Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Горинь, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2008
Schlagworte:	Публікації
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7197
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів) / Г. Горинь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 450-455.— укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7197
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-71972010-03-26T12:00:46Z Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів) Горинь, Г. Публікації 2008 Article Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів) / Г. Горинь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 450-455.— укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7197 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації Публікації
spellingShingle	Публікації Публікації Горинь, Г. Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів)
format	Article
author	Горинь, Г.
author_facet	Горинь, Г.
author_sort	Горинь, Г.
title	Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів)
title_short	Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів)
title_full	Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів)
title_fullStr	Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів)
title_full_unstemmed	Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів)
title_sort	переселенці півдня україни: етнополітичний та культурологічний аспект (окрайці споминів та згустки розмислів)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Публікації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7197
citation_txt	Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів) / Г. Горинь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 450-455.— укp.
work_keys_str_mv	AT gorinʹg pereselencípívdnâukraínietnopolítičnijtakulʹturologíčnijaspektokrajcíspominívtazgustkirozmislív
first_indexed	2025-07-02T10:04:53Z
last_indexed	2025-07-02T10:04:53Z
_version_	1836529162635968512
fulltext	450 3-4’2008 Народознавчi Зошити Публiкацiї Ганна ГОРИНЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦI ПIВДНЯ УКРАЇНИ: ЕТНОПОЛIТИЧНИЙ ТА КУЛЬТУРОЛОГIЧНИЙ АСПЕКТ [окрайцi споминiв та згустки розмислiв] Hanna HORYN’. Deported Settlers in Southern Ukraine: Some Ethnopolitical and Culturological Aspects (Pitches of Reminds and Depth of Thoughts). Вiдомо, що в ХХ ст. на пiвдень України була переселена частина українцiв iз захiдних облас- тей, якi до Другої свiтової вiйни були вiдмежо- ванi вiд матiрних земель кордоном. Переселення проходило кiлькома хвилями, iз рiзних причин, тому мало дещо несхожий характер. Першими пе- реселенцями до УРСР були українцi тих крайнiх пiвденно-захiдних предковiчних земель, якi сьо- годнi у складi Республiки Польщi. Про це маємо чимало публiкацiй, якi базуються на документах. Нагадую лише найважливiшi факти тiєї трагiчної iсторiї. 9 вересня 1944 р. уряд СРСР i польський Ко- мiтет “нацiонального визволення” пiдписали спi- льну угоду про евакуацiю українського населе- ння з Польщi та польських громадян з терито- рiї УРСР. Як свiдчать факти i про що пишуть дослiдники, це була не евакуацiя, а спланова- на депортацiя українцiв з використанням силових структур, а з кiнця лiта 1945 р. – регулярного по- льського вiйська пiд прикриттям вiйни. Початок депортацiї був призначений на 15 жовтня 1944 p., а кiнець – 1 лютого 1945 р. Потiм вiн був продо- вжений до 31 грудня 1945 р., а фактично ця акцiя завершилася наприкiнцi 1946 р. Тi українцi, якi її якимось чином зумiли уникнути i залишились на своїх етнiчних землях, попали пiд ще жорсто- кiшу наступну акцiю, вiдому пiд назвою “Вiсла”, здiйснену в 1947 р. Офiцiйно було оголошено, що всi цi дiї проводяться у зв’язку з урегулюван- ням кордонiв мiж СРСР i Польщею. Насправдi, метою цих двох акцiй було сплановане вигнання українцiв з їх дiда-прадiда українських земель – Лемкiвщини, Надсяння, Холмщини i Пiдляшшя та швидка асимiляцiя українцiв на тих нiмецьких землях у Польщi, куди переселили їх внаслiдок сумнозвiсної акцiї “Вiсла”. Я не торкаюсь тут усiх жахiв (фiзичного ни- щення, психiчних стресiв, грабежiв, провокацiй, руйнування родинних зв’язкiв), яких зазнали українцi тих земель пiд час такого “урегулюва- ння кордонiв”. До УРСР їх було переселено (депортовано) до Донецької, Днiпропетровської, Одеської, Мико- лаївської, Запорiзької та Херсонської областей. Це офiцiйнi данi. Як вони пов’язуються конкрет- но з нашим Мостовим на Миколаївщинi, коли точно сюди переїхали тi переселенцi, я не знаю, бо цим не займалася. Це треба шукати в архiвах Одеси, Миколаєва та ще деiнде. З усього видно, що першими переселенцями в Мостовому (зрозумiло, в межах ХХ ст.) були саме тi українцi, яких виселили без їх волi внас- лiдок цiєї спiльної згоди мiж урядами Польщi та СРСР. Їх поселили в основному у Змунчилове. Про окремi факти з цього ще говоритиму далi. Наступна група переселенцiв прибула iз Львiв- щини (напевне, на початку 1950 p.). Їх поселили на Красному Хуторi. У серпнi 1950 р. ще приїхав з Львiвщини ешелон i з нього три сiм’ї (в тому числi моїх батькiв) поселили в колгосп “Заповiт Iллiча”, який тодi, здається, називався iм. Моло- това. Прибулi в 1950 р., в основному 6ули тими, якi чимось не догодили радянськiй владi: з полi- тичних i соцiальних мотивiв. Навеснi 1952 р. чисельною групою до колгоспу iм. Молотова прибули переселенцi iз Рiвненської областi. Як говорили, їх переселення було добро- вiльне, мотивоване матерiальними труднощами, i лише кiлька сiмей були пов’язанi з нацiонально- визвольними змаганнями (голови сiмей були полiтв’язнями). Всебiчний аналiз усiх хвиль переселення, їх причин, мети, способу i перiоду показує, що йо- го слiд розглядати неоднозначно: в одних випад- ках це був органiзований добровiльний переїзд за вербуванням, в iнших – це прихована форма депортацiї (переселення добровiльне за формою, ГАННА ГОРИНЬ. Переселенцi пiвдня України... 451 але примусове – за суттю, спричинене намаган- ням людей уникнути покарання, iз значними для них моральними i матерiальними втратами), мо- тивоване полiтичними i соцiально-економiчними причинами. Щоб зрозумiти, чи хотiли селяни захiдних зе- мель України переселятись, наскiльки це пере- селення було добровiльним (принаймнi у 1944- 50-их рр.), i взагалi вiдчути певну “iнакшiсть” цiєї територiї та її людей, треба знати фактори, якi сформували психологiю захiднякiв. Дуже сти- сло назву лише три, на мою думку, найголовнiшi. Переселенцi iз захiдних областей України на Микола- ївщинi (внизу у вушанцi батько – Гулей Й.К.). 50-тi рр. ХХ ст. По-перше. Тут, як при Австро-Угорщинi, так i при Польщi окупант i його колонiальна полiтика завжди були бiльш видимi, нiж на рештi Украї- ни (принаймнi за мовою i вiросповiданням). Це посилювало в українцiв прагнення зберегти себе, свою культуру, отже, загострювало їх нацiональнi почуття, сповнювало патрiотизмом, прив’язанiстю до свого найближчого, землi батькiв, врештi – до рiдного краю. У цьому напрямку велику робо- ту вели i мали загальну пiдтримку “Просвiта”, ОУН, iншi численнi органiзацiї та культурно- громадськi товариства кiнця ХIХ – 30-их рp. XX ст., переборюючи переслiдування шовiнiста- ми рiзних мастей. По-друге. У захiдноукраїнського селянина, який до 1949 р. не знав колгоспу, мiцно утри- мувалася психологiя хлiбороба, господаря (захiд- ноукраїнська риса, поруйнована в рiзний час на рiзних територiях). Вiн важко працював, боров- ся з нестатками, але працював на себе, зберiгав особливу шану до землi. А ще його дуже лякали чутки про радянську Україну – про колективiза- цiю, голод 1932-33 pp., 1946-47 рр. При всьому цьому утримувався особливий сентимент до бра- тiв Великої України (саме так говорили серед про- стого люду – це не iдеалiзацiя). Про це свiдчать, зокрема, документи органiзованого збору допомо- ги голодуючим у 1932-33 рр., вiд якої вiдмовився уряд УРСР. Я не говорю тут про зустрiч будьо- нiвцiв у 1919 р., вiру в те, що прийшли брати, i вони нас “визволять”. Не торкаюсь того питан- ня, як галицька iнтелiгенцiя у 1920-их рp. їхала зi Львова у Харкiв, щоби включитись у розвиток української культури i вся опинилась на Солов- ках, у тюрмах, дощенту була знищена. Про це є велика лiтература, однак не всi хочуть приймати тi факти. Третiй фактор. Вирiзняла жителiв захiдних земель України їх висока релiгiйнiсть, а звiдси мiцнi моральнi устої, якi проявлялися у стосунках з людьми, в сiм’ї, у почуттях обов’язку, вiдповi- дальностi i т. д. Недопустимими є будь-яка iдеалiзацiя чи не- об’єктивнiсть оцiнок, але так само не можна не враховувати поданих вище факторiв. Без них буде незрозумiлою реакцiя на тi подiї, якi вiдбували- ся на цiй територiї з приходом радянської влади, коли зникли всякi iлюзiї та надiї. Факти свiдчи- ли про те, що одна окупацiя змiнилась iншою, хоча газети, радiо на всi лади оспiвували iнше, оббрiхували правдиве. Тi, що приїхали як переселенцi на Пiвдень України, дуже скоро зрозумiли, що поiнформова- нiсть про їх iсторiю у мiсцевого населення дуже недостатня або перекручена. Тим обумовлений i цей мiй екскурс в передiсторiю переселення i пе- реселенцiв 1944-50-их рp. ХХ ст. Так само дуже слабкою виявилась їх обiзнанiсть з iсторiєю краю, куди вони прибули. Тепер конкретнiше про переселення до Мосто- вого, про враження i роки життя на новому мiсцi. Першi враження йшли вiд вiзуального сприйнят- тя нового мiсця поселення. Про це я чула багато ще у 1950-му роцi, сама щось пережила, чула та- кож при зустрiчi в 2003 р. iз переселенцями та їх молодшою генерацiєю. Отже, подальший виклад матерiалу оснований 452 3-4’2008 Народознавчi Зошити на уснiй iсторiї (як тепер прийнято називати), тобто на розповiдях, спостереженнях i за безпосе- редньою участю самих переселенцiв, до яких на- лежала i автор даної статтi. Питання переселення українцiв в Україну само собою iнтриґує i викли- кає iнтерес, тим бiльше – про цю сторiнку нашої iсторiї є окремi публiкацiї, якi слабо торкаються тих аспектiв, якi винесенi в назву запропонованої статтi. Почну розповiдь тої групи, до якої вiдносилась наша сiм’я. Ще на станцiї Колосiвка Пiвденно- Захiдної залiзницi пiсля розвантаження ешелону з переселенцями, нам повiдомили, куди їде кож- на сiм’я. Моїм батькам i двом сiм’ям односельцiв вдалось умовити уповноважених, щоби щось там “переграти” в тих списках i не розлучати нас. Так i сталося, пiсля чого пожитки кожного було скла- дено на гарби – довгi вози, досi не баченi гали- чанами, i нас повiльно повезли за призначенням. Думалося менше про минуле, а передусiм про те невiдоме, що всiх очiкувало – було лячно, най- бiльше огортала тривога дiтей. Нам i односель- цям: Гулею Йосипу, Михасiву Михайлу, Чадовi Григорiю повiдомили, що везуть до Мостового – районного центру. Це i здивувало i якоюсь мiрою обрадувало, бо асоцiювалось для галичан з мiс- том чи принаймнi з малим мiстечком. Яке ж було наше здивування, коли перед зором (з’їжджали з крутої гори вiд Колосiвки i огляд мiсцевостi був дуже добрим) постало велике село, але якесь цiлком вiдмiнне вiд звичних галицьких. Усi схо- дились на тому, що перше враження було дуже важке, сказала б – гнiтюче. (Так само скажуть нам i тi, що приїхали скорiше вiд нас, отже, це була загальна думка усiх сюди переселених). Кинулась у вiчi бiднiсть природи, вiд чого все виглядало якимось сiрим, одноманiтним. Дивнi краєвиди: скiльки сягає око – рiвнина й рiвни- на, у балках розкиданi на далеких вiддалях села, хутори. Дуже мало дерев, не говорю вже про вiд- сутнiсть садiв, замiсть трави суха припорошена лобода i на довершення – садиби з невеликими хатами без дахiв, землянки з глиняним покрит- тям, камiнною, а то й глиняною чи “огорожею” iз гною. Запам’яталась ота ностальгiя, пiдсилена саме рiзницею краєвидiв. Цей природнiй фактор сьо- годнi може комусь здатися несуттєвим, але вiн зiграв негативну роль, а для тих, якi були депор- тованi з Польщi – навiть у якiйсь мiрi фатальну. У моєму розпорядженнi є чимало розповiдей про те, як вони, “дiти гiр”, не могли сприйняти Дон- басу, почали тiкати звiдти на Львiвщину, Терно- пiльщину i розгубили свою рiдню, яка осiдала, де вдавалось. Була певна вiдмiннiсть у рослинностi: невiдо- мi нам культури, такi як баклажани, перець, iншi види працi. Пам’ятаю, як плакали нашi жiнки, коли дуже швидко по приїздi їх послали жати очерет у плавнях: важка незвична робота, спека, брак питтєвої води. Виявилось, ми зовсiм не зна- ли Пiвдня України, вразились i розгубились вiд того, що сприйняли хвилево. Нам була невiдомою своєрiднiсть i краса степу, не здогадувались про шовкову ковилу, про запах пересохлого полину i лободи. На це буде потрiбний час, але щось таки не приймалося. А на перших порах виглядало нам усе навкруги одноманiтно i бiдно. Щоправда, вiдразу помiтили i про це завжди говорили, що скрiзь було ду- же чистенько, у всьому вiдчувалась охайнiсть i працьовитiсть мiсцевих жителiв. Певнi труднощi пов’язувались з побутом. Спочатку не вмiли при- стосовуватись до того, щоби при готуваннi їжi палити не дровами, як було вдома, а соломою чи сухим соняшниковим бадиллям, а то й цiлком нечуваним – сушеними плитками гною (кiзяку). Скоро опанували всю цю науку, як i способи за- готiвлi специфiчного палива. Зовсiм не баченими були досi кабицi – дуже своєрiднi глинобитнi пе- чi на вiдкритому мiсцi (у подвiр’ї), вiдрiзнялись також окремi господарськi будiвлi. Самi понят- тя “топити”, “плита”, “погреб” у нас мали зовсiм iнше значення, а “кабиця”, “кiзяк”, “тирло”, “гар- ба”, “бестарка” – цiлком невiдомi. До речi, нашi дiалектизми, як i суржик мiсце- вих теж був певною причиною до деяких непо- розумiнь. Переселенцi не розумiли деяких слiв i мовчали, мiсцевi iнколи кепкували з нашої мо- ви, особливо серед дiтей, що доводило до слiз. З приводу цього запам’ятався один казус (передаю дослiвно). Я третьокласниця, запитую свою нову приятельку, трошки старшу вiд мене Рингач Дан- тiну: “А як ти пишешся?”. Вона трохи подумала ГАННА ГОРИНЬ. Переселенцi пiвдня України... 453 i вiдповiла: “Та так, неплохо”. Кожен зрозумiв по-своєму: вона похвалилась своїм почерком, я ж питала – яке її прiзвище... Мiж дорослими траплялися зрiдка зауваже- ння, як от: “Чому цукор, а не сахар?”, “Чо- му цукерка, а не конфета?”, смiялись у вiдпо- вiдь на наше “Дякую”, вiтання “Добрий день”, “Дo побачення”, вони знали їх, але не вжива- ли, користувалися своїми “архаїчними”, а то й суржиковими. Що стосується ставлення мiсцевих жителiв до переселенцiв, то воно, як скрiзь помiж людьми, було рiзне. Факт, що сприймали нас окремою гро- мадою з-помiж усiх мешканцiв. Передусiм, ми – це “переселенцi”, “бандерiвцi”, “поляки”, так поза очi називали, а ми цi назви спокiйно сприймали, останню розумiючи, як колишнi пiдданi Польщi. У 2003 р. менi кiлька чоловiк сказали, що у вiд- повiдь на цi назви переселенцi називали мiсцевих “москалями”. Я ж нiколи не чула, щоб так гово- рили, i це пiдтверджують мої рiднi. Вважаю, що то вже дань сучасним вiянням. Назагал, нас зустрiли дуже щирi й добрi лю- ди. Принаймнi, у прямих стосунках не було жод- них непорозумiнь чи конфлiктiв. Доброзичливе ставлення ми вiдчули з боку колгоспникiв, бi- льшостi службовцiв i учителiв, голови колгоспу Є.Табунщика (вiн жив по сусiдству з батьками Раїси Романiвни, скоро виїхав на Донбас). Серед деяких службовцiв було зверхнє ставлення i не- приховано вороже в окремих партiйних i держав- них функцiонерiв, зокрема, голови сiльської ради Барзова i голови колгоспу Бiдного. Розповiдали менi у 2003 р. лiтнi жiнки, що вiд останнього не раз чули: “Я би етiх бандьоровцев стрелял”. Що- правда, всю матерiальну допомогу переселенцям надавав. Мостiвчани-трударi були дуже вiдкритими i до- брозичливими до нас. А ще вiдчувалось, що це тi люди, якi зазнали багато горя, якi пережили серйознi катаклiзми. Згадуючи тi далекi роки, в пам’ятi оживають однi й тi ж картини. Ще тiль- ки сходить сонце, а повз нашу хату мчать ван- тажнi машини або “пiдводи-бестарки”, на яких повнiсiнько жiнок у бiлих хустках. Битком наби- тий транспорт, одне жiноцтво, спiвають i спiшать у степ – на цiлоденну важку колгоспну працю. Зав’язанi якось по-особливому, так щоби тiльки вiдкритою була щiлина для очей. Таке вже на- ше жiноцтво: оберiгають свою красу вiд сонця, пороху. Усi вони вдови або нареченi, яким щас- тя родинне забрала вiйна, а вони залишаються i далi жiнками i бережуть свою вроду. Цi картини реального життя нiколи не забуду, вони не тiльки для iсторика, тут новелiста треба, а насамперед – живої пам’ятi кожного сущого. Випускниця Мостiвської СШ Доманiвського району. 1958 р. Повертаючись до побуту переселенцiв, заува- жу, що поступово життя на новому мiсцi нала- годжувалось. Дуже багато працювали: в колгоспi вiд ранньої зорi до пiзньої ночi, в кожну вiльну хвилину (за винятком, релiгiйних свят та недi- лi) – у себе вдома. Керiвництво колгоспу сильно цiнувало прибулих за їх працьовитiсть, дисциплi- ну в працi, обов’язковiсть, рiзнi трудовi нахили. Мiй батько (Йосип Гулей), наприклад, працю- вав завгоспом, завскладом, паралельно не цурав- ся будiвельних робiт, органiзував i вiв колгоспне виробництво черепицi (що виявилось дуже рен- табельним). Про його працю й авторитет серед мiсцевих сьогоднi пам’ятає i багато про зустрiчi Павло Павлович Туриця. 454 3-4’2008 Народознавчi Зошити Звикаючи й адаптуючись до нового середови- ща, переселенцi зберiгали певнi свої традицiї, якi найбiльше стосувались обрядовостi (насамперед святкування Рiздва, Великодня, Трiйцi). У не- дiльнi днi обов’язково вiдвiдували церкву i не допускали будь-якої фiзичної працi, хоч мiсцевi мешканцi, що жили поруч, в цей день працювали вельми завзято. Довго переселенцi дотримувались своєї кухнi, недiльних традицiйних страв i т. п. Не пориваючи зi своїм минулим, все ж мало- помалу сприймали i ще на рiвнi матерiального – це стосувалось засвоєння мiсцевої кулiнарiї (на- вчились пекти хлiб не на дрiжджах, а на зак- вашеному тiстi, готували страви iз солодкого пе- рцю, баклажанiв та iн.). Поступово звикали до радянських свят та звичаїв (1 Травня, 7 Жовтня, 8 Березня, проводiв до армiї), чекали i вiдвiду- вали щорiчнi сiльськогосподарськi виставки, що проходили в Мостiвському саду. У будiвництвi павiльйону к-пу “Заповiт Iллiча” завжди актив- ну участь брав мiй батько. Пам’ятаю одного разу з його “подачi” викладено на вiтринi в павiльйо- нi сiльськогосподарську продукцiю для кращого її огляду, що повiльно крутилася. На той час це бу- ло небачене видовище, стiльки гордостi для наших колгоспникiв, бо такого серед учасникiв виставки нi в кого бiльше не було. Батько ж пояснював, що використав принцип роботи кiнної молотарки (“кирату”), якою колись користувався у власному господарствi, замiнивши тягло, звичайно, елект- ричним мотором. Певний iнтерес сьогоднi становлять розмови, якi я чула школяркою у нашому переселенському середовищi. Найчастiше (зимовими вечорами чи у святковi днi) сходилися три сiм’ї наших односель- чан у Вiтрух М. (здається, iз Старосамбiрського р-ну). Найбiльше було спогадiв про рiднi краї, дi- лились вiстками, якi приходили через листування: про долi депортованих у Сибiр (кожен з нас мав серед них рiдню чи приятелiв); про важке кол- госпне життя без жодної оплати працi. Подiбнi теми розмов, як менi пiзнiше розповiдали, були у переселенцiв iнших частин села. Усi сходяться на тому, що тiснiшi контакти у 1950-60-их рp. були мiж своїми, а до мiсцевих, як i тi – до них приг- лядалися. У планi матерiального забезпечення тут було добре, однак тужили за рiдною стороною i не покидала думка про повернення додому. Од- ночасно хотiлося бiльше знати й розумiти, чим живуть односельцi теперiшнi, яке їх минуле. Згадується, що батько говорив мамi про те, як мiсцевi, дуже шанованi люди в колгоспi, приязно ставляться до нас, але в розмовах дуже обережнi, скритi. Коли батько заводив з ними розмову про розкуркулення, голодомор чи їх ставлення до по- лiтичних дiй уряду, то тi зразу переводили мову на iнше, даючи зрозумiти, що вимушено живуть подвiйними стандартами. Багато почув вiн вiд за- вiдувача ферми Михайлова, агронома Артюшкiна, що жив у Чернiвцях. На жаль, забулись сьогоднi прiзвища. Здавалось, що й люди поховали в со- бi всю iсторичну пам’ять, однак робили це, щоб не зашкодити не стiльки собi, як своїм дiтям. Самi ж у думках i дiях залишались порядними людьми – це все розумiлось, сприяло взаємному зближенню. Запам’ятались лише окремi фраґменти iз тих розмов, якi дотичнi до мостiвської громади та її побуту. З-помiж споминiв старожилiв цiкавi, на- приклад, тi, в яких про стосунки сiльських хлоп- чакiв iз синами мiсцевого пана – власника су- часної шкiльної будiвлi. Розповiдали, що паничi дуже любили з ними гратися. Сiльськi дiти мали вiд того свою радiсть: часто впрягались у пансь- ку карету, витягали її на дорогу i звозили вниз тих паничiв. Потiм мiнялись ролями i вгору їх витягали уже паничi. Розповiдали татовi також щось про єврейсь- ку громаду, об’єднану в колгосп “Freitag Arbeit”, який, здається, потiм злився з тим, що став “За- повiтом Iллiча”. Окремими фраґментами залиши- лись в моїй пам’ятi розповiдi про знищення євре- їв пiд час вiйни, про що свiдчать руни за МТС пiсля влаштованої там страти. Мабуть, десь є певнi матерiали про цю окрему етнiчну общину в Мостовому. Вона потребує детального i широ- кого висвiтлення, тому що, очевидно, була вели- кою кiлькiсно, вiдповiдно i помiтною у соцiально- економiчному життi. Про це свiдком залишилося велике єврейське кладовище. Пригадую, школя- рами, ми дуже часто бродили помiж тими па- м’ятниками, такими менi звичними, але чимось незрозумiлими, древнiми, величними у своїй су- ворiй послiдовностi. Коли останнiй раз я була в ГАННА ГОРИНЬ. Переселенцi пiвдня України... 455 Мостовому, спецiально йшла, щоб подивитись, у якому вони станi, сфотографувати, та задум пере- била одна дуже цiкава зустрiч. Гадаю, що доброю справою, до честi й окраси села було б, якби на- вести зв’язки з дiаспорою чи знайти десь ближче спонсорiв i вiдновити той пантеон (серед єврей- ської спiльноти це зробити нетрудно, бо вона па- м’ятає i шанує своє минуле). Усе це наша спiльна iсторiя. На Львiвщинi була в одному гiрському селi подiбна iсторiя, i вона увiнчалася успiхом. У селi Стратин на Iвано-Франкiвщинi навiть по- будовано синагогу. А може вже й у Мостовому щось подiбне зроблено... Пiсля останнього дзвiнка. Село Мостове на Миколаїв- щинi. 1958 р. У життi переселенцiв, їх тiснiших контактах мiж собою значну роль зiграла церква. До церк- ви я ходила, напевне, десь до сьомого класу, щораз побоюючись, щоб не потрапити на очi вчителям. Потiм перестала, зрозумiло, не через переконання. Пам’ятаю, що в церквi було завжди небагато мiсцевих людей, старих жiнок в основному, ходи- ли усi переселенцi (нашi односельчани, з Крас- ного Хутора, Змунчилова). Незвичним було, що церковне Богослужiння вiдбувалось росiйською мовою: так батюшка i щонедiльну проповiдь ви- голошував, i так само пєвчi спiвали. Нашим важ- ко було це прийняти, тому, як скаже менi одна у 2003 р. iз лiтнiх переселенок, “ми молились по-свойому”. Пам’ятаю, десь року 1955-го, що напiвпорожня у звичайнi недiльнi днi церква, на Великдень чи то Паску була переповнена людом. На Всеношну сходились iз усiх хуторiв, довко- лишнiх сiл старi й молодi. Однак це для багатьох була скорiше дань традицiї, а не внутрiшня потре- ба. Про це свiдчила поведiнка присутнiх у церквi: врiзались тодi у пам’ять картини розмов мiж со- бою, загравання мiж молоддю. Час вiд часу їм робили зауваження, та це мало що змiнювало. He пам’ятаю, в чому носили святити мiсце- вi, пам’ятаю тiльки їх дивнi форми, надто високi паски i дуже смачнi. Переселенцi носили святити на Великдень у традицiйному кошику. Цей ве- ликоднiй реквiзит бiльшiсть привезла зi собою. У нашiй сiм’i вiн нам вiрно прослужив не мен- ше двох десяткiв рокiв, спочатку “вдома”, потiм у Мостовому, з ним i повернулись у свiй рiдний край. Переселенцi завжди ще вирiзнялися тим, що свої великоднi кошики покривали вишитими рушниками, що дуже гарно сприймалося мiсцеви- ми односельчанами. Поверталися з церкви дуже ранесенько, ще до схiдсонця, сiдали за святко- вий великоднiй снiданок, а думками були далеко. У цей час десь у родинних краях йшла ще цер- ковна вiдправа, нам вчувалася незабутня мелодiя “Христос Воскрес!”, дзвони рiдної церкви. На- стрiй цей посилювався, коли пiсля обiду сходи- лись сусiди. Було багато спогадiв, порiвнянь, не бракувало суму та слiз. Мiсцевих звичаїв, пов’язаних iз Рiздвом, май- же не пам’ятаю, готували кутю, але без маку, як це робили переселенцi. Пам’ятаю, що тiльки один 1951 рiк я ходила колядувати разом iз своєю од- нокласницею Валею Рингач, її сестрою i братом. Готувались до цього ми заздалегiдь. Я запропо- нувала вивчити щось iз наших церковних коляд, що категорично було вiдкинуто, натомiсть менi довелось вивчати вiдому “Коляд-коляд колядни- ця, добра з медом паляниця, а без меду не така, дайте, дядьку, п’ятака”. З тим i вибрались ми. Пiдбiгаємо i хором пiд вiкном прокричимо: “До- звольте калядовать!”. Пiсля того – оту ж колядку. Найчастiше нас проганяли. Так, у суматосi, ми, бiгаючи, не розгледiли, що уже пpoпoнyємo свою колядку пiд вiкнами учителя фiзкультури i могло б закiнчитись досить плачевно. Дали б нам “по п’ятаку”, та виручили прудкi дитячi ноги... [На тому стаття-спомин обривається]. 2007 р.

Переселенці Півдня України: Етнополітичний та культурологічний аспект (Окрайці споминів та згустки розмислів)

Institution

Ähnliche Einträge