Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр.

У статті розкривається динаміка протестантських громад на Херсонщині у повоєнний період. Аналізуються питання взаємовідносин релігійних осередків, влади та суспільства, факторів скорочення громад, трансформацій їх організаційної структури....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Краснянська, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71949
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр. / Н. Краснянська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 490-498. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-71949
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-719492014-12-16T03:01:55Z Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр. Краснянська, Н. У статті розкривається динаміка протестантських громад на Херсонщині у повоєнний період. Аналізуються питання взаємовідносин релігійних осередків, влади та суспільства, факторів скорочення громад, трансформацій їх організаційної структури. В статье раскрывается динамика протестантских общин на Херсонщине в послевоенный период. Анализируются вопросы взаимоотношений религиозных сообществ, государства и общества; факторов сокращения общин, трансформаций их организационной структуры. In the article opens up the dynamics of protestant communities on Kherson in a post-war period. The questions of mutual relations of religious associations, state and society are analysed; factors of reduction of communities, transformations of their organizational structure. 2010 Article Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр. / Н. Краснянська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 490-498. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71949 94 (477.72) : 283/289 „1945/1964“ uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті розкривається динаміка протестантських громад на Херсонщині у повоєнний період. Аналізуються питання взаємовідносин релігійних осередків, влади та суспільства, факторів скорочення громад, трансформацій їх організаційної структури.
format	Article
author	Краснянська, Н.
spellingShingle	Краснянська, Н. Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр. Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Краснянська, Н.
author_sort	Краснянська, Н.
title	Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр.
title_short	Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр.
title_full	Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр.
title_fullStr	Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр.
title_full_unstemmed	Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр.
title_sort	протестантські громади херсонщини у 1940–1960-і рр.
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2010
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71949
citation_txt	Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр. / Н. Краснянська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 490-498. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT krasnânsʹkan protestantsʹkígromadihersonŝiniu19401960írr
first_indexed	2025-07-05T20:50:36Z
last_indexed	2025-07-05T20:50:36Z
_version_	1836841579225022464
fulltext	490 Південна Україна ще з другої половини XIX ст. почала відіграва- ти роль центру формування та поширення протестантських громад в Укра їні. Херсонська область була типовим осередком у цьому відношен- ні. Тут діяли громади баптистів, п’ятидесятників та адвентистів. Роз- виток протестантизму був мало дослідженим явищем у нашій істо рії. Громади цих віросповіданнь перебували в антагоністичних відно синах з партійно-державними структурами. Саме тому вивченням їхньї діяль- ності ніхто не займався. На сьогодні ситуація з дослідженням суспіль- них умов діяльності протестантських осередків в Україні мало в чому змінилась. Значною мірою це стосується й історії розвит ку протестант- ських громад на Півдні України та на Херсонщині зокрема. Метою цієї статті є висвітлення динаміки і трансформаціїї струк- тури протестантських громад; виявлення специфіки їх взаємовідносин з суспільством та органами влади у післявоєнний період. Об’єктом нашого аналізу будуть найбільш впливові громади, що діяли на Херсонщині, а саме: баптистські, п’ятидесятницькі та адвен- тистські. Кожна з них мала у цьму регіоні своєрідну історію, велику кількість послідовників, сформовану структуру, яка базувалась на принципах демократизму, широкої автономії громад та значної само- стійності у прийнятті управлінських рішень. Предметом аналізу є динаміка протестнтських осередків, взаємовідносини їх з радянським суспільством. Джерельною базою статті є матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління, Центрального державного архіву громадських об’єднань, Державного архіву Херсонської облас- ті, зокрема, фонди: Уповноваженого Ради у справах релігійних культів Надія КРАСНЯНСЬКА (Запоріжжя, Україна) Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр. УДК : 94 (477.72) : 283/289 „1945/1964“ 491 при Раді Міністрів СРСР по УРСР (ЦДАВО України), ЦК Компартії України (ЦДАГО України), Уповноваженого Ради у справах ре лігій по Херсонській області (Державний архів Херсонської області). Станом на 1945 р. у Херсонській області було зареєстровано 37 громад євангельських-християн баптистів (ЄХБ), 3 громади християн віри євангельської. У місті – 1 громада ЄХБ, 1 – старообрядців та 7 гро мад християн віри євангельської у Олександрівському та Генічев- ському районах – 2 та 5 відповідно [1, арк. 23]. Вказані громади були зареєстровані як такі, що почали діяти у різний період – з 1910 по 1941 рр. [2, арк. 12]. Тому на кінець Другої світової війни вони мали вже сформовану структуру, значну кількість прихильників та діяли у рамках існуючого законодавства. У плані роботи уповноваженого Ради у справах релігійних культів за 1945 р. передбачалось, що: “реєстрації підлягають усі діючі релігійні громади в незалежності від того, коли почали діяти, були зареєстровані, де про водять релігійні обряди – в молитовних будинках, в арендованих приватновласницьких будівлях або навіть у домах самих віруючих...” [3, арк. 5]. Такі нормативні вимоги діяли насправді не довго. Також необхід- но звернути увагу на факт публічності та того, що було у секретних постановах і дійсно впроваджувалось у життя. Адже радянська влада після війни завжди декларувала віротерпимість та свободу совісті при фактичному переслідуванні та подальшому закритті протестантських громад. У 1946 р. до уповноваженого у справах релігій по Херсонській об ласті надійшли заяви на реєстрацію 29 громад ЄХБ та 3 громад ад- вентистів сьомого дня. Таким чином, чисельність релігійних осередків на Херсонщині помітно зростала у післявоєнний період [2, арк. 6]. У 1951 р. у листуванні уповноважено у справах релігійних куль- тів по Херсонській області з республіканським керівництвом конста- тувався факт збільшення кількості віруючих у громадах ЄХБ у різних регіонах, зокрема у промислових. Проте це стрімке зростання на по- чатку 50-х рр. ХХ ст. було загальмовано. У 1952 р. вийшло таємнє розпорядження уповноваженого у справах релігійних культів УРСР щодо відносин органів влади з протестнтськими культами. У пунктах 2 та 3 цього документу зазначалось – “рішуче та активно розгорнути конкретну політико-масову роботу серед населення регіону, особливо у тих місцях, де релігійні формування існують та діють... Проводити 492 спостереження за діяльністю зареєстрованих релігійних громад, об- межувати їх...” [14, арк. 112]. Використовуючи ці настанови, шляхом контролю за діяльністю протестантських громад, державним органам вдалось спочатку вста- новити а потім і обмежити стрімку динаміку релігійних організацій. У звіті уповноваженого у справах релігійних культів по Херсон- ській області за 1953 р. констатувалось: – “вивчаючи рух ЄХБ в об- ласті, слід відмітити, що у районі будівництва Каховської ГЕС та Пів ден но українського каналу зосереджуються великі маси робітників, які все активніше вступають у громаду ЄХБ. Існує тут одна громада, але вона стрімко росте – у 1945 р. нараховувала 45 членів, 1950 р. – 77, а у 1952 р. – 127” [15, арк. 204]. Політика контролю та наступного обмеження діяльності релігій- них організацій суттєво позначилась на ставонищі протестантських громад. Велика їх кількість була закрита. Посилюються процеси, що були характерні для всієї релігійної сфери України – укрупнення гро- мад через закриття невеликих. Проілюструємо це конкретними дан- ними. Так, у 1946 р. на Херсонщині існувало 40 громад ЄХБ. У них налічувалось 1490 віруючих. Станом на 1959 р. залишилось діючими лише 17 громад з кількістю віруючих – 1498 осіб [5, арк. 19]. Наведені цифри дають підстави стверджувати, що наповнення громад збільшувалося, не дивлячись на зменшення чисельності релі- гійних осередків. Зменшення кількості громад вказує на продовження антирелігійної політики влади, яка шукала будь-яких підстав для лік- відації общин, їх штучного об’єднання та укрупнення. Причини державного курсу на зменшення числа релігійних громад мали пояснення. Насамперед, великі громади краще піддавались контро- лю, ніж дрібні та незареєстровані. Такий курс давав змогу тотального контролю, економії часу і коштів. У певну громаду надсилали нагляда- ча, який отримував заробітну платню, пільги і мав надсилати що місячні звіти щодо діяльності общини. Примусове укрупнення громад давало, таким чином, більш якісний результат для вищих орга нів нагляду – Уповноваженого у справах релігійних культів по УРСР – одразу отри- мував звіти по областях, а не по кожній громаді [15, арк. 123]. Віруючим така політика була неприйнятною. Особливо негативно вона відобразилась у сільській місцевості. Адже об’єднували громади, що знаходились на відстані 8–10 км. одна від одної. Таким чином, у післявоєнний період дії влади залишалися антирелігійними. 493 Уповноважений у справах релігійних культів по УРСР І.Д. Наза- ренко, ще у березні 1950 р., надаючи характеристику протестантським громадам, зауважував про існування тенденції до об’єднання громад. При цьому він констатував, що органи влади ефективно перешкоджа- ли зазначеній тенденції, ведучи до того, щоб громади “задихнулися на корені”. Громади, що налічували лише офіційно зареєстровану “двадцятку”, або меншу кількість членів, знімались з реєстрації, а їхні члени не приєднувались до інших общин офіційно. Громади пере- ставали діяти. Подальші клопотання віруючих зберегти та дозволити реєстрацію релігійних осередків ігнорувались, навіть при збільшенні чисельності віруючих [14, арк. 57–64]. Таким чином, заходами державних структур на Херсонщині лише з 1948 по 1949 рр. було закрито 10 громад ЄХБ [1, арк. 23]. Ці проце- си набирають обертів у кінці 50-х – у першій половині 60-х рр. ХХ ст. коли на зазначеній території залишилось 16 протестантських громад. Суспільство все більше підпадало під вплив атеїстичної пропа- ганди, яка роками вживлювалась в суспільну думку. Дедалі більше віруючих протетсантів почали на собі зазнавати перешкод, ініційова- них владними структурами. Місцеві органи влади не могли не звер- тати увагу на масові скарги та протести християн. У докумені з промовистою назвою “Листування з райвиконкома- ми про атеїстичну роботу серед віруючих та лояльне відношення до них”, який було виявлено у фонді уповноважено у справах релігійних культів по Херсонській області за 1952 р., наводяться цікаві факти з реального, буденного життя протестантів і невіруючих, їхні взаємо- відносини [7, арк. 10]. За некоректне та грубе відношення з віруючими письмово по- передили голову колгоспу Асканія Нова. Голова колгоспу та його помічник, не маючи на те ніяких прав, по чали вимагати та перевіряти документи громади ЄХБ на дозвіл її діяльності, погрожували закрити молитовний будинок. Вони всіляко ображали та погрожували віруючим. Знайшовши винних у проведенні незаконного, незареєстрованого зібрання віруючих у приватному бу- динку, вони наклали штраф згідно зі статтею 19 кодексу про податки. Всі ці дії з боку голови колгоспу були визнанні державними ор- ганами як незаконні. У результаті представникам влади – голові кол- госпу та його помічнику винесли лише письмову догану [7, арк. 12– 16]. 494 Показовим і масовим явищем стало звільнення громадян з роботи через релігійні переконання. Намагалися знайти інші підстави для офіційного звільнення, але рідко це вдавалось. Приналежність до за- реєстрованої громади негативно впливала на роботу віруючого, роби- ла її декларованою: протестантові практично неможливо було отрима- ти вищу освіту, керівну посаду, високий професійний розряд, публічну подяку та матеріальну винагороду за працю, хоча “сектанти” вирізня- лися дисциплі нованістю, ретельним виконанням обов'язків. Наприклад, у 1951 р. пресвітер громади ЄХБ с. Широке Херсон- ської області Білоус К.І. був викликний разом з віруючими у м. Ска- довськ в райвиконком, де йому погрожували та ображали. Він же був на городжений орденом за працю та не одноразово отримував премії [8, арк. 7]. Резонансною була страва у Нижньому Рогачику у 1959 р., резуль- тати якої розглядались у Москві. Голова Ушкальського колгоспу Би- шев ський В. І. та директор Нижньо-Рогачикської школи Шевченко І.Д. приїхали до молитовного дому та пригнали воза і почали забирати майно молитовного будинку – кафедру, лави, вимагаючи звільнити приміщення. Вони змушували школярів ламати замок на дверях моли- товного будинку, але їхні матері – члени громади не допустили це зро- бити. Після цього голова колгоспу та директор школи почали ви ма га ти фінансових звітів та грошей – зібрали 120 карбованців [9, арк. 12]. Такі випадки були масовими. Органи місцевої, обласної влади закривали очі на такі грубі порушення, лише констатуючи їх у своїй звітній документації. Звільнених за релігійні переконання осіб на ро- боту ніхто не поновлював. Винуватцям цих незаконних звільнень – радянським чиновникам, висилали лише попередження та догани. Свавілля преставників влади на місцях залишалось непокараним. Місцеві активісти-атеїсти також намагались перешкоджати служінню та задоволенню релігійних потреб віруючих. В тому ж селі Нижній Рогачик у березні 1960 р. громадянка Ема, яка проживала біля молитовного будинку ЄХБ, під час служіння не- одноразово виносила на вулицю програвач з посилювачем та ставила навпроти дверей молитовного будинку. На численні прохання та заува- ження віруючих вона відповідала образами та погрозами. Коли члени громади поскаржились владі, то висновок був один – конфлікт поз- цінили як результат неправильно поставленої вихивної роботи серед населення. Конретних дій владою не було вжито [9, арк. 17]. 495 На початку 60-х рр. ХХ ст. кількість скарг від членів протестант- ських громад значно збільшується. Уцілому так звана “відлига” в суспільно-політичному житті не поліпшила становища релігійних організацій. Спрощене тлумачення офіційною ідеологією релігійного феномену як пережитку минулого обгрунтувувало відповідну політи- ку. Це виявилося у масовій антирелігійній кампанії, що розгорнулась в країні на рубежі 50 – 60-х років. Атеїзована частина населення почала ще різкіше сприймати наяв- ність протестантських молитовних будинків у селах чи містах свого проживання. У 1966 р. у с. Підстєпове, Цюрупинського району зни- щили молитовний будинок, всі речі, які були у ньому [10, арк. 16]. Демонстрація бездіяльності влади та безкарність порушників яскраво проявилась у випадку, що стався у с. Приморське. Неоднора- зово жителі села намагались знищити молитовний будинок шляхом підпалу. Двоє юнаків спочатку запалили дах – цю пожежу вдалось ліквідувати. Через декілька днів невідомі пролізли у вікно та склали усі лави, кафедру, інші речі посередині кімнати і підпалили. Цю по- жежу зупинити не вдалось. Уповноважений у справах релігійних культів по Херсонській об- ласті Сухий С. у своєму звіті за 1966 р. зазначав – “населення цього села обурилось на віруючих та часто з боку деяких мешканців чути образи у сторону віруючих... Вважаю, що це результат неправильної атеїстичної роботи на місцях” [10, арк. 34–36]. Нижче у цитованому документі зазначався ще один випадок. Директор Сокологірської школи Степанкевич В.О. зайшов посеред служби до молитовного будику ЄХБ та почав кричати: “Я вас усіх терпіти не можу, чого ви тут дурман проповідуєте!?”. Владні органи не присікали дій невіруючих громадян, проводячи лише в деяких випадках бесіди та роз’яснення. При виникненні кон- фліктної ситуації між членами громади та атеїстами – потреби остан- ніх задовольняли набагато частіше, а віруючі залишались без будівель, дозволів на збори та перереєстрацію. Навесні 1959 р. усім уповноваженим у справах релігійних культів областей з Києва розіслали інструктивного листа № 58. У ньому на- полягалось на поліпшенні інформаційної роботи Уповноважених, зокрема: негайному повідомленні партійних органів про всі факти активізації діяльності громади; виявленні осіб, яких священослужи- телі залучали до роботи виконавчих органів церкви; виявленні робіт- 496 ників і службовців релігійних організацій, які незаконно підлягали профобслуговуванню та іншим пільгам [16, арк. 125–129]. Влада щільно контролювала всі сторони життя громад. Про це свід- чить зміст документації, яка велась щодо “двадцятки” громади: місце проживання її членів, роботи, паспортних даних; контролювалось лис- тування пресвітерів, облік майна громад, і особливо – списки осіб, які подали заяви на хрещення. У 1960 – 1961 рр. у Херсоні було пода но 45 таких заяв. Дозволили охреститись лише 24 віруючим – здебільшого людям похилого віку, не допускаючи до громади молодь [12, арк. 74]. Ще один інструктивний лист до уповноважених у справах релі- гійних культів обласного рівня, виданий у червні 1959 р., стосувався розгляду клопотань про відкриття церков. У ньому ставилось завдан- ня: домогтися, щоб “клопотання про відкриття церков зменшились, а згодом і цілком припинились...”. У цьому листі йшлося також про те, що у церквах, які занепали, “під добре продуманими пиводами не слід допускати направлення... постійних і тимчасових священиків”, а потім знімати з обліку такі громади. В документі вимагалось припинити доброчинну діяльність, зокрема надання віруючим допомоги грошима чи в якийсь інший спосіб, організацію допомоги дітям [15, арк. 96]. Початок 60-х рр. відзначився посиленням переслідувань євангель- ських християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, представників інших церков. Таким чином, державні ограни влади від найвищих до місцевих повністю контролювали протестантські громади. Уніфікація та нищен- ня усього релігійного життя, розпочата ще у 30-і рр. ХХ ст., знайшли своє продовження у другій половині 50-х – на початку 60-х років ХХст., набираючи більш завуальованих форм. Усі постанови та розпорядження, які надходили з Москви до упов- но важеного у справах релігійних культів по УСРР, а від нього до облас- них уповноважених – мали чітку мету щодо зменшення та укрупнення протестантських громад, встановлення повного контролю над ними. Херсонські громади протестантів також значно скоротили свою кількість при зростанні чисельності віруючих, діяли в повній залеж- ності від влади, яка контролювала кожний їхній крок. З 40 громад, що були зареєстровані у 1946 р., залишається лише 16 на 1964 р. Релігійне життя, гальмоване атеїстичними заходами держави, втра чало динаміку. Невіруючі громадяни нерідко ображали віруючих, чинили опір їх діяльності, звільняли протестантів з роботи, робили 497 доноси. Це було закономірним проявом масової пропаганди та агітації, яка протягом багатьох років підбурювала населення проти віруючих. Останні в свою чергу значно скорочують свою соціальну діяльність. Взаємовідносини між владою, протестантами та суспільством стають напруженими та переростають у відкрите протистояння. Ство- рюється сререотип “сектанта” - замкненої, обмеженої та фанатичної людини, який негативно впливає на суспільну думку і сьогодні. Джерела та література: 1. Державний архів Херсонської області (ДАХО) – Ф. 3727. – Оп. 1. – Спр. 217. 2. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 242. 3. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 216. 4. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 256. 5. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 270. 6. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 252. 7. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 255. 8. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 258. 9. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 273. 10. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 293. 11. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 294. 12. ДАХО. – Ф. 3727. – Оп. 1. –Спр. 283. 13. ЦДАВО України. – Ф. 4648. – Оп. 23. – Спр. 9. 14. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 24. – Спр. 213. 15. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 24. – Спр. 2741. 16. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 24. – Спр. 5908. Надія Краснянська (Запоріжжя, Україна). Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр. У статті розкривається динаміка протестантських громад на Херсон- щині у повоєнний період. Аналізуються питання взаємовідносин релігій- них осередків, влади та суспільства, факторів скорочення громад, транс- формацій їх організаційної структури. Ключові слова: громада, протестантизм, динаміка, взаємовідносини, державна політика. Надежда Краснянская (Запорожье, Украина). Протестантские об- щины Херсонщины в 1940–1960-е гг. В статье раскрывается динамика протестантских общин на Херсон- щине в послевоенный период. Анализируются вопросы взаимоотношений 498 религиозных сообществ, государства и общества; факторов сокращения общин, трансформаций их организационной структуры. Ключевые слова: община, протестантизм, динамика, взаимоотно- шения, государственная политика. Nadija Krasnyanskaya (Zaporizhzhia, Ukraine) Protestant communities of Kherson region in 1940–1960 s. In the article opens up the dynamics of protestant communities on Kherson in a post-war period. The questions of mutual relations of religious associations, state and society are analysed; factors of reduction of communities, transformations of their organizational structure. Keywords: community, protestants, dynamics, mutual relations, public policy

Протестантські громади Херсонщини у 1940–1960-і рр.

Institution

Ähnliche Einträge