Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях

В статті з’ясовується процес актуалізації документальних джерел з історії українського руху опору в період 1939 – початку 1950-х рр., аналізується інформаційний потенціал оприлюднених свідчень та його значення для неупередженого дослідження ролі ОУН та УПА в захисті національних інтересів населення...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Зброжко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Назва видання:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71947
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях / О. Зброжко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 466-479. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71947
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-719472014-12-16T03:01:50Z Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях Зброжко, О. В статті з’ясовується процес актуалізації документальних джерел з історії українського руху опору в період 1939 – початку 1950-х рр., аналізується інформаційний потенціал оприлюднених свідчень та його значення для неупередженого дослідження ролі ОУН та УПА в захисті національних інтересів населення, в боротьбі за незалежність, соборність і державність України. В статье устанавливается процесс актуализации документальных источников по истории украинского движения сопротивления в пириод 1939 – начала 1950-х гг., анализируетса потенциал обнародованых свидетельств и его значения для непредубеждённого исследования роли ОУН и УПА в защите национальных интересов населения, в борьбе за независимость, соборность и государственность Украины. In this article the process of actualization of the documentary evidences from the History of the Ukrainian appositional movement in 1939 – 1950 is has been investigated. The potential of the published evidences has been for not engaged investigation of the role of OUN and UPA in defending the national interests of the population and their fight for Ukraine’s independence, unity and statehood. 2010 Article Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях / О. Зброжко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 466-479. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71947 930. 22 (477): 329 «1939/1950» uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	В статті з’ясовується процес актуалізації документальних джерел з історії українського руху опору в період 1939 – початку 1950-х рр., аналізується інформаційний потенціал оприлюднених свідчень та його значення для неупередженого дослідження ролі ОУН та УПА в захисті національних інтересів населення, в боротьбі за незалежність, соборність і державність України.
format	Article
author	Зброжко, О.
spellingShingle	Зброжко, О. Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Зброжко, О.
author_sort	Зброжко, О.
title	Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях
title_short	Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях
title_full	Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях
title_fullStr	Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях
title_full_unstemmed	Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях
title_sort	джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на західноукраїнських землях
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2010
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71947
citation_txt	Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях / О. Зброжко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 466-479. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT zbrožkoo džereloznavčístudíízístoríínacíonalʹnovizvolʹnogoruhuoporunazahídnoukraínsʹkihzemlâh
first_indexed	2025-07-05T20:50:32Z
last_indexed	2025-07-05T20:50:32Z
_version_	1836841574120554496
fulltext	466 Дослідження джерел з історії національно-визвольного руху, в тому числі руху опору на західноукраїнських землях, належить до акту альних проблем історичного джерелознавства та археографії. Впро довж багатьох років величезний пласт джерельної інформації залишався за межами її використання в наукових студіях, або уперед- жено залучався до ідеологічно заангажованих публікацій. Лише зі здобуттям незалежності України відкрився доступ до спецсховищ пар тійних та державних архівів і опрацювання документів з фаталь- ним грифом “совершенно секретно”. В полі зору опинився колосаль- ний масив документальних свідчень, які дозволили пролити світло на болісну правду жорстокого переслідування і безжалісного нищення будь-яких проявів спротиву тодішній радянській системі. Незважаючи на те, що за останні роки побачили світ чимало праць, зокрема В. Гри- невича, В. Дзьобака, І. Ільюшина, Г. Касьянова, А. Кентія, Ю. Кири- чука, С. Кокіна, С. Кульчицького, О. Лисенка, О. Марущенка, В. Ніколь- ського, І. Патриляка, В. Сергійчука, Ю. Шаповала та ін., присвячених дослідженню історії українського національно-визвольного руху, ді- яльності Організації українських націоналістів та Української повстан- ської армії, їх участі в організованому опорі комуністичному режиму, джерелознавчих студій, на жаль, все ще не так й багато. Здебільшого це вступні статті до збірників документів, коментарі до них, а також оглядів джерел у дисертаційних роботах. Мета пропонованої статті полягає в тому, щоб здійснити джере- лознавчий огляд документів, головним чином опублікованих, як з іс- торії ОУН та УПА, так і карально-репресивних акцій органів радян- ської влади, спрямованих на придушення опору, дати типологізацію Ольга ЗБРОЖКО (Київ, Україна) Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях УДК: 930. 22 (477): 329 «1939/1950» 467 джерел і з’ясувати їх інформаційні можливості для об’єктивного ви- світлення проблеми. Актуальність цієї мети зумовлюється й тим, що джерелознавчий аналіз архівних матеріалів є важливою передумовою подальших досліджень масштабів національно-визвольної боротьби, спрямованої на незалежності України і створення самостійної собор- ної держави, спростування різноманітних фальсифікацій і спотворень історичної правди, вирішення ряду суперечливих та дискусійних пи- тань. Публікація свідчень з історії українського руху опору і боротьби з ним у період з кінця 1930-х до початку 1950-х рр. здійснюється на основі документів і матеріалів, які зберігаються в архівосховищах як України, так і деяких зарубіжних країн, зокрема Російської Федерації, Польщі, Німеччини та ін. Йдеться, насамперед, про Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, Централь- ний державний архів громадських об’єднань України, (колишній Партійний архів Інституту історії партії при ЦК Компартії України), державні галузеві архіви Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ України, а також державні архіви областей. У фондах цих архівів відклався широкий спектр документів, які засвідчують, з одного боку, діяльністю різних сил опору, зокрема Орга нізації українських націоналістів та її військової формації – Укра- їнської повстанської армії, а з другого, політику радянського режиму і масштаби його карально-репресивних заходів стосовно українського руху та його провідників. Відрадно, що великий пласт документів з історії українського руху опору в роки Другої світової війни та повоєнних лихоліть уже актуа- лізовано шляхом публікації документальних збірників та залучення джерел до наукових досліджень. Упродовж тривалого часу мало не єдиним джерельним комплексом з історії УПА залишався багатосерій- не видання “Літопис УПА” (46 томів), започатковане в Торонто в 1976 р. з ініціативи Об’єднання колишніх вояків УПА в США Канаді та українських дослідників з діаспори [1]. До нього увійшли доку менти УПА, включаючи польські, словацькі, чеські та німецькі свідчення, матеріали періодики, спогади, щоденники і записи бійців УПА та чле- нів ОУН, а також інші пам’ятки, які здебільшого зберігаються за кор- доном. До проголошення державної незалежності Укра їни цей комплекс залишався недоступним для науковців материкової України. У 1995 р. його редакція у співпраці з Інститутом української історіографії та 468 дже релознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Державним комітетом архівів та архівними установами України розпочала видання в Києві нової серії “Літопису УПА” (опубліковано 13 томів), яке містить документи та матеріали з українських архівів, у тому числі головного командування УПА, про діяльність підпільників на Волині, Поліссі, Галичині, інформаційні документи КПУ, радянських каральних органів. Зокрема, до першого (у трьох книгах) та другого томів нової серії “Літопису УПА” увійшли документи та мате ріали, в яких висвітлю- ється політична і військова діяльність УПА в період німецької окупації на території Волині та Полісся, подано хроніку подій і бойових дій УПА [3.].Третій і четвертий томи містять виклад змісту усіх номерів журналу “Чорний ліс”, які включають повідомлення, біографічні на- риси, спомини учасників визвольної боротьби У шостому томі зібрано документи з архівів Німеччини і США за період 1942 – червня 1944 рр. З них видно, яку політику проводили гітлерівці стосовно УПА, а в ширшому контексті – щодо України, тактику боротьби українського руху опору з окупаційними режимами. У книгах вміщено документи різних вищих установ, що були зв’язані з Україною, штабів діючих армій, корпусів та інших підрозділів. [3, с. 32]. До восьмого та десятого томів “Літопису УПА” під назвою “Укра їнська головна визвольна рада” увійшли документи, офіційні по відомлення, інші про діяльність УГВР в 1944–1945 рр., яка на той час була найвищою ланкою керівництва українського руху опору. Більшість матеріалів відображають бойову діяльність УПА, постано- ви УГВР про підвищення у старшинських ступенях бійців УПА або про нагородження їх відзнаками бойової заслуги тощо. Одинадцятий том “Літопису УПА” подає розгорнуті біографічні життєписи вояків, які загинули в боротьбі за Україну, а також деякі інформаційні повідомлення про учасників УПА. Дванадцятий том містить описи бойових дій відділів УПА “Лисоня” за період з листо- пада 1943 р. до серпня 1945 р., збірник революційних пісень “По- встанський стяг”, спогади учасників УПА й очевидців подій [3, с. 52]. Крім нової серії “Літопис УПА”, побачили світ низка томів із серій “Повстанські могили”, “Події і люди” та ін. Отже, з документів і матеріалів нової серії “Літопису УПА” мож- на почерпнути винятково важливі відомості з історії створення УПА, її структури і участі в бойових діях як проти гітлерівців, польських військових формувань, так і проти радянського режиму. 469 Вагомий внесок у збагачення джерельної бази з історії націо- нально-визвольного руху належить створеній за рішенням Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України Урядової комісії з ви- вченням історії ОУН-УПА. До плану роботи цієї комісії було включе- но підготовку анотованого покажчика, який виданий у 2000 р. і присвя- чений аналізу архівних фондів переважно компартійного походження [18, с. 2]. До видання включені підсумкові тези, напрацьовані робочою групою істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. Її висновки оформлені у вигляді 14 рубрик, дотичних до пред- мету нашого дослідження: протистояння українських націоналістів і радянської влади в 1939–1941 рр., ситуативного союзу українських націо налістів з німецьким командуванням, долі військових формувань “Нахтігаль” і “Роланд”; планів А. Гітлера щодо України і ОУН, Акту 30 червня 1941 р., переходу українських націоналістів на антигітле- рівські позиції і відповідні збройні акції УПА, ставлення ОУН(б) до дивізії СС “Галичина”, українсько-польське протистояння, протибор- ство українських націоналістів і органів радянської влади в роки війни і повоєнний період, ідеології українських націоналістів [18]. Варто зазначити, що у нових виданнях подано замовчувані докумен- ти ЦК Компартії України, колишнього КДБ в УРСР, які відбивають політичні настанови, форми і методи боротьби радянського режиму з українським національно-визвольним рухом на теренах західних облас- тей України протягом 1940-х – початку 1950-х рр. У них відображені по дії, пов’язані з проведенням військово-каральних операцій проти українського національного руху, засоби і методи, за допомогою яких ця боротьба здійснювалась. З цих документів видно, яка роль відводи- лась не тільки центральним органам влади, але й міс цевим партійно- дер жавним і репресивно-каральним структурам у боротьбі проти укра- їнського повстанського руху, окреслені конкретні завдання цієї бороть- би, даються відомості про розмах цього руху та його етапи [3, с. 9 ]. Зіставлення документів ОУН та УПА з документами партійних, державних, каральних органів дає змогу з’ясувати централізований і спланований зверху характер репресивних акцій комуністичного ре- жиму проти українського руху, насамперед ОУН та УПА у 1944– 1955 рр., чия діяльність мала колосальну підтримку значної частини західноукраїнського населення і була реальним, добре організованим збройним спротивом доволі потужному противнику, який спирався на регулярну армію, спецслужби і каральні органи [3, с. 15 ]. 470 З метою з’ясування інформаційних можливостей документальних джерел розглянемо докладніше декілька видань нової серії “Літопису УПА”. Його перший том “Видання Головного Командування УПА” [5] містить документи політичного відділу УПА. Більшість з них мали свійського-політичний характер і вміщувались у періодичних видан- нях. Оприлюднені в них ідейно-пропагандистські матеріали живили і підносили бойовий дух вояків, інформували місцеве населення про мету повстанців, відображали тогочасні реалії. До другого тому “Во- линь і Полісся: УПА та запілля 1943-1944” увійшли документи і ма- теріали Української Повстанської Армії та її запілля, яке діяло на території Волині й Полісся в період німецької окупації. Відозви, на- кази, розпорядження, інструкції, звіти та інші матеріали складають п’ять тематичних розділів. Кожен із них має відповідну структуру, зумовлену специфікою представлених документів і матеріалів: доку- менти командування групи; документи відділів та підрозділів; звіти відділів та підрозділів; документи запілля військових округ. Серед них – інструкції: про діяльність пропагандистів-виховників, про права та завдання в роботі суспільника загону, про ідеологічне та політичне виховання вояків, розпорядження, документи осередку у справах інших національностей, частина документів і матеріалів господарчого відді- лу УПА та запілля – інструкції до організації господарського апарату [6, 25]. Взяті в комплексі ці документи засвідчують військову й адмі- ністративну діяльність УПА на Волині й Поліссі в 1943 – на початку 1944 рр. [6, 10]. В них зафіксовані маловідомі широкому загалу в Укра їні героїчні сторінки боротьби українських повстанців і підпіль- ників проти загарбників, а це дає можливість докладніше відтворити історію українського народу в роки Другої світової війни. Мова йде про відозви, накази, розпорядження, інструкції, звіти та інші матері- али, більшість із яких ще з часів захоплення їх радянськими караль- ними органами в роки війни були недоступними як для науковців, так і для широкого загалу. Значний інтерес становлять джерела четвертого тому “Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля – інформаційні документи, ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС МВС, МДБ-КДБ, 1943–1959” [8] Вони засвідчують заздалегідь сплановану, широкомасштабну бороть- бу сталінського режиму проти українського національно-визвольного руху. Подані матеріали взяті з фондів Центрального державного архі- ву громадських об’єднань і носять інформаційно-доповідний характер. 471 Йдеться про аналітичні документи, підготовлені апаратом ЦК КП(б)У, доповідні записки обкомів партії, силових органів (НКВС, НКДБ), повідомлення командування радянського партизанського руху на те- риторії України, штабів фронтів тощо. Загалом до цього тому увійшло 157 документів, надісланих до ЦК КП(б)У від місцевих партійних і радянських органів, НКВС, НКДБ, УШПР та окремих діячів. У них містяться відомості про проведення винищувальних акцій стосовно українського національно-визвольного руху в Західній Україні упро- довж 1943–1945 рр. [8, с. 28]. Інформаційно насиченим є дев’ятий том “Боротьба проти повстан- ського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарешто- ваних радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА 1944–1945” [9]. Тут подано протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки провідників ОУН і УПА 1944–1945, вміщено документи з архівних кримінальних справ членів Центрального проводу ОУН (Б) А. Галицької та М. Левковича, О. По- льового, Ю. Стельмащука, керівників УПА різних рангів Є. Басюка, Я. Білінського, Д. Вітовського, М. Дужого, В. Павлика. Протоколи допитів, складених радянськими слідчими, проливають світло на де- які політичні, організаційні, військові та інші питання творення і ді- яльності УПА на території – від Полісся на Півночі до Буковини на Півдні, від Київщини на Сході й до т. зв. Закерзоння на Заході. [10, с. 15]. Розгляд документів і матеріалів оприлюднених томів нової серії “Літопису УПА” дає підстави стверджувати, що УПА була організо- ваним військовим формуванням українського руху опору проти оку- пантів України, яка мала чітку програм, завдання, стратегію і такти- ку дій. Одним із перших українських дослідників, хто започаткував у 1994 р. публікацію документів з історії національно-визвольного руху, був І. Білас. У другій книзі його монографії “Репресивно-каральна система в Україні 1917 – 1953 рр.” [1] вперше оприлюднено значну кількість унікальних документів і матеріалів, більша частина яких мала гриф “Совершенно секретно”. Йдеться про документи, виявлені у фондах Російського центру зберігання та вивчення новітньої історії, Державного архіву Російської Федерації, Центрального державного ар хіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву України, архіву Головного інформаційного бюро Міністерства 472 внутрішніх справ України, обласних державних та відомчих архівах України. У книзі вміщені донесення, спецповідомлення, звіти про виселення членів родин націоналістичного підпілля, фізичне знищен- ня учасників націоналістичних організацій, а також протоколи допитів арештованих. Отож, з цих документів ставало зрозумілим, якими методами на- саджувалась більшовицька державність – спочатку в Східній, а згодом – і в Західній Україні, ким і яким чином створювалася і розгорталася мережа репресивно-каральних органів, якою була їхня роль у приду- шенні руху опору в Західній Україні, в яких масштабах здійснювалася насильницька депортація населення у глибинні райони СРСР і створю- валась гнітюча атмосфера беззаконня і свавілля у суспільстві [1, с. 7.]. Низка архівних свідчень, виявлених І. Біласом, стосувалася тактики радянських спецслужб щодо ліквідації духовної опори західних укра- їнців – Української греко-католицької церкви. Автор першим виявив документи про створення і підступну діяльність спеціальних провока- тивних груп НКВД – МДБ з метою дискредитації націо нально-визволь- ної боротьби, про посилення ідеологічного наступу на українську науку і культуру на тлі голоду 1946–1947 рр. [1, с. 20.] У наведених істориком документах зафіксовані численні акти спротиву різних верств населення України, починаючи від буденного невдоволення режимом, суспільної непокори і закінчуючи відкритою збройною боротьбою [ 1, с. 7. ]. Окремої уваги заслуговують археографічні напрацювання укра- їнського історика В. Сергійчука, який впродовж багатьох років прово- дить пошукову роботу в архівах щодо виявлення документів з історії українського руху опору. Він дослідив і опублікував декілька доку- ментальних збірників з цієї проблематики. Основні його праці: “ОУН- УПА в роки війни. Нові документи і матеріали” [14], “Радянські пар тизани проти ОУН-УПА” [15], “Тавруючи визвольний прапор. Ді- яльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН- УПА”, “Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944–1953 рр.” [16,17]. Спираючись на авторитетні свідчення радянських партизанів та мемуарів їх командирів, автор приходить до висновку, що боротьба з українським націоналістичним підпіллям і загонами УПА постійно перебувала в полі зору більшовицьких партизанів і їх спецоперацій. Дослідник зазначає, що до розвідувальних донесень, спецповідомлень, звітів командирів партизанських загонів слід відносити критично, адже 473 у багатьох з цих документів даються вкрай необ’єктивні і неправдиві відомості, спотворені оцінки діяльності бійців УПА та членів ОУН, використовується така лексика як бандити, сокирники, прислужники фашистських окупантів тощо [15, с. 4]. Не важко пересвідчитись у тому, що низка документів, які зберігалися під грифом “цілком таєм- но”, змальовують далеко не таку картину діяльності ОУН та УПА, як її зображено в радянських публікаціях [ 16, с. 3]. Аналіз поданих В Сергійчуком документів дозволяє повніше осяг нути одну із трагічних сторінок нашої історії: руками червоних партизанів комуністична влада поборювала національно-визвольний рух, метою якого було відродити власну державність українського на роду [16, C. 18]. Автор, не стримуючись від емоційних оцінок, де- монструє науковий і виважений аналіз документальних джерел усіх воюючих сторін. Таким чином, перед нами постає об’єктивна картина діяльності ОУН та УПА, а не висмикування вигідних для когось тих чи тих фактів [14, с. 4]. Безсумнівно, аналіз таких документів, які пролежали в українських архівах не один десяток років під грифом “цілком таємно”, проливає світло на оцінку подій у 1941–1944 роках. Передусім, це донесення радянських партизанів і розвідників, аген- тури НКВС з окупованої фашистами території України, в яких подано невідому досі широкому загалу відомості про ОУН та УПА. Ця ін- формація свідомо приховувалась, оскільки суперечила офіційній про- паганді комуністичного режиму [14, с. 4]. Судячи з пошукової роботи В. Сергійчука, у фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань України зберігається велика кількість документів партійних та правоохоронних органів, вивчення яких дуже важливе у вивченні діяльності ОУН та УПА після звільнення українських земель від фа- шистських окупантів. Йдеться також про цінний масив трофейних німецьких документів (у тому числі в російському перекладі), які фігурували на Нюрнберзькому процесі. Ці свідчення відкривають за- вісу над маловідомими сторінками з історії ОУН та УПА, дають мож- ливість критично співставити і порівняти інформацію, подану в ра- дянських та оунівських документах [17, с. 4]. З цього погляду особ- ливої уваги заслуговують документи ОУН та УПА, захоплені свого часу каральними загонами НКВС. Частина їх потрапила на зберігання до Центрального державного архіву вищих органів влади і управлін- ня України. Інформаційна цінність цих документів – поза всяким сум нівом дуже важлива. Особливо, коли взяти до уваги той факт, що 474 вони у повному обсязі в Україні ще не друкувалися [17, с. 4]. Можна солідаризуватися з думкою В. Сергійчука, що лише шляхом комплекс- ного вивчення документів, відмежування від ідеологічних нашарувань та спроб міфологічної героїзації можна створити об’єктивну і прав- диву картину діяльності ОУН та УПА роки війни і дійти незаангажо- ваних висновків [15, с. 5]. Чималий внесок у дослідження і опублікування архівних доку- ментів з історії ОУН та УПА поряд з іншими дослідниками належить А. Кентію. У його праці “Збройний чин Українських націоналістів 1920–1956 рр.” [4] на підставі не опублікованих документів просте- жується ґенеза зародження націоналістичних організацій та їх діяль- ність. Джерельною базою дослідження стали фонди ЦДВО, ЦДГО, Центрального державного історичного архіву України в м. Львові, Державного галузевого архіву СБУ, державних архівів Одеської, Львів- ської, Рівненської областей. За своїм походженням це –документи, з одного боку, проводу ОУН і Головної команди УПА, крайових про- водів ОУН, крайових команд УПА-Захід, УПА-Північ, УПА-Південь, місцевих організацій і бойових формувань УПА; штабів партизансько- го руху, з’єднань і загонів червоних партизанів, органів НКВС – НКДБ (МВС – МГБ ), а з другого боку, ЦК Компартії України, місцевих пар- тійних організацій, політуправління і військ охорони тилу 1-го укра- їнського фронту. Залучено також звіти, повідомлення, зведення на- цистської окупаційної адміністрації, командування німецьких окупа- ційних військ в Україні, румунської окупаційної влади, які входять до складу колекцій документів державних архівів України. [4, с. 19] Пильної уваги заслуговує документальний збірник – “Українське державотворення. Акт 30 червня 1941 р.”, присвячений видатній події в історії України нового часу – проголошенню відновлення української держави 30 червня 1941 р., яке відбулося у Львові всупереч намаган- ням німецької окупаційної влади не допустити до утворення неза- лежної України. Документи і матеріали з архівів України та Німеччи- ни висвітлюють події напередодні й після проголошення Акту 30 червня, вказуючи на репресивний характер нового окупаційного ре- жиму у ставленні до українського національно-визвольного руху, очо лю ваного Організацією Українських Націоналістів [13, с. 4]. Серед документів – маніфести, вказівки Проводу, політичні, пропагандивні вказівки, військові інструкції, листи, відозви, меморандум, нотатки, звіти, повідомлення, витяги, телеграми, постанови, декларації, про- 475 токоли, списки похідних груп, розпорядження, накази, заяви, доне- сення та ін. Укладачі збірника керувалися принципом цілісного залучення історичних джерел, при цьому поряд з документами ОУН домінуюче місце посіли архівні свідчення органів німецької влади. Це архіви Міністерства закордонних справ, Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, Головної ставки фюрера та Імперської канцелярії, різних підрозділів, а також відомств Генерального Губернаторства. Також використано архівні фонди радянських органів влади, їхні мате- ріали, включаючи документи органів безпеки, які дозволяють рекон- струювати події з погляду комуністичної окупаційної машини. Разом з тим, як справедливо зазначав відомий український історик Я. Даш- кевич, очолюючи колектив упорядників даного збірника, досі ще не відомо, які саме архівні документи були вивезені з України у 1991– 1992 рр. до Москви. Вони могли б збагатити джерельну базу для пов нішого вивчення усіх питань, пов’язаних із проголошенням Акту 30 червня 1941 р. та його наслідками [13, с. 26]. З опублікованих за останні роки документальних збірників з іс- торії національно-визвольного руху в Україні другої половини 40-х – початку 50-х років ХХ ст. окремого розгляду заслуговують “Особые папки” Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944-1948 рр. [11, с. 5 ]. До збірника увійшли всі матеріали “Особых папок” Сталіна і Молотова, що зберігаються у фондах ДАРФ і складаються з документів, надісланих до керівних органів НКВС СРСР від його обласних і республіканських відділів [11, с. 43]. За своєю суттю – це хроніка подій і водночас статистика, що мовою цифр розповідає про драматизм цієї маловідомої війни – війни внутрішньої, що її вів Сталін проти народів, які піднялися на бороть- бу за своє звільнення. Зібрані разом, ці документи дозволяють проана- лізувати дві складові одного процесу: диверсійно-терористичну діяль- ність з боку повстанців та державний терор з боку сталінської влади [11, с. 6]. УПА практично відразу ж після відступу гітлерівців розпо- чала партизанську війну проти головного ворога, що повертався, – сталінського режиму, головним знаряддям та уособленням якого ви- ступала Червона армія та спецвійська. Збройна боротьба УПА та підпілля ОУН мали характер парти- занської війни, яка велася всіма притаманними їй засобами і метода- ми – терористичними актами проти військово-каральних загонів, їх 476 командирів, співробітників НКВС, найбільш запопадливих партійних, радянських керівників. Оунівські документи зафіксували чимало фак- тів наруги органів влади над місцевим населенням, що викликало відповідну реакцію [11, с. 10]. Цінні відомості про боротьбу проти повстанського руху і націоналістичного підпілля дають протоколи допитів керівників і учасників ОУН і УПА у 1944–1945 рр., заарешто- ваних радянськими органами державної безпеки Не можна оминути й один з останні збірників “ОУН і УПА в 1943 ро ці. Документи”. [12]. У ньому вміщено документи з архівних кримінальних справ членів центрального проводу ОУН(Б), матеріали з архівних справ НКВД. У протоколах допитів, складених радянськи- ми слідчими, зафіксовані важливі відомості про політичні, організа- ційні, військові та інші питання, пов’язані зі створенням і діяльністю УПА. Документи вказують і на сукупність мотивів, які спонукали Ста ліна до якнайшвидшого поновлення власного контролю над тери- торією України, що, на жаль, коштувало життя мільйонам новомобі- лізованих українських солдатів до Червоної армії та сотням тисяч укра їнських патріотів [12, с. 5]. Ряд документів засвідчує зумисне на- магання влади підірвати авторитет українських самостійницьких сил, що почав стрімко зростати серед населення після початку збройної боротьби з німцями. Більшовики вдавалися до своєї улюбленої такти- ки – оббріхування противника і звинувачення його в колаборації. Подібно до того, як нацисти звинувачували оунівців у тому, що вони є ставлениками “жидівського більшовизму”, так само комуністи оголо- сили націоналістів – “зрадниками українського народу, агентами наших лютих ворогів – німців” [12, с. 19]. Безперечно, розглянуті нами нові видання документів вже посіли важливе місце в джерельній базі історії українського руху опору. Знач- на частина оприлюднених документів і матеріалів, взятих із архівних фондів, вже використовуються в наукових дослідженнях, спростову- ючи і викриваючи злісні наклепи та перекручення сутності ОУН та УПА, нашаровані за роки перебування України у складі СРСР під пресом тоталітарного комуністичного режиму, зокрема в ґрунтовних нарисах “Організація українських націоналістів і Українська повстан- ська армія” [10]. З документів стає очевидним, що боротьбу з УПА вели передусім каральні органи і війська НКВС-МВС (1944–1947.), НКДБ – МДБ (1944–1953рр.), після об’єднання цих відомств – МВС (з березня 1953р.), а після нового їх роз’єднання – КДБ при Раді Мі- 477 ністрів СРСР (з березня 1954 р.), скеровувані партійними органами [11, с. 90]. Отже, відновлення державної незалежності України відкрило новий етап археографічної діяльності, спрямованої на пошук, вияв- лення, вивчення публікацію документів і актуалізації джерел з історії українського національно-визвольного руху. Оприлюдненні за період 1991–2010 рр. документальні збірники засвідчують всенародний ха- рактер національно-визвольної боротьби на західноукраїнських землях, утвердження соборності України, її суверенітет. Вихід у світ числен- них збірників закладає набагато ширші можливості для опрацьовуван- ня й використання в наукових студіях документів, що були засекрече- ні у державних архівах, і на цій основі ґрунтовніше та об’єктивніше досліджувати історію українського національно-визвольного та дер- жавницького руху. Джерела та література: 1. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953. (сус- пільно-каральна система та історико – правовий аналіз) у двох книгах Київ “Либідь” – “Військо України” 1994, 432 с. 2. Здіорук С. І., Гриневич Л. В., Здіорук О. І. Покажчик публікацій про діяльність ОУН та УПА (1945–1998 рр. ) К., 1999. 250 с. 3. Здіорук (Стельмах) О.І. Літопис УПА: час, події, джерела. Київ, 2000. 141 с. 4. Кентій А., Збройний чин Українських націоналістів 1920–1956 рр. Історико – архівні нариси. Т. 1. Київ, 2004. 270 с. 5. Літопис УПА. Нова серія. Т. 1 Видання Головного Командування УПА. Київ, Торонто 1995.480с. 6. Літопис УПА. Нова серія. Том. 2. Волинь і Полісся: УПА та за- пілля 1943–1944. Документи і матеріали. Київ, Торонто, 1999. 723 с. 7. Ліопис УПА. Нова серія. Том. 3. Боротьба проти націоналістично- го підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943–1959. Київ, Торонто, 2001. 647 с. 8. Літопис УПА. Нова серія, том 4. Боротьба проти УПА і націона- лістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС–МВС, МДБ–КДБ 1943–1959. Книга перша 1943–1945 Київ, 2002. 647 с. 9. Літопис УПА. Нова серія, том 9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих 478 радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА 1944– 1945. Київ, Торонто, 2007. 897 с. 9а. Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія.Історирчні нариси/ Відп. редактор С. В. Кульчицький. – К., 2005. – 496 с. 10. “Особые папки” Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944–1948 рр. Збірник документів. Львів, 2010. 592с. 11. ОУН і УПА в 1943році. Документи. Київ, 2008. 346 с. 12. Українське державотворення. Акт 30 червня 1941. Збірник доку- ментів і матеріалів. Львів – Київ, Літературна агенція “Піраміда” 2001. 556 с. 13. Сергійчук В. ОУН–УПА в роки війни. Нові документи і матеріа- ли. Київ, видавництво художньої літератури. Дніпро. 1996. 205 с. 14. Сергійчук В. Радянські партизани проти ОУН–УПА. – Київ, Українська Видавнича Спілка. 2000. 200 с. 15. Сергійчук. В. Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС–НКДБ під виглядом ОУН–УПА. – К., 2002. 136 с. 16. Сергійчук. В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944–1953 рр. Нові документи і матеріали. – К., 1998. 941 с. 17. Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. – К., 2005. 52 с. Ольга Зброжко (Київ, Україна) Документальні свідчення з історії національно-визвольного руху на Західноукраїнських землях (1939- початок 1950-х рр.) В статті з’ясовується процес актуалізації документальних джерел з історії українського руху опору в період 1939 – початку 1950-х рр., ана- лізується інформаційний потенціал оприлюднених свідчень та його зна- чення для неупередженого дослідження ролі ОУН та УПА в захисті на- ціональних інтересів населення, в боротьбі за незалежність, соборність і державність України. Ключові слова: національно-визвольна боротьба, рух опору, архівні документи, документальні джерела, карально-репресивна система. Ольга Зброжко (Киев, Украина) Документальне свидетельства по истории национально-освободительного движения на Западноукра- инских землях (1939-начало 1950-х гг.) В статье устанавливается процесс актуализации документальных источников по истории украинского движения сопротивления в пириод 479 1939 – начала 1950-х гг., анализируетса потенциал обнародованых свиде- тельств и его значения для непредубеждённого исследования роли ОУН и УПА в защите национальных интересов населения, в борьбе за незави- симость, соборность и государственность Украины. Ключевые слова: национально-освободительна борьба, движения сопротивления, архивне документы, документальные источники, кара- тельно-репрессивная система Olha Zbrozhko (Kiev, Ukraine) The documentary evidances from the history of the national liberation movement in Western Ukraine. In this article the process of actualization of the documentary evidences from the History of the Ukrainian appositional movement in 1939 – 1950 is has been investigated. The potential of the published evidences has been for not engaged investigation of the role of OUN and UPA in defending the national interests of the population and their fight for Ukraine’s independence, unity and statehood. Key words: the national liberation movement, the oppositional movement, the archive documents, documentary sources, mass repressions system

Джерелознавчі студії з історії національно-визвольного руху опору на Західноукраїнських землях

Репозитарії

Схожі ресурси