Тиждень перед Вербною неділею
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7193 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Тиждень перед Вербною неділею / О. Остапик // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 436-437 .— укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7193 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-71932010-03-26T12:00:23Z Тиждень перед Вербною неділею Остапик, О. In Memoriam 2008 Article Тиждень перед Вербною неділею / О. Остапик // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 436-437 .— укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7193 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
In Memoriam In Memoriam |
| spellingShingle |
In Memoriam In Memoriam Остапик, О. Тиждень перед Вербною неділею |
| format |
Article |
| author |
Остапик, О. |
| author_facet |
Остапик, О. |
| author_sort |
Остапик, О. |
| title |
Тиждень перед Вербною неділею |
| title_short |
Тиждень перед Вербною неділею |
| title_full |
Тиждень перед Вербною неділею |
| title_fullStr |
Тиждень перед Вербною неділею |
| title_full_unstemmed |
Тиждень перед Вербною неділею |
| title_sort |
тиждень перед вербною неділею |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
In Memoriam |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7193 |
| citation_txt |
Тиждень перед Вербною неділею / О. Остапик // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 436-437 .— укp. |
| work_keys_str_mv |
AT ostapiko tiždenʹperedverbnoûnedíleû |
| first_indexed |
2025-07-02T10:04:43Z |
| last_indexed |
2025-07-02T10:04:43Z |
| _version_ |
1836529151969853440 |
| fulltext |
436 3-4’2008 Народознавчi Зошити
In Memoriam
Ольга ОСТАПИК
ТИЖДЕНЬ
ПЕРЕД ВЕРБНОЮ НЕДIЛЕЮ
Olha OSTAPYK. A Week Before Palm Sunday.
Горинь Ганна Йосипiвна – особлива жiнка i,
звичайно, є що згадувати про неї. Музейник, нау-
ковець (була охоронцем фонду, їздила в експеди-
цiї, захистила кандидатську дисертацiю, написала
прекраснi книжки). Маючи за собою такий ба-
гаж, вона нiколи цим не хизувалася, не була ви-
сокомiрною. Про неї можна казати: добра дочка,
добра мати, дружина, колега, товаришка.
Про свою хворобу вона дуже часто говорила
жартома, напевно, не хотiла вiрити у її серйоз-
нiсть. Але сталося невiдворотне. Вiд нас вiдiйшла
надзвичайна людина. Вона до останньої хвилини
вiддавалася сiм’ї, роботi, громадi. Кажу “грома-
дi”, бо ще в понедiлок проводила семiнар iз пи-
санки. Цього дня була якась особливо урочиста,
з пiднесеним настроєм. Я забiгла до неї у вiд-
дiл. До неї пiдiйшла жiнка, одягнена у народ-
не українське вбрання, i було видно, яка вона
вдячна Ганнi Йосипiвнi за прекрасно проведений
семiнар.
На другий день (за день до смертi) ми зустрi-
лися з нею i довго-довго розмовляли про рiзне:
сiм’ю, роботу, громадськi справи. В розмовi мене
вразила фраза про стан її хвороби. На хвильку у
моїй головi промайнула думка: “Чого Ви тут, а
не в лiкарнi?”. Але це була секунда, i я, чомусь,
змовчала.
Це був тиждень перед Вербною недiлею. Ганна
Йосипiвна запропонувала, пiти у четвер на цвин-
тар, щоб прибрати могилу своєї товаришки, а на-
шої спiвробiтницi Болтарович Зоряни Євгенiвни.
Але, на жаль, цього вже не змогла зробити –
смерть забрала її.
Було дуже прикро бачити сльози на очах у
Олени Iванiвни Никорак, або як її завжди нiжно
називала Ганна Йосипiвна – Оленка, i почути:
“Немає вже Нусi...”.
Ганна Йосипiвна працювала у вiддiлi карпато-
знавства, але заходила до нашого вiддiлу (вiддiлу
етнографiї), де приятелювала з Зоряною Болтаро-
вич i любила спiлкуватися з Катериною Матейко,
Нiлою Здоровегою, Мирославом Морозом, Ро-
маном Кирчiвим, молодшими спiвробiтниками.
Ближче ми здружилися з нею, коли я прийшла
працювати науковим спiвробiтником вiддiлу кар-
патознавства, я вiдразу вiдчула доброзичливе ста-
влення до науковця-початкiвця.
Звичайно, що наукова та музейна роботи пов-
нiстю полонили її, вони були важливою часткою
її життя. Хоч починала вона iз учителя. Ганна
Йосипiвна працювала вчителькою у школi № 65,
на той час с. Жовтневого, теперiшня Левандiвка.
У цiй школi вчилася i я. Хоч це була росiйсь-
ка школа, у нiй були класи з українською мовою
навчання. Ганна Йосипiвна мене не вчила, тому
як вчительку я її не пам’ятаю. Але у розмовах
ми, я з позицiї колишньої школярки, а вона з по-
зицiї вчителя, згадували школу. На той час вона
була молодий учитель, а учнi по-рiзному ставля-
ться до молодих учителiв, у неї ж були дуже гарнi
стосунки з учнями, особливо з тими, класним ке-
рiвником яких вона була.
Ганна Йосипiвна була великою патрiоткою
своєї Батькiвщини. Я пригадую неповторний час,
як ми з нею на початках перебудови ходили на
мiтинги. На одному з них, а це було на площi
Ринок, вона мене легенько штовхнула i тихенько
сказала: “Подивiться”. В натовпi я побачила, як
той, хто щойно ховав жовто-блакитний прапор,
почав його пiднiмати. Це для нас було особливим
святом. Зi щемом i радiстю ми бiгли на зустрiч
з Дмитром Павличком, що вiдбувалася у театрi
iм. М.Заньковецької.
Парадокс у тому, що вона одна з тих, хто най-
краще розумiла тему громадського побуту i ось...
негативна оцiнка роздiлу до “Лемкiвщини”. Десь
було боляче за Ганну Йосипiвну, коли дехто з
колег вiддiлу тенденцiйно, не цiлком об’єктив-
но, оцiнював її науковий доробок. Звичайно, цю
гiрку “пiлюлю” нелегко було ковтнути. Всупереч
всьому вона видала прекрасну монографiю “Гро-
мадський побут українцiв Карпат”.
Ольга ОСТАПИК. Тиждень перед Вербною недiлею. 437
Пощастило менi побувати з нею i в експеди-
цiї (на жаль, лише однiй). Пiд час роботи вона
була строгою i зосередженою, бо мала намiр зi-
брати якнайбiльше польового матерiалу. Як до-
свiдчений етнограф, старалася допомогти у екс-
педицiйнiй роботi молодим колегам. Пiсля денної
працi ввечерi ми сидiли i дiлитися враженнями
вiд роботи. I, звичайно, не обходилося без жартiв
i спiву.
Своєрiдною розривкою були для неї i вiдпочин-
ковi поїздки, зокрема, якi органiзовувалися на-
шою установою – по Українi, Ленiнград, Поль-
ща. Згадується менi одноденна поїздка по ожину
у село Волицю бiля Мостиськ. З нами мала їхати
товаришка Стефанiї Гвоздевич, але вона вiдряди-
ла свого чоловiка Олега. Окрiм того, що назби-
рали ожин, мали по вiнця вражень.
Не можу оминути i такого епiзоду. Ганна Йо-
сипiвна попросила мене надрукувати текст до мо-
нографiї, який вона мала подати на Вчену раду.
Мiй чоловiк, фiлолог, взяв у руки один аркуш її
тексту, з цiкавостi прочитав i сказав: “Ось у ко-
го ви повиннi вчитися писати”. Так, вона писала
знаково, її роботи – це високий професiоналiзм.
Як досвiдченого етнографа, доброго педаго-
га, завiдувача кафедрою фольклористики Львiв-
ського нацiонального унiверситету iм. I.Франка,
I.Д.Остапик запрошував Ганну Йосипiвну викла-
дати на кафедрi. Вiн вважав, що такий науковець
буде окрасою кафедри. Та вона не захотiла зра-
дити свою наукову установу.
Ганна Йосипiвна дуже любила своє рiдне село,
їздила туди до батькiв, до родини. Допомагала як
могла активiстам села в утвердженнi українства.
Всю свою душу вона вiддавала дiтям i онукам,
родинi. А дiти у неї – особливi. Мар’яна дiстала
хист художника, а Соломiя здiбна до фiлологiї.
Велика любов i натхнення – внуки.
Запам’ятався день, коли сiм’я Горинiв мене i
Стефанiю Гвоздевич з чоловiками запросила вiд-
святкувати шлюб своєї доньки. Незабутнє вра-
ження – Ганна Йосипiвна i Василь Iванович за-
спiвали дуетом пiсню. Я залюбувалася цiєю па-
рою... З нею було легко: вона розумiла з пiвслова,
могла порадити, поспiвчувати, вмiла пожартува-
ти. Цiнувала iнтелект, чеснiсть i працелюбнiсть –
риси були притаманнi i їй.
Учителькою на Закарпаттi. Село Угля Тятiвського
р-ну. 1964-65 рр.
Ганна Горинь зi своїми онучками Оксанкою, Олечкою
i Мартусею. Львiв, 2001 р.
|