Високе покликання вченої Ганни Горинь

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Никорак, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2008
Теми:	In Memoriam
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7189
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Високе покликання вченої Ганни Горинь / О. Никорак // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 409-421. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7189
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-71892010-03-26T12:01:15Z Високе покликання вченої Ганни Горинь Никорак, О. In Memoriam 2008 Article Високе покликання вченої Ганни Горинь / О. Никорак // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 409-421. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7189 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	In Memoriam In Memoriam
spellingShingle	In Memoriam In Memoriam Никорак, О. Високе покликання вченої Ганни Горинь
format	Article
author	Никорак, О.
author_facet	Никорак, О.
author_sort	Никорак, О.
title	Високе покликання вченої Ганни Горинь
title_short	Високе покликання вченої Ганни Горинь
title_full	Високе покликання вченої Ганни Горинь
title_fullStr	Високе покликання вченої Ганни Горинь
title_full_unstemmed	Високе покликання вченої Ганни Горинь
title_sort	високе покликання вченої ганни горинь
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	In Memoriam
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7189
citation_txt	Високе покликання вченої Ганни Горинь / О. Никорак // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 409-421. — укp.
work_keys_str_mv	AT nikorako visokepoklikannâvčenoígannigorinʹ
first_indexed	2025-07-02T10:04:32Z
last_indexed	2025-07-02T10:04:32Z
_version_	1836529141397061632
fulltext	ОЛЕНА НИКОРАК. Високе покликання вченої Ганни Горинь. 409 In Memoriam Олена НИКОРАК ВИСОКЕ ПОКЛИКАННЯ ВЧЕНОЇ ГАННИ ГОРИНЬ Olena NYKORAK. On Hanna Horyn’s High Devotion to Science. Доля вiдомої української вченої Ганни Горинь (20.04.1941 – 29.03.2007) тiсно пов’язана з до- лею нашого народу. Роки її життя та працi припа- ли на нелегкий iсторичний перiод другої пол. XX – поч. XXI ст. Ганна Йосипiвна Горинь – етно- лог, культуролог, кандидат iсторичних наук, стар- ший науковий спiвробiтник вiддiлу етнологiї су- часностi Iнституту народознавства НАН Украї- ни, член НТШ та вченої ради IН НАНУ. Вона також талановитий педагог i квалiфiкований му- зейник з високим патрiотичним почуттям, грома- дянською свiдомiстю та нацiональною гiднiстю. Ганна Горинь належить до когорти тих провiд- них етнографiв України (хоча офiцiйного такого визнання не було), якi з почуттям великої вiдпо- вiдальностi перед народом вивчають українську культуру. Чим далi вiддiляє нас мить передчас- ного вiдходу вченої у вiчнiсть, тим бiльше ми ус- вiдомлюємо й глибше оцiнюємо її вагомий внесок у вiтчизняну та свiтову науку. Працi Ганни Горинь характернi тим, що на- писанi вони на основi великого й оригiнального польового матерiалу, ретельно зiбраного пiд час численних експедицiй та вiдряджень в Українi й поза її межами. Досконала обiзнанiсть з фахо- вою лiтературою, музейними збiрками, архiвними та iншими джерелами послужили надiйною ба- зою для глибокого осмислення багатьох явищ та здiйснення широких узагальнень. Фундаменталь- нi науковi монографiї, змiстовнi статтi й розвiд- ки вченої присвяченi найрiзноманiтнiшим актуа- льним проблемам української культури. Вони мi- стять великий аналiтичний та iнформативний ма- терiал для фахiвцiв рiзних галузей. Дiапозон наукових зацiкавлень ученої був дуже широким: стосувався вивчення народних промис- лiв, допомiжних господарських занять українцiв, ремiсничої термiнологiчної лексики, громадського побуту, культури селянського середовища, народ- ного мистецтва, знаковостi традицiйної культури, етнокультурних зв’язкiв мiста i села, депортацiї, Голодомору. Народилася Ганна Йосипiвна Горинь 20 квiт- ня 1941 р. на Львiвщинi, у с. Городище Коро- лiвське Жидачiвського р-ну у селянськiй родинi Марiї та Йосипа Гулеїв. Крiм неї – наймолод- шої, були ще старшi двi сестри – Стефа, Оля та брат Микола. Виховувались вони в дружнiй сiм’ї з бездоганним прикладом батькiв, де ревно сповiдували християнськi моральнi цiнностi й па- нувала атмосфера ласки та взаємного порозумiн- ня. Шанувалася щоденна копiтка праця на землi. Дiтям змалку прищеплювали глибоке розумiння обов’язку й вiдповiдальностi. Любов до батькiв, родини, рiдного краю та повага до людей старшо- го вiку були непорушними, як щоденна молитва. Цi високi морально-етичнi цiнностi закладенi ще в дитинствi Ганнуся сповiдувала впродовж усього життя. Вона пишалася тим, що походить з дуже розлогого i добре вiдомого на Ходорiвщинi роду Гулеїв (родовiд по лiнiї батька знала до 6 поко- лiння, а мами – Забарських – до 5-го). Це були справжнi господарi, якi дали багатьом дiтям гiм- назiйну освiту, зростили i виплекали з-помiж се- бе священикiв, лiкарiв, учителiв, iнженерiв. Пет- ро Шкраб’юк дуже влучно охарактеризував, що “...се була українська народна аристократiя, се- лянська елiта”1. Однiєю з найцiннiших родинних релiквiй для Ганни Горинь були фотографiї прадiдiв i книга- путiвник “Як то Русь ходила слiдами Данила”, прадiда Гулея Йосафата, який був учасником па- ломництва до Єрусалиму, очолюваного митропо- литом Андреєм Шептицьким у 1906 р. Дитинство Ганни випало на страшнi 1950-тi рp., якi жорстоко зруйнували тра- дицiйнi звичаї i ритми життя галицьких селян. З цiєї гiркої чашi довелося пити полин i родинi Гулеїв. За участь у нацiонально-визвольних змаганнях стрийки Гриць i Микола опинилися на цвинтарi пiд березовими хрестами, брат Микола 1Шкраб’юк П. Попiд золотi ворота.– Львiв, 1997.– С. 14. 410 3-4’2008 Народознавчi Зошити став полiтв’язнем Мордовських таборiв. У груднi 1944 р. “визволителi” спалили батькiвську садибу. Влiтку 1950 р. на сiльському сходi, зiгнаному районною владою пiд опiкою енкаве- дистiв, чотирьом родинам “ворогiв народу” було наказано негайно покинути село i запропоновано “добровiльне” переселення у степову Україну. Отже, через нескоренiсть бiльшовицькiй вла- дi батьки з родиною були примусово виселенi в с. Мостове Доманiвського р-ну Миколаївсь- кої обл. Тому в рiдному селi Ганна вчилася тi- льки два роки, а десятирiчку закiнчувала вже на Миколаївщинi. Згодом, через бiльше, нiж 50 рокiв, досвiдчена вже вчена Ганна Горинь з наукової точки зору буде осмислювати цю акцiю депортацiї та аналi- зувати її особливiсть i специфiку. Адже вона зна- ла про це з власного гiркого досвiду та з розпо- вiдей очевидцiв – своїх односельчан-переселенцiв i корiнних мешканцiв с. Мостове та iнших сiл, куди виселили родину Гулеїв, як i мешканцiв ба- гатьох сiл захiдних областей України. Для з’я- сування деяких питань виселення i докладнiшого вивчення рiзних аспектiв життя переселенцiв на поселеннях вчена, навiть будучи тяжко хворою, у 2006 р. їздила ще на Миколаївщину. Резуль- татом цiєї поїздки є стаття2, яка згодом увiйшла до книги A.C.Мiнченка3, а також друкується у цьому збiрнику. Пiсля закiнчення школи Ганна навчалася у 1959-62 рр. на фiлологiчному факультетi (укра- їнське вiддiлення) Одеського державного унiвер- ситету iм. I.Мечникова. Лише в 1963 р. з’явилася можливiсть перевестися на навчання в омрiяний Львiвський державний унiверситет iм. I.Франка, який закiнчила в 1964 р. Ще в студентськi роки виявилися схильностi i здiбностi до наукової пра- цi, почала серйозно захоплюватися мовознавчими проблемами, мала навiть цiннi рекомендацiї про- фесорiв А.Москаленка (з Одеси) та I.Ковалика (зi Львова) зайнятися питаннями українського словотвору. Але, як i iншi тогочаснi випускники вузiв, Ган- на зобов’язана була вiдпрацювати три роки на педагогiчнiй нивi. Спочатку вчителювала в гiр- 2Переселенцi iз захiдних областей України. 3Мiнченко А.С. Село Мостове в подiях i особах (погляд з середини).– Миколаїв, 2008. ському с. Угля Тячiвського р-ну на Закарпаттi, згодом – на Дрогобиччинi та у Львовi (виклада- ла українську мову та лiтературу в школi № 65). Крiм суто вчительської працi вона привчала сво- їх учнiв до збирання фольклорно-етнографiчних матерiалiв та вивчення традицiйних звичаїв i об- рядiв мiсцевих мешканцiв. Любов до традицiйної культури українцiв при- вела її в 1972 р. до наукової установи – Музею етнографiї та художнього промислу АН УРСР (тепер – Iнститут народознавства НАН Украї- ни). Тут вона пройшла всi щаблi професiйного вишколу – вiд архiварiуса та старшого лаборан- та до посади старшого наукового спiвробiтника. Була також завiдувачкою вiддiлу етнологiї сучас- ностi. Своє професiйне формування як науковця- етнографа та культуролога Ганна Горинь значною мiрою пов’язувала з науковим оточенням, яке її пригорнуло. Для музею це були вельми важкi ча- си, але тут ще працювали тi видатнi вченi, що належали до старшої генерацiї галицької iнтелi- генцiї, до шляхетної наукової елiти. Ними були, насамперед, Павло Жолтовський, Антiн Будзан, Катерина Матейко. Вони, як i Данило Фiголь, Лев Долинський, Iван Сенiв, Савина Сидорович, Любов Суха, Роман Гарасимчук, якi вже вiдi- йшли з установи, задали тон i рiвень науковим дослiдженням на майбутнi десятилiття. Саме зав- дяки цим непересiчним особистостям в устано- вi панувала атмосфера взаємоповаги, високої ду- ховностi, прихованої, але непоборної нацiональ- ної гiдностi. Цi якостi були визначальнi у науко- вих i мiжлюдських стосунках. Ганна Йосипiвна зумiла засвоїти саме розумiння i вiдчуття iнтелi- гентностi, наукового етикету i такту вiд старшого поколiння вчених рiдної установи, академiчного iнституту. Особливо посприяли у науковому становленнi Ганни Горинь Катерина Матейко та Антiн Буд- зан, якi уважно i приязно ставилися до всiх по- чаткiвцiв, вболiваючи за стан вiтчизняної науки. Їх вважала “хрещеними батьками” в науцi, бо пе- ршими привчили до музейної та фондової роботи, до опанування тонкощiв екскурсоведення, пiдт- римували у дослiдницьких починаннях, допомо- гли у виборi теми дисертацiї. Пощастило також молодiй дослiдницi працювати поряд з такими авторитетними вченими, як Роман Кирчiв, Ми- ОЛЕНА НИКОРАК. Високе покликання вченої Ганни Горинь. 411 хайло Худаш, Володимир Овсiйчук, Микола Мо- здир, Раїса Чугай, Неонiла Здоровега, Зоряна Болтарович, Таїсiя Гонтар, Євгенiя Сявавко, якi пiдтримували високий професiйний рiвень уста- нови, атмосферу взаємоповаги i вiдстоювали ду- ховнi цiнностi нашого народу. Працюючи над першою науковою темою, мо- лода, енергiйна й сповнена творчої наснаги Ганна Горинь з головою поринула у збiр найрiзноманiт- нiших матерiалiв. Вона сумлiнно i старанно оп- рацьовувала фахову лiтературу, архiвнi матерiали. Найбiльшу увагу звертала на музейнi i польо- вi дослiдження. З властивою їй скрупульознiс- тю збирала польовi матерiали в багатьох селах i мiстечках дослiджуваних теренiв захiдних обла- стей України. Насамперед, її цiкавили вiдомос- тi про осередки шкiряних промислiв, iнформацiя про майстрiв, їхнi вироби, термiнологiчну лекси- ку та виробничi взаємини. Дослiдницi ще вда- лося почерпнути оригiнальнi матерiали вiд ста- рожилiв Бойкiвщини, Гуцульщини, Лемкiвщини, Захiдного Подiлля, Волинi й Полiсся. Ганна Го- ринь брала участь у багатьох експедицiях, часто їздила у вiдрядження. Вона досконало опрацюва- ла фондовi збiрки шкiряних виробiв, якi зберiга- ються в багатьох державних музеях та приватних колекцiях. Результатом плiдної i багатогранної дослiдни- цької роботи стала дисертацiя на тему: “Шкi- рянi промисли України (друга пол. XIX – поч. XX ст.)”, яку Ганна Горинь успiшно за- хистила в Мiнську 1984 р. Серйозне захоплен- ня цiєю темою не обмежилося дисертацiєю, воно тривало впродовж усiєї наукової дiяльностi. Науковий ужинок 35-лiтньої працi вченої був плiдним i щедрим. Опублiковано двi глибокi за змiстом монографiї, позначенi широкою еру- дицiєю та високим рiвнем висвiтлення матерi- алу. Перша монографiя – “Шкiрянi промисли захiдних областей України (друга пол. XIX – поч. XX ст.)” (К., 1986). У цiй працi дослiд- ниця вперше ретельно дослiдила iсторiю, основ- нi види шкiряних промислiв України, технологiч- нi процеси та знаряддя працi, їх функцiональну суть, естетичну i художню цiннiсть. Вона впер- ше розглянула типологiю й еволюцiю шкiряного вбрання, взуття та аксесуарiв, а також предме- тiв упряжi, простежила процес формування ре- гiональних i локальних особливостей, шляхи вза- ємовпливiв i мiжетнiчних запозичень фасонiв та способiв декоративного вирiшення шкiряних арте- фактiв. На основi iсторико-порiвняльного аналi- зу простежено генезис окремих явищ виробничої культури українського народу. Вихiд у свiт цiєї книги – значний внесок у скарбницю української науки. Друга монографiя – “Громадський побут сi- льського населення Українських Карпат XIX – 30-х рр. XX ст.” (К., 1993) присвячена докладному висвiтленню громадських традицiй на селi. Зроблено глибокий аналiз суспiльно- правових, виробничих, культурно-побутових та морально-етичних взаємин мiж родинами, су- сiдськими, конфесiйними та iншими група- ми територiальної громади. Розглянуто ме- ханiзм i засоби збереження, вiдтворення й передачi традицiй iндивiдуального та колек- тивного досвiду, якi допомагають зрозумi- ти процеси еволюцiї матерiальної та духовної культури. Ганна Горинь пiдготувала до друку ще двi фун- даментальнi монографiї: 1. “Народнi шкiрянi вироби України”, у якiй на широкому iсторико-культурному тлi подано багатостороннiй аналiз найрiзноманiтнiших виро- бiв зi шкiри, через свiт речей розкрито тiсний взаємозв’язок матерiальної та духовної культури українцiв. 2. “Народнi промисли України: iсторико- теоретичний аспект”. Обидвi монографiї, якi че- кають опублiкування, є своєрiдним пiдсумком тривалої в часi, глибокої за змiстом дослiдни- цької працi Ганни Горинь. Вони, поза сумнiвом, будуть вагомим внеском у сучасну теорiю i прак- тику української етнологiчної науки. Їй належать бiльше 100 наукових статей в журналах i збiрниках, у тому числi й ґрунтов- них проблемних розробок, виступiв, повiдомлень тощо. Вона спiвавтор 14 колективних моногра- фiй. Зокрема, найважливiшi з них: “Бойкiвщи- на” (1983), “Народнi художнi промисли УРСР” (1986), “Гуцульщина” (1987), “Полесье: матери- альная культура” (1988), “Украинские Карпаты: культура” (1989), “Подiлля” (1994), “Лемкiвщи- на: У 2-х томах” (т. 2, 1999), “Iсторiя українсь- кої культури: У 5-ти томах” (Т. 2, 2001), “Вiд- 412 3-4’2008 Народознавчi Зошити луння голодомору-геноциду 1932-1933 рр. Етно- культурнi наслiдки голодомору в Українi” (2005), “Етногенез та етнiчна iсторiя населення Україн- ських Карпат: У 4-х томах” (Т. 2, 2006). Ган- на Горинь – спiвредактор i спiвавтор навчально- го посiбника “Українське народознавство” (1994, 2004) та “Програми з українського народоз- навства для середньої загальноосвiтньої школи” (2003). В останнi роки життя була спiвавторкою, координаторкою та упорядницею колективної мо- нографiї “Мала енциклопедiя українського наро- дознавства” (2007). Заслужене визнання науковцiв-етнографiв, iс- торикiв, мистецтвознавцiв, фiлологiв, фолькло- ристiв, викладачiв i студентiв мистецьких навча- льних закладiв та численних шанувальникiв на- цiональної культури Ганна Горинь здобула чес- ною i самовiдданою науковою працею на нивi українського народознавства. Працi авторки вiд- значаються широтою, глибиною i багатограннiс- тю розкриття тем. Вони характернi багатством i новизною залученого до них документального, лiтературного i фактичного матерiалiв, високим професiйним рiвнем аналiзу дослiджуваних тво- рiв та явищ. У своїй науковiй працi, як i в життi, вчена була принциповою, чесною i об’єктивною у висвiтленнi питань етнографiї та нацiональної української культури. Вони можуть бути взiрцем некон’юнктурного висвiтлення питань етнографiї, ширше – iсторiї та культури нашого народу не лише для початкiвцiв, а й зрiлих науковцiв. Вро- джена скромнiсть та iнтелiгентнiсть проявлялися i в тому, що вона нiколи не афiшувала своїх дiйс- но вагомих досягнень, не виставляла їх на показ, не хизувалася ними, скорiше – навпаки. Ганна Горинь – учасник численних обласних, регiональних, всеукраїнських i мiжнародних нау- кових конференцiй, симпозiумiв, сесiй, круглих столiв; консультант вчителiв шкiл, викладачiв i студентiв середнiх та вищих навчальних закладiв, народних майстрiв та художникiв, магiстрiв, аспi- рантiв, молодих науковцiв. Багато уваги придi- ляла науковiй молодi, сприяла зростанню їхнього професiйного рiвня. Насамперед, варто зауважи- ти її щире й доброзичливе ставлення до рецензу- вання наукових праць, завжди уважне прочитан- ня, глибокий аналiз i коректнi, виваженi й слушнi зауваження чи побажання. Адже фахове прочи- тання чужого твору – справа надзвичайно кори- сна, важлива й необхiдна не тiльки для молодих науковцiв, але й зрiлих вчених. Володiючи вели- ким досвiдом наукової роботи i глибоким знанням рiзних аспектiв народної культури, вона допома- гала авторам проникнути в суть дослiджуваних питань, вмiла пiдказати новi аспекти їх бачення, спрямувати на ширше i глибше розкриття теми. Була вiдвертою i, водночас, тактовною при вис- ловлюваннi своїх мiркувань, вмiла заакцентува- ти увагу на головному. Ганна Йосипiвна всiляко пiдтримувала колег у науковому зростаннi й бу- ла вимогливою до себе i до iнших. Завжди щиро вболiвала за розвиток української науки в цiлому та її рiвень у свiтовому контекстi. Ганна Горинь щедро дiлилася зi своїми колега- ми енциклопедичними знаннями, науковими спо- стереженнями, власними задумами, знахiдками, планами, яких у неї не тiльки було кiлькiсно ба- гато, а й були вони цiкавi масштабами i науковою глибиною. Вона радилася й дискутувала з дру- зями та колегами з приводу деяких наукових пи- тань, але мала власну думку i чiтку позицiю. Вче- на завжди першою поспiшала на допомогу всiм, хто потребував не лише її професiйних порад i за- уважень, а й тим, хто потрапляв у складнi жит- тєвi обставини. Для неї були характерними та- кi риси, як виняткова поряднiсть, тактовнiсть i людянiсть. Непересiчна жiноча врода Ганни Го- ринь напрочуд гармонiйно поєднувалась з її ба- гатим духовним свiтом. Вона любила життя, була окрасою товариських зустрiчей i свят, найрiзно- манiтнiших урочистостей, а також iмпровiзованих експедицiйних вечорiв бiля ватри. Вмiла створити в товариствi приязну атмосферу. Володiючи гар- ним голосом, залюбки тiшила друзiв виконанням старовинних народних пiсень, колядок, щедрiвок тощо. Ганна Горинь була активною учасницею бага- тьох експедицiй. Зокрема, пригадується надзви- чайно цiкава експедицiя до автохтонних україн- цiв (лемкiв), землi яких внаслiдок сумнозвiсної операцiї “Вiсла” вiдiйшли пiд юрисдикцiю Рес- публiки Польща. Поодинокi мiсцевi мешканцi- українцi, якi залишилися проживати в рiдних мiс- цях, або повернулися сюди згодом, дуже обереж- но й далеко не кожному наважувалися вiдкрити свою зранену душу та вiдверто висказати все ви- ОЛЕНА НИКОРАК. Високе покликання вченої Ганни Горинь. 413 страждане за довгi десятилiття. Але Ганна Го- ринь своєю лагiдною вдачею i тактовнiстю схи- ляла респондентiв на довiрливу i щиру розмову. Вона володiла унiкальними здiбностями швидко порозумiтися з людьми. Їй вдалося зiбрати цiнну iнформацiю про особливостi стосункiв у лемкiв- ськiй громадi, про їхнi взаємини з поляками, про специфiку мiсцевих ремесел i промислiв. В опо- вiдях торкалися також болючих проблем примусо- вого виселення українцiв iз прадiдiвських земель, багатолiтнього їх поневiряння на чужинi, та рiд- кiсних випадкiв повернення деяких родин додому й викупу власних, здебiльшого зруйнованих чи понищених помешкань. Цi та iншi важливi пита- ння авторка лише частково висвiтлила в колек- тивнiй працi “Лемкiвщина”, планувала присвяти- ти їм окреме дослiдження. Вчена брала участь в експедицiї до переселен- цiв Чорнобильської зони Українського Полiсся, де збирала матерiали про унiкальнi явища матерi- альної i духовної культури нашого народу. Вона з притаманною сумлiннiстю i ретельнiстю опра- цьовувала також фондовi збiрки – здiйснювала фахову атрибуцiю творiв, зiбраних пiд час бага- торiчних чорнобильських експедицiй. Ця iнтелi- гентна жiнка вмiла також бути принциповою i непоступливою захисницею прiоритетiв українсь- кого народознавства й музеєзнавства. У науковому свiтi вiтчизняними i зарубiжни- ми вченими високо оцiнений науковий доробок Ганни Горинь у вiтчизняне народознавство, зок- рема українську етнологiю. Вихiд у свiт моно- графiї вченої мав значний резонанс у науково- му свiтi. Свiдченням цьому були схвальнi рецен- зiї на першу книгу дослiдницi “Шкiрянi промис- ли захiдних областей України (друга пол. XIX – поч. XX ст.)” (К., 1986) вчених з Болга- рiї (проф. В.Маринов), Польщi (проф. I.Турнау) та Словаччини (Я.Палiчкова-Паткова). Не менш цiнними з наукової точки зору є наступнi, пi- сля цiєї монографiї, а також публiкацiї авторки – роздiли i параграфи колективних монографiй, статтi, повiдомлення, рецензiї. Однак докладнi- ший i глибший аналiз наукової дiяльностi вченої, очевидно, буде ще попереду, з вiдстанi часу. Ганна Горинь – людина великої душi, вмiла шанобливо й сердечно ставитися до колег, друзiв та навiть малознайомих людей, з вирозумiнням оцiнювати часом непростi життєвi ситуацiї. Ав- тор статтi безмежно вдячна незабутнiй Ганнусi за багатолiтню щиру дружбу, дiєву допомогу i пiд- тримку в життi i науковiй працi. З нею було при- ємно, легко i цiкаво спiлкуватися. Вона випромi- нювала доброту. Ця доброзичлива, щира i чуйна людина була й вiрною дружиною, вiдданою по- другою i товаришкою, дбайливою i турботливою мамою, невсипущою, люблячою бабусею i доброю порадницею в життi, зiгрiвала всiх великою лю- бов’ю, нiжнiстю i теплом свого серця. Чесно й змiстовно прожите життя на засадах людяностi i морально-етичних християнських чес- нот, повна вiдданiсть українськiй iдеї, плiдна нау- кова праця, глибокi фаховi публiкацiї вченої є ва- гомим особистим внеском в українську i свiтову народознавчу науку. Свiтлий образ Ганни Горинь завжди збереже- ться в серцях в усiх тих, хто знав, шанував i лю- бив її, дорожив її прихильнiстю i для кого вона була ясним променем навiть у тяжкi часи життя. Олена Никорак та Ганна Горинь бiля пам’ятника Т.Г.Шевченковi. м. Львiв, 2002 р. 414 3-4’2008 Народознавчi Зошити Публiкацiї Ганни Йосипiвни Горинь: 1. Кожевенные промыслы западных земель Украины XIX – нач. XX ст. Автореф. диc. канд. ист. наук: 07.00.07.– Минск: Институт этногра- фии и искусствоведения БССР, 1984.– 24 c. 2. Шкiрянi промисли захiдних областей Укра- їни (друга половина XIX – поч. XX ст.).– К.: Наук. Думка, 1986.– 94 с. 3. Громадський побут сiльського населення Українських Карпат (XIX – 30-тi роки XX ст.).– К.: Наук. Думка, 1993.– 200 с. 4. Традицiї i перспективи розвитку художньої обробки шкiри на Українi // Народнi худож- нi промисли України.– К.: Наук. Думка, 1979.– С. 50-60. 5. Традицiйне кушнiрство Українських Карпат // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 1979.– № 5.– С. 50-56. 6. Iз iсторiї шевства на Українi // Народ- на Tворчiсть та Eтнографiя.– 1981.– № 6.– С. 54-58. 7. Хлiб i сiль (Рецензiя Т.О.Гонтар “На- родне харчування українцiв Карпат”.– К.: На- ук. Думка, 1979) // Жовтень.– 1980.– № 10.– С. 139-140. 8. Шкiрянi промисли // Бойкiвщина.– К.: На- ук. Думка, 1983.– С. 123-127. 9. Лозо- i коренеплетiння // Бойкiвщина.– К.: Наук. Думка, 1983.– С. 122-123. 10. Поворозництво // Бойкiвщина.– К.: Наук. Думка, 1983.– С. 141. 11. Народнi танцi (за матерiалами Р.П.Га- расимчука) // Бойкiвщина.– К.: Наук. Думка, 1983.– С. 269-271. 12. Народнi промисли лемкiв Закарпаття // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 1986.– № 4.– С. 46-49. 13. Призабутий промисел // Жовтень.– 1986.– № 12.– С. 98-101. 14. Художня обробка шкiри на Українi // На- роднi художнi промисли УРСР: Довiдник.– К., 1986.– С. 85-88. 15. Кушнiрство Подiлля // Проблеми ет- нографiї Подiлля: Тези доповiдей наукової конференцiї.– Камянець-Подiльський, 1986.– С. 123-125. 16. I.Франко – дослiдник селянського побу- ту // Iван Франко i свiтова культура: Ма- терiали мiжнародного симпозiуму (ЮНЕСКО. Львiв, 11-15 вересня 1986).– Кн. 2.– К., 1990.– С. 109-111. 17. Музейные коллекции – источник исследования традиционной хозяйственно- производственной культуры украинцев // Проб- лемы развития культуры народов и изучение культуры по музейным коллекциям. Всесоюзная научная конференция “Этнографическая наука и пропаганда этнографических знаний”. Секция “Этнография и развитие культуры народов”: Тезисы докладов.– Омск, 1987.– С. 106-107. 18. В пошуках матералiв народної тради- цiйної культури // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 1987.– № 2.– С. 135-143 (Спiв- автори: С.П.Павлюк, М.I.Моздир). 19. Домашнi промисли i ремесла // Гуцульщи- на.– К.: Наук. Думка, 1987.– С. 135-143. 20. Художня обробка шкiри // Гуцульщина.– К.: Наук. Думка, 1987.– С. 417-422. 21. Кожаная пластика в творчестве Илды Си- лис // Максла.– 1987.– № 2.– С. 17-20. 22. Кожевенные промыслы // Полесье. Ма- териальная культура.– К.: Наук. Думка, 1988.– С. 217-225 (Спiвавтор: Н.I.Буракiвська) 23. Народнi традицiї в сферi громадського спiлкування на селi // Тези доповiдей науково- теоретичної конференцiї, присвяченої 50-рiччю возз’єднання захiдноукраїнських земель в єдинiй Українськiй РСР (26 жовтня 1989 р.).– Ч. 1.– Львiв, 1989.– С. 23-26. 24. Домашние промыслы и ремесла // Укра- инские Карпаты. Культура.– К.: Наук. Думка, 1989.– С. 45-53. 25. Традиционные семейные взаимосвязи и ру- дименты древнего семейного быта. Структура и быт современной карпатской семьи // Украинские Карпаты. Культура.– К.: Наук. Думка, 1989.– С. 110-113. 26. Громадський побут сiльського населення // Соцiалiстичнi перетворення в культурi i по- бутi трудящих захiдних областей України за ро- ки Радянської влади.– К.: Наук. Думка, 1989.– С. 77-92. 27. Етичнi норми та iдеали подiльської сiльсь- кої громади // Тези доповiдей i повiдомлень Тер- нопiльської обласної iсторико-краєзнавчої конфе- ОЛЕНА НИКОРАК. Високе покликання вченої Ганни Горинь. 415 ренцiї. Ч. III.– Тернопiль, 1990.– С. 33-34. 28. Громадський побут сiльського населення Українських Карпат (XIX – 30-тi роки XX ст.).– К.: Наук. Думка, 1993.– 200 с. 29. Iнформатор як джерело i об’єкт етногра- фiчних дослiджень // Етнографiчна спадщина i нацiональне вiдродження: Тези доповiдей та по- вiдомлень мiжнародної наукової конференцiї.– К., 1992.– С. 224-226. 30. Генерацiйнi групи в структурi сiльських громад Гуцульщини XIX – поч. XX ст. // Те- зи доповiдей мiжнародної науково-практичної ко- нференцiї “Проблеми Гуцульщини”.– Косiв, 27- 28 травня 1993 р.– Чернiвцi, 1993.– С. 52-55. 31. Художня обробка шкiри // Подiлля. Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К.: Доля, 1994.– С. 430-434. 32. Громада. Громадський побут // Укра- їнське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 242-244. 33. Громадське самоврядування // Укра- їнське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 244-247. 34. Релiкти звичаєвого права у громад- ському побутi // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Го- ринь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 247-249. 35. Громадськi функцiї соцiального захисту се- лян // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчi- ва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 250-255. 36. Матерiальнi засади та види громадсь- кої дiяльностi громад // Українське народозна- вство: Навч. посiб. / За ред. С. П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 255-259. 37. Громадськi стосунки у позавиробничiй сфе- рi // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчi- ва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 259-263. 38. Mорально-етичнi стосунки в громадi // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 263-268. 39. Допомiжнi заняття i промисли. Бджiль- Ганна Горинь, Василь Романiв та Олена Никорак. Львiв, 1991 р. Ганна Горинь з колегами на Мiжнароднiй нау- ково практичнiй конференцiї “Проблеми Гуцульщини” (злiва – направо С.Гвоздевич, Г.Горинь, М.Моздир, С.Боньковська, О.Сапeляк, Р.Захарчук-Чугай). Косiв, 1993 р. Стефанiя Гвоздевич, Олена Никорак, Зоя Росiнська та Ганна Горинь у дворi МЕХП. Львiв, 1994 р. 416 3-4’2008 Народознавчi Зошити Ганна Горинь у колi друзiв (злiва – напра- во С.Гвоздевич, О.Никорак, Т.Гонтар, Г.Никорак, С.Боньковська, М.Станкевич). Львiв, МЕХП, 1994 р. Ганна Горинь з колегами на засiданнi вченої ради IН НАНУ злiва – направо Я.Грендиш, М.Балагутрак, Г.Виноградська, Г.Горинь, О.Никорак. Львiв, МЕХП, 1995. Ганна Горинь i О.Никорак з родиною художникiв Пет- ром i Тетяною Мось. Харкiв, 1996 р. ництво // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 318-324. 40. Допомiжнi заняття i промисли. Мисливство // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 324-330. 41. Допомiжнi заняття i промисли. Рибальство // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 330-336. 42. Допомiжнi заняття i промисли. Збира- льництво // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв: Фенiкс, 1994.– С. 336-339. 43. Сiльськi громади Українських Карпат к. XIX – 30-их рокiв XX ст. Нацiональне облич- чя // Другий мiжнародний конгрес українiстiв.– Львiв, 1994.– С. 264-269. 44. Сiльськi бойкiвськi громади XIX - поч. XX ст. (локальнi риси в загальноукраїнськiй моделi) // Бойкiвщина: iсторiя та сучаснiсть.– Львiв; Самбiр, 1995.– С. 112-116. 45. Про Зоряну Болтарович // Народознавчi Зошити.– Львiв, 1995.– Зош. 1.– С. 16-17. 46. Взуття // Мистецтво України. Енциклопе- дiя.– Т. 1.– К., 1995.– С. 317. 47. Громадськi традицiї в полiських селах XIX - поч. XX ст. // Полiсся: мова, культура, iсторiя. Матерiали мiжнародної конференцiї.– К., 1996.– С. 233-238. 48. “Українська мала енциклопедiя” Євгена Онацького – джерело до пiзнання нацiональної культури (народознавчий аспект) // Мистецтво i традицiйна культура українського зарубiжжя. Матерiали Miжнародної наукової конференцiї.– Iвано-Франкiвськ, 10-12 листопада 1992 р.– Львiв, 1996.– С. 79-83. 49. Хрест у свiтоглядi та реалiях життя укра- їнського селянина // Тези i резюме наукової конференцiї.– Львiв, 1996.– С. 20-22. 50. Роль сiльського духовенства в культу- рi Бойкiвщини // Бойкiвщина. Iсторiя та су- часнiсть: Матерiали iсторико-народознавчої кон- ференцiї “Минуле i сучасне Бойкiвщини”, яка вiдбулась у м. Самборi 06.03.1996 р. з на- ОЛЕНА НИКОРАК. Високе покликання вченої Ганни Горинь. 417 годи 140-рiччя вiд дня народження Михайла Зубрицького.– Львiв, 1996.– С. 52-53. 51. Сiм’я i громада у традицiйному вихованнi дiтей в Українi (до питання специфiки етнiчної культури) // Етноc. Культура. Нацiя: Матерiали наукової конференцiї 29-30 жовтня 1998.– Дро- гобич, 1999.– С. 77-83. 52. Знакова традицiя народного вбрання укра- їнцiв // Дiалог культур: Україна у свiтовому кон- текстi. Мистецтво i освiта.– Вип. 3. Збiрник на- укових праць.– Львiв, 1998.– С. 447-456. 53. Хрести у свiтоглядi та реалiях життя укра- їнцiв // Народознавчi Зошити. Спецiальний ви- пуск “Українська хрестологiя”.– Львiв, 1998.– С. 81-86. 54. Програма для середньої загальноосвiтньої школи. Українське народознавство. 1-11 класи.– К., 1998.– 30 c. (Спiвавтори: Є.I.Сявавко, Н.С.Iватьо, С.С.Коструба). 55. Народознавча дiяльнiсть Катерини Гру- шевської // Народознавчi Зошити.– Львiв, 1999.– Зош. 2.– С. 154-160. 56. Приватна та громадська власнiсть бойкiв другої пол. XIX – поч. XX ст. // Народознавчi Зошити.– Львiв, 1999.– Зош. 3.– С. 366-371. 57. Громадське самоврядування: народнi тради- цiї i сучаснi проблеми українського села // Са- моврядування та самоорганiзацiя територiальних громад: Матерiали науково-практичної конферен- цiї Львiв, 24-25 червня 1999 р.– Львiв, 1999.– С. 22-27. 58. Українське селянство на шляху до держав- ної самостiйностї // “Самостiйна Україна” Мико- ли Мiхновського та її роль у формуваннї держа- вницької iдеологiї: Матерiали науково-практичної конференцiї до 100-рiччя її видання (4 березня 2000 р.).– Львiв, 2000.– С. 82-88. 59. Допомiжнi види господарських занять // Лемкiвщина: iсторико-етнографiчне дослiдження: В 2-х т.– Львiв, 1999.– Т. 1. Матерiальна культура.– С. 218-225. 60. Вiдхожi промисли. Заробiтчанство, мiгра- цiя // Лемкiвщина: iсторико-етнографiчне дослi- дження: В 2-х т.– Львiв, 1999.– Т. 1. Матерiа- льна культура.– С. 128-131. 61. Три зустрiчi з художником // Мирон Яцiв. 1929-1996. Життя i творчiсть.– Львiв, 2000.– С. 248. У майстернi художникiв (злiва – направо Т.Мось, О.Никорак, П.Мось, Г.Горинь). Харкiв, 1996 р. Ганна Горинь, Неонiла Здоровега, Олена Никорак i Таїсiя Гонтар. Львiв, МЕХП, 1998 р. Ганна Горинь серед членiв експедицiї до чорнобиль- ських переселенцiв. Свiтлина Я.Тараса. 418 3-4’2008 Народознавчi Зошити Ганна Горинь i Олена Никорак. Львiв, МЕХП, 1998. Ганна Горинь приймає вiтання з ювiлеєм вiд колег з вiддiлу народного мистецтва (злiва – направо О.Никорак, Г.Горинь, М.Моздир, С.Боньковська, спереду – онучка Оксана). Львiв, МЕХП, 2001 р. Оксана Сапеляк вiтає Ганну Горинь з ювiлеєм (злiва – В.Яблонська та В.Овсiйчук). Львiв, МЕХП, 2001 р. 62. Сiльська громада та громадський побут // Iсторiя укранської культури: В 5-ти т.– К., 2001.– Т. 2.– С. 152-158 (Спiвавтор: Балушок). 63. Катерина Матейко. Творчий портрет уче- ної на вiдстанi часу // Народознавчi Зошити.– Львiв, 2001 (Спiвавтор: О.Никорак). 64. Кайндль Р.Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народнi перекази.– Чернiвцi: Молодий Бу- ковинець, 2000.– 208 c. Рецензiя // Записки НТШ.– Працi секцiї етнографiї та фольклорис- тики.– Львiв, 2001.– С. 716-721. 65. Взаємозв’язки мiст i сiл у традицiйнiй господарсько-виробничiй культурi українцiв Кар- пат i Прикарпаття // Науковi записки IН НА- НУ, Iвано-Франкiвського краєзнавчого музею.– Вип. 5-6.– Iвано-Франкiвськ: Мiсто НВ, 2001.– С. 97-102. 66. Гуцульська школа художньої обробки шкi- ри i косiвська мистецька школа // Матерiали науково-практичної конференцiї.– Косiв, 2002. 67. Цiннiснi орiєнтацiї українського селянства в контекстi етнокультурних процесiв ХХ столiття // Матерiали Мiжнародної асоцiацiї українiстiв.– Чернiвцi, 2002. 68. Програма для середньої загальноосвiтньої школи. Українське народознавство: 1-8 класи.– Львiв, 2003.– 32 с. (Спiвавтори: С.П.Павлюк, Є.I.Сявавко, С.С.Коструба, Н.С.Iватьо). 69. Паломництво в Українi: народознавчий аспект // Народознавчi Зошити.– Львiв, 2003.– Зош. 1-2.– С. 161-167. 70. Славна дочка великого iсторика України // Наше Життя: Видає Союз Українок Америки.– 2003.– № 9.– С. 24-26. 71. Народнi традицiйнi вироби в побутовiй та обрядовiй сферi українцiв // Минуле i сучасне Волинi й Полiсся: народна культура – шлях до себе // Матерiали Волинської обласної науково- етнографiчної конференцiї, 10-11 квiтня 2003 р.– Луцьк, 2003.– С. 81-82. 72. Захiдноукраїнське провiнцiйне мiсто як текст // Етнокультурнi процеси в українському урбанiзованому середовищi XX ст.– Iвано-Фран- кiвськ, 2004.– С. 24-26. 73. Громада. Громадський побут // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Пав- люка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 231-233. ОЛЕНА НИКОРАК. Високе покликання вченої Ганни Горинь. 419 74. Громадське самоврядування // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Пав- люка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 233-236. 75. Релiкти звичаєвого права у громадському побутi // Українське народознавство: Навч. по- сiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 236-238. 76. Громадськi функцiї соцiального захисту се- лян // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 239-244. 77. Матерiальнi засади та види громадської дiяльностi громад // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 244-248. 78. Громадськi стосунки у позавиробничiй сфе- рi // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 248-252. 79. Mорально-етичнi стосунки в громадi // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 252-258. 80. Допомiжнi заняття i промисли. Бджiльниц- тво // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 304-310. 81. Допомiжнi заняття i промисли. Мисливство // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 310-316. 82. Допомiжнi заняття i промисли. Рибальство // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 316-321. 83. Допомiжнi заняття i промисли. Збирацтво // Українське народознавство: Навч. посiб. / За ред. С.П.Павлюка.– 2-е вид., перероб. i доп.– К.: Знання, 2004.– С. 321-325. 84. Цiннiснi орiєнтацiї українського селянства в контекстi етнокультурних процесiв ХХ ст. // П’ятий конгрес Мiжнародної асоцiацiї українiс- тiв. Iсторiя. Частина 3.– Чернiвцi, 2005.– С. 295- 298. 85. Народнi традицiї у зв’язках iз сучасними виховними i творчими процесами (теоретичний аспект) // Збiрник наукових праць “Минуле i Корнелiй Кутельмах, Вiра Яблонська та Роман Яцiв вiтають Ганну Горинь з ювiлеєм. Львiв, МЕХП, 2001 р. Ганна Горинь з учасниками Волинської обласної науково-етнографiчної конференцiї, присвяченої 70-piччю Олексiя Ошуркевича. Луцьк, 2003 р. Ганна Горинь серед учасникiв Волинської науково- етнографiчної конференцiї з нагоди 70-рiчного ювi- лею Олексiя Ошуркевича (злiва – направо Г.Горинь, Н.Горлицька, Є.Ромащук, О.Сапеляк, О.Никорак, Т.Лупiй). Луцьк, 2003 р. 420 3-4’2008 Народознавчi Зошити сучасне Волинi й Полiсся: народне мистецт- во i духовнiсть: Матерiали Другої Волинської обласної конференцiї 12-13 травня 2005 року, м. Луцьк.– Луцьк, 2005.– С. 5-7. 86. Голодомор 1932-33 рокiв – нищiвний удар по фундаментальних устоях традицiйного укладу життя українського села // Вiдлуння голодомору – геноциду 1932-1933. Етнокультурнi наслiдки голодомору в Українi.– Львiв, 2005.– С. 106-121. 87. Українська лексика шкiряного виробницт- ва: формування етнiчної специфiки // Слово i до- ля. Збiрник на пошану Уляни Єдлiнської.– Львiв, 2005.– С. 239-248. 88. Громада та громадський побут // Етноге- нез та етнiчна iсторiя населення Українських Ка- рпат: У 4-х т.– Т. 2.– Львiв, 2006.– С. 409-432. 89. Соцiокультурнi контакти мiста i села в процесах урбанiзацiї (на матерiалi Львiвщини та Iвано-Франкiвщини) // Етнокультурнi процеси в українському урбанiзованому середовищi XX ст.: Мiжнар. наук.-теорет. конф.– Iвано-Франкiвськ, 2006.– С. 34-36. 90. Гуцульська школа художньої обробки шкi- ри i культурне середовище XIX-XX ст. // Iсторико-культурна спадщина Прикарпаття: На- уковий збiрник на пошану Петра Арсенича.– Iвано-Франкiвськ, 2006.– С. 723-731. 91. Громада // Мала енциклопедiя українсько- го народознавства.– Львiв, 2007.– С. 133. 92. Громада виробнича // Мала енциклопе- дiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 133. 93. Громада дiвоча // Там само.– С. 134. 94. Громада парубоча // Мала енциклопе- дiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 134. 95. Громада церковна // Мала енциклопе- дiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 135. 96. Десятники // Мала енциклопедiя україн- ського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 150. 97. Досвiтки // Мала енциклопедiя українсь- кого народознавства.– Львiв, 2007.– С. 164. 98. Оденки // Мала енциклопедiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 402. 99. Пастух громадський // Мала енциклопе- дiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 421. 100. Присяжнi // Мала енциклопедiя україн- ського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 483. 101. Рада громадська // Мала енциклопе- дiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 492. 102. Свято храмове // Мала енциклопе- дiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 530. 103. Старiйшина // Мала енциклопедiя укра- їнського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 568. 104. Староста // Мала енциклопедiя українсь- кого народознавства.– Львiв, 2007.– С. 568. 105. Старшина громадського уряду // Ма- ла енциклопедiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 568. 106. Супряга // Мала енциклопедiя українсь- кого народознавства.– Львiв, 2007.– С. 580. 107. Сход громадський // Мала енциклопе- дiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 581. 108. Толока // Мала енциклопедiя українсько- го народознавства.– Львiв, 2007.– С. 597. 109. Переселенцi iз захiдних областей Украї- ни // Мiнченко А.С. Село Мостове в подiях i особах.– Миколаїв: Iлiон, 2007.– С. 112-123. 110. Наукова праця Михайла Зубрицького у вимiрах часу // Слово Просвiти.– Старий Сам- бiр, 2008.– № 102 (3 березня).– С. 3. Пiдготовлено до друку 1. Монографiї “Шкiрянi народнi вироби в Українi”.– 220 c. 2. Народнi промисли України: iсторико- теоретичний аспект.– 250 с. 3. Художня обробка шкiри в Українi // Iсторiя українського декоративно-прикладного мистецтва.– Т. I (подано до друку). 4. Сучасний розвиток художньої обробки шкi- ри в Українi // Iсторiя українського декоративно- прикладного мистецтва.– Т. II (пiдготовлено до друку). 5. Михайло Зубрицький на тлi етнографiчної науки к. XIX – поч. XX ст.– 18 c. (подано до друку). 6. Наукова дiяльнiсть М.Зубрицького у вимi- рах часу. ОЛЕНА НИКОРАК. Високе покликання вченої Ганни Горинь. 421 7. Чорнобиль українського села в соцiокуль- турнiй сферi: причини i наслiдки. 8. Мала проза I.Франка: лiтературний текст i народознавчий контекст. 9. Рiвненський обласний державний архiв – ба- гата скарбниця першоджерел про народнi промис- ли Волинi та Полiсся. 10. Переселенцi пiвдня України: етнополiтич- ний та культурологiчний аспект дослiдження. Лiтература про Г.Горинь 1. Маринов Васил. Проф. Кожарските занаяти в западните области на Украйна // Лека промиш- леност и услуги.– София, 1985.– № 6.– С. 5. 2. Turnau I. Anna Josyfovna Horyn. Ski- rjani promysÃly zachidnych oblastej Ukrajny (druha poÃlowina XIX – počatok XX stolittja).– Kyjiv, 1986.– S. 96 // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej.– Nr. 2/87. 3. Paličková-Pátková Jarmila. Goriń G.J. Škirjani promisli zachidnich oblastej Ukrajini // Slovenský Národopis.– 35/1987.– № 2 + 3.– S. 525. 4. Селiвачов М.Р. Дослiдження про шкiрянi промисли // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 1987.– № 6.– С. 80-88. 5. Пожоджук Д. Традицiйнi промисли // Свiтанок.– 1987.– № 3-4 (10 сiчня).– С. 6. 6. Болтарович З.Є., Гонтар Т.О. Книга про шкiрянi промисли українцiв // Жовтень.– Львiв, 1988.– С. 117-118. 7. Никорак О. Ганна Горинь: життєва i творча нива науковця // Народознавчi Зошити.– Львiв, 2001.– Зош. 2.– С. 348-357. 8. Арсенич П., Пелипейко I. Дослiдники та краєзнавцi Гуцульщини: Довiдник.– Косiв, 2002.– С. 65-67. 9. Чайковська Вiра. Громада – велика сила // Новий Час.– 2004 р. (18 вересня). 10. Никорак О. Ганна Горинь // Енциклопедiя сучасної України.– Т. 6.– К., 2006.– С. 260. 11. Сапеляк О. Горинь (Гулей Ганна Йо- сипiвна) // Новi iмена: Львiв i львiв’яни: Енциклопедично-бiографiчний довiдник.– Львiв, 2006.– Вип. 2.– С. 68. 12. Никорак О. Свiтлiй пам’ятi вченiй- етнографу Ганнi Горинь // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 2007.– № 3-4.– С. 112-115. 13. Никорак О. Ганна Горинь // Мала ен- циклопедiя українського народознавства.– Львiв, 2007.– С. 712. 14. Никорак О. Свiтлiй пам’ятi вченiй- етнологу Ганнi Горинь // Минуле i сучасне Воли- нi i Полiсся: Роде наш красний. Зб. наук. праць.– № 24.– Луцьк, 2007.– С. 274-279. 15. Никорак О. Свiтлiй пам’ятi етнографа Ган- нi Горинь // Мiнченко А.С. Село Мостове в подiях i особах (погляд з середини).– Миколаїв, 2008.– С. 123-125. Ганна Горинь виступає з доповiддю на Волинськiй об- ласнiй науково-етнографiчнiй конференцiї з нагоди 70- рiчного ювiлею Олексiя Ошуркевича. Луцьк, 2003 р. Ганна Горинь з колегами-етнографами (злiва – направо У.Мовна, О.Сапеляк, Г.Горинь, Г.Виноградська). Київ, 2005 р.

Високе покликання вченої Ганни Горинь

Репозитарії

Схожі ресурси