Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду

Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду

Журнал “Тризуб”, як одне з провідних політичних видань української еміграції, завданням якого була організація національно-політичного життя, задоволення культурних і наукових інтересів та інформування діаспори у Франції, виходив без перерви з жовтня 1925 року по травень 1940 року. Тижневик є важ...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Маврін, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Назва видання:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71515
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду / О. Маврін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 346-356. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71515
record_format dspace
spelling irk-123456789-715152014-12-05T03:02:07Z Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду Маврін, О. Журнал “Тризуб”, як одне з провідних політичних видань української еміграції, завданням якого була організація національно-політичного життя, задоволення культурних і наукових інтересів та інформування діаспори у Франції, виходив без перерви з жовтня 1925 року по травень 1940 року. Тижневик є важливим джерелом для вивчення громадського життя, культурно-освітньої і наукової діяльності української еміграції в міжвоєнний період, висвітлення ключових моментів життєдіяльності як українських громадських об’єднань, так і окремих осіб, що в культурній та науковій галузі досягли чималих успіхів і внесли вагомий внесок у розвиток української культури і науки. Журнал “Тризуб”, как одно из ведущих политических изданий украинской эмиграции, задачей которого была организация национально-политической жизни, удовлетворение культурных, научных интересов и информирование диаспоры во Франции, выходил без перерыва с октября 1925 года по май 1940-го. Еженедельник является важным источником для изучения общественной жизни, культурно-просветительской и научной деятельности украинской эмиграции в межвоенный период, освещения ключевых моментов жизнедеятельности как украинских общественных организаций, так и отдельных людей, достигших в культурной и научной деятельности значительных успехов и внесли весомый вклад в развитие украинской культуры и науки. The Journal “Tryzub”, as one of the leading political periodicals of the Ukrainian emigration, had as an aim organization of national and political life, and also to satisfy cultural, scientific and informational requirements of diaspora in France. It was being published without interruption from October 1925 till May 1940. The Weekly journal is of great importance source for studies of social life, cultural and educational as well as scientific activity of the Ukrainian emigration during the inter-war period in France. Also it is important for presentation of the key moments of both the Ukrainian social organizations’ and outstanding persons’ activity that made a valuable contribution to development of the Ukrainian culture and science. 2010 Article Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду / О. Маврін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 346-356. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71515 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Журнал “Тризуб”, як одне з провідних політичних видань української еміграції, завданням якого була організація національно-політичного життя, задоволення культурних і наукових інтересів та інформування діаспори у Франції, виходив без перерви з жовтня 1925 року по травень 1940 року. Тижневик є важливим джерелом для вивчення громадського життя, культурно-освітньої і наукової діяльності української еміграції в міжвоєнний період, висвітлення ключових моментів життєдіяльності як українських громадських об’єднань, так і окремих осіб, що в культурній та науковій галузі досягли чималих успіхів і внесли вагомий внесок у розвиток української культури і науки.
format Article
author Маврін, О.
spellingShingle Маврін, О.
Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Маврін, О.
author_sort Маврін, О.
title Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду
title_short Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду
title_full Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду
title_fullStr Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду
title_full_unstemmed Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду
title_sort журнал “тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у франції міжвоєнного періоду
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71515
citation_txt Журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду / О. Маврін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 346-356. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT mavríno žurnaltrizubugromadsʹkomujpolítičnomužittíukraínsʹkoíemígracííufrancíímížvoênnogoperíodu
first_indexed 2025-07-05T20:29:48Z
last_indexed 2025-07-05T20:29:48Z
_version_ 1836840270679769088
fulltext 346 Франція на початку 20­х років ХХ ст. була важливим центром української політичної еміграції. Тут був представлений майже увесь спектр українських політичних рухів і напрямів. Українська еміграція у Франції того часу була дуже різнорідною. Найбільш активно укра­ їнські емігранти почали переміщатися до Франції протягом 1923– 1924 років. Особливе становище людей в еміграції спричинило певну спільність інтересів окремих осіб і груп. Необхідність захищати свої інтереси стали тим підґрунтям, на якому з перших років закордонно­ го життя з’являлося прагнення до організаційного єднання. Матері­ альне становище емігрантів було складне, але незважаючи на це, українці розпочали своє організоване життя. Майже одразу відбувся розподіл на три частини: “уенерівці” згуртувалися в Союзі Українських емігрантських Організацій (СУЕО); ліві – залишились в “Українській громаді” Миколи Шаповала, ще лівіші – створили “Союз Українських Громадян у Франції” (СУГУФ). Кожна організація видавала свій дру­ кований орган. Відповідно, українська преса, що виходила у Франції в ті роки відзначалася чітким політичним забарвленням. Симон Петлюра прибув до Парижу у жовтні 1924 року. З його приїздом до столиці Франції сформувався впливовий осередок держав­ ного центру УНР. Державний центр Української Народної Республіки в екзилі закликав до співпраці усіх представників українських емі­ грантських організацій, у тому числі й опозиційних до нього. С. Пет­ люра був впевнений, що необхідно використати друковане слово “для пропаганди, обґрунтування і всесторонього з’ясування ваги української проблеми”[1, с.251]. З цією метою в жовтні 1924 року С. Петлюра разом зі своїми соратниками В. Прокоповичем та П. Чижевським, об­ Олександр МАВРІН (Київ, Україна) журнал “Тризуб” у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду 347 говорили цю ідею – створити часопис, обрати йому назву, розробити чітку програму, визначити засади організації роботи редакції та голов­ ні теми. Планувалося створити журнал, який мав об’єднати розпо­ рошених по світах українців довкола ідеї відродження Української держави. Він вийшов під назвою ”Тризуб“ – символом України. Вста­ новити ім’я художника, що намалював логотип журналу – неможливо. Логотип: державний герб розміщений у сонячному колі, від якого в усі боки розходяться промені. Літери назви “Тризуб” розміщені пів­ колом і помережані українським орнаментом. Цей логотип був не­ змінним протягом усього періоду виходу журналу аж до 1940 року. Журнал “Тризуб” протягом тривалого часу був одним з провідних громадсько­політичних видань української еміграції. Але до цього часу практично відсутні спеціальні історичні дослідження про історію видання цього журналу, його вплив на середовище української емі­ грації, про його внесок у висвітлення різних етапів історії української революції. Тому є велика необхідність подати ґрунтовний джерело­ знавчий аналіз журналу “Тризуб”, який є вкрай важливим для з’ясу­ вання його місця в громадському, політичному житті української емі гра ції у Франції міжвоєнного періоду, в українській журналістиці в цілому та діаспорній зокрема. Вітчизняна і зарубіжна історіографія недостатньо приділяла ува­ ги тижневику “Тризуб”. Комплексне дослідження статей, що друку­ валися в журналі майже не було. Хоча завдання тижневика було орга­ нізувати національно­політичну думку та інформувати діаспору про громадсько­політичне, культурне життя на еміграції та на теренах України. Журнал “Тризуб” був заснований в 1925 році в Парижі Симоном Петлюрою. Виходив без перерви з жовтня 1925 року по травень 1940 року як речник і захисник ідей Української Народної Республіки. Тижневик є важливим джерелом для вивчення громадського життя, культурно­освітньої і наукової діяльності української еміграції в між­ воєнний період. 15 жовтня 1925 року вийшло перше число журналу “Тризуб” – об­ сягом 32 сторінки. У вихідних даних зазаначалось “Тижневик полі тики, культури, громадського життя та мистецтва. Виходить щонеділі в Па­ рижі при участи видатних літературних сил під загальною ре дак цією Вячеслава Прокоповича”. Адміністратором часопису був при зна чений Іл. Косенко. Авторами статей в тижневику були такі відомі особистос­ 348 ті, як С. Петлюра, О. Саліковський, О.Лотоцький, Є. Чика лен ко, В. Са­ довський, О. Шульгин, М. Левицький, В.Королів­Старий. На перших порах діяльності часопис мав великі організаційно­ технічні проблеми. Спочатку редакція журналу знаходилася по вули­ ці Гобелінс, 19 в дешевому готелі для найманих робітників. Через два роки, в жовтні 1927 року – сорокове число тижневика вийшло за новою адресою редакції – вулиця Денферт­Рочерау, 42. Від початку були значні проблеми зі шрифтом. Не знайшлося друкарні, в якій би були українські літери ״і״ ,״ї״ ,״є״ ,״ґ״. Довелось порушувати український правопис і про це читачі були попереджені в передовій статті першо­ го числа. Часопис проіснував більш ніж п'ятнадцять років, виходив що­ тижня, інколи номери були “спарені”, але на це були свої причини: нестача коштів, страйки друкарів, святкові дні. Журнал швидко набув популярності, розширилася мережа передплатників. Спершу часопис можна було купити лише в Парижі: на станціях метро, залізничних вокзалах та у книгарні В. Поволоцького по вулиці Бонапарта, 13. Але вже починаючи з ч. 4, часопис інформує, що передплатити та при­ дбати “Тризуб” можна в США, Канаді, Румунії. Згодом предплатити журнал можна було вже по всій Західній Європі, Північній і Південній Америці, Австралії і, навіть, прочитати в Радянській Україні, проте за це можна було потрапити до в'язниці. “Тризуб” швидко здобув і заслужений авторитет серед інших періодичних видань. Його публікації часто передруковувалися іншими виданнями. Відомості про наклад, на жаль, відсутні, але видавці ста­ ном на 1931 рік визначили кількість постійних читачів приблизно у 25 тисяч осіб. Останнє число 704­705 вийшло 15 травня 1940. На це були об'єктивні причини: Франція була окупована німецькими війська­ ми, до цього додалися й матеріальні проблеми редакції. Протее в останньому числі часопису мова про припинення виходу журналу не йшла. Журнал став, насамперед, речником Державного центру УНР в екзилі, який знайомив українську еміграцію з його ідейно – політич­ ними засадами і основними цілями діяльності. Основним “кредо” журналу було: “держава вища над партії, нація вища над класи”[2, с. 2]. За своєю тематикою та ідеологічною спрямованістю тижневик був трибуною ліберально­демократичного напрямку української по­ літичної еміграції. 349 Тижневик “Тризуб” мав кілька постійних рубрик: редакційна стаття, публіцистичні, аналітичні матеріали на актуальні теми, “З Ве­ ликої України”, “З нашого життя на еміграції”, “З міжнародного жит­ тя” та інші. Журнал “Тризуб” крім громадсько­політичних статей, приділяв велику увагу культурному побутуванню еміграції та стану культури в Україні. В журналі широко представлена рубрика “Хроніка”, що міс­ тить значний фактологічний матеріал про знаних та маловідомих дія чів, про громадсько­політичне життя в Україні та у діаспорі. Тижневик на своїх сторінках вів активну переписку з читачами. Міститься багато звернень до редакції в справі пошуку знайомих, дехто просив матеріальної допомоги. І. Шовгенів, О. Лотоцький, О. Шуль гин, М. Славінський зверталися до редакції з протестом з при воду трактування особи д­ра Гірса, міністра закордонних справ Чехо­Словаччини. Журнал подавав рекламу про відкриття нових книгарень, про концерти, які відбувалися у Франції, а також, про влаштування кон­ торою “Тризуба” складу української книги, нот, листівок на продаж, реклама інших журналів тощо. Дуже часто вміщувались заклики до пожертви по підписних лис­ тах. Наприклад, підписний лист: “Комітет по вшануванню пам’яти 359 в десяту річницю їх мученицької смерти в Базарі”[3, с.20­22] по­ дає фінансовій звіт про свою діяльність. Часопис подавав реєстри нових книжок (для продажу) в книгар­ ні “Тризуб”. Редакція намагалася на сторінках тижневика по можливості не допускати конфліктів, з’ясовування стосунків, огульної критики, про­ те втриматися від полеміки з іншими часописами, окремими особис­ тостями та організаціями було неможливо. Журнал “Тризуб” редакції інших видань в свою чергу також багато критикували, але редактори намагалися дотримуватися достовірності інформації. Розбіжності в думках, непорозуміння та незгода були чи не най­ більшою проблемою еміграції. Українці поділилися на різні групи, об’єднання, партії і кожна група вважала себе правою. З метою подолання розбрату, 12­13 вересня 1926 року в Румунії було організовано проведення першої Конференції Української Емі­ грації з питання Українського Національно­Політичного Об’єднання. Було зачитано проект платформи об’єднання та резолюцію з цього 350 приводу. В проекті було зазначено, що “останнім актом суверенної волі українського народу було створення уряду УНР”[4, с.20]. Але не всі політичні організації одноголосно підтримали цей документ. Так, українська еміграція Румунії вирішила підтримати лише умовно. Ця невизначена позиція ставила під загрозу прийняття принципового рішення з метою підтримки позиції Центру УНР в умовах гострої політичної й ідеологічної боротьби. Це було не лише питанням стра­ тегії й тактики, а стало б й свідченням політично – державної зрілос­ ті української нації. Другим важливим моментом під час дебатів на конференції була відсутність таких політичних угрупувань, як соціал­ демократів, соціалістів­революціонерів, Союзу українських хліборобів та інших. З подальшої полеміки можна зробити висновок, що єдності серед політичних угрупувань не було. Одні підтримували Державний Центр УНР, інші були проти приєднання до об’єднання Союзу укра­ їнських хліборобів. Згоди на той час знайдено не було. Тимчасовий Комітет УСДРП­Фракції так коментує розбіжності в поглядах Української Соціял­Демократичної Робітничої Партії (Радян­ ської України) на лінію партії УСДРП: Більшовицький режим пригнічує економічне, політичне, культур­ не життя в Україні. Ця ситуація створює відповідні умови для виник­ нення революційного руху, об’єктивну можливість отримати держав­ ну незалежність. Потрібно об’єднатися навколо республікансько­демо­ кратичних сил, розбудити народні маси. Об’єднуючою силою повинен стати державно – політичний центр, а саме, уряд Української Народ­ ної Республіки в екзилі. Цей уряд є для народу втіленням української державної ідеї та продовження державної традиції. З ним одним держави світу можуть говорити як з представником українського на­ роду. Тому 19 квітня 1930 року була заснована УРСРП­Фракція, яка прийняла основною своєю позицією – визнання коаліції чи співпраці всіх українських республікансько­демократичних сил і “визнання уряду Української Народної Республіки, що перебуває на еміграції, за єдине законне правительство України”[5, с.19]. Підписано П. Білін­ ським, К. Голобродським, Г. Дяченком, М. Ковальським, Л. Чикален­ ком та іншими. Редакція “Тризубу” рішуче засуджувала терор і масові репресії в різних країнах, а не тільки в Україні. Виходячи з державних інтересів, часопис висловлював своє ставлення до українських національних мен шин в різних державах. “Українська меншість в кожній державі 351 має авторитетних оборонців в своїх парламентарних представниках”[6, с.1]. Тому втручатися в національні справи інших країн, де прожива­ ють українці не буде. Але українці, що проживають в Галичині, ре­ дакції не байдужі. Це питання піднімалося на міжнародному форумі в Данцигу. Представник уряду УНР О. Шульгин звернув увагу поль­ ської делегації і цілого конгресу на проблему Східної Галичини. За цей виступ п. Шульгина націоналісти охрестили “полоністом”, бо нібито, українцям Галичини живеться краще ніж в Радянській Украї­ ні. “Але хай дарують нам ці панове з “Розбудови Нації”: ні чужинці, ні ми в порівняннях не зацікавлені, бо однією міркою судити і СССР і Польщу неможливо. В першому – це є варварський і безвірний ре­ жим, – а тут же є держава, що входить до складу культурного світу, до Ліги Націй…”[7, с.2­4]. Тижневик “Тризуб” широко висвітлював події в Радянській Укра­ їні. На сторінках часопису і в рубриці “Хроніка” подаються різно­ манітні матеріали про життя українців під більшовиками. В ч. 9(317) за 1932 рік розповідається про новий адміністративний поділ України. На позачерговій сесії ВУЦВКу 9 лютого 1932 року було прийнято по­ станову, в якій Україну розділили на п’ять областей: Харківську, Ки­ ївську, Вінницьку, Одеську і Дніпропетровську. До цього розподілу не увійшов Донецький басейн, також не ввійшла Молдавська автономна республіка. Як пояснюють комуністи, що “створення областей – як безпосередніх підпорних пунктів центрального комітету, має велику політичну і практичну вагу”[8, с. 10]. У випусках журналу за 1932 рік з’являються тривожні повідом­ лення про голод в Україні: Незважаючи на репресії з боку влади та масові арешти у зв’язку з хлібозаготівельною компанією, в Україні посилився спротив селян та зросли антирадянські настрої. Кооперативи не здають план по хлібу. Почалися вбивства комуністів, які примусово забирали збіжжя. Селяни перестали молоти хліб на млинах, щоб не віддавати частину борошна державі. В СРСР приймається ухвала Ради Народних комі­ сарів СРСР разом з ЦК ВКП(б) “Про заходи насіннєвої та харчової допомоги потерпілим від засухи”[9, с.18]. В постанові сказано, що є деякі труднощі з харчуванням і тому, цим районам потрібно надати безвідсоткову грошову і насінням позику. Ця допомога розподіляєть­ ся на Нижній Волзі, Середній Волзі, на Уралі, в Казахстані, Татарії, Башкирії та Західному Сибіру. Серед них України немає. 352 Часопис висвітлює економічну ситуацію в Україні. На Правобе­ режжі знайдено поклади залізної руди, які мають високий відсоток заліза. В той же час в Дніпропетровську, на заводі “Комунар” не ви­ стачає металу для виготовлення сільсько­господарської техніки. Журнал намагався подати різноманітну інформацію про громад­ сько­по лі тичне і культурне, наукове життя в Україні. З відомих причин отримувати повідомлення з України було непросто, але з 1933 року ре дакція знайшла можливість регулярно здобувати інформацію про справи в Україні. Про що проінформувала читачів ч.24(382) за 1933 рік, але про джерела надходження інформації не повідомила. Журнал “Тризуб” регулярно розповідав про життя українців в діаспорі. висвітлювались громадсько – політичне життя, культурне побутування емігрантів – українців. Зокрема журнал сповіщає про відкриття Музею визвольної боротьби України в Чехо­Словаччині, оскільки настала “нагальна потреба в зібранні і збереженні усіх пам’яток крівавої і упертої боротьби нашого народу за своє визволен­ ня та відбудування власної державности”[10, с.23]. Є докладна інфор­ мація про те, що відбувся Другий з’їзд Союзу українських організацій у Франції, що проходив у Парижі 15 – 16 серпня 1925 року. З’їзд за­ слухав доповіді Генеральної Ради про загальний стан Союзу, про Статут і про видання бюлетеню Союзу ( на той час вийшло лише три числа ) і видав резолюцію про довіру до Генеральної Ради. Повідомляє про Союз Українських організацій у Франції, який звернувся до укра­ їнського громадянства із закликом – створити українську бібліотеку. Тижневик подає інформацію про Румунію, де відбувся з’їзд представ­ ниць жіночих товариств меншостей Румунії. На цей з’їзд прибули делегації з Угорщини, Німеччини, українських жіночих товариств з Буковини на чолі з Ольгою Гузар. Виступивши з промовою, О. Гузар розповіла про життя українців в Румунії, про стан шкільної справи на території країни, про бідність українських селян, ставлення влади країни до українців. Доповідь справила велике враження на делегації з’їзду. Друкувалися повідомлення і з США, Канади, Південної Аме­ рики, з Манжурії. В журналі була постійна рубрика “З міжнародного життя”, де розповідалося про життя в інших країнах світу: політичні, економічні та культурні новини. Чимало статей в журнал писав Симон Петлюра. В часописі Голов­ ний отаман подавав не тільки передовиці, а й інші статті під псевдо­ 353 німами та криптонімами, такими як В. Марченко, Л. Котович, В. Са­ левський, О.Р., СИ­ТО. В першому числі вийшла стаття “Перед широким світом” під­ писана В. Марченком. Автор докладно описує, чому відступ Уряду та армії за межі батьківщини, не можна вважати поразкою. “ Ми уважа­ ємо себе ні морально, ні ідейно не розбитими. Поки зберігається у нас ця відпорна сила… доти ми уявляємо собою для ворога потенціальну небезпеку”[11, с.5]. В статті “З приводу українізації Червоної армії” підписану О.Р., автор доводить, як насправді проводиться українізація в військових частинах в Україні. В армії користуються російською мовою, українських новобранців відправляють служити за межі Укра­ їни – в Росію, Середню Азію, на Кавказ. На територію України при­ бувають служити росіяни, білоруси, калмики. “Очевидячки, увесь цей елемент українізації не підлягає” [12, с. 19]. Українізації фактично у війську не існує. С. Петлюра завжди висвітлював найактуальніші теми. Коли 25 травня 1926 року С. Петлюру було вбито в Парижі, то одним з перших часописів, що відгукнувся на цю подію був, звичай­ но, “Тризуб”. Ця смерть сколихнула усю українську громаду не тіль­ ки у Франції, а й по всьому світі. Перше повідомлення про вбивство і похорон С. Петлюри з’явилося в ч. 33 від 30 травня 1926 року. На­ ступне число від 6 червня 1926 року детально висвітлювало похорон, подавалися фотографії з місця вбивства та панахиди, відгуки на смерть від різних організацій з Франції, Німеччини, Польщі, Чехо­Словаччини, Румунії, Болгарії, США, Канади. Журнал “Тризуб” уважно слідкував за ходом слідства. В часопи­ сі від 22 серпня з΄являється постійна рубрика “До судової справи”, в якій ретельно повідомлялося про роботу слідчої комісії. Але з ч.43 від 5 вересня 1926 року рубрика трохи змінила свою назву і називалася “З судової справи”. Матеріали рубрики повідомляли як вів себе на допиті С. Шварцбард, що говорив, яких свідків викликала сторона захисту і яких свідків мала протилежна сторона, як вели себе адвока­ ти з обох сторін. Редакція часопису “Тризуб” почала випускати надзвичайне що­ денне видання, аби детально інформувати читачів про перебіг судової справи. Процес викликав великий інтерес і повідомлення про нього цікавили всіх і в українській діаспорі, і в Україні, і громадян по всьо­ му світі. Редакція поставила перед собою завдання не тільки надавати 354 інформацію про судовий процес, а й зібрати та зберегти для майбутніх поколінь всі повідомлення про суд. Всього вийшло 10 спеціальних номерів журналу “Тризуб: Над­ звичайне щоденне видання”. Вони виходили з 19 жовтня 1927 року по 31 жовтня 1927 року, останній номер 9 – 10 вийшов 1 серпня 1928 року. Логотип часопису не змінився, формат став газетного роз­ міру. У кожному номері було чотири сторінки, а в останньому номері – одинадцять сторінок. В журналі були постійні рубрики, такі як “Про­ цес”, “Із зали суду”, “Спостереження”, “Звіт”, решта рубрик змінюва­ лося. На сторінках журналу вміщено фотографії С. Петлюри, фото­ графія його посмертної маски та фотографія могили, а також рисунки портретів адвокатів, голови суду та прокурора. Сторінки не нуме­ ровані. Журнал “Тризуб” вшановував пам’ять Симона Петлюри не тіль­ ки на своїх сторінках, але й з іншими емігрантськими організаціями, замовляв громадянські панахиди за покійним, покладав квіти на мо­ гилу, допомагав вдові і дочці Головного Отамана. Чимало уваги приділяв часопис і роботі уряду УНР. На той час уряд став центром національної єдності, який намагався впливати на всі ділянки національного життя еміграції. Праця Уряду УНР не об­ межувалася суто офіційною урядовою діяльністю. Багато сил і часу було присвячено громадській і, навіть, революційній роботі. Уряд ви­ ступив з маніфестом до народу з приводу смерті Симона Петлюри, випустив свою відозву в зв’язку з ганебним судовим процесом над С. Шварцбардом, видав декларації з нагоди десятиліття Центральної Ради і засудив процес СВУ та інше. Ці дії мали великий вплив на гро мадян України і еміграції. Вони показали “загальний напрям, да­ ють ідеї, навколо яких розвивається далі боротьба нашого народу за свою державність”[13, с. 2]. Підсумовуючи, слід зазначити, що в умовах еміграції, на теренах Франції, найбільш послідовною й ефективною у справі збереження й поширення державницької ідеології та духу й прагнень періоду націо­ нально­визвольних змагаь виявилась громадсько­політична діяльність Державного центру УНР. Це проявилось, насамперед у визначенні основних напрямків інформаційної діяльності ДЦ УНР в екзилі вже у перші роки діяльності: – розповсюдження серед української еміграції інформації про мету, завдання ДЦ УНР в екзилі; 355 – ознайомлення міжнародних організацій, органів влади, політич­ них сил, громадськості країн Заходу про створення такого органу; – інформування громадян інших країн про український національ­ ний рух та боротьбу українців за відродження незалежності України. Своєю діяльністю в громадсько­політичному житті і на диплома­ тичному фронті, уряд інформував, що існує національний центр, який не перестав діяти в таких важких умовах на еміграції. Основним за­ собом впливу уряду УНР на громадську думку та політичне й куль­ турне життя був журнал “Тризуб”. Джерела та література: 1. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С. Статті. – К., 1993. 2. [Редакційна стаття] // Тризуб. – 1925. – Ч. 1. 3. Комітет по вшануванню пам'яти 359 в десяту річницю їх муче­ ницької смерти в Базарі // Там само. – 1932. – Ч. 1 (309). 4. Геродот Д. До справи національного об'єднання // Там само. – 1926. – Ч. 50. 5. Декларація іниціятивної Групи У.С.­Д.Р.П.­Фракції // Там само. – 1930. – Ч. 27 (235). 6. [Редакційна стаття] // Там само. – 1930. – Ч.38 (246). 7. Ш. О. Передзвони // Там само. – 1930. – Ч. 31 (246). 8. Новий адміністративний поділ України // Там само. – 1932. – Ч. 9 (317). 9. Голод в СССР офыцыйно признаэться // Там само. – 1932. – Ч. 10 (318). 10. Музей визвольної боротьби України // Там само. – 1925. – Ч. 1. 11. Марченко В. Перед широким світом // Там само. – 1925. – Ч. 1. 12. О. Р. З приводу українізації Червоної армії // Там само. – 1925. – Ч. 14. 13. [Редакційна стаття] // Там само. – 1930. – Ч. 36 (244). Олександр Маврін (Київ, Україна) Журнал “Тризуб” у громадсько­ му й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду. Журнал “Тризуб”, як одне з провідних політичних видань української еміграції, завданням якого була організація національно­політичного життя, задоволення культурних і наукових інтересів та інформування діас пори у Франції, виходив без перерви з жовтня 1925 року по травень 356 1940 року. Тижневик є важливим джерелом для вивчення громадського життя, культурно­освітньої і наукової діяльності української еміграції в міжвоєнний період, висвітлення ключових моментів життєдіяльності як українських громадських об’єднань, так і окремих осіб, що в культурній та науковій галузі досягли чималих успіхів і внесли вагомий внесок у розвиток української культури і науки. Ключові слова: Франція, еміграція, “Тризуб”. Олександр Маврин (Киев, Украина) Журнал “Тризуб” в обществен­ ной и политической жизни украинской эмиграции во Франции межвоен­ ного периода. Журнал “Тризуб”, как одно из ведущих политических изданий укра­ инской эмиграции, задачей которого была организация национально­поли­ тической жизни, удовлетворение культурных, научных интересов и ин­ формирование диаспоры во Франции, выходил без перерыва с октября 1925 года по май 1940­го. Еженедельник является важным источником для изучения общественной жизни, культурно­просветительской и научной деятельности украинской эмиграции в межвоенный период, освещения ключевых моментов жизнедеятельности как украинских общественных организаций, так и отдельных людей, достигших в культурной и научной деятельности значительных успехов и внесли весомый вклад в развитие украинской культуры и науки. Ключевые слова: Франция, эмиграция, “Тризуб”. Oleksandr Mavrin (Kyiv, Ukraine) The Journal “Tryzub” in social and political life of the Ukrainian emigration in France during the inter­war period. The Journal “Tryzub”, as one of the leading political periodicals of the Ukrainian emigration, had as an aim organization of national and political life, and also to satisfy cultural, scientific and informational requirements of diaspora in France. It was being published without interruption from October 1925 till May 1940. The Weekly journal is of great importance source for studies of social life, cultural and educational as well as scientific activity of the Ukrainian emigration during the inter­war period in France. Also it is important for presentation of the key moments of both the Ukrainian social organizations’ and outstanding persons’ activity that made a valuable contribution to development of the Ukrainian culture and science. Key words: France, emigration, “Tryzub”.

Схожі ресурси