Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола)
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7204 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 32-90. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7204 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-72042010-03-26T12:01:51Z Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) Щоденники 2009 Article Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 32-90. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7204 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Щоденники Щоденники |
| spellingShingle |
Щоденники Щоденники Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) |
| format |
Article |
| title |
Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) |
| title_short |
Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) |
| title_full |
Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) |
| title_fullStr |
Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) |
| title_full_unstemmed |
Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) |
| title_sort |
щоденники експедиційної роботи григорія дем'яна (вступна стаття та підготовка текстів василя сокола) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Щоденники |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7204 |
| citation_txt |
Щоденники експедиційної роботи Григорія Дем'яна (Вступна стаття та підготовка текстів Василя Сокола) // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 32-90. — укp. |
| first_indexed |
2025-07-02T10:05:13Z |
| last_indexed |
2025-07-02T10:05:13Z |
| _version_ |
1836529183384141824 |
| fulltext |
32 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Щоденники
ЩОДЕННИКИ
ЕКСПЕДИЦIЙНОЇ РОБОТИ
ГРИГОРIЯ ДЕМ’ЯНА
Вступна стаття та пiдготовка текстiв
Василя Сокола
The Diaries of Hryhorii Demyan’s Expeditional
Work (Introductory Note and Preparation of Textes by
Vasyl Sokil).
Щоденники – це датованi збiрки записiв, що
передають подiї, факти, враження. Їх писали рiз-
нi особи, передусiм видатнi, тому в нашiй пам’ятi
зринають нотування багатоманiтних вражень пи-
сьменникiв, художникiв, композиторiв. Ми висо-
ко оцiнюємо вартiсть “Щоденника” Т.Шевченка
чи, скажiмо, О.Довженка. Знаємо також деякi
фiксацiї подiбного плану й серед людей наукового
свiту. Проте українськiй фольклористицi невiдо-
мо, щоб хтось так регулярно i ретельно вiв щоден-
ники експедицiйної роботи, як Григорiй Дем’ян.
А це надзвичайно важливi документи творчої бiо-
графiї вченого.
Зараз важко точно сказати, з якого часу роз-
починаються щоденниковi записи Г.Дем’яна. До-
стовiрно можемо ствердити, що це сталося всере-
динi ХХ ст. Вiдомо також: системне його ведення
припадає на 1979 р., коли вiдбулася експедицiя в
села Довге, Кропивник, Рибник Дрогобицького
р-ну Львiвської обл. Однак цього щоденника по-
ки що не вдалося виявити, як i з двох експедицiй
наступного, 1980 р., у с. Ясень Рожнятiвсько-
го р-ну Iвано–Франкiвської обл. та с. Мшанець
Старосамбiрського р-ну, що на Львiвщинi. Тi-
льки один зi щоденникiв Г.Дем’яна – експедицiї
на Зелений Клин (у Приморський, Хабаровський
краї та Амурську область Росiйської Федерацiї)
опублiкований1. Решта залишилась у рукописах i
1Дем’ян Г. Зелений Клин: щоденник експедицiї 1991
року // Народознавчi Зошити. – 1999. – Ч. 3. – С. 291-
317.
зберiгається в домашньому архiвi Г.Дем’яна. До
речi, записи велися у “загальних” зошитах, пере-
важно 96 сторiнкових, широко використовуваною
на той час “кульковою” ручкою.
Тут пропонується шiсть рiчникiв – 1981, 1983,
1984, 1987, 1988 та 1992. Всi вони друкуються
в повному обсязi, крiм останнього, – з експедицiї
на Пряшiвщину (Словаччина), проведеної 12-23
червня 1992 р., на першiй сторiнцi якого зазначе-
но: “Основну частину записiв зробив Г.Дем’ян”.
Решта належить iншим членам експедицiї.
Уваги заслуговує час i мiсце заповнення що-
денникових нотаток. Г.Дем’ян записував свої
спостереження пiсля завершення робочого дня, як
правило, ввечерi або як тiльки з’являлася вiльна
хвилина чи неможливо було проводити магнiто-
фоннi сеанси. Iнколи робив це просто “на колi-
нi” – будь-де i будь-коли. Зрiдка трапляються
пiдсумковi нотацiї за кiлька мiсяцiв поспiль, на-
приклад, за сiчень – лютий 1983 р., але з кон-
кретизацiєю: щосуботи та щонедiлi виїжджав з
метою збору польових матерiалiв у рiзнi райо-
ни Чернiвецької, Iвано–Франкiвської, Львiвської
областей. Це пов’язано зi специфiкою його вчи-
тельської роботи.
Аналiз маршрутiв, якi здiйснив дослiдник iн-
дивiдуально або з iншими учасниками експеди-
цiй, дає можливiсть осягнути не тiльки хроно-
логiю, а й величезну географiю фiксацiй. Перед
нами постає воiстину людина-подвижник, напро-
чуд працьовита, яка кожну хвилину свого життя
вiддавала науцi, культурi, збираючи i передаю-
чи нащадкам нацiональнi духовнi скарби. Нижче
пропонуємо покажчик, складений за представле-
ними щоденниками Г. Дем’яна. У реєстр внесено
тi населенi пункти, де вiн робив записи пiд час
експедицiй. (Див. таб. 1).
До щоденникiв Г.Дем’яна увiйшла рiзного ро-
ду за змiстом iнформацiя, яка стосувалася насам-
перед органiзацiї експедицiї, її проведення. Бiль-
шiсть подорожей вiн проводив пiд егiдою Львiв-
ського обласного товариства охорони пам’яток iс-
торiї та культури. Насправдi йому потрiбен був
лише документ для офiцiйного пред’явлення осо-
би в населеному пунктi та на пiдтвердження
“законностi”, здiйснюваної ним роботи. Влашту-
вання поїздки до українцiв Пряшiвщини взяв на
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 33
34 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 35
36 1-2’2009 Народознавчi Зошити
себе Iнститут народознавства, пiдготовчий етап
якої детально описаний 10-11 червня 1992 р.
За щоденниковими записами Г.Дем’яна чiтко
простежується вибiр мiсця польових наукових до-
слiджень. У переважнiй бiльшостi це населенi пу-
нкти, у яких народилися, проживали чи перебу-
вали видатнi особистостi: Iван Франко (Нагуєви-
чi, Ясениця Сiльна, Урiж), Лесь Мартович (Мо-
настирок), Наталiя Кобринська (Болехiв), Євге-
нiя Бохенська (Голешiв), Антiн Могильницький
(Яблунька) тощо. Вiн обов’язково фiксував про
тих людей рiзноманiтнi матерiали, передусiм ме-
муарного плану. Так, перебуваючи на Мiжгiрщи-
нi 12-14 липня 1981 р., Г.Дем’ян занотував у
щоденнику: “Записав цикл цiкавих спогадiв про
основоположника нової української лiтератури на
Закарпаттi – Василя Гренджу-Донського, одер-
жав декiлька цiнних фотографiй письменника, кi-
льканадцять його автографiв (епiстолярiї), сфо-
тографував: а) братiв: Iвана у Виноградово, Ми-
хайла у Мiжгiр’ї; б) племiнницю дружини пи-
сьменника Марiї Рущак – Магдалину Петрiвну,
маленьких – внучку Михайла Гренджi – Натал-
ку i правнучку – Олю (по Василевi Михайловичу
Гренджi); в) хату Степана Михайловича Гренджi,
яка стоїть на тому мiсцi, де була хижка, в якiй
народився В.Гренджа-Донський; г) вид на гору
Мершу (див. запис у блокнотi); д) зроблено фо-
токопiю з чи не найкращої фотографiї В.Гренджi-
Донського, правдоподiбно з 1961 р., в народному
вбраннi. На зворотi – кiлька слiв поета до брата
Михайла”.
Iнтерес становлять згадки про друзiв, од-
нодумцiв Г.Дем’яна, насамперед тих, хто з
ним брав участь у фольклорних експедицiях
– М.Кассарабу, М.Глушка, С.Гвоздевич, авто-
ра цiєї вступної статтi та iн. Так оцiнюючи
М.Кассарабу, вiн не тiльки його, а й сiм’ю назвав
“милою i гостинною родиною” (29.06.1981 р.).
Або в записi 21 липня 1981 р. читаємо: “Випад-
ково зустрiвся з працiвником краєзнавчого музею
Петром Арсеничем, людиною безмежно вiдданою
краєзнавству, дiйовим краєзнавцем, який вряту-
вав вiд забуття не один десяток важливих па-
м’яток культури та iсторiї, активно популяризує
все, що лише може з професiйної, а також на-
родної, матерiальної та духовної культури Карпат
та Передгiр’я. До речi, тодi ж вiн зустрiвся, за
словами самого Г.Дем’яна, “ з молодим обдаро-
ваним поетом Iваном Малковичем”. Цiкавий далi
факт: “Коли ми пiдiйшли до мiсця, де Арсенич з
своїми молодими колегами i рiдними зупинився,
поет I.Малкович сидiв пiд кущем (падав дощ) i
творив нового вiрша”. (Це було по дорозi до на-
родної поетеси Параски Плитки).
Щоденники Г.Дем’яна – надзвичайно цiннi до-
кументи, в яких розкривається творча лаборато-
рiя, перш за все фольклориста. Його методична
концепцiя складається з таких основних аспектiв:
1) комунiкабельнiсть, умiння швидко входити
у довiр’я iнформаторiв, добре зважаючи на пси-
хологiю народу;
2) знаходження цiкавих виконавцiв i надання
їм лише позитивної оцiнки, чим заохочується їх
до пригадування нових фольклорних творiв з ме-
тою вичерпностi репертуару спiвака чи оповiдача;
3) науковi принципи фiксацiї: записувати тi-
льки на магнiтофон, сеанс неперервний, пiд час
запису не втручатися в текст, хiба пiсля його за-
вершення. Це дає пiдстави максимально точно
подати твiр. Усю супровiдну iнформацiю фiксува-
ти також на магнiтну стрiчку.
Г.Дем’яна цiкавили в основному новi маршру-
ти, навiть тi села, де вiн нiколи не був. Не обми-
нав i тих шляхiв, якими пройшли його поперед-
ники. Так, 15-16 серпня 1984 р. йому вдалося
пройти слiдами записiв Майбороди 1940 р., ви-
явивши вiдомi вже йому i зовсiм новi твори.
Як свiдчать щоденниковi нотатки, Григорiй
Дем’ян поєднував пiд час експедицiй фено-
менально вдалу збирацьку роботу iз науково-
дослiдницькою. Скажiмо, 18 липня 1981 р. вiн
пише статтю “Iван Франко в народнопiсеннiй
творчостi бойкiв i гуцулiв”, а 28 жовтня 1984 р. –
про життя i творчiсть Д.Йосифовича тощо. Крiм
того, як досвiдчений музеєзнавець вiн надавав
допомогу для створення майбутнього музею по-
ета В.Матiїва, родом з Нижньої Рожанки, що на
Сколiвщинi.
Таким чином, щоденники з фольклорних екс-
педицiй Григорiя Дем’яна – важливе джерело до
пiзнання його творчого портрета, оцiнки видатних
людей, iнформаторiв, побутування фактiв народ-
ної творчостi. Їх читатимуть не тiльки сьогоднi, а
й прийдешнi поколiння, адже тут мiститься час-
тина iсторiї, культури України.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 37
I. ЩОДЕННИК
ЕКСПЕДИЦIЙНОЇ РОБОТИ 1981 Р.
Виїхав з вiдповiдними матерiалами (магнiтофони, фото-
апарати, магнiтнi стрiчки, фотоплiвки тощо) з Веренчанки
до Болехова поїздом, а звiдтам на свiтанку 27.06.1981 р.
– автобусом до Вигодiвки (присiлок с. Витвицi Долинсько-
го р-ну Iвано-Франкiвської обл.). Тут вiд 14 червня вже
працював кандидат медичних наук (з Львiвського медiн-
ституту Кассараба Мирон Мар’янович над записами пiсен-
ного фольклору бойкiв. Зранку вiн виїхав до села Ракiв,
а я тим часом розшифрував пiснi у Витвицi (записав 5 та
кiлька етнографiчних подробиць), тодi автобусом виїхав до
села Кальна, зробив там декiлька пейзажних фотографiй
апаратами “Зенiт-Е” та “Київ-4”:
а) Вид на куток село Кальна в зеленi;
б) сiнокоси на Бойкiвщинi (в с. Кальна) з видом на
частину села;
тодi пiшки перейшов через верх до села Розтiчка. Тут теж
при входi в село зробив пару фотографiй з сiнокосами (один
хлопець косить, iншi обертали сiно).
З Розтiчок автобусом через Верх, село Кальну приїхав
до Вигодiвки. Сфотографував санаторiй-профiлакторiй обо-
ма фотоапаратами.
О 20 год. повернувся з Ракова М.М.Кассараба, по-
вечеряв i записував пiснi вiд працiвницi санаторiю-
профiлакторiю “Лiсник” Ольги Лявер.
Тут ми обидва зупинилися на ночiвлю.
У Кальнiй кiлька жiнок твердили, що в їхньому селi
бував I.Франко, коли ходив до Лолина.
В Кальнiй пiсень не записував, оскiльки там уже пра-
цював М.Кассараба.
Зокрема це говорила вчителька Перегiнець Марiя.
* * *
28.06.1981 р.
Сфотографовано на тлi килиму з орнаментом геометрич-
ним у Витвицi Янишiвську Софiю Дмитрiвну i її чоловiка
Янишiвського Iвана Григоровича.
Йому обiцяв надiслати книгу “Шляхами Iвана Франка
на Українi”.
Зроблено фоторепродукцiю портрета Витвицького Iвана
Марковича (в рамцi овал) 1901 р. н., писав антирадянськi
твори, якi пiдписував псевдонiмом Iван Сорокатий...
Вантажною автомашиною переїхав з Витвицi до Розтiч-
ки, о 15 год. вже був у тутешньої спiвачки Розалiї Iльниць-
кої. Жiнка якраз готувалася доїти корову. Про мiй приїзд
ще попереднього дня на моє прохання її повiдомила уродже-
нка Розтiчок, яка зараз тут не живе, а в Моршинi. Отже,
довго переконувати про потребу записати пiснi вже не бу-
ло потреби. Дiвоче прiзвище спiвачки Височанська Розалiя
Миколаївна.
Записав вiд неї 44 пiснi, в тому числi цiкавi пiснi-
хронiки про лiсорубiв, якi загинули на роботах, оригiнальнi
варiанти рiзних пiсень тощо.
Сфотографовано її у вишиванiй сорочцi, замолодичена.
Вишивка розмiщена на рiвнiй поперечнiй лiнiї пiд шиєю.
Ще близько пiвтора десятка пiсень записав вiд групи
жiнок в тому ж селi.
Всi твердять, що гарно спiвають i ладкають у селах Ли-
па, Слобода Белехiвська, Мiзунь, Сенечiв, Вишкiв та iн.
Люди дуже гостиннi, цiкавляться iсторiєю та культурою
бойкiв. Окремi просили адресу книгарнi, де можна замови-
ти книгу “Бойкiвщина” i тут же писали листи про надси-
лання цього видання.
О половинi першої години ночi пiшком вирушив до Вит-
вицi i далi на Вигодiвку. По дорозi зустрiв мiсцевого вет-
лiкаря, зайшла мова про бойкiв, а вiн запитує:
– То ми бойки?
– Так.
– А де та Бойкiвщина?
На сходi вiд лiнiї, що йде вздовж рiчки Лiмницi i далi на
Хуст обабiч схилiв Карпат i в перед гiр’ях аж до кордону
по р. Сян i Уж.
Близько третьої години ночi дiйшов до санаторiю “Лiс-
ник”, а Коссараба М.М. ще продовжує запис пiсень вiд
двох жiнок – техпрацiвницi i куховарки цiєї установи.
* * *
29.06.1981 р.
Сфотографував санаторiй “Лiсник” зi схiдної сторони.
Потiм ще зробив знiмки головного лiкаря санаторiю Ва-
силя Дмитровича Гаджуна, групи працiвникiв разом з
М.М.Кассарабою.
Автобусом проїхали до Болехова. В крамницi залиши-
ли речi, а самi пiшли до будинку, в якому жила Наталя
Кобринська. Сфотографував меморiальну таблицю i разом
з М.Кассарабою повернулись на залiзничний вокзал у Бо-
леховi. Звiдси поїздом проїхали до с. Ракiв Долинського
р-ну. Тут М.Кассараба записав цикл весiльних пiсень i
ладканок та коментарiв до рiзних частин i подiй, що вiдбу-
ваються пiд час весiлля.
В розмовi тут люди часто говорять “бойє” в значеннi
“направду”.
Особливо багато пiсень, рiзних оповiдань, приказок та
прислiв’їв вiд Гринишин Юстини Данилiвни, 1900 р. н.
спiвали також Фрищин Юстина Гаврилiвна, 1917 р. н.,
Ватiв Ганна Гаврилiвна, 1908 р. н., Федiв Ганна Макси-
мiвна, 1907 р. н.
Зроблено фотографiї цих спiвакiв народної творчостi ра-
зом з М.Кассарабою.
Перед вечером потягом Iвано-Франкiвськ – Моршин ви-
їхали до Моршина. З вiкна поїзда ще сфотографовано за-
гальний вид села Ракiв.
Автобусами доїхали разом з М.Кассарабою до Львова.
Тут я зупинився у цiєї милої i гостинної родини.
* * *
30.06 - 3.07.1981 р.
За сприянням М.Кассараби i за його порадою пройшов
обстеження стану здоров’я у Львiвському медичному iн-
ститутi. Виявлено захворювання щитовидної залози (при
звичайному лiкарському оглядi i лабораторним способом).
Ендокринолог Ней Любов Василiвна на основi результатiв
лабораторного обстеження призначила лiкування.
У вiльний час записав автобiографiчну розповiдь Гри-
горiя Смольського з цiкавими подробицями його життя та
творчостi.
Незважаючи на вiк, здоров’я, ця людина продовжує тво-
рити. Розпочав цикл творiв, у яких хоче показати основнi
подiї життя Iвана Франка i його перебуванння в рiзних
мiсцях Галичини.
Сфотографував портрет Лесi Українки, якого намалював
Г.Смольський у 1970-71 рр.
38 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Вiдвiдали й оглянули гарну колекцiю творiв мистецтва,
яку зiбрав Гречко Iван Михайлович. Тут твори живопису:
М.Петрака, Г.Смольського, О.Заливахи, М.Жука, Р.Сель-
ського та iн. Має десятки народних iкон на склi тощо.
Без попереднього домовлення майже випадково зiбра-
лись у М.Мишанича (фактично завдяки його добрiй i гос-
тиннiй дружинi Орисi) Богдан Луканюк, Мирослав Чудак,
господар i я. Поговорили про окремi актуальнi питання цьо-
горiчної роботи над збором фольклору (див. блокнотик iз
записами). Ця розмова вiдбувалася 2 липня 1981 р.
Наступного дня закiнчив полагодження своїх справ у
Львовi i виїхав поїздом до Славська.
* * *
4.07.1981 р.
У Славському оглянув початок роботи художника
М.Гречина над оформлення нового будинку Славської се-
лищної Ради, говорив з провiзором Г.Синевудським Фе-
дором та iншими, а також зi священиком Гайдуком про
необхiднiсть залишити незайманими твори К.Устияновича,
М.Сосенка та Юрiя Боцманюка в мiсцевiй церквi, яку те-
пер перемальовують. Переконувати тих людей виявилося
не так легко. В принципi на словах вони погодилися за-
лишити незайманими картини євангелистiв, якi намалював
К.Устиянович. А чи додержать слова – буде видно.
Iз Славська потягом виїхав до Стрия. Оглянув виста-
вку творiв О.Оброци, яку обладнано в клубi ВРЗ з на-
годи 50-рiччя з дня народження художника. Виставка ба-
гата, показує досить повну спадщину художника, але, на
жаль, систематизацiя матерiалiв не продумана. Твори роз-
мiстили переважно “за їх розмiрами” i тiльки де-не-де – за
тематикою.
Вiдвiдав художника П.Обаля, який на моє прохання на-
малював картину “Дуб Iвана Франка в Стрию”. Заплатив
йому за неї 70 крб. Занiс до родичiв О.Оброци його епiсто-
лярнi матерiали, якi позичав для пiдготовки машинописного
збiрника про життя i творчiсть художника.
Вiдвiдав Iрину Михайлiвну Ольшанську, яка завзято
збирає i вивчає народну вишивку України. Ще ранiше во-
на написала на моє прохання невелику статтю (кiлька ар-
кушiв машинопису) про бойкiвську вишивку. Цей матерi-
ал разом з кольоровими фотографiями вона передала менi
для включення його до 7-го тому машинописного збiрника
“Бойкiвщина”.
* * *
5 липня 1981 р.
Повернувся iз Стрия до Славського. Їздив до Верхньої
Рожанки, щоб вияснити чи Сокiл Василь Васильович з
дружиною Ганною Петрiвною зможуть цього року попра-
цювати над збором фольклору. Там їх не застав. Переїхав
тодi до Волосянки i тут справу вдалося вияснити. Подруж-
жю Соколiв необхiдно шукати нове мiсце працi, оскiльки
обоє працюють не за спецiальнiстю. До того ж, якiсь неуки
i злобливi вже двiчi писали анонiмнi скарги на Сокола В.В.,
що вiн займається збором фольклору, записує колядки. В
другiй анонiмцi того ж типу хлопця почали вже звинува-
чувати навiть в якомусь “iзмi”. Обидвi скарги спричинили
ретельний розгляд. Приїздили до Ялинкуватого працiвни-
ки райвно, в тому числi завiдувач Костик Василь Iвано-
вич, iнспектори та iншi. Вимагали колядки, прослуховували
записи пiсень, вiдвiдували уроки, вимагали пояснювальнi
записки тощо. Мiж iншим, i про стосунки зi мною.
Обiцяв, що коли йому вдасться щось вирiшити з но-
вим мiсцем роботи, то пiсля цього поїде збирати народну
творчiсть далi.
Передав я йому прохання вiд М.Мишанича – привезти
копiї записiв пiсень з Волосянки та околиць.
* * *
6 липня 1981 р.
Виїхав до с. Лiсковець (колишнiй Ляховець) на
Закарпаттi.
Iз с. Славське до с. Ялинкувате доїхав вантажною авто-
машиною. Звiдси разом з Дiдиком Василем Васильовичем,
який приходив до свого вiтчима в Ялинкувате, щоб вiдпра-
вити до Славської лiкарнi, ми перейшли пiшки через гору
Близницю до с. Лiсковець Мiжгiрського р-ну Закарпатсь-
кої обл.
Близько перевалу оглянув i сфотографував Довбушеву
Криницю. Потiм, уже з пiвденного схилу Близницi зро-
бив кiльканадцять пейзажних знiмкiв з видами на село
Лiсковець.
В самому селi записав вiд Дiдик Анастасiї Олексiївни,
1919 р. н., кiлька цiкавих циклiв коломийок та пару пiсень.
Потiм разом iз своїм випадковим супутником допомогли
цiй жiнцi, його стрийнi, згребти сiно та скласти в острiвки.
Пiд вечiр у центрi села бiля крамницi домовився з гру-
пою жiнок – свашок, щоб завтра (7.07) вiд них записати
закарпатський варiант бойкiвського весiлля.
Зупинився на ночiвлю в свого супутника Дiдика Ва-
силя Васильовича, 1932 р. н. Вiд нього записав декiлька
коломийок.
* * *
7 липня 1981 р.
Цей день люди тут вважають святом i стараються не
працювати. Всi старшi жiнки йдуть до церкви, свашки, по-
говоривши того дня бiля церкви мiж собою, заявили, що
тепер ще пiст (Петрiвки) i вони до його закiнчення ладка-
ти не будуть. Обiцяли це зробити аж пiсля посту, тобто,
коли мине свято Петра й Павла.
Про петрування (свято пастушкiв) не можуть нiчого
сказати.
Ходив повiдомити про свою роботу Рекiтську сiльраду,
але нi голови, нi секретаря не застав. Не було їх i наступ-
ного дня.
Записав декiлька казок, а ввечерi чимало коломийок у
с. Лiсковець.
* * *
8 липня 1981 р.
Автобусом переїхав до с. Голятин, записав кiлька пiсень
i цикл коломийок. Разом з вчителем Зимомрею Федором
Iвановичем перейшли з Голятина через Верх до с. Облясь-
ка - Голятин, записав кiлька мелодiй на трембiтi вiд вiв-
чаря Зубанича Iвана Михайловича. Занотовано також гру
на сопiлцi i дримбi. Тодi в с. Келечин, куди теж ходив ра-
зом з вчителем Зимомрею, вiд старенького iнвалiда записав
двi пiснi та кiлька коломойок. Вночi через Верх поверну-
ли з Келечина в Голятин. Переночував у того ж вчителя
Зимомри Ф.I.
* * *
9 липня 1981 р.
Вранцi записав пару пiсень i кiлька коломийок в
Голятинi.
Автобусом переїхав до Мiжгiр’я. Тут влаштувався на
ночiвлю в готелi “Верховина”.
Записав декiлька коломийок вiд Стець Марiї Василiвни.
Подiбний, але цiкавий з мелодичного боку матерiал за-
фiксовано i вiд дочки та внукiв Iлька Липея, свого роду
опришка 20 ст., якого вбили чеськi жандарми.
* * *
10 липня 1981 р.
Переночував у готелi “Верховина” в Мiжгiр’ї. Вранцi
автобусом виїхав до села Сойми Мiжгiрського р-ну. Запи-
сав розповiдь бокораша Шекети. Домовився з техпрацiв-
ницями мiсцевої школи i дитячого садка, сестрами Глеба
Марiя Юрiївна i Глеба Ганна Юрiївна про запис пiсень.
Чекаю бiля хати Гафiї. Пiдiйшла старша сестра (Марiя),
як i обiцяла, порадила йти до школи, бо чоловiк Гафiї може
гнiватися: “Хто знає, як якому чоловiкови догодити”.
Все-таки жiнки зiбрались i проспiвали пару циклiв ко-
ломийок та кiлька пiсень. Правда, пiсля частування їх.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 39
Пiсля кiлькаденних пошукiв, нарештi, вдалося зафiксу-
вати пiсню про Iлька Липея. Спостерiгається цiкава форма
виконання коломийок з повторенням другого рядка при чо-
тирирядковому їх розмiщеннi.
Одна з жiнок, яка проспiвала пiсню-хронiку, просила не
згадувати її прiзвища, бо “мене ще можуть спалити його
родичi”.
Цiкавим оповiдачем є Шекета Iван Дмитрович,
1906 р. н., в Мiжгiр’ї. Записав вiд нього 2 обширнi
казки.
Ночував у готелi “Верховина”.
* * *
11 липня 1981 р.
Стратив кiлька годин часу на очiкування автобуса i пе-
реїзд до Соймiв i назад у Мiжгiр’я. Спiвачки, яка обiцяла
бути вдома, не застав її.
Продовжив записи вiд Шекети I.Д. в Мiжгiр’ї.
* * *
12-14 липня 1981 р.
Записав цикл цiкавих спогадiв про основоположни-
ка нової української лiтератури в Закарпаттi – Василя
Гренажу-Донського, одержав декiлька цiнних фотографiй
письменника, кiльканадцять його автографiв (епiстолярiї),
сфотографував:
а) братiв: Iвана у Виноградово, Михайла у Мiжгiр’ї;
б) племiнницю дружини письменника Марiї Рущак –
Магдалину Петрiвну, маленьких – внучку Михайла Грен-
джi – Марiї Рущак – Магдалину Петрiвну, маленьких –
внучку Михайла Гренджi – Наталку i правнучку – Олю
(по Василевi Михайловичу Гренджi);
в) хату Степана Михайловича Гренджi, яка стоїть на
тому мiсцi, де була хижка, в якiй народився В.Гренджа-
Донський;
г) вид у Мiжгiр’ї на гору Мершу (див. запис у
блокнотi);
д) зроблено фотокопiю з чи не найкращої фотографiї
В.Гренджi-Донського, правдоподiбно з 1961 р., в народ-
ному вбраннi. На зворотi – кiлька слiв поета до брата
Михайла.
Окрiм того записав дещо з коломийок, пiсень, казок,
переказiв тощо.
* * *
15-16 липня 1981 р.
Вранцi виїхав автобусом з Мiжгiр’я до с. Вучкового
(Вучкове). Зустрiв цiкавого оповiдача казок – Iрика Дми-
тра Iвановича, 1911 р. н. Вiдразу ж розпочав записи. Але
через те, що в нього було чимало роботи (дружина хворiє
i вiн мусить сам доглянути корову, веприка, пару овечок,
курей тощо, навiть їжу для сiм’ї приготувати), записи його
казок перервано з тим, щоб продовжити це ввечерi.
Тут в селi приїхав мурувати кахельну пiч Шекета Iван
Дмитрович з Мiжгiр’я. Знайшов його в Юрика Михайла i
безпосередньо за роботою (вiн ставив пiч, а я пiд той сту-
кiт) фiксував на магнiтофонну стрiчку його казки, перека-
зи та оповiдання. Розповiдає вiн краще за Юрика Дмитра
Iвановича, мова багатша, обiзнанiсть ширша, але лексика
досить засмiчена i вiн сам просить повиправляти, де можна
пiд час розшифровування такi його слова, як “колдовство”,
“стройка” i подiбнi до них, що вкралися в розповiдь, на
українськi. Вiд нього ж записано чимало коломийок.
Пiд час запису до примiщення посходилося кiлька (6-8)
молодих i старших вiком людей, винятково уважно слухали
все, що ця обдарована людина говорила i спiвала. Йому
75 рокiв, а працює напрочуд легко, вправно i добре. Йо-
го постiйно запрошують мурувати печi не тiльки по селах
цього (Мiжгiрського), а й iнших р-нiв.
Близько сьомої години вечора я повернувся до Юри-
ка Д.I., вiд якого зафiксував на стрiчку кiльканадцять цi-
кавих казок, а вiд його дружини ще вранцi i ввечерi –
значне число коломийок. Сидiли до другої години ночi. У
цих же добрих людей довелося й заночувати.
16 липня запис казок вiд господаря i коломийок вiд його
дружини продовжено. Однак це тривало не бiльше двох
годин, оскiльки Юрик Д.I. знову був змушений займатися
рiзними справами на господарцi i вибирався косити.
Ще один сеанс роботи провiв з Шекетою I.Д.
Потiм пiшки перейшов до села Запередiлля, але мiсце-
вий казкар Беля виявився слабоньким оповiдачем i я авто-
бусом поїхав до Мiжгiр’я, а звiдси – спочатку до Соймiв
i далi до Волiвця. В Соймах у автобусi випадково зуст-
рiв музикознавця Яремка Богдана з дружиною, якi в цих
мiсцях збирали матерiал про народнi музичнi iнструменти
бойкiв. Разом (правда з автобуса) оглянули мiсце загибелi
Iлька Липея, опришка 30-их рp, i доїхали до Волiвця. На
їх прохання зроблено спiльнi фотографiї.
Поїздом “Ужгород - Київ” виїхали з Волiвця, але, захоп-
ленi розмовою про збирацьку роботу, не помiтили, як потяг
минув залiзничну станцiю Славське i я вже змушений був
ночувати в Сколiвському готелi.
* * *
14 липня 1981 р.
Вранцi виявилося, що примiський потяг “Стрий - Ла-
вочне” не поїде до Славського. Отже, треба шукати якоїсь
принагiдної автомашини, щоб поїхати додому. Доїхав авто-
бусом десь бiля 12 год. дня.
Перед тим зустрiвся з вчителем, активним краєзнав-
цем Мстиславом Степановичем Бартковим, поговорили
про його спогади, зв’язанi з зустрiчами iз художником
О.М.Оброцою. Виявилося, що вiн вiдправив їх поштою до
Веренчанки.
Випадково бачився з завiдувачем Сколiвським район-
ним вiддiлом народної освiти Василем Iвановичем Кости-
ком. Його дуже цiкавило, де я друкую чи друкуватиму свої
записи фольклору:
– Де будете видавати зiбраний матерiал? Де його чита-
ти? Менi розповiдали, що Ви записували народну творчiсть
в Старосамбiрському р-нi. То де це читати?
– Я ще й сам не знаю, де який матерiал буде опублiко-
вано. Потрохи повiдправляв до рiзних видавництв.
На цьому ми й розiйшлися. Я поспiшав, бо ще треба бу-
ло побути вдома i цього ж дня виїхати до Веренчанки, щоб
взяти трохи грошей та влаштувати рiзнi невiдкладностi.
* * *
18 липня 1981 р.
Поїздом “Львiв – Чернiвцi” iз Стрия доїхав до букови-
нської столицi, а звiдси примiським – до Веренчанки. Завiз
кiлька десяткiв книг про творчiсть Лесi Українки, якi досi
були в Славському. Вони знадобляться пiд час роботи над
окремими статтями до “Словника Лесi Українки”.
Застав тут примiрники газети “Молодий буковинець” за
8 i 10 липня ц. р. з публiкацiями про виставку творiв Оста-
па Оброци у Веренчанцi та статтею про дерева-пам’ятники
Iвановi Франковi. Жаль тiльки, що в процесi редакцiйної
пiдготовки їх до друку обидвi значно поскорочувано, навiть
фактаж, а другу ще й невдало названо “Чути голос мину-
лого”. З цього, зрозумiла рiч, нiхто не догадається, що там
мова про дерева-пам’ятники великому письменниковi i вче-
ному. Правда, подано це пiд рубрикою “До 125-рiччя з дня
народження Iвана Франка”.
Чекало на мене вже й запрошення взяти участь у рес-
публiканськiй ювiлейнiй науковiй конференцiї, присвяченiй
125-рiччю з дня народження Iвана Франка. Туди я виси-
лав тези доповiдi на тему “Iван Франко в народнопiсеннiй
творчостi бойкiв i буковинцiв”.
При найближчiй нагодi пошукаю за таким матерiалом
ще на Гуцульщинi, можливо в Криворiвнi, Буркутi...
Не знаю скiльки пролежали серед моєї кореспонденцiї
гранки публiкацiї “Акорди вселюдської шани” (Iван Фра-
нко в народнопiсеннiй творчостi бойкiв i буковинцiв), на-
40 1-2’2009 Народознавчi Зошити
дiсланi в редакцiю журналу “Жовтень”, бо нi супровiдного
листа не було, а дати на поштових штемпелях невиразнi.
Зробив необхiднi виправлення помiчених помилок.
* * *
19 липня 1981 р.
Наступного дня ранком також поштою вислав у
рекомендованому листi до редакцiї. Написав прохання
Р.М.Кудликовi, прiзвище якого було зазначене на конве-
ртi з гранками, щоб редакцiя повернула менi нотацiї мело-
дiй Франкiвських пiсень, оскiльки їх друкувати журнал не
зможе, як це видно з пiдготовлених гранок.
Написав листи Юлiї Оброцi та М.Морозовi i вис-
лав їм газети “Молодий буковинець”. Дружинi художника
О.Оброци – опублiкований про виставку творiв її чоловiка
у Веренчанцi, а М.Морозовi – повiдомлення про дерева-
пам’ятники I.Франковi (вiн систематично працює над бiб-
лiографiєю Франкiани).
Зняв з експозицiї твори О.Оброци, щоб естампи ма-
рно не линяли на стiнах, оскiльки в час моєї вiдсутностi
виставкою нiхто не буде займатися.
Повторно переглянув i окремi мiсця, заново прочитав у
книгах А.Костенка “Леся Українка” (серiя “ЖЗЛ”), “Леся
Українка” (статтi, дослiдження, матерiали. Вип. I), голов-
но про перебування поетеси в Карпатах (Вижниця, Кути,
Косiв, Яворiв, Верховина (колишнє Жаб’є), Буркут та iн.
* * *
20 липня 1981 р.
Вранцi автобусом виїхав з Веренчанки до Кiцманi, потiм
з Кiцманi до Снятина, а там знову iншим – до Косова, де
зробив ще одну пересадку, щоб добратися до Верховини.
Дощ. Гори покритi туманом. Якщо так буде й завтра, то з
фотографiй, особливо пейзажних, буде невелика радiсть. А
так хочеться зафiксувати на фотоплiвцi мiсця перебування
Iвана Франка, Лесi Українки, Гната Хоткевича, Володими-
ра Гнатюка, Климента Квiтки та iнших. Пiд вечiр почало
випогоджуватись.
Зупинився у Верховинi. Адмiнiстратор обiцяла, хоч i
досить непевно, якесь мiсце для ночiвлi в готелi “Черемош”.
* * *
21 липня 1981 р.
Зранку виїхав автобусом до Криворiвнi, оглянув i за-
фотографував мiсця, пов’язанi з життям i дiяльнiстю
I.Франка, його перебуванням у цьому мальовничому селi:
а) зовнiшнiй вид хати, де тепер музей письменника;
б) пам’ятник-погруддя I.Франка;
в) камiнь на Зарiччю, де часто сидiв i писав I.Франко,
тощо.
Записав на магнiтофонну стрiчку спогад – оповiдання
Потюка Степана, 1905 р. н., про Iвана Франка.
Випадково зустрiвся з працiвником Iвано-Франкiвського
обласного краєзнавчого музею Петром Аресничем, люди-
ною безмежно вiдданою краєзнавству, дiйовим патрiотом i
ентузiастом, який врятував вiд забуття не один десяток ва-
жливих пам’яток культури та iсторiї, активно популяризує
все, що лише може з професiйної, а також народної матерi-
альної та духовної культури населення Карпат i Передгiр’я.
Знаю його вже бiльше пiвтора десятка рокiв. Цього разу
вiн тут був iз сином своєї сестри, молодим обдарованим по-
етом Iваном Малковичем, своїм рiдним сином i ще одним
студентом, прiзвища якого я не записав. Коли ми пiдiйшли
до мiсця, де Арсенич з своїми молодими колегами i рiдними
зупинився, поет I.Малкович сидiв пiд кущем (падав дощ)
i творив нового вiрша. П.Арсенич познайомив нас i запро-
понував iти до Плитки Параски Степанiвни, 1927 р. н.,
яка вже багато рокiв пише вiршi, складає пiснi, має про-
зовi твори, малює, грає на гiтарi, дримбi тощо. I.Малкович
вiдмовлявся:
– Я б хотiв закiнчити вiрша, бо потiм того ж самого
настрою, ходу думки, уяви образiв уже не буде.
– Ходи, ходи. Ти займався записами фольклору, а
Г.Дем’ян збирає народну творчiсть уже багато рокiв, по-
дивишся як це робиться, – каже П.Арсенич.
Пiшли до П.С.Плитки. Це справдi цiкава i обдарова-
на людина. Має закiнчених тiльки чотири класи народної
(початкової) школи, але самоосвiтою здобула стiльки, що
далеко не кожен дипломований випускник вищого навча-
льного закладу може з нею зрiвнятися в царинi лiтерату-
ри. Чудово знає українську класику, має гарну бiблiотечку.
В своїх поезiях оспiвує рiдну Гуцульщину, чимало тво-
рiв присвятила Т.Шевчeнковi, I.Франковi, Лесi Українцi,
М.Шашкевичевi, Ю.Федьковичевi, О.Кобилянськiй та iн.
Переважно творить коломийковим розмiром i спiває чимало
з них як пiснi. Частину з цих творiв я записав то зi спiву,
то як пiснi на магнiтофонну стрiчку, так же дуже поетично
переказано стислу автобiографiю авторки.
В хатi оглянули також її доробок з образотворчого мис-
тецтва – це композицiї, присвяченi видатним дiячам укра-
їнської культури та iсторiї Т.Шевченковi, I.Франковi, Лесi
Українцi, I.Котляревському, княгинi Ользi та iншим. Ба-
гато часу вiддає вона в усiх жанрах своєї творчої працi
релiгiйним справам.
Поезiї i прозу свiтського змiсту передруковує на маши-
нцi, яку подарували їй студенти – шанувальники. Загалом
же має десь 16 таких машинописних збiрникiв, мiж ними
один про перебування двох гуцулок у Iндiї. Всi ми слухали
гостинну господиню i оглядали потiм її творчий доробок з
великим захопленням.
Iван Малкович довго переконував П.Плитку, щоб вiд-
дала на якийсь час дещо iз своїх поезiй, а вiн постарається
через своїх знайомих у Києвi щось iз того вiдiбрати й опуб-
лiкувати, бодай у журналi “Радянська жiнка”, а якщо добре
пiде, то може й окрему збiрочку видадуть. Авторка довго
не вiдважувалась, а врештi щось таки передала з тим, щоб
це доповнини тими її творами, якi вже ранiше вона пода-
ла П.Арсеничу i зберiгаються вони в Iвано-Франкiвському
обласному краєзнавчому музеї.
Арсенич пропонував, аби вона готувала бiльше копiй
своїх машинописних збiрок, а музей зможе їх у неї купу-
вати час до часу i в цей спосiб пiдтримувати матерiально.
П.Плитка з немалим зусиллям признавала рацiю йому, але
не обiцяла по сутi нiчого. “Якось переб’юсь”.
На моє прохання поетеса сфотографувалась з нами. Я
пiшки направився до Верховини, щоб наступного дня ви-
їхати до Буркута. Через те й не скористалася з запрошення
П.Арсенича пiти разом з ними на Писаний Камiнь, де
бували I.Франко, О.Кобилянська та iншi.
Приємне враження справив також завiдувач музею
I.Франка у Криворiвнi Дзурак Микола Iванович. Дбає вiн
про збагачення музею. Просив надiслати йому магнiтофоннi
записи пiсень про I.Франка та iншi.
Перелiк фотографiй того дня див. у маленькому блокнотi
за лiто 1981 р.
* * *
22 липня 1981 р.
Зранку погода обiцяла бути ясною (була надiя на мож-
ливiсть зробити гарнi фотографiї), i я автобусом доїхав до
Iльцiв бiля Верховини, а там уже автомашиною, яка возить
дерево з лiсу, добрався до села Явiрник. Тут на прохання
однiєї гуцулки сфотографував її маленьку дитинку, а по-
тiм з її допомогою сiв на таку ж автомашину, яка їхала
до Буркута (водiї не хочуть пiдвозити незнайомих людей,
а коли й погоджуються, то перед тим вимагають пред’я-
влення документiв на право вiдвiдання цих мiсць). Так я
опинився в тому мiсцi, яке Леся Українка в 1901 р. обра-
ла собi для лiкування. Їхала вона туди звичайним возом, а
вiддаль чимала. Лише вiд Верховини до Буркута є 38 км.
Та ще до цього треба давати 10 з гачком кiлометрiв вiд
Криворiвнi до Жаб’є (тепер Верховина). Ночувала вона в
будинку Олекси Волянського (мiсцевого священика). Буди-
нок зберiгся, я його сфотографував, а також зробив знiмки
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 41
кiлькох краєвидiв, якi вiдкриваються вiд цього будинку в
Криворiвнi. Це було ще попереднього дня.
Дорога до Буркута проходить понад берегом Чорного
Черемоша, мальовнича i захоплююча. Жаль тiльки, що гул
автомобiльного двигуна та брязкання причепiв не давало
змоги слухати отой неповторний шум рiки, якою вона сла-
виться, бо ж на кожному новому мiсцi це звучить iнакше,
якось особливо звабливо, заворожуюче.
Буркут зараз – це будiвлi двох лiсництв (власне Бур-
кутського i Чивчинського), кiлька будинкiв – гуртожиткiв
лiсорубiв, маленької пекарнi, такої ж невеличкої їдальнi, мi-
нiатюрного поштового вiддiлення i ощадкаси. Колишнiх се-
лян, корiнних мешканцiв тут немає жодного. Живуть люди
тут переважно тимчасово. Великим старожилом вважають
лiсоруба, який тут провiв всього близько 20 рокiв, всi iншi
– значно менше, а то й взагалi перший рiк.
Правда про перебування Лесi Українки та Iвана Франка
в Буркутi знали всi, з ким лише менi доводилося говорити
як по дорозi сюди, так i в самому Буркутi.
На будинку Чивчинського лiсництва є меморiальна ма-
рмурова таблиця з портретним рель’єфом Лесi Українки,
яка повiдомляє, що поетеса перебувала в Буркутi з серпня
1901 р. Дещо нижче бiля будинку цього ж лiсництва рос-
те давнє дерево – горобина, яке посадила того ж 1901 р.
Леся Українка (так розповiдають у Криворiвнi, Iльцях, Ве-
рховинi та й у самому Буркутi). Стовбур позалiплюваний
цементом, щоб краще зберiгався.
Гарною лiсовою дорiжкою, яка веде на гору Лукавиця
(туди, як свiдчить Климент Квiтка, Леся Українка ходила
на вершину, що пiдноситься на 1500 м над рiвнем моря).
Десь за кiлькасот метрiв вiд дерева (горобини) i будинку
лiсництва є джерельце (чуркало) з мiнеральною водою, яку
брала i пила Леся Українка, Iван Франко та iншi визначнi
люди, що тут бували. На жаль, воно зовсiм занедбане (див.
фотографiї). До нього йшло троє дiтей, якi тепер живуть у
Буркутi, i їх там також сфотографовано. Але основна маса
людей тепер набирає мiнеральної води дещо нижче у спецi-
ально обладнанiй альтанцi, до якої проведено трубопровiд.
Тих будiвель, якi були в час побуту в Буркутi Лесi Укра-
їнки, Iвана Франка, Кл.Квiтки та iнших, немає. Розповi-
дають, що вони згорiли ще пiд час Першої свiтової вiйни.
Мiсцевiсть Буркута – це дуже неширока, навiть вузька
долинка над рiчкою мiж горами, покритими смерековими
лiсами, яка дещо розширюється бiля лiсництв, де з пра-
вого i лiвого боку до Чорного Черемоша впадають гiрськi
потiчки – притоки. На жаль, погода не була сприятливою,
щоб зробити гарнi пейзажнi знiмки. Небо покрите чорними
хмарами, в Буркутськiй долинi було досить темно.
Поспiшаю до Буркута, не встиг зафотографувати заки-
нутої кляузи, за якою нагромаджувалося колись воду для
сплаву дерева Черемошем. А основи цiєї споруди ще до-
сить добре збереглися i для iсторiї лiсосплаву в Карпатах
це доцiльно було б добре зафотографувати, виїхавши туди
спецiально. Знаходиться цей об’єкт мiж Шибеним (тепер
належить до Явiрника) i Буркутом. На зворотньому шля-
ху я їхав у закритiй автомашинi, якою возять на роботу,
i знову не встиг вчасно зупинити водiя, щоб це пофото-
графувати. Зрештою, то треба не тiльки зафiксувати на
фотоплiвцi, а й вiдповiднi описи опрацювати з людьми, що
колись тут займалися лiсосплавом.
З с. Зеленої знову лiсовозом, на цей раз навантаженим,
доїхав до Iльцiв бiля Верховини, а звiдси вже рейсовим
автобусом – до центру цього гуцульського осередку.
Пробував ще пiти записати дещо з пiсенного фолькло-
ру гуцулiв вiд Стефурак Параски, яка славиться як одна
з кращих знавцiв народних пiсень у цьому куточку, про-
йшов кiлька кiлометрiв, але було вже пiзно, вона живе в
Вiнчю (Вiнчє) на Малому Прислопi, туди ще треба було
йти доброї пiвтори години. До того ж не було певностi
чи на тому хребтi є пiдведена електролiнiя, а я не мав з
собою батарейок, i пiсля 21-ї год. вирiшив вертати назад.
Днiв залишається мало, а на Бойкiвщинi ще стiльки треба
зробити за цю решту вiдпустки. Голова правлiння Львiв-
ської обласної органiзацiї Українського товариства охорони
пам’яток iсторiї та культури вже не перший рiк просить,
щоб записати фольклор у його родинному Старому Селi.
Переночував у тому ж готелi “Черемош”.
* * *
23 липня 1981 р.
О 6 год. 40 хв. ранку виїхав з Верховини автобусом i
перед 12 год. вже був у Iвано-Франкiвську. Встиг придбати
квиток на швидкий потяг “Чернiвцi - Львiв”, яким десь о
14 год. доїхав до Львова.
В обласному правлiннi Українського товариства охорони
пам’ятникiв iсторiї та культури взяв посвiдчення про те,
що фольклорнi та етнографiчнi матерiали я збираю за його
дорученням i для нього.
Автомашиною цього ж товариства приїхав до Старого
Села Нестерiвського р-ну Львiвської обл. Влаштувався у
селянина Серафина Федор, харчуватись буду в сiльськiй
їдальнi.
Ввечерi почав записи пiсенного фольклору в селi. На
жаль, спiвають переважно добре вiдомi пiснi та їх варiанти,
правда, гарно. Зафiксував для початку 16 пiсень.
Поширеного в Карпатах звичаю плести на Юрiя чи Зе-
ленi свята коровам вiночки та ще й ладкати їм тут взагалi
не пригадують, невiдомi їм i танцi чи колядки з якимись
магiчними призначеннями (напр., щоб добре капуста вро-
дила чи коноплi виросли).
Ночував у Ф.Серафина. Прийшов пiсля 24-ї год. ночi,
вiн уже спав iз внуком. Якось незручно було, бо розбудив
його.
* * *
24 липня 1981 р.
До обiду записував дещо з пiсенного фольклору вiд Ма-
рiї Семенiвни Лакизи, а десь бiля 14-ї год. автобусом пере-
їхав до села Замок Нестерiвського району, де живе Ярмо-
ла Палага, родом вона iз Старого Села, знає, як говорять
люди, чимало традицiйних народних пiсень. Поки шукав її
хати, натрапив на iнших спiвакiв. Вiд Барона Юрiя записав
переказ про походження назви села Замок та кiлька мело-
дiй на скрипцi. Його дружина i дочка проспiвали декiлька
пiсень. Прийшли туди й сусiди, вiд яких також записано з
десяток-пiвтора пiсенних творiв, є мiж ними й оригiналь-
нi, яких ранiше не записував нiде. Але багато тих же, що
побутують i в Карпатах та на Буковинi.
Ярмола Палага спочатку подумала, що я жартую або ж
хтось зi мною “пофиґлював”, назвавши її спiвачкою. На-
справдi ж вона знає цiкавi традицiйнi пiснi та колядки i
щедрiвки, як показали вже першi записи. Тiльки розпочав
записувати дещо з її спiву, як пiдiйшла сусiдська дiвчи-
на Харко Ольга i сказала, що й вона любить спiвати, але
мусить привести свою товаришку, щоб пiснi виконувати на
два голоси.
Так вона й зробила. Прийшла ще з двома дiвчатами. Всi
вони зiспiванi i вiд них трьох записано десь понад пiвтора
десятка рiзних пiсень, в т. ч. весiльних, якi побутують тепер
у їхньому селi. Закiнчив цю роботу десь о 22 год. 30 хв.
Загалом у Замку зафiксував 35 пiсень.
Пiшки повернувся до Старого Села. У свого господаря
був о 24 год.
Перед вiдходом домовився з групою спiвачок про те, що
я повинен прийти до них у Замок записувати пiснi в недiлю
2 серпня десь бiля 10 год. ранку.
* * *
25 липня 1981 р.
Продовжив записи пiсень вiд здiбної спiвачки Котик
Ольги Степанiвни, 1928 р. н., занотував i її автобiогра-
фiю, хоч на це було значно важче намовити, нiж на запи-
си пiсень, а от сфотографуватись вона зовсiм вiдмовилася.
“Може колись iншим часом”.
42 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Цiкавою оповiдачкою виявилась Луник Степанiя Федо-
рiвна, 1901 р. н. Але вона аж надто зважає на те, щоб не
сказати чогось “простацького”, “негарного”, “грубого”. Вiд
неї зафiксував оригiнальну казку, пару оповiдань, розповiдь
про батька, гончарство тощо.
Декiлька пiсень гарно проспiвала для запису доярка мi-
сцевого колгоспу iм. Чапаєва Ольга Василiвна Клеба. До-
мовились з нею про дальший тур записiв.
У Луник Степанiї Федорiвни, 1901 р. н., взяв двi фо-
тографiї для того, щоб зробити копiї до збiрника, а вiдтак
повернути їх.
* * *
26 липня 1981 р.
Зранку Степан Серафин, син господаря, в якого цi днi
мешкаю, домовився з своїм товаришем Богданом, щоб той
повiз нас до джерела “Маруся”, що в лiсi за Дiбровою.
Десь до половини 10-ї год. виїхали туди легковою авто-
машиною. Оглянули закинутi мiсця, що залишилися пiсля
шахт, де добували вугiлля, пройшлися i проїхались дуже
гарними мiсцями.
Вiдвiдали й джерельце, про яке розповiдають, що ко-
лись люди вiрили, що, викупавшись у ньому тричi до схiд
сонця i натще серце, можна позбутися хвороби. Тепер на
тому мiсцi капличка i самого джерела, яке зараз становить
квадрат 2 х 2 м i глибиною подекуди до пiвметра (поза-
мулюване пiском), сфотографувати не можна. То ж зробив
знiмок загальний, з капличкою. Вона оздоблена iконами,
вишиваними рушниками, квiтами, скульптурами тощо.
Звiдси вийшли на дуже гарну невеличку галявинку, там
капличка бiльша i чималий гурт людей. Самi, без священи-
ка вони правили Службу Божу. Весь цей вид людей серед
лiсу на галявинi був дуже мальовничим i так нагадував
чомусь мої уявлення про давнiх слов’ян, якi, очевидно, по-
дiбно десь в таких мiсцях поклонялись ще старим дохрис-
тиянським богам: Даждьбоговi, Перуну та iншим.
Звiдси через село Замок заїхали до Монастирка вкло-
нитись могилi Леся Мартовича та оглянути його музей.
Похований письменник на цвинтарi скраю, що ближче це-
ркви. А музей досить продумано створений, має порiвняно
багату експозицiю. Однак стелажi з бiблiотечними книгами
все це заслоняють i годi добре охопити зором загальний вид
музею. Та й самi експонати не завжди в порядку. Вiдвi-
дувачi витягають книги, переглядають їх, а потiм ставлять
уже абияк, не дбаючи про етикетки, щоб вони лежали на
вiдповiдному мiсцi. Пiдлога у примiщеннi прогнила настi-
льки, що треба дуже обережно йти, щоб не провалитись.
Бiблiотекарка всi такi проломи позастелювала папером. Ча-
стина книг лежить прямо на пiдлозi, стелажi попадали...
Цiєю машиною повернувся до Старого Села, а звiдси
автобусом переїхав до Рави-Руської. Там зустрiв на авто-
буснiй зупинцi селянина Iвана Михайловича, який поїхав
зi мною до присiлка Ниви бiля Потелича. Там живе вiдо-
ма спiвачка Бурда Марiя, яка знає багато народних пiсень.
На жаль, її вдома не було: пiшла куховарити на весiлля до
Рави-Руської.
В нивах записав декiлька пiсень та молодiжних сучас-
них варiантiв веснянок i коментарiв до них. Сфотографував
виконавцiв.
Розмовляючи з людьми, встановив, що недалеко школи
в Потеличi живе гарний знавець веснянок Швець Параска
Iванiвна i я пiшки через село попрямував до неї. Жiнка
почувалась дещо нездоровою, але з її дочкою Ольгою пе-
реконали, щоб вона проспiвала веснянки i прокоментувала
їх. Виконували мати з дочкою цi пiснi разом. Справдi вона
(мати) знає їх чудово i детально пояснює як i що роби-
ться при виконаннi кожної з них. Все це зафiксовано на
магнiтофонну стрiчку, а самих виконавиць сфотографова-
но. Записано вiд них i декiлька звичайних пiсень та пару
щедрiвок.
Ольга Пилипiвна Дмитрашко (це дочка) вибирається на
роботу в м. Сколе. Вона провела мене до автобусної зупин-
ки, щоб допомогти швидше виїхати до Рави-Руської. Туди
я добрався випадковою автомашиною, а з центра мiстечка
пiшки виїхав на узлiсся, щоб далi йти до Старого Села.
Тут мене наздогнав автобус i пiсля 22-ї год. я вже був у
Старому Селi.
* * *
27 липня 1981 р.
Домовився з дiвчатами, Фурiв Лесею Лук’янiвною,
1966 р. н. та Гук Iриною Ярославiвною, 1964 р. н., в Ста-
рому Селi, що вишлють прислiв’я та приказки свого села,
коли запишуть їх бiльше. Сфотографовано їх обох.
Записано доповнення про виготовлення посуду з глини
на хуторi Гончарi та понад три десятки пiсень. Переглянув
книги i папери на пiддашi колишнього будинку Луник Сте-
панiї, але там покрiвля вже майже цiлком знищена i все це,
що було пiд нею, зовсiм погнило. Пропало й кiльканадцять
цiнних книг, серед них давнє видання творiв Василя Сте-
фаника, рiзних польських авторiв, повне зiбрання поезiй
рос. письменника Жуковського та iнше.
* * *
28 липня 1981 р.
День був напрочуд плiдним у моїй збирацькiй роботi.
Записав у Дубрiвцi i на Горбi в Старому Селi 68 пiсень.
Стiльки пiсень досi за один день ще не вдавалось записува-
ти. Особливо багато їх зафiксовано вiд подружжя Солтиса
Андрiя Андрiйовича, 1920 р. н., i Солтис Ганни Iванiвни,
1916 р. н., в с. Дубрiвка. Їх не сфотографовано.
Приїхав Iгор Кудин, привiз 8 магнiтофонних стрiчок
довжиною по 270 м кожна, якi були вже дуже необхiднi,
оскiльки мiй запас вичерпувався. Кошти за їх придбання я
вiдразу йому повернув.
Разом з ним та мiсцевим дяком Чулиндою ходили до це-
ркви, оглянули дзвони (вони з поч. ХХ ст.) та друкованi i
рукописнi книги. Особливий iнтерес становлять метрикаль-
нi записи про народження i смерть за 80-90 рp. ХVIII ст.,
є такi ж за ХIХ ст. та поч. ХХ ст. Окрiм того, зберiга-
ються в церквi й рукописнi книги з копiями рiзних роз-
поряджень та iнструкцiї церковного керiвництва (деканату,
єпископату), свiтських органiв влади тощо (польською, ла-
тинською та нiмецькою мовами), в яких є цiкавi штрихи до
iсторiї Старого Села та iнших, навiть дуже вiддалених на-
селенних пунктiв. З друкованих матерiалiв – книги ХVIII
- поч. ХХ ст.
* * *
29 липня - 1 серпня 1981 р.
Продовжував роботу над записами фольклору в Старому
Селi, Кам’янцi – Липнику, на хуторах Гайовi (колишня
Шляхта), Сулими, Гончарi, Мазури, Новий Свiт, Пiдгора.
Вiд Луник Стефи Федорiвни, 1901 р. н., одержав листа,
записав розповiдi про село, окремi подiї в ньому тощо.
31 липня 1981 р. випадково зустрiвся з односельчанином
Фурiвим Лукою Олексовичем, який вiдразу ж забрав мене
до себе, щоб решту днiв, якi ще мiг провести в Старому
Селi, я жив у нього.
* * *
2 серпня 1981 р.
Зранку, як i домовився з людьми, виїхав принагiдним
мотоциклом до села Замок. Вiдразу ж забрався до робо-
ти: записав пару цiкавих щедрiвок, кiлька пiсень та ба-
йок, але вже на початку 12-ї год. мусiв припинити робо-
ту, бо всi йшли до церкви. Тим часом вирiшив оглянути
село. Для пейзажної фотографiї погода досить несприятли-
ва. Сфотографував, однак, колгоспнi примiщення (колгосп
iм. I.Франка), що на мiсцi давнього Замку i помiщицького
маєтку, зробив також знiмок цiкавого селянського подвiр’я
та однiєї маленької дiвчинки в вишиванцi.
Десь бiля 16 год. продовжив записи. Жiнок прийшло
чимало, але свiжих пiсень, яких ще в мене не було згаду-
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 43
вали мало. За весь день ледве нашкреблося бiля 30. Всiх
уже з Старого Села та околиць призбиралося три сотнi.
О 22 год. 30 хв. вийшов iз Замку i пiшки направився до
Старого Села. Та десь через два кiлометри дороги мене
наздогнала легкова автомашина, водiй якої зупинився i за-
пропонував менi сiдати, хоч там було троє старших людей i
четверо маленьких дiточок.
– Кореспондента залишити на дорозi не можу, – гово-
рить водiй, вiн же господар автомобiля.
– Я не кореспондент, а фольклорист, записую народну
творчiсть Старого Села та його околиць – Липнина, Замку,
Дубрiвки та iн.
– I я з Липнина. А Ви з Долинським Матвiєм не
зустрiчалися?
– Нi. Менi говорили, що на хуторi Сулими гарно спiває
Долинська мати щось чи не десятьох дiтей, однак я двi-
чi пробував щось записати вiд неї, але жодного разу не
заставав її вдома.
– А де Ви зупинилися?
– Зустрiв на Серафинах у Старому Селi односельчанина
i в нього ночую.
За цiєю розмовою доїхали до Старого Села, але в центрi
водiй не зупинив автомашини, а повiз мене на його край,
тобто на хутiр Серафини i щойно там зупинився, повернув
назад автомашину, категорично вiдмовився вiд будь-якої
плати. Виявилось, що це лiкар Долинський Iван Матвiйо-
вич, який працює десь у Львовi. Прикладав такої добро-
зичливостi, старання допомогти менi в роботi над записами
народної творчостi немало. Всi навiть у щоденнику годi
зафiксувати.
У Фурiва на мене чекала, щоб записати ще пару пiсень
Головач (Дума) Галина з Нового Свiту, хоч було вже дуже
пiзно.
* * *
3 серпня 1981 р.
Тiльки дiйшов до центру Старого Села, як почалася буря
з сильною зливою. Громовиця змушує на якись час вiдмо-
витись вiд записiв, то ж займаюся щоденником.
Одержав листа вiд Швед Стефанiї Миколiвни. Має на-
мiр поїхати хоч на тиждень попрацювати зi мною, але десь
пiсля 10 серпня. До того часу менi треба буде дещо уто-
чнити до фотографiй з Довгого (будинкiв, окремих людей
тощо), аби закiнчити 7-8 томи “Бойкiвщини” i взагалi ма-
терiали експедицiї 1979 р.
Продовжував записи пiсень у Старому Селi.
* * *
4 серпня 1981 р.
Зранку автобусом виїхав до Рави-Руської, а звiдтам до
присiлка Ниви бiля села Потелич Нестерiвського р-ну. Вi-
домої спiвачки Бурди Марiї Андрiївни не застав вдома. Її
син Андрiй вiдразу пiшов шукати маму, повернувся дуже
втомленим, але мами таки не знайшов. Тим часом з доч-
кою цiєї жiнки Бурдою Ольгою Степанiвною, 1962 р. н., я
вiдбирав з її репертуару пiснi для запису. Ця дiвчина знає
сотнi пiсень, з них видiлено 60, щоб потiм їх зафiксувати
на магнiтофонну стрiчку.
II. ЩОДЕННИК
ЕКСПЕДИЦIЙНОЇ РОБОТИ 1983 Р.
Сiчень - травень 1983 р.
Експедицiйну роботу цього року розпочав практично ще
в сiчнi пiд час невеличкої перерви в навчаннi. Тодi вдалось
на пару днiв виїхати (директор школи чи то з нерозумiння
потреби такої роботи, чи за чиєюсь намовою всiма засобами
старається обмежити будь-якi мої виїзди за межi села Ве-
ренчанки) i дещо записати, переважно, з ономатологiчних
легенд i переказiв.
Протягом сiчня – травня цього року, як правило в субо-
ти i недiлi, записував такi матерiали в Кiцманському, Сто-
рожинецькому i Путивльському р-нах Чернiвецької обл.;
Долинському, Надвiрнянському, Богородчанському i Коло-
мийському р-нах Iвано-Франкiвської обл.; Старосамбiрсь-
кому i Туркiвському р-нах Львiвської обл. та деяких iнших
мiсцевостях.
У час березневої перерви в навчаннi в селi Тершiв на
Старосамбiрщинi натрапив на обдарованих спiвачок, вiд
яких записав близько 40 цiкавих пiсень, у тому числi
веснянок.
Разом з виїздами продовжував розшукувати охочих лю-
дей для записування фольклору на мiсцях. На жаль, це не
давало бажаних результатiв. Наприклад, пiд час перебува-
ння на курсах поглибленого пiдвищення квалiфiкацiї вчи-
телiв iсторiї та суспiльствознавства в Чернiвцях (червень
1982 р.) дуже зохотилась iдеєю фольклористичної роботи
вчителька Сторожинецької середньої школи Яновська На-
талiя, просила включити її до експедицiї. Коли ж я приїхав
до Сторожинця, щоб там позаписувати пiснi та деякi етно-
графiчнi матерiали, вона радо пiшла, посидiла, послухала i,
видно, розгубилася, бо в дальшiй розмовi заявила:
– Та то не просто записувати, а треба ще й знати, якi
пiснi вiдбирати.
– То з часом i у вас виробиться, – вiдповiдаю, – а
спочатку можна фiксувати майже весь репертуар спiвачок.
– Я швидше буду збирати етнографiчнi матерiали.
– Це також дуже потрiбне.
А чи вона щось робить? Не знаю.
Там же без конкретних наслiдкiв залишилась подiбна
розмова з вчителями – iсториком Щуром Романом Семе-
новичем з Пiдгородцiв, викладачкою української мови та
лiтератури Мушак Ярославою з Кам’янецької восьмирiчної
школи на Сколiвщинi та iн.
Пожвавив збирання фольклору хiба Iванюк Михайло Ва-
сильович з Вижницi на Буковинi, який дуже старанно за-
писує перекази та легенди ономатологiчного змiсту, а також
iншi жанри народної оповiдної творчостi.
Наприкiнцi 1982-83 навчального року декiлька разiв го-
ворив про те, як зiбрати фольклор рiдного села з учителями
– буковинцями Миколою Iвановичем Гнепом та Василем
Дмитровичем Кучерявим. Запропонував їм обидвом наг-
ромаджувати цей матерiал i групувати його за приблизно
такими роздiлами: пiснi, народнi оповiдання, легенди, пе-
рекази, казки, байки, притчi, прислiв’я та приказки.
Окрiм того, вони погоджувались призбирувати рiзнома-
нiтний етнографiчний матерiал (про ткацтво, вишивку, ло-
зоплетiння, рiзьбярство тощо).
Про це ж треба буде поговорити i в тих селах, де цього
року записуватиму фольклор.
* * *
21 липня 1983 р.
Вранцi о 5 год. виїхав примiським поїздом iз Славського
до Стрия, а звiдси автобусами через Дрогобич до Самбо-
ра. Там поговорив з завiдувачем районним вiддiлом народ-
ної освiти про можливiсть влаштування на роботу в якiйсь
середнiй школi. Однак, там мiсце є хiба в маленьких во-
сьмирiчних школах. Те ж саме й Старому Самборi. Того
ж дня встиг доїхати до Турки, зустрiнутись iз керiвником
тамтешнiх освiтян, але ситуацiя подiбна. Всi радили подз-
вонити по телефону десь у 20-х числах серпня. Найбiльш
обнадiйливо, здається, навiть бажаюче говорив завiдувач
Туркiвським райвно. Там є мiсце в порiвняно бiльшiй во-
сьмирiчцi в с. Ластiвки, а також, можливо, щось буде в
середнiй школi у Верхньому Гусиному.
Ввечерi натрапив на цiкавих людей, вiд яких записав два
гарнi матерiали про перебування Iвана Франка в селi Ди-
дьовi, потiм зафiксував на магнiтофонну стрiчку 13 пiсень
вiд мiсцевої спiвачки Кузан. До неї варто буде ще колись
зайти i продовжити записи.
44 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Вислав телеграми В.В.Соколовi, М.Й.Хаєвi та
М.С.Глушковi, що я тут.
* * *
22 липня 1983 р., с. Iвана Франка
Ранком о 8-й год. автобусом виїхав до Самбора, а звiд-
там через Дрогобич до села Iвана Франка, де думаю поп-
рацювати 10-15 днiв i зiбрати рiзнi жанри фольклору. Вла-
штувався в Пiдляшецької Ганни Iванiвни, 1910 р. н., а
харчуюсь у мiсцевiй чайнiй.
Того ж дня записав 25 пiсень вiд Пiдляшецької Розалiї
Дмитрiвни, 1918 р. н. Особливо цiнне те, що з розповiдей
батька та iнших мешканцiв Нагуєвичiв вона пам’ятає, якi
саме пiснi любив спiвати з людьми Iван Франко.
Взагалi, як я й сподiвався, тут дуже багато рiзноманi-
тних переказiв про великого письменника i вченого. Мало
не кожна старша людина, з якою заговорю, щось цiкаве
розкаже.
* * *
23 липня 1983 р., с. Iвана Франка
Продовжую записи пiсень та рiзного оповiдного мате-
рiалу. Вдалось зафiксувати частину тексту i мелодiю пiснi
“Плачуть сестри ревно”, слова якої занотував я ще десь у
1956 р. вiд Юлiї Захарiвни Данiцької, дочки письменни-
кового брата. Вона тодi, а тепер її дочка, також твердять,
що цю пiсню охоче спiвав Iван Франко з братом Захаром
та сусiдами.
Обдарованим оповiдачем є Шумеляк Осип Павлович,
1918 р. н. Вiд нього записав перекази i про I.Франка, i
про спалення “опирiв” в Нагуєвичах. Обов’язково продов-
жу нотувати матерiал вiд цiєї людини.
* * *
24 липня 1983 р., с. Iвана Франка
Вiдкриваю з великою приємнiстю для себе щораз нових
людей, якi збагачують моє зiбрання фольклорних матерiалiв
пiд умовною тематичною назвою “Народ про Iвана Фран-
ка”. Разом з цим фiксую на плiвку вiдомостi про родичiв
великого письменника, їх долю, знайомлюся з носiями пi-
сенного фольклору i, певна рiч, занотовую все, що лише
вдається зустрiнути вартого уваги. Зафiксував, мабуть, по-
вний текст пiснi “Плачуть сестри ревно” та двi на слова
Iвана Франка, низку обжинкових ладканок, гаївок тощо.
* * *
25 липня 1983 р., с. Iвана Франка
Раненько зайшла до кiмнати, де я живу, господиня Пiд-
ляшецька Ганна Iванiвна. Бачу, що хоче щось проспiвати i
справдi жiнка згадала кiлька гаївок та рiзних досить цiка-
вих пiсень, якi я записав вiд неї тут же.
Весь день, до 24 год., записував пiснi, перекази i народнi
оповiдання про Iвана Франка. Загалом вдалося зафiксувати
близько 60 пiсень, мiж ними й кiлька ладканок для худо-
би (пастуших), якi тут спiвали на Юрiя. Своїм змiстом i
мелодiєю вони дуже близькi до тих зразкiв цього ж жан-
ру, якi записано в Довгому, Грабiвцi Скiльському та iнших
бойкiвських селах. Натрапив на них випадково, бо ранiше
всi особи старшого вiку, яких розпитував про це, говорили,
що такого виду пiсень (ладканок) вони не чули. Майже
iнстинктивно записав про них. Вона спочатку задумалась,
а тодi каже: “Були, були такi ладанки, але я небагато їх
пригадую”. Проспiвала три, один раз дещо невпевнено, а
вдруге вже дещо чiтко вiдтворила не лише мелодiю, а й
текст.
Приємно, що дедалi бiльша частина людей, навiть моло-
дi, всiляко стараються допомогти менi в розшуках знавцiв
i виконавцiв народних пiсень.
* * *
26 липня 1983 р.
О 8-й год. автобусом виїхав до Дрогобича i далi цим ви-
дом транспорту до Стрия, а звiдти до м. Сколе. Тут запи-
сав принагiдно переказ про заснування Ямельницi i легенду
про початки м. Сколього. На жаль, не вдалося нiчого вста-
новити про час i мiсце народження талановитого музики
– Iвана Слав’яка з Верхнього Синьовидного. У метричних
записах про народження, що зберiгаються в Сколiвському
ЗАГСi за 1885-89 рp. Його не пощастило виявити, хоча за
приблизними пiдрахунками (помер у 1915 р. в Ялтi, маючи
28 рокiв) вiн появився на свiт 1887 або 1888 р. Є.Сливки.
Може бути й таке, що прiзвище дещо змiнено. Треба ще
поговорити з його краянами.
Iз Сколього поїздом виїхав до рiдних у Славське. Провiв
кiлька дуже приємних годин з внучком Орестом.
* * *
27 липня 1983 р.
Завiз З.М.Матисякевичу перший i найповнiший варi-
ант дисертацiї “Iван Вагилевич як iсторик i етнограф”. (Вiн
просив матерiал про взаємини “Руської трiйцi” з пiвденни-
ми слов’янами тощо). А у Вагилевича чимала частка нау-
кової спадщини, присвячена пiвденному слов’янству, його
iсторiї та культурi.
Тут же, у Верхньому Синьовидному, вiд батька мо-
го товариша, тобто Матисякевича Михайла Осиповича,
1895 р. н., записав унiкальнi вiдомостi про надзвичайно
обдарованого спiвака Iвана Слав’яка, про Iвана Франка,
дитячi iгри, торгiвлю синевiдчан, холеру в селi, про поча-
тки села та iншi iсторико-етнографiчнi матерiали. Оповiд-
ач вiдзначається рiдкiсною пам’яттю, обширною ерудицiєю,
глибоким розумiнням потреби фiксацiї таких матерiалiв
тощо.
Пiсля трьох годин майже безперервних розповiдей iн-
форматор втомився, хоч старався не показувати цього, i я
попросив його продумати поступово ще про що вiн вва-
жатиме за потрiбне розказати, зафiксувати на паперi для
пам’ятi теми таких матерiалiв, а я через якийсь час ще
приїду.
* * *
28 липня 1983 р.
Повернувся до с. Iвана Франка. Продовжив записи пi-
сень i оповiдної фольклорної прози. Часом менi здається,
що тут навiть у шелестi листя на деревах та тихому шумi
трави є щось Франкiвське, наче й сама природа хоче оспi-
вати незрiвнянний подвиг великого письменника i вченого
в царинi рiдної культури та iсторiї.
З особливою приємнiстю фiксую народнi перекази та
оповiдання про Iвана Франка. На моє щастя тут ще є люди,
якi в ранньому дитинствi мали змогу бачити письменника.
Кiлька дуже цiкавих подробиць оповiла 98-рiчна жiнка,
найстарша в селi, вiд якої I.Франко записував народнi пiснi
тощо (Риб’як Єва).
27 пiсень та переказ про письменника зафiксовано вiд
його дальшої родички (внучки Захара Франка) Шумеляк
Ганни Григорiвни, 1916 р. н., в т. ч. кiлька пiсень на сло-
ва великого Каменяра. Iз сльозами на очах оповiдає про
зворушливi вияви пошани до письменника з боку звичай-
них селян Степанiя Миколаївна Франко – Дрогобицька,
1933 р. н., яка працює прибиральницею на вiдновленiй са-
дибi батькiв I.Франка. Тут справдi невичерпне море рiзних
згадок i оповiдей про письменника.
* * *
29 липня 1983 р., с. Iвана Франка
Розпочав роботу над складанням мiкротопонiмiчного
опису села Iвана Франка. З господарських книг сiльсь-
кої ради виписав усi прiзвища мешканцiв, заповнив деякi
загальнi вiдомостi про населений пункт.
Разом з тим провiв новi сеанси записiв пiсенного фо-
льклору вiд Твердовської Розалiї та Пiдляшецької Роза-
лiї Дмитрiвни. Занотував досить гарнi вiдомостi про Iвана
Франка вiд його далекого родича. Домовився з ним, що
згодом продовжимо фiксацiю його розповiдей (це досить
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 45
обдарована людина, яка цiкаво взагалi говорить). Вiн по-
дав адресу своєї сестри, що проживає в Перепростинi бiля
Схiдницi i знає чимало пiсень.
Приїхало подружжя молодих фольклористiв Сокiл Ва-
силь Васильович i Сокiл Ганна Петрiвна. Зустрiлися в До-
лiшньому кiнцi села. Вони вертали з Франкiвки та її око-
лиць, де дуже уважно оглядали мiсця, зв’язанi з життям i
дiяльнiстю улюбленого письменника.
Ми довгий час не бачилися всi. Обмiнювалися думками
про фольклористичну працю i по дорозi до хати, i навiть
уже пiсля того, як полягали спати.
Приємно, що цi молодi педагоги так глибоко усвiдомлю-
ють потребу збирання i вивчення усної народної творчостi,
вiддають цiй справi велику частину свого вiльного часу.
* * *
30 липня 1983 р., с. Iвана Франка
Зранку провiрили магнiтофони. Я передав свою “Лiру-
206” Сокiл Ганнi Петрiвнi, i вона тут же вiд господинi, в
якої живемо, почала записувати пiсенний фольклор. Потiм
з чоловiком обидвоє вирушили в Горiшнiй кiнець села для
пошукiв за зразками усної народної творчостi, а я вирi-
шив цей день присвятити опрацюванню мiкротопонiмiчного
опису села. На щастя, натрапив у кравецькiй майстернi на
групу цiкавих i знайомих людей, якi досить радо i розумiю-
че погодились дати необхiдну iнформацiю. Робили це дуже
терпляче, хоч записи тривали вiд 12 до 18 год. 30 хв.
Основна робота над мiкротопонiмiчним описом села, та-
ким чином, проведена. Далi треба буде тiльки дещо до-
повнити в рiзних кутках населеного пункту, але це вже
порiвняно нескладна справа.
Сокiл В.В. записав близько трьох десяткiв пiсень.
Так же ретельно записує фольклорнi та етнографiчнi ма-
терiали i Сокiл Ганна Петрiвна, яка встигла за цей день
зафiксувати на магнiтофонну стрiчку два десятки пiсень та
цiкавi перекази про Iвана Франка.
* * *
31 липня 1983 р.
Зранку вибралися всi троє в Горiшний кiнець с. Iвана
Франка, оглянули тамтешню церкву i цвинтар. Я зробив
декiлька фотографiй цiєї пам’ятки дерев’яної архiтектури
та пейзажiв з видами на хребет Дiл i дорогу в напрямку
Самбора.
Потiм вирiшили пiшки iти до Ясеницi Сiльної, але по
дорозi нас наздогнав автобус, зупинився i, щоби не тратити
даремно часу, ми проїхали тих кiлька кiлометрiв. Зiйшли
на початку села, в якому колись I.Франко ходив до школи.
Дуже швидко розшукали Гаврилика Юлiана Васильови-
ча, який саме в той час повертався з коровою з поля. Вiн
радо погодився розказати все, що чув про Iвана Франка вiд
своєї матерi Розалiї Гаврилик. Оповiдач з нього обдарова-
ний i знаючий. Ще вiд жодної людини нi в селi I.Франка,
нi в його околицях менi не випадало записувати настiльки
розгорнутих i змiстовних розповiдей. Вiн займався поруч з
сiльським господарством культосвiтньою роботою, диригу-
вав сiльським хором, влаштовував концерти на честь Iвана
Франка i Тараса Шевченка, органiзував встановлення па-
м’ятника Великому Кобзаревi i дуже хвилюється, що його
досi не взято пiд державну охорону. Пробує складати в
народному стилi поезiї i нам пропонувати музику. Окремi
такi твори я записав вiд нього на магнiтофонну стрiчку.
Вiн же послав дитину покликати його сестру Кульчи-
цьку Iванну Василiвну. Ця жiнка також обдарована опо-
вiдачка, як i її мати Розалiя Гаврилик, котру я мав нагоду
слухати ще в 1956 р. пiд час святкування 100-лiтнього
ювiлею Iвана Франка в його рiдному селi. Iванна Кульчи-
цька також розказала напрочуд цiкавi матерiали про те, як
батько письменника одружився з Марiєю Кульчицькою –
матiр’ю Iвана Франка та низку таких подробиць. I вiд неї,
i вiд брата та його дружини, i сусiдки записав того дня
34 пiснi, мiж якими i на слова Iвана Франка, i особливо
цiкаву колядку радикалiв – колишнiх шкiльних товаришiв
письменника.
Цiннi матерiали залишили й Сокiл Ганна Петрiвна та
Сокiл Василь Васильович – i пiсеннi, i оповiднi, зокрема
про Iвана Франка.
Крiм того, сфотографував я Гаврилика Юлiана Васильо-
вича та його сестру Кульчицьку Iванну Василiвну, будинок
Багрiїв, що стоїть на мiсцi тої хатини, в якiй народилася i
жила Марiя Кульчицька – мати письменника. Ця родина з
великою пошаною ставиться до Iвана Франка. На їхнє про-
хання сусiдська дiвчина, тепер дев’ятикласниця Сторонсь-
ка, намалювала на зовнiшнiй стiнi портрет Iвана Франка на
тлi Карпатського пейзажу, а на своєму будинку – портрет
Тараса Шевченка. Тепер кожен, хто проїжджає дорогою
через село Ясеницю, з вдячнiстю чи принаймнi з зацiкав-
ленням оглядає цi твори, виконанi в традицiйно народному
стилi.
Вiдомостi про авторку записати треба буде повнiше пiд
час наступних вiдвiдин Ясеницi, очевидно, в недiлю 7 се-
рпня. Зробив фотографiї цих обидвох портретiв i будинкiв
взагалi. Сфотографував також пам’ятник Т.Шевченковi та
вид на ту частину села, де була школа, в якiй навчався
I.Франко.
* * *
1 серпня 1983 р.
Зафотографував пейзажi села Iвана Франка з Леськової
гори, старий i холерний цвинтарi, Франкiвку з боку Ради-
чового лiсу та з пiвдня тощо. Продовжував записи пiсень,
переказiв про Iвана Франка. Доповнював мiкротопонiмiку
села.
Подружжя Соколiв фiксувало подiбнi фольклорнi мате-
рiали також на магнiтофонну стрiчку. Пiсля обiду Сокiл
Ганна Петрiвна поїхала додому (залишила рiчну дитинку у
матерi, а в Карпатах зараз гаряча пора сiнокосiв).
* * *
2 серпня 1983 р., с. Iвана Франка
Уточнював i доповнював мiкротопонiмiю села, розшу-
кував новi оповiднi матерiали про Iвана Франка. Внучка
Захара Яковича Франка Ганна Григорiвна Шумеляк пере-
дала менi фрагмент рукопису свойого батька з матерiалами
про Iвана Франка та його родичiв. Вона ж проспiвала деся-
ток пiсень. Домовились ще продовжити роботу над записа-
ми її переказiв про письменника i вченого. На жаль, у той
час, коли вона хотiла розповiдати щось напiвлегендарне про
I.Франка, вийшов з ладу магнiтофон “Романтик - 304” i
я змушений був вiдразу їхати до Дрогобича, щоб його на-
правити. Молодий майстер Пилипiв Роман Миколайович
дуже швидко, буквально за лiченi хвилини виявив причину
несправностi i полагодив апарат. З початковими явищами
цiєї вади магнiтофона я двiчi звертався до спецiалiстiв го-
ловної Чернiвецької майстернi, вони “шукали” за нею по
два тижнi раз i вдруге i повернули менi апарат без змiн.
Тут же, поза всякою чергою хлопчина блискуче впорався
з ремонтом, i магнiтофон пiсля цього працює досконало.
Повернувшись до села Iвана Франка, продовжив записи
фольклорної прози та пiсень. Цiкавим оповiдачем виявився
Твердовський Юлiан. З приємнiстю записав 14 пiсень вiд
його сестри Гром Ганни Йосипiвни. Сеанс роботи з нею до-
помогла менi органiзувати Марiя Юлiанiвна Твердовська,
дочка згаданого вище оповiдача, науковий працiвник му-
зею Iвана Франка. Вiд Ю.Й.Твердовського необхiдно буде
записати максимальну кiлькiсть розповiдей.
Продовжує дуже старанно працювати Сокiл В.В.
Вдалось менi записати дещо з прислiв’їв та приказок про
Iвана Франка, розповiдь про епiдемiю тифу в Нагуєвичах
на початку польської окупацiї пiсля Першої свiтової вiйни,
про солеварiння тощо.
* * *
46 1-2’2009 Народознавчi Зошити
3 серпня 1983 р.
Домовився з окремими носiями фольклору про черговi
сеанси записiв.
Близько 11-ої год. разом з В.Соколом виїхали до м. Бо-
рислава, вiдвiдали книгарню, дещо придбали з лiтератури.
Потiм зайшли до поета Iвана Гнатюка, послухали його за-
хоплююче читання власних творiв та поезiй iнших авто-
рiв, iнформацiю про роботу над черговою книгою, а також
розповiдi про лiтературне життя Києва, Львова та iнших
культурних осередкiв України.
Вiршi цього поета менi подобаються вже не перше деся-
тирiччя i тому спiлкування з ним для мене завжди приємне.
До того ж, I.Гнатюк не тiльки один з кращих поетiв нашої
сучасної лiтератури, а й блискучий оповiдач, який добре
знає стан лiтературного життя, оригiнально висловлюється
про творчiсть iнших письменникiв.
Вiн же повiдомив менi приємну вiстку про те, що поет,
лiтературознавець i критик Микола Iльницький успiшно за-
хистив дисертацiю на здобуття звання доктора фiлологiчних
наук.
Вперше побачив у I.Гнатюка книгу “Народнi оповiда-
ння” (К., 1983, упоряд. С.В.Мишанич), в якiй опублiко-
вано й декiлька моїх записiв з Бойкiвщини та Буковини.
Вiн купив її в Києвi, а в Дрогобичi книга дуже швидко
розiйшлася.
З Борислава ми з Соколом Василем виїхали в Дрогобич,
тут мiй колега купив собi друкарську нормативну машинку
марки “Москва” за 135 крб. Це дасть йому можливiсть не
тiльки записувати усну народну творчiсть, а й доводити її
до читабельного стану, без зайвого клопоту готувати свої
матерiали до друку i т. д.
* * *
4 серпня 1983 р., с. Урiж
В с. Урiж Дрогобицького р-ну записав понад двадцять
пiсень вiд медсестри Гомзяк Розалiї, яка перейняла їх вiд
своєї мами та односельцiв. Домовився з нею продовжити
записи, оскiльки вона спiває гарним чистим голосом i в
суто народнiй манерi.
с. Iвана Франка
Приємно зустрiчати людей, якi не лише самi прагнуть
передати все краще, що знають iз народної творчостi, а
й виявляють зворушливу турботу про те, щоб зафiксувати
фольклорнi матерiали вiд iнших осiб. Власне так посту-
пає Iвано-Франкiвчанка Халавко Ярослава (медсестра за
фахом). Спочатку вона повiдомила прiзвища трьох своїх
ровесниць з Горiшнього кiнця с. Iвана Франка i радила
записати вiд них тi пiснi, якi виявляються вартими уваги.
Цей списочок я передав колезi Василевi Соколовi, оскiль-
ки вiн працює в основному у цiй частинi села, а в другiй
(Долiшньому кiнцi) випало за взаємною згодою продовжу-
вати фiксацiю фольклорних матерiалiв менi самому. Дiвча-
тка цi спiвають справдi досить приємними голосами (ми з
В.Соколом увечерi прослухували записи), але народних пi-
сень знають небагато та й виконують їх дещо в естраднiй
манерi сучасних популярних ансамблiв.
Я.Халавко розповiла також про те, що чула вiд одного
старенького чоловiка в с. Милошевичi Пустомитiвського р-
ну на Львiвщинi про Iвана Франка i переконуюче радила
поїхати туди та записати його спогад про зустрiчi з пись-
менником. Цiй людинi ще в 1979 р. було понад 80 рокiв.
I хто знає чи вона ще живе, та як тiльки буде найменша
можливiсть, певна рiч, постараюсь навiдатися до неї.
Вирiшили ми з колегою принаймнi дещо записати з ре-
пертуару учнiвської молодi, щоб знати i як дiти переймають
народнi пiснi вiд своїх родичiв i старших односельцiв, i дати
згодом змогу музикознавцям простежити тi можливi змiни
в манерi виконання, в мелодiї i т. д., що сталися з одними й
тими ж пiсенними творами протягом одного пiвстолiття. За
згодою директора мiсцевої десятирiчки таки в примiщеннi
школи вiд двох рiзних гуртiв дiвчаток, що перейшли до
восьмого класу, а тепер перебувають у таборi працi i вiд-
починку, записано по декiлька пiсень та окремi коломийки
(приблизно 5 занотував В.Сокiл i стiльки ж зробив я сам).
Потiм домовились, щоб продовжити записи наступного дня
о 14 год.
Iз школи В.Сокiл пiшов у “свiй” Горiшнiй кiнець се-
ла, а я в Долiшнiй. Нарештi менi вдалось застати вдома
сестер Гром Ганну Iванiвну, 1919 р. н., Лялюк Марiю Iва-
нiвну, 1922 р. н., якi мають славу досить добрих знавцiв
i виконавцiв народних пiсень. На жаль, здоров’я обидвох
поганеньке i спiвають iз значними зусиллями. Але таки
вдалось записати вiд них гаївку, якої ще не доводилось ме-
нi слухати, а також дещо iнше з пiсенного фольклору. До
того ж, обидвi жiнки поспiшали: Ганна – пасти худiбку
(тут це роблять сусiди по черзi. Домовляються кiлька їх i
всi худобу разом виганяють в поле одного дня одна особа,
наступного iнша i т. д.), а Марiя щось термiнове мала ро-
бити бiля хати. Домовився про те, щоб вони пригадували
поступово народнi пiснi, якi знають, складали на клаптику
паперу списочок, щоб пiзнiше можна було їх проспiвати для
фiксацiї на магнiтофоннiй стрiчцi.
Випадково натрапив на хлопчика Франка Михайла Ми-
хайловича, що закiнчив п’ятий клас i залюбки спiває наро-
днi пiснi, мрiє навчатись у музичнiй школi. Милою неспо-
дiванкою були три коломийки про Iвана Франка, що їх про-
спiвав цей хлопчина, а хтось з присутнiх говорив, начебто
їх чули колись вiд Iлька Бадинського, що знав письменника
особисто.
* * *
5 серпня 1983 р., с. Iвана Франка
Зранку працював над уточненням та доповненням мiк-
ротопонiмiї села, розшукував новi оповiднi матерiали про
Iвана Франка i ще кiлька вдалось зафiксувати. Занотова-
но й iншi зразки фольклорної прози. Вiд другої години
записував на магнiтофонну стрiчку деякi зразки народної
пiсенностi вiд восьмикласниць з мiсцевої десятирiчки Лесi
Франко, Марiї Риб’як та iн.
Пiсля досить тривалої попередньої пiдготовки з допомо-
гою однiєї з найбiльших шанувальниць народної творчостi
в селi, Розалiї Дмитрiвни Пiдляшецької, нарештi вдалось
зiбрати чотирьох свашок разом i записати вiд них весiлля.
Одначе, пiсля розшифровування текстiв необхiдно буде ще
раз цей запис уточнити, доповнити, принаймнi, з Пiдляше-
цькою Розалiєю Дмитрiвною та деякими iншими жiнками.
Щойно тодi його можливо включати до машинописного збi-
рника, призначеного для постiйного зберiгання чи ймовiрної
вибiркової публiкацiї.
Над записом весiльного циклу працював вiд 16 год. до
23 год. 30 хв. Загалом це мiй найцiннiший здобуток ми-
нулого дня. Є кориснi зразки й серед iнших матерiалiв, але
менш вагомi.
Дуже цiкаву приказку про Iвана Франка почув вiд Чаплi
Миколи Яковича, 1905 р. н. I вживається вона в оригiна-
льнiй формi цитати, хоча насправдi такої фрази у письмен-
ника менi не доводилося зустрiчати. Iнформатор повторив
її у принагiднiй розмовi двiчi зi мною i ще раз, говорячи
з своєю дружиною. Буквально звучить вона так: “Франко
казав: “Хто знає, а не навчає, то сам дурньом стає”.
Взагалi подiбнi приказки тут зустрiчав я ще в серед.
50-их рp., зокрема вiд Iлька Бадинського, а тепер вiд мед-
сестри Халавко Ярослави та деяких iнших людей.
Сокiл Василь цього дня довiв загальну кiлькiсть своїх
пiсенних записiв у селi Iвана Франка та його околицях до
сотнi. Працює вiн над збиранням фольклору дуже старанно,
але найбiльше любить пiсенний матерiал.
Говорили ми з ним про потребу нагромадження лекси-
кографiчних матерiалiв окремих сiл i складання вiдповiд-
них словникiв. В.Сокiл визнає, що це корисна справа, але
обiцяє братись за неї щойно пiсля впорядкування зiбра-
них фольклорних зразкiв. Сам я теж давно виношую такий
задум, але то робота в школi, то iншi невiдкладностi не
дозволяють реалiзувати цiєї справи.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 47
Обiцяла працювати над словником мови рiдного села i
Ганна Петрiвна Сокiл, дружина Василя Сокола. Родом во-
на з Верхньої Рожанки на Сколiвщинi. Важко їй це буде
зробити, бо має двоє маленьких дiтей. Але, знаючи її на-
полегливiсть i стараннiсть ще з часу навчання в Славськiй
середнiй школi, вiрю, що вона серйозно думає над можли-
вiстю проведення такої роботи.
* * *
6 серпня 1983 р., с. Урiж
Цей день В.Сокiл i я вирiшили присвятити записам усної
народної творчостi в Урiжi, що межує з селом Iвана Фра-
нка. Вранцi автобусом “Дрогобич - Винники” ми обидва
виїхали туди. В.Сокiл обрав собi пiвденно-схiдну частину
села, а я протилежну.
Записували пiснi i дещо з оповiдної прози. В.Сокiл за-
фiксував близько 25 пiсень i переказ про Iвана Франка. Я
почав записи вiд внучки Захара Франка – Розалiї Григо-
рiвни Гомзяк. Вона проспiвала чи не найповнiший варiант
пiснi “Плачуть сестри ревно”, походження якої пов’язують
з творчiстю Iвана Франка. Р.Гомзяк навiть каже, що слова
написав I.Франко, а її дiд перейняв вiд нього i дуже любив
спiвати. Вiд цiєї ж жiнки занотував дещо з оповiдної прози
про Iвана Франка, а її син розказав про антифашистську
групу “Сталь”, яка дiяла в Урiжi та його околицях протягом
1941-44 рp. Потiм до хати зайшла сусiдка Патроцька Ро-
залiя i обидвi жiнки ще наспiвали два десятки пiсень. Ще
дванадцять зразкiв народної пiсенної творчостi записав у
пiвнiчно-захiднiй частинi села. Там же вiд Годiя Василя
Iвановича, 1900 р. н., занотував перекази про походження
сiл Урiжа та Пiдмонастирка.
Ввечерi автобусом повернувся до с. Iвана Франка. Тут
уже застав В.Сокола, що приїхав дещо ранiше.
* * *
7 серпня 1983 р., с. Iвана Франка
Обговорювали принципи загальної систематизацiї нагро-
маджених у с. Iвана Франка та його околицях матерiалiв. Я
пропоную, щоби пiснi подiлити на два машинописнi томи.
В одному подати мої записи, а в iншому – В.Сокола та його
дружини. Окремо, ясна рiч, будуть прозовi та етнографiчнi
матерiали. Нотна частина, залежно вiд остаточної кiлькостi
записiв, ввiйде або як додатки до кожного з томiв, або ж
сформується цiлком окремий. На цьому й погодились.
Стосовно зiбраних В.Соколом фольклорно-пiсенних ма-
терiалiв ранiше в Сколiвському та Туркiвському р-нах вва-
жаємо, що найдоцiльнiше їх групувати за географiчно-
територiальним принципом. В одному збiрнику подавати
пiснi Сколiвського р-ну, а в крайньому випадку й сумiжної
територiї, вiдповiдно класифiкувавши їх за жанрами.
В.Сокiл уже мусить вибиратися на роботу в школi. Сьо-
годнi ще разом поїдемо до Ясеницi Сiльної, а завтра вiн
попрацює в Унятичах i звiдтiля вже не буде повертатись до
села Iвана Франка, а вирушить додому.
с. Ясениця
Потiм, прийшовши з Ясеницi, дещо змiнив свою дум-
ку. Каже: “Попрацюю ще кiлька годин завтра у селi Iвана
Франка i звiдси поїду, бо в Унятичах поки розшукаю носiїв
фольклору i встановлю з ними контакт, уже не буде часу
записувати”.
Наша сьогоднiшня мандрiвка до Ясеницi була досить
плiдною. Менi вдалося записати 36 пiсень i В.Соколовi бi-
льше двох десяткiв. Дуже задоволений, що натрапив я на
обжинкову косарську пiсню, якої досi не зустрiчав. Запи-
сав також i iншi рiдкiснi зразки пiсенного фольклору. На
жаль, не вдається занотувати чогось з трудових пiсень у
буквальному розумiннi того слова. Був колись звичай У
Ясеницi спiвати ладканки при гуртовому чищеннi капусти,
але зараз жодна людина з тих, кого я запитував, уже не
може згадати нi однiєї. Твердять тiльки, що таке було. Не
пригадують вони також, щоб у них колись спiвали обрядовi
пiснi антифонним (“вiдбиранням”) способом.
Одному з найзаповзятливiших шанувальникiв нашої ку-
льтури i носiї пiсенного фольклору Юлiановi Васильовичу
Гавриликовi я пообiцяв допомогти взяти на охоронний об-
лiк пам’ятник Т.Шевченковi в с. Ясеницi Сiльнiй, встано-
влений десь у 1965 р. Отже, це його прохання передали
заступниковi Голови правлiння Львiвської обласної органi-
зацiї Українського товариства охорони пам’яток iсторiї та
культури Кудину Iгоревi Андрiйовичу чи комусь з iнших
спiвробiтникiв цiєї установи.
с. Iвана Франка
О 19 год. 30 хв. Повернувся з Ясеницi, зiйшов на роз-
дорiжжi в Горiшньому кiнцi села Iвана Франка i десь через
300 м зустрiв групу молодих жiнок з дiточками. В розмовi
з ними вияснилося, що вони люблять спiвати i погоджу-
ються на те, щоб i вiд них записати дещо з їхнього ре-
пертуару. Оскiльки вiд такої вiкової групи (25-30 рокiв)
тут я ще майже не фiксував пiсенного фольклору, ця мож-
ливiсть мене, безперечно, зацiкавила. Ми зайшли до хати
Юхименкiв i почали записи. Молодички досить гарними
голосами проспiвали чотири пiснi, стали готуватися до ви-
конання п’ятої, як через вiкно побачили В.Сокола, що йшов
з магнiтофоном Горiшнiм кiнцем села. Я покликав його до
хати, пояснив спiвачкам i свойому колезi, що мушу йти в
Долiшнiй кiнець села, де попереднього дня домовлявся бли-
зько 20 год. провести ще один сеанс фольклорно-збирацької
роботи (а тодi вже було 20 год. 30 хв.). Залишив цю групу
з В.Соколом, який радо взявся записувати пiснi у їх вико-
наннi. Та самому менi вже не вдалось того дня зафiксувати
бiльше нiчого. Тi жiнки, що повиннi були ще дещо проспi-
вати, не мали можливостi (до них зiбралося досить багато
гостей). Через це вибачилися i просили зайти наступного
дня о 10-й год. ранку.
Десь у iнше мiсце йти вже було пiзно (наближувалась
22 год.) i я повернувся з Долiшнього кiнця до хати, в якiй
найняли з В.Соколом кiмнатку на час роботи експедицiї.
* * *
8 серпня 1983 р., с. Iвана Франка
В.Сокiл близько 11 год. виїхав додому.
Сам я спланував собi завершення роботи в с. Iвана Фра-
нка i продовжував записи. Вдалось зафiксувати на магнiто-
фонну стрiчку, окрiм звичайних пiсень, i зразки голосiння
за померлим. Разом з цим занотував новi оповiднi матерiа-
ли про Iвана Франка, окремi топонiми, перекази про замок
на горбку Слобода (тепер Франкiвка), народнi оповiдання
про жорстоке знущання польських окупантiв над селами
Нагуєвичiв та iнше. Дуже здiбним оповiдачем є Твардов-
ський Юлiан Осипович, 1906 р. н.
Всiма можливими засобами сприяє менi в збираннi зраз-
кiв народної творчостi науковий працiвник мiсцевого музею
Iвана Франка, дочка згаданого вище оповiдача Твердовська
Марiя Юлiанiвна, 1946 р. н.
Власне з її допомогою я зустрiвся з Твардовським Юлi-
аном Осиповичем та його сестрою Гром Ганною Оси-
пiвною, вiд яких записав пiснi та рiзнi оповiднi зразки
фольклору.
Якось у школi я зустрiвся з учнями 8 кл., що перебува-
ли в таборi працi i вiдпочинку, запропонував їм записати
вiд своїх батькiв i дiдусiв та бабусь прислiв’я та приказки.
Однак, з усiх (а було їх близько трьох десяткiв), тiльки
одна Гром Оксана Михайлiвна, 1968 р. н., сприйняла це
як належиться i записала в блокнотику, а згодом передала
до матерiалiв нашої експедицiї понад 60 паремiй.
До хати, де ночую, повернувся близько 24 год. ночi.
* * *
9 серпня 1983 р., с. Iвана Франка
О першiй половинi дня старався записати дещо до хара-
ктеристики соцiально-економiчного розвитку села. З цiєю
метою вiдвiдав правлiння колгоспу iм. I.Франка, але еко-
номiста не застав, а iншi могли мало що повiдомити окрiм
соцзобов’язань. Вiдтак записав десяток пiсень, в тому чи-
48 1-2’2009 Народознавчi Зошити
слi чи не найкращi iз зiбраних досi зразкiв голосiння за
померлими. Завжди при записуваннi цього жанру робить-
ся аж моторошно на душi, бо люди по-справжньому щиро
i болiсно оплакують померлих родичiв. Так було i цього
разу, коли я фiксував голосiння вiд Пiдляшецької Розалiї
Дмитрiвни, 1918 р. н., за матiр’ю, батьком i товаришкою.
Десь близько 16 год. принагiдними автомашинами через
Ясеницю, Попелi, Борислав, Схiдницю, Новий Кропивник
та Рибник виїхав до села Довгого.
с. Довге
О 19 год. 30 хв. Уже в селi зустрiвся з чоловiком об-
дарованої спiвачки i творця цiкавих пiсень Мутки Марiї
Федорiвни, Григорiєм Миколовичем Муткою. Його дру-
жина з дочками та внучками згрiбали сiно, а вiн щойно
приїхав з роботи. На мою пропозицiю ми обидва пiшли на
полонинський верх, але тiльки наближаємось до того мiс-
ця, де жiнки громадили сiно, а вони вже виходять (самi
впорались).
З того виходу в гори мав я велике задоволення. По-
перше, сфотографував i оглянув дуже оригiнальний петрi-
вник. Його зробили пастушки таким способом: у землю
позабивали смерековi стовпки товщиною 12-14 см на ку-
тах просторого прямокутника (приблизно 4,5 м x 3,5 м).
До стовпкiв з внутрiшньої i зовнiшньої сторiн поприби-
вали горизонтально лiсковi прути (товщиною 1,5-2,5 см в
дiаметрi) на вiддалi близько 15 см один вiд другого, за-
лишивши вiльним тiльки вхiд (“дверi”). Помiж тi прути
щiльно напхали сiна i так зробили стiни. Дах односхилий.
Вiд порiвняно високого переду (близько 3 м) плавно (без
жодних заломiв) опускається вниз до задньої стiнки (ви-
сота її бiля 1,8 м.). В лiвому кутку вiд входу на забитих
у землю коликах – нiжках поприбиванi дошки – лавочки
для сидiння i столик, на якому пiд час пастушого свята
розставляється їжа та напої.
Кожен гурт пастушкiв споруджує собi петрiвник окремо.
Вибирають для цього пiдвищенi мiсця, але в тiй частинi сi-
льських пасовищ, куди вони найбiльше виганяють худiбку.
По-друге, перед моїм поглядом вiдкривалось таке роз-
маїття неповторних карпатських краєвидiв, що не хотiлося
йти вниз, а волiв би десь там провести всю нiчку, спосте-
рiгаючи як мiнятиметься це диво рiдної природи в рiзну
пору доби. Та необхiдно було записати вiд М.Ф.Мутки
новi пiснi, якi вона створила, а також удосконаленi варi-
анти тих, що їх уже й опублiковано. Мiж iншим, майже
цiлком переробила вона текст своєї пiснi про Iвана Франка
(“Iшли люди в поле й з поля”). Тепер вона починається
словами “Верталися люди з поля”. Вiд цiєї переробки пiсня
багато виграла. Вона стала художньо досконалiшою, текст
змiстовнiшим, образнiшим i зрозумiлiшим для загалу. Чи
не найбiльшою творчою удачею М.Ф.Мутки є її пiсня “Ой
коли я в полонинi збирала ягiдки” (про Юрiя Федьковича),
яку теж записав вiд неї, а згодом i вiд iнших людей у селi.
Того ж вечера Мутка М.Ф. проспiвала для запису i низ-
ку iнших своїх пiсень. Велику естетичну i моральну насоло-
ду мав, слухаючи спiв її внучат Наталки Бичик, Садового
Романа i його братiка Ярослава, що з дитячим захоплен-
ням виконували рiзнi пiснi, в тому числi й бабусинi. Записи
закiнчувалися поза пiвнiч, а малеча нiби не хотiла йти до
iншої кiмнати спати.
* * *
10 серпня 1983 р., с. Довге
Зранку почав записувати окремi пiснi вiд Кiлас Iрини
Степанiвни. Потiм пiдiйшла М.Ф.Мутка i дещо проспiвали
на два голоси.
Згодом я зробив декiлька фотографiй внукiв i наймен-
шої дочки М.Ф.Мутки – Наталки, репродукцiї з давнiших
знiмкiв мешканцiв села в народному вбраннi М.Барщик,
О.Кiлас, М.Мутки та iн.).
Пiшки пройшов до Ровенi, оглянув будiвництво, що пе-
редує спорудженню греблi водосховища. Через густий дощ
не мiг, на жаль, нiчого фотографувати. Мiж Сопотом i Пiд-
городцями трапилась принагiдна автомашина, якою доїхав
до найближчого села. Зiйшов спецiально, хоч можна було
їхати в м. Сколе. Хотiв записати переказ чи легенду про
походження села Пiдгородцiв. Зупинився бiля крамницi,
запитав двох чоловiкiв вiком 35-38 рокiв, але тi не могли
нiчого сказати. Тодi пiдiйшла старша жiнка i я звернувся
до неї. Вона вiдразу почала розповiдати, але падав дощ i
треба було десь заховатись вiд нього, щоб не мочив па-
перу. Запис закiнчив у крамницi. Розповiдь першої жiнки
доповнила iнша, що навiдалась сюди за якоюсь покупкою.
Згаданi чоловiки стояли поруч i слухали оповiдь жiнок про
початки їх рiдного села, почуваючись дещо незручно, що
досi вони цього не знали.
Тiльки я закiнчив запис, як пiд’їхав автобус, що возить
робiтникiв з Дрогобича на будiвництво водосховища в Ро-
венi i я завдяки цьому випадковi того ж дня ще був у селi
Iвана Франка. Проїхав через Корчин, Верхнє Синьовидне,
Гiрне, Довголуку, Уличне, Доброгостiв, Стебник до Дрого-
бича, а звiдси рейсовим (пасажирським) автобусом до села
Iвана Франка. Тривав цей переїзд вiд 18 год. 30 хв. до
20 год. 40 хв.
* * *
11 серпня 1983 р., с. Сторона
Нiколи до цього дня не бував у Сторонi i хотiлося хоч
коротенько познайомитися з його мешканцями. Ще в авто-
бусi познайомився випадково з Косютою, який завiв мене
до батька. Говорив, що на драґарi є напис, що начебто
хата збудована ще в 15 чи 16 ст. На жаль, вирiзана да-
та зашпакльована i помальована бiлою фарбою (олiйною),
так що прочитати не вдається. Косюта Семен Васильович,
1903 р. н., виявився досить обдарованим оповiдачем. Вiд
нього я записав на магнiтофонну стрiчку перекази про ко-
зацького старшину, який жив на тому мiсцi, де й оповiдач,
i який збудував хатину, що в дещо реконструйованому ви-
глядi збереглася досi. С.В.Косюта твердить, що на драґарi
є вказаний арабськими цифрами рiк 1491. Потiм вiн же
розказував про походження свого роду вiд своякiв Лайоша
Кошута, вiдомого з iсторiї революцiйної боротьби в Уго-
рщинi в 1848-49 рp., про походження назви “бойки”, про
велетiв у Карпатах та iнше.
Того ж дня записав i 12 пiсень та коломийкових циклiв
у Сторонi, а перед вечером автобусом повернувся до с. Iвана
Франка. Почувався втомленим i вирiшив трохи спочити.
* * *
12 серпня 1983 р., с. Добрiвляни Дрогобицького р-ну
На прохання Февронiї Лесь, яка ранiше жила в Довго-
му, рано автобусами через Дрогобич виїхав до села Добрi-
влян. Та самої спiвачки не застав вдома: ходила малювати
квiти” в iнтер’єрi одного з будинкiв у селi Ролевi. Я тим
часом знайомився з Добрiвлянами та його людьми, записав
перекази про перебування Iвана Франка, про тих мiсце-
вих селян, якi знали великого письменника, перебували пiд
його впливом i вели мiж людьми вiдповiдну суспiльну ро-
боту. Того ж дня записав близько пiвтора десятка пiсень,
мiж ними й на слова Iвана Франка, Маркiяна Шашкевича,
Юрiя Федьковича. Натрапив на цiкавi перекази про село,
колишнє мiстечко Теремцi, що було на окраїнi сучасних До-
брiвлян, i його трагiчну долю (знищене татаро-монголами в
ХIII ст.).
Переночував у знайомого – Леся Андрiя, чоловiка Фе-
вронiї Лесь. Того ж дня говорив з вчителькою Добрiвлян-
ської середньої школи Яворською Лiдою Степанiвною, яка
виявила бажання працювати над фольклором рiдного села.
Склали схематичний план записiв народної творчостi.
Може вона дiйсно вiзьметься за таку роботу. Разом з
цим я радив скласти словник мови села.
* * *
13 серпня 1983 р., с. Добрiвляни Дрогобицького р-ну
О першiй половинi дня записав цiкаву пiсню (новотвiр)
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 49
Лесь Февронiї Федорiвни, 1932 р. н., про Юрiя Федько-
вича. За цим справдi було варто їхати сюди i чекати. Окрiм
того, Ф.Лесь проспiвала двi пiснi на слова Лесi Українки.
Як i в Довгому, так i тут вона старалася всiляко допомо-
гти менi в записах фольклору. Для цього запросила до хати
сусiдiв i я вiд них ще зафiксував низку творiв пiсенного i
оповiдного фольклору.
Виїхав з Добрiвлян о 18 год. 55 хв. примiським по-
їздом, що з’єднує Самбiр iз Стриєм i о 19 год. 10 хв.
Був уже в Дрогобичi. Звiдси автобусом доїхав до Унятич,
а далi до с. Iвана Франка вже принагiдною вантажною
автомашиною.
с. Iвана Франка
Випадково почув i записав вiд молодої ще людини,
1957 р. н., (Кiмаковича) гарний переказ про Iвана Фра-
нка. Оповiдач чув його вiд свого дiда.
* * *
14 серпня 1983 р., с. Iвана Франка
Дещо доповнив свої нотатки про дерева-пам’ятники Iва-
новi Франковi, в т. ч. про алею лип, посаджену вiд с. Iвана
Франка до Ясеницi Сiльної мiсцевими школярами. Пере-
глянув книги-вiдгукiв про музей I.Франка в його рiдному
селi. Зустрiвся з студентами Львiвського iнституту декора-
тивного мистецтва, якi завершують роботу над скульптур-
ними групами за мотивами повiстi “Борислав смiється”.
смт. Пiдбуж
Десь близько години виїхав до Пiдбужа автобусом. За-
писав перекази про заснування села та дещо (близько пiв-
тора десятка творiв) з пiсенного фольклору. Але нi на об-
дарованого оповiдача, нi доброго спiвака не вдалось натра-
пити. В селi молодь не могла нiчого сказати про заснування
свого населеного пункту.
Видно, ця робота в школi ще й не розпочата. Навiть вчи-
телi не могли нiчого сказати про походження назви Пiдбуж,
тодi як старi люди пробують її виводити на основi перека-
зiв вiд того, що перший мешканець поселився на Пiдбiччю
(вище був буковий лiс).
О 21 год. 30 хв. автобусом повернувся до с. Iвана
Франка.
* * *
15 серпня 1983 р. с. Iвана Франка
О 9 год. їздив до Дрогобича. Був у вiддiлi народної
освiти в справi переходу на роботу сюди, але мiсць не-
має. Зустрiвся з товаришем по навчанню в унiверситетi
В.Андрусiвим. Вiд його тещi записав спогад про перебува-
ння академiка Василя Щурата у Славському.
О 13 год. виїхав автобусом до с. Iвана Франка. Вiд-
правив поштовi двi бандерольки з книгами та журналами
до Веренчанки, щоб менше речей тягати з собою в доро-
зi. Адже ще треба буде поїхати до Потелича та Старого
Села i в iншi мiсця. В однiй бандеролi разом з друковани-
ми матерiалами вислав i мiкротопонiмiчний опис села Iвана
Франка.
* * *
16 серпня 1983 р. с. Iвана Франка
О 9 год. 15 хв. подзвонив до завiдувача Туркiвським
районним вiддiлом народної освiти про можливiсть мо-
го переходу на роботу. Вияснилось, що мiсце є тiльки в
с. Ластiвцi.
с. Ластiвка, м. Борислав.
Близько 12 год. автобусом “Самбiр - Трускавець” виїхав
до Борислава, а звiдтiля о 13 год. 30 хв. автобусом “Бори-
слав - Жданiвка” добрався до зупинки “Лан” на початку
с. Бистрицi i через верх пiшки за 1 год. 20 хв. дiйшов
до с. Ластiвка. Школа була закрита. Директорки i вдома
не було. Пiдiйшла десь через годину. Вияснилось, що є
вiльних 22 год. iсторiї, а крiм того, ще можна взяти кiль-
ка урокiв у вечiрнiй школi, є й квартира. Тiльки погано з
транспортом.
Пiд час цiєї мандрiвки сфотографував i описав оригiна-
льний петрiвник у Ластiвцi, занотував переказ про похо-
дження цього села.
На жаль, нi педагоги, нi тi люди з числа селян, з яки-
ми я говорив, не знають нiчого про Франкове оповiдання
“Цигани”, зв’язане з цим населеним пунктом. Але про тра-
гiчний випадок, що стався був у селi з групою циган, щось
собi пригадують.
Дорога назад вiд школи до автобусної зупинки “Лан”
тривала 1 год. 30 хв. О 20 год. 30 хв. автобусом “Жданiвка
- Борислав” повернувся до Борислава. Тут переночував у
готелi “Борислав” (їхати до села Iвана Франка вже не було
чим. Дорога автобусом з Бистрицi (вiд зупинки “Лан”) до
Борислава тривала 1 год.
Ще на зупинцi на Лану два хлопцi цiкаво розповiдали,
як мешканцi Ластiвки складали грошi iз власних заоща-
джень на те, щоб знайти вiдповiдну технiку i спецiалiстiв
для прокладання дороги їхнього села через Коритища до
Нового Кропивника. Та бульдозер тодi поламався i справа
на цьому зупинилась.
Ще один раз був план прокласти дорогу так для зв’язку
з м. Туркою, щоб будувати не два, а тiльки один мiст.
Для цього треба було спрямувати дорогу через орнi поля
та сiнокоси. То ж уже починали цю роботу, але чомусь не
закiнчили.
* * *
17 серпня 1983 р., с. Iвана Франка
Переписав понад пiвтори сотнi прислiв’їв та приказок,
якi зiбрав Гром Омелян Михайлович, на той час лiсник, у
1961-66 рр. у с. Iвана Франка. Передала їх для включен-
ня до матерiалiв експедицiї його дружина, Гром Ярослава
Миколаївна, фельдшер мiсцевої амбулаторiї.
Попрощався з працiвниками музею Iвана Франка i пi-
шов на Франкiвку, де студенти 4 курсу Львiвського дер-
жавного iнституту прикладного i декоративного мистецтва
Бонишко Iгор Євгенович та Плаксiй Iван Васильович закi-
нчували роботу над п’ятифiгурною композицiєю за мотива-
ми повiстi “Борислав смiється”, що завершуватиме “Стеж-
ку Iвана Франка”. Тепер вона вже перетне шосейний шлях:
вийде на його другу сторону над рiчкою Збiр з пiвнiчної
сторони батькiвської оселi письменника.
Сфотографував хлопцiв за роботою, обмiнялись з ними
виданнями “Стежка Iвана Франка”, яку спiвавтори пода-
рували менi, а я їм – книгу “Шляхами Iвана Франка на
Українi”. Зустрiч була дуже приємною, бо ж об’єднує нас
спiльне захоплення генiєм Iвана Франка.
с. Деревач
Автобусами через Дрогобич-Мединичi доїхав до с. Де-
ревача. Тут зустрiвся з дуже милим подружжям Костець-
ких, вiд яких хотiв доповнити свої вiдомостi про Євгенiю
Бохенську. Марiя Петрiвна Костецька була дочкою брата
Євгенiї Бохенської. Цiкаво розповiдає про свою тету, має
чудову пам’ять. Але говорити для магнiтофонної фiксацiї
матерiалу вiдмовилась, обiцяла, що вона набагато краще,
грунтовнiше i послiдовнiше все це опише i передасть менi.
Прочитала менi i свiй спогад про виступ хору Дмитра
Котка, написаний жваво, емоцiйно. Обiцяла зробити руко-
писну копiю i також передати менi.
О 21 год. виїхав принагiдною автомашиною до Львова.
Ночував у знайомого Романа Фiголя.
* * *
18 серпня 1983 р., с. Потелич
Автобусом “Львiв - Клебани” приїхав до Потелича. За-
писав цiкавий переказ про походження цього села. Домови-
вся з оповiдачкою Пиглюк Марiєю Григорiвною, 1913 р. н.,
продовжити записи (цього разу вона лежала хвора). Просив
її невiстку Надiю записати розповiдi тещi. Вона погодила-
ся, але чи зумiє? Має середню освiту, а навикiв жодних.
Моєї короткої консультацiї, очевидно, буде замало для такої
працi.
50 1-2’2009 Народознавчi Зошити
О 13 год. був уже в Бурди Марiї Андрiївни. На жаль,
дочки Ольги не застав вдома. А найкраще вони спiвають
разом. Та, можливо, ще приїде. А я тим часом доповнюю
щоденник i буду працювати з її матiр’ю.
До 24 год. записав вiд неї 30 пiсень, в тому числi кiлька
коломийок про Iвана Франка.
* * *
19 серпня 1983 р., с. Потелич, м. Львiв
Принагiдним автобусом о 8 год. ранку виїхав до Львова.
Тут придбав випадково трохи паперу для передруку фольк-
лорних та етнографiчних матерiалiв i поштою вiдправив це
трьома посилками до Веренчанки.
Написав короткi звiти про цьогорiчну експедицiйну ро-
боту i здав їх у Львiвськiй обласнiй органiзацiї українсько-
го товариства охорони пам’ятки iсторiї та культури. Пого-
ворив з М.В.Мишаничем. Iнших фольклористiв не застав.
Кассараба М. десь у Космачi.
Написав листи В.Г.Соколам та М.Твердовськiй у с. Iва-
на Франка.
* * *
20 серпня 1983 р.
Разом з Романом Миколайовичем Фiголем, iнжене-
ром, тепер iнвалiдом-пенсiонером виїхали його автома-
шиною через Винники на Тернопiльщину. Ночували в
Монастириськах.
* * *
21 серпня 1983 р.
Вiдвiдали музей Володимира Гнатюка у Велесневi. По-
тiм побували в Чортковi, Новосiлцi Костюковiй, Залiщи-
ках. Записав кiлька ономатологiчних переказiв.
Ввечерi приїхали до Веренчанки.
На цьому основна частина експедицiйної роботи цього
року закiнчилась.
III. ЩОДЕННИК
ЕКСПЕДИЦIЙНОЇ РОБОТИ 1984 Р.
Моя цьогорiчна вiдпустка формально розпочалася 27 че-
рвня, але фактично я залишався на роботi до 20 липня.
Треба було закiнчити збiр та опрацювання матерiалiв про
розвиток культури на Заставнiвщинi, починаючи з найдав-
нiших часiв i до наших днiв. Загалом зiбрав i передав для
районного краєзнавчого музею, що обладнується в м. За-
ставнi, 232 експонати.
Водночас працював над закiнченням розшифровування
текстiв народних пiсень iз записiв Р.Ф.Кирчiва та пiд-
готовкою кiлькох статей до ювiлею Федьковича (“Зву-
чать струни Федьковичевої цитри”, “Юрiй Федькович у
бойкiвському фольклорi”, “Пiснi Федьковича спiває на-
род”) та про Iвана Вагилевича (“Бiблiографiчна дiяль-
нiсть I.Вагилевича”). Написав i передав доцентовi Чер-
нiвецького державного унiверситету М.I.Юрiйчуковi тези
“Ю.Федькович в уснiй народнiй творчостi” на ювiлейну на-
укову конференцiю, що проходитиме 11-13 жовтня 1984 р.
у Чернiвецькому державному унiверситетi. Йому ж пере-
дав (позичив) свої матерiали про життя i творчiсть Федора
Заревича для пiдготовки статтi до української лiтературної
енциклопедiї, що готується.
* * *
21 липня 1984 р.
Удосвiта поїздом iз Веренчанки виїхав до с. Лужани, тут
пересiв на потяг “Одеса - Iвано-Франкiвськ”. Людей ду-
же багато, у вагонах навiть проходи заповненi пасажирами.
Велике скупчення людей i на автобуснiй станцiї в Iвано-
Франкiвську. Не без труднощiв придбав квиток на автобус
до м. Стрия.
Зробив спробу сфотографувати скульптури, встановленi
у спецiальних нiшах на фасадi Народного дому, але нi з
дерева (заслоняло гiлля), нi з дерев’яної драбини (закорот-
ка була) цього зробити не вдалося. Довелося звертатися до
районного управлiння електросiток, щоб дозволили скори-
статися їхньою спецiальною автомашиною з пiднiмальним
обладнанням. На жаль, водiя у цей день не було, i менi
пообiцяли зробити це в середу.
Ввечерi примiським потягом виїхав до Славського.
* * *
22 липня 1984 р.
Пiшки через Погар i далi лiсом перейшов до Нижньої
Рожанки, щоб поговорити з вчителем, який виявив бажання
взяти участь у черговiй фольклорно-етнографiчнiй експеди-
цiї. Уже пiд самим селом, коли я вийшов на головну дорогу,
наздогнала мене автомашина, на якiй їхали учасники свя-
та тваринникiв, що вiдбувалася в с. Либохорi. Мiж ними
були й колишнi мої учнi. Бiля клубу зупинилися. Зробив
я фотографiї (дiвчата були одягнутi у гарнi вишиванки), а
потiм записав вiд них на магнiтофонну стрiчку тi пiснi, з
якими вони виступали на святi. Пiсля цього зафiксував гру
на сопiлцi вiд Шкiринця Михайла, а також розповiдi про
такi музичнi iнструменти, як скосiвка, козицi та iн.
Уже вкотре зворушує мене своєю доброзичливiстю
Ф.Шкiринець. I цього разу не дозволив, просто не дав
менi чекати принагiдного транспорту, а взяв свого мотоци-
кла i повiз мене до Волосянки, щоб уточнити з В.Соколом
окремi питання роботи експедицiї. Там же записав вiдомос-
тi про скосiвку, яку у Волосянцi називали також пищавкою
без дiрок.
23 липня 1984 р.
О 5 год. 23 хв. ранку iз Славська виїхав до Львова.
Тут у Товариствi охорони пам’яток iсторiї та культури взяв
посвiдчення про те, що створенiй експедицiї в складi Де-
м’яна Г.В. (керiвник), Сокола В.В., Сокiл Г.П., Шкiри-
нця Ф.Ф. i Мороз Я.С. доручається записувати пам’ятки
фольклору та етнографiї на територiї Карпат i Прикарпаття.
Потiм продовжив роботу, розпочату ще в кiнцi червня
цього року з Р.Ф.Кирчiвим, над паспортизацiєю його за-
писiв пiсенного фольклору, тексти яких довелося менi роз-
шифровувати у першiй половинi року. В ходi цього впоряд-
кування матерiалiв виявлено ще двi магнiтнi плiвки, тексти
яких не розшифровано. Їх я забрав з собою, щоб при нагодi
перенести записи на папiр. Р.Кирчiв запитав, чи не змiг
би я розшифрувати i фольклорно-прозовi матерiали з його
записiв 1976-77 рp. Я погодився. Потiм у розмовi з своєю
колишньою ученицею Степанiєю Швед виявилося, що вона
дещо з того вже розшифрувала i, певна рiч, нема потреби
це робити заново. В крайньому випадку цiлком достатньо
ще раз перевiрити.
Йшла мова i про те, щоб я переходив на роботу до Львi-
вського вiддiлення IМФЕ АН України. Р.Кирчiв повiдо-
мив, що вiн поговорить у понедiлок з Ю.Гошком, щоб той
пiшов до обкому партiї, де вони “узгоджували” мою кан-
дидатуру, i довiдався про їх рiшення.
Просив я С.Швед закiнчити свої нотатки про одяг у
с. Довге та його околицях. Треба ще включити до чергового
тому машинописних матерiалiв пiд назвою “Бойкiвщина”.
* * *
24 липня 1984 р.
Ранком автобусом доїхав до Головецька. Тут сфотог-
рафував могили родичiв М.Устияновича, дерев’яну церкву
1873 р., дзвiницю. Обстежив давнiй дзвiн (див. записи у
блокнотi), а також сфотографував його увесь i окремi де-
талi оздоблення. Можливо, це знадобиться при пiдготовцi
статтi про литво на Бойкiвщинi.
Зробив також фотографiю колишньої корчми в
Головецьку.
Уточнив на основi метричних записiв, якi зберiгаються у
Мецевича Михайла Миколайовича (1916 р. н.), час роботи
в Головецькому Стефана Михайловича, за яким замужем
була старша сестра Федора Заревича – Марiя. Власне у
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 51
неї часто перебував письменник, коли життя в нього скла-
далося важко.
Вiд колишнього довголiтнього директора школи в Голо-
вецьку Федевича Романа Андрiйовича, 1923 р. н., записав
спогади про Олену Кульчицьку та Василя Пачовського,
переказ про Iвана Франка тощо.
Принагiдною автомашиною повернувся до Славська.
Уже ввечерi бiля Славської церкви (злiва) випадково
знайшов уламок надгробного пам’ятника Марiї Михайле-
вич. Її поховано приблизно за 6 м позаду i 2 м лiвiше, якщо
дивитися, стоячи лицем до надгробка Стефана Михайлеви-
ча. На могилi цiєї жiнки зберiгся такий напис, вилитий
з металу: “Марiя Михайлевич упокоилася дня 15 цвътня
1897 р. въ 55 роцъ житя. Въчая еи память”.
За конфiгурацiєю уламку i основи, що збереглася на
бетоннiй основi, вдалося встановити i точне мiсце її
поховання.
* * *
25 липня 1984 р.
Автобусом iз Славського їздив до Стрия. Тут, у район-
ному управлiннi електромереж, домовився про дозвiл вико-
ристати спецiальну автомашину з пiднiмальним обладнан-
ням для того, щоби сфотографувати з вiдповiдної висоти
i вiддалi скульптури на фасадi Народного дому, оскiль-
ки зробити це в iнший спосiб не вдавалося. Керiвники
установи поставилися до цiєї справи дуже доброзичливо,
i менi вдалося сфотографувати погруддя Ю.Федьковича,
М.Устияновича, Т.Шевченка i М.Шашкевича. Тiльки до
однiєї (крайньої праворуч) скульптури пiд’їхати не дозво-
лило дерево.
Вiдвiдав свойого вчителя-художника Петра Обаля та йо-
го родину, перефотографував повнiстю “Альбом портретiв
українських письменникiв” (Дереворити, 1934 р).
Потiм сюди зайшла журналiстка Зеня Молчко, i я пе-
редав її заздалегiдь приготовлену i по сутi опрацьовану
добiрку фактичного матерiалу для статтi “Юрiй Федькович
i Стрийщина” для того, щоби вона це оформила i потiм вiд
свойого iменi опублiкувала в мiсцевiй районнiй газетi. Хай
хоч так люди пригадають, а чимало й взагалi довiдаєть-
ся про перебування Буковинського Кобзаря на Стрийщинi,
поширення його творчостi та її часткову фольклоризацiю,
вклад мiсцевих дiячiв мистецтва в увiковiчнення пам’ятi
письменника тощо.
Трохи невдало вийшло з фотографуванням пам’ятника
Остаповi Оброцi на його могилi (автор Куйбiда): вже за-
кiнчилася фотоплiвка i хтозна чи з останнього кадра щось
можливе буде.
Ввечерi поїздом повернувся до Славського.
* * *
25 липня 1984 р.
Забрав усi свої речi для роботи пiд час експедицiї i по-
їздом о 5 год. 23 хв. ранку виїхав iз Славського до Стрия,
а звiдси о 8 год. 10 хв. автобусом – до м. Калуша.
I дорогою, i на мiсцi згадую про першу належно ор-
ганiзовану мандрiвку української студентської молодi, яку
по сутi очолив Iван Франко 100 рокiв тому. Був вiн тодi
i в цьому мiстечку. Познайомився з родиною Ляшкевичiв
Фаїною i Богданом), хiмiками за освiтою i палкими ша-
нувальниками української культури. Богдан Миколайович
Ляшкевич зiбрав гарну бiблiотеку української художньої та
мистецтвознавчої лiтератури. При кожнiй нагодi вiн фотог-
рафує i дуже старанно оформляє на аркушах цупкого бiлого
паперу пам’ятники письменникам, композиторам в т. ч. i на
їх могилах у Києвi, Львовi та iнших мiстах.
Зупинився на пару днiв у сестри Iващишин Єви Васи-
лiвни. Звiдси дуже вигiдно доїжджати автобусом у с. Пiд-
гiрки, де думаю пошукати у народних оповiдачiв переказiв
та iнших матерiалiв про Iвана Франка. Адже там жив йо-
го брат Онуфрiй. Населений пункт приваблює i тим, що
тут народилися український письменник Антiн Могильни-
цький, художник Григорiй Смольський.
Оскiльки працiвник Львiвської державної консерваторiї
Л.М.Кушлик якось говорив менi, що вiн тут записував
пiсенний фольклор, то я, окрiм окремих обрядових пiсень,
спецiально над цим працювати не буду.
* * *
27 липня 1984 р.
Ранком о 9 год. 30 хв. автобусом iз Калуша виїхав у
село Пiдгiрки i в першу чергу почав розпитувати за таки-
ми людьми, якi могли б щось розказати про Iвана Франка.
Уже перша людина, до якої я звернувся, провела мене до
дизенфектора мiсцевої туберкульозної лiкарнi i допомогла
розшукати внучку Онуфрiя Яковича Франка – Ольгу Ан-
тонiвну Франко, 1938 р. н. Жiнка виявилася дуже добро-
зичливою i добре обiзнаною з родинними переказами про
Iвана Франка, якi власне i привели мене до цього села (те-
пер воно фактично злилося з Калушем). Вона звiльнилася
з роботи, пiшла зi мною до пам’ятника I.Франковi, який
я сфотографував, а потiм – додому. Тут близько трьох го-
дин я записував її розповiдi про родину Iвана Франка та
перекази про письменника i вченого. Вiд неї та її сестри
зафiксував також 9 пiсень.
Ходив на цвинтар. Сфотографував могили Онуфрiя
Франка та його родичiв, батька i матерi Григорiя Смольсь-
кого, його рiдного брата та кiлька цiкавiших зразкiв мета-
левого литва, що застосовують для виготовлення огорож на
могилах. Записав дещо про майстрiв, якi цим займаються.
Мiж iншим, занотував i прiзвище робiтника, який працю-
вав на виливаннi дзвонiв у Калушi. Треба буде поїхати до
нього i все, що лише вдасться, зафiксувати. Можливо, це
щось допоможе при пiдготовцi наукової розвiдки про литво
на Бойкiвщинi взагалi.
Був на похоронi, думав, що вдасться записати голосiн-
ня, але його, на жаль, не було. Зафiксував на магнiтофон-
ну стрiчку тiльки фрагменти похоронного спiву церковного
змiсту та кiлька безтекстових сплакувань дочки померлого.
Сфотографував родичiв бiля домовини покiйника.
Вертаючи з цвинтаря, записав перекази про дуби
Б.Хмельницького (мiсцева молодь називає їх Франкови-
ми), криницю Виговського та iн. Разом з тим домовився
з Шищук Марiєю про те, щоб завтра записати вiд неї та
її товаришок народнi пiснi. Увечерi занотував кiлька повi-
домлень про Iвана Франка вiд внука його брата Онуфрiя
– Франка Володимира Антоновича. Вiн же повiдомив, що
Антiн Могильницький народився в хатi, яка стояла неда-
леко вiд теперiшньої церкви в Пiдгiрках.
* * *
28 липня 1984 р.
Увесь день провiв у Пiдгiрках. Записував народнi пiснi
вiд групи жiнок (Шищук Марiї Василiвни, 1928 р. н., вона
ж i зiбрала їх, Каспришин Ярослави Павлiвни, 1925 р. н.,
i Литвинської Марiї Iванiвни, 1931 р. н.). Записи вiв у
хатi останньої. Всього зафiксував понад 40 пiсень, є мiж
ними дуже цiкавi щедрiвки, дитячi тощо. Спiвачки дуже
доброзичливi i щирi, музично досить обдарованi.
Домовився з ними, щоб продовжити записи наступного
дня о 15 год.
* * *
29 липня 1984 р.
Вперше вiдвiдав село Вiстову. Тут розшукав двох ко-
лишнiх робiтникiв Калуської дзвонарнi i записав вiд них
усе, що лише вдалося. На жаль, Люра Федiр Iванович ко-
лись дуже нещасливо впав з вантажної автомашини, по-
бився i став iнвалiдом. Говорить з великими труднощами,
мало i невиразно. Та все-таки дещо цiнне про виготовлення
дзвонiв повiдомив. Зате дуже цiкавим спiврозмовником є
другий робiтник з цього села – Данилiв Iван Миколайо-
вич, 1916 р. н. Цей розповiв дуже детально про способи
виготовлення дзвонiв.
52 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Там же, у Вiстовiй, записав гарний переказ про похо-
дження назви села i з десяток рiзних зразкiв дитячого фо-
льклору (пiсеньку, лiчилки, дражнилки).
Звiдси переїхав до Пiдгiрок i продовжив роботу над за-
писом пiсень вiд тих же жiнок, що й попереднього дня.
Правда, до них долучалися епiзодично ще деякi спiваки.
Загалом записав вiд них цього дня понад два десятки пi-
сень. Сфотографував їх разом i кожну окремо, а у Зiстовiй
– робiтника дзвонарнi Данилiва та скопiював фотознiмок
30-их рp., на якому є власники цього пiдприємства разом
з робiтниками i дзвонами рiзної величини. Жаль, що ори-
гiнал дуже нечiткий.
Вийшов з ладу магнiтофон “Hitachi” (стукоче двигун i
цей стук фiксується на магнiтофонну стрiчку пiд час за-
пису через внутрiшнiй мiкрофон, а зовнiшнiй працював з
перебоями вже ранiше).
* * *
30 липня 1984 р.
Випадково на автобуснiй станцiї у Калушi, куди я при-
йшов, щоб взяти квиток i їхати до села Студiнки, зустрiвся
з Василем Соколом. Разом вiдразу автобусом вибрались
до згаданого села. Розшукали там колишнього коваля з
Калуської дзвонарнi – Овчара Дмитра. Записав вiд нього
досить обширнi розповiдi про його роботу на фабрицi, ви-
ливання дзвонiв у Калушi, а вiд онукiв – дещо з дитячого
фольклору. Кiлька дитячих пiсень зафiксував також вiд мi-
сцевої селянки Василiв Юстини Василiвни, 1931 р. н., а вiд
її внукiв – дещо з дитячих вiршикiв. Сокiл Василь записав
вiд цiєї ж жiнки кiлька пiсень. А потiм о 19 год. 30 хв.
виїхали принагiдним автобусом до Калуша, щоб зазделегiдь
приготуватися в дальшу мандрiвку – до Богородчан i далi
в село Яблуньку, яку плануємо грунтовнiше обстежити в
фольклорно-етнографiчному планi.
* * *
31 липня 1984 р.
Встали о 6-й год. ранку. Автобусом “Калуш - Iвано-
Франкiвськ” доїхали до обласного центру, а звiдси о 9 год.
50 хв. автобусом “Iвано-Франкiвськ - Кричка” – до села
Яблуньки Богородчанського р-ну. Про мету нашого при-
буття повiдомили працiвникiв мiсцевої сiльради. Вiдразу
поцiкавились згадками про Антона Могильницького. При-
ємно констатувати, що люди добре знають про мiсце похо-
вання письменника. Кiлька з них розповiдає i про обста-
вини смертi А.Могильницького. Переказують, як вiн їхав
через село правдоподiбно з Порогiв i так нещасливо впав,
що вiд цього тут же помер. Окремi перекази зафiксовано
на магнiтофонну стрiчку.
Записано також кiлька зразкiв дитячого фольклору, де-
що про пасiчницво. Виявляється, що i тут, у селi Яблунь-
цi, побутувала скосiвка (музичний iнструмент) i власне так
називалася.
На час роботи експедицiї влаштувалися ми з В.Соколом
жити у Луканiв Анастасiї Iлькiвни, 1911 р. н. i Дмитра
Iльковича, 1915 р. н. Господиня любить спiвати, добрози-
члива i щира. Такою ж гостиннiстю i тактом вiдзначається
й господар. Домовилися ми з ними, що зможемо не тiльки
ночувати в них, а й снiдати та вечеряти. Обiду не пот-
рiбно нам готувати, бо, як правило, ми весь день будемо
працювати в селi i тодi ходитимемо до їдальнi.
Сфотографував могилу Антона Могильницького.
* * *
1 серпня 1984 р.
День використали для загального знайомства з селом та
його людьми, встановлення контактiв з носiями фольклору
тощо.
В.Сокiл почав записувати пiснi, зафiксував 13 зразкiв
пiсенного фольклору.
Я кiлька годин працював над складанням мiкротопонi-
мiчного опису села. Оскiльки люди в цей час зайнятi сiно-
косами, то я вирiшив записувати топонiмiчний матерiал вiд
окремих осiб (2-3) спочатку на одному кутку села, далi на
другому i так поступово пiдготувати вiдносно повний пере-
лiк назв. Зручнiше, звичайно, робити це, зiбравши разом
з десяток-пiвтора людей рiзного вiку в одному примiщен-
нi. Але це можна здiйснити тiльки в святковий день або в
погану погоду.
Сьогоднi вдалося записати низку переказiв про виник-
нення села Яблунька, про О.Довбуша та iнше.
Зробив з десяток фотографiй (вид на кут Кулiшiвку, бу-
динки пiд соломою, новий будинок, вид на село з пiвнiчно-
захiдної сторони, острiвки з сiном).
На магнiтофонну стрiчку зафiксував кiлька дитячих тво-
рiв, в т. ч. одну пiсеньку, але лiтературного походження.
Заходили до вчительки української мови i лiтератури,
пенсiонерки, яка тут працювала протягом багатьох рокiв,
поцiкавилися чи є щось у школi, присвячене письменниковi
Антоновi Могильницькому, що тут помер i похований. Та
i вона сама, i її чоловiк, вчитель молодших класiв (Iван
i Марiя Влiзько) знали про письменника не бiльше, нiж
звичайнi селяни з початковою освiтою. А в школi нема
нiчого: нi куточка, нi альбомчика.
Вiдправив листи Ф.Шкiринцевi та Яринi Мороз, якi
висловили бажання взяти участь у роботi нашої експедицiї.
* * *
2 серпня 1984 р.
Зранку пiшов ще раз сфотографувати могилу
А.Могильницького, щоб використати сприятливе освiтле-
ння. Потiм доповнював мiкротопонiмiчний опис села.
О 10 год. 15 хв. зайшов на пошту, вiдправив Р.Кирчiву
тексти, розшифрованої решти його записiв народних пi-
сень, З.Матисякевичу – листа i свою статтю “Бiблiогра-
фiчна дiяльнiсть I.Вагилевича” для рецензування та лис-
ти Ф.Шкiринцевi i Я.Мороз з уточненими вiдомостями
про те, яким транспортом i коли можна приїхати до Яб-
луньки. Кiлька разiв пробував поговорити по телефону з
Р.Кирчiвом, але нi вдень, нi ввечерi цього зробити не вда-
лося. Спочатку нiкого не було вдома, а ввечерi з телефонної
станцiї вiдповiли, що не можна набрати Львова, висловив-
ши припущення про пошкодження лiнiї.
У сiльрадi з погосподарських книг виписав прiзвища ме-
шканцiв села для мiкротопонiмiчного опису Яблуньки.
В.Сокiл працював у Горiшньому Кiнцi. За день вiн за-
фiксував 32 пiснi. А я, вiдповiдно до домовленостi з ним,
шукав спiвакiв у Долiшньому Кiнцi. Вдалося встановити
добрий контакт з цiлою групою носiїв пiсенного фольклору
молодшого, середнього i навiть шкiльного вiку. Особливо
вирозумiло поставилися до записування пiсень:
Цикiвська Галина Iванiвна, 1962 р. н. (наступного
дня вона повинна складати вступний екзамен в Iвано-
Франкiвському медiнститутi, а спiвала до 19 год. вечора).
Цикiвська Надiя Iванiвна, 1965 р. н., Цикiвська На-
дiя Дмитрiвна, 1966 р. н., Глубiцька Вiкторiя Григорiвна,
1964 р. н., Климович Лариса Миколаївна, 1967 р. н., Ци-
кiвська Марiя Гнатiвна, 1938 р. н., Цикiвська Олена Дми-
трiвна, 1942 р. н., Коцюруба Марiя Дмитрiвна, 1966 р. н.,
Климович Юстина Василiвна, 1943 р. н.
Приємне враження справляють дiвчатка-близнючки Ци-
кiвська Люба Дмитрiвна i Цикiвська Вiра Дмитрiвна,
1974 р. н., вiд яких почав записувати пiсенний фольклор.
Взагалi цього дня зафiксував близько 40 пiсень та коло-
мийкових циклiв. Сприяли цьому двi обставини: дощ (люди
були вдома) i свято.
З усiма виконавцями домовився, щоб провести ще один
сеанс такої роботи в недiлю. Визначили й годину зустрiчi
– 16 год.
Увечерi до господарiв, у яких ми з В.Соколом ночуємо,
прийшов Нестерук Федiр Iванович, який славиться в селi
мало не найкращим знавцем пiсенного фольклору та iнст-
рументальної музики. Записали вiд нього та двох жiнок ще
декiлька пiсень. Вiн особливо любить коломийковi мелодiї,
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 53
має добру пам’ять. Дуже акуратний, хоча майже повнiстю
втратив зiр i зовсiм не може читати. Знає добре колядки
i щедрiвки тощо. Домовився з ним про те, що наступного
дня запишу вiд нього гру на скосiвцi та сопiлцi.
Закiнчили працювати з В.Соколом о 12 год. 10 хв. ночi.
Цього ж дня записав також пару переказiв про письмен-
ника Антона Могильницького, зокрема про обставини його
трагiчної смертi.
* * *
3 серпня 1984 р.
Ще раз сфотографував могилу А.Могильницького. Роз-
шукав i сфотографував могилу Олександра Руденського, з
яким, за переказами, дружив А.Могильницький. Зробив
також кiлька знiмкiв будинкiв, характерних для цього села.
Фотографував i мiсце бiля Першого млина, де, за деякими
переказами, загинув А.Могильницький. Але iншi старожи-
ли твердять, що це сталося не там, а напроти церкви. От-
же, треба ще уточнити i сфотографувати те мiсце, яке буде
бiльш певним. Зробив також фотографiї музиканта i спiв-
ака Нестерука Федора Iвановича, 1926 р. н., iз скосiвкою
та родини спiвакiв:
Панькiва Дмитра Григоровича, 1915 р. н., його дружини
Панькiв Анастасiї Михайлiвни, 1922 р. н., та її двох си-
ночкiв: Юрiя (немовлятка) i Дмитра (4-рiчного). Вiд цих
людей записав сьогоднi 45 пiсень та коломийкових циклiв.
Серед них чи не найцiкавiшi колядки та щедрiвки, окремi
жартiвливi пiснi та коломийки про роботу “на вiженi” (на
жнивах) у Тернопiльщинi.
Сокiл В.В. записував пiснi вiд працiвникiв лiкарнi. Го-
ворить, що дуже приємне враження справила на нього Кли-
мович Василина Григорiвна, 1924 р. н., неписьменна, але
дуже добру має пам’ять. Вiд 94-рiчної жiнки Квич Ганни
Якiвни, 1890 р. н., занотував 7 пiсень. А загалом зафiксу-
вав понад три десятки пiсень та коломийкових циклiв.
Уже близько двох десяткiв людей рiзного вiку заявили,
що вони належать до бойкiв. Багато спiльних рис з Бой-
кiвщиною спостерiгається у давньому i новому будiвництвi
(спосiб з’єднання дерев на вуглах, форма дахiв, забудова
стiн “у стовпки”), у вишивках, у найпоширенiших народ-
них пiснях, у способах вимови iмен (Митер, Настася, Па-
раця) та iншому, що побутує у мешканцiв Яблуньки. Чи-
мало аналогiчного є також у топонiмах (Чертiж, Сигланки,
Зруб, Рубань, Зарiпок, Лази та iн. Див. мiкротопонiмiчний
опис).
Ввечерi прийшов до господаря, де ми живемо, Нестерука
Федора Iвановича, 1926 р. н., i В.Сокiл записував вiд нього
коломийки.
* * *
4 серпня 1984 р.
Цей день вирiшили присвятити записам народної твор-
чостi у с. Гута Богородчанського р-ну Iвано-Франкiвської
обл. Виїхали з В.Соколом туди о 10-й год. ранку автобу-
сом “Iвано-Франкiвськ - Гута”. З Яблуньки до згаданого
села їхали трохи бiльше години. В автобусi запитали людей
як виникло село Пороги, чому його так названо. Мiсцевий
селянин Фуфалько Василь Дмитрович почав розповiдати
переказ про те, як пiд час боротьби з татарами люди тут
влаштували з дерева великi укрiплення – пороги. Але гово-
рив про це захоплено i справдi талановито. Десь у понедiлок
треба буде поїхати до Порогiв i записати цей переказ i iншi
його розповiдi, бо в автобусi не було на це зовсiм часу.
У Гутi зiйшли ми з В.Соколом на початку (пiвнiчному)
села, почали, як звичайно, розпитувати людей про кращих
носiїв фольклору та можливих iнформаторiв для опрацюва-
ння мiкротопонiмiчного опису села. Я зайшов до примiще-
ння сiльської Ради i повiдомив про мету нашого приїзду,
показав довiдку, видану Правлiнням Львiвської обласної
органiзацiї Українського товариства охорони пам’яток iсто-
рiї та культури про те, що нам доручається розшукувати
i записувати та фотографувати фольклорнi та етнографiчнi
матерiали на територiї Карпат i Прикарпаття.
Пiсля того В.Сокiл пiшов у Верхнiй Кiнець села, а
я залишився в Нижньому. Записав вiд старенької жiнки
14 пiсень та коломийкових циклiв, зафотографував буди-
нок культури та українiзований костел, спорудженi десь у
1933-34 рp., кiлька хат з цiкавими архiтектурними форма-
ми, весiльний коровай (за мiсцевою термiнологiєю “корог-
вай”) та так звану трiйцю до нього, точнiше до весiльного
хлiба. Водночас занотував етнографiчну iнформацiю про це.
Вiд групи чоловiкiв, якi зiбралися до молодого, щоб через
деякий час їхати з ним до нареченої аж на другий кiнець
областi – в Городенку, почав записувати вiдомостi про мi-
кротопонiмiчний словник. Продовжував опрацьовувати цей
опис Гути i пiзнiше, фактично протягом усього дня. I тут
зустрiв чимало топонiмiв, якi цiлком аналогiчнi до тих, що
є в центральнiй частинi Бойкiвщини (напр., Обiч, Облаз,
Чертiж, Погар, Ростоки, Лопушна, Комарники, Перенизь,
Поляна, Храбустованя, Межертки, Кiнський та iн.). Цiка-
во, що й тут гiрську стежку в лiсi чи на полонинi називають
Чемпаш.
Великою приємнiстю для мене стала робота з гуртом дi-
точок 1972-77 рp. народження (Клим Лiлiєю Гнатiвною,
1977 р. н., Штерцель Олександрою Iванiвною, 1972 р. н.,
Штерцелем Iваном Iвановичем, 1977 р. н., Веркальцем
Дмитром Мироновичем, 1974 р. н., та iн.), вiд яких за-
писано понад три десятки зразкiв пiсенної культури. Та
справжнiм феноменом виявилася Клим Лiлiя Гнатiвна, яка
наспiвала для запису на магнiтофоннiй стрiчцi десь два де-
сятки пiсень, в тому числi i суто дитячих, i для дорослих,
i навiть колядок. Перед вiдходом сфотографував цих мале-
ньких спiвакiв.
Загалом цього дня менi вдалося записати понад 40 пi-
сень, а В.Соколу – 20.
О 9 год. 15 хв. сiли в автобус, поїхали до Старої Гути,
а звiдси тим же транспортом повернулись через Пороги до
Яблуньки.
* * *
5 серпня 1984 р.
Весь день з В.Соколом працювали у Яблуньцi. Зранку
пiшов з групою мiсцевих селян на мiсце, де загинув пи-
сьменник Антiн Могильницький i сфотографував його (за
мiсцевою назвою “бiля Рудички”). На щастя, вдалося зус-
трiнути людей, якi добре знали, де це сталося i допомогли
уточнити. Отже, А.Могильницький закiнчив життя не бi-
ля так званого Першого млина, а значно ближче до центру
села. Сьогоднi тут, бiля дороги, росте кiлька верб.
Потiм фотографував жiнок, вiд яких В.Сокiл записував
усну народну творчiсть. Упоравшись з цiєю справою, пере-
йшов пiд лiс (пiвнiчно-захiдний край села), де живе родина
Бойчук Ганни Iванiвни, 1933 р. н., i вiд неї i її сусiдiв за-
писав 17 народних пiсень та колядок. Вони ж повiдомили
менi, що поруч живе бабуся, яка знає цiкавi народнi пiс-
нi, але оскiльки ще кiлькома днями ранiше обiцяв прийти
i записати народнi пiснi вiд Цикiвської Марiї Гнатiвни та
її родичiв i сусiдок, вирiшив попрацювати з старенькою
iншого дня. Дуже приємно було пiзнати сина Бойчук Ган-
ни Iванiвни – Василя. Вiн працює робiтником, але багато
читає, збирає особисту бiблiотечку, найбiльше цiкавиться
iсторичною белетристикою.
Вiд сьомої години вечора до 12-ї ночi записував пiснi
вiд Цикiвської Марiї Гнатiвни, 1938 р. н., та її родичiв.
Тут, у селi, особливо багато знають колядок i щедрiвок,
цiкавих поколядей i вiншiвок. Отже, треба пошукати за но-
сiями цього виду народної творчостi i зафiксувати все, що
лише вдасться. Колядують тут i тi зразки, якi ще колись,
майже 150 рокiв тому у цих околицях записував Iван Ваги-
левич. Мiж iншим, i колядку “Коли не було з нащада свiта”
тiльки з ледь змiненим початком “Ой як то було iз прежде-
вiка”, що вважається у нашiй фольклористицi найдавнiшою
взагалi.
54 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Всього цього дня менi вдалося записати 31 пiсню, а
В.Соколу – 40.
У дiалектi дедалi бiльше спостерiгаємо спiльних рис з
Центральною Бойкiвщиною. Для прикладу наведу хоча б
такi слова:
Бой-є = так
Чемпáш = стежина в лiсi або на полонинi
Прúспа = призьба
Пв́ка = запаска
Вýставки = вишита вставка на жiночих рукавах
(ýставок)
В?шєницє = острiвка з сiном,
Вiшýк = //- //
Дрárарь = сволок
Пленúця = дерево розрiзане навпiл вздовж
Нанáшко = хресний батько
Стрик = батькiв брат
Вуйко = мамин брат
Вуйна = його дружина
Цiкаву дражнилку занотував В.Сокiл:
Iван-Подолян по долинi косить,
Його жiнка полька
Наварила, напекла
Та й до бойка вiднесла.
Дещо iншу, але цього ж змiсту дражнилку говорить i
наша господиня, в якої ми живемо зараз, Лукан Анастасiя
Iлькiвна, 1911 р. н.:
Iван-Подолян по долинi косить,
Його жiнка полька
Наварила, напекла – Годувала бойка.
* * *
6 серпня 1984 р.
Зранку i довечора була гарна сонячна погода. Люди,
навiть пенсiонери, працювали на сiнокосах. Вдома важко
було кого-небудь застати, а ще важче вести записи. Хто
не був у полi, той готував їжу i сам вибирався туди. Та
все-таки дещо зроблено.
Розмовляв з учителькою української мови i лiтерату-
ри Марiєю Петрiвною Савицькою про А.Могильницького.
Вона розказала, як школа i мiсцевi селяни готувались вста-
новити на мiсцi трагiчної смертi письменника пам’ятник,
одначе з цього нiчого не вийшло. Переказувала тi ж фа-
кти, що їх записано вiд iнших мiсцевих старожилiв, як
А.Могильницький з Бабчого, де був на парохiї перед смер-
тю, їхав через Яблуньку до Порогiв на якесь храмове свято
i тут впав i забився. Щоб прочитати поему “Скит Маняв-
ський” ця вчителька спецiально їздила до Солотвин. Там,
у школi, є краєзнавчий музей, а в ньому куточок, присвя-
чений А.Могильницькому.
Говорив я з нею i про доцiльнiсть зiбрати й опрацюва-
ти словник мови с. Яблуньки. Вона погодилась з думкою
про те, що це потрiбна справа для дiалектологiчної науки
i казала, що пiдготує таку працю й перешле до iнститу-
ту мовознавства АН УРСР. Та чи вистачить сили волi,
побачимо.
На околицi села, пiд лiсом, група чоловiкiв працювала на
вантаженнi та вивезеннi дерева. Вiд них записав три зраз-
ки (з варiантами бiльше) трудових погукувань лiсорубiв та
фiрманiв.
Здається, що натрапив на цiкаву виконавицю колядок i
щедрiвок та iншого пiсенного фольклору – Биткiвську Ва-
силину. Каже, що знає може з пiвсотнi колядок та щедрi-
вок. Сьогоднi записав вiд неї тiльки три, бо спiшила йти в
поле до сiна. Домовився, що вечорами та у святковi днi во-
на виспiває для магнiтофонного запису весь свiй репертуар
колядок та щедрiвок, а також пiсень iнших жанрiв.
Потiм записував дещо з дитячого фольклору у Яблунь-
цi та зафiксував кiлька пiсень вiд дорослих. З ними теж
домовився продовжити записи пiзнiше.
В.Сокiл сьогоднi записав у Яблуньцi понад 20 пiсень.
Приблизно стiльки ж назбирається їх за весь день i в мене.
Сфотографував вантаження дров на вiз, куток села з
видом на гору Турiвку та вид на гору Погар.
Ввечерi ще пробував зв’язатися по телефону з
Р.Кирчiвим у Львовi, але знову невдало. Нiхто не знiмав
телефонної трубки.
Завтра вирiшили зробити автобусну мандрiвку до Скита
Манявського. В.Сокiл ще там не був взагалi, а я бачив його
тiльки зимою.
* * *
7 серпня 1984 р.
Вiд 8-ї год. ранку до 9-ї В.Сокiл повторно записував
кiлька пiсень, якi попереднього дня випадково стер на ма-
гнiтофоннiй стрiчцi. О 9-й год. принагiдною автомашиною
доїхали до Солотвина. Там розшукали директора мiсцево-
го краєзнавчого музею i подивились матерiали, присвяченi
А.Могильницькому та М.Яцкiву. В музеї йде ремонт, але
експонати знаходяться в жахливому станi. Все присипано
порохами. Лежать стенди будь-як поскладанi на пiдлогах,
нiчим не накритi, i це в умовах замiни пiдлоги, подекуди
й тинькування стiн. У примiщеннi жахлива вологiсть, на
паперових матерiалах, а їх бiльшiсть, утворилася маса плi-
снявих плям. Жаль було оглядати матерiали, якi з такою
любов’ю зiбрав колись ентузiаст Фединко, а зараз все це
потрапило до байдужих рук i нищиться. Недарма прямо на
вулицi жiнки, яких ми запитали хто завiдує музеєм, ска-
зали, махнувши рукою, що там i третини не залишилося з
того, що було зiбрано колись. I справдi людина, яка нам
вiдчинила дверi, абсолютно не орiєнтується в експозицiї,
не знає нi територiї, нi культури краю. Ми з Василем Со-
колом перебрали обережно стенди, витерли вiд порохiв та
плям плiсняви експонати, присвяченi А.Могильницькому i
М.Яцкову. Я їх сфотографував як документи про вшану-
вання пам’ятi письменникiв.
З пригнiченим настроєм залишили ми цей осередок ку-
льтури. Я таки не стримався i сказав особi з музейним
ключем, що експонати треба на час ремонту поскладати
акуратнiше, понакривати їх, бо пiзнiше доведеться багато
працi i коштiв затратити на їх реставрацiю.
Принагiдною автомашиною з Солотвина приїхали в
с. Марнову, а звiдси автобусом до Маняви. Почали огля-
дати Скит Манявський. Раптом прибiгла дуже схвильована
селянка i просить нас допомогти їй витягнути молоду корiв-
чину, яка проломалася i впала в скриню прогнилого старого
мостика, що стоїть поруч з новим. Ми, звичайно, пiшли й
допомогли витягнути тваринку. Для цього довелося обв’я-
зати її попiд животом верстами i шнурами, зверху укрiпити
їх на достатньо мiцнiй жердинi i так пiдняти й поставити
на землю.
Потiм з В.Соколом пiшли до Блаженного Каменя, ог-
лянули експозицiю iсторико-культурного заповiдника. Я
зробив кiльканадцять фотографiй Скиту та стенда, при-
свяченого тим дiячам культури, якi писали про нього
(I.Франковi, I.Вагилевичевi, А.Могильницькому, Целеви-
чевi, В.Грабовецькому, Феданковi).
Уже за територiєю заповiдника зустрiли господиню, ко-
рiвку якої витягали з-пiд старого моста, а з нею – її батька
чи свекра. Вони чекали на нас, щоб почастувати горiлкою
та доброю закускою. Не хотiла вiрити, що жоден з нас
взагалi не п’є горiлки. Мабуть, з такою недовiрою вона i
залишилась. За такою розмовою пiдiйшли до головної шо-
сейної дороги, там попрощався я з В.Соколом, який поїхав
додому на Сколiвщину, а сам пiшов до с. Маняви записува-
ти усну народну творчiсть. Зустрiвся з людьми (переважно
це були родичi жiнки, яка мала згадану неприємну пригоду
з коровою), що знала i колядки, i пiснi. Записав вiд них
11 зразкiв поетичної творчостi, а також кiльканадцять ди-
тячих лiчилок, дражнилок, вiршикiв та загадок. Правда, є
мiж ними i твори лiтературного походження.
Знову принагiдним автобусом виїхав до Солотвини, а
звiдси рейсовим “Богородчани - Гута” – до Яблуньки.
Тут думав продовжити записи колядок вiд Биткiвської
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 55
Василини, але в неї захворiв чоловiк, i робити це було пра-
ктично неможливо.
Нарештi вдалося поговорити по телефону з Р.Кирчiвом.
Справа про мiй перехiд на роботу до Львiвського вiддi-
лення IМФЕ АН УРСР ще не вирiшена. Вiн старається
заспокоювати мене, що все буде добре. Запитував коли бу-
ду у Львовi. Я вiдповiв, що десь в кiнцi серпня. Р.Кирчiв
радив зайти до нього, передавав вiтання В.Соколовi, цiка-
вився новинками нашої збирацької роботи тощо.
Сьогоднi в Манявi вiд Струтинського Дмитра Андрiйо-
вича записав я три досить цiкавi перекази про село Маняву,
про Скит, про булаву Виговського.
* * *
8 серпня 1984 р.
День видався досить плiдним для моєї роботи. Запи-
сав усього 66 пiсень та коломийкових циклiв. Ранком пра-
цював за рiкою на Горбах. Цинiвська Василина наспiвала
11 пiсень, серед них пару рiдкiсних колядок. Потiм на по-
лi зустрiвся з Поною Параскою, яка разом з iншими ко-
лгоспницями брала льон i домивився, що десь в обiдню
перерву або пiсля роботи вона проспiває цiкавiшi пiснi з
тих, якi знає. А знає, як говорять люди, чимало. I, бачу,
сама до певної мiри зацiкавлена в тому, щоб її спiв був
зафiксований.
Пiшком перейшов з Горбiв через Кулiшiвку i Горiшнiй
кiнець села, зробив декiлька фотографiй (будiвлi, пейзажi,
зразки металевого оздоблення ворiт тощо). Вирiшив цього
дня пошукати за носiями пiсенного фольклору у селi Пого-
рах. Уже на початку села натрапив на жiнок, якi люблять
спiвати, i дещо позаписував вiд них. Першою почала запи-
сувати свiй репертуар Хребтюк Євдокiя Iванiвна, 1944 р. н.
Потiм перейшли ми з нею до її сусiдок i ще вiд них де-
що почерпнуто. Та найцiкавiшою виявилася Винник Палага
Iванiвна, яка знає безлiч коломийок, чимало пiсень та ко-
лядок, хоч сама вона неписьменна. Дуже добре було б ще
хоча один-два сеанси записiв провести з цiєю людиною з
Порогiв. Принiс я 32 пiснi.
Радо сприяє моїм записам Лукан Анастасiя Iлькiвна,
1911 р. н., в якої на час експедицiї я найняв кiмнатку.
Вона покликала до хати своїх знайомих, i тi спiвали майже
до другої години ночi.
* * *
9 серпня 1984 р.
Ранком десь о 9-й год. виїхав до Богородчан, щоби звiд-
си добратись у село Лесiвку, де народився письменник Ми-
хайло Яцкiв. Однак автобус прибув до Богородчан досить
пiзно. В Лесiвку можна було їхати вже хiба пiсля обiду.
А в такому випадку у мене не буде часу на те, щоби там
попрацювати i над записами фольклору, i познайомитись
з рiдними мiсцями М.Яцкiва. Через те поїхав до Iвано-
Франкiвська. Придбав газети з ювiлейними матерiалами,
присвяченими 150-рiччю з дня народження Юрiя Федь-
ковича. Хотiв поговорити з мiсцевим краєзнавцем Петром
Арсеничем, але вiн тепер у вiдпустцi i виїхав до Києва.
Не без труднощiв повернувся назад до Яблуньки. Людей
на автобусних станцiях дуже багато. Ледве влiз в автобус
в Iвано-Франкiвську, а потiм у Богородчанах.
Пiсля приїзду записував пiснi та колядки вiд згадуваної
ранiше Биткiвської Василини Iванiвни, 1922 р. н. Жiнка
знає багато, має добру пам’ять, в т. ч. й музичну, але через
складнi домашнi умови (хворий чоловiк, лiкується внучка
Оксана, дочка i зять на роботi) та ще й сiнокоси вона навiть
не кожного дня може знайти годину часу, щоб поспiвати
для запису.
Її пiснi i колядки вiдзначаються повнотою, чiткою мело-
дiєю i строфiчною будовою. Вiдхилення досi траплялися в
неї може тiльки 2-3 рази.
I вона, i iншi виконавцi колядок розповiдають про те, яку
боротьбу тут вели окремi представники духовенства проти
свiтських колядок, називаючи їх балвинськими. Цей термiн
зберiгся й досi побутує серед людей.
* * *
10 серпня 1984 р.
Далi гарна сонячна погода. Основна маса людей старає-
ться використати кожну хвилину для заготiвлi сiна. Вдома
хiба старшi вiком люди, якi не мають сили працювати на
сiнокосах, та матерi чи бабусi з немовлятами. Пора для
записiв фольклору дуже несприятлива. Але в мене вiдпу-
стка одна i треба її використати якнайрацiональнiше, тим
бiльше, що й здоров’я поволi псується i хтозна скiльки ще
зможу займатися народною творчiстю, її збиранням.
Сьогоднi вранцi вибрався на перехрестя у Яблуньцi, ма-
ючи намiр поїхати або в Кричку, або до Бугрiвки (ку-
ди швидше трапиться транспорт). Пiдвiз мене яблунець-
кий водiй Iван Федорович Нестерук, який їхав до Крички
вантажною автомашиною за сiном. Цiкавий, допитливий
хлопчина, щирий i доброзичливий.
У Кричцi я зайшов до сiльради, щоби повiдомити голову
виконавчого комiтету про мету мого приїзду. Вiн уже знав
про роботу нашої експедицiї в Яблуньцi, так що й докуме-
нтiв не потрiбно було представляти (зрештою, експедицiйне
посвiдчення я забув взяти з собою, залишив на квартирi).
По дорозi розпитав зустрiчних людей про носiїв пiсенно-
го фольклору i якраз натрапив на Глушак Юстину Iлькiвну,
1934 р. н., про яку менi розповiдали ще в Яблуньцi. Во-
на вертала з мiсцевого вiддiлення зв’язку (пошти) додому
i я, звичайно, пiшов, щоб записати вiд неї кращi зразки
народно-пiсенної творчостi. Жiнка знає чимало, особливо
багато спiває коломийок. До неї прийшла ще сусiдка. Де-
кiлька гарних пiсеньок та вiршикiв записав i вiд її внучки
– Белей Галини Василiвни, 1974 р. н. Спiвала дещо i мати
цiєї дiвчинки, дочка Глушак Ю.I. Всi вони дуже прихильно
поставилися до моєї роботи i наспiвали понад 40 пiсень та
коломийкових циклiв.
Декiлька зразкiв дитячого фольклору записав ще в це-
нтрi села. Їх наспiвали та розказали дiвчатка з мiсцевого
дитячого садочку. Вихователька шкодувала, що якраз сьо-
годнi були вiдсутнi тi дiточки, якi для запису найбiльше
надавалися.
Ю.I.Глушак не випустила мене з хати, поки я не пого-
дився пообiдати. Хоча, щиро кажучи, я був би велiв зали-
шитися без цього, щоб пройшло загострення мого шлунка,
яке в останнi днi вiдчутно заважає нормально працювати.
В центрi села шукав я за Дмитерко Мартою, яка знає
багато пiсень, але її не було вдома. Спiвала її дочка, пере-
важно коломийковi мелодiї. Куплетiв пам’ятає багато, ви-
конує їх впевнено, не забуваючись, цiлими в’язками. Зано-
тував вiд неї i дещо з колядок.
Бiля церкви зустрiв старшу жiнку, i вона проспiвала в
хатi двi колядки, в тому числi одну рiдкiсну, якої не могли
виконати попереднi носiї фольклору. Але тут не обiйшлося
без невеличкої пригоди. Мiсцевий ветеран вiйни, побачи-
вши, що я фотографував стареньку дерев’яну церкву, яка
спочатку була в Скитi Манявському, звiдси потрапила до
Солотвина, а вже потiм перекочувала до Крички, вирiшив
перевiрити хто я такий i чим займаюся. Тiльки я розклав
магнiтофон i приготувався записувати колядки вiд згада-
ної старенької жiнки, як вiн, Дронiв Михайло Лук’янович,
1923 р. н., заходить до хати. При ньому жiнка явно не мала
бажання спiвати. Я зрозумiв це, хоча не знав ще мети йо-
го приходу. Запропонував йому дещо заспiвати, пояснивши
перед тим, хто я i яка мета мого приїзду в село. Вiн тодi й
признався, чого зайшов до хати. Пiсень майже не знав, а
декiлька коломийок таки проспiвав. Пiсля того пiшов собi,
а я записав двi згаданi в нас колядки.
Селяни усвiдомлено говорять, що належать до бойкiв.
Окремi кажуть, що вони i не зовсiм бойки, i не цiлком гу-
цули, а є перехiдною групою вiд одних до других. У Кричцi,
мiж iншим, у мiсцевому дiалектi активно побутують багато
тих же специфiчних слiв, що й у Центральнiй та Захiднiй
Бойкiвщинi, зокрема:
Рíпа – картопля,
дýди – манжети,
56 1-2’2009 Народознавчi Зошити
вýставки – уставки,
прителéпати – прийти,
óбшивка – стоячий ковнiр,
кóвтки – сережки,
обрýчка – перстень,
пацьóрки – бiсер,
волóки – волоки,
гáчник – шнур для пiдперiзування в штанах з домотка-
ного бiлого полотна та iншi.
За час перебування в селi сфотографував десь три чи
чотири новi житловi будинки, їх архiтектурнi деталi. Зафiк-
сував на фотоплiвку i окремi хати давнiшого часу, металевi
ворота та мiсцевого будiвельника Белея Миколу Iвановича,
1951 р. н., з сином Миколою, 1975 р. н. Вiн працював
деякий час на Буковинi i тепер у своїй практицi оздоблен-
ня будинкiв застосовує дещо власне з тих форм, якi можна
побачити в Чернiвецькiй обл.
Занотував я i пару цiкавих переказiв з iсторiї села. На
особливу увагу заслуговує той, де розповiдається про хлоп-
чину, якого спiймали татари i примусили вести їх до мiсця,
де заховалися нашi люди. Юнак пiдвiв їх до краю кру-
того схилу, за яким починалася прямовисна скеля. Заднi
татари стали натискати на переднiх, а вiдважний хлопчина
крикнув: “Ге, оде нашi люди?” – i стрибнув униз. Iз скелi
позривалося чимало ворогiв. На жаль, iменi його людська
пам’ять не зберегла.
Загальний пiдсумок цього дня – 66 записаних пi-
сень i коломийкових циклiв, пару переказiв та декiлька
фотографiй.
* * *
11 серпня 1984 р.
Працював у селах Луквиця i Богрiвка. Вранцi з Яблу-
ньки виїхав автобусом до Луквицi. Ще по дорозi розпитав,
хто любить спiвати в селi. Назвали менi Жупанську Ган-
ну Iванiвну, 1921 р. н., i я зiйшов з автобуса на першiй
зупинцi, що на початку села. Почав говорити iз цiєю жi-
нкою про мету мого приїзду, а на це якраз заходить до
хати її сусiдка Андрусiв Магдалина Степанiвна, 1912 р. н.
Ця вiдразу ж запропонувала iти нам всiм до Красiй Ганни
Петрiвни, 1944 р. н. I недарма. Мiж ними Красiй Г.П.
справдi найобдарованiша спiвачка. Порiвняно молода, але
знає багато традицiйних народних пiсень i спiває досить
приємним голосом.
Записав вiд цих трьох жiнок дев’ять пiсень та коломий-
кових циклiв. На бiльше не було часу, бо всi вони поспi-
шали “вбирати молоду”, навiть не одну, а двох. Домовився
з Красiй Г.П. та iншими її сусiдками про те, щоб приїхати
завтра i продовжити записи.
Вiд них вирiшив вертати пiшки до сусiднього села Бог-
рiвки. Фотографував металевi ворота i запитав господиню
чи вона не знає когось iз сусiдiв, що люблять спiвати. Во-
на назвала Романiв Ганну Андрiївну, 1930 р. н. Зайшов
до хати i розказую господаревi про мету цих несподiва-
них вiдвiдин. Його дружина була в iншiй кiмнатi i чула
нашу розмову, вийшла, ще дещо уточнила i почала спiва-
ти. Пощастило й з нею. Добра пам’ять, вiдносна музична
обдарованiсть, приємний голос, усвiдомлення потреби фi-
ксацiї народної творчостi – тiльки частина шляхетних рис
цiєї жiнки. Записав я вiд неї 81 пiсню та коломийковi цик-
ли. Сама ж запропонувала, що завтра разом з Красiй Г.П.
та iншими продовжить спiвати. В ходi розмови вирiшили,
щоб попробувати записати все традицiйне весiлля. Якщо
це вдасться (залежить вiд того, чи пам’ятають жiнки весь
цикл ладканок), то, безперечно, такий запис iстотно збага-
тить нагромадженi в цiй околицi фольклорнi матерiали.
У Богрiвцi записав мало. Один переказ про заснування
села та одинадцять пiсень i коломийкових циклiв.
Увечерi в Яблуньцi продовжив записи пiсень вiд Биткiв-
ської Василини, Нестерука Федора та iнших. Разом зiбрав
вiд них 11 зразкiв народно-пiсенної творчостi. Закiнчив цю
роботу о 2-й год. ночi.
* * *
12 серпня 1984 р.
З домовленостi про записи пiсенного фольклору у с. Лу-
квиця не вийшло нiчого: головна спiвачка Красiй Ганна Пе-
трiвна всю нiч провела на весiллi i щойно перед моїм при-
їздом повернулася до хати. Я застав її дуже втомленою i,
певна рiч, не пробував уже навiть говорити про те, щоб за-
писувати вiд неї весь цикл весiльних ладканок. Така справа
потребує свiжих сил i свiжої пам’ятi. То ж вiдразу пове-
рнувся автобусом до Яблуньки. Тут думав записати дещо
вiд Пони Параски, але її не було вдома. Сусiдська дiвчина
сказала менi, що вона поїхала до Iвано-Франкiвська.
Пiшком перейшов з Яблуньки до Порогiв i там на пасо-
вищi, яке називають Долинами, побачив чималий гурт пас-
тухiв i пастушок рiзного вiку. Вирiшив тут же на полi дещо
записати вiд них. Занотував вiд дiвчинки Журавської Лю-
дмили з села Ульянiвки Красилiвського р-ну Хмельницької
обл. розповiдь про дитячу гру “Хованка” з лiчилками.
А от iз жiнками старшого вiку, яких тут було бiльше де-
сяти, довелося говорити довше, застосовуючи набутий про-
тягом рокiв досвiд, поки вони почали спiвати для запису:
одна другої соромиться. Врештi знайшлася смiливiша i ста-
ла спiвати коломийки, а потiм за нею iншi зробили те ж.
Записав вiд них i пару колядок тощо. Там же вiд дiтей
занотував дещо iз дражнилок та пiсень.
Зробив фотографiї гурту жiнок, якi колядують перед ма-
гнiтофоном, а також найменших iнформаторiв безпосеред-
ньо на пасовищi. Ще, йдучи туди, сфотографував пейзажi
з видами на гору Погар (з Козенючкою1), на р. Бистриця
Солотвинська, на с. Богрiвка, а пiд час повернення – вид на
с. Пороги (кусок дороги на першому планi трохи праворуч
i далi чотири острiвки з сiном).
Цiкавi думки про спiв у с. Яблуньцi висловила в розмовi
зi мною одна з мiсцевих жiнок. “Колись, – каже вона, – у
нас дуже багато спiвали. I то ще було за мого дитинства (їй
приблизно 50 рокiв) i дiвоцтва, хоч то були важкi часи. З
кожного кутка села чути було вечорами спiв. А пастушки то
вже вiд ранку й до обiду, а пополудни також не переставали
спiвати. Настане свято чи недiля, то й музику чути: там
скрипка, а там сопiлка, хоч i бiда була. А тепер пастуха не
чути, на вулицi пiснi теж майже нiхто не спiває. Якось то
все помiнялося”.
Тiльки прийшов я до господарiв, у яких найняв кiмнатку
на час роботи експедицiї, як почалася злива. Перед тим дощ
тiльки моросив.
Оскiльки вже дуже мало зустрiчається пiсень, яких би
я тут не записав разом з В.Соколом, вирiшив завтра вра-
нцi виїхати до Веренчанки, залишити магнiтофоннi стрi-
чки та фотоплiвки з нагромадженими матерiалами. Разом
з тим необхiдно буде взяти там ще трохи грошей iз своїх
заощаджень (запаси вже вечерпуються тут) i з найнеобхi-
днiшим обладнанням (двома магнiтофонами та фотоапара-
том) поїхати в Косiвський та Верховинський р-ни Iвано-
Франкiвської обл. по тих селах, де працювала експедицiя
1940 р. i вела фольклорнi записи, окремi матерiали з яких
просив уточнити О.А.Правдюк. При цьому постараюсь по-
записувати i сам дещо з пiсенного та оповiдного фольклору,
в тому числi дитячого. Якщо встигну, то пiсля цього ще хоч
на тиждень поїду в пiвденну частину Самбiрського р-ну на
Львiвщинi.
Ввечерi поприходили до господарiв, у яких я зупинився,
сусiди Нестерук Федiр Iванович, 1926 р. н., i Биткiвська
Василина з внучкою Оксаною. Знали вони, що я вранцi ви-
бираюсь геть, i спiвали з пiднесенням. Лише Нестерук Ф.I.
наспiвав 26 пiсень та великих коломийкових циклiв, дуже
1Одна з жiнок у Яблуньцi розповiдала, що ще дiвчатком
ходила в Козенючцi до того мiсця, де є вхiд до пiдземелля,
начебто зв’язаного аж з Манявою. Та на схилi гори є ви-
рубаний у скелi отвiр, що нiби є початком цього пiдземного
ходу.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 57
цiкавих i оригiнальних, на жаль, майже всi на одну ме-
лодiю. Близько двох десяткiв пiсень та значну кiлькiсть
коломийок записав того вечора вiд Биткiвської Василини,
її внучки i Лукан Анастасiї Iлькiвни. Мiж ними є й твори,
якi менi доводиться слухати i записувати вперше.
Працювали знову до другої години ночi.
За цiлий день записав, таким чином, 60 пiсень та коло-
мийкових циклiв. А всього у Калуському i Богородчансь-
кому р-нах в кiнцi липня i протягом першої декади серпня
зiбрав 527 пiсень та коломийкових циклiв, дещо з легенд i
переказiв, два мiкротопонiмiчнi описи сiл Яблуньки i Гути
тощо.
* * *
13 серпня 1984 р.
Встав о 6-й год. ранку, швидко зiбрався i вийшов тихо,
щоб не будити господарiв (за квартиру заплатив їм увечерi
ще, теж i за часткове харчування – кiлька снiданкiв i ве-
черi, обiдав у сiльськiй їдальнi – разом 35 крб. Автобусом
“Кричка - Iвано-Франкiвськ” доїхав до Iвано-Франкiвська.
Встиг придбати квиток на потяг “Мiнськ - Чернiвцi” i о
13-й год. 5 хв. дня вже був у Чернiвцях. Свої речi залишив
у камерi схову, а сам вирiшив вiдвiдати доцента Чернiве-
цького державного унiверситету М.I.Юрiйчука, дiзнатись
чи не має вiн яких претензiй до моїх тез “Ю.Федькович
в уснiй народнiй творчостi”, пiдготовлених до друку у збi-
рнику, присвяченому 150-рiччю з дня народження буко-
винського письменника. Цiкавило мене й те, як складає
вступнi екзамени мiй кращий учень з цьогорiчного випуску
Костик Василь Васильович, що вирiшив навчатися на вiд-
дiленнi української мови i лiтератури фiлологiчного факуль-
тету Чернiвецького унiверситету. Та, на жаль, не застав я
М.Юрiйчука вдома. Його дружина повiдомила, що вiн пе-
ребуває в лiкарнi, а коли я сказав, що хочу його провiдати,
вона радила зробити це в iнший день, бо сьогоднi там не
приймають взагалi.
Мав ще двi вiльнi години i використав їх, щоб придбати
порожнi магнiтофоннi котушки для 270-метрової стрiчки до
“Романтика - 304”. Знайшов їх аж в унiвермазi “Рязань”.
Цiлком несподiвано застав там у вiльнiй продажi й самi ма-
гнiтофоннi стрiчки вiдповiдного типу i довжини. Та не мав
уже такого запасу грошей, щоб взяти необхiдну кiлькiсть.
Знайома працiвниця обласного архiву мала при собi тiльки
15 крб. Їх позичила менi, i я купив чотири касети.
Вiдвiдав фольклориста А.Якiвчука, обмiнялись iнформа-
цiєю про виконану роботу протягом останнього мiсяця. Вiн
гарно вiдгукувався про вiдзначення ювiлею Юрiя Федько-
вича, про новий пам’ятник письменниковi бiля його хати
(тепер музею) в Путилi (автор погруддя В.Бородий) тощо.
О 18-й год. 14 хв. поїздом “Чернiвцi - Тернопiль” при-
їхав до Веренчанки. По дорозi ще у вагонi пiдiйшли до
мене цьогорiчнi випусники i розповiдали де хто з них вла-
штувався, чи має намiр пiти.
У Веренчанцi чекала на мене добра купка газет, журна-
лiв та кореспонденцiї. За переглядом цих матерiалiв минув
вечiр. У мiсцевiй перiодицi надруковано дещо з моїх мате-
рiалiв до ювiлею Ю.Федьковича. У “Молодому буковинцi”
за 22 липня 1984 р. дещо скорочену статтю “Думи поета
– думи народу”. (Юрiй Федькович у бойкiвському фольк-
лорi); у “Радянському життi” (Кiцмань за 8 серпня ц. р.
– “Дзвенять струни його цитри” (теж значно обскубану)
та “Федькович i Заставитвщина” у “Прапорi Перемоги” за
7 серпня, пiдписане анонiмом Г.Бабiй.
Пiдготував найнеобхiднiшi речi, якi треба взяти з собою
для дальшої роботи над збором фольклору у Косiвському
та Верховинському р-нах на Iвано-Франкiвщинi.
* * *
14 серпня 1984 р.
Спочатку зайшов до мiсцевого майстра, щоб полагодити
магнiтофон “Hitachi”, який стукотiв пiд час запису. Не-
поладка виявилась, на щастя, незначною, i це не забрало
багато часу. Але в школi завуч попросила оновити в iстори-
чному навчальному кабiнетi виставку лiтератури, бо 15 сер-
пня має бути так званий об’їзд i оглядатимуть примiщення
та обладнання, визначаючи як хто пiдготувався до нового
навчального року. Стратив тут бiля трьох годин i виїхати
з Веренчанки змiг щойно о 12 год. 38 хв. поїздом до Че-
рнiвцiв. Тут зайшов до архiву, повернув позиченi грошi, в
унiвермазi ще купив пару магнiтофонних стрiчок (бiльше
вже не було). Тодi поїздом “Чернiвцi - Iвано-Франкiвськ”
о 16 год. 12 хв. виїхав до Заболотова. Звiдси, за сприя-
нням працiвницi автостанцiї, ледве втиснувся до автобуса
“Львiв - Вижниця” i, як влучно висловився його водiй,
“хiба на однiй нозi”, бо другу не так просто було десь нор-
мально опустити на пiдлогу, доїхав до Косова. На ночiвлю
зупинився в готелi i продовжую оцi щоденниковi нотатки.
По дорозi до Чернiвцiв дiзнався, що якийсь молодий
священик у Суховерховi найняв малярiв для переоформле-
ння церкви, а там же iконостас з Кiцманi, який малював
найвизначнiший буковинський художник Микола Iвасюк.
Визначна пам’ятка може бути втрачена назавжди, тому за-
йшов до Чернiвецької картиної галереї i повiдомив про це
завiдувачку. Вона, здається, справдi зацiкавлена в тому,
щоб придбати щось з творiв М.Iвасюка. Та чи вистачить
у неї оперативностi, а, може, й усвiдомлення вартостi зга-
даних творiв, щоб їх врятувати, покаже найближчий час.
На всякий випадок заходив я i до вiддiлу охорони пам’яток
iсторiї та культури при Чернiвецькому краєзнавчому музеї.
На жаль, Чорний В., завiдувач вiддiлом, у вiдпустцi. Я
розповiв про згадану справу спiвробiтницi вiддiлу Бродо-
вiй. Вона обiцяла зайти до Чорного додому i повiдомити
його. Правда, спочатку намагались просто позбутися мене,
вiдправивши до вiддiлу атеїзму, бо, мовляв, “усi церковнi
мистецькi пам’ятки там на облiку”. Боюся, щоб хтось iз
малярiв не зiшкрабав взагалi того, що створив М.Iвасюк,
бо тодi вже нiчний вiртуоз не вiдновить знищеного.
* * *
15 серпня 1984 р.
З Косова раненько автобусом виїхав до с. Рiчки. Тут вiд
трьох Танюкiв у 1940 р. Майборода (композитор) запису-
вав народнi пiснi. У сiльрадi менi не могли нiчого сказати
про цих людей. Пiшов розпитувати мiсцевих старожилiв.
Уже 3-я людина, до якої я звернувся, назвала менi сестру
одного з тодiшнiх хлопцiв, вiд яких зафiксував Майборода
народнi пiснi. А там уже все було легше. Встановив усiх
трьох, їх повнi iмена та по батьковi, роки народження, мiс-
ця працi пiсля вiйни та iншi бiографiчнi вiдомостi.
З Рiчки перебрався до с. Соколiвки, зайшов до голови
сiльради, вона направила мене до директора будинку куль-
тури, якого вважала одним iз тих людей, вiд яких згаданий
композитор записував фольклор. Однак це виявилося по-
милкою. Насправдi Майборода зафiксував тодi дещо не вiд
Петричука Михайла Iвановича, а вiд його рiдної сестри
Марiї, 1923 р. н. Та розмова iз директором будинку ку-
льтури була дуже корисною. Вiн допомiг встановити всiх
осiб, з якими в 1940 р. працював Майборода, повiдомив
найнеобхiднiшi бiографiчнi вiдомостi, бо добре знає людей
рiдного села. Однак найцiннiшою була зустрiч iз Ключу-
ком Миколою Васильовичем, 1919 р. н. Власне вiд нього,
як активного учасника художньої самодiяльностi згадува-
ний композитор записував народнi пiснi. Ключук М.В. по-
дiлився короткими, але змiстовними спогадами i про це, i
про те, як вiн у складi колективу художньої самодiяльностi
району ще до остаточного закiнчення вiйни їздив до Ки-
єва, як зустрiчалися там з Майбородою i з Олександром
Довженком тощо.
На початку села Бабин Косiвського р-ну зустрiв цiка-
вого дiдуся, вiд якого не лише почерпнув найнеобхiднi-
шi подробицi про долю тих людей, якi спiвали Майборо-
дi, а й зафiксував дещо на магнiтофонну стрiчку з його
репертуару.
На автобуснiй зупинцi мiж Соколiвкою i Городом запи-
сав зразок дитячого фольклору. Був би цю роботу продо-
58 1-2’2009 Народознавчi Зошити
вжив, але трапилась принагiдна автомашина i я виїхав у
с. Яворiв для збирання iнформацiї про Германа П.Ю. та
Шкандиюка П.Ю., з якими колись працював композитор
Майборода. Жодного з них уже нема серед живих, а розпо-
вiли менi про їх долю близька родичка Шкандиюка П.Ю.
З Яворова повернувся до Косова, розшукав Танюка Ва-
силя Федоровича, записав його розповiдь про зустрiч з
композитором Майбородою. Пропонував я йому дещо за-
спiвати, але вiн зiслався на те, що багато рокiв уже цим не
займається. Чотири пiснi зафiксував я вiд його дружини.
Пiзно ввечерi повернувся я до готелю “Косiв”.
* * *
16 серпня 1984 р.
Поспiшаю, щоб заощадити час на роботу в Самбiрсь-
кому р-нi на Львiвщинi, тому встаю рано i виїжджаю до
Верховини (колишнє Жаб’є). Тут влаштувався на нiчлiг у
готелi “Черемош” i вiдразу вирiшив дещо вияснити у мiс-
цевому вiддiлi загсу. Та виявилось, що працювати в ньому
розпочинають чомусь щойно о 10-й год. А я за той час
записав кiлька зразкiв пiсенного фольклору вiд технiчної
працiвницi будинку культури (прибиральницi).
В РАГСi по сутi не зробив нiчого. Завiдуючої не було (у
вiдпустцi), а її заступниця настiльки недалекоглядна, м’яко
кажучи, що взагалi боялася щось менi сказати про людей,
якi мене цiкавили. I то пiсля того, як я представив їй вiд-
повiднi документи, що не тiльки свiдчили хто я, а й пiдт-
верджували мету моєї роботи. Взагалi ця особа випадкова
на такiй роботi. За звичайною довiдкою, як я переконався
iз розмов вiдвiдувачiв, селяни ходять до неї тижнями, хоча
для цього потрiбно не бiльше 10-15 хв. роботи. Я не став
довго переконувати цю особу i вирiшив iти безпосередньо
мiж людей i там пошукати необхiдних уточнень.
З Верховини автобусом “Верховина - Голови” поїхав до
села Красноїля. Досить скоро встановив тих осiб, з яки-
ми працював композитор Майборода. Потiм записав кiлька
цiкавих пiсень, в тому числi спiванку-хронiку про Олексу
Довбуша. Тут же сфотографував пам’ятник Т.Шевченковi,
будинок читальнi, у якому працював з людьми Гнат Хот-
кевич, новий будинок культури.
Хотiлося хоч глянути й на село Голови, де протягом не
одного року призбирував народну творчiсть мiсцевий вчи-
тель Лука Гарматiй. То ж поїхав i туди, а вiдтак того ж
дня повернувся до Верховини. Ще було пару годин часу
i їх використав для уточнень бiографiчних вiдомостей про
людей, якi спiвали в 1940 р. для запису Майбородi. Роз-
шукав Сапрiянчук Олену Федорiвну, 1913 р. н. Але це
не та жiнка, якої спiв фiксував згаданий композитор, хоча
й має таке ж прiзвище, iм’я та по батьковi. Та, яка тодi
спiвала, вже не живе.
I все-таки пошук не був даремним, бо менi вдалося за-
писати вiд названої жiнки декiлька цiкавих пiсенних творiв.
Доцiльно було б ще колись продовжити записи вiд цiєї лю-
дини. Має добру пам’ять, досить приємний голос, жвавий
темперамент i бажання спiвати для запису. Та оскiльки я
записував її спiв у хатi не її власнiй, а в iнших господарiв, i
це затягнулося поза пiвнiч, мусiв припинити роботу. Дiяло-
ся це в Кошуби Iвана Матвiйовича. Господарi пропонували
менi ночувати в них i продовжувати записи, але наступного
дня мали йти на роботу i, певна рiч, я не мiг позбавляти їх
нормального вiдпочинку. Попрощався, пiшов до готелю, де
вже мав заплачене ще вранцi мiсце.
Цього ж дня молода вчителька Гецко Надiя Юрiївна
радо зобов’язалася записати необхiднi бiографiчнi вiдомостi
про Корнелюка I.I., Костенюка В.В. i Шекорика С.М., а
вiдтак надiслати їх менi листом. Сама вона працює в Пере-
хресному. А я дещо про цих людей занотував у Верховинi,
де живуть родичi Корнелюка I.I.
* * *
17 серпня 1984 р.
На цей день запланував вiдвiдати села Кривопiлля i
Криворiвню. Вiд 7 год. 40 хв. чекав у Iльцi на роздорiжжi
принагiдного транспорту до Кривопiлля, та його не було.
Не їхав через поломки i рейсовий автобус до Ворохти. Так
минуло 4 год. Я змушений був звернутися за допомогою
до спiвробiтницi Верховинської санепiдемстанцiї Стефурак
Галини Петрiвни, яка народилася i виросла в Кривопiллi.
Вона погодилася розпитати старожилiв про Плетiнчук чи
Плетiнчука Н.I., вiд якого дещо записав Майборода, i на-
дiслати цi вiдомостi на мою адресу до Веренчанки. Окремi
люди перед тим ще в Верховинi говорили менi, що це наче-
бто Плетiнчук Микола (Никола) десь 1922 р. н., але його
вже нема, i бiльше встановити чогось точнiшого не вдалося.
З Iльцi автобусом через Верховину переїхав до Криворi-
внi. Тут досить швидко зiбрав найнеобхiднiшу iнформацiю
про долю тих 5-ти осiб, якi наспiвали композиторовi Май-
бородi дещо з гуцульських народних пiсень. На жаль, нi
Шинкарука Iвана Юровича, нi Iванiйчука (у записах Май-
бороди – Iванищука, але такого прiзвища, як менi твердило
з 10 людей, у Криворiвнi взагалi нема) Василя Миколайо-
вича не вдалося застати в селi, а залишатись до наступного
дня я не мав можливостi.
Проходячи селом до головної автобусної зупинки, що аж
на початку В.Ясенова, потрапив пiд зливу i промок наск-
рiзь, ледве вдалося зберегти сухими експедицiйнi нотатки,
магнiтофони, магнiтофоннi стрiчки та фотоматерiали.
З роздорiжжя на початку В.Ясенова до м. Косова
пiдвезли мене власною автомашиною подружжя Мирос-
лав i Марiя Гуменюки зi Львова, якi вiдпочивають у
с. Шешорах.
У Косовi порiвняно легко придбав квиток на автобус до
Iвано-Франкiвська, а звiдси iншим доїхав перед пiвнiччю
до Стрия. Кiлька годин поспав у кiмнатi вiдпочинку на
залiзничнiй станцiї.
* * *
18 серпня 1984 р.
О 5 год. 50 хв. ранку примiським потягом виїхав до Са-
мбора. Думав вiдразу автобусом направитись у одне з сiл
Самбiрського р-ну i там десь найняти на час експедицiйної
роботи квартиру. Приїхав до Ваньовичiв, вiдразу почав за-
писи народних пiсень, прямо на вулицi. Занотував i переказ
про виникнення села та походження його назви. Потiм вiд
групи селян у хатi зафiксував ще 17 пiсень, але виконання
їх дуже посереднє, репертуар в основному вiдомий.
Всi мої спроби знайти десь квартиру для життя були
невдалими, i я повернувся автобусом до мiста Самбора, з
бiдою влаштувався на три доби в готелi. Звiдси виїздитиму
в пiвденнi села району для записiв, а на ночiвлю поверта-
тимусь сюди. Трохи незручно, але й це добре.
З людьми у Ваньовичах дуже легко вести мову, тiльки
це робочий день, а погода гарна i, за винятком осiб по-
хилого вiку та окремих матерiв з немовлятами, всi в полi.
Знайти обдарованих виконавцiв наразi важко.
* * *
19 серпня 1984 р.
Недiля, але у цей день ще й свято Спаса i бiльшiсть лю-
дей зранку пiшло до церкви святити яблука. Одна з жiнок,
про яку говорили менi, що знає традицiйнi пiснi, навiть
взагалi не захотiла через це спiвати, хоча й була вдома. Та
поволi розшукав я декого з носiїв пiсенного фольклору i за-
писав у селi Ваньовичах три десятки народних пiсень. Так
минав день.
Та найприємнiше трапилось пiд вечiр, коли я вже думав
навiть чи не їхати до Самбора i трохи вiдпочити. Випад-
ково почав розмову iз старенькою жiнкою про мету мойого
приїзду до села i запитав чи вона не погодилася б дещо
заспiвати. Вiдповiла, що може щось i вийде з цього. Захо-
димо до її внучки (уже замiжньої), витягаю магнiтофон i
починаю запис. Жiнка спiває впевнено, чiтко i репертуар її
дуже цiкавий, бойкiвський. У розмовi встановлюю, що вона
походить iз села Свидник, що тепер належить до сiльради
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 59
в Ластiвцi Туркiвського р-ну. Нi за голосом, нi за зовнi-
шнiм виглядом не можна було допустити, що ця людина
народилася ще 1905 р. i провела нелегке життя бойкiвсь-
кої селянки. До школи ходила тiльки один рiк: починалася
перша свiтова вiйна, а коли вона закiнчилася, то далi не
було змоги вчитися. Особливо вражає пам’ять цiєї жiнки.
Майже всi пiснi, i то без жодної попередньої пiдготовки,
вона проспiвала без помилок одну за другою. Зафiксував я
вiд неї того вечора тридцять.
Десь уже бiля 22-ї год. вийшов я на дорогу, щоб їхати
до Самбора на ночiвлю. Простояв, зупиняючи автомаши-
ни, бiльше двох годин, але марно. Було, як влучно писав
у свойому вiршi про фольклориста Степан Пушик: всi во-
ни мчали i жодна не зупинялась. Думав я ще з 10-15 хв.
почекати, а тодi йти до мiста пiшком, щоб у холоднувату
нiч не поневiрятись десь на вокзалi. Несподiвано пiдходить
до мене Олекса Васильович Смiляник i запропонував iти
до нього й переночувати, а вранцi продовжити записи вiд
його матерi, про яку згадував вище. Я погодився. Ще вве-
черi Смiляник Юлiя Онуфрiївна попросила записати назви
десятка пiсень, щоб рано їх не забути, i всi зафiксувати на
магнiтофонну стрiчку. Господарi навiть переконували вiд-
разу це робити, але я вiдмовився: завтра О.Смiляник i його
дружина повиннi раненько йти на роботу, та й двоє мале-
ньких дiточок не спатимуть.
* * *
20 серпня 1984 р.
Покладав я певнi надiї на понедiлковий день, який ви-
рiшив в основному присвятити селу Стрiлковичi. Та знову
те ж саме сiнокоси.
Рано записав ще 15 пiсень вiд Смiляник Юлiї Онуфрiї-
вни, сфотографував її з внуками i правнучкою. Жiнка живе
бiля сина Олекси i доглядає дiточок.
Потiм переїхав до Стрiлковичiв. Зайшов до голови сiль-
ради i розказав йому про мету моєї роботи, показав вiдпо-
вiднi документи.
Далi став шукати кращих носiїв фольклору. Дуже бла-
городно зробив мiсцевий селянин Степан Козопис. Довiда-
вшись про суть моєї роботи, вiн прийшов за мною i провiв
до однiєї з кращих мiсцевих виконавиць i знавцiв народних
пiсень Ганни Ленчак. Вiд неї й записав я 20 пiсень. Може,
було б вдалося й бiльше почерпнути, та прийшов захмiль-
ний, навiть добре, її чоловiк i в цiй обстановцi працювати
далi було неможливо. Жiнка дуже вмiло i тактовно повела
з ним розмову в таке русло, яке його врiвноважило, i вiн
став говорити про якiсь буденнi хатнi справи, а спочатку
пробував докоряти дружинi за те, що вона марнує час на
дурницi.
Потiм я вiдвiдав ще з пiвтора десятка чоловiкiв i жiнок,
про яких менi перед тим говорили, що вiд них можна де-
що цiкаве почути. Однак пильнi роботи в полi практично
унеможливлювали записи. Почала була спiвати трохи Но-
вицька Настя, але й та дуже поспiшала, i довелося менi йти
вiд неї тiльки з 4-ма зразками народних мелодiй.
З цим i поїхав до Самбора. Заплатив ще за двi доби
перебування в готелi i вирiшив трохи вiдпочити, щоб завтра
з свiжими силами продовжити роботу в якомусь iншому
селi району.
* * *
21 серпня 1984 р.
Давно мрiяв попрацювати в с. Недiльна Старосамбiр-
ського р-ну i тому сьогоднi, побачивши автобус “Самбiр
- Тур’є”, який мав ось-ось вiдправитись, я без надумува-
ння сiв i поїхав до села Топiльницi. Звiдси вже пiшком
кiлька кiлометрiв пройшов до Недiльної. По дорозi зробив
кiлька фотографiй краєвидiв захiдної частини села. Воно
побудоване фактично заново. У 1951 чи 1952 рp. всiх се-
лян було перевезено в Забузький (тепер Сокальський) р-н.
Але пiсля 1953 р. бiльше половини його колишнiх мешкан-
цiв повернулись назад у рiднi гори, де хоча й гiрша земля,
але звичнi умови життя.
Вiд Бебича Михайла Федоровича, 1925 р. н., записав
гарний переказ про заснування села та походження йо-
го назви. Рiдкiсну приємнiсть справила зустрiч з Бебичем
Федором Михайловичем, 1904 р. н. Серед чоловiкiв-носiїв
народно-пiсенного та оповiдного фольклору таких менi за
всi роки збирання усної народної творчостi випадало зу-
стрiчати мало. Бебич Ф.М. i пам’ять добру має, i дикцiю,
i мелодiї досить точно вiдтворює, до того ж, з ним лег-
ко працювати. Цiкаво оповiдає ця людина казки i притчi.
На жаль, наближався вечiр i я мусiв прощатися з цiєю
людиною та його дружиною, щоб встигнути дiйти пiшком
до села Топiльницi, а звiдси останнiм рейсовим автобусом
повернутись до Самбора на ночiвлю.
Iз записаних вiд Бебича Ф.М. матерiалiв чи не най-
цiннiшi колядки для дiвчат та ряд пiсень на жовнiрську i
родинно-побутову тематику.
Вiн же, тобто Бебич Ф.М., говорив менi, що один iз
його сусiдiв любить розповiдати казки. Можливо, колись
ще випаде нагода бути в цьому селi i варто б пошукати
та послухати цю людину. Правда, Бебич Ф.М. твердить,
що цей казкар переважно розповiдає те, що десь читав у
книгах.
* * *
22 серпня 1984 р.
Так воно якось уже в життi складається, що у рiзному
спiввiдношеннi, але практично завжди можна чекати чер-
гування приємностей з прикрощами, зустрiчей з мудрiстю i
безглуздям, доброзичливою щирiстю i нiчим невмотивова-
ною злобливiстю, духовним багатством звичайної людини i
бездарною нiкчемнiстю. Яке щастя, однак, що добра, людя-
ностi, духовної щедростi i довiр’я скрiзь незрiвнянно бiль-
ше, нiж їх антиподiв. В цьому мене переконує багаторiчна
робота над збиранням усної народної творчостi i до певної
мiри й минулий день.
Вiд ранку до 18-ї год. вечора працював у селi Цуква.
Населення його досить рiзноманiтне, але є в ньому й чи-
мала частина корiнних мешканцiв. Власне на таку родину
носiїв пiсенного фольклору менi й вказали жiнки, яких я
запитував вiдразу пiсля виходу з автобуса. Згадували во-
ни i медсестру дитячого садочку, яка начебто гарно спiває.
Спочатку це повiдомлення викликало в мене бажання зайти
туди i водночас попробувати дещо зафiксувати i з дитячо-
го фольклору. Молода жiнка (згадувана медсестра) справдi
має приємний голос, але нi сама, нi з подругою, на жаль,
не змогли майже нiчого проспiвати з народних пiсень. Єди-
ним твором, який я записав вiд обидвох, є пiсня лiтерату-
рного походження “Час рiкою пливе” з фрагментом вiрша
I.Франка “Як почуєш вночi”. Зовсiм нiчого не могли менi
нi заспiвати, нi розказати дiточки iз старшої групи. Все, що
вони знали – книжного походження (i пiсеньки, i вiршики,
i загадки, i скоромовки).
Змарнований час у дитячому садочку (потiм виявилось,
що менi привели дiтей мiсцевих iнтелiгентiв – тому й та-
кий результат) був приємно компенсований спiвом мiсце-
вих селян – подружжя Шиян Теклi Василiвни, 1922 р. н.,
i Шияна Петра Степановича, 1919 р. н. Обоє мають тi-
льки початкову освiту, але дуже люблять i знають народну
творчiсть. Жiнка, окрiм спiву, гарно вишиває, а чоловiк i
столяр, i будiвельник, i рiзьб’яр. Загалом вiд них записав
24 народнi пiснi. Є мiж ними й оригiнальнi варiанти та ок-
ремi, досi невiдомi менi зразки. Шкода тiльки, що час моєї
вiдпустки закiнчується, i я бiльше не зможу цього лiта
попрацювати з обдарованими носiями фольклору в Чуквi,
Свиднику (Ластiвцi), Недiльнi, Пiдгiрках бiля Калуша та
iнших мiсцевостях.
Принагiдною автомашиною повернувся до Самбора. У
скверику недалеко ратушi побачив гурток маленьких дiвча-
ток, поговорив з ними i почав записувати дитячий фоль-
клор. На це звернула увагу особа, яка назвала себе зго-
дом Глушенковою, i грубо почала вигукувати: “Ви не маєте
права вiд дiтей нiчого запiсивать”. Я спокiйно пояснив для
60 1-2’2009 Народознавчi Зошити
чого я це роблю i, думаючи що маю справу з думаючою
людиною, навiть дав їй та iншим чоловiкам i жiнкам, якi
поставали тут, прослухати записи. На це пiдiйшов працi-
вник мiлiцiї, що сидiв недалеко в автомашинi, i запитав
у мене документи. Я показав вiдповiдне посвiдчення, але
паспорта не мав бiля себе (залишив його в адмiнiстрацiї
готелю “Україна” в Самборi). Майор мiлiцiї з недалекої
крамницi подзвонив до чергового адмiнiстратора готелю чи
справдi там є мiй паспорт. Почувши ствердну вiдповiдь,
повернув менi посвiдчення, i ми розiйшлися: вiн до своєї
автомашини, а я до їдальнi, щоб повечеряти. Глушенкова
вирячила очi i стала про щось нервово говорити iншiй, що
стояла з нею поруч, жестикулюючи при цьому ручиськами.
Жаль тiльки тих маленьких i цiкавих дiвчаток, якi вислу-
хали вiд цiєї псевдовиховательки незаслужену i, ясна рiч,
абсолютну нiчим неоправдану сварку за те, що спiвали не-
вiдомiй людинi. Записав я вiд них вiдому дитячу пiсеньку
“Я – лисичка, я – сестричка не сиджу без дiла” (лiтера-
турного походження). Дiвчатка хотiли ще дещо проспiвати
вже чисто народне, та цей контакт, що так гарно розпочав-
ся, був передчасно обiрваний цiєю випадковою особою, яка
назвала себе педагогом.
Ще в Чуквi вiд Шияка П.С. записав гарний переказ
про походження цього села.
Завтра мушу поїхати до Львова. Треба вияснити, як
приймальна комiсiя полiтехнiчного iнституту вирiшує спра-
ву з поновленням на продовження навчання сина Яреми. Є
й менш важливi справи: поговорити у Львiвському вiддi-
леннi IМФЕ АН УРСР про наслiдки узгоджень з вiдпо-
вiдними установами моєї кандидатури на роботу в цьому
закладi тощо.
* * *
23 серпня 1984 р.
Поїздом “Солотвина - Львiв” о 7 год. 20 хв. ранку
виїхав з Самбора до Львова. У приймальнiй комiсiї полiте-
хнiчного iнституту чекало мене розчарування: Ярема навiть
не привозив документiв для поновлення на навчання, хоча
були всi можливостi в нього завершити вищу освiту, яку
розпочав ще перед службою в армiї.
У правлiннi Львiвської обласної органiзацiї українського
товариства охорони пам’яток iсторiї та культури здав звiт
про роботу фольклорно-етнографiчної експедицiї, там же
залишив магнiтофони та iнше спорядження, щоб не тягати-
ся з ними по мiсту, а сам пiшов спочатку до Львiвського
вiддiлення iнституту мистецтвознавства, фольклору та ет-
нографiї АН УРСР. Р.Кирчiва не застав: вiн зараз у вiд-
пустцi. Поговорив про рiзнi справи, якi частково стосують-
ся i мене, з лiтературознавцем, бiблiографом та етнографом
М.Морозом, зокрема про пiдготовку книги “Вшанування
Iвана Франка”, про роботу цього дослiдника над лiтописом
життя i творчостi Iвана Франка, про закiнчення бiблiог-
рафiчного покажчика публiкацiй I.Франка у 1956-83 рр.
та вибраних матерiалiв. На прохання упорядника, я пообi-
цяв йому надiслати буковинську перiодику з друкованими
фольклорними, фольклористичними, мистецтвознавчими та
iншими матерiалами. Ще ранiше погодився передати йому
публiкацiї, присвяченi Юрiєвi Федьковичу, дещо з фотог-
рафiй Франкiвських мiсць тощо.
Потiм ходив на Личакiвський цвинтар, там сфотографу-
вав впорядковану символiчну могилу Iвана Вагилевича, а
при цьому зробив знiмки могил Iвана Франка, Маркiяна
Шашкевича та його рiдних.
У Львiвськiй обласнiй бiблiотецi переглянув мiсце-
ву перiодику, знайомився з матерiалами, присвяченими
Ю.Федьковичу. Не можу зрозумiти, чому стрийська ра-
йонна газета не вiдзначила ще 150-рiччя Буковинського
Кобзаря, хоча вiн бував у Стрию, там друкувалися йо-
го твори (досить згадати бодай альманах “Ватру”, вида-
ний 1887 р. в цьому мiстi), мiсцевi дiячi мистецтва увi-
ковiчнювали образ Федьковича у графiцi, рiзьбленнi то-
що. А який прекрасний матерiал для розмови дає скуль-
птурне погруддя ювiляра, встановлене у спецiальнiй нiшi
на фасадi Народного дому в Стрию (тепер будинок офi-
церiв) ще на рубежi нашого столiття. Це, до речi, чи не
найранiше з усiх скульптурно-монументальних зображень
Ю.Федьковича взагалi.
Поїздом “Львiв - Чернiвцi” о 23 год. 25 хв. ночi приїхав
на Буковину. З Чернiвцiв до Веренчанки приїхав автобу-
сом, який возить робiтникiв Чернiвецького гумо-взуттєвого
заводу, що живуть у селi.
* * *
24-25 серпня 1984 р.
Цi два днi повнiстю забрала традицiйна районна сер-
пнева нарада вчителiв. Виїжджали до Заставни вранцi, а
повертали пiзно ввечерi.
* * *
25.08.84 р.
Зафотографував обжинки в селi.
* * *
26 серпня 1984 р.
Був у Чернiвцях. Переглянув новинки художньої та на-
укової лiтератури, а також газетної перiодики в обласнiй
бiблiотецi. По дорозi в Кiцманi забрав замовленi ще пе-
ред вiдпусткою газети з ювiлейними матерiалами про Юрiя
Федьковича. Придбав кiлька нових книг. Окремi з них зна-
добляться i в роботi з фольклором. Переписав дещо з усної
народної творчостi (кiлька коломийок, вiрш i двi пiснi) про
Ольгу Кобилянську на прохання Василя Гавриловича Ме-
льника, який завiдував музеєм письменницi у Чернiвцях.
Був, мiж iншим, у музеї О.Кобилянської того дня i слухав
його екскурсiю для групи вiдвiдувачiв з-поза меж України.
Розповiдає вiн з пафосом i досить цiкаво.
Пiзнiше говорили з ним про доцiльнiсть дослiдження
питання “Ольга Кобилянська в уснiй народнiй творчостi”.
Вiн i хотiв би, як видно з листа та розмови, цим займати-
ся, але не має досвiду збирання фольклору i побоюється.
(Моїх принагiдно зафiксованих матерiалiв для такої спра-
ви мало). На мою пропозицiю провести спiльну наукову
експедицiю в село Димку вiн вiдповiв, що не має часу. Я
висловив думку, що варто i в самих Чернiвцях пошукати
за такими матерiалами. На це В.Мельник: “То вже всi,
хто був найближче до Кобилянської, повмирали”. Здаєть-
ся, не вдалося менi переконати його, що варто фiксувати i
свiдчення тих осiб, якi хоча б один раз бачили чи чули пи-
сьменницю, або ж пам’ятають розповiдi iнших людей, що
спiлкувалися з нею тощо. Треба буде менi самому за цю
справу взятися ретельнiше, використати кожне перебування
в Чернiвцях i щось занотувати. Пора вже у Димку поїхати
та дещо позаписувати.
* * *
27 серпня 1984 р.
Пiдготував вiдповiдь i невелику посилочку з книгами
для Надiї Юрiївни Гецко, вчительки з с. Перехресне Ве-
рховинського р-ну Iвано-Франкiвської обл., яка, на моє
прохання, записала вiдомостi про окремих носiїв пiсенного
фольклору, що з ними ще 1940 р. спiлкувався компози-
тор Майборода. При цьому ж надiслала дiвчина i кiлька
цiкавих зразкiв дитячого фольклору, якi я пообiцяв пере-
дати Г.В.Довженок для використання в черговому томi з
серiї “Українська народна творчiсть”. Самiй же записува-
чцi запропонував зiбрати рiзнi жанри i пiдготувати руко-
писний збiрник “Усна народна творчiсть с. Перехресного
Верховинського р-ну Iвано-Франкiвської обл.”, до якого
радив включати пiснi, коломийки, легенди, перекази, на-
роднi оповiдання, притчi, загадки, прислiв’я та приказки,
дитячий фольклор тощо. А для заохочення вислав їй кни-
ги “Шляхами Iвана Франка на Українi” (Львiв, 1988), “З
гiр Карпатських” (Ужгород, 1981), “Маруся Чурай” Лiни
Костенко.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 61
Поки ще не розпочалося навчання в школi, а я маю пра-
во на власний розсуд використати ще тi днi, що залишилися
до 1 вересня (у вiдпустку я фактично пiшов 21 липня, а
повинен був iти 27 червня), вирiшив вiдвiдати с. Голеге-
лiв Жидачiвського р-ну на Львiвщинi. Там провела останнi
днi свого життя Євгенiя Бохенська – поетеса, фольклори-
стка i педагог, друг i однодумець Iвана Франка. Треба
якось розшукати її могилу, якщо на нiй нема нiякого знака,
то потурбуватися про те, щоб її впорядкувати чи то через
товариства охорони пам’ятникiв iсторiї та культури, чи з
допомогою родичiв, чи спiльними силами одних i других.
Разом з тим попробую записати свiдчення людей, якi могли
знати Є.Бохенську, а в Жидачiвському архiвi пошукати за
вiдомостями про час її смертi, точнiше не у архiвi, а в заг-
сi. Хоча це мало ймовiрне, бо вона померла десь у той час,
коли нiмецькi вiйська вiдходили, а радянськi очищували вiд
них територiю району. Можливо, що десь у церквi зберiгся
якийсь запис.
Вiд приїзду потягу “Чернiвцi - Тернопiль” до вiдпра-
влення поїзду “Чернiвцi - Iвано-Франкiвськ” мав понад
двi години вiльного часу. Зайшов до Чернiвецького об-
ласного науково-методичного центру народної творчостi та
культурно-освiтньої роботи, поговорив про новинки фольк-
лору з Миколою Васильовичем Готком, а Авксентiєвi Фе-
доровичу Якiвчуковi передав для рецензування свою ста-
ттю “Бiблiографiчна дiяльнiсть I.Вагилевича”, яку думаю
запропонувати до друку редакцiйно-видавничому вiддiловi
Львiвської Наукової бiблiотеки iм. В.Стефаника АН УРСР
у їхньому щорiчнику.
Далi поїздом “Чернiвцi - Iвано-Франкiвськ” добрав-
ся до його кiнцевого пункту, а звiдси автобусом “Iвано-
Франкiвськ - Долина” до Калуша, там пересiв на автобус
“Бельци - Стрий” (у Iвано-Франкiвську на цей автобус не
було мiсць) i доїхав до Стрия.
* * *
28 серпня 1984 р.
Переночував у кiмнатi вiдпочинку на Стрийському во-
кзалi. Загалом умови непоганi, але спiвробiтниця чогось
серед ночi пару разiв заходила то до одної кiмнати, то до
iншої i будила цим людей.
Почуваю себе, як на сьомому небi. Нарештi вдалося зна-
йти дати народження i смертi Євгенiї Бохенської, за якими
шукав вiд 1967 р. у Львовi, Тернополi, Збаражi, Скольому,
Iвано-Франкiвську, Стрию та iнших населених пунктах. Не
вiдразу це потрапило менi до рук i сьогоднi.
О 8 год. 40 хв. вранцi потягом виїхав iз Стрия до Жи-
дачева. Звернувся до секретаря райвиконкому Романiва за
дозволом попрацювати в загсi, де мав намiр пошукати за
датою смертi Є.Бохенської. На жаль, у загсi записiв з Го-
лешова за 1944 рiк нема. Розчарований їхав я з Жидачева
автобусом “Вибранiвка-Новошин” до Голешова i єдине, на
що надiявся – подивитися i сфотографувати принаймнi мi-
сця проживання письменницi, фольклористки i вчительки.
Ще в автобусi завiв розмову з людьми, що їхали до Го-
лешова. Всi тут, i малi, i старшi не тiльки добре знають це
прiзвище, а й з особливою теплотою згадують про рiдкiсний
хист, людянiсть i працьовитiсть педагога. Про лiтературну
творчiсть, певна рiч, мiсцевим мешканцям вiдомо менше.
Уже по дорозi до центру села почав записи на магнi-
тофонну стрiчку розповiдей голешiвцiв, яким доводилося
бачити чи й ближче знати Є.Бохенську, потiм продовжив
фiксування спогадiв i загалом занотував декiлька. Люди в
селi дуже доброзичливi. Кiлька жiнок i чоловiкiв ходили зi
мною i показували то школу, де жила Є.Бохенська, то її
могилу, то допомагали розшукувати осiб, якi б могли дати
необхiднi свiдчення тощо. В ходi цiєї роботи випадково зу-
стрiв товариша з рокiв навчання у Стрийськiй педшколi –
Лучака Ярослава. Власне вiн висловив влучне припущення,
в кого можуть зберiгатися папери з записом про час сме-
ртi письменницi i педагога. Разом зайшли до цiєї людини.
Пiсля деякого вагання Гринiв Йосип показав “Книгу реє-
страцiї померлих...” i “Список парохiян”. Спочатку я став
переглядати другу. Потiм вiдкрив першу i коли на першiй
сторiнцi побачив прiзвище Бохенської з точними датами на-
родження (3 сiчня 1867) i смертi (30 жовтня 1944), менi
здавалося, що це сон. На щастя, цього разу була дiйснiсть.
Тепер уже можна про неї повiдомити найголовнiше i через
пресу. Зробив вiдповiднi виписки з книги, перефотографу-
вав це мiсце i навiть усю сторiнку.
Ще перед тим зробив декiлька фотографiй школи, в якiй
провела останнi мiсяцi свого життя i померла Є.I.Бохенська,
її могили i тих поховань, що праворуч i лiворуч, а також за-
гального вигляду тiєї частини цвинтаря, де серед сосен пiд
кущиком бузку спочиває щира приятелька великого Iвана
Франка.
Лучак Ярослав сам запропонував замовити i встановити
на могилi хоча б скромний знак з написом “Євгенiя Iванiвна
Бохенська, українська письменниця, фольклорист i педагог.
3.01.1867 - 30.10.1944”.
О 16-й год. принагiдною вантажною автомашиною ви-
їхав я з Голешова до Нового Роздолу. Тут придбав квиток
на автобус “Новий Роздiл - Львiв” i бiля 21 год. вже йшов
вулицями найбiльшого захiдноукраїнського мiста.
Р.Кирчiва вдома не застав. Отже, питання про можли-
вiсть переходу на нове мiсце роботи працi далi залишилося
для мене невiдомим.
* * *
29 серпня 1984 р.
Переночував у давнiх знайомих, якi категорично вiдмо-
вилися вiдпустити мене до готелю чи до когось iншого.
Зранку ще попробував зустрiтися з Р.Кирчiвим, але вiн
ще у вiдпустцi. Не могли нiчого виразного сказати про
його повернення i в Львiвському вiддiленнi IНФЕ АН
УРСР. Поговорив з вiдомим бiблiографом i лiтературоз-
навцем М.О.Морозом, передав йому для використання в
“Лiтопис життя i творчостi Iвана Франка” точнi дати та
мiсця народження i смертi Євгенiї Бохенської.
Деякий час провiв iз своїм колишнiм учнем Михайлом
Степановичем Глушком, який тепер працює молодшим на-
уковим спiвробiтником Львiвського вiддiлення IМФЕ АН
УРСР. Мова йшла в основному навколо його дисертацiй-
ного дослiдження “Шляхи сполучення i транспортнi засоби
в Українських Карпатах” та пiдготовленої до друку статтi
про лiсосплав у цьому ж регiонi.
У читальному залi Львiвського iнституту суспiльних на-
ук АН УРСР переглянув фольклористичнi видання В. Гна-
тюка, шукаючи за матерiалами Є.Бохенської. У вiдiбраних
книгах не виявив нiчого.
Приємною була коротка зустрiч з Степаном Михайлови-
чем Трусевичем, колишнiм викладачем i методистом Львiв-
ського унiверситету, тепер науковим спiвробiтником Iнсти-
туту суспiльних наук. Згадали час мого навчання в унiвер-
ситетi, кращих студентiв тощо.
Ще раз пощастило менi в розшуках матерiалiв Євге-
нiї Бохенської та вiдомостей про неї. У вiддiлi рукописiв
Львiвської наукової бiблiотеки iм. В.Стефаника АН УРСР
серед паперiв вiдомої родини Заклинських знайшов лис-
та Є.Бохенської. Вiн був адресований до Осипи Семенiвни
Заклинської i торкався педагогiчної та громадської дiяльно-
стi Є.Бохенської. Переписав я його повнiстю, а потiм став
переглядати iншi номери О.С.Заклинської. Мiж ними нат-
рапив на цiкаву доповiдь цiєї авторки про громадську дiя-
льнiсть жiнок-учителiв у Галичинi. У працi порiвняно зна-
чне мiсце присвячено Євгенiї Бохенськiй, характеризується
коротко її педагогiчна, лiтературна та громадсько-культурна
праця, названо мiсця вчителювання, згадано прiзвища пи-
сьменникiв i вчених, з якими вона спiлкувалася тощо.
Цi вiдомостi лаконiчнi, але вони показують, де ще можна
шукати слiдiв Є.Бохенської. Принаймнi, це варто зробити
у спадщинi Н.Кобринської, М.Коцюбинського, Крушель-
ницького та iнших дiячiв культури, мiж ними й Василя
Стефаника.
62 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Того ж дня поїздом Львiв - Чернiвцi повернувся на
Буковину: починається навчальний рiк i необхiдно бути хоч
за пару дiб на мiсцi працi.
* * *
30 серпня - 22 вересня 1984 р.
Всi цi днi був занятий роботою в школi. Незважаю-
чи на моє прохання не доручати менi хоча б один рiк
класного керiвництва, дирекцiя школи зробила по-своєму.
Призначили-таки мене класним керiвником 4-А класу. Нi-
якi мої аргументи не допомогли: нi стан здоров’я, нi потреби
вiльного часу для доведення до читабельного стану нагро-
маджених фольклорних, етнографiчних, лiтературознавчих
та iсторико-краєзнавчих матерiалiв i наступної передачi їх
до державних архiвосховищ. Взагалi на цi мої заняття i ди-
ректор, i його заступниця дивляться як на зайву справу,
яка для педагога непотрiбна. Мало того, часто навiть спе-
цiально завантажують мене рiзними такими дорученнями,
щоби в мене не залишалось вiльного часу для фольклорис-
тики та етнографiї. Особливо незручним буде цей навчаль-
ний рiк: доведеться працювати по сутi в три змiни. Зранку
вiд 8 год. до 14 год., потiм вiд 14 год. 30 хв. до 19 год.
(у цей час навчається 4 клас, де я мушу бути щодня), а в
окремi днi й вiд 19 год. до 22 год. 30 хв. у вечiрнiй заочнiй
школi.
Поки вся школа зранку ходила допомагати працiвникам
радгоспу збирати картоплю (мої четвертокласники також)
i друга половина дня була вiльною, я використовував час
цей для виїздiв у Чернiвцi, опрацьовував публiкацiї Євгенiї
Бохенської та Дмитра Йосиповича. На жаль, тут перiоди-
ка дуже неповна, а багатьох львiвських видань минулого
сторiччя взагалi немає.
22 вересня 1984 р. вирiшив поїхати в с. Трибухiвцi Гу-
сятинського р-ну на Тернопiльщинi i записати народнi пiснi
вiд Анастасiї Григорiвни Череватої, iнвалiда. Про неї ме-
нi розповiла Мирослава Василiвна Зваричевська-Мороз у
Львовi, навiть просила зафiксувати її репертуар на магнi-
тофонну стрiчку.
Автомашиною Iвана Миколовича Петрусяка, сусiда i то-
вариша по педагогiчнiй працi, доїхав з Веренчанки до с. Ка-
дубiвцiв Заставнiвського р-ну, а звiдси випадковим авто-
мобiлем – до м. Залiщикiв. Тут сiв на автобус “Чернiвцi -
Тернопiль”, яким доїхав до Копичинцiв, далi iншим автобу-
сом – до Гусятина. Вiд 20-ї до 21-ї год. чекав принагiдного
автотранспорту до Трибухiвцiв, та його не було, i я вирiшив
переночувати в Гусятинi в готелi “Збруч”, а вже раненько
вирушати в дорогу. Влаштуватися вдалось без труднощiв.
Ввечерi написав листи М.Кассарабi, Ганнi i Василевi
Соколам та Ю.Шкiринцевi про те, що IМФЕ АН УРСР
спiльно з Правлiнням Українського товариства охорони па-
м’ятникiв iсторiї та культури готують народу збирачiв фо-
льклору в захiдних областях України, на яку я запропонував
запросити i їх.
* * *
23 вересня 1984 р.
Вiдправив листи М.Кассарабi, Г. i В.Соколам та
Ф.Шкiринцевi, оглянув Гусятин. Пробував дещо записа-
ти з ономатологiчних легенд i переказiв, але наразi чогось
цiкавого не чув. Про село Чабари дiвчина, що працює ад-
мiнiстратором готелю “Збруч”, Надiя (прiзвища не встиг
записати) говорить, що її село заснували чабани i воно так
спочатку називалося. Пiзнiше замiсть Чабани стали нази-
вати Чабари. Пояснення явно натягнуте, пiдпорядковане до
спiвзвуччя з чабанами, i тому дуже сумнiвне. Через те й
не було бажання записувати його.
Автобусом “Чорткiв - Самолуски” в 11-й год. доїхав
до початку села Личкiвцi. Воно злилося майже з Трибу-
хiвцями. Пройшов з околицi Трибухiвцiв до його центру,
розшукав Анастасiю Григорiвну Черевату i почав дещо за-
писувати вiд неї з пiсенного фольклору. Жiнка справдi знає
багато, але паралiч лiвої сторони тiла настiльки її ослабив
(а, ймовiрно, вона й iншi захворювання має), що унемо-
жливлює нормального спiву, особливо правильної передачi
мелодiї. Я записав вiд неї шiсть пiсень. За цей час вона на-
стiльки втомилася, хоч спiвала пiд кiнець сеансу фолькло-
рного запису дещо краще, нiж на початку, але я делiкатно,
наскiльки лише вмiв, припинив роботу.
Запропонував їй згадувати ще що вона знає з чисто
народних пiсень та й лiтературного походження i при пок-
ращеннi здоров’я радив проспiвати чи то своїй родичцi Ми-
рославi Василiвнi Зваричевськiй-Мороз, чи її дочцi Яринi
або ж i менi, якщо колись ще зможу приїхати в їхнє село.
Вiд Петра Череватого записав переказ про походжен-
ня Трибухiвцiв. Це дуже тактовна, добра i щира людина.
За його порадою, я повернувся в другу частину села, яка
має назву Козаки (колись, згiдно з народними переказами,
там стояли запорожцi). Тут зайшов до двоюрiдної сестри
А.Г.Череватої – Малкович Ганни Дем’янiвни, 1915 р. н.,
записав понад 30 пiсень, мiж ними з десяток нових, яких у
мене ще не було. В тому числi – низку дуже цiкавих весня-
нок (за мiсцевою термiнологiєю “ягiлок”) тощо. Знають цi
жiнки й чимало пiсень лiтературного походження. Я встиг
зафiксувати на магнiтофонну стрiчку тiльки Федьковичевi
“Як я, браття, раз сконаю” та “Як засядем, браття, коло
столу” i Воробкевичеву “Заграй ми, цигане старий”.
Малкович Ганна Дем’янiвна знає й пiсню на слова Ма-
ркiяна Шашкевича – “Цвiтка дрiбная молила неньку”, але
була невпевненою в правильностi закiнчення її мелодiї, i
тому не проспiвала для запису. Я й не наполягав, щоб не
робити недостовiрного запису.
Дуже милою була робота з маленькими дiвчатками Олею
Мудеревич, 1974 р. н., i Малкович Марiйкою, 1975 р. н.
Вiд них записав дещо з дитячого пiсенного фольклору.
Обидвi дiвчинки дуже гарно вихованi, люблять народну
пiсенну культуру, по-дитячому щиро просили ще не вiд’-
їжджати. А коли я переконав їх, що мушу повертатись на
роботу, бо завтра маю уроки, вони взяли мою адресу, щоб
написати скiльки ще їхнi бабусi згадають пiсень, i тодi я
знову приїду записувати. Провели вони мене до автобусної
зупинки край села. Повiвав холодний вiтер i наближався
вечiр, то ж я попросив дiточок вертати додому, а сам кар-
тав себе, що не маю при собi нiчого, щоб їм подарувати.
Треба буде з дому переслати обидвом хоча б по парi
гарних дитячих книжечок.
Принагiдною вантажною автомашиною увечерi поверну-
вся до Гусятина, влаштувався знову на ночiвлю в тому ж
готелi “Збруч”. Була ще якась годинка часу, коли на вули-
цях ще можна зустрiнути людей, i я використав її, щоб за-
писати переказ про походження мiста та його назви. Розпо-
вiв його менi молодий мешканець Гусятина Дубiвка Юрiй
Iванович, 1956 р. н. Приємно, що вiн поєднав свою роз-
повiдь про Северина Наливайка та його золоту шаблю, яка
начебто закопана на Цеховiй вулицi пiд якоюсь грушею.
В ходi розмови з мешканцями мiста виявилось, що не-
давно в деяких селах району записували пiсенний фольклор
представники чи учасники хору iм. Верьовки з Києва.
Дуже цiкавий звичай, який менi охарактеризували спiв-
ачки у Трибухiвцях, пiд час колядування водити з собою
вола, а тепер коня. Волiв зараз нема, то використовують
коня. Його гарно вбирають i на другий день рiздвяних свят
колядники-парубки ходять з ним колядувати до дiвчат. Ко-
ня вибирають такого, щоб з ним можна заходити до хати. I
таки заводять його до хати. Так вiдвiдують тiльки дорослих
дiвчат, яким уже можна виходити замiж.
Як правило, гурт хлопцiв робить це у тих дiвчат, що
є коханими чи нареченими когось iз їхнього товариства.
Жодна з жiнок не могла пояснити, що символiзує вiл, якого
водять колядники вiд хати до хати.
* * *
27 жовтня 1984 р.
Довгий час майже нiкуди не виїжджав з Веренчанки.
Працював у школi з учнями. Щойно сьогоднi вдалося оде-
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 63
ржати дозвiл на те, щоб поїхати на пару днiв i попрацю-
вати над збиранням лiтературно-краєзнавчих та фольклор-
них матерiалiв. Вiдпустили мене шкiльнi керiвники тiльки
тому, що необхiдно було, згiдно з розпорядженням Заста-
внiвського районного вiддiлу народної освiти, зiбрати деякi
матерiали для музею у м. Заставнi. Ще перед цим 22 i
23 жовтня працював у Чернiвецькому обласному держав-
ному архiвi, розшукуючи матерiали про освiту на Застав-
нiвщинi для цього ж музею, а 18-20 жовтня у вiльний вiд
урокiв час (дiти в цi днi працювали в радгоспi) брав участь
у республiканськiй науковiй конференцiї, присвяченiй 150-
рiччю з дня народження Юрiя Федьковича. Виступав з
доповiддю “Юрiй Федькович в уснiй народнiй творчос-
тi”. Тема настiльки цiкавила людей, що деякi спецiально
прийшли на засiдання секцiї, щоб послухати цей матерiал,
а потiм висловлювали загальну думку про те, щоби ме-
нi дати можливiсть виступити на зiбраннi усiх учасникiв
конференцiї.
Сьогоднi ж з Веренчанки виїхав принагiдною автомаши-
ною до Чернiвцiв. Тут удалось випадково придбати квиток
на автобус “Бельци - Трускавець” i о 21 год. 05 хв. був
уже в Стрию. На ночiвлю зупинився в кiмнатi вiдпочинку
при залiзничнiй станцiї в цьому ж мiстi.
На двi годинки ще зайшов до ентузiаста краєзнавчо-
го вивчення Бойкiвщини, особливо села Тухлi – iнженера
Левкiва Олекси Михайловича. Вiн познайомив мене з най-
цiкавiшими публiкацiями у мiсцевiй пресi. Серед матерiалiв
натрапив я й на статтю “Вiн тут бував”, яку автор дослiвно
посписував iз моїх публiкацiй 1965 i 1970 рp. у газетi “Бу-
дiвник комунiзму” (де й згаданий матерiал вмiщено цього
разу) та журналi “Жовтень” за 1968 рiк (№ 5).
Левкiв висловив бажання колись попрацювати разом зi
мною над збиранням фольклорних, етнографiчних та iн-
ших краєзнавчих матерiалiв на Бойкiвщинi. Великої похва-
ли заслуговує його праця над нагромадженням публiкацiй
та рiзних рукописних i архiвних матерiалiв про Бойкiвщи-
ну. Упорядковує вiн їх з рiдкiсною любов’ю. Не знаю на
Стрийщинi i Сколiвщинi iншої людини з тих, що зараз тут
працюють, якi могли б зрiвнятися з цiєю людиною.
Вiн провiв мене на вокзал, оскiльки я категорично вiд-
мовився ночувати в них, щоб удосвiта передчасно не будити
маленьких дiточок.
* * *
28 жовтня 1984 р.
Давно почав розшукувати матерiали про життя i тво-
рчiсть поета i перекладача Дмитра Йосифовича. Зацiка-
влення цiєю людиною посилює те, що вона належала до
числа осiб, якi активно спiлкувалися з Iваном Франком i
перебували в його полi зору. Не один раз згадує I.Франко
Дмитра Йосифовича (точнiше його псевдонiми, пiд якими
вiн виступав у лiтературi) у своїх творах, в т. ч. й “На-
рисi iсторiї українсько-руської лiтератури до 1890 р.”. Але
спадщина письменника i його життя настiльки не вивче-
нi, що в 41-му томi зiбрання творiв I.Франка, де вмiщено
й згаданий “Нарис iсторiї українсько-руської лiтератури до
1890 р.”, упорядники не вiдважилися чогось сказати про
нього у примiтках, навiть не розкрили його псевдонiмiв
“Василь Рiленко”, “Орест Дубенський”.
Отже, їду до села Хiтар Сколiвського р-ну на Львiв-
щинi, де Дмитро Йосифович провiв не один десяток рокiв
i помер. Виїхав автобусом “Стрий - Мукачево” о 6 год.
25 хв. ранку. Десь о 8 год. 20 хв. був уже в Тухольцi.
Звiдси пiшком перейшов через верхи до села Хiтар. Жаль
тiльки, що погода виявилась несприятливою для фотогра-
фування краєвидiв села. Накрапав дощ, небо затягнуте ни-
зькими, чисто осiннiми хмарами та ще й мряка. Все це не
дало змоги зробити добрих знiмкiв з великою глибиною чi-
ткостi. В селi сфотографував хiба мiсце, де, за розповiдями
старожилiв, похований Дмитро Йосифович, а також липи,
що їх посадив письменник бiля хати. Самого будинку не
збереглося. Його розiбрали десь у 1952 чи 1953 рp. i з
цього дерева побудували крамницю в сусiдньому селi Ту-
хольцi. Тодi ж розiбрано й церкву в Хiтарi, а саме село
перевозили у пiвнiчнi райони Львiвщини, але основна ма-
са людей звiдти повернулася назад у гори i живе тут досi.
Шукав я в селi за якими-небудь паперами письменника, та
даремно. Можливо, щось i є в когось, але люди там мене
не знають i говорять з надмiрною обережнiстю, не призна-
ються навiть про те, що дiйсно у них є (наприклад, деякi
церковнi книги). Записав я хiба декiлька спогадiв про пи-
сьменника на магнiтофоннiй стрiчцi. Оповiдають, що вiн
помер або десь восени 1939, або ж на поч. 1940 р.
Метричнi записи з церкви передано до Плав’я-
Бринiвської парохiї i менi радили туди звертатися для уто-
чнення дати смертi Дмитра Йосифовича.
У спогадах люди одностайно називають письменника
людиною дуже доброзичливою, чесною, працьовитою, над-
звичайно розумною i принциповою, яка все життя дбала
про покращення економiчних та полiтичних умов верхови-
нцiв, усiма силами i талантом прагнула пiдняти їх освiту
i культуру. Дмитро Йосифович заохочував людей, перш за
все молодь читати твори Тараса Шевченка, Iвана Франка,
Лесi Українки, Юрiя Федьковича та iнших видатних пись-
менникiв, мав досить велику особисту бiблiотеку, книги з
якої позичав навiть дiтям.
Пiд враженням цих теплих i приємних спогадiв навiть
несприятлива погода, болото i обмаль часу забувалися. Пi-
шком повернувся стежками до Тухольки. Йти було приєм-
но, обабiч стежки вiчнозеленi смереки, кущi ялiвцю, вкритi
осiнньою позолотою листянi дерева, вiдкривали перед мною
тi пейзажi рiдної Бойкiвщини, за якими постiйно тужу на
Буковинi, хоча її також дуже люблю. Захоплення було на-
стiльки сильним ще вiд самого намiру вiдвiдати це село, що
я навiть забув взяти заздалегiдь з собою хоча б що-небудь
з харчiв, надiючись, що куплю щось на мiсцi. Та того дня
i в Тухольцi, i в Хiтарi крамницi були зачиненi, а з Стрия
виїхав дуже рано, не снiдавши. В Тухольцi деякий час по-
чекав транспорту, щоб доїхати до Плав’я, але марно (нi
автобуси, нi легковi автомобiлi не зупинялися), i я пiшов
далi пiшки.
У Плав’ї-Бринiвцi був о 18-й год. вечора. Тут застав у
крамницi знайомого продавця ще з часу моєї роботи дире-
ктором школи в цьому селi, купив консерву, яблучний ко-
мпот та пару булочок (це одночасно був мiй снiданок, обiд
i вечеря). Звiдси пiшов до мiсцевого пароха, щоб уточнити
дату смертi Дмитра Йосифовича. Але самого священика не
було вдома, а його теща виявилася жiнкою невирозумiлою.
Вона побоялася не тiльки показати менi Хiтарськi книги з
реєстрацiєю померлих, а й навiть назвати прiзвище та iм’я
свого зятя. Залишив я йому листа з своєю адресою i за-
адресованим конвертом, щоби вiн надiслав менi необхiдну
виписку. Чи буде що з того – побачимо.
Зустрiвся потiм з технiчною працiвницею мiсцевої вось-
мирiчної школи Маркович Анастасiєю Михайлiвною, яка
просила допомогти їй одержати архiвне посвiдчення про
стаж роботи (трудової книжки їй мої попередники не ви-
дали, а саме за той час їй потрiбне пiдтвердження для
оформлення пенсiї). Написав їй заяву – листа до Сколiвсь-
кого архiву i пообiцяв наступного дня зайти туди i передати
прохання, а при можливостi й одержати необхiдну довiдку.
Вечiр виявився темним, дуже темним. Дорога болотис-
та. Закотив штани i чалапав по калюжах, поки вибрався
на гостинець. Тут чекав ще пiвтори години, поки принагi-
дна автомашина не зупинилася i її водiй погодився пiдве-
зти мене до м. Сколе. Далi примiським потягом поїхав у
Славське. Побув з рiдними (дружиною, синами i внуком).
Вiдiбрав дещо з лiтератури, бо наступного дня треба вже
було виїжджати.
* * *
29 жовтня 1984 р.
64 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Спочатку зупинився у м. Сколе. Зайшов до архiву, щоб
одержати обiцяну довiдку для Маркович А.М., але там у
понедiлок вихiдний. Довелось заяву вкласти у конверт i
вiдправити до архiву поштою. Нiчого не змiг зробити i
в Сколiвському РАГСi й для уточнення часу перебування
Дмитра Йосифовича в Хiтарi i дати його смертi. Тут теж у
понедiлок вихiдний. Тодi звернувся з проханням до вчителя
Тимчука Романа Iвановича, колеги по спiльнiй роботi у
Славськiй середнiй школi, щоб вiн при нагодi довiдався в
загсi про час смертi Дмитра Йосифовича.
Вiдвiдав у цьому мiстi i вчителя – краєзнавця Барткiва
Мечислава Степановича, щоби поклонитися йому та пере-
кинутися кiлькома словами. Вiн ходить, але стан здоров’я
важкий.
Дещо довше попрацював у Верхньому Синьовидному.
Записав вiд Матисякевича Михайла Осиповича, 1895 р. н.,
спогади про Iвана Франка, про спiвака Iвана Слав’яка, пе-
реказ про Остапа Нижанкiвського (є принципово важливе
свiдчення, що стосується засудження композитора польсь-
кими окупантами до розстрiлу), а також сто пiсень, пере-
важно лiтературного походження (на слова Iвана Франка,
Маркiяна Шашкевича, Сидора Воробкевича та iн.), дещо з
фольклорної прози.
Розшукав у селi дальших родичiв Iвана Слав’яка, поза-
писував їх розповiдi, домовився про наступний обмiн мате-
рiалами тощо.
Ввечерi автобусом виїхав до Стрия, а вночi потягом до
Чернiвцiв.
* * *
4 листопада 1984 р.
Пiсля повернення iз Сколiвщини застав вдома листа вiд
Андрiя Кушнiренка, який спецiально приїздив до мене в
недiлю 28 жовтня 1984 р., щоб прослухати мої буковинськi
записи пiсенного фольклору i дещо з них вiдiбрати для
використання в репертуарi Буковинського ансамблю пiснi
i танцю. Ще ранiше я йому говорив, що перед приїздом
найкраще мене повiдомити заздалегiдь, бо iнакше можна й
не застати вдома. Так воно й вийшло.
Сьогоднi ж я забрав магнiтофон i всi записи народних
пiсень з Буковини i виїхав до Чернiвцiв. Вiд 10-ї год. ран-
ку до 18-ї вечора прослуховували й вiдбирали тi, що, на
думку Кушнiренка, надавалися для використання в репе-
ртуарi ансамблю. Та встигли прослухати лише 5 стрiчок
(бл. 150 пiсень) iз тридцяти. Решту я разом з магнiто-
фоном залишив у диригента й композитора, щоб вiн сам
прослухав їх.
В хатi А.Кушнiренка з приємнiстю оглядав чимало та-
ких же книг, якi є i в моїй бiблiотецi. Мабуть, для того,
щоб додати менi охоти до дальшої працi над збиранням фо-
льклору, А.Кушнiренко спецiально виставив на фортепiано
автограф музичної обробки пiснi “Говорили люди, сусiди”,
яку виконав композитор Микола Колесса на основi народ-
ної мелодiї, що її я записав у Веренчанцi.
Щоби не тратити марно часу на розшифровування ме-
лодiй, я запропонував А.Кушнiренку складати тiльки спи-
сок тих пiсень, якi його цiкавлять, а я потiм перепишу
на магнiтофонну стрiчку i передам їх йому для постiйного
використання.
Навiть не встигли опам’ятатися, як промайнули вiсiм го-
дин спiльної захоплюючої роботи. Я мусiв iти до музею
Ольги Кобилянської. Ще ранiше листовно обiцяв дослiд-
ницi українсько-словенських лiтературних взаємин Людми-
лi Кондал з Iнституту лiтератури iм. Т.Г.Шевченка АН
УРСР вiдповiсти на її питання, що стосувалися перебу-
вання в Люблянi Михайла Зубрицького, його зустрiчей i
розмов з Леонольдом Ленардом та рiзних сторiн бiографiї
українського вченого взагалi.
Л.Канцедал дорiкнула менi, що я досi не надрукував
про М.Зубрицького, зокрема не пiдготував монографiї про
цю людину. Та що її скажеш? Не буду перелiчувати тих
спроб, якi закiнчувалися редакцiйними вiдмовами навiть
вiд тих статей, якi були заздалегiдь узгодженi з ними.
Вся суть в тому, що хтось у довiдкових виданнях назвав
М.Зубрицького “буржуазним лiбералом”, хоча вiн у питан-
нях етнографiї, iсторiї i фольклористики йшов тим шляхом,
що його торували в нашiй науцi Iван Франко, Володимир
Гнатюк та їх однодумцi.
Передав Л.Канцедал на її прохання свою публiкацiю
“Iсторик i етнограф з Кiндратова” (про М.Зубрицького),
точну копiю статтi про нього “Франковим плаєм Карпа-
тознавства”, виправив недогляди у її копiї щоденникових
нотаток М.Зубрицького з 1914-15 рp., головне з перiоду
перебування в Словенiї. Молода дослiдниця родом з Хар-
кiвщини, i галицькi вiдносини кiн. ХIХ - поч. ХХ ст. за
короткий час належним чином й усвiдомити не так легко
для неї.
* * *
7 листопада 1984 р.
Є пару днiв вiльних вiд занять у школi i хочеться ви-
користати їх для чергового виїзду на Бойкiвщину. Вiд Ве-
ренчанки до Чернiвцiв доїхав потягом. Там зробив спробу
придбати квиток на автобус “Бельци - Трускавець”, що-
би ще сьогоднi ввечерi мiг побути з рiдними у Славську.
Не вдалося: черга була дуже велика. Довелося до Iвано-
Франкiвська їхати потягом з Чернiвцiв, а далi – до Стрия
автобусом. Та звiдси на Славське вже не було цього пi-
знього вечора, по сутi ночi, жодного транспорту. Мусив
ночувати в кiмнатi вiдпочинку у Стрию.
По дорозi, ще в автобусi в Iвано-Франкiвську записав
переказ про походження назви села Тянче бiля Болехова вiд
Долiшньої Оксани Василiвни, 1964 р. н. Вона повiдомила
менi, що в їхньому селi, як говорять мiсцевi старожили,
була Леся Українка. Приїздила туди разом з Ольгою Ду-
чимiнською. Я попросив дiвчину записати цей переказ i на-
дiслати менi. Погодилася вона також пошукати в Болеховi
могилу маловiдомого письменника Михайла Петрушевича
i скопiювати напис з надгробного пам’ятника, якщо такий
є. Я ж за це обiцяв надiслати їй книги “Шляхами Iвана
Франка на Українi” та “Бойкiвщина”.
Та мимо цього доведеться таки колись поїхати в це село
i записати самому переказ про перебування Лесi Україн-
ки, оглянути могилу Михайла Петрушевича i попробувати
пошукати дещо про нього мiж мiсцевими людьми, зробити
кiлька фотографiй тощо.
* * *
8 листопада 1984 р.
Раненько потягом виїхав iз Стрия до Славського, побув
з рiдними, вiдiбрав дещо з зiбраних ранiше матерiалiв про
життя i творчiсть Вагилевича, декiлька книг, що необхiднi
менi найближчим часом у роботi на Буковинi. Крiм цього,
вiдвiдав Тернавку, де хотiв зробити виписки i фотокопiї з
пам’ятника, зокрема автографи Степана Шепедiя. Надiя-
вся, що їх покаже менi давнiй знайомий селянин Перик,
та, на жаль, не застав його серед живих. Другою люди-
ною, в якої цей матерiал, як менi розповiла дочка Перика,
є Гасинець Василь Прокопович. Але його не застав вдо-
ма. Був вiн у сусiдньому селi Лавочному, i я пiшки пiшов
його шукати там. Зустрiв на залiзничнiй станцiї. Корот-
ко поговорили. Вiн показав менi з вокзалу, де знаходиться
на цвинтарi могила Степана Шепедiя, i я, не зважаючи
на те, що поїзд до Тернавки вiдправлявся через пiвгодини,
пiшов на гору, зробив фотографiю могили. Не цiлком це
достовiрне мiсце поховання цього маловiдомого лiтератора
i громадсько-культурного дiяча, бо на надгробному пам’ят-
нику нема жодного напису. Верх його зламаний. Очевидно,
то був металевий хрест. Звiдси ще встиг збiгти до станцiї
взяти квиток i разом з Гасинцем В.П. поїхати до нього в
с. Тернавку. Вiн показав менi згаданий вище пам’ятник,
у якому збереглися рукописнi матерiали Степана Шепедiя
(1807-1877), в тому числi тексти деяких пiсень i ноти до
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 65
них, складенi цiєю людиною. У цього ж селянина є й дру-
гий пом’яник, що його з попереднього переписав вiдомий
художник Михайло Козик у той час (1944 р.), коли малю-
вав церкву в Тернавцi. Його поступово доповнювали потiм
iншi особи.
З обох цих манускриптiв я виписав вiдомостi, що стосу-
ються бiографiї Степана Шепедiя, сфотографував цiкавiшi
його твори (власне тi, що вiн є їх автором, тощо).
Гасинець В.П. розповiв менi також цiкавий переказ про
С.Шепедiя. Мiж iншим про те, як вiн пiсля вiдправи в
церквi приходив додому, стягав реверенду i чоботи, одягав
холошнi, взував ходаки, запрягав воли i возив гнiй на поле
чи виконував iншу роботу.
Цей же селянин висловив кiлька корисних думок про
свої зустрiчi з Дмитром Йосифовичем, художником Ми-
хайлом Козиком.
Домовився я з ним ще колись зустрiтися i позаписувати
його розповiдi з пережитого, а оповiдає вiн цiкаво i має
що згадати як про себе, так i про односельцiв та дальших
знайомих.
Найцiннiшими iз виявлених i зафiксованих на паперi та
магнiтофоннiй стрiчцi i фотоплiвцi матерiалiв є, безперечно,
уточнення до невивченої бiографiї С.Шепедiя.
Народився вiн 1807 р. у с. Опорець (тепер Сколiвського
р-ну на Львiвщинi), а помер i похований у с. Лавочному
цього ж району. Ще ранiше було менi вiдомо, що вiн по-
дбав про те, щоб в селах Опорець, Лавочне i Тернавка ще
в серед. ХIХ ст. були вiдкритi школи; вiн же першим зi-
брав матерiали до iсторiй цих сiл, передав їх Венедиктовi
Площанському, а той опублiкував їх у своїй працi “Не-
которые села Галицкой Руси” у “Литературном сборнике
Галицко-руской матицы” за 1870 р. у Львовi. Враховую-
чи також, що I.Франко опублiкував деякi з його поезiй i
присвятив йому частину своєї працi “Карпато-руське пись-
менство ХVIII-ХIХ в.”, доцiльно буде запропонувати реда-
кцiї “Укр. лiтературної енциклопедiї” включити коротеньку
довiдку про нього у цьому виданнi. Бо ж матерiал його
лiтературних творiв хоч i є чи не одним з найзапiзнiлiших
зразкiв того вiршування, що було характерним для попере-
днiх столiть, має при цьому й певну пiзнавальну вартiсть,
а головне мiстить етнографiчний опис виливання дзвонiв
безпосередньо в селi мiсцевим майстром бойком.
Якiсь рукописнi матерiали чи то самого С.Шепедiя, чи
про нього має мати селянин Кресiнський iз с. Опiрець.
Обiцяв про це написати менi його добрий знайомий з того
ж села.
* * *
9 листопада 1984 р.
Надумав ще пошукати за деякими iсторико-
лiтературними та мистецтвознавчими матерiалами в
м. Стрию. Тут випадково недалеко вiд квартири художника
Петра Обаля на вул. Радянськiй зустрiвся з вiдомим
поетом Богданом Стельмахом iз Львова, поетом iз Стрия
Вiктором Романюком, його дружиною та ще двома
стриянами. Поговорили трохи про найновiшу збiрку поезiй
Б.Стельмаха. Вiктору Романюковi я пояснив, чому не
можу подарувати йому комплект журналiв “Жовтень”
за 1968-69 рp., в яких друкувались мої матерiали до
лiтературно-мистецької i наукової Стрийщини та Сколiв-
щини пiд загальною назвою “Пiдгiр’я моє зелене” (маю
тiльки по одному примiрниковi).
Вiдвiдав потiм свойого вчителя малювання з педшколи
Петра Обаля. Потiм з його дочкою Вiрою занiс Євгено-
вi Винницькому рукопис працi невiдомого автора з iсто-
рiї культури Стрийщини та Сколiвщини. По дорозi Вiра
Обаль висловила думку про те, що Є.Винницький за вiд-
повiдну плату, можливо, погодиться вiддати i цей, i деякi
iншi рукописнi матерiали. А є в нього автографи Остапа
Нижанкiвського, Олени Кульчицької, дещо з цiнних па-
перiв до життєпису Ольги Бачинської, вiдомої збирачки
народних вишивок та громадсько-культурної дiячки мiста.
Я просив В.Обаль при нагодi поговорити на цю тему з
Є.Винницьким. Тим бiльше, що ще до цiєї нашої розмови
дружина Є.Винницького сказала, що вiн, її чоловiк, жури-
вся тим, у чиї руки потраплять тi матерiали, якi призбирав.
В.Обаль тут же заявила: “Та кращих рук, як у цiєї людини,
що перед Вами, Ви не знайдете”.
Вiд 18-ї год. вечора записував на магнiтофонну стрiчку
перекази про перебування Iвана Франка в Стрию, зокрема в
будинку Олекси Бобикевича (тепер вул. Дзержинського, 8),
про письменникiв Осипа Турянського, Олексу Бобикевича
i його родину, про композитора Остапа Нижанкiвського та
його дiтей...
Зробив також фотокопiю портретика Олекси Бобике-
вича, домовився приїхати ще колись i перефотографува-
ти деякi iншi знiмки, що зберiгаються в родини Богда-
на Чули i його дружини Марiї. Є там сфотографованi
С.Людневич, А.Кос-Анатольський, Є.Козак, З.Дашак бiля
могили О.Нижанкiвського. Має це подружжя i гарнi фо-
тографiї батька й сина (кожного окремо) Остапа i Нестора
Нижанкiвських, перемальований з фотознiмка, а потiм пе-
рефотографований портрет Олекси Бобикевича та iнше. Є
в них i першодруки книжкових видань творiв Ольги Коби-
лянської, Євгенiї Ярошинської та iнших письменникiв.
Заслуговують на увагу й звiстки про два маловiдомi
портрети, якi малював Корнило Устиянович.
Ще зранку (перед зустрiччю з Б.Стельмахом) був я у
мiсцевому краєзнавчому музеї. Одначе замiсть повнiстю
зосередитися на пошуках матерiалiв, якi мене цiкавили, до-
велося пару годин розповiдати директорцi та iншим спiв-
робiтницям музею рiзнi факти з iсторiї культури Стрия та
його околиць, про перебування Iвана Франка у мiстi, про
визначних людей Стрийщини тощо. Чи не найбiльше ж iш-
ла мова про зв’язки Стрийщини з Буковиною.
На прохання цих людей, а вони всi тут порiвняно новi
i край знають дуже слабо, погодився переслати їм маши-
нопис свойого нарису “Лiтературно-мистецька Стрийщина”
(1966), хоча колись я на руки В. Кринка подарував був
один примiрник цього посiбничка музеєвi. Тепер його нi в
експозицiї, нi в фондах нема. Вони, спiвробiтники музею,
хочуть це собi переписати i використовувати в роботi.
Бачив я, але дуже коротко, пiдручну бiблiотечку в фо-
ндах цього музею. Є там багато примiрникiв “Записок
Наукового т-ва iм. Шевченка”, “Українсько-руського архi-
ву”, щось iз випускiв “Лiтопису Бойкiвщини”, цiлi рiчники
журналу “Учитель”, дослiдження Ф.Вовка, I.Свєнцiцького,
I.Верхратського, I.Огiєнка, I.Франка та багатьох iнших.
Але лежать цi скарби i припадають порохом, позв’язуванi
мотуззям по 10-15 книг чи пiдшивок разом, а самi спiвро-
бiтники музею бачили їх тiльки зверху i навiть приблизно
не орiєнтуються, скiльки неоцiненних вiдомостей з iсторiї,
етнографiї та культури краю там заховано.
* * *
10 листопада 1984 р.
Майже всю першу половину дня, починаючи вiд 5 год.
30 хв. ранку, витратив на переїзд вiд Стрия до Чернiвцiв.
В обласний центр Буковини приїхав я о 13-й год. 10 хв.
Щоб не марнувати даремно часу (потяг на Веренчанку
вiдходить аж о 18 год. 14 хв.) я зайшов до Андрiя Кушнi-
ренка, у якого залишив свої записи пiсенного фольклору з
Веренчанки. Вiн частину стрiчок уже прослухав, дещо собi
перезаписав на свiй магнiтофон, а також склав список тих
творiв, якi хоче, щоб я йому скопiював. У розмовi пробу-
вав характеризувати з музикознавчої точки зору окремо мої
записи. Найбiльше говорив про манеру спiву Антимiйчук
Олени Степанiвни з Веренчанки. Висловлював свої мiрку-
вання впевнено i досить категорично. Я запропонував йо-
му зробити музикознавчо-фольклористичну характеристику
репертуару цiєї спiвачки, вiд якої я записав понад 250 пi-
сень, i оформити це як статтю для публiкацiї. Там можна
було б простежити, маю як сталу основу пiснi цього села
у виконаннi багатьох iнших спiвакiв, специфiку iмпровiза-
66 1-2’2009 Народознавчi Зошити
цiйностi Антимiйчук О.С., визначити постiйну базу i т. д.
Але А.Кушнiренко тодi зiслався на велику завантаженiсть
i по сутi вiдмовився.
Йшла мова i про творчiсть Остапа Нижанкiвського.
А.Кушнiренко ще ранiше чоловiчий хор О.Нижанкiвського
“Золотi зорi” доопрацював для його виконання мiшаним
хором. Просив я його хоча б кiлькома реченнями напи-
сати цю iнформацiю про роботу над популярним твором
О.Нижанкiвського для включення її до мойого рукописно-
го збiрника матерiалiв про композитора. Тут А.Кушнiренко
дав згоду зробити це, але десь пiзнiше.
На фольклор ця людина дивиться головним чином тi-
льки з точки зору диригента-керiвника ансамблю, тобто,
виходячи з можливостей використання його в репертуарi
сучасного хорового колективу. Все iнше для А.Кушнiренка
нецiкаве.
Радив вiн, мiж iншим, пiд час фольклорного запису
створювати вiдповiдний до змiсту пiснi настрiй у виконав-
ця, але чи це вже не буде штучним втручанням збирача у
народну творчiсть, хай i оправданим.
* * *
11 листопада 1984 р.
Сьогоднi в школi уроки проводяться за суботу, а в цей
день у мене вони тривають тiльки до 12 год. 15 хв., отже,
вся наступна частина доби вiльна. Є можливiсть нарештi
поїхати до Глибокої i пошукати яких-небудь вiдомостей про
Миколу Урицького, що був близьким до “Руської трiйцi” i
залишив низку публiкацiй лiтературного та господарського
змiсту, виступав у пресi з питань мови тощо. Там же, в
Глибокiй, жив Iван Урицький, який у 1905 р. писав листи
до Iвана Франка (тепер вони зберiгаються у вiддiлi руко-
писiв Iнституту лiтератури iм. Т.Шевченка АН УРСР у
Києвi).
Потягом доїхав до Чернiвцiв. Звiдси – автобусом до
Глибокої. Проїжджав через с. Димку, що бiля Глибокої.
На жаль, не мав часу там зупинитися. Треба буде ко-
лись спецiально поїхати туди i записати дещо принаймнi
з фольклору, зв’язаного з Ольгою Кобилянською (хоча б
переказiв).
У Глибокiй спочатку зайшов до районного вiддiлення
загсу. Там iз матерiалiв, якi допомогли б уточнити час i
мiсце народження Миколи Урицького та дату його смертi,
уже нема нiчого. Все передали цього року до Чернiвецького
обласного архiву. Це й добре, бо ближче туди їздити i
зручнiше працювати. На жаль, забув подивитись, хто вiв
записи про народження у тих метричних книгах, якi тут ще
є i починаються 1879 р., коли ще жив М.Урицький.
Тут же, в райцентрi, сфотографував будиночок, у якому
жили Урицькi. Його показали менi тутешнi старожили, але
якi Урицькi там мешкали, не могли нiчого сказати.
Пробував розшукати iнший примiрник метрик у мiсце-
вого пароха, але не застав його вдома. Розпитував, чи iс-
нує який-небудь пам’ятник, де можуть бути й нотатки про
Урицьких, та про це теж люди не могли нiчого повiдомити.
Обмiнявся з трьома особами адресами. Вони обiцяли на-
писати, якщо довiдаються щось про родину Урицьких, про
мiсце поховання тощо.
Ходив i на цвинтар. Обiйшов усю давню його частину,
але не знайшов нiчого. Не могли менi чогось сказати про
мiсце поховання М.Урицького i тi старшi люди, яких я про
це розпитував. Iз поховань перiоду австрiйської окупацiї
на надгробках збереглися тiльки рiдкiснi поодинокi написи.
Ця частина цвинтаря дуже занедбана. Знайти там могилу
Миколи Урицького буде непросто. Думав я, що вiн похова-
ний бiля церкви. Хотiв оглянути окремi могили, що там є,
але всi входи були позакриванi на колодки, а через огорожу
лiзти не випадало. До того ж, мiсцевi провiзори запевни-
ли мене, що там М.Урицького i взагалi жодного священика
нема похованого. Є тiльки якийсь росiйський i угорський
офiцери, а решта хрести – то звичайнi пам’ятники.
Тiльки повернув з цвинтаря на вокзал, як пiдiйшов по-
тяг, i я виїхав до Чернiвцiв.
Цi, як i попереднi нотатки, зробив пiд час руху поїзда,
тому й записи такi неохайнi i розхристанi.
* * *
12 листопада 1984 р.
Пiсля обiду маю трохи вiльного вiд навчальної роботи в
школi часу. Виїхав до Чернiвецького обласного архiву, щоб
пошукати за деякими матерiалами для уточнення бiографiї
Миколи Урицького та Iвана Урицького, хоча б дати смертi
першого i часу народження його дiтей. Можливо, вдасться
встановити й походження Iвана Урицького, який листувався
з I.Франком у 1905 р.
На жаль, iз трьох рiзних церков (православної, греко-
католицької, католицької), якi дiяли в Глибокiй, до архiву
передали матерiали тiльки однiєї, власне тої, де Микола
Урицький не працював.
З архiву перейшов я до загсу. Там ще зберiгається маса
матерiалiв, якi зовсiм не впорядкованi, навiть нема списку
з яких населених пунктiв. А лежать вони там вiд 1957 р.,
коли їх повернули десь з Румунiї. Завiдувач архiвом загсу
поставила категоричну вимогу пред’явити вiдношення не
вiд школи, де я працюю, а вiд якоїсь районної установи.
На цьому ми й розiйшлися. Отже, наразi нiчого встановити
про час народження i смертi Миколи Урицького, про дату
народження Iвана Урицького не вдалося.
Їздив у зв’язку з цим ще два рази до архiву загсу Чер-
нiвецької обл., але так само без бажаного результату.
* * *
24 листопада 1984 р.
Пiсля 4-го уроку прямо iз школи через Чернiвцi виїхав
до Iвано-Франкiвська, був у вiдомого краєзнавця Петра
Арсенича, обмiнялися iнформацiями про тих дiячiв куль-
тури, якi нас обох цiкавлять. Вночi потягом “Чернiвцi -
Львiв” поїхав далi.
* * *
25 листопада 1984 р.
У Львовi передав вiдомому бiблiографовi М.Морозовi
картотеку газетних публiкацiй 1983-84 рр. до ювiлею Юрiя
Федьковича. Разом з тим, на його ж прохання, подарував
йому збiрочку буковинських газет, що друкували матерiали
про Юрiя Федьковича.
Цiкавився я, чи в нього часом не буде яких вiдомос-
тей про Дмитра Йосифовича, адже вiн активно спiлкувався
з Iваном Франком. М.Мороз знайшов у себе книжечку,
видану у Львовi до 100-рiччя з дня смертi Й.В.Гете, де
були й вiдомостi про тi твори нiмецького письменника, якi
переклав Дмитро Йосифович, спроби їх оцiнки. Потiм по-
дзвонив до Романа Ярославича Йосифовича – внука пи-
сьменника. Говорили досить довго. Правда, i вiн не мiг
менi нiчого сказати про свого дiдуся, про мiсце його наро-
дження. Домовилися надалi обмiнюватися вiдомостями про
письменника.
У Львiвськiй обласнiй бiблiотецi переглянув публiкацiї
газети “Вiльна Україна” до 100-рiччя i 110-рiччя з дня на-
родження А.П.Чехова. У циклi матерiалiв 1960 р. переклад
Д. Йосифовича навiть нiхто не згадав, а в 1970 р. вже була
коротка iнформацiя про це.
Весь вечiр працював над виписками бiблiографiчних та
iнших лiтературознавчих матерiалiв про Д.Йосифовича.
* * *
26 листопада 1984 р.
День не змарнувався. У iсторичному архiвi в м. Львовi
розшукав нарештi вiдомостi про точну дату i мiсце наро-
дження письменника Дмитра Йосифовича, дещо уточнив
до бiблiографiй Луки Данкевича, Федора Заревича, Кири-
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 67
ла Шепеги, Стефана Шепеги, Миколи Урицького. Може,
i ще щось знайшов би, та надто мало часу – одна днинка.
А ще поки видадуть архiвнi документи. То й так треба бу-
ти вдячним працiвникам цього закладу, особливо Орестовi
Мацьку за те, що менi дали змогу подивитися навiть тi
матерiали, якi перебувають у станi реорганiзацiйного пере-
впорядковування.
Менше пощастило в обласному архiвi Львiвської обл.
Там у списках товаришiв Маркiяна Шашкевича, Iвана Ва-
гилевича та Якова Головацького не вдалося наразi виявити
нi Кирила Шепеги, нi Миколи Урицького. Але за цим ва-
рто буде ще колись подивитись.
Є надiя, що буде щось у фондi Самбiрської гiмназiї про
Федора Заревича. З тих рокiв збереглися класнi журнали.
Отже, за ними можна буде встановити принаймнi час на-
вчання Ф.Заревича у Самборi. Жаль, що цей фонд, який
недавно прийнятий вiд Самбiрського фiлiалу Львiвського
облдержархiву, ще не впорядкований. Але через якийсь час
справа ця вирiшиться.
Результативнiше попрацював у Вiддiлi рукописiв Львi-
вської наукової бiблiотеки iм. В.Стефаника АН УРСР.
Одержавши дозвiл дирекцiї, зафотографував рукописи ху-
дожнiх мiнiатюр Євгенiї Бохенської, що зберiгаються у фо-
ндi Володимира Гнатюка. Треба буде щось iз цього вiдi-
брати i запропонувати якомусь журналовi для публiкацiї.
Є мiж ними чимало про лихолiття першої свiтової вiйни,
гарний матерiал, присвячений В.Гнатюковi тощо.
Пiзно ввечерi, коли вже архiви i вiддiл рукописiв ЛНБ
були зачиненi, ще пару годин посидiв у Науковiй бiблiоте-
цi Львiвського державного унiверситету. Переписав дещо
з публiкацiй Євгенiї Бохенської у журналах “Дзвiнок” та
“Зоря”. Натрапив i на її статтю-публiкацiю фольклористи-
чного змiсту, про яку ранiше не знав.
Поговорив також з Романом Кирчiвим. Вiн недавно ре-
цензував збiрник “Пiснi Прикарпаття”, який пiдготував до
друку i здав у видавництво “Карпати” (Ужгород) Михайло
Мишанич. Має слушнi застереження i щодо самої назви,
яка не зовсiм вiдповiдає змiстовi, i щодо передмови та при-
мiток тощо.
Згадав у розмовi Р.Кирчiв i те, що його записи пiсень,
тексти, якi я розшифровував, тепер передруковують, а вже
опiсля остаточно втрясеться з питанням, що з цього варто
подати до збiрника “Народнi пiснi з Бойкiвщини”, що я
пiдготував до друку, а йому запропонував написати вступ.
Була з ним розмова i про можливiсть мойого переходу
на роботу до Львiвського вiддiлення IМФЕ АН УРСР.
Каже, що, може, щось вирiшиться на початку 1985 р., ко-
ли одного з спiвробiтникiв цього закладу переведуть на
посаду старшого наукового працiвника, а мiсце молодшого
звiльниться. Затягнулася ця справа вже дуже довго. Ще в
1974 р. я говорив про це з Ю.Г.Гошком, керiвником цiєї
установи, i досi якось воно вирiшується мляво. Так i роки
змарнуються напiвдармо.
Р.Кирчiв уже готує мене психологiчно до того, щоб я
пiсля переходу до них на роботу на громадських засадах
упорядкував архiв музею i вiддiлення IМФЕ АН УРСР у
Львовi. Знаю, що над цим треба буде добре посидiти, але
це потрiбна i корисна справа для нашої науки.
Крiм усього iншого, замовив собi мiкрофiльм iз журналу
“Вечерницi” (1962-1963) та газети “Русь”, де друкувалось
багато творiв Федора Заревича.
Марiя Вальо аж надто гарно вiдгукнулася про мою ста-
ттю “Бiблiографiчнi заняття I.Вагилевича”, яку я запро-
понував до наукового збiрника, що його видає Львiвська
наукова бiблiотека iм. В.Стефаника АН УРСР. Вона чо-
мусь настiльки заохотилася цим матерiалом, що носила його
до редакцiї “Жовтень” i пропонувала й там опублiкувати.
Звичайно, що там цiлком умотивовано сказали їй про на-
дто науковий, а не популярний виклад матерiалу, який не
надається для такого журналу. Тодi вона радила їм щось
iнше моє про Вагилевича надрукувати, а Р.Iваничук на це:
“Треба тiльки, щоби вiн написав”. Я ж хочу скорiше щось
дати про Ф.Заревича (наступного року – 150-рiччя з дня
його народження). А про I.Вагилевича трохи згодом.
Р.Iваничук, зрозумiло, не знає, скiльки в мене лежить
майже готового матерiалу про I.Вагилевича, не вiдомо йому
й про те, що я вже повiдсилав до друку в iншi мiсця.
До бiблiографiї українських перекладiв з польської лiте-
ратури, над якою працює М.Вальо, я обiцяв переслати свої
матерiали про Дм. Йосифовича та Є.Бохенську з цього пи-
тання. Ця ж жiнка повiдомила менi, що вона запропонувала
мене як спiвавтора бiблiографiчного покажчика, присвяче-
ного “Руськiй трiйцi”, де я повинен опрацювати матерiал
про Вагилевича Iвана.
* * *
29 листопада 1984 р.
Десь чи пошта, чи редакцiя журналу “Народна творчiсть
та етнографiя” загубили виправлений остаточний текст
моєї статтi “Народознавча спадщина I.Вагилевича”, i я му-
сiв термiново їхати до Києва, щоби не трапилось подiбних
ляпсусiв, як з рецензiєю на книгу М.Iльницького “Ой за-
цвiла черемшина”, навiть ще гiрших.
Цього дня особисто пiзнав Iвана Михайловича Вла-
сенка, зробив необхiднi виправлення в текстi статтi. На
жаль, уже неможливо було згадати про тi риси радикально-
демократичного романтизму, якi властивi етнографiчним
дослiдженням Iвана Вагилевича.
Встиг ще дещо занотувати про автографи Дмитра Йо-
сифовича, якi зберiгаються у вiддiлi рукописних фондiв Iн-
ституту лiтератури АН УРСР.
Того ж дня, на прохання В.Скуратiвського, зробив по-
силання на фольклорно-етнографiчнi матерiали М.Глушка
i мої, якi з ранiше надiсланого машинописного збiрника
“Весняно-лiтня поезiя i обрядовiсть бойкiв” використав у
своїй статтi Р.Ф.Кирчiв. Оскiльки вiн, говорячи про ре-
лiкти юрiївської обрядовостi в Карпатах, у посиланнях на
джерела називав тiльки записувачiв, треба було вказати до-
датково тi державнi архiвосховища, де цi матерiали зберiга-
ються. То ж я встановив номери одиниць зберiгання i фонд
(це були матерiали з с. Довгого, якi я ввiв до машинопис-
них збiрникiв пiд назвою “Бойкiвщина” том 3 i том 4) та
сторiнки. Цi ж записи ще пару рокiв тому разом з iнши-
ми я згрупував i передав Р.Кирчiву, зроблена там i стисла
характеристика матерiалу, яку автор статтi використав, але
посилається тiльки на власне фольклорний матерiал. Мiж
iншим, ще недавно пропонував разом пiдготувати публiка-
цiю пастуших ладканок, а зараз це вже, очевидно, буде по
сутi зайвим, в усякому разi важче.
* * *
2-3 грудня 1984 р.
Почуваюся трохи хворим. Пiдвищена температура. Та
довелося-таки їхати до Львова. Кiлька разiв Михайло Ва-
сильович Гончар дзвонив, що є можливiсть влаштуватися
на роботу методистом Львiвської станцiї юних туристiв.
Єдина перевага цього мiсця працi та, що буду мати мож-
ливiсть у Львовi частiше бувати в бiблiотеках та архiвах.
Але, мабуть, проблема вiльного часу буде ще складнiшою,
нiж у школi. Отже, особливого бажання переходити туди
не маю. На прохання М.Гончара, однак, документи зали-
шив (автобiографiю, особовий листок облiку кадрiв, копiю
диплому, характеристику та iнше). Сказав я йому при цьо-
му, що як трапиться можливiсть влаштуватися на роботу у
Львiвському вiддiленнi IМФЕ АН УРСР, то я туди пiду.
Крiм того, у цi два днi попрацював у Науковiй бiб-
лiотецi Львiвського унiверситету. Завдяки знайомiй спiв-
робiтницi книгосховища Оленi Жмурко швидко одержав
значну кiлькiсть потрiбної лiтератури i, за дозволом адмi-
нiстрацiї, перефотографував публiкацiї Євгенiї Бохенської,
Антона Могильницького, Луки Данкевича, Сидора Пасi-
чинського, Михайла Петрушевича тощо. Зробив i чимало
виписок.
68 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Цiкавi документи виявив я i в фондi № 451, що зберi-
гаються в iсторичному архiвi у Львовi. Є там, мiж iншим,
рiзнi списки вихованцiв духовної семiнарiї часiв Маркiя-
на Шашкевича навiть з оцiнками за навчання. Вияснилось,
що Степан Шепега (Шепедiй) навчався разом з Маркiяном
Шашкевичем. Цi документи пiдтверджують i розширюють
опублiкованi досi вiдомостi про Миколу Урицького, Кирила
Шепегу та iнше.
Мене ж особливо цiкавить матерiал про Iвана Вагилеви-
ча. Його треба буде особливо ретельно вивчити i викори-
стати десь найближчим часом.
На прохання працiвника Львiвського зооветеринарного
iнституту Б.Горбового зробив для нього з десяток фотоко-
пiй архiтектурних проектiв нового примiщення Львiвсько-
го унiверситету, вiдзначених на конкурсi ще перед першою
свiтовою вiйною i опублiкованих.
Коротко поговорили з Михайлом Мишаничем. Вiн за-
кiнчив розшифровувати мелодiї пiсень, якi записав у тих
населених пунктах Волинi, де їх колись збирала Леся Укра-
їнка, Олекса Ошуркевич. Тепер М.Мишанич працює над
записами Р.Кирчiва, але про те, що робить це не безкош-
товно, далi не признається. Зрештою, це його справа, бо
ж жити в мiстi на ту заробiтню плату, яку вiн одержує як
викладач музики, не так просто.
Хоче вiн, щоби я передав йому копiї своїх записiв пiсень
з 1983 i 1984 рp. На це я вiдповiв, що зроблю так тiльки
тодi, коли вiн перенесе на папiр мелодiї пiсенного фольк-
лору, який я разом з В.Соколом записав у 1980, 1981 i
1982 рp. Новими записами цiкавився ще пiд час попере-
дньої зустрiчi i Р.Кирчiв: йому треба десь доповiдати про
роботу секцiї пам’яток iсторiї i культури, яку вiн очолює.
Я вiдповiв, що звiт про експедицiю 1983 i 1984 рp. є в то-
вариствi, а всi тексти тепер розшифрувати i передрукувати
не маю часу.
Зрештою, треба самому про цi експедицiї писати i опуб-
лiкувати повiдомлення. Це уможливить уникнення багатьох
помилок i неточностей, якi траплялися в друкованих i ус-
но висловлюваних iнформацiях про цю роботу за попереднi
роки.
У наступнi днi грудня ще зробив кiлька виїздiв, пiд час
яких закiнчував тi розшуки матерiалiв про Д.Йосифовича,
зокрема уточнив дату його народження (6 листопада
1867 р.), про Є.Бохенську, М.Урицького та iн. Фiксу-
вав також фольклорнi, етнографiчнi, лексикографiчнi та
iсторико-краєзнавчi матерiали.
IV. ЩОДЕННИК
ЕКСПЕДИЦIЙНОЇ РОБОТИ 1987 Р.
Попереднього, 1986 року щоденника експедицiйної ро-
боти я не вiв. Фольклорних та етнографiчних матерiалiв
записував дуже мало. Майже весь час вiдпустки провiв у
Києвi, працюючи над листами до Iвана Франка з Бойкi-
вщини та Буковини. Займався також пiдготовкою до дру-
ку матерiалiв для “Української лiтературної енциклопедiї”,
енциклопедiї “Мистецтво України” та “Зводу пам’ятникiв
iсторiї та культури: Львiвська область”. Чимало вiдомос-
тей необхiдно було додатково уточнювати i перевiряти, а в
процесi роботи виникали новi iмена, що знову ж потребу-
вали дальших пошукiв, виїздiв до Львова, Стрия, Скольо-
го, Славського, Моршина, Конюхова та iнших населених
пунктiв.
Чимало часу пiшло також на пiдготовку лiтературно-
краєзнавчих та iсторико-мистецтвознавчих статей для мi-
сцевої районної газети в Заставнi. Хочеться, щоби люди
знали iсторiю своєї культури, особливо молодь.
У вiльнi вiд урокiв та iншої шкiльної роботи години ми-
нулого року пiдготував до друку “Вибранi записи рiзних
жанрiв фольклору”, добiрку подiбних матерiалiв про опри-
шкiв тощо.
* * *
28 березня 1987 р.
Зранку дещо закiнчив добiр матерiалiв з iсторiї культу-
ри для Заставнiвського районного краєзнавчого музею (про
Сидора Воробкевича, Осипа Маковея, Григорiя Воробкеви-
ча, Василя Ферлеєвича та iн.).
В 11-й год. виїхав принагiдним автотранспортом до Чер-
нiвцiв, зустрiвся з художником Орестом Криворучком. Вiн
подарував Заставнiвському краєзнавчому музеєвi свiй по-
ртрет Сидора Воробкевича, виконаний у рiдкiснiй технiцi
iнкорелi. Просив гарнi фотографiї Iрини Вiльде. Ще ранi-
ше ми говорили з ним про те, що до 80-рiччя письменницi
варто створити її портрет. Отже, є надiя, що художник про-
довжить свою серiю портретiв видатних дiячiв культури з
Буковини.
Поїздом i автобусом (з Iвано-Франкiвська) того ж дня
доїхав до Стрия. Переночував у кiмнатi вiдпочинку на
вокзалi.
* * *
29 березня 1987 р.
Насвiтанку автобусом вирушив до Дрогобича, а потiм
до Самбора. Кiлька годин шукав могил Омеляна i Теофiла
Бачинських на мiсцевому цвинтарi, але марно. Допомага-
ла менi в цьому вчителька-пенсiонерка Карпiнець Розалiя
Миколiвна. Кладовище справляло дуже прикре i болюче
враження. То в одному, то в iншому мiсцi натрапляєш на
розбитi гробiвцi, порозламуванi домовини, в яких людське
смiття шукало золота. На старих похованнях влаштовують-
ся новi i хтозна, чи десь ось так же не перекопано i знищено
могилки засновника українського театру товариства “Русь-
ка бесiда” у Львовi та його дружини. Карпiнець Р.М. обi-
цяла за допомогою старших iнтелiгентних людей iз Самбора
продовжити розшуки могил О.Бачинського i Т.Бачинської.
Вона ж познайомила мене з Зеновiєю (Зiнаїдою) Миха-
льчук, вiд якої я зафiксував на магнiтофонну стрiчку спо-
гади про Фiларета Колессу, про сучасника i приятеля Iвана
Франка з Ботiвки Вижньої на Турчанщинi Iлярiя Солти-
кевича. Подарувала й фотографiю цiєї людини, розказала,
як поляки знущалися над бойками в 1939 р. тощо.
Сумно писати про те, що з усiх людей, до яких я зве-
ртався того дня в Самборi (а їх було близько трьохсот),
жоден не мiг нiчого сказати про могили О.Бачинського та
його дружини. Мало того, нiхто про них нiчого й не знає:
нi старшi, нi учнi, нi студенти. Жодного разу, як заявляли
менi хлопцi та дiвчата, в школах про це не чули, а про
якусь екскурсiю на цвинтар нiхто й не догадався.
Не без труднощiв придбав квиток на автобус i бiля 16-
ї год. приїхав до м. Турки. Звiдси автобусом десь через
20 хв. поїхав до села Мохнате. Далi жодного транспорту
не було i я пiшов пiшки. Дорога геть розмокла. Скрiзь на-
возили десь восени багато гравiю з глиною, трактори та
автомашини все це перетворили в суцiльну “болотяну ка-
шу”. Перехiд був не дуже приємний i тривав понад 2 год.
Десь близько 8-ї год. вечора я прийшов до внука Сидо-
ра Пасiчинського – Ярослава Стецишина, який листовно
запрошував мене навiдатися до нього.
Того ж вечора записав його перекази про дiда – поета i
фольклориста та розповiдi про дiтей i внукiв Сидора Пасi-
чинського. Не дуже багато мiг Ярослав Стецишин розказа-
ти, але кожна його iнформацiя була для мене дуже цiнною.
Серед рiзних вiдомостей особливо цiнна звiстка про те, що
Сидiр Пасiчинський ще вiд студентських рокiв як дорого-
цiнну релiквiю зберiгав фотографiю, на якiй вiн був разом
з Iваном Франком. На жаль, необiзнанi й нерозважнi осо-
би у першi пiслявоєннi роки цей знiмок знищили. Пропала
й бiблiотека С.Пасiчинського, а його 30 томiв рукописiв
спалили ще угорцi пiд час першої свiтової вiйни.
Спогади Ярослава Миколовича Стецишина
(нар. 1927 р.) записав головним чином на магнiто-
фонну стрiчку, окремi тiльки нотував на паперi.
Вiд нього ж зафiксував 4 пiснi, переважно лiтературного
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 69
походження, цiкавi тим, що частину з них любив Сидiр
Пасiчинський.
У цього ж господаря переночував.
* * *
30 березня 1987 р.
Перефотографував дещо iз свiтлин С.Пасiчинського,
зокрема з його першою дружиною, знiмок дочок поета Лю-
би i Зонi тощо.
На щастя, випав уночi снiг i йти по дорозi було легше.
Пiшки iз Красного через лiс перейшов до села Задiльсько-
го. Тут розшукав могилу I.Пасiчинського i сфотографував
її, теж саме – тутешню церкву, а перед тим кiлька пейза-
жiв з Красного та Смерекового лiсу, що перед Задiльським.
Погода, одначе, дуже несприятлива для фотографування.
У Задiльському пробував дещо записати з пiсенного фо-
льклору, але зробив дуже мало. Жiнка, до якої я звернувся,
не могла чогось вартого уваги пригадати.
О 15-й год. автобусом виїхав звiдси до Стрия. По дорозi
ще дещо записав уже в автобусi: переказ про походження
села Задiльського та розповiдь про долю бiблiотеки Сидора
Пасiчинського.
Деякi цiкавi деталi розповiдали тут люди про вбивство
угорського генерала в Коростовi десь у 1944 р. i як було
врятовано мiсцевих людей вiд розстрiлу, чи, принаймнi, вiд
десяткування, що його готували нiмцi.
Варто при нагодi уточнити й вiдомостi про якихось шiс-
тьох людей, якi лiквiдували табiр, власне охорону табору i
звiльняли ув’язнених у ньому.
Ще в Красному кiлька разiв говорили менi люди, що в
Сможi живе гарний спiвак. Походить вiн iз тих українцiв,
якi переселилися сюди з-за Сяну.
Десь о 17-й год. вже був у Стрию. Iз метричної книги
кiн. ХVIII - поч. ХIХ ст., якi тимчасово позичив Лев-
кiв Олекса Миколович (iнженер за освiтою, але завзято
вишукує все, що лише може, з iсторiї його рiдної Тухлi)
у тухлянського селянина Сурановича, виписав деякi факти
про тодiшнiх мешканцiв с. Грабовець.
Вночi поїздом виїхав до Чернiвцiв.
* * *
31 березня 1987 р.
Ранком о 8 год. 10 хв. був уже в Чернiвцях. Вирiшив
до вечора залишитися в мiстi i додатково ще пошукати за
деякими матерiалами про Григорiя Воробкевича для Заста-
внiвського краєзнавчого музею. З цiєю метою звернувся в
першу чергу до Наукової бiблiотеки Чернiвецького унiвер-
ситету. Але тут зробили собi санiтарний день i потрiбних
видань одержати було неможливо.
Тодi поїхав до вiдомого лiтературознавця Романця Оле-
кси Стротоновича. Вiн дуже доброзичливо вiдгукнувся на
моє прохання, позичив менi збiрник творiв Г.Воробкевича,
якi видав 1904 р. у Чернiвцях Осип Маковей та сформо-
ванi в комволютi i разом переплетенi матерiали з рiзних
видань до iсторiї культури Буковини. В обидвох були по-
ртрети Г.Воробкевича, але жоден вiдразу не надавався для
копiювання. На тому, що iз зiбрання поезiй була якась пля-
ма, а на другому – полiграфiчна вада. З цим я зайшов до
художника Ореста Криворучка, який дуже радо, справдi
висококвалiфiковано усунув згаданi помилки полiграфiстiв
та необачних читачiв. Тепер можна буде зробити цiлком
придатнi для експонування в музеї копiї цих портретiв по-
ета, його книги тощо.
* * *
Квiтень - червень 1987 р.
Цi мiсяцi провiв за роботою в школi, а вiльний час вiд-
дав розшукам матерiалiв для музею Дмитра Макогона та
Iрини Вiльде у Веренчанцi. Разом з тим пiдготував два
десятки статей з iсторiї культури для перiодики та енци-
клопедiї “Мистецтво України” i “Української лiтературної
енциклопедiї” тощо.
* * *
5 липня 1987 р.
Сьогоднi вдалося записати цiкавi зразки бойкiвського
пiсенного та оповiдного фольклору у Славськiй лiкарнi вiд
Отенiї Ганни Петрiвни, 1921 р. н., дещо вiд Гребович iз
Славського та Федорiв iз Верхньої Рожанки, яка проспiва-
ла двi гарнi колядки. Особливо велику кiлькiсть коломийок
знає Отенiя Г.П. iз Пшанця. Десять рокiв тому я вже за-
писував вiд неї цикл баладних пiсень. Тепер стан її здоров’я
значно гiрший. Хворiє астмою. Та треба зафiксувати весь
репертуар цiєї жiнки: вiн цiкавий, давнього походження, а
виконання дотепне в прозових творах, у пiсенних спiвачка
добре вiдчуває поетику, ритм i розмiр тощо.
До кiмнати, де проходив запис, зiбралися мало не всi
хворi та санiтарки, що в той час перебували в лiкарнi. Ра-
зом зi мною в цей день був старший викладач Бердянського
педiнституту Кiраль Сидiр Степанович, колись мiй учень iз
Славської середньої школи. Здається, що прекраснi зразки
фольклору, якi йому випало почути, подобалися молодому
науковцевi. Може й вiн при нагодi вiзьметься за його за-
писи, дослiдження та публiкацiї.
Закiнчено цей сеанс роботи о 22 год. 30 хв.
* * *
6 липня 1987 р.
Досi не вдалося зустрiнутися й поговорити з Говдишем
Iгорем, випускником Львiвської консерваторiї, який пого-
дився розшифрувати мелодiї моїх пiсенних записiв iз села
Iвана Франка та його околиць. Власне це й заставило мене
сьогоднi поїхати до Львова. Треба також пошукати за де-
якими матерiалами для енциклопедiї “Мистецтво України”,
музею Iрини Вiльде та Дмитра Макогона тощо.
Не все з цього вдалося зробити. Фонд, у якому зберi-
гаються метрики, зараз систематизується за новою схемою,
i через те не змiг пошукати за датою народження i смертi
вiдомого своєю майстернiстю Кушнiра Леся Левицького.
Уже вкотре виявляє своє щире бажання допомогти в
моїй роботi, спрямованiй на вивчення i популяризацiю на-
шої культури, Купчинський Олег Антонович. Цього разу
цей обдарований дослiдник знайшов час на придбання для
музею Iрини Вiльде у Веренчанцi першого видання її по-
вiстi “Метелики на шпильках”, зiбрав для мене всю групу
матерiалiв про симпозiум з нагоди 150-рiччя “Русалки Днi-
стрової” тощо.
Випадково зустрiвся з фольклористом Михайлом Ми-
шаничем. Проiнформували ми один другого про свою ро-
боту над народною творчiстю. Вiн погодився далi продо-
вжувати розшифровування мелодiй бойкiвського пiсенного
фольклору.
Того ж дня, увечерi, примiським потягом виїхав до Сам-
бора. Зупинився в Куб’яка Костянтина Григоровича, який
займається збиранням матерiалiв про музей i товариство
“Бойкiвщина” в Самборi. Має гарну бiблiотеку, виховує
трьох кмiтливих i здiбних дiвчаток.
* * *
7 липня 1987 р.
Вранцi разом з К.Куб’яком зайшли до Ярошевича Во-
лодимира, вчителя української мови та лiтератури. Я зве-
рнувся до нього з проханням показати в парку мiсце, де
поховане подружжя О. i Т.Бачинських. Тепер поруч про-
ходить асфальтована дорiжка, а з могили не залишилося
жодного слiду.
Ярошевичевi В. продиктував з пiвтора десятка прiз-
вищ дiячiв української культури, матерiал про яких вар-
то подати в експозицiї краєзнавчого музею Самбiрсько-
го району (I.Франка, Ф.Заревича, Iрину Вiльде, Юрiя
Кмiта, М.Онишкевича, Михайла Скорика, Є.Прокопчиця,
I.Левинську, Р.Савицького, I.Вендзиловича, Ф.Колессу,
Ом.Бачинського, Т.Бачинську та iн.). Обiцяв також до-
помогти їм деякими матерiалами, якщо дiйсно робитимуть
щось серйозне.
70 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Того ж дня автобусами доїхав до Стрия, а звiдси –
поїздом до Славського.
* * *
8 липня 1987 р.
Через верхи ходив до рiдного Грабiвця. Тут записав де-
що з колискових та баладних пiсень вiд Фурiв Параски
Олексiївни, 1923 р. н. Домовився також на Геретбоцi з
Фурiв Гафiєю (Плав’янською), Головчанською Ганною та
деякими iншими про запис пiсень з їхнього репертуару. Да-
лi з Грабiвця дорогою мiж Кливою та Макiвкою пройшов
пiшки до Тухлi.
Дуже милу несподiванку зробила для мене Дидiв Софiя
Михайлiвна, 1950 р. н. Виявилось, що вона перейняла вiд
свого батька багато коломийок, обрядових та iнших пiсень
i виконує їх приємним голосом, має добрий слух i пам’ять.
Особливу вартiсть мають цикли пастуших i вiвчарських ла-
дканок для бичкiв i овець, якi ця жiнка буквально слово в
слово повторила по пам’ятi так, як її батько Савчин Ми-
хайло Федорович ще в 1954 р. Але тодi я зафiксував тiльки
тексти, а мелодiю щойно зараз. Тодi не мав магнiтофона.
Домовився з цiєю спiвачкою, щоб поступово записати
вiд неї та її сусiдiв увесь репертуар. Жаль тiльки, що вона
це може робити лише в недiлi.
* * *
9 липня 1987 р.
У Славському чекала на мене телеграма про те, що За-
ставнiвському районному краєзнавчому музеєвi термiново
потрiбнi вiд мене якiсь матерiали. Очевидно, йдеться про
експозицiю, присвячену Д.Макогоновi, Г.Воробкевичу, Iри-
нi Вiльде та iншим.
Через це й виїхав уранцi автобусами iз Славського через
Стрий, Iвано-Франкiвськ, Коломию, Снятин до Чернiвцiв,
а далi потягом до Веренчанки. Звичайно, мiг покликатись
на те, що я у вiдпустцi та ще й дружина хвора i не їхати.
Та шкода, коли важливi питання культури Заставнiвщини
будуть представленi в музеї абияк.
Увечерi 9 липня був уже у Веренчанцi, та директора
школи вдома не застав, а iншi знайомi не могли нiчого
конкретного сказати, чого мене викликали телеграмою.
Вдома застав листа вiд Покуси Ольги Карпiвни, науко-
вого редактора лiтератури з “УРЕ”, яка просила додатково
пiдтвердити чи уточнити окремi мiсця з моєї статтi “Баб’як
Петро Григорович”, пiдготовленої для “Української Лiтера-
турної Енциклопедiї”. Насправдi уточнювати i виправляти
не було чого, бо подана ранiше iнформацiя була цiлком пра-
вильною. Отож, написав про це в листi О.Покусi.
Окрiм того, вiдiбрав ще дещо з iсторiї культури Застав-
нiвщини, щоб доповнити матерiали, якi передав для район-
ного музею ранiше.
Почувався втомленим i тому не мiг бiльше чогось сер-
йозного робити.
* * *
10 липня 1987 р.
Знайшов директора школи. Вiн ремонтував власну авто-
машину. Вияснив, хто i чого мене викликав. Показалося,
що аж троє чоловiкiв, яким я передав ранiше матерiали
для доповнення експозицiйних роздiлiв культури, забули
про це, а четвертий – методист районного палацу культури
Антонюк – залишив це в шафi, коли переходив на iншу ро-
боту. I через таке непорозумiння менi довелося їхати майже
п’ятдесят кiлометрiв до Веренчанки та ще стiльки назад до
Славського.
Щоб ця моя вимушена мандрiвка на Буковину не була
марною, ще раз, правда нашвидкоруч, додатково вiдiбрав
ще дещо для експозицiї, присвяченої Iринi Вiльде, Дмит-
ровi Макогоновi, Ользi Кобилянськiй та iншим дiячам ку-
льтури, хронiку заснування шкiл на Заставнiвщинi тощо.
Все це вiдвiз до Заставни i передав iнструкторовi райкому
партiї Процюковi Петру Михайловичу, а завiдувачу вiддi-
лом агiтацiї й пропаганди Тарасюковi Григорiю Iвановичу
пригадав, де знаходяться тi експонати, за якими вiн ме-
не викликав. Ще по дорозi до Чернiвцiв (їхав разом з
П.М.Працюком) продиктував деякi тексти i тематику сте-
ндiв, якi потрiбно додатково оформити в музеї.
У Заставнi говорив теж iз завiдувачем районним вiддi-
лом культури Вольщуком Анатолiєм Васильовичем про те,
щоб вiн постарався оформити передплату для бiблiотек та
будинкiв культури i сiльських клубiв на журнали “Жовте-
нь” i “Народна творчiсть та етнографiя” на 1988 р. Обiцяв
зробити.
Потягом “Чернiвцi - Iвано-Франкiвськ” о 16 год. 20 хв.
виїхав назад у рiдну Галичину.
* * *
11 липня 1987 р.
Переночував у кiмнатi вiдпочинку на вокзалi в Стрию.
Ранком вiдвiдав дружину в лiкарнi. Потiм зайшов до ро-
дини художника Петра Обаля. Дочка його, Вiра, досить
роздратована тим, що батьковi до смертi не дали квартири,
а її мати хворiє. Та все-таки дещо вони розказали про те,
як закiнчувалося життя талановитого живописця i графi-
ка. Того дня, коли його життя обiрвалось, тобто 26 травня
1987 р., зранку вiн ще розмовляв по телефону iз знайомим,
виходив на подвiр’я, а десь бiля 15-ї год. йому стало пога-
но, прилiг на диванi в кухонцi, що водночас служила в його
квартирi й кiмнатою – спальнею, майже на руках у дочки
помер.
Органiзацiєю похорону займався поет Вiктор Романюк.
Поховали художника у пiвнiчнiй частинi старого цвинтаря
в Стрию. Понад двi години я шукав його могилку, але не
знайшов. Доведеться-таки звертатись до рiдних або знайо-
мих i сфотографувати її початковий вигляд.
Записав деякi вiдомостi про будинок на вул. Радянськiй,
16, кв. 3, де вiд 1961 р. жив i помер художник П.Обаль.
Треба буде пiдготувати статтю для львiвського тому “Зводу
пам’ятникiв iсторiї та культури” i про могилку, i про цей
будинок.
Iз Стрия автобусом приїхав до м. Сколе. Тут домовив-
ся з бiблiотекаркою Даною Iванiвною Сербин про те, щоб
вона за своїм пiдписом подавала для мiсцевої газети “Ра-
дянська Верховина” цикл невеликих нарисiв про визначних
уродженцiв Сколiвщини (письменникiв, науковцiв, народ-
них майстрiв прикладного мистецтва...). Вже передано ре-
дакцiї статтю про Луку Данкевича з Оряви. Цього разу я
вiддав Д.Сербин нарис про Федора Заревича i позичив їй
для ознайомлення дещо обширнiшу свою працю про нього.
Назвав i продиктував дiвчинi ще цiлу серiю тем, якi во-
на при бажаннi могла б сама опрацювати для цiєї ж газети,
щоб спопуляризувати все цiкавiше з iсторiї культури цього
куточка Бойкiвщини. Серед тем “Сколiвщина у 50-томному
зiбраннi творiв I.Франка”, “Наш район у новому виданнi”,
“УРЕ”, “Сколiвщина в образотворчому мистецтвi”, “Ско-
лiвщина в радянських етнографiчних дослiдженнях”, теж
у мистецтвознавчих, лiтературознавчих, iсторичних тощо.
Цiкавою була б стаття “Народна творчiсть Сколiвщини в
нових виданнях фольклору”. Погодився, щоб пiсля пiдгото-
вки чорнових варiантiв такi матерiали вона надсилала менi
для уточнення i доповнення, а вже тодi передавала редакцiї.
О 17-й год. примiським потягом переїхав до Славського.
Забрав у хатi магнiтофон i записував оповiдний та пiсен-
ний фольклор вiд Отенiї Ганни Петрiвни, 1921 р. н., iз
с. Пшанець Сколiвського р-ну. Наспiвала ця жiнка кiлька
досить обширних циклiв коломийок, пару балад i розказала
три казки. Повторно зафiксував вiд неї ладканки для корiв,
iнформацiю про пастушi свята тощо.
Дуже цiкавi речi повiдомила ця жiнка про iгри при ме-
ртвому, що проводилися в Пшанцi. Серед них є кiлька й
таких, про якi я ранiше не знав i не записував.
* * *
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 71
12 липня 1987 р.
Цю недiлю вдалося використати плiдно. Всього записав
у Тухлi i Либохорi 60 народних пiсень та коломийкових ци-
клiв. Дуже приємну несподiванку подарувала менi 83-рiчна
Галь Ганна, яка проспiвала досить багатий цикл ладканок
для корiв, мiж якими є кiлька таких, якi я досi зустрiчав у
репертуарi носiїв бойкiвського фольклору.
У Тухлi зафотографував загальний вид i окремi складо-
вi частини меморiального комплексу “Франкова криниця”.
Випадково зустрiвся в цьому ж селi з онуком та правну-
ками Сидора Пасiчинського, їх також сфотографував бiля
пам’ятника I.Франковi. Потiм з ними доїхав до Либохори,
де записав вiд Климович Агафiї Iванiвни трохи коломийок,
переказ про Iвана Франка та його перебування в Тухлi,
сфотографував її дочку Оксанку, ученицю 8-го класу, у
бойкiвському вишиваному вбраннi.
Звiдси пiшки повернув до Тухлi, де ще протягом трьох
годин записував пiсенний фольклор вiд Галь Софiї, Мече-
ржак Анастасiї та iнших. Варто буде ще колись навiдатися
до цих жiнок i продовжити записи.
* * *
13 липня 1987 р.
Бiльшiсть людей працює на сiнокосах i знайти когось
вдома та органiзувати записи фольклору не так легко.
Сьогоднi провiв день у Славському. За попередньою до-
мовленiстю з мiсцевою селянкою Ковальчук Євою Матвiї-
вною увечерi провiв записи пiсенного фольклору. Вона на-
спiвала десь близько 150 коломийок та пару пiсень. Мiж
коломийками є частина таких, якi, наскiльки пригадую, я
ще не записував.
Треба буде десь найближчим часом вибратися до Нагi-
рного та Долинiвки i там пошукати за гарними зразками
пiсенного й оповiдного фольклору тих людей, якi приїхали
сюди з Засяння. Можливо зроблю ще й завтра, якщо який
непередбачений випадок не перешкодить.
* * *
14 липня 1987 р.
Зiбрав речi, необхiднi для роботи, i чекаю автобуса у
Славському, щоб поїхати до Сколього, а звiдси – до Нагi-
рного та Долинiвки.
Рейсового автобуса не було до Сколього, але одна з ко-
лишнiх моїх учениць, почувши, що я вибираюся записува-
ти фольклор, десь розшукала автомашину, якою я доїхав
до районного центру. Звiдси автобусом “Стрий - Маткiв”
вирушив до села Долинiвки в 11 год. 40 хв. Десь за годину
вже був на мiсцi. Тут зустрiвся з вчителем – пенсiонером
Хомутником Миколою Iвановичем. Вiд нього записав не-
великий спогад про письменника Леся Мартовича. Вiн же
порадив кiлька жiнок, вiд яких можна було, на його думку,
дещо зафiксувати з усної народної творчостi. До однiєї з
них навiть ходив зi мною, але вона вже все забула i за-
писати нiчого не вдалося. Iнших або не було вдома (тепер
сiнокоси), або ж хворiли. Щойно осталися Бриндза Ми-
хайлина Iлькiвна, на краю села, виявилась тою людиною,
якої менi потрiбно. Правда, i її не застав у хатi. Виручили
її внучата Iванна, Iринка та Богданчик. Вони здалека ба-
чили, що я заходив на подвiр’я їхньої бабусi, i коли я вже
збирався йти геть, гукнули:
– А кого Ви шукаєте?
– Ту жiнку, яка в цiй хатi живе.
– То наша бабуся. Ми її зараз знайдемо, а Ви почекайте.
– Добре, дiточки. Дуже дякую Вам за це.
I справдi вони скоро її знайшли та ще й сестру спiв-
ачки привели. Завдяки цим двом дiвчаткам i хлопчиковi
менi вдалося записати цього дня понад три десятки цiка-
вих варiантiв пiсень, якi в 20-30-их рp. нашого сторiччя
побутували в Лiському повiтi Ряшiвського воєвiдства, що
тепер у Польщi. Деякi зразки навiть новi для мене, окремi
повнiшi вiд тих, що записував ранiше. Жiнки вважають се-
бе лемкинями. Отже, зафiксованi пiснi є першим бiльшим
циклом лемкiвського фольклору в моїх записах. Правда, на
них уже вiдчутнiй вплив тривалого перебування виконавиць
на Бойкiвщинi. Тут вони живуть вiд 1940 р.
Хоча сеанс роботи з цими спiвачками не був пiдготовле-
ний зазделегiдь, вiн виявився результативним. Обидвi сес-
три (Бриндзя Михайлина Iлькiвна, 1914 р. н., Бабич Марiя
Iлькiвна, 1919 р. н., порiвняно рiдко помилялись. Мають
досить добру пам’ять. Прихильно й розумiюче ставляться
до записування, самi запропонували, щоб я ще колись при-
їхав, а вони до того часу пригадають собi ще чимало пiсень.
Звичайно, я дав згоду на таку пропозицiю.
Жаль тiльки, що обидвi вiдразу не захотiли фотографу-
ватися через те, що не приготувались.
А мої маленькi помiчники увесь час сидiли й слухали,
як їхнi бабусi спiвають.
Увечерi принагiдним автобусом приїхав з Долинiвки до
Сколього. Звiдси потягом вернувся до Славського.
* * *
15 липня 1987 р.
Був у Стрию. Зiбрав дещо про життя i працю талано-
витого рiзьбяра i будiвничого Турчиняка Василя Iвановича
з Лугiв бiля Делятина. Вiн залишив свiй добрий слiд i на
Стрийщинi.
Вiдомий рiзьбяр Осип Величко показав менi свої но-
вi твори – портрети на деревi, на яких увiковiчнив ху-
дожника О.Оброцу, поета Маркiяна Шашкевича, iстори-
ка, дослiдника Лемкiвщини Iвана Красiвського, гетьмана
П.Конашевича-Сагайдачного та iн. Тепер готує персона-
льну виставку в Самборi. Розповiдав про свято Маркiя-
на Шашкевича в Бережанах, про свою участь у ньому,
про тамтешнiй музей книги та iншi подiбнi установи i їх
органiзаторiв.
* * *
16 липня 1987 р.
Досi якось менi не випадало записувати фольклору в
с. Рикiв Сколiвського р-ну. Отож рано заїхав автобусом
до Тухлi, а звiдси принагiдною автомашиною – до Рикова.
Пора для такої роботи не дуже сприятлива: люди косять
трави, сушать сiно i вдома важко когось застати. Навiть
пенсiонери на сiнокосах. Та все-таки дещо вдалося зробити.
Вiд двох жiнок записав два десятки пiсень та коломийкових
циклiв.
Використав добру погоду i зафотографував з рiзних сто-
рiн мiсцеву церковцю з ХIХ ст., яка є оригiнальним пам’я-
тником дерев’яної архiтектури бойкiв. Оглянув її всерединi.
Тут збереглося дещо з iконопису ХVIII ст. i навiть давнi-
шого. Вiд мiсцевих старожилiв зафiксував окремi факти про
мiсцевого будiвничого Куртяника та з iсторiї церкви. Люди
доказують, що її перенесено сюди з Головецького, а перед
тим вона стояла в монастирi мiж Козьовою i Головецьким.
З Рикова автобусом заїхав до початку с. Тухлi, далi
пiшки перейшов до Грабiвця. Трохи допомiг братовi Iвановi
накривати стаєнчину в однiєї з бiдних селянок.
Оглянув могилки батькiв та iнших наших родичiв. Зус-
трiвся й тут з дикунським виявом вандалiзму. Якась дво-
нога iстота, очевидно, не могла вiдрiзнити бронзивiд золота
i по-варварському поламала металевi частини надмогильно-
го пам’ятника моєї бабусi Дем’ян Марiї. Неможливо, щоб
це зробив хтось мiсцевий: у Грабiвцi давно iснує сильне
переконання, що з цвинтаря не можна нiчогiсiнько брати,
бо така людина дуже скоро сама опиниться в могилi. Це
повiр’я загальновiдоме i всi додержуються правила цього
уже з дитячого вiку. Отже, зробили пiдлiсть хтось iз тих
псевдотуристiв, якi вештаються по горах, придивляючись,
де i що можна вкрасти.
З прикрим настроєм iшов я того пiзнього вечора iз Гра-
бiвця до Славського.
* * *
18 липня 1987 р.
Автобусами їздив до с. Погар. Записав десь пiвтора
72 1-2’2009 Народознавчi Зошити
десятка пiсень i коломийкових циклiв, спогади про славе-
тного будiвничого Луку Снiгура, розшукав його могилу i
описав її мiсцезнаходження, зафотографував будинок, який
вiн збудував i деякий час жив, а також церкву i дзвiницю
в Погарi.
Випадково зустрiв тут свого товариша по навчанню у
Стрийськiй педшколi Нетребича Олександра Миколовича.
Виявляється, що Петро Скiльський, вiдомий будiвничий iз
Плав’я, це його прадiд. В селянина Бабича Миколи Ва-
сильовича на плотi висiв старенький чавунний горщик з
трiщиною i дiркою, ймовiрно, виготовлений у залiзопла-
вильнiй майстернi на Демнi, що дiяла з квiтня ХVIII ст.
Просив я Нетребича О.М. передати цю рiч Сколiвському
музеєвi.
Оповiли менi люди, що рiзьблений iконостас роботи
Л.Снiгура iз малярськими творами Григорiя Чайки, худож-
ника з Погарi, десь два роки тому забрали з церкви, нава-
нтажили на автомашини i так необачно везли до райцентру
Сколе, що все поламалося.
З Погарi пiшки перейшов до Оряви. Тут ще записав
з десяток пiсень та коломийкових циклiв. Бачив, з яким
зацiкавленням люди зустрiли публiкацiю “Поет Лука Дан-
кевич з Оряви”, якою газета “Радянська Верховина” вiдк-
рила рубрику “Таланти твої, Сколiвщино”. Статтю на моє
прохання пiдписала як алонiм Дана Сербин, працiвниця
Сколiвської бiблiотеки. Пiсля приїзду до Сколього домови-
вся з нею, щоб для цiєї рубрики пiдготувала вона сама вже
матерiал про iсторика Iвана Думинця, а Iгор Чудiйович,
працiвник РК ЛКСМУ – про З.Матисякевича. Менi тут
залишиться хiба дещо доповнити, коли буде потрiбно. Про
iнших, справдi визначних осiб, що вийшли з району, треба
буде опрацювати менi самому, за винятком Павла Кирчiва.
Нарис про нього запропонував пiдготувати сестрi Настi,
яка тривалий час вивчала його спадщину.
Це дещо пiднесе обiзнанiсть моїх краян з iсторiєю своєї
культури.
* * *
19 липня 1987 р.
Вирiшив сьогоднi попрацювати ще в Тухлi. Повторно
вiдвiдаю тих спiвачок, вiд яких уже записував дещо з пi-
сенного фольклору, можливо, ще щось пригадали за час,
що минув.
У селi весiлля. Туди йти й записувати вважав недоцi-
льним. Традицiйного там мало, а шуму стiльки, що ви-
ловити потрiбне не просто. Краще вже було записувати
окремо. Так i вийшло: записав вiд Савчин Марiї Iванi-
вни, 1922 р. н., з Погарi бiля Тухлi та її сестри Ме-
чержак Анастасiї Iванiвни, 1930 р. н., гарнi цикли коло-
мийок та найбагатший з усiх, якi досi зустрiчав, зразок
переспiвування.
Мiсцевi люди старшого вiку розповiли менi, що будинок
бiля школи, де колись була так звана резиденцiя свяще-
ника, уже iснував перед початком першої свiтової вiйни.
Треба буде якось краще це уточнити, оскiльки тут мiг бу-
вати I.Франко, коли приїздив до Тухлi.
* * *
20-21 липня 1987 р.
Їздив на Буковину: мав дещо зробити в школi i тре-
ба було переглянути поштову кореспонденцiю. Лiтературо-
знавець М.Вальо написала, щоб якнайшвидше надiслати
дещо до чергового збiрника Львiвської наукової бiблiотеки
iм. В.Стефаника АН УРСР. Вiдiбрав i вирiшив запропону-
вати редколегiї статтi “Археографiчнi працi I.Вагилевича”,
“Взаємини I.Вавилевича з П.Й.Шафариком”, “Питання iс-
торiї та культури Польщi у спадщинi I.Вагилевича”, “Кра-
єзнавча спадщина I.Вагилевича”. Представимо це їм на ви-
бiр, а вишлю спочатку першу iз названих чотирьох.
Редактор одного з вiддiлiв енциклопедiї “Мистецтво
України” Людмила Василiвна Полiщук у своєму листi по-
вiдомляє, що одержала мої статтi для 2 i 3 томiв цього
видання, радить пiдготувати i надiслати їм також новi ма-
терiали, якi менi вдасться виявити пiд час моїх цьогорiчних
експедицiйних мандрiв.
* * *
22 липня 1987 р.
Їздив до хворої дружини. У Стрию розшукав одну з
рiдкiсних публiкацiй Iрини Вiльде, надруковану в мало-
вiдомому додатку – одноднiвцi до журналу “Нова хата”,
що побачив свiт пiд назвою “Український жiночий конгрес,
Станиславiв, 23-27.VI.1934”.
Лiкар Ольшанський Володимир Валер’янович,
1911 р. н., передав менi свої нотатки про обставини i
причину смертi української скульптурки i художницi Марiї
Пекар-Новицької.
* * *
23 липня 1987 р.
Був у хворої дружини в лiкарнi. Потiм їздив до Ла-
вочного. Вперше зустрiвся з музикознавцем Iгорем Ми-
хайловичем Говдишем. Вiн працює над розшифровуванням
мелодiй народних пiсень, якi я записав 1983 р. в селi Iва-
на Франка. Тiшить мене те, що ця людина радо працює
над зiбраним матерiалом i погоджується продовжувати цю
справу надалi. Тепер вiн готується до весiлля.
Разом з ним зайшли до одного з цiкавих селян, записав
двi гарнi колядки для хлопця i дiвчини, спогади про хор,
що його органiзував Степан Шепедiй у Лавочному ще в
серед. ХIХ ст. Вiн же показав менi й I.Годишевi могилу
С.Шепедiя бiля церкви в Лавочному тощо.
* * *
24-25 липня 1987 р.
Сьогоднi лiкар повiдомив менi, коли я зайшов до хворої
дружини, що робитимуть операцiю. У неї перелом ноги.
Весь день i нiч з 24 на 25 липня провiв у лiкарнi. Операцiя
пройшла наче вдало. Уже вранцi 25 липня дружина стала
почуватися значно краще, нiж попереднього дня.
* * *
26 липня 1987 р.
До 16-ї год. був у лiкарнi в Стрию бiля хворої дружини.
Потiм виїхав поїздом до станцiї Сколе, а звiдси думаю,
якщо трапиться транспорт, добратися до села Козьови, де
живе оповiдач Ватагович Василь. Люди твердять, що знає
чимало пiсень i казок.
Так i вийшло. Автобусом приїхав до Козьови. Дуже
швидко розшукав Ватаговича Василя Григоровича, напро-
чуд легко порозумiвся i майже вiдразу почав записи. Спо-
чатку зафiксував коломийковi мелодiї на сопiлцi, а потiм –
кiльканадцять пiсень i коломийкових циклiв. Iз фольклор-
ною прозою також пощастило: записав двi великi i досить
оригiнальнi казки. Отже, день не змарнувався.
Принагiдною автомашиною iз Козьови приїхав до Ско-
лього. Звiдси – поїздом до Славського.
Перед вiдходом вiд Ватаговича Василя Григоровича,
1912 р. н., домовився з ним, щоб дещо згодом продовжи-
ти записи пiсень та оповiдного фольклору. Правда, точний
день не встановили, оскiльки це залежатиме вiд стану здо-
ров’я дружини.
* * *
27 липня 1987 р.
До 16 год. був у Стрийськiй лiкарнi в дружини. З кож-
ним днем вона почувається краще, стає життєрадiснiшою.
Потiм зупинився в мiстi Скольому, розшукав фотогра-
фiю бойкiвського каменяра Гедзи Михайла Васильовича.
Зустрiвся з Сенiвим Богданом Iвановичем, разом пiшли
й оглянули обидва (давнiшнiй i новiший) мiськi цвинтарi,
встановили, що на старому в основному ховали померлих
десь до 1912 р. Були й окремi пiзнiшi. А на новiшому
найдавнiшi могилки, якi нам вдалося оглянути, датуються
1912 р.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 73
Там же зробили цикл фотознiмкiв, на яких зафiксували
зразки надгробних пам’ятникiв, якi робив Гедза М.В. (Со-
качам, Садовському В. та Топольницьким). А на старому
кiлька зразкiв художнього каменярства бойкiв з кiнця ми-
нулого сторiччя. Особливо цiкавий орнамент на надгробку
“Михайла Бандуровича професора, уроджений року 1855,
умер року 1899...”. Поруч такий же надгробок для iншого
Бандуровича, але iменi i дат там не викарбувано.
При нагодi варто буде поцiкавитись цим вчителем.
З Б.I.Сенiвим домовились про декотрi публiкацiї в мiс-
цевiй газетi пiд рубрикою “Таланти твої, Сколiвщино” за
його пiдписом.
* * *
28 липня 1987 р.
Пiсля вiдвiдання хворої дружини в Стрийськiй мiськiй
лiкарнi повернувся до села Тухлi. Зустрiвся з Олексою
Миколайовичем Левкiвим. За його порадою зайшов до мi-
сцевого селянина Мечержака Федора, який зберiгає дещо
з колишнього та й теперiшнього церковного архiву. Є там
6 давнiших метричних i протокольних книг. Одна з них
“Liber mortorum”, починається з 1847 р. В нiй зафiксовано
цiннi вiдомостi про вiк та причини смертi людей. За моїми
пiдрахунками у 1847 (записи не за весь рiк) вiд епiдемiч-
ного захворювання в селi передчасно пiшли в могилу 6 чол.,
у 1848 – 63, а в 1873 р. – на холеру 45 чол.
Доцiльно колись при нагодi уважно переглянути всi цi
книги, особливо для опрацювання iсторiї села.
Того ж дня записав у Тухлi бiля сотнi коломийок та
кiлька пiсень.
* * *
29 липня 1987 р.
Зранку написав статтю “Такого б у кожному селi”, при-
свячену Олексi Миколайовичу Левкiву, який багато рокiв
завзято збирає матерiали до iсторiї та культури рiдного се-
ла, фотографує цiкавi подiї та пам’ятки в Тухлi, заното-
вує розповiдi односельчан тощо. Запропонував це пiдпи-
сати Б.Сенiву i вiд свого iменi переслати редакцiї газети
“Радянська Верховина”.
О 12-й год. виїхав до хворої дружини до Стрия, де
пробув усю решту дня.
* * *
30 липня 1987 р.
До 12-ї год. дня записував вiдомостi про життя i пра-
цю Богдана Дем’яна. У поїздi за цими матерiалами написав
статтю “Рiзьбяр iз Грабiвця”, яку через когось iз своїх ало-
нiмiв думаю запропонувати сколiвськiй газетi “Радянська
Верховина”.
Решту дня пробув у хворої дружини в Стрию, а пiсля
повернення, ввечерi ще записав з пiвтора десятка коломийок
у Славському вiд Ковальчук Єви Матвiївни, 1936 р. н.
* * *
31 липня 1987 р.
Збирав матерiали про бойкiвське каменярство в Ме-
жибродах та Нижньому Синьовидному. Вiдкрив для се-
бе обдарованого майстра Миколу Михайловича Рiнила
(1906-1981), оглянув близько 20 його надгробкiв у рi-
дному селi. Дещо сфотографував. Взагалi цi роботи є
найкращими з усiх, якi менi досi доводилося бачити на
Сколiвщинi.
У Нижньому Синьовидному деякий час зi мною хо-
див вчитель-пенсiонер Торкало Адам Васильович. Разом
оглянули роботи М.Рiнила на мiсцевому кладовищi. Є там
надгробки двох основних типiв. Обидва дуже досконалi.
На жаль, не мав зi собою достатньої кiлькостi фотоплiвки,
щоб усе це зафiксувати. При нагодi доведеться ще колись
поїхати.
Та найцiкавiше розповiв менi свояк i приятель каменя-
ра. Виявляється, що вiн виготовляв i портретнi скульптури.
Висiчене з суцiльної брили ущiльненого карпатського пiс-
ковика погруддя Т.Шевченка М.Рiнило подарував читальнi
рiдного села. Розпитував я за ним, але слiдiв виявити не
вдалося. Не знайшов i фотографiї. Оповiдають люди, що
робив вiн i портрети своїх односельцiв. А за скульптурне
зображення Й.Пiледiського одержав навiть саму нагороду.
* * *
1 серпня 1987 р.
Бiльшу частину дня провiв у лiкарнi бiля хворої дружи-
ни. Увечерi ще лишалося трохи часу i я використав його
для запису пiсенного фольклору в с. Славське вiд Когут
Степанiї, яка народилася в с. Плав’є Бринiвка. Серед за-
нотованих вiд неї зразкiв є чимало таких, що їх довелося
чути вперше.
Того ж дня в поїздi по дорозi до Стрия i назад до Слав-
ського написав невелику статтю “Каменяр Микола Рiнило”
для мiсцевої газети “Радянська Верховина”.
* * *
2 серпня 1987 р.
Недiля. Вiльний час вирiшив використати для виїзду до
села Мита Сколiвського району, де ще не працював з носi-
ями фольклору. Автобусами добрався спочатку до м. Сколе,
а звiдси – до Мити. Досить швидко почав записи вiд Щи-
кун Осипи Василiвни. Гарний цикл коломийок занотував
вiд мiсцевого вiзника Кавчика Олекси Костянтиновича та
його сина Тараса.
* * *
3 серпня 1987 р.
Був у хворої дружини в Стрию. Стан здоров’я з кожним
днем покращується.
Пiсля повернення до Славського передрукував статтю
“Каменяр Микола Рiнило” i вiд iменi Б.Сенiва власне че-
рез нього вiдправив редакцiї “Радянської Верховини” в
м. Сколе.
* * *
4 серпня 1987 р.
До 11-ї год. був у лiкарнi. Завiз деякi необхiднi речi
для хворої дружини. О 11 год. 20 хв. автобусом “Стрий-
Бельци” виїхав до Чернiвцiв. Треба переглянути все, що
надiйшло поштою, i термiновi справи виконати. Та й гро-
шей необхiдно взяти, бо запас вичерпався.
Увечерi приїхав до Веренчанки, але почувався настiльки
втомленим, що вже не мiг нiчого робити.
* * *
5-6 серпня 1987 р.
Головним чином працював над рецензiєю на книгу
С.Павлюка “Народна агротехнiка українцiв Карпат другої
половини ХIХ - початку ХХ ст.” (К., 1986). Йшло це менi
якось туго: давно не торкався в такому планi питань, зв’я-
заних з економiкою. Та треба було зробити, бо обiцяв ще
давнiше В.Скуратiвському i самому авторовi дослiдження.
До кiнця другого дня написав.
Завуч школи просить повернутися з вiдпустки скорiше:
треба готувати шкiльнi матерiали на педагогiчну виставку,
яка щороку влаштовується пiд час серпневих нарад. Шкода
тих кiлькох днiв, бо й так цьогорiчна вiдпустка в мене
використана не найкраще: дуже мало записав фольклору.
* * *
7 серпня 1987 р.
Весь день їхав з Веренчанки до Стрия. Увечерi зайшов
до лiкарнi, де лежить дружина з переломаною ногою. Ви-
здоровлення пiсля операцiї проходить успiшно. Рана вже
майже зовсiм зажила. Лiкар радить вставати i поволi, пра-
вда, з милицями привчатись до руху.
74 1-2’2009 Народознавчi Зошити
* * *
8 серпня 1987 р.
Рано знову їздив iз Славського до Стрия. Був у дру-
жини. Здоров’я з кожним днем покращується. Каже, що
можу вибиратись на Закарпаття записувати фольклор, а
вона з Ярком уже дасть собi раду.
Повернувшись до Славського, написав статтi “Одною
стежиною з Iваном Франком” та “Незабутнi сторiнки вза-
ємин” присвяченi Осиповi Маковею з нагоди 120-их ро-
ковин з дня його народження. У них виклав призбиранi
ранiше вiдомостi про взаємини О.Маковея з населенням
Сколiвщини та Заставнiвщини тощо. Передрук трохи затя-
гнувся. Закiнчив його щойно о 2-й год. ночi.
* * *
9 серпня 1987 р.
Насвiтанку зiбрав свої речi, необхiднi для експедицiйної
роботи, i автобусами iз Славського через Стрий, Дрого-
бич доїхав до Самбора. Зараз тут чекаю автобуса “Львiв
- Ужгород”, що має прибути о 14 год. 35 хв. Якщо вдас-
ться придбати квиток, поїду ним через Ужоцький перевал
до Великого Березного. В iншому разi доведеться чекати
до 22-ї год. на потяг. Виїхав тим автобусом через Старий
Самбiр, Турку, Яворiв, Ужок, Волосянку – до Великого
Березного. Тут був уже о 19 год, зупинився на ночiвлю в
готелi “Черемха”.
Хоча був втомлений i невиспаний, пiшов шукати но-
сiїв пiсенного та оповiдного фольклору. Початок вийшов
гарним. Записав вiд Рогач Марiї Андрiївни, 1926 р. н.,
12 українських i словацьких народних пiсень. Вона пора-
дила поїхати до с. Забродь, що поруч з Великим Березним,
i там продовжити роботу, а вона до того часу, коли я по-
вернуся, ще попригадує собi дещо з пiсень.
* * *
10 серпня 1987 р.
Погода така, наче збирається на дощ. Якщо вiн i буде –
непогано, бо легше знайти людей вдома i записати дещо з
усної народної творчостi. Сьогоднi їду до села Забродь.
Провiв тут прекрасний, справдi, повноцiнний день. За-
писав загалом понад 70 пiсень. Бiльшiсть iз них цiлком
або варiантно зустрiчаю вперше. Зафiксував, окрiм україн-
ських, понад три десятки цiкавих словацьких пiсень. Най-
бiльше їх наспiвала Гефнер Ганна Йосипiвна, словачка за
нацiональнiстю, але народилася вона у Великому Березно-
му. Не раз виїжджала до Словаччини i там переймала пiснi.
Вiдзначається доброю пам’яттю. Лише окремi iз 32 пiсень
не докiнчила, бо призабула частково тексти. Але ж треба
врахувати, що все це робила вона без будь-якого поперед-
нього домовлення.
Талановитою виконавицею українського пiсенного фоль-
клору в цьому селi є Канюк Марiя Василiвна. Вона разом
iз своїми товаришками проспiвала також без попередньої
пiдготовки понад 20 цiкавих пiсень.
Дуже схвально, навiть захоплено, вiдгукуються в селi
про Кужбу Ганну (Нюсею її тут усi називають), але я її не
застав, хоча заходив три рази. Чоловiк сказав, що поїхала,
мабуть, до Ужгорода.
З усiма спiвачками домовився продовжити записи ще в
середу.
Ця робота трохи затягнулась i я повертався до Великого
Березного на ночiвлю пiшки. Дорога недалеко. Йти було
приємно. Перед тим випав дощ. Трохи важкуватi були мої
торбини з двома магнiтофонами та iншим приладдям, яке
звичайно ношу з собою пiд час експедицiйної роботи.
У Великий Березний прийшов десь о 21-й год. Тут до-
мовився з Пекар Марiєю на вул. Т.Шевченка, що у четвер
о 9-й год. ранку прийду записувати вiд неї пiснi. Сьогоднi
спiвати вона не могла, бо дуже захрипла.
Другий сеанс запису провiв з Рогач Марiєю Андрiїв-
ною, 1926 р. н. Вона ще проспiвала десяток пiсень i на
цьому її репертуар майже вичерпався.
Кiлька людей радить поїхати й позаписувати фольклор
у села Розтоки – Пастель та iншi, що там поруч.
* * *
11 серпня 1987 р.
В один час уже здавалося менi, що день змарную. Треба
було термiново вiдправити листи, а ще хотiв заглянути до
книгарнi у Великому Березному. I варто було: натрапив
на кiлька примiрникiв кожної iз збiрок поезiй Володимира
Матiїва. Звичайно, купив їх i вiдразу ж поштою вiдправив
до Веренчанки. Знайшов там i ще дещо з поезiй, якi мене
цiкавлять. Запитував про останню збiрку Лiни Костенко,
але продавець тiльки багатозначно посмiхнулась.
Все-таки пiсля цього довелося чекати якогось транспор-
ту до села Розтока - Пастiль двi години. Зате поталанило
в iншому: вiдразу на мiсцi зустрiнув одну з найкращих спi-
вачок села – Вайду Ганну Iванiвну, 1911 р. н. У розмовi по
дорозi ( вона живе на краю села) виявилося, що ми їхали
одним автобусом.
Запис фольклору вiд неї робив у хатi її сусiдки Марко-
вич Ганни Петрiвни, 1934 р. н. Освiта в обох початкова.
Бiльш обдарована i знаюча спiвачка Вайда Г.I. Має силь-
ний голос. Аж не вiрилося, що людина такого вiку встигла
сьогоднi поїхати до Ужгорода, повернутися i знайшла сили
ще кiлька годин спiвати. Те ж саме стосується i її молодшої
товаришки.
У мовi i в пiснях дуже вiдчувається вплив словакiв,
власне наслiдки господарювання на Закарпаттi Чехослова-
цької влади. Деякi пiснi навiть не просто визначити, чи
вони українськi, чи словацькi.
Третiй день уже зустрiчаюся з характерною для Закар-
паття доброзичливiстю. Носiї фольклору дуже швидко ус-
вiдомлюють, про що йдеться. Просто приємно працювати в
такiй ситуацiї. Жаль тiльки, що моя вiдпустка дуже скоро
добiгає до закiнчення, а то обiйшов би всю Великоберезня-
нщину i Перечинщину.
* * *
12 серпня 1987 р.
Ще раз їздив до села Забрiдь Великоберезнянського р-
ну. Там попереднього разу домовився з кiлькома спiвач-
ками, щоб вони попригадували ще тi пiснi, якi з першого
разу не могли повнiстю чи частково виконати. I тут така
форма роботи дала гарний ужинок. Канюк Марiя Василiв-
на, 1930 р. н., наспiвала майже три десятки. Вона на все
село, якщо робити висновок з того, що менi доводилося за
цi днi чути вiд людей i записувати, таки знає найбiльше.
Словачка Гефнер Ганна Йосипiвна, 1923 р. н., ще наспi-
вала для запису двадцять пiсень, переважно мовою своїх
спiввiтчизникiв. Iнколи складається враження, що вона са-
ма перекладає українськi тексти словацькою мовою i так їх
спiває, хоча й не признається про це.
I у Великому Березному, i в Забрiдi мало не всi радили
менi записати пiснi вiд Кужби Ганни Василiвни, 1921 р. н.
Говорили, що знає вона надзвичайно багато. Вона навiть
список свойого репертуару склала (першi рядки пiснi). На-
лiчується їх у тому списку близько сорока. Але серед них
є половина дуже поширених по всiй Українi (напр. “Ой не
ходи, Грицю”, “Стоїть явiр над водою” i т. д.), тому я вi-
дiбрав лише двадцять. Вона проспiвала їх досить звично i
приємним голосом.
Зафiксував вiд неї i такi пiснi лiтературного походження,
як “Верховино, свiтку ти наш” на слова Миколи Устияно-
вича та “Ми – гайдамаки”, текст якої склав Осип Маковей.
На жаль, нi одну, нi другу не закiнчила (всiх слiв не могла
згадати).
Виявилося, що ця жiнка також досить гарно малює.
Оволодiла пензлем самотужки. В хатi бачив пейзажик її
роботи та молоду жiнку, яка молиться навколiшки перед
великим дерев’яним хрестом. Для цих її малюнкiв дуже
характерний народний спосiб трактування образiв i навiть
перспективи.
Ночувати повернувся до Великого Березного.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 75
* * *
13 серпня 1987 р.
Сьогоднi надумав поїхати в одне з вiддалених сiл Вели-
коберезнянщини. У самому райцентрi спiвачка Марiя Пе-
кар ще захрипла, отже, незважаючи на попередню домов-
ленiсть, записувати вiд неї було неможливо. Вона порадила
їхати до її подруг у село Вишку. Я взяв квиток на автобус
“Великий Березний - Люта”. По дорозi одна з жiнок, у
яких я намагався довiдатись прiзвища спiвачок, погодила-
ся, щоб i вiд неї дещо записати. I я поїхав у Люту. Село
дуже далеко, близько 12 км тягнеться з кiнця в кiнець.
Цiкавило мене й те, як люди пояснюють його походження.
Один переказ записав, але спроба пояснювати, що назва
одного мiсця була спочатку Лютики, де виникли першi ха-
ти. Цi Лютики нiби то пiшли вiд Лiтики, Лiтники (там
на лiто збиралися вiвчарi). Якраз оце пояснення виглядає
дуже штучним.
Iз пiсень, в тому числi й коломийок, цього разу особливо
цiкавих записав мало.
Домовився з Галаговець Марiєю Федорiвною,
1942 р. н., що вона поговорить iз мiсцевими спiвачками.
А я в суботу приїду, якщо буде дощова погода. Коли
ж трапиться сонячний день, то краще не їхати, бо люди
будуть працювати бiля сiна в полi.
По дорозi до автобусної зупинки одна старша циганка
розповiла менi легенду про те, чому її спiвплемiнники не
мають постiйного мiсця проживання. На жаль, вона не за-
хотiла чомусь, щоб її розповiдь записати на магнiтофонi.
А суть така: коли Iсуса прибивали до хреста, один циган
заховав пiд язик iржавий цвях i той кат шукав, шукав та
не знайшов. Циганка каже, що це Юда робив. Потiм вiн
догадався, чия то робота, що одного цвяха не вистачило i
так прокляв Юда увесь рiд i нащадкiв цигана, аби вони до
кiнця свiта не мали постiйної оселi.
Казала ще, що вiд свого батька чула, як той оповiдав
про вихiд циганiв з далекої Iндiї. Однак, чого це сталося,
не знає.
З Лютої мусiв виїхати вже о 15 год. 15 хв., бо пiзнiше
жодного транспорту до Великого Березного не буде. На
автобуснiй станцiї в Лютiй встиг ще зафiксувати переказ
про походження цього села. Порiвняно з попереднiм вiн
дещо iнакше трактує саму назву першого поселення. Не
Лютики, а Лютки.
Шкода менi було тратити решту дня у Великому Бере-
зному, тому зупинився в селi Кострино. Досить швидко
розшукав декого з носiїв пiсенного фольклору. Одна з них
– Чопак Олена Василiвна, 1926 р. н., прала бiлизну в рi-
чцi Уж. Тут менi показали її двi шестикласницi, прiзвища
яких не встиг записати. Але цi дiвчатка старалися як лише
могли, щоб я записав у Костринi пiснi їхнiх односельцiв.
Чопак О.В., правда, дещо проспiвала, але голос має слабе-
нький, пам’ять також. Можливо, що на це вплинула непе-
редбаченiсть потреби спiву, та й сама настроєнiсть жiнки
на працю, при якiй не дуже до пiсень.
Зате набагато кращою спiвачкою виявилась Майдич Ма-
рiя Михайлiвна, 1928 р. н. Приємно, перш за все те, що
вона музично обдарована, гарно вiдтворює мелодiї, хоча з
текстами i вiдчуває труднощi. Вiд неї записав 32 зразки
пiсенного фольклору.
У Костринi занотував i два перекази про походження
цiєї назви та й самого населеного пункту.
До останнього поїзду в напрямку Великого Березного
ще залишається двi години. Ось-ось повинна повернутися
з пасовища Дякунич Ганна Iванiвна, про яку говорять, що
вона особливо гарно спiває. За той час пишу оцi нотатки.
Не вдалося дочекатися цiєї спiвачки. Дуже допiзна пасе
корову. Так що доведеться сьогоднi закiнчувати свої записи
тими, якi уже зробив.
До Великого Березного поїду потягом.
* * *
14 серпня 1987 року
У репертуарi носiїв фольклору щораз частiше повторює-
ться те, що я вже записував. Треба буде ще поїхати сьогод-
нi до Вишки, а звiдти повернутись до села Сiль чи якогось
iншого населеного пункту. Може, вдасться натрапити на
дещо цiкаве. Автобус у напрямку Вишки вiдправляється о
10 год. 30 хв., до того часу загляну ще до мiсцевої книгарнi
та газетних кiоскiв у Великому Березному, полагоджу деякi
дрiбнi справи.
В основному працював у с. Вишка Великоберезнянсь-
кого р-ну. Трохи невдоволений, бо спiвачки, вiд яких я
записував народнi пiснi, похриплi та й саме виконання не
дуже гарне, але репертуар досить цiкавий. Чи не найцiн-
нiшими є пiснi, якi спiвають на хрестинах. Тут їх записав
значно повнiше, нiж у будь-якому iншому мiсцi ранiше.
Люди дуже доброзичливi. I старшi, i молодi, i навiть
дiти, як лише вислухають, що менi потрiбно, радо назива-
ють носiїв фольклору, показують, де тi проживають, часто
проводять аж до хати. Завдяки цьому працювати на Вели-
коберезнянщинi легко i приємно.
З Вишки пiшки пройшов до с. Костринська Розтока,
але тут якось не вдалося натрапити на доброго виконавця.
Записував дещо вiд двох чоловiкiв. Та обидва вони слабо
пам’ятають тексти пiсень, а тi, котрi знають, дуже поширенi
по всiй Українi (“Ой вiдси гора, а звiдти друга”, “Ой у полi
жито”, “Дивлюсь я на небо” та iн.).
З Костринської Розтоки перейшов до Кострини (це ду-
же близько). Тут хотiв розшукати Дякунич Ганну Iванiвну,
про яку в селi розповiдають, що особливо гарно спiває. Її й
цього разу не було вдома. Добре, що її зять Федiр Степан
Степанович сам запропонував провести мене на пасовище
в лiсi, де ця жiнка була з коровами. Йти довелося досить
далеко, але лiсом i це вже само собою було приємно.
Справдi Дякунич Г.I. має непоганий музичний слух i
приємний голос. Одначе, записав вiд неї лише близько де-
сяти пiсень. Все-таки вона зайнята була то доглядом за ко-
ровами, то якимись своїми переживаннями тощо. Та низка
зразкiв пiсень вартувала того, щоб iти за ними.
Повернувшись у село, записав вiд учнiв мiсцевої вось-
мирiчної школи одну оригiнальну лiчилку та переказ про
села Чорниголови i Кострино.
* * *
15 серпня 1987 р.
Знову їздив автобусом з Великого Березного до села
Люта. На тих, з ким попередньо домовлявся, не натрапив.
Оскiльки зранку дощу ще не було, можливо, що пiшли до
сiна. А я розшукав одну з обдарованих спiвачок – Лошак
Марiю Михайлiвну, 1929 р. н. I хоча вона без попередже-
ння не багато пригадала пiсень, зате приємно, що кожен iз
десяти творiв виконаний на доброму рiвнi. Думали з нею
ще зайти до її сестри Пузяк Єви Михайлiвни, але та пiш-
ла з чоловiком збирати малини. Не застав вдома й iнших
спiвакiв.
Тодi пiшов сильний дощ, а я непередбачливо залишив у
готелi свiй плащ, не був забезпечений вiд затiкання також
нi один iз моїх магнiтофонiв, отже, довелося виїхати з села
скорiше, нiж я думав.
Продовжив записи ще у селi Вишка вiд Ганюти Ганни
Юрiївни, 1928 р. н. Вона теж наспiвала понад десять пi-
сень. Тодi вибралася одним автобусом зi мною до сестри у
Великий Березний.
Дощ продовжувався. Сестра згаданої вище спiвачки, на
щастя, живе близько автобусної станцiї. Її прiзвище Пекар
Марiя Юрiївна, 1932 р. н. Спiває вона приємнiшим го-
лосом, нiж її сестри у Вишцi. Вiд неї записав цього дня
31 пiсню, переважно коротенькi. Декотрi з них допомагала
виконувати сестра Ганна. Одна з найцiкавiших – пiсня про
Юрая Яношика, словацького опришка. Такого варiанту на
цю тему менi ще не траплялося записувати.
Цього ж дня мав нагоду записати 5 пiсенних зразкiв
iз села Домашино Великоберезнянського району. Наспiвав
76 1-2’2009 Народознавчi Зошити
їх менi молодий чоловiк Плешка, на жаль, був не зовсiм
тверезий.
Завтра думаю поїхати до села Волосянки, що близько
Ужоцького перевалу. Треба, принаймнi, подивитись, чи є
там елементи бойкiвської говiрки. Сьогоднi у Лютiй i Ви-
шцi звернув увагу, що тут у побутовому мовленнi зустрi-
чається чимало такого ж, як i в бойкiв: кросна, нижилницi,
набивки, потак, пiшов, а не пушов, як у с. Кострино, пiп,
а не пуп, кiнь, а не кунь, вiл, а не вул i т. д.
У дерев’яних будiвлях давнього походження теж бачу
бойкiвськi елементи.
Пiд час сiнокосiв використовують такi ж “острiвки”, як i
в iнших мiсцевостях Бойкiвщини. У с. Волосянцi дерев’яну
основу називають “драпачка”, а все разом острiвкою.
* * *
16 cерпня 1987 р.
Виїздив потягом до села Волосянки. Розшукав кiлькох
спiвачок, правда, не особливо обдарованих. У їх репертуарi
мало було такого, чого менi ще не доводилося записувати
на Великоберезнянщинi. Та все-таки зафiксував на магнi-
тофонну стрiчку три десятки народнопiсенних творiв.
Як зразок мiсцевої говiрки записав у Волосянцi бiогра-
фiчну розповiдь однiєї спiвачки.
На цьому вирiшив закiнчувати розшуки фольклорних
матерiалiв на Великоберезнянщинi i наступного дня вранцi
повертатись на Львiвщину. Треба ще дещо уточнити до
бiографiї будiвничого Петра Скiльського, може, нарештi,
вдасться встановити час народження i смертi бойкiвського
виливання дзвонiв Гната Лесiва з Верхньої Рожанки. Варто
також повторно виїхати до Козьови i ще дещо записати з
казок та пiсенного фольклору. Жаль, що часу залишилося
так мало.
* * *
17 серпня 1987 р.
Як звичайно, перед дорогою не дуже спалося. Встав о
6 год. 30 хв. i вийшов на автобусну станцiю у Великому
Березному. Навколо нi душi. Добрi люди сплять. Я думав,
що на автобус “Ужгород - Львiв” буде багато пасажирiв, а
виявилося, що лише 4 особи їхали до с. Волосянки. Згодом
там зайшло трохи бiльше.
Надворi пiсля дощiв погода свiжа i прохолодна. На
синьому небi чiтко вимальовуються бiлi хмарки. Все це
напрочуд мальовничо виглядає i гармонiює з краєвидами
гiр. Якось аж жаль було розставатися з цим неповторним
краєм.
Випадкова жiнка з с. Прислiп Туркiвського р-ну роз-
повiла менi, що церква в них збереглася в такому станi,
як її побудував майстер Петро Скiльський ще наприкiнцi
минулого сторiччя. Тепер вона покрита бляхою.
У мiстi Турцi наш автобус зупинився на 15 хв. Мiж
людьми, якi були на станцiї, розшукав мiсцевого старожи-
ла Павлика Володимира Миколовича, який дещо повiдо-
мив про колишнiй будинок Туркiвської повiтової ради, де
1890 р. виступав перед людьми I.Франко. Цей туркiвча-
нин запропонував менi листом написати точнiше про ту
будiвлю, коли ще дещо розпитає свого брата. Його адреса:
м. Турка, пл. Ленiна, 2, кв. 1.
Згаданим автобусом доїхав до мiста Самбора. Тут через
пiвгодини придбав квиток на примiський потяг “Самбiр -
Стрий”. Часу до його вiдправлення залишалося ще майже
година i я зайшов до кафе поснiдати, хоча це вже була
пора обiду. Видно, продукти були несвiжi, бо менi стало
настiльки погано (ледве стримував у вагонi блювання), що
я мусiв навiть не доїхавши до Дрогобича, передчасно вийти
з потягу. Було це на зупинцi в Рихтичах. Тут трохи вiдi-
йшов вiд залiзницi, зупинився на гарнiй галявинi, вiдпочив
i о 16-й год. наступним потягом доїхав до Дрогобича, а
через годину таким же транспортом – до Стрия. Голова
ще поболює, вiдчуваю надмiрну втому, чого в таких випад-
ках, тобто пiсля порiвняно невеликої подорожi, звичайно зi
мною не буває.
Думав по дорозi написати рецензiю на альбом “Василь
Стефаник”, що його впорядкував вiдомий лiтературозна-
вець Федiр Погребенник. Та наразi спромiгся лише вiдре-
дагувати статтю про бойкiвського рiзьбяра Михайла Бумбу
iз Сколього для рубрики “Таланти твої, Сколiвщино”, що
її веде тутешня газета “Радянська Верховина”. А написав
я її вчора ввечерi у Великому Березному на Закарпаттi.
Щойно о 22 год. 40 хв. потягом iз Стрия добрався до
Славського. Тут зупинився на ночiвлю.
* * *
18 серпня 1987 р.
Почав писати рецензiю на альбом “Василь Стефаник”
(К., 1987). Потiм вибираюся до м. Сколього, попробую
дещо уточнити про час народження i смертi окремих будiв-
ничих, ливарника Гната Лесiва з Верхньої Рожанки, рiзь-
бяра Михайла Бумбу з м. Сколього та деяких iнших.
У районному вiддiленнi ЗАГСу цього разу вдалося
встановити точну дату народження рiзьбяра М.Бумби. Во-
на не спiвпадає нi з тим, що про нього друкувалося, нi з
тiєю датою, яку я бачив у його особистому листку з облiку
кадрiв.
Особливо приємно, що нарештi розшукав достовiрне свi-
дчення про час смертi одного з найвизначнiших майстрiв
ливарної справи на Бойкiвщинi – Гната Лесiва з Верхньої
Рожанки. У метричному записi вказано й вiк цiєї людини,
що уможливлює встановити рiк народження, а якщо десь у
селi чи в львiвських архiвосховищах збереглися метрики, то
можна буде знайти й точну дату.
При повторному вiдвiданнi онуки бойкiвського будiвни-
чого Петра Скiльського в Козьовi теж пощастило. Вона,
тобто Ганна Олексiвна Нетребич, за час, що минув вiд на-
шої попередньої розмови, пригадала iм’я майстрового бать-
ка, а також те, як було перейменоване пiсля революцiї село
Княже, де вiн помер. Тепер воно називається с. Вольноє.
Наспiвала ця жiнка i кiлька народних пiсень для запису.
Повернувшись до Славського, запропонував Бендиш
Ганнi Лукiвнi тематику роздiлiв музею iсторiї села Ни-
жня Рожанка та лiтературно-меморiальної експозицiї, при-
свяченої поетовi i журналiстовi Володимиру Матiїву, який
народився в цьому населеному пунктi. Як примiщення для
музею передбачається використати будинок його батькiв.
* * *
19 серпня 1987 р.
Iз Славського з усiма своїми речами, якi брав для екс-
педицiйної роботи влiтку, виїхав автобусом до Стрия. Тут
випадково зустрiв вчителя Нижньорожанської восьмирiчної
школи Федора Федоровича Шкiринця та голову сiльради
Бердиш-Безушко Ольгу Лукiвну, колишнiх моїх учнiв. З
ними вже конкретнiше вiв розмову про органiзацiю музею
в їхньому рiдному селi.
Продиктував їм для початку приблизнi назви роз-
дiлiв експозицiй, окремо з iсторiї села i музею пое-
та В.Матiїва. Радив, щоб вмiстили там матерiали про
лiтературно-мистецьку Сколiвщину взагалi i на цьому тлi,
краще в цьому оточеннi показати й те, що внiс у лiтературу
В.Матiїв. Доцiльно також дати до експозицiї портрети улю-
блених письменникiв, художникiв i композиторiв В.Матiїва,
зокрема Т.Шевченка, I.Франка, Л.Українки, I.Вагилевича,
М.Устияновича, М.Шашкевича, М.Лисенка, С.Людкевича,
О.Новакiвського, О.Кульчицьку, К.Устияновича та iн.
Обидвоє (О.Бендиш i Ф.Шкiринець) радо погодилися
зробити таку справу. Я пообiцяв переслати їм усi книжковi
видання творiв В.Матiїва, дещо з його рукописiв i матерiа-
лiв про нього.
Iз Стрия автобусом доїхав до Чернiвцiв, а звiдси вже
потягом до Веренчанки.
* * *
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 77
20-21 серпня 1987 р.
У школi вiдразу сiв за оформлення матерiалiв на районну
педагогiчну виставку. Стратив на цей захiд 2 днi i то вiд
ночi до ночi.
* * *
22-24 серпня 1987 р.
Був на районнiй конференцiї вчителiв. Як звичайно, ви-
ступи були нецiкавi, пережовувались загальновiдомi пита-
ння роботи. I то як пiд час пленарного засiдання, так i в
ходi роботи секцiй.
* * *
25-29 серпня 1987 р.
Увечерi 24 серпня поїздом виїхав до Києва. Вранцi на-
ступного дня був уже в мiстi. Зупинився у Василя Скура-
тiвського, вiдомого етнографа i журналiста, завiдувача вiд-
дiлом етнографiї в редакцiї журналу “Народна творчiсть на
етнографiя”.
Всi цi днi працював у вiддiлi рукописiв Iнституту лiтера-
тури iм. Т.Шевченка АН УРСР. Головним чином займав-
ся рукописами письменникiв-братiв Богдана i Павла Кирчi-
вих. У фондi О.Маковея зберiгається два цiкавi листи Бог-
дана Кирчiва з його поезiями. При уважному переглядi цих
пам’яток виявилось, що вони адресованi не О.Маковеєвi, як
про це вказується в каталозi та iнших описових матерiалах,
а Остаповi Нижанкiвському. Про це я сказав А.Полетай та
Третяченко, спiвробiтницям вiддiлу рукописiв. Та головне,
що є ще один досi невiдомий матерiал для характеристики
взаємин цих двох дiячiв нашої культури.
Чимало корисного почерпнув тут i для невеликої статтi
про життя i творчiсть Павла Кирчiва. Треба тiльки ще буде
переглянути його спадщину у вiддiлi рукописiв Львiвської
наукової бiблiотеки iм. В.Стефаника АН УРСР, а також тi
його публiкацiї, яких ще не читав або призабув їх змiст.
Тут же в Києвi разом зi спiвробiтницею Iнституту лi-
тератури iм. Т.Шевченка АН УРСР Людмилою Дмитрiв-
ною Канцедал займався пiдготовкою до друку щоденника
М.I.Зубрицького (1856-1919), написаного в 1914-15 рp.
у Словенiї. Вона пiдготувала переклади словенськомовних
виписок М.Зубрицького та коментарi про дiячiв культури
цього народу. Одначе необхiдно було ще пiдготувати всту-
пну статтю, коментарi про галичан та iншi особи, населенi
пункти, полiтичнi течiї тощо, якi згадує автор щоденника.
Тому я забрав матерiал з собою на Буковину, щоб опрацю-
вати його без поспiху.
За сприянням Л.Канцедал придбав українiстичну части-
ну багатотомного видання творiв польського фольклориста
i етнографа Оскара Кольберга.
В.Скуратiвський радить залишати роботу в школi i пе-
рейти десь до музею, щоб мати бiльше часу для доведення
до читабельного стану своїх фольклорних, етнографiчних,
лiтературознавчих та iнших матерiалiв, якi я нагромадив
за минулi десятирiччя. Щиро кажучи, вiн має рацiю, бо
дирекцiя школи бездумно завантажує мене рiзними грома-
дськими дорученнями (цього року маю їх понад 15), якi
з’їдають масу вiльного часу i сил. Але ж шкода менi роз-
лучатися з дiтворою, без якої важко менi вже уявити свого
життя.
Один iз вечорiв провiв у вiдомого лiтературознавця Фе-
дора Погребенника. Переглянули разом словник малозро-
зумiлих слiв iз творiв Ольги Кобилянської, якi вiн готує
до друку, говорили про перекладацьку дiяльнiсть Леополь-
да Ленарда тощо. Ввечерi, вже перед моїм вiдходом, ра-
зом направились до найближчої зупинки метро, по дорозi
зустрiлися з цiкавим науковцем i громадсько-культурним
дiячем.
А наступного дня я вже виїхав потягом на Буковину.
Говорив з С.В.Мишаничем про потребу видання тво-
рiв Ф.Заревича, Л.Дашкевича, Б.Кирчiва, П.Кирчiва,
Кл.Попович та iнших письменникiв ХIХ - поч. ХХ ст.
Вiн запропонував подати йому список авторiв з деякими
вiдомостями про них i обiцяв пошукати авторитетної особи,
яка б цю думку пiдтримала.
* * *
Вересень 1987 р.
Весь мiсяць пройшов за роботою в школi. Часто на-
вiть у вихiднi доводилось працювати з дiтьми на збираннi
врожаю картоплi в радгоспi “Веренчанський”. За цей час
хiба написав вступну частину та коментарi до словенсько-
го щоденника М.Зубрицького i пiдготував пару статей про
дiячiв культури Сколiвщини для тамтешньої газети “Радя-
нська Верховина”.
* * *
4-5 жовтня 1987 р.
Давно вабить мене село Цiнева (тепер кажуть Цiнява),
що в Рожнятiвському районi на Iвано-Франкiвщинi. Звiд-
си вийшло кiлька талановитих будiвничих, якi мало не по
всьому Галицькому Прикарпаттi (але переважно в горах)
залишили унiкальнi пам’ятки дерев’яної архiтектури. Отже,
цi два днi присвятив розшукам вiдомостей про них.
Потягом “Одеса - Iвано-Франкiвськ” приїхав з Чернiв-
цiв до Iвано-Франкiвська, а о 10-й год. 4.10.1987 р. авто-
бусом “Iвано-Франкiвськ - Рiпне” – до Цiневи.
Вiдразу натрапив на доброзичливих людей, якi радо не
лише самi розповiдали менi все, що знали про своїх од-
носельцiв, а й ходили та допомагали розшукувати iнших
iнформаторiв (родичiв будiвничих або ж тих, що працюва-
ли теслями). Весь день провiв зi мною Комар Костянтин
Iлькович (нар. 3 липня 1912 р.). Завдяки йому менi не
треба було тратити зайвий час на розшуки i самих людей, i
їхнiх хат.
Жаль тiльки, що родичi, як правило, тут не знають нi
часу народження, нi смертi своїх обдарованих предкiв, пе-
реважно батькiв та дiдусiв. Нема вiдповiдних написiв i на
надгробних пам’ятниках.
Зате краще пам’ятали всi, з ким менi доводилося гово-
рити, назви сiл, у яких цiневськi будiвничi споруджували
дерев’янi церкви, школи та iншi об’єкти. Працювати з ци-
ми вiдомостями ще доведеться чимало, бо навiть iмен ба-
тькiв таких майстрiв часто не могли назвати з достатньою
впевненiстю.
Пiзно ввечерi принагiдним автобусом виїхав до Рожня-
тева, переночував у мiсцевому готельчику.
Iз кращих знахiдок у Цiневi особливо радує мене пе-
реказ про Турчина Якова Григоровича. Ще молодим вiн
брав участь у будiвництвi церкви в с. Нагуєвичi на Дро-
гобиччинi. Там познайомився з Iваном Франком. Великий
письменник i вчений знайшов час, щоб навчити цiневського
парубка читати й писати. Як найдорожчi релiквiї зберiгав
цей бойкiвський селянин книги з автографами I.Франка,
часто розповiдав про нього своїм односельцям i родичам.
Все це повiдомила менi Комар Ганна Омелянiвна,
1943 р. н. (освiта середня спецiальна), яка тепер працює
секретарем сiльської ради.
Вдалося зафiксувати також деякi вiдомостi про цiневсь-
ких каменярiв Голубовського Федора та Мазура Михайла.
Кажуть, що перший з них виготовляв i скульптурнi зобра-
ження на надгробних пам’ятниках. Та за цим треба буде
ще пошукати i записати повнiше.
У понедiлок, 5 жовтня 1987 р., працював у районному
вiддiленнi РАГСу в Рожнятовi. Робота йшла повiльно: ут-
руднювало справу те, що я не мав навiть приблизних рокiв
народження i смертi будiвничих, часто неповнi iмена їхнiх
батькiв. Та все-таки дещо вдалося уточнити, власне вста-
новити. А саме точнi дати народження i смертi будiвничих:
Дмитрiв Василь Iванович (1.01.1883 - 17.03.1969);
Турчин Якiв Григорович (12.05.1885 - 16.02.1953);
Комар Омелян Васильович (1. 08.1887 - 17.03.1964);
Комар Михайло Васильович (1.01.1875 - 14.09.1927);
Дирiв Андрiй Iванович (25.10.1869 - 29.10.1938);
78 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Коваль Семен Васильович (12.02.1876 - 20.03.1931)
i каменяра Голубовського Федора Iвановича (10.03.1883
- 8.02.1952). Не вдалося знайти дати смертi будiвничо-
го (майстра) Джурина Томи Iвановича (нар. 15.10.1882).
Син твердив у Цiневi, що батько помер 1948 р., а в загсi
взагалi менi не вдалося натрапити на запис, коли ця людина
пiшла з життя, хоча переглядав усi матерiали тричi.
Отже, i цей, i iншi матерiали вимагають ще одного виїз-
ду в село i до загсу в Рожнятiв. Якщо вдасться, то зроблю
це в найближчi недiлю i понедiлок.
Варто буде також дещо записати й з усної народної тво-
рчостi, сфотографувати зразки мiсцевого каменярства тощо.
* * *
6-10 жовтня 1987 р.
Всi цi днi працював у школi. Виходили також на роботу
в радгосп. Разом з учнями збирали яблука в саду, навiть
у державне свято – день Конституцiї. Дiтям така робота
уже надокучила. Майже не допомагає й те, що за кожне
назбиране i вiднесене до автомашини вiдро яблук їм платять
близько трьох копiйок.
* * *
11 жовтня 1987 р.
Встав о 4-й год. ранку. Подiбно, як i попереднього разу
(4 жовтня 1987 р.), доїхав до Цiневи. Тут чимало уточнив
вiдомостей про будiвничих (без цього був би допустився
деяких помилок).
Вiд дочки Джурина Томи Iвановича, Марiї, записав роз-
повiдь про батька i тих будiвельникiв, якi працювали пiд
його керiвництвом. Жаль тiльки, що й вона не знає, ко-
ли батько помер. Невпевнено називала весну 1949 р., а її
брат Володимир каже, що це сталось 1948 р., бо саме тодi
вiн перший раз приїжджав з армiї у вiдпустку. Не мiг на-
звати дати смертi будiвничого i молодий його син та зять
Комар Кость. Не вказано цього i на могилi Джурина Т.I.
(там тiльки бетонне обрамлення гробу, а над ним нiякого
пам’ятничка немає. Знаходиться могила у другому рядi вiд
основної асфальтової дороги через село у пiвденно-захiднiй
частинi кладовища.
Марiя Томiвна Комар (дочка будiвничого) наспiвала
пiвтора десятка пiсень. Це першi мої записи народних ме-
лодiй з Цiневи.
Вiдвiдав кращих вишивальниць Павич Магдалину Ва-
силiвну (нар. 1920 р.), Голубовську Павлину Миколiв-
ну (нар. 27.ХI.1928 р.) i Турчин Катерину Дмитрiвну
(нар. 1925 р.) i оглянув їхнi роботи.
Корисне й те, що вдалося розшукати фотографiю Джу-
рина Т.I. Невиразна i мала вона, але якесь уявлення про
його вигляд все-таки дає. То ж я зробив з неї копiю.
Переночував у Рожнятовi.
* * *
12 жовтня 1987 р.
Всю вiльну частину дня провiв за розшуками вiдомостей
про будiвничих iз Цiневи. Спочатку ходив до своячки од-
ного з них, яка проживає в Рожнятовi. Йдеться про Софiю
Iванiвну Мацiбурку, 1902 р. н., рiдну сестру Т.I.Джурина.
Дещо вiд неї зафiксував на магнiтофонну стрiчку, але й
вона не могла сказати, коли брат помер. Не знайшов цих
вiдомостей i в районному вiддiленнi загсу. Доведеться ще
поїхати за цим до Iвано-Франкiвського обласного загсу.
Може там зберiгся документ про час смертi цiєї людини (у
Рожнятовi нема. Я 5 разiв переглянув усi метричнi записи
30-60-их рр. ХХ ст.).
Автобусами доїхав до Iвано-Франкiвська, а звiдси – по-
тягом до Чернiвцiв. Переночував сяк-так у кiмнатi вiдпо-
чинку на вокзалi, встав о 5 год. ранку. Думав, що доїду
принагiдним транспортом швидше до Веренчанки: боявся
запiзнитись на заняття. На роботi був-таки вчасно.
* * *
Жовтень 1987 р.
Вiльний час до кiнця жовтня використав для написання
статей про окремих визначних вихiдцiв iз Сколiвщини, у
Чернiвецьких бiблiотеках продовжував призбирувати мате-
рiали про життя i творчу спадщину братiв Богдана i Павла
Кирчiвих, Меланiю Булу та iнше.
Разом з тим на замовлення Володимира Качкана пiдго-
тував спогади “Вiд першого прочитаного твору до музею
її авторки” для збiрника “У вiнок Iринi Вiльде”. Старався
якомога бiльше подати в цьому матерiалi документальних
джерел: листи, записи висловлювань письменницi та iнше.
Багато зробити не встиг, бо майже весь вiльний вiд за-
нять у школi час довелося вiддавати роботi з дiтьми, яких
залучали до збирання врожаю яблук навiть у вихiднi. Пе-
реважно було так, що зранку навчались, а пiсля обiду пра-
цювали в радгоспi.
* * *
10-13 листопада 1987 р.
Ще 9 листопада потягом виїхав до Києва на республi-
канську нараду збирачiв фольклору. На мiсцi був близько
10 год. ранку 10.ХI.1987 р. У вiддiлi рукописних фондiв
зареєструвався, заповнив облiкову картку та деякi iншi па-
пери, одержав програму наради та направлення до готелю
“Москва”. Тут жив разом iз закарпатським поетом Володи-
миром Степановичем Фединишинцем. Особисто познайо-
мився з письменником Степаном Пушиком, поетом Дмит-
ром Чередниченком, фольклористом-музикознавцем Леопо-
льдом Ященком та iншими дiячами нашої культури.
V. ЩОДЕННИК
ЕКСПЕДИЦIЙНОЇ РОБОТИ 1988 Р.
1 сiчня 1988 р.
Попереднього дня звiльнився в школi до понедiлка i по-
тягом виїхав з Веренчанки до Лужан, тут пересiв на по-
їзд до Iвано-Франкiвська. Людей на автостанцiї було ду-
же багато, та якось вдалося придбати квиток на автобус
“Ворохта- Львiв”, яким доїхав до Стрия. Навiть встиг ще
на примiський потяг, що звiдси йшов до Самбора. Це мi-
стечко було кiнцевим пунктом моєї дороги. Переночував у
готелi “Україна”. До знайомих iти не хотiв, щоб не створю-
вати їм незручностей у надвечiр’я Нового року.
Рано розшукав будинок, у якому народився в Самборi
Лесь Курбас (вул. Сонячна, 1). Сфотографував його, а та-
кож меморiальну таблицю, що встановлена на ньому. Потiм
пiшов до робiтника Самбiрської меблевої фабрики Куб’яка
Костянтина Григоровича, який хотiв, щоб я записав вiд
нього тi народнi пiснi, що вiн знає.
Власне за цiєю роботою пройшов цiлий день i вечiр.
Всього зафiксував на магнiтофонну стрiчку шiсть десят-
кiв пiсень. У перервах вели мову про визначних дiячiв
культури, що походять iз Самбiрщини. Виник задум пiд-
готувати щось подiбне до моєї “Лiтературно-мистецької
Стрийщини”.
Вiд того ж Куб’яка занотував розповiдь про пастушi
свята в селi Блажiв Самбiрського району, звiдки вiн ро-
дом. Все це затягнулося до пiзньої ночi i на пропозицiю
господарiв я залишився ночувати в них.
* * *
2 сiчня 1988 р.
Зранку робив деякi краєзнавчi виписки з публiкацiй у
мiсцевiй перiодицi та рiдкiсних виданнях. Куб’як Кость
досить вдумливо збирає особисту бiблiотеку, нагромаджує
друкованi вiдомостi про свiй район тощо.
Потiм прийшов його знайомий Степан Шагала, показав
грубий загальний зошит iз пiснями, якi записав вiд сво-
єї матерi. Є там гарнi твори, особливо, колядки. Я порадив
йому доопрацювати записи i разом iз копiєю магнiтофонних
стрiчок вiдправити до Iнституту мистецтвознавства, фольк-
лору та етнографiї iм. М.Т.Рильського АН УРСР у Київ.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 79
Вiн погодився це зробити, правда, спочатку пропонував,
щоб я це забрав i передав разом iз своїми iншими матерi-
алами. На те я йому вiдповiв: “Це Ваша робота, i я її не
можу включати до своєї. До того ж, Ви можете свою збi-
рочку ще доповнити i буде гарна пам’ятка синової пошани
до матерi”. Дав йому адресу, звернув увагу, що це варто
дозбирати i т. д. Погодились на тому, що вiн таки вишле
сам цi записи до вiддiлу фондiв IМФЕ АН УРСР.
Дещо з його особистого репертуару я записав як зразки
робiтничого фольклору. Разом iз пiснями Куб’яка К.Г. та
його рiдних зафiксований матерiал дає змогу ширше уявити
собi народнопiсенну культуру Самбiрщини.
Перед вечером зайшли до Магурського Максимiлiана
Йосиповича, вихованця Львiвської консерваторiї i довголi-
тнього керiвника хорiв на Самбiрщинi i Старосамбiрщинi.
Вiн, окрiм того, є родичем славетних спiвакiв Олександ-
ра Носалевича i Мадеста Менцинського. Зiбрав вiн чи-
мало матерiалiв, переважно публiкацiй у перiодичнiй пресi
та довiдковiй лiтературi про О.Носалевича. Має дещо з
його епiстолярiї, десятки фотографiй з часiв перебування
О.Носалевича в Самборi, Браницi та iнших мiсцях, пошто-
вi листiвки i знiмки в оперних ролях тощо.
На моє прохання Магурський М.Й. погодився подiлити-
ся своїми спогадами про О.Носалевича та М.Менцинського
для запису на магнiтофонну стрiчку. Незважаючи на вiк
(народився вiн 1905 р.), оповiдач зберiг чудову пам’ять i
повiдомив чимало рiдкiсних фактiв. Його мова майже лi-
тературна, виклад цiкавий i багатий корисними подробиця-
ми. Дещо згадував вiн також про письменника Филипчака
Iвана та iнших людей, якi залишили свiй слiд у культурi
Самбiрщини.
Домовився з ним прийти наступного дня i ще дещо до-
повнити та, головне, зробити фотокопiї його деяких матерi-
алiв, перш за все, рiзних знiмкiв. Це необхiдно зробити й
тому, що їх власник теперiшнiй понаклеював на паперi. Вiд
того клею ("ПВА”) фотографiї через кiлька рокiв псуються
i врятувати їх буде неможливо.
* * *
3 сiчня 1988 р.
Знову ночував у Куб’яка Костянтина. Зранку зробив
фотокопiї двох групових знiмкiв членiв Товариства “Бой-
кiвщина” в Самборi. Серед них також Iвана Филипчака,
Володимира Кобiльника та iнших.
Проходячи вулицями мiста Самбора, сфотографував ще
деякi визначнi мiсця. Мiж тим – Будинок Самбiрської гiм-
назiї (вул. Мiцкевича, 1), в якiй навчалися Федiр Заревич,
Андрiй Чайкiвський, Юрiй Кмiт та iншi. Того ж дня за-
фiксував на фотоплiвцi будинок Данила Стахури, де у свiй
час перебувала експозицiя музею “Бойкiвщина” (вул. Тиха,
1). Третiй будинок – мiсце неодноразового перебування у
своїх родичiв Магурських спiвака О.Носалевича (вул. Ко-
тляревського, 9). I четвертий з цього циклу знiмкiв має
зберегти сучасний вигляд будинку М.Магурського та його
сусiдiв (вул. Гоголя, 12), де щолiта, починаючи з 1932 i до
1939 pp., вiдпочивав мiж рiдними О.Носалевич. Востанє
був вiн тут у 1943 р.
Треба буде запропонувати Львiвському товариству охо-
рони пам’яток iсторiї та культури взяти цi будiвлi на облiк.
Теж подати про них, якщо ще не запiзно, довiдки для Львi-
вського тому “Зводу пам’ятникiв iсторiї та культури”.
Кiлька годин працював над копiюванням цiнних фото-
графiй, автографiв окремих листiв О.Носалевича та публi-
кацiй про нього. Всього бажаного не зробив, бо Куб’як К.
спiшив до свого товариша i забирав з собою освiтлювальну
лампу, без якої фотографувати було практично неможливо.
Цiкаво, що вдалося зробити копiю Самбiрського “Бояна”
разом з його керiвником Юлiаном Нижанкiвським. Iншi
його знiмки невiдомi наразi, тому я перефотографував цю
людину на окремi кадри.
На Самбiрському залiзничному вокзалi випадково зуст-
рiв Лесь Февронiю Федорiвну з Добрiвлян, вiд якої колись
записав не один десяток гарних пiсень, в тому числi й унi-
кальних. Примiським потягом звiдси виїхав о 17 год. 55 хв.
i перед 20 год. був у Стрию.
Цi нотатки за 1-3 сiчня почав писати ще в потязi, а закi-
нчую на Стрийському залiзничному двiрцi. За стiл служить
колiно. Чекаю на потяг “Львiв - Чернiвцi”. Якщо вдасть-
ся купити квиток, то о 2-й год. ночi виїду в напрямку
Буковини.
* * *
4 сiчня - 16 липня 1988 р.
Настало бiльше можливостей друкуватися. Отож, час,
що залишався вiд урокiв та iншої шкiльної роботи, вико-
ристовував для написання статей, повiдомлень i рецензiй.
Всього за цей перiод вiдправив до друку близько чоти-
рьох десяткiв таких матерiалiв. Мiж ними статтi та повi-
домлення “Iван Франко i Самбiрщина”, “Михайло Скорик-
етнограф”, “Письменниця Марiя Устиянович”, “Народ про
Ольгу Кобилянську”, “Урок пiд вiдкритим небом” (про
перше дитяче фольклорне свято в Чернiвцях), “Вчений-
етнограф С.П.Павлюк”, “З Шевченкiвською символiкою”
(про виставку екслiбрисiв у Веренчанськiй школi), публiка-
цiї iсторико-культурних матерiалiв: “Слова визнання i вдяч-
ностi” (добiрка поезiй i прозових побажань українських ра-
дянських письменникiв Iринi Вiльде з нагоди її 50-рiччя),
Михайло Скорик. Про музей “Бойкiвщина в Самборi”, ре-
цензiю на книгу В. Скуратiвського “Берегиня”, бiблiогра-
фiчний покажчик “Григорiй Антонович Нудьга”, укладений
М.А.Вальо та О.Д.Кiзликом, низку фольклорних записiв
оповiдної прози для збiрника "Калинова сопiлка”, що ви-
йде наступного року у видавництвi “Веселка”. Пiдготував
також тези доповiдi на наукову конференцiю, присвячену
125-м роковинам з дня народження Ольги Кобилянської
тощо.
Розшукав деякi новi матерiали з iсторiї української ку-
льтури. Для “Української лiтературної енциклопедiї” вiдп-
равив статтю про Марiю Устиянович-Бобикевич, для “Ен-
циклопедiї мистецтв України” – такий же матерiал про село
Цiневу як визначний осередок талановитих будiвничих з
Бойкiвщини.
Виїжджав до Києва. У вiддiлi рукописних фондiв IМ-
ФЕ АН УРСР зiбрав вiдомостi про записувача прислiв’їв
та приказок, у Центральнiй науковiй бiблiотецi АН УРСР
опрацював матерiали до теми Iрина Вiльде про Ольгу Ко-
билянську та iнше.
У Веренчанцi записав дещо iз пiсенного фольклору. Для
газети “Сiльськi вiстi” вiдiбрав, передрукував i вислав цикл
прислiв’їв та приказок про українську мову i ставлення до
неї.
Продовжував роботу над створенням музею Iрини Вiль-
де у Веренчанцi.
Провiв низку екскурсiй з учнями до музеїв Юрiя Фе-
дьковича та Ольги Кобилянської в Чернiвцях, до Букови-
нського музею народної архiтектури та побуту, пiдготував
учнiв до участi в першому дитячому фольклорному святi.
У школi органiзував виставки (персональнi) творiв та-
ких письменникiв, як Олесь Гончар, Лiна Костенко, Дми-
тро Павличко, Iван Драч, Борис Олiйник, Степан Пушик,
Галина Тарасюк, Iван Бажанський, “Найкраща книга на-
шого народу” (рiзнi видання Шевченкiвського “Кобзаря”,
“Шевченко – художник” та iншi.
З учнями проведено заняття i лекцiї-екскурсiї про цi
виставки, власне про життя i творчiсть названих авторiв.
Допомiг учням започаткувати i вести спецiальнi об’ємнi
зошити “З iсторiї та культури Буковини”, “Родовiд...”.
У Науковiй бiблiотецi Чернiвецького унiверситету встиг
перечитати i дещо занотувати з публiкацiй Клавдiї Боби-
кевич та її матерi Марiї Устиянович-Бобикевич, що друку-
валися в буковинськiй перiодицi.
Цiкавою була одноденна подорож разом iз батьком однi-
єї з моїх учениць Мачушаком Степаном до с. Малятинцiв
80 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Кiцманського р-ну. Там записав дещо з фольклору, позна-
йомився з письменником – перекладачем Iваном Дмитрови-
чем Кушнiриком, зафiксував на магнiтофонну стрiчку його
автобiографiчнi розповiдi та iн.
Можна було за цей час зробити значно бiльше i щось
вагомiше, та багато сил забирала школа i здоров’я часто не
дозволяло нормально займатися тим, що найпотрiбнiше.
* * *
17 липня 1988 р.
Вибираюся на Кубань. Десь о 4 год. 30 хв. встав, заб-
рав приготовленi заздалегiдь речi для експедицiйної роботи
на Кубанi i примiським потягом з Веренчанки приїхав до
Чернiвцiв. Звiдси швидким потягом “Чернiвцi - Київ” о
9 год. 30 хв. (повинен був вирушити о 8-й год. ще) доб-
рався до столицi. Переживав, чи вдасться придбати квиток
на потяг, що їде через Краснодарський край, адже тепер
пора вiдпусток i дуже багато людей виїжджає на пiвдень.
На щастя, вдалося це зробити швидше, нiж будь-коли за
всi рази мого перебування в Києвi. Квиток у кишенi, по-
тяг вiдправляється о першiй годинi ночi, а до того часу ще
можна полагодити деякi справи.
Занiс дочцi Степана Васильовича Мишанича кiлька де-
сяткiв монет ХVIII-ХХ ст. для його колекцiї (самого ж
фольклориста вдома не застав). Там же поговорив з вi-
домою дослiдницею спадщини Т.Шевченка Валерiєю Лео-
нiдiвною Смiлянською, попросив її передати докторовi фi-
лологiчних наук Олексi Васильовичу Мишаничу збiрник
“Лiтопис Бойкiвщини” (випуск 1-й). При цiй нагодi випа-
дково натрапив на томик “Лiтературно-наукового вiсника”,
в якому був надрукований вiрш Дмитра Йосиповича “Гос-
тi”. Досi я його не читав. Отож, вiдразу повнiстю перечитав
собi його.
По дорозi в Києвi трохи намочив мене дощ. Добре лише,
що мої матерiали залишилися сухi: була справжня злива, а
чекати нiколи.
* * *
18 липня 1988 р.
О 1-й год. 9 хв. ночi потягом “Київ - Новоросiйськ”
вирушив на Кубань. Сусiд у купе – Петровський Євген з
кубанської станицi Кримська. Туди перебрався вiн з Чернi-
гiвщини. Розмовляє українсько-росiйським суржиком. Пра-
цює в сiльському господарствi.
До станцiї Кримської я доїхав 19 липня 1988 р. Весь
попереднiй день i двi ночi був у дорозi. Спiлкувався з
людьми з Кривого Рога. У їхнiй мовi десь 30% українських
слiв, решта росiйських або покалiченi з обидвох мов.
* * *
19 липня 1988 р.
Близько восьмої години ранку був уже на вокзалi. Мi-
ським автобусом доїхав до центру станцiї Кримської. На-
селений пункт нагадує село. Маленькi будиночки, однопо-
верховi. Де-не-де двоповерховi. Новi будiвлi зосередженi в
центрi.
Влаштувався наразi в готелi. Прибиральниця, яка пере-
їхала з чоловiком з Кiровоградщини “вiд бурякiв на виног-
радники”, розказує, що недалеко є населений пункт Київка,
де пiд час весiлля спiвають майже виключно українськi пi-
снi. Розмовляє вона суржиком.
Зараз зайду до книгарнi. Пошукаю збiрник “Песни Ку-
бани”, що недавно опублiкований, а також деякi iншi вида-
ння про цей край. А там шукатиму носiїв фольклору чи в
Кримськiй, чи в сусiднiх поселеннях.
Ходив майже дармо. Згаданого збiрника пiсень не дi-
став. Вiн був у продажi десь на початку червня цього року.
Нема його i в районнiй бiблiотецi. Працiвницi цiєї кни-
гозбiрнi взагалi не змогли менi знайти жодного збiрника
фольклору, де були б кубанськi матерiали, а чергова бiблiо-
текарка навiть не чула прiзвища Захарченко.
Записав вiд зустрiчних людей деякi прiзвища носiїв
українського фольклору i мiсця їх проживання. На жаль,
уже запiзно виїжджати за 35-45 км вiд мiстечка Кримськ,
так офiцiйно називають райцентр, у якому я зупинився. До
того ж, попереднi двi ночi провiв у плацкартному вагонi,
де було багато дiтей, якi весь час то плакали, то батьки їх
заспокоювали, тому почуваюся втомленим. Очевидно, сер-
йозно вiзьмуся за роботу вже завтра.
Не можу не згадати, що якраз у цей час ввiмкнув ра-
дiорепродуктор i на прохання когось iз Кубанцiв зазвучала
українська народна пiсня “Розпрягайте, хлопцi, коней”. Ви-
конував її Кубанський народний хор. Це перша пiсня, яку
я почув тут у передачi з Краснодару.
У мiсцевiй книгарнi бачив одну книжечку Iвана Франка
– “Перехреснi стежки” – українською мовою.
* * *
20 липня 1988 р.
Вранцi автобусом iз Кримська виїхав до села Київського.
Воно десь за яких 20 км вiд районного центру.
На мiсцi зайшов спочатку до сiльської ради повiдомити
про мету приїзду. Заступником голови виявився українець
з Вiнниччини. Вiн же порадив навiть кiлькох жiнок, якi
знають пiсенний фольклор. Щоб я довго не розшукував їх,
пiслав зi мною працiвницю будинку культури Москаленко
Наталю Миколаївну, яка й провела мене до цих спiвачок.
Київське давнiше називалося Київкою. Тепер воно дi-
литься на двi частини. Захiдну звуть станцiєю Київською,
а схiдну – селом Київським (Київське). Розмовляють на
вулицi майже по-українськи. Вiдразу, як тiльки я вийшов
з автобуса, одна iз жiнок, що також приїхала з райцентру,
власне повернулася, каже до двох iнших, якi поволi набли-
жалися до зупинки:
– Та ходiть бистрiше.
– Ой, не можем: так ноги болять.
– Нема їх кому переставляти?
– Та нема.
I ще один цiкавий фразеологiзм з Київського: “Резовi
чоботи” (по-укр. гумовi чоботи).
Працiвниця клубу показала менi мiсце проживання зга-
даних спiвачок. Iти довелося доволi багато. Село дуже роз-
тягнуте. Але по дорозi менi розповiли, що його заснували
десь чи не 1902 р. вихiдцi з Київської губернiї, тому й
назвали Київкою.
Зiбралися жiнки досить радо в хатi Москаленко Ган-
ни Кирилiвни, 1918 р. н. (вона живе на вул. Радянськiй,
254). Тут i почав записувати пiснi. На жаль, вийшов з
ладу мiй основний магнiтофон “Романтик - 304” i дове-
лось користуватися портативним касетним “Hitachi”, який
на нашiй плiвцi мелодiї фiксує не особливо високоякiсно.
Правда, записи вийшли досить можливими для наступного
перенесення текстiв i мелодiй на папiр.
Iз п’яти спiвачок найобдарованiшою є Гараджа Марфа
Федорiвна, 1915 р. н. Освiта 2 кл. Походить вона з хутора
Козачого з-над Кубанi. Її предки, як розповiдає, пересели-
лися десь з Бессарабiї. Жiнка має гарну пам’ять. Спiває
й розмовляє досить чистою, як на цi умови, українською
мовою. Знає дуже багато пiсень. Отож, я домовився, що
записуватиму весь її репертуар. Дуже приємно було менi
почути вiд цiєї жiнки та її товаришок прохання надiслати
їм Шевченкiв “Кобзар” українською мовою. Звичайно, що
зроблю це дуже радо.
Згадана спiвачка, а також Москаленко Ганна Кирилi-
вна, 1918 р. н. (осв. 2 кл.). Ренич Параска Олексiвна,
1925 р. н., Рухлядьєва (дiвоче прiзвище Воскобiй) Ольга
Iванiвна, 1936 р. н., осв. 7 кл. i Коваленко Анастасiя Се-
менiвна, 1918 р. н., осв. 10 кл., виконали для запису понад
25 пiсень. З них, за винятком десь трьох, iншi українськi.
Особливо варто вiдзначити одну Маланкову та пiсеньку,
що її виконували також пiд Новий рiк (хлопцi), водячи
козу. Це перший у моїх записах твiр цього циклу. Його
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 81
пригадала, пояснила i проспiвала разом з iншими Гараджа
Марфа Федорiвна.
Пiсля кiлькох годин роботи домовився iз спiвачками зу-
стрiтися з ними в п’ятницю, 22 липня о 11-й год. ранку.
Перед вiдходом сфотографував усiх жiнок (гуртом). Iз Ки-
ївського виїхав принагiдним автобусом о 17 год. до Крим-
ська. Ночував у готелi.
* * *
21 липня 1988 р.
Вiднiс до майстернi магнiтофон “Романтик - 304”. Як
звичайно, майстри комизилися i торгувались, закидали, що
йому вже 10 рокiв i вони не можуть дати гарантiї... Та
якось умовив, що прийняли. Поки вони там щось роблять,
а я недалеко майстернi в парку на лавочцi трохи присiв i
пишу на колiнi оцi нотатки.
Сьогоднi домовився о 15-й год. зустрiнутися iз мiсце-
вими спiвачками тут же, у Кримську, i записати дещо вiд
них. Всi днi, вiдколи я приїхав, досить висока температура
(27-29 тепла). Вона трохи надоїдає менi, послаблює праце-
здатнiсть. Варто вiдзначити, що вчора в Київському кiлька
людей дуже гарно вiдгукувались про подвижницьку пра-
цю В.Г.Захарченка на Кубанi. З гордiстю показували менi
його книгу “Народные песни Кубани” (Краснодар, 1987)
тощо.
Магнiтофон направили вчасно, зробили навiть тi дрiб-
нички, про якi я не говорив, оскiльки вони не заважали в
процесi запису чи вiдтворення звуку.
Вiд 15-ї год. до 18 год. 45 хв. записував українськi
народнi пiснi вiд групи спiвачок, яких поступово зiбралося
пiвтора десятка. Були мiж ними бiльшiсть iз Кубанi родом.
Вони й задавали тон у спiвi. Зокрема це такi, як:
Кузина Ганна Василiвна, 1913 р. н., неписьменна, пре-
дки були козаками, розмовляє переважно укр. мовою. Вона
найбiльше знає народних пiсень;
Шенелева Тетяна Iванiвна, 1927 р. н., освiта 10 кл.;
Лугинець Олександра Григорiвна, 1912 р. н., осв. 7 кл.;
Небейскина Валентина Степанiвна, 1933 р. н., осв. 7 кл.;
Могила Марiя Кузьмiвна, 1928 р. н., осв. 4 кл.;
Снитко Ольга Євгенiвна, 1919 р. н., освiта 7 кл.;
Печеник Вiра Василiвна, 1924 р. н., освiта 7 кл.;
Сидоренко Євдокiя Григорiвна, 1929 р. н., освiта 7 кл.
Iншi поприбували сюди з рiзних мiсцевостей України,
декотрi – з Росiї, була й черкаска за походженням. Та всi
спiвають українськi пiснi. Правда, росiянки замiсть “гей”
вимовляють “ґей”, “акають” i т. д. Всi пiснi виконували
разом з тими, що їх прiзвища згадано вище.
Домовилися ще зустрiтися для продовження запису пi-
сень у вiвторок о 16-й год. дня в мiському будинку
культури.
Органiзаторка групи Лиса Лiдiя Софронiвна, 1921 р. н.,
освiта 10 кл., каже, що вони, тобто всi цi спiвачки, дуже
хочуть поїхати до Києва, навiть за свої грошi, але треба їм
хоч на 3 ночi мати дешеве, а ще краще, цiлком безплатне
мiсце переспати. Отже, треба буде поговорити в IМФЕ та
Iнститутi лiтератури iм. Т.Шевченка АН УРСР про цей
спiвучий колектив.
Протягом роботи записав вiд них сьогоднi 21 пiсню.
* * *
22 липня 1988 р.
Нелегко сьогоднi менi вдалося доїхати принагiдним ав-
тобусом до села Київське. Спочатку понад пiвтора години
чекав, а потiм ледве-ледве впхався iз своїми магнiтофона-
ми до салону. Стояв буквально на однiй нозi... Зате день
виявився щедрим на записи. Три жiнки наспiвали сьогоднi
46 пiсень, переважно українських. Є мiж ними чимало та-
ких, що зустрiчаються i в Карпатах, i на Буковинi. Знову
завдячую за цi записи, перш за все, Гараджi Марфi Федо-
рiвнi. Двi iншi тiльки пiдспiвували їй. Домовився з цими
спiвачками ще зустрiтись у понедiлок десь близько 12-ї год.
в хатi Москаленко Т. (вул. Радянська, 254). Гараджа М.Ф.
живе на тiй же вулицi, будинок № 262. Вона знову гово-
рила, що мрiє мати Шевченкiв “Кобзар”, знає чимало його
поезiй напам’ять.
* * *
23 липня 1988 р.
Субота. Їздив до станицi Троїцька. Належить вона до
цього ж Кримського р-ну. Заснована 1865 р. Автобуси
переповненi. Поволi налагоджував контакти з людьми, роз-
шукував носiїв фольклору. Записав лише 12 пiсень. Домо-
вився приїхати завтра.
Уже кiлька разiв помiчаю, що тут не лише нащадки на-
ших козакiв та пiзнiшi переселенцi з України розмовляють
українською мовою, а й чимало вихiдцiв з Росiї та iнших
територiй. Переймає цю мову й молодь. Звичайно, не вся.
У Троїцькiй зустрiв жiнку, яка має двотомник творiв
Шевченка українською мовою, хоче придбати ще твори
Михайла Старицького тощо. Її дочка мрiє мати “Кобзар”
теж українською мовою. Я записав їхнi адреси i постараю-
ся десь вислати, як лише повернуся додому. Хай читають
люди.
* * *
24 липня 1988 р.
Знову їздив автобусом до станицi Троїцької. Падав дощ.
Потрапив пiд нього i я пiсля того, як вийшов з автобуса,
а до моїх спiвакiв було ще з пiвтора кiлометра. Все це,
звичайно, дрiбницi, але я боявся, щоб не позамочувати ма-
гнiтофонних стрiчок, магнiтофонiв та паперiв. Тому час до
часу, коли дощ був дуже густим, ховався пiд дахи будинкiв.
Записав сьогоднi лише 15 пiсень. З них чи не найцiн-
нiша “Встає хмара з-за лиману” про переселення козакiв
на Кубань. Мабуть, вона неповна. Менi проспiвали три
куплети. Можливо, що ще хтось десь знає повнiший текст.
Домовились продовжити записи в середу о 14-й год. в
хатi Оганян Меланiї, що майже на самому краю станицi.
* * *
25 липня 1988 р.
За попереднiм домовленням їздив до села Київського.
На жаль, забув взяти з собою батарейки для магнiтофона
“Романтик – 304”, а електроенергiї цього дня в селi не бу-
ло. Тому записiв пiсенного фольклору не робив. Занотував
лише кiлька переказiв на паперi.
По дорозi зустрiчався з людьми з сусiднiх населених
пунктiв. Вони вже дещо чули про мою роботу i пропонували
приїхати й до них.
Написав невелику статтю про новi скульптурнi портре-
ти українських письменникiв Дмитра Макогона та Iрини
Вiльде для Веренчанського лiтературно-меморiального му-
зею цих художникiв слова. Погруддя створив буковинський
скульптур Микола Iсопенко i подарував музеєвi ще перед
моїм виїздом на Кубань. А своє повiдомлення опрацював
я, очiкуючи ввiмкнення електроструму.
* * *
26 липня 1988 р.
Провiв день у Кримську. Вiд групи спiвачок старшр-
го вiку записав близько пiвтора десятка народних пiсень.
Спека була дуже втомлююча i вони просто не могли довго
сидiти в примiщеннi. Зате домовився з Григоренко Оле-
ксандрою Iванiвною, 1920 р. н., про те, щоб наступного
дня десь о 7-й год. вечора записати її репертуар, тобто тi
народнi пiснi, якi вона знає.
* * *
27 липня 1988 р.
Раненько автобусом їздив до станицi Троїцької. Там на-
трапив на досить цiкаву i знаючу спiвачку – українку По-
горiльцеву (дiвоче прiзвище – Чуб) Анастасiю Гордiївну,
1918 р. н., освiта 7 кл. Порiвняно гарно розмовляє україн-
ською мовою. Завдячує це школi, в якiй у 30-их рp. (за її
82 1-2’2009 Народознавчi Зошити
словами – 1936 i 1937) дiти вчилися по-українськи. Вона
наспiвала разом iз сусiдкою – Кравченко Полiною Володи-
мирiвною, 1925 р. н., осв. 4 кл., одинадцять пiсень. Ще
пару пiсень зафiксував там же вiд Оганян Меланiї Дмит-
рiвни, 1927 р. н., освiта 7 кл., та дружини брата Погорiль-
цевої Анастасiї Гордiївни – Чуба Миколи, яка походить з
Одещини. Її прiзвище по чоловiковi – Чуб Марiя Павлiв-
на. Цi люди запропонували менi записати в четвер концерт
чоловiчого хору, з цим я радо погодився.
Ввечерi цього дня записав ще 26 народних пiсень у Кри-
мську вiд Григоренко Олександри Iванiвни, 1920 р. н.
Записи цього дня на магнiтофонних стрiчках помилково
датував 26 липня.
* * *
28 липня 1988 р.
Вiд 9 год. ранку до 11-ї записував далi народнi пiснi вiд
Григоренко Олександри Iванiвни в Кримську. Наспiвала
їх 12. Пiсля обiду поїду до Троїцької станицi.
Вiльну годину використав для оформлення передплати
на журнал “Кубань” з вересня цього року. В ньому має
друкуватися наукова праця Щербини з iсторiї кубанського
вiйська.
Потiм виїхав до станицi Троїцької для запису висту-
пу мiсцевого колективу художньої самодiяльностi. Концерт
давали для студентiв, що вiдпочивають у таборi “Ясенок”.
Репертуар його уможливить порiвняння власне народних
кубанських пiсень з тим, що i як виконують фольклорнi за
назвою тутешнi колективи. Вже вiдразу видно, що внося-
ться змiни в тексти пiсень, а художнiй керiвник, росiянка
за походженням (приїхали з центральних районiв РРФСР)
“збагачує” навiть українськi твори виразними своїми еле-
ментами, якi в такому поєднаннi звучать неприродно. На
це, мiж iншим, нарiкають i учасники колективу.
Знаючи про мої зацiкавлення, вони спецiально заспiвали
пiсню про чумака тощо. В художньому читаннi переважа-
ють гумористичнi твори українською мовою та кубанською
говiркою.
Ночував я в родинi Оганян Меланiї Дмитрiвни та її чо-
ловiка Олександра. Вiн – вiрмен за нацiональнiстю, а вона
– українка. Вiд неї ще записав дещо з пiсенного фольклору.
* * *
29 липня 1988 р.
За порадою Оганян Меланiї Дмитрiвни я розшукав двох
старших жiнок Фисун Дарiю i Скрипку Килину (вони двi
– рiднi сестри, перша 1915 р. н., а друга 1912 р. н.). Цi
жiнки походять з давнього козацького українського роду,
розмовляють по-нашому (кубанською говiркою). Вони на-
спiвали менi для запису кiльканадцять, переважно дуже
давнiх пiсень, мiж якими особливо цiннi козацькi. По сутi
– це найкращi твори з усiх, що я їх досi тут записував.
Вiдтак пiшов до мiсцевого музиканта Буденного Юхи-
ма Никаноровича, 1929 р. н. Вiн працював колись в мi-
сцевому будинку культури, весельчак i балагур. Закiнчив
8 класiв загальноосвiтньої школи. Розповiдав менi, що ко-
ли там працював, то передплачував вiдповiднi перiодичнi i
книжковi видання. Спiвав вiн небагато: спiшив до худiбки.
Пiсля цього черговим рейсовим автобусом виїхав до
Кримська.
* * *
30 липня 1988 р.
Мушу витратити час на придбання залiзничного квитка
вiд Кримська до Чернiвцiв. Вiд ранку стою в черзi бiля ка-
си попереднього продажу квиткiв. Уже йде четверта година
оцього очiкування.
На щастя, моє сьогоднiшнє стояння бiля залiзничних
кас не було марним: квиток придбав на 10 серпня i навiть
непогане мiсце. Правда, втратив на це шiсть годин.
Ввечерi ще встиг знайти одного спiвака в Кримську.
Записав вiд нього 7 пiсень.
* * *
31 липня 1988 р.
Спека продовжується. Температура понад 30 градусiв за
цельсiєм.
До 17-ї год. працював у станицi Троїцькiй. Дуже гарнi
козацькi пiснi наспiвала для запису Погорiльцева Анас-
тасiя Гордiївна (дiвоче прiзвище Чуб). Цiкавi за текстом,
але не на дуже гарному естетичному рiвнi виконання за-
писав там же вiд Метель Євдокiї Федорiвни та Кравченко
Катерини Йосипiвни, обидвi 1925 р. н.
Увечерi працював у Кримську. Тут дуже зiспiвана група
жiнок, бiльшiсть з них виконує пiснi приємно, гарними го-
лосами. Записував на вулицi. Як говорили спiвачки, так у
їх молодi роки на Кубанi спiвали люди надворi: в полi, бiля
хат тощо. Тiльки комарi змусили нас розiйтися о 10-й год.
вечора. Домовилися наступний раз зiбратися в середу, 3 се-
рпня, о 18 год., в хатi, що на вул. Лаора, 27. Разом цього
дня записав 45 народних пiсень.
У Кримську спiвачки розповiдали, що коли чують десь
якусь українську пiсню, то стараються її переймати по ок-
ремих куплетах: одна – перший, iнша – другий... I так усi.
Тому часто в їх виконаннi тексти дещо iншi, нiж там, де
пiсня народилася.
* * *
1 серпня 1988 р.
Знову, цього разу востаннє лiтом 1988 р., зустрiвся iз
спiвачками, що живуть у селi Київське. Записав вiд них
майже три десятки народних пiсень та кiльканадцять прис-
лiв’їв i приказок. Гараджа Марфа знову нагадала про своє
бажання мати Шевченкiв “Кобзар” та iншi книги українсь-
кою мовою. Загалом ця жiнка наспiвала для запису понад
100 пiсень.
* * *
2 серпня 1988 р.
Географiю записiв треба розширити. Сьогоднi поїду до
станицi Вареникiвської. Вона знаходиться над рiкою Ку-
бань i майже на межi з iншим районом. Можливо, що й
пiснi, чи, принаймнi, їхнi варiанти там будуть дещо вiдмiн-
нi вiд тих, якi досi записував я у Кримську, Київському i
Троїцькiй.
Приїхав до Вареникiвської рейсовим автобусом. У сiль-
радi повiдомив про мету моєї роботи в селi, а нiхто з них
не мiг назвати жодного носiя народної творчостi. Зрештою,
так буває майже завжди i на Українi. У кращому випадку
знають декого з художньої самодiяльностi або ж вiдсилають
до працiвникiв будинку культури.
Отож, я пiшов i, як завжди, розпитував зустрiчних лю-
дей. Через якихось 20 хв. уже знав прiзвища кiлькох гар-
них знавцiв пiсенного фольклору. Мiж ними особливо об-
дарованi Педина Ганна Iванiвна, 1923 р. н., освiта 4 кл.,
ЛошенкоТаїса Прокопiвна, 1924 р. н., осв. 3 кл, Криво-
нiс Марiя Данилiвна, 1922 р. н., освiта 3 кл., Данилова
Меланiя Василiвна, 1930 р. н., осв. 2 кл. та iн.
На щастя, Лошенко Т.П., i Данилова М.В. були тодi
в Педини Г.I., куди привела мене Кривонiс М.Д. Дуже
швидко вони зрозумiли мету моєї роботи i радо почали
спiвати. Важливо те, що вони спiвають природно i штучно
не перекручують слiв i звукiв на росiйський лад, як це
робили окремi молодшi виконавицi, наприклад, Рухлядьєва
(дiвоче прiзвище Воскобiй), 1936 р. н., у с. Київське та
окремi iншi.
Iз двадцяти пiсень, якi вдалося менi записати у Варени-
кiвськiй, є деякi, ранiше зовсiм менi невiдомi, i дуже цiкавi
варiанти. Без них мої попереднi знахiдки були б набагато
бiднiшими.
* * *
3 серпня 1988 р.
Записував пiснi в мiстечку Кримськ. Спiвала та ж група
жiнок, що й у недiлю, 31 липня 1988 р.
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 83
Поки очiкували однi других, жiнки розповiдали рiзнi
побутовi справи, а також з болем повiдомляли, як мiсцевих
нащадкiв українських козакiв деякi групи населення, що
приїхали сюди пiзнiше, називали фашистами. Чому? Я не
допитувався...
Записи були досить плiдними. Жiнки наспiвали 17
пiсень.
* * *
4 серпня 1988 р.
Кiлька днiв уже думав, щоб знайти десь трохи часу i
поїхати в село Новоукраїнку, що зараз стало передмiстям
Кримська. Виявилось, що цю назву воно одержало десь
вiдразу пiсля другої свiтової вiйни. Офiцiйно його вважа-
ють селищем. Живе тут порiвняно багато грекiв. Деякi з
них непогано розмовляють українською мовою, а розумi-
ють майже всi.
Один iз них – Пентазiдi Олександр Iлькович, 1931 р. н.
(освiта 4 кл.), коли я його запитав, чи знає українськi пiснi,
вiдповiв дуже цiкаво: ”Та то всi пiснi українськi”. Очевид-
но, мав на увазi основний репертуар сiльських спiвакiв, що
побутує в тутешнiх околицях на Кубанi. На жаль, вiн зах-
рип, спiвати довго не мiг. Тому я записав вiд нього лише
5 пiсень, серед них: “За Сибiром сонце сходить”, “Реве та
стогне Днiпр широкий” i “Стоїть гора високая”.
У Новоукраїнцi сфотографував цього знавця українсь-
ких пiсень, а перед тим виставив менi вiдра з помiдорами,
сливами та iншими фруктами бiля гостинця, пару пейзажiв
з височиною на другому планi.
Пiсля обiду повернувся до Кримська, де попередньо до-
мовився продовжити записи вiд тих же жiнок, що й вчора.
Наспiвали вони десь пiвтора десятка пiсень. Правда, зi-
бралися на цiлу годину пiзнiше, нiж ми домовлялись. За-
пис проходив надворi, бiля будинку № 27 на вулицi Лаора.
Заважав сильний шум лiтакiв, дуже докучали комарi, якi
навiть через одяг дошкульно кусали. Господиня Затхiй та
її товаришки чомусь не погоджувались перенести записи до
якогось примiщення. I це вже третiй раз роботу доводилось
припиняти з настанням темноти, передчасно.
* * *
5 серпня 1988 р.
Черговий сеанс роботи в станицi Вареникiвка був ду-
же плiдним. Спiвала та ж група жiнок, що й попереднього
разу. Окрiм тих чотирьох, були ще двi iншi. Записи про-
ходили в хатi дуже людяної i гостинної кубанки Лошенко
Таїси (вул. Чкалова, 51). Не можу не згадати того, що
вона заздалегiдь, ще за пiвгодини до вказаного термiну,
вийшла на подвiр’я i очiкувала своїх товаришок, з якими
спiває. Я був би цього й не помiтив, якби не прийшов туди
майже на 40 хв. ранiше. Виявилося, що тут iснує такий
звичай: очiкувати гостей перед хатою, а не в будинку.
Жiнки спiвали дуже радо i гарно. Вони багато знають
пiсень. Я щиро признався їм, що пiсля їхнього виконання
менi дуже важко заставити себе записувати спiв вiд iн-
ших людей, якi не настiльки обдарованi i знають мелодiї й
тексти значно слабше.
Того справдi чудового дня на моїх магнiтофонних стрiч-
ках опинилось ще 38 пiсень. Є мiж ними рiдкiснi варiанти
i навiть цiлком новi твори, яких я ще не записував.
Перед вiдходом я домовився iз спiвачками, що приїду
ще раз. Думав – у суботу, але вони не мали часу у цей
день. Тому вирiшили знову зiбратись о 13-й год. в недiлю,
7 серпня.
Далi живу в готелi “Кримськ”, що в однойменному ра-
йонному мiстечку на Кубанi. Звiдси кожного дня виїж-
джаю в села i станицi, а ночувати майже завжди поверта-
юся туди ж.
Кiлька жiнок у Вареникiвцi просили надiслати їм збiр-
ники українських народних пiсень. Треба буде це зробити
вiдразу ж пiсля повернення додому. Цi носiї пiсенного фо-
льклору заслуговують не лише на таку дрiбничку.
* * *
6 серпня 1988 р.
Ще не зупинявся в селах Павлiвське i Кеслерове. Спо-
чатку заїхав до Павлiвки (так мiсцевi українцi називають
цей населений пункт). На жаль, тi жiнки, якi за iнформацi-
єю односельчан знають народнi пiснi, не могли їх спiвати.
Одна через те, що недавно померли її дочка i чоловiк, а
друга кожного дня ходить доглядати онукiв у сусiднiй ху-
тiр Ананський. Iншi виїхали на якийсь районний захiд з
художньою самодiяльнiстю.
Принагiдним автобусом переїхав до Кеслерового. Тут
теж не дуже щастило, але записав 14 пiсеньок. Пригодяться
хоча б для констатування побутування тих чи iнших творiв.
Мiж ними є й один молдавський переклад української пiснi
(див. магнiтофонну стрiчку № 8 за 1988 р., дорiжна 3-я).
* * *
7 серпня 1988 р.
Це був найурожайнiший день для мене i то за весь час
роботи на Кубанi. У Вареникiвцi (народна назва Варени-
кiвської) вдалося записати вiд тiєї ж групи жiнок, що й
попереднього разу, п’ятдесят пiсень: козацьких, баладних,
любовних, родинно-побутових, жартiвливих та iн.
Жiнки знову зiбралися в хатi Лошенко Таїси Прокопi-
вни та її матерi. Тут же, ще перед початком спiву, зафi-
ксував розповiдь козачки за походженням Бондаренко Д.
(матерi Т.Лошенко) про її життя. Це хвилююча розповiдь
про перенесене вдовою горе, долю її дiтей тощо.
Спiвачки знову просили надiслати їм з України збiрники
народних пiсень.
* * *
8 серпня 1988 р.
Продовжував записи пiсень у станицi Вареникiвськiй.
Їздив туди рейсовим автобусом iз Кримська. Жiнки наспi-
вали ще два десятки народних пiсень. Окремi з них записав
уперше.
Цiкаве й те, що присутнi пiд час запису нащадки укра-
їнських козакiв просили мене спецiально розповiдати їм
що-небудь нашою мовою. Обличчя їхнi випромiнювали не-
приховану радiсть i приємнiсть вiд такої розмови. Тiльки
дуже-дуже рiдко уточнювали, чи правильно вони розумi-
ють окреме слово. Згадували задоволено i те, що десь у
1934 р. у них навчали дiтей українською мовою.
Пiсля обiду автобусом повертався до Кримська. Сьогод-
нi якось особливо помiчав багато типових українських рис у
забудовi населених пунктiв, садочках, що майже бiля кож-
ної хати. Навiть поза огорожами, обабiч вулиць, посадженi
сливи та iншi фруктовi дерева. Український колорит дуже
посилюють у пейзажах тополi. Їх багато: бiля станичних i
мiських вулиць, вздовж шосейних дорiг тощо.
* * *
9 серпня 1988 р.
Недалеко Кримська розташоване село Економiчне. Да-
внiше воно називалося Мелiхове (за прiзвищем велико-
го землевласника, як розповiдають люди). Туди й поїхав
я сьогоднi, щоб пошукати ще дещо цiкаве з пiсенного
фольклору.
Записував вiд двох старших жiнок. Одна з них народи-
лася ще 1895 р. на Київщинi. Її прiзвище Мащенко Федора
Корнiївна. Точне мiсце народження – село Медвин Київ-
ського р-ну Київської обл. Голосок у неї вже слабенький,
але знає чимало українських народних пiсень. Майже два
десятки наспiвала. Є мiж ними дуже оригiнальнi варiанти.
Друга жiнка – Мринська Олександра Кононiвна, народила-
ся 1909 р. в с. Чижiвка Звенигородського р-ну Черкаської
обл. Вiд неї також записав 11 пiсень. Подарувала вона для
моєї колекцiї i три зразки вишивок.
На жаль, майже одночасно зiпсувалися обидва мої ос-
новнi магнiтофони i я не мiг далi нормально фiксува-
ти на плiвку зразки фольклору. Повернувся до мiстечка
Кримське.
84 1-2’2009 Народознавчi Зошити
* * *
10 серпня 1988 р.
Першу половину дня використав для запису прислiв’їв
та приказок у мiстечку Кримське. Потiм розрахувався з
працiвниками готелю i упакував свої речi. Потягом "Ново-
росiйськ - Київ” о 20 год. 15 хв. вечора виїхав на Україну.
В купе зi мною жiнка – лiкар iз Днiпропетровська разом з
сином вертає з вiдпочинку на березi моря. Демонстративно
не хоче сказати по-українськи жодного слова. Мимоволi по-
рiвнюю її подумки з тими нащадками запорiзьких козакiв,
якi живуть на Кубанi i радо, а то й усюди, розмовляють
рiдною мовою, хоча так давно живуть у Росiйськiй Феде-
рацiї. До речi, я їй про це говорив. Та, мабуть, даремно.
До Кубанi я вже звик за цi днi. Навiть якось жаль
покидати край, де досi бережуть i люблять нашу пiсню.
Пiдставу для такого вислову дає хоча б те, що за якихось
неповнi три тижнi роботи менi вдалося тут записати 520 пi-
сень. Мiж ними багато таких, яких досi менi не доводилося
фiксувати на магнiтофоннiй стрiчцi.
Шкода, що тут уже стало надворi темно i я не можу ми-
луватися прекрасними краєвидами цього чарiвного куточка,
куди доля закинула стiльки наших людей.
* * *
11 серпня 1988 р.
Проїжджаю пiсля Краснодара i Ростова-на-Дону уже
територiю, яка входить до сучасних меж Української РСР.
В Iловайську була досить довга зупинка. На перонi поцiка-
вився у старших жiнок, якi торгували фруктами, чи знають
вони давнiшi українськi народнi пiснi. Одна з них називала
з два десятки. Отже, дещо можна записати i в цiй частинi
України.
В Ясинуватiй купив у кiоску сьомий номер журналу
“Жовтень” за 1988 рiк. В ньому нарештi надруковано мою
статтю “Засновник i редактор “Вечорниць” про Федора За-
ревича. Пролежала вона в редакцiї 4 роки. Готувалася до
150-рiччя з дня народження письменника i журналiста, а
побачила свiт лише зараз i то в дещо скороченому виглядi.
Бiля мого купе два хлопчики. Менший, десь 7-рiчний,
розмовляє по-українськи, а старший, приблизно 11-12 ро-
кiв, – по-росiйськи, першого навiть не пробує зрозумiти, а
тiльки кричить: “Говори по-русски!” Мале далi по-своєму.
Бiльший тодi вже залякує: “Говори по-русски, деревня, а
то язык отрежу! У меня и ножницы для этого есть”. Пi-
дiйшло третє хлоп’ятко, десь 10-рiчне. Старший до нього:
”Ты только послушай, какая это тупица: он не может по-
русски говорить”. До цiєї сварки вмiшується якась бабуся:
“Ось ти на нього кричиш, що вiн не вмiє по-росiйськи, а
ти ж он на скiльки бiльший i не навчився по-українськи,
хоч i живеш на Українi”. Лише пiсля цього нововироще-
ний нащадок Валуєва замовк i перестав прискiпуватися до
маленького хлопчини. Хто ж виховує таких?
* * *
12 серпня 1988 р.
О 4 год. 10 хв., тобто ще перед свiтанком, доїхав до
Києва. Вiдразу став у чергу за квитком до Чернiвцiв, але
придбав хiба загальне мiсце. Якщо не вдасться якось у
потязi домовитись з бригадиром чи кондуктором, то треба
буде всю нiч куняти сидячи. Бiда невелика, але шкода на-
ступного дня, бо працездатностi нормальної не буде потiм.
До 17 год. матиму трохи часу. Вiдвiдаю знайомих науко-
вцiв в IМФЕ та iнститутi лiтератури, загляну до книгарень
тощо.
У редакцiї журналу “Народна творчiсть та етнографiя”
застав тiльки художника Миколу Стратилата. Iнших спiв-
робiтникiв не було весь день.
Знову в Iнститутi лiтератури намовляли мене захища-
ти кандидатську дисертацiю. У вiддiлi рукописiв цього
закладу випадково натрапив на листи Марiї Устинович-
Бобикевич до Ольги Кобилянської та один її вiрш, про
який ранiше не знав. На жаль, було мало часу i я ледве
встиг проглянути цi пам’ятки епiстолярiї, а вiрш переписа-
ти. При нагодi необхiдно буде листи повнiстю скопiювати.
Там є цiннi вiдомостi про взаємини Устияновичiв з роди-
ною авторки “Землi”.
Того ж дня зустрiвся iз вченими лiтературознавцями
М.Сиваченком, Т.Третяченко та Л.Канцедал. Говорив теж
iз музикознавцем – бойком Михайлом Хаєм. Вiн закiнчує
дисертацiю про народнi музичнi iнструменти бойкiв. По-
казав менi пiдготовчi матерiали для створення на Українi
товариства фольклористiв, запитував мого погодження на
участь у роботi керiвного органу цього формування, пере-
дав для перегляду i уточнення проект органiзацiйної стру-
ктури тощо.
На потяг ледве встиг. Їхав з Києва в загальному вагонi.
Було б навiть непогано: я залiз собi на верхню полицю,
можна було й подрiмати, але поруч сидiли дуже розгойданi
молодi люди i майже цiлiсiньку нiч голосно розмовляли, не-
зважаючи на прохання сусiдiв по вагону. До них приклали
свiй розум ще якiсь двi бабцi з Вiнничини i гомонiли як на
ярмарку.
О 7-й год. 40 хв. був уже в Чернiвцях.
* * *
13 серпня 1988 р.
Вирiшив зранку не їхати до Веренчанки, а залишитися
до 18-ї год. в Чернiвцях. Можливо, що приїхала правну-
чка Миколи Устияновича з Румунiї. То ж треба б з нею
зустрiтися. Не залишає мене думка якось поїхати до неї
i простудiювати рукописи та iншi матерiали з особисто-
го архiву Марiї Устинович-Бобикевич та її дочки Клавдiї
Бобикевич.
Виявилося, що родичi М.Устияновича з Румунiї ще не
приїхали i хтозна чи будуть. Мирон Сора (син Клавдiї
Бобикевич) десь незручно впав i покалiчив хребет, лежить
у лiкарнi майже без руху. Не може його залишити в такому
станi й дружина. Можливо, зробить мандрiвку на Буковину
їх дочка з чоловiком i малими дiтьми.
Розмовляв з письменником Михайлом Iвасюком, якого
зустрiв на вулицi О.Кобилянської в Чернiвцях. Вiн про-
сить, щоб я ще в серпнi поїхав до Києва i скопiював ру-
кописну збiрочку вiршiв i фольклорних записiв буковин-
ської поетеси Зiновiї Канюк. Якщо дирекцiя школи мене
вiдпустить, то я поїду. Попри це опрацюю й деякi iншi
матерiали, зокрема листи Марiї Бобикевич та її рiдних до
О.Кобилянської, джерела про взаємини авторки “Землi” з
Миколою Iвасюком, Євгенiєю Ярошинською та iнше.
Близько трьох годин провiв у А.Якiвчука. Обговорили i
доповнили його тези доповiдi на конференцiю, присвячену
125-м роковинам з Дня народження Ольги Кобилянської.
Вiн пише про iнтерпретацiю постатi i спадщину цiєї пись-
менницi засобами образотворчого мистецтва.
Прослухав я й першу частину його вступної статтi до
збiрника народних пiсень з Буковини, що має вийти у ви-
давництвi “Музична Україна” 1990 р.
* * *
14 серпня 1988 р.
Переглядав поштовi надходження за минулий мiсяць, а
їх призбиралося чимало. Газети, журнали, книги, близько
трьох десяткiв листiв та iнше.
Пiсля обiду їздив до Чернiвцiв: треба було викупити в
кiосках журнали, якi залишили продавцi для мене.
* * *
15 серпня 1988 р.
Давно вибираюся поїхати до Космача. Розповiдають, що
там мають бути жiнки, якi за повну плату оплакували по-
мерлих. Отже, треба спробувати розшукати їх i все, що
лише можливо, позаписувати.
З Веренчанки виїхав принагiдним автобусом до Застав-
нiвського перехрестя, а звiдси таким же транспортом до Кi-
цманi. Тут придбав квиток до Вашкiвцiв, потiм пересiв на
автобус до Вижницi. У цьому мiстечку вирiшив провiдати
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 85
педагога i збирача фольклору Iванюка Михайла Васильови-
ча. У нього застав вiдомого музикознавця, композитора i
диригента Ященка Леопольда Iвановича. Вiн працював над
розшифровуванням мелодiй пiсень, якi записав М.Iванюк.
Досi я його знав бiльше заочно та з опублiкованих праць.
Коротко бачилися лише пiд час наради збирачiв фолькло-
ру в Києвi 11-12 листопада 1987 р. Тепер познайомилися
краще.
* * *
16 серпня 1988 р.
Всi три, тобто М.Iванюк, Л.Ященко i я, раненько ви-
їхали автобусом з Вижницi до Косова, далi iншим – до
Яблунова. Тут досить довго чекали транспотру до Косма-
ча. Приїхали рейсовим автобусом.
Люди, з якими довелося говорити, кажуть, що то дуже
давно були в них такi, що наймалися оплакувати померлих,
а тепер їх нема. Та продовжую все-таки шукати.
Вiдвiдали цiкаву людину – Юсипчука Михайла, якого
бiльше знають у селi пiд прiзвиськом Дiдишин. Вiн за вла-
снi грошi бiля хати поставив пам’ятник Олексi Довбушевi
(автор погруддя. – Болюк А.П.), розшукав i перенiс на
своє подвiр’я хатину С.Дзвiнчука, в якiй було смертель-
но поранено славетного опришка. Показував нам начебто
Довбушiв пiстоль, тобiвку, стiл (тисовий) i лавку, на якiй
вiн сидiв, рушницi, з котрої С.Дзвiнчук стрiляв у оприш-
кiвського ватажка. Якщо цi речi справдi Довбушевi, то їх
iсторико-пiзнавальну вартiсть неможливо переоцiнити.
М.Юсипчук зiбрав i iншi гуцульськi пам’ятки побу-
ту матерiальної культури та мистецтва (малюнки на склi,
зразки одягу, рiзьблення та iнше) i в згадуванiй хатинi
С.Дзвiнчука обладнав музей. Люди називають його музе-
єм Олекси Довбуша. Вiдвiдувачiв у нього бiльше, нiж у
багатьох державних, де є штатнi працiвники.
Вiд нього записав переказ про походження Космача i
легенду про те, чому гуцулам пан-Бiг надiлив саме таку, а
не iнакшу землю.
Пiсля обiду М.Iванюк поїхав додому, а ми з Ященком
залишились у Космачi записати дещо з народної творчо-
стi. Зiбрали небагато. В мене десь 5 зразкiв фольклору,
приблизно стiльки ж у Л.Ященка.
Ночувати залишилися в Сiроджукiв Василя i Параски.
Власне остання та її онучок i наспiвали менi дещо для
запису.
* * *
17 серпня 1988 р.
Другий день в Космачi. Вчора падав сильний дощ, спра-
вжня злива з градом. Дороги розкисли. Сьогоднi погода
якась непевна. Але господарi пiшли косити. Вибирається
туди й Сiреджук Параска Кирилiвна. Записати ще щось
вiд неї, очевидно, вже не вдасться. В хатi цiєї жiнки дуже
багато гарних вишивок. По сутi – це домашнiй музей.
Зранку разом з Л.Ященком пiшли майже на околицю
села. Там вiд старенької жiнки записали цикл похоронних
голосiнь та з десяток пiсень. В обiдню пору вернулися в
центр села Космач, зайшли до Варцаб’юк Олени Василiвни,
1920 р. н. Вона проспiвала ще близько десяти пiсень. На
цьому фактично роботу закiнчено.
Пiд час записiв жiнки розповiдали, як у Космачi згорi-
ла старенька церква, яку, за їх свiдченням, побудовано на
кошти Олекси Довбуша. Чудом збереглася старенька дзвi-
ниця, але дах давно прогнив i вона на очах руйнується.
Людям не дозволяють навiть покрiвлю полагодити за свої
кошти. А тих, що гасили церкву, коли та горiла, викли-
кали в мiлiцiю, i питали, навiщо вони це робили, хто їх
туди кликав тощо. В кiнцi заставили пiдписати акт про те,
що пожежа трапилася через “залишенi кимось iз людей ще
ввечерi запаленi свiчки”. Церква загорiлася о 3-й год. ночi.
Погода була дуже суха, хоч вже настала осiнь. Трапилася
ця прикра подiя десь чотири роки тому. Перед тим хтось
розпускав чутки, що в цiй церквi бандерiвцi освячували
свою зброю.
Надворi почав падати дощ. Сiльськi дороги вiдразу пе-
ретворились в болота. Щастя, що земля кам’яниста i до-
зволяє без особливих труднощiв ходити й по таких шляхах.
Рейсовим автобусом з Космача я доїхав до Коломиї.
Л.Ященко зiйшов у Яблоновi. Звiдси вiн поїде до Косова
i далi до Вижницi.
Менi випадково вдалося сiсти на автобус “Ужгород -
Чернiвцi” i близько 10 год. вечора вже був в обласному
центрi Буковини. Транспорту вже до Веренчанки до 24-
ї год. не буде. Сиджу на залiзничному вокзалi i дописую
оцi щоденниковi нотатки. Десь о 11 год. 30 хв. ночi пiду
до гумо-взуттєвого заводу, звiдки повиннi опiвночi повер-
татися до Веренчанки тамтешнi робiтники. З ними думаю
i я повернутись, щоб не проводити ще одну нiч поза своїм
помешканням.
* * *
18-22 серпня 1988 р.
Основну частину часу проводжу на роботi в школi. Про-
довжую готувати кабiнет iсторiї до навчання.
З редакцiї Заставнiвської газети “Прапор перемоги”
просили пiдготувати для них статтю чи повiдомлення про
мої записи фольклору на Кубанi. Уже був би зробив, та
гальмує справу магнiтофон, що зiпсувався, а писати вик-
лючно з пам’ятi не хочу: можна допустити неточностi.
У вiльний час поволi працюю. Трохи розповсюджую новi
книги мiж учнями та вчителями тощо.
* * *
17 вересня 1988 р.
У Бiлорусiї готується до друку персональна енциклопе-
дiя Максима Богдановича. Професор Запорiзького унiвер-
ситету Чабаненко звернувся з проханням допомогти йому
пiдготувати довiдкову статтю про Миколу Пiгуляка, який
перекладав твори бiлоруського поета, виступав у пресi з
матерiалами про нього тощо.
У попереднi днi менi вдалося розшукати адресу цього
фiлолога. Вiн працює вчителем у с. Мигове Вижницького
р-ну. Отож я їздив туди, але не застав його вдома. Дру-
жина i син змогли менi сказати лише точну дату i мiсце
народження, а про лiтературну дiяльнiсть знають мало, то-
бто не могли назвати нi творiв, якi М.Пiгуляк перекладав,
нi де вони опублiкованi. Домовився приїхати в недiлю або
в понедiлок.
З цим повернувся до Чернiвцiв.
* * *
18 вересня 1988 р.
Раненько автобусом доїхав до Веренчанки. Тут мене че-
кала телеграма вiд поета Бориса Олiйника з пропозицiєю
приїхати 19 вересня на 15 год. до Києва, де вiдбудеться
перше засiдання Ради сприяння народнiй пiснi.
Повiдомив про це дирекцiю школи i повернув знову до
Чернiвцiв. На щастя, квиток на потяг удалося придбати без
труднощiв.
Увечерi вiдправився до Києва. Разом зi мною в одному
вагонi їхав скульптур Лисакiвський Микола Михайлович,
людина мудра i обдарована.
* * *
19 вересня 1988 р.
Ще перед прибуттям до Києва розшукав у поїздi зби-
рача фольклору А.Ф.Якiвчука. Вiн їхав на те ж засiдання,
але я ранiше не знав, що тим же потягом.
У Києвi спочатку придбали залiзничнi квитки на зворо-
тнiй шлях, потiм обидва з А.Якiвчуком зайшли до редак-
цiї “УРЕ”: треба було уточнити деякi питання, зв’язанi з
пiдготовкою матерiалiв для “Української лiтературної енци-
клопедiї”.
Звiдси перейшли до примiщення правлiння Українсько-
го вiддiлення Фонду культури. Там уже був В.Женченко,
незабаром прибули Б.Олiйник, А.Мокренко та iн. До поча-
86 1-2’2009 Народознавчi Зошити
тку засiдання встигли оглянути виставку творiв художницi
О.Павленко.
VI. ЩОДЕННИК
ЕКСПЕДИЦIЙНОЇ РОБОТИ 1992 Р.
10-11 червня 1992 р.
Як завжди в таких випадках буває, цi останнi днi пiдго-
товки до експедицiї на Пряшiвщину дуже напруженi. Най-
бiльше клопотiв узяв на себе заступник директора Iнсти-
туту народознавства Михайло Глушко. Звичайно, всi щось
роблять для цього: i директор Iнституту Степан Павлюк,
i завiдуючий вiддiлом народного мистецтва Михайло Ста-
нкевич, i головний вчений Юрiй Гошко. Кожен мав свою
китицю справ, але М.Глушковi доводиться фактично всю
цю роботу координувати та й самому безпосередньо пола-
годжувати багато справ.
У мене, окрiм цього, збiглося ще кiлька невiдкладнос-
тей, якi мусив зробити. Дуже невчасно керiвник стрийської
“Просвiти” Маковський без узгодження дати 10 червня на
18-у год. викликав мене на семiнар, який я мав провес-
ти з авторами доповiдей з густо населених пунктiв району
про участь їх мешканцiв у нацiонально-визвольних змага-
ннях 40-50-их рp. Принаймнi, ранiше ми з ним про це
говорили, i я дав згоду на такий захiд приїхати i проконсу-
льтувати безпосереднiх виконавцiв. Та Маковський зробив
усе iнакше. Вiн дiбрав 12, переважно випадкових осiб, з
яких майже нiхто не має досвiду науково-пошукової робо-
ти, назвав їх керiвниками округу району, де вони нiбито
повиннi консультувати людей рангом нижчих. Бiльшiсть з
тих дванадцяти навiть не мали чим i на чому записувати.
Та навiть якби вони дуже ретельно все фiксували, то й тодi
неминуче виникне безлiч недоладностей i плутанини.
Фактично семiнар був зiрваний i я даром втратив час на
подорож туди i назад. А ще ж треба було вичитати верстки
статей, що включенi до чергового тому “Записок НТШ”,
закiнчити матерiал про полеглих у визвольних змаганнях
30-50-их рp. iз сiл Грабовець та Славське на Сколiвщинi.
Вичитування та виправлення версток мусив тодi ж зро-
бити i Михайло Глушко. Йому випало також добре потур-
буватися i про пiдготовку експедицiї Iнституту народознав-
ства на Покуття, яку очолив завiдуючий вiддiлом етногра-
фiї Роман Кирчiв.
Особисто я дуже вдячний М.Глушковi за те, що саме
вiн полагодив низку формальностей, пов’язаних з одержа-
нням паспорта, який уможливив менi виїзд за кордон. Без
нього я б, очевидно, сам цього не встиг зробити. Зрештою,
це лише одна справа з багатьох, якi ця людина зробила ко-
нкретно для пiдготовки експедицiй на Пряшiвщину. Але ж
вiн таким чином поступає завжди.
Дуже старанно працював i Михайло Станкевич, вiдбира-
ючи обладнання та спорядженя, закуповуючи продукти то-
що. А вночi перед виїздом до третьої години писав рецензiї
на рукописи програмних матерiалiв Львiвського науково-
освiтнього центру з питань народознавства та народного
мистецтва.
* * *
12 червня 1992 р.
Експедицiя виїхала зi Львова о 12 год. 45 хв. До її
складу входять:
1) Степан Павлюк – директор Iнституту народознавства
АН України, доктор iсторичних наук, керiвник;
2) Михайло Глушко, заступник директора Iнституту на-
родознавства АН України, канд. iст. наук;
3) Юрiй Гошко, головний вчений Iнституту народозна-
вства АН України, доктор iсторичних наук;
4) Михайло Станкевич, завiдуючий вiддiлом народно-
го мистецтва Iнституту народознавства АН України, канд.
мистецтвознавства;
5) Iгор Садовий, фотохудожник Львiвської експеримен-
тальної керамiко-скульптурної фабрики, член спiлки фото-
художникiв Укрїни;
6) Михайло Панiв, фiлолог-славiст;
7) Олександр Андрiйчук, водiй.
Рiвно о 16-й год. зупинилися на Ворiтському перевалi.
Переїхали через Миколаїв, Стрий, Сколе, Тухольку. По
дорозi говорили про масовi страти українських в’язнiв у
Стрию в 1941 р. перед вiдступом бiльшовикiв, потiм про
iсторичнi мiсця Вижного Синевiдське i Сколього. Нас, як
i багатьох українцiв, захопив подвиг стрiльцiв i старшин
УПА, якi 9 липня 1944 р. на горi Лопатi бiля Сколього
звели успiшний бiй проти двох нiмецьких дивiзiй. Керував
боєм командир IV воєнної округи УПА “Гуцул” (справжнє
прiзвище Iван Бутковський, родом iз мiста Сколього).
За кiлька кiлометрiв на пiвдень вiд цього бойкiвського
мiстечка є невелика долина Святослав. Ще в 1939 р. бi-
льшовики влаштували там карний табiр, в якому тримали
полонених полякiв. В тому таборi та в примiщеннi поруч
з ним енкаведисти проводили сегрегацiю закарпатцiв, якi
втiкали до СРСР. Потiм нiмцi в тому таборi мучили поло-
нених французiв, вiдтак угорських євреїв (по сутi елiту). А
в 1943 р. тут уже знущалися над тими нашими хлопцями,
якi не хотiли йти до баудiнсту. Знущалися по-садистськи. I
18 серпня 1943 р. загони Української Народної Самооборо-
ни розгромили цей карний табiр, а його в’язнiв випустили
на волю.
Далi проїхали тими мiсцями, власне дорогою, якою
1873 р. Микола Лисенко добирався до Вiдня через Угорщи-
ну. Згадали i про мiсце, де українськi повстанцi знищили
угорського генерала, який жорстоко страчував у 1939 р.
стрiльцiв Карпатської Сiчi...
На Закарпаттi говорили головним чином про подiї 1938-
39 рp., про життя i творчу спадщину Августина Волошина.
Зрозумiло, що головна увага зверталася на той перiод, коли
вiн очолював уряд Карпатської України. Зрозумiло, що не
обминали й участi закарпатцiв у дiяльностi УПА та зброй-
ного пiдпiлля в 1943-50-их рp.
О 7-й год. вечора доїхали до кордону у Вишному Нiме-
цькому. Огляд прикордонниками та працiвниками митної
служби наших документiв та речей, включаючи з деяки-
ми очiкуваннями черги, тривав близько п’ятдесяти хвилин.
Такий швидкий термiн полагодження формальностей зав-
дячуємо С.Павлюковi, який мав дипломатичний закордон-
ний паспорт, що давав право на позачерговий переїзд. О
7-й год. 50 хв. ми вже їхали територiєю, яка тепер нале-
жить Чехословаччинi.
Наш перекладач Михайло Панiв вiдразу почав майже
суцiльними окличними реченнями безмежно вихваляти i
порядок на вулицях, i чистоту в селах, i досконалiсть по-
буту словакiв навiть у тих випадках, коли для таких роз-
мiрковувань не було найменших пiдстав. Бажане за дiйс-
не видавав, характеризуючи ставлення словакiв до україн-
цiв, до розвитку їх духовностi, хоча, на жаль, тут маємо
насправдi тотальну асимiляцiйну полiтику. Жодних запере-
чень вiн не сприймає i я вирiшив бiльше на цi теми з ним не
дискутувати.
До Свидника доїхали о 10-й год. 45 хв. На жаль, у
музеї, де ми сподiвалися когось зустрiти, певна рiч, уже
не застали нiкого. Тодi виїхали за мiсто, поставили пiд
лiсочком намети, повечеряли i полягали спати.
* * *
13 червня 1992 р.
Вранцi почав десь бiля 7-ї год. накрапати дощ, тому
група спала дещо довше. Встали о 8-й год. 30 хв. Тут
же приготували снiданок, поскладали спальнi мiшки, на-
дувнi матраци, намети. Вiдтак з’їли снiданок i поїхали до
Свидника.
Експедицiя наша їде автомашиною “Ford-tran-zyt”
(Форд-транзит). Це автомобiль типу мiкроавтобуса.
О 10 год. 30 хв. зайшли до Музею української культури
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 87
в Свиднику. Далi переїхали до амфiтеатру, де має прохо-
дити 38 фестиваль української культури.
Я перейшов вiдразу туди, де вiдбувалися репетицiї фо-
льклорних колективiв. I вiдразу стало сумно. Режисура ве-
деться майже виключно словацькою мовою, всi iншi ого-
лошення, коментарi, завваги теж. Українська мова звучить
рiдко, фактично лише як окремi сором’язливi винятки.
Приїхало сюди й чимало дiтей, але мiж кiлькома де-
сятками хлопчикiв та дiвчаток я не знайшов жодного, що
вмiв би читати по-українськи. Хотiв їм подарувати “Iсторiю
України для дiтей” А.Лотоцького, та не було фактично ко-
му. Вiддав її вчительцi Другої основної Свидницької школи
Ганнi Танчiновiй.
Ця українка розповiла сумнi факти про асимiлювання
нашої молодi. Ще до 50-их рp., за її спостереженнями, ба-
тьки бiльше старалися передавати дiтям духовнiсть своєї
нацiї, а потiм i це дедалi бiльше звужувалося, занепадало,
особливо в мiстах. “Тому ми, – каже вона, – стараємося це
вiдроджувати бодай у формi органiзацiї ось таких фолькло-
рних колективiв”.
Школа, де вона працює, мiшана.
У тi хвилини, коли я пишу отi спостереження, на сце-
ну виходять дiти. Вчитель тiєї ж Другої основної школи
iз Свидника, збирач українського фольклору Андрiй Куцер
веде пiдготовку українською мовою. I це дуже швидко знi-
має сумне враження вiд почутого перед тим. Є ще люди,
якi не забули хто вони i чиї дiти.
Вiн з усiма учасниками говорить рiдною мовою i дiти
його добре розумiють.
Познайомився тут i з Андрiєм Каршком, завiдуючим
вiддiлом народної художньої творчостi Союзу Русинiв-
Українцiв Чехословаччини, який на цьому святi був го-
ловним координатором, власне режисером.
У мiжчасi всiєю групою вiдвiдали скансен, що поруч з
амфiтеатром, познайомилися з членом Центрального Ко-
мiтету Союзу Русинiв-Українцiв у Чехословаччинi Iваном
Бабиним тощо. Наш учасник експедицiї Iгор Садовий дещо
з репетицiї фiксує на вiдеострiчку. Дедалi бiльше на сценi
в амфiтеатрi чути українську мову.
Ого! Прийшов новий режисер i знову перевiв увесь хiд
репетицiї на словацьку мову. Як то багато залежить на-
вiть вiд одного iнтелiгента, вiд рiвня його нацiональної
свiдомостi.
Прикро, але й тi з органiзаторiв свята та їх помiчникiв,
що доброю українською мовою говорять з членами нашої
експедицiї, до мiсцевих учасникiв звертаються тiльки по-
словацьки. Це ще гiрше, нiж на Кубанi, бо там українцi
мiж собою все-таки стараються говорити рiдною мовою.
Вiд групи учасникiв фольклорного колективу “Бескид” у
складi: Стебла Iван (худ. кер.), Мруз Марiя, Русичевi (за-
мужем – Бандурич) Iрина, Псанова Дана, Гайдош Марiя,
Кереканич Надiя, Цурова Ганна, Ленартова Таня, Дере-
нiн Марiя, Юнова Яна (учасниця) записав кiльканадцять
пiсень. Всi цi люди зараз працюють у селi Стакчин (по
цер. Стащин), окрес Гуменне Схiднословацького краю.
Тiльки я закiнчив оцi записи пiсень вiд згаданої групи,
як почалася дуже сильна злива. Це трапилося о 17-й год.
На щастя, я ще не встиг був вийти з автобуса, яким ця гру-
па приїхала у Свидник на свято. Власне тут я й фiксував
тi пiснi, що вони погодилися виконати. А є мiж ними ко-
лядки, колисковi пiснi про кохання, родинне життя та iнше.
Пiд час зливи встиг перебiгти до iншого автобуса, в яко-
му були люди з с. Кам’янка. Вiд них записав ще цiкавiшi
пiсеннi твори.
Десь о 17 год. 45 хв. До нас пiдiйшов Микола Муши-
нка, Мар’ян Рейтар iз Сянока.
Розпочалося свято виступами дiтей. Їх сотнi на сценi.
Всi в народних одягах, деякi, правда, в театралiзованих,
але чимало i в автентичних. Таки не вмре i тут наша на-
цiональна культура.
Програма супроводжується українськими оголошеннями.
Ну, й звичайно, виконання йде рiдною мовою. Дуже вда-
ло вiдтворено дитячi розваги i звичаї пастушкiв, окремi
iгри. Подiбнi картинки показали учнi з iнших рiчних кале-
ндарних свят та перiодiв вiдповiдної сiльськогосподарської
працi, в т. ч. жнив (вчителька Марiя Мруз). Iз пастушими
iграми та танцями виступив не один колектив.
Непоодинокi твори, якi тут виконують, побутують i в
Галичинi, наприклад, пiсня “Зажурився чоловiк, як на свiтi
жити” (її навiть iнсценiзували учнi 2-ї основної школи iз
Свидника). Теж саме треба сказати i про народнi танцi.
Майже весь час, коли вiдбувалися виступи, падав силь-
ний дощ, але люди сидiли пiд вiдкритим небом, навiть тi,
що не мали парасоль. Вся наша група добре промокла, але
теж залишалася до кiнця. Виступи через зливу почалися
пiзнiше, тому затягнулися майже до 12 год.
На ночiвлю влаштувалися в гуртожитку середнього учи-
лища одягової промисловостi в Свиднику. Тут ще пiвтора
години обговорювали з Миколою Мушинкою план нашої
експедицiйної роботи на Пряшiвщинi. Спати полягали пiс-
ля другої години ночi.
* * *
14 червня 1992 р.
Повставали о 8-й год. ранку. Надворi легенько накрапує
дощ. Iдемо до ресторану поснiдати. Коли ж ми верталися,
дощ уже став сильнiшим. Неприємно, що погода так зава-
жає людям, якi дуже старанно готувалися нормально висту-
пити. Майже весь день падав дощ, лише невеликi перерви
були, що зверху не поливало.
Сьогоднi, як i вчора, виступи фольклорних колективiв
були присвяченi, головним чином, то сiмейнiй обрядовостi,
переважно весiльний, то сценкам iз народного календаря.
Надто вже у всьому вiдчувається наслiдок словакiзацiї, i
то настiльки, що складається враження, чи то не усвiдом-
лено вiдбиралося. Добре вiдомо, що в обрядовiй пiсенностi
дуже послiдовно народ додержується власної нацiональної
традицiї, а в низцi виступiв з фрагментами весiлля чомусь
настiльки переважало все словацьке i в мовi, i в одязi, i в
звичаях, що ставало сумно.
Єдиним хоровим i танцювальним колективом, який зве-
рнувся до української iсторико-патрiотичної тематики, були
гостi з Вiнниччини. Та й вони обмежилися лише козач-
чиною. Людям, що сидiли в залi, це дуже подобалося i
виконавцiв викликали на бiс.
Свято закiнчилося о 17-й год.
Здається, що можна було тут заспiвати та ще й зведеним
хором усiх, чи бодай бiльшостi колективiв, наш нацiональ-
ний Гiмн. Його ж, на жаль, тут не прозвучало, хоча багато
людей у залi чекали такої урочистостi.
Пiд вечiр я пiшов записувати народнi пiснi вiд українцiв
iз села Копачели в Банатi. Їх керiвник – вчитель музики
Iван Лiбер, займається також збиранням пiсенного фоль-
клору. Скаржився, що дуже довго його збiрник лежить у
видавництвi “Карпати” в Ужгородi. Треба буде нам якось
посприяти цiй людинi i попробувати видати його працю в
нашому Iнститутi чи через НТШ.
Записав я вiд тих людей десь близько двох десяткiв
пiсень. Мелодiї, говiрка, поетика дуже близькi до зака-
рпатських. Зрештою їх край колись належав до однiєї
адмiнiстративно-територiальної провiнцiї. Роздiлили їх пiс-
ля Другої свiтової вiйни.
* * *
15 червня 1992 р.
Зранку погода дещо краща, навiть асфальт трохи пови-
сихав. I зверху не мочить. Жаль, що хоча так не було два
попереднi днi, коли проходило свято.
Ми всi встали о 7 год. 15 хв. Я дещо впорядкував у на-
писах на магнiтофонних касетах та їх обгортках. Всi пiсля
снiданку пiшли до мiста. За той час менi треба було до-
кiнчити також щоденниковi нотатки, а на 10-у год. ми всi
домовилися зiбратися бiля Музею української культури у
88 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Свиднику. Я на 7 хв. запiзнився (не розрахував часу, вла-
стиво затримав мене адмiнiстратор готелю, який прийшов
за чайником, що його наша група позичала), тому зараз
чекаю. Поки це написав, очiкування закiнчилося.
Всю нашу експедицiйну групу дуже тепло прийняв ди-
ректор Свидницького музею української культури Мирос-
лав Сополига. Провели для нас екскурсiю по всiх роздiлах
експозицiї. Потiм переїхали для роботи в фондах пам’яток
матерiальної культури. Я деякий час знайомився з цими на-
дбаннями, серед них дуже багато таких же речей, якi є i на
Бойкiвщинi, i на Подiллi та в iнших мiсцевостях України.
Це стосується скринь, ярем, деяких музичних iнструмен-
тiв тощо. Михайло Станкевич, Степан Павлюк, Михайло
Глушко вiдбирали найцiкавiшi зразки, а Iгор Садовий фо-
тографував їх.
Я в той час попросився до фольклористiв. Хотiв позна-
йомитися з їхньою системою складання картотеки зразкiв
усної народної словесностi. Це дуже радо погодилися зро-
бити подружжя Надiя i Йосип Вархоли.
Те, що я побачив, перевершило всi мої сподiвання. На
кожен зразок, навiть окремi прислiв’я та приказки, вони
виготовляли спецiальнi карточки в трьох примiрниках для
вiдповiдних каталогiв. Тексти творiв з належною паспор-
тизацiєю та атрибутикою передрукованi повнiстю. I таких
карток створено уже понад 15 тис.
Виявляється, що Надiя Вархол рiзнобiчно обдарована
людина. Вона i фольклорист, i письменник, i лексиког-
раф. Досi видала книги “Народнi загадки українцiв Схi-
дної Словаччини” (1986), “Погорда” [оповiдання] (1991),
“Фразеологiчний словник лемкiвських говiрок Схiдної Сло-
ваччини” (1990).
Її чоловiк Йосиф Вархол пiдготував i видав книжку
“Писанки: З фондiв музею” (1983), власне каталог, але
з вiдносно ґрунтовною передмовою.
Пiсля закiнчення роботи разом пройшлися мiстом. По-
дружжя Вархолiв дуже цiкавилося подiями на Українi, дiя-
льнiстю визначних наших полiтичних дiячiв, науковим жи-
ттям тощо.
* * *
17 червня 1992 р.
Увесь день продовжували знайомство з краєм, його ви-
значними мiсцями. Зрозумiло, що перевага надавалася та-
ким, де можна було почерпнути добру iнформацiю про ду-
ховну i матерiальну культуру Пряшiвщини. Робити це було
неважко, бо весь день їздив з нами Микола Мушинка –
визначний знавець i дослiдник краю. До об’єктiв на мiсцях
їхали автомашиною “Форд-транзит”. Найбiльше часу про-
вели в мiстечку Бардiїв. Там ретельно оглянули мiсцевий
скансен, його експонати. Михайло Глушко, Михайло Ста-
нкевич, Степан Павлюк фотографували самi, а найбiльше
ж Iгор Садовий рiзнi об’єкти матерiальної культури укра-
їнцiв. Наш екскурсовод, а краще сказати вчений Микола
Мушинка декiлька разiв наголошував, що в цьому скансенi
зiбрано 85-90 вiдсоткiв експонатiв українського населення,
але про це нi не пишеться, нi не говориться, хоча небайду-
жi дослiдники вже не один раз зверталися з вiдповiдними
зауваженнями до керiвництва.
Я записував тi факти, якi неспростовно доказують спiль-
нiсть цiєї захiдної гiлочки нашої нацiї з рештою українцiв,
а це видно i на прикладах будiвель, знарядь працi, дерев’я-
ного i гончарного посуду, оздоблення побутових предметiв,
термiнологiї тощо. В самому мiстi оглянули визначнi будiв-
лi, особливо старанно знайомилися з тутешнiми церквами i
костьолами, фортифiкацiйними спорудами, їх реставрацiєю.
З усього побаченого в скансенi i в мiстi зробили вис-
новок, що є невiдкладна потреба ґрунтовного дослiдження
народної iнженерiї. Менi особисто здається, що лише про
такi об’єкти, як фолюги з його генiально кмiтливою кон-
струкцiєю механiзмiв та, по сутi, автоматичного забезпече-
ння теплою водою, можна пiдготувати окреме монографiчне
дослiдження.
Те ж саме можна зробити i про водяний спосiб свердлi-
ння дерев’яних колод, з яких готували труби для водопро-
водiв. Для цього використовували звичайне водяне колесо,
але свердла мали довжину близько чотирьох метрiв. Дi-
аметр – близько 10 см. До того ж, свердлили отвори з
однiєї, а потiм з протилежної сторони.
Дуже цiкаву iнформацiю подав М.Мушинка i про вiдо-
мий у свiтi, в тому числi i у нас на Українi, Маковицький
замок.
Другу половину дня працювали в селi Вузька Воля, що
на самому кордонi з Польщею. Потiчок, по якому прохо-
дить межа мiж двома державами, має назву Лєлюхiвський
ярок. Лєлюхiв – мале село, що на протилежному, правому
березi потоку.
У Вузькiй Волi вдалося записати порiвняно небагато,
десь близько 10 пiсень.
Подорож уможливила зробити певнi висновки i про рi-
вень нацiональної свiдомостi тутешньої iнтелiгенцiї. Поча-
тковi спостереження показують, що бiльшiсть iз них i з
людьми по селах, i в своїх родинах, i мiж рiдними розмов-
ляють переважно словацькою мово. Вiдчувається i певний
вплив полiтиканського русинiзму.
* * *
18 червня 1992 р.
Встали о 6-й год. ранку. Знову надворi падає дощ, але
не сильний.
Пiд’їжджаємо до помешкання М.Мушинки, а з ним –
до будинку, в якому розташований фiлософський факультет
Кошiцького унiверситету.
Тут до нас пiдiйшов вiдомий українiст Михайло Ги-
ряк. Вiн супроводить нашу експедицiю на Снинщину, що
за 110-120 км вiд Пряшева. У цiєї працьовитої людини є
готовi рукописи двох збiрникiв iз репертуару обдарованих
українських жiнок – носiїв фольклору, а також бiблiогра-
фiчний покажчик нашої усної словесностi. Кожна з них
обсягом 400-500 ст. машинопису.
Першу зупинку робимо в мiстечку Гуменне. В пись-
мових пам’ятках воно найранiше згадується на початку
XIV ст.
Дуже важливим є повiдомлення директора тутешнього
музею Iвана Лукача про те, що на Снинщинi, по сутi, є
одна з найбiльше висунутих на захiд частин української
етнографiчної групи бойкiв.
Музей має понад 65 тис. експонатiв. Екскурсiю з нами
веде директор музею Iван Лукач, а родом вiн iз села Виш-
ної Яблiнки. Пiсля огляду експозицiї в замку заходимо до
скансену, де почали знайомство з будiвлями українцiв.
Степан Галянка зi Снини – обдарований гончар, успад-
кував це вiд батька.
Iгор Садовий, Михайло Глушко, Михайло Станкевич i
Степан Павлюк намагаються все цiкавiше в скансенi за-
фотографувати й описати. Люди – справжнi дослiдники i
використовують кожну, навiть найменшу нагоду для нагро-
мадження фактажу. Аж душа радiє, що нацiональна наука
має таких завзятих i сумлiнних дослiдникiв.
Iз Гуменного виїхали об 11 год. 40 хв. Через 20 хв.
уже були в Снинi. Проїжджаємо село Стащин. Зупинились
у селi Стащинська Розтока. Як i всюди на Пряшiвщинi,
нас дуже гостинно зустрiчають. В мiсцевому сiльському
урядi секретаркою працює жiнка, вiд якої я вже записав
дещо з пiсенного фольклору на святi в Свиднику. Тут ця
добра, мудра i обдарована жiночка проспiвала для запису
ще 4 пiснi, серед них i повстанську “Подай дiвчино, ручку
на прощання”.
В мiжчасi домовилися з Михайлом Гиряком про те, що
вiн надiшле менi для використання машинопис своєї авто-
бiографiї, бiблiографiї та дещо iз публiкацiй. Цей фолькло-
рист вважає себе бойком. Те ж саме вiн стверджує i про
iнших мешканцiв його рiдного с. Пихнi Гуменського окру-
гу на Пряшiвщинi, а також про тi населенi пункти, якi є
поблизу та на схiд. I, безсумнiвно, має рацiю, бо справдi
Щоденники експедицiйної роботи Григорiя Дем’яна... 89
багато аналогiчного з бойками мають цi люди в говiрцi,
способах будiвництва, дерев’яному посудi, знаряддях працi,
звичаях та обрядах, фольклорi тощо.
Наступного року М.Гиряковi виповниться шiсть десяти-
лiть. Отже, треба буде пiдготувати i опублiкувати про нього
ґрунтовну наукову статтю. Досi з-пiд його пера вийшло в
свiт 17 книг та ще сiм вiн повнiстю пiдготував до дру-
ку, в тому числi тритомну бiблiографiю українських пiсень
Пряшiвщини.
Його родич Душан Гиряк – староста (вiйт) села Ста-
щинська Розтока замовив для нас у Снинi (мiсто) готельнi
кiмнати, де ми й будемо ночувати. Грошi за ночiвлю в нас
не хочуть брати. Почуваємося якось незручно, що люди
мають з нами стiльки клопотiв.
Деякий час я ще записував пiснi та автобiографiчну роз-
повiдь вiд Ганни Цур, 1943 р. н. Вона ще й писанкарка i
то неабияка, а справдi обдарована. Живе в Стащинi.
Iншi члени експедицiї оглядали за той час цвинтар, а
потiм досить довго чекали на мене. Недобре те, що чиню
добрим людям незручностi, але ж треба таки щось записати,
коли вже їхав сюди.
Перед вечором нашою автомашиною вiдвезли Михайла
Гиряка до його рiдного села Пихнi, що за 9 км вiд Сни-
ни. Дуже гарне враження справила на мене 87-рiчна мати
фольклориста. Розмовляє вона дуже гарною мовою, i тре-
ба буде обов’язково завтра записати якомога обширнiшу її
розповiдь, бо це ж прекрасний зразок тутешньої говiрки
людей, свiдомiша частина яких вважає себе бойками.
Домовився також з її невiсткою Меланою Гиряк про те,
щоб записати вiд неї дещо з пiсенного фольклору.
Михайло Станкевич записав коротко iнформацiю про
писанкарське мистецтво згадуваної вище Гани Цур, а Сте-
пан Павлюк придбав у неї для Музею етнографiї та худож-
нього промислу України шiсть оригiнальних зразкiв. Їх тут
називають крашанками.
Була в нас дуже цiкава зустрiч з мiсцевим священиком
Йосифом Грегою в Снинi. Вiн зi сльозами зворушення зу-
стрiв нас, а коли розповiдав про асимiляцiйнi процеси, то
плакав. Його захоплює i культура, i етнографiя, i фольк-
лор рiдного краю. Вболiває ця людина i за тим, щоб були
добрими i нерозривними взаємними мешканцiв української
Пряшiвщини з нашою Батькiвщиною.
* * *
19 червня 1992 року
О восьмiй годинi виїхали експедицiйною автомашиною
до села Пихнi. Там нас чекав фольклорист Михайло Гиряк
та його мати i братова дружина. Вони приготували дуже
гарний снiданок, незважаючи на те, що ми просили попере-
днього дня не робити цього. Отже, прийшлося снiдати ще
раз. Десь через годинку часу iз Пихнiв переїжджаємо до
села Зубне того ж округу. Коротка зустрiч для знайомства
з мiсцевою владою, але й тут запропонували вгощання. Я
волiв би за той час щось записати з фольклору.
Дещо все-таки вдалося зафiксувати з пiсенного фоль-
клору на магнiтофонну стрiчку вiд таких молодих жiнок:
1) Мацiбабова Марта, 1957 р. н., осв. сер.; 2) Гудакова
Алина, 1964 р. н., чев. сер. промисл.; 3) Барнякова Гелена,
1953 р. н., осв. середня сiльськогосподарська.
Потiм пiдiйшли ще два чоловiки: Михайло Балинт,
1942 р. н., осв. середня; Андрiй Балинт, 1945 р. н., осв.
середня.
Пiд час того, як чоловiки готувалися проспiвати, один
iз них запропонував другому спiвати текст по-росiйськи i
так вони потiм намагалися зробити, незважаючи на мою
пропозицiю виконувати її так, як вона побутувала в селi.
На жаль, не помогло.
Нову зустрiч, найзворушливiшу з усiх, провели з уч-
нями i педагогами школи в селi Пчолине Гуменського ок-
ругу. Дитячий фольклорний колектив “Берiзка” проспiвав
декiлька пiсень, окремi учнi декламували українськi вiршi.
Я пробував це зафiксувати на магнiтофонну стрiчку. Ця
школа восьмирiчна. Такi навчальнi заклади тут називають
основними.
“Берiзка” виникла 1991 р. Керує нею як художнiй керi-
вник Iван Стебiла. Але загальне органiзацiйне керiвництво
здiйснює Марiя Латта, вчителька, а також постiйно пiклу-
ється хором директор школи Василь Гиряк.
На святi був присутнiй греко-католицький священик
Олексiй Яночко. Його виступ християнсько-релiгiйного
змiсту є на магнiтофоннiй стрiчцi.
Викладення в цiй школi ведеться по-словацьки. Укра-
їнська мова вивчається тiльки як один iз предметiв. Мiж
собою дiти переважно спiлкуються теж по-словацьки. Укра-
їнську мову розумiють слабо.
Директор школи Василь Гиряк iдеологiчно закомплексо-
ваний марксистсько-ленiнською теорiєю. Знає її дуже по-
верхово i, очевидно, тому на кожному кроцi намагається
доказувати, що вона добра i корисна. Як типовий агiтатор-
бiльшовик на кожному кроцi силкується показувати “дося-
гнення тоталiти”.
* * *
20 червня 1992 р.
Пишу, очiкуючи на обiд у селi Улич Гуменського округу.
Тут зiбралася вся наша експедицiя, яку дуже вдумливо,
щиро i навiть самовiддано супроводжує Михайло Гиряк.
Перед цим ми оглянули Старинську долину та водо-
сховище в нiй. Коли Михайло Шмайда розповiдав про
такi села, як Старина, Велика Поляна, Смулник, Руське,
Стражниця, Звала i Дара, згадував тамтешнiх обдарова-
них носiїв фольклору, горло стискали спазми жалю, а на
очах появлялися сльози. Тут, як i в iншому, виявляється
глибоке i щире його ставлення до своєї нацiї та її духо-
вностi. Теплим словом згадував Юрка Шамулку, Марiю
Пiрош-Лавруську, Олену Граб, Федора Силанича, Юрка
Колинчака, Iвана Гамара-Попика, Андрiя Поповича, Ганну
Галґаш, Iвана Питлянича, Юрiя Чорканича, Марiю Хау-
тур, Анну Харитун, Юлiю Врану та iнших.
Плiдно вдалося попрацювати в с. Тополя Гуменського
округу, в якому народився О.Духнович. Вiдвiдали музей
цього поета тощо.
Феноменально обдарованого оповiдача зустрiли в
с. Збуй Гуменського округу. Це селянин i швець Мико-
ла Сiчак. Записував вiд нього рiзнi розповiдi майже двi
години. Цiкавий переказ зафiксував вiд нього про виник-
нення с. Збуй. Тодi зi мною разом працював i М.Глушко,
Iгор Садовий, потiм пiшли iншi члени експедицiї, яких
М.Сiчак також зустрiв розсипом дотепних жартiв та
висловiв.
* * *
21 червня 1992 р.
Ночували знову в Снинi. Умови для цього тут добрi,
свiже i чисте повiтря. Пейзажi типовi для пiвденних схилiв
Українських Карпат.
Поки iншi члени експедицiї кудись поїхали, я вирiшив
пiти в той район мiстечка Снини, де живуть переселенцi
iз Старинської долини. Менi здавалося, що то недалеко, а
пiшки треба було йти годину. Трохи не розрахував часу, бо
поки знайшов носiїв українського фольклору та домовився
з ними, вже треба було повертатись. Та, незважаючи на це,
все-таки встиг записати одинадцять пiсень.
Сонце немилосердно пекло, а я був без капелюха i
мiй сонячний дерматит дав про себе знати. Мої колеги-
експедицiйники трохи гнiвалися за спiзнення, особливо
Юрiй Гошко. I хоча я працював, уважав потрiбним ви-
бачитися. До якогось непорозумiння, звичайно, не дiйшло.
Зрештою, я готовий був терплячи i мовчки слухати про їх
зауваження, бо ж рацiя була на їхньому боцi.
На щастя, моє запiзнення не було дуже великим, бо до
села Пихнi ми все-таки приїхали цiлком вчасно.
90 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Тут родичi Михайла Гиряка, а точнiше вдова його покiй-
ного брата Миколи. Меланiя приготувала для всiєї нашої
експедицiї прекрасний обiд з пирогами (вони ж варени-
ки). Коли вже всi закiнчували обiд, я попросив її заспiвати
дещо з народних пiсень. Я знав, що вона це робить га-
рно, i жiнка погодилася. Спiвала чудово, та як це часто
траплялося, мої колеги хотiли йти робити щось iнше i я му-
сив припинити записи. Мабуть, дуже довго буду жалувати,
що не встиг записати всього репертуару цiєї талановитої
спiвачки.
У селi Красний Брiд зустрiнулися з дуже працьовитим
збирачем фольклору i письменником Михайлом Шмайдою.
У нього зiбралося й декiлька жiнок, мiж ними двi з Ма-
жилаборець. Поки iншi експедицiйники займалися хто чим,
я на ґанку записував дещо з пiсенного фольклору. Окремi
зразки дуже цiкавi i оригiнальнi. Юлiя Шмайда, яка також
радо спiвала те, що могла вiдразу згадати, дiлилася свої-
ми роздумами про русинське полiтиканство, дуже влучно
осуджувала рiзного роду перекинчикiв тощо.
Пiд вечiр приїхали до Пряшева. Менi Михайло Гиряк
запропонував залишитися в нього, що я зробив з приємнi-
стю, бо хотiв краще познайомитися з його фольклористич-
ною працею.
Весь вечiр читаю його дослiдження “Українськi народнi
казки” (1983), робив виписки. Досi якось так склалося, що
я не знав усього розмаїття його творчої працi. Не лише на
Пряшiвщинi, а й на всiй Українi зараз важко знайти вчено-
го фольклориста, який мiг би зрiвнятися з цiєю людиною.
Лише далеко поза пiвнiч я згадав, що треба трохи поспати,
бо ж необхiдно буде далi працювати.
* * *
22 червня 1992 р.
За звичкою прокинувся о шостiй годинi 30 хв. ранку.
Дiти М.Гиряка Тетянка i Людмилка ще спали. Користаючи
з того, що я в кiмнатi був один, я продовжував робити рiзнi
виписки та перечитувати науковi працi Михайла Гиряка.
Шкода було тратити час навiть на снiданок.
Пiшки разом з Михайлом Гиряком пiшли до фiлософ-
ського факультету в Пряшевi, де мала вiдбутися зустрiч
мiсцевих науковцiв з членами нашої експедицiї та Свидни-
цького Музею української культури.
Вiдкрив засiдання кафедри доцентiв фiлософiї доктор
Юрiй Мулiчак. Роботу, власне засiдання, розпочали о 9-
й год. 15 хв. Тодi про передумови нашої експедицiї говорив
доктор Микола Мушинка. Розмова, перш за все, велася на-
вколо пiдготовки колективної монографiї “Лемкiвщина”, до
якої залучаються також вченi з Пряшiвщини i тiєї частини
наших українських земель, якi опинилися в складi Поль-
щi. Члени кафедри української мови та лiтератури слушно
наголошували, що така спiвпраця стала можливою завдяки
утворенню незалежної Української держави.
Степан Павлюк у виступi заакцентував, що наша експе-
дицiя постiйно вiдчуває прихильне ставлення тутешнiх лю-
дей i науковцiв, справдi як своїх. Вiдзначив також, що це
перша наукова експедицiя нашої держави до українського
зарубiжжя поза межами колишнього СРСР. I така робота
продовжуватиметься надалi, а тепер робимо лише перший
крок. Членам експедицiї вдалося зiбрати цiннi матерiали,
безпосередньо пiзнати життя українцiв Пряшiвщини.
Як керiвник експедицiї, С.Павлюк преставив спiвробiт-
никам кафедри всiх учасникiв. Вiдтак Микола Штець, Фе-
дiр Ковач, Мирослав Сополига зi Свидника, Микола Му-
шинка, Михайло Глушко, Йосип Шелепець, Степан Па-
влюк, Микола Русинко, Юрiй Гошко та iншi уточнювали
концептуальнi проблеми монографiї, вносили корективи до
авторського складу тощо. Дуже правильно, що деякi за-
комплексованi українофобськими стереотипами особи виве-
дено iз числа авторiв. Не можна не згадати й того, що
всi питання вирiшувалися дуже доброзичливо i з повним
взаєморозумiнням.
Наступну частину дня я використав для того, щоб запи-
сати автобiографiчну розповiдь Михайла Гиряка. За його
порадою зробили це в кав”ярнi недалеко будинку фiлософ-
ського факультету унiверситету. Заважала надто вже голо-
сна балаканина молодих хлопчиськiв, якi недалеко за сто-
лами пили вино та пиво. На цьому фонi й пройшли майже
три години роботи. Побоювався, чи зможу добре вислухати
весь текст i перенести його належним чином на папiр. Про
те, щоб використати колись цей запис у звуковiй формi,
очевидно, не можна й мрiяти.
Та, незважаючи на перешкоди, зафiксовано багату жит-
тєписну iнформацiю про добру людину. Попрощалися ми з
Михайлом Гиряком о 16-й год. Наступний час використав
для знайомства з корисними виданнями, що є в кабiнетi
Миколи Мушинки власне на його кафедрi, особливо 12-
й том поезiї Василя Гренажi-Донського.
Вечерю, також дуже гарну, приготував усiй нашiй екс-
педицiї на своїй скромненькiй дачi в Кашанi бiля Пряшева.
На прощання гостинному господаревi група проспiвала три-
чi “Многая лiта”.
* * *
23 червня 1992 р.
Вночi падав дощ. Переспали ми в “дачi” Миколи Му-
шинки на околицi Пряшева. Встали о 5-й год. ранку. По-
снiдали i о 6-й год. 35 хв. виїхали. О 8-й год. 40 хв. уже
були у Вишному Нiмецькому на кордонi. Всi формальнос-
тi, пов’язанi з переїздом iз Словаччини на Україну, тривали
тiльки 5 хв.
Хоча недовго довелося бути за кордоном i до того ж мiж
своїми українцями, опинившись на землi, яка належить до
нашої держави на душi стало якось легко i затишно, а,
головне звично.
О 8-й год. 55 xв. пiд’їхали до Ужгородського краєзна-
вчого музею. С.Павлюк, М.Глушко, Ю.Гошко пiшли до
П.Федака полагоджувати якiсь справи, а я тим часом си-
джу за ось цими нотатками.
Влаштувавши невiдкладнi справи, вирушаємо з цього мi-
ста о 10 год. 45 хв. По дорозi раз по раз повертаємося
в розмовах до побаченого, почутого чи зафiксованого на
Пряшiвщинi. Настрiй у людей, якi сумлiнно попрацювали,
пiднесений. I це дуже добре, бо є найкраще заохочення до
дальших дослiджень.
Трохи якось незручно почували себе, побачивши стан
наших дорiг, якi залишалися пiсля столiть iноземного коло-
нiального гноблення i визиску. А контраст навiть у порiв-
няннi з далеко не найкраще розвиненою Словаччиною таки
дуже вiдчутний. Та як би там не було, а ми на рiднiй землi.
Погода сонячна. Милуємося краєвидами Українських
Карпат. До Львова приїхали о 15-й год. 30 хв.
На роботi застав наших працiвниць Наталку Кантоку
i Галину Худик. Дiвчата повiдомили приємну звiстку про
успiшний захист дисертацiї Зоряною Болтарович – щиро
шанованої людини в нашому Iнститутi. Це ще бiльше по-
силило добрий настрiй у мене, М.Глушка, М.Станкевича
та iнших.
Порадувала мене гарними результатами роботи пiд час
експедицiї на Покуття й Галина Худик. А це був її перший
виїзд такого роду. I добре, що вдалий, бо це допоможе їй у
входженнi в наукову дiяльнiсть.
|