Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області

Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області

У статті розглянуто початковий етап розміщення примусово евакуйованих (за угодою між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР від 9 вересня 1944 р.) забужан у Запорізькій області на підст...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Клос, А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Schriftenreihe:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71551
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області / А. Клос // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 441-458. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71551
record_format dspace
spelling irk-123456789-715512014-12-07T03:01:39Z Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області Клос, А. У статті розглянуто початковий етап розміщення примусово евакуйованих (за угодою між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР від 9 вересня 1944 р.) забужан у Запорізькій області на підставі документальних матеріалів, які охоплюють період осені-зими 1944 р. В статье рассмотрено начальный этап размещения принудительно эвакуированных (по соглашению между правительством УССР и Польским комитетом национального освобождения об эвакуации украинского населения с территории Польши и польских граждан с территории УССР от 9 сентября 1944 г.), забужан в Запорожской области на основании документальных материалов, которые охватывают период осени-зимы 1944 г. In the article the initial stage of placing is discredited forcedly evacuated (on agreement between the government of USSR and by the Polish Committee of National Liberation about evacuation of the Ukrainian population from territory of Poland and Polish citizens from territory of USSR on 9th of September, 1944), zabuzhan in the Zaporozhian district on the basis of documentary materials which engulf the period of the autumn-winter 1944. 2010 Article Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області / А. Клос // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 441-458. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71551 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті розглянуто початковий етап розміщення примусово евакуйованих (за угодою між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР від 9 вересня 1944 р.) забужан у Запорізькій області на підставі документальних матеріалів, які охоплюють період осені-зими 1944 р.
format Article
author Клос, А.
spellingShingle Клос, А.
Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Клос, А.
author_sort Клос, А.
title Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області
title_short Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області
title_full Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області
title_fullStr Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області
title_full_unstemmed Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області
title_sort початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в запорізькій області
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71551
citation_txt Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області / А. Клос // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 441-458. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT klosa počatkovijetaprozmíŝennâprimusovoevakujovanihzabužanvzaporízʹkíjoblastí
first_indexed 2025-07-05T20:31:15Z
last_indexed 2025-07-05T20:31:15Z
_version_ 1836840361219063808
fulltext 441 У 1944–1946 рр. на підставі угоди між урядом Української Радян­ ської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національ­ ного Визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР від 9 вересня 1944 р. [1, арк. 1–12] (Люблінська угода) відбулась примусова евакуація до УРСР забужан – польських “громадян української, білоруської, росій­ ської та русинської національностей” [1, арк. 1–12], які, також, в одних і тих же документах на загал означалось, як “українське населення” [1, арк. 1–12]. Маючи різні назви вони складали єдину етнічну групу за походженням, мовою, культурою та належністю до східного обряду. Ці польські громадяни складали національну меншість Речі Поспо­ литої Польської і до застосування репресії – примусової евакуації, у 1944–1946 роках, до УРСР, проживали в межах Польської держави на своїх споконвічних руських (українських) землях Холмщини, Під­ ляшшя, Лемківщини, Надсяння. Вивчення комплексів документів щодо примусової евакуації польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей у 1944–1946 рр. та заходів органів влади УРСР з їх інтеграції в місцях поселення в примусовій евакуації на Наддніпрян­ щині, що зберігаються в фондах українських архівів, є актуальним і важливим дослідженням з новітньої історії України, недоступним за часів СРСР через обмеження та секретність. Опрацювання цих джерел дозволяє більш повно відтворити картину репресій здійснених радян­ ською тоталітарною системою, розширивши її фактичним матеріалом щодо акції з примусової евакуації – репресії за етнічною ознакою польських громадян української, білоруської, російської та русинської Андрій КЛОС (Нікополь, Україна) Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області 442 національностей на підставі Люблінської угоди від 09.09.1944 р. Саме ця акція докорінно змінила долю майже півмільйона польських грома­ дян української, білоруської, російської та русинської національностей у середині XX ст. та їх нащадків у наступний період, призвівши до порушення прав і свобод людини та громадянина, втрати Батьківщи­ ни, приватного майна та тяжких страждань. Це, за своїми сутнісними ознаками, співвідносно з такими репресіями радянської тоталітарної системи, як розкуркулення та заслання на примусові роботи трудово­ го селянства, депортацією народів­громадян СРСР і репресіями проти інших польських громадян, а також з заходами проведеними нациста­ ми з вивезення громадян окупованих країн на примусові роботи до Німеччини. Подібні розвідки сприяють формуванню об’єктивного бачення перебігу та обставин примусової евакуації 1944–1946 рр. у фазі розмі­ щення та інтеграційних заходів, що проводились радянською владою щодо забужан в місцях поселення в примусовій евакуації в регіонах УРСР. А також, надають можливість з’ясувати коло причин застосу­ вання даної акції, що є підставою для відновлення історичної спра­ ведливості, щодо однієї з репресованих радянською тоталітарною системою в часи Другої світової війни та повоєнний період етнічних груп, реабілітація якої не проведена ще і до сьогодення. Актуальність статті зумовлена тим, що дана проблема має недостатнє опрацювання в сучасній українській історіографії, не зважаючи на те, що кількість примусово евакуйованих за Люблінською угодою від 09.09.1944 р. в УРСР складає лише за офіційною оцінкою 482.880 осіб [2, арк. 34]. Мета дослідження – на підставі вивчення архівних джерел, що зберігаються у фондах Державного архіву Запорізької області (далі – ДАЗО) та Центрального державного архіву вищих органів державної влади і органів державного управління України (далі – ЦДАВОУ) ви­ світлити перші постанови керівництва УРСР та області щодо розмі­ щення примусово евакуйованих забужан в місцях спеціального по­ селення на Наддніпрянщині та безпосередньо в Запорізькій області. З даної теми, щодо документів Державного архіву Запорізької області, є окрема стаття Бондаря В. та Величко О. “Українські пере­ селенці з Польщі на теренах Запорізької області 1944–1946 рр. (ори­ гінальні документи з фондів Держархіву Запорізької області)” [3, с. 200–218], в якій у науковій оббіг введено 16 документів зі справ фондів ДАЗО: ф.п­102, оп.1, спр.1085, 1109, 1168, 1213, 1216; ф.п­102, 443 оп.2, спр.127, 244; ф.р­182, оп.4, спр.56, 57, 62; ф.р­488, оп.7, спр.6; ф.р­1944, оп.2, спр.31, 33. Ці документи вибірково висвітлюють спектр актуальних проблем з якими зіткнулись забужани в радянській дій­ сності у 1945–1946 рр. В нашій статті запропоновано розгляд документального матеріа­ лу більш раннього періоду, який охоплює початковий етап примусової евакуації – осінь­зиму 1944 р., та робиться спроба на його підставі з’ясувати мотиви проведення радянською тоталітарною системою акції на підставі Люблінської угоди від 09.09.1944 р. На нашу думку однією з причин примусової евакуації забужан була гостра потреба радянської держави в якісній, але дешевій робочий силі у зв’язку з нестачею трудових резервів пов’язаною, як з довоєнними репресіями з розкуркулення та заслання трудового селянства і репресі­ ями за етнічною ознакою, так і з обставинами викликаними Другою світовою війною, яка кривавим ураганом пронеслась з Заходу на Схід і у зворотному напрямку по широкій смузі західних регіонів СРСР охопивши повністю території радянських житниць УРСР та БРСР. Підтверджує цей факт щодо спорожніння, зокрема, німецьких колоній додаток до “Справки о наличии свободных мест в восточных областях УССР на 15.ХI­1944 года”, що була адресована заступнику голови РНК УРСР Старченко В.Ф. начальником Управління при РНК УРСР по справам евакуації розселення В.Івановим від 17.10.1944 р.: “Размещение в областях УССР крестьян, переселяющихся из районов Польши. По сообщению облорганизац. можно разместить в свободн. домах немецких колоний (в тыс. человек): Днепропетровская – 3,5, Запорожская – 24,0, Хер­ сонская – 8,0, Николаевская – 20,0, Одесская – 20,0. При­ мечание: Размещение переселяемых из Польши украинцев в Днепропетровской, Запорожской, Херсонской, Николаев­ ской и Одесской областях запроектировано в домах бывших немецких колоний. В одной свободной постройке намечено вселить семью в составе 4 человек”. [4, арк. 185]. Примусово евакуйованих розміщували у будин ках, що були за­ лишені виселеними з території Запорізької області під час репресій німцями, болгарами, греками та ін. [3, с. 201]. Для реалізації розміщення примусово евакуйованих польських громадян української, білоруської, російської та русинської національ­ 444 ностей в УРСР був розісланий лист голови Ради народних комісарів УРСР, секретаря ЦК КП(б)У М.С. Хрущова №53/320в від 24.10.1944 р. до голів виконкомів облрад та секретарів Обкомів КП(б)У Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської, Запорізької (не вказана Одеська) областей у якому ставилось до відома: “В соответствии с соглашением Правительства Украинской ССР и Польским Комитетом Национального освобождения “Об эвакуации украинского населения”, часть украинского населения, которая изъявит свое согласие эвакуироваться в Южные районы УССР и поселится в колхозах, будет раз­ мещаться путем допреселения его в существующие колхозы Вашей области. Срок прибытия населения на территорию Вашей области установлен с 15 октября 1944 года по 1 фев­ раля 1945 г. Учитывая государственную важность данного мероприятия наметить план расселения и хозяйственного устройства этих семей (хозяйств) в существующих колхозах области. Оформление членством в колхозе прибывшей в порядке эвакуации из Польши семьи (хозяйства) должно производиться в полном соответствии с принятым Уставом сельхоз артели по данному колхозу” [4, с. 135–136]. Тобто, від самого початку радянська влада бачила у примусово евакуйованих польських громадянах української, білоруської, росій­ ської та русинської національностей потенційних колгоспників, які на рівні з уже наявними, стануть дармовою робочою силою та основою економічної могутності режиму. Тому й планувалось переважну масу примусово евакуйованих розмістити саме у вище перерахованих об­ ластях з уже існуючою системою колгоспної праці. Найбільш раннім документом, що стосується цього питання в ДАЗО фонд ф. р­1335 оп. 9 Постанови Ради Народних Комісарів УРСР, у справі № 21 є “Постановление № 1678 Совета Народных Комисаров УССР и Центрального Комитета КП(б) 15 декабря 1944 года: О по­ дготовке к приему, размещению и устройству украинского населения, эвакуируемого с территории Польши, и утверждении плана расселе­ ния”. Ця постанова починається з наступного: “Придавая исключительное политическое и хозяйственное значение делу эвакуации украинского населения с террито­ рии Польши на территорию Украинской ССР, Совет Народ­ 445 ных Комиссаров УССР и Центральный Комитет КП(б)У считают необходимым обратить особое внимание исполко­ мов Облсоветов и обкомов КП(б)У на важность своевре­ менного проведения мероприятия по подготовке к приему и расселению и хозяйственному устройству эвакуируемого украинского населения” [5, арк. 206]. Таким чином, примусовій евакуації забужан надавалось “исключи­ тельное политическое и хозяйственное значение”. Виключним полі­ тичним значенням було – очищення споконвічних руських (українських) земель – Холмщини, Підляшшя, Лемківщини, Надсяння, які за ли шались у межах повоєнної Польської держави, від національної меншини – польських громадян української, білоруської, російської і ру синської національностей. Це констатує “Заключительный отчет Глав ного Упо­ лномоченного Правительства Украинской Советской Со циа листической Республики по эвакуации украинского населения с территории Польши о выполнении Соглашения от 9­го сентября 1944 го да между Правитель­ ством Украинской ССР и Польским Комитетом Националь ного Осво­ бождения об эвакуации украинского населения с территории Польши” від 14.02.1947 р. секретарю Центрального Комітету КП(б)У Д. С. Корот­ ченку, в якому підкреслено: “Согла шение явилось прекрасным разреше­ нием вопроса о национальном мень шинстве в Польше и подготовляло почву к незыблемости новых государственных границ между Советской Украиной и демократической Польшей.” [2, арк. 145]. А також, катего­ рично сформульовано у “Відозві до українського населення Люблінсько­ го воєводства” виданій в Любліні у травні 1946 року Люблінським воє­ водою В. Рузгою: “Питання про національні меншості не повинно іс­ нувати в Польщі” [6, арк. 367]. Економічною ж метою було використання забужан на примусових роботах в колгоспах УРСР, які у зв’язку з лихоліттями Другої світової вій ни потребували робочих рук. Про їх нестачу в колгоспах, радгоспах та МТС свідчить в справі “Постановление Совета Народных Комисаров СССР № 310 от 26 марта 1944 г. “О порядке мобилизации на сельско хо­ зяйственные работы в колхозы, совхозы и МТС трудоспособного на­ селения городов и сельских местностей 1944 году”, де зазначається: “Совет Народных Комисаров Союза ССР постановляет: Сохранить на 1944 год установленный Постановлением Совнаркома Союза ССР и ЦК ВКП(б) от 13 апреля 1942 г. 446 № 507 порядок мобилизации на сельхоз работы в колхозы, совхозы и МТС трудоспособного населения городов и сель­ ских местностей” [7, арк.64]. Документ явно свідчить про нестачу робочої сили у сільському господарстві СРСР, яку намагались компенсувати додатковими резер­ вами. У Постанові №1678 також повідомляється, що: “Проведенной на местах проверкой состояния подготовки к приему, размещению и устройству украинского населе­ ния, эвакуируемого с территории Польши в Николаевской, Днепропетровской, Запорожской, Одесской и Херсонской областях установлено, что там, где исполкомы райсоветов и райкомы КП(б)У своевременно подготовились к приему и хозяйственному устройству эвакуируемых семей, прием и расселение эвакуируемого из Польши украинского на­ селения проходит удовлетворительно” [5, арк. 206]. Треба зазначити, що ставлення зі сторони органів радянської влади УРСР до примусово евакуйованих забужан мало суто спожи­ вацький характер, про що констатовано у цьому ж документі: “Наряду с этим, Совнарком УССР и ЦК КП(б)У отмечают, что в ряде районов Днепропетровской, Запорожской и Хер­ сонской областей имеет место невнимательное и формальное отношение к прибывающим в порядке эвакуации семьям, к их приему и хозяйственному устройству в колхозах. Прибыв­ шие эвакуированные семьи по несколько дней ожидают на станциях перевозки их на места в колхозы. Помеще ния и квартиры для них заранее не подготовлены, массово­разъяс­ ни тельная работа среди прибывшего населения про водится недостаточно. В Мелитопольском районе, Запорожской об­ ласти, Синельниковском и Сталинском районах Днепропе­ тровской области, исполкомы райсоветов и райкомы КП(б) У этих районов, только с прибытием эвакуированных разос­ лали актив в колхозы для установления, какое количество семей и в каких колхозах можно расселить” [5, арк. 206]. І лише на фоні цих явних проблем, що тривали вже більш ніж місяць, з часу прибуття перших примусово евакуйованих польських 447 громадян української, білоруської, російської та русинської національ­ ностей до УРСР ще у першій половині листопада, вирішується: “В целях своевременной подготовки к приему и расселении вновь прибывающего эвакуированного из Польши украин­ ского населения, Совет Народных Комиссаров УССР и Центральный Комитет КП(б)У ПОСТАНОВЛЯЮТ: 1. Утвердить предоставленный Управлением по делам эваку­ ации при Совнаркоме УССР план расселения в областях УССР всего учтенного к эвакуации на 1 ноября 1944 года Главным Уполномоченным Правительства УССР с террито­ рии Польши украинского населения согласно приложе­ нию 1. 2. Обязать председателей исполкомов Облсоветов депутатов трудящихся и секретарей обкомов КП(б)У: а. в соответствии с планом, утвержденным пунктом 1 на­ стоящего постановления, до 25 декабря 1944 года подгото­ вить места для поселения в колхозах области; в. провести массовою работу по разъяснению устава сель­ хозартели, оказывая всемерную помощь в скорейшем при­ еме их в члены колхозов и предоставлении им приусадебных участков, в соответствии с уставом сельхозартели, по каж­ дому колхозу” [5, арк.207]. Тобто, найшвидший прийом польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей до колгоспу і мав “исключительное хозяйственное значение” для радянської систе­ ми, яка і вчинила злочин примусової евакуації з метою примусового використання забужан у системи колгоспного господарювання, як дармової робочої сили. Сумська, Полтавська, Харківська, Ворошиловградська, Сталінська і Кіровоградська області також були призначені для прийому приму­ сово евакуйованих польських громадян української, білоруської, ро­ сійської та русинської національностей: “7. Разрешить исполкомам Облсоветов депутатов трудящих­ ся Сумской, Полтавской, Харьковской, Ворошиловградской, Сталинской и Кировоградской областей организовать в аппарате исполкомов Облсоветов сектора по расселению украинского населения, эвакуируемого с Польши, в составе 4­х работников, согласно приложению 2”. [5, арк.208]. 448 До цього дня в апараті виконкомів Облради не було секторів з розселення примусово евакуйованих: “8. Просить Государственную Штатную Комиссию при СНК СССР утвердить установленные штаты секторов по рассе­ лению в аппаратах исполкомов Облсоветов депутатов тру­ дящихся” [5, арк.208]. Далі подаються додатки до Постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У [5, арк.209]: “Приложение 1 к постан. СНК УССР и ЦК КП(б)У № 1678 от 15 декабря 1944 года. План расселения в областях Украинской ССР всего учтен­ ного к эвакуации на 1 ноября 1944 года Главным Уполномо­ ченным Правительства УССР с территории Польши украин­ ского населения. №№ пп Наименование областей поселения Количество семей/хозяйств В них душ населения 1. Сумская 2714 10856 2. Полтавская 3000 12280 3. Харьковская 5600 22311 4. Ворошиловградская 8729 35766 5. Сталинская 7293 29045 6. Запорожская 8283 33198 7. Днепропетровская 8169 32882 8. Кировоградская 5557 22300 9. Николаевская 7771 31021 10. Одесская 3086 12344 11. Херсонская 6350 25637 Итого по восточным областям УССР 66552 267640 12. Волынская 1752 7104 13. Ровенская 1623 6483 14. Дрогобыческая 1584 6278 15. Львовская 1797 7155 16. Станиславская 1500 6030 17. Тернопольская 1298 5116 Итого по западным областям УССР 9554 33166 Всего по УССР 76106 305806 449 Дана таблиця не лише надає інформацію щодо планованої кіль­ кості розселення примусово евакуйованих по всім областям УРСР, але і опосередковано інформує про масштаби застосування тиску на поль­ ських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей в місцях їх постійного проживання в межах Речі По­ сполитої Польської зі сторони всіх зацікавлених у цьому сторін вже на початковому етапи примусової евакуації, що виключає розпопуля­ ризований тоталітарною пропагандою аспект добровільності перебігу даної евакуації. Наступним є “Приложение 2 к постан. СНК УССР и ЦК КП(б)У № 1678 от 15 декабря 1944 года. ШТАТНОЕ РАСПИСАНИЕ сектора по расселению эвакуируемого из Польши украинского населения аппа­ рата исполкомов Сумского, Полтавского, Харьковского, Кировоград­ ского, Ворошиловградского и Сталинского Облсоветов” [5, арк. 210]: №№ пп Наименование должностей Количество Должностной оклад в месяц 1. Начальник сектора 1 800 2. Старший инспектор 1 650 3. Инспектор 2 550 Итого 4 2550 Треба звернути увагу, що керівні органи УРСР, як складової СРСР, роблять розпорядження про виділення значного матеріального потен­ ціалу та фінансових об’ємів для проведення примусової евакуації поль­ ських громадян української, білоруської, російської та русинської на­ ціональностей в той час коли триває Друга світова війна і ці засоби дуже потрібні для її ведення. Відбуваються транспортні витрати на пере­ везення польських громадян української, білоруської, російської та ру­ синської національностей, в облрадах створюються “Сектори з роз­ селення евакуйованого з Польщі українського населення” на роботу кожного з яких щомісячно виділяється 2550 радянських карбованців. Напрошується лише один висновок, що примусово евакуйовані польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей, за розрахунками авторів проекту примусової еваку­ ації за Люблінською угодою, в результаті її здійснення, повинні були принести настільки високий економічний ефект своєю діяльністю в УРСР, який би перекрив ці витрати та приніс надприбуток. Цей ефект 450 звичайно ж був досягнутий застосуванням забужан на примусових роботах у колгоспах. Інше будь­яке благодійне трактування цієї акції, в форматі турботи про польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей, не витримує критики з точ­ ки зору принципових засад людожерської сутності тоталітарного ре­ жиму СРСР. Вже на середину листопаду в Запорізькій області нараховувався значний контингент примусово евакуйованих забужан, про що свідчить довідка надана Секретарю ЦК КП(б)У Д. С. Коротченку: “По сообщениям заведующего сельхозотделом Запорожско­ го обкома КП(б)У тов. Савенко. На 15 ноября 1944 года в область прибыло 226 хозяйств украинского населения с территории Польши, в том числе: 5.ХI – прибыло 56 се­ мейств, которые размещены в колхозах Куйбышевского района. 10.ХI ­ прибыло 68 семейств, которые размещены в колхозах Запорожского сельского района. 12.ХI – прибыло 102 семьи, которые размещены в колхозах Запорожского сельского района. Каждая семья в среднем привезла с собой по одной лошади и одной корове” [4, арк.186]. Наступна довідка начальника Управління при РНК УРСР по справам евакуації і розселення українського и польського населення Б. Іванова на ім’я заступника Голови РНК УРСР В. Ф. Старченка ін­ формує: “По состоянию на 23 ноября 1944 года на территорию Укра­ инской ССР прибыло в порядке эвакуации с территории Польши украинского населения (563 вагона) семей (хо­ зяйств) – 919, в них душ 3223. Эвакуированные привезли с собой крупного рогатого скота 868 голов, лошадей 571, свиней 55. Прибывшее с территории Польши украинское население резмещено: в Запорожской области (вагонов 376) семей 627, в них душ – 2270, с ними крупного рогатого скота – 586 голов, лошадей – 404; в Днепропетровской об­ ласти (вагонов 145) семей 242, в них душ 786, с ними круп ного рогатого скота 233 голов, лошадей 139, свиней 41; в Николаевской области (вагонов 42) семей 50, в них душ 167, с ними крупного рогатого скота 49 голов, лошадей 28, свиней 14” [4, арк.188]. 451 Таким чином можна бачити, що на початковому етапі основна маса примусово евакуйованих направляється в три області – Запо­ різьку, Дніпропетровську та Миколаївську, притому домінуючою за кількістю примусово евакуйованих забужан була Запорізька область. Оскільки переважна більшість переселенців були селянами, то місце­ ве керівництво змушувало їх вступати до колгоспів, здебільшого це здійснювалося без їхньої на те згоди: насамперед усуспільнювались коні, інша худоба, сільгоспреманент [3, с. 201]. Цей фактаж щодо при­ мусу вступу до колгоспу і усуспільнювання коней, худоби, сільгоспре­ маненту примусово евакуйованих польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей підкреслено аналогічний зі злочинною акцією з розкуркулення трудового селянства та примусового втягнення до колгоспів, який був завершений в СРСР у 1930 році суцільною колективізацією, але спрямований вже проти іноземних громадян. Цікавим щодо дослідження питання розселення примусово ева­ куйованих у 1944–1946 роках забужан в Запорізькій області в озна­ чений період серед архівних матеріалів Виконавчого Комітету Запо­ різької обласної Ради депутатів трудящих (облвиконкому), які збері­ гаються у фонді ф. р­1335, оп. 14 є Протоколи засідань виконкому. В справі №27 зустрічаємо найбільш ранній з виявлених документів щодо розселення примусово евакуйованих забужан – “Постановление Ис­ полкома Запорожского областного Совета депутатов трудящихся и бюро Обкома КП(б)У № 809­а от 21 ноября 1944 года. г. Запорожье “О подготовке, приеме и размищении прибывающих из Польши переселенцев­украинцев” [8, арк. 131]. Цей документи починається з критики діяльності Райкомів і Рай­ виконкомів області: “Исполком Облсовета и Бюро Обкома КП(б)У отмечают, что многие Райкомы и Райисполкомы не серьезно отнеслись к выполнению решения бюро Обкома и Облисполкома о подготовке к приему и размещению переселенцев­украинцев из Польши. До сего времени не подготовились к приему и размещению переселенцев – В.Токмакский, Андреевский, Черниговский, Н.Василевский и другие районы. Подобран­ ные жилые помещения не утеплены, топливо не подвезено”. [8, арк.131]. 452 Треба врахувати, що 21 листопада це вже пізня осінь досить холодна пора року в Запорізькій області, не говорячи вже про саму зиму, яка наступала зі своїми морозами і житлові приміщення, які не були утеплені, а також не підвезене паливо це те, що могло призвести до серйозних страждань прибуваючих примусово евакуйованих. Само­ стійно на місцях поселення в примусовій евакуації в УРСР польських громадян української, білоруської, російської та русинської національ­ ностей облаштуватися і загосподарювати не могли, тому що тут вони не мали приватної власності, вона була залишена в місцях постійного проживання на терені Польської держави. Таким чином забужани по­ падали в пряму залежність від радянських органів місцевого самовря­ дування та голів колгоспів, яким належало все в сільській колективі­ зованій місцевості. Але як з’ясовується з вищенаведеного останні ігнорували елементарні потреби пограбованих в результаті акції з примусової евакуації польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей. Найбільш вразливою кате­ горією були діти примусово евакуйованих, які отримували психоло­ гічний стрес, моральні та фізичні страждання в результаті зміни уста леного місця проживання, тривалої і важкої дороги та побутових незручностей на новому місці поселення в примусовій евакуації. Але як бачимо це мало обходило керівників радянської системи, які, як правило, вище за все ставила лише власну вигоду, не зважаючи на жодні жертви, як це видно з подальшого тексту цього документу: “Первое поступление, прийом и размещение переселенцев в Запорожском, Мелитопольском и Осипенковском районах показывает, что отдельные Райкомы и Райисполкомы не поняли политической важности этого вопроса и проявляют недостаточную организованность в размещении переселен­ цев, как это имеет место в Мелитопольском районе, где совершенно не подготовили помещения и руководство ра­ йона проявило полную беззаботность в прийоме переселен­ цев. Среди прибывших переселенцев не проводится масово­ разяснительная работа, отсутствует информация, Райкомы КП(б)У и Райисполкомы не знают материальное и имуще­ ственно состояние переселенцев”. [8, арк.131]. Що вказує на те, що для місцевої районної влади примусово еваку йовані були обтяжливою турботою, що потребувала додаткової уваги. 453 “Исполком Облсовета и Бюро Обкома КП(б)У постанов­ ляют: 1. Утвердить план размещения переселенцев в колхозах, на ноября­декабрь месяц с. г. в количестве 2649 семейств – 9920 человек (по районам прилагается). 2. Указать секретарю Мелитопольского РК КП(б) В т. Бан­ дуристому и председателю райисполкома т.Тюкову на без­ ответственное отношение с их стороны к принятию и раз­ мещению переселенцев и потребовать немедленно устра­ нить допущенные ошибки в этом вопросе. 3. Обязать председателей Райисполкомов, секретарей рай­ комов КП(б)У: в) при отсутствии отдельных помещений временно размес­ тить эвакуированные семьи в домах колхозников с согласия последних, утеплить их и подвезти топливо. г) Оказать всемерную помощь эвакуированным семьям в хозяйственном их устройстве в колхозах, а также в скорей­ шем приеме их в члены колхоза. 5. Обязать Райкомы КП(б)У и Райисполкомы организовать систематическое проведение агитационно­массовой работы среди переселенцев, выделив для этой цели лучших агита­ торов, организовать разъяснение прибывающим переселен­ цам значение колхозного хозяйства, изучение устава сель­ хозартели и т. п. 6. Предложить секретарям Райкомов КП(б)У лично участво­ вать во встрече прибывающих переселенцев, повседневно интересоваться их бытовым и хозяйственным устраиванием, имея в виду, что вопрос о приеме, размещении и хозяйствен­ ном устройстве переселенцев имеет важное политическое и хозяйственное значение” [8, арк. 131–132]. Вище перераховані пункти показують те, що примусово евакуйо­ вані польських громадян української, білоруської, російської та ру­ синської національностей були цікаві для радянського керівництва, лише як робоча сила в колективізованому сільському господарстві. Акцентовано це було прописано у фразах: “в скорейшем приеме их в члены колхозов”, “разъяснение прибывающим переселенцам значения колхозного хозяйства, изучение устава сельхозартели”, “вопрос о при­ еме, размещении и хозяйственном устройстве переселенцев имеет важное политическое и хозяйственное значение”. 454 Дані дії за своє суттю є тотожними до примусових робіт, на яких використовувались іноземні громадяни вивезені нацистами до Німеч­ чини в роки Другої світової війни, тим більше, що акція примусової евакуації польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей за угодою між урядом УРСР і ПКНВ про евакуацію українського населення з території Польщі і польських гро­ мадян з території УРСР від 9 вересня 1944 р. була укладена за часів тієї ж Другої світової війни. Ці дії, вчинені зі сторони державних орга­ нів УРСР, явно підпадають під категорію – військові злочини та злочи­ ни проти людяності, які були визначені в Статуті Міжнародного Нюрн­ берзького військового трибуналу 8 серпня 1945 р. в статті 6: “b) военные преступления увод в рабство или для других целей гражданского на­ селения оккупированной территории; ограбление общественной или частной собственности; разорение, не оправданное военной необходи­ мостью, и другие преступления; c) преступления против человечности: порабощение, ссылка и другие жестокости, совершенные в отношении гражданского населения до или во время войны, или преследования по политическим или религиозным мотивам в целях осуществления или в связи с любым преступлением, подлежащим юрисдикции Три­ бунала, независимо от того, являлись ли эти действия нарушением внутреннего права страны, где они были совершены, или нет. Руково­ дители, организаторы, подстрекатели и пособники, участвовавшие в составлении или в осуществлении общего плана или заговора, направ­ ленного к совершению любых из вышеупомянутых преступлений, несут ответственность за все действия, совершенные любыми лицами в целях осуществления такого плана” [9, с. 763–770]. У цій же Постанові № 809­а вказано планову кількість сімей і осіб примусово евакуйованих забужан по районам Запорізької облас­ ті на листопад­грудень 1944 р.: “Приложение № 1. Распределение семейств переселенцев по районам области [8, арк. 133]: Наименувание районов Количество семейств Количество душ Запорожский 500 2000 Красноармейский 100 399 Н.Николаевский 200 817 Куйбышевский 300 1215 455 Черниговский 400 1215 В.Токмакский 200 817 Михайловский 200 816 Мелитопольский 150 615 Осепенковский 100 407 Гуляйпольский 100 407 Пологовский 100 406 Ореховский 199 806 Всеого 2649 9920 Наступним документом який стосується примусово евакуйованих забужан є “Рішення виконкому Запорізької обласної Ради депутатів трудящих № 810 від 22 листопада 1944 року. м. Запоріжжя. “Про утворення в апараті Облвиконкому Сектору по розселенню Україн­ ського населення евакуйованого з Польщі”: “Відповідно до постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 17­го листопада 1944 р., Виконком Облради депутатів трудящих рішає: 1. Утворити в апараті Виконкому Облради Сектор по роз­ селенню українського населення, що евакуюється з Польщі в кількості 4­х працівників і підпорядкувати голові облви­ конкому. 2. До остаточного опреділення структури сектору штатною Комісією, затвердити нижче зазначений штат і посадові оклади: Начальник сектору…. ­ 1000 крб. на місяць Ст. Інспектор ……...... ­ 700 ­//­ Інспектор …………… ­ 600 ­//­ Секретар­друкарка … ­ 300 ­//­ 3. Призначити начальником Сектору тов. Ніконова Іван Івановича, звільнивши його від роботи в Облкомунгоспі. 4. Доручити тов. Ніконову негайно укомплектувати апарат сектору відповідними працівниками, розробити і внести на розгляд Виконкому Облради міроприємства по забезпечен­ ня розселення українського населення з Польщі в колгоспах області” [8, арк.134]. 456 З вказаного документу випливає, що він був створений на під­ ставі постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 17­го листопада 1944 р. Але на той час процес примусової евакуації вже тривав і в Запорізьку область вже прибували перші ешелони з забужанами – “Уже 1­го ноября 1944 года был отправлен первый эшелон с эвакуируемыми из села Стрельцы, Грубешувского района, состоявший из 28­ми вагонов, в которых было отправле но 78 хозяйств, насчитывающий 290 человек. Эшелон был отправлен со станции Владимир­Волынский с назначе­ нием на станцию Ново­Хортица, Запорожской области” [2, арк. 26]. А також пригадаймо, вже наведену інформацію, що до колгоспів Куй­ бишевського району Запорізької області перші примусово евакуйова­ ні забужани прибули вже 5 листопада 1944 року [4, арк. 186]. Але владою не було ще створено органів, які б, безпосередньо, займались прийомом, розміщення та облаштуванням примусово ева­ куйованих польських громадян. Цей факт лише підкреслює спожи­ вацький характер ставлення щодо забужан зі сторони державних ор­ ганів УРСР, які не обтяжували себе зайвими клопотами щодо дешевої робочої сили прибуваючої на її територію. Зміст розглянутих документів засвідчує, що примусово евакуйо­ вані на підставі Люблінської угоди від 09.09.1944 року, польські гро­ мадяни української, білоруської, російської та русинської національ­ ностей на момент прибуття до безпосереднього місця поселення в примусовій евакуації в межах УРСР восени – зиму 1944 р., були по­ ставлені у тяжкі моральні та матеріальні умови, через абсолютну не готовність місцевих органів до прийняття примусово евакуйованих в плані створення нормальних умов життєдіяльності, що пов’язане, як з існуванням самої радянської системи взагалі так і з колгоспним ти­ пом господарюванням, який передбачав лише використання трудово­ го потенціалу людей, а не їх добробут. Органи по безпосередньому прийому, розміщенню та облаштуванню примусово евакуйованих польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей на момент прибуття перших партій примусово ева­ куйованих не були створені, що приносило важкі матеріальні, а з ними і моралі страждання. Таким чином, архівні документи, що висвітлюють початковий етап розміщення примусово евакуйованих за Люблінською угодою від 09.09.1944 р. польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей в Запорізькій області є важливим дже­ 457 релом, що розширює інформаційну базу опису історичної долі при­ буваючих на поселення в примусовій евакуації польських громадян української, білоруської, російської та русинської національностей в даному регіоні УРСР. Практичним застосуванням може бути перспек­ тивне використання даної інформації у більш широкому дослідженні та подальше опрацювання архівних матеріалів з викладеного питання у означеному ключі, а також використання даної інформації, як до­ даткової підстави для реабілітації даної групи жертв політичних ре­ пресій радянської тоталітарної системи. Джерела і література: 1. ЦДАВОУ, ф. р­4959, оп.1т1, спр. 1. 2. ЦДАВОУ, ф. р­1, оп. 23, спр. 4356: Заключительный отчет Главного Уполномоченного Правительства Украинской Советской Социалистичес кой Республики по эвакуации украинского населения с территории Польши о выполнении Соглашения от 9­го сентября 1944 года между Прави тель ством Украинской ССР и Польским Комитетом Националь ного Осво бождения об эвакуации украинского населения с территории Польши. 3. Бондар В., Величко О. Українські переселенці з Польщі на теренах Запорізької області 1944–1946 рр. (оригінальні документи з фондів Дер­ жархіву Запорізької області) // Архіви України. – К., 2005. – № 4 (257). 4. ЦДАВОУ, ф. р­2, оп. 7, том ІІ, спр. 1420. 5. ДАЗО, ф. р­1335, оп. 9, спр. 21. 6. ЦДАВОУ, ф. р­4959, оп. 9, спр. 3: Відозва до українського насе­ лення Люблинського воєводства. 7. ДАЗО, ф. р­1335, оп. 9, спр. 28. 8. ДАЗО, ф. р­1335, оп. 14, спр. 27. 9. Действующее международное право. Том ІІІ. – М.: Московский независимый институт международного права, 1997. Андрій Клос (Нікополь, Україна) Початковий етап розміщення примусово евакуйованих забужан в Запорізькій області У статті розглянуто початковий етап розміщення примусово еваку­ йованих (за угодою між урядом УРСР і Польським комітетом національ­ ного визволення про евакуацію українського населення з території Поль­ щі і польських громадян з території УРСР від 9 вересня 1944 р.) забужан у Запорізькій області на підставі документальних матеріалів, які охоплю­ ють період осені­зими 1944 р. Ключові слова: угода, забужани, евакуація, репресії. 458 Андрий Клос (Никополь, Украина) Начальный этап размещения принудительно эвакуированных забужан в Запорожской области В статье рассмотрено начальный этап размещения принудительно эвакуированных (по соглашению между правительством УССР и Поль­ ским комитетом национального освобождения об эвакуации украинского населения с территории Польши и польских граждан с территории УССР от 9 сентября 1944 г.), забужан в Запорожской области на основании документальных материалов, которые охватывают период осени­зимы 1944 г. Ключевые слова:соглашение, забужаны, эвакуация, репрессии. Andriy Klos (Nikopol, Ukraine) Initial stage of placing forcedly evacuated zabuzhan in the Zaporozhian district In the article the initial stage of placing is discredited forcedly evacuated (on agreement between the government of USSR and by the Polish Committee of National Liberation about evacuation of the Ukrainian population from ter­ ritory of Poland and Polish citizens from territory of USSR on 9th of Septem­ ber, 1944), zabuzhan in the Zaporozhian district on the basis of documentary materials which engulf the period of the autumn­winter 1944. Key words: the agreement, zabuzhans, evacuation, repressions.

Ähnliche Einträge