Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Мозговий, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7176
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. / М. Мозговий // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 313-317. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7176
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-71762010-03-26T12:01:08Z Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. Мозговий, М. Статті 2008 Article Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. / М. Мозговий // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 313-317. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7176 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Мозговий, М. Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.
format	Article
author	Мозговий, М.
author_facet	Мозговий, М.
author_sort	Мозговий, М.
title	Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.
title_short	Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.
title_full	Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.
title_fullStr	Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.
title_full_unstemmed	Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.
title_sort	історико-культурні умови розвитку української пісенної естради xx ст.
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7176
citation_txt	Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. / М. Мозговий // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 313-317. — укp.
work_keys_str_mv	AT mozgovijm ístorikokulʹturníumovirozvitkuukraínsʹkoípísennoíestradixxst
first_indexed	2025-07-02T10:03:57Z
last_indexed	2025-07-02T10:03:57Z
_version_	1836529104026861568
fulltext	МИКОЛА МОЗГОВИЙ. Iсторико-культурнi умови розвитку... 313 Традицiйно барвiнковий обряд завершувала гостина, що було своєрiдною подякою свахам за їхню роботу. Весiльний вiнок виконував важливу роль про- тягом усього весiлля i навiть пiсля його завер- шення. Iз шлюбними вiнцями населення дослi- джених сiл пов’язувало ряд прикмет та вiрувань. Зокрема, люди вiрили: якщо пiд час вiнчання вi- нець спаде з голови одного з наречених, то не буде щастя в подружньому життi: “Як вiнчали сi молодi, то дружба тримав вiнець над головою молодому, а дружка молодiй. Молода мала стоя- ти тихонько, щоб вiнок не впав з голови, бо як впаде, то не буде з молодим жити”1. Iнше вiрува- ння було пов’язане з родильною обрядовiстю. За звичаєм зберiгали весiльний одяг, отже i шлюб- ний вiнець, який використовували пiд час першої купелi дитини: “Перший раз як дитину уродит, то в купiль клали кусочок вiнка i завоєм втира- ли, аби дитина чиста була”2. Все це пiдтверджує те, що весiльний вiнок був надiлений символiчно- магiчними функцiями не лише пiд час весiлля, але й зберiгав їх протягом тривалого часу. Отже, на територiї Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської обл. барвiнковий обряд був неодмiнним компонентом передшлюбних дiйств, вiдбувався поетапно i мав чiтку структуру. До барвiнкового обряду належали: вiдбiр та запро- шення жiнок-свах, якi брали участь в обрядi, уро- чисте збирання барвiнку, власне “шиття” вiнцiв та гостина-подяка жiнкам за виконану роботу. Як елемент передшлюбного дiйства барвiнко- вий обряд традицiйного весiлля мешканцiв Кар- пат, зокрема i Бойкiвщини, символiзував про- щання молодих з дiвуванням i парубоцтвом, ви- конував важливу соцiальну й моральну функцiї. Смислове значення цього обряду полягало в обря- довому вiдокремленнi наречених вiд неодруженої молодi, емоцiйно-психологiчнiй пiдготовцi моло- дих до переходу в новий, сiмейний статус. 1Зап. 11.07.2008 р. у с. Хмелiвка Богородчанського р- ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Дем’янiв Ганни Федорiвни, 1927 р. н. 2Зап. 14.07.2008 р. у с. Глибiвка Богородчанського р- ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Федiв Олени Миколаївни, 1937 р. н. Статтi Микола МОЗГОВИЙ IСТОРИКО-КУЛЬТУРНI УМОВИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПIСЕННОЇ ЕСТРАДИ ХХ СТ. Mykola MOZHOVYJ. The Historical-Cultural Conditions of the Development of the Ukrainian Song Variety of the ХХth Century. У статтi розглядаються iсторико-куль- турнi умови, що справляли вплив на розви- ток української пiсенної естради ХХ ст. та пiдвищення публiчностi жанру. Постановка проблеми дослiдження. У струк- турi й функцiонуваннi сучасної української ес- традної пiснi останнiм часом вiдбулися вiдчутнi змiни. Вона трансформувалася в особливий оригi- нальний жанр, що змусило переглянути ряд есте- тичних канонiв, переосмислити вiдтворену в нiй художню концепцiю свiту i людини, сприйняти нову концепцiю масової участi людей у пiсенно- му руховi. Аналiз публiкацiй, на якi спирається автор. Аналiз iсторiографiї за пiдходами до вивчен- ня проблеми дозволив виокремити як провiд- нi наступнi напрямки: iсторико-культурологiчний (Л.Кулаковський, А.Сохор, Є.Уварова, О.Са- пожнiк, Л.Тихвинська), методичний (В.Зайцев), критично-музикознавчий (А.Жебровська, I.Леп- ша, О.Баташев, В.Яшин). Окремий напрям ста- новлять бiографiчнi працi, присвяченi творчiй дiяльностi естрадних спiвакiв – К.Шульженко, Л.Утьосова, Н.Яремчука (I.Iвсiлiна, Д.Гордон, Я.Кибiч, В.Краскова, Г.Скороходов). Варто звернути увагу на низку цiкавих до- слiджень соцiологiчного, психологiчного, куль- турологiчного, музикознавчого напрямiв, у яких зроблено важливi узагальнення. Так, характе- ристицi окремих його етапiв присвяченi науко- вi працi А.Жебровської, I.Лепши, О.Сапожнiк, 314 3-4’2008 Народознавчi Зошити В.Чепеленка та iнших; особливостi функцiону- вання естрадної пiснi розкривають мистецтво- знавцi Д.Бабич, М.Вишневська, М.Поплавський, Н.Попович, В.Токарєв та iншi. Водночас стан вивчення становлення укра- їнської естради й узагальнення теоретико- методологiчних аспектiв цiєї проблеми ще не можна назвати задовiльним. Тому потреба в поглибленому аналiзi соцiально-iсторичних умов розвитку мистецтва музичної естради, вироблен- нi принципiв нового бачення iсторiї вiтчизняно- го естрадного мистецтва, цiлiсному, системному вивченнi тенденцiй розвитку української естрад- ної пiснi та її ролi у розвитку музичної культу- ри України висуває необхiднiсть в детальнiшому розглядi заявленої проблеми. Мета статтi – розгляд умов розвитку укра- їнської естрадної пiснi в широкому iсторичному контекстi. Вiдомо, що для кожного iсторичного перiоду властиве типове свiтобачення, що безпосередньо детермiнує розмаїття видiв i жанрiв мистецтва. Останнi особливо тiсно пов’язанi з iсторичним розвитком людства як структурно-типологiчна ка- тегорiя, адже будь-який жанр – це “модель свiту, модель ставлення до суспiльства, природи, люди- ни”3. Отже, через актуалiзацiю того чи iншого жанру можна простежити еволюцiю цього жанру в культурi. З огляду на вказане, феномен пiснi можна виз- начити як специфiчний спосiб духовного засвоєн- ня i почуттєвого вiдображення художньої картини свiту вiдповiдними засобами художньої творчостi у вiдповiдний iсторичний перiод. Такий пiдхiд, у свою чергу, допоможе повнiше розкрити еволю- цiю i глибинну сутнiсть феномену пiснi, зокрема естрадної. До найголовнiших соцiально-iсторичних перед- умов формування вiтчизняного естрадного мис- тецтва у ХIХ – на поч. ХХ ст. слiд вiднести передусiм стрiмкий розвиток процесу iндустрiа- лiзацiї. Бурхливе зростання обсягiв виробництва промислової продукцiї вимагало iнтенсивного за- лучення робочої сили, що, у свою чергу, привело до нечуваного розширення транспортної мережi й 3Бурлина Е. Культура и жанр: Методологические про- блемы жанрообразования и жанрового синтеза.– Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987.– C. 4. мiської iнфраструктури. Що стосується робiтни- кiв, то, зi зростанням їх професiйної квалiфiкацiї та обсягiв оплати працi, вони потребували дедалi рiзноманiтнiших видiв розваг. Зазначимо, що в соцiальному планi масова ку- льтура пов’язана з необоротними процесами ур- банiзацiї i тим розривом традицiйних форм со- цiальностi, патрiархальних зв’язкiв мiж людьми i поколiннями, якi до того часу забезпечували стiй- кi локальнi мiрки зi звичними орiєнтацiями, якi доповнювались релiгiйними цiнностями. Церква виявилась безсильною давати надiйну орiєнтацiю в умовах рiзко ускладнюючого життя. Таким чином, цiлком можливо подiлити точ- ку зору тих дослiдникiв (К.Розлогова, Н.Коз- лової, А.Захарова, Б.Гофмана, А.Флiєра та iнших), якi вважають, що первинна функ- цiя цiєї культури – забезпечити соцiалiза- цiю людини в умовах ускладненої, нестiйкої i ненадiйної сфери великого мiста, привчи- ти до нових соцiальних ролей i цiнностей, способам регуляцiї своєї поведiнки i дiяльно- стi в рiзноманiтних обставинах, зняття пси- хологiчного напруження i рiшення конфлiктних ситуацiй. У дореволюцiйнiй Росiї з цiєю метою, за при- кладом паризьких кафе-концертiв почали створю- ватися кав’ярнi з вiдкритою сценою для виступiв переважно легковажного характеру, так званi ка- фешантани (café – кафе + chantant – спiваючий). Вони були настiльки популярними, що в 1912 р. було проведено першу Всеросiйську конференцiю артистiв цього жанру. Проте явище кафешантану викликало невдоволення православного духовен- ства та iнтелiгенцiї. Наявнiсть синтезу двох форм розважального мистецтва – балаганної i так званої академiчної (передусiм дивертисментiв як складової частини традицiйних драматичних, оперних i балетних ви- став) iсторики вiтчизняної естради виводять iз реалiй тогочасної концертної практики. Так, як окрема галузь мистецтва, естрада ха- рактеризувалася в Росiї та в Українi вже незаба- ром пiсля Жовтневої революцiї. Зокрема, у Дек- ретi Ради Народних Комiсарiв “Про об’єднан- ня театральної справи”, пiдписаному В.Ленiним i А.Луначарським 26 серпня 1919 р., йдеться про “рiзного роду естради”. Загальновживаним у йо- МИКОЛА МОЗГОВИЙ. Iсторико-культурнi умови розвитку... 315 го сучасному змiстi термiн “естрада” став прак- тикуватися у Радянському Союзi з поч. 20-их рр. ХХ ст. На першi пiсляреволюцiйнi роки припав також новий етап розвитку агiтацiйних жанрiв, зокрема концертiв-мiтингiв, масових манiфестацiй. Кон- церти й виступи, зокрема фронтових бригад, пе- рiоду громадянської вiйни описано в численних спогадах очевидцiв та творах радянської лiтера- тури. До мистецької творчостi в цьому напрямi прилучилися численнi аматорськi колективи, агiт- групи тощо. Восени 1923 р. у Зимовому театрi “Акварi- ум” вiдкрився експериментальний Московський мюзик-хол, де виступали кращi вiдомi артис- ти: Г.Афонiн, Гурко, Л.Утьосов та iншi, кон- феранс здiйснювали вiдомi на той час акто- ри А.Глинський, Г.Амурський та iншi. Ху- дожнiм керiвником колективу був композитор I.Фельдман, акомпанував С.Покрасс. Свої номе- ри на естрадi мюзик-холу виконували також ар- тисти кабаре “Павиний хвiст”, театрiв Мастфору, “Кривого дзеркала” (що належали до жанру теат- ру малих форм): вони практикували новi мистець- кi форми, впроваджували новi засоби виразностi. Створення нового концертного репертуару ста- ло справою державної важливостi. Почали прово- дитися вiдповiднi конкурси, створювалися рiзно- манiтнi експериментальнi колективи типу “Май- стернi комунiстичної драматургiї”. З’являються першi п’єси агiтацiйного спрямування, поклика- нi роз’яснити масам завдання поточного момен- ту4. Поряд з новiтнiми, революцiйними користу- валися популярнiстю усталенi естраднi жанри, що за iдейною спрямованiстю призначалися насампе- ред для народу, на вiдмiну вiд “непманських”, буржуазних. Потрiбно наголосити, що у 20-30-их рp. ХХ ст. цей тип виконавства, визначальний для свiтової естради, у тому числi й радянської, вже сформувався i набув ознак професiйного вокально-iнструментального мистецтва. Основою його виникнення були взаємовпливи європейсь- кої та африканської музичних культур на Пiвднi США – у Новому Орлеанi (штат Луїзiана). 4Cоветский театр: Документы и материалы.– Ленинг- рад: Искусство, 1968.– C. 315. 1938 р. став роком створення першого мисте- цького колективу цього виду музичного виконав- ства – Державного джазу СРСР, який очолили М.Блантер та В.Кнушевицький. В умовах розбудови у Радянському Союзi “но- вої, соцiалiстичної культури” влада упереджено, а iнодi й вiдверто негативно ставилася до будь-якої музики, крiм такої, що слугувала агiтацiйним цi- лям. З цiєї причини вiдбулося значне поширення поганого смаку в музицi й музичного дилетан- тизму – типовими прикладами тут є “жорстокий романс”, кримiнальний фольклор тощо. Створювалися осередки так званої “непмансь- кої культури” з безлiччю напiвприватних кафе, ресторанiв, танцмайданчикiв тощо, що сприяло пiдвищеному зростанню попиту на розважальну музику. Остання створювалась переважно амато- рами й характеризувалася низьким професiйним рiвнем та смаком. Мистецтво джазу, зокрема в Українi, приваб- лювало дедалi ширше коло музикантiв. В Укра- їнi з’явились декiлька перспективних джазових оркестрiв: у Харковi – Б.Ренського, в Одесi – В.Волiна-Данилова, у Львовi – Г.Варса, у Києвi – Л.Вербовського та М.Каневського. У подаль- шому цей жанр мистецтва (незважаючи на упе- редження та утиски) буде активно розвиватися, плiдно взаємодiючи з музичним фольклором. Слiд зауважити, що в 1930-тi рр. в Українi, окрiм творiв нацiональних авторiв, користували- ся популярнiстю твори композиторiв iнших рес- публiк Радянського Союзу, а також зарубiжних авторiв, якi гастролювали у той час по країнi (Е.Буш, П.Робсон та iншi). Державна полiтика в СРСР щодо “буржуазної естради” еволюцiонувала в напрямi поступового офiцiйного визнання найвизначнiших явищ зару- бiжної поп-музики. Водночас у радянському ку- льтурному просторi постiйно зберiгався дефiцит записiв зарубiжної естради. У передвоєннi та воєннi роки набули популяр- ностi пiснi “Утомленное солнце” i “Синий плато- чек”, написанi польським композитором i пiанi- стом “Голубого джазу” Єжи Петербурзьким. До скарбницi тогочасної естради увiйшла жартiвли- ва французька пiсенька “Все хорошо, прекрасная маркиза”, яку в росiйському перекладi виконува- ли Л. та Е.Утьосови. 316 3-4’2008 Народознавчi Зошити Окрасою суворих 1930-40-их рр. стала низка кiнотворiв, насичених пiснями, музикою, танця- ми. Це, зокрема, фiльм “Веселi хлоп’ята”, знятий як перша “радянська джаз-комедiя”. Музику до нього написав композитор I.Дунаєвський, участь у фiльмi брав Л.Утьосов. Iншi зразки цього жан- ру – “Цирк”, “Волга-Волга”, “Свiтлий шлях”, “Свинарка i пастух”, “Кубанськi козаки” донинi залишаються класикою вiтчизняного кiно. Пев- ною мiрою вони заповнювали майже порожню на той час нiшу розважальних програм, однак вод- ночас несли й iдеологiчне навантаження, пропа- гуючи радянський спосiб життя. Вiдбувалася поступова персонiфiкацiя компо- зиторської творчостi. Але ця тенденцiя важко торувала собi шлях в умовах радянського тота- лiтаризму. Суворому осудовi пiддавалася будь- яка пiсня, позначена iнтимними переживання- ми героя, до того ж у мiнорнiй iнтерпрета- цiї. Критикувався, зокрема, iнтимний лiризм пi- сенної творчостi К.Шульженко. Музикознавцi- ортодокси вважали надмiру сентиментально-ба- нальними пiснi I.Дунаєвського. Мистецтво естради в УРСР у 1950-тi рр. активно й плiдно розвивалося. Успiшно фун- кцiонували ряд естрадних жанрiв: мали мiсце форми драматургiї, драматичного й вокального мистецтва, музики, хореографiї, цирку тощо. У концертах окремi завершенi номери об’єднува- лися конферансом. Великою популярнiстю в ма- сової аудиторiї користувалися майстри сатири i гумору Ю.Тимошенко i Ю.Березiн, А.Райкiн, М.Миронова, О.Менакер, Р.Зелена, Лев Мiров i М.Новицький. У другiй пол. 1950-их рр., з приходом до влади М.Хрущова полiтична обстановка в країнi полiп- шилася. Настала “вiдлига” – перiод, що отримав свою назву за повiстю I.Еренбурга, у якiй дуже влучно вiдтворено змiст епохи. Головними її особ- ливостями були десталiнiзацiя суспiльного життя, часткова демократизацiя, реабiлiтацiя репресова- них i повернення їм доброго iменi, а також деяка свобода мистецької творчостi. Наприкiнцi 1950-их рp. сформувалося цiле по- колiння так званих “шестидесятникiв” – письмен- никiв, художникiв, учених, якi вiдкрито проголо- шували свою непримиреннiсть до тоталiтарного порядку, закликали поважати права людини, по- рушували у своїй творчостi злободеннi питання тощо. Водночас принципових змiн полiтичного устрою чекати не доводилося, особливо пiсля усу- нення М.Хрущова вiд влади. Однак навiть цей мiзерний за iсторичними мiрками перiод “вiдли- ги” мав величезне значення для культурного жит- тя країни. Зокрема, наприкiнцi 1950-их рp. на державному рiвнi було визнано потребу надолу- жити вiдставання СРСР вiд провiдних захiдних країн, що активно розвивали свою промисловiсть у руслi досягнень науково-технiчної революцiї. На змiну воєнно-орiєнтованiй державнiй полi- тицi прийшло усвiдомлення важливостi розвитку науки, у тому числi фундаментальної. Було ство- рено багато наукових установ i перiодичних ви- дань, стрiмко розвивалося iнтелектуальне життя обласних центрiв. Удосконалювалася система ос- вiти: з 1959 р. було запроваджено загальну вось- мирiчну освiту, в 1977 р. – десятирiчну. Це суттєво вплинуло на зацiкавлення радян- ської публiки, особливо молодi, зарубiжною пi- сенною естрадою. Стали вiдомими радянськiй публiцi твори у виконаннi Е.Пiаф, I.Монтана, Р.Лореттi, Ш.Азнавура, Л.Торрес, що увiйшли до золотого фонду свiтової естради, незабутнi ме- лодiї всесвiтньо вiдомих джаз-оркестрiв Б.Гуд- мена, Л.Армстронга, Д.Еллiнгтона. Варто наго- лосити на особливостях визнання групи “Бiтлз” в СРСР у часи її найбiльшої свiтової популяр- ностi – вiд повного замовчування до вибiркової “легалiзацiї”. Тодi ж, на межi 1950-60-их рр., розпочався новий етап формування вiтчизняного естрадного пiсенного репертуару, який вiдрiзняється вiд по- переднiх суттєвими змiнами у жанровiй насиче- ностi, функцiональними особливостями й новими виконавськими засобами. Iсторiя розвитку української естради 1960-их рp. невiд’ємна вiд полiтичних змiн в СРСР. Так, у роки хрущовської “вiдли- ги” українська естрадна пiсня стала невiд’ємною складовою програм Всесоюзного радiо та Центра- льного телебачення. Цьому сприяла поява попу- лярних пiсень П.Майбороди, I.Шамо, О.Бiлаша, С.Сабадаша, А.Горчинського, I.Поклада на вiршi А.Малишка, В.Сосюри, М.Рибчинського, Б.Олiйника та iнших. МИКОЛА МОЗГОВИЙ. Iсторико-культурнi умови розвитку... 317 На хвилi духовного вiдродження з’являєть- ся плеяда талановитих українських композиторiв- новаторiв: М.Скорика, В.Сiльвестрова, Л.Дичко, I.Iщенка, I.Шамо, Л.Грабовського. У зазначений перiод створювались київсько- днiпровський (“Київський вальс”, “Києве мiй”, “Ми пiдем, де трави похилi”, “Тiльки в Києвi”, “Бiлi каштани” тощо) i карпатський (“Марiчка”, “Пiсня з полонини”, “Гуцулочка”, “Черемшина”, “Червона рута”, “Водограй”, “Я пiду в далекi го- ри” тощо) лiричнi цикли. Новий злет на поч. 1970-их рр. популярної української пiснi тiсно пов’язаний з творчiстю композитора та поета В.Iвасюка. Всесоюзна попу- лярнiсть його пiсень пробуджувала у середовищi української молодi неабияке почуття нацiональної гордостi. “Зоряний перiод” української пiсенної естради розпочався з популярностi пiсень В.Iвасюка, якi знав практично весь Радянський Союз. У цей час стали вiдомими також бiлоруський ансамбль “Песняры”, в зенiтi слави перебували спiвачки А.Пугачова i С.Ротару. У розрiзi жанру естрадної пiснi музичне життя в Українi характеризувалося активiзацiєю дiяль- ностi концертних закладiв i органiзацiй, збiль- шенням кiлькостi вiдповiдних теле- i радiопере- дач, зростанням обсягiв популяризацiї авторських i тематичних пiсенних збiрок. У їх змiстi авторам не вдавалося уникнути обов’язкового iдеологiч- ного навантаження, однак, водночас, прояв нових творчих рис засвiдчував iстотну гуманiзацiю му- зичного мистецтва. Змiна соцiально-полiтичної ситуацiї доби гор- бачовської “перебудови” погiршила стан українсь- кої естради. Поповнення нею талановитою молод- дю фактично припинився. Престиж української пiснi в молодiжному середовищi невпинно падав. Породжений новою хвилею українського нацiо- нального вiдродження, фестиваль української су- часної пiснi та популярної музики “Червона ру- та – 89” став подiєю не лише культурною, а й полiтичною. Вiн засвiдчив, що українська сучасна пiсня живе, вона є рiзножанровою й рiзностильо- вою, а до української естради почала приходити здiбна молодь. З’явилися високохудожнi зразки пiсенної твор- чостi композиторiв О.Злотника, Г.Татарченка, О.Гавриша на вiршi В.Крищенка, Ю.Рибчин- ського, А.Демиденка, С.Галябарди. Їх майстерно виконували Н.Яремчук, В.Зiнкевич, Н.Матвiєн- ко, О.Бiлозiр, А.Кудлай, Р.Кириченко, I.Бобул, Л.Сандулеса та iншi. Подальший розвиток української естради по- в’язаний з її адаптацiєю до ринкових вiдносин й суперечливим процесом формування вiтчизня- ного шоу-бiзнесу, починаючи з украй несприят- ливих стартових умов. Спостерiгався тотальний контроль росiйського шоу-бiзнесу, який ще на поч. 1990-их рр. нагромадив чималi кошти, ство- рив потужнi структури, до того ж, спираючись на попереднiй авторитет “московської марки” серед українських споживачiв. Нинi поступ вiтчизняного естрадного мистец- тва вiдбувається у руслi стрiмкої професiоналi- зацiї кадрiв традицiйних жанрiв та запозичен- ня багатьох видiв захiдного масового мистецт- ва. Правомiрно констатувати посилення тенден- цiй жанрової диференцiацiї репертуару, стиму- лювання синтезу рiзноманiтних видiв мистецтва у зв’язку з суспiльними потребами специфiчної музично-виконавської дiяльностi. Водночас головнi гравцi та оператори захiдно- го ринку шоу-бiзнесу поки-що мало переймають- ся українською естрадою, за рiдкiсними винят- ками. Однак про неконкурентноздатнiсть укра- їнського шоу-бiзнесу нинi вже не можна вести мови, принаймнi порiвняно з ситуацiєю 1994 р., коли з’явився широкий вибiр магнiтофонних ка- сет та компакт-дискiв росiйських, американських i захiдноєвропейських вiдомих i мало вiдомих виконавцiв. Висновки. Таким чином, серед iсторико- культурних передумов, що справляли вплив на розвиток української музичної культури, зокре- ма жанрiв естрадного мистецтва, слiд назвати та- кi важливi iсторико-культурнi подiї, як доба пiс- лявоєнної вiдбудови народного господарства, по- теплiння мiжнародних вiдносин СРСР, ХХ з’їзд КПРС i викриття культу особи та iншi. Нинi, в умовах встановлення тотального ринкового конт- ролю над напрямами розвитку української естрад- ної пiснi особливо важливим чинником додання публiчностi жанру стало широке проведення фе- стивалiв, конкурсiв, оглядiв, органiзацiя рiзнома- нiтних промо-акцiй тощо.

Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.

Репозитарії

Схожі ресурси