Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Гілевич, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7168
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині / І. Гілевич // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 215-227. — Бібліогр.: 120 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7168
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-71682010-03-26T12:01:26Z Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині Гілевич, І. Статті 2008 Article Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині / І. Гілевич // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 215-227. — Бібліогр.: 120 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7168 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Гілевич, І. Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині
format	Article
author	Гілевич, І.
author_facet	Гілевич, І.
author_sort	Гілевич, І.
title	Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині
title_short	Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині
title_full	Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині
title_fullStr	Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині
title_full_unstemmed	Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині
title_sort	мустафа козакевич - дослідник традиційної архітектури українців полісся та волині
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7168
citation_txt	Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині / І. Гілевич // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 215-227. — Бібліогр.: 120 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT gílevičí mustafakozakevičdoslídniktradicíjnoíarhítekturiukraíncívpolíssâtavoliní
first_indexed	2025-07-02T10:03:03Z
last_indexed	2025-07-02T10:03:03Z
_version_	1836529047182508032
fulltext	IГОР ГIЛЕВИЧ. Мустафа Козакевич – дослiдник традицiйної... 215 Статтi Iгор ГIЛЕВИЧ МУСТАФА КОЗАКЕВИЧ – ДОСЛIДНИК ТРАДИЦIЙНОЇ АРХIТЕКТУРИ УКРАЇНЦIВ ПОЛIССЯ ТА ВОЛИНI Ihor HILEVYCH. Mustafa Kozakevych as Resear- cher in Traditional Architecture by Ukrainians of Poli- sia and Volhynia. Дослiдницька робота може бути результатив- ною лише за умови врахування здобуткiв наших попередникiв. Для того, щоб доробок народознав- цiв став доступним для читача, треба видавати та популяризувати їхнi працi. До числа незаслуже- но забутих знавцiв традицiйної культури укра- їнцiв належить i львiвський етнолог повоєнного перiоду Мустафа Козакевич, який вiдомий неве- ликому колу спецiалiстiв, передусiм дослiдникам традицiйного житлово-господарського будiвницт- ва Полiсся. Однак про життєвий шлях та наукову дiяльнiсть ученого поки-що наявнi лише окремi згадки, зокрема у спогадах чи розвiдках про його колег1, а також у деяких iсторiографiчних оглядах про культуру полiщукiв2. Отож виникла потреба 1Болтарович З. Берегиня скарбiв народних // Народо- знавчi Зошити (далi – НЗ).– 2005.– № 1-2.– С. 203, 204; Горинь Г., Никорак О. Катерина Матейко: штрихи до творчого портрета на вiдстанi часу // Там само.– 2000.– № 6.– С. 1108; Грицюк I. Життєвий шлях i наукова дi- яльнiсть Савини Сидорович // Там само.– 1999.– № 6.– С. 915-916; Маковецька Х. Той, хто “працював з серцем” // Там само.– 2000.– № 6.– С. 1123. 2Бондарчик В.К., Матейко Е.И. Полесье в историогра- фических исследованиях и источниках // Полесье. Мате- риальная культура.– К., 1988.– С. 22; Глушко М.С. Мето- дика польового етнографiчного дослiдження: Навч. посiб.– Львiв, 2008.– С. 44; Данилюк А. До iсторiї дослiджен- ня традицiйного народного будiвництва Полiсся // Нау- ковi записки / Музей народної архiтектури та побуту у Львовi.– Львiв, 1998.– Вип. 1.– С. 43; Його ж. Традицiй- на архiтектура регiонiв України: Полiсся.– Львiв, 2001.– С. 12; Стельмах Г.Ю. Iсторичний розвиток сiльських по- селень на Українi: Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К., 1964.– С. 16-17 та iн. прослiдкувати основнi етапи життя та наукової дiяльностi (тематика, регiони та методика дос- лiджень) М.Козакевича, донести його науковий доробок, як опублiкований, так i рукописний, до широкого читацького загалу. Основою нашої роботи послужили матерiали архiву Iнституту народознавства НАН України3, а також опублiкованi працi дослiдника. Мустафа Захарович Козакевич народився 8 лютого 1901 р. у с. Ювкiвцi, нинi Бiлогiрського р-ну Хмельницької обл. Пiсля передчасної смер- тi батька, який працював продавцем у державнiй горiлчанiй крамницi, в 1915 р. юнак переїхав до свого дядька в м. Дубно, де вступив до гiмназiї. Пiсля закiнчення навчання вже в умовах по- льської окупацiї цього краю, в 1922 р. майбут- нiй народознавець виїхав до Чехословаччини, де вступив на економiчний факультет Чеського по- лiтехнiчного iнституту (м. Прага). Тут вiн про- тягом 1922-28 рр. студiював народне господарст- во, виробничi технологiї, економiку, правознавст- во, отримав диплом iнженера-економiста. Повернувшись у Захiдну Україну, М.Козаке- вич поселився у Львовi, де значний перiод (1928- 39 рр.) працював бухгалтером-iнструктором сiль- ських кооперативiв у Лiському повiтi Львiвського воєводства. Пiд час першої радянської окупацiї (1939-41 рр.) викладав росiйську мову в Дер- жавному медичному iнститутi у Львовi. Пiд час нiмецької окупацiї спершу працював бухгалтером у Цукровому трестi, а протягом березня 1943 – червня 1944 рр. – бухгалтером на гуртiвнi конди- терських виробiв. Пiсля вiдновлення радянської влади М.Коза- кевич, зваживши на постанову Президiї Мiсь- кої ради Львова, зголосився на передвоєнне мiсце працi в Медiнститут, де протягом серпня-вересня 3Архiв Iнституту народознавства НАН України (далi – Архiв IН НАН України).– Ф. 1.– Оп. 1 (Етнографiчний музей) (далi – Оп. 1 (ЕМ).– Спр. 7 (рiчнi плани); Спр. 16, 28, 60, 79 (накази директора); Спр. 48 (рукопис наукової працi); Оп. 1.– Спр. 1, 41, 60, 75, 94, 109, 124, 141, 165, 185, 207 (накази директора); 10, 11, 27, 45, 46, 48, 64, 65, 78, 80, 98, 115, 131, 144 (рiчнi плани та звiти); Спр. 17, 32, 84 (звiти про експедицiї); Оп. 2.– Спр. 10, 12, 14, 15, 27, 32, 39, 40, 43, 75, 76, 80, 87, 92, 94, 102, 103, 115 (рукописи наукових праць); Спр. 16, 19, 20, 91 (польовi матерiали); Оп. 3.– Спр. 50.– Арк. 1-65 (особова справа) та iн. 216 3-4’2008 Народознавчi Зошити 1944 р. брав участь у проведенi консультацiй та вступних iспитiв з росiйської мови4. 6 жовтня 1944 р. Мустафа Захарович розпо- чав свою дiяльнiсть в Етнографiчному музеї (зго- дом – Етнографiчний музей Iнституту суспiль- них наук Львiвського фiлiалу АН УРСР): спер- шу на посадi старшого бухгалтера5, а в листопадi був переведений на посаду молодшого науково- го спiвробiтника6. На жаль, поки що невiдомий iнiцiатор цiєї кардинальної змiни життєвого шля- ху М.Козакевича – тодiшнє керiвництво Музею (Фiларет Колесса, який очолював установу) чи сам майбутнiй етнолог. Можливо, цьому спри- яло те, що М.Козакевич був татарином за на- цiональнiстю, який вiльно володiв українською, польською, чеською та росiйською мовами, а та- кож читав словацькою, бiлоруською, нiмецькою та французькою. Значнi здiбностi М.Козакевича засвiдчує хоча б те, що за короткий термiн працi в Етнографiчному музеї вiн сповна освоїв нову для нього спецiальнiсть i в 1951 р. на вiдмiнно склав кандидатський мiнiмум з етнографiї7. На поч. 1945 р. народознавця перевели на по- саду старшого наукового спiвробiтника, а 1 жовт- ня призначили ще й завiдувачем одного з вiддi- лiв. Цiкаво, що тодi ж через вiдсутнiсть профе- сiйного бухгалтера протягом кiлькох мiсяцiв вiн виконував цi функцiї одночасно. У травнi 1948 р. у зв’язку з реформами в установах АН УРСР Мустафу Захаровича знову перевели на посаду молодшого наукового спiвробiтника8. У 1946-47 рр., виконуючи тему “Народнi про- мисли та етнiчнi групи УРСР та їхнє взаємо- вiдношення – порiвняльно-етнографiчний аналiз народних промислiв УРСР”, дослiдник збирав бiблiографiю, опрацьовував статистичнi матерiа- ли, вивчав музейнi збiрки та осередки народних промислiв захiдних областей України9. У 1948 р. етнолога залучили до пiдготовки ко- лективної працi “Атлас матерiальної культури за- хiдних областей УРСР”, яку готували науковцi Етнографiчного музею та Львiвського вiддiлення 4Там само.– Оп. 3.– Спр. 50.– Арк. 8, 9, 20 зв. 5Там само.– Арк. 7, 11. 6Там само.– Арк. 12. 7Там само.– Арк. 17, 21. 8Там само.– Арк. 13, 16. 9Там само.– Оп. 1 (ЕМ).– Спр. 9.– Арк. 1-3. Iнституту мистецтвознавства, фольклору та етно- графiї АН УРСР. Зокрема, в першiй половинi цього року М.Козакевич працював над пiдроз- дiлом про будiвництво – робив виписки з лiте- ратури, вивчав музейнi експонати, готував текст першого роздiлу. Проте вже в червнi йому за- твердили iншу тему (про народне фарбарство), а вивчати народне будiвництво продовжили Iван Крип’якевич та Роман Гарасимчук. З метою збо- ру польових матерiалiв етнограф вiдвiдав Станi- славську10 та Закарпатську обл., а в другiй по- ловинi грудня разом iз Катериною Матейко та Софiєю Малецькою брав участь в експедицiї на теренах Рiвненської11 i Волинської обл., де дослi- джував художнi та сiльськогосподарськi артiлi12. У 1949 р. дослiдник спiльно з Марiулою Ло- мовою готував до атласу пiдроздiл про хлiбороб- ство13. Зокрема, 18-27 березня Мустафа Захаро- вич збирав матерiали в Радехiвському р-нi Львiв- ської обл., а в червнi – в музеях Острога, Рiв- ного та Луцька14. Тодi ж дослiдник написав уза- гальнюючу працю “Дослiдження питання земле- робства в захiдних областях”, в якiй пiдсумував кiлькарiчну дослiдницьку роботу львiвських на- родознавцiв. Тут виявляємо докладнi описи i ти- пологiю цiлого ряду сiльськогосподарських зна- рядь (копалка, мотика, рало, соха (“двополице- ва” i “лопаткова”), плуг, борони тощо) та робiт (сiяння), а також спроби простежити генетичний зв’язок мiж окремими з них15. Як згадувала зго- дом одна з тодiшнiх спiвробiтниць Музею Сави- на Сидорович, саме 1948-49 рр. були особливо плiдними для науковцiв цiєї установи16. 10Нинi Iвано-Франкiвська обл. 11У радянський перiод обласний центр офiцiйно називали Ровно, а область – Ровенською; у нашiй роботi використо- вуємо сучаснi назви – м. Рiвне та Рiвненська обл. 12Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1 (ЕМ).– Спр. 9.– Арк. 4-8; Спр. 16.– Арк. 34, 71, 89. Польовi матерiали цих експедицiй нинi зберiгаються в архiвi Iнсти- туту народознавства НАН України (Там само.– Спр. 22, 39). 13Там само.– Спр. 7.– Арк. 13. 14Там само.– Спр. 28.– Арк. 16, 36, 40. 15Там само.– Оп. 1 (ЕМ).– Спр. 48.– Арк. 1-26. В архi- вi збереглися рукописи двох частин цього атласу (Спр. 36, 37), до якого ввiйшли й окремi матерiали М.Козакевича (про землеробство, а можливо й про фарбарство). 16Болтарович З. Берегиня скарбiв...– С. 204. IГОР ГIЛЕВИЧ. Мустафа Козакевич – дослiдник традицiйної... 217 У листопадi 1949 р. у Львовi вiдбулася на- рада за участю київських i львiвських етнологiв, на якiй обговорювали дослiдження львiвських на- родознавцiв за останнiй рiк, зокрема роботу над атласом. Пiд час наради кожному з дослiдникiв були висловленi численнi зауваження17. Зважа- ючи на критику, ще наприкiнцi грудня цього ж року дев’ять спiвробiтникiв Музею, зокрема й М.Козакевич, вiдвiдали Бузький i Новомилятин- ський18 р-ни Львiвської обл., вивчали культуру та побут колгоспникiв19. За пiдсумками польо- вої роботи була опублiкована колективна стаття у провiдному фаховому журналi СРСР “Советская Этнография”20, в якiй мiстився i матерiал дослiд- ника про сiмейний бюджет, посуд та їжу21. На поч. 1950 р. “авторитетна” київська комiсiя офiцiйно вказала на недолiки в роботi над ат- ласом, якi полягали в “неактуальностi тематики, низькому iдейно-теоретичному рiвнi, поганiй ква- лiфiкацiї робiтникiв, замалому зв’язку з Iнститу- том МФЕ АН УРСР”. Пропонувалося звернути бiльшу увагу на “досягнення соцiалiстичної пе- ребудови села, висвiтлення переваги колгоспно- го способу виробництва над дрiбним”22. Загалом, через зазначенi недолiки, колектив львiвських ет- нологiв був змушений згорнути роботу над ат- ласом та розпочати активно вивчати колгоспний побут. У 1951 р. дослiдник пiдготував роздiл про сi- льськогосподарськi знаряддя та промисли до ко- лективної роботи “Короткий огляд збiрок етно- графiчного музею”, яка так i не побачила свiт23. 17Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1 (ЕМ).– Спр. 29, 30. 18Нинi села цього району належать до Буського та Кам’янко-Бузького р-нiв. 19Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1 (ЕМ).– Спр. 28.– Арк. 91, 103. 20[Ломова М., Фиголь Д., Матейко Е. и др.]. Куль- тура и быт колхозников Львовской области // Советская Этнография (далi – СЭ).– 1950.– № 4.– С. 133-149. 21Там само.– С. 141-142. Авторство даної частини статтi встановлено на основi списку друкованих праць М.Козакевича (Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 3.– Спр. 50.– Арк. 23). 22Маковецька Х. Той, хто “працював з серцем”...– С. 1123-1124. 23Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 3.– Спр. 50.– Арк. 22-22 зв. Отже протягом роботи в Етнографiчному му- зеї в 1944-51 рр. вiдбулося формування М.Ко- закевича як етнолога. Тодi ж дослiдник оволо- дiв рiзними формами наукової роботи (польо- вої, музейної, дослiдницької). Тематика та гео- графiя його зацiкавлень були в цей перiод досить широкими. Наприкiнцi 1951 р. на основi рiшення уря- ду про об’єднання в одну установу Етнографi- чного музею Львiвського фiлiалу АН УРСР i Львiвського державного музею художнього про- мислу Комiтету в справах мистецтв при Радi Мi- нiстрiв УРСР створили Український державний музей етнографiї та художнього промислу АН УРСР24. М.Козакевич перейшов на роботу в но- востворений музей. Саме йому, Данилу Фiголю та С.Сидорович довелося виконати всю роботу, пов’язану з перевезенням експонатiв колишньо- го Етнографiчного музею в нове примiщення на проспектi Ленiна, 15 (нинi – проспект Свободи, 15). Деякий перiод (15 грудня 1951 р. – 17 бере- зня 1953 р.) Мустафа Захарович очолював вiддiл етнографiї25. У 1952 р. колектив музею розпочав польовi до- слiдження сучасної культури та побуту населення Полiсся, пiдсумком яких мала стати монографiя “Українське Полiсся”. Перша експедицiя у скла- дi М.Козакевича та Павла Жолтовського вiдвi- дала упродовж 11 серпня – 5 вересня цього ж року Сарненський, Висоцький, Рокитнянський26, Зарiчнянський27 i Рафалiвський р-ни Рiвненсь- кої обл.28. Експедицiя мала здебiльшого розвi- дувальний характер, а її учасники вивчали хлi- боробство, ремесла, промисли, одяг, традицiйне житло, господарськi споруди, хатнiй iнтер’єр, на- родне мистецтво, новий радянський сiмейний та 24Гошко Ю.Г. Державний музей етнографiї та художньо- го промислу у Львовi (До 100-рiччя з дня заснування) // Народна Tворчiсть та Eтнографiя (далi – НТЕ).– 1974.– № 3.– С. 69; Жолтовський П. Двадцять рокiв працi Укра- їнського державного музею етнографiї та художнього про- мислу АН УРСР // Там само.– 1959.– № 3.– С. 141. 25Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 3.– Спр. 50.– Арк. 31; Грицюк I. Життєвий шлях...– С. 915-916. 26Нинi Рокитнiвський р-н. 27Нинi Зарiчненський р-н. 28Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 1.– Арк. 50; Спр. 11.– Арк. 20; Спр. 17.– Арк. 4; Спр. 18.– Арк. 1. 218 3-4’2008 Народознавчi Зошити громадський побут. Згодом за результатами нау- кової подорожi був опублiкований звiт29. Польова збирацька робота проводилась i в на- ступних роках. Зокрема, з 13 липня до 3 серпня 1953 р. маршрутна експедицiя у складi Д.Фiголя (вивчав землеробську технiку), Л.Сухої (дослi- джувала промисли та ремесла), М.Козакевича (вивчав типи забудови поселень, господарськi та житловi будiвлi), К.Матейко, М.Ломової (керiв- ник) (обоє дослiджували народний одяг), а також художника Л.Максименка та фотографа Юрiя Пашкiвського, обстежила Рокитнянський i Дуб- ровицький р-ни Рiвненської обл., Любешiвський та Камiнь-Каширський р-ни Волинської обл.30. З-помiж усiх полiських експедицiй за участю львiвських етнологiв, якi вiдбулися в 1950-их рp., саме ця була найчисельнiшою за кiлькiстю учас- никiв, найширшою за колом дослiджуваних тем, за площею обстеженої територiї та за обсягом зiб- раного фактичного матерiалу31. Важливу роль у подальшому розвитку україн- ської етнологiчної науки посiла конференцiя, яка вiдбулася в лютому 1954 р. у Львовi за участю провiдних українських фахiвцiв i гостей iз Моск- ви та Ленiнграда. Серед найважливiших питань, що обговорювались на конференцiї, слiд наголо- сити на двох: колективна iсторико-етнографiчна монографiя “Українцi” та “Атлас матерiальної культури українського народу”32. Президiя АН УРСР 7 травня та 10 липня 1954 р. видала по- станови про пiдготовку цих двох дослiджень до видання33. Саме робота над ними значною мiрою i визначала напрям етнографiчних дослiджень в Українi упродовж багатьох наступних рокiв. Через внесення теми “Українцi” до рiчного 29Там само.– Оп. 1.– Спр. 17.– Арк. 1-38; Ломова М., Козакевич М., Жолтовский П. Разведывательная этногра- фическая поездка в украинское Полесье // СЭ.– 1953.– № 3.– С. 127-132. 30Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 21, 22; Спр. 91.– Арк. 17. 31[Фiголь Д.I., Суха Л.М., Козакевич М.З. та iн.]. Де- якi особливостi сучасного побуту українцiв Полiсся (За матерiалами експедицiї 1953 р.) // Матерiали з етнографiї та художнього промислу.– К., 1956.– Вип. II.– С. 48-59. 32Куницкий А.С. Совещание украинских этнографов // СЭ.– 1954.– № 2.– С. 140. 33Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 46.– Арк. 18. плану роботи Музею на 1954 р., вiдмiнили за- плановану на цей рiк широкомасштабну експеди- цiю на терени Полiсся. У подорож передбачало- ся вiдрядити лише М.Козакевича та Д.Фiголя, яким затвердили теми кандидатських дисерта- цiй вiдповiдно про традицiйне житло та культу- ру i побут колгоспного селянства Полiсся34. То- дi ж припинили пiдготовку запланованої ранiше узагальнюючої монографiї “Українське Полiсся”. М.Козакевич та Д.Фiголь обстежили Рокитнян- ський р-н Рiвненської обл., Олевський та Лугин- ський р-ни Житомирської обл. упродовж 12 ве- ресня – 11 жовтня35. Учасники мандрiвки пiдго- тували спецiальнi розвiдки, в яких пiдсумували зiбранi етнографiчнi матерiали з названих тем36. На 1955 р. планувалось чергове вiдрядження обох дослiдникiв у Полiський край, проте за ста- ном здоров’я Д.Фiголь не змiг взяти участь у ньому. Через це тему його дисертацiйної роботи змiнили на iншу – “Побут робiтникiв радянсько- го Львова”37. Натомiсть М.Козакевич продовжу- вав вивчати Полiсся. Зокрема, з 14 червня до 13 липня 1955 р. вiн вiдвiдав Старовижiвський, Заболотнiвський, Ратнiвський, Камiнь-Каширсь- кий, Любешiвський р-ни Волинської обл.38, а з 21 травня до 19 червня 1956 р. – Овруцький, Словечанський39 р-ни Житомирської обл., Кага- новицький40, Чорнобильський та Ново-Шепели- цький41 р-ни Київської обл.42. На жаль, звiти про 34Там само.– Спр. 46.– Арк. 3, 5, 18; Спр. 64.– Арк. 15, 72 зв. 35Там само.– Спр. 41.– Арк. 77; Спр. 46.– Арк. 39; Спр. 48.– Арк. 12, 15. 36Козакевич М.З. Про розвиток плану житла колгос- пникiв Українського Полiсся // Матерiали з етнографiї та художнього промислу.– К., 1957.– Вип. III.– С. 14-21; Фi- голь Д.I. Етнографiчне дослiдження в Рокитнянському ра- йонi на Полiссi у 1954 р. // Там само.– С. 22-29. 37Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 64.– Арк. 15, 72 зв. 38Там само.– Спр. 60.– Арк. 51, 63; Спр. 69.– Арк. 1-4. 39Нинi належить до Овруцького р-ну. 40Нинi Полiський р-н. 41Згодом приєднаний до Чорнобильського р-ну. 42Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 75.– Арк. 33, 46; Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 16; Жолтовський П. Український державний музей етнографiї та художнього промислу в 1956 р. // НТЕ.– 1957.– № 1.– С. 145; Козакевич М.З. Селянська садиба на українському По- лiссi (в другiй половинi ХIХ i першiй половинi ХХ ст.) // IГОР ГIЛЕВИЧ. Мустафа Козакевич – дослiдник традицiйної... 219 цi експедицiї i досi не опублiкованi. У 1955, 1957 та 1959 рp. дослiдник побував у Києвi, Москвi та Мiнську, де збирав лiтературнi й архiвнi вiдо- мостi до закрiпленої теми43. Кiлькарiчна науково-пошукова робота М.Ко- закевича увiнчалась кандидатською дисертацiєю “Селянське житло на українському Полiссi в дру- гiй пол. ХIХ i першiй пол. ХХ ст. та шляхи йо- го дальшого розвитку”44, яку автор завершив у 1959 р., а 10 жовтня 1961 р. успiшно захистив в Iнститутi етнографiї АН СРСР45. Невдовзi, внiс- ши в текст дисертацiї незначнi правки, а також дещо змiнивши її структуру (об’єднавши роздiли про поселення та садибу), дослiдник пiдготував монографiю та передав до Києва. Пролежавши кiлька рокiв у видавництвi АН УРСР, вона так i не побачила свiт46. У своїх працях про традицiйну архiтектуру по- лiщукiв М.Козакевич вживав лише термiн “укра- їнське Полiсся”, яке, за його словами, охоплює пiвнiчно-захiдну частину УРСР мiж рiчками За- хiдний Буг та Днiпро, тобто пiвнiчну частину су- часних Волинської, Рiвненської, Житомирської та Київської обл., або ж басейн правих приток рiч- ки Прип’ять – Тур’ї, Стоходу, Стиру, Горинi зi Случем, Ствиги, Убортi, Ужа та iн.47. Через це пi- сля експедицiї 1955 р. до Київської обл. етнолог стверджував, що цими мандрiвками вiн завершив Матерiали з етнографiї та мистецтвознавство.– К., 1959.– Вип. V.– С. 15. Дослiдженi М.Козакевичем села Жито- мирщини нинi належать до Овруцького р-ну Житомирсь- кої обл., а всi обстеженi ним населенi пункти Київської обл. пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС (1986 р.) опинилися у Зонi вiдчуження. 43Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 60.– Арк. 114-115; Спр. 94.– Арк. 23, 29; Спр. 124.– Арк. 10, 44, 46. 44Там само.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 1-233; Козаке- вич М.З. Крестьянское жилище на Украинском Полесье во 2 й пол. ХIХ и 1 й пол. ХХ в. и пути его дальнейше- го развития: Автореф. дис. [...] канд. ист. наук.– Москва, 1961. 45Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 131.– Арк. 15; Спр. 165.– Арк. 100; Оп. 3.– Спр. 50.– Арк. 64. 46Там само.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 97.– Арк. 7; Спр. 144.– Арк. 46-47; Гуслистий К. Українська радян- ська етнографiя (Пiдсумки та перспективи розвитку) // НТЕ.– 1967.– № 1.– С. 13. 47Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 1. вивчення традицiйного будiвництва всього “укра- їнського Полiсся”48. Однак у вступнiй частинi дисертацiйної роботи дослiдник зазначив, що до цього ж регiону слiд також вiднести райони, якi знаходяться в нижнiй течiї рiчки Тетерев, та клин мiж Днiпром i Десною. Пiвденна межа Полiсь- кого краю проходить, на його думку, по умовнiй лiнiї мiст Володимир-Волинський – Луцьк – Рi- вне – Житомир – Київ – Нiжин. Етнолог вжив у вступi поняття “українське Полiсся” i в iншому значенi – як частину Полiсся, заселену україн- цями, тобто протиставив його назвi “бiлоруське Полiсся”. Водночас було наголошено, що лише докладне етнографiчне дослiдження матерiальної та духовної культури населення Полiсся дозво- лить остаточно їх розмежувати, а також точнi- ше визначити пiвденну межу для “українського Полiсся”49. Згiдно з прийнятим у наш час етнографiч- ним районуванням, “українським Полiссям” ува- жаються етнiчнi українськi землi в межах цi- лого регiону Полiсся, а тому крiм полiських районiв у межах державних кордонiв сучасної України до нього зачисляють також Берестейщи- ну та Пiнщину, якi зараз перебувають у скла- дi Бiлорусiї. Натомiсть для означення окресленої М.Козакевичем територiї з незначними уточнен- нями її пiвденної межi на Лiвобережжi, яка про- ходить по лiнiї Київ – Нiжин – рiчка Сейм аж до кордону з Росiєю, використовується поняття “Полiсся України”50. Отже, поза увагою Муста- фи Захаровича залишилися пiвнiчно-захiднi ра- йони сучасної Сумської обл. Щодо подiлу Полiсся на меншi райо- ни, то дослiдник найчастiше дiлив його за адмiнiстративно-територiальним принципом, на- приклад, “полiськi райони Житомирської облас- тi”51, але не вживав термiнiв на зразок “Рiвнен- ське Полiсся”, що характерне для багатьох нинi- 48Там само.– Оп. 1.– Спр. 84.– Арк. 16. 49Там само.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 1-3. 50Кирчiв Р.Ф. Етнографiчне районування Украї- ни // Етнографiя України: Навч. посiб. / За ред. С.А.Макарчука.– Вид. 2-ге, перероб. i доп.– Львiв, 2004.– С. 130. Надалi будемо використовувати лише цей термiн. 51Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 15, 17. 220 3-4’2008 Народознавчi Зошити шнiх народознавцiв. Спорадично присутнi в його працi такi назви, як “Захiдне” та “Схiдне По- лiсся”. Щоправда, межу мiж ними вчений про- водив по адмiнiстративнiй межi мiж Рiвненською та Житомирською обл., де до 1939 р. проходив польсько-радянський кордон52. В окремих випад- ках знавець Полiсся подiляв цей регiон на захi- дне, середнє та схiдне, до яких вiн вiдносив вiд- повiдно полiськi райони Волинської i Рiвненсь- кої, Житомирської та Київської, а також Чернiгi- вської обл.53. Таку непослiдовнiсть автора можна пояснити передусiм тим, що саме тодi розпоча- ли розробку етнографiчного районування терито- рiї України54, яку не завершили й досi. Значний iнтерес етнологiв до Полiсся М.Ко- закевич пояснював його серединним положен- ням мiж теренами, на яких сформувалися три спорiдненi схiднослов’янськi народи, економiч- ною та культурною вiдсталiстю цiєї терито- рiї, яка “ще донедавна являлася своєрiдним за- повiдником, особливо у вiдношеннi народного будiвництва”55. Дисертацiйна робота М.Козакевича була пер- шою спробою комплексного дослiдження розвит- ку селянського житла на Полiссi України у другiй пол. ХIХ – 50-их рp. ХХ ст. Залучивши значний експедицiйний матерiал, данi лiтератури та архiв- нi джерела, автор провiв класифiкацiю поселень, садиб i житла та з’ясував шляхи їхньої еволюцiї. Сама робота складається зi вступу, трьох роздi- лiв, в яких iдеться про поселення, садибу та жи- тло, а також iз висновкiв, якi, щоправда, у змiстi окремо не видiленi. У вступi народознавець подав iсторико-етно- графiчну довiдку про Полiсся України, описав суспiльно-економiчнi умови життя мiсцевого на- селення в зазначений перiод, проаналiзував iс- 52Там само.– Оп. 1.– Спр. 84.– Арк. 6; Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 65; Козакевич М.З. Селянська садиба...– С. 15. 53Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 169. 54Стельмах Г.Ю. Етнографiчне районування України кiнця ХIХ – початку ХХ ст. // Українська етнографiя.– К., 1958.– Т. IV.– С. 106-108 [Науковi записки IМФЕ АН УРСР]. 55Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 1. торiографiю питання, охарактеризував джерельну базу дослiдження56. На особливу увагу заслуговує застосований автором метод суцiльного обстеження поселень з метою виявлення ступеня поширення окремих елементiв i типiв житла. Суть цього методу по- лягала в тому, що етнограф обходив усi дво- ри в дослiджуваному селi i фiксував певнi еле- менти будiвель, наносив їх на схематичнi пла- ни (без точних обмiрiв пам’яток) та робив за- рисовки. Вiн був розроблений росiйською дослiд- ницею Н.Лєбєдевою, яка за його допомогою в 1927 р. обстежила житло i господарськi будiв- лi району мiж Мозирем i Слуцьком на територiї Бiлорусiї57. Пiзнiше його дещо видозмiнив вiдо- мий росiйський вчений Сергiй Токарєв, пiд ке- рiвництвом якого в 1945 р. вiсiм московських студентiв-етнологiв вивчали традицiйне будiвни- цтво в сc. Ведильцi, Мньов, Навози58 та частко- во Кархiвка Михайло-Коцюбинського р-ну (нинi Чернiгiвського р-ну) Чернiгiвської обл. (Схiдне Полiсся)59. Загалом же, через трудомiсткiсть, цей метод рiдко використовувався в етнографiчних дослiд- женнях, хоча й вiдзначався вiдчутною перевагою – давав можливiсть статистично обробити зiбра- нi матерiали i вiдтворити точну картину домiну- вання певних типiв i форм замiсть суб’єктивних вражень. Саме застосування методу суцiльного обстеження визначило коло питань, якi цiкавили М.Козакевича пiд час дослiдження: типи сiльсь- ких поселень, селянських садиб та житла полi- щукiв. Точнiше, народознавець збирав польовий етнографiчний матерiал про склад сiм’ї, заняття i культурний рiвень її членiв (на посiмейних карт- ках); про житло, його планування, план садиби, будiвельнi матерiали та технiки; вiдомостi про об- ладнання та оздоблення помешкання. Пiд час експедицiй та вiдряджень у 1952- 56 рр. М.Козакевич суцiльно обстежив такi на- селенi пункти: Дольськ (164 житла) Любешiв- 56Там само.– Арк. 1-16. 57Лебедева Н.И. Жилище и хозяйственные постройки Белорусской ССР.– Москва, 1929. 58Нинi с. Днiпровське Чернiгiвського р-ну. 59Токарев С.А. Северно-украинская экспедиция 1945 г. // Краткие сообщения Института этнографии.– Москва, 1947.– Т. 2.– С. 27-35. IГОР ГIЛЕВИЧ. Мустафа Козакевич – дослiдник традицiйної... 221 ського р-ну i Стару Вижiвку як райцентр (197) Волинської обл., Глинне (89) та Борове (42) Ро- китнянського р-ну Рiвненської обл., Пiщаницю (287) Овруцького р-ну Житомирської обл., За- лiсся (551) Чорнобильського р-ну Київської обл. Обираючи цi поселення для дослiдження, науко- вець керувався їхньою рiвновiддаленiстю та наяв- нiстю в них житлових будiвель рiзного часу похо- дження за останнi 80-100 рокiв. Натомiсть у рядi iнших населених пунктiв було зiбрано контроль- нi матерiали про 10-20 хат60. Згодом на основi впорядкованих та опрацьованих матерiалiв дослi- дник склав таблицi, якi давали можливiсть про- аналiзувати загальний стан народного будiвниц- тва та зробити певнi висновки. Зафiксованi на правобережному Полiссi вiдомостi порiвнювалися з аналогiчними статистичними матерiалами, якi зiбрали московськi етнологи в 1945 р. на теренах Чернiгiвщини. Дослiджуванi в роботi елементи, явища та про- цеси, пов’язанi з розвитком житла на територiї Полiсся України, дослiдник подiлив на три гру- пи: а) пережитковi форми, джерела яких сяга- ють спiльного минулого схiднослов’янських етно- сiв; б) явища, характернi для розвитку житла по- лiщукiв у дорадянський перiод (переважно друга пол. ХIХ – початок або ж перша пол. ХХ ст. загалом); в) явища, якi супроводжують культур- ний i господарський розвиток регiону в радянсь- кий перiод. Зважаючи на цей подiл, розглянемо основнi iдеї та напрацювання етнолога. Так, поза його увагою не залишилися найпо- ширенiшi в цьому регiонi релiкти давнього будiв- ництва: дах “на слегах”, тобто без крокв, “дах на пiвсошках”, багатокутнi клунi, профiлевi оформ- лення кронштейнiв61. М.Козакевич також описав конструкцiю i господарське призначення клiтi та стебки, хоча й не висловив нiяких думок про їхнiй генезис, але заперечив думку А.Харузiна, який розглядав їх як результат деградацiї житла62. До слова: деякi попередники вченого та сучаснi до- слiдники розглядають стебку як прототип схiдно- 60Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 84.– Арк. 1; Оп. 2.– Спр. 40.– Арк. 23; Спр. 75.– Арк. 15; Козакевич М.З. Селянська садиба...– С. 19. 61Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 75.– Арк. 77-80. 62Там само.– Арк. 81-85. слов’янського, зокрема й українського, житла63. Виявляємо у працi й цiкаву iдею про повздовжнiй сволок, вiдсутнiсть якого в полiських житлах Во- линської та Рiвненської обл. спричинила те, що вiдомий польський етнолог Казимир Мошинсь- кий стверджував: стеля розмiщується переважно на трьох поперечних балках i, мовляв, повздовж- нiй сволок тут нiколи не побутував64. Однак Му- стафа Захарович вважав, що в минулому сволок був обов’язковою архiтектурною деталлю мiсце- вої хати: “Мало того, спiльна назва його з бал- кою (“тволок”), яку при соховiй конструкцiї даху клалося зверху на сохи, наводить на думку, що сам цей “стволок” при переходi до кроквової ко- нструкцiї даху знизився i став разом з бiчними балками основою початково випуклої, а пiзнiше позем[н]ої [плоскої. – I.Г.] стелi. Беручи до уваги те, що полiськi хати рiдко коли були ширшi 4-6 м, [то. – I.Г.] при додаткових поперечних балках потреба у сволоцi цiлком вiдпала”65 – стверджу- вав автор. Новiтнi дослiдження пiдтверджують i значно доповнюють цi мiркування66. Польовi матерiали67 та текст дисертацiйної ро- боти М.Козакевича68 мiстять дещо i про будiве- льну обрядовiсть полiщукiв (заготiвля деревини, вибiр мiсця, закладчини, “замочування подруб”, 63Бломквист Е.Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белорусов (поселения, жилища и хозяйст- венные строения) // Восточнославянский этнографический сборник.– Москва, 1956.– Т. ХХХI.– С. 20; Вовк Хв. Етнографiчнi особливостi українського народу // Вовк Хв. Студiї з української етнографiї та антропологiї.– К., 1995.– С. 110; Данилюк А.Г. Традицiйна архiтектура...– С. 34, 46-47; Приходько М.П. Особливостi сiльського житла на Полiссi // НТЕ.– 1970.– № 6.– С. 51-52; Прихо- дько Н.П. Некоторые вопросы...– С. 267; Радович Р. Полiська стебка (За матерiалами правобережного Полiс- ся) // Записки Наукового товариства iменi Шевченка.– Львiв, 2001.– Т. CCXLII: Працi Секцiї етнографiї i фольклористики.– С. 229. 64Moszyński K. Kultura ludowa SÃlowian. – Kraków, 1929.– Cz. 1: Kultura materjalna.– S. 510. 65Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 79-80. 66Радович Р., Сiлецький Р. Стеля та сволок у традицiй- ному будiвництвi полiщукiв (Конструктивно-технологiчний та обрядовий аспекти) // Народознавчi Зошити.– 1996.– № 2.– С. 78-92. 67Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 20.– С. 43, 45, 63. 68Там само.– Спр. 75.– Арк. 109-112. 222 3-4’2008 Народознавчi Зошити “вiха”, “входини”). Особливу наукову цiннiсть має така iнформацiя: “У пiдвалини в одному з ву[г]лiв [кутiв. – I.Г.] задовбують грошi. По за- кладцi пiдвалин (“подруб”) в углу ставлять дiжу, на дiжу кладуть хлiб, сало, водку тощо. Така гос- тина i називається замочування подруб. Звичай давний” (с. Глинне Рокитнiвського р-ну Рiвнен- ської обл.)69. Цiннiсть цих вiдомостей передусiм у тому, що у спецiальних дослiдженнях на цю те- му вiдсутнi згадки про використання дiжi пiд час закладання пiдвалин нового житла: iншi дослiд- ники зафiксували використання стола, який стояв у кутi бiля покутя70. Очевидно, пiд впливом численних землянок, в яких жили полiщуки пiсля Другої свiтової вiй- ни, етнолог висловив категоричну думку про те, що тимчасове житло не можна вважати “релiкт- ною формою початкової стадiї розвитку житла”, хоча й не заперечував їхнiй органiчний зв’язок, але вважав, що тимчасове житло становить “вто- ринний етап, тобто є спрощеною формою житла, збудованого селянином, так би сказати, “наспiх”, або внаслiдок певних обставин”71. Натомiсть су- часнi дослiдники переконливо доводять зовсiм протилежне72. Одним з архаїчних явищ, характерних для За- хiдного Полiсся та Гуцульщини, були замкнутi двори. М.Козакевич заперечив гiпотезу Федо- ра Вовка про те, що забудова селянського двору розвивалася вiд замкнутого (“пiдварок” чи гу- цульська “ґражда”) до вiльного73. Навпаки, ви- никнення “пiдваркiв” автор уважав пiзнiм яви- щем i пов’язував його з таким процесом, як по- дiл землi, згiдно з яким господарству видiляли 69Там само.– Спр. 20.– С. 63. 70Сiлецький Р. “Закладщина” хати на Полiссi: Обрядово-звичаєвий аспект // Полiсся України: Матерi- али iсторико-етнографiчного дослiдження.– Львiв, 1997.– Вип. 1.– С. 93; Його ж. Звичаї та обряди, пов’язанi з будiвництвом // Полiсся України: Матерiали iсторико- етнографiчного дослiдження.– Львiв, 2003.– Вип. 3.– С. 105. 71Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 115-118, 196. 72Радович Р. Тимчасове житло полiщукiв // НЗ.– 2006.– № 3-4.– С. 481-492; Радович Р. Тимчасове жи- тло українцiв // Вiсник Львiвського унiверситету: Серiя iсторична.– Львiв, 2005.– Вип. 39-40.– С. 486-526. 73Вовк Хв. Етнографiчнi особливостi...– С. 94-95. землю з двох бокiв дороги: з одного боку зводи- ли житловi, з iншого – господарськi примiщення, якi згодом об’єднувались i утворювали замкнутий двiр74. Сучаснi дослiдники вважають замкнутий двiр давньою будiвельною традицiєю75, але схи- ляються до думки, що його початок сягає саме вiльної забудови двору76. Як бачимо, Мустафа Захарович, поряд з ви- вченням широкого кола явищ i процесiв, нама- гався виявити певнi архаїчнi елементи, але не- дооцiнював їхнє значення для реконструкцiї дав- нiх форм житла. Натомiсть Стефан Таранушен- ко, який у 1928 та 1931 рp. дослiджував народ- не будiвництво Схiдного та Середнього Полiсся, стверджував, що “Полiссю в iсторiї матерiальної i духовної культури українського народу належить окреме, своєрiдне i дуже важливе мiсце [...]. Без належного вивчення полiської хати до проблеми генезису українського будiвництва, зокрема жит- лового, не можна навiть пiдступити”77. В основнiй частинi роботи М.Козакевича йде- ться про типи сiльських поселень, садиби та жи- тла. Так, на основi польових матерiалiв i вiдомос- тей iз довiдника адмiнiстративно-територiального подiлу УРСР78 автор проаналiзував кiлькiсне спiввiдношення основних типiв сiльських посе- лень на Полiссi України – “хутiрських” та “без- 74Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 58-59, 63. 75Гурков В.С., Гошко Р.Ю. Поселение // Полесье. Ма- териальная культура.– С. 294; Данилюк А.Г. Замкне- нi двори на Полiссi // НТЕ.– 1975.– № 4.– С. 102- 103; Його ж. Традицiйна архiтектура...– С. 29-30; Моги- тич I.Р., Кiщук Т.П. Садиба, житло, iнтер’єр // Гуцульщи- на: Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К., 1987.– С. 167; Приходько Н.П. Некоторые вопросы истории жилища на Украине // Древнее жилище народов Восточной Европы.– Москва, 1975.– С. 270; Сiлецький Р. Традицiйна архiтек- тура // Етногенез та етнiчна iсторiя населення Українських Карпат.– У 4-х т.– Т. II: Етнологiя та мистецтвознавство.– Львiв, 2006.– С. 133; Юрченко П. Дерев’яна архiтектура України.– К., 1970.– С. 174. 76Сiлецький Р.Б. Сiльськi поселення та селянський двiр // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– Вид. 2-е, перероб. i доп.– К., 2004.– С. 429. 77Таранушенко С. Давнє полiське житло // НТЕ.– 1969.– № 1.– С. 8. 78Українська РСР. Адмiнiстративно-територiальний по- дiл на 1 вересня 1946 року.– К., 1947.– Вид. 1-е. IГОР ГIЛЕВИЧ. Мустафа Козакевич – дослiдник традицiйної... 223 хуторних” сiл, по окремих районах правобереж- ного Полiсся, що засвiдчують спецiальнi таблицi та карта. Такий пiдхiд дозволив етнологу вияви- ти рiзну їх чисельнiсть у дослiджуваному краї: в пiвнiчних, бiльш лiсистих, районах Волинської та Рiвненської обл. у повоєннi роки домiнували “ху- тiрськi”, а в пiвденних полiських районах, а та- кож на Житомирщинi та Київщинi – “безхуторнi” села. Дослiдник висловив припущення, що в най- ближчi роки кiлькiсне спiввiдношення населених пунктiв, що належать до цих типiв, на територiї Волинської та Рiвненської обл. буде, приблизно, таким самим, як й у двох iнших областях79. Етнолог визначив шляхи формування зазначе- них типiв поселень. Хутори, на його думку, ви- никали так: а) давнi поселення, залишки окремих дворищ, якi через рiзнi мiсцевi природнi умови не набули статусу сiл (мали малу кiлькiсть дво- рiв); б) внаслiдок подiлiв селянських господарств мiж членами сiм’ї (одруження сина, подiл братiв тощо), якi мали орну землю та сiльськогосподар- ськi угiддя у рiзних мiсцях; в) пiд час аграрних реформ першої пол. ХХ ст. у Росiйськiй iмперiї (Столипiнська реформа 1907-1911 рр.) та мiжво- єннiй Польщi (комасацiя, парциляцiя); г) внаслi- док розподiлу мiж селянами помiщицьких земель у першi роки радянської влади на теренах Жито- мирської та Київської обл.80. За словами народознавця, на Полiссi домiнува- ли вулична та безсистемна (“безсистемно скупче- на”) форми (вiн називав їх “типами”, хоча у назвi другого з них, фактично, поєднанi форма плану- вання та тип забудови села) планування посе- лень81. Аналогiчних висновкiв згодом дiйшли iн- шi дослiдники82. Стосовно ж чинникiв, що спри- яли їх виникненню, то М.Козакевич розкритику- вав твердження Григорiя Стельмаха83 про вирi- 79Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 17-19. 80Там само.– Арк. 19-21. 81Там само.– Арк. 23-26, 29. 82Гурков В.С., Гошко Р.Ю. Поселeние.– С. 280-284; Гошко Р.Ю. Развитие традиционной застройки сельских поселений Украинского Полесья: Автореф. дис. [...] канд. ист. наук.– Минск, 1988.– С. 8-9; Данилюк А.Г. Тради- цiйна архiтектура...– С. 21; Стельмах Г.Ю. Iсторичний роз- виток сiльських поселень на Українi: Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К., 1964.– С. 45, 47. 83Стельмах Г.Ю. Дорадянськi типи сiльських поселень шальне значення соцiально-економiчних вiдносин у виникненнi поселень та наголосив на важливос- тi географiчного фактора84. Мустафа Захарович також звернув увагу i на таке маловивчене явище, як традицiя подiляти се- ла на кутки, наголосивши на важливiсть дослi- дження поселень саме з цього погляду85. Багато уваги дослiдник придiлив характеристи- цi зовнiшнього вигляду полiських поселень, чин- никам, що зумовлювали його змiну (господарськi заняття, торгiвля, природа, мiжетнiчнi зв’язки). Автор уперше в українськiй етнографiї подiлив полiськi села за зовнiшнiм виглядом на двi гру- пи: пiвнiчнополiськi та пiвденнополiськi. До пер- шої групи М.Козакевич зачислив населенi пунк- ти, що знаходились у нижнiй течiї правих приток Прип’ятi – Горинi, Ствиги та Убортi, або, iна- кше кажучи, на теренах схiдної частини Дубро- вицького та пiвнiчної частини Рокитнiвського р- нiв Рiвненської обл., а також пiвнiчної частини Олевського р-ну Житомирської обл. (пiвнiчно- захiдна частина Середнього Полiсся). Для сiл першої групи характернi небiленi дерев’янi хати, покритi дерев’яним двосхилим дахом iз дощок. Огорожi зустрiчалися тут спорадично, межi мiж селами та хуторами були дуже розмитими, тоб- то за зовнiшнiм виглядом вони бiльше нагадува- ли поселення та садиби Полiсся Бiлорусiї. Для сiл другої групи характернi побiленi ззовнi хати iз солом’яними дахами, а самi споруди орiєнто- ванi вiкнами на пiвдень, рiзноманiтнi огорожi та брами, тобто вони схожi на поселення Волинi86. Згодом цей подiл використав Архип Данилюк87, але народознавець конкретно не локалiзував тери- на територiї Української РСР // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– К., 1954.– Т. III.– С. 108 [Науковi записки IМФЕ АН УРСР]. 84Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 25-26. Цiкаво, що за це Г.Стельмах критикував йо- го в своїй пiзнiшiй монографiї (Стельмах Г.Ю. Iсторич- ний розвиток...– С. 16-17). Проте сучаснi українськi до- слiдники вже навпаки критикують самого Г.Стельмаха за недооцiнку географiчних факторiв (Сiлецький Р. Сiльське поселення та садиба Українських Карпат ХIХ – початку ХХ ст.– К., 1994.– С. 10). 85Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 26-28. 86Там само.– Арк. 36-39, 209. 87Данилюк А.Г. Традицiйна архiтектура...– С. 22. 224 3-4’2008 Народознавчi Зошити торiю поширення житла пiвнiчнополiського типу, через що в читача складається враження, нiбито вiн побутував скрiзь у пiвнiчнiй смузi Полiсся України. М.Козакевич видiлив два типи забудови сiль- ської садиби полiщукiв: а) зi закритим госпо- дарським двором (“пiдварки”); б) з вiдкритим господарським двором, який ще подiляється на два пiдтипи – з погонною (лiнiйною) та роздi- льною забудовою. На основi докладного аналiзу експедицiйних та архiвних матерiалiв автор дi- йшов висновку про те, що в мiжвоєнний перi- од на теренах правобережного Полiсся вiдкритий двiр iз роздiльним розмiщенням окремих будiвель був основним типом. У працi наявна також хара- ктеристика притаманних для кожного типу дво- ру розмiщення примiщень, застосовування технi- ки та матерiалiв для зведення стiн i даху споруд. Водночас дослiдник придiлив багато уваги наро- днiй будiвельнiй термiнологiї. Щонайголовнiше, було виявлено залежнiсть типу забудови, кiлько- стi i розмiрiв житлових та господарських споруд, а також якостi будiвельних матерiалiв, вiд мате- рiального становища сiм’ї88. Зважаючи на практику подiляти будинок у формi видовженого прямокутника на окремi ча- стини за допомогою поперечних капiтальних стiн, дослiдник уживав для означення горизонтально- го плану сiльського житла термiни “одно-, дво-, три- i чотиридiльнi”. З метою наближення змiсту номенклатури типiв планування сiльського житла до мiського, автор дисертацiйної роботи поняття “камернiсть”, на вiдмiну вiд попередникiв, вжи- вав для означення лише житлової частини будин- ку, виключаючи з нього пiдсобнi примiщення (сi- ни, комора): наприклад, “тридiльне однокамерне житло”89. Цiкаво, що з аналогiчною метою дещо iншi термiни (“одно-, дво- та трикамернi будiвлi” або “одно-, дво- та трироздiльнi будiвлi”; “одно-, двох- та трьоххатнi будiвлi”) вiдповiдно викорис- товував також С.Токарєв: наприклад, “трикамер- на (трироздiльна) однохатна будiвля”90. 88Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 60-66. 89Там само.– Арк. 124. 90Токарев С.А. Северно-украинская экспедиция...– С. 29, 32. Спираючись на горизонтальний план будiвлi М.Козакевич видiлив чотири етапи у розвитку житла: 1) розвиток вiд “одно-” до “тридiльної хати” при наявностi однiєї житлової камери (ХА- ТА – СIНИ, ХАТА – СIНИ / СТЕБКА, ХА- ТА – СIНИ – КОМОРА, ХАТА – СIНИ / СТЕБКА – КОМОРА). Одночасно удоскона- лювалася система опалення житла – вiд курної до “бiлої” хати; 2) “двокамерне житло”: хата склада- ється з двох житлових камер (кiмната – кухня) та пiдсобних примiщень, тобто така споруда роз- вивалася вiд “однокамерної” до “багатокамерної” шляхом подiлу житлової частини на двi камери (ХАТА – ВАНКIР) по поздовжнiй осi будинку, або ж шляхом змiни функцiй господарських при- мiщень; 3) “багатокамерне житло”: хата має, крiм кухнi та пiдсобних примiщень, не менше двох- трьох житлових камер-кiмнат; 4) типовi проекти радянських архiтекторiв, якi пiд час дослiджень етнолога ще не реалiзовувались на практицi91. Якщо в дослiджених селах Чернiгiвщини С.То- карєв видiлив 8 типiв горизонтального плануван- ня житла92, то на правобережному Полiссi М.Ко- закевич налiчив їх аж 14. На основi даних, на- бутих пiд час суцiльного обстеження та зведених у таблицях i графiках, автор з’ясував кiлькiснi показники побутування кожного з типiв житла в рiзних районах Полiсся, прослiдкував динамiку їх змiни наприкiнцi ХIХ – у першiй пол. ХХ ст., переважаючi типи споруд в окремi iсторичнi пе- рiоди, генетичний зв’язок мiж окремими типами, i, щонайважливiше, спробував пояснити причини цих змiн. Зокрема, дослiдник дiйшов висновку про те, що на теренах усього Полiсся України в повоєннi роки кiлькiсно переважали житла, що належать до першого етапу розвитку планування житла, тобто “однокамернi одно-, дво- та тридi- льнi житла”. Зокрема, на лiвобережному Полiс- сi переважали споруди типу ХАТА – СIНИ та ХАТА – СIНИ – КОМОРА, а на правобереж- ному – ХАТА – СIНИ i ХАТА – СIНИ / СТЕБКА93. Етнолог також докладно проаналi- 91Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 129-130.– Рис. 14-16. 92Токарев С.А. Северно-украинская экспедиция...– С. 28. 93Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 133-134. IГОР ГIЛЕВИЧ. Мустафа Козакевич – дослiдник традицiйної... 225 зував внутрiшню варiативнiсть кожного з найпо- ширенiших типiв житла. М.Козакевич не погоджувався з пануючим то- дi серед знавцiв традицiйної архiтектури поглядом про те, що трикамерне житло (ХАТА – СIНИ – КОМОРА) виникло шляхом “заростання вiль- ного простору” мiж хатою та коморою, якi стоя- ли окремо одна навпроти одної. Вiн схилявся до думки, згiдно з якою цей шлях був лише одним з кiлькох можливих, i стверджував, що найбiльш вiрогiдно таке житло виникло шляхом добудови холодної комори (“клiтi”) у сiнях “дводiльної од- нокамерної хати”, або ж шляхом добудови комори разом зi сiньми за вже готовими зразками “три- дiльного однокамерного” житла94. Зазначимо, що наступнi дослiдники не подiляли вiдповiдне мiркування95. Аналiзуючи iнтер’єр традицiйного полiського житла, етнолог заперечив тезу про цiлковиту вiд- сутнiсть оздоблення в полiському житлi, тим бi- льше трактування цього явища як етнографiчної ознаки полiщукiв, довiв генетичну спiльнiсть ос- новних елементiв тутешнього iнтер’єру та оздоб- лення з iнтер’єром iнших регiонiв України, а та- кож з iнтер’єром традицiйного житла бiлорусiв та росiян96. Етнолог прослiдкував також головнi змiни, якi спостерiгалися в зовнiшньому виглядi поселень у радянський перiод: переростання окремих сiл у мiста; переселення селян iз хуторiв; переплану- вання сiл; поява нових громадських споруд; змiна вигляду селянського двору – зникнення зайвих сi- льськогосподарських споруд (клунi, шопи тощо); змiна функцiї, планування та iнтер’єру житла. Водночас дослiдник наголосив, що важливу роль i надалi посiдають традицiї, якi спостерiгалися у звичаях орiєнтувати житло на пiвдень, розташо- вувати пiч у кутi бiля вхiдних дверей по дiагоналi до покутя та обертати її челюстями до фасадної стiни97. Основнi iдеї i фактичний матерiал роздiлiв про полiськi поселення та садибу М.Козакевич опри- 94Там само.– Арк. 136-139. 95Приходько Н.П. Некоторые вопросы...– С. 251-252. 96Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 75.– Арк. 181-183. 97Там само.– Арк. 22-23, 28-29, 40-45, 89-102, 158- 196. люднив в окремих статтях98. Натомiсть про жит- ло полiщукiв вiн пiдготував три спецiальнi стат- тi. Першу з них у 1954 р. на основi першодже- рел, набутих пiд час експедицiї в Рокитнiвському, Овруцькому та Лугинському р-нах, у якiй iшло- ся передусiм про горизонтальний розвиток житла, причому iз використанням загальноприйнятої тер- мiнологiї99. Натомiсть у 1962 р. дослiдник напи- сав ще одну статтю, яка проте не була опублiко- вана. У цiй розвiдцi автор виклав основнi iдеї, якi мiстив вiдповiдний роздiл дисертацiйної роботи, i стосувалися вони горизонтального планування житла100. Крiм того, у 1961 р. на основi аналiзу польових матерiалiв з Полiсся М.Козакевич пiд- готував теоретичну статтю “Про принципи класи- фiкацiї житла”101, в якiй наголошувалося на важ- ливостi класифiкацiї житла згiдно з його гори- зонтальним плануванням, докладно описувалися та обґрунтовувалися запропонованi ним принци- пи цiєї класифiкацiї та вживання адекватної тер- мiнологiї, окреслювалися основнi шляхи розвит- ку горизонтального планування житла, акценту- валась увага на важливостi ретельного вивчення та систематизацiї народної термiнологiї стосовно рiзних типiв житла. Однак названа стаття так i не побачила читача, а теоретичнi розробки ет- нолога залишились майже невiдомими пiзнiшим дослiдникам. В опублiкованих та окремих рукописних робо- тах М.Козакевич широко використовував рисун- ки i фотографiї, на яких зафiксував пiд час вiдря- джень та експедицiй селянськi хати, господарськi, громадськi та колгоспнi будiвлi, iнтер’єри житла. Крiм М.Козакевича, методику суцiльного об- стеження поселень застосовував львiвський ет- нолог Iван Симоненко, який у 1945-47 рр. ви- вчав селянське житло мешканцiв Закарпатської 98Козакевич М.З. Селянська садиба на українському Полiссi (в другiй половинi ХIХ i першiй половинi ХХ ст.) // Матерiали з етнографiї та мистецтвознавство.– К., 1959.– Вип. V.– С. 9-25; Козакевич М.З. Типи посе- лень на Українському Полiссi // Там само.– К., 1959.– Вип. IV.– С. 24-40. 99Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 14.– Арк. 1-22; Козакевич М.З. Про розвиток плану житла... 100Там само.– Спр. 115.– Арк. 1-39. 101Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 103.– Арк. 1-16. 226 3-4’2008 Народознавчi Зошити обл.102. У 1956 р. зусиллями обох дослiдникiв була пiдготовлена та подана до друку стаття “Су- часне селянське житло у захiдних та Закарпат- ськiй областях”103, яку планували опублiкувати у збiрнику Iнституту етнографiї АН СРСР “Кре- стьянское жилище народов СССР”104. Однак з невiдомих нам причин пiдготовку цього збiрни- ка припинили. У названiй статтi, яка нинi зберi- гається в архiвi Iнституту народознавства НАН України, основна увага придiлена порiвняльно- статистичним матерiалам, якi автори зiбрали ме- тодом суцiльного обстеження поселень вiдповiдно на теренах Полiсся та Закарпаття. Традицiйну архiтектуру українцiв М.Козаке- вич дослiджував i в рамках пiдготовки вже зга- даного “Атласу матерiальної культури українсь- кого народу”, на картах, схемах, iлюстрацiях та у супровiдних текстах якого мали вiдтворюватися такi дiлянки народної культури, як сiльськогоспо- дарськi знаряддя, одяг, поселення, двiр i житло. Згiдно з домовленiстю, львiвськi етнологи збира- ли матерiали на теренах шести захiдних областей України, а на територiї iнших регiонiв – науковцi Iнституту мистецтвознавства, фольклору та етно- графiї АН УРСР (нинi Iнститут мистецтвознав- ства, фольклористики та етнологiї iм. М.Т.Риль- ського НАН України). Розробкою кожної з цих тем займався авторський колектив з кiлькох спе- цiалiстiв. До групи “Житло” в рiзнi роки нале- жали директор музею Юрiй Гошко, М.Козакевич (деякий час очолював групу), Степан Макарчук, Вiкторiя Маланчук, Володимир Рожанкiвський та iншi105. У 1958-60 рр. М.Козакевич виконав проспект роздiлу “Поселення, садиба i житло”, вивчав лi- тературнi, архiвнi та речовi матерiали, здiйснив кiлька виїздiв на терени Захiдної Волинi, тра- 102Симоненко I.Ф. Поселення, садиба та житло на Зака- рпаттi // Матерiали з етнографiї та художнього промислу.– К., 1956.– Вип. II.– С. 60-109. 103Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 43.– Арк. 1-64. 104Там само.– Оп. 3.– Спр. 50.– Арк. 26, 33; Чижико- ва Л. Совещание авторского коллектива по теме “Совре- менное жилище колхозного крестьянства народов СССР” // СЭ.– 1955.– С. 175-177. 105Там само.– Оп. 1.– Спр. 135.– Арк. 7; Спр. 144.– Арк. 14. дицiйна архiтектура якої була тодi ще дослiджена мало. З метою заповнення цiєї прогалини етнолог обстежив пiвденнi райони Волинської та Рiвнен- ської обл., а також Кременецький р-н Тернопi- льської обл.106 Зокрема, упродовж 13-27 червня 1960 р. народознавець вiдвiдав Волинську обл. за маршрутом: Володимир-Волинський – Овад- не – Свiйчiв – Гнiйне107 – Бубнiв Володимир- Волинського р-ну – Торчин (музей) – Боратин – Городинi Торчинського р-ну108 – Луцьк (музей та обласний архiв)109. Кiлькарiчнi польовi дослiдження увiнчались працею “Селянське житло Захiдної Волинi в дру- гiй пол. ХIХ i поч. ХХ ст.”. На вiдмiну вiд ро- боти про житло полiщукiв, у цьому дослiдженнi автор придiлив бiльше уваги будiвельним мате- рiалам та конструкцiї рiзних деталей житла (дах, комин, стiни, вiкна, пiдлога, ґанок), а також го- сподарським спорудам другої пол. ХIХ – першої пол. ХХ cт. Планували опублiкувати цю роботу у восьмому випуску серiйного видання “Матерiа- ли з етнографiї та мистецтвознавства”110, однак з невiдомих нам причин цей задум не був реалi- зований. Нинi в архiвi Iнституту народознавства зберiгаються двi її редакцiї111. У процесi пiдготовки атласу був зiбраний знач- ний фактичний матерiал та апробовано певну ме- тодику дослiдження народної архiтектури112, якi пригодилися згодом, пiд час виконання iншого масштабного наукового проекту – “Регiонального iсторико-етнографiчного атласу України, Бiлору- сiї та Молдавiї”, пiдготовку якого розпочали в серединi 1960-их рр. У 1960-63 рр., згiдно з вiдповiдною постано- вою Бюро Вiддiлу суспiльних наук АН УРСР, М.Козакевич працював над темою про побут ро- бiтникiв радгоспiв Полiсся (на матерiалах Во- 106Там само.– Спр. 115.– Арк. 47; Спр. 124.– Арк. 57, 64, 67; Спр. 129.– Арк. 6, 21, 22. 107Нинi с. Красностав. 108Нинi три останнi населенi пункти належать до Луць- кого р-ну Волинської обл. 109Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 1.– Спр. 141.– Арк. 52; Оп. 2.– Спр. 92.– Арк. 1. 110Там само.– Спр. 125.– Змiст (без пагiнацiї). 111Там само.– Спр. 92.– Арк. 1-15 (1960 р.); Спр. 102.– Арк. 1-16 (1961 р.). 112Там само.– Оп. 1.– Спр. 145.– Арк. 66-67. IГОР ГIЛЕВИЧ. Мустафа Козакевич – дослiдник традицiйної... 227 линської та Рiвненської обл.), яка невдовзi була значно розширена – “Побут робiтникiв радгос- пiв УРСР (на матерiалах захiдних областей)”113. Народознавець здiйснив ряд виїздiв у радгоспи Львiвської та Закарпатської обл., виступив на Всесоюзнiй етнографiчнiй конференцiї у Москвi (1961 р.)114, пiдготував вступ та роздiл до пла- нованої монографiї, а також кiлька статей, од- нак нинi в архiвi Iнституту народознавства НАН України зберiгається лише стаття “Новi виробни- чi вiдносини – новi традицiї (з життя робiтникiв радгоспiв України)”115, в якiй у райдужних тонах описуються позитивнi змiни, що нiбито спостерi- галися в побутi та працi мешканцiв українського села в роки радянської влади. Крiм експедицiйних дослiджень, М.Козакевич активно займався музейною роботою: готував експозицiї, закупляв експонати, доглядав за фон- дами, проводив екскурсiї, надавав консультацiї, читав лекцiї. З 1951 р. вiн постiйно був охорон- цем фонду знаряддя працi i дерев’янi предмети побуту, брав участь в iнвентаризацiї музейних фондiв (зробив близько 1500 iнвентарних опи- сiв експонатiв), завiв топографiчний покажчик та охороннi листи у фондах “бондарство” i “мислив- ство”, видiлив та зареєстрував 172 експонати то- що. У 1956 р. етнолог пiдготував роздiли про дерев’яний посуд i вироби з лози та рогози до першого тому довiдника про фонди Музею116, а через три роки – два роздiли (“Знаряддя сiльсь- кого господарства та промислiв”, “Збiрки предме- тiв народного будiвництва, обладнання та оздоб- лення житла”) до другого тому цього видання117, який не було опублiковано. З метою поповнення збiрок музею М.Козаке- вич активно збирав пiд час уже згаданих експе- дицiй та численних спецiальних вiдряджень екс- 113Там само.– Спр. 144.– Арк. 11, 42-43, 67 зв.; Спр. 168.– Арк. 10. 114Там само.– Спр. 165.– Арк. 85, 90, 96; Спр. 168.– Арк. 60 зв.; Спр. 185.– Арк. 14, 20, 32 та iн. 115Там само.– Оп. 2.– Спр. 96.– Арк. 1-58. 116Козакевич М.З. Дерев’яний посуд та вироби з лози, рогози i соломи // Довiдник по фондах Українського дер- жавного музею етнографiї та художнього промислу Акаде- мiї наук УРСР.– К., 1956.– Вип. 1.– С. 100-113. 117Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 70.– Арк. 1-68. понати. Наприклад, у 1954 р. на Рокитнiвщинi було придбано рiзнi знаряддя працi та предме- ти побуту: “бовкунське” ярмо, рибальськi снас- тi “жак” та “кiш”, бортницьке приладдя “жень”, “посвєтку” для освiтлювання хати тощо (всього 30 експонатiв)118. Етнолог брав участь у побудовi роздiлу про сi- льське господарство у першiй частинi постiйної експозицiї музею на тему “Побут дореволюцiй- ного українського села”, у розробцi тематичного плану постiйної експозицiї музею про поселен- ня, двiр, житло i хатнє обладнання традицiйної української сiльської хати та житла колгоспного селянства тощо119. Восени 1963 р. народознавець довго хворiв. Пiсля повернення на роботу, згiдно з наказом то- дiшнього директора Ю.Гошка, провiв повну звiр- ку свого фонду i 16 квiтня 1964 р. вийшов на пенсiю120. Помер М.Козакевич у 1968 р. Похо- ваний у Львовi. Отже, протягом майже двадцятилiтньої нау- кової дiяльностi Мустафа Захарович Козакевич брав участь у пiдготовцi кiлькох важливих на- укових проектiв, дослiджував ряд тем (тради- цiйне будiвництво, народнi промисли, хлiборобс- тво, побут колгоспникiв i робiтникiв). Найбiльшi результати народознавця стосуються традицiйно- го житлово-господарського будiвництва полiщу- кiв. Статистичне опрацювання етнографiчних ма- терiалiв, набутих пiд час суцiльних обстежень на- селених пунктiв, дало можливiсть дослiднику ви- явити домiнуючi в окремi iсторичнi перiоди типи сiльських поселень, садиб i жител у рiзних части- нах цього регiону. Окремi його iдеї та теоретичнi висновки не прижилися чи були згодом заперече- нi, натомiсть iншi знайшли свiй подальший роз- виток у працях сучасних етнологiв. 118Там само.– Оп. 3.– Спр. 50.– Арк. 36-37; Фiголь Д.I., Козакевич М.З., Рожанкiвський В.Ф. Поповнення фондiв Українського державного музею етнографiї та художнього промислу АН УРСР // Матерiали з етнографiї та худож- нього промислу.– К., 1957.– Вип. 3.– С. 177-178. 119Архiв IН НАН України.– Ф. 1.– Оп. III.– Спр. 50.– Арк. 35-36. 120Там само.– Оп. 1.– Спр. 207.– Арк. 116, 134; Спр. 226.– Арк. 25.

Мустафа Козакевич - дослідник традиційної архітектури українців Полісся та Волині

Репозитарії

Схожі ресурси