Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів)
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7170 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) / Р. Радович // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 253-271. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7170 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-71702010-03-26T12:01:28Z Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) Радович, Р. Статті 2008 Article Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) / Р. Радович // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 253-271. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7170 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Радович, Р. Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) |
| format |
Article |
| author |
Радович, Р. |
| author_facet |
Радович, Р. |
| author_sort |
Радович, Р. |
| title |
Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) |
| title_short |
Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) |
| title_full |
Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) |
| title_fullStr |
Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) |
| title_full_unstemmed |
Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) |
| title_sort |
звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході галицької бойківщини (за матеріалами турківського та старосамбірського р-нів) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7170 |
| citation_txt |
Звичаї та обряди, пов’язані зі спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) / Р. Радович // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 253-271. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT radovičr zvičaítaobrâdipovâzanízísporudžennâmžitlanazahodígalicʹkoíbojkívŝinizamateríalamiturkívsʹkogotastarosambírsʹkogornív |
| first_indexed |
2025-07-02T10:03:21Z |
| last_indexed |
2025-07-02T10:03:21Z |
| _version_ |
1836529069332627456 |
| fulltext |
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 253
Статтi
Роман РАДОВИЧ
ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ, ПОВ’ЯЗАНI IЗ
СПОРУДЖЕННЯМ ЖИТЛА НА ЗАХОДI
ГАЛИЦЬКОЇ БОЙКIВЩИНИ
(за матерiалами Туркiвського
та Старосамбiрського р-нiв)
Roman RADOVYCH. Rites and Customs Con-
nected with Construction of Dwellings in the Western
Part of Galician Boiko Land (after materials from regi-
ons of Turka and Stary Sambir).
В системi традицiйної обрядовостi українцiв
помiтне мiсце займає комлекс звичаїв, повiр’їв та
символiчних дiйств, пов’язаних iз спорудженням
нового житла (будiвельна обрядовiсть). Ця сфера
народних знань упродовж тривалого часу не бу-
ла предметом спецiальних дослiджень етнологiв.
Окремi звичаї, повiр’я, фрагменти обрядiв цього
аспекту народної будiвельної культури, дослiдни-
ки народного будiвництва принагiдно фiксували
ще з початку першої пол. ХIХ ст.1. Сказане,
у значнiй мiрi, стосується i другої пол. ХIХ –
серед. ХХ ст.2. Бiльш систематичнi дослiджен-
ня почалися лишень в останнi десятилiття ХХ
1Lubicz-Czerwiński I. Okolica zadniestrska miȩdzy Stryjem
i Lomnica̧. Czyli opis ziemi, dawnych klȩsk lub odmian tej
okolicy.– Lwów, 1811.– S. 179-188; Б. а. Село Камен-
ка Волоска // Галичанин: Литературный сборник.– 1862.–
Кн. 1.– Вип. 1.– С. 98-121.
2Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець
i околицi // Житє i Cлово.– 1895.– Т. 3.– С. 71-
76; Його ж. Село Мшанець Старосамбiрського повi-
ту // Записки Наукового Товариства iм. Шевченка.–
Львiв, 1905.– Т. 70.– С. 6; Шухевич В. Гуцульщи-
на. Ч. 5 // Материяли до українсько-руської етнольогiї.–
Львiв, 1908.– Т. VII.– С. 217; Falkowski J. Pólnocno-
wschodnie pogranicze Guculszczyzny.– Lwów, 1938.– S. 35;
Милорадович В. Житье бытье лубенского крестьянства
// Українцi / Народнi вiрування. Повiр’я. Демонологiя.–
К., 1991.– С. 170-185; Sokalski B. Powiat Sokalski
pod wzglȩdem geograficznym, etnograficznym, historycznym i
ekonomicznym.– Lwów, 1899.– 496 s.; Симоненко I.Ф. По-
селення, садиба та житло на Закарпаттi // Матерiали з
етнографiї та художнього промислу.– К., 1956.– С. 89 та
iн.
– на поч. ХХI ст. У цей перiод побачили свiт
ряд тематичних публiкацiй чи окремих роздiлiв
у монографiчних дослiдженнях вiтчизняних вче-
них, присвячених будiвельнiй обрядовостi Покут-
тя, Подiлля, Полiсся, Пiвдня України, Карпатсь-
кого регiону тощо3. Проте, вони також, здебiль-
шого, вiдзначалися описовiстю, фрагментарнiстю
та мали вузько виражений локальний характер.
Нову сторiнку у вивченнi будiвельної обрядо-
востi та звичаєвостi українцiв вiдкриває низка
наукових праць сучасного українського вченого
Романа Сiлецького. На полiському, карпатському
чи загальноукраїнському матерiалi автор розгля-
дає окремi аспекти будiвельних звичаїв та обря-
дiв: вибiр мiсця, будiвельного матерiалу, “закуп-
ляння мiсця”, роль дитини, майстра у будiвельних
3Гошко Ю., Федака П. Звичаї та вiрування, пов’яза-
нi iз спорудженням житлових та господарських будiвель //
Гошко Ю.Г., Кiщук Т.П., Могитич I.Р., Федака П.М.
Народна архiтектура Українських Карпат ХV-ХХ ст. /
АН УРСР. Iн-т мистецтвохнавства, фольклору та етно-
графiї iм. М.Т.Рильського. Львiв. вiддiлення.– К.: Наук.
Думка, 1987.– С. 237-243; Гребiнь I.Ф. Обряди пов’язанi
iз будiвництвом сiльського житла // Подiлля: Iсторико-
етнографiчне дослiдження.– К.: Доля, 1994.– С. 243-250;
Його ж. Домiвка в системi звичаїв та уявлень // Українцi:
Iсторико-етнографiчна монографiя у двох книгах.– Опiшне:
Українське Народознавство, 1999.– Кн. 2.– С. 57-64; Прi-
гарiн О. Будiвельнi обряди та звичаї Степової України: ма-
терiали до семiотичної характеристики української хати //
Народознавчi Зошити.– Львiв, 2001.– № 3.– С. 486-493;
Файник Т. Культурно-духовний аспект у вивченнi народ-
них традицiй дерев’яного житлового будiвництва в Україн-
ських Карпатах як потреба часу: здобутки, проблеми // На-
родознавчi Зошити.– Львiв, 2001.– № 3.– С. 483-485; Її
ж. Традицiйнi погляди на особистiсть майстра-будiвельника
в Українських Карпатах (кiн. ХIХ – - поч. ХХ ст.) //
Народознавчi Зошити.– Львiв, 1999.– № 6.– С. 885-
888; Її ж. Житло та довкiлля: будiвельнi традицiї украї-
нцiв Карпат.– Львiв, 2007.– С. 24-32, 158-161; Тарас Я.
Технологiя спорудження та будiвельнi традицiї у побудовi
полiської хати вiд “закладщини” до “входщини” // Народо-
знавчi Зошити.– Львiв, 2001.– № 2.– С. 272-281; Його ж.
Вибiр мiсця та дерева для будiвництва хати на Полiссi (На
основi матерiалiв полiських експедицiй 1994-1995 рр. в Ки-
ївськiй та Житомирськiй обл.) // Народознавчi Зошити.–
Львiв, 1996.– № 2.– С. 94-101; Сiлецький Р. Звичаї та
обряди у народному будiвництвi українцiв Карпат // На-
родознавчi Зошити.– Львiв, 1995.– № 2.– С. 86-88; Його
ж. Поставлю хату i кiмнату // Берегиня.– 1992.– № 1.–
С. 59-62; Федака П.М. Народне житло українцiв Зака-
рпаття ХVIII-ХХ столiть.– Ужгород, 2005.– С. 298-303;
Урбанович У. Традицiйнi вiрування та звичаї, пов’язанi з
будiвництвом житла на Покуттi // Народна Tворчiсть та
Eтнографiя (далi – НТЕ).– К., 1987.– № 2.– С. 52-54.
254 3-4’2008 Народознавчi Зошити
звичаях та повiр’ях, входини, закладини, помина-
льнi мотиви в будiвельнiй обрядовостi мiсцевого
населення тощо. У роботах автора вперше в укра-
їнськiй етнологiчнiй науцi застосовано аналiтич-
ний та системний пiдхiд при вивченнi цих явищ,
проведено комплексний аналiз фактичного мате-
рiалу з використанням основних методiв сучасної
iсторичної та етнологiчної науки. Особливу увагу
дослiдник звертає на семантику явищ, їх мiсце
у системi загальної обрядовостi та звичаєвостi,
зв’язок з будiвельної обрядовостi з поховальною,
культом вшанування предкiв тощо4.
Метою пропонованої статтi є спроба система-
тизацiї комплексу будiвельних звичаїв та обрядiв
характерних для захiдної частини Галицької Бой-
кiвщини (на матерiалi Старосамбiрського та Тур-
кiвського р-нiв), видiлення їх загальних рис та
локальної специфiки. У процесi роботи будуть за-
лученi матерiали iз рiвнинної частини Старосам-
бiрського району (бойкiвсько-пiдгiрського погра-
ниччя). Актуальнiсть роботи визначається тим,
4Сiлецький Р. Вибiр будiвельного матерiалу в українцiв
(заборони, прикмети, звичаї, повiр’я) // Вiсник Львiвсько-
го унiверситету. Серiя iсторична.– Львiв, 2002.– Вип. 37.–
Ч. 1.– С. 525-541; Його ж. Звичай “закупляння мiсця”
у традицiйнiй будiвельнiй обрядовостi українцiв // Етнi-
чна культура українцiв.– Львiв, 2006.– С. 186-197; Його
ж. Майстер-будiвельник у звичаях та повiр’ях українцiв
// Вiсник Львiвського унiверситету. Секцiя iсторична.–
Львiв, 2003.– Вип. 38.– С. 523-542; Його ж. Дитина в
традицiйнiй будiвельнiй обрядовостi полiщукiв // Наро-
дознавчi Зошити.– Львiв, 2006.– № 3-4.– С. 356-363;
Його ж. Вибiр мiсця для хати в гуцулiв // StanisÃlaw Win-
cenz humanista wieku.– Lublin, Towarzystwo Naukowe KUL,
2002.– S. 249-250; Його ж. Традицiйнi ворожiння про
мiсце для житла в українцiв // Вiсник Львiвського унi-
верситету. Серiя iсторична.– Львiв, 2000.– Вип. 35-36.–
С. 426-440; Його ж. “Входчини” (новосiльнi звичаї, обря-
ди та повiр’я) // Полiсся України: Матерiали iсторико-
етнографiчного дослiдження.– Львiв: IН НАН України,
1999.– Вип. 2: Овруччина. 1995.– С. 117-124; Його ж.
“Закладщина” хати на Полiссi: обрядово-звичаєвий аспект
// Полiсся України: Матерiали iсторико-етнографiчного
дослiдження.– Львiв: IН НАН України, 1997.– Вип. 1:
Київське Полiсся. 1994.– С. 83-96; Його ж. Звичаї та
обряди, пов’язанi з будiвництвом // Полiсся України: Ма-
терiали iсторико-етнографiчного дослiдження.– Львiв: IН
НАН України, 2003.– Вип. 3. У межирiччi Ужа i Тетере-
ва. 1996.– С. 95-124; Його ж. Поминальнi мотиви в бу-
дiвельнiй обрядовостi українцiв // Народознавчi Зошити.–
Львiв, 2001.– № 3.– С. 479-482; Його ж. Про збереження
однiєї етнокультурної традицiї в галицькому селi // Наро-
дознавчi Зошити.– Львiв, 2004.– № 1-2.– С. 250-254.
що крiм фрагментарних вiдомостей5, та викори-
станнi вiдповiдного матерiалу з бойкiвського ма-
сиву в працях, присвячених загальнокарпатсь-
кiй будiвельнiй обрядовостi6, окремого дослiджен-
ня будiвельних звичаїв та обрядiв Бойкiвщини
немає.
Увесь комплекс обрядодiй пов’язаних iз спору-
дженням нового житла та введенням його в екс-
плуатацiю включає в себе декiлька етапiв: 1) ви-
бiр мiсця; 2) спорудження житла; 3) “входини” у
новозбудовану будiвлю. На особливу увагу заслу-
говує питання ролi майстра у звичаях та повiр’ях
горян.
Першим вiдповiдальним моментом при спору-
дженнi нового житла тут, як i скрiзь на Украї-
нi7 був вибiр оптимально придатного мiсця. При
цьому керувались як суто рацiональним досвiдом,
так i цiлою системою прикмет, повiр’їв, табу, кот-
рi мали допомогти у виборi так званого “чистого”
мiсця, де немає злих сил, що могли б спричинити
до всяких негараздiв у сiм’ї. Вiдповiдно до свi-
тоглядних уявлень мiсцевого населення, iснували
так-званi “нечистi пляци”, де “шось не дає стави-
ти” (с. Грозьова Старосамбiрського р-ну), “були
нечистi пляци, де не будували, а зсували вбiк”
(с. Тур’я Старосамбiрського р-ну).
Процес вибору мiсця пiд житло, як i в iн-
5Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 71-76; Його ж. Село Мшанець Старосамбiр-
ського повiту.– С. 6.
6Гошко Ю., Федака П. Звичаї та вiрування, пов’яза-
нi iз спорудженням житлових та господарських будiвель...–
С. 237-243; Сiлецький Р. Звичаї та обряди у народному
будiвництвi українцiв Карпат...– С. 86-88; Його ж. По-
ставлю хату i кiмнату...– С. 59-62; Федака П.М. Народне
житло українцiв Закарпаття ХVIII-ХХ столiть...– С. 298-
303; Файник Т. Житло та довкiлля: будiвельнi традицiї
українцiв Карпат...– С. 24-32, 158-161.
7В етнографiчнiй лiтературi до недавна переважала дум-
ка про вiдсутнiсть звичаїв та обрядодiй пов’язаних iз вибо-
ром мiсця для будiвництва хати у пiвденних районах Украї-
ни (див.: Гребiнь I. Домiвка в системi звичаїв та уявлень...–
С. 58; Гребiнь I.Ф. Обряди пов’язанi iз будiвництвом сi-
льського житла.– С. 243; Пономарьов А., Артюх Л. (та
iн). Українська минувшина: iлюстрований етнографiчний
довiдник.– К., Либiдь, 1993.– С. 27). Проте, новiшi до-
слiдження дають можливiсть стверджувати, що цей компо-
нент будiвельної культури ще в першiй пол. ХХ ст. досить
виразно побутував на теренах Степової України (див.: Прi-
гарiн О. Будiвельнi обряди та звичаї Степової України: ма-
терiали до семiотичної характеристики української хати...–
С. 488-489; Сiлецький Р. Традицiйнi ворожiння про мiсце
для житла в українцiв...– С. 434).
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 255
ших регiонах України8, мав триступiнчатий харак-
тер. На першому етапi враховувались природно-
географiчнi умови, народний будiвельний досвiд
тощо. Далi, за допомогою рiзноманiтних прикмет
i повiр’їв, опитування старших верств населення
збирали iнформацiю про придатнiсть намiченого
мiсця для будiвництва хати. I, нарештi, на тре-
тьому етапi за допомогою ворожiнь здiйснювали
остаточну оцiнку символiчної вартостi того чи iн-
шого вибраного мiсця9.
Насамперед, “нечисте мiсце” можна було впiз-
нати за певними ознаками i прикметами: “як ко-
лись там шось не велося – то нездалий пляц”
(с. Боберка Туркiвського р-ну). Нiколи не буду-
вали на згарищi (с. Кривка Туркiвського р-ну),
на мiсцi, де колись стояла церква, захоронення,
там, де хтось когось вбив, хтось повiсився тощо
(с. Грозьова Старосамбiрського р-ну): “як хто ко-
го забив, то Боже збав будувати” (с. Стара Ро-
па). Уникали ставити хату на “криницi” (с. Стара
Ропа), “водоточинi” (де вода), – в такiй хатi “би
сi господарка не вела” (с. Грозьова).
Як i в iнших регiонах України10 найбiльш
“нечистими” тут вважали “межу” (“мету”, “зiр-
ки”11), стежку, дорогу чи роздорiжжя. Застере-
ження щодо будiвництва у цих мiсцях хати, фiк-
суємо в усiх без виключення обстежених населе-
них пунктах: “на межи будувати – Боже борони,
межу навiть розворувати не можна” (с. Хащiв
Туркiвського р-ну), “як збудувати хату на стеж-
цi чи межи – недобре газдується, господарка, ху-
доба не ведеться” (с. Бабино Старосамбiрського
р-ну), “бо то шкодить” (с. Тур’я Старосамбiр-
ського р-ну), “бо дiти сi не годуют, худоба не
веде сi” (с. Шандровець Туркiвського р-ну), “бо
на стежцi може бути всяка нечисть” (с. Вели-
ка Сушиця Старосамбiрського р-ну), “не будуют
на межи, на перехрестi, бо там чорт є” (с. Топi-
льниця Старосамбiрського р-ну), “стежку навiть
не можна загородити, бо там ходить нечиста си-
ла” (с. Рiп’яна Старосамбiрського р-ну), “в поли
на межи чи стежцi навiть не можна було лiчи
8Сiлецький Р. “Закладщина” хати на Полiссi: обрядово-
звичаєвий аспект...– С. 83.
9Там само.
10Сiлецький Р. Поставлю хату i кiмнату...– С. 59-62.
11“Зíрками” у Туркiвському р-нi називають вузький
прохiд мiж огорожею сусiднiх дворiв (див.: Записано ав-
тором 23.06.2001 р. у с. Кривка Туркiвського р-ну Львiв-
ської обл. вiд Мельника Олекси Михайловича, 1934 р. н.).
вiдпочити” (с. Мiгово), “навiть дерев на межи
не можна рубати” (с. Воля Коблянська Старо-
самбiрського р-ну), “на межи навiть дерево не
рiзали, бо там дiдько (годованец) сидит” (с. Су-
шиця Рикова Старосамбiрського р-ну). Мiсцями
(с. Боберка Туркiвського р-ну), слiдкували, “аби
на межу навiть вокап [нової хати. – Р.Р.] не пi-
шов”. У селi Топiльницi вiрили, що на межi не
те що будувати, а навiть дерева тесати не можна,
“бо там чорт сидить”. Тут оповiдають, що один
чоловiк на межi тесав дерево, а на пересторогу
жартома вiдповiв: “А шо – трохи йому на головi
потешу!” – i тут же покалiчив ногу12. У с. Чаплях
Старосамбiрського р-ну будуючи житло вiдступа-
ли вiд межi пiвтори сажня13.
Хату старались споруджувати “в чистiм поли”
– там де нiяких дерев не росло (с. Бабино). “На
садi не будували” (с. Боберка), тому, що “жадну
деревину не вiльно брати пiд будову” (с. Рiп’я-
на), “бо сi не буде вела господарка” (с. Грозьо-
ва). Особливо остерiгались мiсць, де росли пло-
довi дерева (яблунi, грушi, сливи тощо). У селi
Мшанець заборона будувати хату садi, пнях чи
“корчунку” була настiльки строгою, що “були ви-
падки, коли сусiд з сусiдом мiнявся: давав йому
кавалок землi з деревом, а в нього [пiд будову.
– Р.Р.] брав без дерева”14. Проте, у багатьох на-
селених пунктах вважали, що на мiсцi (навiть i
плодових) дерев можна будувати, попередньо ви-
корчувавши корiння: “щоб коренi не прибудувати,
бо не буде сi вело” (сс. Недiльна, Бабино, Тур’я,
Рiп’яна, Грозьова, Росохи). У с. Стара Ропа до
корчунку ставили додатковi вимоги: “як будува-
ли на мiсцi саду, то викорчовували дерево i сiяли
на тому мiсцi жито i тодi будували, не чекаючи
поки воно зiйде”. У селi Недiльнiй оповiдають,
що в одного газди не велась худоба. Той пiшов
до ворожки, а вона сказала, що вiн “прибудував”
корiнь старої грушi i щоб все було добре, необ-
12Зап. автором 18.06.1998 р. у с. Топiльниця Старо-
самбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Бортника Василя,
1916 р. н.
13Iнодi, бойки мотивували заборону будувати на межi
тим, що “межа йшла на прорив, i хата пiде на прорив”, “бу-
дуть сварки, нещастя”. Поряд з тим, вони вiрили у те, що
межами (“границями”) лiсiв та полiв опiкуються “граничнi
духи”, якi жорстоко мстять людям за непоштиве ставлення
(див.: Сiлецький Р. Поставлю хату i кiмнату...– С. 59).
14Зап. автором 26.06.2008 р. у с. Мшанець Старосамбiр-
ського р-ну Львiвської обл. вiд Головка Василя Павловича,
1934 р. н.
256 3-4’2008 Народознавчi Зошити
хiдно його викорчувати. Газда так i зробив, пiсля
чого в господарствi все налагодилось15. Остерiга-
лись будувати на “сливочнику, бо сливочник має
терня – як там поставити, то людям там не ду-
же велося” (с. Стара Ропа). Проте, iнодi (с. Во-
ля Коблянська), мотивацiя заборони споруджен-
ня хати на коренi сливи бiльш рацiональна – “аби
гриб в хатi не кидав сi”.
Не будували у мiсцях, де росла бузина (“на
бзi”, “на бозi”): сс. Тур’я, Бабино, Грозьова,
Чаплi, Губичi, Сушиця Рикова, Стара Ропа Ста-
росамбiрського; Боберка Туркiвського р-нiв. Цю
заборону мотивували наступним чином: “в бзi бi-
да є” (с. Бабино); “в бозi дiдько (бiда) сидит”
(с. Грозьова); “в бозi був дiдько (годованец),
якого забив грiм i вiн страшит людей” (с. Суши-
ця Рикова). Вiдповiдно до спостережень мiсце-
вого населення на мiсцi, де колись росла бузина
нiщо не хотiло рости. У селi Тур’ї зафiксовано
переказ, що господар, щоб очистити мiсце, де рiс
“боз”, у ямi з пiд корiння розкладав ватру – все
одно не допомогло, дерево, яке тут пiзнiше поса-
див – всохло16. Звичай строго забороняв рубати
бузину, бо “...хто рубат боз, вiд того умират...”17.
Остерiгались мiсць, де розростався барвiнок,
“бо там злоякiсний ґрунт” (с. Велика Сушиця),
“бо де росте барвiнок – там лежить мерлец” –
барвiнок росте лишень на захороненнях (с. Чап-
лi). В останньому селi застереження мали i щодо
грядок. Респондент iз цього села розповiв, що ко-
лись його дiд збудував хату на грядках, не звер-
таючи уваги на попередження мiсцевого майстра
(Шайди), що як тут збудує – то його жiнка буде
жити лишень сiм рокiв. Дiд три рази одружу-
вався – i кожна iз трьох жiнок через сiм рокiв
помирала18.
Строго заборонялось будувати хату на мiсцi, де
колись стояла стайня (с. Березiв). На мiсцi ста-
рої хати нове житло споруджували тiльки у тих
випадках, коли у нiй “велося” (с. Тур’я). Про-
15Записано автором 17.06.1998 р. у с. Недiльна Старо-
самбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Пiхоцького Станiс-
лава Васильовича, 1906 р. н.
16Зап. автором 18.06.1998 р. у с. Тур’я Старосамбiрсь-
кого р-ну Львiвської обл. вiд Дуди Олекси Михайловича,
1915 р. н.
17Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 74.
18Зап. автором 22.06.1998 р. у с. Чаплi Старосамбiрсь-
кого р-ну Львiвської обл. вiд Пекiнчака Петра Степанови-
ча, 1913 р. н.
те його, як правило, старались розташувати так,
щоб окап старої хати не попав всередину будови
(сс. Терло, Росохи, Рiп’яна, Березiв, Чаплi, Ве-
лика Сушиця Старосамбiрського; Боберка Туркi-
вського р-нiв): “на капанинi не вiльно” (с. Шанд-
ровець), “окап всередину не брали” (с. Яблунька
Верхня Туркiвського р-ну); “дивились, аби вокап
не прибудувати” (с. Воля Коблянська); “так бу-
дуют, аби всi штири окапи не забрати” (с. Велика
Сушиця). Хоча, у деяких селах (сс. Сушиця Ри-
кова, Галiвка) уточнюють, що “забрати” можна
тiльки пiвденний i схiдний окапи, пiвнiчного ж
i захiдного “забирати” не можна. У селi Стара
Ропа застереження мали теж тiльки до задньо-
го окапу: “Як будували нову хату на мiсцi ста-
рої, то переднiй окап може попасти всередину, а
заднiй не можна”19. У багатьох населених пунк-
тах вважали, що коли окап попав усередину хати,
то в цьому мiсцi необхiдно вибрати глину (зав-
глибшки 0,5-1,0 м) i вивезти її за межi будови
(сс. Велика Сушиця, Тур’я, Топiльниця, Бабино,
Сушиця Рикова, Боберка): ”як забирают вокапи,
то на 60 цемтеметрiв вибирают глину, бо вока-
пи дают шкiдливi гази” (сс. Велика Сушиця). У
селi Шандровець заборонялось будувати хату пiд
прямим кутом до старої: “як стара хата стояла, то
навхрест до неї не вiльно будувати”.
Врахування зовнiшнiх ознак i прикмет було ли-
шень першим етапом вибору чистого мiсця. Його
ж остаточна перевiрка на “чистоту” проводилась
за допомогою системи ворожiнь.
Траплялось, що ворожiння на вибiр мiсця роз-
починали заздалегiдь до початку будови. Так у
селi Росохах, рiк перед тим, як будувати хату, на
цьому мiсцi сiяли овес. Ознакою хорошого мiсця
був добрий урожай.
Для того щоб взнати чи “пляц” придатний для
спорудження нового житла радилися iз старими
досвiдченими людьми (с. Росохи), ворожбита-
ми (“ворожильниками”, “ворожiлями”, “планет-
никами”20, “картянками” тощо): сс. Терло, Росо-
19До речi, коли пiсля завершення будiвництва робили
якiсь добудови, то остерiгались прибудовувати до пiвнiч-
ного фасаду: “...Також не приставляють нiчого з пiвночи,
як будинок скiнчений” (див.: Зубрицький М. Будинки i
майстри з села Мшанець i околицi...– С. 73).
20Мiсцеве населення вважало, що “планетник” був слаб-
кiшим вiд “ворожильника”, “бо вiн повiст, як йому щось на
голову прийде, а за годину юш нiц не знає, ворожильник
– все повiст” (див.: Зап. автором 22.06.1998 р. у с. Росо-
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 257
хи, Велика Сушиця, Страшевичi, Мiгово, Вовча
Нижня Старосамбiрського; Яблунька Верхня, Бо-
берка, Шандровець21 Туркiвського р-нiв та iншi.
“Ворожильник” мiг сказати чи мiсце “чисте” в
себе вдома, не виходячи на “пляц” (сс. Мiгово,
Терло, Боберка): “вiн втвирав Салтирiю [Псал-
тир. – Р.Р.] i йому там сi показувало, як бу-
де” (с. Боберка). Проте траплялось (с. Грозьо-
ва), що пiсля того як вже була зроблена розбив-
ка, “ворожильник” приходив на мiсце, розкладав
по чотирьох кутах майбутнього житла спецiальнi
“калачики” i залишався тут аж до ранку, “щось
спостерiгаючи”. Зранку вiн говорив господарю чи
тут можна будувати, чи може котрийсь з вуглiв
необхiдно пересунути22. Вiдповiдно до повiдом-
лень iз села Вовчої Нижньої, “знахар” перевiряв
мiсце на придатнiсть за допомогою двох дротин,
“картянки” – “кидали на картах” i пiсля того го-
ворили чи воно чисте (с. Велика Сушиця).
Iнодi ворожiння проводив сам господар чи май-
стер: “майстер, котрий шось знав, то знав, де чис-
тий (добрий), а де не чистий (недобрий) пляц”
(с. Кривка). Наприклад, у селi Тур’ї перед по-
чатком будови, звечора, майстер клав на вибране
мiсце “окропець” (крiп) i ще якесь зiлля зв’яза-
не у вузлик, притискуючи його плиткою. Зранку
вiн оглядав це i говорив чи мiсце хороше. У се-
лi Великiй Лiнинi майстер виходив на мiсце, по
чотирьох вуглах “палив газету i щось дивився”.
У селi Рiп’янiй звечора по чотирьох вуглах май-
бутньої хати впихали в землю по рiчному паро-
стку (“лiторосту”) яблунi чи грушi, пiдвiшуючи
до них маленькi калачики. Коли зранку вони всi
залишались непорушеними – “то пляц чистий, як
щось порушене чи вгрижене, то пляц нечистий”.
Той вугол, де щось було нарушене – пересували.
Чотири калачики нанiч залишали i в селi Грозьо-
вiй. У селi Дроздовичах посерединi “пляцу” нанiч
залишали яйце (дещо присипавши його землею).
Коли зранку яйце виявлялось вогким – хати тут
не будували. Цiкаве ворожiння на вибiр мiсця за-
хи Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Марковича
Iвана Михайловича, 1922 р. н.).
21У с. Шандровець респонденти наголошують, що необ-
хiдно iти до “ворожiлi”, а не до “ворожильника” (див.: Зап.
автором 24.06.2008 р. у с. Шандровець Туркiвського р-ну
Львiвської обл. вiд Крiля Iвана Онуфрiйовича, 1926 р. н.).
22Зап. автором 20.06.1998 р. у с. Грозьова Старосамбiр-
ського р-ну Львiвської обл. вiд Верхоляка Василя Iванови-
ча, 1905 р. н.
фiксовано у селi Библi. Тут напередоднi початку
будiвництва господар ходив до якогось особли-
вого джерела (на Закарпаття) i приносив звiдти
воду. Звечора, глечик з водою вiн ставив посе-
рединi “пляцу” i накривав невеличкою хлiбиною,
а “досвiта” перевiряв чи щось не порушило хлiб.
Це повторювали протягом трьох ночей. Згадану
хлiбину випiкали особливим способом. Перш за
все iз жита, свяченого на Спаса у церквi бра-
ли трохи зернин, мололи їх на муку i освячували
її в церквi на Великдень. Потiм цю муку пiд-
мiшували до тiста. Поряд з тим, iз кiлькох хлi-
бин, якi одночасно випiкались в печi, брали ту,
що розташовувалась посерединi. Хлiб викорис-
товували при ворожiннi i у селi Боберцi Туркi-
вського р-ну. Тут, перед початком будiвництва,
на чотирьох кутах встановлювали каменi, на них,
звечора, ложили по шматку хлiба (по четвертинi
круглої буханки), а зранку перевiряли чи вони на
мiсцi. Це ворожiння повторювали протягом трьох
ночей: “як хлiб нiц не забере три дни, то в хатi
буде благодать – можна будувати, як хлiб шось
забрало, то зле – треба шукати якоїсь ворожiлi,
аби вiн повiв, як пересунути”.
Вже вибране мiсце старались забезпечити вiд
проникнення сюди злих сил. Так у селi Стра-
шевичах пiсля ворожiння (коли все було добре)
ворожбит мiсце навкола обсiвав свяченим маком.
На Бойкiвщинi, як i в iнших регiонах України23
часовi параметри початку будiвництва строго рег-
ламентувались: рiк, фаза мiсяця, день тижня, по-
ра доби. Повсюдно заборонялось розпочинати бу-
дову у “високосний” (“переступний”) рiк, “бо не
буде сi вело” (с. Мiгово). Респонденти старших
вiкових груп iз села Тур’ї твердять, що “колись
в’язати хату не можна було кожен сьомий рiк,
бо шiсть рокiв можна затягувати, а сьомий треба
дати вiдпочити”. У селi Спасi вважали, що хату
треба почати до “конця марта” (тобто, вибрати
мiсце, вбити кутовi палi).
Здебiльшого, найкращим часом для початку
будiвництва вважали першу фазу мiсяця (“коли
мiсяць настає”). Проте починати можна було “аж
за три дни, як мiсяць настав” – скорiше жоден
майстер на будову не пiшов би (сс. Березiв, Ту-
р’я). Мiсцями, перiод придатний для початку бу-
дови розширювали до перших трьох фаз мiсяця,
23Гребiнь I.Ф. Домiвка в системi звичаїв та уявлень...–
С. 60.
258 3-4’2008 Народознавчi Зошити
табу iснувало хiба що до останньої. Найгiршими
вважали днi “коли мiсяць пустий” (його невидно)
– “тогдий навiть бульби не можна садити” (с. Бе-
резiв), “тогди навiть не сiють” (с. Тур’я). У селi
Боберка Туркiвського р-ну найкращим часом для
початку будови вважали “повний мiсяць”. Нато-
мiсть, доброю ознакою вважали, коли дитина ро-
дилась на молодику: “Молодого мiсяця добре, як
дiтвак ся вроде, то все молодий буде – довго не
зiстарiє сi”.
Нiколи нiчого не починали (та не робили) в
недiлi, пости, празники (с. Тур’я). Розпочинати
будову в понедiлок середу чи п‘ятницю уника-
ли – “борони Боже зачинати в тi дни” (с. Не-
дiльна). Понедiлок повсюдно визнавали “тяжким
днем”, “як пiчнете в понедiлок, то буде ся вами
цiлий тиждень торочити” (с. Топiльниця). Сере-
да i п‘ятниця це “пiснi” (с. Галiвка), “жiночi”
(с. Велика Лiнина) днi. “В середу Iсуса прода-
ли, в п’ятницю розiп’яли” (с. Велика Лiнина), “в
середу Iсуса мучили” (с. Недiльна), “понедiлок
– пiст до Ангелiв Хоронителiв, середа – пiст до
Матери Божої, п‘ятниця – пiст до Iсуса Христа”
(с. Сушиця Рикова).
Як i у селi Мшанцi24 вважалось, що “хату
можна зав’єзувати” у вiвторок, четвер i субо-
ту (сс. Воля Коблянська, Вовча, Спас, Галiв-
ка, Тур’я, Бабино, Грушатичi, Сушиця Рикова,
Таргановичi Старосамбiрського, Днiстрик Дубо-
вий Туркiвського р-нiв), тобто в “порознi днi”
– у цi днi тижня можна було все їсти (с. Ба-
бино). В народi цi днi тижня називали “легкими
днями” (сс. Рiп’яна, Грозьова, Воля Коблянська).
Проте, часом називають лишень вiвторок i четвер
– “легкi хлопскi днi” (сс. Недiльна, Топiльниця,
Грозьова, Велика Лiнина, Терло Старосамбiрсь-
кого, Боберка, Шандровець, Хащiв Туркiвсько-
го р-ну). Заборону розпочинати будову у суботу
мотивують тим, що “субота задушна (за душi)”
(с. Недiльна), “в суботу не роблят нi хати, нi
весiлля, бо субота за померлих, (“русальна субо-
та”, “задушна субота)” (с. Боберка), “субота –
послiдний день” (с. Терло), субота – “порожний
день” (с. Шандровець). Мiсцями уточнюють, що
найкращим днем для початку будiвництва є вiв-
торок (сс. Рiп’яна, Тур’я, Топiльниця, Мiгово).
Затягувати трами починали зраненька (“тiль-
24Зубрицький М. Селянськi будинки в Мшанци Старо-
самбiрського повiта...– С. 6.
ки як сонце зiйде”): с. Мiгово25. Завершити за-
в’язини необхiдно було до полудня, (сс. Мiго-
во, Велика Лiнина, Тур’я, Топiльниця, Галiвка.
Стара Ропа Старосамбiрського, Боберка, Шанд-
ровець Туркiвського р-нiв): “поки сонце йде до
гори, по полудню вже не заселяли” (с. Боберка),
“бо до полудня день скорий, а по полудни – то
пiзний день; до обiда – шоб скоро йшла госпо-
дарка” (с. Тур’я)26, “бо по полудни не ведеться”
(с. Топiльниця).
Для спорудження нового житла обов’язково
винаймали майстра. Особа останнього була опо-
вита таємничiстю, надiлена особливими знання-
ми, зв’язком з надприродними силами. Мiсцеве
населення приписувало майстровi чародiйнi мо-
жливостi: “В Михнiвци недавно ворожив майс-
тер, бо пiд час зав’язин держав топiр хвилю вiст-
рьом до себе до твари...”27. Чародiйнi можливостi
майстра iлюструє сюжет iз теренiв Захiдної Бой-
кiвщини, записаний Р.Сiлецьким: “Як будували
церкву, то був такий майстер, що вiн як пiдняв
на банi перший хрест i взяв горiвку, поклонив-
ся до провiзора, налив йому порцiю i випустив
на долину, то горiвка не вилилася, провiзор пiд-
няв її i випив. Цей майстер знав вiд себе”28. Iнша
iнформацiя записана нами у селi Тур’я: “Як буду-
вали церкву, майстрам давали їсти, вони сидiли
за столом – надлетiла кавка i на стiл з харча-
ми в...сь, майстер на неї подивився – i до нинi
кавок там нема”29. Те що могли зробити майст-
ри, було не пiд силу iншим: “майстри знали шось
вiд грому, вони казали, де є мiсце чисте i де не
чисте, чи ту сi буде вести, чи не буде” (с. Бобер-
25У с. Кривка роботу розпочинали у 4-5 годинi ранку,
снiдали в 10 год., а в 2 год. – полуденкували (див.: Зап. ав-
тором 23.06.2001 р. у с. Кривка Туркiвського р-ну Львiв-
ської обл. вiд Мельника Олекси Михайловича, 1934 р. н.).
26“Пiдлоги, крокви затягнути, зайти в хату – мали до
обiда – поки сонце росте – йде догори, А по обiдi (коли
сонце падає) того робити не вiльно” (див.: Зап. автором
27.06.2008 р. у с. Тур’я Старосамбiрського р-ну Львiвської
обл. вiд Плiча Данила Михайловича, 1932 р. н.). У с. Спас
вважають що затягувати можна лише до обiда i пiсля обiда
(з 12 до 14 год. вязати не можна) (див.: Зап. автором
04.10.1998 р. у с. Спас Старосамбiрського р-ну Львiвської
обл. вiд Бiгановського Мирослава Михайловича, 1922 р. н).
27Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 72.
28Сiлецький Р. Майстер-будiвельник у звичаях та повi-
р’ях українцiв...– С. 526.
29Зап. автором у с. Тур’я вiд Плiча Данила
Михайловича.
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 259
ка); “майстер котрий шось знав, то знав де чи-
стий (добрий) пляц, а де не чистий (не добрий)
пляц” (с. Кривка). Як оповiдають у селi Недi-
льнiй, тут колись стояла корчма, а в нiй “шось
було зле”. Коли виникла необхiднiсть її розiбра-
ти – нiхто не брався. Погодився лише мiсцевий
майстер, який прийшов, “вивалив ногою вiкно вiд
сходу”, пiсля чого сказав, що будiвлю вже можна
розiбрати – “нiчо нiкому не буде”30. Якось у се-
лi Шандровцi будували хату, а головний майстер
“щось подивився навкола” i сказав до господаря:
“Давай курку, бо буде шось зле”. Пiдчас закла-
дин, вiн взяв ту курку в руки, щось прошепотiв
над нею (“майстер знав чародiйску молитву”) – “i
курка в нього в руках здохла, аж тодi почав затя-
гувати пiдвалини”31. Майстер, який “щось знав”
умiв зупинити кров, вiдвернути й iншi нещастя.
Це iлюструє сюжет, записаний М.Зубрицьким:
“...Луць [мiсцевий майстер. – Р.Р.] довбав де-
рево долотом [...] Якось топiр вiдскочив i затяв
його вiстрьом в чоло, а долото вискочило з ру-
ки, упало й потяло ногу. Однак, кров не текла,
бо не пустив. Як вiн се зробив, не хотiв повiс-
ти...”32. У Карпатському регiонi чародiйнi власти-
востi нерiдко приписували нiмецьким колонiстам,
якi займались будiвельною справою33.
Майстром стати було не легко – спершу необ-
хiдно було пройти досить тривалий процес нав-
чання: “перше майстер при якомусь старому хо-
див i вчився” (с. Стара Ропа). Та й не кожному
досвiдчений майстер хотiв довiрити свої знання.
Свiдченням цього слугує переказ iз села Кривки.
Тут старий майстер, який “що шось знав” i хотiв
вазяти учня, спершу виясняв “чи вiн нервовий, чи
нi” – “бо як нервовий, то не певний – бо, як його
навчити, то господару може зробити щось зле”34.
30Зап. автором у с. Недiльна вiд Пiхоцького Станiслава
Васильовича.
31Зап. автором у с. Шандровець вiд Крiля Iвана Онуф-
рiйовича.
32Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 74.
33Сiлецький Р. Майстер-будiвельник у звичаях та повi-
р’ях українцiв...– С. 526. Фрагменти про нiмця будiвничого
присутнi у згаданiй працi М.Зубрицького. Зокрема, мiсце-
вий майстер Луць “навчився сеї штуки [зупиняти кров. –
Р.Р.] вiд Вилгелема, Нiмця (кольонiста), майстра з Банд-
рова [...] Вилгелем впав раз на погарцi в Мшанци в яму,
з вiдки добували нафту, потовк ся i покалiчив. Кров доти
iшла, доки єї не увидiв” (див.: Зубрицький М. Будинки i
майстри з села Мшанець i околицi...– С. 74).
34Зап. автором у с. Кривка вiд Мельника Олекси
Народ вiрив, що “[...] майстер мусить знати вiд
себе, знатися з нечистим, аби йому не пошкоди-
ло. Коли зачинають роботу, треба завернути на
лiвiй руцi мiхавка (обшивку рукава), то гадки
нема. Повiдають нераз: “Вiн добрий майстер, до
всього придатний, але не знає вiд себе”. Такий
не возьме ся до нової роботи. Се є причина, що
хто будь не пiдiйме ся робити якi новi перерiб-
ки”35. Майстер обов’язково знається з нечистою
силою (“Федьом”, “Годованцем”, “Хованцем”) i
та йому у всьому допомагає: “Старi майстри мали
зв’язь з Федьом. Кожен майстер мав свого Фе-
дє. Федьо помагав майстрови будувати” (с. Ту-
р’я). У селi Великосiллi оповiдають, що тут жив
колись хороший майстер – дiд Єдинак. Змалечку
вiн мрiяв стати будiвничим. Якось ще пiдлiтком
хлопець пас у горах вiвцi i побачив людей, якi
щось будували. Вiн пiдiйшов i став просити, щоб
навчили його будiвельної справи. Тi ж йому по-
радили, щоб прийшов сюди опiвночi – то й поба-
чить майстрiв якi будуть будувати (цi майстри –
були чортами), i якщо їх не буде боятися, то ста-
не майстром. Хлопець так i зробив – то й став
майстром “на цiле село”36.
Оточуючим майстри могли зробити щось зле
або добре. Проте, як твердять у селi Бабинi: “Ко-
ли майстровi злого не робити, то вiн злого нiкому
не робив”. Але “не дай Боже майстровi не вгоди-
ти”, чи чимось його образити: “Як хто робив зле,
то майстер насилав на нього Федє, аби го мучив
(тодi вiн слабував, хворiв)”: с. Бабино37. Майстер
мiг покарати навiть за дрiбну провину. Про це
свiдчить переказ iз села Кривки. Коли тут “за-
в’язували пiдвалини, головний майстер (чоловiк
похилого вiку на прiзвисько Снiгур) не втримався
i “пукнув”, а один засмiявся – то вiдразу впав з
риштування”. На цю тему фiксуємо багато iнших
переказiв. У селi Бабино жив колись майстер, що
“знав всьо”. А мiсцевий участковий (Ляхович)
насмiхався iз нього: ”Покажи свого Федє”. Той
Михайловича.
35Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 73.
36Зап. автором 21.06.1998 р. у с. Великосiлля Старосам-
бiрського р-ну Львiвської обл. вiд Головкевича Володимира
Миколайовича, 1910 р. н.
37Проте, респонденти зазначають, “що на смерть Фе-
дє майстер нiколи не насилав” (див.: Зап. автором
19.06.1998 р. у с. Бабино Старосамбiрського р-ну Львi-
вської обл. вiд вiд Головецького Петра, 1906 р. н).
260 3-4’2008 Народознавчi Зошити
поставив участкового на “передки “ своїх нiг, за-
вiв його в комору i там його щось так почало
бити, що аж просився38. Iнший випадок оповi-
дають у селi Кривка. Тут майстри щось робили
(при будовi хати), а жiнка по сусiдству “стели-
ли полотно”. Вона щось непоштиво крикнула до
них (що роблять порох, чи iнше). На це старший
майстер сказав: “вже бiльше не будеш стелити”
– й до року жiнка померла39. У селi Великiй Лi-
нинi будували церкву, а селянин, що проїжджав
на возi попри будову не сказав: “Дай Боже щас-
тя”. Тодi майстер так зробив, що конi стали i не
йшли далi. Коли селянин почав проситися щоб
майстер його вiдпустив, той вiдказав: “Вiдпущу,
але як люди щось роблять – скажи Боже слово”40.
Вiдповiдно до переказу iз села Великосiлля, коли
тут будували церкву, над’їхав жид-гончар, вигу-
куючи: “Горнцi, горнцi”. Будiвничi задивились на
нього i один впав iз зрубу. Головний майстер пi-
дiйшов до жида i щось йому прошепотiв. Той злiз
iз воза i почав бити свої горшки. Побив усi, сiв
на воза i поїхав41.
Коли один майстер почав будiвництво i не за-
вершив (покинув, посварившись з господарем чи
ще по якiйсь причинi), то iнший, як правило,
остерiгався завершувати (сс. Бабино, Недiльна,
Грозьова, Таргановичi, Тисовиця, Стара Ропа,
Кривка, Боберка): “бо перший майстер мiг йому
шось зробити” (с. Недiльна), “бо той шось поро-
бив, аби вiн не йшов” (с. Таргановичi), “йому мо-
гло шось бути зле” (с. Бабино), “той шо починав
може так зробити – шо не врiже, то дерево все
буде коротше i таке iнше i вiн будови не скiнчит”
(с. Кривка), “було так, жи другий майстер робив,
а дерево йому переверталосi другим боком – шось
не давало [робити. – Р.Р.]”: с. Грозьова. Тому,
“як один майстер почав i кинув будову, то другий,
як йшов, то мусив в нього питати згоди” (с. Бо-
берка). Завершувати розпочате iншим будiвниц-
тво (без погодження з попередником) мiг пiти
хiба той майстер, який вважав себе сильнiшим
вiд попереднього (сс. Бабино, Кривка): “тi два
38Зап. автором у с. Бабино вiд вiд Головецького Петра.
39Зап. автором у с. Кривка вiд Мельника Олекси
Михайловича.
40Зап. автором 02.10.1998 р. у с. Велика Лiнина Ста-
росамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Терсовича Миколи
Iвановича, 1928 р. н.
41Зап. автором у с. Великосiлля вiд Головкевича Воло-
димира Миколайовича.
майстри могли мiж собою сперечатись, якi мали
Федє” (с. Бабино). Хоча, майстра з господарем,
як правило, старались замирити: “старались, щоб
не було спору, щоб було все добре” (с. Стара
Ропа).
Про суперечки майстрiв маємо перекази iз ба-
гатьох сiл42. У селi Рiп’янiй два майстри iз села
Ясеницi будували у двох газдiв хати. Мiсцевий
чоловiк пiдiйшов до одного майстра i сказав: “Ру-
зефiв Грицьо (iнший iз зайшлих майстрiв) казав,
шо ти тої будови не скiнчиш”. А той i каже: “Ану
подивимось хто моцнiший!”. I Рузефiв Грицьо нi-
як не мiг закiнчити хату – що не врубає, що не
врiже, то все не так. Тодi пiшов до першого май-
стра, вони порозумiлися – i далi на будовi все
йшло добре43. У селi Грозьовiй майстер будував
школу i стояв на якомусь шнурку. Надiйшов ман-
дрiвник (iнший майстер) i сказав йому, що вiн
стоїть “не на шнурку, а на гадюцi”. Той диви-
ться, а то дiйсно – “гадина роззявила пащу”, зi
страху перерубав шнурок i впав на землю. То-
дi вiн затримав мандрiвника i “запросив його з
собою випити пива, а там йому щось поробив,
бо був сильнiший”. Мандрiвник потiм приходив
проситися, “бо вiн був слабший: вмiв зробити, а
не вмiв розробити”44.
Процес “згоди” (домовленостi з майстром)
проходив згiдно до вироблених вiками правил.
Газда з пляшкою горiлки iшов до нього додо-
му. Там вони домовлялися, “вдаряли по руках”
(пiднiмаючи їх вверх) i проказували: “Дай Боже
всього доброго!”. Газда наливав по чарцi – i за-
пивали “могорич”. Пiсля того як випили “згоду”,
вже жоден з них не мiг вiдступитися вiд домов-
леностi – “мус було робити” (сс. Бабино, Тур’я,
Кривка). Були випадки, що перш нiж домовити-
ся з господарем, майстер “виходив на пляц, шось
оглядав на чотирьох вуглах [майбутнього жит-
ла. – Р.Р.] i говорив чи ту можна будувати (чи
пляц чистий, чи нечистий)”. Зокрема, у селi Гро-
зьовiй запрошений майстер приходив на “пляц”,
вiдправляв господаря до хати, а сам оглядав мi-
42Зокрема, один iз таких сюжетiв описав М.Зубрицький
(див.: Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець
i околицi...– С. 74).
43Зап. автором 19.06.1998 р. у с. Рiп’яна Старосамбiр-
ського р-ну Львiвської обл. вiд Кота Миколая Петровича,
1930 р. н.
44Зап. автором у с. Грозьова вiд Верхоляка Василя
Iвановича.
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 261
сце. Коли все було гаразд (“пляц чистий”), то
за якийсь час вiн заходив в хату i домовлявся з
господарем (про розмiри житла, оплату тощо) – i
лишень пiсля того “вдаряли по руках i запивали
могорич (згоду)”. Коли ж “пляц” виявлявся “не-
чистим”, то майстер взагалi мiг пiти з обiйстя, не
заходячи в хату. Хоча, як твердять респонденти
iз цього села, коли “вiн мав силу”, то заходив
до господаря i казав: “Пляц нечистий, тут тобi
нiхто не збудує, хiба – я” (але вже вимагав бiль-
шу платню)45. Це пiдтверджують i у селi Бабинi:
“Були такi майстри, жи навiть як на якомусь мiс-
ци було зле (нечистий пляц), то вони не боялисi,
а будували. Хто знав вiд нечистого – той мiг бу-
дувати, хто не знав – той не мiг”46. Вважали що
такий майстер має силу “позамiтувати” (вигнати
те погане, що тут було): с. Велика Сушиця. Як
десь було “не чисто”, майстер будiвництва одразу
не починав, а якийсь час вичiкував – поки “очис-
титься пляц”. Наприклад, як оповiдають у селi
Грозьовiй, майстер починав будову тiльки пiсля
того, як по сусiдству “шось зле сталося”: хтось
молодий раптово помер, тощо (“бо його Годова-
нец то зле, що тут було – вигнав i воно лиши-
лось в тiй хатi де був небiжчик”)47. Очевидно,
з вищезазначеним пов’язаний звичай записаний
у Старому Самборi. Тут, пiд час встановлення
пiдлiг – сусiди палилиу своїх дворах старi шкi-
ри (“шкруми”), “бо майстер виганяє злого духа
i шоб той злий дух до них не прийшов”48. Як
твердять у селi Кривцi: “майстри були рiзнi: були
такi, що як будував, то в нього всьо було доб-
ре, нiхто собi нич не зробив”. Проте, були такi
майстри, “шо знали аби вiд себе, а другим – як
вийде” (с. Бабино). У селi Великiй Сушицi го-
45Там само.
46У селi Грозьовiй про нечистий пляц говорили: “там
Федьо ходит”. Тут теж вважали, що “добрий майстер пови-
нен знати до нього i вiд нього (але лiпше без нього вбiйти-
ся, а знати до Бога)” (див.: Зап. автором 20.06.1998 р.
у с. Грозьова Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд
Кельчовича Андрiя Гнатовича, 1926 р. н.).
47У с. Плоске Старосамбiрського р-ну записано сюжет:
коли майстер зав’язував хату, то надбiгли конi – i лоша
здохло. Мiсцевi жителi це мотивують тим, що майстер
“виганяв дiдька з пляцу” (див.: Сiлецький Р. Майстер-
будiвельник у звичаях та повiр’ях українцiв...– С. 540).
48Подiбне повiр’я Р.Сiлецький записав у селi Сушицi
Риковiй: “коли майстер зав’язує пiдвалини i виганяє злого
духа, то сусiди палять в кухнi шкрум – старi шкiри, взуття,
щоб смердiли, щоб злий дух до них не приступив” (див.:
Там само.– С. 540).
ворять, що траплялись такi “несовiснi” майстри,
якi взнавши, “що пляц нечистий – давали перше
вугло затягувати помiчниковi”.
Як вiдзначав Михайло Зубрицький, описую-
чи будiвництво хати у селi Мшанцi, “на зав’я-
зини просять священника, вiн святить воду на
столi у тiм мiсцi де вiн буде стояти в хижi i
вiдправляє благословенiє нового дому з требника,
окроплює свяченою водою будматерiал i пляц”49.
Подiбне “водосвятiє” перед початком будiвниц-
тва здiйснювали у селах: Топiльницi, Мiговому,
Грозьовiй, Рiп’янiй, Великiй Сушицi та iн. У селi
Галiвцi священик, посвятивши трами пiдготовленi
до зав’язування, був присутнiй пiдчас всього про-
цесу зав’язин. Сказане стосується i села Старої
Ропи. На закладини священик робив “Мале водо-
святiє” (святив на столi воду, кропив нею мiсце,
пiдвалини пiд час закриття). Ця вода стояла цiлу
нiч – i тiльки зранку господар зливав її у посуди-
ну i ховав (вона була “дуже помiчна”). Проте, як
зазначають дослiдники будiвельної обрядовостi, в
Карпатах майстра вважали тiєю особою, “яка має
силу самостiйно вплинути на хiд будiвництва i на
щасливе життя майбутнiх мешканцiв новозбудо-
ваної хати”50, тому, часто, священика не просили,
а усi обрядодiї здiйснював вiн сам51. Мiсцевi жи-
телi оповiдають випадки, що майстри, часто, вза-
галi заперечували проти присутностi священика
i могли покарати господаря, який їх не послухав.
Зокрема, коли у селi Бабинi, наперекiр волi майс-
тра господиня покликала священика “посвячувати
пляц, то той так зробив, що вона за день десять
разiв зiмлiла”52.
Перед початком будiвництва головний майстер
посерединi майбутнього житла впихав у землю
малого дерев’яного хрестика: “Як зачинав стави-
49Зубрицький М. Селянськi будинки в Мшанци Старо-
самбiрського повiта...– С. 6.
50Файник Т. Житло та довкiлля: будiвельнi традицiї
українцiв Карпат...– С. 162.
51Коли майстер iшов на будову, то в кишенi завжди мав
часник iз Святого Вечора “аби добре сi вело”: с. Грозьова
(див.: Зап. автором у с. Грозьова вiд Верхоляка Василя
Iвановича).
52Майстер часом вважав себе “моцнiшим” вiд священи-
ка, що засвiдчує жартiвливий переказ iз с. Тисовицi: “Як
колись в Бусовиску будували церкву, то пiп казав (при за-
кладинах): “що доба, то душа”. А майстер на те: “що рiк, то
пiп”. I з того часу попiв в селi часто мiняють” (див.: Зап.
автором 26.06.2008 р. у с. Тисовиця Старосамбiрського р-
ну Львiвської обл. вiд Тимчака Володимира Степановича,
1943 р. н.).
262 3-4’2008 Народознавчi Зошити
ти, майстер робив малий хрещик з верби, впихав
в землю на серединi пляцу, тодi кропив свяченою
водою i затинав трамя” (с. Лопушанка). Цей мо-
мент не залишив поза увагою й М.Зубрицький:
“...На серединi хати втикають в землю хрестик
з верби, iви або бiлого дерева...”53. Аналогiчний
звичай вiдомий у багатьох iнших населених пунк-
тах (сс. Топiльниця, Бабино, Рiп’яна, Грозьова,
Лопушанка, Хащiв тощо). Як правило, хрестик
виготовляли з верби, проте у селi Тур’ї вiн був
“лiсковий”, бо “лiска родит горiхи, а робили з то-
го дерева, що родило”54. У деяких селах (сс. Ту-
р’я, Галiвка, Яблунька Верхня) хрестик вкопува-
ли лишень пiсля того, як зав’язали трами i вста-
новили одвiр’я. Цей хрест стояв пiд час процесу
усього будiвництва – поки не встановили крокви.
Потiм на його мiсцi розкладали вогнище (iз трi-
сок – вiдходiв будiвництва, якi збирали всерединi
зрубу) – i разом з цим, його спалювали (с. Ба-
бино). Мiсцями (с. Галiвка), хрестик затикали за
“ґраґар” i там зберiгали55. У с. Гнилiй Туркiв-
ського р-ну посерединi “пляцу” замiсть хрестика
встромлювали вербову гiлку, прикрашену кольо-
ровими стрiчками з паперу (“партицями”), щоб
все у тiй хатi так скоро росло i цвiло, як верба56.
Пiсля того всi присутнi знiмали шапки, майс-
тер проказував молитву i приступав до зав’язин
трамiв (сс. Тур’я, Бабино). У селi Мiговому вiри-
ли, що перед початком зав’язин майстра обов’я-
зково необхiдно нагодувати, “аби майстер не був
голоден i в хатi було що їсти (їли i пили на ще не
53Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 72.
54Хрестик виготовляли наступним чином: брали двi вер-
бовi галузки (“грубi як великий палець”), одну в середнiй
частинi розколювали, а другу впихали в цей отвiр (див.:
Зап. автором 06.10.1998 р. у с. Галiвка Старосамбiрсь-
кого р-ну Львiвської обл. вiд Кiхтана Iвана Васильовича,
1938 р. н.; зап. автором у с. Рiп’яна вiд Кота Миколая
Петровича; зап. автором у с. Грозьова Кельчовича Андрiя
Гнатовича).
55За даними М.Зубрицького, такого ж вербового хрес-
тика втикали в землю i при будiвництвi кошари на вiвцi
(див.: Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець
i околицi...– С. 72).
56Гошко Ю., Федака П. Звичаї та вiрування, пов’яза-
нi iз спорудженням житлових та господарських...– С. 240.
Подiбний звичай побутував у селi Кривка. Тут, при бу-
дiвництвi стайнi на худобу, в землю встромлювали вербову
гiлку, мотивуючи це тим, що “верба добре сi приймає i аби
худоба так росла, як верба росте” (див.: Зап. автором у
с. Кривка вiд Мельника Олекси Михайловича).
зав’язаних трамах)”. У багатьох селах строго за-
боронялось в’язати пiдвалини на каменях (сс. Мi-
гово, Воля Коблянська та iншi), “бо камiнь то
мертве i на каменi завязувати не можна” (с. Воля
Коблянська). Тому спершу їх в’язали на колодах
(“круглячках”), а опiсля пiдкладали каменi (ко-
лоди ж виймали). Описуючи звичаї села Мшан-
ця i околиць М.Зубрицький зазначає: “Коли вже
дерево приладили, роблять зав’язини: затягують
трам’я. Камiння не годиться пiдкладати пiд тра-
ми, хiба сумець (кусень вiдтятого або вiдрiзаного
дерева, ковбицю), бо би на будуче йшло як з ка-
меня. Тому й не дають пiд будинок фундаменту,
про що вiн з часом влазить в землю. Коли вже
виставлять будiвлю пiдкладають пiд вугли i на
зв’язинах бiльшi плити...”57.
Пiдвалини завжди орiєнтували прикореневою
частиною на пiвденно-схiднi румби: “гудзировий
конец все був вiд соня, бо звiтам все починало-
ся” (с. Бабино); “гудзирем – до сходу” (сс. Вовча
Нижня, Стара Ропа); “гудзир або до сходу, або
де є нижче, бо так ложат, аби всьо йшло до-
гори” (с. Сушиця Рикова); “трами – вiдземком
догори (до сонця), би догори йшло” (с. Мiгово);
“гудзир до сходу, аби добре повелося” (с. Спас);
“колись гудзир все йшов до сонця, аби в тiй хатi
все було весело” (с. Тур’я); “пiдлоги гудзиром до
сонця, бо вологiсть йде вiд гудзира до вершка i
воно так тягне вологiсть” (с. Воля Коблянська).
Необхiдно зазначити, що всi вертикальнi елемен-
ти – стовпи, одвiрки, крокви тощо (причому, не
тiльки у житлi, а й у iнших будiвлях двору) зав-
жди встановлювали по росту дерева (сс. Вовча
Нижня, Велика Лiнина, Сушиця Рикова, Спас,
Страшевичi та iн.): “дуба (вверх ногами) клас-
ти не можна, аби хтось в хатi не врiзав дуба
[не помер. – Р.Р.]” (с. Велика Лiнина). Зокре-
ма, М.Зубрицький зазначав, що як будували по-
пiвство у селi Бабино (Головецько Горiшнє), то
майстер попереджав: “Коли будете ставити що,
уважайте, щоби майстри не поставили вам одвiря
обернувши дерево в долину, най ставлять вгору,
як в лiсi росте...”58.
Найперше вибирали замок у пiвденно-схiдному
вуглi – “першим робили замок вiд сходу, бо той
замок за сонцьом i куда сонце йде туда i робо-
57Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 72.
58Там само.– С. 74.
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 263
та йде” (с. Бабино). Його обов’язково вирубу-
вав головний майстер. Далi – йшли за сонцем
i останнiм вибирали замок у пiвнiчно-захiдному
кутi: сс. Рiп’яна, Грозьова, Росохи.
Першiй зарубцi надавалось особливого зна-
ченя59. У селi Тур’ї вважали, що першу заруб-
ку майстер зарубує до Бога “аби йому допомiг
зачати i скiнчити хату”, при цьому майстер про-
казував: ”Господи Боже поможи зачати i скiнчи-
ти хату”60. Вiдповiдно до того, що вiдбувалось в
момент першої зарубки (“як перший раз зарубу-
вали”), ворожили про долю майбутнього житла,
про те яким у ньому буде життя. “Як майстер
перший раз зарубує пiдлогу, то йому показує чи
хата згорит, чи шо” (с. Великосiлля), “як топiр
за першим разом дасть огню, буде горiти”61, “як
зарубують перше вугло, то майстер дивився, чи
iскра не скаче – тодi хата згорить” (с. Галiвка)62
“як при першiй зарубцi пiде iскра, то хата згорит”
(сс. Великосiлля, Велика Сушиця). У селi Вили-
косiллi оповiдають, що як будували церкву, то
“показало”, що вона згорить – i за декiлька рокiв
її знищила пожежа. Майстер також спостерiгав
куди впаде перша трiска: “давнi майстри знали,
як перше зарубували трам... то як скаля впаде: на
двiр чи до хати – то на шо то є” (с. Яблунька
Верхня). Якщо трiска падала назовнi зрубу, то
“шось буде зле” – всi трiски мали падати всере-
дину будови, “не дай Бог на двiр” (с. Бабино)63.
Подiбне повiр’я записав М.Зубрицький: “Як пер-
ша трiска, коли майстер зачинає тесати упаде вiд
59“[...] як майстер вперше вдарив сокирою по пiдлозi, то
це є зарубка” (див.: Сiлецький Р. Майстер-будiвельник у
звичаях та повiр’ях українцiв...– С. 532).
60У селi Яворовi майстер перед початком заснування
пiдвалин зазвичай промовляв: “Господи Боже, благосло-
ви,поможи побудувати хижу, аби була щаслива, поки буде
стояти, на дiтей, внукiв, правнукiв!”. Газдиня в свою чергу
вiдповiдала: “Дай Боже, щастя вам мою хижу збудувати!”
(Там само.– С. 530).
61Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 72.
62Сiлецький Р. Майстер-будiвельник у звичаях та повi-
р’ях українцiв...– С. 532.
63У даному випадку спостерiгаємо певнi аналогiї iз похо-
вальною обрядовiстю. Зокрема, у с. Боберцi, майстер, що
робив труну, по тому, “куди впаде перша трiска, знав, чи
в селi буде ще мерлец”. Заслуговує на увагу i те, що у
цьому селi труни робили тi ж майстри, що будували хати,
правда, їм строго заборонялось робити вулики (див.: Запи-
сано автором 24.06.2008 р. у с. Боберка Туркiвського р-ну
Львiвської обл. вiд Славича Луки Сеньовича, 1924 р. н).
луба до землi, буде мерлець; як тим боком, що
вiд дерева, то весiлля. Як упаде на двiр, за трам
буде мерлець або гнода, як до середини будинку
– весiлля”64.
Мiсцеве населення вiрило, що майстер хату
обов’язково має на щось (живе) “зарубати”65 –
на птаха, тварину, людину тощо: “...Перед за-
в’язинами будинку, коли майстер вирубує карби,
затинає трам на людей, на худобу або iнше, що
тогди увидить, щоби єму шкодило”66. Закладен-
ня хати на щось вiдбувалося у момент першої
зарубки67. Те, на що закладали хату мусило про-
пасти: “майстер, як затєгував пiдлоги, то мусив
подумати на когось, шо хтось вмре, переваж-
но думав на старого” (с. Вовча Нижня); “май-
стер пiдлоги мав на когось закласти” (с. Вели-
ка Сушиця); “Пiдлоги майстер може закласти на
смерть” (с. Грозьова); “вiн так мiг зав’язати пiд-
логи що в хатi хтось вмре” (с. Воля Коблянська);
“якби вiн на когось зарубав, то тому булоби зле”
(с. Страшевичi), “один майстер забудував хату i
господар до року помер” (с. Кривка). Тому у селi
Страшевичах перед тим, як робити першу заруб-
ку “майстер чекав i дивився, щоб надлетiв якийсь
птах i зарубував хату на нього”. У селi Терлi
згадують випадки, що майстер закладав хату на
курку, теля чи свиню – i вони здихали. У селi
Грозьовiй оповiдають, що сусiдська коза задиви-
лася, як затягали пiдлоги – i здохла. Очевидно
з цим повiрям пов’язане те, що коли закладають
трами, то всi сторонi (господарi, сусiди) бояться
64Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 72.
65У селi Мiгово вважали що пiч, як i хату теж мусили на
щось закласти (див.: Зап. автором 08.10.1998 р. у с. Мiго-
во Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Яроша Iвана
Степановича, 1924 р. н).
66Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 72.
67Очевидно, з цим пов’язаний звичай, коли розбирають
стару хату i на її мiсцi ставлять нову, то однiєї “пiдло-
ги” нiколи не спалюють – вона повинна десь лежати, поки
сама зiгниє. Коли ж хату переносили на нове мiсце, то од-
ну пiдлогу обов’язково залишали на старому мiсцi (див.:
Зап. автором 23.06.1998 р. у с. Березiв Старосамбiрського
р-ну Львiвської обл. вiд Черника Ярослава Васильовича,
1932 р. н). Це пiдтверджують данi, наведенi Р.Сiлецьким.
Зокрема, у с. Рiп’янiй цього ж р-ну, при перенесеннi куп-
леної чужої хати з одного мiсця на iнше, не використовува-
ли старих пiдвалин – “бо на них ворожив майстер” (див.:
Сiлецький Р. Звичаї та обряди у народному будiвництвi
українцiв Карпат...– С. 88).
264 3-4’2008 Народознавчi Зошити
ходити коло будови (“сусiди не виходять з хати”:
с. Росохи). Причому, респонденти пiдкреслюють,
що майстер мусить на щось закласмти, бо в коли
б вiн цього не зробив – йому буде погано: “як
би того не зробив – йому булоби зле” (с. Вовча
Нижня)68.
Поряд з тим вiрили, що майстер може закласти
хату на щось погане або на добре: “в той мо-
мент, як закривав пiдлоги, майстер мiг затяти
на зле або на добре” (с. Стара Ропа). “Майс-
тер так може зав’язати пiдлоги, шо не буде сi
вести” (с. Воля Коблянська), “були майстри, шо
могли заложити хату – шо худоба не йшла, шо
сi дiти не родили” (с. Березiв), “були майстри,
шо зав’язували, шоб сi худоба не вела, шоб дi-
ти вмирали” (с. Кривка), “майстер мiг закласти
пiдлоги на шось зле, на якусь бiду” (с. Дешичi);
“майстер шось шептав, молився i хрестився, вiн
мiг зробити на зле” (с. Мшанець).
З iншого боку, майстер хату мiг закласти i на
щось добре. Пiдтвердженням цього слугує й опо-
вiдь респондента iз села Стрiльбич. Тут будували
хату у ґаздiв, якi “вiсiм рокiв жили у парi i не
мали дiтей”. Коли “затягували” пiдвалини, май-
стер всiх вiдiслав до хати, на кожному вуглi по
п’ять разiв вiдмовив “Отче наш” i “Богороди-
це” на “їхнє (господарiв) прошенiє”. Через рiк у
ґаздiв народилася дитина (так вiн був собi за-
думав). Подiбний по своїй сутi переказ записав
Р.Сiлецький у с. Яворовi Туркiвського р-ну69.
Кульмiнацiйним моментом “закладин” було за-
криття пiдвалин70. Цьому передувало укладан-
ня мiж пiдвалини так-званої будiвельної жерт-
ви. Перш за все, головний майстер скроплював
усi чотири вугли свяченою водою (кроплення як
i подалше вкладання дарiв починали зi схiдного
68У селi Грозьовiй вважали, що закладали на щось тiль-
ки тодi, коли пляц “нечистий” (див.: Записано автором у
с. Грозьова вiд Верхоляка Василя Iвановича).
69“Так, в однiєї жiнки худоба давала дуже мало моло-
ка. Коли майстер прийшов до неї “заселяти” хату (тобто
засновувати пiдвалини), вона до нього звернулася з нас-
тупними словами: “Слухай, Михасю, так зроби, шоби я ту
мала все мрлóки, бо я не маю. Я тобi буду давати кожний
ранок горiвку. Майстер сказав: “Будете малим, поки будете
жити”. I так було. Вони все мали много молока, сиру, сме-
тани” (див.: Сiлецький Р. Майстер-будiвельник у звичаях
та повiр’ях українцiв...– С. 524-525).
70У тих населених пунктах, де пiдвалини зав’язували на
колодах, а потiм переносили на мiсце i ставили на каменi
– вважалось, що процес закладин починався пiсля встанов-
лення пiдвалин на каменi.
кута i йшли за сонцем: сс. Вовча Нижня, Во-
ля Коблянська). Потiм головний майстер (в ок-
ремих випадках той майстер (“сокирник”), який
вибирав конкретний замок: с. Воля Коблянська) в
усiх чотирьох вуглах пiдвалин сокирою (чи доло-
том: с. Галiвка) “затинав” косий хрест (сс. Вели-
ка Лiнина, Таргановичi, Топiльниця, Мшанець,
Галiвка, Мiгово, Бабино, Рiп’яна, Недiльна, Гро-
зьова, Великосiлля, Терло, Березiв, Чаплi, Де-
шичi, Велика Сушиця, Стара Ропа, Губичi, Воля
Коблянська, Тисовиця, Боберка, Яблунька Верх-
ня, Днiстрик Дубовий, Хащiв та iн.). Хоча в
деяких населених пунктах (сс. Сушиця Рикова,
Вовча Нижня, Бабино) побутувала традицiя ви-
рiзати прямий рiвнораменний хрест, у бiльшостi
населених пунктiв респонденти старших вiкових
груп застерiгають, що простих хрестiв “затина-
ти не можна” (сс. Топiльниця, Велика Суши-
ця). Здебiльшого, хреста затинали лишень у зам-
ку нижньої пiдвалини, проте, траплялось, що вiн
присутнiй i у замку верхньої (“так, шоби верхнiй
i нижнiй хрести спiвпадали”): сс. Мiгово, Воля
Коблянська, Топiльниця. Хрест мiг представляти
собою просто навскiсну зарубку (з “ямкою” на
перехрестi), або бути вирiзаним глибше (“грубий,
як палець”). Усi трiски з хреста обов’язково мали
йти всередину зрубу. У селi Кривка у чотирьох
замках пiдвалин вирубували заглиблення трикут-
ної форми (“вибирали трикутну трiску”)71.
В усi чотири вугли вкладали жертовнi предмети
(“закладали свяченину”: с. Кривка)72. В їх асор-
тимент найчастiше входили: грошi (здебiльшо-
го, розрубанi на чотири частини) i свячене зiлля
(сс. Недiльна, Тур’я, Березiв, Чаплi, Росохи, Де-
шичi, Велика Сушиця, Губичi, Воля Коблянська,
Вовча Нижня, Таргановичi, Тисовиця, Хащiв).
Iнодi до цього додавалось ще зерно (с. Лопушан-
ка, Кривка), “живе срiбло” – “артуть” (сс. Гро-
зьовав, Терло, Воля Коблянська, Спас, Сушиця
Рикова), “ремезове (армизове) гнiздо” (сс. Вели-
косiлля, Головецько, Рiп’яна) чи “iлей” (с. Днiст-
рик Дубовий). Траплялось (сс. Топiльниця, Мi-
гово, Боберка), що сюди вкладали: грошi, свяче-
не зiлля, “живе срiбло”, пшеничнi (рiдше житнi)
зерна (iнодi пшеницю, жито i хлiб: с. Шандро-
71У даному випадку трикутне заглиблення у кожному з
чотирьох кутiв, очевидно, слугувало раменом косого хреста.
72Жертовнi предмети вкладав здебiльшого майстер
(сс. Стара Ропа, Боберка. Днчстрик Дубовий), рiдше –
господар (с. Яблунька Верхня).
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 265
вець; пшеницю i овес: с. Яблунька Верхня), ча-
сом – ще “армизове гнiздо” (сс. Бабино, Топiль-
ниця). Зустрiчались й iншi комбiнацiї жертовних
предметiв. Так, у селi Великiй Лiнинi мiж пiдва-
лини клали: грошi, свячене зiлля, “живе срiбло”
i все це “солили свяченою сiллю”. У селi Галiв-
цi крiм грошей, свяченого зiлля i “живого срiб-
ла” вкладали невеличкi вербовi хрестики73. При
спорудженнi так званої “прислупової хати” – пiд
чотири кутовi стовпи каркасу вкладали грошi i
свячене зiлля, а пiд покутнiй вугол зрубу – свя-
чене зiлля i шматочок хлiба (с. Библо)74. У селi
Тур’ї крiм грошей, живого срiбла, зерна пшени-
цi, iнодi, вкладали ще любисток75. М.Зубрицький
подав ширший асортимент жертовних предметiв:
“в карби, де трам на трамi опирається кладуть
крейцар на четверо розрубаний по чотирьох ву-
глах по однiй четвертинi: чорного єдвабу, а бiда
не приступить, а також, щоби чорна худоба мно-
жилася. В Заруддю кладуть також живе срiбло
в пiрю, щоби все множилося, олово, барвiнок на
весiлля, вовну, овес, сiль, вербу, бiле дерево, по-
дiбне до трепети, крейду i вугiлля, щоби всяка
худоба множилася i бiла i чорна76 (в iншому ва-
рiантi “...чорну вовну, щоби вiвцi велися, крайцар
розтятий на чотири части, живе срiбло проти зло-
го, бiле дерево, барвiнок, свячений чiснок...”77). У
селi Старiй Ропi в вугли вкладали грошi та свяче-
не зiлля. Крiм того, “писали (на карточках (iме-
на) чотирьох євангелистiв (Лука, Марко, Iоан,
Матвей) i в кожне вугло по одному вкладали (в
такому порядку, як вони в церквi намальованi)”.
Жертовнi предмети вкладали у вирiзаний хрест,
а зверху “прикривали мохом” (сс. Боберка, Шан-
дровець). Вкладання дарiв завершувалось скроп-
73Oстаннi виготовляли, перев’язуючи навхрест бiлою
вовняною ниткою три i три тоненьккi однорiчнi паростки
(“лiторости”) (див.: Зап. автором у с. Галiвка вiд Кiхтана
Iвана Васильовича).
74Радович Р. “Хата в хатi”, або житло з дахом на при-
стiнних стовпах // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя
iсторична.– Львiв, 2003.– Вип. 38.– С. 721-722.
75У с. Волосянка Сколiвського р-ну в угли клали по
мiдному грошу i шматку тисового дерева. Тисова деревина
мала охоронити хатнiх вiд всяких недуг (див.: Гошко Ю.,
Федака П. Звичаї та вiрування, пов’язанi iз спорудженням
житлових та господарських...– С. 240).
76Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 72.
77Зубрицький М. Селянськi будинки в Мшанци Старо-
самбiрського повiта...– С. 6.
ленням усiх вуглiв свяченою водою (починали вiд
поркутнього – i йшли за сонцем)78.
Грошi, якi вкладали у вугли пiдвалин, як пра-
вило, розрубували на чотири частини i у кожен
кут ложили четвертину. На думку респондента iз
с. Мiгового, так ворожили, “аби в усiй хатi було
все одинакове”. Розрубував їх той, хто “жалував”
(жертвував): с. Топiльниця. Iнодi до монет ста-
вили й iншi додатковi вимоги. Так, у селi Кривцi
(де в кути вкладали по цiлiй монетi), вважали,
що всi монети мали бути “одного номера” (но-
мiналу), а у селi Мiговому – грошi обов’язково
мали бути “жовтими”. Деiнде вважали, що моне-
ти обов’язково повиннi бути пошкодженими. Так,
у селi Галiвцi мiж пiдвалини укладали цiлий (не
розрубаний) грiш, але попередньо його обов’яз-
ково “калiчили” долотом. Мотивацiя вкладання
грошей була досить простою: “би сi грошi трима-
ли” (сс. Бабино, Мiгово); “би грошi в хатi вели
сi” (сс. Велика Лiнина, Воля Коблянська, Суши-
ця Рикова, Спас, Топiльниця), “бо грошi – на
багатство” (с. Боберка).
“Живе срiбло” заливали у гусяче перо i закри-
вали дерев’яним кiлочком (с. Воля Коблянська),
або другим гусячим пером (сс. Топiльниця, Галiв-
ка). У селi Бабинi поряд з гусячим, вживали i ку-
ряче перо. “Живе срiбло” вкладали: “проти злого”
(с. Мшанець), “аби був чистий пляц” (с. Топiль-
ниця), “аби файно сi вело” (с. Спас), “би файно
сi газдувалдо, би нiц зле до хати не приступало”
(с. Бабино), “бо то живе срiбло – i все в хатi бу-
де жити” (с. Воля Коблянська), “аби всьо живе
було, аби сi вело” (с. Боберка).
До зерна (пшеницi, вiвса, жита), iнодi, теж
ставили додатковi вимоги. Так, у селi Топiльни-
цi в кожен вугол вкладали по одному або по три
пшеничних зерна: “майстер переходив вiд вугла
до вугла, щипав жито з колоска i кидав у ко-
жен вугол” (с. Боберка). Мiсцями, пiдкреслю-
ють, що зерна необхiдно брати iз зажинкового
снопа, попередньо освяченого в церквi на Спаса
(сс. Топiльниця, Библо, Бабино). Проте, зрiдка
(сс. Велика Сушиця, Мiгово), використовували
зерно ще зеленого жита, освяченого в церквi на
Зеленi Свята (Трiйцю). У селi Губичах це зер-
78У селi Вовчiй Нижнiй вугли кропили свяченою во-
дою перед тим як ложити жертовнi предмети (див.: Зап.
автором 09.10.1998 р. у с. Вовча Нижня Старосамбiрсь-
кого р-ну Львiвської обл. вiд Собiля Михайла Осиповича,
1915 р. н.).
266 3-4’2008 Народознавчi Зошити
но посвячували в церквi на Великдень. Вкладан-
ня зерна мало наступну мотивацiю: “би сi роди-
ло” (с. Бабино), “би засiки повнi були в хатi”
(с. Топiльниця). “зерно – на врожай” (с. Бобер-
ка), “пшениця – аби хата була сита i в хатi був
гаразд” (с. Днiстрик Дубовий).
Найчастiше мiж пiдвалини вкладали зiлля, яке
святили на Трiйцi (Зеленi свята, Зелену недiлю):
сс. Росохи, Велика Сушиця, Велика Лiнина, Во-
ля Коблянська, Сушиця Рикова, Спас, Мiгово. У
селi Тур’ї брали зiлля свячене на Святого Яна (на
Iвана Купала). У деяких селах поєднували зiлля
свячене на Трiйцi та Iвана Купала (сс. Плоске,
Тур’я), на Трiйцi i Матки Божої (с. Княжпiль),
чи на Iллi та Зеленi свята (с. Кривка)79. У селi
Топiльницi теж використовувапли зiлля свячене
у “якiсь два свята у роцi”. Проте, тут вважали
що його необхiдно освячувати з року в рiк про-
тягом дванадцяти рокiв – “тодi воно помiчне”.
Цим зiллям також “пiдкурювали” хвору людину
чи худобину (с. Мiгово).
Асортимент рослин, якi пiсля освячення вкла-
дали мiж пiдвалини, найчастiше був наступ-
ним: барвiнок (сс. Мшанець, Хащiв); “чорно-
толiя” (с. Боберка); “лiска”, груша, барвiнок,
“васильок” (с. Велика Лiнина); “шовкова тра-
ва” (с. Спас); “чорнотоя”, “водилян”, “троян”
(с. Плоске); чортополох, “пристрiт” (с. Княж-
пiль); “пристрiт”, “розхiдник”, подорожник, “пе-
рерва”, барвiнок (с. Мiгово); любисток (с. Тур’я)
тощо.
Зiлля мало оберiгати жило i домашнiх вiд злих
сил, громовицi: “його ложили вiд злого, воно охо-
роняло вiд грому” (с. Топiльниця); “чорнотолiю
клали вiд громовицi” (с. Боберка); “свячене зiлля
i вода вiдганяють злого духа” (с. Грозьова).
Iз гнiзда ремеза мiж пiдвалини укладали трош-
ки пуху i шматочок гнiзда. Його давали, “щоб в
хатi добре було” (с. Бабино). Чорна вовна за-
безпечувала приплiд овець, “щоби вiвцi велися”
(с. Мшанець), “хлiб – на щастя” (с. Боберка)80.
79На Зеленi свята в цьому селi святили осику, її i ло-
жили у пiдвалини (див.: Зап. автором у с. Кривка вiд
Мельника Олекси Михайловича).
80Цiкаве явище зафiксоване нами у хатi 1828 р. iз села
Мшанця. Тут у торець другого i третього вiнця порогової
стiни, що виходить на головний фасад вбито, вiдповiдно,
7 i 9 зубiв молодої вiвцi. У iншiй хатi iз цього села, у
вiдповiдне мiсце торця зрубу вбита гiльза. На жаль, будь-
яких пояснень, якi пролили б свiтло щодо семантики цього
Пiсля того як покропили свяченою водою, всi
знiмали шапки, головний майстер хрестився, мо-
лився (щось тихо говорив), а потiм голосно про-
мовляв: “Шоб родило жито i пшениця i всяка па-
шниця i худобця велася i вiвцi i свинi, шоб повна
хата була дiточого галасу. Господи, вислухай мене
грiшного” (с. Рiп’яна), “Господи Боже допоможи
аби всьо сi щасливо вело” (с. Березiв)81. Разом
з ним хрестилися i молилися усi присутнi. Тодi
закривали пiдвалини82. Потiм головний майстер
обухом сокири бив навхрест в усiх кутах пiдвалин
(починаючи вiд схiдного): сс. Бабино, Грозьова,
Березiв. Протягом цiєї пiв – однiєї години, коли
вкладали дари i закривали пiдлоги нiхто не смiв
виходити з хати i нiхто не пiдходив, “бо боявся
щоб зле їм не зробили”. Особливо нiхто не мiг
бути всерединi зрубу (с. Топiльниця)83. У цьому
ж селi оповiдають випадок, що “колись майстер
затягував пiдлоги i ввидiв жiнку по сусiдству на
городi, Вiн шось прошептав – i вона вслiпла (при-
йшла з городу слiпа). Пiдходити до будови можна
було лише пiсля того, як майстер вдарив обухом
по вуглах пiдвалин (с. Бабино)84.
явища, нам зафiксувати не вдалося. Не згадує чогось по-
дiбного i М.Зубрицький (див.: Зубрицький М. Будинки i
майстри з села Мшанець i околицi...– С. 71-76). Проте,
цiлком ймовiрно, що воно має вiдношення до будiвельної
обрядовостi (метал i зуби вважались дiєвим апотропеїчним
засобом проти злих сил).
81Дещо по-iншому це вiдбувалось у селi Старiй Ропi.
Усi скидали шапки, а головний майстер почергово пiдхо-
див до кожного вугла (починаючи iз схiдного), вирубував
хрест, вкладав заклад i переходив до наступного. На кож-
ному вуглi вiн вiдмовляв молитву: “Во iм’я Отця i Сина i
Святого Духа. Амiнь. Заклинається Господом Богом жи-
вим вiд всякої нечистоти i вiд злого духа”. Тодi закривали
пiдвалини (див.: Зап. автором у с. Стара Ропа вiд Черне-
цького Степана Петровича).
82У селi Галiвцi головний майстер вiд схiдного кута йшов
за сонцем i молився. Потiм встромлював сокиру посерединi
у трам iз устромленою сокирою трама перевертав (“встав-
ляв замки на мiсце”) (див.: Зап. автором у с. Галiвка вiд
Кiхтана Iвана Васильовича).
83Наприклад, Р.Сiлецький записав наступний сюжет: “в
селi Завадцi [Старосамбiрського р-ну. – Р.Р.], коли закла-
дали пiдлоги, то всi люди повтiкали, бо боялися майстрової
ворожби; [...] як майстер перший раз починав зарубувати i
надлетiв птах, то птах впав” (див.: Сiлецький Р. Майстер-
будiвельник у звичаях та повiр’ях українцiв...– С. 528).
84У селi Верхня Яблунька пiсля вкладання жертовних
предметiв пiдвалин не закривали – залишали до наступ-
ного ранку не закритими. На кожен вугол ложили хлiб i
робили гостину (“зав’язуванку”). В цей день вже бiльше
не робили. Коли зранку з якогось вугла хлiб пропав – цей
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 267
У селi Дроздовичi, пiсля закриття, на схiдно-
му кутi пiдвалин ложили хрест (горизонтально)
i кропили свяченою водою. Пiсля цього майстер
вiдмовляв молитву i благословляв. У селi Мiгове
на цей кут ставили букет (сумiш живих i освя-
чених на Зеленi Свята квiтiв), а також освячену
воду в глечику. Букет квiтiв або ялинку ставили
на пiдвалини i у селi Страшевичi. Це символiзу-
вало “радiсть, шо хату почали”. Там, де в один
день iз пiдвалинами встановлювали “стовпки” на
дверi, останнi “маїли ялинкою” (мусила бути ма-
ленька ялинка i червонi “полятички” (стрiчки):
с. Грозьова. У селi Страшевичi двернi стовпи ма-
їли лiщиною85.
Iнколи, пiсля того, як затягли (“заселили”)
пiдлоги знову проводили ворожiння. Мiсцями
(сс. Шандровець, Боберка), ґазда (чи майстер),
звечора, по чотирьох вуглах клав по шматку хлiба
(четвертину круглої буханки), а зранку перевiряв
чи все на мiсцi. У селi Бабинi, пiсля затягування
пiдлiг, звечора, на “кут вiд сонця” ставили якесь
зiлля i “живе срiбло”, а зранку дивились – “чи
воно не впало”86.
За пiдлоги з майстром окремо розраховувались
– окрiм домовленої оплати головному майстровi
додатково давали грошi (сс. Терло, Мiгово, Росо-
вугол пересували. Власне пiсля цього закривали пiдвалини
(див.: Зап. автором 23.06.2008 р. у с. Яблунька Верхня
Туркiвського р-ну Львiвської обл. вiд Костiва Максима
Олексiйовича, 1926 р. н.).
85У селi Рiп’яна, “як зарубали водвiри, то їх замаювали
ялiвцем, смерiчковим чи яличковим галуззям”. Цi гiлляч-
ки стояли тут, поки не встановили ощепин (див.: Записа-
но автором у с. Рiп’яна вiд Кота Миколая Петровича); y
с. Княжполi, як зав’язали трами, то кропили по 4-х вуглах
свяченою водою i пiдкурювали свяченим зiллям (див.: Зап.
автором 07.10.1998 р. у с. Княжпiль Старосамбiрського
р-ну Львiвської обл.); Рештки зiлля (що лишалось пiсля
вкладання дарiв) майстер спалював усерединi пiдвалин у
селi Сушицi Риковiй, “аби дим пiшов по селi” (див.: Зап.
автором 04.10.1998 р. у с. Сушиця Рикова Старосамбiр-
ського р-ну Львiвської обл. вiд Козакевича Степана Ми-
хайловича, 1935 р. н.); y селi Великiй Лiнинi, як затягнули
пiдлоги, “то в пiдлоги вносили хлiб, аби був хлiб” (див.:
Зап. автором у с. Велика Лiнина вiд Терсовича Миколи
Iвановича); y селi Мiговому, як затягнули трами, всереди-
нi засiвали пшеницю (див.: Зап. автором у с. Мiгово вiд
Яроша Iвана Степановича).
86У селi Тур’ї респонденти пам’ятають випадки, що пiсля
того, як поставили пiдлоги, майстер обiйшов навколо, щось
подивився i казав їх дещо пересунути (див.: Зап. автором
05.10.1998 р. у с. Тур’я Старосамбiрського р-ну Львiвської
обл. вiд Мартича Митра Григоровича, 1912 р. н.).
хи, Велика Сушиця)87 – це плата за “благослове-
нiє” (с. Росохи). У селi Сушиця Рикова господар
клав грубi паперовi грошi на кожному вуглi (їх
забирав майстер). У смузi каркасного будiвницт-
ва, у першу “ґару” (схiдну) вирубану у пiдвалинi,
господар для майстра клав 50 грошiв (“ґарове”):
с. Дешичi.
Пiсля встановлення пiдвалини, в усiх населе-
них пунктах, влаштовували меншу чи бiльшу гос-
тину: “завiзали трам’я – гостина” (с. Днiстрик
Дубовий). Її називали – “гостина” (сс. Бобер-
ка, Шандровець, Днiстрик Дубовий), “зав’єзи-
ни” (сс. Рiп’яна, Грозьова, Таргановичi), “за-
кладини” (сс. Сушиця Рикова, Стара Ропа) –
“пили за трами, аби сi добре вело” (с. Терло).
Гостину могли влаштовувати прямо на пiдвали-
нах (сс. Тур’я, Топiльниця, Рiп’яна), проте iнодi
скликали родину, сусiдiв (с. Грозьова), вносили
стiл (на мiсце де вiн має стояти в хатi) i спра-
вляли “пишнiший празник” (сс. Тур’я, Галiвка,
Грозьова, Завадка, Стара Ропа). На “закладинi”
майстровi вiдводилось почесне мiсце – “ вiн сiдав
посерединi, як староста на весiллю” (с. Сушиця
Рикова)88.
У деяких селах в той день вже бiльше не ро-
били (сс. Стрiлки, Рiп’яна, Терло, Завадка, Ста-
ра Ропа), в iнших – пообiдавши, продовжували
роботу (сс. Тур’я, Топiльниця). У селi Галiвцi
зафiксовано оригiнальний звичай. Тут пiсля того
як “зав’язали трам’я” (по полудню), то майстер
“лягав на двi години” спати на землi коло будови.
Йому мало приснитись яке в тiй хатi буде життя.
У процесi будiвельних робiт поведiнка майст-
рiв та iнших присутнiх на будiвельному майдан-
чику строго регламентувалась системою своєрiд-
них табу. Так, пiсля того, як затягнули пiдвали-
87У деяких селах Бойкiвщини це вiдбувалось наступним
чином: “[...] в кожний вугол клали хлiб, його святив май-
стер, вiн же кропив i господаря. Пiд хлiбом були грошi
для майстра. Потiм, пiсля кроплення свяченою водою, май-
стер хлiб краяв i давав його на гостину з’їсти. А грошi вiн
брав собi зверх домовленої плати, цiни” (див.: Там само.–
С. 534).
88Коли на гостинi був присутнiй священик, то майстер
сидiв бiля нього (див.: Зап. автором 04.10.1998 р. у с. Су-
шиця Рикова Старосамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд
Козакевича Степана Михайловича, 1935 р. н.). У цьо-
му селi, згiдно з мiсцевим звичаєм, перед гостиною кла-
ли на пiдвалинумиску, наповнену горiлкою, перевiряючи
в такий спосiб, чи прiвно встановлена “пiдлога”. Пiзнiше
цю горiлку випивав майстер (див.: Сiлецький Р. Майстер-
будiвельник у звичаях та повiр’ях українцiв...– С. 534).
268 3-4’2008 Народознавчi Зошити
ни (“пiдлоги”, “трами”), входити усередину зру-
бу (“переступати пiдлоги”) можна було тiльки у
мiсцях майбутнiх дверей (сс. Бабино, Стара Ро-
па, Боберка). Будь якi будiвельнi вiдходи (трiски
вiд замкiв тощо) кидали тiльки всередину зру-
бу (пiзнiше їх там спалювали): сс. Велика Су-
шиця, Мiгово. Сокиру чи долото майстер не мiг
“затинати” в дерево (як вiдходив вiд будови, чи
вiдпочивав), а обов’язково клав на землю (сс. То-
пiльниця, Галiвка, Стара Ропа, Галiвка): “сокиру
метали, упинати сокиру в кобицю – то грiх, бо
кажут, шо то сатан бере ту сокиру” (с. Боберка).
Недотримання цього табу могло призвести до ка-
лiцтва – “бо вiн мiг врубатися” (с. Галiвка)89.
Причому, як зазначає М.Зубрицький, сокиру не
дозволялось класти поза межi зав’язаних пiдва-
лин: “А Олекса Бобець верг у Кубая в Бистрiм
топiр за трам. Кубаї, отець i син, померли [...] а
стара Кубайка вiдказувала на него: “Колись був
не метав за трам топiр, були би оба не померли”90.
Нiхто iнший, крiм власника, не мав права “взяти
в руки топiр, бо мiг ним врубатися” (Воля Коб-
лянська). Майстер, взагалi, старався щоб нiхто iз
присутнiх не бачив, як вiн щось робить (с. Воля
Коблянська). Вiрили, що, як майстер покалiчився
i “кров капне на будову, то в хатi будуть блощицi”
(с. Топiльниця). Всередину зрубу не можна було
плюнути (лишень назовнi) (с. Велика Сушиця).
Майстри не мали права помочитися з вугла, на
якому стояли (навiть назовнi споруди), “бо якби
хтось тото зробив, то скiльки буде стояти хата – в
тому мiсцi чи вуглi все буде мокро” (с. Березiв).
Нiхто з присутнiх не мiг лихословити (навiть по-
думки): “як майстер тесав i вдарився та сказав
“чортова мати” – то потiм, вiдрубав собi на нозi
мiзинний палець” (с. Мшанець)91.
Дуже фрагментарно на Захiднiй Бойкiвщинi
зберiгся звичай вiдзначати встановлення вiкон.
89Сокира була небезпечною для стороннiх, насамперед,
коли майстер тесав: “боронь Боже взяти! – врiжешся”. У
прoцесi будiвництва вона, як i майстер, повинна у визначе-
ний час вiдпочивати: “коли майстри не робили – їли, курили
– то сокира не повинна бути затята в будову, оскiльки пiд
час обiду вона теж має “вiдпочивати” (див.: Сiлецький Р.
Майстер-будiвельник у звичаях та повiр’ях українцiв...–
С. 535).
90Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець i
околицi...– С. 72.
91Необхiдно зазначити, що вiдповiдно до звичаю, вiнцiв
у зрубi мала бути непарна кiлькiсть (див.: Зап. автором у
с. Мiгово вiд Яроша Iвана Степановича).
Так, у селi Сушиця Рикова, пiсля того як вста-
новили надвiконний вiнець (“чiпчат хату”) – за-
пивали “почiпчини”, а у селi Страшевичi встано-
вленi вiконнi “варцаби” кропили свяченою водою.
В ритуально-обрядовому вiдношеннi особливу
увагу придiляли сволокам. Коли “висаджували
ґраґар” на мiсце то майстер говорив: “Господи
Боже поможи, аби комусь на голову не впав”
(с. Княжпiль). Зазвичай, їх кiлькiсть у примi-
щеннi мала бути непарною92. Як правило, на Бой-
кiвщинi ґраґарi розташовували вздовж примiщен-
ня, ”бо старi майстри казали, що впiвперек не
вiльно” (с. Недiльна). Вiдповiдно до звичаю “ґу-
дзиревий конец ґраґара” (прикоренок) орiєнтува-
ли до сходу або “догори” (с. Сушиця Рикова,
Стара Ропа), “вiдземком до сонця” (с. Мiгово),
“до полудня” (с. Вовча Нижня). Якщо майст-
ри, котрi будували хату, були чимось не задово-
ленi, то вони могли вложити сволока не в той
бiк (хрестом) – в такiй хатi були б негаразди.
I лишень пiсля того як господар їх задобрював
(давав подарунок тощо), “вони його повертали
правильно93.
На “ґраґарi” головний майстер вирiзав хрест
(сс. Вовча Нижня, Мiгово та iншi). Поряд з ним
могли розташовувати “мiсяць” i “зiрки”. У селi
Княжполе вирiзали “мiсяць, сонце i зiрки”. Зiрки
вирiзали – “би сi в хатi свiтило”, мiсяць – “би сi
видно було”: с. Мiгово94.
До сволока вiдносились з особливою повагою.
Коли хтось (чужий) хотiв зайти в хату (а тут
були дiти), то перш нiж переступити порога, вiн
мусив подивитись на хрест вирiзаний на ґраґарi
i перехреститись (“аби не вректи дiтей”): с. То-
пiльниця. Наявнiсть сволока мотивували тим, що
“ґраґар для того, аби повала (дерево) не гнулось”
92У с. Кривка наголошують, що “роги” (крокви, власне
їх пари) мали бути не парнi, але грагарiв у примiщеннi
обов’язково мало бути два (див.: Зап. автором у с. Кривка
вiд Мельника Олекси Михайловича).
93В контекстi сказаного заслуговує на увагу iнформа-
цiя записана Р.Сiлецьким у селi Нижня Вовча: “Майстри
страшили бабу: перед тим, як положити грегар на зруб, во-
ни його обернули iншим кiнцем. Баба побачила, що хрест
(вирiзаний на його нижнiй площинi) – обернений i наполо-
шилась – майстри казали, що не буде вестися. Вона дала їм
пачку дзигарiв, щоб вони переробили як слiд. Вони обер-
нули грегар другим боком, все було на мiсцi, в порядку”
(див.: Сiлецький Р. Майстер-будiвельник у звичаях та по-
вiр’ях українцiв...– С. 535).
94У новiших житлах мiсяць часто вирiзали на “фацiятах”
(причiлках даху): с. Мiгово.
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 269
(с. Галiвка). Хоча у селi Топiльницi зустрiчаємо
iншу мотивацiю: “аби сi хата не ймила”. Тут вi-
рили, що сволок “охороняє вiд пожару” (причому
уточнюють, що не вiд грому, “а коли по сусiдс-
тву щось горить”). “Ґраґар” строго заборонялось
вирiзати i викидати з хати, бо це могло спричи-
нити нещастя, а навiть i смерть. Сюжет на цю
тему записано у селi Чаплях. Колись у хатi дiда
оповiдача стелю пiдтримували три “ґраґарi”. Дiд
вважав, що їх забагато – i два крайнi викинув.
За деякий час пiсля того двi iз трьох його дочок
(найстарша i наймолодша) повмирали95.
У селi Вовча Нижня побутував звичай вiдзна-
чати могоричем ще зведення стiн: “на головно-
му вуглi пили квiтку” (по 100 грам). Могоричем
зведення стiн вiдзначали i у селi Великiй Лiнинi.
“Майстерська робота” завершувалась вставле-
нням “крокв” (“кролiв”, “кровлiв”, “рогiв”). Вiд-
повiдно до звичаю, кiлькiсть їх пар мала бути
непарною – “так щасливiше” (сс. Галiвка, Топi-
льниця, Мiгово, Кривка). Крокви розташовували
обов’язково по росту дерева (сс. Кривка, Стара
Ропа). Коли б, при тому, як пiднiмають крокви
на верх, якась iз них впала – це погана озна-
ка: “як здиймали кролi – а кроля впала, то казав
[майстер. – Р.Р.], шо шось буде зле”96.
Завершення майстерської роботи вiдзначали
встановленням на гребенi крайньої вiд сходу пари
крокв (“на горiшньому боцi”97) – “вiхи” (сс. Тар-
гановичi, Стара Ропа,); “вiнця”, “вiнка” (сс. Гро-
зьова, Терло, Топiльниця, Галiвка Старосамбiр-
ського, Боберка, Яблунька Верхня, Шандровець,
Хащiв Туркiвського р-нiв); “ялинки”, “ялички”
(сс. Днiстрик Дубовий98, Тисовиця); “смерiчки”
(с. Кривка). “Вiху” виготовляли з невеликої сме-
рiчки чи ялички (або їх вершка) заввишки 60-
70 см. Яличку прикрашали “полятицями”, “стон-
95Зап. автором у с. Чаплi вiд Пекiнчака Петра Степа-
новича.
96Зап. автором 24.06.2008 р. у с. Боберка Туркiвсь-
кого р-ну Львiвської обл. вiд Славича Луки Сеньовича,
1924 р. н.
97У с. Кривка по “смерiчцi” встановлювали (“чiпали”)
на двi крайнi пари крокв (на “пешi роги” i “послiднi ро-
ги”) (див.: Зап. автором у с. Кривка вiд Мельника Олекси
Михайловича).
98“Яличку” тут встановлюють пiсля того, “як заб’ют щи-
ти” (вiдповiдно до звичаю, першим мали “забити захiдний
щит” (див.: Зап. автором 25.06.2008 р. у с. Днiстрик Дубо-
вий Туркiвського р-ну Львiвської обл. вiд Днiстрянського
Степана Михайловича, 1928 р. н.).
гами” (паперовими стрiчками), червоними квi-
тами (“ружами”) – “аби ялинка не була гола”
(с. Вовча Нижня). У селi Днiстрик Дубовий
“ялинку прибирали тим самим, шо на Рiздво”.
Траплялось, що ялинку замiнював букет з квiтiв
i смерекових чи ялинових гiллячок (“щетини”):
с. Чаплi. Iнколи, букет прив’язували до жердини
(с. Дешичi). Траплялось, що функцiю “квiтки”
вiдiгравав ялiвець чи гiлля берези (с. Мiгово).
Деiнде, замiсть ялини, зачiпали “букет, такий як
вiник” з пруття живої верби (сс. Галiвка, Велика
Лiнина).
Встановлення “вiхи” символiзувало “конец бу-
дови” (с. Вовча Нижня), “вiнець, то радiсть –
хату скiнчили” (с. Топiльниця), “як поставив вi-
ху, то є вже пiв хати” (с. Чаплi). Траплялось i
дещо вiдмiнна мотивацiя квiтки: “та квiтка – аби
хтось не врiк” (с. Велика Лiнина).
“Вiху”, як правило пiднiмали з першою парою
крокв (сс. Топiльниця, Галiвка, Мiгово, Грозьо-
ва, Чаплi), чи зачiпали на вже встановлену пе-
ршу пару (сс. Недiльна. Бабино, Рiп’яна, Росо-
хи, Велика Лiнина). Проте, в окремих випадках
(с. Вовча Нижня) “вiху” встановлювали пiсля
монтування всiх крокв.
Зазвичай, виготовлення i встановлення “вiхи”
входило в функцiї головного майстра (сс. Бобер-
ка, Днiстрик Дубовий), проте, iнодi, її встанов-
лював ґазда (с. Яблунька Верхня). Вiдповiдно до
народної звичаєвостi “вiнець” заборонялось при-
крiплювати шнурком (лишень дротом): с. Груша-
тичi. Коли для цiєї мети вживали цв’яхи, то їх не
можна було бити в ялину99.
За “вiху” з майстром додатково розраховува-
лись. У селi Воля Коблянська господар до вiхи
зачiпляв грошi, а майстер їх собi знiмав. Iнко-
ли, йому давали i iншi подарунки. Наприклад, у
селi Тур’є господиня дарувала майстровi “п’ять
метрiв полотна на бiлля”. Цей подарунок мотиву-
вався тим, що майстер “коло будови подер своє
шмаття”100.
Встановлення “вiхи” вiдзначалось частуванням
(робили “гостину”): “як зняли цiлий вирх, тодi
гостилися” (с. Боберка). Господар подавав майст-
99Тому з двох цвяхiв робили “хомут”, за який зачiпали
вiху (див.: Зап. автором у с. Галiвка вiд Кiхтана Iвана
Васильовича).
100Зап. автором 05.10.1998 р. у с. Тур’я Старосамбiрсь-
кого р-ну Львiвської обл. вiд Головчака Iвана Євстаховича,
1925 р. н.
270 3-4’2008 Народознавчi Зошити
pам на верх горiлку, а вони бiля першої пари
крокв її споживали (пили “за вiху”, “за вiнець”).
Траплялось, шо цiєю горiлкою спершу скроплю-
вали вiху (с. Мiгово). У селi Недiльна вважа-
лось, що за кожну гiллячку (“колотiвцю”) “вiхи”
господар зобов’язаний поставити лiтру горiлки. У
деяких селах (сс. Сушиця Рикова, Спас) “вiху”
вiдзначали бiльшою гостиною, на яку скликали
рiдню, сусiдiв.
Пiсля завершення робiт “вiху” заборонялось
викидати (с. Вовча Нижня). У селi Грушатичi
її ложили пiд плiт, у селi Велика Лiнина взага-
лi не знiмали, а як пошивали дах, то прикривали
зверху соломою. Цiкавий звичай записано в селi
Тур’є. Тут коли пошивали дах – вiху знiмали:
прикраси вiддавали дiтям, “а ялинку вергли в по-
тiк, аби плила як вода”.
Увесь комплекс обрядодiй, пов’язаних iз спо-
рудженням житла завершувався входинами в нову
хату. Звичай забороняв заходити у нове житло,
поки все не було викiнчено (с. Страшевичi). В да-
ному випадку, очевидно, мається на увазi завер-
шення всiх основних робiт. Але власне якась не-
значна деталь обов’язково мала бути не заверше-
ною – “як збудували хату, шось мали недоробити:
недобити пару гонтiв, чи ше шось таке” (с. Га-
лiвка), “в хатi шось мали лишити недоробленим”
(с. Княжпiль). В наведених прикладах спостерi-
гаємо досить промовистi паралелi iз поховальною
обрядовiстю, адже у селi Страшевичi для анало-
гiї наводять приклад: “як хтось в хатi помре, то
як бiлять – одну дошку, в кутi, протягом року
залишають небiленою”101.
Входити в житло теж можна було лишень у
певний час. Цього старались не робити у висо-
косний рiк, у пости. Здебiльшого, найкращими
днями тижня вважались вiвторок i четвер (с. Ве-
лика Лiнина).
Вiдповiдно до звичаю, перед тим як заходити в
нове житло, там мала переночувати якась тварина
чи птах (“як на введенiє – хлоп, бичок, так аби
першою людина не заходила”: с. Страшевичi). У
селi Грушатичi, це пояснюють так: “бо казали хто
перший зайде, той вмре – тому чоловiк перший
101В околицях с. Мшанця М.Зубрицький описав наступ-
ний звичай: “...де був у хатi мерець, а ще старший, там до
року не миють стiн, бо повiдають, що душечка де в шкара-
лупцi сидить, то здерши шкаралупку, вигналобися й душу”
(див.: Зубрицький М. Будинки i майстри з села Мшанець
i околицi...– С. 73).
не мiг зайти”. У селi Сушиця Рикова аналогiї
проводять з введенням у хату на Рiздво коня.
Цього птаха (чи тварину) називали: “захiдец”
(с. Грозьова), “засiдиц”, “засiдатель” (с. Бобер-
ка), “засiдач” (с. Днiстрик Дубовий). Здебiльшо-
го цю мiсiю вiдiгравав кiт або когут (сс. Росохи,
Сушиця Рикова, Грозьова, Княжпiль, Мiгово,
Тисовиця, Стара Ропа Старосамбiрського, Бо-
берка, Шандровець, Лопушанка, Хащiв, Кривка
Туркiвського). У деяких селах крiм них у хату
могли заводити ще й курку (с. Таргановичi), пса
(сс. Бабино, Таргановичi, Днiстрик Дубовий) чи
бичка (с. Страшевичi). Проте, iнодi, вважають
що це мав бути обов’язково когут (сс. Спас, То-
пiльниця, Галiвка, Княжпiль, Мшанець)102. Цьо-
го когута (“захiдця”) “не можна було рубати”
(с. Грозьова), “вiн вже як годованець – жив, по-
ки сам не здох” (с. Топiльниця), “вiн сам мав
десь подiтися” (с. Княжпiль), “того когута не
били – вiн сам мав пропасти (чи хтось вкраде,
чи ворел вхопит)” (с. Боберка), “того когута тре-
ба було комусь вiддати” (с. Шандровець), “то
не можна вбивати, їсти – воно має само пропас-
ти” (с. Днiстрик Дубовий), “того когута трима-
ли поки вiн сам не здох – його рубати не мож-
на” (с. Стара Ропа). У селi Галiвцi вважали, що
“треба аби той когут запiяв, бо як когут пiє, то
всяка нечисть пропадає”. Коли цей когут здихав,
то iшли до ворожки “вияснити чи то на зле чи
на добре” (с. Галiвка). У селi Бабинi першим мав
переночувати кiт, “бо вiн їсть мишi”. Таке зустрi-
чалось i в деяких iнших селах: “впускають кота,
бо як є шось зле, аби на нього пiшло” (с. Вовча
Нижня), “кота – бо хто зайде перший, той помре”
(с. Грушатичi). У селi Кривцi говорили: “бо шо
сi має нам стати, най сi стане мацурови [котовi.
– Р.Р.]”. Доброю ознакою було, коли згодом той
кiт (“мацур”) пропадав (“щез з хати”). У селах
Мiгова, Бобера когута (чи кота) впускали в хату
через вiкно, “бо не дай Бог, якби шось, то було-
би на них, а не на людей”. Iнодi кота чи курку
не залишали нанiч, а впускали поперед себе, коли
перший раз входили: “як входили, то перед себе в
хату кидали в дверi кота або когута, аби людина
перша не заходила” (с. Тисовиця), “то так воро-
жили би сi всьо годувало” (с. Сушиця Рикова).
102Цiкаво, що у селi Бабинi когута заборонялось впускати
в хату, “бо буде журба” (див.: Зап. автором у с. Бабино
вiд вiд Головецького Петра).
РОМАН РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов’язанi iз спорудженням житла... 271
Спершу в хату вносили стiл (сс. Боберка, Ло-
пушанка, Днiстрик Дубовий, Таргановичi), iнодi
вiн тут стояв вже вiд того часу, як “затягували
пiдлоги” (с. Стара Ропа). Ще перед тим, як у
хатi ночував “засiдатель”, в неї вносили образи
Iсуса Христа i Матерi Божої (с. Княжпiль)103.
До речi, коли хату продавали iншому господарю,
то забирали все, окрiм одного з цих: с. Березiв104.
Перед тим, як заходити в нове житло, кликали
священика, який “молитвив” хату. Заздалегiдь у
чотирьох кутах житлового примiщення виверчува-
ли отвори, перед кожним отвором ставили запале-
ну свiчку i свячену воду. “Молитвити” священик
починав iз схiдного кута. Бiля кожного кута вiн
читав євангелiє (вiд вiд одного з чотирьох рiз-
них євангелистiв), пiсля цього (теж починаючи
вiд схiдного кута) у кожний отвiр вкладали скру-
чений в трубочку папiрець з iменем євангелиста,
вiд якого тут читали євангелiє. В отвори забивали
кiлки, а ту їх частину, яка виступала – протiсу-
вали. Церемонiя завершувалась кропленням хати
св’яченою водою (с. Воля Коблянська).
Вiдповiдно до звичаю, у хату першими заходив
господар з господинею, вони вносили на рушнику
хлiб i сiль та ставили це на столi (сс. Грозьова,
Стара Ропа). Траплялось, що це дiйство здiйс-
нював тiльки один господар (сс. Вовча Нижня,
Топiльниця).
Вселення у нову хату вiдзначали вхiдним обi-
дом, який тут називали “комашнею” (сс. Грозьо-
ва, Тисовиця, Боберка), “новосiллям” (сс. Топi-
льниця, Галiвка, Мiгово, Стара Ропа), чи прос-
то “гостиною” (сс. Шандровець, Хащiв). На но-
восiлля запрошували майстрiв, сусiдiв, родину
(с. Мiгово), а iнодi священика105. Вважалося, що
103У деяких населених пунктах ще перед тим, як зайти,
один образ мав бути повiшаний на мiсце (див.: Зап. авто-
ром у с. Стара Ропа вiд Чернецького Степана Петровича).
У давнiх курних хатах образiв не було. В такому випадку
на 4-х стiнах вiшали дерев’янi хрестики (чи робили їх з
тiста) i до них молились (сс. Боберка, Днiстрик Дубовий).
Зап. автором 23.06.2008 р. у с. Боберка Туркiвського р-
ну Львiвської обл. вiд Славича Федора Пантелеймоновича
1938 р. н.; зап. автором у с. Днiстрик Дубовий вiд Днiст-
рянського Степана Михайловича).
104Усi образи забирали лише в тому випадку, коли старе
житло розвалювали (див.: Зап. автором у с. Березiв вiд
Черника Ярослава Васильовича).
105В такому випадку священик “молитвив” хату безпо-
середньо перед вхiдним обiдом. Так, у селi Стара Ропа
священик заходив у у хату перший, робив друге (перше
вiдбувалось на закладинах) “Мале Водосвятiє”, помазував
поки ще не було вхiдного обiду у нове житло, нi-
хто iз музикантiв не мав права тут заграти, в iн-
шому випадку вiн до тижня помер би (с. Грозьо-
ва). Залишки вхiдного обiду залишали на столi
аж до ранку (сс. Тур’я, Страшевичi). У селах Ба-
бинi, Грушатичах, Страшевичах пояснюють, що
це роблять “так, як i на Святий вечiр”. Причо-
му, в останньому селi уточнюють – “лишают для
полазника”106.
Таким чином, наведений вище матерiал, який
репрезентує традицiйну будiвельну обрядовiсть
Захiдної Бойкiвщини, дає можливiсть констату-
вати наступне. На обстеженiй територiї, увесь
процес будiвництва житла, вiд вибору мiсця, за-
готiвлi будiвельного матерiалу, аж до поселення в
ньому сiм’ї, супроводжувався цiлим комплексом
магiчних обрядiв i дiйств, що поєднували в со-
бi як рацiональнi так iлюзорнi елементи. В них
синтезувалися, з одного боку, накопичений вiка-
ми народний будiвельний досвiд, з другого – пе-
режитки дохристиянських анiмiстичних та демо-
нологiчних вiрувань, елементи симпатичної магiї,
пiзнiшi християнськi нашарування тощо. Мiсця-
ми, досить чiтко простежуються фрагменти ку-
льту вшанування предкiв. Безперечно, нам вда-
лося зафiксувати лишень фрагменти цього комп-
лексу. Проте, i цей фрагментарний матерiал до-
зволяє зробити висновок, що у минулому iснува-
ла струнка завершена система обрядiв i заборон,
яких населення Бойкiвщини притримувалось при
спорудженнi житла.
У комплексi обрядiв, звичаїв i повiр’їв, пов’я-
заних iз будiвництвом, якi побутували на розгля-
нутiй територiї, спостерiгається ряд рис, спiльних
iз вiдповiдним загальноукраїнським комплексом,
а токож iз будiвельною обрядовiстю Карпатсько-
го та Карпато-Полiського регiонiв. Поряд з тим,
деякi аспекти цього комлексу на теренах зазна-
ченого регiону мають чiтко виражений регiона-
льний (притаманний для Бойкiвщини), чи лока-
льний (притаманний групi чи одному населеному
пункту) характер.
на 4-х стiнах миром (хрест), “а потiм свiчкою випалював то
миро” (див.: Зап. автором у с. Стара Ропа вiд Чернецького
Степана Петровича).
106У селi Бабинi твердять, що на Святий Вечiр i на но-
восiлля на нiч їжу залишають для покiйникiв (див.: Зап.
автором у с. Бабино вiд Головецького Петра).
|