Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.

Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.

У статті на основі аналізу широкого кола історфографічних джерел проаналізовані головні підходи істориків того періоду до вивчення цієї категорії “держава”.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Богдашина, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Schriftenreihe:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71743
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст. / О. Богдашина // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 173-183. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71743
record_format dspace
spelling irk-123456789-717432014-12-11T03:01:59Z Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст. Богдашина, О. У статті на основі аналізу широкого кола історфографічних джерел проаналізовані головні підходи істориків того періоду до вивчення цієї категорії “держава”. В статье на основе анализа широкого круга историографических источников проанализированы главные подходы историков того периода к изучению категории “государство”. In the article, based on the analysis of a broad range of historiografical sources, are examined the main approaches of the historians of the researched period to study of that category “state”. 2010 Article Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст. / О. Богдашина // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 173-183. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71743 930 (477) «18/19»: [001.12: 321] uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті на основі аналізу широкого кола історфографічних джерел проаналізовані головні підходи істориків того періоду до вивчення цієї категорії “держава”.
format Article
author Богдашина, О.
spellingShingle Богдашина, О.
Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Богдашина, О.
author_sort Богдашина, О.
title Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
title_short Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
title_full Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
title_fullStr Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
title_full_unstemmed Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
title_sort поняття “держава” в історичній науці в україні другої половини xix – початку xx ст.
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71743
citation_txt Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст. / О. Богдашина // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 173-183. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT bogdašinao ponâttâderžavavístoričníjnaucívukraínídrugoípolovinixixpočatkuxxst
first_indexed 2025-07-05T20:38:00Z
last_indexed 2025-07-05T20:38:00Z
_version_ 1836840785597693952
fulltext 173 Тема “Держава в в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.” представлена у літературі досить всебічно [1-6 та ін.]. Проте досить часто ця проблема розглядається крізь призму протиставлення народницької та державницької течій української іс- торіографії у зв’язку з народницькими переконаннями того чи іншого видатного історика (переважно М.І.Костомарова, В.Б.Антоновича, М.С.Грушевського). Завданням нашої статті є простежити особливості вивчення одно- го з головних суб’єктів історичного процесу з огляду на домінуючий в науці означеного періоду позитивістський варіант історіописання. Відомо, що категорія “держава”, зокрема її співвідношення з суспільством отримали різні, часом зовсім протилежні, оцінки у євро- пейській суспільній думці. Так, Ж. Ж. Руссо вбачав у створенні дер- жави реалізацію суспільного договору, а Г. В. Ф. Гегель вважав дер- жаву втіленням “божої ідеї” на землі [7, с. 38]. Г. Спенсер називав суспільство організмом, а державу – його необхідним органом [8, с. 278, 287; 9, c. 22, 313–314, 465–469]. Для російського історика С. М. Со ловйова держава також становила необхідну форму життя народу [10, 1868, №12, с. 686]. Більш того, для нього “уряд, яка б не була його форма, представляє свій народ, у ньому народ уособлюєть- ся, і тому вона [держава] була, є і буде завжди на першому плані для історика” [10, 1868, №12, с. 682]. Позитивістська багатофакторна модель історіописання сприяла аналізу окремих інститутів суспільства як взаємопов’язаних та порів- няно однаково цінних елементів єдиної системи. Олена БОгдашина (Харків, Україна) Поняття “держава” в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст. УДК 930 (477) «18/19»: [001.12: 321] 174 Переважна більшість істориків-позитивістів на українських зем- лях досліджуваного часу належала до народницько-позитивістської історіографії. З огляду на це ставлення народників до держави та її корисності для суспільства було більш критичним. Позитивістська, як і романтична, народницька історіографія вважали першочерговими інтереси народу, а не держави. В цьому позиції представників народ- ницького напряму та фундаторів позитивізму були подібними. Проте засновники позитивізму, особливо Г. Спенсер, як вже нами підкрес- лювалося, виступали проти втручання держави у справи суспільства загалом, а історики-народники – лише у справи простого народу. Так, ідеалом відносин між народом та державною владою М. І. Костомаров називав відокремлення та невтручання останньої у справи місцевої громади: “Держава відокремилася від народу… Тепер держава не за- важає свободі місцевого життя, тому що воно кріпке та сильне; а остан ня не буде боятися держави, знаходячи у ньому заступництво своєму розвиткові” [11, с. 103–105]. Щодо відносин народу та суспіль- ства М. І. Костомаров висловився так: “будь-яке політичне суспільство з його рухами та змінами відноситься до народу, як явище до сутнос- ті, як зовнішність до внутрішнього змісту” [12, с. 8]. Історик проти- ставив інтереси простого народу та еліти, показуючи невідповідність та різницю між двома верствами [13, с. 3]. У характерній для більшості представників української народ- ницько-позитивістської історіографії манері В. Б. Антонович наголо- шував на невідповідності інтересів народу та планів його вождів [14, с. 102]. Водночас учений намагався на історичних прикладах показа- ти певну неоднозначність демократизації суспільства та обмеження державної влади в окремі періоди. Зокрема, В. Б. Антонович відзначав малу результативність та зворотний ефект демократизації шляхетсько- го устрою Речі Посполитої. “Приладнаннє рівноправних громадських основ до верствого побуту шляхти, – писав він, – не мало впливу на пом’якшення аристократичної виключности сієї верстви, навпаки воно надавало ще більшої сили виключности” [15, с. 117]. Слід підкреслити, що історики-позитивісти протистояння народу та влади вважали провиною не лише правлячої верстви. За оцінкою М. С. Грушевського, простий народ байдуже ставився до процесу державотворення. “Князівсько-дружинний устрій, – зазначав він, – не пройшов глибоко в масу народню, не перейняв її цілою системою, як фео далізм західний, не пустив глибокого кореня в самий ґрунт, він 175 зостався чимсь зверхнім, досить хистко прив’язаним до народу” [16, с. 146]. Більше того – М. С. Грушевський до заслуг князів, дружин- ників, боярства відносив “політичну і культурну роботу в давній Руси”, оскільки “вони держать в своїх руках ту широку торговлю і дають рух промислу і штуці; в сі сфери найраніше знайшло вступ християнство; тут знаходила собі опіку церква, письменництво, духова культура; тут зростала ідея національної й культурної єдності руського народу” [16, с. 145]. При цьому учений наголошував, що “народня-ж маса здебіль- шого зоставалась чужою для сего руху, для сих завдань. Політичні змагання дружини і боярства були її здебільшого несимпатичні, витво- ренє широкої держави накладало на неї тільки більші тягари податко- ві і зміцняло ту князівсько-дружинну верству, що тяжила над нею; загранична торговля, штука, нові промисли були не для народа: він задовольнявся майже виключно місцевими виробами; християнство і єго обряди довгий час народ уважав релігією князів та бояр” [16, с. 145]. Історик наводив факти і про протистояння громади і панівної верхівки і в більш пізні періоди української історії [16, с. 146, 149]. Зокрема, М. C. Грушевський відмічав пасивне ставлення народних мас до боротьби між Свидригайлом та Сигізмундом у Великому Князівстві Литовському: “Народним масам ця боротьба залишалася чужою. Вона була справою князей та бояр, боротьбою двох аристократій. Народ був лише пасивним учасником її” [17, с. 108 прим.]. Подібне невідповідність інтересів народу та панівних верств від- мічали й інші учні В. Б. Антоновича. Так, М. В. Довнар-Запольський традиції народовладдя протиставляв державному ладу Росії та Поль- щі: “Польська основа вносила до Білорусії шляхетську аристократич- ну республіку, московська основа – боярську олігархію; … проте біло- руський народ був, насамперед, за своїми історичними та народно- побутовими традиціями у вищій мірі демократичний” [18, c. 334- 335]. Отже, в українській народницькій історіографії як романтичного, так і позитивістського її етапів держава найчастіше розглядалася у протиставленні народу. Водночас слід визнати, що представники української народницько-позитивістської історіографії не заперечува- ли роль держави у суспільному житті загалом. Її лідер В. Б. Антонович визнавав, що “держава являє собою одну з вищих форм людського побуту, й ідея держави тим дорожча для будь-якої розвинутої людини, чим більш свідомо вона до неї ставиться” [19, с. 48]. 176 У працях же Д. І. Багалія відсутня критика князівської чи стар- шинської еліти. Його оцінка державних інститутів залежала від їх корисності для суспільства в цілому, а не для окремих верств [20, с. 95]. Історики, які частково дотримувалися позитивістської моделі іс- торіописання, часто визнавали лише один шлях утворення держави. Такі науковці, як правило, робили акцент на зовнішніх обставинах у створенні держави. О. Я. Єфименко, наприклад, вважала, що “держав- не політичне життя майже ніколи не розпочинається самовільно, без поштовху ззовні. Найчастіше всього держави складаються шляхом завоювання або взагалі насилля, примусу” [21, с. 10]. Слід сказати, що більшість істориків-позитивістів виділяли різні шляхи державоутворення. Так, М. П. Василенко виділив три шляхи виникнення держави: 1) “шляхом природного росту, коли з елементу – чи то сім’я чи рід – …розвивається поступово суспільство…по мірі диференціації суспільних відносин”; 2) “під впливом завоювання одного народу іншим”; 3) “спосіб відособлення частини від цілого і навіть відокремлення них” [22, №12, с. 402– 403]. Приєднання укра- їнських земель до Польщі М. П. Василенко відносив до останнього варіанту [22, №12, с. 404]. Він був переконаний в окремому історич- ному шляху України, яка, від’єднавшись від Польщі та приєднавшись до Росії, поклала в основу суспільного устрою козацьку організацію, а не порядки Польщі чи Росії [22, №12, с. 404–414]. Глибоке розуміння причин державотворення продемонстрував М. С. Грушевський. Він вважав, що держави “в більшості своїй роз- вивались не з завоювання, а з організації оборони і з внутрішнього соціально-економічного процесу” [23, с. 254]. З огляду на це М. С. Гру- шевський визначав такі чинники розкладу родово-племінного устрою та формування державності: внутрішні: економічна диференціація “через розвиток продукції”; зростання соціальних авторитетів; розви- ток хліборобства та “територіалізація життя”, зміни в світогляді; зо- внішні: війни та організація військової верстви; “поява невільників і невільної праці з усіма впливами сього на економічні і соціальні від- носини, як нагромадження багатства, зневага праці; впливи мандрівок” [23, с. 251–252]. Відповідно до теорій Г. Спенсера, І. Я. Бахофена і Е. Б. Тейлора М. С. Грушевський подав схему формування соціальної структури племені полян як об’єднання сімей “у дрібні общини”, які, в свою чергу, об’єднувалися у земські округи [24, с. 290]. 177 Слідом за М. І. Костомаровим М. С. Грушевський називав Київську Русь федерацією, в якій автономія поєднувалась “з єдністю руського на- рода, зазначеною в єдности мови, культури, релігії, громад ського устрою” [16, c. 144]. М. С. Грушевський доводив, що давньоруські землі мали різний рівень самоуправління та підпорядкування Києву (аж до фактич- ної незалежності Полоць-кого князівства) [25, т. 1, с. 426–427]. Він ви- знавав, що “автономність князівств” має лише “певну аналогію з феде- рацією”, оскільки “вся політична система дав ньої Русі не виробила певних скристалізованих форм, не вийшовши з стану формування і бо- ротьби ріжнородних чинників політичних відносин” [25, т. 3, с. 207]. Проти спрощеного трактування процесу формування Московської держави виступав М. М. Бережков, зазначаючи: “Було б дуже непра- вильним уявляти, що воно склалося завдяки якимось зовнішнім випад- ковостям, наприклад татарському ярму, або надзвичайній спритності государів московських. Нехай великі князі московські були геніаль- ними правителями, що обернули на свою користь саме татарське ярмо, але не лише вони створили державу. Бояри, духівництво та весь народ з усіх сил допомагали будуватися державі… Завдяки сильному ін- стинкту державності в народі, об’єднання всієї руської землі повинно так чи інакше відбутися” [26, с. 9]. Слід визнати, що ідею федерації як форми державного союзу, що краще враховує інтереси народних мас, підтримували ще послідовни- ки романтизму. Доктрині народництва відповідала більше ідея феде- рації, ніж єдиновладної держави. Через це ряд науковців-романтиків оцінювали федеративний і вічовий характер Давньоруської держави як позитивне явище. Передпозитивіст М. І. Костомаров вважав, що у стародавній Русі співіснували федеративні та вічові основи: “Русь прямувала до федерації і федерація була формою, в яку вона почала утілюватися. Уся історія Русі удільного ладу є поступовий розвиток федеративної основи і разом з тим і боротьби його з основою єдинодер- жавства” [27, c. 158]. На його думку, у стародавній Русі не було єдиної держави, а була федерація окремих народностей [27, c. 158]. Завдяки М. І. Костомарову традиція вважати державний лад Ки- ївської Русі федерацією була вельми поширеною в історіографії. Зокре ма, її розвивали В. Б. Антонович та його учні. І. А. Линниченко визнавав кращим державним устроєм середньо- віччя “автономію общини, яка керується виборними старійшинами з земським князем, що залежить від верховної влади” [28, с. 8–9]. 178 М. В. Довнар-Запольський наголошував на провідній ролі віча в Давньоруській державі: “Розвиток самостійності якої-небудь з росій- ських земель йшов паралельним розвитком з вічовим ладом. У роз- витку вічового ладу виражався розвиток суспільної самосвідомості племені. Як тільки Віче займало більш чи менш усталене становище, воно негайно вимагало собі князя, не бажаючи підкорятися князів- ським чиновникам. Але й отримавши князя, віче деяких міст, де воно отримало особливий розвиток, намагалося обмежити самий інститут князівської влади, тобто примусити князя правити на договірній осно- ві” [29, c. 320]. За оцінкою науковця, віче “справляло на розумове полі тичне життя країни найсприятливіший вплив і могло привести до найблискучих результатів” [29, c. 320]. М. В. Довнар-Запольський вірив, що за більш сприятливих умов давньоруські племена прийшли б “до об’єднання Русі на чисто феде- ративних основах, з повною обласною самостійністю” [29, c. 324]. На його думку обласна самостійність “не заважала б кожній обласній частині держави розвиватися самостійно” [29, c. 324]. Історик також вважав, що у процесі “збирання земель навколо Московського князів- ства” народ брав лише пасивну участь [29, c. 332]. Д. І. Багалій характеризував початковий етап створення держави як процес обмеження автономії: “Спочатку всі племена користувалися автономією і представляли з себе федерацію, потім вони підкорилися київським князям, хоч і не на однакових умовах” [30, c. 2]. Через рік він у пробній лекції з російської історії у Харківському університеті дещо змінив оцінку автономії давньоруських земель з федерації на об- ласництво [31, c. 317], виступивши проти доцільності використання цього терміну для давньоруської історії. У відгуку на статтю Д. І. Бага- лія М. І. Костомаров наголошував на своїй оцінці державного устрою давньоруських земель як федеративного начала, а не федерації [32]. Про Київську Русь як федерацію земель писали й інші учні В. Б. Ан тоновича П. В. Голубовський, В. Г. Ляскоронський [33, c. 44; 34, c. 452]. В основному українські історики позитивно оцінювали федерацію як форму державного устрою (на прикладі Давньоруської держави та Великого Князівства Литовського, Переяславської угоди 1654 р.) [35, ф. 1, од. сх. 8101. арк. 73 зв.–74, 122 зв; 36, c. 139, 228; 37, c. 1–2; 38, c. 36; 39, c. 13; 40, c. 63; 41, c. 269 та ін.]. М. С. Грушевський висловлювався за можливість утворення різ- них федерацій: Чорноморсько-Балтійської (1909 р.), світової (1918 р.), 179 Сполучених Штатів України як федерації “фактичних республікан- ських громад” (1920 р.) [42, c. 49]. Однак у цих випадках М. С. Гру- шевський не зміг науково обґрунтувати свої ідеї. У середовищі науковців превалювала думка про те, що інтереси на- ро дів можуть бути краще враховані у федерації. В. Б. Антонович був впев нений, що “південно-руський народ внаслідок особливостей етногра- фіч ного складу свого народного характеру не володів здатністю створити незалежну державу” [14, c. 102; подібна думка: 43, c. 149]. Тому, на його думку, недержавні нації “можуть не лише жити спільно в єдиній дер жаві, але у рівній мірі дорожити її міцністю, її законами та установами, якщо ці установи гарантують їм загальні права і рівно всім надають по- кровительство і захист” [43, с. 151]. На переконання В. Б. Антоновича, у ряді сучасних йому європейських держав державні установи можуть га- рантувати “і матеріальну безпеку суспільства та благоустрій, і задово лен- ня ними вищих моральних потреб: свободу совісті, можливість розумо- вого розвитку тощо” [210, с. 48–49]. Тож він високо оцінював ліберальні реформи в Австро-Угорській імперії, вважаючи, що “облаштована дер - жавна система за західним взірцем має багато переваг і позитивно впли- ває на внутрішнє життя Галичини” [35, ф. 1, од. сх. 8083, арк. 4 зв.]. Окрім представників Київської документальної школи, ідею феде- рації підтримували й інші українські науковці. Так, М. П. Драгоманов висловлювався за надання автономії Україні у складі Росії [44, c. 540]. Учений вважав, що у певних випадках буває ефективніша централі- зована держава, а не федерація [45, c. 138]. Проте для народів, що вхо дять до складу такої держави, повинні бути надані такі елементи автономії: освіта, суд та адміністрація на національній мові, вихідці з тієї місцевості у держапараті [45, c. 138]. Взірцевими він називав федеративний устрій Швейцарії [46, c. 30–31; 420, c. 15] та конститу- ційний лад Англії [47, c. 382]. Подібні думки висловлювали і науковці підавстрійських україн- ських земель. Б. Лімановський, наприклад, називав найкращою фор- мою держави федерацію [48, s. 448]. Р. Ф. Кайндль виступав за май- бутню федерацію середньої та південно-східної Європи [49, s. 196]. Джерела і література: 1. Гирич І. “Народництво” та “державництво” в українській історіо- графії: проблема змістовного наповнення понять / І. Гирич // Молода нація. – 2001. – № 4. – С.5-30. 180 2. Гоцуляк В. Погляд М. Грушевського на український історіографіч- ний процес крізь призму народницької концепції історії України / В. Го- цуляк // Вісн. Черкас. ун-ту. – Сер. Соціально-гуманітарні науки. – 1997. – Вип. 2. – С. 10-16. 3. Дяченко М. Проблеми національно-культурного визначення укра- їнського народу у філософській думці XIX – початку XX століття / М.Дяченко // Зап. наук. т-ва ім. Шевченка. – 2002. – Т. CCXLVIII: Праці історично-філософської секції. – С. 228-237. 4. Михайленко С. Народ у вітчизняній історіографії другої половини XIX – початку XX століття / С.Михайленко // Київ. старовина. – 2008. – №5. – С. 27-40. 4. Пивовар С.Ф. Антигосударственные аспекты украинской мен- тальности в историко-политическом наследии Н.Костомарова и В.Анто- новича / С.Ф.Пивовар // Проблемы славяноведения: сб. науч. ст. и мат. – Брянск, 2000. – Вып. 1. – С. 67-75. 5. Федюк В.Ю. Історико-філософський аналіз категорії “народ” (у кон тексті історіософських поглядів М.І. Костомарова) / В.Ю.Федюк // Філософія, культура, життя: міжвуз. Зб. наук. пр. – Дн., 2007. – Вип. 29. – С. 192-201. 6. Чорновол І. Політичні аспекти народницької історіографії: від М. Кос томарова до М.Грушевського / І.Чорновол // Молода нація. – 2000. – № 3. – С. 132-159 та ін. 7. Гегель Г. В. Ф. Сочинения : в 13 т. – М.; Л. : Cоцэкгиз, 1935. – Т. 8. Философия истории / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем. А. М. Водена; под ред. Ф. А. Горохова. – LXX, 470 с. 8. Спенсер Г. Основания социологии : пер. с англ. / Г. Спенсер // Сочинения / Г. Спенсер. – Т. I : Данные социологии. Индукция социоло- гии. – СПб. : Тип. Пороховщикова, 1898. – 494 с. 9. Философия Герберта Спенсера в сокращённом изложении Говарда Коллинза. – СПб. : Тип. Ф. Паленкова, 1892. – IV, 472, VII c. 10.Соловьёв С. М. Наблюдения над исторической жизнью наро- дов / С. М. Соловьёв // Вестник Европы. – 1868. – №12. – С. 675 – 707; 1869. – №12. – С. 493 – 541; 1871. – №1. – С. 76 – 99; №12. – С. 738 – 760; 1873. – №2. – С. 675 – 705; 1874. – №4. – С. 457 – 482; 1875. – №4. – С. 593 – 612; 1876. – №5. – С. 153 – 171. 11. Костомаров Н. И. О значении Великого Новгорода в русской исто- рии / Н. И. Костомаров // Отечественные записки. – 1862. – Т. 140, кн. 1. – С. 84 – 105. 12. Костомаров Н. И. Лекции по русской истории. Вступительная лек ция и летописи Ч. 1 : Источники русской истории / Н. И. Костомаров. – СПб. : Изд. П. Гайдебурова, 1861. – 100 с. 181 13. Костомаров Н. Черты южнорусской истории / Н. Костомаров // Основа. – 1862. – №6. – С. 1 – 45. 14. Антонович В. Характеристика деятельности Богдана Хмельниц- кого / В. Антонович // Чтения в Историческом обществе Нестора-лето- писца. – 1899. – Кн. 13. – С. 100 – 104. 15. Антонович В. Б. Про правне та економічне становище селян у XVIII в. / В. Б. Антонович // Розвідки про селянство на Україні-Руси в XV – XVIII в. – Львів, 1901. – Ч. 1. – С. 113 – 161. 16. Грушевський М. Вступний виклад з давньої історії Руси, виголо- шений у Львівському університеті 30 вересня 1894 р. / М. Грушевський // Записки наукового товариства ім. Шевченка. – 1894. – Т. 4, кн. 2. – С. 140 – 150. 17. Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа / М. C. Гру- шевський. – К. : Лыбидь, 1990. – 398 с. 18. Довнар-Запольский М. В. Белорусское прошлое / М. В. Довнар- Запольский // Исследования и статьи / М. В. Довнар-Запольский. – К., 1909. – Т. 1. Этнография и социология, обычное право, статистика, бело- русская письменность. – С. 317 – 345. 19. Антонович В. Польско-русские отношения XVII в. в современной польской призме (по поводу повести Г. Сенкевича “Огнем и мечём”) / В. Ан- тонович // Киевская старина. – 1885. – Кн. 5. – С. 44 – 78. 20. Богдашина О. М. Слобідський літописець історії України Д. І. Ба- галій / О. М. Богдашина // Український історичний журнал. – 2008. – №1. – С. 88 – 112. 21. Ефименко А. Я. История Украины и её народа / А. Я. Ефименко. – СПб. : Тип. “Обществ. польза”, 1907. – 175 с. 22. Василенко Н. К истории малорусской историографии и мало- русского общественного строя (Заметка по поводу статей В. А. Мякотина “Прикрепление крестьянства Левобережной Малороссии в XVIII столе- тии” в “Русском богатстве” 1894 г. №2, 3 и 4) / Н. Василенко // Киевская старина. – 1894. – Кн. 11. – С. 242 – 270 ; Кн. 12. – С. 402 – 424. 23. Грушевський М. С. Початки громадянства (генетична соціологія) / М. С. Грушевський. – Відень : Укр. соціол. ін-т, 1921. – 328 с. 24. Грушевский М. Очерк истории Киевской земли от смерти Яросла- ва до конца XIV столетия / М. Грушевский. – К.: Тип. ун-та, 1891. – 520 с. 25. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т. , 12 кн / М. С. Гру- шевський. – К. : Наук. думка, 1991 – 1997. Т. 1 – 11; кн. 1 – 12. 26. Бережков М. Н. Об истории как народном самосознании / М. Н. Бе- режков // Известия историко-филологического института кн. Безбородько в Нежине. – 1884. – Т. 8. – С. 1 – 12. 182 27. Костомаров Н. Мысли о федеративном начале в Древней Руси / Н. Костомаров // Основа. – 1861. – Кн. 1. – С. 121 – 158. 28. Линниченко И. А. Вече в Киевской области : канд. cоч. / И. А. Лин- ниченко. – К. : Тип. ун-та, 1881. – II, 65, 2 с. 29. Довнар-Запольский М. В. Белорусское прошлое / М. В. Довнар- Запольский // Исследования и статьи / М. В. Довнар-Запольский. – К., 1909. – Т. 1. Этнография и социология, обычное право, статистика, бело- русская письменность. – С. 317 – 345. 30. Багалей Д. И. История Северской земли до пол. XIV столетия / Д. И. Багалей. – К.: Тип. ун-та, 1882. – 310, III с. 31. Багалей Д. Удельный период и его изучение / Д. Багалей // Киев- ская старина. – 1883. – Кн. 2. – С. 301 – 318. 32. Костомаров Н. Словечко по поводу замечания о федеративном на чале в древней Руси / Н. Костомаров // Киевская старина. – 1883. – Кн. 4. – С. 899 – 901. 33. Голубовский П. В. История Северской земли до половины XIV сто летия / П. В. Голубовский. – К. : Тип. ун-та, 1881. – 201 с. 34. Ляскоронский В. Г. История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII столетия / В. Г. Ляскоронский. – К.: Тип. И. Н. Чоколова, 1897. – VII, 499, XI с. 35. Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського Національної Академії наук України. 36. Антонович В. Б. Про козацькі часи на Україні / В. Б. Антонович. – К.: Дніпро, 1991. – 238 с. 37. Багалей Д. И. История Северской земли до пол. XIV столетия / Д. И. Багалей. – К. : Тип. ун-та, 1882. – 310, III с. 38. Голубовский П. В. История Северской земли до половины XIV сто летия / П. В. Голубовский. – К. : Тип. ун-та, 1881. – 201 с. 39. Довнар-Запольский М. В. Государственное хозяйство Великого Княжества Литовского при Ягеллонах. Т. 1. / М. В. Довнар-Запольский. – К.: Тип. ун-та, 1901.– 807, CXIV с. 40. Костомаров Н. Две русские народности (Письмо к редакто- ру) / Н. Костомаров // Основа. – 1861. – Кн. 4. – С. 33 – 80. 41. Ляскоронский В. Г. История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII столетия / В. Г. Ляскоронский. – К.: Тип. И. Н. Чоколова, 1897. – VII, 499, XI с. 42. Філософська думка в Україні : біобібліогр. словник. – К.: Пуль- сари, 2002. – 244 с. 43. Антонович В. Б. Погляди українофілів / В. Б. Антонович // Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори / В. Б. Антонович. – К., 1995. – С. 143 – 152. 183 44. Драгоманов М. П. Чудацькі думки про українську національну справу / М. П. Драгоманов // Вибране (“…мій задум зложити очерк істо- рії цивілізації на Україні”) / М. П. Драгоманов. – К. , 1991. – С. 461 – 558. 45. Драгоманов М. Листи до Ів. Франка і інших. 1881 – 1886 / М. Драго- манов. – Львів: Накл. українсько-руської видавничої спілки, 1906. – II, 260 с. 46. Драгоманов М. Шістьсот років Швейцарської спілки (1291 – 1891) / М. Драгоманов. – Львів : Вид. ред. “Народа”, 1892. – 33 с. 47. Драгоманов М. [Лист до М. Павлика від 11 березня 1881 р.] / М. Драгоманов // Переписка М. Драгоманова з М. Павликом (1876 – 1895). – Чернівці: Друк. “Руської Ради”, 1911. – Т. 3 (1879 – 1881). – С. 381 – 384. 48. Limanowski B. Naród i państwo. Studium socjologiczne / B. Lima- nowski. – Kraków : Druk. Narodowa, 1906. – 99 s. 49. [Kaindl R. F.] Raimund Friedrich Kaindl [Autobiographie] / R. F. Kaindl // Die Geschichtswissenschaft der Gegenwart in Selbstdarstellun- gen. – Leipzig , 1923. – Bd. 1. – S. 171 – 205. Олена Богдашина (Харків, Україна) Поняття “держава” в історич- ній науці України другої половини XIX – початку XX ст. У статті на основі аналізу широкого кола історфографічних джерел проаналізовані головні підходи істориків того періоду до вивчення цієї категорії “держава” Ключові слова: держава, історична наука Елена Богдашина (Харьков, Украина) Понятие “государство” в исто рической науке в Украине второй половины XIX – начала XX в. В статье на основе анализа широкого круга историографических источников проанализированы главные подходы историков того периода к изучению категории “государство”. Ключевые слова: государство, историческая наука Olena Bogdashina (Kharkiv, Ukraine) Category “a state” in a historical science of Ukraine of the second half XIX - 20 years XX с. In the article, based on the analysis of a broad range of historiografical sources, are examined the main approaches of the historians of the researched period to study of that category “state” Keywords: state, historical science

Ähnliche Einträge