Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Бойко, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2008
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7169
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.) / І. Бойко // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 228-252. — Бібліогр.: 140 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7169
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-71692010-03-26T12:01:32Z Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.) Бойко, І. Статті 2008 Article Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.) / І. Бойко // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 228-252. — Бібліогр.: 140 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7169 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Бойко, І. Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.)
format	Article
author	Бойко, І.
author_facet	Бойко, І.
author_sort	Бойко, І.
title	Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.)
title_short	Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.)
title_full	Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.)
title_fullStr	Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.)
title_full_unstemmed	Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.)
title_sort	сушіння трави та зберігання сіна у словацьких та українських карпатах (xx - початок xxi ст.)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7169
citation_txt	Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.) / І. Бойко // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 228-252. — Бібліогр.: 140 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT bojkoí sušínnâtravitazberígannâsínauslovacʹkihtaukraínsʹkihkarpatahxxpočatokxxist
first_indexed	2025-07-02T10:03:14Z
last_indexed	2025-07-02T10:03:14Z
_version_	1836529058786050048
fulltext	228 3-4’2008 Народознавчi Зошити Статтi Iгор БОЙКО СУШIННЯ ТРАВИ ТА ЗБЕРIГАННЯ СIНА У СЛОВАЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТАХ1 (XX - початок XXI ст.)2 Ihor BOJKO. Drying of Grass and Storage of Hay in Slovakian and Ukrainian Carpathians (XX and Early XXI cc.) На територiї Словацьких та Українських Кар- пат знаходяться ареали словакiв, українцiв, а та- кож перехiднi смуги. На сходi Словаччини меш- кають рiзнi етнографiчнi групи схiдних словакiв- виходняр, якi за особливостями мови, етнiчної культури етногенезу та самосвiдомiстю, деяки- ми етнографами3, у тому числi й автором даної статтi, розглядаються поза словацьким етносом. Окрiм слов’ян у дослiджуваному регiонi до се- ред. 1940 рр. проживало багаточисленне нiмецьке населення4, у Тячiвському та Рахiвському р-нах 1Пiд Українськими Карпатами ми розумiємо етнiчнi ук- раїнськi землi, котрi знаходяться в межах України, Словач- чини, Польщi та Румунiї; Словацькi Карпати у данiй статтi ми розглядаємо у полiтико-адмiнiстративному аспектi. 2Дана стаття написана за матерiалами iндивiдуальних експедицiйних виїздiв автора в Українськi Карпати: 1998, 1999, 2000, 2005-2008 рр. – Рожнятiвський, Долинський, Богородчанський, Верховинський, Косiвський р-ни, м. Бо- лехiв, м. Яремча Iвано-Франкiвської обл.; Старосамбiрсь- кий, Туркiвський, Сколiвський, Стрийський, Дрогобицький р-ни Львiвської обл., Мiжгiрський, Воловецький, Велико- березнянський, Рахiвський р-ни Закарпатської обл., Пути- льський, Вижницький р-ни Чернiвецької обл.; у Словацькi Карпати: 2005 р.: Жилинський край (окреси: Чадця, Ки- суцьке Нове Место, Дольний Кубiн, Твердошин, Намес- тово, Лiптовський Мiкулаш, Ружемберок, Мартин, Жилi- на), Пряшiвський край (окреси: Попрад, Кежмарок, Стара Любовня, Бардейов, Сабiнов, Свiдник, Стропков, Межи- лаборце, Снина, Гуменне). У рядi експедицiй автор вико- ристовував метод включеного спостереження. Вiдсутнiсть польових даних з Марамурешського та Снинського жудцiв Румунiї частково компенсується матерiалом, який отрима- ний пiд час опитування автором громадян Румунiї – сту- дентiв та викладачiв львiвських вузiв; iнформацiя з лемкi- вських сiл Польщi одержанi автором пiд час iнтерв’ювання переселенцiв-мешканцiв Львiвської обл. 3Lazoŕik J. Naše tradičné bačovstvo.– Prešov, 2004.– S. 8. 4До 1940-их рр. нiмцi були найчисленнiшим населенням Попрадської, Любовняньскої, Раєцької улоговин, Ружбах- Закарпатської обл. компактно мешкають румуни. Слов’янськi етноси Карпат вельми негомогеннi. Тiльки в українцiв розрiзняють п’ять крупних ет- нографiчних груп. У басейнах Сучави, Молдови, Молдовицi, Золотої Бистрицi, Сухої, Руськової, Вишеу, верхiв’ях Черемошу (до Вижницi), Прута (до Делятина), Рибницi, Пiстинки, Тиси (до Ве- ликого Бичкова), Бистрицi Надвiрнянської про- живають гуцули; у гiрськiй частинi Сяну, Днiст- ра, Стрия, Свiчi, Чечви, Лiмницi, у басейнi Опо- ру, у верхiв’ях Ужа, Латорицi, Рiки – бойки; у басейнах Топлi, Каменця, Ондави, Лаборця, Ци- рохи, поруч iз виходнярами – лемки5, у басейнах Попраду, Горнаду, Дунайцю поруч iз поляками (ґуралями), нiмцями та виходнярами – спишськi русини6; у середнiй та нижнiй течiї Ужа, Латори- цi, Рiки, у басейнах Боржави, Тереблi, Тересви, на середнiй Тисi – закарпатцi-долиняни. Окрiм основних груп iснують, на нашу думку, ще низка перехiдних етнокультурних смуг: у верхiв’ях Те- реблi, на середнiй Рiцi (на вiдрiзку Лозянський- Пiдчумань) – бойкiвсько-долинянська; у басейнi Сяну – бойкiвсько-лемкiвська; у басейнi Верх- нього Ужа (до с. Улiч та с. Сiль) – бойкiвсько- лемкiвсько-долинянська; у басейнi Бистрицi Со- лотвинської – бойкiвсько-пiдгiрсько-гуцульська, у долинах Лючки, Ослави, Сопiвки – покутсько- гуцульська, у долинах Виженки, Серету та Ма- лого Серету – буковинсько-гуцульська, у долинi Шопурки та Апшицi – долинянсько-гуцульська7. Не менш гетерогеннi словаки та виходняри, од- нак через специфiку iсторичного розвитку Сло- ваччини, а також через особливостi класифiкацiї, що прийнята словацькими вченими, їх етнокуль- турна багатоманiтнiсть переважно розглядається у рамках колишнього iсторико-адмiнiстративного подiлу на жупи (комiтати). У межах пiвнiчної та пiвнiчно-схiдної Словаччини прийнято видi- ського передгiр’я; пiсля Другої свiтової вiйни бiльшiсть з них було силомiць переселено у Нiмеччину; залишилося декiлька нiмецьких сiл, у деяких колишнiх нiмецьких селах зосталося по кiлька сiмей. 5До примусового переселення українцiв з їх етнiчних земель у Польщi лемки жили також у басейнах Попраду, Ропи, Вiслоки, Яселки, Вiслоку, Ослави, на лiвобережжi верхнього Сяну. 6Принциповi риси культури та мови спишських укра- їнцiв дозволяють авторовi розглядати їх поза лемкiвської групи або видiляти її з-помiж iнших етнографiчних районiв Лемкiвщини. 7Бойко I. Деякi аспекти етнографiчного районування українцiв пiвденних схилiв Карпат // Етнiчна iсторiя наро- дiв Європи: Збiрник наукових праць.– Вип. 27.– К., 2008.– С. 32-38; Лаврук М. Гуцули Українських Карпат.– Львiв, 2005.– С. 114-115. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 229 ляти наступнi основнi iсторико-культурнi райо- ни: Яворники, Верхнє Поважжя, Нижнє Поваж- жя, Турець, Верхня Нiтра, Нижня Нiтра, Ниж- ня Орава, Верхня Орава, Нижнiй Лiптов, Верх- нiй Лiптов, Тековсько (Нижнє Погроння), Зво- лен (Середнє Погроння), Верхнє Погроння, Гонт, Новоград, Гемер (словаки й словацько-моравське пограниччя); Спиш, Шариш, Земплин, Аба (ви- ходняри). Ґуралi, якi розмовляють на рiзних дiа- лектах польської мови, представленi трьома ос- новними групами: чадецькими, оравськими, спи- шськими ґуралями, а також розпорошеними ма- лочисельними групами, що замешкають Лiптов та внутрiшнi райони Словаччини. Карпати являють собою гiрську країну з рiзни- ми формами рельєфу вiд горбогiр’я i плоскогiр’я до крутосхилого високогiр’я з типовими альпiй- ськими формами (крутi схили, каньйоноподiбнi рiчковi долини, оголенi скелi). Абсолютнi висо- ти коливаються вiд 500 м до 2655 м у слова- цькiй i до 2061 м в українськiй частинi. Досить вiдрiзняються напрями, форми й об’єми хребтiв, рiчкових долин й котловин, крутизна та характер симетрiї схилiв. Клiматичнi показники у рiзних природно-територiальних комплексах (ПТК) теж вельми рiзняться, наприклад, рiчна кiлькiсть опа- дiв у Словаччинi може складати вiд 620 мм (По- прадська улоговина) до 2130 мм (Високi Татри), у Українi вiд 750 мм (пiвнiчно-схiднi схили Верх- ньоднiстерських Бескидiв) до 1700 мм (верхiв’я Тересви)8. У рiзних областях Карпат переважа- ють рiзнi форми деревної рослинностi та трав’я- них бiоценозiв; рiзняться склад висотних поясiв, структура та характер ґрунтового покрову та iн- ше. Водночас для всiєї територiї Карпат харак- терний ряд особливостей, якi вiдрiзняють Карпа- ти вiд прилеглих рiвнин – вiдносно виражений рельєф, вiдносно прохолодний клiмат, бiднi ґру- нти iз незначним ґрунтовим горизонтом, бiльша залiсенiсть. Яскравою iлюстрацiєю може слугу- вати рiзниця у середньорiчному випаданнi опа- дiв, яка мiж Словацькими Карпатами (Збойни- цька Хата) i прилеглими рiвнинами (Гурбаново) 8За основу географiчного подiлу ми беремо загально- прийнятi у словацькiй та українськiй науках схеми гео- морфологiчного та ландшафтного районування, якi пред- ставленi у: Mazúr E., Lukniš M. Geomorfologické členenie SSR a ČSSR. Čast’ Slovensko. Slovenská Kartografia.– Brati- slava, 1986; Кравчук Я. Геоморфологiя Скибових Карпат.– Львiв, 2005; Кравчук Я. Геоморфологiя Полонинсько- Чорногiрських Карпат.– Львiв, 2008; Сливка Р. Геомор- фологiя Вододiльно-Верховинських Карпат.– Львiв, 2001; Мельник А. Українськi Карпати: еколого-ландшафтознавче дослiдження.– Львiв, 1999. може складати до 1045 мм (тобто до 6,6 разiв), мiж Українськими Карпатами (верхiв’я Тересви) i Прибескидським Передкарпаттям – до 1000 мм (2,8 рази)9. Природнi особливостi не могли не вiдобразити- ся на господарсько-культурнiй специфiцi. У рiз- них природно-територiальних комплексах сфор- мувалися рiзнi господарсько-культурнi зони, вод- ночас скрiзь у життi населення Карпат тваринни- цтво вiдiгравало велику роль, а у рядi районiв до- мiнувало над землеробством i лiсними промисла- ми, вiвчарство мало молочну спрямованiсть. Пiс- ля скасування колгоспно-радгоспної системи по- чалися процеси денатуралiзацiї господарства, ре- зультатами якої стало збiльшення поголiв’я худо- би у приватних господарствах та передача части- ни сiльськогосподарських угiдь селянам10. Тому урожайнiсть трав’янистих бiоценозiв, якiсний по- кiс, правильна сушка трави i зберiгання сiна зав- жди вiдiгравали й досi вiдiграють велику роль у життi горян. Пiд посiвнi площi вiддавали бiльш родючi зем- лi на м’якшому рельєфi, пiд випаси i сiнокоси, на- впаки, нерiвнi дiлянки, розмiщенi далеко вiд гос- поди, часто на крутих схилах. На Гуцульщинi бу- ло поширене трьохчленний подiл сiнокiсних угiдь. Бiля хати знаходилися невеликi луги-цáринки11, якi щедро угноювалися i давали якiсну траву на сiно, iнодi – отаву. На них худобу випасали до Трiйцi та пiсля покосу. Окрiм того, траву мог- ли висiвати безпосередньо на городах. Далеко вiд садиби, звичайно на бiльш високому гiпсометрич- ному рiвнi у межах села були розташованi поля, якi не угноювалися, випас на них здiйснювався до Юрiя та пiсля сiнокосiв. За селом на вiдстанi кiлькох кiлометрiв вiд подвiр’я, посеред лiсу, або на штучних полонинах розмiщалися обгородже- нi кiшни́цi, куди худобу допускали тiльки пiсля косовицi12. 9Vlastivedný slovník obcí na Slovensku. D. 1.– Bratislava, 1977.– S. 34; Лаврук М. Гуцули Українських Карпат (ет- ногеографiчне дослiдження).– Львiв, 2005.– С. 55-56. 10У соцiалiстичнiй Румунiї не було колективiзацiї сiль- ськогосподарського виробництва. 11Автентичнi назви ми даємо iз наголосом у випадку українцiв, рештi етнiчних груп властивий статистичний на- голос, словакам – на перший склад, ґуралям, а також ви- ходнярам – на передостаннiй. Для передачi словацьких, ви- ходнярських й ґуральських назв, а також деяких українсь- ких слiв (якщо кириличний варiант не передає точно звук) ми застосовуємо словацький варiант латинського алфавiту, у якому, при необхiдностi, використовуємо також польськi лiтери (ś, ć). 12Шухевич B. Гуцульщина. Друга часть.– Верховина, 1997.– С. 196. 230 3-4’2008 Народознавчi Зошити На бiльшiй частинi Бойкiвщини, Лемкiвщи- ни, Долинянщини, в ареалах розселення слова- кiв, виходняр i ґуралiв, переважав двочленний подiл. Тобто були вiдсутнi царинки. У тих ра- йонах Карпат, де основною системою господар- ства було толоко-царинне двопiлля (бiльша час- тина Бойкiвщини та прикарпатська Лемкiвщина), сiнокоси разом з ораницями розмiщалися на од- ному схилi, а громадське пасовисько – на дру- гому. Через рiк (рiдше через 2-3) угiддя мiня- лися мiсцями. При класичному трипiллi та ча- сто при багатопiллi сiнокоси чергувалися з ора- ницями, рiдше iз пасовиськами; при Карпатсь- кому трипiллi – лише з пасовиськами13. Часто на кiшницях ставили колиби або хатинки, а та- кож господарськi споруди; згодом там могли ви- никати цiлi фiлiали садиб, якi при сприятливих природноклiматичних умовах переростали у са- мостiйнi господарства. У деяких районах Бойкi- вщини (Ґорґани), Лемкiвщини (Сондецькi Бе- скиди), Гуцульщини (Ґорґани, деякi пiдрайони Полонинсько-Чорногiрських Карпат), Словаччи- ни (Фатрансько-Татранська обл.), Долинянщини (села басейнiв Ужа, Латорицi, Рiки, Тереблi, Те- ресви у межах Полонинського масиву та Свидо- вця) всi сiнокiснi луки, через те що село лежить у вузькiй долинi, рiдше на невеличкому плато, вiддаленi вiд села й представляють собою кiш- ницi. Яскравим прикладом може служити бойкi- вське село Липовиця, лемкiвське село Верхомля Велика, словацьке село Влколiнець. Крiм того, така ситуацiя iснує й у селах що лежать у низь- когiрних ландшафтах у широких рiчкових доли- нах поблизу iз середньогiрними масивами. Пiсля розширення ораниць на всю площу екстравiляну такi села купували цiлi урочища у сусiднiх го- рах, у державних чи приватних лiсництвах, й пе- ретворювали їх на сiножатi. Прикладом можуть служити пiвденно-лемкiвськi села Лiвов та Лу- кiв (Ондавська верховина), жителi якого 1928 р. купили сiнокiснi луки на Олениковськiм хотарi (хр. Чергов)14. Повсюдно в Українських та Словацьких Карпа- тах на городах пануючою системою землеробства було багатопiлля, де зерновi та просапнi культури чергувалися iз сiнокосами. 13Термiн введений автором у статтi: “Природные усло- вия и особенности скотоводства бойков (верховинцев) За- карпатья в первой половине XX в.” // Этноэкологические исследования.– Москва, 2004.– С. 401-438. 14До 1920 рр. цi села зовсiм не мало власних лук, вони заробляли сiно у панському лiсництвi (косили за кожну третю копицю). За якiстю трави сiнокiснi угiддя населенням Карпат подiляються переважно на три групи: бо- лотистi15, файнi (pekné), з псячкою16. Слiд заз- начити що луки iз псячкою та бiльшiсть лук бо- лотистих є наслiдком антропогенного впливу й є деградованими бiоценозами. Час для сiнокосiння визначається погодними умовами. Зазвичай спершу косять присадибнi лу- ги, де клiматичнi показники бiльш сприятливi. До серед. ХХ ст. на них пiсля сiнокосу до примороз- кiв випасали худобу. У тих районах, де функцiо- нувало класичне трипiлля, а також багатопiлля (бiльша частина ареалу словакiв, виходняр, сло- вацьких лемкiв, спишських русинiв, долинян) до серед. ХХ ст. стерня, яка залишилася пiсля збо- ру трави, могла переорюватися пiд озимi зерно- вi культури. Заготiвля незначних об’ємiв отави17, через невелику кiлькiсть землi, а у рядi районiв i через прохолодний клiмат, у всiх Захiдних та Схiдних Карпатах була рiдкою. Перевага зимово- весняного окоту худоби змушувала заготовляти у невеликих об’ємах отаву на городах18. Тiльки в останнi 20-40 рокiв через потеплiння клiмату i зменшення залежностi селян вiд землi широко стала використовуватися повторна косовиця й на луках19. На схiдних експозицiях у низькогiр’ї, а також в улоговинах, широких рiчкових долинах, на плос- когiр’ях та горбогiр’ях i повсюдно на городах та царинках першi покоси починаються ще у кiнцi (у деяких районах – у серединi) червня. Зазвичай таку траву скошують самостiйно, без сторонньої допомоги сусiдiв i родичiв. Масова заготiвля сiна розпочинається пiзнiше, пiсля Петра (12 липня), i продовжується зазви- 15Гуцул. луки iз гершками; бойк. млаки, млаковитi луки; лемк. мочари; словак., виход. močary; ґурал. močariska. 16Мичка звичайна (Nardus strikta L.): гуцул. псєнка, псинка, псюка, псярка, псянка, щiтка; бойк. пся(є)чка, psiaćka, пся(є)нка, псях, псюг(х)а, псю(я)ка, псяра, псьо- ха, костри́ця, сивушка, сiроха; долин. псяйка, псянка, пся- ра, пся(є)чка, псьоха, мичка, тимофiйка, кухта, мишiй, кустри́ця; лемк. псярка, pśarka, псюрка, свинни́ця, сиви́ця; виход. psjurka, словак. psik, psička, psiarka, ostrá; ґурал. pśarka – взято iз: ПМА; Кобiв Ю. Словник українсь- ких наукових i народних назв судинних рослин.– К.: Наук. Думка, 2004.– С. 284. 17Укр., словак., виход. отава; ґурал. mládza, mlodza – молода трава першого та другого покосу. 18Отава є необхiдним компонентом рацiону лактуючих тварин та молодняка. 19В умовах малоземелля при натуральному та напiвна- туральному господарствi селяни були змушенi на луках iз пiдрослою на них отавою або по стернi, що залишилася пiсля першого покосу, випасати худобу. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 231 чай до Iллi Пророка (2 серпня). Якщо у травостої переважають рослини, якi розмножуються тiльки генеративним шляхом, такий луг скошують пiзнi- ше, пiдчас сiм’яутворення20. У с. Шепiт Долiш- нiй Вижницького р-ну (пограниччя Шурдинсько- го i Банилiвського ландшафтiв) у серед. XX ст. на таких угiддях косовиця починалася вiд Iллi (2 серпня) i тривала до середини серпня. Анало- гiчно чинили i з луками, засiяними тимофiївкою, яку широко використовують з 1930-их рр. Остан- нiми десятилiттями на це нечасто звертають ува- гу. Зниження продуктивностi лучних бiоценозiв за рахунок спрощення їх видової багатоманiтностi компенсується травосiянням. Нiмцi Попрадської, Горнадської та Любовнян- ської улоговин, чиї землi розташовувались без- посередньо у родючих долинах Попраду i Гор- наду, намагалися якомога ранiше закiнчити сiно- кiс, щоби встигла пiдрости отава. У с. Хмельни- ця (Majehuschtin) в 1930-40-их рр. сiнокоси за сприятливої погоди закiнчували до 1 липня21. Дати початку та завершення сiнокосiв зале- жали не тiльки вiд клiматичних умов ландшаф- тiв, але також мiкроклiматичних умов конкрет- ного угiддя, зокрема вiд особливостей iнсоляцiї22 та iнспiрацiї23 конкретного угiддя. За спогада- ми Попюка Юрiя Васильовича 1920 р. н., у с. Пiдзахаричi Путильського р-ну в 1930-их рр. луки, якi розташованi на пiвденних експозицiях (до сонця) скошувалися ще до Iвана (7 липня), котрi на пiвнiчних експозицiях (вiд сонця) – пiс- ля Преображення Господнього (19 серпня). Накопичений столiттями емпiричний досвiд безпомилково визначає найкращий перiод для по- чатку косовицi. При визначеннi “стиглостi” лу- ки орiєнтуються на траву, що має середнi (що- до рослин даного бiоценозу) термiни дозрiвання. Косовицю намагаються почати у перiод бутонiза- цiї або виходу у трубку (у злакових) цiєї росли- ни. Вважається, що з трави, скошеної у цей час найбiльш поживне сiно. Воно, також як й ота- ва, згодовується молодняковi, лактуючим та ро- бочим тваринам. Таке сiно мiстить максимальну кiлькiсть протеїну, амiнокислот, безазотистих ек- страактивних речовин, каротину тощо24. Добрим 20Необхiднiсть пiзнього покосу визначалося порiдшан- ням луки й зниженням у травостої долi продуктивних трав. 21Згiдно iз нашими польовими матерiалами нiмцi даних природно-територiальних комплексiв, на вiдмiну вiд сво- їх сусiдiв ґуралiв, українцiв та виходняр-спишакiв, широко вживали другiй укiс. 22Освiтленiсть сонцем. 23Провiтрювання. 24Петров И.Е. Снижение потерь при заготовке сена перiодом вважається також час раннього цвiтi- ння й молочнiй стиглостi колоскових трав, коли загальний об’єм сiна виходить максимальним, а його засвоюванiсть задовiльна – для лактуючих i молодняка, та хороша – для тяглової й ялової худоби. При зборi недостиглої трави виникають труднощi з її зберiганням (швидко гниє), крiм того, вона не достатньо поживна; перестояна тра- ва вилягає, унаслiдок чого її важко косити, сiно з неї виходить жорстким, малопоживним, мiстить велику кiлькiсть важкозасвоюваних клiтковини i лiгнiну; втрати при збираннi такого сiна макси- мальнi. Необхiднiсть заготiвлi великого об’єму кормiв, постiйна загроза негоди, перешкоджають строгому дотриманню оптимального перiоду для сiнозаготiвлi. Час для косiння трав визначається також iр- рацiональними причинами. За уявленнями лемкiв до Iвана Купали-Iвана Зельового не можна зрiза- ти косою рiзнокольоровi квiти на луках25. Також не можна косити у громовi свята, якi йдуть пiсля Петра (Iлiя, Палiя, Маковiя, Гавриїла). За уяв- леннями гуцулiв за порушення заборони Iлля мiг громом побити маржину, а Палiй спалити сiна. Водночас в умовах вологого клiмату часто табу не поширювалося на iншi трудовi операцiї, що були пов’язанi iз сiном. Технологiя заготiвлi та зберiгання сiна зале- жить вiд об’єму опадiв, температурного режиму, особливостей травостою, характеру поверхнi26. Збiр пiсної трави здiйснюється вранцi – допо- ки не висохла роса. Соковитi посiвнi трави кося- ться у будь-який час. Валки свiжоскошеної трави27 пiсля того, як зi- йшла роса, розбиваються. Цим, на вiдмiну вiд ко- сiння, яке вважається чоловiчою працею, займа- ються жiнки, старшi люди та дiти. Основне зна- ряддя для розбивання валка – граблi28, рiдше ви- користовується палиця, вила або суло (неробоча частина граблiв, вил). Через широке поширення на деградованих луках низькорослої рослинностi, а також з метою бiльш ретельного збору трави29, карпатськi граблi мають невелику вiдстань мiж // Сельскохозяйственний практикум.– 2000.– № 2-7.– aviable online: http://www.fadr.msu.ru/rin/vestnic/vestnic2- 00/2-7-00.htm. 25Мадзелян Семен. Лемкiвщина у творчостi Василя Ма- дзеляна. Гравюри.– Львiв: Край, 1993.– С. 41. 26Пiд характером поверхнi розумiємо рельєфнiсть по- верхнi, схилову стрiмкiсть, експозицiю, зволоженiсть. 27Укр., пол., словак. валок, вал, рядок, ряд. 28словак. hrable, пол. grably. 29Для прибирання поламаних частин трави (гуцул. трéна). 232 3-4’2008 Народознавчi Зошити зубцями (3-4 см). Їх використання економить си- ли, не вимагаючи додаткових замахiв. Ця особли- вiсть чiтко закрiплена у традицiї, якої дотриму- ються народнi умiльцi, виготовляючи сiльського- сподарськi знаряддя працi до сьогоднi. Недорогi пластмасовi граблi фабричного виробництва так й не змогли остаточно витiснити традицiйнi граблi на бiльшостi територiї. Використання органiчних та мiнеральних добрив, а також змiни у траво- стої лук шляхом пiдсiвання бобових (конюшина лугова (Trifolium pratense L.), люцерна посiвна (Medicago sativa L.), люпин (Lupinus), вiка по- сiвна (Vicia sativa L.) та злакових (тимофiївка лугова (Phleeum pretense L.) та iншi30, що поча- лося у бiльшостi районiв пiсля Першої свiтової вiйни у заможних селянських i шляхтянських го- сподарствах й масово – з другої пол. 1920-их рр., поступово призвело до того, що традицiйнi граблi виявилися досить незручними при збираннi густої високої трави (трава набивається мiж зубцями, що змушує робити холостi замахи)31. При цьому частiше стала використовуватися ручна розтруска валка. У цьому випадку доречна дитяча праця. З тiєї ж причини вирiс попит на фабричнi пла- стмасовi граблi, якi мають бiльш рiдкi й довгi зубцi, де за взiрець взяли рiвнинний варiант. Це, у свою чергу, згубно вiдобразилося на мiсцевих промислах. Пiсля розбивки валка i часткового пров’ялю- вання, скошену траву пiсля обiду знову перевер- тають32. Аби зменшити шкiдливий вплив роси чи нiчного дощу, скошену траву згрiбають у не- великi купки33, а вранцi знову розкидають, при 30Конюшина лугова: гуцул. конюшина, горiшок, клевер, команиця, лу́гера́, лєщок, трифóй; бойк. команиця, коню- шина, команка; долин. команиця, комониця, лýгер, лýгерá, луцерна, лящок, лєщок, лєщок; лемк. конич, конюч, ко- нiчина, требiч, требич, тройчатка; сп. русин. конючiна, конючина, koňućyna, команiца; виход. koňučina, trebič; сло- вак. diatelina; ґур. koňucyna, koňućina, koňućyna. Люцерна посiвна: укр. люцерка; словак. lucerka. Люпин: бойк. люби́н, любiн, любi(и)нь; словак. lupin. Вiка посiвна: бойк. горох мишачий, лядник; лемк. лядник; словак. l’arnyk. Тимофiїв- ка лугова: бойк. трáвка; долин. жи́тниця; лемк. матiювка – взято з: Кобiв Ю. Словник українських наукових i наро- дних назв...– С. 261, 271, 309, 412; 432; ПМА. 31Наприкiнцi XX ст., незважаючи на денатуралiзацiю господарства, ще однiєю причиною змiни травостою стало зниження навантаження на луки через широке поширення облугуючих земель. 32Гуцул. перевернути полiг. 33Гуцул. копи́ця, на́волок, бойк. копи́ця, пласт, пласто́к, пластiвни́ця, купка; долин. пласт; лемк. купка; кóпа, kopyćа, нави́лок, спиш. русин. kо́pka; виход. kopka; kopica; словак. kôpka, petrenec, kopenec, navidl’a, kozák, babiak; ґу- рал. kopica – ПМА; серб. навЉке, пласт, копа – взято з: чому не так старанно, як у перший день. Купку розтягають у вiдцентрованому напрямку, так що зверху вона нагадує коло34. Здiйснення тих чи iнших операцiй залежить вiд погоди, особливостей травостою, характеру поверхнi, трудових ресурсiв, технологiї косiння. Якщо пiд час косовицi падає дощ, то валки не розбивають доти, поки волога не висохне. Та- ким чином знижують всмоктувальний i вимивний ефекти. Як свiдчить сiльськогосподарська наука, дощ може знизити харчову цiннiсть сiна до 20%. Вуглеводи, вiтамiни та деякi водорозчиннi мiне- ральнi речовини легко вимиваються зi скошеної трави. А якщо вона знаходиться у валках, а тим бiльше у копицях, то вимитi речовини iз верхньо- го шару всмоктуються у нижнi шари, не потрап- ляючи до ґрунту35. У суху погоду (якщо трава рiдка i низька) ва- лок може й не розбиватися, адже при перевер- таннi трави за допомогою граблiв вiдламуються нiжнi частини рослини – листки та квiти, вна- слiдок чого сiно втрачає бiлковi речовини, за- лишаючи деревину, i стає менш перетравлюва- ним у порiвняннi iз травою. Особливо це важ- ливо при заготiвлi сiна на луках, де домiнують рiзнотравнi (Prata variaherbosae) та рiзнотравно- злаковi (Prata herbo-graminosae) формацiї, з пере- важанням рослин що багатi на листя (наприклад, метеликовi). Таку траву рiдко збирають на нiч у копицi. Ми спостерiгали це на Гуцульщинi у По- кутському низькогiр’ї – у басейнах Рибницi та Черемошу на вiдрiзку Бiлоберiзка-Межиброди, а також на Бойкiвщинi (у селах Воловецької верхо- вини) на деградованих луках. У Сукельському природному районi на Бой- кiвщинi (у гiрськiй частинi долини р. Сукель), де значнi площi лук знаходяться пiд щiльнодер- новими крупнозлаковими (Prata nanograminoso- caespitosae) формацiями, навпаки скошену траву намагаються частiше перевертати, там побутує прислiв’я сiно на граблях сохне36. У тих господарсько-культурних зонах, де тра- дицiйно домiнує або субдомiнує тваринництво (наприклад, на Гуцульщинi, у словацьких та ґу- ПМА, 2007, Љубиша Вечански. Бока у Банату.– Панчево, 2004.– С. 585. 34Словак. postel’, násad, bl’ach, okolica – ПМА. 35Петров И.Е. Снижение потерь при заготовке сена // Сельскохозяйственний практикум.– 2000.– № 2-7.– aviable online: http://www.fadr.msu.ru/rin/vestnic/vestnic2- 00/2-7-00.htm. 36ПМА, 2005: с. Тисiв: Синьґурин Степан Андрiйович, 1922 р. н.; Зацимин Микола Iванович, 1922 р. н. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 233 ральських районах: Орава, Лiптов, Погрон’є, Ге- мер) та, вiдповiдно, iснує необхiднiсть заготiвлi великої кiлькостi сiна, навiть в умовах взаємо- допомоги, яка збирала ще у 1960-тi рр. до 30- 50 осiб, ретельна обробка скошеної трави часто утруднена. Розбитий валок тiльки ввечерi (до ве- чiрньої роси) повторно перевертається; там рiдко згрiбають скошену траву у копицi на нiч. Нато- мiсть, якщо сiнокiс невеликий, або достатньо ро- бочої сили (у бiльшостi це стосується присадиб- них лук та повторних покосiв), ретельна обробка трави гарантована. Так чинять доти, доки трава остаточно не висо- хне. Вiдомо декiлька способiв визначення готов- ностi сiна, якi головним чином залежать вiд спе- цифiки травостою й способiв зберiгання. На Бой- кiвщинi, наприклад, основним iндикатором готов- ностi є товстi жирнi стеблини, якi повиннi доб- ре ламатися. Гуцули окрiм цього використовують джгут iз невеликої кiлькостi сiна, який у готово- му виглядi при скручуваннi не повинен ламати- ся i мiстити надмiрної вологи. При добрiй, яснiй погодi не дуже жирне сiно висихає на землi за 1-2 днi. У бiльшостi природних районiв косовиця вiдбу- вається в умовах максимальної кiлькостi опадiв37. Тому трава може сохнути або на землi до повно- го висихання, або у пiдв’яленому станi на рiзних пiдставках. Бобовi культури завжди, а тимофiїв- ку та отаву переважно досушують на пiдставках. Майже обов’язковим сушiння трави у пiдв’яле- ному станi у всiй Низькогiрно-скибовiй облас- тi Карпат38, а також у прилягаючому передгiр’ю, що, на нашу думку, обумовлено поширенням там жирних та багаторiчних трав. Доволi цiкава географiя та iсторична динамi- ка пiдставок у Карпатах. Скрiзь поширеною й, мабуть, найдавнiшою пiдставкою на всiй дослi- джуванiй територiї є вкопана у землю сучкувата молода смерека, ялиця, рiдше сосна, бук, вiльха, береза або iнша листяна порода, очищена вiд ко- ри39. У районах, де деревних порiд (особливо сме- 37В Українських та частково Словацьких Карпатах най- вологiшими мiсяцями є червень та липень. 38За виключенням Труханiвського, Синьовиднiвського, Поляницького, Кальнiвського ландшафтних пiдрайонiв, а також Роженкiвського й Виженкiвського, де цей спосiб використовується лише на окремих надмiрно зволожених луках. 39Гуцул. остревá, остривá, остервá, островєниця; бойк. островá, остривá, востирвá, зубáчка, драпáчка, виши́нка, лабáня, драпáн, стропáк; лемк. oстри́ва, остéрка, ости́рва, сóхá, рогáля, óстрiв; долин.-лемк.-бойк. пограниччя (ра- йон Буковськi верхи) ostrôvka, костряба, драпáк, костри́ца; реки) було недостатньо, у другiй пол. XX ст. на мiсцi обламаних сучкiв вбивали кiлочки, або довгi цвяхи. У деяких виходнярських селах Спишсько- Шаришського Мiжгiр’я (природнi райони Громо- вець i Шаришське Подiлля) через нестачу при- родного матерiалу вже у 1930-их рp. широко по- бутували штучнi остриви. Розмiри пiдставок, як свiдчать нашi польовi матерiали, коливаються у рiзних ПТК, i зале- жать вiд характеру деревостану у даному ланд- шафтi, а також вiд особливостей застосування. Найвищi остриви зустрiчаються там, де перева- жають смерековi лiси. Остриви та пiдставки на їх основi можуть сягати 3-4 м, де переважають iншi породи: бук, вiльха, дуб, береза тощо, нерiд- ко висота пiдставок не перевищує 2 м, незалежно вiд породи використаного дерева40. На думку iнформаторiв, трава, висушена на остривi, духмяна, з найбiльшою кiлькiстю вiта- мiнiв, її з задоволенням їсть будь-яка травоїд- на тварина. У бiльшостi природних районiв на остривi сушать тiльки конюшину, люцерну, лю- пин, вiку, iнодi тимофiївку та отаву (якщо во- на достатньо висока). У ґуральському с. Ждяр (пограниччя Ждярської Бразди i Репiско), а також у долинянських селах Нiмецька Мокра, Руська Мокра, Лопухiв, Усть-Чорна (Каменко- Буштильский пiдрайон Внутрiшнiх Ґорґан, пiд- район Пра-Тересви Воловецько-Мiжгiрської вер- ховини), гуцульських селах Бистриця (природ- ний пiдрайон Бистрицько-Ворохтянське низько- гiр’я району Ворохто-Путильське ерозiйне низь- когiр’я) та Завуєла (Чорногорський ландшафт Полонинсько-Чорногiрської областi) всю траву сушать виключно на пiдставках41. У тих районах де домiнує чи субдомiнує у лi- состанi смерека42 пiдв’ялена трава накладається бойк.-долин.-лемк. пограниччя (басейн верхнього Ужа) зу- бачка, зубначка, стропачка; мармарош. долин. каландяк; спиш. русин. ostróvka; виход. osterha, kostrak, rozsocha, socha; словак. osrerna, sušiak; ґурал. ostrovka, ostrevka, ostervka – ПМА; словен. оstrvy, ostrnicy – взято з: Melik A. Slovenija. Geograficky opis.– Ljubljana, 1935.– S. 595. 40Розмiр закрiплений у традицiї, що сформувалася на основi домiнуючої породи дерев. 41У с. Ждяр у липнi у середньому випадає до 160 мм (на деяких дiлянках – до 180 мм), в с. Бистриця – до 190 мм, с. Завуєла – 174, с. Усть-Чорна – 160. Взято з: Atlas krajiny Slovenskej republiky.– Bratislava, 2002.– S. 99, Mapa 57; Лаврук М. Гуцули Українських Карпат (етногео- графiчне дослiдження).– Львiв, 2005.– С. 56. 42Бiльша частина Сколiвських Бескидiв та Скибових Ґорган, Покутського та Буковинського середньогiр’я, на бiльшiй частинi Вододiльно-Верховинської областi, гiрсь- кої групи Гриняви-Лосової (Україна); у Середнiх Бески- 234 3-4’2008 Народознавчi Зошити на сучки43 остриви тонким розпушеним шаром, щоб вiтер провiвав її. Перед наметуванням тра- ву злегка пiдсушують. Свiжi рослини злежують- ся, надто щiльно прилягають до зубiв, через що можуть плiснявiти. Правильне укладання на ос- триву полягає у тому, щоб трава не торкалася анi стовбура анi поверхнi землi, тiльки трималася на кiнчиках зубцiв (фото 1). При цьому всере- динi остриви утворюється вiльний простiр, який вiдкривається в її нижнiй частинi. За словами iн- форматора П.Дутки iз с. Конятин Путильського р-ну (Ворохто-Путильське низькогiр’я) у файну погоду трава в остриву кладеться на п’ять бо- кiв, а у дощову – на чотири. Бобовi накручують на остриву; товщина шару залежить вiд ступе- ня сухостi. Для бiльшої стiйкостi на дiлянках, якi продуваються вiтрами, копицю44 пiдпирають 1-3 остривами. У теплу бездощову погоду на ос- тривi трава висихає за 3-4 днi; у дощову пору, а також при сушiннi (вилежуваннi) жирного сiна, перiод може збiльшуватися до 2-3 тижнiв. 1. Копиця – с. Дихтинець, Путильський р-н, Чернiве- цька обл. Фото автора 2006 р. У районах, де переважають листянi породи, сформувалася iнша технологiя просушки трави на остривi. Пiдв’ялену на стернi жирну траву (при- дах, Схiдних Бескидах, Фатрансько-Татранської областi, у окрузi Спишська Маґура Подгольно-Маґурської областi (Словаччина) та частково в iнших геоморфологiчних райо- нах. 43Буков. та галицьк. гуцул. чопи; закарп. гуцул. клиенчи; бойк., лемк. зуби. 44Острива iз сiном: укр. копиця, копiца, словак. kopka. близно на 60% вiд загальної готовностi) накла- дають на остриву щiльним грубим шаром. Через велику вагу (до 70 кг) острива переважно коро- тша (у середньому приблизно 2 м), а трава тор- кається землi. Щоб уникнути контакту iз воло- гою поверхнею на заливних i заболочених луках, пiд таку остриву перед накладанням трави сте- лять гiлки, дошки, або шар кiлкiв, тобто роблять подину. На вiдкритих дiлянках (полонинах, по- лях) для того, аби вiтер не розтрусив копицю, її перев’язують перевеслом з трави або галуззям лi- щини45; пiзнiше стали використовувати й дроти та синтетичнi мотузки вздовж, поперек чи ко- мбiновано (фото 2). При такому варiантi трава переважно висихає довше незалежно вiд якостi, жирнi трави вилежуються до 3-4 тижнiв, пiснi – вiд 3 – до 7 днiв. Яскравим прикладом такого ва- рiанту є гiрськi села Сучави (пiдрайони Букови- нське низькогiр’я та Буковинське середньогiр’я). Така технологiя поширена також у пiдобластях Приґорґанського, Покутсько-Буковинського пiд- гiр’я (звiдки, ймовiрно i прийшла у процесi коло- нiзацiї гiрських районiв), однак там острива пере- важно гладка. Подiбний спосiб сушiння зустрiча- ється поруч з iншими на Гуцульщинi: у басейнах Бiлої та Чорної Тиси, у верхiв’ї Прута (сс. Воро- хта, Яблуниця), на Бойкiвщинi – майже повсю- дно у областi Крайового низькогiр’я за виключе- нням Синьовиднiвського, Труханiвського, Поля- ницького, Кальнiвського ландшафтних пiдрайо- нiв, а також у деяких низькогiрних ландшафтах схiдної Словаччини (наприклад, у пiдрайонах По- прадської улоговини). Там, де немає жирних трав (наприклад, верхiв’я Тиси), шар трави менший й трава сохне кiлька днiв. Слiд зазначити, що подекуди й у районах по- ширення хвойних порiд iснує традицiя викори- стання грубих копиць на основi острив, як на- приклад, на Верхнiй Оравi, але, як свiдчать нашi польовi матерiали, вона порiвняно недавня i по- в’язана iз використанням посiвних трав. У ландшафтах, де переважають смереково- буковi чи буково-смерековi лiси, а у травос- тої панують однолiтнi пiснi трави (наприклад, Кам’янка-Буштульський пiдрайон Привододiль- них Ґорґан на бойкiвсько-долинянському погра- ниччi) остриви роблять або зi смерек або з буку, причому для остриви з буку беруться 2-3 дерев- ця, якi ставлять докупи та зв’язуються мiж со- бою, таким чином щоби суччя створювали ряди, як на смерецi. Наметування та сушiння трави на 45С. Шепiт Долiшний – Пузиня, курмей. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 235 таких остривах вiдбувається за першим принци- пом, тобто трава помiщається на кiнчики остри- ви тонким шаром й використовують її лише у негоду. В деяких районах, де клiмат вiдносно сухий i теплий, острива не використовується зовсiм. На- шi експедицiйнi данi вказують лише на ряд ланд- шафтiв Попрадської i Горнадської улоговини, де рiчна сума опадiв не перевищує 650 мм46. Остриви на зиму на луках, щоби не везти їх в обiйстя, складаються у конуси чи пiрамiди, якi пiд час наступної заготiвлi сiна або розбирають на окремi остриви або використовують як гото- вi пiдставки; iнодi остриви доштуковуються до огорож-плотiв, таким чином стаючи їх тимчасо- вими сегментами. З лук, що лежать неподалiк вiд садиби остриви зносяться та притуляють до гос- подарських споруд, пiдвiшують на фруктовi дере- ва, або роблять з них купи, ставлячи їх верхiвка- ми на землю; там де побутує сушiння снопiв зер- нових на кiлках та остривах47 їх ще складають го- ризонтально у спецiальнi приладдя (фото 3). Су- шiння трави на остривi потребує великої затрати часу i сил, окрiм того, коротка трава (наприклад, отава) не тримається на зубцях48, у деяких ра- йонах вiдсутнiй у достатнiй кiлькостi вiдповiдний матерiал. Тому у багатьох ландшафтах Карпат у процесi культурної адаптивної еволюцiї було зна- йдено ще кiлька форм пiдставок. Найбiльш ста- рими, на нашу думку, є тi, у основi яких лежить острива. На бiльшiй частинi Воловецько-Мiжгiрської верховини та прилягаючих районах полонини Боржави та Руни, а саме вiд сс. Стужиця, Ви- шка у басейнi Ужа й до с. Стригальня у басейнi р. Рiка, де переважає соковитий травостiй (го- ловним чином багатолiтнi трави або отава), така трава вилежується у копляку49. Копляк представ- ляє собою вбитi вертикально у землю два – п’ять (рiдше сiм) остривiв на вiдстанi бiля п’ятидесяти 46Atlas krajiny Slovenskej republiky...– S. 99, карта 54. 47На бiльшiй частинi Бойкiвщини, подекуди на Лемкiв- щинi та на бойкiвському пограниччю; там остриви на су- шiння снопiв переважно мають лише 2-3 ряди зубiв у ни- жнiй частинi. 48Для отави переважно використовуються iншi пiдстав- ки, лише де-не-де отаву спецiально сушать на остривi, зок- рема це деякi пiдрайони Рахiвсько-Чивчинського масиву (гуцульськi села Румунiї) та району низькогiрного рельєфу Покутсько-Буковинських Карпат (напр. села басейну Че- ремошу на вiдрiзку Ростока-Вижниця). 49Копляк – басейни рр. Репинка, Голятинка, Козлiки – бойк. села Рiки; стропаки, зубачки, зубначки – верхiв’я Ужа; драпачки – бойк. села басейну Латорицi. 2. Копиця – с. Марково, Богородчанський р-н, Iвано- Франкiвська обл. Фото автора 2007 р. 3. Складування острив – с. Зубриця, Туркiвський р-н, Львiвська обл. 4. Ширак – с. Довгопiлля, Путильський р-н, Чернiве- цька обл. Фото автора 2006 р. 5.Ширак – х. Гробища, Путильський p-н, Чернiвецька обл. Фото автора 2006 р. 236 3-4’2008 Народознавчi Зошити сантиметрiв одна вiд одної. Трохи пiдсушену на стернi траву накладають на зубцi всiх острив на вiдстанi 30-40 см вiд землi. Промiжок мiж ост- ривами створює додаткову порожнину, з’єднану з пустотами стовбурiв острив. Зовнi копляк на- гадує копицю, овальну у перетинi. Трава у ко- пляку вилежується (близько двох тижнiв), при цьому провiтрюючись. Подiбна пiдставка побу- тує у бiльшостi районiв Гуцульщини, за виня- тком тих ландшафтiв, де смерека зустрiчаєть- ся рiдко50; на гуцульсько-буковинському погра- ниччi (сс. Лопушна, Шепiт Долiшний), а також на бойкiвсько-пiдгiрсько-гуцульському погранич- чi (Маняво-Биткiвський пiдрайон низькогiрного рельєфу Скибових Ґорґан). Однак, на вiдмiну вiд копляка, використовується ряд з 5-10 острив, i сушать на ньому виключно отаву; таку пiдстав- ку на Буковинськiй Гуцульщинi називають ши- рак, ширан, ширам, у марамурешських гуцулiв – жеряда51 (фото 4). На такi шираки ставили й поперечнi лати-вiблицi, що дозволяло сушити не тiльки отаву, але й траву першого покосу. У Славськiй верховинi на Бойкiвщинi теж ви- користовується ряд iз острив (плав), однак вони невеликi (у середньому 50-80 см) i сохне там не тiльки отава, але й звичайна трава. У рядi районiв Українських Карпат, зокрема на бiльшiй частинi Української Гуцульщини, по- всюдно у гуцулiв Румунiї, а також у крайнiх схiдних селах Славської верховини на Бойкiвщи- нi, поширена й iнша модель ширака52, яка, на наш погляд, є наступною еволюцiйною формою, що, за нашими даними, виникла у мiжвоєнний час (1920-30-тi рр.). Двi, рiдше кiлька острив, вкопаних у землю на вiдстанi 2-4 м, з’єднують поперечними вiблицями або рейками (1-3, рiдше бiльше), якi кладуться на зубцi. Трава накладає- ться i на остриви i на поперечки, при чому основ- на маса – на остриви. Подальша еволюцiя такого ширака йшла шляхом звiльнення остриви i пере- несення всiєї функцiї на поперечки. З 1960-их рр. з розвитком колективного господарства та лiсової промисловостi, замiсть острив стали використову- вати гладкi стовпи невеликого дiаметру, до яких прибивають лати (фото 5); iнодi використовують 50Вся Гуцульщина окрiм середньої Черної Тиси (Стог- Плаївський природний пiдрайон), а також Роженкiвського та Виженкiвського ландшафтних пiдрайонiв низькогiрних Покутсько-Буковинських Карпат. 51Всi форми слiв, очевидно, походять вiд румун. sirág – шеренга, стрiй, зв’язка. Взято з: Bolocan G., Medvedev T., Vorontova T. Dictionar român-rus.– Bucuresti; Moscova, 1980.– S. 1392. 52Iншi назви: дiдо, шор – Верховинський р-н. телеграфнi або електропровiднi стовпи, що стоять на сiнокосах. У таких шираках сохне вже пере- важно не отава, а жирна довга трава. Географiя цих ширакiв вказує на чiтку залежнiсть її вiд природно-клiматичних умов. Зокрема на Буко- винськiй Гуцульщинi вони домiнують у так зва- них буриникiв53, назва яких має пряме вiдноше- ння до переважаючих у травостої жирних трав, зокрема з родини Cruciferae. Слiд зазначити, що до радянського часу це населення, котре мешкає пiд найвищими полонинами Буковинських Кар- пат, займалося у рiвнiй мiрi й лiсозаготiвлею i тваринництвом, вiдтак стало переважно займати- ся лiсом; у результатi зменшення навантаження на луговi бiоценози, на них вiдбувалися сукце- сiйнi змiни, що виражалися збiльшенням питомої ваги жирних трав. На остривах такi трави прiють, тодi як у шираках борще висихають, зберiгаючи зелений колiр та ароматний запах. У Путильсь- кому пiдрайонi Ворохта-Путильського ерозiйного низькогiр’я у басейнах Путилки та Сучави шира- ки домiнують на вiдрiзку Селятин-Рипень. При- чому вже поруч iз шираками питому вагу мають й класичнi смерековi остриви, – серед ширакiв, особливо у Рипенi, переважають на основi ост- ривiв. У Плоскiй на присадибних дiлянках вже домiнують складнi шираки, якi зверху мають ви- гляд трикутної чи чотирикутної свастики, букви Ц або Щ. Самi iнформатори пояснюють необ- хiднiсть у цих формах економiєю площi. У Се- ргiях вже перевага на боцi остривiв, хоча багато й ширакiв. Вiд с.м.т. Путили й до с. Мариничi шираки, якi представляють собою стовпи iз по- перечками вже зустрiчаються нечасто, а далi й зовсiм невiдомi54, хоча, за нашими спостережен- нями, iз року у рiк вони поступово просуваються нижче за течiєю Путилки та Черемошу. В умо- вах домiнуючих лугових бiоценозiв Путильсько- го пiдрайону Ворохто-Путильського низькогiр’я у таких шираках, як зауважив наш iнформатор зi с. Дихтинець Труфин Михайло Пилипович, 1924 р. н., сiно поститься, дощ моче, єк верем’я – борзо сохне, i воно не качествено для молока. Мешканець того ж села Фокшек Василь Федо- рович, 1922 р. н., вважав, що посування ширакiв вiд буриникiв до плiсакiв (сусiв, плєсунiв)55 й да- 53Так називають сусiди мешканцiв с. Царата Путильсь- кого р-ну; ширше – назва мiкрогрупи буковинських гуцулiв, що розташована у пiдрайонi Пневе-Яровицi (села й хутори пiдпорядкування Шепоту Горiшнього окрiм Перкалабу). 54Данi актуальнi на 2006 р., коли автором були проведенi обстеження басейну Черемошу. 55Переважно так називають жителiв с. Дихтинець су- IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 237 лi є наслiдком поступового збiльшення у лугових бiоценозах великих трав, що, на його думку, по- перше, обумовлено зменшенням поголiв’я худоби й занепадом вiвчарства зокрема й як слiд ослабле- нням навантаження на луки, по-друге – частiшим у порiвняннi з минулим використанням гною та iнших добрив56. Дану гiпотезу вважаємо прави- льною, оскiльки вона цiлком пояснюється сiльсь- когосподарською наукою, яка стверджує, що при полiпшеннi умов мiнерального живлення та аера- цiї ґрунтiв у природному злаково-рiзнотравному травостої Карпат збiльшується участь цiнних у кормовому вiдношеннi видiв, особливо бобових (конюшини середньої, повзучої, гiрської та лу- чної, горошку волохатого та iнших) i верхових (тобто високих) злакiв (тимофiївки лучної, кост- рицi лучної i червоної, грястицi збiрної, тонконогу звичайного, лучного та вузьколистого та iнших) (всього 58 видiв), i зменшується кiлькiсть ма- лоцiнних видiв, особливо низькорослих, таких – як: мiтлиця тонка i собача, бiловус стиснутий, костриця овеча, трясунка середня, герань лiсова та iншi (всього 32 види); збiльшується й висота трав: наприклад, грястиця збiрна на пiдживлених луках у 1,35 рази вище нiж на непiдживленних57. Мешканцi так званих горбiв, чиї садиби розташо- ванi на вершинах та у пригребневiй зонi, особливо хребта Плоскiй Гребiнь-Рита-Гробище-Семакова (850-1115 мн. р. м.), що тягнеться вiд с. Пло- ска до с. Конятин, пояснюють поширення у них ширакiв на основi стовпiв та поперечних лат си- льними вiтрами, яких бояться остриви. Водночас на тих же горбах практично не побачиш iншi, менш стiйки пiдставки, бо, за словами респон- дентiв, їх вiтер рознесе, тодi як у селi58 вони стоять фест59. Промiжна форма мiж шираком (копляком), де острови стоять близько одна вiд одної та шира- сiднi села; коли йде протиставлення мешканцiв верхiв’я та пониззя Путилки, то верхiвцi так можуть називати всiх жителiв сiл на вiдрiзку Путила-Усть-Путила. 56До серед. XX ст. в умовах натурального та напiвнату- рального господарства значна частина гною потрапляла на поля-городи; окрiм того наприкiнцi XX - на поч. XX ст. поступово знижується доля вiдгiнного й навпаки росте до- ля вигiнного та стiйлового способiв утримання худоби, якi дозволяють одержувати у стайнях бiльше гною. 57Крись П. Продуктивнiсть природних i сiяних лучних угiдь гiрсько-лiсового поясу Карпат залежно вiд внесення мiсцевих мелiорантiв та добрив.– К., 2003.– С. 6. 58Селом на Гуцульщинi переважно називають ту частину населеного пункту, що лежить у рiчковiй долинi на проти- вагу так званим горбам. 59Анич Параска Миколаївна 1929 р. н., с. Конятин Пу- тильського р-ну Чернiвецької обл. 6. Дiдо – с. Красноїлля, Верховинський р-н, Iвано- Франкiвська обл. Фото автора 2006 р. 7. Osterhy – c. Тарнов, окрес Бардейов, Пряшiвський край, Словаччина. Фото автора 2005 р. 8. Kopiсa – с. Крива, окрес Твердошин, Жилинський край, Словаччина. Фото автора 2005 р. 238 3-4’2008 Народознавчi Зошити ком, де остриви-стовпи розсунутi на значну вiд- стань й мають поперечнi лати, побутує у Лютян- ськiй долинi: там стропачки (найчастiше їх 5-7), вбиваються на вiдстанi приблизно 120 см одна вiд одної й перекриваються кiлькома рядами лат. У басейнах Прута, Бистрицi Надвiрнянської, Чорного Черемошу (на Гуцульщинi), Лiмницi, Чечви, Свiчi, у верхiв’ях Ужа60 (на Бойкiвщинi та на бойкiвсько-долинянсько-лемкiвському пог- раниччi), пограничних селах прикарпатської Бой- кiвщини (наприклад, В.Гусне), Бистрицi Солот- винської (на бойкiвсько-пiдгiрському пограниччi) еволюцiя пiдставок на основi остриви йшла iн- шим шляхом. Остриви не з’єднуються попереч- ними латами, як описано вище, а формують пiра- мiду iз 3 (iнодi 4) острив61. На паралельнi зубцi, якщо вони не достатньо великi, можуть ложити- ся короткi палицi. З розвитком лiсової промисло- востi з 1960-их рр. поступово вiдбувалася замiна всiх компонентiв на бруски (дошки, рейки), яка завершилася до кiн. ХХ ст. у гуцульськiй частинi ареалу (фото 6). У басейнi Чорного Черемошу – на Гуцульщинi побутують обидвi описанi еволюцiйнi форми пiд- ставок на основi остриви – i пiрамiда, i лiнiйна пiдставка. Чотиригранна пiрамiда62 побутує також у ря- дi районiв пiвнiчно-схiдної Словаччини – у нi- мцiв, виходняр, ґуралiв, спишських русинiв, ле- мкiв. У 2005 р. ми зафiксували таку пiдставку на Спишу: у Попрадськiй, Горнадськiй улогови- нах, Бранiсько, у населених пунктах Спишської Маґури, якi розташованi вздовж гостинця на вiд- рiзку Спишська Бiла – Спишська Стара Весь – Лехнiца, а також у долинi Попраду (Спишсь- ка Маґура, Спишсько-Шаришське мiжгiр’я) до польської границi; на Шаришу: у Шаришськiй, Ондавськiй верховинi, Кошицькiй улоговинi, на Бусовi; на Земпленi – у Лаборецькiй верховинi. До 1930-их рр. ареал поширення такої пiдстав- ки обмежувався тiльки Попрадською улоговиною, звiдки практика її використання поступово поши- рювалася на пiвнiч й схiд, вздовж транспортних артерiй. Ця новацiя майже не заторкнула Пенiни, Любовнянську улоговину, Чергов, Пiдтатранську Бразду, Буковськi верхи, Вигорлатськi верхи, бi- льшу частину Спишської Маґури и Спишсько- Шаришського мiжгiр’я63. Висота даної пiдставки 60Лютянська долина, долина Ужа вище Ставного. 61Гуцул. дíдо; бойк. драпаки, бойк. та пiдгiрськ. вiшавки, вiшинки́, бойк.-долин. колiба. 62Лемк. костряби, виход. piramida; ґурал. stavanci. 63Новацiя очевидно йшла зi Спишу на Шариш та Зем- не перевищує 1,6 м. На вiдмiну вiд “гуцульсько- бойкiвсько-пiдгiрсько-покутського” варiанту па- ралельнi зубцi острив з’єднуються одним рядом палиць у нижнiй частинi. На остривах залишають невеличкi зубцi, тому не обов’язково використо- вувати смереку; бiльше того, якраз у “несмереко- вих” ландшафтах переважно й поширенi такi пiд- ставки. Для бiльшої надiйностi готову пiрамiду з травою пiдпирають чотирма жердинами, якi з’єд- нуються у верхнiй частинi (фото 7). На таких пiдставках сохне бадилля, отава, у дощовий рiк й звичайна трава. Через невелику висоту та вiд- носну щiльнiсть накладання трави, дана пiдстав- ка поступається своєму бойкiвсько-гуцульському аналогу. У рядi районiв схiдної Словаччини, на- приклад, на Вигорлатських i Буковських вер- хах, де рiчний об’єм опадiв може перевищувати 1200 мм, ця пiдставка не ефективна. На нiй, за даними iнформаторiв, трава прiє. У вологих районах Фатрансько-Татранської областi64, у Пiдтатранськiй Браздi, у областi Се- реднiх Бескид, та спорадично у Українських Кар- патах (деякi села верхiв’я Ужа та Латорицi) здав- на побутує пiдставка iз багатьох смерекових ост- рив, якi створюють конус65. Iнколи в основi ко- нуса стоїть одна острива, що вбита у землю (в українському варiантi вона вiдсутня). Висота та- кої пiдставки може сягати 3-3,5 м (фото 8). Не- обхiдною умовою її побутування є велика кiль- кiсть смерекового лiсу, тому iсторичної динамiки її просторового розповсюдження у розглядуваний час ми не виявили. Посуванню конусу далi на схiд стали на завадi зниження питомої долi сме- реки європейської у лiсових бiоценозах, а також пом’якшення рельєфу й, вiдповiдно, клiмату, якi посилюються iз заходу на схiд. Український варi- ант конусу, очевидно, слiд розглядати як рiзновид пiрамiди або промiжну мiж конусом та пiрамiдою форму, бо побутує поруч iз пiрамiдами й має ту саму назву – колiба, колиба. Досить поширеними пiдставками на всiєї те- риторiї Словацьких й Українських Карпат є так званi коники та козлики66. Коники (фото 9) пред- плин долиною Горнаду i Свинки. 64Головним чином: Горегронське Подiлля, Низькi та Ви- сокi Татри, Хочськi Верхи. 65Окремої назви даної пiдставки ми не зафiксували; до неї застосовують множину вiд слова острива (напр. osrtrovky, osŕtvky, osrevky), лише в Українських Карпатах побутує поруч iз зубачками назва колиба. 66Konik, kozlik – назви якi вживаються у басейнi Вагу, звiдки вони, на нашу думку, й поширилися далi на схiд. Назви Кiзлик й коник – вiдомi також у басейнi Бiлого Черемошу; у басейнi Чорного Черемошу побутує вiдносно IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 239 ставляють собою два прямокутники рамної кон- струкцiї, якi з’єднуються у верхнiй частинi, ство- рюючи двосхилий намет, козлики – намет iз двох трикутникiв (фото 10, 11). На територiї Сло- ваччини козлики найбiльш поширенi у Яворнi- ках, Кiсуцах, Оравi, Поважжi, Нижнiм Спишу; в Українських Карпатах – на Гуцульщинi, Покут- ському пiдгiр’ї, спорадично на прикарпатськiй та закарпатськiй Бойкiвщинi, у долинян. I коники й козлики намагаються ставити та- ким чином, аби пiвденний вiтер проходив крiзь пiдставку мiж двома дашками; особливо такий принцип використовується у вузьких рiчкових до- линах. На бiльш широких дiлянках принцип дiї полягає у тому, щоби пiдставляти один з дахiв до сонця; через кiлька днiв, аби рiвномiрно висо- хла трава, пiдставку переставляють iншим боком. На Гуцульщинi, головним чином у басей- нах Прута та Бистрицi Надвiрнянської, тобто у Скибових Ґорґанах та частково у Ворохто- Путильському низькогiр’ї, в умовах стрiмких схилiв, козлики втратили одну половину й ево- люцiонували у так зване прєслó67, що спирається на палицю або невеличке деревце (фото 12). В останнє десятилiття прєсло поширилося на пiв- день й пiвденний схiд i сягнуло Ясеня та Кри- вопiлля, витiсняючи iншi пiдставки. Прєсло не виняткове явище й зустрiчається повсюдно на Гу- цульщинi, де побутує козлик, тобто окрiм долини Путилки та у селах, що лежать нижче за течiєю вiд с. Ясеня, але там воно не домiнує. Основ- ний принцип сушiння на цiй пiдставцi полягає у тому, щоби поставити її “лицем” до сонця, мак- симально приближуючи кут до 90◦. При цьому через деякий час, щоби не переносити пiдставку, за рухом сонця мiняють положення її схилу на протилежний. На крутих схилах положення лише одне – паралельно самому схилу. Коники так само мають рiзновид – половин- ка коника, який дiє за тим самим принципом, що й прєсло. Через бiльшi розмiри коники (1,5- 2,5 м заввишки, 2-3 м завдовжки) є менш розпо- всюдженими. За нашими польовими даними во- ни побутують у Кiсуцах, Яворнiках, частково на Оравi й Поважжi. В Українських Карпатах вони поширенi на Гуцульщинi майже у тих районах, де й козлики. Найбiльшу популярнiсть вони мають у сс. Рiвня й Красноїлля Верховинського р-ну (Ворохто-Путильське низькогiр’я). коника назва – шори; верховинськi гуцули всi пiдставки можуть називати – дiдо, щуро, путильськi – ширак. 67Драбина, прєсло – верхiв’я Тиси; драба – верхiв’я Пру- та, Бистрицi Надвiрнянської. 9. Шор (дiдо) – с. Краснопiлля, Верховинський р-н, Iвано-Франкiвська обл. Фото автора 2006 р. 10, 11, 12. Ширак – с. Довгопiлля, Путильський р-н, Чернiвецька обл. Фото автора 2006 р. 240 3-4’2008 Народознавчi Зошити 13. Пiдставка на траву – с. Манява, Богородчанський р-н, Iвано-Франкiвська обл. Фото автора 2007 р. 14. Ширак – с. Дихтинець, Путильський р-н, Чернi- вецька обл. Фото автора 2006 р. 15. Ношi – с. Дихтинець, Путильський р-н, Чернiве- цька обл. Фото автора 2006 р. Похiдними вiд прєсла та напiвконика можна вва- жати невеличкi щити з дошок трикутної чи чоти- рикутної форми (призма), що пiдпираються однi- єю палицею. Такi призми зустрiчаються у басей- нах Прута та Чорного Черемошу на Гуцульщинi й служать переважно для пров’ялювання отави. Про давнiсть коникiв й козликiв на територiї Словаччини може свiдчити те, що у серед. XX ст. данi пiдставки робилися з остривiв. Навпаки, по- бутування цих пiдставок в українських селах не- давнє. Найранiшi вiдомостi про них вiдносяться до 1930-их рp. й переважно стосуються Закарпа- ття, що перебувало у той час пiд владою Чехос- ловаччини. Культурнi iнвазiї йшли через сiльську iнтелiгенцiю: лiсничих, ветеринарiв, вчителiв, до- рожникiв та iнших, якi були переважно чехами, карпатськими нiмцями, рiдше словаками та уго- рцями. Наприклад, у с. Лубня (верхiв’я Ужа), за оповiданнями iнформаторiв, козлики в їхньому селi у 1930 рp. були лише у прийшлого нiмця- лiсничого Тумерера. Можливо козлики та кони- ки потрапляли й до Прикарпаття, особливо до схiдних бойкiв та гуцулiв, якi рубали лiси у Та- трах, однак, як свiдчать нашi польовi матерiали, вперше данi пiдставки з’явилися там наприкiнцi 1950-их рр., а у широкий побут ввiйшли лише у 1990-их рр. Також привертає на себе увагу iсну- вання козликiв, коникiв та трикутних або чотири- кутних пiрамiд у рiвнинних районах Прикарпаття та подекуди в областi Крайового низькогiр’я на Бойкiвщинi, де їх використовують для просушки кукурудзяних снопiв, гички, а напiвконикiв – як пiдставку для лози. Тож не виключенi культурнi iнвазiї з боку пiдгорян, покутян та буковинцiв. Головним чином на Гуцульщинi у вологу по- году скошена бiля подвiр’я чи на городi трава наметується не тiльки на спецiальнi пiдставки, але й на загорожi (плоти68, штахети), крiм того для цього використовуються остриви, рiдше лати, якi пiдставляються до рiзних пiдставок, парканiв, будiвель. Найбiльш давнiми поперечками можна вважати тi, що з’єднували поруч стоячi остриви, або тi, що пiдпирали остриви. Цiкава, на наш пог- ляд, поперечка (ширак) з присiлка Плита с. Дов- гопiлля Путильського р-ну, яку у 2004 р. вина- йшов та спробував наш iнформатор Дутка Петро Митрофанович, 1928 р. н. Цей ширак складає- ться з двох паралельних лат, що приставленi до фруктового дерева. За словами iнформатора при- 68За однiєю з версiй наших iнформаторiв шираки, що представляють собою стовпи iз поперечними латами, мають походження з плотiв, бо поруч iз назвами ширак, дiдо, шор побутують й плiт, ворота. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 241 чина, за якою вiн винайшов цей ширак поляга- ла у нестачi смерекового лiса поруч iз садибою, а так як вони живуть самi iз жiнкою (сини на заробiтках у Росiї), у них нема можливостi шу- кати пiдходящий матерiал далеко; втiм, iнформа- тор вважає свiй винахiд невдалим, бо трава мiж латами бiлiє (плiснявiє). У с. Манява Богородча- нського р-ну (пограниччя Краснянської височини й Маняво-Биткiвського пiдрайону низькогiрного рельєфу Скибових Ґорґан) iнформатор Вiнтоняк Iван Юрiєвич, 1927 р. н., так само кiлька ро- кiв користується аналогiчною пiдставкою, яка, на вiдмiну вiд вищеописаного варiанту, представляє собою не двi лати, а одну остриву. Цей спосiб, на його погляд, досить ефективний й дозволяє швидко намiтати траву й запобiгти її впрiванню. За словами iнформатора це не його винахiд, а запозичення з Латвiї, де на поч. 1990-их рр. пра- цювала його жiнка на буряках (фото 13). У с. Дитинець Путильського р-ну у 2006 р. нами зафiксована пiдставка, яка, на наш пог- ляд, еволюцiонувала з поперечки, що отримала двi нiжки (фото 14). Слiд зазначити, що такi активнi змiни, якi вiдбуваються в останнi десятилiття, обумовленi не тiльки змiнами у господарствi та природни- ми причинами, а й руйнуванням сiмейних та гро- мадських iнститутiв. За розповiдями iнформато- рiв ще у 1930-тi рр. люди боялися щось вигаду- вати, вводити щось нове бо: по-перше, це було економiчно небезпечно в умовах натурального го- сподарства, по-друге, громада засуджувала ново- введення, особливо якщо вони не приносили ре- зультатiв, по-третє, молодшi поважали старшину, копiювали її, особливо пiд час трудових операцiй, нiколи не суперечили їй, iнновацiї з боку молод- ших могли розцiнюватися лише як неповагу до старших69. Аналiз лiтературного етнографiчного матерiалу свiдчить про наявнiсть iдентичних пiдставок для сушiння трави, гороху, зернових, льону у iнших народiв, що заселяють вологi територiї. Зокрема острива та рiзнi шираки вiдомi в Юлiйських та Савинських Альпах, на хр. Каранаванку, масивi Похор’ї (у словенцiв)70; острива – на сходi та пiв- нiчному сходi Чорногорiї71, острива, конус, коник 69Не слiд забувати що молодь була економiчно залежна вiд батькiв. 70Острива – ostrva, ostrnica; ширак – kozolci. Взято з: Melik A. Slovenija. Geograficky opis.– Ljubljana, 1935.– S. 593. 71Rogla. Взято з: ПМА, 2007. 16. Транспортування за допомогою сула та кiнської си- ли – с. Дихтинець, Путильський р-н, Чернiвецька обл. Фото автора 2006 р. 17. Транспортування за допомогою сула та людської сили – с. Пiдзахаричi, Путильський р-н, Чернiвецька обл. Фото автора 2006 р. 18. Транспортування сiна на санях улiтку – с. Зубриця, Туркiвський р-н, Львiвська обл. Фото автора 2007 р. 19. Установка подини – с. Дихтинець, Путильський р-н, Чернiвецька обл. Фото автора 2006 р. 242 3-4’2008 Народознавчi Зошити та рiзнi види ширакiв, побутують у бiлорусiв72 та пiвнiчних росiян73, всi види розглянутих пiд- ставок зустрiчаються у прибалтiйських народiв74; шираки – у народiв Скандинавського пiвострова та деяких народiв Азiї75. Привертають до себе увагу подiбнi назви пiдставок у слов’янських на- родiв, якi дозволяють припускати їх iснування ще за часiв слов’янської єдностi. Цiкавим фактом є також iснування єдиної назви (у перекладi “па- лиця”, “жердина”, “острива”) для всiх пiдставок у народiв Прибалтики, що, на наш погляд, дово- дить первiснiсть остриви у генезi пiдставок. Пiсля сушiння сiно збирається у пласти i тран- спортується на мiсце скиртування; рiдше перено- сяться нерозiбранi пiдставки. Основним способом транспортування сiна на всiй територiї Словаць- ких та Українських Карпат залишається перене- сення його ношами76 удвох або, на рельєфних дi- лянках, однiєю людиною (фото 15). На Гуцуль- щинi, у скотарських районах Словацьких Карпат та на схiднiй Бойкiвщинi, у деяких районах До- линянщини, тобто там, де тваринництво не по- ступалося у минулому землеробству, й сiно, вiд- повiдно, заготовляють багато, крiм того його тра- нспортують конем. Для цього пiдбивають пали- цю77 пiд пласт й притискають його ланцем, вiд- так чiпляють один кiнець палицi до кiнської уп- ряжi за допомогою ворчика (фото 16). Подекуди на Гуцульщинi, зокрема у Роженському й Ви- женському пiдрайонах Покутсько-Буковинського низькогiр’я ношi майже не використовують, а на стрiмких схилах вниз суло iз пластом пересуває- ться за допомогою людської сили (фото 17). Там же на стрiмких дiлянках використовується просто згрiбання сiна до мiсця скиртування у долину. Якщо сiнокоси знаходяться недалеко вiд под- вiр’я, то сiно звозять кiньми на возi78; у кру- тосхилих ландшафтах – за допомогою сула79 чи 72Остриви та конус – стривья; ширак – азярóд; ко- ник – пераплóт. Взято iз: Помнiки этнаграфii: Методика вияўлення, апiсання i збiрання / Под ред. В.К.Бандарчик.– Мiнск: Навука i тэхнiка, 1981.– С. 44. 73Остриви, конус – острóви́ни, острóй, шорóм; ширак – абзурóд, зарóд, зáколья, пря́сло. Взято iз: Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография.– Москва, 1991.– С. 63. 74Лiт. zа́rdas; лат. zärds, žeperis; ест. kǎrbis. Взя- то iз: Историко-этнографический атлас Прибалтики: Земледелие.– Вильнюс: Мокслас, 1985.– С. 76. 75Melik A. Slovenija. Geograficky opis.– Ljubljana, 1935.– С. 593. 76У всiх слов’ян Карпат побутують назви ноши, носиль- ницi. 77Гуцул., бойк. суло. 78Лемк. драбеняк, словак. rebreňak. 79Переважно на Гуцульщинi та у бойкiвських Ґорґанах. на санях80 (фото 18); рiдше переноситься вручну. Сiно на подвiр’ї складається у рiзнi споруди, у тому числi й у стiг. Також транспортується сi- но в обiйстя вiдразу пiсля сушiння у тих селах, де всi сiнокоси знаходяться далеко вiд села, якщо немає лук поблизу хати. Основною спорудою для скиртування сiна на сiнокосах є стiг81, що на всiй дослiджуванiй те- риторiї має яйцеподiбну форму; у основi її сто- їть жердина82. Проте стiг майже не вiдомий у Верхньоднiстерських Бескидах (на лiвобережжi верхнього Днiстра, у верхiв’ї Стрвяжу), у Ни- зьких Бескидах – на Лемкiвщинi та бойкiвсько- лемкiвському пограниччi, у бiльшостi пiдрайонiв Ондавської та Лаборецької верховин. На нашу думку це може бути пов’язано iз специфiкою гос- подарства83 та поширенням саме у цих районах довгих хат, де навiть при курному та напiвкурно- му опаленнi сiно складається не тiльки над стай- нею та стодолою, але й над хатою та частиною сiней. Не часто стоги зустрiчаються й у словакiв та польських ґуралiв, у яких переважає складу- вання сiна у сiнники та горища стаєнь та стодол. Там ставлять стоги коли вже бракує мiсця у iн- ших спорудах. Перед громадженням або трохи заздалегiдь вбивають стоговину та в її основi роблять фун- дамент84 з дошок, хмизу або кiлкiв (фото 19). Подина запобiгає контакту сiна iз землею, а на схилах вирiвнює дiлянку. За уявленнями україн- цiв Карпат подина не має бути порожньою, бо у її господаря цiлий рiк бракуватиме сiна85, то- му одразу пiсля встановлення її покривають тон- ким шаром сiна. Розмiр стоговини визначаєть- ся низькою факторiв, серед яких найважливiший – наявнiсть достатньо довгого прямого стовбу- ра. Найдовшi стоговини зустрiчаються у районах, багатих на смерековий лiс. Iншим важливим фа- ктором є характер трав’янистого покрову, який 80Найбiльш поширено на Бойкiвщинi – у Сколiвських Бескидах та Ґорґанах. 81Гуцул. сiно, коп’єк; бойк. стiг; лемк. копа, копица, стiг; долин. стуг, копиця; словак., ґурал. kopa, kopica. 82Гуцул. острива, острова; бойк. стоговина, острóв, лемк. острiв, остирва, долин. островина; словак. osrerna; ґурал. osterva. 83Дана територiя за господарсько-культурної специфiкою вiдноситься автором до Землеробсь- ко!>Скотарсько>Лiсової зони. 84Гуцул. подина, поделя, вíдениця; бойк. поденок, долин. пудина, вýднище, ви́нище. 85Часто мiж громадженням й встановленням стоговини й подини минає вiд декiлька хвилин до декiлька годин й навiть днiв. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 243 визначає не тiльки довжину стоговими, але й на- явнiсть на нiй зубiв86. За словами Попюка Юрiя Васильовича 1920 р. н. зi с. Пiдзахаричi Пути- льського р-ну Чернiвецької обл.: там, де бирше листка, у великих остривах та й ще без чопiв сiно прiє, iнша справа – де у травi бирше ко- лоска, й чопiв не тра та й сiна можуть бути такими великими доки суло сягне. Коли немає стоговини iз зубами до неї прив’язують остриву; якщо смерекову – то одну, якщо з листяної поро- ди – то потрiбно двi-п’ять. Сучковата стоговини, як свiдчать нашi польовi матерiали, переважає у тих районах Карпат, де домiнують листянi лiси, а також у мiсцях виходiв на поверхню вапнякiв та доломiтiв87. При використаннi зубатої стогови- ни стiг менш щiльний, тому дозволяє не боятися надлишку вологи пiд час заготiвлi, втiм, такий стiг у готовому виглядi бiльше боїться атмосфер- ної вологи. Гладка стоговина дозволяє формувати щiльнiший стiг, пiд зовнiшнiм шаром якого дов- го зберiгається зелене запашне сiно, однак таке сiно бiльше боїться атмосферних опадiв пiд час укладання, а також потрапляння вологи через ве- ршок. Вмiст вологи понад 18-20% у глибоких шарах стога призводить спочатку до гниття сiна, а вiдтак й до перегрiвання, що може спричинити загоряння стогу. Громадження сiна у стоги, передусiм у тих районах, де вони великi за розмiрами потребує значної кiлькостi людей, особливо у мiнливу по- году. Трудовий колектив88 роздiляється на кiль- ка груп: однi згрiбають полiг у пласти, другi – зносять або звозять їх до стогу, третi (перева- жно двоє високих сильних чоловiкiв) – кидають (мечуть, вержуть) сiно вилами на стiг, четвер- тi (здебiльшого двi досвiдченi жiнки або старшi чоловiки) приймають сiно граблями й утрамбову- ють його вагою свого тiла, ходячи по ньому89. У дощову пору, якщо бракує робочих рук, або ко- ли заготовлюється жирне сiно, господарi змушенi сипати рiзнi консерванти; здебiльшого для цього використовується кам’яна сiль iз розрахунком на 86Здебiльшого суччя залишають у нижнiй частинi сто- говини, якщо стоговини невелика то вони можуть сягати й її верхiвки. 87Перше пов’язано iз специфiкою вторинних лугових бiо- ценозiв, якi формуються пiд рiзними лiсовими формацiями, друге – iз кращою облистянiстю трав на ґрунтах з невели- ким вмiстом кислих сполук. Взято iз: Крись П. Продук- тивнiсть природних i сiяних лучних угiдь гiрсько-лiсового поясу Карпат залежно вiд внесення мiсцевих мелiорантiв та добрив.– К., 2003.– С. 7. 88Гуцул. клака. 89У гуцулiв дана операцiя має назву стоєти сiно. 20. Подача клямака – с. Дихтинець, Путильський р-н, Чернiвецька обл. Фото автора 2006 р. 21. Вершєння сiна колачиком – с. Дихтинець, Путиль- ський р-н, Чернiвецька обл. Фото автора 2006 р. 22. Стог – с. Стригальня, Мiжгiрський р-н, Закар- патська обл. Фото автора 2008 р. 244 3-4’2008 Народознавчi Зошити один стiг одна-двi пачки. Рiдше використовуєть- ся натрiєва селiтра. У давнину в стiг пiдливали соляну ропу. Пiдсипка чи пiдливка консерванту особливо важливi у нижнiй частинi стогу, який найбiльш спресований. З ростом стога на вилах мiняються сула; практично висота стога залежить вiд їх довжини; тому господарi заготовляють їх заздалегiдь90. По закiнченню громадження один з тих, хто стоєв сiно залишається й вершєє стiг. Iснують кi- лька варiантiв формування вершини. У Ворохто- Путильськiм низькогiр’ї на верх подають пару спресованих снопикiв (клямаки, пластiчки) (фо- то 20), якi притискають до верху, потому на до- линi зi снопу сучать перевесло й роблять з нього колачик, який й вiнчає снiп (фото 21). Голов- на мета полягає у тому аби не лишилося зазору мiж стоговиною й сiном, щоби туди не потрапила вода. У мiкрогрупi гуцулiв-буриникiв – у пiдра- йонi Пневе-Яровицi, де панують сильнi вiтри й багато поблизу смерекового лiсу, замiсть кола- чика використовується цапар – молоде смерекове деревце iз обрубаними крiм нижнього ряду гiлка- ми. Цапар нанизують на верх сiна гострим кiн- цем, таким чином, що комлева частина притискає верх. Найбiльш поширеним на всьому просторi слов’янських Карпат є такий спосiб, коли стого- вину у верху стога обмотують перевеслом91, по- тiм зверху притискають розгалуженими гiлками- пузинями92 (фото 22). Повсюдно на пiдгiр’ї, а та- кож у Воле-Блажiвському та Схiдницькому пiд- районах Бескидського крайового низькогiр’я – на Бойкiвщинi, де значнi впливи пiдгорян та домi- нують листянi породи (переважно бук), а також у долинi Сучави – на гуцульсько-буковинському пограниччi пузиня робиться не з розгалужених гiлок, а зi зв’язаних мiж собою палиць чи лiщи- нових гiлок (фото 23). На Сучавщинi майже повсюдно використову- ють лише колач. На Рахiвщинi та Марамуре- шi побутують традицiї й колачика й пузиня. Вiд Ясеня до Рахова й Богдана домiнує колачик, хо- ча вiд Квасiв використовують й пузиня; нижче за течiєю вже перевага пузиня; остаточно колач зникає лише нижче Дiлового; у Хмельовi з’яв- ляються також пузиня зi зв’язаних палиць, якi домiнують вiд с. Луг й нижче93. 90Переважно сула роблять з горобини (Гуцул. шкорух). 91У бойкiв верхiв’я Рiки – громадка, у гуцулiв Покутсь- кого низькогiр’я – вужвá; у сербiв – ужад. 92Гуцул. пузенi, бойк. пузиня, пузина, пудзиня; лемк, долин. ключка, ключина; Лютянська долина – кiзлина. 93За даними лiнгвiстики та етнографiї вiд села Хме- З другої пол. XX ст. ще стали використову- вати зв’язанi мiж собою мотузками чи дротами камiнцi (цеглини), а з 1990 рр. й наповненi во- дою пластиковi пляшки. Поширеним стало також вершити сiно старими автомобiльними шинами та полiетиленовою плiвкою. Слiд зазначити, що у зонi Опiлля та частково Покуття й Попруття через невеличкi розмiри сто- ги рiзної форми переважно притискають стовбу- рами, латами чи ошварами, головна мета яких не дати вiтру розметати сiно; у Пiдгiр’ї, де вологiсть у цiлому бiльша й значнi культурнi впливи горян, стоги переважно вже мають яйцевидну форму й сформованi довкола стоговини, там пузинню на- дається ще одна функцiя – притиснути верхню частину стога щоб атмосферна волога краще стi- кала, тому палицi на горi зв’язують мiж собою; у горах ця функцiя вже має першорядне значен- ня. Вплив пiдгорян на Бойкiвщину простежуєть- ся на прикладi видовжених скирд, якi побутують у Схiдницькому та Синьовидньовському пiдрайо- нах Бескидського крайового низькогiр’я поруч iз класичними гiрськими стогами; такi споруди тим- часовi й забираються до зими в обiйстя. По закiнченню громадження так само як й пiсля косовицi ґазда годує учасникiв трудового процесу. Стiг може стояти до чотирьох-шести рокiв за- лежно вiд умов зберiгання та якостi трави, але стараються якомога скорiше вибрати з нього сiно. Старе сiно94 вже придатне лише для годування сухостiйних корiв, непрацюючих волiв та нелак- туючої й некотної дрiбної рогатої худоби; таке сiно потребує ґрисової заправки, пiдсолювання та пропарки. Круглi стоги зi стоговиною в основi на сло- в’янському просторi поширенi вiд Чорногорiї до пiвнiчної Росiї95. Цiкава, на наш погляд, чорно- горська технологiя та термiнологiя, яка нагадує карпатську й, зокрема, гуцульську. Чорногорсь- кий стог складається iз: стоговини (остожя, ос- лiв починаються впливи долинян, у с. Луг вже перехiдна гуцульсько-долинянська смуга має класичнi риси. У Ве- ликому Бичковi вже зустрiчаються лише зв’язанi палицi. У басейнi Косiвки побутують обидва рiзновиди пузиня. У Марамурешi колач домiнує у басейнi Вiшеула, у басейнi Мари (долиняни) побутують рiзнi форми пузиня. 94Гуцул. лунчина. 95Серб. kopica, серб.-черног. stog; рос. копнá, одóнье, стог. Взято iз: Желтов А.А. Различия у традициях хо- зяйствования у крестьян центральних уездов Русского Се- вера у XIX - начале XX в. // Этноэкологические ис- следования. Сборник статей к 80-летию со дня рождения В.И.Козлова.– Москва, 2004.– С. 214-252. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 245 тожина), вiнця (виjенац) та подини. Вiнець скла- дається з калача та рiзних варiантiв пузиня96. Вiрогiдно стiг походить вiд копицi, що пiд- тверджується не тiльки матерiалом з лiнгвiсти- ки97, але й етнографiї. Зокрема на Покутсько- Буковинському та Приґорґанському передгiр’ї та частково у Крайовому низькогiр’ї iснує промi- жний варiант мiж копицею й стогом, який рiд- ко стоїть бiльше нiж один сезон (фото 35)98. У росiян (Новгородчина та пiвнiч Вологодчини) та бiлорусiв крiм стога побутує й скирта-зарод (аб- зурóд, кладь, кладуха), у основi якого лежить не одна гладка (стожара) чи зубата (остров) сто- говина, а ряд з чотирьох-шести штук, що нага- дує ширак на сушiння отави99. Виникненню за- роди на територiї Карпат перешкоджали, на наш погляд, брак рiвних дiлянок, бiльша вологопро- никаюча властивiсть довгих скирт та їх бiльша паруснiсть. Доволi поширеною спорудою для зберiгання сi- на у Українських Карпатах, а також на Пiдгiр’ї, Покуттi, Буковинi, рiвнинному Закарпаттi та ча- стково Опiллi є оборiг100. Вiн представляє собою чотири 4-5 метровi стовпи (оборожини), вкопанi у землю, рухомий дах та подину (фото 24). Фор- ма та покриття даху оборога практично повторює переважаючу форму й покриття даху житлових та господарських споруд у регiонi, тому iз їх змiною, яка вiдбувалася починаючи iз кiн. XIX ст., збi- льшувалося двосхилих та навiть односхилих дахiв на оборогах, а також йшла замiна солом’яної по- крiвлi на ґонтову, дошкову, а, вiдтак, й бляшану й шиферну. У кiн. 1930 рр. двосхилi та одно- схилi обороги вже переважали у бiльшостi райо- нiв прикарпатської Гуцульщини, Лемкiвщини та на буковинсько-гуцульськiм пограниччю; чотири- схилi (пiрамiдальнi, iз гребенем) – на Бойкiвщи- нi, Долинянщинi, закарпатськiй Гуцульщинi. Дах посувається уверх чи вниз вздовж стовпiв по мi- рi наповнення оборогу. Для фiксацiї його вико- ристовують гужви або кiлки, якi вставляють у отвори стовпiв. У ареалi словакiв та ґуралiв обо- роги майже не вiдомi, водночас вони побутують 96ПМА, 2007. 97У багатьох слов’янських народiв стiг називається копа або копиця. 98Цей варiант також iлюструє еволюцiю палиць, що при- тискають стiг, у пузиння. 99Желтов А.А. Различия у традициях хозяйствования у крестьян центральних уездов Русского Севера...– C. 239. 100Гуцул., бойк. оборiг; лемк. оборiг, оборог; долин. оборуг, оборог, виход. obroh. у Моравськiй Словаччинi101 (Малi Карпати). На вiдмiну вiд стогiв, за думкою чеського дослiд- ника В.Менцла, обороги спочатку використову- валися для досушування та зберiгання зерна у снопах, що iлюструють малюнки Велiславової бi- блiї, котра написана у першiй чвертi XIV ст., ли- ше потiм додалася функцiя складування сiна102. Про первiсний землеробськiй характер цiєї спо- руди свiдчить їх вiдсутнiсть у тих ландшафтах Гуцульщини, де не вирощували зерновi (наприк- лад, y верхiв’ях Чорного Черемошу на пограниччi районiв Чорногiрського та Гриняви-Лосової). Складування сiна й снопiв вiдбувалося таким чином що чергували шари сiна iз шарами сно- пiв. На Гуцульщинi та схiднiй галицькiй Бойкiв- щинi103, де землеробство не вiдiгравало провiдної ролi й стодоли в селянських господарствах могли бути вiдсутнiми104, поруч iз оборогом облаштову- вали тiк, або молотили у сiнях, а в гуцулiв зрiдка навiть й на горищах; пiсля обмолоту зерно пере- носилося до сiней. У оборiг клали отаву та найк- раще сiно, а також снопи iз зерна яких на Рiздво варили кутю105. Вiтер провiював й не давав сi- ну прiти, водночас вологий карпатський клiмат не дозволяв пересохнути, а дах – намокнути. У долинах рiчок де частi повенi на нижнiх рiчкових терасах (переважно долини Сяну, Уб- лi, Цирохи, Днiстра, Стрия, Тиси) обороги з кiн. XIX ст. почали шалювати дошками до рiвня 1,5-2 м, влаштовували стелю й дверi, поступово перетворюючi нижню частину на шопу, возовню, стаєнку, комору, згодом й на лiтню кухню106. Та- ка ж трансформацiя спостерiгалася й на нерiвних дiлянках, де пiд подиною могли спочатку складу- 101Оборiг – klebetnica. 102За словами В.Менцла у середньовiччi не було стодол, снопи складувалися у обороги, поруч iз якими знаходили- ся вiдкритi токи. Взято iз: Mencl V. Lidová architektura v Československu.– Praha, 1980.– S. 33. 103Села району Середньогiрного рельєфу Скибових Ґор- ґан. 104На Гуцульщинi середняки часто не мали стодоли, лише – багатi; на Бойкiвщинi не мали стодол переважно бiднi господарi. 105Останнiй факт може свiдчити на користь точки зору В.Менцла. 106Danyluk A. Budownictwo gospodarcze na Bojkowszczyźnie na przeÃlomie XIX i XX w. // MateriaÃly Muzeum budownictwa ludowego w Sanoku.– № 22.– Sanok, 1977.– S. 125; Франко I. Етнографiчна експедицiя на Бой- кiвщину // Лiтопис Бойкiвщини.– Фiлядельфiя, 1974.– № 5.– С. 14; Радович Р. Будiвлi для зберiгання продуктiв хлiборобства на Львiвщинi (друга пол. XIX - поч. XX ст.) // Науковi записки Mузею народної архiтектури та побуту у Львовi.– Львiв, 1998.– C. 21-32. 246 3-4’2008 Народознавчi Зошити 23. Копицi – с. Марково, Богородчанський р-н, Iвано- Франкiвська обл. Фото автора 2007 р. 24. Оборiг – с. Урич, Сколiвський р-н, Львiвська обл. Фото автора 2006 р. 25. Шальований оборiг – с. Стужиця, Великоберезнян- ський р-н, Закарпатська обл. Фото автора 2007 р. вати реманент, дрова або влаштовувати кучi для тварин. Паралельно вертикальному розвитковi у пер- шiй пол. XX ст. повсюдно в українцiв Карпат та у виходняр йшов iнший трансформацiйний про- цес. Обороги почали обшальовувати дошками чи пруттям, а дах перестав бути рухомим. Спочатку стiни лише помагали утримувати сiно, щоби воно не розлiталося; у таких оборогах переважно од- нi дверцята у верхнiй частинi споруди (фото 25). Вiдтак обороги стали щiльно обшальовувати дош- ками; у них переважно двоє дверцят (фото 26). У третiй еволюцiйнiй форми оборiг вже роздiля- ли на двi-три камери, з окремими дверцятами до кожного примiщення107 (фото 27). Слiд зазначи- ти, що на бiльшостi територiї шальованi обороги так досi й не витiснили класичнi вiдкритi обо- роги, виключенням є Буковинська та Галицька Гуцульщина. Еволюцiя оборогiв, на нашу думку, є перш за все результатом розвитку лiсопереробної промис- ловостi та поширення пиляних дошок й вiдходiв, наприклад ошварiв. Крiм того каталiзуючим мо- ментом, очевидно, була культура сусiднiх народiв, де iснувала традицiя зберiгання сiна у закритих примiщеннях. На Закарпаттi та Пряшивщинi на- самперед це були чехи, словаки, нiмцi та угорцi. Так, шопи на сiно та шальованi обороги у басей- нi Ужа на долинянсько-лемкiвсько-бойкiвському пограниччi називаються саакастi. Географiя оборогiв в Українських Карпатах та їх значення обумовленi багатьма чинниками. Так, у першiй пол. XX ст. на Бойкiвщинi обороги у садибi найчастiше зустрiчалися у районах, де ско- тарство вiдiгравало якщо не провiдну, то значну роль у господарствi населення, це у першу че- ргу – Мiжгiрська верховина, Славська верхови- на та Сколiвськi Бескиди. У Берегових Ґорґа- нах та Сукельському пiдрайонi Сколiвських Бе- скид, де бiльшiсть лук досить вiддаленi вiд са- диби, вони стояли разом зi стогами на цих лу- гах. У рештi ландшафтiв Бойкiвщини, де домi- нувало толоко-царинне двопiлля, а землеробст- во вiдiгравало провiдну роль, обороги були пев- ної ознакою заможностi. Наприклад, у с. Верхнє Гусне (границя Туркiвської верховини та Водо- дiльного хребта), за розповiдями iнформаторiв, у 1930 рр. приблизно лише кожне 20-те гос- подарство мало оборiг. Така сама картина, як свiдчать нашi польовi матерiали, спостерiгалася 107Нижнє примiщення переважно використовується для складування реманенту, середнє – сiна, а верхнє – отави. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 247 у 1920-30-их рр. у бiльшостi низькогiрних ра- йонах Лемкiвщини; найчастiше обороги зустрiча- лися на лемкiвсько-бойкiвському та лемкiвсько- бойкiвсько-долинянському пограниччях у масивi Полонинського хребта та Бещадах, де переважа- ли середньогiрнi ландшафти. Якщо стоги та обороги можна вважати типо- вим явищем для Схiдних Карпат, то для Захiдних Карпат характернi зрубнi сiнники108. Вони мають вiдносно невеликi розмiри (переважно 3 х 4 м), двосхилий дах (здебiльшого пiд дошкою або ґон- том, рiдше пiд соломою) та дверi у причiлковiй стiнi, якi могли бути пiднятi на 1 м вiд землi. Бiльшiсть iз сiнникiв не мали стелi й сiно роз- подiлялося рiвномiрно по всiй внутрiшнiй площi. Сiнники, що стояли на гiрських луках, переважно мали видовжений у причiлковiй частинi дах, що пiдтримувався стовпами, пiд навiсом якого спали косарi та вiвчарi пiд час осiннього кошарування лугiв. Словаки, ґуралi, спишськi русини та виходняри-спишаки, яким вони були прита- маннi, намагалися виносити сiнники якомога дальше вiд iнших споруд двору. Досить поши- реним явищем було ставити сiнники у ряд на другiй сторонi вулицi, осторонь, а також видiляти для них спецiально призначене мiсце на околицi села. У Прiбилiнському скансенi представленi рiзнi варiанти таких сiнникiв зi с. Боца (Лiптов). Перший варiант – зрубна споруда 3 х 5 м iз чо- тирисхилим дахом пiд ґонтом та одними дверима у широкiй стiнi; другий – такий самий, лише вхiд у причiлковiй стiнi; третiй – подвiйний, де пiд одним дахом знаходилися сiнники двох господарiв (переважно братiв), якi роздiлялися внутрiшньою стiною109 (фото 28). Поширеним явищем було блокування сiнникiв з iншими господарськими спорудами. Особливо часто зустрiчався варiант вертикального блокування сiнника iз пивницею. На Шаришу у виходняр та лемкiв, переважно у тих низькогiрних районах, що межують iз середньогiрними масивами Черго- ва та Бусова, побутує горизонтальне блокування сiнника iз окремо стоячою стодолою110. На бiльшiй територiї Словацьких Карпат, зокрема на Татранському Пiдгiр’ю у Лiптовi, на Оравi по- ширене вертикальне планування: возовня-сiнник, або хлiв-сiнник. У селах, що лежать на платах 108Senník, šopka. 109Музей лiптовського села у Прiбилiнi: експозицiя. 110Лемк. пулстодулка; виходн. śeňikovo-stodulka. Взя- то з: Lazorík J. Fotočitanka l’udovej architektúry a bývania východného Slovenska.– Prešov, 2002.– S. 89. 26. Шальований оборiг – с. Марково, Богородчанський р-н, Iвано-Франкiвська обл. Фото автора 2007 р. 27. Шальований оборiг – с. Дихтинець, Путильський р-н, Чернiвецька обл. 28. Senníky (поч. XX ст.) – с. Боца, Лiптовський Мi- кулаш, Жилинський край, Словаччина. Музей лiптовсь- кого села у Прiбилiнi: експозицiя. Фото автора 2005 р. 248 3-4’2008 Народознавчi Зошити Великої Фатри сiнники розкиданi по стрiмких схилах вiдносно недалеко вiд села, тому вони не мають анi пiддашшя, анi блокування з iншими спорудами; протягом зими мотузками селяни пе- реносять сiно у обiйстя (фото 29). Компiльованою формою оборога та сiнника ми вважаємо й так званi сiнники чи сiнарнi, що побу- тують у українцiв та виходняр Шаришу та Зем- плину з поч. XX ст.111. Головною їх особливiс- тю є дуже великi розмiри, а також те, що вони, на вiдмiну вiд словацьких, переважно не зрубнi, а каркаснi, обшальованi вертикальними дошками чи пруттям. Спiльною рисою iз сiнниками є наяв- нiсть великого двосхилого даху та припiднятiсть дверей над землею. На всiй територiї Захiдних та Схiдних Кар- пат основним мiсцем для складування сiна, а та- кож отави було й залишається горище над стай- нею112. З горища через отвiр (у кутi чи посереди- нi стайнi) сiно скидається безпосередньо до ясел. У районах, де побутують зблокованi стайня та стодола113, сiно накладається зi стодоли, на якiй вiдсутня стеля; коли ж стайня стоїть окремо, то роблять окремий вхiд – дверi на широкому схилi даху (фото 30). Причому досить часто викорис- товують мiкрорельєф таким чином, що до входу на горище-сiнник веде майже горизонтальний на- стил. Таке горище вже можна вважати сiнником, зблокованим зi стайнею. Досить поширенним у карпатському реґiонi є зберiгання сiна над кучею – у горищi або просто на кучi пiд дахом, якщо вона i дах над нею не представляють собою єдину конструкцiю. Особ- ливо це характерно для словакiв, менше – для виходняр, гуралiв та українцiв. Допомiжною спорудою для зберiгання сiна мо- жна вважати й загату. На Опiллi, у Пiдгiр’ї та подекуди у Карпатах114 загати представляють со- бою шар сiна (соломи), притиснутий кiлками до стiни стайнi, стодоли або хати, який знаходиться пiд окапом будiвлi. Основна функцiя такої зага- 111Lazoŕik J. Fotočítanka l’udovej architektúry a bývania východného Slovenska.– Prešov, 2002.– S. 89. 112Бойк. подря, пiдря; басейн Ужа, Цирохи та лiвобереж- жя Лаборця (лемкiвсько-бойкiвско-долинянське погранич- чя) пудря, виход. pudre 113Майже повсюдно, окрiм деяких районiв Гуцульщини, де стодол не було, а також крiм низькогiрних районiв Лем- кiвщини та Виходнярщини, де великi стодоли будувало ок- ремо вiд стаєнь. 114В Орiвському та Синьовиднiвському пiдрайонах Бе- скид на Бойкiвщинi, де значнi впливи пiдгорян та подекуди у iнших районiв, напр. у спишських русинiв на господарсь- ких спорудах. ти було утеплення будiвлi, а вiдтак вже й зберi- гання сiна. У землеробських районах Бойкiвщи- ни та Лемкiвщини та на лемкiвсько-бойкiвсько- долинянському пограниччю, де побутували одно- дiльнi стодоли зблокованi зi стайнями, загата115 вже входить у конструкцiю зрубу, рiдше пред- ставляє собою плетену конструкцiю. Крiм утеп- лення будiвель вона служила для зберiгання со- ломи, полови, листя, сiна й деяких знарядь працi. Її прибудовували до тильної, а iнодi й до бiч- ної (причiлкової) стiни господарського або жит- лового комплексу, або цiлого двору зi зв’язани- ми будовами. При цьому не загороджували тi стiни, якi мали вiкна, iнколи не закривали зад- нi дверi стодол i сiней (якщо вони виконували функцiю току), а також стаєнок, де стояли вiв- цi116. У деяких районах Лемкiвщини загату ро- били з чотирьох сторiн, прорiзаючи отвори нав- проти хатнiх вiкон117. До загати вели зазвичай троє дверей: двоє – з її кiнцiв й однi – зi сто- доли. Так само, як й обороги, загати мали рiзне поширення. Як свiдчать нашi експедицiйнi ма- терiали, загата була обов’язковою частиною бой- кiвських та лемкiвських будiвель у Землеробсь- ко!>Скотарсько>Лiсовiй зонi, рiдше зустрiчала- ся у Землеробсько>Скотарсько>Лiсовiй118, тоб- то там де було потрiбне окреме примiщення для соломи й полови. Водночас ареал поширення за- гат збiгається iз територiєю найменшої залiсенос- тi й найбiльшого освоєння й, вiдповiдно, з гiр- шою забезпеченiстю будiвельним матерiалом. Цi- кавими є, на наш погляд, результати опитування жителiв бойкiвських сiл, що живуть по рiзнi сто- рони Вододiльного хребта, який вiдiграє значну бар’єрну клiматичну роль; на пiвнiч вiд хребта першим завданням загати було захищати хату вiд пiвнiчного вiтру, на пiвдень вiд хребта – зберi- гання полови, снопiв, соломи та сiна. Саме на захiднiй закарпатськiй Бойкiвщинi та лемкiвсько- 115Бойк. та бойкiвське пограниччя загата, пелевник, пе- лемник, пеленик, пелевень, ополоник, пеливня, полуник, со- ломнянка, шопа на листя, переруба; лемк. загата, пелев- ня, прихата, половник, куцинок, причулок, śenňik; виходн. pleveň, pleven, zahata, plet’inak, kucinok, pl’evinok, vihrapki. Взято з: ПМА; Lazorík J. Fotočítanka l’udovej architektúry a bývania východného Slovenska.– Prešov, 2002.– S. 103. 116Аби овеча вовна була кращою, овець стараються три- мати у зимних примiщеннях та пiд голим небом. 117Сiлецький Р., Сополига М. Двiр // Лемкiвщина: У двох томах.– Т. 1. Матерiальна Культура.– Львiв, 1999.– С. 243-260. 118Бойко И.А. Жилые постройки бойков (верховинцев) конца XVIII – первой половины XX в. // Этнографическое Обозрение.– 2002.– № 3.– C. 39-54. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 249 бойкiвсько-долинянському пограниччю та пiвнi- чному сходi Лемкiвщини загата називається по- ловник, а стодола – пелевня. Слiд зазначити, що до загати складали найгiр- ше сiно, найчастiше псячку, трену та лунчину, якi використовували на пiдстилку, а також на сiчку невибагливим тваринам. До споруд, якi так чи iнакше зв’язанi iз збе- рiганням сiна, слiд, на нашу думку, вiднести й ями, де зберiгалися коренеплоди. Справа у тому, що бiльшiсть коренеплодiв зокрема картопля, бо- яться сильних морозiв та перепадiв температур. Якщо така досконала споруда як пивниця й мо- гла забезпечити певний мiкроклiмат, то ями, ру- пи, кипцi та iн., якi були основними спорудами для зберiгання овочiв повсюдно у Словацьких та Українських Карпатах до серед. XX ст., – нi. Дно таких споруд застелялося отавою, рiдше соломою, засипалися коренеплоди, а вiдтак вже зверху сте- лили шар отави чи соломи. Весною, коли вiдбули- ся вже окоти, отава з ям могла бути чи не єдиним придатним фуражем у господарствах бiднякiв. У бiльшостi районiв Карпат через вiддаленiсть сiнокосiв, вираженiсть рельєфу, вiдсутнiсть доб- рих дорiг, з протипожежних мiркувань, а також наявностi у кожного господаря полозного транс- порту на вiдмiну вiд колiсного, бiльша частина сiна залишалася на луках. Пiсля сiнокосiв туди приганяли худобу, яка там стояла до примороз- кiв; подекуди худобу гнали кошарувати луки ще й весною, або навiть могли її там зимувати. Якщо сiнокоси знаходилися вiдносно недалеко вiд села (до декiлька кiлометрiв), зимою туди приганяли худобу, де їй згодовували запасене сiно. Особливостi природних та господарських умов, специфiка освоєння територiї спричинили рiз- нi форми житлово-господарського будiвництва на вiддалених сiнокосах, вiд найпростiших (стiг) – до найскладнiших зi всiма ознаками садиби. Най- поширенiшим, як свiдчать нашi польовi матерiа- ли, є варiант коли на сiнокосi будували горизон- тально або вертикально зблокованi стайню-сiнник та iнколи ще й просту колибу-навiс. На Словаць- кому Рудогiр’ї такий сiнник-стаєнка називається kolešňe, на Словенському Середньогiр’ї119 – štale, у районi Спишської Маґури (Остурня, Франкова, Ждяр)120 – šopa, на схилах Оравсько-Живецьких Бескидiв, Великої Фатри, Низьких та Високих Татр – на Оравi та Лiптовi – kraviarka121. На Пiдбескидськiй верховинi та на схилах 119У словакiв. 120У спишських русинiв та ґуралiв. 121У словакiв та ґуралiв. 29. Senník – с. Влколiнець, окрес Ружемберок, Жи- линський край, Словаччина. Фото автора 2005 р. 30. Stajňa (1920 рр.) – с. Виходна, окрес Лiптовський Мiкулаш, Жилинський край, Словаччина. Музей слова- цького села у Мартинi: експозицiя. Фото автора 2005 р. 31, 32. Майдан (поч. XX ст.) – с. Лiтманова, окрес Стара Любовня, Пряшiвський край, Словаччина. Район- ний краєзнавчий музей Стара Любовня: експозицiя. Фото автора 2005 р. 250 3-4’2008 Народознавчi Зошити Оравської Маґури (словаки) ставили не стайню, а стодолу, поруч iз нею колибу-навiс, для худоби городили кошару; тому такi луки називали stodoli. Там окрiм сiножатi були невеличкi дiлянки землi, на яких садили картоплю, чи висiвали овес. Цi- каво, що присiлки iз назвою стодола, пiд стодо- лою побутують на всьому просторi Словацьких та Українських Карпат у тих районах, де землеробс- тво вiдiгравало велику роль у життєзабезпеченнi. На словацько-моравському пограниччi (пiвнiч Бiлих Карпат, Яворнiк)122, у ґуралiв (Турзовська верховина, Кисутськi Бескиди), словакiв (пiвнiч- нi схили Малої Фатри)123, у спишських русинiв та виходняр-шаришан (Ветерний Верх Спишської Маґури, Левочськi Верхи)124, у пiвденних лемкiв (Чергов), пiвнiчних лемкiв та у ґуралiв (Бески- ди Сондецькi)125, у бойкiв (Мiжгiрська, Славсь- ка верховини, Ґорґани, Сколiвськi Бескиди)126, у долинян (масив Боржави, Красної, Свидов- ця)127, майже повсюдно на Гуцульщинi128, тобто у тих районах, де скотарство вiдiгравало домiну- ючу або субдомiнуючу роль, побутували цiлi фiлiї господарств тваринницького або тваринницько- землеробського характеру. Там випасали худобу весною, пiсля косовицi чи зимою пiсля закiнчен- ня кормiв у обiйстю. Спишськi русини сiл Яра- бiна, Лiтманова, Камюнка, Якубяни, виходняри- шаришани с. Нижнiй Славков129 пiсля закiнчення весняних польових робiт забивали вiкна дошками й всi разом iз худобою та домашнiми птахами йшли на поляни, майдани, крами й поверталися звiдти у село iз робочою худобою лише пiд час збору урожаю. На Бойкiвщинi у таких фiлiях се- зон, а то й цiлий рiк господарював один з братiв (якщо два-три брати вели колективне господарст- во (ґаздували до вороху), або жили нероздiленою сiм’єю). Згодом зимiвки переростали у зимiвки-лази, якi вже мали дiлянки копаної (рiдше ораної) зем- лi й, нарештi, у самостiйнi господарства лази130 (kopanice), що iлюструє собою один зi шляхiв розселення у Карпатах. 122Bačovki. Взято з: Etnografický atlas Slovenska.– Brati- slava, 1990.– S. 50.– Mapa 3. 123Cholvarki. Там само. 124Крами, поляни, майдани. Там само. 125Поляни, шопи, baćuwki. Там само. 126Зимiвки, осенiвки. 127Зимувка, зимуйка 128Земнєник, зимарка 129Села, котрi мали луки на середньогiрних масивах Спи- шська Магура та Левочськi верхи. 130Названi термiни взято з працi: М.Тиводара “Тради- цiйне скотарство Українських Карпат”. Бiльшiсть з хольваркiв, майданiв, зимiвок є спрощеними варiантами обiйсть й представляють собою зблокованi стайню-стодолу (сiни)-хижку, рiдше стайню-стодолу та окремо стоячу однока- мерну чи двохкамерну хижку (фото 31, 32). Вхiд до хати веде або через стайню або через стодо- лу (якщо вона є), рiдко влаштовують ще окремо сiни, ще рiдше вхiд йде безпосередньо знадвору. Вхiд майже повсюдно знаходиться у широкiй фа- саднiй стiнi (фото 33). Якщо є сiни чи стодола, то до стайнi ведуть двоє дверей – однi з тамбур- ного примiщення – для господарiв, другi ззовнi – для худоби (переважно з причiлкової сторони). Вiвцi зазвичай стоять у вiдкритих кошарах, рiд- ше – у притулених до стайнi стаєнках-вiвчарнях. У серед. XX ст. стайнi все рiдше стали вико- нувати роль сiней, а з поширенням колективно- го господарства почали зникати й стодоли. Най- бiльш поширеним варiантом став зблокований у однiм ряду: хижка-сiни-стайня та притул на вiв- цi131. Рiдше, наприклад, у верхiв’ях Рiки, Терес- ви, Тереблi, Тиси, вхiд до сiней став робитися з причiлка. При такому варiантi входи зi сiней до хижки та до хлiва розмiщаються перпендикуляр- но один одному, а вхiд до сiней знадвору – дiа- метрально протилежно щодо другого входу у хлiв (фото 34)132. Такi споруди у заможних господарiв могли перетворюватися на цiлi комплекси-ферми, де пiд одним дахом знаходяться: сiни, хатинка, комора, стайнi, вiвчарнi, кучi, ями на картоплю, зверху – на горище лежить сiно. Прикладом може служити зимiвка зi с. Стригальня Мiжгiрського р-ну, де пiд напiввальбовими дахом знаходяться сiни (що виконують ще й роль комори), хата, за ними – стайня та вiвчарня, до яких ведуть два входи iз сiней та два з причiлкової стiнi (фо- то 35). На Гуцульщинi крiм того побутували й зимарки-ґражди)133. Сiно у зимiвках знаходиться у основному на горище стаєнь та хижок, надлишок може йти у стоги, рiдше споруджують обороги. Слiд зазначити, що зимiвки притаманнi не тi- льки населенню Карпатського регiону, а й гiрсь- ким країнам з помiркованим клiматом загалом, тобто народам, що належать до господарсько- 131Вiвчарня могла блокуватися як з причiлкової, так й з тильної сторони широкої фасадної стiни. 132Цiкаво, що саме таке планування характерно для спиш- ських русинiв та гуралiв Замагур’я, але там воно побутує не лише на зимiвках, а насамперед – у садибi, яка має замкнуту форму забудови. 133Тиводар М. Традицiйне скотарство Українських Кар- пат другої половини XIX – першої половини XX ст.– Уж- город, 1994.– С. 322-328. IГОР БОЙКО. Сушiння трави та зберiгання сiна... 251 культурного типу – гiрських осiлих (iз сезонним вiдходом з худобою частини працiвникiв) хлiбо- робiв i скотарiв помiрного й субтропiчного поя- сiв, а також українцям та бiлорусам Полiсся134. У Карпато-Балканському регiонi, окрiм слова- кiв, ґуралiв та українцiв, вони побутують у чор- ногорцiв, словенцiв, македонцiв, хорватiв, руму- нiв, угорцiв135, а ширше у етносiв Передкавказзя та Закавказзя, зокрема у росiйських старожилiв схiдного Закавказзя136. У тих селах, де вiддаленi луки були придбанi порiвняно недавно (перша пол. XX ст.) не встиг- ло вiдбутися еволюцiя житлово-господарського будiвництва; на таких луках встановлювали ли- ше стоги, iнколи примiтивнi колиби; подекуди сi- но пiсля сушiння намагалися вiдразу забрати у обiйстя137. Перешкодою до еволюцiї будiвницт- ва на сiнокосах мiг бути не лише обмежений у iсторичному планi час, а й особливостi рельєфу мiсцевостi. Яскравою iлюстрацiєю може служи- ти с. Влколiнець, що знаходиться на невеличкому плато, а сiнокоси на стрiмких схилах мiсцевих хребтiв Великої Фатри; там встановлювали лише зрубнi сiнники без видовженого окапу (фото 29). Розгляд культури сiносушiння та сiнозберiган- ня у Українських та Словацьких Карпатах пока- зало наступне: – На їх специфiку впливають цiлий комп- лекс рiзнополярних чинникiв: природноклiматич- нi умови, особливостi мезорельєфу та розселен- ня, господарсько-економiчнi умови, господарсько- культурна зональнiсть, етнiчна карта; – Культура сiносушiння менше, нiж сiнозбе- рiгання етнiчно забарвлена; у одних природних районах, наприклад, Бойкiвщини можуть зустрi- чатися такi риси, що зближають їх населення з оравськими ґуралями та словаками й, навпаки, не побутують у сусiднiх бойкiвських ландшафтах; – Населенню Карпат, незалежно вiд етнiчної 134Kobychev V.P. The Caucasus as a historical and cultural region. The formation of the main economic and cultural types // Problems in the European etnography and folklore. Summaries by the Congress participants.– Moskov, 1982.– P. 72-74. 135Тиводар М. Традицiйне скотарство Українських Кар- пат другої половини XIX – першої половини XX ст.– Уж- город, 1994.– С. 305. 136Ямсков А.Н. Традиционное хозяйство горцев Кавка- за: этноэкологический подход и концепция хозяйственно- культурных типов // Тезисы докладов и сообщений науч- ной конференции “XXVII съезд КПСС и проблемы взаи- модействия общества и природы на различных исторических этапах”.– Нальчик, 15-17 апреля 1987.– Москва, 1987.– С. 187-189. 137Напр., села верхньої Топлi, що на Лемкiвщинi. 33. Зимуйка (кiнець XIX ст.) – с. Стригальня, Мiж- гiрський р-н, Закарпатська обл. Фото автора 2008 р. 34. Зимуйка (1970 рр.) – с. Стригальня, Мiжгiрський р-н, Закарпатська обл. Фото автора 2008 р. 35. Зимуйка (1960 рр.) – с. Стригальня, Мiжгiрський р-н, Закарпатська обл. Фото автора 2008 р. 252 3-4’2008 Народознавчi Зошити карти, притаманно сушiння трави на всiляких пiдставках; – Найбiльш старою та унiверсальною пiдстав- кою є острива, iншi, вiрогiдно, є лише похiдними вiд неї; – Для Захiдних Карпат, а також Лемкiвщини не притаманно сушiння сiна на лiнiйних пiдстав- ках, у Схiдних Карпатах практично невiдомий конус; – Шираки найбiльш характернi для найсхiднi- шої частини Українських Карпат, коники та коз- лики – для найзахiднiшої; – Бiльшiсть з пiдставок не мають давнього побутування й ще не ввiйшли у традицiю, ви- ступаючi на рiвнi iнновацiй. Значна доля з них очевидно приречена на вiдторгнення, а тi, що за- лишаться стануть частиною культури певної мiк- роетнографiчної спiльноти; – Змiни, що вiдбуваються у сушiннi трави та зберiганнi сiна протягом XX-XXI ст. є наслiд- ком багатьох причин: природних (змiна клiма- ту, рослинного, ґрунтового покриву), соцiально- економiчних (занепадання скотарства), iнформа- цiйних (зрiст iнформацiйного обмiну), сiмейно- побутових та громадських (руйнування iнститутiв сiм’ї та громади); – Культура зберiгання сiна хоча також обумов- лена насамперед природними та господарськими чинниками, все ж має бiльш-менш чiткi етнiчнi ознаки, зокрема словакам та ґуралям притаман- но зберiгати сiно у сiнниках, що стоять осторонь вiд решти будiвель, та, на вiдмiну вiд українцiв Карпат, не складати його над житловим примi- щенням. Для українцiв навпаки, характернi стоги й обороги, та утепленi горища у курних та на- пiвкурних хатах. На культурi спишських русинiв та захiдних галицьких лемкiв у значнiй мiрi вiд- билися словацькi, ґуральськi та частково нiмецькi впливи; – Культура сiносушiння та сiнозберiгання ви- ходняр значно вiдрiзняється вiд культури насе- лення захiдної та середньої Словаччини, вона має бiльше подiбних рис iз культурою українцiв, що обумовлено як спiльною територiєю проживання й, вiдповiдно, спiльними природними та госпо- дарськими умовами, так й постiйною асимiля- цiєю українцiв виходнярами, тобто генетичною спорiдненiстю; – Спiльнi риси культури сушiння трави та збе- рiгання сiна у значнiй мiрi обумовленi адаптацiй- ною небiологiчною еволюцiєю до подiбних при- родноклiматичних умов, тому цi риси можна про- стежити не лише мiж українцями та словаками, виходнярами та ґуралями, але й мiж населенням Карпат та iншими слов’янськими (наприклад, ро- сiяни, бiлоруси) та неслов’янськими (прибалти, народи пiвнiчної Європи) народами, що заселю- ють вологi територiї з помiрним клiматом Євро- пейського континенту; – Найбiльше подiбних рис простежуються у технологiї та термiнологiї слов’янських етносiв Карпатського й ширше Карпато-Балканського ре- гiонiв, що, на наш погляд, обумовлено спiльними етногенетичними138, природними139 та господар- ськими140 чинниками. Список скорочень: Бiлор. – бiлоруси Бойк. – бойки Буков. – буковинцi Галицк. – галицькi Гурал. – гурали Гуцул. – гуцули Долин. – долиняни Ест. – естонцi Закарп. – закарпатцi Лат. – латишi Лемк. – лемки Лiт. – литовцi Мармарош. – мармарошськi Н. р. м – над рiвнем моря Пiдгор. – пiдгоряне ПМА – польовi матерiали автора Пол. – поляки ПТК – природно-територiальний комплекс Р. н. – року народження Рос. – росiяни Словак. – словаки Словен. – словенцi Серб. – серби Спиш. русин. – спишськi русини Укр. – українцi Черног. – чорногорцi 138Українцi Карпат (принаймнi бойки, долиняни та мож- ливо й лемки) у значнiй мiрi є нащадками лiтописних хо- рват, крiм того не можна не брати до уваги транскарпато- балканськi мiграцiйнi потоки, якi мали мiсце у пiзньому Середньовiччi та пiзнiше. 139Проживання у гiрськiй вологiй мiсцевостi. 140Велике значення молочного скотарства у життi мiсце- вого населення.

Сушіння трави та зберігання сіна у Словацьких та Українських Карпатах (XX - початок XXI ст.)

Institution

Ähnliche Einträge