Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського

Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського

В статті йдеться про життя та діяльність українського політичного діяча, журналіста та вченого історика Богдана Кентржинського на підставі документів з його фонду в Архіві ОУН у Києві....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Черченко, Ю.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Schriftenreihe:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71946
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського / Ю. Черченко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 451-465. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71946
record_format dspace
spelling irk-123456789-719462014-12-16T03:01:48Z Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського Черченко, Ю. В статті йдеться про життя та діяльність українського політичного діяча, журналіста та вченого історика Богдана Кентржинського на підставі документів з його фонду в Архіві ОУН у Києві. Статья повествует о жизни и деятельности Богдана Кентржинского – украинского политического деятеля, журналиста и учëного историка на основе документов из его фонда в Архиве ОУН в Киеве. This article is devoted to Bohdan Kentrschynskyj’s life and activities. The recital of this political figure, journalist and historian is based on the documents of his fund in Archive of OUN in Kiev. 2010 Article Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського / Ю. Черченко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 451-465. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71946 932. 25 (477) «19» Б. Кентржинський uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description В статті йдеться про життя та діяльність українського політичного діяча, журналіста та вченого історика Богдана Кентржинського на підставі документів з його фонду в Архіві ОУН у Києві.
format Article
author Черченко, Ю.
spellingShingle Черченко, Ю.
Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Черченко, Ю.
author_sort Черченко, Ю.
title Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського
title_short Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського
title_full Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського
title_fullStr Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського
title_full_unstemmed Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського
title_sort документи архіву оун у києві про життя та діяльність українського журналістa і історика богдана кентржинського
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71946
citation_txt Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського / Ю. Черченко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 451-465. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT čerčenkoû dokumentiarhívuounukiêvíprožittâtadíâlʹnístʹukraínsʹkogožurnalístaíístorikabogdanakentržinsʹkogo
first_indexed 2025-07-05T20:50:29Z
last_indexed 2025-07-05T20:50:29Z
_version_ 1836841571469754368
fulltext 451 Богдан Кентржинський активно долучився до українського націо- нально-визвольного руху наприкінці 1930-х рр. і наступні 30 років життя він був одним з провідних членів ОУН, одним з найвідоміших українських політичних і громадських діячів у Західній Європі. На жаль, в сучасній Україні його ім’я мало відоме не тільки серед укра- їнського загалу, але навіть і серед фахових істориків. Найбільш цінним зогляду інформативності матеріалом про Богдана Кентржинського і досі є стаття-некролог Олекси Вінтоняка, опублікована одра зу після його смерті 1969 в “Українському історику” [1], в якій також вміще- но список опублікованих наукових праць Б. Кентржинського. В архі- ві ОУН у Києві зберігаються деякі документи Б. Кентржинського, зокрема частина його листування, на основі яких ми спробуємо до- повнити інформацію про життєвий шлях цієї непересічної людини. Богдан Кентржинський народився в м. Рівному 22 лютого 1919 р. в родині вчителів дворянського походження. Його батько Антон Кентр- жинський був відомим кооператором і громадським діячем в Рівному, а мати вже за радянської влади була вислана на поселення до Казахста- ну [2]. У червні 1936 р. він закінчив рівненську гімназію ім. Теодора Пєкарського1 і того ж року вступив на гуманістичний відділ Вар- шавського університету, а з 1937 р. одночасно слухав лекції і у Ви со кій школі журналістики також у Варшаві. У 1938–1941 рр. Б. Кентр- жинський слухає лекції в університетах Франкфурта на Майні, Осло і Берліна. В зимовому семестрі 1939 р. він був “приватним асистентом професора славістики в Осло, а в 1940 р. записався на гуманістичний 1 В Архіві ОУН у Києві зберігається копія атестату про закінчення гімназії, перекладена німецькою мовою. Юрій ЧЕРЧЕНКО (Київ, Україна) Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентржинського УДК: 932. 25 (477) «19» Б. Кентржинський 452 факультет берлінського університету, де продовжував свої ґерманістич- ні студії з спеціялізацією в площині ісляндської саґи й Едди, та працю- вав над докторською працею про віддзеркалення мотивів ісляндської саґи в Несторовій хроніці. Проте й ці студії й ця праця були перервані воєнними подіями…” [3, с. 1]. В цей час він активно працює в Україн- ському національному об’єднанні в Німеччині. Членом ОУН Кентр- жинський став наприкінці 1930-х рр. (псевдоніми: Доктор, Кент, Ор- лов ський, В. Сіверський, Шапара). Після розколу ОУН він залишився серед прибічників полковника Андрія Мельника. Початок другої світової війни застав Богдана Кентржинського в Норвегії. В Архіві ОУН у Києві зберігається фрагмент неопублікова- них спогадів Б. Кентржинського. Ось як він пише про свою поїздку до Скандинавії у цих спогадах: “Приїхав я туди (до Берліна – Ю. Ч.) на початку грудня 1939 р. з Норвегії, куди я напередодні війни по- дався через балтійські країни, Фінляндію й Швецію, щоб відвідати Кнута Гамсуна2 й Льофотські острови, реалізуючи мрію ще шкільних років, і де заскочила мене війна”3. В цей час в Берліні Богдан Кентр- жинський зблизився з Володимиром Панченком-Юревичем. В тих же спогадах він так пише про своє ставлення до В. Панченка-Юревича: “З Володимиром Панченком-Юревичем лучила мене в тому часі понад півторарічна приязнь, яка встигла пройти різні стадії вершин і низин, не виключаючи також не раз гострих конфліктів. Але без огляду на той процес і його стадії одна річ для мене сьогодні незаперечна: я був під великим впливом тієї небуденної індивідуальности, свідомо й під- свідомо перебираючи від неї багато річей, які видавались мені гідни- ми наслідування. Після професора Романа Смаль-Стоцького, якого незабутня особиста доброзичливість супроти мене за моїх варшавських студентських років залишила на мені назавжди незатерті сліди, була це в тому часі друга українська особистість, якої інтелект і европей- ський розмах мене цілковито полонили”. Вже після другої світової війни Богдан Кентржинський виступив 2 Гамсун Кнут (1859–1952) – норвезький письменник, Нобелівський лауреат. 3 Фрагмент спогадів Б. Кентржинського називається: “1. Рішення падає: курс на північ” і складає 3 стор. машинописного тексту. Можливо це один з варіантів його статті “На скандинавському секторі ОУН в другій світовій війні”. Фонд Б. Кентржинського ще не описаний, тому архівних посилань не подаємо. 453 ініціатором відзначення 10-ї річниці від дня смерті Володимира Пан- ченка-Юревича. В серпні 1951 р. А. Мельник писав Б. Кентржинсько- му: “Вашу ініціятиву відзначення 10-ліття смерти сл[аветного] п[ана] Панченка гаряче витаю. Сподіюся, шо у Вас пішла вже деяка підго- товка для здійснення того задуму. Прийдеться його здійсняти переду- сім шляхом преси, щоб користуючись сторінками її згодом видати окрему книжку. На ці теми будете мусіти подрібно поговорити з рефе- рентом. Буду вдячний коли сконкретизуєте Ваш плян видання книжки на основі архівальних матеріялів Ваших і других. Коли познайомлю- ся з ходом пропонованих Вами думок, займу становище до Вашої пропозиції.” [4, с. 1]. Як зазначав у своїх спогадах Богдан Кентржинський інтерес до Скандинавії виник у нього великою мірою під впливом творчості Кнута Гамсуна. Але Кентржинський не просто любив літературу – він сам пробував писати, робив літературні переклади з німецької, фінської та шведської. Зокрема він переклав вірш “Чолом, Україно!” відомого фінського письменника і поета Ейно Лейно (1878–1926), оповідання шведського письменника, Нобелівського лауреата Карла Густава Вер- нера Гейденстама (1859–1940) “Мазепа і його амбасадор” та багато іншого. Під час поїздки до Скандинавії Богдан Кентржинський позна- йомився з фінською дівчиною Ґретою, яка незабаром (у 1941 р.) стала його другою дружиною4 і згодом матір’ю трьох його дітей. Ця об- ставина також вплинула на те, що за порадою Володимира Панченка- Юревича в липні 1941 р. Голова Проводу українських націоналістів (ПУН) призначив Б. Кентржинського уповноваженим ОУН на Фін- ляндію [5, с. 302]. Стосовно свого призначення у такому молодому віці на досить відповідальну посаду Богдан Кентржинський згадував: “Труднощі нашого Визвольного Руху, серед усіх його носіїв, репрезентуючих 4 За інформацією Ярослава Федорука першою дружиною Богдана Кентржинського була Валентина Корнилівна Сіверська, пізніше архівіст Центрального державного історичного архіву України у Львові. Цей факт пояснює і походження одного з організаційних псевдонімів Богдана Кентр- жинського «В. Сіверський». Б.Кентржинський змушений був тікати на Захід невдовзі після їхнього одруження (див.: Черченко Ю. Документи Богдана Кентржинського в Архіві ОУН у Києві // Український археографічний що- річник. – Нова серія. – 2009. – Вип. 13/14. – С. 174). 454 найрізнородніші політичні й партійні угруповання й констеляції, ле- жать у значній мірі в дошкульному браку кваліфікованих людей до означених завдань. На зовнішньому відтинку ці труднощі особливо великі. Часто приходиться людям занадто молодим, занадто юним і невиробленим, перебирати завдання, які в нормальних обставинах виконують висококваліфіковані, вишколені сили принаймні середньо- го віку. Приходиться заправлятись і набирати досвіду вже в ході сво- єї праці, що не завжди впливає додатньо на її результати. Але, з дру- гої сторони, чар юности лежить у її вірі в свої сили, в її ентузіязмі. Мені було тоді двадцять два роки, я був такий же зелений, як і вся мо лодь такого віку, і тому не бракувало мені ентузіязму й пориву, коли почали зарисовуватись перспективи отримання відповідальних і ціка- вих доручень”. Направляючи Кентржинського до Фінляндії, Голова ПУН Андрій Мельник поставив перед ним три завдання: “а) національна й соці- альна опіка над українськими полоненими; б) створення з них націо- нального леґіону; в) наладнання української інформаційної й пропа- ґандивної служби” [5, с. 302]. В липні – вересні 1941 р. Б. Кентржинський побував у Фінляндії, а з січня 1942 р. постійно живе у Гельсінках. У квітні 1942 р. він за- реєстрував у Державному інформаційному бюро Фінляндії створення Українського інформаційного бюра для Фінляндії і Скандинавії (УІФС), яке видавало бюллетень фінською, німецькою і шведською мовами, а також готувало матеріали для української преси. Влітку цього року Кентржинський починає видавати часопис “Українець у Фінляндії”. Вже з другого числа ввіз цього часопису до Німеччини було заборонено. Євген Онацький писав Богданові Кентржинському про це видання: “Отримав сьогодні три числа “Українця”. Дякую і радію Вашому осягненню. Боже поможи Вашій праці. Часопис пред- ставляється дуже культурно і дасть нашим полоненим в Фінляндії добру духову поживу. Це нічого, що велику його частину складають пере друки – наші часописи виходять в таких обмежених тиражах, що передруки добрих статтів впрост обовязкові, щоб із ними могли бути знайомі не тільки читачі обмежених територій.” [6, с. 1]. Крім “Українця у Фінляндії” УІФС також видавав “Український літопис” та окремими накладами так звані “Захалявні книжечки”. Завдяки діяльності УІФС у фінській пресі протягом 1942–1944 рр. появилося приблизно 800 статей, присвячених Україні і українській 455 тематиці. Так 22 січня 1943 р. у фінських газетах опубліковано майже 80 статей, присвячених 25-літтю проголошення державної незалеж- ності України, з них 40 передовиць [5, с. 312]. Б. Кентржинський ви ступав з лекціями про Україну в Географічному товаристві Фінлян- дії (лютий 1942 р.) та на спільному засіданні трьох історичних това- риств5. Богдан Кентржинський звертався до українських установ у Льво- ві, Кракові, Берліні й Празі з проханням надсилати до Фінляндії українські книжки. Завдяки таким посилкам йому вдалося укомплек- тувати 25 пересувних бібліотек, які розсилалися по найдальших за- кутках Фінляндії до таборів, де утримувалися українські військовопо- лонені радянської армії та українські в’язні сталінських концтаборів у Східній Карелії, звільнені фінською армією. У 1943 р. Б. Кентржинський якийсь час працював у Міністерстві внутрішніх справ Німеччини у відділі статистики східноєвропейських країн, а також статистики українців у колишній Польщі [7, с. 15], а далі знову повернувся до Фінляндії, де цього ж року слухав лекції у Гельсінському університеті. У вересні цього ж року в м.Гельсінкі ви- йшла у світ його книга “Правда про Україну” (фінською мовою), де він змальовує загарбницьку політику німецької окупаційної влади на Україні. В грудні 1943 р. в газеті “Ітсенеінен Суомі” опубліковано статтю Кентржинського “Україна і її так звані визволителі”. Зокрема в ній відверто було написано, що Коха звуть “катом України” та обосно- вано, чому він отримав таке ім’я. В січні 1944 р. німці провели масо- ві арешти членів ОУН і Кентржинський втратив зв’язок з Проводом ОУН. Пізніше після війни члени ОУН розповідали Богданові про те, що гестапівці на допитах намагалися дізнатися яким чином Кентржин- ський діставав у Гельсінках інформації та ілюстративний матеріал для своєї книжки “Правда про Україну”. У вересні 1944 р., коли уряд СССР оголосив ультиматум уряду Фінляндії з вимогою капітуляції, щоби не потрапити до рук агентів НКВД Кентржинському довелося майже нелегально добиратися до Швеції. Перші роки перебування у Швеції були важкими для Богдана Кентржинського через те, що він не мав змоги займатися журналісти- кою і доводилося заробляти на хліб торгівлею, щоб якось прожити з 5 Текст цієї лекції зберігається в Архіві ОУН у Києві. 456 дружиною і трьома дітьми. Про це він писав в одному зі своїх листів до редактора газети “Неділя” в Ашаффенбурзі Геннадія Которовича: “В 1944 р. осінню прийшлось давати дряпака до Стокгольму, не обі- йшлось без перепетій, бо моя книжка “Правда про Україну” виклика- ла там гостру реакцію Коллонтаїхи6, а шведи тоді трясли штанами і від менших погроз. Через те мені на початку було тут дуже тяжко, бо впустили мене під умовою, що “не робитиму політики”, не вестиму відкритої журналістичної роботи і взагалі сидітиму тихо… В мене повстала доволі дошкульна матеріяльна, а також моральна кріза, бо прийшлось зрікатися фаху” [8, с. 1]. З цього листа видно, що Б. Кентр- жинський вважав себе передусім фаховим журналістом. Богдан Кентржинський вільно володів шведською, фінською, ні- мецькою, англійською, французькою мовами, не кажучи вже про поль- ську і російську. Завдяки цьому він довгі роки плідно працював на ниві журналістики як кореспондент багатьох видань: фінського жур- налу “Itsenäinen Suomi” (1942), стокгольмської газети “Свенска Мор- ґенблядет”, копенгагенської газети “Політікен”, швейцарських “Жур- наль де Женев” і “Базлер Нахріхтен”. У 1950 р. він працював в стокгольмській редакції американського агенства “Асошіейтед Прес”. Також співпрацював з українськими часописами: “Український вісник” (видання УНО, Берлін), “Краківські вісті” (1942–1943), “Наш клич” (Буенос-Айрес), українськими виданнями США і Канади, був співре- дактором газети “Українське слово” (Париж), співпрацював з україн- ськими редакціями Канадського радіо і радіо “Визволення”7*, україн- ською секцією закордонного відділу Італійського радіо. Діяльність Кентржинського як журналіста характеризують такі слова, які написав в одному з листів до нього керівник української секції радіо Італії Василь Федорончук: “Ваші коментарі прекрасні під кожним оглядом: формою і змістом. У Вас і мова і стиль дуже добрі. Ваша пропозиція нас задовольняє.” [9, с. 1]. 6 Йдеться про тогочасного посла СССР у Швеції Олександру Коллон- тай. За її вказівкою радянське посольство у Швеції восени 1943 р. скупило увесь тираж книги Богдана Кентржинського “Правда про Україну”, що вийшла у стокгольмському видавництві Фрітце, з метою перешкодити поширенню цієї книги у Швеції. В книзі йшлося про жахливі наслідки радянської і німецької окупації для населення України. Цікаво, що нацисти також заборонили ввозити цю книгу до Німеччини. 7 Тогочасна назва Радіо “Свобода” у Мюнхені. 457 Не дивлячись на заборону при переїзді до Швеції займатися жур- налістикою, Богданові Кентржинському все ж таки вдалося до кінця війни співпрацювати з “Dagens Nyheter”, а у 1948 р. він дістав роботу кореспондента лондонського “Daily Telegraph”. В листі до Богдана Панчука від 7 серпня 1952 р. Богдан Кентржинський пише, що йому пропонували працювати в редакційному штабі “Daily Telegraph” на Олімпійських іграх в Гельсінки, але з незалежних причин йому до- велось відмовитися. Співпраця з цією відомою лондонською газетою, можливо, підштовхнула його до роздумів про переїзд до Лондона на постійне мешкання. Адже українська громада у Стокгольмі було нечи- сельною і Б. Кентржинському, який звик до активної громадсько- політичної діяльности, не було де розвернутися. В тому ж листі до Б. Панчука він пише: “Мав на думці підготовити свій евентуальний переїзд до Лондона на стало, бо вже не можу витримати на цьому північному відлюдді… Весною був у цій самій справі в Парижі, але там життя виявилось таке дороге, що з плянів перенесення до Фран- ції прийшлось зрезигнувати. Тепер одначе пише мені проф[есор] Шерех8, що Ви запрошуєте його до себе9, каже, що резигнує з цього, бо хоче залишитись в Кембріджі, та пропонує мені зв’язатись з Вами, щоб евентуально мені перебрати проєктоване для нього місце… Я Вам уже нераз згадував про те, що вважаю своє нидіння в Стокгольмі не- продуктивним, хоч і легше мені тут влаштовувати свої матеріяльні справи” [10, с. 1]. Характерною є ще одна фраза з цього листа: “Після виїзду Шереха, якого я всадив з старенькою мамою на корабель та відмахав хустинкою, тут стало ще нудніше…” [10, с. 2]. 8 Йдеться про професора Юрія Шевельова-Шереха (1908–2002) – видатного українського мовознавця і літературного критика, який після другої світової війни деякий час мешкав у Швеції і працював у Лундському університеті, а звідти виїхав до Америки. 9 Богдан Панчук – відомий український громадсько-політичний діяч у Канаді, голова Союзу українських канадійських ветеранів, капітан ВПС Канади. Після Другої світової війни він очолював Європейське пред- ставництво Українського канадійського комітету в Лондоні. Завдяки його зусиллям багато українських репатриантів (зокрема вояки дивізії “Гали- чина”) змогли уникнути передачі органам НКВД і перебратися за океан. В 1952 р. Б. Панчук був призначений на посаду директора Українського відділу Канадського радіо в Монреалі. 458 Богдан Кентржинський був дуже товариською людиною, але його життя так склалося, що з більшістю своїх друзів в повоєнний час він спілкувався головним чином через листування, лише зрідка зустріча- ючись під час поїздок до Франції чи Німеччини. Звідси згадки в лис- тах про “відірваність” і сподівання на можливі зустрічі. Одним з найближчих друзів Богдана Кентржинського був редактор “Україн- ського слова” і голова ПУН (після смерті Андрія Мельника) Олег Штуль-Жданович. Ось що писав Богдан Кентржинський в одному з листів до Олега Штуля про своє ставлення до нього: “Найрадше хо- тілося б мені пригорнути тебе до грудей, потиснути твою лапу, сісти десь в затишку разом і, пославши к чорту час, поспіх і всяческую суєту погуторити до схочу, покурюючи та попиваючи, про жисть че- ловєческую… Це просто, мабуть, реакція після безнастанного мізку- вання, яким була просякнена вся наша переписка останніх місяців, коли старанно треба було вишальтовувати всякі почування й сенти- менти… Мені без людського контакту жити тяжко в якій би то не було діловій ділянці, а ти ж для мене багато більше, ніж близька людина, в певних відношеннях більше, ніж рідня, в деяких відношеннях інте- ґральна частина мого “я”. Колись поговоримо про це, може зумію розтолкувати тобі й собі, чому саме так своє відношення до тебе від- чуваю. Зараз знаю тільки, що відколи ми відновили контакт після війни, я завжди мав, маю й матиму таке почуття.” [11, с. 1]. На ці душевні вислови Богдана Кентржинського Олег Штуль від- повів так: “Зворушив ти мене, дорогий, незвичайно приємно, коли сказав про нашу близькість. Кентику, я до тебе маю такі ж самі почу- вання і тому пробач мені, коли я тебе мучив в липні місяці, в часі моєї операції. Але я хотів заощадити цієї чергової біди Каті10, а мусів з ки- мось поділитися. Бувають такі хвилини слабости, коли треба до когось звернутися, хто тебе зрозуміє. І я завжди був певен, що ти чи не оди- нокий, до кого я можу звернутися в критичний мент і ти напевно не підведеш. Це моральний момент незвичайної ваги. Можеш бути певний, що в таких справах і ти на мене можеш рахувати. Тому я навіть запо- відаю, що коли б ти мене пережив, то ти маєш виголосити промову на мойому похороні, по можливості коротку” [12, с. 1]. Насправді ж Олег Штуль пережив Богдана Кентржинського на 8 років, і йому довелося виголошувати промову в Стокгольмі на похороні Богдана Кентржин- ського і писати некролог в “Українському слові” [2]. 10 Йдеться про Катерину Штуль – дружину Олега Штуля. 459 Олег Штуль, який з 1964 року був Головою ПУН, довіряв Богда- нові Кентржинському свої думки з самих складних і делікатних питань стосовно ситуації в організації в період підготовки і проведення V Великого збору українських націоналістів (ВЗУН). В цитованому вже листі до Б.Кентржинського від 23 листопада 1965 р. Олег Штуль дає характеристики провідним діячам ОУН: Михайлові Селешку, Якову Маковецькому, Ярославу Гайвасу, Миколі Плав’юку. Зокрема про Миколу Плав’юка Олег Штуль писав: “Безперечно Микола – сіль суспільного життя, безперечно талановитий. Це людина з найбільшим майбутнім між нами. І я зроблю все, щоб він ішов вверх…” [12, с. 2]. Мешкаючи у Швеції, Богдан Кентржинський заснував в Сток- гольмі Українське інформаційне бюро на Скандинавію (УІБ), співро- бітниками якого були Ю. Борис і Б. Залуга, створиві і очолив Україн- ський академічний клуб у Стокгольмі (листопад 1949 р.). З 1949 р. Кентржинський був представником Виконного органу (ВО) УНРади у Скандинавії. В ці ж роки він стає членом Проводу ОУН. У 1949 – 1950 рр. Б. Кентржинський слухає лекції в Стокгольм- ському університеті. А в 1951 р. він захистив докторську дисертацію в Українському вільному університеті в Мюнхені на тему: “Союз Карла ХІІ з Мазепою в освітленні найновішої шведської історіографії”. Його роботою з написання дисертації опікувався професор Борис Круп ницький. В листі до професора Крупницького Кентржинський пише про те як він виступав з лекціями на цю тему: “4.І. ц[ього] р[оку] я мав тут виклад, головно перед членами Каролінського Союзу, про політичне підложжя союзу Карла ХІІ з Мазепою, в Королівському автомобільному клюбі. Відзначував я у викладі, очевидно, і Ваш ве- ликий вклад у досліди цієї доби. Виклад мав дуже позитивний відгук у пресі, яка особливо підкреслювала такі наголошені мною моменти, як незмінно афективне ставлення до Мазепи в політиці й науці від Петра до Сталіна та від Прокоповича до Тарлє та вплив російської істо ріографії на шведську в цьому відношенні. Я м[іж] і[ншим] про- аналізував 29 видань підручника історії для шведських гімназій, на якому вплив московської пропаганди можна наглядно висвітлити. В першому виданні цього підручника з 1863 р[оку] шведсько-укр[аїн- ський] союз насвітлений далеко обширніше, позитивніше й об’єктив- ніше, ніж напр[иклад] у виданнях, що слідували після валуєвщини, а останнє видання з 1951 р. вже просто говорить про півдикий козацький 460 народ і його хитрого провідника, зрадника М[азепу]. Відгуком на ці відгуки в шведській пресі є велика кампанія шведської комуністичної преси проти мене особисто й української справи…” [13, с. 1]. У 1955–1956 рр. Кентржинський досліджував архівні джерела ХVІІ – ХVІІІ ст. у м. Уппсала. Він також співпрацює зі шведським історичним товариством “Karolinska Förbundet”, у виданнях якого публікує свої наукові праці. 1957 року Кентржинський захищає ґабі- літаційну дисертацію в Українському вільному університеті в Мюн- хені на тему: “ Карл Х Ґустав і східньоевропейська криза 1654– 1655 рр.” і з цього року аж до смерті працював професором універ- ситету в Стокгольмі. Серед найбільш відомих наукових праць Богда- на Кентржинського була його монографія, присвячена Іванові Мазепі [14]. Внесок Б. Кентржинського у розвиток української історичної науки високо оцінили його колеги – він був обраний членом НТШ та членом-кореспондентом УВАН. Богдан Кентржинський листувався з головою НТШ професором Володимиром Кубійовичем. Кубійович у своїх спогадах “Українці в Генеральній губернії. Історія Українського Центрального Комітету 1939–1941” згадує про Кентржинського як кореспондента “Краківських Вістей” [15, с. 467–468]. В опублікованому листі В. Кубійовича до Б. Кентржинського від 15 травня 1950 р. Кубійович пише, що він радий відновленню їхнього листування, з чого можна зробити при- пущення що їхнє листування тривало до 1944 р., оскільки в цьому лис ті Кубійович розповідає Кентржинському про свої пригоди з сере- ди ни 1944 р.[15, с.763]. Відповідаючи на запрошення Кубійовича взяти участь у зборах НТШ в Сарселі, Кентржинський писав йому в березні 1952 р.: “Жи- ючи тут на північному відлюдді, я не часто матиму нагоду побувати в осередку НТШ, а брати участь особисто в наукових зібраннях то вже мабуть майже ніколи. Через те, якщо це тільки можливо, хотілося б мені використати теперішню нагоду для доповіді в рямках НТШ. Тема: Українська справа в аспекті шведської каролінської історіографії.” [16, с. 1]. Песимізм Кентржинського стосовно своїх можливих поїздок до осередку НТШ в Сарселі був пов’язаний передусім з тим, що поїздки зі Стокгольму до Парижа потребували значних коштів. І у 1952 р. на збори НТШ йому вдалося потрапити завдяки тому, що як співредактор “Українського слова” в організаційних справах він приїздив до Пари- жа і цю поздку фінансував ПУН, про що йдеться в листах полковни- 461 ка Андрія Мельника до Богдана Кентржинського від 31 жовтня 1951 р. та 5 лютого 1952 р. Ще з дитинства Богдан Кентржинський мав проблеми зі своїм здоров’ям. Важка праця і випробування воєнного і повоєнного часу також негативно позначилися на ньому. Вже у Швеції Кентржинський кілька разів на тривалий час опинявся у лікарні, зокрема з приводу виразки шлунку (1947 р.), також його постійно турбувало хворе серце. У наведеному вище листі до Геннадія Которовича Кентржинський писав: “Чому відразу не зв’язався? Тому що за день чи два після цієї вістки був висланий на репортаж до півн[ічної] Швеції й Нарвіку, де остаточно стратив здоровля. З перестуди і виснаження в мене збунтува- лося серце, я заляг в Стокгольмі до шпиталя, з якого піднявся щойно на минуле різдво, тепер серце в мене б’ється нерегулярно і я все ще реконвалесцент. Одним словом – став старим … при своїх 30-ти роках, отже можеш собі уявити, як почуваюсь.” [8, с. 2]. 21 травня 1969 року Кентржинському зробили важку операцію на серці і через 2 дні він помер у шпиталі. Поховали його в Стокгольмі на кладовищі Скуксчір- коґорден. Наукові праці Богдана Кентржинського, що публікувалися у Шве- ції, нажаль досі не перекладені українською мовою. Правда видавни- цтво імені Олени Теліги планувало зробити переклад і опублікувати українською мовою одну з найвідоміших праць Богдана Кентржин- ського – книгу про Івана Мазепу. Але дотепер цей проект ще не реа- лізовано. В Архіві ОУН у Києві зберігаються лише документи Богдана Кентржинського, що пов’язані з його діяльністю як одного з провідних членів ОУН. Більша частина архіву Богдана Кентржинського після його смерті залишилася у членів його родини і ті документи поки що є недоступними для дослідників. Вияснити долю архіву Богдана Кентржинського намагався провід- ний діяч ОУН керівник Організації державного відродження України у США доктор Зенон Городиський. 15 серпня 1984 р. він отримав листа зі Швеції від пана Івана Борсука, який зокрема писав таке: “Щой- но тепер віднайшов людей, близьких сл[авної] п[ам’яті] другу Б. Кентр- жинському і щойно тепер можу Вам відповісти. Жінка – Greta (фінка, з котрою Богдан розійшовся) ще живе, але ж про архіви вона нічого не знає. Друга жінка – француженка – невідомо де є. Вдалося мені знайти Богданового брата Тараса і від нього довідався слідуюче: 462 Теперішнім власником згаданого архіву є молодший син Богдана Еско. Він є на службі Об’єднаних Націй і знаходиться тепер на Пів- денному Сході Азії – у В’єтнамі чи Кореї. Маючи контракт на два роки, він щойно на початку 1986 р. повернеться до Швеції. Від Бог- данового брата довідався, що архів є досить великий – 2 скрині – але ж не є в належному порядку, ніхто його не сортував і то напевно візь- ме рік часу, щоб привести його в порядок і висортувати те все, що було б для Вас цікаве і потрібне. Як бачите, то щойно в році 1986-му можна буде зконтактуватися з сином Еском і довідатися як він поста- виться до цієї справи” [17, с. 1, 1 зв.]. У фонді Зенона Городиського в Архіві ОУН у Києві зберігається також копія листа Зенона Городиського до брата Богдана Кентржин- ського Тараса від 24 січня 1989 р. З цього листа ми дізнаємося, що син Богдана Кентржинського Еско подовжив свій контракт і ще на якийсь час залишився в Азії. Зенон Городиський, зокрема, пише до Тараса Кентржинського наступне: “Ще раз звертаюся до Вас, можли- во В[ельми]п[оважний] Син Вашого Покійного Брата вже приїхав і буде мати час переглянути архів. Тут є правдоподібні інформації, що ще перед своєю трагічною смертю т.є. перед арештом і смертю в конц- таборі Саксенгавзені сл[авної] п[ам’яті] Олег Ольжич11 вислав Вашо- 11 Кандиба-Ольжич Олег (псевдоніми Кардаш, Свєнціцький; 1907– 1944) – український поет, археолог, журналіст, політичний діяч. Син поета Олександра Олеся (Кандиби). Народився в Житомирі. З 1923 р. на емігра- ції в Німеччині, а згодом ЧСР. Закінчив Карловий університет у Празі і захистив докторат (1929) на тему: “Неолітична мальована кераміка Гали- чини”. Відтак працював в археологічному відділі чеського Національного музею (1926–1932) і асистентом на кафедрі археології Українського віль- ного університету. У 1938 р. Ольжич їде до США, де став одним із спів- засновників Українського наукового інституту Америки. За редакцією д-ра О. Кандиби в Празі у 1939 р. вийшов Збірник наукових праць цього інсти- туту. З 1929 р. член ОУН, працював у Тереновому Проводі ОУН у Чехо- Словаччині, з 1937 р. – член ПУН, очолив новостворену (1936 ) культурну референтуру. Притягнув до співпраці з ОУН Леніда Мосендза, Уласа Сам- чука, Олену Телігу та ін. відомих укр. діячів науки і культури. Під час подій 1938–1939 рр. в Карпатській Україні Ольжич знаходився в Хусті, де за дорученням ПУН координував всю ідейно-виховну роботу серед січо- виків і місцевого населення, редагував літературно-мистецький журнал “Говерля”. Після початку радянсько-німецької війни Ольжич у складі По- 463 му Братові працю п[ід] з[аголовком] “Революція рве кайдани”, в якій подані в тому числі звірства німецьких окупантів в Україні в час 1941– 1943 рр. Буду Вам вдячний, коли Ви своїм впливом, як Брат Покійно- го, вплинете на сина Еска, щоби ми могли видати більшу монографію про Вашого Брата, а в 20-ту Річницю Його невіджалуваної смерти більшу статтю в нашій і загально-українській пресі” [18, с. 2]. Ця цитата багато в чому пояснює інтерес дослідників історії ОУН до архіву Богдана Кентржинського. Як відомо, восени 1943 р. Олег Кандиба-Ольжич дав доручення Якову Шумелді підготувати докумен- тальну книгу про український національно-визвольний рух, тому що московська комуністична пропаганда намагалася показати союзникам українських націоналістів як посібників німецьких нацистів. Необхід- но було написати правду про те, що відбувалося на українських землях під час другої світової війни. Таку книгу під назвою “Революція рве кайдани” Яків Шумелда підготував до друку у березні 1944 р. Реда- гував книгу О. Ольжич [19, 20, 21, 22]. Було зроблено три примірни- ки рукопису цієї книги. Один з них Олег Кандиба-Ольжич хотів пе- редати для публікації у якійсь нейтральній країні. Найбільш правдо- подібною видається спроба передати цю книгу Б. Кентржинському для публікації її у Швеції. Після війни відшукати цю книгу в німецьких архівах досі не вда- лося. Частина німецьких архівів (зокрема і документи концтабору Сак сенгавзен) були вивезені радянськими спецслужбами до Москви. Але на тему українського національно-визвольного руху сучасна ро- сійська влада фактично наклала табу, і тому ці документи в Москві є недоступними для українських істориків. Тому такий інтерес викликає архів Богдана Кентржинського, де правдоподібно міг би знаходитись цей рукопис. Хоча на нашу думку це малоімовірно. Богдан Кентржинський був професійним істориком і не міг не розуміти цінності цієї книги. Тому, якщо б у нього справді був цей рукопис, то він би зробив все можли- хідних груп ОУН приїжджає до Києва, де керує організаційними справами, бере участь у створенні УНРади під проводом проф. Величківського. В цей час він був заступником Голови ПУН і провідником Центрального керів- ництвав ОУН на Наддніпрянщині У травні 1944 р. Ольжич був заарешто- ваний і 9 червня 1944 р. його закатували гестапівці в концтаборі Саксен- гавзен. (Детальніше див.: Кучерук О. О. Ольжич. 1907–1944. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2007). 464 ве, щоби його опублікувати протягом тих 24-х років, які йому доля відвела прожити в повоєнний час. Як би там не було, але доля цієї книги і сьогодні залишається загадкою. Джерела і література: 1. Вінтоняк О. Український історик. – 1969. – № 4. С. 72–77. 2. Штуль-Жданович О. Між свічами шведських сосон. // Українське слово. – 1969. – 15 червня. 3. Богдан Кентржинський. Життєпис. Мюнхен, 23-го квітня 1951 р. 4. Лист Андрія Мельника до Богдана Кентржинського від 21 серпня 1951 р. 5. Б. Кентржинський. На скандинавському секторі ОУН в другій світовій війні. // Організація українських націоналістів. 1929–1954. – На чужині, 1955. – С. 301–329. 6. Лист Євгена Онацького до Богдана Кентржинського від 9 березня 1943 р. 7. Селешко М. У кігтях ґестапо. – К.: Вид-во ім Олени Теліги, 1996. – 224 с 8. Лист Богдана Кентржинського до Геннадія Которовича від 12 черв- ня 1949 р. 9. Лист Василя Федорончука до Богдана Кентржинського від 19 лис- топада 1951 р. 10. Лист Богдана Кентржинського до Богдана Панчука від 7 серпня 1952 р. 11. Лист Богдана Кентржинського до Олега Штуля від 5 листопада 1965 р. 12. Лист Олега Штуля до Богдана Кентржинського від 23 листопада 1965 р. 13. Лист Богдана Кентржинського до Бориса Крупницького від 15 січ- ня 1952 р. 14. Kentrschynskyj Bohdan. Mazepa. – Stockholm, 1962. – (538 с.) 15. Володимир Кубійович. – Т.ІІ. Мемуари. Роздуми. Вибрані листи. / За ред. проф. О. Шаблія. – Париж -Львів, 2000. – С. 467–468. 16. Лист Богдана Кентржинського до Володимира Кубійовича від 8 бе резня 1952 р. 17. Лист Івана Борсука до Зенона Городиського від 15 серпня 1984 р. 18. Лист Зенона Городиського до Тараса Кентржинського від 24 січня 1989 р. 19. Шумелда Я. За що загинув Олег Ольжич-Кандиба. // Українське слово. – 1952. – Ч. 551–553. – 30 травня – 13 червня. 465 20. Шумелда Я. Легенда про книжку та всипу. // Самостійна Украї- на. – 1966. – Ч. 5–6. – С. 12–15. 21. Шумелда Я. Чому загинув д-р Олег Кандиба-Ольжич у концен- траційному таборі? // Український історик. – 1985. – Ч. 1–4 (85–88). – С. 81–90. 22. Винар Л. Олег Кандиба-Ольжич. Дослідження та джерела. – Нью- Йорк–Острог–Львів, 2007. – С. 182–187. Юрій Черченко (Київ, Україна) Документи Архіву ОУН у Києві про життя та діяльність українського журналістa і історика Богдана Кентр- жинського. В статті йдеться про життя та діяльність українського політичного діяча, журналіста та вченого історика Богдана Кентржинського на під- ставі документів з його фонду в Архіві ОУН у Києві. Ключові слова: Богдан Кентржинський, ОУН, архів, документи, листи. Юрий Черченко (Киев, Украина)Документы Архива ОУН в Киеве о жизни и деятельности украинского журналиста и историка Богдана Кентржинского. Статья повествует о жизни и деятельности Богдана Кентржинского – украинского политического деятеля, журналиста и учëного историка на основе документов из его фонда в Архиве ОУН в Киеве. Ключевые слова: Богдан Кентржинский, ОУН, архив, документы, письма. Iurii Cherchenko (Kijiv, Ukraine) Documents of Archive of OUN in Kyiv about life and activites of the Ukrainian journalist and historian Bohdan Kentrschynskyj. This article is devoted to Bohdan Kentrschynskyj’s life and activities. The recital of this political figure, journalist and historian is based on the documents of his fund in Archive of OUN in Kiev. Key words: Bohdan Kentrschynskyj, OUN, archive, documents, letters.

Ähnliche Einträge