Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7186 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста / Г. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 397-402. — Бібліогр.: 32 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7186 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-71862010-03-26T12:00:21Z Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста Сокіл, Г. Ювілеї 2008 Article Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста / Г. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 397-402. — Бібліогр.: 32 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7186 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Сокіл, Г. Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста |
| format |
Article |
| author |
Сокіл, Г. |
| author_facet |
Сокіл, Г. |
| author_sort |
Сокіл, Г. |
| title |
Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста |
| title_short |
Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста |
| title_full |
Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста |
| title_fullStr |
Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста |
| title_full_unstemmed |
Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста |
| title_sort |
із доробку михайла зубрицького-фольклориста |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7186 |
| citation_txt |
Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста / Г. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 397-402. — Бібліогр.: 32 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT sokílg ízdorobkumihajlazubricʹkogofolʹklorista |
| first_indexed |
2025-07-02T10:04:24Z |
| last_indexed |
2025-07-02T10:04:24Z |
| _version_ |
1836529132067880960 |
| fulltext |
ГАННА СОКIЛ. Iз доробку Михайла Зубрицького-фольклориста. 397
Ювiлеї
Ганна СОКIЛ
IЗ ДОРОБКУ МИХАЙЛА
ЗУБРИЦЬКОГО-ФОЛЬКЛОРИСТА
Hanna SOKIL. From Folklore Proceedings by
Zubrytsky.
Постать Михайла Зубрицького – яскравий
приклад того, як можна багато зробити для рiдної
культури, навiть перебуваючи далеко вiд наукових
центрiв. Вiн – iсторик, етнограф, фольклорист,
громадсько-культурний дiяч, священик. Народив-
ся у с. Кiндратовi, що на Львiвщинi, 22 жовтня
1856 р. Закiнчив фiлософський факультет Львi-
вського унiверситету та Перемишльську духов-
ну семiнарiю. Вiд шкiльного вiку приятелював з
I.Франком, спiвпрацював з В.Гнатюком. За про-
позицiєю Михайла Грушевського М.Зубрицького
обрали дiйсним членом НТШ (1904). Його пе-
ру належить понад 300 друкованих праць. Помер
8 квiтня 1919 р. у с. Береги Долiшнi, тепер те-
риторiя Польщi1.
М.Зубрицький вiдомий науковiй громадськос-
тi, в основному, як етнограф2. Мало хто знає, що
вiн займався i збиранням фольклору, проте ця дi-
лянка його наукової дiяльностi досi залишається
не з’ясованою. А розпочав її офiцiйно в “Житi i
Cловi”, коли була введена рубрика “З уст наро-
да”. Зубрицький подав туди народну прозу, зок-
рема легенду “Адамовi дiти”, записану вiд матерi
1881 р. у Кiндратовi. Цей твiр має антропoгонiч-
ний характер, оскiльки йдеться про походження
людського поколiння вiд Адама i Єви. До речi,
у цих останнiх, згiдно з народною версiєю, бу-
ло тринадцятеро дiтей: дванадцять одружилося, а
тринадцятiй не вистачило пари. Тодi Адам пора-
див їй: “Мiстися межи ними, я ти нич ни порад-
жу”. Звiдти пiшли “завитки i копилицi”3. Ось
1Дем’ян Г. Зубрицький Михайло // Мала енциклопедiя
українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 735.
2Дем’ян Г. Маловiдомi сторiнки життя i наукової працi
Михайла Зубрицького // Записки НТШ.– Т. 223.– Львiв,
1992.– С. 172-196; Його ж: Листи Володимира Гнатюка до
Михайла Зубрицького // Там само.– С. 293-308.
3Житє i Cлово.– 1895.– Т. 4.– С. 97.
таке тлумачення походження покриток та дiтей,
народжених поза шлюбом.
М.Зубрицький зафiксував кiлька демонологiч-
них оповiдань, пов’язаних iз домовиком – до-
машнiм духом, що забезпечував нормальне життя
сiм’ї, здоров’я людей, тварин (“Про хованцiв”)4.
Iнший твiр мiстить архаїчнi вiрування у людей-
перевертнiв, якi за допомогою чудесних дiй пере-
творювалися на певний час у вовкiв (“Про вов-
кулакiв”)5, а також перекази, пов’язанi з мiсце-
востями (“Смок коло Єрусалима”, “Вiдки пiшла
назва Київ”)6. Останнiй тлумачить походження
назви Київ з домiнуючим мотивом походу людей
iз киями до великого мiста: “З мiста вийшли по-
пи з коругвами i почали кланятися єднi другим.
Люде зметали на єдну купу киї i запалили. Купа
горiла сорок днiв i ночий i штири, та й вiд того
назвали мiсто Київ”7. Переказ мiстить народне
пояснення найменування в дусi “Volksethymolo-
gie” з певним християнським нашаруванням. Це
свiдчить про те, що Київ був важливим не лише
геополiтичним, а й християнським центром.
Iз легендарного матерiалу М.Зубрицький за-
пропонував до спецiального збiрника В.Гнатюка
народнi твори, зафiксованi у Мшанцi, з бiблiй-
ною основою (“Христос i жиди”8, “Чому люде
не знают часу смерти”, “Вiд кого походять цига-
ни”9), а також на морально-фiлософську тематику
(“Комашня по Богови”, “Покарана зависть”10).
Постiйно проживаючи в селi, М.Зубрицький
мав безпосередню нагоду чути i фiксувати народ-
нi оповiдання з його побуту, родинного життя, у
яких, нiби в калейдоскопi, переливаються щоден-
нi справи. Про це влучно зауважив I.Франко: “З
новiших наших етнографiв найближче пiдiйшов
до сеї теми о. М.Зубрицький. Як сiльський свя-
щеник у однiм iз етнографiчного i з культурно-
iсторичного погляду дуже цiкавiм закутку нашо-
го краю, iсторик i етнограф, а при тiм сам син
селянської сiм’ї, вiн почуває потребу вникнути
якнайглибше в душу народу i передати нам, вiд-
битим культурною течiєю далеко набiк вiд того
народу, його духове i моральне обличчя в мож-
4Там само.– Кн. 5.– С. 185-186.
5Там само.
6Там само.– Кн. 4.– С. 189-190.
7Там само.– С. 189.
8Галицько-руськi народнi легенди. Т. 1 // Етнографiч-
ний збiрник.– Львiв, 1902.– Т. 12.– С. 116.
9Там само.– Т. 2 // Етнографiчний збiрник.– Львiв,
1902.– Т. 13.– С. 227-228, 235.
10Там само.– С. 107-109, 254.
398 3-4’2008 Народознавчi Зошити
ливо повнiй i автентичнiй формi. Вiн перший у
нас звернув увагу на тi зерна культурної iсторiї
та народної психологiї, що котяться день у день
у тих сiрих безконечних селянських розмовах, i
пробував виловлювати з них причинки для своїх
наукових тем. Народнi спомини про рекрутчину,
про тяжкi роки, про годiвлю i торгiвлю овець,
про пачкарство, про заселення поодиноких сiл,
про одежу i т. i., позаписуванi ним у часi довго-
лiтньої душпастирської практики, мiстять, одначе,
обiк культурно-iсторичних даних, дуже часто ще
щось iнше, з деякого погляду далеко цiннiше –
а власне характеристики живих людей, їх пригод
i настроїв, їх свiтогляду й етики. О[тець] Зуб-
рицький чоловiк настiльки широко освiчений, що
не боявся позiрних дигресiй вiд теми, але коли
йому вдалося чути тямущого оповiдача, запису-
вав i такi оповiдання про особистi пригоди чи
то самого оповiдача, чи його знайомих [...]. Та
досить приглянутися до них трохи ближче, щоб
зрозумiти їх властиву цiху: се народна белетрис-
тика, народнi новели та романи. Хоч їх теми все
беруться з дiйсного життя, мають героями дiйс-
них, по iм’ю знайомих, iнодi живих iще людей,
але сам спосiб оповiдання, трактування матерiа-
лу, стилiзування сирих фактiв до тої мiри, що
з них робляться типовi явища, проте не позба-
вленi iндивiдуального колориту, все те показує
нам, що се вже твори коли й не свiдомого ар-
тизму, але дуже тонко розвиненого артистичного
iнстинкту”11.
I.Франко iлюстрував свою статтю “Bel parlar
gentile” записами оповiдань М.Зубрицького.
Шiсть зафiксовано вiд заможного господаря Фе-
дя Цмая, в яких подається характеристика вi-
домого в Мшанцi пачкаря i силача Василя Си-
минського, прозваного в селi Слiпим Москалем.
Оповiдач розказує про пачкарськi пригоди Мо-
скаля, а потiм влучно оцiнює свого героя. На-
ступну добiрку оповiдань (5 текстiв) записав
М.Зубрицький вiд Антося Барлицького, що ста-
новить зразок автобiографiчного стилю викладу
(як вiн ходив до Чернiвцiв за пасами та пригоди,
що з ним сталися в дорозi)12.
Iван Франко високо оцiнив записи народних
приповiдок М.Зубрицького iз Мшанця та сусi-
днiх сiл. Вони, за його словами, “цiннi особ-
ливо тим, що майже при кожнiм нумерi пода-
но поясненє, зачерпане чи то з уст народа, чи
11Франко I. Bel parlar gentile // Франко I. Зiбр. творiв:
У 50-ти т.– Т. 37.– К.: Наук. Думка, 1982.– С. 10-11.
12Там само.– С. 11-18.
то з обставин, серед яких приказка була вжи-
та даною людиною”13. Проiлюструємо паремiєю
з Мшанця: “Вербовi дрова, з-за Орьового жона,
з Старої Соли корова, то бiда готова”. Комен-
тар М.Зубрицького: “Орьове – гора на пiвнiч-
ний схiд вiд Мшанця, а за горою села Нанчi-
вка Горiшня й Долiшня, Тиха, Потiк, Лiнинка,
Лаврiв, Лiнина, Тершiв. В Мшанци жони самi
тчуть полотно, а за Орьовим – нi, несуть до тка-
ча, понайбiльше до мазурiв у Стрiльковичах пiд
Самбором”14.
М.Зубрицький записував i пiсенний фольклор.
Iз обрядових у його розпорядженнi були коляд-
ки, постовi пiснi, обжинковi, голосiння; з необ-
рядових – балади, родинно-побутовi пiснi, стано-
вi, жартiвливi. 1885 р. вiн надiслав I.Франковi
близько двох десяткiв колядок, серед яких i про
св. Софiю (“А що нам було з нащаду свiта”),
текст якої зафiксував у Мшанцi. I.Франко своєю
чергою передав її М.Драгоманову, зазначивши,
що “пiсня та в збiрнику Зубрицького має напис:
“Старшому брату”. Хоч, очевидно, позшивана з
кiлькох вiдрубних мотивiв, вона менi видалась цi-
кавою, хоч би тiльки згадкою о Кiївi i св. Софiї.
Вiд того самого Зубрицького є у мене з Мшан-
ця ще 18 колядок15, мiж котрими декiлька зовсiм
досi незвiсних в печати16.
Колядка є прикладом контамiнацiї уснословес-
них творiв i мiстить низку мотивiв: 1) початок
свiту (“Ой не было ж нам, хиба сина вода, /
Синая вода та й бiлий камiнь”); 2) про чудесну
побудову церкви. Iнiцiатором виступає Пресвята
Дiва, котра запропонувала сорока ремiсникам:
А зiтнiте же ви кедрове древо,
Збудуйте з нього святу Софiю,
Святу Софiю в святiм Кийовi17;
3) чудесне знiвечення полкiв, що нападають
на святий храм. Завершується твiр традицiй-
13Франко I. Передмова до першого тому // Галицько-
руськi народнi приповiдки / Зiбр., упоряд. i пояснив
др. I.Франко.– Львiв: Видавн. центр ЛНУ, 2006.– С. 289.
14Там само.– С. 213.
15Цi колядки, переписанi рукою I.Франка, знаходяться
в його записнiй книжцi 1884-1885 рр. (Ф. 3.– № 194.–
Aрк. 36-47) i мають спiльний заголовок “Колядки. Запи-
сав в Мшанцi, пов. Старомiського вiд господаря Михайла
Олiщака Терлецького о. М.Зубрицький 1885 р...” (Див.
ширше: Яценко М.Т. Коментарi // Франко I. Зiбр. тв.: У
50 т.– К., 1984.– Т. 42.– С. 549.)
16Листування Iвана Франка та Михайла Драгоманова.–
Львiв, 2006.– С. 150.
17Франко I. Колядка про св. Софiю в Києвi // Франко I.
Зiбр. тв.: У 50 т.– T. 42.– К., 1984.– С. 238.
ГАННА СОКIЛ. Iз доробку Михайла Зубрицького-фольклориста. 399
ним побажанням здоров’я та многих лiт. Ця
пiсня зi Мшанця стала предметом кiлькох роз-
вiдок I.Франка, якi згодом вiн узагальнив у
“Студiях над українськими народними пiснями”.
Ф.Колесса зарахував її до найкраще опрацьова-
них статей, що ввiйшли до “Студiй”18.
Iз рiздвяного циклу М.Зубрицький записав у
Мшанцi новорiчнi “гейкання”, якi почув iнфор-
матор (а ним, до речi, був унiкальний оповiдач
народних анекдотiв Гриць Олiщак) на Буковинi
в с. Лашкiвцi коло Кiцманя. До пiснi зазначено
таке: “На Новий рiк увечирь iдут на Буковинi
гейкати хлопцi, а окреме парубки там iдут, де ве-
ликi дiвки. Там iнакше, як у нас, там парубок так
знає свою дiвку, як у нас коня. Iдут до кожної
хижi i пiд вiкном спiвают:
Гей, гей, твої воли, мої воли, гей, гей!
А впередi два медведi, гей, гей!
За передом бочка з медом, гей, гей!
А в припонi двi воронi, гей, гей!
В колесницi двi синицi, гей, гей!
А в пiдтоцi двi сороцi, гей, гей!”19.
А далi йдуть пiсеннi рядки про “Васильчика-
чiнчика” та про “Маланку-Пiдднiстрянку”. Цi-
каво, що сам iнформатор зауважує рiзницю цих
обрядiв на Бойкiвщинi (“там iнакше, як у нас”)
i на Буковинi. Такi детальнi вказiвки народного
тлумачення того чи iншого явища сприяють кра-
щому усвiдомленню етноестетичних проявiв.
До рiчного календаря приуроченi постовi пiснi
у записах М.Зубрицького – “Зiшла зьвiзда на
край сьвiта”, “В живний читвирь по вечери”, “Де
ви бивали, черничейки”, “А в Римi, в Римi, та
й в Русалимi”. Особливої уваги заслуговує пiсня
про П’ятницю:
А в Римi, в Римi, та й в Русалимi
Плакала П’ятнойка перед милим Богом:
– Не буду, Божийку, людий осьвiчати,
– Бо мене не хотят люде шанувати!
На мене, П’ятнойку, люде не вважают,
На мене, П’ятнойку, дiжу розчиняют.
– Осьвiчай, П’ятнойко, як-ис осьвiчала,
– А я буду знати, як заплату дати20.
18Колесса Ф. Iсторiя української етнографiї.– К., 2005.–
С. 323.
19Зубрицький М. Народний календар, народнi звичаї i
повiрки, прив’язанi до днiв в тиждни i до рокових свят.
Зап. у Мшанцi Старомiського пов. i по сусiднiх селах //
Матерiали до українсько-руської етнологiї.– 1900.– Т. 3.–
С. 38.
20[Зубрицький М.] Народний календар...– С. 34-35; 41-
42.
Змiст цiєї пiснi можна глибше зрозумiти, як-
що порiвняти її з текстом царинної, що записав
на Лемкiвщинi, I.Бiрецький (“Вийте, дiвойки”)21,
де скаржиться Боговi не П’ятниця, а Сонце. Зви-
чайно, що погроза “не освiчати людей” бiльш вi-
рогiдно звучить з “уст” Сонця, нiж П’ятницi.
Варiант у запису М.Зубрицького поєднує язи-
чницькi та християнськi мотиви i показує, як по-
ступово астральнi образи витiснялися iншими (у
цьому випадку – днем тижня). Християнське по-
ходження фольклорного образу П’ятницi доводив
М.Грушевський, однак не можна повнiстю вiд-
кинути i язичницького контексту22. До того ж,
М.Зубрицький зафiксував i демонологiчне опо-
вiдання, в якому яскраво змальований образ П’я-
тницi: “Прийшла до неї П’ятниця на гусячих но-
гах, цици такi, же аж си виверла на плечi, стала
си в кутi i повiдат: “Як ти мене зварьала, так я
тебе буду зварьати”23. Очевидно, ще в язичниць-
кий час святкували п’ятницю i в цей день нiчого
не робили. За християнства шанування її значно
збiльшилося як дня Христової муки й смертi та
з’єдналося зi святою Параскевою. Християнське
забарвлення має завершення пiснi – на тих, хто
виконує забороненi роботи, чекає покарання:
За розчиняйко тяжке конанiйко,
А за зварьанiйко в смолi кипiти,
А за спiванiйко в огни горiти24.
Його пiдтверджують i пояснення спiвачки:
“Тоту спiванку спiвают невiсти, як прядут, в Пи-
липовець i взимi [у Великий пiст. – Г.С.]. Тер-
лички, що ся куртойко спiвают, то їх не треба
спiвати, хиба набожної. Терличок хлопи спiвают
на весiлю або музиках”25. Крiм усього iншого, та-
кi фiксацiї М.Зубрицького проливають свiтло на
час виконання тих чи iнших творiв, та ставлення
iнформаторiв до певного явища.
Як вiдомо, М.Зубрицький постiйно пiдтриму-
вав зв’язки з I.Франком, В.Гнатюком. До то-
го ж, одним iз основних пунктiв для трива-
лої i результативної збирацької працi В.Гнатюк
обрав село Мшанець (тепер Старосамбiрсько-
го р-ну на Львiвщинi)26. Йому сприяв, скiльки
21Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собр.
Я.Ф.Головацким.– Москва, 1878.– Т. 2.– С. 245.
22Див.: Грушевський М. Iсторiя української лiтератури:
В 6 т., 9 кн.– К.: Либiдь.– 1994.– Т. 4.– Кн. 2.– С. 223.
23Зубрицький М. Народний календар...– С. 33.
24Там само.– С. 35.
25Там само.– С. 35.
26Яценко М.Т. Володимир Гнатюк: Життя i фольклорис-
400 3-4’2008 Народознавчi Зошити
мiг, М.Зубрицький, пiдшукуючи примiщення для
життя та добрих оповiдачiв. Водночас i сам нема-
ло почерпнув вiд талановитого дослiдника в га-
лузi методики фольклористичної та етнографiчної
працi. Володимир Гнатюк, перебуваючи у Львовi,
намагався не випускати з поля зору наукової дiя-
льностi М.Зубрицького, радив йому, якими про-
блемами варто передусiм зайнятися, делiкатно ви-
магав деяких доповнень до виконаних робiт. Ска-
жiмо, у листi вiд 17 листопада 1910 р. рекомен-
дував описати похороннi звичаї бойкiв: “Тепер же
прошу, щоб Ви були ласкавi зладити якнайповнi-
ший опис бойкiвського похорону. Бойки не мають
тепер пильної роботи, то можуть Вам оповiдати.
Добре було би, якби Ви сей опис надiслали в
сiчни”27.
За порадою В.Гнатюка Михайло Зубрицький
описав бойкiвськi похороннi звичаї та опублiкував
пiд назвою “Похороннi звичаї й обряди в Мша-
нцi i сусiднiх селах Старосамбiрського i Турчан-
ського повiта” у спецiальному випуску “Етногра-
фiчного збiрника”. Матерiал охоплює рiзнi етапи
дослiджуваних обрядiв, його подiлено на окремi
частини: 1. Перед i в час смерти; 2. Посмертнi
мандрiвки; 3. Голосiння28.
Для фольклористiв цiкавий роздiл, у якому мi-
стяться народнi оповiдання та перекази про не-
бiжчикiв, передусiм демонологiчного характеру.
Щодо голосiнь, то здебiльшого подано лише зага-
льний їх опис iз неповними (2-3 речення) зразка-
ми i вказiвками респондентiв. Однак вони досить
вагомi, як наприклад:
Ци буде, ци не буде чорне руно,
А я виплакала вочи дурно.
Або:
Ой! Ой! Ой! За горнець бобу,
Проваджу невiстку до гробу!29.
Такi елементи голосiнь мiстять у собi натяки на
оплату за “плачi”. Колись, як вiдомо, наймали за
вiдповiдну цiну жiнок-голосiльниць (“плачок”),
котрi повиннi були постiйно “заводити” пiд час
похорону.
тична дiяльнiсть.– К.: Наук. Думка, 1964.– С. 122.
27Дем’ян Г. Листи Володимира Гнатюка до Михайла
Зубрицького // Записки НТШ. Працi секцiї етнографiї
та фольклористики.– Львiв, 1992.– Т. 223.– С. 301.
28Похороннi звичаї й обряди в Мшанци i сусiднiх селах
Старосамбiрського i Турчанського повiта / Записав о. Ми-
хайло Зубрицький, парох 30.12.1910 р. // Етнографiчний
збiрник.– Львiв, 1912.– Т. 31-32.– С. 211-222.
29Етнографiчний збiрник.– 1912.– Т. 12-13.– С. 225.
М.Зубрицький зафiксував цiкавi спостережен-
ня щодо побутування та значення голосiнь: “Ве-
сiля без свашок не ладно, та й не ладно, якби
нихто за кимось не плакав” [...]. Про таку, що не
голосить, повiдають: “Никус не жалувала, же би
била хоть про людський смiх, про людське воко
йойкала”30.
До свого матерiалу фольклорист включив пiс-
ню “Бодай била-м не росла”, зазначивши, що “її
спiвала 27 липня 1898 р. одна старша жiнка з
Мшанця родом, замужна в сусiднiм селi Бист-
рiм”. Проте ця пiсня не належить до обрядових,
а до родинно-побутових (смерть нелюбого чоловi-
ка). Очевидно, записувач подав її лише тому, що
йдеться про речi, пов’язанi з похоронними дiями:
Поки жив, не любила,
Як умер, не тужила
I не буду тужити,
Бо не било з ким жити.
Як на лавi лежав,
Ище било трохи жаль;
Як узяли тiло с хати,
Можна било погуляти.
Поховали пiд дзвiницев
Приложили маґлiвницев31.
Частина фольклорних матерiалiв М.Зубриць-
кого зберiгається у вiддiлi рукописiв IМФЕ
iм. М.Рильського в Києвi у фондах 28-3,
од. зб. 67 (“Кониць нивойцi, кониць”. Записи
М.Зубрицького в с. Ясенцi Масьовiй, пов. Тур-
ка та iнших мiсцях). Здебiльшого це обжинковi
(“Чудовалися лiси”, “Ой мiсяцю-крижованцю”,
“Вийся, вiнойко, гладко”, “Дожали-сьме зарана”
та iншi, арк. 1-3), родинно-побутовi пiснi (“Ой
Iвасю, ме серденько, переночуй мене”, арк. 5, “Сi-
яв я, орав я”, арк. 7), становi – про наймита
(“Ой зацвила калинонька коло перелазу”, арк. 9-
10). Деякi записи М.Зубрицького знаходяться
в фондi Етнографiчної комiсiї НТШ (ф. 29-3,
од. зб. 187).
Щодо наукових вимог у методицi записуван-
ня М.Зубрицького простежується досить рете-
льне дотримування їх. До кожного зразка пода-
но паспортизацiю: зазначено мiсце, час, прiзвище
носiя та записувача фольклору. Iнколи мiститься
ширша iнформацiя, як, наприклад: “Оповiла Сав-
чина Матрона, чула вiд дiвчат. Не раз спiвають
i влiтi вечером, як женуть худобу з пасовиська”;
“Спiвают в Великий пiст на вечiрках . Чула вiд
30Там само.– С. 224.
31Там само.– С. 225-226.
ГАННА СОКIЛ. Iз доробку Михайла Зубрицького-фольклориста. 401
своєї матери, що зайшла до Мшанця з Вiслова
Сянiцького повiту”. За такою iнформацiєю мож-
на простежити побутування та мiграцiю народних
творiв, дiзнатися вiковий ценз респондентiв тощо.
Отже, М.Зубрицький – один iз непересiчних
збирачiв народних скарбiв Бойкiвщини, у дороб-
ку котрого фольклор займав важливе мiсце. У
його поле зору потрапила як народна проза, так
i пiсенний матерiал, рiзнi за жанрами i темати-
кою. Його записи вiдзначаються високою науко-
вою вартiстю, про що неодноразово вiдзначали
I.Франко, Ф.Колесса та iншi видатнi особисто-
стi. Нижче наводимо оригiнальнi зразки обжин-
кових пiсень, що зберiгаються в архiвосховищах
м. Києва i маловiдомi читачам.
Iз архiвних матерiалiв М.Зубрицького
КОНИЦЬ НИВОЙЦI, КОНИЦЬ
Женцi, або жалi, самi дiвки i невiсти, жали овес у
тамошнього пароха. Дожинали овес. Доходили у ко-
нець ниви, зачали спiвати, вiдтак увили вiнець з вiвса
i скiнчивши жати, наложили на голову однiй дiвчинi
i йшли на попiвство, спiваючи. Вiнець вiддали паро-
ховi, а самi засiли їсти, випивши перед тим по чарцi
горiвки.
I.
1. Кониць нивойцi, кониць,
Будеме вити вiниць.
О ланочку, ланочку,
Повiдж нам правдочку,
Ци будемо в кiнци,
Ци будемо йти в вiнци?
Як будете добре жати,
Будете вiнок мати.
2. Ємкi женцi вили, хутойко звивали,
Янголи нам помагали
Та й рясочки нам збирали,
А в копочки складали.
3. Вийся, вiночку, гладко,
Як червоноє ябко,
Iз бервiнку зеленого,
А й з вiвса жовтейкого.
Янголочки нам помагали
Та й рясочки нам збирали.
4. Дожали-сьме зарана,
Зарiжут нам барана;
Барана рогатого
У єгомосця богатого.
5. Чудувалися лiси,
Де ся подiли вiвси.
Без ниви жовтейкої,
Без челядки бiлейкої.
Калина ся сумувала,
Що ся сама зостала.
Не сумуй ся, калинойко,
Ми попри тебе йдеме
Та й з собов тя вiзьмеме.
Йа в лiсi вожинойки,
А в єґомосця обжинойки.
6. Ой на горi високiй
Там косарики косят,
Хутойко ся звивают,
У копойки складают.
7. Ой мiсяцю-крижованцю,
Осьвiчай же нивойку,
Би нам ся винно било
Вiночок увивати
Не з бервiнку зеленого,
А й з вiвса жовтейкого.
8. Вийся, вiнойко, гладко,
Як червоноє ябко,
Не з бервiнку зеленого,
А й з вiвса жовтейкого.
9. Колом, вiночку, колом,
Бери на себе полон
Ой iз гiр, iз Подiля
На єґомосцьове подвiр’я.
10. Дожали-сьме зарана,
Зарiжут нам барана,
Барана рогатого
У єґомосця богатого.
А з курчатами квочку
Та й горiвочки бочку.
В городi бервiночок,
А в єґомосця обжиночок.
11. Сїди, медведю, в лiсi,
Не будеш їсти в вiвсi,
Женчики позжинали,
А в копойки поскладали.
Ангилики нам помагали
Та й рясочки назбирали.
12. Рясен вiночок, рясен
А ще висший вiд колiв,
А ще красший вiд зорiв,
А ще висший вiд плота,
А ще красший вiд злота.
13. Вийся, вiночку, гладко,
Вийся, перевивайся,
До ладочку складайся.
14. Точит ся вiнок, точит
По зеленiй убочи,
З гори високої, з води глибокої.
Ой нивойко широка,
Ой то-с уродлива,
402 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Яка ти уродлива,
Сто кiп йис уродила.
15. Вiдки сонiчко сходит,
Вiдти полон виходит,
З-за гори високої,
З води глибокої.
16. А й iз гiр, iз Подiля
На єґомосцьове подвiр’я.
Ой слава ж тобi, Боже,
Що-с помiг поробити,
Поможи й повозити
З нивойки до стодоли,
З стодоли до комори.
З комори на нивойку
В щасливу годиночку.
17. Понад воду йдемо
Та й вiночок несемо.
Ой мiсяцю, мiсячейку,
Сьвiти нам дорiжечку,
Що би-сме не зблудили,
Вiночок не згубили.
Точится вiночок точит
По зеленiй убочи;
Няй вiн ся приточит
Єґомосцьови перед вочи.
18. Нима єґомосця дома,
Поїхали до Львова
Ключики куповати,
Пивницi отирати,
Горiвку добивати,
Женчики трактовати.
19. Наша їмосць пишна
На ґаночок вийшла,
Богу ся помолила,
Що в полю поробила.
Слава тобi, Боже,
Що-с допомiг поробити,
Поможи й повозити
З нивойки до стодоли,
З стодоли до комори,
А з комори на нивойку
В щасливу годинойку.
По гостинi грали музики – на скрипцi i цимбалах,
поприходили парубки i танцювали з дiвчатами на обо-
рi. [Спiвали]:
Ой посiю пшеничейку на обiрничейку,
Хто ж ся буде притуляти ид мому личейку?
Летит ворон з чужих сторон, летит не голоден,
Тот ся буде притуляти, котрий буде годен32.
32Зап. М.Зубрицький 1880 р. в Ясiнцi Мaсьовiй,
пов. Турка // Вiддiл рукописiв IМФЕ НАН України.–
Ф. 28-3.– Од. зб. 67.– Арк. 1-4.
Ювiлеї
Вiра ЛИСАК
ВИКОРИСТАННЯ
“НАРОДНОГО КАЛЕНДАРЯ”
М.ЗУБРИЦЬКОГО В СУЧАСНIЙ ШКОЛI
Vira LYSAK. On the Use of M.Zubrytsky’s
“Popular Calendar” at Contemporary School.
Наукова та публiцистична спадщина Михайла
Зубрицького – вченого i громадського дiяча –
складає значний внесок в дослiдження фольклору
та етнографiї українських горян.
М.I.Зубрицький – автор найбiльш повного,
можна вважати унiверсального календаря бой-
кiв. “Народний календар, народнi i повiрки, при-
в’язанi до днiв в тижни i до рокових сьвят”
М.Зубрицького є найповнiшим i логiчно дове-
ршеним зiбранням опису народних свят, зви-
чаїв, обрядiв, пов’язаних з ними повiр’їв, пе-
реказiв, молитв, заклинань, уснонародної об-
рядовостi, творчостi. Опрацювавши “Народний
календар” М.Зубрицького, етнографiчнi працi
Л.Червiнського, I.Вагилевича, Ф.Ржегоржа, ряд
студiй М.Зинича, М.Турянської, I.Близнака та
|