Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки

Розглянуто вплив модернізаційних процесів на зміни у структурі зайнятості жителів міст підросійської України. Аналіз здійснено на основі даних одноденних переписів Катеринослава та Києва та перепису 1897 року. Підтверджено тезу про непослідовність та дискретність модернізації, показано співіснування...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Водотика, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schriftenreihe:	Регіональна історія України
Schlagworte:	Історична урбаністика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71902
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки / Т. Водотика // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 7. — С. 159-172. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71902
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-719022014-12-14T03:01:40Z Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки Водотика, Т. Історична урбаністика Розглянуто вплив модернізаційних процесів на зміни у структурі зайнятості жителів міст підросійської України. Аналіз здійснено на основі даних одноденних переписів Катеринослава та Києва та перепису 1897 року. Підтверджено тезу про непослідовність та дискретність модернізації, показано співіснування та співвідношення між традиційними та індустріальними сферами зайнятості. Рассмотрено и проанализировано влияние модернизационных процессов на изменения в структуре занятости городского населения Украины. Источниковой базой послужили однодневные городские переписи Екатеринослава и Киева и перепись 1897 года. Подтвержден тезис о непоследовательности и дискретности модернизационных процессов, показано сосуществование и соотношение между традиционными и индустриальными формами занятости. The author analyzed the impact of modernization on the employment patterns of the population of Ukrainian cities. The analysis is based on the one-day censuses of Katerynoslav and Kyiv and 1897 census. The coexistence and the balance between traditional and industrial forms of employment was shown. 2013 Article Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки / Т. Водотика // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 7. — С. 159-172. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. XXXX-0087 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71902 332.872.4:711.4 uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична урбаністика Історична урбаністика
spellingShingle	Історична урбаністика Історична урбаністика Водотика, Т. Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки Регіональна історія України
description	Розглянуто вплив модернізаційних процесів на зміни у структурі зайнятості жителів міст підросійської України. Аналіз здійснено на основі даних одноденних переписів Катеринослава та Києва та перепису 1897 року. Підтверджено тезу про непослідовність та дискретність модернізації, показано співіснування та співвідношення між традиційними та індустріальними сферами зайнятості.
format	Article
author	Водотика, Т.
author_facet	Водотика, Т.
author_sort	Водотика, Т.
title	Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки
title_short	Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки
title_full	Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки
title_fullStr	Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки
title_full_unstemmed	Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки
title_sort	особливості модернізаційних процесів у містах наддніпрянщини другої половини хіх ст.: нові джерельні пошуки
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Історична урбаністика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71902
citation_txt	Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки / Т. Водотика // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 7. — С. 159-172. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT vodotikat osoblivostímodernízacíjnihprocesívumístahnaddníprânŝinidrugoípolovinihíhstnovídžerelʹnípošuki
first_indexed	2025-07-05T20:48:47Z
last_indexed	2025-07-05T20:48:47Z
_version_	1836841463783096320
fulltext	УДК: 332.872.4:711.4 "ХІХ ст." Тетяна Водотика ОСОБЛИВОСТІ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У МІСТАХ НАДДНІПРЯНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.: НОВІ ДЖЕРЕЛЬНІ ПОШУКИ Еволюцію міського життя на рубежі ХІХ і ХХ ст. і специфічність то- гочасного підприємництва неможливо зрозуміти без заглиблення у складний контекст взаємодії модернізаційних та урбанізаційних про- цесів. Бурхливе зростання міст у регіоні Наддніпрянщини супро- воджувалося освоєнням нових джерел енергії, активізацією соці- альної мобільності населення, поліпшенням транспортного сполучення. Експансія Російської імперії у південному напрямі від- кривала, здавалося б, непогані перспективи для створення в регіоні "нового освоєння" життєвого укладу, близького до тогочасних євро- пейських зразків. Деякі зразки міського облаштування, насамперед одеський, і справді здатні були вражати уяву сучасників. Але напрям і масштаб суспільних змін в регіоні не відповідав тим можливостям, які відкривала модернізація. Пояснюється це насамперед тим, що урбанізація в її імперському виконанні була підпорядкована завдан- ням одержання швидкого прибутку і не враховувала неспроможності великої кількості "зайшлого", переважно сільського, населення адап- туватися до нових умов життя. Поєднання новітніх технологій з ар- хаїчними суспільними відносинами створювало в містах обстановку перманентної конфліктності, що призвела у кінцевому рахунку до со- ціального вибуху небачених масштабів. Те, що осмислення місця і ролі модернізаційних процесів в житті Російської імперії пореформеної доби потребує насамперед вивчення соціально-станової структури міського населення, було усвідомлене фахівцями у галузі статистики ще в середині 1950-х років. А.Г.Рашин у фундаментальній монографії «Население России за 100 лет» проана- лізував склад міського населення за станами по імперії в цілому між 1811-1897 рр., а по Москві і Санкт-Петербургу включно до 1902 та 1910 рр.1 На початку 1970-х рр. безпосередньо до даної проблеми звернувся Л.М.Іванов, стаття якого про станово-класову структуру населення міст Російської імперії доби капіталізму залишається до 159 1 Рашин А.Г. Население России за 100 лет (1811-1913 гг.). Статистические очерки. – М., 1956. – С.118-129. © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 7. — С. 159–172 © Т. Водотика , 2013 сьогодні чи не єдиним комплексним узагальнюючим дослідженням питання. Не відступаючи від традиційної для радянської історіо- графії методології, автор значно більшу увагу приділив класовій структурі населення. Л.М.Іванов дійшов висновку, що наприкінці ХІХ ст. «станові перегородки не витримували натиску часу, лама- лись під ударами капіталізму, причому трансформація станів у класи буржуазного суспільства відбувалась найбільш інтенсивно по містах»2. У 1990-ті рр. новий етап досліджень соціальної структури суспільства розпочали історики. Їхні підходи виявилися більш дока- зовими. Б.М.Миронов, який чи не першим представив розгорнутий нарис соціальної історії Росії, уважно проаналізував особливості соціальної структури й соціальної мобільності населення міст, сімейні відносини, динаміку злочинності, прийшовши до висновку про не- завершеність модернізаційних процесів в імперії. Б.Миронов пере- конаний: «через те, що російське законодавство визнавало існування станів, а масова свідомість приймала станову парадигму, аналіз со- ціальної структури доцільно проводити саме в становому розрізі»3. На думку фахівців із соціально-класової структури Російської імперії Н.А.Іванової та В.П.Желтової, на початку ХХ ст. в Росії зберігався ти- повий азіатський порядок соціальної ієрархії4. Автори колективної монографії «История предпринимательства в России», що побачила світ того ж року, що і дослідження Б.М.Миронова, стверджують: наприкінці ХІХ ст. міські стани в Російській імперії перетворились на фікцію5. Українські історики не оминають увагою зазначену проблему. Так, у працях В.М.Константінової та Д.М.Чорного детально розглянуті урбанізаційний та модернізаційний контексти розвитку міст6. У мо- нографії Т.Портнової розглядається зміна соціальної структури 160 Т ет я н а В од от и к а 2 Иванов Н.А. Сословно-классовая структура России в ХIХ – нач. ХХ в. // Вестник Российского гуманитарного научного фонда. – 1996. – № 4. – С. 29–37. 3 Миронов Б. М. Социальная история России периода империи (XVIII–начало XX в.): Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и пра- вового государства. 2-е исправл. изд. СПб., 2000. – Т.1. – С.78 4 Иванова Н. А., Желтова В. П. Сословное общество Российской империи (XVIII – начало XX века). – М., 2009. 5 История предпринимательства в России. Кн. 2. Вторая половина XIX – начало ХХ вв. М., 2000. – С. 222 6 Верменич Я.В. Історична урбаністика в Україні: теорія містознавства і методика літочислення. – К., 2011; Константінова В.М. Урбанізація: південноукраїнський вимір (1861-1914 роки). – Запоріжжя, 2010; Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Харків, 2007. населення Катеринослава на межі ХІХ-ХХ ст. на основі даних Пер- шого загального перепису 1897 р.7 На наше переконання, простежувати зміни соціальної структури населення міст, у тому числі зростання питомої ваги підприємниц- тва, найпродуктивніше у контексті сучасних теорій модернізації, які виходять із розрізнення домодерних і модерних міст за цілим рядом сутнісних ознак. Модернізація включає індустріалізацію, що спира- ється перш за все на внутрішні можливості; формування еліти – носія модернізаційних ідей; урбанізацію; високу соціальну диференціацію і мобільність; розгалужену систему соціальних інститутів; новітній спосіб життя, самосвідомість та ін. Світова соціологія давно визнала доцільність застосування стра- тифікаційного підходу при вивченні еволюції соціальної структури. Соціальна стратифікація дозволяє застосувати багатовимірний ана- ліз суспільства, вивчити різні його «зрізи». Поділи при цьому можуть бути будь-які – за відношенням до власності, рівнем прибутків, про- фесією, рівнем освіти тощо. Поняття «стратифікація» вельми вдало передає зміст соціальної диференціації, яка завжди має конкретно- історичний характер. Соціальна стратифікація населення міст підросійської України у другій половині ХІХ ст. складалась з елементів різноманітних стра- тифікаційних систем – соціопрофесійної, етакратичної, культурно- нормативної та фізико-генетичної. Особливо варто наголосити на важливості співвідношення класової та станової стратифікаційних систем, а також системи зайнятості8. Нагальною проблемою коректної реконструкції поступу індустрі- альної модернізації і перш за все розвитку підприємництва у містах підросійської України є пошук адекватних джерел. Загальновідомо, що найбільш достовірними джерелами щодо перебігу соціальних змін є загальні демографічні переписи населення9 і що єдиний за- гальний перепис в Російській імперії було проведено 1897 р. Зва- жаючи на те, що програма перепису не передбачала вивчення соці- ального змісту ходи модернізації і підприємництва, питання полягає у методиці використання його матеріалів. Очевидно, що суто ілю- стративний підхід дає дуже непевні та опосередковані уявлення про зміни соціальної структури, склад підприємців і т. п.10 161 О собл и вост ім од ер н іза ц ій н и х п р оц есів у м іст а х Н а д д н іп р я н щ и н и д р угоїп ол ови н и Х ІХ ст . 7 Портнова Т. Міське середовище і модернізація: Катеринослав середини ХІХ – початку ХХ століть. – Дніпропетровськ, 2008. – С. 35-36. 8 Зайцева О.М., Канищев В.В., Орлова В.Д., Стрекалова Н.В. Изменения социальной стратификации городского населения Центрального Черноземья в конце XIX – начале XX в. // http://new.hist.asu.ru/biblio/urbani/1_2.html 9 Шелестов Д.К. Историческая демография: Учебное пособие. – М., 1987. 10 Там само. – С.32-69. Більш продуктивним видається шлях перерахунку матеріалів пе- репису 1897 р. Так, можна перерахувати відомості щодо розподілу занять самодіяльного населення для з’ясування чисельності, пито- мої ваги і розподілу за галузями виробництва. Такий перерахунок до- зволяє з’ясувати деякі сутнісні аспекти наслідків модернізації і стану підприємництва11. Проте він фіксує лише статистичну картину на 1897 р. і не дає можливості уявити шляхи поступу зазначених фено- менів. Для коректного аналізу динаміки потрібен пошук співставних масових статистичних джерел. Першим кроком на шляху розширення джерельної бази дослід- ження став пошук інших масових демографічних джерел. Відомо, що починаючи з 1860-х років у Російській імперії стали проводитися міс- цеві переписи, переважно у великих і губернських містах. Зокрема, за 1862-1917 рр. в імперії було проведено не менше двохсот місцевих переписів, в тому числі за період 1862-1897 рр. – 9812. Зокрема, за да- ними Демографічного енциклопедичного словника, переписи про- водились у Катеринославі (Дніпропетровську) у 1865, 1873 і 1917 роках; Житомирі – у 1973 р.; Києві – у 1874 і 1916 роках; Миколаєві – у 1875 р.; Одесі – у 1873, 1879 і 1892 роках; Харкові – у 1866, 1873,1879,1912 і1916 роках; Херсоні – 1887 р.13 Втім, не всі переписи дійсно були проведені. Так, Херсонська гу- бернська адміністрація переклала цю справу на земство без виді- лення ресурсів, а останнє видало за перепис поточну статистику14. Крім того, пошук матеріалів місцевих переписів пов’язаний з чима- лими труднощами через їх оприлюднення у малотиражних місцевих виданнях, які наразі є щонайменше раритетними. До того ж опублі- ковані результати через їх обсяг, зайву дріб’язковість, фрагментар- ність і т.п. часто є мало придатними для використання в якості дже- рела. Проте, головна проблема використання матеріалів місцевих переписів як джерела полягає у їх внутрішніх особливостях. Пере- писи є різноманітними за ступенем точності, організації, повнотою врахування сутнісних рис підприємництва і соціально-демографіч- них змін, повнотою аналізу первинних матеріалів тощо. Практично всі міські переписи проводились взимку (час наймен- шої рухливості населення) у короткі терміни (найчастіше одноденні), були тісно взаємопов’язаними з обліком квартир, будинків і власно- 162 Т ет я н а В од от и к а 11 Водотика Т.С. Поляки у Херсоні за Всеросійським переписом 1897 р.// Південний архів: Істор. науки: Зб. наук. праць. – Вип.16. – Херсон, 2004. – С.21-30. 12 Волков А.Г., Гозулов А.И., Григорьянц М.Г. Переписи населения в России и СССР // Демографический энциклопедический словарь. – М., 1985. – С.322-324. 13 Там само. 14 Державний архів Херсонської області. Ф.Р – 39П. Оп.1. Спр.314. – Арк. 8 зв.; Ф. 4. Оп. 1. Спр. 10. – 3 арк. сті. Соціальні ознаки – соціальний склад населення, джерела при- бутків, професійний склад тощо – враховувались лише у поодиноких переписах. Нерідко через обмеженість ресурсів використовувався ре- комендований міжнародними статистичними конгресами метод са- мообстеження населення, що у специфічних умовах Російської імпе- рії давало доволі сумнівні результати. Навіть до проведення перепису населення Києва Південно-західним відділенням Російського гео- графічного товариства (1874), залучали поліцію і домовласників, що спотворювало реальну картину. Рахівники – представники місцевої інтелігенції, студенти і т.п. були недостатньо обізнані як з науковою методикою, так і з життєвими реаліями простого люду. Особливо багато непорозумінь траплялось з категоріями «постійне» і «наявне» населення, що викривлювало чимало покажчиків розвитку підпри- ємництва – рухливість населення, міграції, рівень урбанізації, фор- мування ринків споживання і робочої сили тощо. Втім, попри всі негаразди статистики і демографи в цілому пози- тивно оцінюють наслідки місцевих міських переписів15. Історики мають дещо іншу думку. Так, автори «Истории Киева» обмежились використанням перепису 1874 р. для з’ясування чисельності та ста- нової структури населення16. Харківські історики практично не зга- дують про п’ять переписів Харкова 1866-1916 рр.17, тим більше не варто закидати П.Герлігі ігнорування трьох переписів Одеси 1873, 1879 і 1892 рр.18 До речі, перепис Одеси 1.12.1892 р. проведено відо- мим економістом О.С.Бориневичем, праці якого П.Герлігі неоднора- зово цитує19. Інакше кажучи, історики здебільшого недооцінюють інформативні ресурси міських переписів як масового демографічного джерела. У статті робиться спроба розпочати подолання цієї традиції шля- хом порівняльного аналізу Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 р. і міських переписів та з’ясування глибини, напрямку і наслідків модернізації та поступу підприємництва міст підросійської України протягом другої половини ХІХ ст. У матеріалах Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 р. за основу було взято таблицю ХХІ «Розподіл населення 163 О собл и вост ім од ер н іза ц ій н и х п р оц есів у м іст а х Н а д д н іп р я н щ и н и д р угоїп ол ови н и Х ІХ ст . 15 Волков А.Г., Гозулов А.И., Григорьянц М.Г. Переписи населения в России и СССР. – С.322-324. 16 История Киева: В 3 т., 4 кн. – Т.2. Киев периода позднего феодализма и ка- питализма. – К., 1983. – С.196-197 17 Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України. – С. 26-27 18 Герлігі П. Одеса: Історія міста, 1794-1894. – Пер. з англ. – К., 1999. – С.226-252, 331-336 19 Там само. – С.165, 206-207, 357 за групами занять» і проведено перерахунок даних шляхом «згортан- ня» 65 дрібних груп занять населення у більші згідно сучасних уяв- лень про структуру економіки та підприємництва. Таких сфер вий- шло 8 - фінанси, торгівля, будівництво, сфера послуг, транспорт і зв’язок та промисловість і ремесло, в тому числі індустріальні. Ска- жімо, у сферу торгівлі було включено 14 груп занять – торгове посе- редництво, торгівля «в цілому», торгівля живою худобою, зерновими, іншими продуктами сільського господарства, торгівля будівельними матеріалами і паливом, торгівля розносна і роздрібна тощо. Складніше було з добором адекватних матеріалів міських пере- писів з урахуванням повноти їх обробки та публікації, можливості співставлення з переписом 1897 р. заради виявлення сталих тен- денцій і мінімізації кон’юнктурних коливань, вибору репрезентатив- ної сукупності різнотипних міст у різних регіонах. Врешті-решт при- датних для цієї мети переписів виявилось три – Катеринослава 1865 р., Києва 1874 р. і Бердичева 1882 р.20 У сукупності ці матеріали відповідають низці критеріїв. По-перше, вони представляють різні за ступенем модернізації міста – умовно передові, середні та відстаючі: відповідно Катеринослав, Київ і Бер- дичів. По-друге, вони охоплюють відносно компактний та порівняно віддалений від 1897 р. проміжок пореформеного історичного і соці- ального часу для виявлення тенденції поступу підприємництва і мо- дернізації. Окремо кожне місто та їх сукупне населення є достатньо значи- мою статистичною величиною для коректного та репрезентативного аналізу. Так, населення Катеринослава у 112,8 тис. складало 4,0% міського і 0,49% всього населення підросійської України (йдеться про 22.989,5 тис. кількості усього населення та 2853,4 тис. міського)21. Відповідно Київ з населенням 247,7 тис. складав 8% міського і 1,08% усього населення, Бердичів з 53.4 тис. мешканців відповідно 1,87% жителів міст і 0,23% усього населення, а в сумі населення трьох міст 1897 р. складало 413,9 тис. або 14,5% міського населення і 1,8% 164 Т ет я н а В од от и к а 20 Петроков [?] Бердичев / [?] Петроков. – К., 1882. – 57 с. [Літограф. Відбиток]; Киев и его предместье. По переписи 2 марта 1874 г. – Киев: Б.в., 1975. – 45 с.; Об однодневном исчислении жителей г. Екатеринослава, произведенном 20 декабря // Памятная книга Екатеринославской губернии. 1867 г. Ч.ІІ. – Отдел І. Материалы для статистики Екатеринославской губернии. – Б.м., Б.г. – С.154-295. 21 Підраховано на основі: Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. – СПб., 1904 – 1905: Т.8. Волынская губерния. – С.36-39; Т.32. Подольская губерния. – С.42-45; Т.33. Полтавская губерния. – С.44-47; Т.41. Тав- рическая губерния. – С.40-43; Т.46. Харьковская губерния. – С.44-47; Т.47. Ч.І. Город Одесса. – С.12-14; Т.47. Ч.2. Херсонская губерния. – С.36-39; Т.48. Чер- ниговская губерния. – С.50-53; Т.3. Бессарабская губерния. – С.32-35; Курская губерния. – С.46-49; 20, С.36-39; 21, С.36-39. усього населення. Тож висновки у цьому сенсі є цілком коректними та репрезентативними згідно вимог демографічної статистики. За «ре- перну» точку було взято загальний перепис 1897 р., а матеріали місь- ких переписів було опрацьовано таким чином, щоб виділити анало- гічні показники. Серед зафіксованих переписом 1865 р. у Катеринославі 128 видів занять до сфери фінансів були віднесені 2 (міняли, фактори), до тор- гівлі – 5 (власники шинків, купці та їх прикажчики, «хлопчики при лавках» і дрібні торговці)22. Київський перепис 1874 р. виділив 135 груп занять; до категорії транспорт і зв’язок було віднесено 9 занять – залізничники, зайняті на перевезенні пароплавами та іншими плав- засобами, будівельники та утриманці мостів, телеграфісти, зайняті виготовленням та експлуатацією екіпажів та іншого гужового тран- спорту, пасажирські та вантажні візники з наступник виокремлен- ням зайнятих в індустріальних сферах транспорту та зв’язку – за- лізничники, пароплавники, телеграфісти23. У матеріалах перепису Бердичева 1882 р. було з виділених 62 груп занять до сфери фінансів, наприклад, віднесено 4 групи (співробітники державних кредитних установ, приватних банків, міняли та фінансові посередники), до тор- гівлі – 11 груп24. Зазначимо, що відносно розподілу виділених статистиками 1865- 1897 рр. груп занять між сферами економіки (тобто процесу «згор- тання») можна і навіть доцільно вести дискусії. Проте не варто запе- речувати інформаційний потенціал міських переписів як історичного джерела. До того ж масові джерела дозволяють науково коректно ви- ділити домінуючі тенденції, а абсолютні покажчики будівельників чи, скажімо, співробітників фінансової сфери мають стати предме- том окремого аналізу. При цьому мають бути залучені й інші види джерел – фабрично-заводської інспекції для з’ясування числа про- мисловців, податкової для обчислення кількості біндюжників (ломо- вих візників) чи шмуклерів (ремісники з оздоблення шнурами одягу і виготовлення шнурів). Почнемо аналіз з Києва, найбільшого з міст розробки. За 1874- 1897 рр. різко збільшилось число самодіяльних, тобто осіб із само- стійним прибутком. Так, за цей період число зареєстрованого насе- лення зросло з 130,6 тис. до 261,7 тис. або у 2 рази25, а число 165 О собл и вост ім од ер н іза ц ій н и х п р оц есів у м іст а х Н а д д н іп р я н щ и н и д р угоїп ол ови н и Х ІХ ст . 22 Об однодневном исчислении жителей г. Екатеринослава, произведенном 20 декабря // Памятная книга Екатеринославской губернии. 1867 г. Ч.ІІ. – Отдел І. Материалы для статистики Екатеринославской губернии. – Б.м., Б.г. – С.154-295. 23 Киев и его предместье. По переписи 2 марта 1874 г. – Киев: Б.в., 1875. 24 Петроков [?] Бердичев / [?] Петроков. – К.: Б.в., 1882. – 57 с. [Літограф. Відбиток]. 25 История Киева: В 3 т., 4 кн. – Т.2. Киев периода позднего феодализма и капитализма. – С. 197. самодіяльних осіб зросло з 28,9 тис. до 146,1 тис. або вп’ятеро. Це пе- ревищує у 2,5 рази темпи зростання населення. Очевидно, що по- ступ модернізації та зростання підприємництва призвели до руйну- вання традиційного укладу життя, значно підвищили економічну активність населення, сприяли різкому збільшенню зайнятості жінок і дітей, притоку мігрантів-чоловіків з сіл і містечок. Такий стан об’єктивно зумовлений початковим етапом індустріалізації: реміс- ники в умовах конкуренції з індустріальним виробництвом залучали додаткову робочу силу; у промисловості заради накопичення капі- талу зменшували зарплатню чоловікам і залучали до праці за мізерну платню дітей, жінок і вчорашніх селян (яких легше було привабити за менші гроші). Зростання підприємництва мало наслідком підви- щення економічної активності, хоча соціальна ціна цього позитив- ного явища за умов бюрократично-поліцейської держави була зави- сокою для суспільства. Показовим щодо змін у сфері зайнятості може бути тютюнове ви- робництво: 1874 р. серед 301 працюючого жінок не було (хоча у цьому випадку не виключене й певне спотворення відомостей), а 1897 р. серед 961 зайнятих жінок налічувалось 630 або 65,56%. Опукло зміни статевої структури працівників фіксує така традиційна галузь, як «питейная торговля»: 1874 р. серед 623 зайнятих жінок було 132 або 21,19%, а 1897 р. серед 464 зайнятих 107 жінок або 23,06%26. Оче- видно, що цей перелік можна продовжити, але висновок про збіль- шення серед працюючих жінок і підлітків сумніву не викликає. Суттєві зміни відбулись у структурі зайнятості та підприємниц- тва киян. Так, на 11,7% зросла питома вага зайнятих у фінансовій сфері, на 6,96% – в індустріальному виробництві, на 7,13% – у сфері послуг. Особливо показовим є небачене зростання частки зайнятих в індустріальних галузях промисловості. Так, 1874 р. в індустріаль- ному виробництві було зайнято 1,52% всіх киян і лише 3,3% зайня- тих у промисловості. За 23 роки ситуація суттєво змінилась – в інду- стріальному виробництві було зайнято 8,43% працюючих і 23,18% зайнятих у промисловості (збільшення на 19,79%). Проте, попри зро- стання це означає, що принаймні кожні 3 з 4 працівників були зай- няті ручною працею. Про її домінування на кінець ХІХ ст. свідчать й інші дані. Суттєво відставав від загальної ходи індустріалізації тран- спорт: якщо 1874 р. питома вага зайнятих на залізницях, пароплавах і телеграфному зв’язку складала 35,36% зайнятих в галузі, то у 1897 р. лише 30,15% – якісні показники відставали від кількісних. Отже, за 1874-1897 рр. в економіці Києва відбулись істотні зру- шення у поступі індустріальної модернізації – збільшилась питома 166 Т ет я н а В од от и к а 26 Киев и его предместье. По переписи 2 марта 1874 г. – Киев: Б.в., 1875; Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. – Т.16. Киевская губерния. – СПб., 1904. вага зайнятих у промисловому виробництві, покращилась інфра- структура, щонайменше у 7 разів (з 3,39 до 23,18%) зросла частка зайнятих в індустріальному виробництві. Поза великими містами спостерігаємо, проте, іншу картину. Загалом на кінець ХІХ ст. в еко- номіці панування традиційного укладу модернізація захитала лише невеликою мірою, що є характерною рисою початкового етапу інду- стріалізації. Більше того, в окремих галузях якісні показники ходи модернізації погіршились на тлі безумовно прогресивних кількісних змін. Проаналізуємо зміни у Бердичеві як типовому традиційному місті. Передовсім зазначимо депопуляцію цього міста або щонайменше тупцювання міста в умовах прискореної урбанізації27. Так, на сере- дину ХІХ ст. Бердичів з більш ніж 50 тис. населення посідав 4-е місце в Україні після Одеси, Києва і Харкова, а на кінець ХІХ ст. з 53,3 тис. – лише 1128. Це було обумовлене переміщенням шляхів сполучення, індустріалізацією легкої промисловості та згортанням традиційних для міста гуртової та ярмаркової торгівлі й дрібної промисловості. Занепад наочно ілюструє зменшення єврейської громади як най- більш втягнутої у товарні відносини – якщо 1863 р. у Бердичеві меш- кало 46,1 тис. євреїв (93% мешканців), то 1897 р. – лише 41,1 тис. або 77% населення29. Порівняння даних переписів Бердичева 1882 і 1897 рр. засвідчило зменшення питомої ваги зайнятих у фінансовій сфері ( з 3,01% до 0,63%), будівництві ( з 13,53% працюючих 1882 р. до 5,15% 1897 р.) та сфері послуг (з 13,59% до 8,85%), що свідчить про соціально-еконо- мічну кризу . Лакмусовим папірцем кризи традиційного укладу став занепад транспортної інфраструктури (частка зайнятих зменшилась з 6,36% до 5,76%). Натомість за 1882-1897 рр. у 1,2 рази (з 32,79% 1882 р. до 39,92% 1897 р.) зросла частка зайнятих у торгівлі. Про темпи індустріалізації в межах цілого періоду можна говорити лише з поправкою на умовність. Так, на модерних транспорті і 167 О собл и вост ім од ер н іза ц ій н и х п р оц есів у м іст а х Н а д д н іп р я н щ и н и д р угоїп ол ови н и Х ІХ ст . 27 Р.М. Бердичів / М.Р. // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Т.1, 1993. – С.112-113; Верменич Я.В. Бердичів / Енциклопедія історії України. – Т.1. – К., 2003. – С.222. 28 Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г.: Т.8. Волынская губерния. – С.36-39; Т.32. Подольская губерния. – С.42-45; Т.33. Полтавская губерния. – С.44-47; Т.41. Таврическая губерния. – С.40-43; Т.46. Харьковская губерния. – С.44-47; Т.47. Ч.І. Город Одесса. – С.12-14; Т.47. Ч.2. Херсонская губерния. – С.36-39; Т.48. Черниговская губерния. – С.50-53; Т.3. Бессарабская губерния. – С.32-35; Курская губерния. – С.46-49; 20, С.36-39; 21, С.36-39.; Р.М. Бердичів / М.Р. // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Т.1. – С.112-113; Верменич Я.В. Бердичів // Енциклопедія історії України. – Т.1. – С.222. 29 Там само. зв’язку 1897 р. було зайнято лише 1,86% працюючих (для порівняння у далеко не передовому Києві – 3,49% або більше у 1,9 рази) У проми- словості спостерігались дві тенденції. Перша підтверджує повільну ходу індустріалізації – за 1882-1897 рр. питома вага зайнятих в ін- дустріальному виробництві зросла мінімально – з 4,80% до 5,56%. Причому частка зайнятих в ньому серед усіх зайнятих у промисло- вості скоротилась з 15,64% до 14,01% або на 1,63 %. Друга тенденція свідчить про соціальну ціну модернізації – частка зайнятих у проми- словому виробництві зросла у відносних цифрах (щодо усіх працюю- чих) з 30,72% до 39,69%. Вочевидь, внаслідок зменшення доходів від традиційних ремесел і торгівлі все більше жінок і підлітків були зму- шені працювати. Отже, аналіз переписів Бердичева є свідченням кризи традицій- них міст на початковому етапі індустріальної модернізації. Об’єк- тивні труднощі посилювались переміщенням в індустріальні міста капіталів і найбільш підприємливого трудового елементу з відповід- ним погіршенням якості життя та зменшенням можливостей для решти. Поглянемо на найбільш успішне на шляху модернізації місто – Ка- теринослав. Перш за все звернемо увагу на різке збільшення чи- сельності населення і працюючих. Якщо перший показник зріс майже у 5 разів, то другий – в 11,3 рази30. Крім загального для усіх міст збільшення питомої ваги працюючих цьому сприяла активна мі- грація працездатної молоді. Так, за 1865-1897 рр. серед мешканців Катеринослава питома вага народжених у місті зменшилась з 46,67% до 31,40% або у 1,5 рази, а частка мігрантів з інших губерній імперії зросла з 26,11% до 53,38%, тобто удвічі. Симптоматичним є збіль- шення іноземців зі 143 до 901 (ушестеро)31. Не менш показові зміни відбулись і в галузевій структурі зайнято- сті. Ознаками Катеринослава як нового індустріального центру стали різке зростання ролі промисловості, транспорту і зв’язку, насамперед їх модерних сегментів. Так, питома вага зайнятих у промисловості зросла з 40,75% до 45,10%, в т.ч. в індустріальному виробництві з 1,31% до 17,04% або у 13 разів! Якщо 1865 р. лише 3,21% зайнятих у промисловості працювали в індустріальному виробництві, то 1897 р. – 37,77% . Проте, різке зростання працюючих, передусім на механіч- ному виробництві, є рисою початкового етапу індустріалізації. Про початковість цього процесу і дешевизну робочої сили свідчить і той 168 Т ет я н а В од от и к а 30 Об однодневном исчислении жителей г. Екатеринослава, произведенном 20 декабря // Памятная книга Екатеринославской губернии. 1867 г. Ч.ІІ. – Отдел І. Материалы для статистики Екатеринославской губернии. – Б.м., Б.г. – С.156; Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. – Т.13. Екатеринославская губерния. – СПб., 1904. – С.39-46 31 Там само. факт, що навіть 1897 р. у Катеринославі лише 1/3 зайнятих у про- мисловості була пов’язана із модерним виробництвом, а 2/3 (62,23%) – з традиційним. Втім, це співвідношення у Києві та Бердичеві було у рази гірше (76,72% і 85,99% відповідно). Очевидно, що ця риса ім- перського проекту модернізації – збереження традиційного укладу – забезпечувала надприбутки через дешевизну робочої сили, низькі ціни на продукцію традиційної промисловості і монопольно високі на індустріальні вироби. Саме це приваблювало капітали, передові ідеї, нові технології і т.п. Глибинні якісні зміни відбулись у транспорті та зв’язку. Так, питома вага зайнятих у цій галузі серед працюючих зросла з 4,01% до 15,86% або вчетверо, причому 1897 р. майже 2/3 (точніше 60,44%) були зайняті в індустріальній сфері – пароплави, залізниці, телеграф. Отже, саме у цій сфері були чи не найкращі умови для ін- новаційного підприємництва. Така закономірність має загальносві- товий характер, але проявилась з різною глибиною: 1897 р. з мо- дерним транспортом і зв’язком було зв’язано 30,15% зайнятих у цій галузі бердичівців, 32,35% киян і 60,44% катеринослаців. Ця ієрар- хія прямо пропорційна глибині індустріальної модернізації в кож- ному місті. За 1865-1897 рр. у Катеринославі з 17,94% до 25,11% зросла частка торгівлі внаслідок індустріалізації – зростання товарності економіки та розширення потреб у промислових товарах. За 1865-1897 рр. у Катеринославі скоротилась питома вага будівництва і сфери послуг як напрямків підприємництва, хоча природа цього скорочення різна. Частка будівництва впала з 12,86% до 7,76% через поліпшення структури підприємницького капіталу і прискорення вкладання кош- тів у машини й механізми. Друга причина є радше негативною – маємо на увазі відсутність масового житлового будівництва, що мало наслідком різке погіршення житлових умов працюючих і штучне ско- рочення внутрішнього ринку – будівництво потребує металу, цегли, скла, деревини, хатнього начиння тощо. Схожі негативні фактори привели до скорочення питомої ваги сфери послуг з 23,85% 1865 р. до 5,56% 1897 р., тобто у 4,3 рази. Головною причиною спаду вияви- лася дешева робоча сила, слабкість робітничого руху та брак соці- альної відповідальності підприємців, які у гонитві за прибутками втрачали відчуття реальності. Як свідчить світова практика, розвиток промислових галузей за- безпечує не лише додаткове накопичення капіталу, але й слугує нішею для середнього і дрібного підприємництва, основи середнього класу і соціально-політичної стабільності. Тодішні підприємці мали за приклад досвід Великобританії, але воліли мати за взірець колоні- альну Індію. Показово, що у Бердичеві сфера послуг теж скорочува- лась, але не такими швидкими темпами. У Києві, де була значна кіль- кість високооплачуваних мешканців, питома вага сфери послуг 169 О собл и вост ім од ер н іза ц ій н и х п р оц есів у м іст а х Н а д д н іп р я н щ и н и д р угоїп ол ови н и Х ІХ ст . зросла з 4,26% до 11,39% або у 2,7 рази. Вочевидь, що між сферою послуг, рівнем життя і соціально-політичним поступом існує безпо- середня і прямо пропорційна залежність. «Точкою відліку» підсумків став Перший загальний перепис насе- лення Російської імперії 1897 р., матеріали якого було порівняно з матеріалами міських переписів 1865 р. Катеринослава, 1874 р. Києва і 1882 р. Бердичева. Ці міста уособлюють різні типи міст підросій- ської України на межі ХІХ – ХХ ст. – індустріально модернізоване, тра- диційне і перехідне. Міські переписи є достовірним джерелом демо- графічної статистики, які у сукупності доцільно розглядати як специфічний вид масових статистичних джерел. «Згортання» і пере- рахунок виділених у переписах занять дозволили розподілити все са- модіяльне населення по восьми основних групах – фінанси, торгівля, будівництво, сфера послуг, промисловість, транспорт і зв’язок. В двох останніх категоріях було окремо вирахувано зайнятих в індустріаль- них сегментах. Отже, за останню третину ХІХ ст. скоротилась питома вага про- мисловості, ремесла та будівництва, торгівля не зазнала змін і зросла питома вага фінансів та сфери послуг при різкому зростанні інду- стріального сектора економіки. Найбільш наочно кількісні та якісні ознаки індустріальної модернізації відбились на сфері транспорту і зв’язку – ця галузь була піонером промислового перевороту, базува- лась переважно на технічних новаціях, забезпечувала зростаючий товарообіг, відповідала імперським потребам і амбіціям влади. За останню третину ХІХ ст. частка зайнятих у транспорті та зв’язку зросла з 10,76% до 12,00% від всіх працюючих. Особливо швидкими темпами зростав індустріальний сегмент – кількість зайнятих тут зросла з 3,22% до 4,94% або у 1,53 рази. Втім, на транспорті і у сфері зв’язку кількісні показники випереджали якісні – якщо на початок останньої третини ХІХ ст. 29,95% зайнятих у галузі були пов’язані з новою технікою, то на 1897 р. – 41,19% (зростання на 1/3), що на 1/5 відставало від кількісного зростання . Подібні риси притаманні, хоча у різній мірі, всім містам. Так, у Катеринославі частка працюючих на транспорті і зв’язку зросла у 4 рази, в тому числі в індустріальній сфері – до 60,44% . У Києві та Бердичеві у межах 1,5% скоротилась частка зайнятих, але на 1897 р. 1/3 працюючих була пов’язана з ін- дустріальними технологіями. Інакше кажучи, індустріальна модер- нізація та підприємництво, цілком за імперською формулою, розви- вались скоріше ушир, ніж вглиб. Більш складні процеси відбувались у промисловості. По-перше, різко зросла роль індустріальної складової з відповідним зменшен- ням традиційного кустарно-ремісничого виробництва. Так, питома вага зайнятих в індустріальному виробництві зросла з 2,06% до 10,45% (у 5,1 рази), в т.ч. у Києві з 1,52% до 8,43% (у 5,5 разів), Бер- дичеві з 4,80% до 5,56% (у 1,2 рази), Катеринославі – з 1,31% до 170 Т ет я н а В од от и к а 17,04% (у 13 разів). Як наслідок, у підросійській Україні вартість про- мислової продукції за 1869-1900 рр. зросла у 7,8 разів. Водночас, ска- жімо, у Києві за 1890-1900 рр. обсяг промислового виробництва зріс на 81%, але кількість робітників – на 88%32, тобто продуктивність праці зменшилась. Підприємці отримували прибутки не стільки за рахунок техніко-технологічних новацій, скільки за рахунок збіль- шення експлуатації, залучення жінок і дітей з відповідним зменшен- ням зарплатні. Соціально-економічною основою такого «азіатського» шляху модернізації було збереження панування традиційного укладу. Так, у 1897 р. в усіх містах у ньому було зайнято 73,89% пра- цюючих у промисловості, в тому числі у Києві – 76,72%, Бердичеві – 85,99% (тут за 1882-1897 рр. традиційний уклад навіть зміцнив свої позиції), Катеринославі – 62,23%. Отже, успіхи індустріалізації на кінець ХІХ ст. навіть у промисло- вому виробництві були досить скромними, що меншою мірою ста- вить під сумнів усталені у дусі економічного детермінізму уявлення про те, що на кінець ХІХ ст. «велика машинна індустрія, випускаючи основну масу промислової продукції, зайняла домінуюче становище в промисловому виробництві Росії»33. Більш зваженими є оцінки су- часних вітчизняних авторів про те, що Російська імперія відставала від розвинених країн світу і за загальним економічним рівнем, і за рівнем життя населення. За якісними показниками Росія у 4-6 разів відставала від США, Великобританії, Німеччини, Франції; у 2-3 рази поступалася показникам індустріально розвинених країн другого ешелону – Австро-Угорщині та Італії і (разом з Японією) входила до третьої групи держав з великими потенційними можливостями. При безумовно капіталістичному характері модернізації капіталізм пе- реміг лише у великій та середній промисловості у передових галузях окремих регіонів. Збереглася і збільшилась докапіталістична про- мисловість як база розвитку капіталізму вшир34. Питома вага торгівлі як джерела існування і сфери підприємниц- тва не змінилась, хоча за цією середньою цифрою криється її змен- шення у Києві (з 23,07% до 18,54% або на 1/5), зростання у Берди- чеві (з 32,79% до 39,92% або на ту ж 1/5) і Катеринославі (з 17,94% до 25,11% або у 1,4 рази). Очевидно, що зростання торгівлі стримува- лось низьким рівнем життя більшості городян і працею «на замов- лення» ремісників. 171 О собл и вост ім од ер н іза ц ій н и х п р оц есів у м іст а х Н а д д н іп р я н щ и н и д р угоїп ол ови н и Х ІХ ст . 32 История Киева: В 3 т., 4 кн. – Т.2. Киев периода позднего феодализма и капитализма. – С. 191 33 Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. – Т.3. Україна в період розкладу і кризи феодально-кріпосницької системи. Скасування кріпосного права і розвиток капіталізму (ХІХ ст.). – К., 1978. – С. 306 34 История России ХІХ – начала ХХ ст. Учебник для истор. ф-тов ун-тов. – М., 2000. – С. 309-310. Це ж стосується повільного зростання сфери послуг – багато- укладність, бідність, зайва регламентація і т.п. гальмували модерні- зацію цієї сфери, стримували поступ внутрішнього ринку та серед- нього і дрібного підприємництва. Так, частка сфери послуг серед працюючих зросла з 8,76% до 9,61% або на 1/10, у тому числі у Києві вона продемонструвала рекордні темпи зростання – з 4,26% 1874 р. до 11,39% 1897 або у 2,7 рази, поступившись серед усіх сфер лише фінансам. У Києві сформувалась модернізована як для імперії сфера індустріальних послуг. Проте вона скоротила своє значення як у тра- диційному Бердичеві (з 13,59% до 8,85% або на 1/3), так і в індустрі- альному Катеринославі (з 23,85% до 5,56% або вчетверо). Усі перелічені зміни у галузях зайнятості і сферах підприємниц- тва характерні для першого етапу «навздогінної» індустріальної мо- дернізації. На кінець ХІХ ст. продовжувалась боротьба традиційного і модерного укладів, що було природним і позитивним явищем. Вкрай негативний відбиток на природні труднощі індустріалізації накладав імперський проект, що гальмував прогресивні тенденції, консервував застарілі, поглиблював соціальні протиріччя і запропо- нував суспільству надмірну соціальну ціну модернізації. Можна на- віть вести мову про історичну приреченість для України російського імперського ( чи євразійського) проекту модернізації. Очевидно, що історичні традиційні міста не завжди «вписувались» у нове підприємництво: одні занепадали (подібно Бердичеву), інші зуміли пристосуватись (Київ, Харків) завдяки географічному поло- женню, адміністративно-політичному статусу, наявності універси- тету, знаходженню на шляхах імперського проекту будівництва за- лізниць тощо. Особливістю є й те, що в підросійській Україні індустріальна модернізація йшла не стільки на базі традиційних укладів економіки і міст, скільки за рахунок нових, тобто не стільки вглиб, скільки вшир. Це характерна ознака російського імперського проекту модернізації. 172 Т ет я н а В од от и к а

Особливості модернізаційних процесів у містах Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.: нові джерельні пошуки

Institution

Ähnliche Einträge