Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії
В статті на основі аналізу сучасної історіографії здійснена спроба показати еволюцію термінів у сфері благодійності. Стаття висвітлює співвідношення понять “благодійність” та “меценатство”. Пропонується висновок, що на сучасному етапі спостерігається тенденція до виключення держави з кола благоді...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71953 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії / К. Петрова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 542-553. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-71953 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-719532014-12-16T03:01:56Z Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії Петрова, К. В статті на основі аналізу сучасної історіографії здійснена спроба показати еволюцію термінів у сфері благодійності. Стаття висвітлює співвідношення понять “благодійність” та “меценатство”. Пропонується висновок, що на сучасному етапі спостерігається тенденція до виключення держави з кола благодійників. В статье на основе анализа современной историографии сделана попытка показать эволюцию терминов в сфере благотворительности. Статья освещает соотношение понятий “благотворительность” и “меценатство”. Предлагается вывод, что на современном этапе наблюдается тенденция к исключению государства из числа благотворителей. In the article basing on the analysis of the contemporary historiography an attempt to show the evolution of the definitions in the sphere of charity was done. The article illuminates the correlation of the definitions “charity” and “sponsorship”. The conclusion is made that the tendency to the exclusion of the state from the philanthropists are observed in the contemporary period. 2010 Article Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії / К. Петрова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 542-553. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71953 930. 1: 001. 4 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В статті на основі аналізу сучасної історіографії здійснена спроба
показати еволюцію термінів у сфері благодійності. Стаття висвітлює
співвідношення понять “благодійність” та “меценатство”. Пропонується
висновок, що на сучасному етапі спостерігається тенденція до виключення держави з кола благодійників. |
| format |
Article |
| author |
Петрова, К. |
| spellingShingle |
Петрова, К. Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Петрова, К. |
| author_sort |
Петрова, К. |
| title |
Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії |
| title_short |
Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії |
| title_full |
Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії |
| title_fullStr |
Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії |
| title_full_unstemmed |
Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії |
| title_sort |
термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71953 |
| citation_txt |
Термінологія у сфері благодійності в сучасній історіографії / К. Петрова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 542-553. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT petrovak termínologíâusferíblagodíjnostívsučasníjístoríografíí |
| first_indexed |
2025-07-05T20:50:47Z |
| last_indexed |
2025-07-05T20:50:47Z |
| _version_ |
1836841590710075392 |
| fulltext |
542
Проблема благодійності активно висвітлюється в історіографії ще
з XIX століття. У зв’язку з поширенням благодійної діяльності почи-
нається осмислення цього явища. Це було зумовлено розвитком капі-
талістичних відносин та формуванням прошарку підприємців, які
зосередили в своїх руках значні капітали, та стали тією соціальною
силою, яка потенційно забезпечувала матеріальні передумови до зрос-
тання благодійності. Значний внесок у висвітлення питання благо-
дійності в цей період зробили такі дослідники як П.І. Георгієвський,
С.К. Гогель, Є.Д. Максимов та ін. Тематика цього періоду була такою:
загальні проблеми благодійності, державна система захисту населен-
ня (П.І. Георгієвський), пошуки коренів благодійності в Давній Русі
та періодизація історії благодійності, аналіз законодавчої бази Росій-
ської імперії у сфері благодійності (М. Дмитрієв), основні напрямки
благодійності (Є.Д. Максимов).
Огляд дореволюційної історіографії доводить підвищений науко-
вий інтерес до теми благодійності на рубежі XIX – XX століть. До-
сліджувались різноманітні аспекти феномену благодійності, такі як
історія благодійництва та її періодизація, сучасна дослідникам законо-
давча база з цього приводу. Праці дослідників дають підстави зроби-
ти висновок про важливість благодійної допомоги в даний період як
основного фактору соціальної допомоги в державі.
З приходом радянської влади дослідження з питань благодійнос-
ті були припинені, а дана тема була визнана буржуазною і була за-
боронена. Саме явище благодійності визнавалося “… соціальним
явищем класового, перш за все, буржуазного суспільства, і в системі
ра дянського тоталітаризму благодійності не знайшлося місця ні в ен-
Катерина ПЕТРОВА
(Запоріжжя, Україна)
Термінологія у сфері благодійності
в сучасній історіографії
УДК 930. 1: 001. 4
543
цик ло педичних словниках, ні в суспільному житті” [5, c. 39]. Єдини-
ми виключенням були роботи з історії товариства Червоного Хреста,
заснованого у другій половині XIX століття. Але і там його дорево-
люційна діяльність висвітлювалась схематично і невиразно, до того ж
з перевагою не аналізу, а критики [8, c. 132]. Лише в кінці 80-х років
XX століття було знято заборону з теми благодійності. З’являються
праці, що повністю, або частково присвячені проблемам благодійни-
цтва чи меценатства, як, наприклад, робота А.Н. Боханова “Коллек-
цио неры и меценаты в России”.
Сучасна вітчизняна історіографія представлена працями Ю. Гузен-
ка, О. Доніка, Т. Курінної, С. Поляруш, І. Суровцевої та ін., які дослі-
джують становлення і розвиток органів державної опіки, громадських
доброчинних об’єднань та благодійну діяльність окремих сімей чи
осіб. Вагомим доробком у вивченні історії вітчизняної благодійності
стали докторські дисертації Н. Сейко “Доброчинність у сфері освіти
України (XIX – початок XX ст.) та О. Друганової “Розвиток приватної
ініціативи в освіті України (кінець XVIII – початок XX ст.).
Сьогодні особливо актуально стоїть питання благодійності в
суспіль стві. Це пов’язано як з активізацією наукових досліджень з цієї
тематики, так і з вимогами сучасного життя, життєвою необхідністю.
Так чи інакше, у нас на слуху постійно такі слова як “благодійність”,
“доброчинність”, “добро” тощо. Постає питання, який же зміст кри-
ється за цими поняттями.
Насправді, вислів “жити по поняттям” властивий певній категорії
людей, підходить усім. Адже поняття – синтез історичної традиції та
певної домовленості. Вчені домовляються, який зміст вони вкладати-
муть в те чи інше поняття, яка саме річ буде називатися так, а не
інак ше. Однакове розуміння поняття забезпечує порозуміння між нау-
ковцями.
Так само у повсякденному житті ми засвоюємо поняття, завдяки
яким розрізняють добре та погане. Ще Сократ говорив, що необхідно
лише пояснити людині, що таке добро, і вона почне його робити, а
відповідно всі злі вчинки – від незнання.
У коренів поняття “благодійність” лежить поняття “благо”, вве-
дене Аристотелем, лат. summum bonum [9]. З цього часу починається
тлумачення цього поняття, чим займалися спершу філософи. Питання
про благо ставилося у філософії у зв’язку з розумінням сенсу буття і
людського існування як питання про вище благо, в залежності від
544
якого визначалась відносна цінність всіх інших благ. Філософи під
поняттям “благо” розуміли те, що люди бажають саме по собі, а не
через його наслідки. Адже більшість людей погодиться, що щастя
краще, ніж нещастя, дружба краще ворожнечі тощо.
У питанні про те, що є благо, думки античних філософів розділи-
лися. Одні вважають, що благо полягає у всезагальній любові, другі –
в тому, щоб радіти красі, а інші шукають його в задоволенні. З того,
яким чином визначають поняття “благо”, витікає все інше в етиці,
адже люди мають в своїх діях творити якомога більше блага і відповід-
но якомога менше зла.
Антична філософія розглядала благо в блаженстві – “евдемонії”,
зміст якої трактувався різними представниками різних напрямків: як
насолода (кіренаїки, Епікур) [19] чи утримання від пристрастей (кіні-
ки) [12], як доброчесність в розумінні панування вищої, розумної
при роди над нижчою (Аристотель, стоїки). Аристотель розрізняє бла-
га трьох родів: тілесні (здоров’я, сила тощо), зовнішні (багатство,
честь, слава тощо) і душевні (гострота розуму, моральна доброчесність
тощо) [9].
Незалежно від того, як філософи визначали поняття “благо”, всі
вони трактували його як те життєво необхідне, без чого людина не
може нормально існувати.
У Середні віки поняття блага повністю співпадає з поняттям Бога,
але не втратило свого розуміння як найнеобхіднішого в житті людини.
Філософи розкривали високий зміст поняття благо, а на побуто-
вому рівні в це поняття ми вкладаємо трішки інший зміст. Тут благо –
це також те, без чого людина не може нормально існувати, але вже не
в духовному, а в матеріальному сенсі, тобто, це одяг, їжа, крів над
головою тощо.
Саме слово благодійність складається з двох частин “благо” та
“діяти”. Таким чином, благодійність можна тлумачити як діяти на
бла го. Але це дуже широке тлумачення, яким на сьогодні оперувати
важко. Таке поняття може кожен розуміти по-своєму, що порушує
розуміння в науковому світі. Тому кожен дослідник намагається ви-
вчати історію поняття та обґрунтувати своє.
На сьогодні поняття благодійність досі має широкий зміст від
звичайної матеріальної допомоги до меценатства. Тож розглянемо
еволюцію поняття благодійність. Відобразити, який вигляд мало по-
няття благодійність у Середні віки, зробила спробу російська дослід-
545
ниця Л. Б. Сукіна у праці “Понятие благотворительности в культуре
русского Средневековья”. Дослідниця наводить тлумачення зі словни-
ка давньоруської мови X–XIV століття: “благотворіння” – здійснення
добрих справ, благодійність; “благотворіє” – добрі справи, милостиня;
тобто це поняття могло означати дію а також саму милостиню; “бла-
готворіті” – робити добро. Л. Б. Сукіна приходить до висновку, що в
часи Середньовіччя благодійність існувала як етичне та релігійне по-
няття. Але мислилась вона у формі милостині на користь церкві та
злиденним [15, c. 20].
Російська дослідниця Г.М. Ульянова в розділі свого дисертацій-
ного дослідження “Термінологія” також показує значення поняття
благодійність у Середньовіччі. Щодо Середньовіччя Г. М. Ульянова
дійшла висновку, що зміст поняття “благодійність” обумовлений тим,
що благодійність являлась необхідним елементом поведінки благочес-
тивого християнина, що забезпечувала спасіння в загробному світі та
спокій душі у світі земному [16, c. 134]
Саме поняття “благодійність” почало активно вживатися у XVIII сто-
літті. Разом з ним активно вживалось словосполучення “благодійні
установи”.
Що ж стосовно XIX століття, то вживання терміну “благодійність”
знайшло відображення у “Толковом словаре живого Великорусского
языка” В. І. Даля та словнику Брокгауза-Ефрона. Енциклопедичний
словник XIX століття Брокгауза-Ефрона визначає благодійність як
прояв співчуття до ближнього і моральний обов’язок заможного по-
спішати на допомогу незаможному [18, с. 55]. У словнику Даля наво-
дяться такі слова: “благо” – як синонім слова “добро”; “благота” як
багатство; “благость” як вищий ступінь любові та милосердя, поєд-
нання всіх доброчесностей. В.І. Даль зазначає, що у складних словах
корінь “благо” зберігає значення “добро”. Далі наводяться слова “бла-
годатель” – благодавець, благодійник, благотворець; той, що робить
добро; а також похідні – прикметник “благодайний”, іменник “благо-
дательство” – благодіяння, благотворення. Близька до них дієслівна
форма “благодіяти” – благотворити, робити добро, служити на інших
безкорисно, піклуватися про щастя ближнього та іменники “благода-
тель” та “благодій” – добродіяч, благодійник, той, хто робить добро
іншому. “Благодійний” (про людину) – схильний до благотворіння;
схильний робити добро, допомагати бідним; (про заклад, установу) –
влаштований для призріння старих, калік, хворих, неімущих або задля
546
опіки про них. “Благотворець, благодійник, благоподатель; той, хто
робить добро іншим. “Благодійність” – властивість, якість благодій-
ника [16, c. 130].
У XIX столітті поряд зі словом “благодійник” в лексикон увійшло
слово “жертвувач”. У словнику Даля “жертвувати” означає позбавля-
ти себе чогось добровільно на користь інших [16, c. 131].
У сфері благодійності побутує також ще один термін – “призрін-
ня”, що походить від дієслова “призрівати”, “кинути на когось погляд
зі співчуттям”, або “прихистити”. Термін “призріння” вживається щодо
груп населення, що потребують захисту, а саме дітей, старців та інва-
лідів, тобто тих, хто не може сам себе забезпечити. Існував також
термін “суспільне призріння”, який вживався щодо адміністративних
органів та в державному діловодстві. Так, І.С. Гребцова та В.В. Греб-
цов в роботі “Становление государственного попечительства и об-
щественной благотворительностив Одессе в конце XVIII – 60-е гг.
XIX ст.” визначають “суспільне призріння” як поняття, що застосову-
валось до всієї сфери, пов’язаної із соціальною реабілітацією основних
категорій населення, що потребували допомоги (дітей, старців, інва-
лідів), всіх, хто не міг прогодувати себе власною працею. Автори
наголошують на неспівпадінні понять “благодійність” та “суспільне
призріння”, оскільки благодійність не включає державний рівень реа-
лізації програм соціальної реабілітації [3, c. 3].
Також вживався термін “попечительство” – піклування про кого-
небудь та “попечитель” – особа, що опікується установою, але не
пере буває в ній на службі. З початку XIX століття поширюється також
словосполучення “допомога бідним” чи “допомога нужденним” [16,
c. 131].
В радянський період термін “призріння” було замінено на “со-
ціальне забезпечення”, а в 1990-ті на “соціальний захист”. В коло дії
органів соціального захисту було включено рішення специфічних
питань охорони здоров’я, освіти, забезпечення старості, праці та ін.,
що стосувалося благополучного існування населення та здійсненню
основних громадських прав особистості [16, c. 132].
На сучасному етапі над визначенням поняття “благодійність”
працюють такі російські та українські вчені, як Г.М. Ульянова, О.Р. Со-
колов, О.М. Донік, Ю. Гузенко, В.І. Савицький та ін. Чи не всі вони
ви значають благодійність через діяльність, пов’язану з наданням фі-
нансової та матеріальної допомоги тим, хто її потребує.
547
Серед російських дослідників заслуговує на увагу думка Г.М. Улья-
нової. Дослідниця обумовлює, що до сьогодні немає чіткого визна-
чення поняття “благодійність”, а також зазначає, що невірно кожну
добру справу називати благодійністю, хоча і не обґрунтовує свою
думку. За Г.М. Ульяновою термін “благодійність” стосується сфери
громадської активності, пов’язаної з передачею юридичними та фі-
зичним особами грошових та матеріальних засобів, а також із особис-
тим співробітництвом приватних осіб у справі допомоги нужденним
[16, c. 134].
Ще один російський дослідник благодійності із Санкт-Петербургу
О.Р. Соколов наводить таке визначення: благодійність – це добровіль-
на соціальна діяльність, пов’язана з безплатною передачею матеріаль-
них цінностей, у тому числі й створених працею у процесі самої
бла го дійної діяльності та спрямована на досягнення більшого соці-
ального добробуту [6, c. 199].
На теренах України ґрунтовну роботу над визначенням поняття
“благодійність” здійснив О. М. Донік. За визначенням цього дослідни-
ка благодійність – це діяльність, завдяки якій громадські та приватні
ресурси добровільно спрямовуються їхніми власниками для допомоги
окремим соціально незахищеним групам людей, вирішення суспільних
проблем, а також поліпшення умов громадського життя. Така підтрим-
ка надається не тільки біднякам, які живуть у злиднях, а й тим людям
(громадським активістам, фахівцям, представникам творчих професій,
учням і студентам) та некомерційним і неполітичним організаціям,
котрі відчувають нестачу в коштах для вирішення індивідуальних,
професійних, культурних та суспільних завдань [6, c. 199]. Важливим
моментом у визначенні О. М. Доніка є розшифровка хто саме відно-
ситься до категорії людей, що отримують благодійну допомогу. Також
автор виокремлює добровільність благодійної допомоги, проте не за-
значає мету такої діяльності. Тобто, за таким визначенням поняття
“спонсорство” можна легко підвести під поняття “благодійність”.
Окремо О.М. Донік виділяє поняття “державна благодійність” як
опіку або соціальне забезпечення з боку держави.
Дещо розмите визначення надає Ф. Ступак: благодійність – це
багатоаспектна людська діяльність з метою надання певної допомоги
[14, c. 15]. Таке визначення вимагає розширення тлумачення поняття,
адже невідомо хто, кому, з якою метою тощо має надавати допомогу.
Таке визначення не розкриває суть феномену благодійності.
548
Суттєву роботу у визначенні поняття “благодійність” провів укра-
їнський дослідник О. Ільченко. Він розглядає благодійність як діяль-
ність, що формується на громадських засадах або приватній ініціати-
ві, здійснюється фізичними та юридичними особами, і має такі суттє-
ві ознаки: 1) наявність суспільно значущої мети; 2) добровільний,
безкорисливий характер роботи; 3) високі моральні принципи благо-
дійників, “громадський рівень розуміння необхідності здійснення
програм соціальної реабілітації тих категорій населення, які потребу-
ють підтримки” [7, c. 89]. Можливо, така форма визначення (з виокрем-
ленням характерних ознак) є найбільш прийнятною для такого фено-
мену як благодійність.
Українські дослідники Ю. Гузенко та В.І. Савицький ототожню-
ють у своїх визначеннях поняття “благодійність” та “філантропія”.
Поняття “філантропія” у перекладі з грецької мови означає любов до
людей. У V ст. до н. е. воно означало божественну прихильність, а у
IV ст. н.е. – доброзичливе ставлення до людини. На сучасному етапі
поняття “філантропія” почало активно вживатися у Франції, звідки і
було запозичено в нашу мову. І на сьогодні філантропія означає безко-
рисливу допомогу одних людей іншим [4, с. 10].
Ю. Гузенко ставить в один синонімічний ряд такі поняття як
“благодійність”, “доброчинність” та “філантропія”. Автор визначає
бла годійність як добровільну безкорисливу пожертву фізичних і юри-
дичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організа-
ційної та ін. благодійної допомоги. При цьому він зазначає, що благо-
дійність є традиційно етнічною та соціальною нормою [4, c. 10]. У
своєму визначенні Ю. Гузенко залишив поза увагою сторону одержу-
вача благодійної допомоги, не коментуючи, хто саме може претенду-
вати на допомогу такого роду.
Прирівнює благодійність і філантропію також В.І. Савицький. За
його словами, благодійність (філантропія) – це вияв співчутливості до
стражденного, безкорисливе, некомерційне надання матеріальної до-
помоги тим, хто її потребує. Така недержавна підтримка може бути
спрямована на окрему особу, організацію та на заохочення важливої,
соціально значущої діяльності (освіта, медицина, спорт, захист до-
вкілля, охорона та відбудова пам’ятників історії та культури тощо) [13,
c. 40]. Цікавим у визначенні В.І. Савицького є наголошення на недер-
жавності благодійної допомоги. Тобто, держава виключається з кола
потенційних благодійників.
549
Одним із спірних питань термінології у сфері благодійності яв-
ляється співвідношення понять “благодійність” та “меценатство”. Сам
термін “меценатство” своїми коренями сягає часів Римської імперії.
У І ст. до н. е. в Римі жила людина на ім’я Меценат. Він був відомим
державним діячем при імператорі Октавіані Августі. Меценат був
відо мим і багатим, належав до стану вершників, вважався нащадком
етруських царів. Кращі поети того часу знаходили в Меценаті поваж-
ного покровителя і захисника. Він допомагав Вергілію, Горацію, Луцію
Варію Руфу та іншим [11]. Піклування про поетів зробило ім’я Меце-
ната символом фінансової, економічно, політичної і, навіть, релігійної
підтримки творчої і просвітницької діяльності літераторів, музикантів,
архітекторів, скульпторів, художників, вчених, педагогів – тих, хто був
талановитим, але не мав фінансових засобів.
Меценатство – це опікування культурою. Саме таке визначення
обрали творці глосарію, що вийшов у рамках проекту “Розвиток куль-
тури філантропії України” [1]. Таке ж визначення присутнє у словнику-
довіднику “Управління суспільним розвитком”, де меценатство – це
опікування культурою за власною щедрістю [9]. Отже, стосовно того,
що меценатство відноситься до сфери культури ні в кого не викликає
сумніву.
Що ж стосовно співвідношення понять “благодійність” та “меце-
натство”, то більшість дослідників дотримується думки, що меценат-
ство є складовою частиною благодійності та діє у сфері культури.
Таку думку розвиває О.М. Донік: меценатство – це доброчинство,
спрямоване на розвиток науки, культури, мистецтва, основний зміст
якого полягає у стимулюванні творчої діяльності їх діячів [9].
На думку дослідників Г. Хілецького, О. Семашко та Л. Думи у
праці “Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” поняття
“меценатство”, ще починаючи з римських часів, означало піклування
наукою та мистецтвом з боку держави, інституцій та приватних осіб.
Але в сучасному тлумаченні поняття автори виключають державу з
кола меценатів. Тобто, в сучасному розумінні поняття “меценатство”
означає сприяння розвитку цих явищ з боку недержавних інституцій
та приватних осіб як альтернативних державному утриманню. Автори
вважають, що традиційно меценатство передбачає незацікавлену ма-
теріально гуманістично піднесену діяльність, яка, однак, незапрогра-
мовано може громадсько винагороджуватись і славою, і престижем
[17, c. 30].
550
Поряд з меценатством сьогодні часто виживається англійське по-
няття “спонсорство”, яке за вищезгаданими авторами означає видатки
фірм або приватних осіб на культурні цілі, реалізація яких супрово-
джується певною зацікавленістю або прямим інтересом в рекламі
певної продукції, діяльності, підвищенні соціально-культурного ста-
тусу, накопиченні соціального капіталу для здобутків в бізнесі, полі-
тиці і т. п. [17, c. 30]
Відмінна риса спонсорства – це прагматичний характер. Така
діяльність завчасно передбачає певні вигоди для спонсора. Це яскра-
во простежується у визначенні спонсорства, наведеному у Великому
тлумачному словнику під редакцією А. Бусела, де спонсорство – це
фінансова підтримка, допомога кому-небудь, чого-небудь в обмін на
рекламу своєї діяльності, продукції, імені, назви, торгової марки і т.п.
[2, c. 1374].
Таким чином, благодійність – це діяльність, пов’язана з добро-
вільною, безкорисливою передачею коштів чи матеріальних цінностей
юридичними та фізичними особами тим, хто цього потребує. При
цьому, як зазначає О.М. Донік, до кола тих, хто потребує благодійної
допомоги відносяться не лише злиденні, а й ті люди та некомерційні
і неполітичні організації, котрі відчувають нестачу в коштах для ви-
рішення власних, професійних, культурних та суспільних завдань.
Починаючи з XIX століття поняття “благодійність” зазнає змін –
з кола благодійників поступово виключається держава. І вже сьогодні
переважна більшість визначень наголошують на недержавному харак-
тері благодійності.
Щодо співвідношення понять “благодійність та меценатство”, то
загальновизнаним є розуміння меценатства як форми благодійності. Але
благодійність та меценатство відрізняються своїми мотивами. Якщо
благодійність пов’язана з милосердям, то меценатство – з протекціоніз-
мом. Саме поняття благодійність ширше, ніж поняття меценатство. При
цьому поняття благодійність стосується усіх сфер людського буття, а
меценатство є важливим джерелом підтримки розвитку культури.
Поряд з вищезгаданими поняттями сьогодні активно вживається
поняття спонсорство, яке також передбачає надання фінансової чи
іншої допомоги юридичним чи фізичним особам. При цьому держава
також не включається в коло спонсорів. Проте, відмінною рисою спон-
сорства є прагматичний характер. За таким родом допомоги завжди
стоїть певна мета: підвищення власного авторитету, рекламування
551
про дукції тощо. Спонсор завжди спрямовує свою діяльність в ту сфе-
ру, де він може отримати винагороду.
На нашу думку, термінологічний апарат у сфері благодійності ще
не достатньо розроблений і потребує подальших досліджень. Оскіль-
ки сьогодні відбувається становлення законодавчої бази благодійництва
в Україні, то актуальним є дослідження термінологічного апарату
інституту благодійництва.
Джерела і література:
1. Благодійність і суспільство // http://www.pdp.orgua/pm view.
php?a=862
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і
допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”,
2005. – 1728 с.
3. Гребцова И. С. Становление государственного попечительства и
общественной благотворительности в Одессе в конце XVIII – 60-е г.
XIX ст. – Одесса : “Астропринт”, 2006. – 320 с.
4. Гузенко Ю.І. Становлення і діяльність громадських благодійних
об’єд нань на Півдні Українив другій половині XIX – на початку XX ст. (на
ма теріалах Херсонської губернії). – Миколаїв : Вид-во “Іліон”, 2006. –
232 с.
5. Дмирієнко М. Благодійність як атрибут громадянського суспільства:
історія і сучасність // Розбудова держави. – 1994. – № 6. – С. 37–44.
6. Донік О. М. Купецтво України в імперському просторі (XIX ст.). –
К. : Інститут історії України НАН України, 2008. – 271 с.
7. Ільченко О. Феномен благодійності в історії Києво-Могилянської
академії // Гуманізація навчального процесу. – Слов’янськ, 2010. – Вип. LII. –
Ч. II. – С. 88–98.
8. Ковалева С. Благотворительная деятельность в России на рубеже
XIX – XX вв. в отечественной историографии (с 197 г. по настоящее
время) // Історична панорама. – 2009. – Вип. 9. – С. 131–135.
9. Курінна Т. Підходи до розроблення термінологічного апарату дер-
жавного регулювання меценатства в Росії: досвід для України // http://
www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-3/R_1/08ktmrdu.pdf
10. Лосев А. История античной естетики / http://www.gumer.info/
bibliotek_Buks/Culture/los_7/86.php
11. Матяж С. концептуальні підходи до поняття державного регу-
лювання меценатства в історичному і сучасному аспектах // http://www.
nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu_o/2009_1/R_1/Matiag.pdf
552
12. Огурцов А. П. Благо и истина: линии расхождения и схождения /
http://www.philosophy.ru/iphras/library/wealtrue/ogurzova.html
13. Савицький В. І. Генеза благодійності в Україні (Методологія іс-
торії соц. роботи в Україні) : Навч. посіб. – К. : НТУУ “КПІ”, 2007. –
136 с.
14. Ступак Ф. Я. Благодійні товариства Києва (др. пол. XIX – поч.
XX ст.) : монографія. – К.: “Хрещатик”, 1998. – 220 с.
15. Сукина Л. Б. Понятие благотворительности в культуре русского
Средневекоья // Благотворительность в России 2003/2004. – СПб, 2004 –
С. 19–24.
16. Ульянова Г. Н. Благотворительность в Российской империи. Конец
XVIII – начало XX века: дис. … доктора ист. наук : 07.00.02. – М., 2006. –
608 с.
17. Хілецький Г., Семашко О., Дума Л. Доброчинність в Україні:
минуле, сучасне майбутнє. – К.: Гурт, 1998. – 44 с.
18. Энциклопедический словарь / Под ред. И.Е. Андреевского. – СПб.:
Тип. Брокгауз-Ефрон, 1891. – Т. 7. – 467 с.
19. Этика счастья / http://www.humanities.edu.ru/db/msg/1636
Катерина Петрова (Запоріжжя, Україна). Термінологія у сфері
благодійності в сучасній історіографії.
В статті на основі аналізу сучасної історіографії здійснена спроба
показати еволюцію термінів у сфері благодійності. Стаття висвітлює
співвідношення понять “благодійність” та “меценатство”. Пропонується
висновок, що на сучасному етапі спостерігається тенденція до виклю-
чення держави з кола благодійників.
Ключові слова: благодійність, меценатство, філантропія, спонсор-
ство.
Екатерина Петрова (Запорожье, Украина). Терминология в сфере
благотворительности в современной историографии.
В статье на основе анализа современной историографии сделана
попытка показать эволюцию терминов в сфере благотворительности.
Статья освещает соотношение понятий “благотворительность” и “меце-
натство”. Предлагается вывод, что на современном этапе наблюдается
тенденция к исключению государства из числа благотворителей.
Ключевые слова: благотворительность, меценатство, филантропия,
спонсорство.
553
Kateryna Petrova (Zaporizhia, Ukraine). The Terminology in the Sphere
of Charity in Contemporary Historiography.
In the article basing on the analysis of the contemporary historiography
an attempt to show the evolution of the definitions in the sphere of charity was
done. The article illuminates the correlation of the definitions “charity” and
“sponsorship”. The conclusion is made that the tendency to the exclusion of
the state from the philanthropists are observed in the contemporary period.
Key words: charity, sponsorship, philanthropy.
|