Життя і праця на утвердження української нації

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Сокіл, Г., Сокіл, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schlagworte:	Ювілеї
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7201
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Життя і праця на утвердження української нації / Г. Сокіл, В. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 4-13. — Бібліогр.: 45 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7201
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-72012010-03-26T12:01:47Z Життя і праця на утвердження української нації Сокіл, Г. Сокіл, В. Ювілеї 2009 Article Життя і праця на утвердження української нації / Г. Сокіл, В. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 4-13. — Бібліогр.: 45 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7201 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Сокіл, Г. Сокіл, В. Життя і праця на утвердження української нації
format	Article
author	Сокіл, Г. Сокіл, В.
author_facet	Сокіл, Г. Сокіл, В.
author_sort	Сокіл, Г.
title	Життя і праця на утвердження української нації
title_short	Життя і праця на утвердження української нації
title_full	Життя і праця на утвердження української нації
title_fullStr	Життя і праця на утвердження української нації
title_full_unstemmed	Життя і праця на утвердження української нації
title_sort	життя і праця на утвердження української нації
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7201
citation_txt	Життя і праця на утвердження української нації / Г. Сокіл, В. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 4-13. — Бібліогр.: 45 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT sokílg žittâípracânautverdžennâukraínsʹkoínacíí AT sokílv žittâípracânautverdžennâukraínsʹkoínacíí
first_indexed	2025-07-02T10:05:04Z
last_indexed	2025-07-02T10:05:04Z
_version_	1836529174160867328
fulltext	4 1-2’2009 Народознавчi Зошити Ювiлеї Ганна СОКIЛ, Василь СОКIЛ ЖИТТЯ I ПРАЦЯ НА УТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦIЇ Hanna SOKIL, Vasyl SOKIL. Life and Labour for Affirmation of Ukrainian Nation. А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все-таки життя – це те, що вiдбулось? Лiна Костенко Григорiй Дем’ян належить до тих, хто нiко- ли не очiкував на сприятливi умови для своєї працi. Навiть у важкi застiйливi радянськi ча- си вiн фахово навчав та умiло виховував мо- лодь в дусi українського патрiотизму. Його жит- тєвим кредо стали слова: кожної днини, кожної хвилини працювати для утвердження своєї на- цiї. I це не просто слова – це суть його жит- тя. Вони залишаються до сьогоднi орiєнтиром у науковiй та громадсько-полiтичнiй дiяльностi Дем’яна-науковця, Дем’яна-патрiота i Дем’яна- громадянина, незважаючи на те, що вже вiсiм- десята весна у нього за плечима. Григорiй Дем’ян народився 2 червня 1929 р. в с. Грабовець Сколiвського р-ну Львiвської обл. бiля пiднiжжя славної гори Макiвки – тiєї Макiв- ки, де в 1915 р. вiдбувся переможний бiй Укра- їнських Сiчових Стрiльцiв над переважаючими росiйськими силами. Мабуть, цей мальовничий куточок бойкiвського краю, овiяний стрiлецькою та повстанською славою, вплинув на формуван- ня його активної життєвої позицiї. Г.Дем’ян лю- бить згадувати незабутнi зустрiчi з талановитим полiтвиховником Української Повстанської Армiї “Чорнявим”, який помiтив у цьому юнаковi Бо- жу iскру, талант майбутнього науковця, котрий зможе донести у своїх працях до прийдешнiх по- колiнь iдею великого змагу за волю України. Бо- йовий дух Макiвки нiколи не згасав у Григорiя Дем’яна. Вiн надає йому снаги й енергiї, яку пе- реплавляє у багаточисленнi статтi, нариси, збiр- ники, монографiї, створюючи таким чином свiй величний духовний пам’ятник для України. Г.Дем’ян навчався у мiсцевiй школi, а далi здобував фах педагога у Стрийському училищi, Львiвському державному (нинi нацiональному) унiверситетi iм. Iвана Франка, в аспiрантурi Уж- городського державного унiверситету. На жаль, з полiтичних мотивiв йому так i не вдалося у важкi 1970-тi рp. захистити кандидатської дисертацiї, тому сповна вiддався педагогiчнiй працi. Коли йому ледь виповнилося шiстнадцять ро- кiв, почав учителювати в початкових класах у рiд- ному селi. Трохи згодом йому доручили обов’язки завiдувача Головецько-Пшанецької (1948-1950) та Грабовецької (1950) початкових шкiл, дирек- тора Плав’є-Бринiвської семирiчки (1956-1958), iнспектора Славського районного вiддiлу народ- ної освiти. Понад пiвтора десятка рокiв Г.Дем’ян присвятив викладанню у Славськiй середнiй шко- лi свого улюбленого предмета – iсторiї. Його ак- ГАННА СОКIЛ, ВАСИЛЬ СОКIЛ. Життя i праця на утвердження... 5 тивна нацiональна позицiя виразно проявлялася не тiльки в класно-урочнiй системi, а й у поза- шкiльнiй роботi – гуртковiй, краєзнавчiй, турист- ськiй. Де тiльки мiг, виховував в учнiв любов до рiдного, вчив шанувати й примножувати все найкраще. Не випадково, мабуть, однi з перших публiка- цiй Григорiя Васильовича стосуються туристсько- краєзнавчої роботи – його хвилює стан розгор- тання краєзнавчої роботи в школах Славського р- ну, вiн пропонує невiдкладнi заходи для вирiшен- ня цих питань, органiзовує семiнари-практикуми з туризму i краєзнавства, виступає iнiцiатором докорiнної перебудови навчально-виховної робо- ти, оздоровлення дiтей тощо. Пiд керiвництвом цього прекрасного педагога пролягають маршру- ти юних краєзнавцiв по Шевченкiвських мiс- цях, мандрiвки Франковими шляхами, Лесиними стежками. Iншою формою пiзнання свого краю, яку активно впроваджував у педагогiчну практи- ку Г.Дем’ян, були зустрiчi з вiдомими людьми. За роки своєї працi в школi вiн зорганiзував для учнiв низку зустрiчей з улюбленими композито- рами, письменниками, художниками – Миросла- вом Скориком, Iриною Вiльде, Романом Iваничу- ком, Вiктором Романюком, Андрiєм Нiменком, Григорiєм Смольським та багатьма iншими. Широкої популярностi серед учнiв Славської школи набули рiзнi позакласнi види робiт, особ- ливо iсторико-краєзнавче товариство, яке органi- зував Григорiй Васильович. Тут старшокласники мали змогу долучитися не лише до iсторiї й крає- знавства, а й дiзнатися багато цiкавого з культу- ри, мистецтва, музики, вiдкрити для себе таєм- ницi лiтературної творчостi. Ми вчилися слухати музику, споглядати й розумiти картини україн- ських художникiв, аналiзувати поезiю й прозу, самi пробували писати... Особливо успiшно дiя- ла секцiя фольклору та етнографiї. Майже кожен член цього товариства мав нагоду вiдчути себе фольклористом, бо всi ми записували пiснi, на- роднi казки насамперед вiд своїх рiдних бабусь i матерiв. Мiж рiзними заходами, що їх влаштовувало це об’єднання, вiдбувалися регулярнi виставки лiтератури про Бойкiвщину та її визначних дi- ячiв: Iвана Вагилевича, Iвана Франка, Василя Верховинця, Миколу Iльницького, Романа Кир- чiва, Василя Гренджу-Донського, Михайла Гу- ця. Значна увага придiлялася i тим дiячам на- уки та культури, якi дослiджували цей етногра- фiчний регiон – Миколi Устияновичу, Володими- ровi Гнатюку, Осиповi Роздольському, Федоровi Вовку. Примiщення, в яких проходили заняття та виставки, завжди були переповненi слухачами й глядачами. Однак невдовзi така активнiсть учнiв- вiдвiдувачiв почала викликати “iнтерес” партiйної верхiвки. Вiдтак 1974 рiк став для Г.Дем’яна надзви- чайно важким: його звiльнили з роботи зi Слав- ської середньої школи за полiтичнi переконання. На Сколiвщинi вiн став персоною “non grata”. З того часу почався “буковинський” перiод життя – учителем iсторiї Веренчанської середньої шко- ли, який тривав до 1989 р. I там йому вдавалося ширити слово про видатних людей науки й рiд- ної культури – Iвана Франка, Iвана Вагилевича, Юрiя Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольгу Кобилянську, Євгенiю Ярошинську, Дмитра Ма- когона, Iрину Вiльде, Євгенiю Бохенську1. I де б не працював Г.Дем’ян, всюди мав велику прихильнiсть вiд своїх учнiв, котрих спрямовував до серйозної науково-пошукової роботи. Сьогод- нi можна ствердно говорити про школу Григорiя Дем’яна, адже його учнi – доктори й кандидати наук – вiдомi в Українi й поза її межами, ска- жiмо, Степан Павлюк – доктор iсторичних наук, професор, академiк Нацiональної академiї наук, Сидiр Кiраль – доктор фiлологiчних наук, профе- сор, Михайло Глушко – доктор iсторичних наук, професор, Василь Сокiл – доктор фiлологiчних наук, професор, Ганна Сокiл – кандидат фiлоло- гiчних наук, доцент, Василь Костик – кандидат фiлологiчних наук, доцент, Стефанiя Гвоздевич – науковий спiвробiтник Iнституту народознавства НАН України, поети Володимир Матiїв, Ярос- лав Сачко. I цей список можна продовжувати. Усiх його учнiв об’єднує визначальна риса, яку прищепив їм Г.Дем’ян, – патрiотизм. Але чи не найбiльше присвятив своє життя Г.Дем’ян ще однiй важливiй справi – науцi, на- 1Див ширше: Глушко М. “Для України жить!” (До 70- рiччя з дня народження Григорiя Дем’яна) // Народознавчi Зошити.– 1999.– № 3.– С. 273-290. 6 1-2’2009 Народознавчi Зошити вiть тодi, коли сумiщав її з працею на педагогiч- нiй нивi. Вiн мрiяв про особисте здобуття нау- кового ступеня i лише в 1989 р. змiг у Льво- вi успiшно захистити кандидатську дисертацiю “Суспiльно-полiтична i науково-iсторична дiяль- нiсть I.М.Вагилевича”. Наукова дiяльнiсть Г.Дем’яна надзвичайно рiз- номанiтна – це iсторiя й етнографiя, краєзнавство й освiта, лiтературознавство й мистецтвознавст- во, фольклористика та низка iнших дiлянок. Са- ме цiй останнiй вiддано чи не найбiльшу частину життя. Результати вражаючi – тисячi записаних народних пiсень, сотнi казок, легенд, переказiв тощо. Географiя фольклорних зiбрань Г.Дем’яна надзвичайно рiзноманiтна, зокрема, Сколiвщина, Дрогобиччина, Стрийщина, Туркiвщина, Старо- самбiрщина, Самбiрщина, Яворiвщина, Жовкiв- щина (Львiвська обл.). Записи походять також iз Закарпаття, Iвано-Франкiвщини, Чернiвеччини, Тернопiльщини, Вiнниччини. 1987 р. побував на Кубанi, де фiксував український фольклор, вiдвi- давши станицi Вареникiвка, Троїцька, Київська, Новоукраїнка Кримського району. Вiн записував усну словеснiсть i на Далекому Сходi (Зеленому Клинi) в Приморському, Хабаровському краях та Амурськiй областi (1990). З фольклористичною метою їздив Г.Дем’ян у складi експедицiї Iнсти- туту народознавства НАН України до Словаччи- ни, де зiбрав понад двiстi п’ятдесят пiсенних зра- зкiв вiд українцiв, що проживають на цих тере- нах. Важко, звичайно, навiть перелiчити регiони, де б не пройшов цей обдарований збирач з магнi- тофоном. А його респонденти – не тiльки мiсцевi жителi, до нього приїздять, щоб передати цiнну iнформацiю з Арґентини, Бразилiї, Бельгiї, Кана- ди, США та iнших країн свiту2. I зараз Г.Дем’ян не розлучається з диктофоном. Як тiльки отримає повiдомлення про цiкавого iнформатора, негайно їде до нього, аби зафiксувати й зберегти фольк- лорнi надбання для прийдешнiх поколiнь. Ще в 1989 р. за цю титанiчну працю його було вiдзна- чено народознавчою премiєю iм. П.Чубинського. 2Див. ширше: Сокiл В., Сокiл Г. Талант, освiченiсть i подвижницька праця дослiдника народнопоетичних ба- гатств України (Штрихи до портрета Григорiя Дем’я- на з нагоди його 70-рiччя) // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 1999.– № 4.– С. 109-113. Надзвичайно великий рукописний доробок Григорiя Дем’яна. Вiн складається з автогра- фiв розшифрованих фольклорних творiв, етногра- фiчних, мистецтвознавчих, лiнгвiстичних матерi- алiв, багатющої епiстолярiї, що становить одне з найважливiших джерел для вивчення життя i творчої дiяльностi дослiдника. Основна частина цих матерiалiв знаходиться в його домашньому архiвi. Прикметно, що фольклорно-етнографiчнi, лiнгвiстичнi записи, зробленi пiд час експеди- цiй, Г.Дем’ян ретельно передруковував на ма- шинцi в кiлькох екземплярах i передавав рiзним iнституцiям на зберiгання – Львiвському облас- ному товариству охорони пам’яток iсторiї та ку- льтури, Iнституту народознавства та Iнституту мистецтвознавства, фольклористики та етнологiї НАН України iм. М. Рильського. Найповнiше представленi цi матерiали в особистому архiвно- му фондi вiддiлу рукописiв Львiвської наукової бiблiотеки iм. В.Стефаника. Сюди переданi “Бой- кiвське кушнiрство на Сколiвщинi”, “Село Iвана Франка Дрогобицького району Львiвської облас- тi. Мiкротопонiмiчний опис”, “Транспортнi засо- би i дороги в Українських Карпатах”, “Пасiчниц- тво. Фольклорнi та етнографiчнi матерiали”, “Ве- селка у народних назвах i повiр’ях” та iншi. У цьому фондi є також окремi регiональнi (“Народ- нi пiснi з Бойкiвщини”), а також тематичнi зi- брання фольклорних джерел (“Опришки в уснiй народнiй творчостi бойкiв та буковинцiв”, “Оно- матологiчнi легенди та перекази бойкiв та гуцу- лiв”, “Повстанськi пiснi з Лемкiвщини” тощо). За приблизними пiдрахунками поданих тут на зберiгання матерiалiв налiчується понад 10 тис. аркушiв3. Найбiльшу групу рукописних надбань Г.Дем’я- на складають фольклорнi джерела, зафiксованi в 1977-83 pp. Чималий iнтерес представляє серiя “Бойкiвщина”. Скажiмо, у першому томi помi- щено тексти народних пiсень, зiбраних у червнi - серпнi 1977 р. у Верхнiй Рожанцi, Волосянцi, Го- ловецькому, Либохорi, Нижнiй Рожанцi, Славсь- кому, Тухлi, Тухольцi, Хащованi, Хiтарi, Ялин- куватому Сколiвського р-ну та Красному Тур- кiвського р-ну Львiвської обл. Аналiз жанрово- 3Львiвська наукова бiблiотека НАН України iм. В.Стефаника.– Вiд. рукоп.– Ф. 207. ГАННА СОКIЛ, ВАСИЛЬ СОКIЛ. Життя i праця на утвердження... 7 тематичного складу пiсень показує, що тут пред- ставлено переважну частину фольклорного фон- ду, починаючи вiд обрядових пiсень i завершую- чи необрядовими та коломийками (400 номерiв). Наприкiнцi долученi мелодiї, якi транскрибував М.Мишанич4. Влiтку 1979 р. Григорiй Дем’ян разом зi сво- їми учнями (Михайло Глушко, Стефанiя Швед, Ганна Сокiл, Василь Сокiл) провели експедицiю в зону будiвництва водосховища на рiчцi Стрий – сc. Довге, Новий Кропивник та Рибник Дрогоби- цького р-ну Львiвської обл. Там зiбрано близь- ко 700 народних пiсень. Третiй том “Бойкiвщи- ни” займають записи Г.Дем’яна (378 номерiв). Це колядки i щедрiвки, гаївки, унiкальнi пастушi обрядовi пiснi (ладкання для корiв), обжинковi, весiльнi, а також похороннi пiснi. У рукописну серiю “Бойкiвщина” потрапило чимало й етнографiчних матерiалiв. На увагу за- слуговує тема, пов’язана з будiвництвом. Зби- рач зафiксував цiкавi розповiдi про будiвельникiв, а також про технологiю будiвництва стiн, фун- даменту, внутрiшнього планування будинку, об- лаштування загорожi5. Не менш цiкавi описи про сплав лiсу, нафтопромисли, кожухарство6 тощо. В контекстi наукової дiяльностi Г.Дем’яна не- обхiдно звернути увагу i на його зацiкавлення топонiмiєю, передусiм мiкротопонiмiєю. Матерi- али, якi вiн зiбрав, свiдчать про їхню практич- ну i теоретичну цiннiсть для ономастичної науки. Г.Дем’ян детально обстежив низку українських сiл. Деякi з цих джерел вiддрукованi на машин- цi i зберiгаються в державних архiвосховищах, як, скажiмо, зi Сколiвського р-ну – Волосянки, Хащованi, Ялинкуватого, Опорця, Лавочного, а також Дрогобицького р-ну – Довгого, Рибни- ка, Кропивника7. Iншi знаходяться в рукописному виглядi – iз с. Яблунька, Гута Богородчанського 4Народнi пiснi з Бойкiвщини / Записав Г.Дем’ян, но- тацiя мелодiй М.Мишанича.– Львiв, 1979: Бойкiвщина.– Т. 1.– 520 арк. (Аналогiчний примiрник зберiгається в до- машньому архiвi збирача). 5Бойкiвщина / Записи Г.Дем’яна.– Львiв, 1981.– Т. 7.– Арк. 90-144. 6Там само.– Арк. 146-253. 7Бойкiвщина.– 1986.– Т. 6 // Науковi архiвнi фон- ди рукописiв та фонозаписiв IМФЕ iм. М.Рильського.– Ф. 14-5.– Од. зб. 466.– Арк. 143-322. р-ну Iвано-Франкiвської обл.8. Особливо цiкави- вся Г.Дем’ян назвами дрiбних об’єктiв. Так, у поле зору дослiдника увiйшли найменування, по- в’язанi з гiдрорельєфом – рiчки, потоки, притоки, криницi, водоспади. Кiлькiсно бiльшою є група об’єктiв, що стосується мiсцевого рельєфу – го- ри, верхи, перевали, пасовища, яри, балки, орнi поля i т. д. Характерно, що Г.Дем’ян акцентував мiкротопонiми, вказував, де потрiбно, на форми непрямих вiдмiнкiв (Чере’нина – Чере’нини), а також наводив паралельнi найменування (Попiв- щина – Лан). Це благодатний матерiал для лiнг- вiстiв, фольклористiв, iсторикiв, географiв, крає- знавцiв. Зазначимо, що учений щедро дiлиться своїми записами з молодими науковцями. Части- на їх стала предметом ономастичного дослiдження Наталiї Сокiл “Мiкротопонiмiя Сколiвщини”9. Та найчисельнiша частина, передусiм фольк- лорних надбань Дем’яна, знаходиться у фоноза- писах на магнiтних стрiчках. Їх зараз стає все важче вiдтворити, оскiльки немає належного тех- нiчного забезпечення, до того ж, внаслiдок трива- лого часу вони втрачають свою якiсть. З огляду на те в Iнститутi народознавства проводиться пе- резапис на сучаснi носiї – диски (CD, DVD). На сьогоднi перезаписано понад 100 магнiтних стрi- чок фольклорного матерiалу в основному з Бой- кiвщини. Кожна стрiчка має вiдповiдний файл. Наприклад: GD-Bojk-b 15, де GD означає Гри- горiй Дем’ян, Бойкiвщина, бобiна 15. Далi вказу- ється час звучання (39’ 15), носiй (CD + копiя), звiдки походять цi записи i коли здiйсненi (Пша- нець, Грабовець, Славське, 10-11.07.1977)10. Та- ким чином, стало можливим зберегти унiкальнi автентичнi записи Г.Дем’яна (текст, мелодiя, го- лос) для майбутнiх поколiнь. Лише незначна кiлькiсть з фольклорних фондiв Григорiя Дем’яна опублiкована. Спочатку най- бiльше пощастило епiчним жанрам, передусiм ба- ладам. Майже третину збiрника “З гiр Карпатсь- ких”11 становлять його записи поетичних творiв 8Домашнiй архiв Г.Дем’яна. 9Сокiл Н. Мiкротопонiмiя Сколiвщини.– Львiв, 2008.– C. 206. 10Усi цi матерiали знаходяться у фоноархiiвi Г.Дем’яна в Iнститутi народознавства НАН України. 11З гiр Карпатських: Українськi народнi пiснi-балади / 8 1-2’2009 Народознавчi Зошити про кохання та дошлюбнi взаємини, про родинне та суспiльно-iсторичне життя. Згодом деякi пуб- лiкувалися в багатотомному академiчному зiбран- нi – “Балади: Кохання та дошлюбнi взаємини”12 i “Балади: Родинно-побутовi стосунки”13. Як професiйного iсторика Г.Дем’яна цiкавив народний погляд на вiдомi подiї, видатних осiб. У поле зору потрапила досить колоритна опришкiв- ська тематика, яка щедро представлена в регiона- льнiй антологiї “Ходили опришки”14, а також про подiї 1940-их рp. у спогадах очевидцiв (“Народнi оповiдання”)15. Крiм творiв iсторичного характе- ру, є у фольклорному доробку Г.Дем’яна бага- то топонiмiчної прози, яка побачила свiт у збiр- никах “Легенди та перекази”16, “Євшан-зiлля”17, “Лицарi волi”18, “Змiєвi вали”19, “Писана керни- ця”20, “Iсторичнi перекази українцiв”21. Окремо треба видiлити у фольклорних зацi- кавленнях збирача дитячу тематику. Звiсна рiч, вона не могла пройти повз його увагу, оскiльки тривалий час працював з дiтьми i для дiтей. Зi значного масиву опублiковано мiзерну частину у рiзних збiрках – “Дитячий фольклор: Колисковi Упоряд. С.Мишанич.– Ужгород: Карпати, 1981.– С. 112- 113, 119, 136-137, 231-234, 239, 323-325, 332-333. 12Балади: Кохання та дошлюбнi взаємини / Упоряд. О.Дей та iн.– К.: Наук. Думка, 1987.– С. 230-231, 250- 251. 13Балади: Родинно-побутовi стосунки / Упоряд. О.Дей та iн.– К.: Наук. Думка, 1988.– C. 389-390. 14Ходили опришки: Збiрник / Упоряд. I.Сенько. – Уж- город: Карпати, 1983.– С. 33, 43-44, 114-115, 162, 163, 217, 218. 15Народнi оповiдання / Упоряд. С.Мишанич.– К.: Наук. Думка, 1983.– С. 440-444. 16Легенди та перекази / Упоряд. А.Iоанiдi.– К.: Наук. Думка, 1985.– С. 101, 106, 131, 133, 154, 205, 210, 247. 17Євшан-зiлля: Легенди та перекази Подiлля / Зiбр. та впоряд. П.Медведик.– Львiв: Червона калина, 1992.– С. 56, 57. 18Лицарi волi / Упоряд. М.Дмитренко.– К., 1992.– С. 42, 162, 197, 199. 19Змiєвi вали / Упоряд. С.Мишанич.– К., 1992.– С. 6-8, 25-26, 34-44, 138-145. 20Писана керниця: Топонiмiчнi легенди та перекази українцiв Карпат / Зiбрав та впоряд. В.Сокiл.– Львiв: Iн-т народознавства, 1994 (Див. реєстр записiв “Покаж- чик збирачiв”.– С. 189. 21Iсторичнi перекази українцiв / Зiбр. та опрацював В.Сокiл.– Львiв: Вид-во М-Коць, 2003 (Див. реєстр за- писiв “Покажчик збирачiв”.– С. 281). пiснi та забавлянки”22, “Дитячi пiснi та речита- тиви”23, “Лiтала сорока по зеленiм гаю: Дитячi та молодiжнi українськi народнi iгри”24 та iн. Не пропускає Г.Дем’ян можливостi помiстити уснопоетичнi матерiали в рiзних перiодичних ви- даннях, скажiмо, в “Народнiй творчостi та етно- графiї”, “Визвольному шляху”, “Волi i Батькiв- щинi”, “Державностi”, “Шляху перемоги” тощо. Вони або повнiстю друкувалися, або вплiталися в канву його статей з рiзних проблем, однак домi- нувала нацiонально-патрiотична тематика. Окремi книжковi видання Г.Дем’яна почина- ють з’являтися в роки незалежностi. 1991 р. по- бачила свiт книжка “Таланти Бойкiвщини”25, до якої ввiйшли науково-популярнi нариси про ви- хiдцiв з цього краю. Природно, що тут насампе- ред iдеться про найвидатнiшого сина Бойкiвщи- ни Iвана Франка (“Бойкiвськi плаї Iвана Фран- ка”) та про iнших письменникiв – Луку Данке- вича, Федора Заревича, Богдана Кирчiва, Пав- ла Кирчiва, Марiю Устиянович-Бобикевич, Iрину Левинську, Володимира Матiїва, Ярослава Сач- ка. Автор присвятив сторiнки дiячам музичного, образотворчого i театрального мистецтва (Сте- пан Шепедiй, Омелян Бачинський, Iван Слав’як, Тирс Венгринович, Михайло Белень), вченим, громадсько-культурним i суспiльно-полiтичним дiячам (Августин Волошин, Михайло Скорик, Роман Кирчiв, Михайло Глушко, Сидiр Кiраль, Степан Павлюк, Омелян Прiцак, Степан Злуп- ко) та майстрам народної творчостi, якi походять з Бойкiвщини (Михайло Бумба, Богдан Дем’ян, Микола Рiнило). Зрозумiло, у книзi представле- на лише невелика частина бойкiвських талантiв. Автор має намiр продовжити цю серiю – пода- ти до друку життєписи iнших вiдомих людей – 22Дитячий фольклор: Колисковi пiснi та забавлянки / Упоряд. та примiт. Г.Довженок.– К.: Наук. Думка, 1984.– С. 82-83, 96, 99-100, 108, 124, 157-158, 196, 203-206, 223, 285. 23Дитячi пiснi та речитативи / Упоряд. Г.Довженок та К.Луганська.– К.: Наук. Думка, 1991 (№ 93, 146, 207, 208 та iн.). 24Лiтала сорока по зеленiм гаю: Дитячi та молодiжнi українськi народнi iгри / Упоряд Г.Довженок.– К.: Молодь, 1990.– С. 19-20, 132-133. 25Дем’ян Г. Таланти Бойкiвщини.– Львiв: Каменяр, 1991. ГАННА СОКIЛ, ВАСИЛЬ СОКIЛ. Життя i праця на утвердження... 9 i наших попередникiв, i сучасникiв, котрi своєю наполегливою творчою працею невтомно збагачу- ють українську нацiональну культуру й науку. Григорiй Дем’ян реалiзував своє дисертацiйне дослiдження у монографiчному варiантi, опублi- кувавши 1993 р. окремою книгою “Iван Вагиле- вич – iсторик i народознавець”26. Тут вiн по- дав справдi наукову бiографiю про цього вель- ми цiкавого вченого, увiв у науковий обiг новi факти – уточнено дату смертi I.Вагилевича, при- множено факти про родовiд батькiв тощо. Голов- ний акцент поставлено на державницьких погля- дах Iвана Вагилевича, що пiдтверджує його ак- тивну нацiональну позицiю, якої дотримувався до кiнця свого життя. Ця монографiя стала етап- ною для Г.Дем’яна, оскiльки розкрився повною мiрою талант надзвичайно серйозного i глибокого iсторика-дослiдника. Для iсторiї української фольклористики Г.Дем’ян прислужився своєю монографiєю “Українська фольклористика кiнця ХVIII – початку ХIХ ст.”27, яка вийшла друком 2004 р., хоча пiдготовлена значно ранiше. Оцiнюючи заслуги своїх попередникiв, автор справедливо видiлив I.Франка як неперевершеного дослiд- ника народнопiсенних жанрiв кiн. ХVIII – поч. ХIХ ст. Належно оцiнено i внесок Михайла Возняка, Василя Щурата, Володимира Гнатюка, Фiларета Колесси, Михайла Грушевського. Послiдовно й аргументовано характеризується у монографiї вартiсть багатьох записiв, розгляда- ються початки класифiкацiї та систематизацiї пi- сенного матерiалу. На особливу увагу заслуговує аналiз цiкавої й важливої статтi Дениса Зубри- цького “Про спiви звичайного люду” (1822 р.), яка, до речi, вважається першою працею у цiй дiлянцi українського автора в Галичинi i не втра- тила своєї актуальностi й тепер. Фаховим рiвнем вiдзначаються спостереження над осмисленням фольклорних явищ таких вiдомих дослiдникiв, як Зорiан Доленга-Ходаковський, Вацлав Залесь- кий, Лукаш Голембiйовський, Йосип Лозинсь- кий. Викликають iнтерес iнтерпретацiї менш вi- 26Дем’ян Г. Iван Вагилевич – iсторик i народознавець.– К.: Наук. Думка, 1993. 27Дем’ян Г. Українська фольклористика в Галичинi кiнця ХVIII – початку ХIХ ст.– Львiв, 2004. домого польського дослiдника Людвiка Пйонтке- вича. Г.Дем’ян не випустив з поля зору жанрово- тематичного наповнення збiрникiв названого пе- рiоду, зазначивши, що насамперед тут представ- лена обрядова поезiя як один з найвiдомiших пластiв нашої культури. Для висвiтлення теми монографiї автор застосував метод дiахронного аналiзу, що дозволило йому простежити еволю- цiю окремих фольклорних жанрiв. Варто пiдкреслити, що розглядаючи розвиток фольклористики в Галичинi, автор не замикає- ться в рамках цiєї частини України, а навпаки, постiйно наголошує про спiльну основу народно- поетичних творiв для галичан, закарпатцiв, буко- винцiв, волинян i взагалi всiх українцiв. Неза- перечним є висновок Г.Дем’яна, що без надбань кiн. ХVIII – поч. ХIХ ст. в Галичинi не змогла б стати такою впевненою i багатогранною дiяль- нiсть “Руської трiйцi” та її наступникiв – поетiв i прозаїкiв ХIХ-ХХ ст. Книжка доповнюється iменним i географiчним покажчиками, портретними свiтлинами найви- значнiших дослiдникiв зазначеного перiоду, iлюс- трацiями окремих сторiнок рукописiв, “Богоглас- ника” (1791 р.) тощо. Монографiя, без сум- нiву, – iстотний внесок в iсторiю української фольклористики. Г.Дем’ян – спiвупорядник збiрки “Народнi пiс- нi в записах Григорiя Iлькевича”28, яку склада- ють уснопоетичнi твори, що записав один iз за- чинателiв фольклористики на захiдноукраїнських землях, член “Руської трiйцi” Г.Iлькевич. Треба зазначити, що вчений пiдготував i опублiкував творчу спадщину української письменницi, однiєї з учениць Iвана Франка, педагога кiн. ХIХ – першої пол. ХХ ст. Євгенiї Бохенської (1867- 1944)29. Заслуга Г.Дем’яна ще й у тому, що вiн вiдшукав i зiбрав важливi бiографiчнi вiдо- мостi (тривалий час невiдомими були навiть да- ти i мiсця народження та смертi Є.Бохенської). До видання ввiйшли новели, оповiдання, об- разки, цiкавi спогади про художника, поета i драматурга Корнила Устияновича, листи до 28Народнi пiснi в записах Григорiя Iлькевича / Упор., примiт. Г.Дем’яна, Р.Кирчiва.– Львiв: Каменяр, 2003. 29Євгенiя Бохенська. Твори / Вступ. ст., атрибуцiя тво- рiв, упоряд., примiт. Г.Дем’яна.– Львiв: Каменяр, 2002. 10 1-2’2009 Народознавчi Зошити I.Франка, В.Стефаника, В.Гнатюка, М.Деркач та iнше. У Києвi 2000 р. побачила свiт книжка “Бан- дерiвцi”30, в якiй подається тридцять життєпи- сiв незламних українських нацiоналiстiв вiд ря- дового стрiльця Миколи Жолобовича (“Граба”) до першого командира УПА Дмитра Клячкiвсь- кого (“Клима Савура”). Вiдзначимо, це досить важлива сторiнка у справi нацiональної культури, адже, направду, честю нашої нацiї має бути оп- рацювання бодай коротких бiографiчних довiдок про всiх полеглих за незалежнiсть України. При- йдешнi поколiння українцiв повиннi знати, якою цiною здобувалася воля. Показавши все це, за- значає Г.Дем’ян, допоможемо й свiтовi зрозумiти iстиннi прагнення наших самостiйникiв, якi цiною власного життя доводили свiтовi, що для них во- ля i добро Батькiвщини були повсякденним мi- рилом буття. Саме тому вони стали її гордiстю i славою, благородним прикладом для нащадкiв на прийдешнi тисячолiття. Скажiмо, з цiкавiстю для себе вiдкриваємо життєпис Євгена Полотнюка – “Ойґена”, чоловiка Iрини Вiльде, який також був самовiдданим борцем за державну незалежнiсть України, один iз зачинателiв повстанського руху в Прикарпаттi. Усього 37 рокiв прожив, але свiдоме життя присвятив боротьбi за волю. Та, зрештою, переглядаючи книжку, яка iлюстрована портрета- ми героїв, бачимо здебiльшого молодi усмiхненi, щасливi обличчя. Їм, повстанцям, тодi було ледве за 20, зрiдка кому за 30. Тому особливо потрiбне таке видання для молодi, адже це книжка про їх- нiх ровесникiв, на героїчних прикладах яких має виховуватися наша молодь. Учений придiляє увагу не лише коротким жит- тєписам учасникiв повстанського руху. З-пiд йо- го пера виходять розширенi нариси з фрагментами фольклору, спогадами, документами, якi переро- стають в окремi дослiдження. Так, чимало часу знадобилося, щоб зiбрати матерiали про генера- ла УПА Олексу Гасина – “Лицаря”, захоплюючi розповiдi про якого Г.Дем’ян чув ще в свої шкiль- нi роки (1936-1945). I хоча намiр написати виник майже на початку наукової працi, здiйснився не- давно. Об’ємне видання “Генерал УПА Олекса 30Дем’ян Г. Бандерiвцi.– К.: ТОВ Українська Видавнича Спiлка, 2000.– Кн. 1. Гасин – “Лицар” (648 с.)31 виконане на осно- вi достовiрних джерел та лiтератури, бiльшiсть з яких уперше введенi в науковий обiг. Дослiдже- ння охоплює перiод вiд дитячих та юнацьких лiт повстанця до обставин i мiсця героїчної смертi, а також вшанування пам’ятi Гасина. Назвемо хо- ча б кiлька роздiлiв книги: “Праця в товарист- вах “Сокiл”, “Просвiта”, “У польських тюрмах i таборi Березi Картузькiй”, “Особиста дружба i спiвпраця зi Степаном Бандерою, “Добiр i ви- школювання кадрiв УПА”, “Гестапiвський арешт i визволення з Дрогобицьких Бригiдок”, “На чолi ГВШ УПА”, “Доля дружини i дiтей”. Фолькло- ристiв зацiкавлять, крiм того, народнi оповiдання, перекази, пiснi, пов’язанi з iменем “Лицаря”. Рiзнобiчно пiзнати як основного героя, так i багатьох його сподвижникiв допоможуть цiннi документи й матерiали, поданi в додатках. Вiд- значимо велику вагомiсть цих фактiв, якi дотепер залишалися невiдомими. Саме завдяки авторовi книжки, якому вдалося записати чимало спога- дiв, свiдчень родини, знайомих генерала, вiдшу- кати в рiзних архiвах унiкальнi матерiали, дослi- дження вийшло справдi-таки оригiнальне, унiка- льне. Можна з упевненiстю заявити, що книжка є прекрасним духовним пам’ятником незламному борцевi за Україну. Велику трудомiстку роботу провiв Г.Дем’ян, пiдготувавши “Повстанський мартиролог Сколiв- щини”32, що складає 423 сторiнки. Шляхом скру- пульозного дослiдження встановлено 2094 осо- би, подано анотованi життєписи полеглих за волю України, вихiдцiв iз бойкiвського краю, а також 419 невiдомих з-поза меж цього району. Своє- рiдну сторiнку в студiюваннi героїки нацiоналi- стичного руху вписав учений добротною розвiд- кою “Гуцульщина у визвольнiй боротьбi ОУН- УПА”33. Iсторично так склалося, що фольклор ХХ ст. залишився поза увагою як збирачiв, так i дослiд- 31Дем’ян Г. Генерал УПА Олекса Гасин – “Лицар”.– Львiв, 2003. 32Дем’ян Г. Повстанський мартиролог Сколiвщини // Сколiвщина.– Львiв: Iн-т народознавства НАН України, 1996.– С. 302-725. 33Дем’ян Г. Гуцульщина у визвольнiй боротьбi ОУН i УПА. Нарис iсторiї та фольклористики // Iсторiя Гуцульщини.– Львiв: Логос, 2000.– Т. 5.– С. 274-434. ГАННА СОКIЛ, ВАСИЛЬ СОКIЛ. Життя i праця на утвердження... 11 никiв. Нинi цiлком очевиднi й зрозумiлi причи- ни такого стану: радянська тоталiтарна система руйнувала, нищила фiзично й духовно все на- цiональне. Але найживучiшим нервом нацiона- льного органiзму виявилася пiсня, в тому чис- лi й повстанська. Саме їй присвятив свою мо- нографiю Г.Дем’ян “Українськi повстанськi пiснi 1940-2000 рокiв (iсторико-фольклористичне до- слiдження)”34. Мiж тим, це перша в українськiй народознавчiй науцi праця з названої проблемати- ки, до того ж такого обширного формату. Автор здiйснив скрупульозний огляд джерел та лiтера- тури, якi попередньо апробував окремими iсторiо- графiчними статтями. Хотiлося б пiдкреслити, що сильною стороною дослiдження Г.Дем’яна є з’ясування iсторичної основи повстанського фольклору (роздiл II). Вiн говорить не тiльки про iсторичну особу чи подiю, яка лягла в основу тiєї чи iншої пiснi, а й роз- гортає iсторичне тло аж до деталей. Правду ка- жучи, iсторiю повстанського руху можна надiйно i впевнено вивчати за пiсенними рядками. Хоча третiй роздiл заявлений “Художнє втiлення реа- льних подiй та образiв...”, вiн продовжує лiнiю iсторизму. Суттєво з фольклористичної позицiї викладе- ний матерiал про тюремнi пiснi. Автор заглиб- люється у витоки пiсень, простежує їх динамiку. Iншими словами, вiн бачить явище не тiльки на горизонталi, а й по вертикалi. Дослiдник зробив вдалу спробу виявити домiнуючi функцiї пiсень, спiльнi й специфiчнi риси всього аналiзованого фольклорного масиву. А виписано це на багатю- щому фактографiчному матерiалi. Цiнну iнфор- мацiю в книжцi Г.Дем’яна можна швидко вiд- шукати за доданими покажчиками прiзвищ, псев- донiмiв, географiчних назв, алфавiтним порядком використаних пiсень. Монографiю увиразнюють доволi рiдкiснi фотографiї. Українська повстанська пiсня, за словами вче- ного, – феноменальний духовний скарб нацiї, який послiдовно i впевнено продовжує збагачу- ватися й удосконалюватися. Великий його досвiд у цiй галузi сприяє спiвпрацi з музикознавцями з метою вкладання пiсенних збiрникiв для дитя- 34Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940-2000 рокiв (iсторико-фольклористичне дослiдження).– Львiв, 2003. чих, шкiльних i студентських хорiв, працiвникiв культури, усiх, кому не байдуже надбання укра- їнської патрiотичної пiсенностi. Таким виданням стала збiрка “Пiснi українських повстанцiв 1940- 1960 рокiв”, обробку та аранжування мелодiй до якої зробив львiвський музиколог Юрiй Ант- кiв, а спiвупорядник, автор передмови i примiток Г.Дем’ян35. Нацiонально-патрiотична тематика стала панiв- ною у дiяльностi Григорiя Дем’яна. Вiн орга- нiзував низку наукових та науково-практичних конференцiй: “Повстанський рух на Бойкiвщинi в 1940-1960-х роках” (Львiв, жовтень, 1993), “Повстанська боротьба ОУН i УПА на Бойкiв- щинi в 1930-1960-х роках” (Турка, 12 вересня 1997), “Маловiдомi сторiнки життя, дiяльностi та теоретичної спадщини Степана Бандери” (до 90-рiччя Провiдника ОУН) (Львiв, 28 листопа- да 1998), “Сiм iсторичних десятирiч ОУН 1929- 1999” (Львiв, 20 сiчня 1999), “Братня взаємо- дiя Буковини, Волинi, Галичини й Закарпаття в 1938-1939 роках” (6 березня 1999), “Невивченi питання iсторiї УГВР” (Львiв, 17 липня 1999). Дослiдник пiдготував нариси, статтi про учасни- кiв визвольних змагань 1940-1960-их рp., але чи не найбiльше його цiкавить постать Степана Ба- ндери, якому присвятив чимало публiкацiй, пе- редусiм “Всеукраїнська i свiтова велич Степана Бандери”36, “Степан Бандера, його життя i дiяль- нiсть (Вибранi матерiали до бiблiографiї)”37, “Го- ловний iдейно-полiтичний i органiзацiйний натх- ненник творення i боротьби УПА”38. Цi та iн- шi матерiали знадобились для пiдготовки науко- вої бiблiографiї Степана Бандери, про створення якої була прийнята спецiальна ухвала конференцiї вiд 28 листопада 1998 р. Науково-пiзнавальне i полiтично-виховне зна- чення для українцiв має об’ємний збiрник про 35Пiснi українських повстанцiв 1940-1960 рокiв.– Львiв, 2002. 36Дем’ян Г. Всеукраїнська i свiтова велич Степана Бан- дери // Народознавчi Зошити.– 1999.– № 1.– С. 4-10. 37Дем’ян Г. Степан Бандера, його життя i дiяль- нiсть (Вибранi матерiали до бiблiографiї) // Народознавчi Зошити.– 1999.– № 1.– С. 104-111. 38Дем’ян Г. Головний iдейно-полiтичний i органiзацiй- ний натхненник творення i боротьби УПА // Визвольний шлях.– 1999.– Кн. 3.– С. 301-305. 12 1-2’2009 Народознавчi Зошити С.Бандеру у фольклорi пiд назвою “Степан Бан- дера та його родина в народних пiснях, переказах та спогадах”39. До нього включено вперше зiбранi матерiали, якi аргументовано i переконливо роз- кривають ставлення спiввiтчизникiв до видатного Провiдника ОУН Степана Бандери. На яскравих конкретних прикладах показано всеукраїнську i свiтову його велич, висвiтлено долi членiв родини неперевершеного керiвника i теоретика Українсь- кої нацiональної революцiї. Книга мiстить значну частину досi не вiдомих фактiв, проiлюстрована десятками документальних свiтлин та репродук- цiями творiв мистецтв. У концептуальному вiдношеннi книжка ретель- но осмислена i визрiла. Матерiали до неї автор збирав цiлеспрямовано, оголосивши публiчно в пресi звернення до всiх, хто знає про цю неор- динарну постать. Багато людей вiдгукнулось, але без наполегливостi, справдi таки титанiчної пра- цi самого упорядника книжка, звичайно, могла i не появитись. Незважаючи на свiй уже немоло- дий вiк, вiн багато подорожував, насамперед тими мiсцями, якi пов’язувались з iменем українського Провiдника. Науковий доробок Г.Дем’яна з повстанської тематики став величним пам’ятником духовному Провiдниковi української нацiї, а упорядник ви- конав свiй патрiотичний обов’язок перед Украї- ною, задля якої живе, невтомно працює i пiднi- мається крутосхилами до верхiв’я своєї Макiвки. Близько сорока рокiв старанно збирав Г.Дем’ян матерiали про своє рiдне село Грабо- вець пiд Макiвкою iз надiєю опублiкувати до- слiдження. I в 2007 р. це стало реальнiстю: ви- йшла у свiт монографiя “Грабовець (Iсторико- народознавче дослiдження)”40. Вона написана на основi документальних джерел, якi дали мож- ливiсть простежити виникнення i розвиток цьо- го бойкiвського села. Автор розглядає рiзнi iс- торичнi етапи вiд заснування до другого перi- оду росiйсько-бiльшовицького поневолення. Для бiльш повного i рiзнобiчного представлення, крiм 39Степан Бандера та його родина в народних пiснях, пе- реказах та спогадах / Записи та упорядкування Григорiя Дем’яна.– Львiв, 2006.– 568 с. 40Дем’ян Г. Грабовець (Iсторико-народознавче дослiдження).– Львiв, 2007.– 384 с. iсторико-етнографiчної характеристики, дослiдник подав фольклор та мiкротопонiми Грабiвця. З ос- новних джерел та лiтератури видно, що Г.Дем’ян їх добротно представив, надто ж про таке невели- ке село. Треба додати, що книга щедро проiлюс- трована свiтлинами самого автора. Усе своє свiдоме життя Григорiй Дем’ян нама- гався працювати на користь Українi. Його твор- чий портрет не буде повно розкритий, якщо не згадати громадсько-полiтичну дiяльнiсть, яка до- сягла свого злету пiд час депутатства у Верховнiй Радi України впродовж 1994-98 рp. На цю поче- сну мiсiю до столицi України його висунув Кон- грес Українських Нацiоналiстiв, а земляки з бой- кiвського краю пiдтримали, оскiльки добре знали його насамперед як чесного громадянина, добро- го педагога, науковця i чи не найбiльше вiдомого тут записувача фольклору, котрий побував майже в кожному селi цього краю. Зазначимо зразу, що питання, якi порушував Г.Дем’ян у своїх виступах, залишаються актуаль- ними сьогоднi. Його цiкавили найрiзноманiтнiшi проблеми суспiльно-полiтичного життя українцiв. Особливо хвилювали Г.Дем’яна як науковця, пат- рiота i громадянина: 1) мовно-видавнича справа; 2) визнання нацiонально-визвольної боротьби та її героїв; 3) надання статусу “гiрський” мiсцевос- тям Сколiвського, Старосамбiрського i Туркiвсь- кого р-нiв Львiвської обл. За час його депутат- ської роботи остаточно вдалося з’ясувати хiба що останнє – жителi зазначеної мiсцевостi одержа- ли статус гiрського, i в цьому безперечна заслу- га їхнього земляка Григорiя Дем’яна. Щодо двох перших – i донинi вiз там. А якби тодi прис- лухалися до його виступiв, очевидно, тепер бу- ло б значно менше невирiшених справ. Щоб не бути голослiвними, наведемо кiлька цитат з ви- ступiв Григорiя Дем’яна: 1. “Дiяльнiсть учених НАН України має бути спрямована на утвердже- ння незалежностi та лiквiдацiю наслiдкiв багато- вiкового колонiального поневолення. Свої можли- востi Академiя наук не виконує. Особливо прикра ситуацiя у мовно-видавничiй справi, де продов- жується стара практика”41. 2. Про антиукраїнсь- 41Перша сесiя Верховної Ради України // Бюлетень № 32.– 1994.– Видання Верховної Ради України.– С. 23- 24. ГАННА СОКIЛ, ВАСИЛЬ СОКIЛ. Життя i праця на утвердження... 13 ке телебачення. “Чим бiльше представникiв лiвих займається питаннями українського телебачення, тим менше там чути українську мову, тим бiльше там усяких “звездочек”. Майже постiйно диво- вижно незрозумiла антиестетична, антиiсторична, взагалi якась безглузда какофонiя. Чи вiдповiднi комiтети Верховної Ради створюються для того, щоб телебачення стало повнiстю зросiйщеним i антиукраїнським?”42. 3. У зв’язку з тим, що частина наших уря- довцiв i депутатiв уперто й послiдовно не хоче виконувати статтю 10 Конституцiї України, я хо- тiв би вам поставити запитання: Чи приємно вам буде, коли мої питання звучатимуть мовою однiєї з iноземних держав. Sagen mir, bitte, wann werden Sie ukrainisch sprechen43? Ви чули, як я поставив запитання вашому попередниковi-доповiдачу нiмецькою мовою. Те- пер ставлю питання так: “niech pan bedzie laskawy powiedziec mnie, dla czego on nie chce mowic po ukrainskу?”44. Звичайно, можна продовжити цей перелiк. По- дiбнi проблеми вiн порушував i в своїх виступах у пресi, на телебаченнi, радiо. Як народний депутат Верховної Ради України другого демократично- го скликання Григорiй Дем’ян вимагав припинен- ня правової, матерiальної, моральної i полiтичної дискримiнацiї учасникiв боротьби ОУН i УПА, їхнiх дiтей та онукiв, брав активну участь у ро- ботi вiдповiдної комiсiї, пiдготував текст “На- укового висновку про боротьбу УПА в 1940- 1950-х роках”, який пiдписали близько двох со- тень вiдомих науковцiв, полiтичних i громадсь- ких дiячiв, депутатiв з рiзних регiонiв Украї- ни. Цей висновок, наголошував Г.Дем’ян, ствер- джує, що боротьба ОУН-УПА мала справедли- вий нацiонально-визвольний характер. Вiн кате- горично заперечував спiвпрацю українських пов- станцiв з гiтлерiвцями: “Не треба також перекру- чувати рiшень Нюрнберзького процесу, в яких серед звинувачень нiмецького нацизму насправдi 42Восьма сесiя Верховної Ради України // Бюлетень № 34.– 1997.– С. 71. 43Сьома сесiя Верховної Ради України // Бюлетень № 45.– 1997.– С. 62-63. 44Сьома сесiя Верховної Ради України // Бюлетень № 17.– Част. I.– 1997.– С. 24. є й те, що гiтлерiвцi придушували нацiоналiстич- ний рух ОУН i УПА”45. Григорiй Дем’ян – один з небагатьох, хто вiд- гукується на упередженi псевдодослiдження, рiз- ного типу фальсифiкацiї в науцi, лiтературi та кi- но: “Незнання чи тенденцiя” (кiнофiльм “Кров людська”, 1994), “Недопечений хлiбець” (Олек- сандр Шимчишин. УПА в хронологiї, 1994), “До правди ще далеко” (кiнофiльм “Страченi свi- танки”, 1996), “Безсила лють воєнних злочин- цiв” (1997), “Компiляторська неофальсифiкацiя та її апологети” (1997), “Примiтивiзм i пiдступ- нiсть “Соборности” В.Цвєткова” (1997), “Укра- їнофобський злочин пiд виглядом конференцiї” (1997), “Чи є Степан Бандера у фiльмi Лука- нова?” (1999). Яку роботу не виконував би Г.Дем’ян, вона завжди вiдзначається фаховiстю, високим науко- вим рiвнем, а ще безмежною любов’ю та вболi- ванням за долю України, її мову, культуру, iсто- рiю. Високий професiоналiзм i багаторiчна сум- лiнна праця на нивi українського народознавства та продуктивна дiяльнiсть у Конгресi українських нацiоналiстiв була високо оцiнена громадськiстю. Вiн став першим лауреатом редакцiйної премiї iм. Олени Степанiвни (1991) газети “Бойкiвська Думка”, яка виходить на його рiднiй Сколiвщинi (до речi, вiн був iнiцiатором цiєї назви газети). 1992 р. Григорiєвi Васильовичу вручено премiю фонду духовного вiдродження iм. А.Шептицько- го, пам’ятну медаль НАН України до 125-рiччя з дня народження Михайла Грушевського. Його нагороджено Грамотою за заслуги в нацiонально- визвольнiй боротьбi в утвердженнi та розбудовi української держави та з нагоди 100-рiччя з Дня народження головного Провiдника ОУН Степана Бандери (2009). Для нього це найвища вiдзна- ка у 80-рiччя з Дня народження та 50-рiччя на- укової дiяльностi. Науцi вiн присвятив усе своє життя. Це вiдзначила у вiтальному адресi Прези- дiя Наукового товариства iм. Шевченка, дiйсним членом якого є з 1992 р. Проте Григорiй Дем’ян працював, працює i далi продовжує трудитись не для слави, а для людей, для блага України... 45Шоста сесiя Верховної Ради України // Бюлетень № 8 [за 13 вересня 1996 р.].– Видання Верховної Ради України, 1996.– С. 92-94.

Життя і праця на утвердження української нації

Institution

Ähnliche Einträge