Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти»
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Мультиверсум. Філософський альманах |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71782 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» / Ю.Ю. Завгородній // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. — К., 2008. — Вип. 67. — С. 34-47. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71782 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-717822014-12-11T03:01:43Z Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» Завгородній, Ю.Ю. 2008 Article Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» / Ю.Ю. Завгородній // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. — К., 2008. — Вип. 67. — С. 34-47. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2078-8142 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71782 uk Мультиверсум. Філософський альманах Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Завгородній, Ю.Ю. |
| spellingShingle |
Завгородній, Ю.Ю. Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» Мультиверсум. Філософський альманах |
| author_facet |
Завгородній, Ю.Ю. |
| author_sort |
Завгородній, Ю.Ю. |
| title |
Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» |
| title_short |
Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» |
| title_full |
Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» |
| title_fullStr |
Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» |
| title_full_unstemmed |
Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» |
| title_sort |
історико-філософський аналіз «бгаґавадґіти» |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71782 |
| citation_txt |
Історико-філософський аналіз «Бгаґавадґіти» / Ю.Ю. Завгородній // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. — К., 2008. — Вип. 67. — С. 34-47. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Мультиверсум. Філософський альманах |
| work_keys_str_mv |
AT zavgorodníjûû ístorikofílosofsʹkijanalízbgagavadgíti |
| first_indexed |
2025-07-05T20:39:34Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:39:34Z |
| _version_ |
1836840884317978624 |
| fulltext |
__________________________________________________________________________________
Ю.Ю. Завгородній,
кандидат філософських наук,
Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ «БГАҐАВАДҐІТИ»
«Бгаґавадґіта» («Пісня Господа», входить до складу VI книги давньоіндійського епосу
«Магабгарата»), вона ж «Ґіта» – не тільки один із найшановніших текстів індійської культури.
Вона надзвичайно популярна за межами Індії, точкою відліку чого вважається переклад «Ґіти»
англійською мовою, здійснений Ч. Уілкінсом у 1785 р. Її текст став об’єктом вивчення не
тільки багатьох поколінь дослідників і перекладачів, а й настільною книгою мільйонів людей
по всьому світу. Станом на 1999 р. «Ґіта» була «перекладена більш ніж тридцятьма мовами і
витримала понад тисячу видань» [11, 215]. Таке визнання «Бгаґавадґіти» може пояснити
Абсолютний (Божественний) характер її походження, який, власне, і задав діалогічність,
відкритість, універсальність та актуальність смислів «Ґіти».
Як зауважив С.Д. Серебряний, «інтерпретування її навряд чи коли-небудь зможе бути
завершеним» [10, 163]. Отже, і наша спроба розуміння «Ґіти» служить підтвердженням тези,
що «поема таїть у собі ще чимало можливостей для нових (іновірних, інокультурних)
інтерпретацій і чимало можливостей для міжкультурних діалогів» [10, 184].
«Бгаґавадґіту» ми пропонуємо розглядати в контексті традиції індуїзму (переважно
вайшнавізму), згідно з якою «Ґіта» містить Абсолютне знання, розповідає про теофанію,
формує нове бачення світу, і тому виступає одним із найавторитетніших текстів. На високий
статус «Ґіти» для індуїстської традиції неодноразово вказували відомі дослідники, наприклад,
Моріс Вінтерніц. Він звернув увагу на той факт, що повна назва твору – «Бгаґавадґіта-
упанішада» перекладається як «таємниче вчення, яке було дане Величним» [20, 408]. Вживання
ж у повній назві «Ґіти» слова «упанішада» нагадує про шруті, або ж ведичний корпус текстів,
як найархаїчніший, найавторитетніший та трансцендентний за своєю природою. Луї Рену
вказує на те, що «Ґіта» «набула значення індуїстського Євангелія» [8, 25]. Сарвепаллі
Радгакрішнан називав «Ґіту» «найзначущим твором в історії розвитку індійської думки» [7,
443].
Високий статус «Бгаґавадґіта» набула завдяки тому, що більшість її шлок (570 з 700) –
слова Господа (Крішни), які переказує ясновидющий мудрець Санджая. І саме те, що більшість
слів у «Ґіті» належить Крішні, не дає можливості вважати її філософським твором (Якщо
філософія, це – любов до мудрості, але не сама мудрість, і знання – людське, а не Божественне,
то виклад Крішни – це витоки мудрості, трансцендентне, Божественне знання, Одкровення.),
незважаючи на властиву цій давньоіндійській пам’ятці концептуальну насиченість. Проте дає
можливість віднести «Ґіту» до містичних текстів.
І ось такий, незвичний за своєю природою, текст стає надзвичайно затребуваним в
індійській культурі. Своє застосування він знаходить у широкому діапазоні: від релігії і
літератури до філософських вчень. Починаючи з Шанкари (бл. VIII–IX ст.), видатний
індуїстський філософ та гуру шиваїзму, засновник школи адвайта-веданти («недвоїстої»
веданти), пише «Бгаґавадґіта-бгаш’ю», коментар до «Бгаґавадґіти», який тривалий час вважався
«головним авторитетом в екзегетиці Ґіти» [1, 119]. Після «Бгаґавадґіта-бгаш’ї» Шанкари писати
коментар до «Ґіти» стане мабуть чи не ознакою гарного тону для впливових індуїстських
мислителів від середньовіччя до наших днів включно. Васуґупта, Анандавардгана, Бгаскара,
Абгінаваґупта, Ямуначар’я, Рамануджа, Мадгва, Валлабга, Мудгусудана Сарасваті, Бал
Ґанґадгар Тілак, Могандас Карамчанд Ґанді, Ауробіндо Ґгош, Свамі Бгактіведанта Прабґупада
– ось далеко не повний перелік тих, хто залишив після себе коментар до «Ґіти» [1, 127–130; 16].
Поряд із упанішадами та «Брагма-сутрами» Бадараяни (бл. V – бл. ІІ ст. до н. є.), «Ґіта»
стає складовою прастханатраї («потрійного канону») веданти [18, 2], а відтак одним із базових
2
текстів цієї впливової ортодоксальної даршани в індійській філософії. Цитати з «Ґіти»,
понятійно-термінологічний ряд, прямі та опосередковані її ідейні впливи будуть зустрічатися у
творах не тільки представників веданти, а й бгакті – потужного соціального, релігійно-
філософського та містичного руху середньовічної Індії. У свою чергу, вайшнавські підшколи
веданти, насамперед, вішишта-адвайта, двайта-адвайта, двайта і шуддга-адвайта, істотно
сприяли формуванню філософських засад бгакті. Більше того. Перелічені підшколи визнаються
бгактами за свої, тим часом як їхні засновники вважаються авторитетними віровчителями та
святими-бгактами [16, 83–89, 202–205; 9, 44–63; 3, 109–111].
Говорячи ж про бгакті в історії індійської релігійно-філософської думки, зокрема, про
його вайшнавський варіант (особливо північно-індійський), ми стикаємось з новим типом
раціональності [21], появу якого уявити без «Бгаґавадґіти» неможливо. «Ґіта» виявилась
своєрідним трансцендентним посланням-вченням, яке містило більшість головних
доктринальних положень майбутнього потужного руху бгакті.
Ретельний текстологічний аналіз «Ґіти» стає важливим і необхідним не тільки з огляду на
самодастатню значущість такого дослідження, а й з урахуванням контексту історико-
філософської ретроспективи і перспективи. Аналізуючи «Ґіту», ми будемо звертати увагу на те,
яким чином у словах Крішни «безмежна мудрість» втілюється у слова як на ідейному
(філософемному) рівні тверджень і висловлювань, так і на рівні вживання понятійно-
термінологічного ряду. І філософеми, і поняття розглядатимуться у діахронії, враховуючи
попередні до «Ґіти» та наступні після неї смислові історико-філософські контексти.
Здійснюючи дослідження понятійно-термінологічного ряду, ми звертались як до
оригінального тексту «Ґіти», так і до її наукових перекладів, середньовічних і сучасних
індуїстських коментарів, відомих нам довідкових видань з індійської філософії та санскриту [1;
2; 4; 12; 13; 14; 15; 17; 20].
Перевага надавалась тим санскритським поняттям (термінам), які у «Ґіті» вживаються в
контексті, близькому до філософського, і містять філософськи значущу семантику. При
перекладі виокремлених нами слів використовувались значення, контекстуально найбільш
близькі змісту «Ґіти». Коли було доречно, ми відзначали не окремі поняття, а фрази (ключові
вирази), які було виділено відомими індійськими коментаторами «Ґіти». До останніх ми також
звертались, коли у довідковій науковій літературі було відсутнє необхідне, на наш погляд,
поняття чи його значення. У кожному такому випадку було згадане імя коментатора. Ми
намагались вказувати основу чи корінь санскритських слів, називний відмінок однини чи
множини.
Такий підхід до вивчення архаїчного тексту, яким є «Ґіта», як нам видається, дає
можливість не тільки звернути увагу на його внутрішню смислову структуру, а й краще
зрозуміти процес становлення філософського знання в Індії.
Понятійно-термінологічний ряд «Бгаґавадґіти»
(Розділ I–II) [22]
Розділ І.
Шлока 1. Dharma-kщetra – поле справедливості, праведності. Dharma – традиція, закон,
обов’язок; kщetra – поле, земельна ділянка, місце паломництва, сакральне місце.
Шлока 2. вcаrya – духовний учитель.
Шлока 3. вcаrya; чiщya – учень.
Шлока 14. Divya – божественний.
Шлока 15. Bhгma-karmа – дивні подвиги.
Шлока 19. Hзdayаni – серця.
Шлока 26. вcаryаю – учителя.
Шлока 29. шarгra – тіло.
Шлока 30. Manas – розум, розсудок; nimitta – мета, причина, знак.
Шлока 31. шreyas – корисний, благо; sukha – радість, щастя.
Шлока 32. Bhoga (2) [23] – користь, зиск, задоволення, насолода; sukha.
3
Шлока 33. Prахa – життя; аcаrya.
Шлока 35. Triloka – три світи.
Шлока 36. Pаpa – гріх, порок; sukha.
Шлока 37. Lobha – жадібність, пожадливість; cetas – серце; doщa – порок, гріх, вина, зло.
Шлока 38. Pаpa; doщa.
Шлока 39. Kula-dharma – традиції, закони роду; sanаtana – вічний, одвічний; dharma; adharma
– беззаконня.
Шлока 40. Adharma.
Шлока 41. Piхуa – підношення; kriyа – дія, підношення, жертвоприношення.
Шлока 42. Doщa; jаti-dharma – традиції, закони сім’ї; kula-dharma.
Шлока 43. Kula-dharma; manuщya – людина; naraka – пекло.
Шлока 44. Mahat-pаpa – великий гріх; rаjya-sukha-lobhena – спонукуваний жадібністю до
царського життя (Прабгупада).
Шлока 46. Mаnasaю – думки.
Розділ ІІ.
Шлока 2. Anаrya – ниця, підла людина; karaхa – причина.
Шлока 3. Hзdaya – серце.
Шлока 4. Pеjа-arhau – ті, кому варто вклонятися (Прабгупада).
Шлока 5. Gurе (2) – учитель, наставник, mahа-anubhаvаn – великі душі (Прабгупада); чreyas
– корисний; благо, loka – світ, план чи сфера існування, всесвіт; kаma – бажання; bhoga –
користь, зиск, задоволення, насолода.
Шлока 7. Svabhаva – характер; dharma – традиція, закон, обов’язок; cetas – серце; чiщya –
учень.
Шлока 8. Indriya – орган почуттів, почуття; зddhi – щастя, успіх, процвітання.
Шлока 11. Paхуita – учений, пандит.
Шлока 13. Deha – фізічне тіло, особа; deha-antara – перенесення тіла (Прабгупада); prаpti –
досягнення; dhгra – стійкий, розсудливий.
Шлока 14. Mаtrа-sparчаю – чуттєве сприйняття тіла (Прабгупада); sukha – радість,
задоволення, щастя; duюkha – cтраждання, біль, горе; anitya – непостійний, мінливий.
Шлока 15. Purещa (2) – індивідуальна душа, людина; duюkha; sukha; dhгra; amзtatvаya – для
безсмертя.
Шлока 16. Asat – неіснуюче, несуще; bhаva – стійкість (Прабгупада); аbhava – змінність
(Прабгупада); sataю – вічне (Прабгупада); dзщсa – побачений, сприйнятий; сприйняття; anta –
висновок; tattva – істина, дійсність.
Шлока 17. Avyaya – вічний, неминущий.
Шлока 18. Deha; nitya – постійний, вічний; чarгra – тіло; anачina – те, що не підлягає
руйнуванню, навіть після загибелі тіла (Шанкара); aprameya – невимірний.
Шлока 20. Aja – ненарождений; nitya; чачvata – вічний; purахa – одвічний; чarгra.
Шлока 21. Avinачina – незруйновний (Прабгупада); nitya; avyaya; purещa.
Шлока 22. Nara – людина; чarгrахi – тіла; deha.
Шлока 23. Pаvaka – вогонь; apa – вода; mаruta – вітер, повітря.
Шлока 24. Nitya; sarva-gata – всюдисущий; sthахu – непорушний, непохитний, непохитний
як атом чи Шива (Шанкара), той, хто є атомом і перебуває в спокої на основі всепроникливого
Брагмана (Мадгва, Рагхавендра); acala – нерухома; sanаtana – вічний, одвічний.
Шлока 25. Avyakta – непроявлений; acintya – незбагненний; avikаri – незмінний.
Шлока 26. Nitya-jаta – завжди народжується (Прабгупада); nitya.
Шлока 27. Jаti – народження; dhruva (2) – постійний; mзtyu – смерть; mзta – померлий,
мертвий; janma – народження.
Шлока 28. Avyakta-аdгni – спочатку непроявлений (Прабгупада), те, що не сприймалось
перед своїм народженням (Шанкара, Рамануджа), те, що виникло з майї (Шрідгара); bhеtаni –
все, що створене (Прабгупада); vyakta – проявлений; avyakta-nidhanаni – те, що невидиме післе
смерті (Шанкара, Рамануджа), те, що звільнюється від майї (Шрідгара).
4
Шлока 29. Veda – знання, або ж Веда.
Шлока 30. Deha (2); nitya; bhеtаni – живі істоти (які народжені) (Прабгупада).
Шлока 31. Sva-dharma – власна дгарма; dharma; чreyas; kщatriya – представник другої
головної касти, кшатрій.
Шлока 32. Svarga – небо; sukhin – щасливий; kщatriya.
Шлока 33. Dharma; sva-dharma; pаpa – гріх, порок.
Шлока 34. Bhеtani – усі люди (Прабгупада); avyaya; maraхa – смерть.
Шлока 35. Lаghava – відсутність позитивної якості.
Шлока 36. Sаmarthya – здібність; duюkha-tara – більш хворобливо (Прабгупада).
Шлока 37. Svarga; mahг – земля (світ).
Шлока 38. Sukha; duюkha; lаbha-alаbha – втрата-виграш (Прабгупада); jaya-ajaya – перемога-
поразка (Прабгупада); pаpa.
Шлока 39. Saхkhyа – знання; buddhi (2) – інтелект; yoga – зусилля [24]; karma-bandha – пути
кармічних наслідків (Прабгупада).
Шлока 40. Dharma.
Шлока 41. Vyavasаy-аtmikа – той, хто з рішучою думкою буде долати океан сансари (цикл
народжень і смертей) за допомогою відданості Ішварі (Шрідгара), той, хто знає Параматмана і
приносить усі дії, здійснені відповідно до настанов Вед цьому Параматману, і з рішучістю, що
він таким чином досягне мокши (Рамануджа), досконала істина, встановлена канонами шастр, а
також та, яка належить Ішварі (Раґгавендра); buddhi (2); ananta – безмежний; avyavasаyinа – ті,
чиї дії, позбавлені відданого служіння і сповнені бажаннями (Раґгавендра), ті, хто не володіє
свідомістю Крішни (Прабгупада).
Шлока 42. Veda-vаda-ratаю – так звані послідовники «Вед» (Прабгупада); puщpitа – ті, хто
говорить про квітку як про самі небеса, як про Бгаґавана (Мадгва, Раґгавендра).
Шлока 43. Kаma-аtmаnaю – Той, хто бажає задоволення почуттів (Прабгупада); svarga-parаю
– той, хто має на меті досягнути райських планет (Прабгупада); janma-karma-phala-pradаm – той,
хто має у наслідок гарне народження та інші матеріальні переваги (Прабгупада); kriyа – дія,
підношення, жертвоприношення; bhoga; aiчvarya – влада, богатство; gati – шлях, результат.
Шлока 44. Bhoga; aiчvarya; vyavasаy-аtmikа; buddhi; samаdhau – перебування всередині свого
«Я», глибоке зосередження, цілісність, у контролюючому розумі (умі) (Прабгупада), у
внутрішній свідомості чи розумі (умі) (Шанкара, Рамануджа), у йогічному трансовому стані
(Шрідгара), щодо роздумів про Ішвару (Мадгва), заглибився у Бгаґавана (Раґгавендра).
Шлока 45. Trai-guхya-viщayа – той, хто має відношення до трьох ґун матеріальної природи
по суті (Прабгупада), «Веди» виклали сварупу (природу) сансари (пракриті чи всесвіту)
(Шанкара), «Веди» описують небеса тощо (Раґгавендра); vedаю – Веди; nistrai-guхyaю –
непідвладний впливу трьох ґун матеріальної природи (Прабгупада), той, хто непідвладний дії
трьох ґун (Раґгавендра); bhаva; nirdvandva – вільний від двоїстості (Прабгупада; Куппусвами);
nitya-sattva-sthaю – вічно мужній (Шрідгара), завжди погружений у чисту саттва ґуну (Шанкара,
Рамануджа), той, хто завжди медитує на Гарі (Раґгавендра), у стані чистого духовного
існування (Прабгупада); niryoga-kщemaю – досягнення того, що ніхто немає, є йоґою (Шанкара,
Рамануджа, Шрідгара, Раґгавендра), вільний від думок про придбання і збереження
(Прабгупада); аtmavаn [25] – той, хто пізнав своє «Я», свою Самість (Рамануджа), той, хто
вірить, що тільки Гарі (Вішну) – Господь (Раґгавендра), той, хто утвердився у своєму «Я»
(Прабгупада).
Шлока 46. Vedаю; brаhmaхa – людина, яка досягла такого інтелектуального і духовного
стану, який дає змогу їй осягнути природу Вищої Реальності (Брагмана), представник варни
брагманів; vijаnata – знаючий Брагмана тому; що вивчає шастри і повчання вчителя
(Раґгавендра), той, хто володіє повним знанням (Прабгупада).
Шлока 47. Karman (2); phala – плід, результат; karma-phala – результат діяльності; hetu –
причина.
5
Шлока 48. Yoga-sthaю – з карма-йоґою, тобто той, хто досягнув джняни (знання атмана)
(Раґгавендра); урівноважений (Прабгупада); karmахi; saхga – прив’язаність (Прабгупада); siddhi-
asiddhi – успіх-поразка, вдача-невдача; samatva – самовладання; yoga.
Шлока 49. Avara – огидний, вульгарний; karman; buddhi-yoga – буддгі-йоґа; завдяки силі
свідомості Крішни (Прабгупада); buddhi; phala-hetavaю kзpanаю – тих, хто надає перевагу
бажанням, замість злиття з Ішварою, очікує морок (Раґгавендра).
Шлока 50. Buddhi-yuktaю – ті, хто має знання про Бгаґавана (Раґгавендра), той, хто
втягнутий у віддане служіння (Прабгупада); yogаya – опанувати йоґою розумової рівноваги
(Шанкара), досягнути нішкама-карма-йоґи (йоґи безкорисливих діянь – Ю. З.), яка веде до
осягнення знання (Раґгавендра), заради відданого служіння (Прабгупада); yoga – йоґа;
свідомість Крішни (Прабгупада); karmasu kauчala§ – найкраща з карм (діянь) (Раґгавендра).
Шлока 51. Karman; buddhi-yuktаю – ті, хто досягають вищого знання (paramarthatatva j¤аna)
(Шанкара); phala; janma-bandha-vinirmuktаю – як дживанмукті – ті, хто досягли звільнення, живучи
у цьому світі (Шанкара).
Шлока 52. Moha – заблудження, ілюзія; buddhi; nirveda – байдужість.
Шлока 53. шruti – «почуте», священний корпус ведичних текстів; niчcala – непорушний,
незмінний; без звернення до негативного обмірковування (Шанкара); samаdhau – у Параматмані
(Шанкара), у трансцендентальній свідомості або ж у свідомості Крішни (Прабгупада); buddhi –
antaюkarana§, є внутрішня свідомість (Шанкара), інтелект (Рамануджа); yoga – джняна-йоґа
(Рамануджа), самоусвідомлення (Прабгупада).
Шлока 54. Sthita-praj¤a – той, хто володіє знанням, що він – Брагман (Шанкара), той, хто
твердо перебуває у свідомості Крішни (Прабгупада); bhаща – мова; samаdhi.
Шлока 55. Kаmаю – бажання; manas – розум (ум), розсудок, «внутрішній орган» свідомості;
аtmani – тільки у сварупі атмана, який осягається у самому собі (Шанкара, Рамануджа, Мадгва),
у блаженстві власної сутності (Шрідгара), у чистому стані душі (Прабгупада), аtmanа – розумом
(умом) (Рамануджа), милістю Параматмана (Мадгва, Раґгавендра), очищеним розумом (умом)
(Прабгупада); sthita-praj¤aю – той, хто перебуває у трансцендентальності (Прабгупада).
Шлока 56. Duюkha; manas; sukheщu vigata-spзha – незацікавлений у задоволеннях (Шанкара,
Прабгупада); rаga – жадібність, прив’язаність; bhaya – cтрах; krodha – гнів; muni – мудрець-
мовчальник, який осягнув знання атмана (Рамануджа).
Шлока 57. Anabhisnehaю – позбавлений бажання (Шанкара), відсторонена людина
(Рамануджа), без прив’язаності (Прабгупада); чubha – добро; aчubha – зло; praj¤а – досконале
знання (Прабгупада).
Шлока 58. Aхgаnг – члени тіла; indriyахг; indriya-arthаю – об’єкти почуттів; praj¤а – свідомість
(Прабгупада).
Шлока 59. Viщay – об’єкти почуттів; nirаhаrasya – обмеженостями (Прабгупада), той, хто
перебуває у стані серйозного каяття (Шанкара); dehinaю; rasa (2) – ототожнюється з
пристрасним ментальним бажанням (Шанкара), відчуття насолоди (Прабгупада); para§ – як
параматман (Шанкара), сутність атмана, відмінна від об’єктів почуттів, яка є блаженством або
ж щастям (Рамануджа), більш високі речі (Прабгупада); dзщсvа – той, хто має розуміння
(Шанкара), випробовуючи (Прабгупада).
Шлока 60. Puruщa; indriyахг; manas.
Шлока 61. Samyamya – тримаючи під контролем (Прабгупада); para; indriyахг; praj¤а.
Шлока 62. Dhyаyata – споглядаючи (Прабгупада); viщayаn; kаma (2); krodha.
Шлока 63. Krodha; sa§moha (2) – заціпеніння; бажання здійснити гріховні дії (Мадгва,
Раґгавендра); smзti (2) – пам’ять; (vi)bhrama – хибний погляд, ілюзія; buddhi (2); praхaчyati –
ставати нездатним досягнути життєвої мети (Шанкара), втягується у сансару (Рамануджа),
досягає нараки (пекла) (Мадга, Раґгавендра).
Шлока 64. Rаga; dveщa – неприязність; vimuktаю – звільнені; viщayаю; indriyахг; аtman (2);
prasаda – милість Господа.
Шлока 65. Prasаda; duюkha; prasanna-cetasaю – той, хто має чистий розум (ум) (Шанкара),
той, хто має розум, звільнений від зла, ворожого сприйняттю атмана (Рамануджа); buddhi.
6
Шлока 66. Buddhi – знання атмана, знання, вільне від пракриті (Рамануджа),
трансцендентальний розум (Прабгупада); auktasya (2) – той, хто не має спокійного розуму
(Шанкара), той, хто намагається підкорити почуття без зосередження свого розуму на Бгаґавані
(Рамануджа), той, хто позбавлений (не пов’язаний) свідомості Крішни (Прабгупада); bhаvanа –
задоволення у знанні атмана (Шанкара), знання природи (сутності) атмана завдяки
внутрішньому самодослідженню (Рамануджа), розум (ум), утверджений у щасті (Прабгупада);
abhаvayataю – той, хто не усвідомлює природу (сутність) атмана завдяки самоаналізу
(Рамануджа), той, хто не утверджений (Прабхупада); чаnti – мир; sukha.
Шлока 67. Indriyахг; manas; praj¤а; vayu – вітер.
Шлока 68. Indriyахг; indriya-artebhyаю; praj¤а.
Шлока 69. Sa§yamг – йоґін, що підкорив почуття (Шанкара), самоконтролюючий
(Прабгупада); bhеtаni; muni – просвітлена людина, мудрець.
Шлока 70. вpa; kаmаю; чаnti; kаma-kаmi – той, хто прагне бажань.
Шлока 71. Kаmаю; nirmamaю – той, хто не думає, що це його тіло (Шанкара), без почуття
власності (Прабгупада); nirahaхkаraю – той, хто не пишається, що він перебуває у роздумах про
Брагмана, хто не думає про інших, що вони не такі (Шанкара), хто не думає про тіло, як про
атман (Рамануджа), без хибного я (Прабгупада); чаnti – мокша або ж природа (сварупа)
Брагмана (Шанкара), досконалий світ (Прабгупада).
Шлока 72. Brаhmг-sthitiю – бути природою (сварупа) Брагмана (Шанкара); prаpya –
досягаючи (Прабгупада); anta-kale – у кінці життя (Прабгупада); brahma-nirvахam – мокша
(Шанкара), Брагман – втілення блаженства (Рамануджа).
Імена Крішни:
Розділ І.
Шлока 14. Mаdhava – Весняний / Чоловік Лакшмі
Шлока 15. Hзщгkeчa – Володарь почуттів.
Шлока 20. Hзщгkeчa.
Шлока 21. Acyuta – Непохитний / Вічний.
Шлока 24. Hзщгkeчa.
Шлока 28. Kзщхa – Чорний
Шлока 30. Keчava – Довговолосий / Пишноволосий / Кучерявий.
Шлока 31. Kзщхa.
Шлока 32. Govinda – Головний пастух.
Шлока 34. Madhusеdana – Переможець демона Мадгу.
Шлока 35. Janаrdana – Захисник усіх живих істот.
Шлока 36. Mаdhava.
Шлока 38. Janаrdana.
Шлока 40. Kзщхa; Vаrщхeya – Мужній.
Шлока 43. Janаrdana.
Розділ ІІ.
Шлока 1. Madhusеdana.
Шлока 2. шrг Bhagavаn – Володарь благ.
Шлока 4. Madhusеdana.
Шлока 9. Hзщгkeчa, Govinda.
Шлока 10. Hзщгkeчa.
Шлока 11. шrг Bhagavаn.
Шлока 54. Keчava.
Шлока 55. шrг Bhagavаn.
Звернення до змісту перших двох розділів «Ґіти» дало можливість виділити понад 100
понять (термінів), уживаних у тексті, які входять у тезаурус індійської філософії [15].
Найчастіше вживались такі поняття: Розділ I. dharma – 7 разів; sukha – 4; аcаrya – 4. Розділ II.
7
buddhi – 14, karma – 9, indriya –9 , kаma – 8, yoga – 8, nitya – 8, praj¤а – 7, sukha – 6, duюkha – 6,
dharma – 6, аtman – 5, manas . – 4.
Аналіз двох розділів, хоча й не дає підстав для остаточних висновків про існування
внутрішньої закономірності «Ґіти», можливої рекурентної теми тексту, проте дає можливість
побачити тенденцію появи ключових понять.
Якщо ж врахувати, що авторство переважної кількості понять «Ґіти» належить Крішні, то
спосіб викладу давньоіндійського одкровення, з метафізичної точки зору, постає надзвичайно
насиченим. Мова Бога рясніє трансцендентними реаліями, які пояснюються у логіко-
дискурсивний спосіб. Крішна, немов би демонструє свою метафізичну «обізнаність», постає в
іпостасі метафізика, вказує на важливість і необхідність релігійно-філософського знання для
людини. Тим самим Він задає параметри майбутнього філософського дискурсу, виступаючи
його зачинателем і взірцем. Виявляється, що для того, щоб сприйняти (осягнути) позачасову
істину, необхідно сполучити раціональне осмислення з йоґічним або ж екстатичним досвідом.
Як випливає з перекладів і коментарів понятійно-термінологічного ряду перших двох розділів
«Ґіти», представники школи веданти намагались як трансцендентий досвід Крішни, явлений у
«Ґіті», так і свій йоґічний з’ясувати і пояснити раціонально-логічно (наприклад, розділ ІІ.,
шлока 50: «yogаya – опанувати йоґою розумової рівноваги» (Шанкара); шлока 66: «auktasya –
той, хто не має спокійного розуму» (Шанкара)). У той час, як бгакти і вайшнави надавали
перевагу власному екстатичному досвіду не тільки, коли осягали природу Крішни, а й коли
намагались коментувати вчення Крішни, викладене ним у «Ґіті» (наприклад, розділ ІІ, шлока
50: «заради відданого служіння (Прабгупада)»; шлока 66: «auktasya – той, хто позбавлений (не
пов’язан) свідомості Крішни» (Прабгупада)). При цьому переклад і тлумачення окремих місць
«Ґіти» представниками різних шкіл (підшкіл) веданти і бгакті могли як збігатися, так і
віддалятися, набуваючи ледь не протилежних значень.
Імовірно, що ті чи інші власні імена Абсолюта вживаються у тексті не випадково, а
передбачають певні конотації. Наприклад, вони повинні налаштовути читача на спогад
відповідного міфологічного сюжету.
Якщо ж говорити про переклад вказаних понять з санскриту, то звернення до
дослідницької літератури, а особливо – до коментаторської показало наявність не тільки
значних смислових різночитань, а й концептуальні відмінності. Тому, як нам видається, при
перекладі ключових понять «Ґіти» було б доцільно наводити не тільки узятий контекстуально
знеособлений варіант словника, довідкового чи енциклопедичного видання, а й фрагменти
відповідних коментарів. У саміх же довідкових виданням словникову статтю того чи іншого
поняття бажано супроводжувати прикладами цитат з відповідних індійських філософських
текстів.
Наприкінці зауважимо, що наше дослідження має попередній характер. Для того, щоб
спостереження і проміжні висновки набули підтвердження, необхідно продовжити аналіз
тексту «Бгаґавадґіти» разом із залученям коментарів «Ґіти».
ЛІТЕРАТУРА
1. Бхагавадгита. – М., 1999.
2. Бхагавадгита как она есть. – Вильнюс, 1990.
3. Бхакти Ракшака Шридхара Дева Госвами. Шри Гуру и его милость. – СПб., 1994.
4. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь. – М., 1996.
5. Касавин И. Т. Рациональность // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991.
6. Назарчук А.В. Понятие рациональности в философии К.-О. Апеля // Вестник
Московского университета. – 2003. – № 3. – Сер. 7. Философия.
7. Радхакришнан С. Индийская философия. – М., 1993. – Т. 1.
8. Рену Л. Индуизм. – М., 2006.
9. Сазанова Н.М. Образ бхакта в «Житиях 84 вишнуитов» // На семи языках Индостана.
Памяти А.С. Сухочева. – М., 2002.
8
10. Серебряный С.Д. Многозначное откровение “Бхагавадгиты” // Древо индуизма. – М.,
1999.
11. Чампават Н. Бхагавадгита // Великие мыслители Востока. Выдающиеся мыслители,
философские и религиозные произведения Китая, Индии, Японии, Кореи, исламского
мира. – М., 1999.
12. Шримад Бхагвад Гита. Йатхартх Гита. – Мумбай, 2004.
13. Шримад Бхагавадгита. Великое сокровище сладчайшего Абсолюта. – Навадвип, 2004.
14. Bhagavat Gгtа (With Sanskrit Text, English Transliteration, General Meaning of Each Verse
and Commentary in English containing essence of the Sanskrit Commentaries of шrг шaпkara,
шrг Rаmаnujаcаrya, шrг Madhvаcаrya, шrг шrгdhara and шrг Rаghavendra Swаmг). – Varanasi,
2005.
15. Grimes J. A Сoncise Dictionary of Indian Philosophy: Sanskrit Terms Defined in English. –
Albany, 1996.
16. Islam, Md. Sirajul. Sufism and Bhakti: a Comparative Study. – Washington, 2004.
17. Madhusеdana Sarasvati. Bhagavat Gгtа with the annotation Gеуhаrtha-Dгpikа. – Calсutta, 2000.
18. Modern Indian Interpreters of the Bhagavadgita. – Albany, 1986.
19. Monier-Williams M. A Sanskrit-English Dictionary. – Delhi, 1995.
20. Winternitz M. A History of Indian Literature. – Delhi, 1996. – Vol. I.
21. Говорячи про раціональність, ми беремо до уваги, що «у цілому ряді учень
раціональність фактично збігається зі сферою природної упорядкованості
(неогегельянство, критичний реалізм) або ж із концептуально-дискурсивним розумінням
світу, тобто зі сферою розумного (неокантіанство, герменевтика, структуралізм,
екзистенціалізм)» [5, 261], а також може розумітись «як здатність людини до
обґрунтування і самостійного конституювання змісту своєї свідомості» (Апель) [6, 53].
Що ж до типів раціональностей, то ми поділяємо думку про «багатоманіття типів
раціональності» [5, 261], що «існує велика кількість типів раціональності, в межах
кожної з яких задається власна система перспектив і координат» [6, 53].
22. Ми не виключаємо наявність у запропонованій вибірці пропусків і різночитань. Проте
припускаємо, що їхня «питома вага» істотно не вплине на здобуті нами висновки та
спостереження.
23. Цифра позначає, що поняття (термін) у шлоці зустрічається двічі.
24. Перший випадок вживання поняття yoga у «Бгаґавадґіті».
25. Перший випадок безпосереднього вживання поняття аtman у «Бгаґавадґіті» у контексті,
характерному для тексту в цілому.
|