Учитель від Бога
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7202 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Учитель від Бога / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 14-16. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7202 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-72022010-03-26T12:01:48Z Учитель від Бога Гвоздевич, С. Ювілеї 2009 Article Учитель від Бога / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 14-16. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7202 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Гвоздевич, С. Учитель від Бога |
| format |
Article |
| author |
Гвоздевич, С. |
| author_facet |
Гвоздевич, С. |
| author_sort |
Гвоздевич, С. |
| title |
Учитель від Бога |
| title_short |
Учитель від Бога |
| title_full |
Учитель від Бога |
| title_fullStr |
Учитель від Бога |
| title_full_unstemmed |
Учитель від Бога |
| title_sort |
учитель від бога |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7202 |
| citation_txt |
Учитель від Бога / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 14-16. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT gvozdevičs učitelʹvídboga |
| first_indexed |
2025-07-02T10:05:06Z |
| last_indexed |
2025-07-02T10:05:06Z |
| _version_ |
1836529177274089472 |
| fulltext |
14 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Ювiлеї
Стефанiя ГВОЗДЕВИЧ
УЧИТЕЛЬ ВIД БОГА
Stefania HVOZDEVYCH. The Teacher Appointed
by God.
Лiкар i вчитель мусять мати божий дар, бо
один дбає про здорове тiло, а iнший плекає ду-
шу. Менi пощастило вчитися у Славськiй серед-
нiй школi, яка у свiй час була визнана кращою в
Українi за рiвнем матерiально-технiчного забезпе-
чення i передовою за методикою викладання ос-
новних шкiльних предметiв та органiзацiєю поза-
урочної роботи з учнями. Вiд старших учнiв ми
уже знали про успiхи славчан у рiзних олiмпi-
адах, а особливо про досягнення у краєзнавчо-
туристичних змаганнях до 100-рiччя з дня наро-
дження Тараса Шевченка, до яких шкiльну ко-
манду готував Григорiй Васильович Дем’ян. Як
нагороду вищого ранґу сприймали учнi поїздку
на вантажнiй машинi у Київ та Канiв, на Тара-
сову Гору. У 60-70-их рр. XX ст. ця вiдстань
здавалася нездоланною. Розповiдали про побаче-
не ще кiлька десятилiть, а тому всi учнi (вiд 5 до
10 класiв) iз величезним задоволенням вiдвiдува-
ли факультативи з iсторiї України та краєзнавст-
ва, а також з iсторiї українського мистецтва.
У нашому 9-Б Григорiй Васильович був клас-
ним керiвником, то ж ми мали приємнiсть спiл-
куватися iз ним частiше, нiж iншi учнi, але до
нас вiн завжди пiднiмав планку вимог якнайвище
i щодо успiшностi iз основних навчальних дис-
циплiн i з освоєння рiзнопланового матерiалу на
позаурочних заняттях. Крiм того, що ми засво-
ювали багато цiкавого, про що на уроках iншi
вчителi не говорили – з iсторiї, мистецтва (жи-
вопис, музика, кiно, найновiшi лiтературнi та по-
етичнi твори читали гуртом) вчитель заохочував
нас до комплектування своїх бiблiотечок, перед-
плати наукових часописiв як “Народна творчiсть
та етнографiя”, “Жовтень”, “Наука i суспiльст-
во”; записування фольклору та збору етнографiч-
них матерiалiв, а також спонукав писати науковi
реферати чи готувати дописи до районної газе-
ти (у той час у Скольому виходила “Радянська
Верховина”). Пам’ятним для учнiв 9-10 класiв
був кiнець 1972 р., коли святкували 250-лiття вiд
дня народження мандрiвного фiлософа, педагога,
поета – Григорiя Савича Сковороди i готували
цiкаву виставу у селищному Будинку культури,
а також працювали над рукописним пропам’ят-
ним збiрником: оригiнальнi учнiвськi вiршi, нау-
ковi розвiдки та записи фольклору iз Славського
та навколишнiх сiл.
Для розвитку у нас гордостi за свiй рiдний
край та землякiв, якi прислужилися своїй Бать-
кiвщинi у рiзних галузях науки та культури, ро-
били виставки: “Таланти твої, Бойкiвщино”. У
шкiльному коридорi була цiла художня галерея
творiв вiдомих українських митцiв XIX-XX сто-
лiть. На факультативних заняттях ми вивчали
бiографiї художникiв рiзних стилiв та жанрiв, те-
хнiк; особливостi їх художньої мови та основнi
роботи. Усi працювали дуже натхненно, готува-
ли вiкторини, а потiм вчилися мистецтвознавчо-
му аналiзу будь-якого твору. Особливо багато уч-
нiв збиралось на прослуховування музичних тво-
рiв видатних композиторiв як українських, так i
зарубiжних. А з яким зацiкавленням ми слуха-
ли розповiдi Григорiя Васильовича про рiзнi му-
зеї Львова... На все життя збереглись у пам’ятi
неповторнi канiкули у сiчнi 1973 р. у Львовi. Цi-
лий тиждень ми жили у школi-iнтернатi i ходили
в музеї, театри та парки Львова. Очевидно, у пе-
ршу чергу вiдвiдали Львiвський музей українсь-
кого мистецтва, де вислухали екскурсiю тодi мо-
лодого екскурсовода Андрiя Дороша; були гордi,
що ми знаємо про деяких художникiв бiльше, нiж
нам розказали. А ще Григорiй Васильович позна-
йомив нас iз вiдомим мистецтвознавцем Яросла-
вом Нановським, який дуже цiкаво розповiв про
нашого улюбленого художника Олексу Новакiв-
ського, про його учня, у той час вiдомого львiв-
ського живописця, Григорiя Смольського. Нашої
радостi не переказати, коли Григорiй Васильович
повiдомив про домовленiсть зустрiтись iз Григо-
рiєм Смольським у нього вдома. Побачити мисте-
цькi шедеври ще “теплими” не у музейному залi
випадало небагатьом, а тим бiльше Смольський
вчився у самого Новакiвського, у Парижi; охоче
розповiдав про свої поїздки на Гуцульщину, Бой-
кiвщину, зокрема у Славське. Пiд час поїздок на
Гуцульщину Григорiй Смольський збирав розпо-
вiдi про нацiонального героя – Олексу Довбуша,
опублiкувавши їх iз своїми iлюстрацiями. Але цi
канiкули пам’ятнi ще й театральними вечорами: у
СТЕФАНIЯ ГВОЗДЕВИЧ. Учитель вiд Бога. 15
драматичному (тепер iм. М.Заньковецької) саме
вiдбулась прем’єра вистави “Марiя Заньковець-
ка”, а в оперному – iсторичної опери “Золотий
Обруч” Бориса Лятошинського (Лiбрето за повi-
стю Iвана Франка “Захар Беркут”). Пiсля вистав
ми емоцiйно обговорювали їх, захоплювались му-
зикою та грою акторiв. Довго згадували виставу
“Марiя Заньковецька”, яку через кiлька прока-
тiв було “вiдредаговано” цензурою i викинуто цiлi
фрази, якi хоч би натяком виказували ситуацiю,
що у Києвi дiяли не тi ж закони iдеологiї, якi у
Москвi чи Петербурзi (мабуть, комунiстичнi iде-
ологи боялися, що глядачi проводитимуть парале-
лi iз сучаснiстю). А вечорами ми дуже активно
брали участь у поетичнiй вiкторинi: Григорiй Ва-
сильович читав напам’ять вiрш, а ми називали
автора, розповiдаючи його бiографiю та коротко
характеризували основнi творчi здобутки. Мушу
пiдкреслити, що не всi поезiї були зi шкiльної
програми, а бiльше популярних тодi Лiни Костен-
ко, Iвана Драча та iнших. Найактивнiшi учасни-
ки вiкторини завжди одержували призи – книги,
якими ми дуже гордилися i дорожили. Пiсля цiєї
поїздки учнi iнших класiв нам заздрили, розпи-
тували i ще активнiше займалися на позаурочних
факультативах. Мої ж однокласники бiльше здру-
жилися i Григорiй Васильович став для нас не-
заперечним авторитетом i зразком самовiдданостi
улюбленiй працi, зокрема, педагогiчнiй (з нашого
класу майже половина учнiв закiнчили педагогiч-
нi вузи, здобули науковi звання). А ще бiльше
ми довiдались про наукову роботу нашого вчи-
теля, аспiранта Ужгородського унiверситету, йо-
го знайомство з багатьма видатними художника-
ми, композиторами, письменниками, акторами та
музейниками, якi бували у нього в Славську, а
вiн умiв i знав, що розповiсти i їм, i нам про
рiднi села, їх iсторiю та культуру, бо сходив їх
пiшки у пошуках перлин народної творчостi та
етнографiчних матерiалiв. Як про нацiональних
героїв-просвiтникiв поневоленого рiдного народу
оповiдав Григорiй Васильович про дiячiв “Русь-
кої Трiйцi”. Вiн пiдбирав такi поезiї Маркiяна
Шашкевича, у яких звучали заклики до самоус-
вiдомлення, культивування нацiональної гiдностi,
вивчення свого корiння. Ми знали ще у школi
про те, що основа буття народу – це рiдна мова,
а її скарби – це народна творчiсть, яку запису-
вали члени гуртка та їхнi соратники (Г.Iлькевич,
М.Устиянович, I.Бiрецький та iншi). Ми знали
дуже багато про свiй край, а особливо про
Григорiй Дем’ян iз учнями 9-Б класу Славської серед-
ньої школи, травень 1972 р., Славськe Сколiвського р-ну
Львiвської обл.
Учнi Славської середньої школи бiля музею Iва-
на Франка у Нагуєвичах, осiнь 1972 р. Фото Юрiя
Дем’яна.
Учасники урочистого вечора до 250-лiття з дня наро-
дження Григорiя Сковороди. Славське, грудень 1972 р.
Фото Григорiя Дем’яна.
16 1-2’2009 Народознавчi Зошити
селище Славське, де майже тридцять рокiв був
священиком Микола Устиянович, автор повiс-
тей iз життя верховинцiв “Месть верховинця” та
“Страсний четвер”; де народився Федiр Заревич
– один iз перших народовцiв, видавець часопису
“Вечорницi”.
Прекрасним епiзодом пiзнання високого мисте-
цтва був перегляд фiльму “Бiлий птах з чорною
ознакою” за сценарiєм Iвана Драча i у головнiй
ролi генiального актора Iвана Миколайчука. Та-
кий фiльм вартував того, щоб їхати iз Славська
у Стрий. Це ж мандрiвка у мiсто, де жив по-
ет Вiктор Романюк, а у Народному домi працю-
вало творче об’єднання “Хвилi Стрия”, у якому
зiбрались кращi вишивальницi (Iрина Ольшансь-
ка, I.Боднар, В.Нагiрна, О.Гец та iншi), рiзьбярi,
лiтератори, а також небайдужi до стану духовно-
стi народу представники iнтелiгенцiї. Там завжди
вирувало культурне життя: лекцiї, творчi зустрi-
чi, виставки – навiть у тi тяжкi застiйнi роки
панування жорсткого iдеологiчного пресингу. Ми
(дiти) дещо вiдчували, розумiли, що в Українi
насуваються ще якiсь неприємнiшi, нiж досi (до
1973 р.), можливо i репресiї проти творчих, мис-
лячих людей (загальновiдомi арешти у Львiвсько-
му державному унiверситетi iм. I.Франка 1972 р.,
звiльнення з роботи в академiчних установах, ар-
хiвах та музеях, особливо мiсцевих українцiв).
Тепер, з вiдстанi часу, можемо говорити про
професiоналiзм, мужнiсть i велику любов до дiтей
нашого Вчителя – вiн знав про всi дiї КДБ не тi-
льки на Львiвщинi, але й в Українi, та вiн нiчого
не змiнив у своєму звичному робочому ритмi, але,
наскiльки дозволяли обставини, натяками розпо-
вiв нам уже десь пiд кiнець навчального року про
деякi заходи безпеки проти всюдисущого “недре-
много вуха i ока”, вiдмовився вiд пропозицiй пе-
рейти на посаду викладача iсторiї України в Уж-
городський унiверситет. Григорiй Васильович був
нам порадником i у виборi майбутнiх професiй та
навчальних закладiв, за що завжди не забували
дякувати i дiти й батьки, якi дуже поважали йо-
го. Доля нашого Вчителя розпорядилась так, що
вiн опинився на Буковинi i аж п’ятнадцять ро-
кiв працював у Веренчанськiй середнiй школi. Я
мала щастя спiлкуватись iз його учнями, коли во-
ни приїздили на екскурсiю у Львiв i вiдвiдували
Музей етнографiї та художнього промислу, у яко-
му я працювала екскурсоводом. Як я старалась,
проводячи екскурсiю для свого Вчителя (потiм
був лист iз аналiзом екскурсiї та вдячнiстю вiд
слухачiв)! Марiйка Кожухарик по секрету розпо-
вiдала, що вони разом з Григорiєм Васильовичем
збирали вiдомостi та матерiали про своїх землякiв
для створення музею художника Миколи Iвасю-
ка та письменницi Iрини Вiльде; що у школi дiє
факультатив з мистецтва, iсторiї та краєзнавства
Учнi Славської середньої школи iз поетом Пет-
ром Скунцем, м. Мiжгiр’я Закарпатської областi, весна
1973 р. Фото Григорiя Дем’яна.
Ученицi Славської середньої школи iз вiдомим живо-
писцем Григорiєм Смольським, Славське, 1972 р. Фото
Григорiя Дем’яна.
України; учнi охоче збирали фольклор, етногра-
фiчнi матерiали. Про те, що Григорiй Дем’ян був
улюбленим вчителем, де б вiн не працював, i для
учнiв i для батькiв, не треба доводити, але таке
ставлення здобуте чесною, нелукавою позицiєю
навiть тодi, коли це було небезпечно для жит-
тя його i родини; вiн гордо протистояв усьому,
що могло його скомпрометувати чи заплямувати.
Вiн виховував сотнi своїх послiдовникiв, гордих
i свiдомих свого обв’язку, i ми за це Йому щи-
ро дякуємо i низько кланяємося. З роси i з води
Вам, Дорогий Вчителю, на многая лiта.
5-6.III.2009 р., Львiв.
|