Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні

Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні

У статті аналізується вплив концепцій та схем, розроблених в українській зарубіжній історіографії щодо проблем історії України ХІХ та ХХ ст. на формування нових підходів в сучасній українській історичній науці, насамперед до завдань археографії з вивчення та публікації ширшого кола джерел....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Маврін, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Schriftenreihe:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71954
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні / О. Маврін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 554-562. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-71954
record_format dspace
spelling irk-123456789-719542014-12-16T03:01:57Z Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні Маврін, О. У статті аналізується вплив концепцій та схем, розроблених в українській зарубіжній історіографії щодо проблем історії України ХІХ та ХХ ст. на формування нових підходів в сучасній українській історичній науці, насамперед до завдань археографії з вивчення та публікації ширшого кола джерел. В статье проведен анализ влияния концепций и схем, разработанных в зарубежной украинской историографии относительно проблем истории Украины ХХ и ХХ вв. на формирование новых подходов в современной украинской исторической науке, прежде всего к задачам изучению и публикации более широкого круга источников. An influence of conceptions and schemes worked out in the foreign Ukrainian historiography concerning Ukrainian history in the 19th and 20th centuries upon a new point of view in to-day’s Ukrainian historical science first of all on tasks of study and publication of greater number of sources is analyzed n the article. 2010 Article Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні / О. Маврін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 554-562. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71954 930.1+94(477)”18”, ”19” uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті аналізується вплив концепцій та схем, розроблених в українській зарубіжній історіографії щодо проблем історії України ХІХ та ХХ ст. на формування нових підходів в сучасній українській історичній науці, насамперед до завдань археографії з вивчення та публікації ширшого кола джерел.
format Article
author Маврін, О.
spellingShingle Маврін, О.
Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Маврін, О.
author_sort Маврін, О.
title Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні
title_short Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні
title_full Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні
title_fullStr Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні
title_full_unstemmed Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні
title_sort схема історії україни хіх та хх ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в україні
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71954
citation_txt Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні / О. Маврін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 554-562. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT mavríno shemaístorííukraínihíhtahhstrozroblenavzarubížníjukraínsʹkíjístoričníjnaucítaíívplivnarozvitoksučasnoíarheografíívukraíní
first_indexed 2025-07-05T20:50:50Z
last_indexed 2025-07-05T20:50:50Z
_version_ 1836841593135431680
fulltext 554 Основна схема написання історії, якою послугувалася вітчизняна історична наука наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., а також сучасна, що є і її спадкоємницею, була сформована у працях М.Грушевського. Програмовою стала його робота “Звичайна схема “русской” історії й справа раціонального укладу історії Східного Слов’янства” [Див.: 3]1. В ній були викладені основні положення щодо дослідження історії України, але лише до ХVII століття. XIX століття М.Грушевський ви- значив як епоху національного підйому, і зосередився виключно на висвітленні політичної історії. У XX столітті постало питання про вироблення нової схеми істо- ричного розвитку України, що включила б до історичного поступу XIX й XX століття як невід’ємні етапи комплексного буття українсь кого народу. Однією з програмових робіт, у яких ставилося завдання розв’я- зати цю проблему, вважається стаття зарубіжного українського істори- ка О.Оглблина. Власне концепція дослідження історії XIX – ХХ ст. була сформульована О.Оглоблиним на 8-й конференції укра їн ських істориків та дослідників суспільних наук Української Вільної Академії Наук у США, що відбулася у Нью-Йорку, 5 грудня 1970 року. Вона була оформ- лена у вигляді статті, що вийшла в журналі “Український історик” (Далі – УІ) [Див.: 8, с. 5-16]. В ній автор намагається переглянути концепцію М.Грушевського щодо ХІХ ст. як століття культурно-національного відродження, основні напрямки перспективних досліджень, а також підсумувати вже зроблене. Нова концепція історії України передбачала розвиток досліджень по кількох напрямках, поміж яких провідне місце займає питання “…видання й перевидання бодай головних джерел і наукової літератури до історії України цієї доби” [8, с. 16]. Олександр Маврін (Київ, Україна) Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні УДК 930.1+94(477)”18”, ”19” 555 Новаторським було внесення пропозиції щодо дослідження про- цесу формування українського територіального масиву: дослідження історії окремих територіально-історичних областей та процесу їх ін- теграції в єдине ціле. В статті О.Оглоблина акцентується увага на необхідності поглиб- лен ня наукової розробки тематики економічного розвитку. Економічні процеси в України стали, зокрема, предметом наукового дослідження в ро ботах М.Слабченка “Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ століття” та М.Яворського “Україна в епоху ка пі та лізму”. Але вузькість тематики та винятковість таких досліджень змушу- ють О.Оглоблина наголошувати на необхідності більш комплексного і ґрунтовного дослідження економічного розвитку України в ХІХ та початку ХХ ст. Зокрема, історик пропонує зосередитись на процесі капіталістичних перетворень в Україні, що включає такі аспекти, як: становище українського господарського організму в оточенні еконо- мічних систем Росії, Австро-Угорщини та Польщі; колоніальний ха- рактер української економіки; колоніальна економічна політика Росії по відношенню до України; боротьба іноземного та українського ка- піталу за український ринок; боротьба закордонних капіталів за укра- їнську сировинну базу; роль України у світовій економіці; внутрішні аспекти розвитку українського господарства: аграрні, промислові, торгівельні і т.д.; питання економічного районування України. В політичному плані О.Оглоблин пропонує розширити характе- ристику ХІХ ст., дану М.Грушевським як століття національного від- родження й формування ідеології та включити ряд інших питань, зокрема, політичний статус України у складі Російської імперії; ім- перська політика щодо України; реакція політичних кіл України на колонізаційні процеси. Зрештою, саму вже усталену проблематику історії України ХІХ ст. як ідеологічного відродження, історик пропонує поглибити в напрям- ку дослідження ідеологічного та організаційного оформлення україн- ського політикуму. О.Оглоблин акцентує увагу на зігнорованому М.Грушевським та всією народницькою історіографією питанні української еліти. По- трібно прослідкувати еволюцію провідної української верстви в істо- рико-територіальних рамках, тобто на Лівобережжі, Правобережжі, Центральній Україні; її консолідацію в межах цілої України; її роль в різних (національних, культурних, політичних) рухах. 556 Дотичною до цієї є проблема соціальної структури України, що включає дослідження історії українського селянства, міщанства і укра- їнської буржуазії. Зрештою, й процес формування українського проле- таріату має бути досліджений, на думку О Оглоблина, на об’єк тив- ніших підставах, ніж воно здійснювалось українською наукою в Ра- дянському Союзі. Новий підхід пропонується застосувати до вивчення культурних процесів в Україні. Українським варто вважати, а отже, досліджувати: “Все, що було створене на Українській землі силами українських (те- ри то ріально і національно) культурних діячів (та установ), незалежно від їх етнічного походження й характеру і незалежно від мовної форми культурних творів, належить до України. Єдиним селекційним крите- рієм може бути тільки дух, зміст і ідеологія єдиного твору” [8, с. 13] . Підсумовуючи здобутки зарубіжної історичної науки, до якої в силу обставин був включений О.Оглоблин, історик пропонує дослі- дити процес формування модерної української нації. Комплексний підхід до вивчення історії України у XIX ст. має доповнити вивчення персоналій видатних діячів цієї епохи, що працю- вали на грунті розвитку України в усіх аспектах її життєдіяльності. Підсумовуючи результати невеликого доробку в царині дослі- дження історії XIX-XX ст. за цими напрямками, О. Оглоблин робить висновок про однобокість та недостатність дослідження історії Укра- їни XIX ст. Однією з головних причин цієї обмеженості історик вбачає в недостатності бази для історичних досліджень такого плану, тобто вказує на відсутність опублікованих джерел з означеної проблематики. Тому, основною діяльністю в перспективі повинна стати археографіч- на робота як розшук, опрацювання та видання документів XIX ст. Попередньо можна зазначити, що саме такого плану роботи, як стаття О. Оглоблина вплинули на характер історичних досліджень в зарубіжних наукових українознавчих осередках, а також на формуван- ня реалій сучасної вітчизняної науки. Яким же чином в подальшому розвивалася археографічна робота, адже перед нею постало величезне завдання – забезпечення створен- ня нової, повнішої джерельної бази? Слід сказати, що до 1991 р. в Ра дянській Україні було опубліковано багато джерел з історії ХІХ ст., але 80% їх торкалося історії робітничого, селянського, революційного рухів, формування робітничого класу. Висвітлювалися ці процеси однобічно, у світлі, потрібному радянській ідеології [12, с. 15]. 557 Натомість в межах західноєвропейської, американської, канадської науки були здійснені спроби ґрунтовного дослідження цієї проблема- тики, але документи розглядалися в межах монографій і фактично не друкувалися окремими виданнями. Якщо соціально-політичним питанням українська радянська ар- хеографія приділяла багато уваги, то: “Питання розвитку української культури в документах збірників представлено фрагментарно, історія науки практично не простежується, не публікувалися й видання з проблем економічного стану українських земель” [12, с. 16]. Вагомий внесок у заповненні прогалин у джерельній базі внесли зарубіжні українські видання, зокрема Harvard Ukrainian Studies та “Український історик”, на сторінках якого і була надрукована про- грамова стаття О. Оглоблина. Більшість архівних матеріалів та документів, опублікованих на сторінках цього журналу можна віднести саме до знехтуваного і за- недбаного українською радянського археографією напрямку культури, розвитку дореволюційної науки та дослідження видатних діячів на- ціонального визвольного руху. Ці матеріали, переважно епістолярії, окрім означеного напрямку є джерелами для дослідження багатьох інших аспектів історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст. До таких можна віднести такі публікації: “Епістолярна спадщина Володимира Антоновича: Недруковані листи В.Б. Антоновича до Ф.К. Вовка (З архіву УВАН)” (УІ, 1988, №1-4. С. 148-164; УІ, 1989, №1-3. С. 92-105), Антонович Марко “Неопублікований лист О.Я.Кониського” (УІ, 1965, №1-2. С. 72-76); В. Міяковський. “Листи С.О. Єфремова до Є.Х. Чи- каленка” (УІ, 1975, №1-2. С. 136-143; УІ, 1975, №3-4. С. 112-119) O. Gerus. “P. A Stolypin and the Ukrainian Language Question” (УІ, 1972, №3-4. С. 121-126); Roman Solchanyk. “Mykhailo Drahomanov and the Ems Ukaze: A Note on the Ukrainian Question at the 1878 International Literary Congress in Paris” (Harvard Ukrainian Studies, Vol. I, Number 2, June 1977. P. 225-229) і т. д. Зарубіжні видання як могли покривали потреби української на- уки у матеріалах для дослідження історії ХІХ ст. Попри це, справжнього розвитку накреслена О. Оглоблиним схема дослідження історії України ХІХ – ХХ ст. здобула лише після 1991 року. В той же час, відроджена археографічна наука здобула чіткий план свого розвитку В матеріалах до Всеукраїнської наради “Українська археографія сьогодні: проблеми і перспективи” було 558 сформульовано основні завдання установи та конкретні напрямки ді- яльності. Об’єктом досліджень визначено „...всю багатоаспектну пи- семну спадщину, яка зберігається в архівах, бібліотеках, музеях і охоплює всі сфери розвитку української культури та науки, всі типи і види документів, будь-коли складених на території України, а за її межами – про Україну, або складених українцями, які зробили вагомий внесок у розвиток світової культури” [14, с. 4]. Проте, і сьогодні, в Україні справа публікації історичних джерел не набула, на жаль, статусу найважливішого завдання. Вкрай недо- статній ступінь введення до наукового обігу історичних джерел уне- можливлює інтенсифікацію праці дослідника, а також у багатьох ви- падках появу якісних досліджень, та інколи призводить до продуку- вання штучних, викривлених концепцій українського минулого, які не спираються на джерела. Вітчизняній науці необхідно у стислий термін пройти шлях, який західні історіографії вже подолали в минулому столітті. Це означає ввес- ти до наукового вжитку критичну масу джерел, необхідну для форму- вання самодостатньої джерельної бази дослідження різноманітних ас- пектів української історії, особливо її вузлових проблем. Слід передба- чити підготовку фундаментальних археографічних публікацій унікальних цілісних корпусів історичних джерел (вітчизняних та зарубіжних), ви- дання творчої спадщини видатних українських вчених-гуманітаріїв та громадсько-політичних діячів. Ці завдання перегукуються з тим поло- женнями, які були сформульовані у статті О. Оглоб лина і це, очевидно, дає серйозні підстави говорити про встановлення зв’язку між україн- ською історіографією та зарубіжною україністикою на ґрунті джерельної бази, про що і каже в своїй праці історик [8, с.16]. Слід, крім того згада- ти, що значна кількість археографічних видавничих проектів здійсню- валась за участі представників зарубіжних українознавчих центрів, а частина – майже повністю забезпечувалась фінансово і технічно (ком- п’ютери, на яких аж до початку 2000-х років готувались до друку публі- кації джерел в ІУАД, наприклад, були надані Українським Науковим Інститутом Гарвардського Університету (УНІГУ), також активно допо- магали Канадський Інститут Українських Студій (КІУС), НТШ в Європі, Українське Історичне Товариство (УІТ), Видавництво “Літопис УПА” з Канади та інші українські та українознавчі центри). Разом з тим, впровадження нових західних методологій не дава- тиме сподіваного ефекту до того часу, поки не буде закладено підва- 559 лини у вигляді радикально розширеної джерельної бази, введеної до наукового обігу. Проблематика Інституту української археографії і джерелознав- ства ім. М.С.Грушевського від початку його діяльності виходила да- леко за межі, накреслені вітчизняними істориками наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. За вже майже 20 років від дня заснування у 1991 році, Інститутом безпосередньо та у співробітництві з іншими установами та організаціями, було підготовлено і видано понад 700 різнопланових видань у 25 серіях, що містять у собі нову інформацію про писемні джерела та історіографічну спадщину з усіх періодів історії України. Вони хронологічно охоплюють періоди від княжої і козацької доби до сьогодення і створюють міцний фундамент для подальших досліджень не лише в історичній науці, а й в інших галузях вітчизняної гумані- таристики. Це видання літописних та інших писемних пам’яток, збір- ників документів, науково-інформаційних праць, збірників статей, монографій, методичних розробок. Концепція історії України, розроблена вченими української зару- біжної історіографії, також знайшла відображення, наприклад, в серії видань: “Описово-статистичні джерела”, “Пам’ятки політично-право- вої культури України”, “Джерела з історії суспільно-політичного руху на Україні XIX – початку XX ст.”, “Мемуари, щоденники”; “Науково- довідкові видання з історії України” і т. д. Зразковим в цьому відношенні (по новизні проблематики і рівню археографічної обробки) можна вважати публікацію джерел з історії Південної України, що охоплює декілька століть розвитку цього регі- ону. До збірки увійшли документи Російського архіву давніх актів. Російського військово-історичного архіву, Російського історичного архіву, Центрального державного архіву вищих органів влади у м. Ки- єві, Державного архіву Запорізької області. Документи відображають не лише загальні тенденції, але й специфіку розвитку цього краю [Див.: 7, 5, 11 та ін.]. Почастішали публікації джерел з економіко-статистичного на- прямку. В комплексних публікаціях документи, що відносяться до означеної тематики, як правило виокремлюються в спеціальні підроз- діли. Так у збірнику документів “Південна Україна у внутрішній по- літиці Російської імперії та СРСР 18-20 століття” виокремлено такі підрозділи, як “Джерела з економічної історії краю” та “Джерела з соціальної історії південного краю”. 560 Серед публікацій провідне місце посідають статистичні джерела. Тим більше, що у другій половині ХІХ ст. вони набрали масового характеру. Тому в Інституті української археографії була започаткова- на серія: “Описово-статистичні джерела”, в рамках якої вийшли “Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст.” [Див.: 9]. Продовжено дореволюційну тематику публікації джерел історії українського дворянства. Це публікація не лише статистично-облікових документів, що характеризують загальний розвиток дворянства як соціального стану, а й оприлюднення зразків політико-правової думки представників цієї верстви. До останнього можна віднести такі публі- кації, як “Зібрання малоросійських прав 1807 р.” [Див.: 13], “Історико- правові записки українського дворянства” [Див.: 6, 10, 15]. Окремо слід відзначити спроби введення документів цього типу до навчаль- ного процесу в університетах: “Пам’ятки суспільної думки України (XVIII – перша половина XIX ст.): Хрестоматія (Під ред. проф. А.Г. Бо- лебруха. – Дніпропетровськ, 1995). Розвиток археографії за новими напрямками спонукає розвиток історичних досліджень. Так за останній час зроблено ґрунтовні дослі- дження з історії українського дворянства у XIX ст., національно- визвольного руху, демографії [Див.: 4], правознавства, культури. Також вже з врахуванням нової схеми історії України XIX – ХХ ст. зроблено комплексне дослідження, що стало базовим для навчальних підручників та посібників в системі освіти [Див.: 2]. Окрім того, дже- рельна база суттєво розширюється за рахунок введення до наукового обігу матеріалів з спеціальних історичних дисциплін – сфрагістики, геральдики, історичної картографії, усної історії (на кінець 2010 року видано вже 6 томів “Усної історії степової України”, робота над на- ступними томами триває у Запорізькому відділенні Інституту україн- ської археографії та джерелознавства), які зараз активно опрацьову- ються фахівцями з різних галузей гуманітаристики таких установ як Український Інститут Національної Пам’яті, Інститут української архео графії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, Інститут історії України та ін. [Див.: 16] Джерельний потенціал цього виду матеріалів є досить значним і його актуалізація потребує додат- кових зусиль не лише археографів, джерелознавців, істориків, а й мовознавців, етнологів, культурологів, політологів, демографів та ін- ших спеціалістів [1, с. 6-7, див. також 17]. 561 Джерела і література: 1. Бойко Анатолій. Усна історія – напрямки та перспективи// Усна іс- торія в науковому дослідженні. Матеріали всеукраїнської наукової конфе- ренції. Запоріжжя, 23-24 травня 2008 року. – Запоріжжя, 2008. – С. 6-7. 2. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX-XX століття: Навчальний. посібник для учнів гуманіст. гімназій, ліцеїв, студентів історичних факультетів вузів, вчителів. 2-ге видання. – К.: Ґенеза, 2000. 3. Грушевський М. Звичайна схема “русской” історії й справа раціо- нального укладу історії Східного Слов’янства// Михайло Грушевський. Твори у 50 томах./ Т. 1. Серія: Суспільно-політичні твори 1894-1907. – Львів, 2002. – С. 75-82. 4. Гузенков С.Г. Автореферат: “Метричні книги як джерело з історії демографії Південної України др. пол. XIX – початку XX ст.” Дис. канд. іст. наук: 07. 00. 06.- Запоріжжя, 2005. 5. Джерела з історії Південної України. Т.10/Описи Степової України останньої чверті XVIII – початку XIX століття. – Запоріжжя, 2009. 6. Дячук Л.В. Автореферат: “Історико-правові записки українського дворянства (кінця XVIII – поч. XIX ст.) як пам’ятки історичної думки”. Дис. канд. іст. наук: 07. 00. 06. – К., 2000. 7. Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Пів- денної України (друга половина XVIII – перша половина XIX століття). – Запоріжжя, 1999. 8. Оглоблин О. Проблема схеми історії України XIX – XX століття (до 1917 року)// Український історик. – 1971. – 1-2 (29-30). – С.5-16. 9. Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст./ НАН України; Археографічна комісія; Ін-т української археографії та джерелоз- навства ім. М.С.Грушевського, Українська правнича фундація. – К., 1997. 10. Папакін Г. Приватні архіви української родової еліти в національ- ній історії другої половини XVII – ХХ ст. (на прикладі архівної спадщи- ни роду Скоропадських). – К., 2005. 11. Південна Україна XVIII – XIX століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗНУ. – Вип. 9.- Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2008. 12. Прилепишева Ю. Автореферат: “Археографічна діяльність архів- них установ України (1946-1991): Дис. канд. іст. наук: 07.00.06/ НАН Укра- їни. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Гру- шевського. – К., 2003. 13. Собрание малороссийских прав 1807 г./ Сост. К.А. Вислобоков и др. АН Украины Археографическая Комиссия; Институт государства 562 и права им. В.М.Корецкого, Институт украинской археографии. – К.,1993. 14. Сохань Павло. Вступне слово. //Матеріали до розробки концепції діяльності Інституту української археографії. До Всеукраїнської наради “Українська археографія сьогодні: проблеми і перспективи”. Київ, 16-18 грудня 1992 р. – К., 1992. С. 4. 15. Сурева Н.В. Джерела з історії дворянства Південної України останньої чверті XVIII – першої чверті XIX ст. – Запоріжжя, 2004. 16. Усна історія Степової України. ТТ. 1-6 – Запоріжжя, 2008-2009. 17. Усна історія: теорія та практика. – Запоріжжя, 2008. Олександр Маврін (Київ, Україна). Схема історії України ХІХ та ХХ ст., розроблена в зарубіжній українській історичній науці, та її вплив на розвиток сучасної археографії в Україні. У статті аналізується вплив концепцій та схем, розроблених в україн- ській зарубіжній історіографії щодо проблем історії України ХІХ та ХХ ст. на формування нових підходів в сучасній українській історичній науці, насамперед до завдань археографії з вивчення та публікації ширшого кола джерел. Ключові слова: археографія, зарубіжна українська історіографія, джерела. Олександр Маврин (Киев, Украина) Схема истории Украины ХІХ и ХХ вв., разработанная в зарубежной украинской исторической на- уке, и её влияние на развитие современной археографии в Украине. В статье проведен анализ влияния концепций и схем, разработанных в зарубежной украинской историографии относительно проблем истории Украины ХХ и ХХ вв. на формирование новых подходов в современной украинской исторической науке, прежде всего к задачам изучению и пу- бликации более широкого круга источников. Ключевые слова: археография, зарубежная украинская историогра- фия, источники. Oleksandr Mavrin (Kyiv, Ukraine) The scheme of the 19th and 20th century Ukraine’s History worked out in foreign Ukrainian historical science and its influence upon development of to-days’ archeography in Ukraine. An influence of conceptions and schemes worked out in the foreign Ukrainian historiography concerning Ukrainian history in the 19th and 20th centuries upon a new point of view in to-day’s Ukrainian historical science first of all on tasks of study and publication of greater number of sources is analyzed n the article. Key words: archeography, foreign Ukrainian historiography, sources.

Ähnliche Einträge