Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова

Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова

Стаття присвячена висвітленню політичної, церковної, громадської, літературно-публіцистичної та поетичної діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, та архімандрита Єлецького Успенського монастиря Іоанникія Галятовс...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Семко, Д.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Schriftenreihe:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71511
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова / Д. Семко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 290-305. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71511
record_format dspace
spelling irk-123456789-715112014-12-05T03:02:08Z Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова Семко, Д. Стаття присвячена висвітленню політичної, церковної, громадської, літературно-публіцистичної та поетичної діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, та архімандрита Єлецького Успенського монастиря Іоанникія Галятовського в працях професора Харківського університету М.Ф.Сумцова. Статья посвящена отражению политической, церковной, общественной, литературно-публицистической и поэтической деятельности представителей Чернигово-Новгород-Северского культурного очага черниговского архиепископа Лазаря Барановича и архимандрита Елецкого Успенского монастыря Иоанникия Галятовского в работах профессора Харьковского университета Н.Ф.Сумцова. The article is devoted to the reflection of political, ecclesiastical, social, literary, journalistic and poetic activities of representatives of Chernigov-Novgorod-Seversky cultural hearth of Chernigov Archbishop Lazarus Baranovych and Archimandrite Uspensky Monastery Eletski Ioanykiy Halyatovskyi in the research of professor at Kharkov University M.Sumtsov. 2010 Article Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова / Д. Семко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 290-305. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71511 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Стаття присвячена висвітленню політичної, церковної, громадської, літературно-публіцистичної та поетичної діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, та архімандрита Єлецького Успенського монастиря Іоанникія Галятовського в працях професора Харківського університету М.Ф.Сумцова.
format Article
author Семко, Д.
spellingShingle Семко, Д.
Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Семко, Д.
author_sort Семко, Д.
title Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова
title_short Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова
title_full Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова
title_fullStr Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова
title_full_unstemmed Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова
title_sort дослідження діяльності представників чернігово-новгород-сіверського культурного осередку в працях м.ф. сумцова
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71511
citation_txt Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова / Д. Семко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 290-305. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT semkod doslídžennâdíâlʹnostípredstavnikívčernígovonovgorodsíversʹkogokulʹturnogooseredkuvpracâhmfsumcova
first_indexed 2025-07-05T20:29:38Z
last_indexed 2025-07-05T20:29:38Z
_version_ 1836840259480977408
fulltext 290 Серед науковців другої половини ХІХ – першої чверті ХХ ст., які досліджували різні аспекти діяльності Чернігово­Новгород­Сіверського культурного осередку одне з провідних місць належить професору Харківського університету Миколі Федоровичу Сумцову. Літературо­ знавець, етнограф, вчений­енциклопедист, М.Ф. Сумцов вирізнявся різноманіттям наукових пошуків та розвідок. Він залишив ґрунтовні дослідження в галузі історії російської та української філології, народ­ ної поезії, етнографії, а також мистецтвознавства і музеєзнавства. Всесвітню славу М.Ф. Сумцову ще за життя принесли в тому числі і праці з історії української літератури. Серед численних робіт, які за­ служили визнання сучасників, привертають увагу й дослідження, присвячені ученим ченцям, що належали до Чернігово­Новгород­ Сіверського культурного осередку. Перші дві праці із серії під загаль­ ною назвою “К истории южнорусской литературы XVII века”, при­ свячені діяльності Лазаря Барановича та Іоаникія Галятовського. Третя монографія, що входить до цієї серії, присвячена Інокентію Гізелю, який до чернігівського осередку не належав, проте перебував у тісних дружніх стосунках з чернігівським владикою, і творчість якого значною мірою переплетена з творчістю чернігівського архі­ єпископа та його оточення. Крім названих робіт, М.Ф. Сумцов звер­ тався і до аналізу окремих творів чернігівських учених ченців. Зо­ крема, йому належить “Обзор содержания проповедей Иоанникия Галятовского” (Харків, 1913), та ряд інших публікацій.[9; 11; 12] Пояснюючи причини, які зумовили вибір об’єкту дослідження, М. Ф. Сумцов слушно зауважував, що Лазар Баранович тривалий час був чи не найвпливовішим українським політиком (якщо така оцінка Дмитро СЕМКО (Київ, Україна) Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород- Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова 291 коректна по відношенню до церковного діяча). Загальна оцінка ді­ яльності Лазаря Барановича у М.Ф. Сумцова досить висока – він, зокрема, пише: “Лазарь Баранович принадлежит к числу выдающихся литературных и политических деятелей южной Росиии во вторую половину XVII ст. В области литературы он выступал главой и руко­ водителем определенного просвещенного и патриотического кружка писателей, причем главную роль играл не столько по выдающемуся своему иерархическому положению, даже не в силу природных умственных дарований, значительных в отношении количественном и довольно хорошо развитых школой, преимущественно влияя своим настойчивым и энергическим характером. Баранович и самостоятель­ но был воинствующим двигателем в области богословской полеми­ ческой литературы, но главное его литературное значение состоит в том, что он был соединительным звеном между литературными и научными тружениками, вызывал их к литературной деятельности и отчасти регулировал ее, управлял ею посредством просвещенных, проникнутых житейской опытностью и добродушием советов и на­ ставлений”. [7, с. 1] М.Ф. Сумцов лише побіжно згадує, що всі представники Черні­ гово­Новгород­Сіверського культурного осередку були православними ченцями. Проте, поза увагою дослідника залишився той факт, що саме ця обставина наклала суттєвий відбиток на їхню творчість, політичну й громадську діяльність, врешті на їх повсякденне життя. Для М. Ф. Сум цова визначальним є те, що Лазар Баранович, який належав до вищого православного духовенства, вже в силу цього активно втру­ чався в політичні процеси – брав участь у обранні гетьманів і козаць­ кої старшини, намагався відстоювати інтереси української держави перед російськими царями тощо. М.Ф. Сумцов чітко розмежовував два періоди в історії української літератури XVII ст. – до 30­х років XVII ст. і до кінця століття другий. В роботі, присвяченій І. Галятовському, він, зокрема, писав: “В на­ чале XVII века южно­русские писатели в своей ученой деятельности постоянно имели в виду народные потребности и нужды. Научная деятельность развивалась преимущественно в Остроге и в Вильне под защитой братств. В большей части дошедших до нас научных и лите­ ратурных памятников начала XVII ст. язык простой, ясный, сильный, довольно близкий к народной речи; в них много живости, бойкости, исторической документальности. Таковы: “Пересторога”, Послания 292 Иоанна Вишенскаго, “Фринос” М. Смотрицкого и некот. друг.”. [8, с. 1–2]. Щодо літератури другої половини XVII ст. М.Ф. Сумцов писав: “Около половины XVII ст. украинская наука поселяется в мрачных аудиториях киево­могилянского коллегиума. В количественном отно­ шении она сильно разрастается; в качественном отношении падает, понижается. В южно­русской литературе, развившейся под влиянием могилянского коллегиума, слишком много пустословия, витиеватости, искусственности. Сочинения главных писателей этой эпохи: Барано­ вича, Галятовского, Гизеля, Радивиловского, наглядно показывают, до какой степени оскудения может дойти научная мысль, протянутая через узкие, тенденциозно сколоченные школьные рамки”. [8, с. 1–2] Повторюючи в “Характеристике южно­русской литературы XVII века” цю ж тезу, М.Ф. Сумцов навів аргументи щодо своєї концепції про розподіл української літератури XVII ст. на дві частини – на лі­ тературу першої третини століття і на літературу шестидесятих – вось­ ми десятих років, зазначаючи, що між ними була суттєва різниця. [9, с. 11–13] Проте, там само він зазначав, що існувала певна тяглість між літераторами першої і другої груп. Зокрема, Петро Могила опікувався Інокентієм Гізелем і Лазарем Барановичем, Гізель протегував Барано­ вичу, Баранович – Галятовському, і всі вони були вихованцями києво­ братської колегії. М.Ф. Сумцов писав: “Во вторую группу входят де­ ятели шестидесятых, семидесятых и восьмидесятых годов: Иннокен­ тий Гизель, Лазарь Баранович, Иоанникий Галятовский, Антоний Радивиловский. Наиболее влиятельными людьми были Петр Могила и Лазарь Баранович, наиболее образованным и плодовитым писателем Иоанникий Галятовский. Все эти деятели стояли тесно друг около друга, поддерживали друг друга всячески. Петр Могила покровитель­ ствовал и повышал Коссова, Козловского и Гизеля; Гизель – Барано­ вича и Радивиловского, Баранович – Галятовского. Они соединены были друг с другом тесными узами нравственной солидарности, уза­ ми дружбы, и все они в литературе и отчасти в политике действовали сообща и в одном направлении, что обусловлено было сходством их литературных и научных понятий. Хотя Баранович и Галятовский об­ наружили значительную зависимость от схоластической школы, хотя польско­иезуитские педагогические начала вытравили в них некоторые характерные национальные черты писатели эти, равно как писатели первой группы, жили и действовали под непогасшими еще влияниями 293 того строя малорусской жизни, какой создан был братствами в начале XVII ст. Коллегиумская схоластика им повредила во многом, но она в половине XVII ст. была еще настолько парализуема светлыми и чистыми влияниями старинной украинской школы и литературы, что не могла вполне изуродовать Барановича и Галятовского в духовном отношении...”. [9, с. 13–14] Виходячи з вище наведеного, не зовсім зрозуміло, як перебува­ ючи в одному середовищі і зберігаючи певну тяглість, П. Могила і Л.Баранович та І.Галятовський могли належати до різних літературних напрямків. Погляди М.Ф. Сумцова на відмінності між культурою обох половин XVII ст. критикувалися вже його сучасниками. Так П. Жи­ тецький наголошував, що І. Галятовський і його сучасники “усвоив латино­польскую науку, не отрешились от народних стремлений, воз­ никших в первую епоху просвещения, и готовы были дать этим стрем­ лениям широкое применение”. [1, с. 162] Його творчість Житецький особливо пов’язував з життям, вважаючи, що Галятовський не сказав жодного слова, “несогласного с народным чувством”. [1, с. 162] Непослідовність М.Ф. Сумцова в оцінках українських письмен­ ників другої половини XVII ст., які належали до Чернігово­Новгород­ Сіверського кола найтиповіше проглядає в оцінці творчості Іоаникія Галятовського. Так, М.Ф. Сумцов писав: “Трудно выделить Галятов­ скаго при первом чтении его сочинений, из ряда современных ему южнорусских писателей. Его “Души” наводят на читателя невыносимую скуку, а “Мессия” валится из рук. Нужно ознакомиться с его “Беседой” и “Фундаментами”, нужно сопоставить эти маленькие, дельно написан­ ные книжки с объемистыми сочинениями Барановича, Гизеля и Ради­ виловского, чтобы оценить превосходство Галятовского над этими писателями; по умственным дарованиям и начитанности, Галятовский более всякого другого может быть назван представителем южно­рус­ ской литературы второй половины XVII ст. Все недостатки этой литературы ясно сказались в его сочинениях; лучшие литературные произведения этой эпохи принадлежат перу Галятовского. В Галятов­ ском южная Россия нашла талантливого ученого деятеля, отчасти деятеля политического, вообще умелого и опытного бойца за южно­ русскую народность, точнее сказать, за главное в XVII в. ее проявле­ ние, – православие”. [8, с. 1–2] Стосовно суперечливості поглядів М. Сумцова щодо оцінки твор­ чості І. Галятовського і взагалі літератури другої половини XVII ст. 294 писав його сучасник М. Петров в рецензії на книгу М. Ф. Сумцова про І. Галятовського. [4, с. 320–323] На думку М. Петрова, І. Галятов­ ський у багатьох своїх творах “не преследовал исключительно местные элементы и интересы”, яких у нього так настирливо шукав М. Ф. Сум­ цов. [4, с. 320–323] Твори його мають передусім загальноправославне, або навіть загальнохристиянське значення, що, на думку М. Петрова, й означало на той час загальноукраїнське та загальнослов’янське зна­ чення. Саме цим М. Петров і пояснював широку популярність цих творів на півдні та півночі країни. [4, с. ІХ] Досліджуючи творчість Іоаникія Галятовського, М. Ф. Сумцов детально зупинявся на розгляді джерел, якими користувався І. Галя­ товський при написанні своїх творів. Він зазначав, що серед посилань на римських письменників – Овідія, Віргілія, Плінія, Цицерона, Се­ неку, Квінта Курція, Валерія Флакка, Флора, Євтропія – у Галятовсько­ го зустрічаються посилання й на католицьких, та навіть єретичних авторів, які друкувалися у Польщі. Зокрема, в “Алфавіті” І. Галятов­ ський посилався на відомого социніанського автора Смальція. М. Ф. Сум цов також нарахував у посиланнях І. Галятовського до со­ рока зовсім незнайомих авторів. [8, с. 14] М.Ф. Сумцов зазначав, що зовнішня форма проповіді, її склад, тип проповідника на Україні склався в десятих роках XVII ст. “На пропо­ ведях Леонтия Карповича (+1620) и Захарии Копыстенского (+1627) уже лежит печать польских схоластических проповедей. Галя товский в половине XVII ст. окончательно установил и укрепил схоластическую проповедь в Малороссии своим “Ключем Разумения”. [8, с. 185] Характеризуючи полемічні твори І. Галятовського та Л. Барнови­ ча, М.Ф. Сумцов зазначав, що полемічний тон І.Галятовського доволі м’який. Наприклад, І. Галятовський заперечував примусове навернен­ ня євреїв в християнство. “В деле обращения евреев в христианство, говорит он в объяснении 24 пророчества, принуждение не должно иметь места. Должна быть употреблена кротость и снисхождение; должно быть употреблено непрестанное чтение слова Божия и тща­ тельное изъяснение онаго”. Странно читать эти светлые выражения у писателя XVII в., у киевскаго ученаго схоластика. Проблеснувшая в этих выражениях веро­терпимость и гуманность свидетельствуют о высоком нравственном уровне Галятовскаго, сумевшего под тяжелым бременем злостной и сухой схоластики сохранить в глубине души живое чувство любви к человеку”. [8, с. 383] 295 М.Ф. Сумцов протиставляє полемістів початку століття Іоана Ви­ шенського, Євсевія Пімена (Петра Могилу) Лазарю Барановичу, Іоан­ никію Галятовському та Інокенетію Гізелю, зауважуючи, що характер полеміки змінився поступово від різкого, та нестриманого у виразах на більш виважений. Проте і наприкінці століття деякі православні письменники­полемісти залишалися вкрай нестриманими та різкими. Таким виглядає Симеон Полоцький в “Жезле правления”, написаному проти Нікіти Пустосвята. М.Ф. Сумцов слушно вказує, що Л. Барано­ вич та І. Галятовський розуміли, що різкі та образливі висловлювання підривали значення полемічної аргументації та призводили лише до негативних наслідків. [8, с. 384] І. Галятовський дослухався до порад Л. Барановича. М.Ф. Сумцов зазначав, що в “Месії правдивому” він лише зрідка дозволяв собі гострі висловлювання щодо опонентів, а в “Бесіді Білоцерківській” Галятов­ ський взагалі виявляє тонку чемність, очевидно через те, що бесіда відбулася в присутності багатьох представників польської еліти. [8, с. 385] Звертаючи увагу на те, що І. Галятовський майже всі свої твори присвятив різним владним особам, М.Ф. Сумцов підкреслював, що І. Галятовський рухався в традиційному руслі гербового панегіризму, що був поширений у Польщі, а згодом, за сприяння Петра Могили, був перенесений і на Україну. [8, с. 187] І. Галятовський як проповідник, на думку М.Ф. Сумцова, зло­ вживає штучними [8, с. 189]порівняннями та пошуками різних сенсів святого письма, виділяючи в ньому чотири сенси – літеральний, мо­ ральний, алегоричний та аналогічний, завдяки чому мав можливість жонглювати сенсами, доводячи будь­що, навіть те, чого в святому пи­ санні немає. [8, с. 190] М.Ф. Сумцов звертав також увагу на схолас­ тичний цифровий розподіл на перше, друге і так далі, що надає ка­ занню штучну цільність і єдність. [8, с. 196] Аналізуючи проповіді Лазаря Барановича, М.Ф. Сумцов загалом негативно оцінював зміст двох збірників його проповідей “Меча духо­ вного” і “Труб словес проповідних”. Він писав: “Что две­три пропо­ веди направлены против иноверцев, то об этом можно предположить лишь по одному заглавию или по тому, что в проповеди находится общая защита такого учения, которое отвергается католиками или кальвинистами. Самые же проповеди так безцветны и бессодержательны, что очень трудно решить, против кого и чего они направлены, какую 296 практическую цель преследовал проповедник при их произнесении”. [7, с. 58] Полемізуючи з Строєвим щодо характеру та спрямованнос­ ті проповідей Барановича, Сумцов писав: “Схоластическая школа, пройденная Барановичем и его осторожность в выражениях привели к тому, что все его проповеди – пустой набор слов, пересыпание из пустого в порожнее. Можно быть уверенным, что даже две­три про­ поведи Барановича, в которых Строев усмотрел реальное содержание, не были поняты слушателями, если только были когда либо произнесены с церковной кафедры; ничего практического и жизненного не было в них открыто современниками проповедника; для такого открытия по­ надобился тяжелый кабинетный труд ученого археолога и палеографа”. [7, с. 58] Сумцов зазначав, що Барановичеві проповіді схоластичні, проте його схоластичність відрізняється від схоластики Галятовського. На відміну від Галятовського, який використовував шкільні принципи у розподілі матеріалу, залучав польські та латинські джерела, певні сюжети з ботаніки, зоології, історії, Баранович виступав у своїх про­ повідях як схоластик суто церковного напрямку. В його проповідях відсутні роз’яснення догматів, практичні моральні настанови. Вони являють собою набір текстів із св. Писання, або молитву, проте це не проста і коротка але сильна молитва, (наприклад як у Димитрія Туп­ тала) а лише схоластичний засіб наповнення проповіді. [7, с. 59] Навіть мова проповідей – церковно­слов’янська, без залучення польських, латинських та українських слів та виразів, свідчить на думку М.Ф. Сум­ цова, про схоластичний характер проповідей Барановича, про їх віді­ рваність від сучасного проповідникові життя. Порівнюючи проповіді Барановича і проповіді Галятовського, Сумцов називав Галятовського більш талановитим проповідником, в “Ключі розуміння” якого зберіг­ ся зв’язок автора з рідним краєм. [7, с. 61] Видається цікавою оцінка М.Ф. Сумцовим ставлення І. Галятов­ ського до сучасних йому подій українського політичного життя. М.Ф. Сум цов писав: ““Ключ разумения” возник в бурное время южно­ русской истории. Войны Хмельницкого с поляками только­что окон­ чились; только что совершилось присоединение Малороссии к мос­ ковскому государству. Еще свежа была могила славного малорусского гетмана. Политические и религиозные страсти были еще сильно возбуждены. Народ, вынесший тяжелую борьбу за свою национальную самобытность и экономическую независимость от польских панов и их наперсников евреев, жил полной героическою жизнью. И ничто не 297 затронуло, не взволновало души киевского ученого казнодея Галятов­ скаго. Грозные и много знаменательные события прошли мимо его, не затронув ни его ума, ни его чувства, засушенных безжизненной школой, ­ нимало не отразились в “Ключе”. В то время, как решалась участь украинского народа, когда относительно самого его националь­ наго существования поставлен был роковой вопрос “быть или не быть”, Галятовский поглощен был вопросами о том, будут­ли умершие принимать пищу в будущей жизни, сколько дней пробыл в раю Адам и т. п. На Галятовском вполне раскрылось денационализирующее зна­ чение киево­могилянской академии”. [8, с. 199] Характеризуючи знання І. Галятовського в природничих питаннях і перераховуючи їх відображення в проповідях, М.Ф. Сумцов слушно порівнював його природничо­наукові знання зі знаннями корифеїв тодішньої науки – Ставровецького, Славинецького, Полоцького, Бара­ новича, Яворського. М.Ф. Сумцов дійшов висновку, що реальні знання І. Галятовського були доволі широкими, оскільки: “Он знал гораздо более научных теорий о причинах явлений и сил природы, чем совре­ менные ему ученые, хотя, нужно признаться, пользовался своимии реальными знаниями также неблагоразумно, как и другие схоласти­ ческие писатели XVII в.” [8, с. 196] Поряд з аналізом літературних творів учених ченців, що належа­ ли до Чернігово­Новгород­Сіверського культурного осередку, в своїх роботах М.Ф. Сумцов багато уваги приділяв їх ролі у політичному житті Гетьманщини. Він, зокрема, висвітлив стосунки Лазаря Барано­ вича з гетьманами від Виговського до Мазепи. На думку М.Ф. Сум­ цова, стосунки у Барановича з І. Виговським і Ю. Хмельницьким носили випадковий характер – у зв’язку з виборами нового митропо­ лита, у зв’язку з постриженням Хмельницького у монахи тощо. На відміну від цього стосунки Барановича з Брюховецьким носили більш конфліктний характер. М.Ф. Сумцов вказував, що Брюховецький вза­ галі підозріло ставився до вищого українського духовенства, небез­ підставно підозрюючи його в інтригах. Він позбавив чернігівського владику кількох маєтків, відряджав козаків на постій до монастирських маєтностей тощо. Після вбивства гетьмана Лазар Баранович написав дві віршовані епітафії, присвячені І. Брюховецькому, одну з яких М.Ф. Сумцов наводить у своїй монографії. [7, с. 78] Апогеєм політичної діяльності Лазаря Барановича М.Ф. Сумцов вважав нетривале гетьманство Дем’яна Многогрішного, який був у 298 певному сенсі креатурою Барановича. Протягом цього періоду влади­ ка намагався не допустити порушення Глухівських статей з боку мос­ ков ського уряду, намагався схилити Дорошенка до підданства царю, піклувався про неповернення Києва полякам, але не всі політичні про екти Лазаря Барановича виявилися вдалими. М.Ф. Сумцов вказував, що виступаючи посередником між тоді ше наказним сіверським гетьманом Д. Многогрішним і російським царем, Л. Баранович намагався, з одного боку, припинити міжусобиці, а з іншого зберегти права і привілеї, якими корисувалося українське суспільство. Одним з найголовніших завдань архієпископ вважав ви­ ведення російських військових залог із Гетьманщини. М.Ф. Сумцов невипадково наголошує на тому, що Лазар Барано­ вич наполягав на виведенні воєвод і ратних людей з українських міст. Спроби російського уряду запровадити воєводське правління в укра­ їнських містах розпочалися відразу по смерті Богдана Хмельницького. Російський уряд намагався скористатися із загострення протиріч між козацькою старшиною з одного боку і міщанами і селянами з іншого, щоб ввести воєводське правління. М.Ф .Сумцов слушно зауважив, що позитивне ставлення до воєвод з боку селян і міщан, яке було при­ таманне їм на наприкінці 1650­х років, змінилося в 1660–1670­х роках на вкрай негативне. [7, с. 96] Він наводить безліч прикладів воєвод­ ського свавілля, які дивилися на Малоросію як на завойовану країну. “Настаивая на выводе из Малорссии воевод и ратных людей в мирное время, архиеп. Лазарь действовал не только в интересах старшины, но и в интересах поспольства, преимущественно горожан. Десятилет­ ний горький опыт мог убедить мыслящих малороссиян, в частности Барановича, что в воеводском управлении нет для Малороссии спасе­ ния от обуревавших ее внутренних нестроений. К прежнему тяжело­ му господству старшины прибавлялась новая тяжесть в виде воевод и ратных людей. Повидимому, de jure, воеводы были охранители Ма­ лороссии от поляков и татар; они посажены были в городах для их укрепления и, укрепляя и защищая от внешних врагов левобережную Малороссию, тем самым охраняли пределы московского государства. Фактически воеводы наложили свою тяжелую руку чуть ли не на все проявления народной жизни, на взнос и сбор податей, на рыболовство, на сенокосы, на избрание высших духовных лиц. Мало по­малу в свободную малорусскую жизнь вносились суровые регламентирующие порядки воеводского управления”. [7, с. 98] М.Ф. Сумцов висував 299 гіпотезу, що домагатися виводу воєвод Лазар Баранович міг і через особистий конфлікт з воєводою Щербатовим, який вимагав від влади­ ки коштів на утримання своїх вояків та заподіяв владиці багато іншої шкоди. Після падіння Д. Многогрішного політичний авторитет Лазаря Барановича суттєво зменшився. М.Ф. Сумцов зазначав, що за гетьма­ нування Самойловича, архієпископ Лазар намагався втримати полі­ тичний вплив на гетьмана. У 1675 р. вони зустрічалися і обговорюва­ ли політичні питання, проте поступово Лазаря було усунуто від по­ літичних справ. Причини, які призвели до цього М.Ф. Сумцов не називає. [7, с. 143] Аналізуючи стан взаємин української та російської церковних еліт а також участь у цих взаєминах І. Галятовського, М.Ф. Сумцов зокрема, зазначав, що Галятовський наслідував приклад Лазаря Бара­ новича, який не намагався протистояти московській експансії на Україну. І. Галятовський, лише просив і ні в чому не перешкоджав московському урядові, через що його прохання здебільшого задоволь­ нялися. [8, с. 19–20] Важливим питанням церковного устрою було питання підпоряд­ кування Київської митрополії Московському патріархату. Російська влада намагалася підпорядкувати Київську митрополію відразу по смерті Богдана Хмельницького. М.Ф. Сумцов відзначав, що протягом тривалого часу це питання наражалося на опір з боку українського духовенства і лише в 1685 році нарешті здійснилися російські плани щодо української церкви. Цим планам сприяло обрання київським митрополитом луцького єпископа Гедеона Четвертинського, людини, на думку М.Ф. Сумцова, посередньої, без твердих політичних пере­ конань, не надто розумної та з слабким характером. [7, с. 162] В червні 1685 р. в Києві був скликаний собор, для обрання київського митрополита і обговорення питання підпорядкування української церк ви московському патріарху. Архієпископ Лазар Баранович не з’явився на соборі, не надіслав своїх послів чи навіть грамоти. Вза­ галі не було представників Чернігівської єпархії. Під тиском Івана Самойловича митрополитом було обрано Гедеона Святоплк­Четвер­ тинського. Проте, через пасивний спротив Барановича та відсутність значної кількості вищого духовенства, переважно з Чернігівської єпар­ хії, собор не зміг вирішити питання підпорядкування Київської ми­ трополії. Хоча кардинально завадити процесу підпорядкування Київ­ 300 ської митрополії Московському патріархату позиція Л. Барановича і не змогла. Розглядаючи господарські аспекти діяльності Лазаря Барановича, М.Ф. Сумцов навів низку прикладів, які свідчили про те, що чернігів­ ський владика не позбавлений був грошелюбства. Значна кількість скарг, поданих гетьману та російському цареві на чернігівського архі­ єпископа, а також тривалі майнові конфлікти за участю Л. Баранови­ ча також свідчать про намагання владики всіляко збільшувати майно та статки. Хоча, на думку М.Ф. Сумцова: “Усердный собиратель мает­ ностей, Баранович не был человеком жестоким. “Овец так должно стричь, говорил он, чтобы не затронуть за живое чтобы шерсть опять росла”. К простому народу Баранович относился с любовью и защищал его от притеснения налогами”. [7, с. 147] Зменшення політичної активності Лазаря Барановича призвело до пожвавлення його літературної діяльності. Перш ніж аналізувати літе­ ратурні твори чернігівського архієпископа, М.Ф. Сумцов побіжно згадав видану у 1670 р. у друкарні києво­печерської лаври книгу “Źywoty swiętych ten Appolo pieje, jak ci działali néch tak każdy dżieje”. Більш грунтовно він зупинився на іншому творі Лазаря Барановича – “Лютні Аполлоновій”, (“Lutnia Apollinowa koźdey sprawie gotowa”) який вийшов друком 1671 року. Поетична збірка розпочинається вір­ шами на царський герб, віршем­присвятою царевичу Івану Олексієви­ чу, двома віршами – зверненнями до читачів. Сумцов зазначав, що серед більше тисячі віршів, які увійшли до “Лютні” не менше п’ятиста присвячені прославленню Бога, пресвятої Діви, апостолів, пророків, ангелів, святих. [7, с. 115] Сумцов вважав такі вірші беззмістовними та безбарвними, хоч і відзначав у деяких із них наявність релігійного почуття. Він виділяє також кілька віршів морально­настановчого ха­ рактеру, зауважує, що у віршах Барановича майже відсутній церковно­ побутовий елемент. [7, с. 117] У віршах про сонце, місяць, зрідка відобра жено деякі уявлення архієпископа щодо світобудови. [7, с. 118] В деяких віршах Сумцов вбачав характерні побутові особливості – звичай тримати солов’їв у клітках, звичай користуватися рум’янами та білилами, та інші. [7, с. 120] Баранович виступає як мораліст, засуджу­ ючи використання рум’ян та натомість закликаючи багатих допомага­ ти бідним, або ж уважно слухати церковну службу та спів. [7, с. 121] В історичному сенсі, на думку М.Ф. Сумцова, найбільший інте рес представляють вірші про війни з татарами. Ці вірші, проникнуті духом 301 патріотизму та любов’ю до рідного краю, М.Ф. Сумцов вважає найкра­ щими творами Барановича. Поет шкодує, що міжусобиці і роздори знесилюють його рідну землю. [7, с. 122] Особливістю “Лютні”, на думку М.Ф.Сумцова, є доволі співчутливе ставлення автора до поляків. Баранович у віршах часто поєднує інтереси українців та поляків у протистоянні турецько­татарській експансії. Найбільш відомий вірш з цього циклу, написаний на поширене у той час прислів’я “Nie będzie swiat swiatem rusin polakowi bratem” М.Ф. Сумцов навів повністю, відзначаючи його м’якість та віротерпимість стосовно поляків. [7, с. 124] У своїй монографії про Лазаря Барановича М.Ф. Сумцов доволі багато говорить про причини, які спонукали чернігівського владику включитися в літературну полеміку, а також наводить приклади того, як чернігівський архієпископ заохочував до участі у полеміці своїх одно думців – І. Галятовського та І. Гізеля. [7, с. 129–130] Твір Барано­ вича “Нова міра старої віри”, що вийшов друком 1671 р., є запере­ ченням твору Павла Бойми “Stara wiara”, направленому проти право­ славних. Аналізуючи “Нову міру”, М.Ф. Сумцов зазначає, що у ви­ кладі аргументів, у мові, яким написаний цей твір втілилися як живий характер Лазаря Барановича, його нахил до віршування, так і значна шкільна освіта. Але найкращий елемент твору, на думку М.Ф. Сум­ цова, – це щирість письменника, його задушевність та любов до рідно­ го краю. [7, с. 132] Тон полеміки м’який, до чого Баранович закликав Гізеля і Галятовсько, які готували в той час свої заперечення Боймі. Серед інших творів Л. Барановича М.Ф. Сумцов згадує “Вечерний плач” та “Заутреннюю радость”, написані на смерть царя Олексія Михай ловича, а також, із посиланням на Вишневського, “O przygodach źycia ludzkiego”. Проте, віднайти більш ґрунтовну інформацію щодо останньої книги, нам не вдалося. У найбільш повному каталозі чер­ нігівських видань, складеному Т. Каменєвою, цей твір подається як такий, що відомий лише за бібліографією. [2, с. 375] Перераховуючи наступні твори Лазаря Барановича – “Слово благодарственное Иисусу Христу”, “Notiy pięć, ran Chrysyusowych pięć”, “Wienec Boźey Matki”, Сумцов не аналізував цих творів. Він лише коротенько прокоментував видану у 1680 р. книгу Барановича “Благодать і істина”, присвячену царям Іоанну та Петру. Останньою книгою Барановича, М.Ф. Сумцов називає видану у грудні 1683 р. “Najasnieysza nieba y ziemie Carica Panna Matka Panna Marija od Lazarza Baranowicza slawiona”. Цей твір, 302 що містив вірші польською, латинською та слов’янською мовами, було присвячено царівні Софії. [7, с. 142] В роботі “О влиянии малорусской схоластической литературы XVII в. на великорусскую раскольническую литературу XVIIІ в. и об отражении в раскольнической литературе массонства” М.Ф. Сумцов аналізує розкольницький рукопис обсягом 259 сторінок, який включав передмову до твору Л. Барановича “Меч духовний” та анонімні “Тол­ кования на Апокалипсис”. Сумцов детально описав зміст рукопису, зокрема й точні списки передмов Лазаря Барановича до царя Олексія Михайловича та до читача. Сумцов доволі слушно висунув гіпотезу, за якою анонімний автор “Толкования на Апокалипсис” міг скориста­ тися іменем Лазаря Барановича і його передмовами до “Меча духо­ вного” задля надання певної ваги своїм релігійно­містичним тракту­ ванням Апокаліпсиса в очах читачів. (С. 367) Тим більше, що згідно існуючого літературного звичаю, він міг не зазначати свого імені на рукописі, приписавши його знаменитому “старовинному” церковному діячеві. Зазначимо, що до збірника увійшли лише передмови Л. Бара­ новича до “Меча духовного”, а не весь твір. М.Ф. Сумцов зазначив, що серед джерел, якими користувався упорядник Толкового Апока­ ліпсису головне місце займали південноруські релігійно­полемічні твори XVII ст. слов’янського друку. Православні релігійно­полемічні твори, написані польською мовою, не увійшли до Толкового Апока­ ліпсису, на думку М.Ф. Сумцова, через незнання автором Апокаліп­ сису польської мови. [11, с. 369–370] Цитати із творів Стефана Зизанія, Захарії Копистенського, Кири­ ла Транквілліона Ставровецького, Іоаникія Галятовського (“Месія правдивий”), Інокентія Гізеля (“Синопсис”), Симеона Полоцького (“Вінець Віри”), Стефана Яворського (“Камінь Віри”), Феофана Про­ коповича (“Показание великого антихриста”), а також мова твору, полонізми свідчать, за М.Ф. Сумцовим, про значну залежність укла­ дача “Толкования на Апокалипсис” від південноруської схоластичної літератури XVII ст. [11, с. 371] Хоча час укладання та місце в рукопису не зазначені, М.Ф. Сумцов вважав, враховуючи зміст, та деякі фрагменти масонських пісень, що твір було укладено в другій половині XVIIІ ст., наприкінці семидесятих, або ж на початку восьмидесятих років, після укладення Кучук­Кайнар­ джійського миру. Автором рукопису, на припущення М.Ф. Сумцова, міг бути засновник странниківської секти Євфимій. [11, с. 372]. 303 Таким чином, ґрунтовні дослідження М.Ф. Сумцова, присвячені діяльності представників Чернігово­Новгород­Сіверського осередку, розкривають різні аспекти літературної творчості чернігівських учених ченців, а також висвітлюють політико­адміністративні, громадські та церковні проблеми у вирішенні яких брали участь Лазар Баранович та Іоаникій Галятовський. Оцінка їх літературної діяльності в працях М.Ф. Сумцова нео­ днозначна, іноді доволі суперечлива. Розбіжність в оцінках певною мірою пояснюється ставленням М.Ф. Сумцова до системи освіти в києво­могилянському колегіумі, яка, на думку вченого, мала доволі негативні наслідки для вихованців, до яких серед інших належали Л. Баранович та І. Галятовський. Останні згодом очолювали колегію на різних етапах її діяльності. М.Ф. Сумцов також доволі критично ставився до схоластики, якою, на його думку, пронизані більшість літературно­публіцистичних та поетичних творів Л. Барановича та І. Галятовського. Разом з тим, М.Ф. Сумцов визнавав беззаперечні позитивні якості, притаманні творчості чернігівських учених ченців, їх відповідність запитам часу. Політична та громадська діяльність Л. Барановича та І. Галятов­ ського теж неоднозначно оцінюється М.Ф. Сумцовим. З одного боку, Сумцов вважав їх щирими українськими патріотами, з іншого – на­ водив приклади їх угодницького ставлення щодо російської експансії на Україну. Неоднозначно оцінюється і адміністративно­господарська діяльність Барановича, який виступав, з одного боку як наполегливий збирач маєтностей, а з іншого – як прибічник гуманного ставлення до селян, обмежуючи визиски та побори на підконтрольних йому тери­ торіях. Поза увагою М.Ф. Сумцова залишилися кілька робіт Лазаря Ба­ рановича, які згодом були описані В. Перетцем. [5; 6] Деякі аспекти щодо стосунків українського та російського духовенства, лише по­ біжно окреслені М.Ф. Сумцовим, пізніше знайшли розвиток в роботах В. Ейнгорна а щодо роботи друкарень у Новгороді­Сіверському та Чернігові – в дослідженнях Т.М. Каменєвої та С.О. Клєпікова. [2; 3] Проте і досьогодні роботи М.Ф. Сумцова, присвячені діячам Чернігово­ Новгород­Сіверського культурного осередку не втратили свого зна­ чення та наукової вартості. 304 Джерела та література: 1. Житецький П. Очерк литературной истории малоруського наречия в XVII веке. К., 1889. 2. Каменева Т.Н. Черниговская типография, ее деятельность и изда­ ния // Труды Гос. библиотеки им. В. И. Ленина. – Т. 3. – М., 1959. – С. 224–383. 3. Клепиков С.А. Издания новгород­северской типографии и ложно­ черниговские издания 1674–1679 годов // Книга. Иссл. и мат., сб. 8, 1963, с. 255–278. 4. Петров Н. [рец.] К истори южнорусской литературы XVII ст. Н.Ф.Сумцов. Киев и Харьков, 1884–1885 // ЖМНП, ч. ССХХХVIII, 1885, апрель. – С. 307–326. 5. Перетц В.Н. “Filar wiary” вновь найденное сочинение Лазаря Барановича // Киевская старина, т. LXII, 1898, июль­август. – С. 50–74. 6. Перетц В.Н. “Ksiega smierci” архиепископа Лазаря Барановича.// Киевская старина, т. LXII, 1898, сентябрь. – С. 225–233. 7. Сумцов Н.Ф. К истории южнорусской литературы XVII столетия. Вып.I. Лазарь Баранович. – Харьков, 1885. 8. Сумцов Н.Ф. Иоанникий Галятовский (К истории южнорусской литературы XVII в.). // Киевская старина, т. VIII, 1884, январь, с. 1–20;, февраль, с. 183–201; март, с. 371–390; апрель, с. 565–588. 9. Сумцов Н.Ф. Характеристика южно­русской литературы XVII века. – К., 1885. 10. Сумцов Н.Ф. К истории южнорусской литературы XVII столетия. Вып. ІІІ. Иннокентий Гизель. – К., 1884. 11. Сумцов Н.Ф. О влиянии малорусской схоластической литературы XVII в. на великорусскую раскольническую литературу XVIII в. и об отражении в раскольнической литературе масонства // Киевская старина. Т. LI, 1895, декабрь. – С. 367–379. 12. Сумцов Н.Ф. О литературных нравах южнорусских писателей XVII столетия. // Изв. отд. рус. яз. и слов. АН. Т. XI, 1906. – С. 259–280. 13. Сумцов Н.Ф. Обзор содержания проповедей Иоанникия Галятов­ ского. Харків, 1913. (Відбиток з IV випуску “Вестника Харьковского историко­филологического общества). 14. Чепіга І.П. Творчість Іоаннікія Галятовського, українського пись­ менника другої половини XVII ст. Дисертація на одержання вченого ступеня кандидата філологічних наук. – К., 1964. 305 Дмитро Семко (Київ, Україна) Дослідження діяльності представ- ників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М.Ф. Сумцова. Стаття присвячена висвітленню політичної, церковної, громадської, літературно­публіцистичної та поетичної діяльності представників Чернігово­Новгород­Сіверського культурного осередку чернігівського архі єпископа Лазаря Барановича, та архімандрита Єлецького Успенського монастиря Іоанникія Галятовського в працях професора Харківського університету М.Ф.Сумцова. Ключові слова: М.Сумцов, Чернигово‑Новгород‑Сіверський культур‑ ний осередок, історіографія. Дмитрий Семко (Киев, Украина) Исследование деятельности пред- ставителей Чернигово-Новгород-Северского культурного очага в работах Н.Ф.Сумцова. Статья посвящена отражению политической, церковной, обществен­ ной, литературно­публицистической и поэтической деятельности пред­ ставителей Чернигово­Новгород­Северского культурного очага чернигов­ ского архиепископа Лазаря Барановича и архимандрита Елецкого Успен­ ского монастыря Иоанникия Галятовского в работах профессора Харьков­ ского университета Н.Ф.Сумцова. Ключевые слова: Н.Сумцов, Чернигово‑Новгород‑Северский куль‑ турный очаг, историография. Dmytro Semko (Kyiv, Ukraine) Studies of activity of representatives of Cher nigov-Novgorod-Seversky cultural center in the research of М. Sumtsov. The article is devoted to the reflection of political, ecclesiastical, social, literary, journalistic and poetic activities of representatives of Chernigov­ Novgorod­Seversky cultural hearth of Chernigov Archbishop Lazarus Bara­ novych and Archimandrite Uspensky Monastery Eletski Ioanykiy Halyatovskyi in the research of professor at Kharkov University M.Sumtsov. Key words: N. Sumtsov, Chernigov‑Novgorod‑Seversky cultural center, historiography.

Ähnliche Einträge