Повсякденні умови праці селянства Степової України
В статті робиться спроба охарактеризувати повсякденні умови праці селянства Степової України на основі лише наративних джерел. Автор виділяє особливості саме Степової України, при цьому робиться висновок, що умови праці регламентувалися одночасно традиційністю, погодно-кліматичними умовами, міже...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71943 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Повсякденні умови праці селянства Степової України / С. Білівненко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 382-390. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71943 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-719432014-12-16T03:02:12Z Повсякденні умови праці селянства Степової України Білівненко, С. В статті робиться спроба охарактеризувати повсякденні умови праці селянства Степової України на основі лише наративних джерел. Автор виділяє особливості саме Степової України, при цьому робиться висновок, що умови праці регламентувалися одночасно традиційністю, погодно-кліматичними умовами, міжетнічними взаємовідносинами та релігійними аспектами. В статье проводится анализ повседневных условий трудовой деятельности крестьянства Степной Украины на основании нарративных источников. Автор выделяет особенности конкретно степной части Украины, при этом предлагает выводы, что условия труда регламентировались одновременно традиционным укладом жизни, погодно-климатическими условиями, межэтническими взаимоотношениями и религиозными аспектами. In article the analysis of everyday conditions of the labour activity of the peasantry of the Steepe Ukraine is conducted on the grounds of narrative sources. The Author emphasizes the particularities exactly Steepe part of Ukraine, at the same time he offers the conclusions that the conditions of the labour were specified by traditional mode of life, by climatic conditions, interethnic relations and religious aspects simultaneously. 2010 Article Повсякденні умови праці селянства Степової України / С. Білівненко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 382-390. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71943 94 (367) + 94 (5). 327. “9” uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В статті робиться спроба охарактеризувати повсякденні умови праці
селянства Степової України на основі лише наративних джерел. Автор
виділяє особливості саме Степової України, при цьому робиться висновок,
що умови праці регламентувалися одночасно традиційністю,
погодно-кліматичними умовами, міжетнічними взаємовідносинами та
релігійними аспектами. |
| format |
Article |
| author |
Білівненко, С. |
| spellingShingle |
Білівненко, С. Повсякденні умови праці селянства Степової України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Білівненко, С. |
| author_sort |
Білівненко, С. |
| title |
Повсякденні умови праці селянства Степової України |
| title_short |
Повсякденні умови праці селянства Степової України |
| title_full |
Повсякденні умови праці селянства Степової України |
| title_fullStr |
Повсякденні умови праці селянства Степової України |
| title_full_unstemmed |
Повсякденні умови праці селянства Степової України |
| title_sort |
повсякденні умови праці селянства степової україни |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71943 |
| citation_txt |
Повсякденні умови праці селянства Степової України / С. Білівненко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 382-390. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT bílívnenkos povsâkdenníumovipracíselânstvastepovoíukraíni |
| first_indexed |
2025-07-05T20:50:20Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:50:20Z |
| _version_ |
1836841561725337600 |
| fulltext |
382
Напрямок історії повсякдення передбачає виокремлення із що-
денного перебігу життя певного індивідуума найбільш значимих для
забезпечення його життєдіяльності щоденних турбот. У українського
селянина Степової України ХІХ – початку ХХ століття весь життєвий
цикл обертався навколо питань щоденної праці. Відійшли в минуле
проблеми збройної боротьби із зовнішніми ворогами, якими довгий
час виступали ногайці та кримські татари. З іншого боку селянство
втратило авангард націотворчих процесів – козацтво, тому більшість
селянства на певний час спокійно змирилася із статусом “малоросів”,
як частини великого російського народу. Також зникли релігійні ви-
клики у вигляді поширення унії, а православне та протестантське
сек тантство не набуло значимої ролі у українському селянському сере-
довищі. Селянство лише поступово схиляється до поширення освітніх
та культурницьких процесів, причому акцент робить на звичайній
грамотності та знанні церковних канонів [5, с. 169, 170]. Економічне
становище селянства після реформ 60-х років ХІХ століття розкрива-
ло перед підприємливими представниками стану широке коло мож-
ливостей, тому їх діяльність була спрямована на перетворення соці-
ального ладу, а на поліпшення власного добробуту шляхом повсяк денної
праці. При дотриманні певних “правил гри” селянин міг претендува-
ти на поліпшення стану власного господарства та відносно забезпе-
ченого повсякдення.
При характеристиці повсякдення селянства історикам вкрай важ-
ливо осмислили з одного боку масив документальних та наративних
джерел з даної проблематики, з іншого поза увагою дослідника не
може залишитися величезний комплекс української художньої літера-
Сергій БІЛІВНЕНКО
(Запоріжжя, Україна)
Повсякденні умови праці
селянства Степової України
94 (367) + 94 (5). 327. “9”
383
тури ХІХ – початку ХХ століття. Останній був абсолютно реальним
відбитком свого часу, як і документальні джерела, адже навряд чи в
голову авторам приходила думка фальсифікувати побутові умови та
взаємовідносини селянства (як наприклад геніальному Сергію Пара-
джанову в кінострічці “Тіні забутих предків”), а зробити це несвідомо
їм не дозволяла вкоріненість в життя українського селянства та влас-
не походження1.
Історіографія повсякдення українського селянства Степової Укра-
їни на сьогодні знаходиться в дивному стані. З одного боку маємо
змістовний комплекс літератури у площині української етнології, що
досить тісно взаємопов’язана із історією повсякдення, з іншого не
менш представницький історіографічний доробок із соціально-еконо-
міч ної історії українського селянства. Та при цьому всьому до сьогод-
ні маємо лише одну колективну працю “Нариси повсякденного життя
радянської України в добу непу (1921-1928 рр.)”. Розділ четвертий
написаний Василем Марочком та Сергієм Ляхом характеризує селян-
ське повсякдення українського селянина періоду нової економічної
політики більшовиків. Автори зробили досить вдалу спробу знайти
новий методологічний шлях при характеристиці селянства 20-х років
ХХ століття, що з певними застереженнями можливо застосовувати і
до селянства 60-х років ХІХ – початку ХХ століття [3].
Автори розділу пішли зовсім різними шляхами у характеристиці
селянського повсякдення – В. Марочко акценти розставляє у характерис-
тиці “сільської культури”, яку він протиставляє офіційній “культурі
села” та селянського господарства (двору) як гаранта соціального від-
творення шляхом поєднання організації праці і виробництва з побу-
товими відносинами. Таким чином автор намагається поєднати до-
слідження матеріальної та духовної складової повсякдення, та все ж
економічна частина превалює над соціальною. Але найбільш виділя-
ється параграф, що стосується теоретико-методологічних аспектів
селянського повсякдення, автор зупиняється на науковому доробку
до сліджень з історії селянства епохи непу та досить чітко виділяє
1 Навіть з відомої “Педагогічної поеми” Антона Макаренка можна
виокремити деталі селянського повсякдення 20-х років ХХ століття, при
всьому антиселянському та антиукраїнському спрямуванні роману саме
Макаренко досить яскраво подає замальовки із соціальної організації
українського селянства.
384
основні методологічні течії. С.Лях створив цикл наукових есе, що
характеризують персону селянина кожного разу у новій іпостасі –
влас ник, трудівник, економіст, сім’янин, політик, філософ. При цьому
автор сам наголошує на розмитості меж кожної соціальної ролі свого
героя, адже встановити чіткі кордони поведінкових особливостей у
повсякденні селянина абсолютно неможливо, позаяк селянин є пер-
соною органічною та доволі цільною. Досить показовою є джерельна
база дослідників – періодика, публіцистика, статистика, актові, спра-
вочинні джерела, публікації усних джерел, художня література, при
цьому відсутнє використання фото-, фотодокументів, етнографічних
джерел [3].
Основою повсякдення українського селянина Степової України
була щоденна праця, ця теза не потребує жодного пояснення хоча б у
тому сенсі, що сама природа зайняття сільським господарством уне-
можливлює стан неробства. Всі виробничі процеси сільського трудів-
ника є вкрай важливими для самого факту його існування, тому в
селянському середовищі неможливим є масове поширення соціальних
девіацій, селянство не могло дозволити собі не працювати. Тому при
явній чи прихованій відразі вищих ешелонів суспільства до фізичної
щоденної праці, у селянському середовищі склався своєрідний культ
праці – працювати до втрати свідомості вважалося найвищою заслу-
гою, найбільше цінувався трудовий подвиг. При цьому чим важчими
були умови виконання подвигу, тим більше він цінувався.
Проте існували звичайні для селянського середовища заборонені
дні для праці, хоча досить часто заборона носила підмінний характер.
Так заборонялося працювати в дні певних православних церковних
свят (“величина” яких була досить умовною та просто освячена тра-
дицією). Найбільш сувора заборона стосувалася Великодня, Святої
П’ятниці, Різдва, Благовіщення, Трійці. Людина, що ризикувала пра-
цювати в “празникові” дні, була приречена на нещастя, смерть, при-
чому накликала лихо на всю родину. Особливо небезпечною була
праця на свята вагітних жінок, що спричиняло каліцтво новонародже-
них немовлят.
Але все-таки працювали. Досить важко зрозуміти, що ставало
основою для нехтуваннями церковними та народно-моральними при-
писами – чи то десятиліття кріпацтва, що залишало за селянином
право працювати лише на свята чи слабкість православ’я, чи навпаки
розуміння релігійності на більш високому, ніж забобонність рівні.
385
У ХІХ століття Я.П. Новицький фіксує легенди, що ілюстрували
та легітимізували заборони працювати на свята та у неділю. Маємо
декілька сюжетів, які різняться лише канвою, але об’єднані одним
смисловим навантаженням – невідворотність Божої кари за працю у
“святий” день. Причому кара завжди найвищого ґатунку – смерть
рідної людини від рук порушника-працелюба. За одним з них, чоловік
вирішив дати волам їсти до світанку у Великдень, коли “не тіко чоло-
вік, а й скотина не повинна їсти, поки не посвятять пасок”. Чоловік
брав вилами сіно, під яким спав його брат, і заколов родича. Щоб
каялись за такий гріх, Бог і поставив братів на Місяці. В іншому пере-
казі, один з братів накладав вилами волам їсти у неділю, яка також є
святковим днем, коли робити не можна. “В неділю гріх вилами давать
скотові... Щоб всім було видко, Бог взяв і поставив тіх братів на мі-
сяці”. Третя розповідь також говорить про те, що брати працювали у
неділю. За переказом: “У батька було два сини. Батько не велів їм
ніколи робить у празники, бо гріх, а вони не слухали. Раз в неділю
поїхали вони в степ за снопами”. Навантаживши повний віз, брати
“заходились вершить”. Старший подавав сіно молодшому, який не
втримався і впав на вила. Бог “обох братів так і поставив на місяці”
[4, c. 143-144]. Для нас є цікавим другий сюжет, що стосується забо-
рони годувати худобу у неділю за допомогою вил, адже зрозуміло, що
жоден селянин при здоровому глузді не буде тримати робочих волів
цілий день голодними, тому виникає табу на використання у неділю
вил, а ось руками ймовірно накладати сіно до ясел було дозволено.
Останні маніпуляції передбачають від людини більших зусиль та
більшої витрати часу, проте відсутність допоміжного інструменту
переводить процес годівлі худоби до неробочого процесу. Так напри-
кінці ХХ століття в селян с. Привільного Баштанського району Ми-
колаївської області не вважалося в релігійні свята гріхом руками
вири вати бур’ян на городі, а от полінка за допомогою сапи засу-
джувалася.
А на початку цього ж століття спогади Сергія Сала малюють
знову ж таки дуалістичну поведінку селян у сусідньому селі Горо-
жено: “У неділю не робили, відпочивали. Хіба хтось перед вечером,
як зазвонять “до вечері” вискочать у степ, щоб привезти на понеділок
гарбу хліба. Жінкам і в неділю хватало роботи. А вже ж у полудень
було зберуться сусіди в холодок під хатою погомоніти, полускати на-
сіння.” [6].
386
Щодо іншої підміни понять – то тут присутня диференціація на
хатню роботу та надвірну, так в селі Сурсько-Михайлівка Солонян-
ського району Дніпропетровської області старожил (Петриченко
Любов Лук’янівна, 1929 р.н.) розповідала, що її дідусь забороняв
працювати у страсну п’ятницю надворі, на городі, але хатня робота
дозволялася, окрім прання [8, c .225]. Інший старожил (Гаркуша Клав-
дія Михайлівна, 1924 р.н.) на питання щодо перебігу святкування
Трійці, відповідає, що “робить, нічого не робимо”.
Аналогічна картина фіксується і після ІІ Світової війни в селі
Біленьке Запорізької області: “Ну раньше ж які праздники були, релі-
гіозні ж. Хотя це вже і після войни було, ну все равно, на празники
нічого не робили. Понаготовляємо їсти та і сидимо, отходили от вой-
ни. Ну конєшно празнували Різдво”. [7, c. 330].
Всі інші дні українського селянина були заповнені постійною
працею, так С.Р. Лях доводить, що самодіяльним членом громади
селянська дитина переважно ставала вже в десятирічному віці, при
цьому жоден селянин не залишався поза трудовими процесами про-
тягом всіх чотирьох пір року. Цікавими є думки С. Ляха щодо можли-
вості селянина розтягувати виробничі процеси через уповільнення
темпів, збільшення перерв, ритуалу неквапливості, зниження трудо-
вого напруження взимку, велике число свят. Якщо останні дві позиції
мають певне підґрунтя, то уповільнення темпів та збільшення перерв,
ритуал неквапливості ніяк не можна переносити на всю селянську
громаду, що була настільки різнорідною у психосоматичних станах,
як і будь-яка частина тогочасного суспільства [3, c. 128–129]. Певним
чином і уповільнення темпів та інші ознаки можна віднести до еле-
ментарної втоми та підвищення обережності при певних видах робо-
ти, що або потребували максимум уваги або певної точності.
Так селянин с. Більманки (сучасний Куйбишевський район Запо-
різької області) Данило Коншин у своїх спогадах позначає звичайний
зимовий день 15-річного наймита у українця Дмитра Бабая, який мав
дружину, сина 14 років, дочку 16 років і наймав зазначеного хлопця.
Господарство Бабая було доволі заможним: 45 десятин ріллі, 9 коней,
2 корови, свині та вівці. Данило вважав, що роботи у нього було до-
сить багато: до сходу сонця потрібно було нагодувати худобу, потім
після сніданку переминати прядиво (ймовірно вимочені коноплі) в
конюшні, потім по обіду драти пір’я або скубти вовну, після вечері –
прибирати зі столу, потім годувати свиней. На відпочинок та сон від-
387
водилося годин шість-сім. На жаль не відомо, який був зимовий
графік у власних дітей Бабая, але в селянському середовищі навряд
чи у них було набагато більше вільного часу. Сам наймит вважав
умови праці дуже комфортними, так як головним було гарне харчу-
вання – сало, ковбаси, пироги із печінкою, сметана, після сніданку
господиня виставляла самовар, пили чай в накладку [1, c. 95].
Коншину було з чим порівнювати – це був вже третій його гос-
подар. У двох перших харчування було поганим, а особисте ставлен-
ня негативним. На нашу думку головну роль тут відігравав національ-
ний принцип, адже перший господар був німець (меноніт), а другий
грек. Тому до взаємовідносин “господар – наймит” долучався релігійно-
національний аспект. Так німець примушував хлопця працювати на
православні свята (див. вище гріховність даного заходу), погано году-
вав (смердючі оселедці, картопля в кожушках, чорний хліб), не тур-
бувався щодо їх гігієни (відмова в пранні, воші), а грек постійно в
лайливих формах вказував на меншовартість та дикунство “хохла” у
порівнянні із “висококультурним елліном” [1, c. 92–94].
Перевагами роботи у українця стало і навчання хлопця-наймита
основам сільськогосподарських виробничих процесів, які не надав
йому батько-п’яниця. Автор спогадів згадує навчання таким операці-
ям як: запрягання коней, праця на косарці (машині), скиртування та
інше.
Перехід від ксенофобів-іноземців до господаря-одноплемінника
позначилася навіть на зовнішності наймита – він зробився “справним”.
Причому саме це слово і значиться в загалом російськомовних спо-
гадах. Далі Данило переходить до свого дядька у найми і тут умови
праці дають змогу юнакові звершити свій трудовий “подвиг”. У дядь-
ка було більше 100 десятин ріллі, найманих робітників мало, тому
косовиця обіцяє бути важкою. Спомини автор писав вже у похилому
віці, але крізь рядки яскраво проступає гордість автора з приводу його
трудової перемоги над дядьком та більш старшим наймитом, що без-
заперечно віддали йому пальму першості під час косовиці.
Далі розігралася типова побутово-виробнича трагедія. Врожай був
дуже добрим, женці в трудовому запалі не розрахували своїх сил, пра-
цювали над перевіванням зерна дві доби поспіль. Віялка приводилася
в дію ручним способом, коли о першій ночі прийшла черга дядині
автора крутити віялку, вона задрімала та й похилила до трибів меха-
нізму голову, отримала важке поранення із розсіченням обличчя та
388
вибитими зубами. Але не це зупинило трудовий процес, а слова Дани-
ла про можливість подібної травми із-за втоми. Лише тоді дядько від-
дав наказ полишити роботу та йти відпочивати. Поранена просто по-
лізла спати на піч, про лікаря чи хоча б знахарку ніхто навіть не зга дує.
Господар засинає із ложкою за столом, робітниця навіть не донесла
ложку до рота – те ж саме, хлопець вийшов на тік впав на солому –
заснув. Цікавим є резюме автора “ось так раніш працювали, не знаючи
міри, недосипали, недоїдали, все тяглися до наживи” [1, с. 99].
Загалом умови праці селянина вимагали від нього постійної ува-
ги та могли в будь-який момент привести до травми, чи гірше, каліцтва
або навіть смерті. Того ж таки Данила Коншина при посівній постій-
но ланцюгом збивають з ніг коні. Загалом загроза бути потоптаним
кіньми постійно стояла перед селянами, особливо дітьми, під час ви-
конання певних робіт, а то і випадково.
Причинами важкої травми могла бути і звичайна п’яна бравада,
так компанія селян-землевласників найняла при обмолоті зерна спе-
ціаліста дарагача (дарагаля), який драгами2 перевозив зерно до скла-
дів. Дарагаль виявився велетнем-п’яницею, що безперервно споживав
неймовірну кількість горілки, та побився об заклад із господарями
щодо неймовірного “геройського” вчинку – хвалився вирвати із працю-
ючої молотарки паз, який врешті і відірвав йому повністю руку, прав-
да допомога лікарів таки врятувала хоча б життя “героя” [1, c. 103].
Загалом повсякденні умови праці селянства Степової України
виділялися, на нашу думку, кількома аспектами. Більші земельні наді-
ли в порівнянні із Лісостепом та Поліссям, що припадали на заможних
господарів та середняків, вимагали підвищеної концентрації сил саме
під час польових робіт, а також догляду за обслуговуючою землероб-
ство худобою. Товарний характер рільництво та поява низки заводів
із виготовлення сільськогосподарських машин призвів до швидкої
механізації процесу землеробства, що теж підвищувало ризики для
селянства. Робочий день нормувався лише погодними умовами, здо-
ровим глуздом (або його відсутністю) та низкою табуйованих днів, що
склалася на основі православного календаря. Проте потрібно відміти-
ти, що досить часто поняття праці видозмінювалося, або заборона не
стосувалася домашньої роботи.
2 Вид волокуші.
389
Джерела і література:
Коншин Д. Рассказ о своей жизни… / Передмова С.Шевчук. – Запо-
ріжжя, 2008. – 272 с.
Ликова В. В. Представление о грехе у украинских крестьян Степной
Украины в ХІХ веке (на материалах устного нарратива рассказов
Я.П. Новицкого) // Причерноморские этюды – СПб – Кишинев – Одесса –
Бухарест, 2009. – С. 166 – 173.
Нариси повсякденного життя радянської України в добу НЕПу
(1921–1928 рр.). – К., 2010.
Новицький Я. Твори в 5-ти томах. – Т. 2. – Запоріжжя: Тандем-У,
2007.
Отчет члена Александровского уездного училищного совета, барона
Н.А. Корфа за 1869–1870 учебный год. – Екатеринослав, 1870. – 180 с.
Спогади Сала Сергія Євменовича. Рукопис / Музей на громадських
засадах с. Привільне Баштанського району Миколаївської області. –
11 зошитів, ,без дати, без нумерації.
Усна історія Степової України. – Запоріжжя: АА Тандем, 2009. –
Т. 5.
Усна історія Степової України. – Запоріжжя: АА Тандем, 2010. –
Т. 8. – 362 с.
Сергій Білівненко (Запоріжжя, Україна). Повсякденні умови праці
селянства Степової України.
В статті робиться спроба охарактеризувати повсякденні умови праці
селянства Степової України на основі лише наративних джерел. Автор
ви діляє особливості саме Степової України, при цьому робиться ви-
сновок, що умови праці регламентувалися одночасно традиційністю,
погодно-кліматичними умовами, міжетнічними взаємовідносинами та
релігійними аспектами.
Ключові слова: Степова Україна, повсякдення, селянська праця,
табу на працю.
Сергей Биливненко (Запорожье, Украина). Повседневные условия
труда крестьянства Степной Украины.
В статье проводится анализ повседневных условий трудовой дея-
тельности крестьянства Степной Украины на основании нарративных
источников. Автор выделяет особенности конкретно степной части
Укра ины, при этом предлагает выводы, что условия труда регламенти-
ровались одновременно традиционным укладом жизни, погодно-
390
климатическими условиями, межэтническими взаимоотношениями и
религиозными аспектами.
Ключевые слова: Степная Украина, повседневность, крестьянский
труд, табу на труд.
Bilivnenko Serhiy (Zaporizhzha, Ukraine). The Everyday conditions
of the labour of the peasantry of the Steepe Ukraine.
In article the analysis of everyday conditions of the labour activity of
the peasantry of the Steepe Ukraine is conducted on the grounds of narrative
sources. The Author emphasizes the particularities exactly Steepe part of
Ukraine, at the same time he offers the conclusions that the conditions of the
labour were specified by traditional mode of life, by climatic conditions,
interethnic relations and religious aspects simultaneously.
Keywords: Steepe Ukraine, everyday life, peasant labour, taboo on a
labour
|