Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур
На матеріалі перекладів спадщини українського поета розглянуто міжнародний аспект поезії та прози Кобзаря й висвітлення цієї проблеми академіком О. Білецьким. Шевченкознавчі праці О. Білецького займають важливе місце в компаративних пошуках ученого, виробленні методики вивчення матеріалу. Подібні до...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Слов’янський світ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71787 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур / Г.І. Шевченко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 31-62. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71787 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-717872014-12-11T03:01:49Z Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур Шевченко, Г.І. З історії славістики На матеріалі перекладів спадщини українського поета розглянуто міжнародний аспект поезії та прози Кобзаря й висвітлення цієї проблеми академіком О. Білецьким. Шевченкознавчі праці О. Білецького займають важливе місце в компаративних пошуках ученого, виробленні методики вивчення матеріалу. Подібні дослідження творів Т. Шевченка відкривають прямий шлях до вивчення спільних закономірностей розвитку слов’янських літератур. На материале переводов наследия украинского поэта рассматривается международный аспект поэзии и прозы Кобзаря и освещение этой проблемы академиком А. Белецким. Шевченковедческие работы А. Белецкого занимают важное место в компаративистических исканиях учёного, создании методики исследования материала. Подобные исследования произведений Т. Шевченка открывают прямой путь к изучению более общих закономерностей развития славянских литератур. International aspect of the poetry and the prose of Kobzar and highlighting of this very problem by academician O. Beletskiy is studied on the material of translations of Ukrainian’s poet literary heritage. Research works made by O. Beletskiy take a dominant role in the compare academic research work, and developed methodology of the material study. Such investigations of Shevchenko’s works are the basis for the study of more common conformity to the development of Slavonic literature. 2012 Article Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур / Г.І. Шевченко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 31-62. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71787 [82.091:81’255.4(=16)]821.161.2 Шевченко uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії славістики З історії славістики |
| spellingShingle |
З історії славістики З історії славістики Шевченко, Г.І. Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур Слов’янський світ |
| description |
На матеріалі перекладів спадщини українського поета розглянуто міжнародний аспект поезії та прози Кобзаря й висвітлення цієї проблеми академіком О. Білецьким. Шевченкознавчі праці О. Білецького займають важливе місце в компаративних пошуках ученого, виробленні методики вивчення матеріалу. Подібні дослідження творів Т. Шевченка відкривають прямий шлях до вивчення спільних закономірностей розвитку слов’янських літератур. |
| format |
Article |
| author |
Шевченко, Г.І. |
| author_facet |
Шевченко, Г.І. |
| author_sort |
Шевченко, Г.І. |
| title |
Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур |
| title_short |
Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур |
| title_full |
Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур |
| title_fullStr |
Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур |
| title_full_unstemmed |
Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур |
| title_sort |
олександр білецький про літературну спадщину араса шевченка в контексті слов’янських літератур |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
З історії славістики |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71787 |
| citation_txt |
Олександр Білецький про літературну спадщину араса Шевченка в контексті слов’янських літератур / Г.І. Шевченко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 31-62. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT ševčenkogí oleksandrbílecʹkijprolíteraturnuspadŝinuarasaševčenkavkontekstíslovânsʹkihlíteratur |
| first_indexed |
2025-07-05T20:39:45Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:39:45Z |
| _version_ |
1836840896261259264 |
| fulltext |
31
УДК [82.091:81’255.4(=16)]821.161.2 Шевченко
Г. І. Шевченко
ОЛЕКСАНДР БІЛЕЦЬКИЙ
ПРО ЛІТЕРАТУРНУ СПАДЩИНУ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В КОНТЕКСТІ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ ЛІТЕРАТУР
На матеріалі перекладів спадщини українського поета розгляну-
то міжнародний аспект поезії та прози Кобзаря й висвітлення цієї
проблеми академіком О. Білецьким. Шевченкознавчі праці О. Бі-
лецького займають важливе місце в компаративних пошуках учено-
го, виробленні методики вивчення матеріалу. Подібні дослідження
творів Т. Шевченка відкривають прямий шлях до вивчення спіль-
них закономірностей розвитку слов’янських літератур.
Ключові слова: переклад, рецепція, Шевченкознавство, впливи,
порівняльний метод.
International aspect of the poetry and the prose of Kobzar and high-
lighting of this very problem by academician O. Beletskiy is studied on
the material of translations of ukrainian’s poet literary heritage. Research
works made by O. Beletskiy take a dominant role in the compare aca-
demic research work, and developed methodology of the material study.
Such investigations of Shevchenko’s works are the basis for the study of
more common conformity to the development of Slavonic literature.
Keywords: translation, reception, T. Shevchenko studies, infl uences,
comparative, method.
Важливою ділянкою в наукових розвідках О. Білецького
було вивчення творчості класиків української літератури, го-
ловним чином, Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левиць-
кого, Лесі Українки, І. Франка. Різноманітні праці вченого,
присвячені митцям українського слова: «Тарас Шевченко»
(1939), «Шевченко і західноєвропейські літератури» (1939),
«Леся Українка і російська література кінця ХІХ – поч. ХХ ст.»
http://www.etnolog.org.ua
32
(1948), «Російська проза Т. Шевченка» (1948), «Панас Мирний»
(1951), «Шевченко і слов’янство» (1952), «Іван Семенович Ле-
вицький (Нечуй)» (1956), «Поезія Івана Франка» (1958), – від-
значалися глибоким проникненням у матеріал, конкретністю
спостережень. Актуальними залишаються вони й нині.
У галузі шевченкознавства О. Білецьким було проведе-
не глибоке дослідження перекладів творів Тараса Григорови-
ча слов’янськими мовами (польською, хорватською, болгар-
ською, сербською, чеською). Найвідоміші розвідки вченого з
історії цього питання: «Тарас Шевченко» (1939), «Світове зна-
чення творчості Шевченка» (1951), «Шевченко і слов’янство»
(1952) та маловідома й недрукована праця «Про переклади
творів Т. Шевченка на інші слов’янські мови» (1961). Вони за-
свідчують неабиякий акцент ученого на широкому резонансі
творів Кобзаря у слов’янському світі.
Так, розглянувши багатий фактичний матеріал, О. Білець-
кий аналізує історію перекладів Т. Шевченка в Польщі, Чехії,
Болгарії, Хорватії, Сербії. Більше того, спадщина Кобзаря, на
думку дослідника, – важливий матеріал для вивчення історії
слов’янства. Відомі діячі Польщі, Чехії, Болгарії, Хорватії не
лише визнавали за українською літературою право на існу-
вання, але й захоплювалися її самобутністю.
Справді, щоб переконатися в обізнаності Т. Шевченка зі
світовою культурою та уявити рівень естетичної культури ве-
ликого українського поета, недостатньо ознайомитися з його
творами. На думку О. Білецького, слід вивчати славу Т. Шев-
ченка поза межами України та його вплив на інші літератури.
Твори Кобзаря перекладено всіма мовами Європи. Бороть-
ба поета проти кріпацтва мала інтернаціональне значення
та, ушляхетнюючи його поезію, через «справді гуманістичну
ідейність» надавала їй універсального значення.
Безперечним залишається той факт, що в Польщі Т. Шев-
ченка спочатку сприймали складно, суперечливо. Але поля-
http://www.etnolog.org.ua
33
ками було зроблено багато для вивчення та популяризації
творів Кобзаря. Вони одними з перших почали переклада-
ти його твори, інформуючи Західну Європу про нового ве-
ликого поета.
Стає очевидним, що освоєння творчості Т. Шевченка
інослов’янськими літературами відбувалося нерівномірно.
Твори Тараса Григоровича перекладали, вивчали, поширюва-
ли в читацьких масах всюди, де тільки жили слов’яни. Пись-
менники слов’янських країн були переконані в дієвості пое-
тичного слова, намагалися змусити земляків усвідомити своє
національне, соціальне та культурне призначення як нації.
«Співзвучність багатьох поезій Шевченка, – пише О. Білець-
кий, – з творчим інтересом кращих європейських письменни-
ків свідчить, що глибокі хвилюючі ідеї поета-революціонера
були близькими передовим представникам світової літератури
[...], бо Шевченко розумів, що боротьба проти царизму повин-
на розгорнутись в масовий народний рух, охопивши собою всі
слов’янські і неслов’янські народи» [Білецький 1965, с. 261].
Інтерес О. Білецького до цих досліджень був викликаний
двома причинами. Перша – це спроба осмислити місце літе-
ратурної спадщини Т. Шевченка в контексті західних (поль-
ська, чеська) та південних (болгарська, хорватська) літератур.
Із цією метою він звернувся до праць мовного, історико-
літературного, культурологічного характеру. Друга – їх роль у
духов ному житті поляків, чехів, болгар, хорватів, зокрема в лі-
тературному процесі. Порушені О. Білецьким проблеми пере-
кладу виникли не випадково. На наш погляд, з різних причин.
Безперечно, перша з них пов’язана з вивченням світового зна-
чення творчої спадщини Тараса Григоровича. Подібно до ба-
гатьох слов’янських поетів, Т. Шевченко мав тісний зв’язок зі
світовою культурою. Протягом усього свого життя він підтри-
мував інтернаціональні контакти, вивчаючи культуру й духов-
не життя інших народів [Білецький 1961, с. 7]. Друга причи-
http://www.etnolog.org.ua
34
на – активне дослідження проблем міжлітературних взаємин
і, у зв’язку із цим, художнього перекладу.
Як відомо з науково-критичної літератури, будь-який пе-
реклад може бути зумовлений як об’єктивними (конкретно-
історичним каноном), так і суб’єктивними (поетикою самого
перекладача) факторами. Якщо допустити ідеальний варі-
ант – точний переклад, то, як зазначить пізніше Д. Дюришин,
«ми матимемо справу з перевтіленням в іншу мовну систему
всіх даних, які вміщує оригінал, що і буде головним завданням
перекладача. Тоді оригінал буде єдиним джерелом інформа-
ції, а мовна система перекладу – єдиним кодом цієї інформа-
ції» [Дюришин 1979, с. 159]. Прикладом цього може стати на-
черк статті О. Білецького «Українська література серед інших
слов’янських літератур» (1958), у якій учений звертає увагу на
те, що на основі поєднання біографічних даних про спілкуван-
ня поетів слов’янських країн та інтересів однієї слов’янської
літератури до іншої цілком можливо створити необхідну кар-
тину зв’язків. На нашу думку, подібні дослідження та перекла-
ди творів Т. Шевченка відкривають прямий шлях до вивчення
більш спільних закономірностей розвитку слов’янських літе-
ратур. Це дає підстави вести мову про літературну взаємність
у межах літературних об’єднань і, урешті-решт, світовому лі-
тературному процесі. Про це писав О. Білецький у ґрунтов-
ній праці «Українська література серед інших літератур світу»
(1958): «Навіть славнозвісний “Кобзар” Шевченка в справж-
ньому своєму вигляді довгий час був відомий тільки в зару-
біжних виданнях, а російським українцям став відомим лише
після 1905 року у виданнях, які потім конфіскувались і знищу-
вались» [Білецький 1965, с. 11].
Художні досягнення українського народу як національ-
ні мають загальнолюдське значення, тому що поляки, чехи,
болгари, серби, хорвати, читаючи того чи іншого українсько-
го поета, можуть відчути себе на мить українцями (завдя-
http://www.etnolog.org.ua
35
ки Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці та багатьом іншим).
Створення необхідної картини зв’язків цілком можливе на
основі поєднання біографічних даних про спілкування поетів
слов’янських країн та інтересів однієї слов’янської літератури
до іншої. Кількість перекладів творів Т. Шевченка величезна.
Простудіювати всі відгуки критики й установити, як сприй-
мали Кобзаря в різних слов’янських країнах, – це завдання
більш кропіткої, особливої роботи. Звісно, що ці переклади –
багатий фактичний матеріал для спостережень за процесами
художньої рецепції та інтерпретації творів Т. Шевченка.
Подаємо частину оригіналу статті О. Білецького «Про пере-
клади творів Т. Шевченка на інші слов’янські мови» [ЦДАМЛМ
України]: «…він видає збірку Шевченкових перекладів, – що
містить 25 поезій. У своїй передмові Горжалчинський шукає
“виправдання” “Гайдамакам”, історичному минулому України,
минулому, що повинно було привести народ до масових по-
встань проти польських і українських поміщиків. Аналізуючи
ліричні поезії Шевченка, які “назавжди лишаться прекрасни-
ми квітами степової поезії, повними любові і віри”, Горжалчин-
ський захоплюється високими ідеями, висловленими в них,
красивою поетичною формою, в яку ті ідеї прибрано.
У 80–90 роки ХІХ століття опріч перекладів Совінського,
Людомира, Шумського, Грудзінського, друкуються в польській
пресі статті і рецензії на твори Шевченка, а в 1911 і в 1914 рр.
статті ювілейного характеру. Між іншим, до статті, що була
надрукована в 1911 році в журналі “Світ слов’янський”, пода-
но цікаву репродукцію – малюнок олівцем – “Шевченко на за-
сланні поміж своїми товаришами – поляками”. В другій поло-
вині ХІХ і на початку ХХ ст. на польську мову перекладено
третину поезій Шевченка, багато з них по кілька разів.
Пошаною і любов’ю народних мас, оточене ім’я Т. Г. Шев-
ченка в Чехо-Словаччині. Ще за життя поета виходять у світ
переклади його поезій чеською мовою. 1860 року чеський
http://www.etnolog.org.ua
36
поет Йосиф Первольф пише статтю “Тарас Григорович Шев-
ченко” і разом з своїм докладом поеми “Іван Підкова” – дру-
кує в ж. “Картини природи”, що його видавав відомий чеський
письменник Ян Неруда. Того ж року в № 102 “Празьких но-
вин” друкується реферат про українську літературу, в якому
розповідається і про творчість Т. Шевченка. Автором рефера-
ту був Вацлав Дундер. Цей же автор в 1872 році в ж. “Осві-
та” друкує спеціальну розвідку про життя й творчість україн-
ського поета. 1866 року в ж. “Квіти” друкується велика стаття
“Тарас Григорович Шевченко – поет України” Емануїла Вав-
ри, який так же публікує свій переклад “Тополі”. В 1870 році в
ж. “Світогляд” подано переклад Йосифа Коллара – “Посланіє
Шафарикові”, а в ж. “Картини природи” – п’ять Шевченкових
творів в перекладі проф. Карла Худоби. В 80-х роках чеською
мовою перекладали Ян Гудес /“Іван Підкова”, “Гамалія”, урив-
ки з “Гайдамаків”/, Фр. Халупа /“Катерина”, “Наймичка”, “Ве-
чір”, “Хустина”/, Алоїз Дурдін, Тибер Гельцелет, Йосиф Бро-
дельський, Рудольф Покорний й ін.
Наприкінці 90-х років відома чеська поетеса Ружена Ясен-
ська на замовлення Чеської Академії підготувала “Збірник
поем Т. Г. Шевченка”. Відомо, що Іван Франко, який рецен-
зував для Академії цей збірник, дав високу оцінку перекла-
дам Р. Ясенської. Редагував і видавав збірник Ю. Верхіцький.
1900 року виходить у світ нова книга Шевченкових творів у
перекладі Ружени Ясенської, цього разу під керівництвом лі-
тературознавця Фр. Гжегора. Переклади Р. Ясенської є кра-
щими і майстернішими перекладами Шевченка чеською мо-
вою, найбільш точно передають форму й стиль Шевченкового
віршу, глибину соціального змісту творів. Пізніше перекла-
дали Шевченка Павла Матернова, Ф. Тихий, Йосиф Пеліш-
ко, Ярослав Виплал. 1946 року у Празі видавництво “Свобо-
да” видало великий збірник перекладів поем Т. Г. Шевченка
під назвою “Було колись на Україні”. Збірник містить 6 ре-
http://www.etnolog.org.ua
37
продукцій портретів Шевченка, передмову відомого чесько-
го ученого Зденека Неєдли та 29 поем Тараса Григоровича.
Друге видання цієї книги містить вже 45 поем Шевченка в
перекладах Я. Турчек /23/, Здени Нелісової /12/, та М. Мар-
чанова /10/.
Під впливом творчості Шевченка чимало власних творів
написали й відомі словацькі поети – Ботто /поему “Смерть
Яношика”/, Губан-Воянський /поему “Самсон”/ та інші.
Перекладали твори Шевченка й на сербську мову. Міло-
ван Глішіч переклав “Причинну”, Андра Ніколіч – “Хустину” й
“Заповіт”, Стоян Новакович – поему “Неофіти” й ін.
У 80-х роках ХІХ століття хорватський поет Август Харам-
башич окремою книжкою видав 8 поем Шевченка: “Причин-
на”, “Тополя”, “Катерина”, “Наймичка”, “Невольник”, “Петрусь”,
“Неофіти” і “Гайдамаки”. Крім цих перекладів, Харамбашич
надрукував велику розвідку про життя і творчість Т. Г. Шев-
ченка. Хорватський поет і громадський діяч приєднується до
відомої вже тоді в літературі оцінки Шевченка як геніального
народного поета, що стоїть поруч Пушкіна і Міцкевича. Особ-
ливо високу оцінку дає він “Гайдамакам”, “Неофітам”, в яких
Шевченко виступає поетом високої культури і світового зна-
чення, захоплюється провідними думками з “Никити Гайдая”
і післямови до “Гайдамаків”.
Через десять років після того Харамбашіч перекладає ще
дванадцять ліричних поезій Шевченка і друкує їх в жур-
налі “Нада” /“Надія”/. В примітці до перекладів, уміщених
І-го травня 1809 р. “Наді” Харамбашіч писав: “Тарас Григоро-
вич Шевченко є найбільший український поет, та як народний
поет, найбільший між поетами усіх “Слов’ян”. Його “Думи”
переконливо доводять, як досконало умів він хвилювати най-
глибші струни народної душі” [Киевская старина 1809, с. 30].
Крім Шевченкових творів, багатьох рецензій, статей і до-
сліджень /зокрема блискучих виступів Добролюбова і Черни-
http://www.etnolog.org.ua
38
шевського/, присвячених творчості поета, які від 1840 року і
подалі інтенсивно друкуються в Росії, – вихід “Нових стихо-
творений Пушкина и Шевченка” у Лейпцигу (1859), “Кобза-
ря” із спогадами Костомарова, Тургенєва, Половського і Міке-
шина у Празі /1876/, “Кобзаря” у Женеві /1878/, Львові /1867,
1878, 1880, 1883, 1884, 1893–1898/, реферат про українську лі-
тературу М. Драгоманова на міжнародному конгресі у Парижі
/1878/, що з ним був обізнаний Карл Маркс, та інші деякі ви-
дання того часу /історико-літературні праці А. Пипіна, М. Пе-
трова, Ів. Франка/ – сприяли широкому розповсюдженню тво-
рів Шевченка на Заході».
Живим зв’язком між болгарською і українською літерату-
рою став Тарас Григорович і для болгарського народу. Нова
болгарська література формувалася під впливом найпередо-
віших українських і російських письменників та розвивала-
ся, переймаючи визвольні демократичні ідеї. Ідея слов’янської
єдності, вірного, щирого співробітництва болгарського та ро-
сійського народів пронизувала твори кращих болгарських
письменників.
«Геніальний син українського народу був близький усім на-
родам, насамперед, слов’янським. Український поет був ви-
датним слов’янським мислителем, провісником волі і братер-
ства народів у єдиній, великій сім’ї, “сім’ї вольній, новій”… Ще
1841 року в післямові до поеми “Гайдамаки” він писав: “НЕ-
ХАЙ ЖИТОМ-ПШЕНИЦЕЮ, ЯК ЗОЛОТОМ, ПОКРИТА,
НЕ РОЗМЕЖОВАНОЮ ОСТАНЕТЬСЯ НАВІКИ ОД МОРЯ
І ДО МОРЯ – СЛОВ’ЯНСЬКА ЗЕМЛЯ”. Співзвучність бага-
тьох поезій Шевченка з творчим інтересом кращих європей-
ських письменників свідчить, що глибокі хвилюючі ідеї поета-
революціонера були близькими передовим представникам
світової літератури, а загальнолюдські проблеми “Кобзаря” –
лишались найактуальнішими питаннями людського суспіль-
ства, в його епоху насамперед.
http://www.etnolog.org.ua
39
Творчість Т. Г. Шевченка мала великий вплив на активіза-
цію визвольних рухів слов’янських народів, на демократиза-
цію їхніх тем і завдань. Як і російські демократи, Шевченко
розумів, що боротьба проти царизму й кріпосництва повинна
розгорнутись в масовий народний рух, повинна охопити со-
бою всі слов’янські і неслов’янські народи, в серцях яких є лю-
бов до волі, ненависть до тиранії.
Тим-то й звертаються вони – найбільші світочі людського
духу – “мислителі й герої” (М. Бажан, поема “Безсмертя”) до
всіх народів. Тим-то й линуть до них, виразників цього силь-
ного духу, незламної волі і найблагородніших прагнень – їхні
народи. Ті народи завжди з вдячністю приймають твір живої і
правдивої думки, чистого і гарячого серця.
Такою життєдайною силою і для слов’янських народів пів-
денного заходу, зокрема для БОЛГАР, був безсмертний “Коб-
зар” Тараса Шевченка.
***
Багато століть вільнолюбивий болгарський народ був під
тяжким гнітом турецьких султанів і німецьких “місіонерів” –
колонізаторів. Лише з 1878 року, після визволення від ту-
рецького ярма, від політичного й економічного засилля ту-
рецьких і грецьких поміщиків, Болгарія починає творити
власну державу. На допомогу їй прийшов російський народ,
його армія й полководці. Протягом всього ХІХ століття ба-
гато представників болгарської інтелігенції навчаються в се-
редніх і вищих школах Москви й Петербургу, Києва й Одеси.
Вони знайомились з кращими творами російської художньої
літератури і їх уславленої революційно-демократичної кри-
тики й публіцистики.
“…Это факт, – писав в одному листі М. Драгоманов, – что
на западных славян русская литература имеет более европеи-
зирующее влияние, чем даже немецкая. Последняя в духе сво-
http://www.etnolog.org.ua
40
ем очень узка и консервативна и плодит у славян именно бю-
рократов, русская… больше расширяет мозги и обращает к
демосу. Это факт, что сербы, болгары и даже поляки, учивши-
еся в России больше прогрессисты и демократы, чем те, что
выучились только у немцев”.
Краща частина болгарської інтелігенції не тільки захоплю-
валась творами російських авторів, їхніми визвольними дум-
ками, революційними ідеями, а й активно пропагувала їх на
півдні Європи. Для тієї інтелігенції Шевченко був найулюбле-
нішим поетом, ідейним провідником. У Москві, Петербурзі,
в Києві вони здобували широку соціально-політичну освіту,
яка відкривала їм шлях до шевченківського “Кобзаря”. “Коб-
зар” став одною з кращих книг у Болгарії. Ряд українських ви-
дань 50–60 років ХІХ століття – народні оповідання М. Вовчка
/1857, 1862, 1865/ і “Кобзар” Шевченка /1860/, альманах “Хос-
та” /1860/ і журнал “Основа” /1861–68/, фольклорні й етногра-
фічні збірники того часу – також були відомі представникам
тієї болгарської інтелігенції, що жила в Росії і з інтересом ста-
вилась до української культури.
Отже, не дивно, що вогненна проповідь українського пое-
та – проповідь боротьби за національне й соціальне визво-
лення народів від самодержавно-кріпосницького деспотиз-
му – була близькою болгарському народові. Вона відкривала
болгарам очі на їхніх справжніх ворогів – турецьких колоніза-
торів, греків-фанаристів /експлуататорів/, на власних чорба-
джіїв /поміщиків/. Вона здіймала полум’я гніву й ненависті до
душителів болгарського народу – султанської Туреччини й ні-
мецьких семінарів. Та проповідь щиро й палко закликала бол-
гарський народ до всенародної боротьби з жорстоким воро-
гом за свої законні права, за свою волю й незалежність. Під
впливом найпередовіших російських і українських письмен-
ників формувалась і розвивалась перейнята визвольними де-
мократичними ідеями, нова болгарська література. Її осново-
http://www.etnolog.org.ua
41
положниками були – Ксенефонт Жінзіфов, Любен Каравелов
і Петко Славейков.
Перший, хто відкрив болгарам сторінки «Кобзаря», був
поет Ксенефонт Райко Жінзіфов /1838–1877/. Двадцятиріч-
ним юнаком він їде до Одеси і вчиться там в духовній семі-
нарії. Наприкінці 1858 року Жінзіфов студент Московсько-
го Університету. Разом з А. Каравеловим він видає у Москві
журнал “Братський труд”, в третьому томі якого друкуєть-
ся перший переклад Шевченка на болгарську мову “Єретик”
/“Посланіє Шафарикові”/. В четвертому томі цього журналу
Жінзіфов пише: “Візміть наші /болгарські/ народні пісні й по-
дивіться які гарячі сльози проливала і досі проливає Болгарія,
які люті й отрутні болі перетерпіла та ще терпить “сіромаха
Болгарія”” (“Гусляр” Тараса Шевченка” преведе от малоруски,
1866 р., Москва).
У 1868 році у журналі “Общи труд” /№ 3/ Жінзіфов вдру-
ге друкує переклад поеми Шевченка “посланіє Шафарикові”.
В 1870 році в журналі “Свобода” /№ 35/ поет перекладає ури-
вок з поеми “Гамалія” – “У туркені по тім боці”. В 1871 році в
журналі “Читалище” /№ 15/ друкуються болгарською мовою в
перекладі Жінзіфова “Минають дні, минають ночі” та “І день
іде, і ніч іде”. У тому ж журналі: /№ 23/ того ж року вміще-
но другий його переклад – поему “Наймичка”. У 1873 році в
журналі “Читалище” /№ 12/ за підписом Жінзіфова знаходимо
“Причинну” та “Ой три шляхи широкії”. За три роки до смер-
ті поет перекладає на болгарську мову “Чого ти ходиш на мо-
гилу”, “Вітре буйний”, та “Ой чого ти почорніло” і друкує їх у
болгарському журналі “Вік”.
В перекладах Шевченка на болгарську мову Жінзіфов обе-
режно ставиться до тексту першотвору, нічого не змінює, не
прикрашує. Він прагне зберегти форму шевченкових поезій,
їх народнопісенний лад і ритм, щоб такими донести їх до сво-
го читача.
http://www.etnolog.org.ua
42
В своїх власних творах Жінзіфов теж не раз звертається
до ідей і мотивів українського поета, передусім до соціально-
політичних мотивів його творчості. Жінзіфову, його кращим
сучасником, як і пізнішим багатьом болгарським поетам і
прозаїкам, близькою і рідною була гаряча й пристрасна лю-
бов Шевченка до Батьківщини, до трудового люду, до виборю-
ваної волі, гнів і ненависть до гнобителів і тиранів. Адже сул-
танська Туреччина була такою ж тюрмою народів на півдні, як
царська Росія – на півночі. Багатомільйонні маси болгар, сер-
бів, македонців, словенців та ін. стогнали під тяжким подвій-
ним – соціальним і національним гнітом турецьких султанів,
“чужих” і “своїх” фанаріотів і чорбаджіїв – купців і поміщиків.
Багато суголосного має, наприклад, вірш Жінзіфова “Плач
по роден край” з віршом Шевченка “А. О. Козачковському”,
писаний на засланні, в Орській кріпості, де для невільників
“часи літами, віками глухо потечуть” і поет не раз “кривави-
ми сльозами” омочить свою постелю. Поет (Шевченко) вияв-
ляє глибоку тугу за рідним краєм, за милою Україною, за во-
лею, яка десь… “до Миколи заблудила”. Ці ж мотиви цікавлять
і Жінзіфова.
У Шевченка У Жінзіфова
Неначе злодій, поза валами Как тежко, друг ари, как тежко
В неділю крадусь я в поле В тая далечна чужбина…
Талами вийду понад Уралом Как цвете се суши в градина,
На степ широкий, мов на волю. Как бистра вода не извира,
І болящеє, побите Так младо в тая чужина
серце стрепенеться… Без время се суши, умира…
Глибоко-інтимний, ніжно-елегійний або гнівно-висловле-
ний, суворий і мужній спів волі, давно очікуваної, омріяної
і виборюваної в мстивій і запеклій боротьбі з ворогом; гаря-
ча, пристрасна і дужа любов до Батьківщини, до свого краю і
людей, поєднана з палким чуттям дружби народів і спільно-
го єднання їх в боротьбі за кращу долю – все це, що «вщерть»
http://www.etnolog.org.ua
43
спов нює поезії Шевченка – не могло не вплинути через них на
кращих поетів і письменників слов’янських літератур. Не ли-
шились поза тим впливом і видатні письменники болгарської
літератури, а з них перший – Ксенофонт Жінзіфов.
В 1870 році Жінзіфов написав оповідання “Червона тро-
янда”, пройняте жадобою помсти гнобителям, закликами
до боротьби за права й інтереси болгарського народу. Відо-
мо також, що Жінзіфов поділяв деякі ідеї Кирило-Мефодіїв-
ського братства, про яке чув ще в Росії, палко обстоював ідеї
слов’янської федерації.
***
Найширше відбився вплив Шевченка на творчості другого
видатного болгарського поета і прозаїка – Любена Каравелова
/1837–1879/. Той вплив не обмежувався перекладами з Шевчен-
кових творів; майже половина власних поезій і оповідань Ка-
равелова була навіяна ідеями й мотивами українського співця.
Каравелов, як і Жінзіфов, здобув вищу освіту в Москві, в
якій прожив десять років /1857–1867/. У Москві під впливом
творів Герцена, Чернишевського, Добролюбова і Шевченка
формулювався демократичний світогляд письменника. Саме
там він здобув соціально-політичну підготовку для широкої
демократичної діяльності на користь болгарському народо-
ві. Повернувшись з Росії, Каравелов живе в Сербії /Белград/,
а потім у Румунії /Бухарест/. Він стає одним із визначних ке-
рівників болгарського національно-визвольного руху, очо-
лює болгарський революційний комітет, редагує газети “Сво-
бода”, “Независимость”, журнал “Знание”. Каравелов приймав
участь у болгарських повстаннях, що сприяли російській ар-
мії 1878 року визволити його країну від турецького понево-
лення. Ідеї болгарського письменника-патріота пройняті
духом єдності й братерства слов’янських народів у бороть-
бі проти турецьких і німецьких загарбників. Він завжди об-
http://www.etnolog.org.ua
44
стоював щирий союз болгарського народу з російським. Їхня
давня дружба пояснюється не тільки значною спільністю по-
ходження та мовною близькістю, але й багатовіковими куль-
турно-економічними зв’язками східно-слов’янських народів,
що йдуть від часів Київської Русі. Каравелов розумів, що воля
й незалежність Болгарії може бути здійснена й гарантована
лише з допомогою російського народу.
Справді, історія вже двічі ствердила думки болгарського
письменника: вперше 1873 року, коли російська армія визво-
лила болгар спід турецького ярма. А вдруге – 1944 року, коли
Радянська армія визволила землі слов’янські від німецько-
фашистських варварів.
Для Л. Каравелова – Шевченко, з творами якого він позна-
йомився в Росії й на Україні, був найулюбленішим поетом,
справжнім ідейним провідником. Болгарський поет приїхав в
Росію тоді, коли Шевченко повертався з десятирічного заслан-
ня /1857 р./ в час розквіту найбільшої слави поета-революціо-
нера. Він був свідком щирого і урочистого прийому, що його
влаштувала українському поетові передова російська, укра-
їнська, польська та інших національностей, громадськість на
шляху його подорожі від Новопетровська до Петербурга, а
потім до Києва.
“Над Тарасовою головою зійшла нова зоря… Його тепер
Петербург не знає де й посадить, чим приймать…” – з ра-
дісним хвилюванням згадували відомі і знамениті російські
письменники, критики і публіцисти, художники, актори і ком-
позитори – люди різних ідейних і творчих напрямів – високо
цінували незламну моральну силу, хвилюючу поетичну велич
геніального українського співця.
До цього, далеко неповного хору друзів і співчуваючих, крім
українців, поляків, грузин, чехів, від болгар – слідом за Жінзі-
фовим – одразу ж приєднав сміливий голос Любен Каравелов.
Його захоплення Шевченком було дуже велике. Крім невеликих
http://www.etnolog.org.ua
45
ліричних поезій, Каравелов перекладає і більші твори – пое ми
Шевченка, друкуючи їх в болгарській емігрантській пресі.
Так, наприклад, в 1870 році в журналі “Свобода” /№ 44/ Ка-
равелов містить переклад поезій “На що мені чорні брови” й
“Породила мене мати”. В 1871 році в тому ж журналі /№ 1 і
№ 17/ він друкує переклад уривку з поеми “Єретик або Іван
Гус”, та переклад вірша “Тече вода в синє море”. В 1873 році
у журналі “Училище” /№ 13–14/ друкуються його переклади
“Учітеся брати мої” та – “Я ридаю, як згадаю”.
Перу Л. Каравелова належить і переклад поеми “Неофіти”,
зроблений прозою, без ритму і рим. Перекладач користувався
коментаріями, написаними до поеми його другом І. Г. Прижо-
вим, відомим російським революціонером, етнографом і публі-
цистом, що у 1870 році був засуджений в справі гуртка Нечаєва 1.
Працюючи над перекладами творів Шевченка, болгар-
ський поет користувався оригіналами з “Кобзаря” /1860 р./
та з “Основи” /1861–1862 рр./. Майже в усіх творах Караве-
лов прагнув точно, буквально передати, коли не слово в сло-
во, то рядок в рядок, шевченкові поезії. Він не без успіхів до-
сягає цього, дарма, що іноді шевченківські рядки суперечать
болгарській синтаксі.
Ось приклад перекладів Шевченка на болгарську мову у
Любена Каравелова.
У Шевченка У Каравелова
Тече вода в синє море Тече вода в синьо море,
Та не витікає; Назад не се връща;
Шука козак свою долю, Тръси казак свойто щастие,
А долі немає. Нигде го не сроща.
/“Тече вода в синє море”/
Та найбільше впливав Шевченко на власні поетичні й
прозові твори Каравелова. Саме цей болгарський письмен-
ник найближче став до українського поета-революціоне-
http://www.etnolog.org.ua
46
ра, найорганічніше сприйняв не тільки форму, композицію,
й сюжети його поезій, а й глибину ідейного змісту творів
“Кобзаря”».
Так, згадана нами поезія «Нащо мені чорні брови» відбила-
ся на трьох віршах болгарського поета.
«У Шевченка У Каравелова
На що мені чорні брови, Черни очи, бяло лице,
На що карі очі, Защо сте родени,
На що літа молодії, Кой ще назе да цалуне,
Веселі дівочі? Кой ще да ви милва
Літа мої молодії /Перераховуються можливі женихи:
Марно пропадають старий турчин, невірний грек,
скупий болгарин –
усі вони дівчині недовподоби/.
Очі плачуть, чорні брови ІІ. Тънки вежди, черни очи
Од вітру линяють Защо ста ми вие,
Серце в’яне, нудить світом, Кога не ще моито сърце
Як пташка без волі… Либе до добие?
На що ж мені краса моя, Мислех и аз на тоя свет
Коли нема долі? Юнак да прагърна…
Тяжко мені сиротою Излъгах се. Що да права?
На сім світі житии… ІІІ. Вити вежди, черни очи
Що сте нажалени,
Радвайте са дорде то сте
Млади й зелени.
Помітно позначились на поезії Каравелова тема і мотиви
шевченкового віршу “Тече вода в синє море”, хоч в болгар-
ського поета вони знайшли інше розв’язання.
У Шевченка У Каравелова
Сидить козак на тім боці, – Там горе над скалите
Грає синє море… Под дърво зелено
…Плаче козак… Седи момоче голобрабо
…А дума говорить: Тъжно нажалено:
http://www.etnolog.org.ua
47
– Куди ти йдеш, не спитавшись? И мисли дълбоко
На кого покинув За своите мили гори,
Батька, неньку старенькую, И поле широко
Молоду дівчину? За баша си, за майка си
И оше за нещо,
Ксето е той оставил
Не любил горешо.
Трагічний кінець шевченкової поезії Каравелов змінив на
ідилію: після дворічних заробітків юнак повертається до сво-
єї коханої.
Наслідуючи шевченковий “Заповіт”, Каравелов написав
свій, певною мірою, аналогічний твір.
У Шевченка У Каравелова
Як умру, то поховайте Когда умра, на копай ме
Мене на могилі, Между мъртви люди, –
Серед степу широкого, Гдето няма борба, живот, –
На Вкраїні милій, Тяжко ще ми бъде.
Щоб лани широкополі, Закопай ме край Дунава
І Дніпро, і кручі В лозята свищовски,
Було видно, було чути, Грето цъвтат цветя, трави,
Як реве ревучий. Всякакви овошки…
Кого вейне тихи ветрец,
Кога шумти Дунав,
То тогава аз ще кажа:
“Сега не съм мъртав”…
Болгарський поет пише, щоб по смерті його не ховали там,
де живуть пасивні, без страждань і боротьби люди. Він хоче
бути там, де вир і боротьба, щоб було чути, як тужить Дунай
біля міста Свищова, щоб з могили поета дівчата збирали квіти
і плели вінки борцям-патріотам.
Вірш “Сбирайте са” є наслідування “Тарасової ночі”. Бол-
гарський народний співець скликає до гурту хлопців та дівчат
і співає їм про долю Болгарії.
http://www.etnolog.org.ua
48
У Шевченка У Каравелова
На розпуті Кобзар сидить Сбирайте се, моми, булки
Та на кобзі грає; И млади ергене:
Кругом хлопці та дівчата Да чуєте барем една
Як мак процвітає… Песен и от мене…
Събрахте са. Знайти сега,
Че моята песен
Невесели младо сърце…
Пісні українського кобзаря і болгарського співця почина-
ються паралелізмом:
У Шевченка У Каравелова
Встає хмара зза Лиману Слънце ярко, слънце светло
А другая з поля: Зайди, помрачи са:
Зажурилась Україна, А ти, ясна месечинко,
Така її доля. Бягай, удави са!
Зажурилась, заплакала, Не светете на турскните
Як мала дитина… Кървави тирани…
/Розповідається про боротьбу /Розповідається
українського народу про героїчну загибель
проти польської організатора болгарських
шляхти/; визвольних повстань
Василя Левського/.
У творі “Било време” Каравелов наслідує шевченковського
“Івана Підкову”.
У Шевченка У Каравелова
Було колись на Україні – Било време – българинът
Ревіли гармати; Бил е господарин,
Було колись – запорожці Повелевал на гърците,
Вміли панувати. Бил е свои стопанин.
Панували, добували /Розповідається
І славу, і волю… про славу болгарського
минулого/.
http://www.etnolog.org.ua
49
Далі в Шевченка дума-картина героїчних битв запорізько-
го козацтва з ворогами України. У Каравелова пісня гусляра
про подвиги болгарського царя Самійла. І, нарешті, слідом за
Шевченком поет зображує сумну дійсність Болгарії.
У Шевченка У Каравелова
Минулося: осталися Минало са, отишло е
Могили на полю. Това старо време,
Високії ті могили, Остали са само мъки…
Де лягло спочити Днеска стоят натрупани
Козацькеє біле тіло. Българсъки гробове…
Високії ті могили, – …Тамо, дека Самуйло
Чорніють, як гори… Забива байраци..
На поезіях Любена Каравелова позначився вплив і віршів
“Думи мої, думи”, окремих риторичних звертань з поеми “Гай-
дамаки”.
У Шевченка У Каравелова
Думи мої, думи мої Сърце мое, сърце мое,
Лихо мені з вами і Що си нажалено,
На що стали на папері Чегато си от есена
Сумними рядами? Слава усланено…
/«Думи мої»/
або або
Сини мов невеликі, Деца мои, деца мои
Нерозумні діти і Сирачата жадни,
Хто вас щиро без матері Подужини, скъсани,
Привітає в сіті Мърщави и гладни!
/«Гайдамаки»/ Що стоите, що чекате…
З шевченкових поезій “Минають дні, минають ночі”, “За-
росли шляхи”, “Минають літа молодії”, “Неначе степом” Ка-
равелов запозичив ідею для свого вірша “Минуват дни”. Ми-
нають роки і часи, поет старіє, але одне не знає змін, не має
краю – чужина й неволя.
http://www.etnolog.org.ua
50
У Шевченка У Каравелова
Минають дні, минають ночі Минуват дни и години,
Минає літо; шелестить Преминува младость;
Пожовкле листя; гаснуть очі, Главати си посребряна –
Заснули думи, серце спить… Ето ти и старость!...
У Каравелова знаходимо цілі рядки – тотожні або подібні
до відповідних рядків в шевченкового “Минають дні”…
У Шевченка У Каравелова
Не дай спати ходячому, А пък вие българете
Серцем замирати. Непробудно спити.
…Страшно впасти у кайдани Срам і укор! Живи хора
Умирать в неволі, Же спат сън мъртвешки
А ще гірше – спати, спати И да влекат рабски живот.
І спати на волі.
Співзвучним з шевченковим “І широкую долину” вірш у
болгарського поета: “Я не плачу”. Поети звертаються до по-
друг своєї юності і висловлюють глибокий жаль, що не по-
бралися в молодості, дожили до тяжкого сумного кінця, “Я в
неволі, ти – вдовою”. Від Шевченкового віршу “Не женися на
багатій” Каравелов бере форму, синтаксичний лад, але дає
свій оригінальний зміст.
У Шевченка У Каравелова
Не женися на багатій, Я на земай, момиченце,
Бо вижене з хати… Дебед чорбаджия,
Защото е тся народ
Турски кседжия…
Розлука і радість зустрічі, розпач від зради і щастя би, мо-
лодості й кохання – численні спільні мотиви лірики Шевченка
і Каравелова. Улюблений Шевченком народнопісенний пара-
лелізм між природою і людським життя, широка інтонацій-
ність мови, віршований народний розмір 8V+6V властиві й
поезіям Л. Каравелова.
http://www.etnolog.org.ua
51
Так Шевченко глибоко полонив думи й почуття видатного
болгарського лірика, палкого народного трибуна Любена Ка-
равелова. Саме на ньому найширше та найглибше з усіх бол-
гарських письменників другої половини ХІХ століття позна-
чився могутній вплив творів “Кобзаря”. Це визнають також
і болгарські літературознавці 2. Одначе, звертаючись до гли-
боко національних і загальнолюдських тем і образів Шев-
ченка, Каравелов не просто пересаджував їх на болгарський
грунт. В і н п о - с в о є м у н а с н а ж у в а в ї х а к т у а л ь н и м
з м і с т о м с у с п і л ь н о г о п о л і т и ч н о г о ж и т т я Б о л г а р і ї,
ї ї і с т о р і є ю, п о б у т о м, р і д н о ю п р и р о д о ю.
Любен Каравелов – перший болгарський письменник – про-
фесіонал і основоположник болгарської беллетристики. Його
перу належить кілька десятків реалістичних статей та рецензій.
Оповідання Каравелова, незважаючи на їхню розтягнутість та
численні ліричні відступи, роблять на читача ще й тепер силь-
ний вплив зображенням картин страждань і лиха народного.
В деяких оповіданнях влучними гумористичними засобами –
іронією і сарказмом – змальовується сите й беззмістовне жит-
тя болгарських багатіїв, поміщиків. І в прозі болгарського пись-
менника знаходимо міцний вплив Тараса Шевченка.
Так, в оповіданні “Мъченик” Каравелов змальовує зустріч
двох засланців, які, ніби брати, або давні друзі, один одному
розповідають про свою недолю. В цьому ж оповіданні є й ін-
ший шевченківський мотив: дівчина Драганка проти своєї
волі опиняється в гаремі, де з туги й жалю божеволіє. Її ко-
ханий стає бунтарем, мститься за кривду, винищує насильни-
ків-турків.
В оповіданні “Стойчо” турецький паша безчестить дівчи-
ну Раду. Вона занедужує, вмирає. Коханий стає гайдутином
/ пов станцем/.
Отже і в прозі Каравелова – в деталях і в широких загально-
творчих концепціях, знаходимо вплив і суголосність з твора-
http://www.etnolog.org.ua
52
ми українського поета. Любен Каравелов – непримиренний
ворог усякого самодержавства, бо воно, як говорить він, –
“е основан на найгнусни подлостя і престъпления против чуж-
дите нему народности, а същетака и проитив своя собствен.
Монархията е съзаклятие против народного благосътояние и
против народна та свобода” (ж. “Съвременна България”, Со-
фія, 1946 р. серпень-вересень, с. 10). Він палко ненавидить
чорбаджіїв /поміщиків/, які експлуатують трудящих і зра-
джують повстанців проти турецьких і грецьких гнобителів
/ опов. “Мъченик”/. Письменник вірить, що прийде день по-
вної розплати з ворогом, день помсти катам народу, “когато
й чорбаджия, и владика, и турчин ше висат на една трипет-
лика” / опов. “Горчтва съдба”/. Герої Каравелова готуються до
боротьби за волю й щастя болгарського народу, за його націо-
нальне й соціальне визволення. “Цельта на нашето дружество
е да помагане сиромасите и да защищаваме народьт си от тур-
ските злодейця и от нащите едно родини крьвопийци, коите
се наречат чорбаджие”. І далі: “Свободолюбие и народолюбие
ся най нравственните начала нашия живот” / опов. “Богатия
Сир омах”/. Не важко зрозуміти причин помітного впливу на
Каравелова і другого українського письменника, “найталано-
витішого” /за визначенням Чернишевського/ з усіх белетрис-
тів післягоголівської епохи – Марка Вовчка. Каравелов пере-
клав її оповідання: “Двоє синів”, “Невільниця”, “Кармелюк”,
“Данило Гурч”, “Горпина”. Ніби перекликаючись з Чернишев-
ським, Каравелов, у примітці до перекладу одного з опові-
дань української письменниці, пише: “Марко Вовчок – єдини
от найдаровитите съврмени малорусски /украински/ поети”
(ж. “Свобода”, 1871, 11 січня).
Деякі, до речі, болгарські дослідники, не применшуючи Шев-
ченкового впливу на Каравелова, неповно зрозуміли цей обу-
мовлений складним сплетінням спільності соціальних обста-
вин, творчий процес у поетів. Це ж стосується і з’ясування
http://www.etnolog.org.ua
53
причин впливу М. Вовчка на Л. Каравелова 3. Народність – ось
основа спільності творів видатних письменників – українських
і болгарських. Вона виявилась в доборі тем, образів, персона-
жів, в деякій подібності і стилю, поетичних засобів і форм. І в
Марка Вовчка і в Л. Каравелова однаковий мотив – вдова і си-
роти. В обох розповідається переважно від першої особи, час-
тіше від жінки, бо вона сама може краще розповісти про своє
горе й жаль, про трагедію особистого життя. Мова оповідань
Каравелова, де він не залежить від Марка Вовчка, інша – довгі
періоди, риторичні відступи, полеміка. Це відрізняє твори Ка-
равелова з народного побуту від його сатиричних оповідань і
повістей. В оповіданні Каравелова “Горчива съдба” дуже поміт-
ний вплив вовчкового “Кармелюка”. Син бідної вдови, бачачи
гірку долю його народу, тяжко засмутився. “Не е добро за нас
да живем на тоя свят, тежко е на българете де на жи ят. Ние сме
робове, ние сме скотове и повече нищо”. Він організовує чоту
гайдутинів і веде їх на боротьбу проти чорбаджіїв за правду й
волю. Проте повстанців переловлено і суворо покарано. Самот-
ньою залишилась в тяжкому горі матуся-вдова.
Подібне до вовчкового “Кармелюка”, й інше оповідання Ка-
равелова “Богатия Сиромах”. Письменник подає образ болгар-
ського Кармелюка, який організував товариство для боротьби
за волю й права народні, за те, щоб не було “нашите еднород-
ни кръвопийци”…
Жива правдива дійсність, люди з убогими правами, але
з чесними і благородними духовними інтересами, безмір-
но трагічне страждання жінок-кріпачок, дітей-сиріт – спіль-
не для тодішньої української і болгарської дійсності, спіль-
не і співзвучне для багатьох письменників того часу зокрема,
Чернишевського, Некрасова, Шевченка, Вовчка і Каравело-
ва. Протиставляючи експлуататорським класам справжньо-
го героя своєї творчості – простий народ, підкреслюючи його
горе, муки і страждання, прагнення до волі, до щастя й радос-
http://www.etnolog.org.ua
54
ті життя, – письменники голосно звали народ до помсти воро-
гам, до боротьби з гнобителями й тиранами на землі, до пере-
моги справедливості.
Говорячи про українські впливи на творчість Каравело-
ва цікаво хоча б коротко згадати про деякий вплив на нього
М. В. Гоголя. Так, наприклад, сюжет повісті “Как поссорился
Иван Иванович с Иваном Никифоровичем” деякою мірою по-
значився на оповіданні Каравелова “Българе от старо време”.
Хаджі Ренчо і Лядо Лібен – сусіди й давні приятелі. Вони що-
дня ходять один до одного і в хаті, або на лавці в садку прово-
дять чудернацькі розмови, виявляючи тим відмінність своїх
характерів. Рушниця, про яку раптом знялась у них супереч-
ка, була причиною гострого й остаточного розриву. Приятелі
стають ворогами. Гоголівська тема й образи, манера розповіді,
сатиричні засоби й ліричні відступи окремим місцям караве-
ловського оповідання надають характеру мало не травестії. Як
і Гоголь, Каравелов спочатку характеризує своїх героїв, пере-
лічує риси й прикмети їхньої зовнішності, внутрішньої вдачі,
сповнює твір легким гумором.
Таким Каравелов і в оповіданні “Богатия Сиромах”, де на
початку твору автор характеризує дійових осіб Георги Пипер-
кова і Спиро Трантарът.
І Гоголь, і Каравелов характеризують своїх персонажів за
методом порівняння – риси одного героя протиставляються
відповідним рисам другого. Так, наприклад, гоголівську де-
таль, як І. І. і І. Н. запрошують один одного понюхати тютюну,
Каравелов передає так: “Ако кихне Георги то Спиро почти ся-
кога му говори – Нека Ви е на здраве, – а ако кихне Спиро, то
Георги му казава само: “На здраве!””.
Знаходимо в Каравелова й деякі відгуки із “Тараса Буль-
би”. В оповіданні “Дончо”, воєвода, що гине під ударами во-
рогів, прощається з друзями: “Прощавайте, момчета, помнете
про Дончо Войвода и отмъстете за неговата кръв”. Це ремініс-
http://www.etnolog.org.ua
55
ценція з “Тараса Бульби”: “Прощайте товарищи, – кричал он
им сверху, – вспоминайте меня и будущей весной прибывайте
сюда да хорошенько погуляйте”.
В оповіданні “Войвода” товариш спійманого ворогами
повстан ця, бачачи, як вороги тяжко катують його друга, вигу-
кує до нього: “Умри, Първане, но аз ща отмста”… І він органі-
зовує нову чоту гайдутин, жорстко мститься ворогам.
Болгарський письменник шукав у російській та україн-
ській літературах таких ідей і форм, які в практиці визволь-
ної боротьби його народу могли дати найбільш відчутний
і корисний наслідок. Такий матеріал, що був породжений
само державно-кріпосницькою дійсністю царської Росії,
знайшов він у кращих творах російських авторів, а також в
українській літературі, передусім у творах Тараса Шевченка
й Марка Вовчка.
Багато десятиліть ці велетні багатостраждальної росій-
ської і української землі привертали до себе увагу не лише
болгарських, а й інших європейських письменників. Благо-
творний вплив передових творів допоміг письменникам ста-
ти ближче до справжніх завдань та інтересів своїх народів,
ширше і глибше розкрити їхні соціальні права, духовні по-
треби, розширити коло проблем, жанрів і лексичних форм
у своїх національних літературах. Полум’яні борці за визво-
лення рідного краю, за щастя і долю свого народу, таланови-
ті поети, прозаїки – Ксенофонт Райко Жінзіфов і Любен Ка-
равелов в значній мірі під тим благотворним впливом стали
засновниками нової болгарської літератури, творцями її лі-
тературної мови.
***
За своїх ідейних провідників і натхненників вважали Чер-
нишевського й Шевченка й пізніші болгарські поети Петко
Райчо Славейков /1827–1895/ і Христо Ботев /1843–1876/.
http://www.etnolog.org.ua
56
В 1885 році в журналі “Периодическо Списание” друкують-
ся три переклади шевченкових поезій: “Думи мої, думи”, ури-
вок з “Перебенді”. І “Така її доля”. Їх переклав на болгарську
мову відомий болгарський поет, прозаїк і перекладач, громад-
ський діяч і педагог Петко Райчо Славейков. Як і власні поезії
Славейкова – глибоко патріотичні пісні, близькі до фольклор-
них джерел, так і його переклади творів Шевченка, користу-
вались заслуженою популярністю серед болгарського чита-
ча. Поет-демократ прагнув глибоко відтворити ідеї, художній
задум, весь внутрішній зміст образів і творів Шевченка, щоб
тим самим найкраще відповісти на нові зрослі вимоги, духов-
ні запити і потреби свого народу.
Творчість Шевченка, його життя й діяльність були для
Славейкова яскравим прикладом і зразком не лише велико-
го народного поета, а й політичного борця за свободу. Це ви-
знають і болгарські вчені, відомі дослідники слов’янських лі-
тератур 4.
Ще вище піднісся в ідейно-політичному творчому розвит-
кові талановитий болгарський поет і революціонер Христо
Ботев. Виключений в 1865 році з одеської гімназії, в якій він
навчався два роки, Ботев цілком віддається революційній бо-
ротьбі за визволення болгарського народу від турецько-сул-
танського й поміщицького гноблення.
Вплив Шевченка, твори якого знав Ботев, міцно переплав-
лений в горні його невеликої творчої лабораторії 5. Як і пое-
зії Шевченка, поезії Ботева не тільки сильні своєю експресією
і формою, своєю емоційністю й поетичністю. Вони пройняті
глибокою революційною ідеєю боротьби за свободу поневоле-
них і експлуатованих. Його публіцистична лірика – ясна дум-
кою, сильна почуттям. Зазнаючи впливу поезії Пушкіна, Не-
красова, Шевченка, вона поетично оригінальна, національно
своєрідна. Улюблений образ поета – гайдутин – народний по-
встанець і політичний борець проходить через більшість його
http://www.etnolog.org.ua
57
творів. Цей образ у нього зігрітий ніжною і палкою любов’ю
матері до сина-борця, революціонера /“На прощавание”,
“Майце си”, “Гайдутин” й ін./.
В багатьох своїх поезіях Ботев малює гострі картини полі-
тичної і соціальної неволі трудящих, де –
грабят от народа гладен:
граби подъл чорбаджиа,
за злото търговец жаден,
и поп с божа литургия.
А тиранинът върлува… /“В. Механата”/.
Він знає, що … “докато народите бъдат разделении помежду
си от императори, крале, князе, царе…до тогава не ще има шас-
тие на земята” (ж. “Съвременна България”, Софія, 1946 р. сер-
пень-вересень). Поет закликає до массового народного руху, до
збройної народної боротьби проти царства тиранів і убивць.
Лъжа и рабство
На тая пуста земя царувата!
И като залог изрод в потомство
Ден и нощ – вечно тук преминува… /“Борба”/
Полум’яні заклики Шевченка – “Добре вигострить сокиру
та й заходиться вже будить…” – стали, отже, бойовими лозун-
гами не лише для української, а й для інших демократичних
літератур. Слідом за тими кличами в Росії й на Україні, Ка-
равелов звертався до своїх співвітчизників у Болгарії: “Бери
сокиру, мій брате, і бий і ти, якщо не хочеш, щоб тебе били!”
(повість “Лончо”, ст. 164). Поет-революціонер Христо Ботев
доводив народним масам: “Єдиний порятунок нашого наро-
ду – в Революції!” (Газета “Знаме”, 1875 р. № 1). Цій священ-
ній народній справі, – Ботев вірним був усім своїм життям і
творчістю.
Як Каравелов та Славейков, Ботев теж – “глибоко шану-
вав російський народ, вбачаючи в ньому непоборну силу, за-
вдяки якій можлива успішна боротьба слов’янства за свободу
http://www.etnolog.org.ua
58
й незалежність. Він щільно був пов’язаний з кращими пред-
ставниками і українського народу, цікавився його письмен-
ством”… (П. Тичина – “Христо Ботев” – “Літературна газета”
25.ІV – 1946 р.) Своїми творами Ботев підніс болгарську пое-
зію до рівня кращих творів світової революційно-демократич-
ної поезії ХІХ ст.
Давній приятель Бакуніна і Нечаєва, автор знаменитої стат-
ті “Смешан Плач” (1871) про Паризьку Комуну, Революційно-
му Комітетові якої в квітні 1871 року послав він привіталь-
ну телеграму (“Париж, Комітет Комуни. Братерське і сердечне
поздоровлення від болгарської комуни. Хай живе Комуна і Ре-
волюційні емігранти Хр. Ботев, Й. Попов” /ж. “Читалище”, Со-
фія, 1947, кн. 5, ст. 59), поет-революціонер Христо Ботев героїч-
но загинув на двадцять дев’ятому році життя в бою з турками.
До нього самого стосуються сказані ним же слова: “Тоз, който
падне в бой за свободу – той не умира!”. Не диво, що болгар-
ський народ великою любов’ю оточує ім’я Ботева – свого слав-
ного й вірного сина. Його іменем називались партизанські за-
гони болгар і сербів в роки жорстокої німецько- фашистської
окупації балканських країн. З цим ім’ям вільнолюбні болгари
перемагали в боях за своє щастя і свободу.
О. М. Горький дав високу оцінку творчій і громадській ді-
яльності болгарських шести-семи десятників – П. Славейкова
і Хр. Ботева. Він писав: “Кожний з них мав право і з гордістю
міг сказати про себе:
– Я – кровь и плоть народа своего!
– Я – мысль и сердце мощное его!”
(М. Горький. Статті 1905–1916 рр. с. 112)
Отже, як бачимо, ідея революційної руйнації турецько-сул-
танської і дворянсько-поміщицької влади на землях Болгарії,
ідея непримиренної боротьби слов’янських народів за своє
національне й соціальне визволення – ці ідеї – що пронизують
http://www.etnolog.org.ua
59
кращі твори передових болгарських поетів і письменників 60–
70-х років – в дуже сильній мірі розвивались в їхній творчості
під впливом української й російської передової думки.
***
Після визволення від турецького гніту Болгарія ніби вдру-
ге народжується. Розвивається її державність, культура, мис-
тецтво, наука. До Шевченка тепер ставляться не тільки як до
поета-борця за волю трудящих мас, як до великого протестан-
та проти кривд і неволі. На нього дивляться як на одного з ге-
ніїв слов’янства, поета і мислителя не лише українського, а й
слов’янського, провідника ідей братерства і вольності народів
землі. Його творчість здобувала широке загально-європейське
визнання, заслужене міжнародне значення. Адже він, як ска-
же через п’ятнадцять років після його смерті відомий фран-
цузький учений Еміль Дюран, “був настільки великим поетом,
щоб слава його перейшла кордони його вітчизни і розійшлась
по Європі” (ж. “Revus de deux Mondes” – Париж, 1876).
Не припиняються переклади шевченкових творів в Болга-
рії і наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття. Про це слуш-
но пише болгарський літературознавець Стефан Каракос-
тов – “Тарас Шевченко обаче не е любим поет само на нашего
нъзраджане и на нашата емиграция от турските рабство. Той
е един от най – превежданите украински писатели у нас и след
Освобождениято” [Каракостов 1946, с. 8]. І це було так. Не-
випадково в цей час з’являється нова хвиля перекладів пое-
зії Шевченка.
Так, наприклад, в 1895 році в журналі “Българска сбир-
ка” /№ 7/ друкується переклад поезії “Вітре буйний” за підпи-
сом Івана Бєлєва. В 1898 році у журналі “Ученически другар”
/№ 9-10/ вміщено поезії “Думка” /“Тече вода в синє море”/, а в
журналі “Живот” /№ 9-10/ – «ОЙ, ОДНА Я, ОДНА». Переклада-
чем їх був молодий поет А. Їхчієв. Друкуються нові переклади
http://www.etnolog.org.ua
60
шевченкових поезій письменником Іваном Вазовим і Теодором
Влайковим, що мали значну громадську і літературну вартість.
Від 50-річчя з дня смерті поета /1911 р./ і до сторіччя від дня
його народження /1914 р./ інтерес до його творчості в Болгарії
і в Європі загалом дужче зростає. Крім ряду серйозних праць
болгарських учених, що вийшли окремими виданнями, на
ювілей Шевченка, відгукнулась передова демократична преса,
було влаштовано багато наукових зборів, літературних вечо-
рів, громадських демонстрацій. “Тарас Шевченко е най живо-
та връзка между българската и украинска литература. У нас
в България той е чнствован не по-малко от Украина” – ствер-
джує згадуваний нами сучасний болгарський автор Ст. Кара-
костов [там само]. Болгари пишались і пишаються тим, що в
їхніх демократичних колах, серед передової інтелігенції, сту-
денства, робітничих і селянських мас Шевченка шанують “не
менше, як на Україні”.
Поет С. Дрінов у журналі “Просвета” /№ 2-3/ в 1911 році
вміщує переклади Шевченка “Ой, гляну я, подивлюся” та “За-
повіт”. В 1912 році в журналі “Българска сбирка” /№ 8, 9, 10/,
він друкує переклади “Думи мої, думи” і “Минають дні, ми-
нають ночі”. В 1914 році в журналі “Листопад” /№ 28/ цей же
поет друкує переклад поезії Шевченка “Сестрі”, а в № 29 цього
ж журналу – переклад поезії “В неволі, в самоті немає”.
З великою любов’ю до творчості Шевченка ставився ві-
домий болгарський поет, письменник і публіцист 10–20 рр.
ХХ століття Стіліан Чілінгіров. В 1911 році у журналі “Сла-
вянски глас” /№ 1-2/ він вміщує статтю “Шевченко по болгар-
ськи”. В 1914 році перекладає “Заповіт” і друкує його в жур-
налі “Свободно мнение” /№ 18/. Наступного року, в тому ж
журналі /№ 28/ Чілінгіров друкує переклад поеми: “Іван Гус
або Єретик”.
З’являються поезії Шевченка в перекладі С. Чілінгірова й
пізніше. Так, в журналі “Украински-Български Преглед” /1920,
http://www.etnolog.org.ua
61
№ 11, 13/ містяться: “Якби ви знали, паничі” та “Мені одна-
ково, чи буду”. В № 11 цього ж журналу, що видававсь у Со-
фії, надруковано власний вірш Чілінгірова “Тарас Шевченко”.
Переклади Чілінгірова визначались майстерністю, поетич-
ністю, близкістю до шевченкових оригіналів; точніше переда-
ються розмір і ритм, чергування рим, стилістичні особливості
першо творів. Вони були кращими перекладами поезій Шев-
ченка на болгарську мову».
ПРИМІТКИ
1 І. Г. Прижов – дослідник слов’янського фольклору, автор розвідки
“Малороссия в истории ее литературы с ХІІ до ХVІІІ ст.” та статтів про
творчість Шевченка. В художній літературі Прижов шукає насамперед ві-
дображення боротьби народу за соціальну і політичну свободу. Отже не
дивно, що поема “Неофіти” привернула його увагу.
2 Стефан Каракостов у статті “Тарас Шевченко и българската литера-
тура” пише: “Навіть при невеликому порівнянні поезій Шевченка й Ка-
равелова, переконаєшся, яким сильним був вплив українського поета на
болгарського. Адже багато мотивів творів Шевченка були близькі болгар-
ській дійсності і, отже, – Л. Каравелову… Шевченко впливав на Каравело-
ва своїм реалізмом і глибиною соціального змісту”. /ж. “Българо-Съветска
дружба”, Софія, 1946 р., кн. 3, ст. 7, 8/.
3 Болгарський літературознавець Костянтин Велічков писав: “Всі вірші
Каравелова написані в дусі й по формі віршів українського поета Т. Шев-
ченка, але без його поетичності. Українські письменники – Шевченко в
віршах, Марко Вовчок і Основ’яненко в прозі деспотично впливали на
белетристичний талант Каравелова, який ніколи не міг звільнитись від
своїх українських зразків”. “Роль України в Болгарському відродженні”. –
Ів. Шишманова, 1916 р.
4 Болгарський проф. Боян Пенев писав: “Інтимне відношення Славейко-
ва до народу, боротьба якого стала змістом життя поета, навіть тоді, коли
в душі його з’являлось зневір’я і сум, його мрія про світле майбутнє на-
роду, все це разом найсильніше виявилось в його наслідуваннях і в пере-
кладах творів Шевченка” /“Роль України в Болгарському відродженні”. –
Ів. Шишманова, 1916 р./
http://www.etnolog.org.ua
62
5 Літературна спадщина поета кількісно невелика – двадцять чотири
вірші і книжка статей. Але й цими творами, як пише болгарський літера-
турознавець Боян Пенев – “він став для нас живою водою; хто п’є її, той
знову молодіє”.
ЛІТЕРАТУРА
Білецький О. Зібрання праць : у 5 т. / О. Білецький. – К., 1965. – Т. 2.
Відділ рукописів Інституту літератури. – Ф. № 162, № 1051 а, «Білець-
кий О. Место украинской литературы среди других литератур славянства,
начерк статті Українська література серед інших слов’янських літератур»,
1958 р.
Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литератур / Д. Дюри-
шин. – М. : Прогресс, 1979. – 320 с.
Каракостов С. Тарас Шевченко и българската литература / С. Каракос-
тов // Българо-Съветска дружба. – София, 1946. – Кн. 3. – С. 7, 8.
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України
(ЦДАМЛМ України). – Ф. 30, оп. 1, № 13. «Білецький О. Про переклади
творів Т. Шевченка на інші слов’янські мови (рукопис)», 1961 р., с. 2–35
(відсутній початок і закінчення).
На материале переводов наследия украинского поэта рассматри-
вается международный аспект поэзии и прозы Кобзаря и освеще-
ние этой проблемы академиком А. Белецким. Шевченковедческие
работы А. Белецкого занимают важное место в компаративистичес-
ких исканиях учёного, создании методики исследования материа-
ла. Подобные исследования произведений Т. Шевченка открывают
прямой путь к изучению более общих закономерностей развития
славянских литератур.
Ключевые слова: перевод, рецепция, Шевченковедение, влия-
ния, сравнительный метод.
http://www.etnolog.org.ua
|