent description of all the parts of speech of the dialect. The author distinguishes central and peripheral morphological phenomena of the dialect system on the basis of frequency of occurrence; analyses lexico-grammatical word classes and grammatical categories of the parts of speech; identifies functional lacunas as specific markers of dialect paradigms and characterizes their types. 2011 Article Граматика української говірки у світлі тексту / М.С. Делюсто // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 533-541. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0041 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71460 811.161.2:81’282.36 uk Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діалектологія Діалектологія |
| spellingShingle |
Діалектологія Діалектологія Делюсто, М.С. Граматика української говірки у світлі тексту Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| description |
Статтю присвячено проблемі дослідження граматики українських діалектів. У ній
представлено опис морфологічної системи окремої української говірки на базі розробленої
методики її дослідження на підставі свідчень діалектних текстів, проаналізовано функціонування
лексико-граматичних розрядів та граматичних категорій частин мови; встановлено центральні та периферійні морфологічні явища у діалектній системі; виявлено функціональну лакунарність як
особливий маркер діалектної словозміни та схарактеризовано її типи. |
| format |
Article |
| author |
Делюсто, М.С. |
| author_facet |
Делюсто, М.С. |
| author_sort |
Делюсто, М.С. |
| title |
Граматика української говірки у світлі тексту |
| title_short |
Граматика української говірки у світлі тексту |
| title_full |
Граматика української говірки у світлі тексту |
| title_fullStr |
Граматика української говірки у світлі тексту |
| title_full_unstemmed |
Граматика української говірки у світлі тексту |
| title_sort |
граматика української говірки у світлі тексту |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71460 |
| citation_txt |
Граматика української говірки у світлі тексту / М.С. Делюсто // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2011. — Вип. XXIV, ч. 1. — С. 533-541. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство |
| work_keys_str_mv |
AT delûstoms gramatikaukraínsʹkoígovírkiusvítlítekstu |
| first_indexed |
2025-07-05T20:27:52Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:27:52Z |
| _version_ |
1836840148968407040 |
| fulltext |
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
533
Анотація
У статті подано семантичні ряди номенів географічного терміна “яма”, що фіксуються у
західноподільському діалектному мовленні на території 8 районів Хмельницької і Тернопільської
областей. Зосереджено увагу на деяких фонологічних та акцентуаційних особливостях діалектних
лексем. Простежено семантичні переходи окремих лексем на міжговірковому рівні.
Ключові слова: географічний термін, семантичний ряд, лексема, діалектне мовлення,
Західне Поділля.
Аннотация
В статье подаются семантические ряды номенов географического термина “яма”, которые
зафиксированы в западноподольской диалектной речи на территории 8 районов Хмельницкой и
Тернопольской областей. Сосредоточено внимание на некоторых фонологических и
акцентуационных особенностях диалектных лексем. Отслежены семантические переходы
отдельных лексем на межговоровом уровне.
Ключевые слова: географический термин, семантический ряд, лексема, диалектный
язык, Западное Подолье.
Summary
This article presents semantical lines of nomens of the geographical term “pit”, fixed in Podilya
western dialectual speech on the territory of 8 districts of Khmelnytsky and Ternopil regions. The
particular phonological and accentual features of the dialectual lexems are paid attention. The
semantical transposition of separate lexems on the interdialektual level are traced.
Keywords: geographical term, semantical line, lexem, dialectual speeсh, Western Podilya.
УДК 811.161.2:81’282.36
Делюсто М.С.,
кандидат філологічних наук,
Ізмаїльський державний гуманітарний університет
ГРАМАТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ГОВІРКИ У СВІТЛІ ТЕКСТУ
Cтудії з діалектної граматики від К.П. Михальчука [11],
І.Г. Верхратського [2; 3; 4], І.А. Панькевича [14], Г.Ф. Шила [16] до сучасних –
В.М. Пачевої [15], З.Л. Омельченко [13], К.Д. Глуховцевої [5] та інших засвідчили,
що дослідники здебільшого розглядали диференційні граматичні риси окремих
говірок чи діалектів стосовно літературного стандарту, застосовували при описі
граматичних явищ передусім формальний підхід, а тому створені ними
дескриптивні студії не дають повного уявлення про граматичну структуру діалектів.
У полі зору переважно перебували група говірок, говір, діалектне порубіжжя, але
говірці як окремій діалектній організованій системі не було приділено належної
уваги. Для опису граматики використовували різні джерела – відповіді на питання
спеціальних програм, записи невеликих текстів говіркового мовлення, етнографічні
праці, учнівські твори, що не завжди забезпечувало належну якість отриманих
результатів. Тому, як справедливо відзначає П.Ю. Гриценко, сучасна українська
діалектологія має бути звернена до тексту як надійного джерела лінгвальної
інформації [6; 7; 8].
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
534
Таким чином, актуальним став перегляд засад дослідження граматики
українських діалектів, перегляд типів джерел мовної інформації про українські
говірки та прийомів аналізу діалектної граматики.
Це спонукало вибір об’єктом пропонованого дослідження граматичну
систему окремої говірки, а джерелом лінгвальної інформації – корпус значних за
обсягом, спеціально записаних діалектних текстів – графічних аналогів фонозаписів
переважно монологічного мовлення діалектоносіїв. Останнє уможливило
застосування елементів не лише формального, а й функціонального аналізу
граматичних явищ, поширеного наразі у студіях з граматики літературної мови
К.Г. Городенської, А.П. Загнітка, О.І. Леути та інших).
Мета статті полягає у тому, щоб в опорі на діалектні тексти обґрунтувати
засади нової методики дослідження граматики українських діалектів, розробити її
прийоми та перевірити їх на практиці. Цей підхід до аналізу мав би подолати
недоліки традиційних граматичних діалектологічних описів та водночас розширити
відомості про українські говірки, зокрема про діалектний ландшафт
полілінгвального ареалу межиріччя Дністра і Дунаю.
Зазначимо, що ареал межиріччя Дністра і Дунаю – це унікальна лінгвістична
лабораторія, де спостерігаємо взаємодію українських говірок з російськими
говірками старообрядців, з болгарськими, гагаузькими говірками, де присутні й роми
(цигани), албанці, де взаємодія і трансформація говірок урівноважуються
тенденціями збереження архаїки і автентичності кожної говірки. Для аналізу обрано
один з найбільших осередків, де компактно проживають українці – с. Шевченкове
(стара назва Кара-Махмет) Кілійського району Одеської області. Це наддунайська
говірка, яку давніше досліджували А.М. Мукан [12], В.П. Дроздовський [9],
Т.П. Заворотна [10]; інформацію про неї подано й в загальнонаціональному атласі
[1, т. 3, ч.2, н. п. 224].
Дослідження стало спробою показати текстову реалізацію граматичних форм
і значень частин мови у діалектному мовленні, з’ясувати їх функціональне
навантаження, значущість для граматичної системи говірки.
Виходячи з окреслених завдань, запропоновано такі прийоми дослідження
діалектної граматики: по-перше, прийом “діалектної текстографії”, що полягає у
використанні як джерела лінгвального матеріалу винятково значних за обсягом
діалектних текстів (у статті використано мегатекст довжиною 59 787 слововживань),
які становлять невимушені оповіді з мінімальним втручанням експлоратора; корпус
текстів уможливлює застосування статистичних методик у дослідженні структурних
рівнів говірок, а погляд на текст як результат дискурсу актуалізує його комунікативну
природу; по-друге, прийом “інваріантної моделі-матриці”, що використовується для
повноти виявлення усіх елементів граматичної системи, запобігання пропускам
елементів структури; по-третє, “функціональний підхід”, який передбачає аналіз від
значення до форми (а не тільки від форми до значення), актуалізацію у
діалектологічних студіях понять центр і периферія, лакунарність, функціональне
навантаження, семантика граматичних категорій; по-четверте, “статистичне
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
535
опрацювання текстів”, яке використовується для встановлення центрального чи
периферійного статусу граматичного класу слів (частин мови, лексико-граматичних
розрядів та словозмінних класів), їх ієрархії, статусу граматичної форми.
Використання зазначених прийомів аналізу щодо граматичної системи
говірки с. Шевченкове дало можливість назвати такі її характеризуючі риси у
системі частин мови: активність іменників І відміни, дієслів І дієвідміни; тенденція до
незмінюваності числівників; поширеність займенників і часток та використання
останніх для заповнення пауз; а також у їх словозміні, формотворенні,
словотворенні: поширеність форм з флексією -іў у Р. в. множини іменників І відміни
(со|бак˙іў, п|йаниц’іў), з флексіями -ов’і, -ев’і у Д. в. та М. в. іменників ІІ відміни
(|бат’ков’і, по поло|тен˙ц’ов’і); творення форм ступенів порівняння прикметників та
прислівників за допомогою слів |самий, |саме (|сама б˙ід|н’іша, |саме |хуже);
вживання форми Н. в. у позиції Р. в. при відмінюванні кількісних числівників
(с чо|тир’і |годи); функціонування неозначених займенників з постфіксом -то
(йакий-то) та з префіксом н’е-, кой- (|н’екотор’і, |кой-йак’і) за непредставленості
неозначених прономінативів з префіксами аби- та де-; регулярність префікса -о та
конфікса о-…-о у займенників та відзайменникових прислівників (оту|ди, ота|ко);
відсутність чергувань д – дж, т – ч, з – ж, с – ш, ст – щ у дієслівних формах 1 ос.
однини ІІ дієвідміни, у дієсловах 1 класу та у пасивних дієприкметниках; наявність
усічених форм 3 ос. однини І дієвідміни (гу|л’а, пи|та); вживання лише аналітичних
форм майбутнього часу недоконаного виду (|буду ро|бити); семантична
координація дієслівного присудка у формі множини з підметом, вираженим
іменником, що позначає старшого члена родини та сукупність (|мама бу|ли;
мо|лод’аж неи с|лухайуц’·а); утворення пасивних дієприкметників від дієслівних
основ на -и- за допомогою суфікса -ан – (заг|руз’аний); розгалужена синонімія
прислівників (с|переиду – с|переид’і – попеи|ред’і – упеи|ред – |попеиред); активність
демінутивних відзайменникових прислівників з суфіксами -еички, -еичко, -иечки, -
иечко (|тамеички, |тутеички, |такеички, о|туточки); вживання прислівника де й у
значенні ‘куди’ (де ти б˙і|жиш?); активність прийменника із (іс); поєднання
прийменника |попид насамперед зі Зн. в. іменника (|попид |в˙ікна кал’а|дуйут’);
наявність сполучників іл’і, но (ноу), йесл’і… то, зато шо (і|ду на ро|боту / |іл’і
од·их|ну |л’ажу; йес’ |дочки / ноу |т’іко неи жи|вут’ |коло |мене; йесл’і поу|л’із у
раз|в’едтку / то йо|му |б˙іл’ше да|йут’ |кушат’; а в˙ік|но закри|вайу / за|то шо йа неи
|чуйу); функціонування кон’юнктива де в позиції сполучників який, котрий, що, як
(м˙ій ха|з’айін / де по|мер фото|карточка; ба|зар’ буў о|тамо |коло / де до вас
|йіхат’); регулярність сполучника йак у порівняльних конструкціях у функції літ. ніж,
мов, немов (у нас |мен’чеи го|роду йак в вас); вживання запозичених з румунської
мови вигуків мей, бре.
Залучення пропонованих прийомів уможливило розширення та корекцію
граматичних відомостей про говірку с. Шевченкове як одну з говірок межиріччя
Дністра і Дунаю, як-от: іменник, який вживається разом з топонімом, може з ним не
узгоджуватися (у |городт К˙і|л’ійі); назви неістот чоловічого роду у формі Зн. в. однини
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
536
частіше приймають флексії Р. в. однини (об|мазували при|ч˙ілка); іменники жіночого
роду колишніх -ǐ- основ в О. в. однини мають флексію -ійу (|сол’ійу); у слові |церква
при відмінюванні відновлюється давня -ъv- основа (у |церков’і); функціонують форми
двоїни типу дв’і сеист|р’і; числівник дв’і може поєднуватися з Р. в. множини іменника
(дв’і д’іў|чат); наявне закінчення -ейі у Р. в. прикметників жіночого роду
(дво|йур’ідн’ейі); може відбуватися ствердіння основ у Н. в. множини прикметників
(дур|ни за|кони); у складених порядкових числівниках може відмінюватися не тільки
останній, а й інші компоненти (у |тис’ач˙у девйа|цсот |сорок вто|рому |роц’і);
чергування г/ж у дієслів І дієвідміни у 1 ос. однини можуть бути відсутніми (|могу);
пасивні дієприкметники можуть утворюватися й за допомогою суфікса -он-
(трав|л’он’:і); найвищий ступінь порівняння прислівників може творитися поєднанням
слова більше й синтетичної форми вищого ступеня (|б˙іл’шеи блуд|н’іше); значення
вищого ступеня порівняння може виражатися сполучником йак (с|тарше йак ти);
частка хай бере участь у творенні аналітичних форм наказового способу;
елементами граматичної системи є прийменник |б˙іл’а, частка май (рум.), вигук а|ди
(а ти дивись). Більшість цих виявлених на підставі текстів граматичних явищ
сигналізує про міждіалектні зв’язки досліджуваної говірки як типового представника
степових говірок межиріччя Дністра і Дунаю із говірками інших ареалів, про що
свідчить “Атлас української мови” [1] та інші лінгвогеографічні й дескриптивні праці.
Граматичну систему говірки с. Шевченкове детермінують уніфікація та
функціональна лакунарність. Ці явища знаходять свій вияв на різних ієрархічних
рівнях граматики – у частинах мови, лексико-граматичних розрядах, словозмінних
класах, грамемах, у словозміні, формотворенні, словотворенні, морфонології тощо.
У словозміні уніфікація виявляється у взаємодії підтипів парадигм за
твердістю/м’якістю, типів парадигм у межах частини мови, у взаємодії частин мови,
лексико-граматичних розрядів, у спрощенні граматичної системи, у набутті
парадигматики, у функціональній взаємодії грамем та у варіантності форм.
Стирання диференціації твердого та м’якого різновидів відмінювання
властиве іменникам, прикметникам та прикметниковим словам. В іменниках вона
діє у бік активізації твердого типу (формальні показники твердого типу діють у
м’якому типові): у формах О. в. однини І відміни (|сажойу, зеим|л’ойу), у формах О. в.
(г|рихвеил’ом, дериев|ц’ом, коми|шом) та М. в. однини (на ко|н’ов’і) ІІ відміни.
У прикметниках та словозмінних прикметниках стирання диференціації
відбувається у протилежному напрямку – активізації м’якого типу відмінювання: у
формах Н. в. / Зн. в. (кол|хозн’ій, п|йат’ій, ота|к’ій) та О. в. (кол|хозн’ім шо|фером)
чоловічого роду однини, Р. в., Д. в., Зн. в. та М. в. множини (пригла|шон’іх, ба|гат’іх,
ш’ід’і|с’ат’іх, т’іх, моло|д’ім, хреиш|чен’ім, ота|к’ім).
Взаємодія між парадигмами реалізується у граматиці іменника, прикметника,
займенника та дієслова. Так, І відміна іменників впливає на ІІ і ІІІ (та|ка п|ризв˙іс’ка,
ба|гато меи|дал’іў), ІІ – на І (с|вашеичку – Кл. в.), ІІІ (та|кий влас˙т’) і ІV відміну
(кур|чом замість кур|чам); ІІІ – на ІІ (йа|кус’ ку|р’ін’); словозміна субстантивів
середнього роду ІІ відміни впливає на іменники чоловічого роду (шофеи|р’а як
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
537
мо|р’а), словозміна множинних – на парні іменники І відміни (но|гей як две|рей);
незмінюваним у літературній мові іменникам відповідають словозмінні парадигми
ІІ відміни (у с’іл’|п˙і).
Повні форми якісних і відносних прикметників впливають на короткі форми
Н. в. однини присвійних (б|ратовий вл’іс’і|п’ет замість братів велосипед). Вказівні
займенники той, цей уподібнюються у відмінюванні до займенників типу та|кий,
йа|кий (|тойі, |ц’ойі у позиції тієї, цієї).
Дієслова ІІ дієвідміни у 3 ос. однини і множини набувають закінчень дієслів І
дієвідміни (при|ходе, |бачут’), а дієслова І дієвідміни – закінчень дієслів ІІ (з|найет’,
хо|т’ат’), дієслова архаїчної дієвідміни у 2 ос. однини – флексій дієслів ІІ дієвідміни
(поуйі|сиш, да|сиш); дієслова одного класу в межах однієї дієвідміни переходять до
дієслів іншого класу (ска|кайут’, ма|хайут’, |лийут’).
Результатом взаємодії між типами та підтипами відмінювання є варіантність
форм. У іменників це явище властиве формам Кл. в. однини І відміни (|мамо,
с|вашеичку), формам Н. в. (вчите|л’і, вчите|л’а) та Р. в. множини (бол|т’іў, д’ілоў,
ден’Ø) ІІ відміни, Р. в. (но|чей, |мисл’іў) та О. в. однини (|ноч˙ійу, пу|т’ойу, |ос’ін’йу)
ІІІ відміни, О. в. множинних іменників (д’і|т’ами, л’уд’|ми). У дієслів варіантність
характеризує форми 3 ос. однини теперішнього часу ІІ дієвідміни ненаголошеної
парадигми (|топит’, с|тойіт’, по|ложеи).
Міжчастиномовна уніфікація стосується відмінювання за прикметниковим
типом порядкових числівників, дієприкметників, займенників, ад’єктивних іменників,
що підтверджують спільні для всіх них особливості у відмінюванні: варіантність
флексій -ому/-ім/-ом – у М. в. однини чоловічого роду (на к˙ір|п˙ічному за|вод’і; у
ш’іздеи|с’ат’ім го|ду; на т’ім |мест’і), можливість флексії -ій – у Н. в./Зн. в. чоловічого
роду твердої групи, -іх – у Р. в., Зн. в. та М. в. множини твердої групи та -ім – у Д. в.
множини твердої групи (веи|сел’іх, у ш’ід’і|с’ат’іх, моло|д’ім, ц’іх, та|к’ім); та для деяких
з них: можливість флексії -его – у Р. в. чоловічого роду м’якої групи у займенників і
прикметників (пос|л’едн’его, і|нач’его); нестягнені форми Н. в. ж. р. та Н. в. множини у
дієприкметників і прикметників (|тонкайа, дво|йур’ідн’ійі, пригла|шон:’ійі).
Уніфікація у лексико-граматичних розрядах відбивається у набутті
необчислюваними іменниками обчислюваності (гул’|н’і, |х’ім’ійі), дієсловами, що не
можуть мати зворотного відповідника, – зворотності (боу|л’ійемос’а, приеглу|пачилас’).
Функціональна взаємодія відмінкових грамем виявляється у межах однієї
частини мови та різних частин мови: в іменника грамема Н. в. взаємодіє з грамемою
Кл. в. (|мамо прийш|ли; |д’ад’ко ми |зараз п|рийдеимо); грамема Р. в. – з грамемами
Н. в. (|тан˙ц’і неи з|нала), Д. в. (неи п|рот’іў |богоув’і; зверх |норм’і) та М. в.
(у бат’|ках); грамеми Р. в. та Д. в. взаємодіють і в особового займенника 1 ос.
множини (бу|ло ден’ рож|д’ен’ійа нам) та 3 ос. однини жіночого роду (ка|жу йі|йі), а
грамеми Р. в. та М. в. – й у вказівного займенника жіночого роду та (у |тойі |мод’і);
грамема Зн. в. взаємодіє з грамемами Н. в. (оштрафу|вали |мати), Р. в. (про|сити
|кохточки) та М. в. (пос|тавит’ на но|гах); грамема О. в. – з грамемою Зн. в.
(|йіздила за ку|сок х|л’іба).
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
538
Більшість названих прикладів уподібнення можна кваліфікувати як
спрощення чи рух до спрощення системи словозміни, що полягає й у відсутності
деяких морфонологічних явищ, зокрема чергувань: в іменників І відміни у Д. в. та
М. в. однини – чергувань г – з, к – ц (ха|з’айк˙і, у к|ниг˙і); у дієслів 1 класу
(з суфіксами -ува-, -уй-) – чергувань т – ч (пеиреик|рут’уйеимо), д – дж
(заго|род’ували), с – ш (подо|нос’ували); у дієслова мог|ти І дієвідміни у формах
1 ос. однини – чергування г – ж (|могу); у дієслів ІІ дієвідміни у формах 1 ос. однини
та при творенні дієприкметників – д, т, з, с/дж, ч, ж, ш (|ход’у, леи|т’у, |воз’у, |нос’у;
заго|род’аний, к|вас’еиний) та у втраті парадигматики деякими складними та всіма
складеними кількісними числівниками.
Набуття парадигматики властиве незмінюваним в інваріантній моделі-
матриці іменникам – іншомовного походження (к˙і|на) та абревіатурам (от до|сафа),
що відбиває загальну тенденцію до спрощення словозміни у говірці.
У формотворенні уніфікація пов’язана з імперфективацією (суфікс -ува- –
найпродуктивніший засіб) та перфективацією (префіксація – найпродуктивніший
засіб), поширеністю дієслів з двома префіксами, перший з яких по- – (пона|тикати,
позапоми|нати, поприб˙і|рати); утворенням ступенів порівняння прикметників та
прислівників за допомогою слів |самий, |саме; регулярному вираженні пасивного
стану перехідними дієсловами з постфіксом -с’а. У словотворенні уніфікація
реалізується у продуктивності суфікса -о та конфікса о-…-о, префікса кой- і в
займенників, і у відзайменникових прислівників.
У синтаксисі уніфікація виражається в уподібненні флексій в іменниково-
числівникових сполуках (соро|ками д|н’ами; |дес’ат’ год, |сорок ден’ замість годів,
днів), у вживанні дієслівної зв’язки бу|ло не тільки для форм однини, а й для форм
множини при вираженні давньоминулого часу (бу|ло прие|ходили); у розширенні
продуктивності синтаксичних конструкцій на + Зн. в. іменника, за + Зн. в. іменника
за рахунок про + Зн. в., для + Зн. в., на + М. в. іменника чи О. в. без прийменника.
Вирівнювання парадигматики реалізується у набутті словами з
некомплектними в інваріантній моделі-матриці парадигмами комплектності:
утворення протилежних та корелятивних числових форм однинними та
множинними іменниками (т|ранспорт – транспор|ти), відмінювання незмінюваних
іменників (к˙і|ло – к˙і|ла), послідовніший характер творення видових протиставлень
порівняно з літературною мовою (прибоу|л’іти–при|бал’увати). Натомість
парадигматично комплектні в інваріантній моделі-матриці слова у говірці нерідко є
функціонально лакунарними, що актуалізує необхідність перевірки їхньої
комплектності/некомплектності додатковими прийомами.
Функціональна лакунарність становить особливий маркер діалектної
словозміни, та й граматики взагалі. Вона реалізується на рівні частин мови та
форм, що стосуються частиномовної класифікації (непредставленість чи
недостатня представленість у текстах дієприслівників та активних дієприкметників),
на рівні лексико-граматичних розрядів (непредставленість окремих типів вигуків), на
рівні словозмінних класів (непредставленість специфічних форм з суфіксами -ат-,
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
539
-ен- іменників ІV відміни), на рівні грамем, де урахування співвідношення
лакунарності в системі значень і в системі форм дає два її різновиди: перший
пов’язаний з наявністю значення грамеми, але заміною її форм іншими (Р. в.
простих та деяких складних числівників, Кл. в. прикметників); другий різновид
лакунарності позначений відсутністю реалізації у мовленні діалектоносіїв наявних у
матриці відмінкових значень і відповідних форм (Кл. в. іменників, що не належать
до істот, грамем непрямих відмінків числових назв пйатдеи|с’ат – в’іс’імдеи|с’ат,
д|в’іс˙т’і – девйа|ц·от).
Тексти засвідчили, що в ієрархії частин мови дієслово разом з іменником
становлять центр граматичної системи говірки та центр номінативних частин мови;
форми давального та місцевого відмінків однини чоловічого та середнього роду
другої відміни іменників не мають розрядорозрізнювальної властивості щодо
істот/неістот (з одного боку маємо – то|варишч’у, на|чал’ников’і, вра|чов’і, з іншого –
пра|в’іт’ел’ствов’і, в |сойашников’і, і навіть – по поло|тен˙ц’ов’і); іменники, що не
належать до розряду істот, не реалізують грамеми кличного відмінка; кількісні
числівники функціонують тільки у поєднанні з іменником з орієнтацією на конкретний
предмет (с’ім к|лас’іў, пйат|нац’ат’ ко|роў), випадків уживання числівників із
значенням абстрактного числа не зафіксовано. Спостережені у текстах іменниково-
числівникові сполуки не уповажнюють на моделювання повної парадигми
числівників, отже вони тяжіють до службових частин мови; порядкові числівники
формально поводять себе як прикметники, різниця між ними і прикметниками
полягає лише у функціональному навантаженні форм та відчислівниковій похідності
перших; дієприкметники тяжіють до прикметників у відмінюванні, однак мають інше
функціональне навантаження словозмінних форм, виступають виразниками
дієслівної категорії стану, утворюють дієприкметникові звороти.
Методика аналізу текстів доводить, що граматична система говірки є
усталеною, резистентною. Її структурні особливості зумовлені не стільки
російськомовним впливом, як вважалося раніше, скільки типовими моделями
історичного розвитку української мови та самим характером говірки як новожитньої,
що постала на ґрунті говірок різного типу, насамперед південно-східного з відчутними
елементами південно-західного подільського та буковинського і найменшою мірою
поліського. Інтерференція в ареалі межиріччя Дністра і Дунаю спостерігається
переважно на лексичному рівні (|вада, бу|жора, папу|шойа). Водночас, багато рис
граматики говірки пов’язано з функціонуванням архаїчних форм, а деякі
сформувалися під впливом фонетичних особливостей степових говірок.
Перспективу наступних досліджень бачимо у вивченні на основі апробованої
методики у межах державного наукового проекту “Літературні мови та діалекти
українського Подунав’я. Мультилінгвальний атлас межиріччя Дністра і Дунаю”
морфологічної будови інших говірок ареалу (російських, болгарських, румунських,
гагаузьких), в описі фактів граматичної інтерференції та картографуванні інформації
говірок в опорі на текстово уґрунтований аналіз їх структур.
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
540
Література
1. Атлас української мови : [у 3 т.]. – Т. 1 (Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі) /
[ред. тому І. Г. Матвіяс]. – К. : Наукова думка, 1984. – 498 с. – (391 карта) ; Т. 2 (Волинь,
Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі) / [ред. тому Я. В. Закревська]. – К. : Наукова
думка, 1988. – 520 с. ; Т. 3 (Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина,
Причорномор’я і суміжні землі) / [ред. тому А. М. Залеський, І. Г. Матвіяс]. – К. : Наукова
думка, 2001. – 266 с. – (206 карт).
2. Верхратський І. Говір батюків / І. Верхратський // Збірник філологічної секції Наукового
товариства імені Шевченка. – Львів, 1912. – Т. 15. – 306 с.
3. Верхратський І. Про говір галицьких лемків / І. Верхратський // Збірник філологічної секції
Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1902. – Т. 5. – 190 с.
4. Верхратський І. Про говір долівський / І. Верхратський // Записки Наукового товариства
імені Шевченка. – Львів, 1900. – Т. 35/36. – Кн. 3/4. – 127 с.
5. Глуховцева К. Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок : [монографія] /
К. Д. Глуховцева. – Луганськ : Альма-матер, 2005. – 592 с.
6. Гриценко П. Ю. Тексти як джерело дослідження українських говірок Румунії /
П. Ю. Гриценко // Українські говори Румунії / М. Павлюк, І. Робчук. – Едмонтон – Львів –
Нью-Йорк – Торонто, 2003. – С. І–ХVІ.
7. Гриценко П. Ю. Тексти як джерело дослідження чорнобильських говірок / П. Ю. Гриценко //
Говірки Чорнобильської зони : тексти / [відп. ред. П. Ю. Гриценко]. – К., 1996. – С. 7–19.
8. Гриценко П. Ю. Текст як простір вияву діалектних явищ / П. Ю. Гриценко // Збірник
лінгвістичних праць : до 60-річчя проф. О. А. Колесникова. – Ізмаїл, 2000. – С. 9–15.
9. Дроздовський В. П. Південнобессарабські українські говірки / В. П. Дроздовський // Праці
Х республіканської діалектологічної наради. – К., 1961. – С. 132–155.
10. Заворотная Т. П. Лексика украинских придунайских говоров : автореф. дисс. на соискание
научн. степени канд. филол. наук : спец. 661 “Языки народов СССР (украинский язык)” /
Т. П. Заворотная. – Черновцы, 1968. – 16 с.
11. Михальчук К. П. Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями
Галичины / К. П. Михальчук // Труды этнографическо-статистической экспедиции в
Западнорусский край (Юго-Западный отдел). – Спб., 1877. – Т. 7. – Вып. 2. – С. 453–512.
12. Мукан А. М. Варіантність форм у деяких новостворених говорах української мови /
А. М. Мукан // Українська діалектна морфологія. – К., 1969. – С. 191–199.
13. Омельченко З. Л. Морфологическая структура восточностепных говоров Украины :
автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 “Языки народов
СССР (украинский язык)” / З. Л. Омельченко. – Ужгород, 1985. – 25, [1] с.
14. Панькевич І. Українські говори Підкарпатської Русі і суміжних областей : звучня і
морфологія / І. Панькевич. – Praha : Nákl. Sboru pro Výzkum Slovenska a Podkarpatské Rusi,
1938. – Ч. І. – 546 c.
15. Пачева В. М. Українські говірки Запорізького Надазов’я : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / В. М. Пачева. – Запоріжжя,
2002. – 18, [1] с.
16. Шило Г. Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра / Г. Ф. Шило. – Львів : Вид-во
Львів. пед. ін-ту, 1957. – 254 с.
Анотація
Статтю присвячено проблемі дослідження граматики українських діалектів. У ній
представлено опис морфологічної системи окремої української говірки на базі розробленої
методики її дослідження на підставі свідчень діалектних текстів, проаналізовано функціонування
лексико-граматичних розрядів та граматичних категорій частин мови; встановлено центральні та
Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1.
541
периферійні морфологічні явища у діалектній системі; виявлено функціональну лакунарність як
особливий маркер діалектної словозміни та схарактеризовано її типи.
Ключові слова: говірка, діалектний текст, діалектна текстографія, частина мови,
граматична категорія, граматична форма, парадигма, лакунарність.
Аннотация
Статья посвящена проблеме исследования грамматики украинских диалектов. В ней
представлена разработанная автором методика изучения грамматической структуры говора на
основании сведений диалектных текстов; анализируется функционирование лексико-
грамматических разрядов и грамматических категорий частей речи, устанавливаются
центральные и периферийные грамматические явления в диалектной системе; выявляется
функциональная лакунарность как особенный маркер диалектного словоизменения и
характеризуются ее типы.
Ключевые слова: говор, диалектный текст, диалектная текстография, часть речи,
грамматическая категория, грамматическая форма, парадигма, лакунарность.
Summary
The article deals with a complex description of the morphological system of an individual
Ukrainian dialect based on the dialectal texts. An invariant matrix model is devised and employed
innovationally for a consistent description of all the parts of speech of the dialect. The author distinguishes
central and peripheral morphological phenomena of the dialect system on the basis of frequency of
occurrence; analyses lexico-grammatical word classes and grammatical categories of the parts of speech;
identifies functional lacunas as specific markers of dialect paradigms and characterizes their types.
Keywords: dialect, dialectal text, dialectal textography, part of speech, grammatical category,
grammatical form, paradigm, functional lacunas.
УДК 811.161’2.282.2(477.54/.62)
Демчик І.Л.,
аспірантка,
Луганський національний
університет імені Тараса Шевченка
ЯВИЩЕ СИНОНІМІЇ У МОВЛЕННІ ПРЕДСТАВНИКА СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКОЇ
ГОВІРКИ (НА МАТЕРІАЛІ С. ШУЛЬГІНКА СТАРОБІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛ.)
Одним із основних джерел збагачення мови є синонімія. Властиві всім
функціональним стилям мовлення, синоніми не лише являють собою потенційне
багатство мови, але роблять її більш виразною та яскраво образною. Лексичні
синоніми – це еквівалентні частково подібні синонімічні одиниці, за допомогою яких
відбувається найоб’єктивніше вираження додаткових смислових відтінків лексичних
понять.
Термін “синонімія” виник ще за часів М.Ф. Квінтиліана. Як зауважує
В.А. Василенко, “ще давні греки дійшли висновку, що саме в синонімах виражається
багатство мови. Римські вчені усвідомили не тільки схожість слів-синонімів, але й
різницю між ними” [2, 46].
|