Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7205 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті / В. Буряк // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 115-129. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7205 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-72052010-03-26T12:01:51Z Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті Буряк, В. Статті 2009 Article Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті / В. Буряк // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 115-129. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7205 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Буряк, В. Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті |
| format |
Article |
| author |
Буряк, В. |
| author_facet |
Буряк, В. |
| author_sort |
Буряк, В. |
| title |
Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті |
| title_short |
Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті |
| title_full |
Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті |
| title_fullStr |
Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті |
| title_full_unstemmed |
Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті |
| title_sort |
еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7205 |
| citation_txt |
Еволюція міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті / В. Буряк // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 115-129. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT burâkv evolûcíâmífoarhetipívusučasnomuíntelektualʹnosvídomísnomukontekstí |
| first_indexed |
2025-07-02T10:05:15Z |
| last_indexed |
2025-07-02T10:05:15Z |
| _version_ |
1836529186095759360 |
| fulltext |
ВОЛОДИМИР БУРЯК. Еволюцiя мiфоархетипiв... 115
Статтi
Володимир БУРЯК
ЕВОЛЮЦIЯ МIФОАРХЕТИПIВ
У СУЧАСНОМУ
IНТЕЛЕКТУАЛЬНО-СВIДОМIСНОМУ
КОНТЕКСТI
Volodymyr BURYAK. On Evolving of Mythical
Architypes in Contemporary Context of Intellectual
Consciousness.
Iнформацiйна iнтелектуалiзацiя саме на рiвнi
образного мислення, безперечно, визначає май-
бутнiй поступ нацiї у свiтовому iнформацiйному
просторi. Якiсть творчої свiдомостi перш за все
залежить вiд мiсткостi її кореневих основ – мiфо-
фольклорного пласту.
За К.Г.Юнгом, архетипи є сформованим пiд-
суком величезного типового досвiду безкiлькiс-
ного ряду предкiв. Це, так би мовити, пси-
хологiчний залишок числених переживань одно-
го й того ж типу, що представляють єдиний
образ психологiчного життя (спiльне етнiчно-
свiдомiсне iнформацiйне поле сприйняття). Оскi-
льки за К.Г.Юнгом архетипи не входять до свi-
домостi, то вони завжди поєднуються з якимись
представниками досвiду у свiдомiснiй обробцi на
рiвнi iндивiдуальної iнтерпретацiї (особистiсть)
i суспiльної свiдомостi (суспiльство). З приво-
ду останнього рiвня маємо на увазi вироблення
типовоархетипного рiвня для всiєї нацiї (мента-
лiтетний архетипний зрiз iнформацiї). Генеза ар-
хетипного iнформацiйного рiвня починається, за
К.Г.Юнгом, вiд образiв свiдомостi, що iснують
у досвiдi сновидiнь, мiстичних видiнь, коли свi-
домiсна обробка мiнiмальна1. Ми ще раз наго-
лошуємо, що специфiчно юнгiвськi архетипи мо-
жна називати узагальненою знаковою моделлю,
спiльною для всього людства. Пiзнiший етап –
1Юнг К.Г. Об отношении аналитической психологи к
поэзии // Юнг К., Нойманн Э. Психоаналiз и искусство.–
Москва: Ваклер, Редл-бук, 1996.– С. 283.
утворення нових горизонтiв свiдомостi iнформа-
цiйно етнiзованих (виокремлених свiдомiстю пев-
ного етносу). Етнiчно виокремлене мiфологiзова-
не мислення (мiфологiя певного народу) вже має
бiльше iндивiдуалiзованих рис, специфiчних для
певного регiону i його мешканцiв.
У кожного народу є свої архетипнi (фольклор-
нi) горизонти мислення. Скажiмо, на рiвнi ет-
нопобуту (етнографiчний горизонт) i на естетич-
ному рiвнi (це вже i сугестивне вираження на-
вколишньої iнформацiї) в українцiв серед квiтiв
ближнього етноiнтер’єру (двiр, город) найчастiше
зустрiчалися такi: мальва, рута, нагiдка, ромашка,
любисток. Вiдповiдний етноiнтер’єр дерев: верба,
тополя, береза, клен, явiр, дуб. Це спостерiгаємо i
серед фруктових дерев, городнiх культур. (У кон-
кретному випадку йдеться про архетипи етнiчно-
побутового рiвня, що iлюструють сталiсть ознак-
уподобань, якi на загальносвiдомiсному рiвнi не
фiксують чуттєвих ознак усвiдомлення кожного
поняття). Ця архетипна iнформацiя чiтко iлюс-
трується на всiх рiвнях свiдомiсної iнтерпретацiї
факту: умовно реальному (мiфофольклор), вiдоб-
раженому (художня творчiсть), реальному (публi-
цистика, наука), що свiдчить про те, що архетип-
на iнформацiя на всiх рiвнях свiдомiсної обробки
не змiнює своє iнформацiйне ядро (першоосно-
ву). Iнша справа – на якому рiвнi iнформацiйно-
го “емоцiювання” до нас доходить ця iнформацiя.
Iнформацiйне “емоцiювання” якраз i є первин-
ною здатнiстю архетипу впливати на свiдомiсть
без елементiв аналiтизму на рiвнi чiткої безсум-
нiвностi (безосмисленостi) сприйняття. Отже, по-
єднання з “представ-никами досвiду” нового iс-
торичного часу виокремило юнгiвську архетипну
зону в зону нацiональних (етнiчних) архетипiв
певного народу, де процент свiдомiсної обробки
iнформацiї вже був, безперечно, вищий, бо ча-
совий iнформацiйно-змiстовий рiвень тут менш
вiддалений. Паралельно зi суспiльною структури-
зацiєю йде процес утворення iндивiдуальних ар-
хетипних iнформсистем – особистiсть, яка, ево-
люцiонуючи, переростає у видатну особистiсть.
Ерiк Нойман пiдкреслює, що “несвiдома пси-
хiчна цiлiснiсть колективу сприймається в особi
Видатної Особистостi. Вона одночасно виступає
як групова самiсть i несвiдома самiсть кожного
члена колективу. Те, що присутнє у кожнiй час-
116 1-2’2009 Народознавчi Зошити
тинi групи як несвiдома творча сукупнiсть психi-
ки, а саме самiсть, виявляється у Видатнiй Осо-
бистостi, або на бiльш вищому рiвнi, реалiзується
в її життi”2. “Видатна Особистiсть, що переборо-
ла анонiмнiсть примiтивного колективу, на небес-
ному рiвнi є фiгурою божественною, в той час як
на земному рiвнi вона виступає як шаман, вождь
i бог-цар”3.
Якщо умовно видiлити рiвнi, за якими ми спо-
стерiгаємо еволюцiю творчої особистостi, то пер-
ший рiвень вiдображення – iнтерпретацiйний рi-
вень. Зокрема це стосується ретранслятора, iн-
терпретатора мiфофольклорного тексту. Оскiльки
ми маємо такий феномен, як колективноавторсь-
ка творчiсть (колективноавторська свiдомiсть), то
виникає поняття (суперфеномен) народо-творча
особистiсть. Маємо на увазi колективний досвiд
формування архетипних текстiв як кодових сис-
тем нацiї, що виражають фiлософiю його буття.
Динамiка часу, специфiка iнформацiйно-ху-
дожнього мислення певної доби вносить свої ко-
рективи в системну архiтектонiку мiфофольклор-
ного мислення. Важко уявити сучасного вченого
або митця, що мислить на рiвнi архетипiв XVI ст.
Це iнформацiйний анахронiзм. Мiфологiчнi, фо-
льклорнi, науковi, iсторичнi архетипи стають ба-
зою (iнформацiйною сферою) для побудови но-
вих свiтоглядних моделей. Мовиться про iстори-
чний (еволюцiйний) рух свiдомостi, що “працює”
в режимi створення “замiнникiв” мiфологiчного
рiвня мислення, або архетипiв старого поколiння
(iнформацiя, що стала типовою), якi б органiчно
увiбрали у себе весь досвiд осмислення навко-
лишнього свiту. Серед таких замiнникiв є наука,
лiтература, мистецтво, публiцистика. Це зафiк-
сована новiтня свiдомiсна система iнформацiйних
координат етносу (уява про свiт, суспiльнi, ду-
ховнi, фiзичнi процеси, що його супроводжують).
Тобто не можна говорити про зникнення архе-
типного горизонту свiдомостi. Вiн виражається у
нових мислимих формах свiдомостi з урахуванням
найновiших надбань культурного розвитку людс-
тва. Коли етнос не готовий до процесу спадку-
вання, ретрансляцiї та переформування постiйних
2Нойманнн Эрик. Происхождение и развитие сознания.
Пер. c анг.– Москва: “Рефл-бук”.– К.: “Ваклер”, 1998.
Серия “Созвездия мудрости”.– С. 432.
3Там само.– C. 433.
знакiв пам’ятi, то вiн лишається на праетногра-
фiчному iнформацiйному рiвнi свiдомостi. Такий
же процес характерний i для модуль-системи осо-
бистiсть, яка представляє етнос на рiвнi реального
вiдображеня факту (публiцистичне мислення) та
образного вiдображеного (художнє мислення).
Iнформацiйний етнографiзм – специфiчна риса
колишнiх “заблокованих” етносiв. Iнформацiйний
етнографiзм – це часто рiвень посиленої мiфо-
логiзацiї свiдомостi як суспiльного iнформацiйно-
свiдомiсного продукту. Але є й другий бiк мi-
фологiзму, коли вiн у сучасному свiдомiсному
контекстi не виступає домiнантою, а є елемен-
том iнформацiйного стилю вираження. Мiфологi-
чне мислення – вiдбиток свiдомостi, що виражає
певний час, який не розподiляє свiт (образ) на
суб’єктивне i об’єктивне. Свiт у цьому мисленнi
єдиний i цiльний. Мова йде не про “накладан-
ня” мiфосвiдомостi на сучасне мислення, а про
iнше. Так, для мiфосвiдомостi мiфологiзацiя яви-
ща означає не причинне пояснення цього явища,
а, навпаки, сприйняття його як реального даного i
свято шанованого. Спроба ж рацiонального пояс-
нення мiфологiзованого явища свiдчить про його
демiфологiзацiю. Те, що в багатьох мiфах здає-
ться наївним i примiтивним поясненням, зовсiм
не є таким насправдi, бо мiф не початкова форма
науки чи фiлософiї, а особливий вид свiтовiдчут-
тя, специфiчне образне i почуттєве, синкретичне
уявлення про явища природи i суспiльного життя,
найдавнiша форма суспiльної свiдомостi.
Багато вчених рiзних епох сперечалися з при-
воду значення мiфологiчного мислення для суспi-
льної свiдомостi. Скажiмо, Жан Леклерк у статтi
“Вiко та його шанувальники”4 наголошував, що
не лише мiфологiя шкiдлива цивiлiзацiї, а й по-
езiя зокрема, бо поетична творчiсть базується на
уявi, а уява зманлива, це обман, а всякий обман,
навiть приємний, може швидше принести шко-
ду, нiж користь. Мова, звичайно, тут не йде про
тип поетичного мислення як форму суспiльного
мислення (мiфологiчне мислення). Сам Джамба-
тiста Вiко наголошує, що мiфологiчне мислення –
це особливий склад поетичного мислення, що не
4Леклерк Жан. Цит. за книгою: Михаил Лившиц. Джа-
мбаттиста Вико. Собр. cоч. в трех томах.– Москва, 1981.–
Т. II.– С. 13.
ВОЛОДИМИР БУРЯК. Еволюцiя мiфоархетипiв... 117
досяжний пiзнiшому розумiннi5. Мовиться, як-
що говорити пiзнiшою термiнологiєю про архе-
типний, сугестивний рiвень мислення, де образ
сприймається як знакова данiсть на рiвнi пси-
хоемоцiйного вiдчуття. Вiко акцентує i на своє-
рiдному поетичному правi як нормi суспiльної та
iндивiдуальної поведiнки, яке полягало у почуттi
безпосередньої залежностi вiд богiв i пiдтверджу-
валось релiгiйними клятвами, священними жеста-
ми, прокляттям. Поруч з поетичним правом сто-
їть метафiзика, що включає мораль, економiку,
фiзику i космогонiю древнiх народiв.
Мiфологiчне мислення треба розглядати у гене-
зисному аспектi, тодi будуть помiтнi його слабкi
та сильнi фактори i їх позитивний чи негативний
вплив на розвиток людської свiдомостi. Україн-
ський етнос, з одного боку, в зв’язку з iстори-
чними обставинами запiзно почав демiфологiза-
цiю своєї свiдомостi (iнформацiйну розгермети-
зацiю), яка iснувала на рiвнi первинної “соцiа-
льної поетики” – мiфообразної системи мислен-
ня. Вiдсутнiсть нових пам’яттєвих формотворень
(перетворення мiфу у новi iнформацiйнi системи
свiдомостi) герметизувало цю свiдомiсть. Але ко-
ли говорити точнiше, цi новi форми коли i з’яв-
лялися, то не залишалися власне українськими,
бо переходили (чи доповнювали) до iнших етнiч-
них свiдомостей. З iншого боку, ця герматизацiя
сформувала особливий тип свiдомостi, схильний
до мiфологiчних догм. (Це найбiльше вiдчутно,
зокрема, у мисленнi реального факту – публiцис-
тичне мислення). Мова йде про ознаки менталiте-
ту. Тобто, з одного боку – наявнiсть мiфопоетики
у свiдомостi народу є джерелом особливого свiто-
вiдчування (поетичного, настроєвого), з iншого
– це запiзнення розвитку рацiонального мислен-
ня, замкненiсть iндивидуальностi i, як результат
– це недовершенiсть форм системотворення саме
на рiвнi суспiльної свiдомостi.
Говорячи про втрату мiфологiчного пласту в ет-
нiчнiй свiдомостi, про наслiдки цiєї втрати, ми
перш за все маємо на увазi вiдсутнiсть проце-
су мiфорозгерметизацiї на рiвнi утворення нових
свiдомiсних знакiв, бо вiдсутнiсть нової якостi
свiдомостi призводить до iнформацiйно-системної
розгерметизацiї, тобто етнiчна система сучасною
5Лившиц Михаил. Джамбаттиста Вико...– С. 39.
мовою розформовується. Свiдомiсть, що схиль-
на до мiфологiзацiї, швидко призвичаюється до
крайнiх свiдомiсно-суспiльних мiфофункцiй (то-
талiтарний стиль мислення), її опiр на рiвнi
модуль-iндивiдуальностi послаблений. Ситуацiю
з рiвнем мiфологiзацiї суспiльної свiдомостi по-
гiршують iсторичнi катаклiзми, особливо це сто-
сується 30-их, 50-их рр. нашого столiття (голо-
домор, Друга свiтова вiйна, гонiння iнакомисля-
чих). Йдеться про винищення iнформацiйної ет-
нiчної елiти. Голодомор – це винищення найг-
либшого мiфоiнформацiйного пласту свiдомостi;
40-i рp. – розстрiл iнтелiгенцiї, що формувала
новий тип антимiфологiзованої iнформацiї. У су-
купностi винищенi пласти мали в собi нову свiдо-
мiсну iнформсистему – елiта старого типу плюс
елiта нового типу. Iнформелiта старого типу –
це представлення етнiчної свiдомостi в цiлкови-
тiй гармонiї з етносередовищем, культурою побу-
ту, вiросповiдування. У такому iнформацiйному
етногоризонтi свiдомостi мiфологiзм як тип мис-
лення не є елементом архаїки, а становить базу
для iнформацiйно-свiдомiсних новобудов (роман-
тичний, казковий стиль iнтерпретацiї).
Генезис переосмислення i художня обробка
розпливчастих образiв мiфологiї вели у своє-
му розвитку до виникнення художнього мисле-
ння (епос i поезiя) та логiчного (наука, пуб-
лiцистика). У контекстi свiдомостi всього етно-
су казковiсть (як часово-свiдомiсне загальмуван-
ня нової iнформацiї) дає можливiсть iнформацiй-
ного диктату iнформатора-лiдера (iнформатора-
модуля). Мова йде про iнформацiйний дикта-
торизм, або просто про схильнiсть “казкових
свiдомостей” до суспiльної свiдомiсної диктату-
ри. “З точки зору здорового глузду, – писав
Я.Голосовкер, – здiйснення чудесного акту ви-
користовує неправдиву пiдставу, те саме, коли
посилання, необхiдне для висновку, приймаєть-
ся завчасно в якостi мовчазного допущення”6. Це
логiка чудесного, казкового у мiфi, яка нiби ми-
мовiльно грає категорiями: часом, простором, кi-
лькiстю, якiстю, причиннiстю. Я.Головкер наго-
лошує на iмагiнативному свiтi мiфологiчного ми-
слення: “нiбито буття, що володiє своєю своєрiд-
6Голосовкер Я.Э. Логика мифа / Редкол.:
Д.А.Ольдерогге (председ.) и др., АН СРСР. Ин-т
востоковед.– Москва: Наука, 1987.– С. 35.
118 1-2’2009 Народознавчi Зошити
ною логiкою, яка для дiйсного буття буде алогiч-
ною”7. Тому вчений логiку “начебто буття” про-
понує називати “алогiчною логiкою”. Вiдмiннiсть
мiфологiчної фантазiї вiд художньої полягає в то-
му, що мiф передбачає безпосередню чуттєву вi-
ру в реальнiсть створених фантазiєю образiв. Для
поезiї, казки така вiра вже не обов’язкова. Зви-
чайно, часи сталiнiзму – це тип свiдомостi абсо-
лютної вiри у “батька народiв”, у непогрiшимiсть
ладу. Це є анахронiчна мiфологiзацiя суспiльної
свiдомостi, зайвий доказ того, що коли мiфосвi-
домiсть не пройшла всiх етапiв свого розвитку
в iсторичному часi, то вона впадає в мiфоанах-
ронiзм. Пiд “етапами розвитку” маємо на ува-
зi цикл вироблення нових iнформацiйних модулiв
свiдомостi, що приводить до свiдомiсної iнфор-
мацiйної “гармонiзацiї” – виникнення нових ар-
хетипних понять аналiтично-логiчного спрямува-
ння, що змiнюють картину свiту (розумiння кар-
тин свiту) людства на вищому рiвнi усвiдомлення.
Дотримання такого ланцюга iнформацiйних утво-
рень передбачає збереження праматрицi iнформа-
цiйних уяв – це найпростiшi означення оточення
i буття, що вирiзьблюють типи етнiчних свiдомо-
стей на передмодульному рiвнi.
Акцентуючи на проблемi антимiфологiчної роз-
герметизацiї української свiдомостi, ми наголо-
шуємо на базовiй специфiцi мiфомислення в iн-
телектуалiзацiї iнформацiйної свiдомостi, бо спо-
стерiгаємо, як не дивно, що мiфологiчне мислен-
ня вiдiграє свою формотворчу функцiю. Йдеться
про iнформацiйно-смислову трансляцiю модуль-
особистостей, про мiфологiчне (художнє) мисле-
ння як прийом, метод вираження нових свiдомiс-
них знакiв. Скажiмо, Я.Голосовкер зауважує, що
Гераклiт i Платон теж мислили мiфологiчно, але
не тому, що Гераклiт прагнув завуалювати свою
вищу мудрiсть i не тому, що Платон хотiв поети-
чними засобами вплинути на трагiка. Вони мис-
лили мiфологiчно саме там, де не могли виказати
дискурсивно ту свою iстину, яку їх уява так же
образно сприймала, як i висловлювала. Гераклiт
i Платон пiзнавали тодi свiт мiфологiчно, iмагi-
нативно, силою уяви, силою логiки цiєї уяви, як
вищої функцiї розуму8. Тут принагiдно згадай-
7Там само.– С. 18.
8Там само.– С. 13–14.
мо роман Достоєвського “Брати Карамазови”, де
письменник вводить мiфiчну фiгуру чорта, яким
так часто користується мiф при перевертництвi
героя у мить вирiшального поєдинку суперникiв.
Глюцинаторний бiс Достоєвського – це все той
же Iван Карамазов, розщеплений у серединi се-
бе. В українськiй сучаснiй лiтературi iснує цiлий
пласт так званої мiфологiчної прози, яка теж ви-
ражає характер часу за допомогою мiфологiчного
мислення. Мiфомислення як архетипний iнфор-
мацiйний код використовується у сучаснiй публi-
цистицi. Зокрема, в аналiтичному мисленнi, але
цей процес лише на початковiй стадiї освоєння.
Отже, маємо приклади прямого використання мi-
фосвiдомостi як базового свiдомiсного iнформа-
цiйного рiвня з метою активацiї iнформацiйно-
художнього мислимого процесу. Щодо дослiдже-
ння поступового iсторичного перетворення мiфо-
логiчних свiдомiсних модулiв у кодовi знаки но-
вих свiдомiсних систем, то ми беремо для аналi-
зу сумарний рiвень iнтелектуальних модулiв на-
цiї на всiх свiдомiсних рiвнях: iсторiя, наука, ми-
стецтво, полiтика, право. . . Для iнформацiйно-
смислової трансплантацiї, як бачимо, потрiбен ви-
сокий суспiльно-свiдомiсний рiвень i збереження
народної пам’ятi.
Архетипна (мiфологiчна) свiдомiсть дала по-
чаток ще двом видам iнтерпретацiї факту – ре-
альному (публiцистичне та наукове мислення)
i вiдображеному (художня творчiсть). У цьому
триярусному iнформацiйно-свiдомiсному контекс-
тi (iнформацiйно-художня свiдомiсть) i почали
вирiзьблятись iнформацiйнi свiдомiснi системи-
особистостi вищого рiвня – модулi. Але цi су-
персистеми чiтко “керувались” архетипною зоною
пам’ятi (виявлення певного типу системностi на
менталiтетному рiвнi). Щодо рiвня iнтерпрета-
цiї факту в умовно реальному горизонтi (мiфо-
логiчне мислення), то тут модульнiсть виявляє-
ться як колективноавторський феномен, а на го-
ризонтi реальному i вiдображеному (пiзнiшi фор-
ми вiдображення iнформацiї i складнiша систе-
ма вираження) модульнiсть фiксується на рiв-
нi модуль-людина (модуль-особистiсть). Модуль-
особистiсть сама стає фактом iсторiї, розгорнутою
системною iнформацiєю, що представляє свiдо-
мiсть нацiї на певному рiвнi її функцiонування.
Вирiзьбившись з багаторiвневого свiдомiсного рi-
ВОЛОДИМИР БУРЯК. Еволюцiя мiфоархетипiв... 119
вня iнтерпретацiї дiйсностi (iнтерпретацiї факту)
як ерзац-свiдомiсть, як “погляд над поглядами”,
модуль-особистiсть й надалi програмує iнтелек-
туальну свiдомiсну пiрамiду етносу. Iнформацiй-
ний iнтелектуалiзм модуль-особистостi залежить
не лише вiд її свiтогляду, а й вiд “сюжету життя”
на рiвнi реалiзацiї власних концепцiй, вiд гене-
тично закладених кодiв iнформацiї етносу. Ось
чому кожну модульну постать треба розглядати у
контекстi психо-соцiальних домiнант українського
етносу: героїчне, мiнорне, смiхове, якi визначали i
визначатимуть весь хiд iсторично-духовних подiй
(буття) українського етносу.
Оскiльки домiнанти – це сталi (архетипнi) оз-
наки свiдомостi етносу, що виражають його пси-
хосоцiальну (геопсихоенегретичну) спрямованiсть
дiї (“сюжету долi”), то, розглядаючи модульнiсть
мислення як запрограмовану кодову систему свi-
домої та пiдсвiдомої iнформацiї, ми сприймаємо
тип модуль-особистостi (на кожному горизонтi
свiдомiсного вираження), з одного боку як успад-
кованого iнформатора (ретранслятора) нацiональ-
ної свiдомостi (носiй та iнтерпретатор фольклору
теж входить до цього ряду), з iншого боку – як
особистiсть, якiй багато дано, бо вона має таку
базу пiдсвiдомої iнформацiї. Це “багато дано”,
можливо, через певнi етапи свiдомiсної обробки
на рiвнi iнформацiйного вираження реального сю-
жету буття виливається у здатнiсть формувати дiї
етносу на рiвнi нової суспiльної супермоделi, су-
перпрогнозера (прогнозованостi) i як дiйового iн-
терпретатора (це бiльше у суспiльному контекстi
стосується громадських ватажкiв, або духовних
лiдерiв, що не лише пробуджують (iнформацiйно
допiнгують) думку етносу, а й реалiзують її).
Модульнi особистiснi типи української нацiї
найзримiше iлюструють архетипну iнформацiю на
рiвнi вираження бiнарних ознак української на-
цiональної свiдомостi, її дуалiстичностi, що ма-
ють вiдношення до Великого степового кордону.
Як зазначалося, по лiнiї Великого кордону мiж
степом i лiсом, мiж слов’янським православним
та тюркським, половецьким язичницьким свiтом
у свiдомостi України проходила межа мiж свiтом
i тiнню, мiж сферою Бога i Сатани, мiж iсти-
ною i неправдою. Ця унiкальнiсть iсторiї певним
чином мусила формувати i модульний менталiтет
(менталiтет особистостей, що представляють на-
цiю як iнформацiйно-свiдомiсний ерзац-синтез).
Ця унiкальнiсть базується на згаданому Велико-
му кордонi (горизонтальний психоiнформацiйний
зрiз) i на вертикальному зрiзi (послiдовне лiде-
рство сузiр’їв, що закрiплене в знаках зодiака в
перiод весняного рiвнодення над територiєю Укра-
їни (сузiр’я Бика (Тiльця) та Барана (Овена).
Пiд впливом астральних культiв цих тварин фо-
рмувався культ чоловiчого начала, а жiноче (па-
сивне) начало, пов’язане з землею, матерiальним
свiтом. Бiнарнiсть модуль-мислення можна розу-
мiти як поєднання матерiального (iнформацiйне
пiдґрунтя Великого степового кордону) i духов-
ного – вертикальне (лiдерство сузiрь, закрiплених
у знаках зодiаку). У контекстi однiєї свiдомостi
або цiлого етносу мова може йти про боротьбу
або протидiю цих начал, з одного боку, чи гармо-
нiйне поєднання – з iншого.
Для iлюстрацiї генезису свiдомостi модуль-
типу вiзьмемо неординарну постать української
iсторiї (30-тi рp. ХХ ст.) Нестора Махна. Його
можна умовно вiднести до типу свiдомостi реа-
льного факту з потужним коефiцiєнтом впрова-
дження власних концепцiй в “сюжет долi” наро-
ду. Постать Нестора Махна цiнна тим, що во-
на iлюструє типажнiсть, характерну для модуль-
особистостей реальної i вiдображеної свiдомостi
iнтерпретацiї факту (iнформацiї) з тiєю рiзни-
цею, що процес впровадження власних концеп-
цiй iсторично iнтенсивний i вмiщується у неве-
ликому вiдрiзку власної (i народної) долi. Якщо
умовно визначити три горизонти модульної свi-
домостi (низький, середнiй, високий), то Нестор
Махно, певно, за чiткою системнiстю поглядiв i
їх вiдповiдною реалiзацiєю наближається до се-
реднього рiвня iнформацiйної свiдомiсної iнтен-
сивностi з елементами високого, яка, можливо,
за певних iсторичних обставин могла б виявитися
як модульна система реалiзацiї високого рiвня. У
постатi Н.Махна як модуль-свiдомостi, фiксуємо
протидiю чи боротьбу матерiального (пiдґрунтя
Великого степового кордону) i духовного (лiдер-
ство сузiр’їв, закрiплених у знаках зодiаку). Це
пiдкреслює i характер епохи, у якiй вiн функ-
цiонував як модульний тип (або особистiсть, яка
наближалася до модульного типу за геосвiдомi-
сними, психоменталiтетними даними). Анархiзм
як iдеологiя (спроба свiдомiсного ламання систе-
120 1-2’2009 Народознавчi Зошити
ми централiзацiї людської суспiльностi) точно на-
кладався на соцiальний характер Н.Махна, який,
врештi, акумулював у собi свiдомiсть селян пiвд-
ня України або й всiєї схiдної України. Суспiльнi
реалiї (фактура життя, або матерiальний план бу-
ття) до певної мiри дисгармонували з духовним
горизонтом Н.Махна як iсторичної постатi. Жо-
рсткий натуралiзм громадянської вiйни викликав
взаємнi “зриви” у конфронтуючих сторiн. Пое-
тика анархiзму часто танула у кровi i знущаннях.
Але соцiально-свiдомiсний iмiдж Н.Махна (пере-
вага свiдомiсного критерiю воля над iншими кри-
терiями, що утворюють систему життя) i, вреш-
тi, його архетипна маска БАТЬКО (у фольклорi
вона особливо популярна) точно накладалася на
менталiтетний устрiй української суспiльностi та
української душi, зокрема.
Отже, коли говорити про закодованiсть iнфор-
мацiї модуль-свiдомостi, або нацiї в цiлому, то
мусимо вести мову про опiр надмiрнiй систем-
ностi суспiльства, тоталiтарному тиску (анархiзм
чудово iлюстрував цей план на рiвнi iдеологiї).
Н.Махно шукав буттєву форму цього генетично-
го свiдомiсного вираження. Домiнанти етносу ге-
роїчне, мiнорне, комiчне, взаємодоповнюючи од-
на одну, все ж закрiпляють основну домiнанту
– мiнорне, яка i була справжнiм пiдтекстом ар-
хетипу долi для України не лише поч. ХХ ст.
Н.Махно як модуль-особистiсть яскраво iлюстру-
вав це. Фольклор теж чiтко фiксує цю домiнанту.
Домiнантну мiнорне як закономiрiсть у контекс-
тi соцiалiстичного реалiзму частково iлюстрували
лiтература i мистецтво (духовно-мистецький мо-
дульний тип iнтерпретацiї дiйсностi). На мiфо-
логiзованому рiвнi сприйняття iнформацiї офiцiй-
ною (необ’єктивний свiдомiсний план iнформацiї)
виявлялась домiнанта героїчне.
Сама суть модульностi (система неординар-
нiсть) примушує iнформацiйно-свiдомiсних лiде-
рiв (модулiв) бути першовiдкривачами. Як пра-
вило, у контекстi “заблокованих” етносiв (етнос
у iнформацiйно-iсторичному просторi субетносу,
скажiмо, Україна у складi Росiї) модулi виража-
ють загальноетнiчне iнформацiйне поле свiдомо-
стi як сукупностi спiльної етносистеми (iнтерна-
цiоналiзацiя модуль-свiдомостi) i фактично емi-
грують до субетносу (поглинаються iнформацiй-
ним полем субетносу). Тому Н.Махно є складо-
вою росiйської iсторiї. До певної мiри це мож-
на сказати i про Г.Сковороду, i про М.Гоголя,
В.Вернадського.
З приводу українського мiфофольклору, то вiн
теж з ХVIII ст. поступово починає “вписувати-
ся” в загальноросiйський культурологiчний кон-
текст. Цьому сприяє загальна iдеологiчна уста-
новка, риси спiльностi культури, iсторiї, а також
лiтература i мистецтво, якi iнтернацiналiзують ко-
довi знаки етносу. У модулiв, якi представляють
етнос на рiвнi сформованих знакових систем вiд-
ображення iнформацiї (сформованнiсть мови, ку-
льтури в цiлому), цей процесс не такий вира-
зний. Здебiльшого iнтеграцiя в субетноси вiд-
бувається на рiвнi початкового формування мо-
дульного плану свiдомостi. Як правило, крите-
рiї буття етносу, що iнформацiйно-свiдомiсно iн-
тенсивнiший (культура, традицiя, рiвень держа-
вотворення) перемагають. Йдеться про набага-
то iнтенсивнiший iнформацiйно-свiдомiсний кон-
текст субетносу, з одного боку, i про мiцнiсть
мiфофольклорного пласту свiдомостi, який захи-
щається на рiвнi державної концепцiї збереже-
ння етнiчної iдентифiкацiї. Для модулiв “бло-
кованих” етносiв важливим критерiєм виступає
здатнiсть протистояння iншим етнiчним систе-
мам заради утвердження своєї системи. Найви-
щий цей рiвень – у носiїв фолькетноiнформацiї,
модулiв-лiтераторiв, якi формують iнформацiйно-
почуттєвий горизонт нацiї (носiї фольклору всiх
епох, персоналiї: Т.Шевченко, I.Франко, Леся
Українка, вiдомi бандуристи, носiй фольклору Яв-
доха Зуїха, письменник О.Гончар).
На прикладi модульного типу Н.Махна можна
говорити про певну дистанцiйнiсть його особи до
концепцiй життя, якi визначають життєвий пiд-
текст нацiї. Мова йде про свiдомiсно-соцiальну
архетипiку. Згадаймо козака Мамая у фолькло-
рi та народних мальовках (зрiз етносвiдомостi –
уява про iронiчно-розумного i мовчазного нiбито
гультяя, якому море по колiна, який з усiма по-
розумiється, бо сам як вiчне дерево фiлософсько-
непорушний). Формулюємо тезу про архетипну
вiдстороненiсть (щоб не вживати термiн анар-
хiзм чи щось подiбне) i про намiр Н.Махна iсто-
рично дистанцiюватися вiд соцiально-полiтичних
життєвих структур (рiвнiв) i таким чином бу-
ти iдентифiкованим як особистiсть у сучасному i
ВОЛОДИМИР БУРЯК. Еволюцiя мiфоархетипiв... 121
майбутньому. Вiдстороненiсть як категорiя свiто-
сприйняття чiтко простежується i в українському
фольклорi. Ця вiдстороненiсть простежується не
як елемент пасивностi до трагiчних факторiв долi,
а як рiвень створення чи пiдтримування кодових
соцiально-психологiчних стереотипiв (архетипiв)
як базової суми знань про етнос. Здатнiсть ди-
станцiювання як ознаку поведiнки модуль-типу
до певної мiри iлюструє й iсторiя з Сократом,
що не входив у Грецiї до сiмки наймудрiших,
хоч вважався наймудрiшим. Сократ висунув но-
вий принцип духовностi, який полягав у тому,
щоб не проголошувати мудрiсть як особисту на-
станову людям, а викладати її у навколишньому.
У контекстi народного сприйняття (сприйня-
ття етносу) модуль-особистостi сприймаються
багатопланово. Фiксуються три основних рiв-
нi сприйняття: 1) умовно реальний (мiфофольк-
лорний), реальний (публiцистичний) та вiдоб-
ражений (художня творчiсть). Мiфофольклорне
сприйняття найчастiше передає домiнантну спе-
цифiку етнiчного характеру (психосоцiальнi особ-
ливостi) як особистiсть iнформацiйного вiдсто-
ронення (тип iнформацiйної свiдомостi козака
Мамая). Щодо постатi Н.Махна, то народне
сприйняття (умовно реальне, фольклорне) iдеа-
лiзує його як наближену до ореола божествен-
ностi. Свiдомiсть реального факту (публiцисти-
ка) в тоталiтарний перiод Н.Махну (яскравiй
постатi громадянської вiйни) створила негатив-
ний мiфоiмiдж (крайня суб’єктивна мiфологiза-
цiя). Свiдомiсть вiдбитого факту (художня тво-
рчiсть) теж створювала негативний iнформiмiдж
Н.Махну (вплив офiцiйної iдеологiї), i тому спра-
вжне вiдображення iнформацiї про Н.Махна на
рiвнi вiдображеному i реальному ще попереду.
Спiввiдношення постатi Н.Махна з психо-
свiдомiсними домiнантами свiдомостi етносу дає
можливiсть глибше окреслити його як особистiсть
на всiх рiвнях осмислення факту (iнформацiї).
Сам принцип домiнантностi у визначеннi моду-
льної свiдомостi етносу створює передумови для
нових концепцiй iсторично-духовного осмислення
особистостi на етнiчному, нацiональному i свiто-
вому рiвнi iнтерпретацiї факту.
Народна пам’ять (i в цiлому iнформацiйно-
художня свiдомiсть) береже орiєнтири етнiчного
буття. Фольклор – надзвичайно потужне iнфор-
мацiйне джерело. Саме вiн (його iнформацiйна
наповненiсть) свiдчить про iснування свiдомостi
на “прарiвнi”, а це – наявнiсть первинних кодових
знакiв пам’ятi.
Для всiх видiв свiдомостi архетипна iнформа-
цiя є базовою на загальноiнформацiйному рiв-
нi i на рiвнi сугестивно-ментального виражен-
ня. На рiвнi реального мислення (публiцистич-
не, наукове мислення) втрата архетипної ба-
зи виявляється одразу. Найгiрше, що ця втра-
та вiдбивається не лише на загальному моду-
льному рiвнi нацiї, а вiдповiдно, послаблюється
модульна свiдомiсна iнтенсивнiсть особистостей-
модулiв (iнформацiйних модулiв). Все починаєть-
ся з умовно реального свiдомiсного пласту (мiфо-
логiчна iнформацiйна свiдомiсть), бо йдеться про
втрату пам’яттєво-емоцiйного пласту свiдомостi
(енергетично-сугестивного). А це – i пiдсвiдома
реакцiя на природу, рухи, шуми, на змiну пiр ро-
ку, ландшафту, на геоiнформацiйний простiр. То-
бто вiдбувається iнформацiйно-сугестивне “лама-
ння” постiйного архетипу середовища на психiч-
ному, iсторичному рiвнях буття людини i виникає
дисгармонiя особистостi з середовищем.
Сучаснi дослiдження умовно реального рiвня
свiдомостi етносу (мiфомислення) свiдчать, що
образний генофонд ще почасти фiксує елемен-
ти мiфологiчного мислення. Зокрема, в образнiй
конструкцiї фольклору простежуються залишки
концепцiї свiтового дерева, що уособлювало цiлiс-
ний, унiверсальний погляд на свiт давнiх слов’ян.
Елементи цiєї мiфоконцепцiї фiксуються в укра-
їнському фольклорi вже не як цiлi залишки систе-
ми або її ланцюги, а лише як структурне тло для
бiльш ускладненого соцiально-художнього вiдоб-
раження свiту, де, як правило, використовуються
головнi пари протиставлення (першi iнформацiйнi
паралелi), якi визначають буттєвi, просторовi, ча-
совi, соцiальнi та iншi характеристики. Скажiмо,
народна пiсня використовує образ свiтового дере-
ва як елемент нацiональної художньої свiдомостi.
Фольклор чiтко фiксує залишки уяви про три-
єдину вертикальну структуру свiту (первинна iн-
формацiйна фiлософiя). Серед мiфосимволiв най-
бiльш широко представленi головнi пари проти-
ставлення: щастя-нещастя, життя-смерть, суша-
море, вогонь-вода. Але на рiвнi конкретного на-
родного твору, за винятком лише обрядового пла-
122 1-2’2009 Народознавчi Зошити
сту, та й то лише у пам’ятках, прочитання цiлiс-
ної концепцiї свiтового дерева неможливе не ли-
ше за вiддаленiстю часового, iсторичного плану,
а й за самою специфiкою народного поетичного
мислення, що, переплавляючи мiфологiчну, iсто-
ричну, образну iнформацiю, створює новi, оригi-
нальнi моделi не лише на рiвнi образу, а й на
рiвнi осмислення свiту в цiлому. Новi, оригiналь-
нi iнформацiйно-художнi моделi мислення народ
створює системно лише за сприятливих умов iс-
нування, коли iнформацiйно-художня свiдомiсть
функцiонує у повному iсторико-культурному кон-
текстi, необхiдному для розвитку нацiї, її модуль-
особистостей.
Перехiдний етап вiд умовно реального мислен-
ня до реального (публiцистичного) або до мисле-
ння вiдображеного факту (художня творчiсть) –
це фольклорне мислення, яке за своєю синкретич-
ною природою поєднує у собi всi три рiвнi (умов-
но реальний, реальний та вiдображений – (худож-
нiй) з перевагою останнього рiвня). Аналiз суча-
сного рiвня фольклорної свiдомостi свiдчить про
занепад свiдомiсного iнформацiйного контексту:
мова, етнiчна культура, рiвень образного мислен-
ня, рiвень господарювання, культура ландшафту.
Дослiдження фольклорної пам’ятi на Днiпропет-
ровщинi9 показали, що iнформацiйна пам’ять но-
сiїв фольклору першої групи (60–80 рокiв) най-
краща. На свiдомiсть кожного носiя припадає
20–30 текстiв. Друга група (40–59 рокiв) вже
iлюструє низький результат – 5–10 текстiв на
носiя iнформацiї. Отже, вiдбувається процес iн-
формацiйної “розгерметизацiї” етнiчної свiдомо-
стi, зникає первинна пам’ять етносу, тобто мо-
дульний резерв iнтенсивно послаблюється. Йде-
ться про глибиннi, кодовi процеси пам’ятi, про
сугестивний рiвень вироблення нових свiдомiсних
кодiв-модулiв мiкро- i макрорiвня, коли праiнфор-
мацiя з одного боку “поєднуючись з представ-
никами нового досвiду” виробляє новий рiвень
етнiчного мислення (новоутворення, вiдкриття).
Сполучення iнформацiї вiдбувається i на пiдс-
вiдомому рiвнi (юнгiвськi архетипи плюс новий
iнформацiйний досвiд), i на рiвнi новоетнiчному
9Буряк В.Д. Регiональнi особливостi творчого стану
сучасної народної поетичної свiдомостi i головнi критерiї
збереження її образного генофону // Фольклор i говори
Надднiпрянщини.– Днiпропетровськ, 1997.– С. 144.
(архетипи свiдомiсного досвiду конкретної нацiї
плюс новий iнформацiйний досвiд). Перше спо-
лучення матиме бiльш сугестивний план, бо це
iнформацiйно “закрита плазма” мислення – база
для другого рiвня свiдомiсної iнформацiї. Другий
рiвень сполуки виявляє iнформацiйно точнi свi-
домiснi модулi (результати).
Фольклор обiймає всi iнформацiйнi горизонти
менталiтетного “я”, що репрезентує систему укра-
їнська душа (українська iнформацiйно-художня
свiдомiсть). Для цього варто лише розглянути
таблицю 1 типових iнформацiйних ознак етнiч-
ного середовища, психофiзичного та соцiального
виокремлення iндивiдуальностi. Ця таблиця ба-
зується на дослiдженнi 1000 пiсенних текстiв, зi-
браних на Приднiпров’ї протягом останнiх трид-
цяти рокiв (фонди НДЛ українського фолькло-
ру Днiпропетровського унiверситету). Це аналiз
“сумарної” народної поетичної свiдомостi без жа-
нрової диференцiацiї (реальний потiк фольклорної
свiдомостi, що функцiонує не як текстова данiсть,
а як живий, рухомий свiдомiсний матерiал). Таб-
лиця 1 реально фiксує постiйнi iнформацiйнi зна-
ки пам’ятi кiн. XVIII – поч. ХХ ст., тобто пред-
ставлено увесь пам’яттєвий iнформацiйний фонд,
що виражає специфiку українського менталiтету.
Про що свiдчить ця таблиця? При спiввiдне-
сеннi постiйних знакiв свiдомостi, зафiксованих у
фольклорi, зi знаками сучасної свiдомостi виявля-
ються помiтнi розбiжностi. Це вiдчувається в да-
льньому етноiнтер’єрi (ландшафт) – вiдсутнiсть у
фондовiй пам’ятi iндустрiального пейзажу; у ни-
нiшньому ближньому етноiнтер’єрi фiксуємо но-
вий принцип забудови двору; у етноiнтер’єрi (ет-
ноiнтер’єр помешкання) теж вiдбулися кардина-
льнi змiни. Рослинний та тваринний свiт в ос-
новному збережено. Змiнюється конкретне мiсце
дiї (середовище спiлкування). Це вiдбувається у
зв’язку з новою етносоцiальною ситуацiєю. Фо-
ндова пам’ять дає таке конкретне мiсце дiї: поле,
сад, хата. 20-тi – 80-тi рp. ХХ ст. iлюструють
новий iнформацiйний стереотип, що оточує дiю:
клуб, кiнотеатр, пiдприємство, дискотека, кварти-
ра. . . Спостерiгаємо рiзку змiну одягу. Iсторичнi
реалiї вносять корективи в етноландшафт, зокре-
ма, у назви рiчок. На загальному iнформацiйному
рiвнi присутнi свiдомiснi мiфоелементи: гора, мi-
сяць, сонце, зiрки. Безперечний iнтерес становить
ВОЛОДИМИР БУРЯК. Еволюцiя мiфоархетипiв... 123
124 1-2’2009 Народознавчi Зошити
фiксацiя у фольклорнiй свiдомостi рослинного i
тваринного свiту. Скажiмо, серед тварин кiнь зга-
дується 164 рази на 1000 текстiв. Барвiнок сте-
литься серед квiтiв найчастiше. Весна – найулюб-
ленiша пора року в українцiв. Серед вiдтинкiв
дня найбiльше оспiвується вечiр, потiм нiч, ра-
нок. Страви теж мають давнє етнiчне забарвлен-
ня: горох, хлiб, мед, сiль, горiлка... Для україн-
ської свiдомостi кiн. XVIII – поч. ХХ cт. харак-
терний парний спосiб мислення. Числiвник два
повторюється 67 разiв. Парнiсть – це i витоки
мислення за аналогiєю, це i пари протиставле-
ння у концепцiї свiтового дерева (мертве-живе,
чорне-бiле), це, врештi, шлях народної образної
свiдомостi до метафоричного мислення: виникне-
ння нової ознаки вiд зiставлення протилежних оз-
нак; це шлях до особливої поетичностi української
душi.
Чiтку соцiальну-психологiчну систему предста-
вляє картина етноперсоналiй. Мати i дiвчина –
образи, що переважають у системi сiм’я. Бать-
ко i козак – на другому мiсцi. Риси характеру i
портрету українця за iнформацiйним фондом фо-
льклору синкретичнi за змiстом, як i вся система
фольклорного мислення. Чiткої диференцiацiї оз-
нак ми не спостерiгаємо. Картину може, певно,
пояснити детальний аналiз писемної лiтератури
нашого часу та спецiальнi опитування сучасно-
го носiя фольклору. Але й запропонований нами
аналiз постiйних знакiв пам’ятi одного iсторико-
свiдомiсного часу в зiставленнi з iншим часовим
перiодом показує, що вiдбувся розрив праiнфор-
мацiйної пам’ятi народу з пам’яттю, що предста-
вляє сучасне етносередовище. Цей процес логiч-
ний, але вiн, повторюємо, повинен слугувати по-
явi нових свiдомiсних знакiв мислення (нових ар-
хетипних моделей), якi б не руйнували iнформа-
цiйний фонд етносу, а, навпаки, сприяли процесу
створення новоформ, що виражали б соцiально-
культурний спектр свiдомостi етносу нового часу.
Коли ж процес новоформ вiдсутнiй, то поступово
збiднюється свiдомiсть етносу. А все починаєть-
ся з етнiчної iндивiдуальностi, яка пульсує в аурi
народу: мова, культура, самоусвiдомлення, iсто-
рiя, спiльнiсть територiї, релiгiя. . .
Iнформацiйнi ознаки етнiчного середовища,
безперечно, у бiльшостi випадкiв втратили свiй
мiфоiнформацiйний пiдтекст (здатнiсть чуттєво-
неусвiдомленого впливу), але змiстова плазма по-
нять лишилася на рiвнi iнформацiйного подраз-
ника (шифратора колишнього коду), бо чуттєва
неусвiдомленiсть перетворилася в iнтелектуально-
iнформацiйний пiдмурiвок модуль-особистостей
як система знань, що виражає iнформацiйно-
чуттєву ауру етносу, який вiн представляє. Ця
система знань базується на архетипах другого рi-
вня (тi, що втратили сугестивнiсть сприйняття).
Їх поступове витiснення з iнформфонду етнiчної
свiдомостi занижує смислово-iнформацiйний iм-
пульс сучасної iнтелектуальної пам’ятi (пам’ять-
модуль). Оскiльки зараз iде процес активного ни-
щення iнформацiйної архетипної зони народної
свiдомостi (етнографiчної свiдомiсної зони фун-
кцiонування народу – архетипи побуту, обрядiв,
традицiй), то ми стоїмо перед фактом послаб-
лення фондової архетипної бази для модульно-
системних свiдомiсних новоутворень (формуван-
ня iнформацiйних модулiв) нацiї. А це i впливає
на психологiчно-сугестивну систему менталiтет
нацiї. Звiсно, час вносить свої корективи: урба-
нiзацiя, вплив iнших етнiчних систем. Але є об’-
єктивнi iсторичнi процеси, а є свiдома руйнацiя.
Саме руйнацiя протягом столiть була характер-
ною домiнатою для свiдомiсного функцiонування
українського етносу.
Нинi головна причина iнформацiйної розгерме-
тизацiї етнiчної свiдомостi – у слабкому проце-
сi створення елiтарного iнформацiйного емоцiйно-
свiдомiсного горизонту, в повнiй орiєнтацiї етнi-
чної iндивiдуальностi на духовнi центри iнших
етнiчних систем, оскiльки свої центри з тих чи
iнших причин її не влаштовують або просто вiд-
сутнi. Це реалiї, з якими не рахуватися не можна.
В iсторiї результат є завжди домiнантно об’єктив-
ним. Суб’єктивними можуть бути лише чинники,
якi призводять до цього результату. Як iлюструє-
ться процес етнiчно-свiдомiсної розгерметизацiї?
Скажiмо, дослiдження на Царичанщинi Днiпро-
петровської обл. 1996–97 рp. (це стала етнiчна
зона з XVII ст.) засвiдчили, що мешканцi сiл не
диференцiюють приналежнiсть до рiзних етноку-
льтурних систем Пушкiна, Шевченка, Лермонто-
ва, Лесi Українки. В опитуваних все сприймаєть-
ся як спiльний духовний простiр. Така ж карти-
на з композиторами, художниками, вченими. Це
результат не лише соцiальної свiдомiсної розгер-
ВОЛОДИМИР БУРЯК. Еволюцiя мiфоархетипiв... 125
метизацiї (зникнення держави, не виокремлення
української елiтарної особистостi), а й результат
свiдомiсно-фольклорної (архетипної) розгермати-
зацiї. Бо перший пласт – мiфологiчний – майже
загинув, на черзi – фольклорний. Далi – i весь
етнокультурний простiр. Як бачимо, що декiлька
столiть iснування в контекстi iншої системи та ще
й при цiлеспрямованому утиску iндивiдуально-
свiдомiсного начала (в реальностi – етнiчно пiдле-
глого) призвели до процесу погашення iндивiду-
алiзованого етнiчно-iнформацiйного свiдомiсного
простору, а то й до цiлковитого його знищення
на загальному iнтелектуальному рiвнi.
Проблема етнiчної модульностi, збереження ар-
хетипної бази свiдомостi надзвичайно важлива
для розвитку нацiї, бо це проблема iнтелекту на-
цiональної свiдомостi. Iнтелект нацiональної свi-
домостi – це вищий рiвень самоосмислення, вiд-
чуття свого мiсця у свiтовiй етнiчнiй системi, це
здатнiсть системи народ народжувати своїх генi-
їв... Коли нацiя постiйно перебуває у геноцидно-
му режимi (режим самовиживання), то для неї
iснує лише стратегiчна проблема – вижити, тобто
вiдновити себе хоч на рiвнi бiологiчного розвит-
ку. Питання ж створення елiти стає питанням
далекого майбутнього. Елiта – це головнi носiї
нацiональних свiдомiсних архетипiв, це трансфор-
матори етнiчних кодiв: вченi, письменники, митцi,
публiцисти, а також носiї цих кодiв, якi зберегли
їх первинну “прасуть” – носiї фольклору .
Отже, на загальну модульнiсть (iнтелекту-
ально-кодову системнiсть) нацiї впливає рiвень
умовно реального мислення (архетипна, мiфологi-
чна свiдомiсть). Пошкодження архетипної свiдо-
мостi послаблює модульну iнтенсивнiсть модулей-
особистостей.
Сучаснi дослiдження iнформацiї умовно-
реального (мiфофольклорного) рiвня свiдомостi
свiдчать про знищення системностi архетипного
мислення, яке iснує лише як структурне свiдомi-
сне тло (наприклад, залишки концепцiї свiтового
дерева).
Новi оригiнальнi iнформацiйно-художнi моде-
лi мислення народ створює системно лише за
сприятливих умов iснування, коли iнформацiйно-
художня свiдомiсть функцiонує у повному
iсторико-культурному контекстi, необхiдному для
розвитку модулiв-особистостей.
Деформацiя фольклорного мислення як базово-
го вiд умовно реального (мiфологiчного) до реа-
льного (публiцистичного, наукового), вiдображе-
ного (художнього) рiвнiв свiдомостi свiдчить не
лише про часово логiчну iнформацiйну “розгер-
метизацiю” етнiчної свiдомостi, а й про те, що
при соцiальних катаклiзмах вiдбувається процес
глибокого порушення кодово-формотворчих про-
цесiв пам’ятi, а це спричиняє гальмування проце-
су побудови нових свiтоглядних моделей (наука,
лiтература, мистецтво).
Аналiз постiйних знакiв пам’ятi одного iстори-
ко-свiдомiсного часу в зiставленнi з iншим часо-
вим перiодом свiдчить, що вiдбувся розрив праiн-
формацiйної пам’ятi народу з пам’яттю, що пред-
ставляє сучасне етносередовище.
Неготовнiсть етносу до процесу спадкування,
ретрансляцiї та переформування постiйних знакiв
пам’ятi призводить до затримки (консервування)
праетнографiчного рiвня свiдомостi, до “наклада-
ння” мiфосвiдомостi на сучасне мислення (мiфо-
логiзацiя суспiльного мислення).
Запiзнена демiфологiзацiя етнiчної свiдомостi
формує тип свiдомостi, схильний до мiфологiч-
них догм (особливо у мисленнi реального факту
– публiцистика, наука). Один з негативних резу-
льтатiв – недовершенiсть форм системотворення
на рiвнi суспiльної свiдомостi. Особливо мiфоло-
гiчну герметизацiю пiдтримують iсторичнi катак-
лiзми (винищення iнформацiйної елiти).
Мiфосвiдомiсть як специфiчна архетипна сис-
тема, може використовуватися як базовий iнфор-
мацiйно-свiдомiсний рiвень з метою активiзацiї
мислення реального та вiдображеного факту (ви-
користання мiфологiчного мислення там, де iс-
тину не можна збагнути дискурсивно (пiзнання
свiту мiфологiчно, iмагiнативно, силою уяви як
вищої функцiї розуму).
Головна причина неефективної iнформацiйної
розгерматизацiї етнiчної свiдомостi – у слабко-
му процесi створення елiтарного iнформацiйного
емоцiйно-свiдомiсного горизонту, в орiєнтацiї ет-
нiчних iндивiдуальностей на духовнi центри iн-
ших етнiчних систем, оскiльки свої центри з тих
чи iнших причин їх не влаштовують.
Проблема iнтелектуального свiдомiсного розви-
тку нацiї надзвичайно важлива, адже вiд її вирi-
шення залежить, наскiльки той чи iнший етнос
126 1-2’2009 Народознавчi Зошити
може iнтегруватись у свiтовий iнтелектуальний
свiдомiсний контекст. Якщо схематично окресли-
ти ступенi важливостi iнтелектуального насиче-
ння народної художньої пам’ятi, то вони вияв-
ляться у такiй послiдовностi: iнтелектуальне свi-
домiсне поле iнформацiї – iнтелектуальне свi-
домiсне поле носiя iнформацiї – iнформацiйно-
iнтелектуальне поле свiдомостi етносу.
На якому рiвнi визначальна народна художня
культура? Мову перш за все треба вести про ге-
незу культуно-iнтелектуального пласту свiдомос-
тi, про його значення для розвитку народної куль-
тури та для загального культурологiчного свiдомi-
сного пласту етносу в цiлому. Якщо поле народ-
ної творчої свiдомостi роздiлити на рiвнi iнформа-
цiйного засвоєння (iнформацiйного творчого ви-
раження), то неодмiнно ми прийдемо до такої
класифiкацiї: 1) архетипний рiвень (юнгiвський)
– сприйняття чи засвоєння iнформацiї на несвi-
домому рiвнi (колективно-несвiдоме як прадавня
внутрiшньосвiдомiсна iнформацiїя, що є базовою
i визначає менталiтетний рiвень свiдомостi етно-
су; 2) умовно реальне мислення (мiфолологiчний)
– знакова усвiдомленiсть – як данiсть, але без ра-
цiонального осмислення. Споживач такої iнфор-
мацiї користується зображальним рядом (формою
вислову, малюнка), але аналiтичний момент або
повнiстю вiдсутнiй, або недопрацьований. Значе-
ння цього рiвня для сучасного свiдомiсного по-
ля – у здатностi iманiгативного освоєння дiйсно-
стi (осмислення на iнтуїтивно-образному рiвнi);
3) наукове (реальне, публiцистичне) мислення.
Це не лише констатацiйне мислення, що базоване
на реальнiй основi, а й таке, що здатне вироб-
ляти свiдомiснi системи розумiння буття. Оскi-
льки аналiтичний акт сприяє iнтелектуалiзуван-
ню свiдомостi, вiн дуже важливий для розвитку
свiдомостi етносу; 4) образно вiдображене (ху-
дожнє) мислення – створення паралельної систе-
ми iнформацiї (паралельної моделi явища, iнфо-
рмацiї). Це видатне досягнення свiдомостi саме
на шляху усвiдомлення себе i свiту. Це найви-
ще виявлення сугестивного вираження iнформа-
цiї, вищий рiвень суб’єктивiзму (мiра авторської
iнтерпретацiї). Iнтелектуальний потенцiал свiдо-
мостi при цьому не занижується, а, навпаки, дає
бiльше варiантiв множинностi для усвiдомлення
багатобiчностi життєвих вiдчуттiв. У цьому кон-
текстi народне мистецтво найбiльше виявляє се-
бе, бо створює оригiнальнi зразки особистiсної
iнтерпретацiї змiсту i форми свiту. Але цей рi-
вень цiлком залежить вiд трьох попереднiх, оскi-
льки у ньому вiдбувається взаємодiя всiх пластiв
свiдомостi.
Що ж вiдбувається, коли народна культура на
найвищому своєму витку нищиться. Як це впли-
ває на iдентифiкованiсть свiдомостi саме на коре-
невому її рiвнi? Почнемо зi зворотнього проце-
су. Чим iнтелектуальнiша сфера свiдомостi (свi-
домiсного вiдображення), тим виокремленiша во-
на на рiвнi колективносоцiальному чи вiдобра-
женому. Тому iдентифiкацiя залежить вiд наяв-
ностi структур культурного горизонту (зокрема,
центрiв народного мистецтва). Вiдсутнiсть сис-
темних структур культурного горизонту на рiв-
нi колективноавторському, iндивiдуальноособис-
тiсному призводить ось до чого: 1) на архетип-
ному – втрачається пiдсвiдома енергетика iнфор-
мацiї, тотемнiсть символiки, значення форми, ма-
люнку, композицiї; 2) на умовно реальному (мi-
фологiчному) – втрачаються релiктовi пласти ви-
димої сугестивної iнформацiї, залишається тiльки
iнформацiйний ерзац, який не пiдкрiплений суге-
стивним значення, а отже, культурна пам’ять стає
вихолощеною (реальнооднозначною, шаблонною);
3) на рiвнi реального мислення вiдбувається iн-
формацiйна вихолощенiсть, втрачається символi-
ка, багатозначнiсть поступається однозначностi;
4) образно вiдображений тип мислення (худож-
нiй) вiдповiдно, низького рiвня, а це – спроще-
ння асоцiативних i аналiтичних комбiнацiй, за-
ниження загального iнтелектуального поля свi-
домостi виробника естетичної iнформацiї на рi-
внi iндивiдуальностi i етносу в цiлому. На рiвнi
етнiчної свiдомостi це спричиняє iнтетектуальну
деградацiю, заниження свiдомiсної самоiдентифi-
кацiї i поступове схиляння чи перехiд до iнших
свiдомiсних етнiчних систем. Вiдповiдно не мож-
на говорити про синхронiзацiю розвитку народної
творчої свiдомостi або про несинхронiзацiю з но-
вою парадигмою часу. При останньому варiантi
народна художня свiдомiсть знаходиться в iнфор-
мацiйному периферiйному полi i не є домiнантою
свiдомiсного розвикту. За цих обставин знахо-
дяться свiдомiснi iнформацiйнi пласти, якi замi-
нюють її (свiдомiсть, зони свiдомостi), творячи
ВОЛОДИМИР БУРЯК. Еволюцiя мiфоархетипiв... 127
зовсiм iнше розумове iнформацiйне поле етносу
(при цьому вiдбуваються розгерметизацiйнi або
супертрансплатацiйнi процеси).
У контекстi свiдомiсного формування дуже
важлива наявнiсть державної концепцiї захис-
ту i примноження (повночасового функцiонува-
ння) iнтелектуальних координат сучасної свiдо-
мостi етносу, де чiльне мiсце займає архетип-
ний (мiфофольклорний) пласт свiдомостi. За на-
явностi такої програми, головна концепцiя якої
мусить полягати у збереженнi архетипного по-
ля свiдомостi зi створенням умов його повного
iнтелектуально-фiлософського наповнення, систе-
ма iнформацiйних координат народна художня па-
м’ять синхронiзується з новою парадигмою часу.
Важливий аспект у збереженнi архетипiв на-
родного мислення – синхронiзацiя мiфофолькор-
ного пласту з новою парадигмою часу.
Свiдомiсну парадигму часу ми визначаємо як
сукупнiсть iнформацiї, яку виробляє етнос (етнiч-
нi системи) i яка окреслює (виражає) соцiально-
полiтичне та духовне обличчя часу. Система iн-
формацiйних координат – це свiдомiсна струк-
тура iнформацiйного поля, що забезпечує iнте-
лектуальну насиченiсть народної свiдомостi та її
iндивiдумiв. Система iнтелектуальних кординат
свiдомостi народу може iснувати об’єктивно вiд-
сторонено (фоново) як iнформацiйне джерело або
бути функцiонуючою системною платформою ко-
нцепцiї етносу (держави) яка базується на но-
вiй парадигмi часу. Фоновiсть (незастосованiсть)
виникає внаслiдок внутрiшньої загерметизовано-
стi (заблокованостi) архетипiв народної свiдомос-
тi. Тобто наявне їх повне iгнорування чи знище-
ння при соцiальних катаклiзмах (iнформацiйно-
соцiальна дистонiя). Один iз варiантiв цiєї ди-
стонiї – перевага маскультури над народною
художньою естетикою. Системною свiдомiсною
базою держави архетипна система iндивiдуаль-
них координат може стати за умови входження
цiєї системи до свiдомiсної концепцiї держави,
яка будується на охоронi духовних iнформацiй-
них координат.
Народна художня пам’ять має свою систему iн-
формацiйних координат (парадигма народної ху-
дожньої свiдомостi), яка у кожному столiттi син-
хронiзується з iнформацiйним свiдомiсним по-
лем часу i виробляє нову свiдомiсну парадигму.
Синхронiзацiя парадигми народної художньої па-
м’ятi з новою фiлософiєю часу – процес специ-
фiчний, оскiльки iнформацiйна свiдомiсна архе-
типiка (мiфологеми часу) довго не дає суспiль-
нiй свiдомостi синхронiзуватися з новою iнфор-
мацiєю на кореневому рiвнi (вироблення нової
структури-концепцiї бачення свiту). Тобто про-
цес засвоєння iнформацiйних координат нової па-
радигми за негативних соцiальних умов (вiдсут-
нiсть державотворення, нацiональний геноцид i
т. д.) набагато тривалiший. Мовиться про впису-
вання iнформацiйно-свiдомiсних координат у свi-
тову систему свiдомiсних координат. За негати-
вних умов виникає iнформацiйно-свiдомiсна ди-
станцiйнiсть мiж свiдомiсними iнформацiйними
рiвнями, а це призводить до iнформацiйного дис-
комфорту (iнформацiйної дистонiї), коли створю-
ється свiдомiсний вакуум, своєрiдний iнформа-
цiйний застiй. Народна художня пам’ять теж ви-
ражає цю ситуацiю, вiдповiдно розподiляючись
за концептуальним рiвнем на свiдомiсть стихiйної
архетипної iнформацiї та свiдомiсть новоствореної
iнформацiйної архетипiки( фомальної), де втраче-
но зв’язки мiж знаковим полем i його значенням.
На цьому свiдомiсному рiвнi iнформацiя iснує як
своєрiдний iнформацiйний хаос (фрагментарнiсть
фольклорної пам’ятi, стирання культурного змiс-
ту етнопобуту, зменшення формотворчих можли-
востей пам’ятi, “витиснення” свiдомостi етносу та
етнiчної iндивiдуальностї зi звичних менталiтет-
них стереотипiв, втрата iдентифiкацiйної свiдомо-
стi, погашення мовного пласту). Про це яскраво
свiдчать дослiдження НДЛ українського фольк-
лору, народних говорiв та лiтератури Приднiпро-
вського регiону Днiпропетровського унiверситету
на Царичанщинi (програма “Фольклорна пам’ять
i соцiально-iсторичний та психолого-культурний
часовий контекст”). У районi найбiльшої культу-
рної спадковостi погашення фольклорної свiдомо-
стi становило майже 50%, iсторично-свiдомiсна
iнформацiя (iсторична iдентифiкацiя персоналiй
України) виявилася на найнижчому рiвнi. Куль-
тура етнопобуту, її етнопоетичний пiдтекст заз-
нали деформацiй такого рiвня, що носiї iнформа-
цiї не завжди могли пояснити значення i змiст
звичних побутовоетнiчних традицiй (символiв).
Звiдси – i низький рiвень загальної естетико-
художньої культури. Лише найстарше поколiння
128 1-2’2009 Народознавчi Зошити
(60–80 рокiв) мало iнформацiйне поле пам’ятi та-
кого рiвня, що вiдповiдає нормальному горизонту
менталiтетної iдентифiкацiї.
Є так званий i середнiй (симбiозний) iнформа-
цiйний рiвень народної художньої пам’ятi, який
представляє своєрiдний iнформацiйний колаж си-
мволiв (iнформкодiв часу). Цей рiвень в цiло-
му має логiчносвiдомiсний характер. Вiн iснує
як синтез свiдомостей, де наявна вiдповiднiсть
мiж знаковими кодами (на рiвнi новоутворень)
i їх новими значеннями, що зберiгають архети-
пну (фольклорну) базу, але “виробляють” свої
естетико-художнi рiвнi осмислення буття. У їх ко-
нтекстi виникають архетипи нового наповнення,
якi вже iснують як самодостатнi кодовi системи.
Середнiй рiвень програмує утворення нових мен-
талiтетних ознак на системному рiвнi, утворення
нового культурно-iнформацiйного горизонту па-
м’ятi: а) на рiвнi продовження традицiй етнiчної
парадигми; б) на рiвнi утворення нової етнiчної
системи координат (розмивання базового iнфо-
рмацiйного поля i творення нової менталiтетно-
системної одиницi буття). Виходячи з естетики
постмодернiзму, де модульна (системна, суперси-
стемна) сутнiсть суб’єкта утворюється з iнфор-
мацiйних концептуальних даностей усiх часiв i
народiв (естетико-художнiй досвiд, що не є домi-
нантою створення особистостi, а лиш основою по-
будови оригiнальної художньо-iнформацiйної сут-
ностi, яка виробляє в собi власнi закони i методи
осмислення i вiдображення буття), iнформацiйна
парадигма народної пам’ятi є своєрiдним напов-
нювачем для вироблення свiдомiсних координат
нового часу. Водночас вона є одним з чинникiв
“лiплення” нових особистiсних (свiдомiсних мо-
делей), однiєю з домiнант свiдомiсної бази доби.
У контекстi свiдомiсного формування дуже
важлива наявнiсть державної концепцiї захисту
i примноження (повночасового функцiонування)
iнтелектуальних координат сучасної свiдомостi
етносу, де чiльне мiсце займає архетипний (мiфо-
фольклорний) пласт свiдомостi. За наявностi та-
кої програми, головна концепцiя якої мусить по-
лягати у збереженнi архетипного поля свiдомостi
зi створенням умов його повного iнтелектуально-
фiлософського наповнення, система iнформацiй-
них координат народна пам’ять синхронiзуєть-
ся з новою парадигмою часу. Саме синкретизм
як початкова злитнiсть художнiх форм вписує-
ться в “побудовчий” контекст постмодернiстсь-
кої естетики. Але, на жаль, не завжди держа-
внi концепцiї iнформацiйно-iнтелектуальних ко-
ординат синхронiзуються з новою парадигмою
часу. Фактори, що сприяють цьому: специфiч-
на соцiально-полiтична обстановка, стiйка архе-
типiзацiя мислення (мiфологемнiсть свiдомостi),
особливостi менталiтету, соцiально-iсторичнi тра-
дицiї. За таких обставин створюється iнформа-
цiйно свiдомiсний дискомфорт, порушення логi-
ки свiдомiсного творення iнтелектуальних коор-
динат. Цей процес стосується i модульних типiв
нацiї (iнформацiйно-художнiх особистостей), якi
за таких умов або переходять до iнших етнiчних
свiдомiсних систем , або поступово провiнцiалiзу-
ються, тобто виходять на свiдомiсний рiвень свi-
домiсть мiфологiчної залежностi.
Проблема нацiонального свiдомiсно-iнформа-
цiйного творення надзвичайно важлива, якщо
враховувати те, що ми живемо в час швидкого
зростання масштабiв i можливостей масових те-
лекомунiкацiйних систем i значного розширення
комп’ютеризованих iнформацiйних мереж. “Роз-
мiри i складнiсть цих систем такi великi, що ство-
реним iнформацiйним мережам годi вмiститись
навiть у найбiльшому з нацiональних утворень;
водночас вони стають матерiальною основою зли-
ття нацiональних культур у регiональнi i навiть
формування глобальної культури. Нинi можна ви-
готовляти й поширити iнформацiю та образи, що
можуть затопити локальнi iнформацiйнi мережi i
поширюванi ними нацiональнi передачi”10.
Еволюцiя iнтелектуалiзацiї iнформацiї приво-
дить до того, що “в умовах акселерантного розпо-
всюдження електронних засобiв зв’язку вона стає
структуроутворюючою основою розвитку суспiль-
ства нового типу – iнформацiонального”11. Мови-
ться про особливу форму соцiальної органiзацiї “в
якiй створення iнформацiї, її обробка стає фунда-
ментальними джерелами продуктивностi i влади
завдяки виникненню в даний iсторичний перiод
10Буряк В.Д. Регiональнi особливостi творчого стану...–
C. 161.
11Castells M. The Information Age: Economi, Societi and
Culture.– Vol. 1. The Rise of the Netvork Society. Blackwell
Publishers.– Maiden, Massachusetts, USA. Oxvord, UK,
1996.– P. 58.
ВОЛОДИМИР БУРЯК. Еволюцiя мiфоархетипiв... 129
нових технологiчних умов. Мануел Кастеллс ак-
центує на тому, що ядром нової форми комунi-
кацiйної органiзацiї суспiльства тепер є не iнфо-
рмацiя perse, а мережна логiка його базисної ку-
льтури, що надає розповсюджуванiй iнформацiї
особливi якостi i функцiї, якi системно перетво-
рюють всi основнi сфери життєдiяльностi людей
– вiд економiки i полiтики до освiти i культури.
Остання за визначенням Кастеллса складається
iз процесiв “символiчних комунiкацiй мiж людь-
ми, у вiдношеннях мiж людьми i природою, на ба-
зi виробництва (з його комплектуванням, спожи-
ванням), життєвого досвiду i влади, кристалiзую-
чись протягом iсторiї у спецiфiчних галузях “i по-
роджуючи, таким чином, “колективнi iдентично-
стi”12, що скрiпленi спiльнiстю мови i традицiй.
Саме цi “колективнi iдентичностi”, що базованi
на сталих етноархетипах свiдомостi, будуть “вит-
римувати конкуренцiю” з “символами певної iнте-
рнацiональної культури, iдентичнiсть якої обумов-
лена не специфiкою якогось суспiльства, а прина-
лежнiстю до управлiнськiх кiл iнформацiональної
економiки13. Кастеллс пiдкреслює, що нове iнфо-
рмацiйне суспiльство сприятиме посиленню ко-
смополiтичої елiти, яка надiйно iнтегрується в
новий свiт комунiкацiй, пов’язаний з розвитком
мультимедiа як системи, що є зброєю влади. Фа-
ктично йдеться про культурно-соцiальну альтер-
нативу етнiчно-нацiональнiй елiтi кожної країни,
яка, якщо не зможе знайти нових глобальних си-
стем свiдомiсного самовираження, може розчини-
тися в ”символiчному реально-вiртуальному сере-
довищi...”. Бо нова комунiкацiйна система ради-
кально трансформує простiр i час – основнi ви-
мiри людського буття. Мiсця розташування звi-
льняються вiд своїх культурних, iсторичних, гео-
графiчних значень i реiнтегруються у функцiона-
льнi мережi чи коллажi iз iмiджiв, що увiмкненi
у потоковий простiр, який замiнює конкретний
простiр чи мiсце розташування. У галузi культу-
ри “мережева морфологiя” веде до “абстрагування
вiд iсторiї i географiї” i до залежностi вiд еле-
ктронних комунiкацiй, що в кiнцевому рахунку
увiмкненi в цифровий аудiовiзуальний гiпертекст.
Лише посилення iнтелектуально-iнформацiйно-
12Там само.– С. 7.
13Там само.– С. 25.
го контексту саме на системному горизонтi мо-
же утримувати нацiональну iнформацiйну свiдо-
мiсть на рiвнi iдентифiкованого вираження. За-
вчасне входження недоформованої на системно-
програмному рiвнi (маємо на увазi формуван-
ня етнiчно-соцiальних архетипiв як функцiональ-
ної системи iнформайiйно-свiдомiсного вираже-
ння) нацiональної свiдомiсної системи у гло-
бальну (континентальну) культуру може при-
звести до її остаточного розчинення. Необ-
хiдна державна програма, яка б iнiцiюва-
ла розвиток iнтелектуально-модульного горизон-
ту нацiї. Це комплексна державна програма
iнтелектуально-iнформацiйного забезпечення свi-
домостi нацiї, реалiзувавши яку можна програ-
мувати iнформацiйно-свiдомiсне пожвавлення, в
кращому випадку – iнтелектуальний “вибух”, що
приведе до вiдтворення iнтелектуальних ресурсiв,
до повного представлення держави як iнтелекту-
ального iнформацiйного модуля нацiї у свiтово-
му iнформацiйному контекстi. Одним iз основних
критерiїв цiєї програми є формування модуль-
особистостей та модуль-систем, а це в першу чер-
гу створення iнститутiв суспiльної iнформацiї та
комунiкацiї нового зразка, якi б увiбрали весь
комплекс етнопсихологiчних, етнокомунiкацiйних
рiвнiв нормування модульної свiдомостi суспiль-
ства та iндивiдуальностi. Основнi ознаки нової
суспiльно-комунiкативної свiдомостi: системнiсть,
концептуальнiсть, етнiчносвiдомiсна диференцi-
йованiсть (нацiональне самоусвiдомлення), висо-
кий рiвень обiзнаностi з iншими iнформацiйни-
ми етносистемами, розгерметизацiя етномiфоло-
гiчної сфери зi збереженням первинної образно
архетипної бази, спрямованiсть на неординарнi
вiдкриття, здатнiсть iнформацiйно-свiдомiсного
прогнозування.
За умови реалiзацiї програми iнформацiйно-
iнтелектуального розвитку свiдомостi нацiї Укра-
їна реально зможе бути модуль-державою, у неї
для цього є всi iнтелектуальнi ресурси. Про це
свiдчить потенцiйно висока якiсть iнформацiйно-
художньої свiдомостi нацiї.
|