Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України

У статті розглянуто особливості концепції національного відродження України в інтерпретації В. Сарбея. У 1990-х роках він продовжував активно займатися дослідженням історії України ХІХ – початку ХХ ст. й запропонував власне бачення цього процесу. Предметом аналізу є сутність поняття національного в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Король, А.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	2010
Теми:	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72024
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України / А.І. Король // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 4. — С. 20-23. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-72024
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-720242014-12-17T03:01:58Z Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України Король, А.І. Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки У статті розглянуто особливості концепції національного відродження України в інтерпретації В. Сарбея. У 1990-х роках він продовжував активно займатися дослідженням історії України ХІХ – початку ХХ ст. й запропонував власне бачення цього процесу. Предметом аналізу є сутність поняття національного відродження, етапи, поширення в часі й просторі, соціальна база та ін. у працях В. Сарбея. В статье рассмотрены особенности концепции национального возрождения Украины в интерпретации В. Сарбея. В 1990-х годах он продолжал активно заниматься изучением истории Украины ХІХ – начала ХХ в. и предложил собственное видение этого процесса. Предметом анализа является сущность понятия национального возрождения, этапы, распространение во времени и в пространстве, социальная база и др. в работах В. Сарбея. The Ukraine national revival concept features in V. Sarbey’s interpretation are considered in article. In 1990th he continued to be actively engaged in studying of Ukraine history ХІХ – early ХХ c. and has offered own vision of this process. The analysis subject is the gist of national revival concept, stages, distribution in time and in space, a social base, etc. in V. Sarbey’s works 2010 Article Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України / А.І. Король // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 4. — С. 20-23. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72024 УДК 94-051(477) «19» uk
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
spellingShingle	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки Король, А.І. Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України
description	У статті розглянуто особливості концепції національного відродження України в інтерпретації В. Сарбея. У 1990-х роках він продовжував активно займатися дослідженням історії України ХІХ – початку ХХ ст. й запропонував власне бачення цього процесу. Предметом аналізу є сутність поняття національного відродження, етапи, поширення в часі й просторі, соціальна база та ін. у працях В. Сарбея.
format	Article
author	Король, А.І.
author_facet	Король, А.І.
author_sort	Король, А.І.
title	Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України
title_short	Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України
title_full	Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України
title_fullStr	Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України
title_full_unstemmed	Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України
title_sort	дослідження в. сарбеєм проблеми національного відродження україни
publishDate	2010
topic_facet	Джерелознавство. Історіографія. Методологія. Історія історичної науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72024
citation_txt	Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України / А.І. Король // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 4. — С. 20-23. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT korolʹaí doslídžennâvsarbeêmprobleminacíonalʹnogovídrodžennâukraíni
first_indexed	2025-07-05T20:53:35Z
last_indexed	2025-07-05T20:53:35Z
_version_	1836841766700974080
fulltext	20 ДОСЛІДЖЕННЯ В. САРБЕЄМ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ У статті розглянуто особливості концепції національного відродження України в інтерпретації В. Сарбея. У 1990-х роках він продовжував активно займатися дослідженням історії України ХІХ – початку ХХ ст. й запропонував власне бачення цього процесу. Предметом аналізу є сутність поняття національного відродження, етапи, поширення в часі й просторі, соціальна база та ін. у працях В. Сарбея. Ключові слова: В. Сарбей, історія України ХІХ – початку ХХ ст., національне відродження України. В статье рассмотрены особенности концепции национального возрождения Украины в интерпретации В. Сарбея. В 1990-х годах он продолжал активно заниматься изучением истории Украины ХІХ – начала ХХ в. и предложил собственное видение этого процесса. Предметом анализа является сущность понятия национального возрождения, этапы, распространение во времени и в пространстве, социальная база и др. в работах В. Сарбея. Ключевые слова: В. Сарбей, история Украины ХІХ – начала ХХ в., национальное возрождение Украины. The Ukraine national revival concept features in V. Sarbey’s interpretation are considered in article. In 1990th he continued to be actively engaged in studying of Ukraine history ХІХ – early ХХ c. and has offered own vision of this process. The analysis subject is the gist of national revival concept, stages, distribution in time and in space, a social base, etc. in V. Sarbey’s works. Key words: V. Sarbey, history of Ukraine ХІХ – early ХХ c., Ukraine national revival. Дослідження історії України ХІХ – початку ХХ ст. залишаються важливими і пріоритетними для науковців сьогодні. Особливий інтерес викликає проблематика, пов’язана із формуванням національної самосвідомості, становлення і консолідації української нації, вивчення якої в Україні розпочалося у 1990-х рр. Серед істориків, які в цей час зайнялися даною тематикою був Віталій Сарбей. Більше того, він, безумовно, був одним із перших, хто в пострадянській Україні розпочав розробку національного аспекту в історії України ХІХ – початку ХХ ст. Низку праць В. Сарбея 1990-х рр. присвячено висвітленню національного відродження України [10-12; 17; 20; 22; 23]. Підсумком його роботи у цьому напрямі стала монографія «Національне відродження України» (К., 1999). За структурою, основними положеннями, змістом ця робота є аналогічною до підручника для дев’ятого класу, вперше виданого у 1994 р. Якщо порівняти монографію та підручник, видно, що відбулася зміна назв першого і другого розділів, багатьох підрозділів (або уточнення), деякі глави об’єднані чи не розміщені у монографії. Втім зміст лишився незмінним. Найбільший інтерес викликає вступ монографії, який розкриває основну сутність бачення В. Сарбеєм «національного відро- дження» України. Дослідник розглядав поняття «національне відродження», його зміст, історіографію проблеми, географічні та хронологічні межі. Прагнучи переглянути, оновити марксистську концепцію української історії, знайти відповіді на невирішені питання, оптимальний варіант, науковець звертався до теорій відомих українських та діаспорних істориків (М. Грушевського, Д. Багалія, Д. Дорошенка, І. Крип’якевича, І. Лисяка-Рудницького, З. Когута, О. Пріцака, Дж. Решетара, П. Магочія). Поняття «українське національне відродження» у В. Сарбея – це комплекс подій в історії України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст., пов’язаних із поширенням масового національного самоусвідомлення, пожвавленням і піднесенням українського національного руху, розвитком усіх галузей культурного життя українців [13, c. 357; 16, с. 18;], що свідчило про активізацію становлення і консолідацію на основі українського етносу нації [24, с. 30]. УДК 94-051(477) «19» Король А.І. 21 Âèïóñê 4 Зміст українського відродження XIX ст., в інтер- претації В. Сарбея, складають два взаємопов’язаних процеси: 1) соціотворчий – формування української національно-свідомої інтелігенції, яка очолила національний рух; 2) націотворчий – перетворення етнічно-мовної спільноти на самосвідому політичну й культурну спільноту [16, c. 22]. Історик використав відповідно ідеї З. Когута та І. Лисяка-Рудницького, які, вважав, найбільш ємко розкривають українське національне відродження. Разом із тим, дослідник розширював зміст національного відродження України. Він наголошував, що при висвітленні цього процесу необхідно зосереджуватися на національно-етнічній, соціально- економічній, політичній, духовно-культурній складових розвитку українського народу [16, c. 26]. І. Колесник, зважаючи на всі характеристики, зробила висновок про два сенси цього поняття у В. Сарбея: 1) в широкому смислі слова, як аналог українського історичного процесу ХІХ ст.; 2) у вузькому – як національно- визвольний, громадський рух, літературно-культурне відродження [5, c. 14]. Українське національне відродження – у висвіт- ленні В. Сарбея – не однолінійний процес – це два потоки, що однакові за змістом, паралельні за напрямом, одночасні в певних хронологічних рамках, але розмежовані територіально. Він повністю сприйняв ідею М. Грушевського [13, с. 357]. Розглядаючи «рух» українського національного відродження у часі та просторі, дослідник фактично пропонує власну періодизацію цього процесу. Під час її побудови були використані схеми В. Леніна, М. Грушевського, І. Лисяка-Рудницького, О. Пріцака, Дж. Решетара. Вже в 1992 р. В. Сарбей у контексті розгляду проблем формування української національної самосвідомості, запропонував такі етапи «загальноукраїнського національно-культурного відродження»: 1) дворянсько- шляхетський (з кінця ХVІІІ до середини 40-х років ХІХ ст.): колискою українського національного відродження стала Слобожанщина та Лівобережжя після ліквідації там козацької автономії, охоплює Харків, Полтаву, Ніжин, досяг Перемишля, Львова, центрами поширення української національної самосвідомості також стали Москва та Санкт- Петербург; 2) різночинсько-народницький (від Кирило- Мефодіївського братства): відбувається політизація національного руху, поширюється на Наддніпрянщину; 3) загальнонародний (з 1890-х років до 1917 р.) – заключний етап формування української національної самосвідомості, найвпливовіший регіон на цьому етапі – Східна Галичина з центром у Львові [12, c. 11]. Надалі цю періодизацію історик застосовував до українського національного відродження. О. Караульна, розглядаючи етапи національного відродження виділені В. Сарбеєм, вказує, що дослідник «визна- чальним критерієм назвав політичний чинник» [3, с. 104]. Втім у роботі, на яку посилається дослідниця, подібних даних немає. На нашу думку, в періодизації В. Сарбея був застосований не лише один критерій, а їх комплекс. У своїй схемі дослідник поєднав декілька періодизацій. Він використав етапи загальноросійського визвольного руху В. Леніна, а також І. Лисяка- Рудницького, основним критерієм періодизації якого був фактор належності проводу українського «тери- торіального патріотизму» певному стану суспільства: 1) кінець XVIII ст. – 1840-ві рр. – шляхті; 2) 1840- 1880-ті рр. – демократичній інтелігенції; 3) 1890-ті рр. – 1914-1918 рр. – соціально здиференційованій та політично самосвідомій модерній нації [7; 12, с. 11]. В. Потульницький, відзначив, що В. Сарбей перший із дослідників, хто помітив майже абсолютну тотож- ність періодизації І. Лисяка-Рудницького схемі В. Леніна. В. Потульницький пояснив цю схожість їх спільною гегельянсько-марксистською основою [9, с. 33]. В. Сарбей також підкреслив подібність цим схемам, періодизації історії розвитку ідей націоналізму М. Грушевського: 1) провансальська до утворення Кирило-Мефодіївського братства – ідеалізація укра- їнської минувшини, етнографічно-історичний інтерес інтелігенції; 2) діяльність «братчиків», соціалізація українства 1840-1870-х рр.; 3) з 1880-х рр. націо- нальний рух «переводить» українську справу на ґрунт реальних відносин на всій території українського народу [12, с. 11]. Використання схеми М. Грушевського, запропоно- ваної в «Історії України-Руси», як вказує Н. Яковенко, з 1920-х рр. стало узвичаєним явищем. На неї спиралися радянські історики (оздоблюючи класовим аспектом) та їхні опоненти (наголошуючи «націо- нальні» чи «державницькі» аспекти), а також зде- більшого історики в сучасній Україні [26, с. 180]. Я. Грицак пояснює застосування періодизації М. Гру- шевського у 1990-х рр. пошуком нової парадигми для написання історії. Так, у пострадянській Україні відбулося відродження національної парадигми, яка замінила марксистську класову [1, с. 51]. Більшість українських істориків визнали схему української історії М. Грушевського як абсолют [1, с. 52]. Ця схема, зазначає Я. Грицак, становить серцевину мо- дерного українського національного міфу. Національна історія подавалася безперервною, одна українська держава після свого зникнення замінялася іншою внаслідок боротьби українців проти чужоземного гніту. Аналізуючи періодизацію українського націо- нального відродження В. Сарбея, І. Колесник висловила думку, що вона зазнала певних перетворень, мала декілька варіантів. Першим дослідниця називає згадувану нами схему (1992 р.) формування націо- нальної самосвідомості В. Сарбея (без уточнення територіального поширення процесу). Другим І. Ко- лесник вважає періодизацію, запропоновану в 1996 р.: зауважує, що історик доповнив її фрагментами регіонального підходу, поширеного у розвідках О. Пріцака та Дж. Решетара [5, с. 17]. Насправді ж обидві періодизації тотожні, у першому варіанті 1992 р. В. Сарбей уже використав регіональний підхід, лише не згадував прізвищ цих істориків. Певна річ, розробляючи дану тематику, В. Сарбей звертався до досвіду багатьох науковців і таким чином поглиблював розуміння проблеми. Наприклад, слідом за М. Грушевським, «колискою» українського національного відродження визнавав Слобожанщину, другий етап пов’язував із Наддніпрянщиною (а також Петербургом), і на останньому центральне місце надавав Галичині [16, с. 24]. Аналізуючи історико- 22 Іñòîðè÷íèé àðõіâ регіональний підхід О. Пріцака та Дж. Решетара, за яким дослідники виділили у національному відродженні України п’ять стадій, назвав його цілком виваженим. Втім не погодився із виокремленням Новгород-Сіверської та Женевської стадій. В. Сарбей у цілому сприймав ідею О. Пріцака про існування шести культурних зон в українському національному відродженні (Слобідської України, Гетьманщини, Нової Росії, Правобережжя, Галичини та Буковини, Закарпаття), але зауважував, що автор не враховував хронологічної динаміки процесу [13, с. 359]. По- милковою дослідник вважав позицію П. Магочія про вирішальну роль у розвитку українського національного відродження українських земель під владою Австрійської імперії [8]. Її він повністю не сприйняв [16, с. 24]. Натомість імпонувала В. Сарбею версія І. Лисяка-Рудницького про співпрацю в справі піднесення української національної самосвідомості Наддніпрянської та Галицької України. До речі, його окремі роботи історик вважав класичними у методології українського відродження. В. Сарбей підкреслював, що всі регіони відігравали свою важливу роль у ході національного відродження України. Розглядаючи процес розгортання українського національного відродження як рух у часі та просторі, особливу увагу науковець звертав на територіальне поширення. Він зазначав, що на середину ХІХ ст. більшість українських земель становила компактну територіальну цілісність, яка оформилась в основному на базі великих історико-географічних регіонів: Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщини, Степу (Новоросії) і згодом отримала назву Наддніпрянщини. Без цих земель, наголошував учений, вже не могла існувати українська народність та нація. Наддніпрянська Україна виступала об’єднавчим чинником у процесі становлення, консолідації української нації ще й тому, що своїм природним центром її вважало й українське населення Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття [24, с. 32]. В. Сарбей намагався приділити увагу розгляду різних регіонів, окремі публікації присвятив ролі Києва [14], Петербурга [18], Харківського університету [15], Півдня України [19; 24] в укра- їнському національному відродженні. Необхідно детальніше зупинитися на окремих рисах періодизації національного відродження України В. Сарбеєм. Його рух історик відображав як висхідну. В першій половині ХІХ ст. лише окремі діячі інтелігенції виявляли інтерес до українського фольклору, в другій вже найширші кола прогресивної громадськості вивчали, популяризували зразки усної творчості та звичаї українського народу [21, с. 7], на початку ХХ ст. ці процеси набирали масового характеру. В даному випадку чітко простежується модифікація схеми М. Гроха: 1) академічна – розробка вузьким колом академічних інтелектуалів «самої категорії нація»; 2) культурна (культурницька), більш широка мережа патріотів гуртується, починає роботу з поширення в масах національної свідомості; 3) політична – ера масових національних рухів, виникнення національних політичних партій, початок широкої «мобілізації мас» [2, с. 164]. В. Сарбей зауважував, що на початковій стадії національну самосвідомість у концентрованій формі виражали лише окремі індивіди, їх актуалізоване мислення знаходило відображення у творчому доробку, що сприяло її розвитку (в Україні – це поезія, белетристика, історичні праці), поступово ставало об’єктивною формою суспільної свідомості мас [12, с. 4]. Г. Касьянов подібну побудову називав однобічним процесом усе більшої самосвідомості: з’являється, передусім, серед інтелігенції, після цього передається масам. Даний підхід характерний для інших дослідників, зокрема М. Грушевського, Д. Дорошенка [4, с. 299]. Так, рушійною силою українського національного відродження, у викладі В. Сарбея, постає національно-свідома інтелігенція. Разом із тим, він називає «компонент», який забезпечує тяглість процесу націотворення – народні маси [16, с. 26]. Верхньою межею національного відродження України, за В. Сарбеєм, є 1917 р. – «початок Укра- їнської національно-демократичної революції, що постала як логічне завершення та апогей усієї попередньої історії українського відродження» [16, с. 21]. Завершення національного відродження України революцією, як це визначав В. Сарбей, окремі історики називають свідченням телеологічного ставлення до революцій [5, с. 18]. Більше того, у роботах науковця помітним є телеологічне ставлення до держави. Про це свідчить, наприклад, розуміння істориком національної ідеї як засобу згуртування українського суспільства в ім’я остаточної мети у майбутньому – досягнення державної незалежності [16, с. 22], а також ставлення до державницьких традицій в історії України, до акту злуки 22 січня 1919 р. тощо. На думку низки дослідників, у працях В. Сарбея найвиразніше представлена концепція переніалізму. В. Кравченко називає його роботи спробою поєднати народницьку риторику української історіографії першої третини XX ст. із концептуальними здобутками І. Лисяка-Рудницького. Він зазначає, що в основу розуміння історії України кінця XVIII – початку XX ст. покладено класичну парадигму уярмленої та відродженої нації, складовими частинами виступають переніалістське трактування української нації, колоніальна концепція українсько-російських стосунків, розуміння національного відродження як телеоло- гічного процесу, спрямованого на відродження державності. Історик наголошує, що доба перебування України у складі Російської імперії оцінюється В. Сарбеєм у дусі М. Драгоманова та М. Грушевського – як «пропащий час» [6, с. 132]. Сучасні дослідники вказують, що «історична схема, запропонована М. Грушевським, змушує представляти історію в категоріях лінійного і закономірного розвитку української нації на шляху здобуття державності. Такий спрощений підхід залишає за бортом масу важливих історичних явищ, які складають сутність національної історії [26, с. 182]. С. Світланко, аналізуючи сучасний стан інтелектуального життя українського суспільства, зауважив, що своє важливе місце має посісти нова історична свідомість – звільнена від імперських та радянських історичних стереотипів та міфологем; позбавлена комплексів меншовартості, провінційності та яничарства; заснована на багато- вимірному науковому усвідомленні української історії 23 Âèïóñê 4 як історії модерної нації і водночас як частини світової цивілізації [25, с. 448]. Модерністське розуміння проблеми національного відродження, на відміну від примордіалістської версії з ідеєю прадавніх коренів та «природності» сучасних націй [2, с. 85], спирається на здобутки західного українознавства останньої чверті XX ст., де поняття національного відродження було модернізоване завдяки конструктивістському розумінню нації, запереченню її цілісного, монолітного характеру. Модерністськими є версії Р. Шпорлюка, П. Магочія, З. Когута, Г. Гра- бовича, Я. Грицака, Г. Касьянова, які заперечують телеологічний підхід до розуміння українського історичного розвитку імперської доби, зазначаючи, що творення модерної української нації та державності стало лише одним із можливих результатів, який не був наперед визначеним, детермінованим попередніми обставинами [6, с. 133-134]. В. Сарбей, безумовно, був одним із перших серед істориків пострадянської України, хто розпочав у 1990-х роках розробку національного аспекту в історії України ХІХ – початку ХХ ст. Він запропонував власне бачення процесу національного відродження України, поєднавши ідеї представників радянської і зарубіжної історіографії, що стало важливим етапом у вивченні даної тематики вітчизняними вченими. ЛІТЕРАТУРА 1. Грицак Я. Українська історіографія. 1991-2001: Десятиліття змін / Я. Грицак // Україна Модерна / Відп. ред. Я. Грицак, М. Крикун. – Київ; Львів: Критика, 2005. – Ч. 9. – С. 43-68. 2. Єкельчик С.О. Український національний рух (замість післямови) / С.О. Єкельчик // Нариси з історії українського національного руху: Колективна монографія. – К.: Інститут історії України НАНУ, 1994. – С. 159-167. 3. Караульна О.М. Парадигма українського культурно-національного відродження в українській та зарубіжній науковій думці кінця ХІХ-ХХ ст. / О.М. Караульна // Наукові праці: Наук.-метод. журн. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. – Т. 74. – Вип. 61. Історичні науки. – С. 101-106. 4. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: Монографія / Г.В. Касьянов. – К.: Либідь, 1999. – 352 с. 5. Колесник І.І. В.Г. Сарбей: портрет історика в інтер’єрі ХІХ ст. / І.І. Колесник // Сарбеївські читання: тези виступів всеукраїнського «круглого столу» / Інститут історії України НАН України. – К.: Інститут історії НАН України, 2003. – С. 14-18. 6. Кравченко В. Україна, імперія, Росія... Огляд сучасної української історіографії / В. Кравченко // Український гуманітарний огляд. – К.: Критика, 2004. – Вип. 10. – С. 115-154. 7. Лисяк-Рудницький І. Роля України в новітній історії / І. Лисяк-Рудницький // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – Т. 1. – К.: Основи, 1994. – С. 145-171. 8. Магочий П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура / Павло Магочий // Український історичний журнал. – 1991. – № 3. – С. 97-107. 9. Потульницький В.А. Українська та світова історична наука: на межі століть / В.А. Потульницький // Український історичний журнал. – 2000. – № 3. – С. 22-40. 10. Сарбей В. Етапи формування української національної самосвідомості / Віталій Сарбей // Історія України. – 1997. – № 3. – С. 4-5; № 4. – С. 4-5; № 5. – С. 8. 11. Сарбей В.Г. «Українське питання» в Російській імперії очима дослідників початку і кінця ХХ століття / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. – 1996. – № 2. – С. 35-46. 12. Сарбей В.Г. Етапи формування української національної самосвідомості (кінець ХVІІІ – початок XX ст.) / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. – 1993. – № 7-8. – С. 3-16. 13. Сарбей В.Г. Історико-географічні регіони України в процесі національного відродження кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. / В.Г. Сарбей // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. – Дніпропетровськ, 1997. – Вип. 1. – С. 357-361. 14. Сарбей В.Г. Місце і роль Києва в українському національному відродженні XIX – початку XX ст. / В.Г. Сарбей // Роль столиці у процесах державотворення: історичний та сучасний аспекти: матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 28 лют. 1996 р.). – К., 1996. – С. 57-66. 15. Сарбей В.Г. Місце і роль Харківського університету у започаткуванні процесу українського національного відродження XIX – поч. XX ст. (причинки до історії та історіографії проблеми) // Категоріальний апарат історичної науки. Харківський історіограф. зб. – Харків, 1998. – Вип. 4. – С. 70-80. 16. Сарбей В.Г. Національне відродження України / В.Г. Сарбей. – Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. – 336 с. 17. Сарбей В.Г. Національний рух на Україні в системі загально-визвольної боротьби // Проблеми історії національно-визвольного руху на Україні в період феодалізму. – Київ-Запоріжжя, 1991. – С. 118. 18. Сарбей В.Г. Петербург у контексті історії українського національного відродження кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. / В.Г. Сарбей // Історія України. – 1998. – № 37. – С. 2. 19. Сарбей В.Г. Південь України на початку українського національного відродження ХІХ ст. / В.Г. Сарбей // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. – К.: Рідний край, 1999. – Вип. 7. – С. 59-64. 20. Сарбей В.Г. Розвиток української національної самосвідомості / В.Г. Сарбей // Нариси з історії українського національного руху: Колективна монографія. – К.: Інститут історії України НАНУ, 1994. – С. 30-43. 21. Сарбей В.Г. Становлення і консолідація нації та піднесення національного руху на Україні в другій половині ХІХ ст. / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. – 1991. – № 5. – С. 3-16. 22. Сарбей В.Г. Становлення і консолідація української нації в другій половині ХІХ ст. / В.Г. Сарбей // Історія України. Від найдавніших часів до кінця XIX ст.: Курс лекцій. Навч. посіб. для студ. вузів. – Кн. 1.– К.: Либідь, 1991. – С. 561-571. 23. Сарбей В.Г. Становлення і консолідація української нації в період утвердження і розвитку капіталізму. – К.: Наук. думка, 1989. 24. Сарбей В.Г. Становлення української нації / В.Г. Сарбей // «Українське питання» в Російській імперії (кінець XIX – початок XX ст.): [колективна наук. монографія у трьох частинах] / Відп. ред. Сарбей В.Г. – Ч. 1. – К., 1999.– С. 28-59. 25. Світланко С.І. Українська історична свідомість у контексті етнонаціонального поступу / С.І. Світленко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – Вип. ХХ. – С. 443-449. 26. Яковенко Н. Вступ до історії / Наталя Яковенко. – К.: Київ, 2007. – 376 с. Рецензенти: Дарієнко В.М., д.і.н., професор, Херсонський економіко-правовий інститут; Сінкевич Є.Г., к.і.н., доцент, Чорноморський державний університет ім. Петра Могили. © Король А.І., 2010 Стаття надійшла до редакції 22.12.2009 р.

Дослідження В. Сарбеєм проблеми національного відродження України

Репозитарії

Схожі ресурси