Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Сокіл, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2009
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7219
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності / Г. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 147-158. — Бібліогр.: 98 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7219
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-72192010-03-26T12:01:59Z Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності Сокіл, Г. Статті 2009 Article Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності / Г. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 147-158. — Бібліогр.: 98 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7219 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Сокіл, Г. Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності
format	Article
author	Сокіл, Г.
author_facet	Сокіл, Г.
author_sort	Сокіл, Г.
title	Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності
title_short	Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності
title_full	Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності
title_fullStr	Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності
title_full_unstemmed	Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності
title_sort	галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7219
citation_txt	Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності / Г. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 147-158. — Бібліогр.: 98 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT sokílg galicʹkífolʹkloristitaíhnízapisiusnoíslovesností
first_indexed	2025-07-02T10:05:53Z
last_indexed	2025-07-02T10:05:53Z
_version_	1836529225946890240
fulltext	ГАННА СОКIЛ. Галицькi фольклористи... 147 Статтi Ганна СОКIЛ ГАЛИЦЬКI ФОЛЬКЛОРИСТИ ТА ЇХНI ЗАПИСИ УСНОЇ СЛОВЕСНОСТI Hanna SOKIL. Galician Folklore Scholars and Their Notations of Oral Literature Tradition. В iсторiї української фольклористики важливу роль вiдiграли не лише вiдомi постатi, а й ма- лознанi збирачi, котрi своєю наполегливою пра- цею примножували надбання української нау- ки, поповнюючи джерельним матерiалом серiйнi видання Етнографiчної комiсiї Наукового това- риства iм. Шевченка. Широка кореспондентсь- ка мережа, налагоджена Товариством, дала ве- ликий резонанс. Найактивнiшу участь у зборi фольклору взяли педагоги (не тiльки фiлологи, а й географи, iсторики, природознавцi та iншi), студенти, священики, письменники. У пропоно- ванiй статтi представлено збирацький доробок окремих як вiдомих особистостей (В.Шухевич, Я.Пастернак), так i менш знаних (Л.Гарматiй, О.Iванчук, П.Шекерик-Доникiв), i майже невi- домого I.Волошинського, котрий вирiзняється ма- сштабнiстю зiбраних народнопоетичних скарбiв. Усi вони жили i працювали наприкiнцi ХIХ – поч. ХХ ст. i своїми здобутками сприяли посту- пу української науки, незалежно вiд того, де при- ходилось їм перебувати на той час – чи в центрi, чи в околицях нашої Батькiвщини. Володимир Шухевич. Вiн увiйшов в україн- ську культуру як етнограф, фольклорист, публi- цист, педагог. Це один з перших членiв Етногра- фiчної комiсiї НТШ (1898) дiйсний член НТШ у Львовi (1900), член Австрiйського товариства народознавцiв (1901), Етнографiчного товариства в Чехiї (1903). Народився 15 травня 1849 р. у с. Тишкiвцях Городенкiвського повiту. Навчався в Коломийськiй, Станiславськiй, згодом у Чернi- вецькiй та Львiвськiй гiмназiях. 3 1876 р. ви- кладав природничi науки у школах та гiмназi- ях Львова, брав активну участь у громадському життi мiста. Помер учений 10 квiтня 1915 р. У радянськi часи iм’я В.Шухевича вилучено з наукового обiгу, оскiльки, крiм усього iншо- го, його внук Роман Шухевич (Тарас Чупринка) був генерал-хорунжим УПА. У роки незалежнос- тi України написано чимало розвiдок про громад- ську, просвiтницьку, педагогiчну та наукову ро- боту1, видано бiблiографiчний покажчик праць2. Однак про В.Шухевича-фольклориста вiдомо не- багато. А вже в другому томi “Етнографiчного збiрника” опублiковано п’ять текстiв лiрницьких молитов у його записах, зроблених у Львовi вiд Миколи Мисiва, родом iз Мединi (тепер Гали- цького р-ну Iвано-Франкiвської обл.). В.Гнатюк помiстив їх у додатках пiд заголовком “Кiлька молитов, записаних Володимиром Шухевичем”3. Та найбiльшої уваги заслуговують уснопоетич- нi фiксацiї, якi покладенi в основу фольклорно- етнографiчного дослiдження “Гуцульщина”. Вивчати Гуцульщину В.Шухевич почав як природознавець, але настiльки захопився побу- том, своєрiдним гуцульським фольклором i ми- стецтвом, що покинув ботанiчнi дослiдження i зайнявся студiюванням духовної й матерiальної культури цього краю. Результатом його багато- рiчної працi стала монографiя “Гуцульщина”, що охоплює галицьку територiю. Чотири її частини вийшли друком у “Матерiалах до української ет- нологiї” (1899, 1901, 1902, 1904), а п’ята опуб- лiкована окремим виданням (1908) за кошти вла- сника музею Дiдушицьких у Львовi Тадея Дiду- 1Арсенич П. Володимир Шухевич. Життя i культурно- громадська та етнографiчна дiяльнiсть. До 150-рiччя вiд дня народження.– Iвано-Франкiвськ: Нова Зоря, 1999; Його ж. Рiд Шухевичiв.– Iвано-Франкiвськ: Нова Зоря, 2005; Качкан В. З когорти етнографiв (на берегах творчої бiографiї Володимира Шухевича) // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 1993.– № 3; Його ж. З когорти етногра- фiв... // Качкан В.А. Українське народознавство в iменах: У двох частинах.– К.: Либiдь, 1994.– Ч. 1.– С. 107-114; Горак Я. Листи Володимира Шухевича до Iвана Франка // Українське лiтературознавство. Збiрн. наук. праць.– Львiв, 2006.– Вип. 68.– С. 306-342. 2Шухевич В. Бiблiографiчний покажчик: У двох части- нах / Уклад. М.Гордiй, Б.Геляс.– Львiв, 2004. 3Гнатюк В. Лiрники. Лiрницькi пiснi, молитви, слова, звiстки i т. и. про лiрникiв... // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1896.– Т. 2.– С. 74-76. 148 1-2’2009 Народознавчi Зошити шицького. До речi, за його ж меценатської пiд- тримки “Гуцульщина” вийшла також у перекладi польською мовою4. У передмовi до першої частини В.Шухевич за- значив, що подає “усе те, що сам бачив, чув, зi- брав або списав”. Тут же завдячував усiм своїм помiчникам, однак не вказав їхнiх прiзвищ, ок- рiм Ф.Колесси. Натомiсть, у другому томi по- дано iмена тих, вiд кого автор одержав мате- рiали до книжки – священики О.Волянський, I.Попель, учителi Л.Гарматiй, Т.Кисiлевський та лiкар Я.Окуневський. У записуваннi весiльних обрядiв та пiсень, якi увiйшли до третього тому, сприяв М.Колцуняк5. Гуцульське весiлля описа- но досить докладно, проте без урахувань особли- востей того чи iншого села. Мелодiї до окремих пiсень, що мiстяться у цiй частинi, опрацював Ф.Колесса. Заслуговують на увагу також опи- си похоронних голосiнь, звичаїв, обрядiв та забав при мерцi (“игрищах на грушцi”), чимало зразкiв яких введено тут уперше. У трьох частинах “Гу- цульщини”, крiм етнографiчного матерiалу, трап- ляються зрiдка зразки усної словесностi, зокрема лiкувальнi замовляння (“На горi сиянцкiй Матер Божа заснула”, “На осиянцкiй горi, сиянцке зi- лє”), записанi вiдповiдно в с. Жаб’є-Слупейки та Брустурах6, легенда “Про полонину Попа- дя”, зафiксована в с. Барвiнковiй7, коломийки, “полонинки”8. Особливо важливi для фольклористики два останнi томи “Гуцульщини”, адже в них мiсти- ться багато уснопоетичного матерiалу. Упродовж кiлькох рокiв автор бував у Рiздвянi свята на Гуцульщинi, прослухав понад 200 колядницьких партiй (таборiв) i, як сам зазначив, зiбрав ко- ляди з усiх сiл Галицької Гуцульщини, якi у той час за деякими винятками повторювалися “з мен- шими або бiльшими вариянтами по усiх селах”9. 4Huculszczyzna.– T. 1-4.– Lwów: Nakladem Museum imenia Dsieduszyckich we Lwowie.– 1902-1908. 5Див.: Арсенич П. Рiд Шухевичiв...– С. 143. 6Шухевич В. Гуцульщина.– Ч. 1 // Матерiали до українсько-руської етнологiї.– Львiв, 1899.– Т. 2.– С. 39- 40. 7Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 2 // Там само.– Львiв, 1901.– Т. 4.– С. 219-221. 8Там само.– С. 197-205, 217-218. 9Див.: Шухевич В. Гуцульщина.– Верховина, 1999.– Ч. 4 (2-е вид.).– С. 22-25. Наприклад, 1902 р. пiд час Рiздвяних свят, вiн вiдвiдав Космач, Брустури, Шешори та iншi села, де записав на фонограф зимовi звичаї та обря- ди, зробив свiтлини колядникiв, Йордану10. Йо- го респондентами були найбiльш обiзнанi селя- ни – Ю.Соломiйчук, М.Мегединюк, I.Грепиняк, М.Палiйчук, М.Гутиняк. У четвертiй частинi “Гуцульщини” охоплено календарнi обряди i фольклор, детально охаракте- ризовано Рiздвяний цикл, подано цiннi варiанти колядок, що виконуються пiд вiкнами i в хатi для кожного члена сiм’ї. Народнопiсеннi зразки, по- мiщенi у цьому томi, записанi в 14 селах Косiвсь- кого i в 4 селах Надвiрнянського повiтiв. Як i до попереднiх частин, В.Шухевич, крiм власних фiк- сацiй, отримував матерiали вiд своїх кореспонден- тiв – Ю.Амброзяка, О.Волянського, Л.Гарматiя, П.Дудєка та iн. Тут опублiковано близько двох сотень народних пiсень, скласифiкованих за ад- ресатами: священиковi (6 текстiв), “ґаздi” (23), “ґаздинi” (16), вдовицi (4), парубковi (21), дiв- чинi (39), загальнi коляди (21 текст). Видiлено коляди за Пречисту, за апостолiв, є 10 текстiв “умерлої” коляди (для померлих), “столова” ко- ляда (подяка столови) та iн. Кiлька фольклорних одиниць виокремлено за мiсцем виконання – “пiд вiкнами”, “на пасiцi” тощо11. Народна проза Гуцульщини опублiкована в п’ятiй частинi i включає в себе апокрифiчнi ле- генди (“Без Бога анi до порога”, “Про велет- нiв”, “Про кiнець свiту”, “Про потоп”, “Як Соло- мон мiряв землю”, “Як Iсус перед жидами ховав- ся”)12; народнi казки (“Вдячний мертвець”, “За- клятий цар”, “Когутик i курочка”, “Набожний вiйт в пеклi”, “Орел i мурашка”, “Про золото- го хлопця i царiвну”, “Про хлопця i його лиху маму”, “Cватання в поганого царя” “Три сини”, “Чому тепер звiр не говорить”, “Як пустий пару- бок посватав цареву дiвку”)13; перекази про опри- шкiв (“Олекса Довбуш”, “Бойчук”, “Киричук”, “Про скарби”, “Кiнець опришкам”)14, вiрування про рослини i звiрi, народну медицину. 10Див.: Арсенич П. Рiд Шухевичiв.– С. 146. 11Див.: Шухевич В. Гуцульщина...– Ч. 4 (2-е вид.).– С. 13-196. 12Див.: Шухевич В. Гуцульщина.– Львiв, 1908.– С. 9- 51. 13Там само.– С. 55-173. 14Там само.– С. 179-203. ГАННА СОКIЛ. Галицькi фольклористи... 149 Щодо принципiв збирацької роботи та дотри- мання певних вимог паспортизацiї за опублiкова- ними матерiалами простежується динамiка погля- дiв В.Шухевича. Якщо врахувати, що матерiали до свого дослiдження фольклорист призбирував понад 20 рокiв15, то в початкових томах “Гу- цульщини” мало придiляв цьому уваги. Згодом пiд час пiдготовки iнших частин, очевидно, не без впливу I.Франка, В.Гнатюка, зазначав прi- звища iнформатора та конкретну мiсцевiсть за- пису. У своїй збирацькiй практицi користував- ся фонографом, про що неодноразово пiдкреслю- вав сам, як, наприклад: “Ось кiлька круглякiв, яких бiльшу частину присьпiвував минi у фо- нограф Юрiй Соломiйчук з Жабя”16; “Перших 6 арiй коляд, поданих понизше, i двi пльисанки списав Вп. проф. Фiларет Колесса з уст колядни- кiв; иньшi списав проф. О.Людкевич [має бути С.Людкевич. – Г.С.] за фонографом, на який я коляди збирав”17. На монографiю В.Шухевича появилося чима- ло вiдгукiв його сучасникiв. Уже пiсля виходу третьої частини “Гуцульщини” I.Франко опуб- лiкував рецензiю нiмецькою мовою в австрiй- ському народознавчому журналi “Zeitschrift für österreichische Volkskunde”18. Врахувавши значнi заслуги В.Шухевича як “найкращого знавця гу- цулiв”, багаторiчного збирача духовної та матерi- альної культури цього регiону, рецензент висло- вив низку суттєвих зауважень, якi стосувалися насамперед методiв дослiдження – перевага опи- сового та вiдсутнiсть порiвняльного. Саме з до- помогою останнього можна виявити своєрiднiсть гуцулiв, видiлити їх з-помiж iнших етнографiч- них груп українцiв. Проiгнорувавши ним, за сло- вами рецензента, може скластися враження, “що все вiдображене є типове для гуцулiв, є їхньою 15Колесса Ф. Iсторiя української етнографiї / Вступ. ст. Г.Скрипник.– К., 2005.– С. 209. 16Шухевич В. Гуцульщина...– Ч. 4. (2-е вид.).– С. 192. 17Там само.– С. 26. 18Переклад українською мовою вперше зробив М.Мороз / Див.: Мороз М. Зв’язки Iвана Франка з Австрiйсь- ким народознавчим товариством. Маловiдома рецензiя на працю Володимира Шухевича “Гуцульщина” // Записки НТШ.– Львiв, 1992.– Т. 223.– С. 272-283; Див. та- кож: Вовчак А. “Гуцульщина” Володимира Шухевича в оцiнцi Iвана Франка // Вiсник Львiвського унiверсите- ту. Серiя фiлологiчна.– Львiв, 1999.– Вип. 27: Українська фольклористика.– С. 133-146. особливiстю тодi, як iдеться часто про загально- поширенi речi”19. З подiбними, проте значно гострiшими, заува- женнями на “Гуцульщину” В.Шухевича помiще- на рецензiя в “Киевской старине” пiд крипто- нiмом М.Р., що приписують В.Гнатюковi20. На неї В.Шухевич помiстив у газетi “Дiло” (1905, № 125) критичну вiдповiдь рецензентовi. Од- нак згодом В.Гнатюк визнав, що серед усiх праць про Гуцульщину одне з перших мiсць займає до- слiдження В.Шухевича. Позитивну оцiнку да- ли Ф.Вовк, Ф.Колесса, В.Шурат. Так, Ф.Вовк з приводу виходу в свiт другої частини працi В.Шухевича писав у листi до її автора: “Праця Ваша, результат довголiтнiх студiй, безперечно, найкраща iз наукового i артистичного погляду, i з усього, що було досi надруковано про гуцулiв, не виключаючи i Кайндля. Ми можемо тепер бути спокiйними, що усе-таки маємо докладну моно- графiю хоч однiєї з наших земель”21. Почесне мiсце серед українських дослiдникiв, як наголосив Ф.Колесса, здобув собi В.Шухевич знаменитою “Гуцульщиною”22. I хоча учений ука- зав також на деякi недолiки у систематизацiї та класифiкацiї пiсень, вiдсутнiсть варiантiв i пара- лелей, все-таки цим виданням українцi можуть похвалитися i перед iншими народами. Актуаль- ним залишається i вiдгук В.Щурата на п’ятий том Шухевичевої книжки, що завершувала, за його словами, “поважний етнографiчний твiр”: “I який би не випав осуд фаховий етнографiв, варто- стi вiн йому не вiдбере, в одному напрямi можна буде ним користуватися, як першорядним єдиним джерелом”23. Бiльшiсть вiдгукiв засвiдчила високий рiвень розвитку тогочасної науки, яка вже не заспокою- валася лише появою певного видання, а й вима- гала значного науково-методологiчного рiвня. В.Шухевич разом з Ф.Колессою та О.Роз- 19Мороз М. Зв’язки Iвана Франка з Австрiйським на- родознавчим товариством...– Т. 223.– С. 272-283. 20Детальнiше про це див.: Арсенич П. Володимир Шу- хевич. Життя i культурно-громадська...– С. 59-64. 21Центральний державний iсторичний архiв у Львовi.– Ф. 735.– Оп. 1.– Спр. 11.– Арк. 6-7. 22Колесса Ф. Iсторiя української етнографiї.– С. 209. 23Щурат В. З Гуцульщини до “Слова о полку Iгоре- вiм” // Вибранi працi з iсторiї української лiтератури.– К., 1963.– С. 35. 150 1-2’2009 Народознавчi Зошити дольським уходив до складу комiтету, що вiд- повiдав за фундаментальне багатотомне видання “Народна пiсня в Австрiї”, де мав бути вичер- пно представлений фольклор усiх народiв, котрi населяли Австро-Угорщину24. Фольклорно-етнографiчнi записи В.Шухевича пройшли випробування часом, його “Гуцульщи- на” дочекалася через сто рокiв другого переви- дання окремими книжками25, як колись мрiяв її автор. Лука Гарматiй. Високим фаховим рiвнем вiд- значаються записи фольклору члена Етнографiч- ної комiсiї НТШ Луки Гарматiя. Вiн народився 30 жовтня 1866 р. у с. Лучка на Тернопiльщинi, помер 31 жовтня 1924 р. у с. Могильницi, нинi у складi м. Теребовля. Закiнчив Тернопiльську учительську семiнарiю (1887), учителював у се- лах Галицького Подiлля (Струсовi, Млиниськах, Теребовлi), а з 1898 по 1912 рр.– на Гуцуль- щинi (Тюдовi, Криворiвнi, Розтоках); найдовше пробув у Головах (1900-12). На початку Пер- шої свiтової вiйни працював у школах Австрiї та Моравiї. За нацiональнi погляди, активну прос- вiтницьку роботу австрiйсько-польськi iнспектори перекидали його з мiсця на мiсце26. Найпродуктивнiший перiод наукового життя Л.Гарматiя пов’язується з Гуцульщиною, його перебуванням у с. Головах. Тут вiн сформува- вся й утвердився як ретельний збирач мiсцево- го фольклору. Крiм того, Л.Гарматiй вiдкрив ба- гатьом видатним особистостям Гуцульщину, пе- редусiм унiкальну народну культуру. Свого часу вiн згадував: “Вiд 1899 р. до 1911 р. я при- їздив постiйно в часi ферiй разом iз родиною до Криворiвнi на лiтнiй побут. Вiд 1900 року приїздив туди також проф. М.Грушевський, що купив собi там дiм iз просторою царинкою, та 24Ширше про це див.: Сокiл Г. Осип Роздольський.– Львiв, 2000.– С. 33; Довгалюк I. З iсторiї проекту “На- родна пiсня в Австрiї (Das Volkslsied in Õsterreich)” // Вiсник Львiвського унiверситету.– Львiв, 2006.– Серiя фi- лологiчна. Вип. 37.– С. 276-287. 25Шухевич В. Гуцульщина: [У 5 ч.].– 2-е вид.– Верхо- вина, 1997.– Ч. 1-2; 1999.– Ч. 3; Ч. 4; 2000.– Ч. 5. 26Арсенич П.I. Гарматiй Лука Васильович // Українська лiтературна енциклопедiя.– К.: Вид-во УРЕ, 1988.– Т. 1.– С. 390; Його ж. Гарматiй Лука Васильович // Енцикло- педiя Сучасної України.– К., 2006.– Т. 5.– С. 404; Сах- ро М. Дослiдник культури гуцулiв // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 1969.– № 6.– С. 46-47. др Iв.Франко сам або з родиною... На короткий побут наїздило туди багато людей, а мiж ними були Ф.Вовк, малярi Ф.Красицький, Мих.Жук, Северин, етнограф К.Квiтка, Леся Українка, Олександр Олесь, В.Доманицький, О’Коннор- Вiлiнська, М.Могилянський, В.Щербакiвський i iншi. Був також М.Коцюбинський”27. Деякi з них вiдвiдували Л.Гарматiя в Головах, зокрема М.Коцюбинський, В.Гнатюк, I.Франко. До ре- чi, тiснi контакти з останнiм встановилися ще з 1897 р., коли письменник у часописi “Житє i сло- во” опублiкував його матерiали про батька Василя Гарматiя, котрий 1848 р. був обраний послом до австрiйського парламенту28. Нерiдко Л.Гарматiй звертався до I.Франка з проханням надiслати йо- му журнали, збiрники, окремi твори. Так, у листi до письменника вiд 12 квiтня 1898 р. Гарматiй просив надiслати йому “Житє i слово”, “Iсторiю боротьби мiж релiгiєю i наукою”, “Для домаш- нього огнища”29. У спогадах про батька Ганна Гарматiй- Цегельська пiдкреслила, що саме В.Гнатюк за- хопив його “збором i дослiдженням етнографiї”30. Є всi пiдстави вважати, що збирач був добре обi- знаний з науковою продукцiєю НТШ, зокрема питальниками, якими забезпечували iнiцiативних дослiдникiв етнокультури на мiсцях. Вагомим фольклорним надбанням Л.Гарматiя стала народна проза. Першорядне мiсце в цьо- му масивi посiли легенди. У збiрнику “Галицько- руськi народнi легенди” В.Гнатюка помiщено три- дцять дев’ять текстiв у записах Л.Гарматiя31, якi згодом потрапили до п’ятого тому “Гуцульщини” В.Шухевича. Загалом в останньому виданнi по- мiщено понад шiстдесят прозових творiв. Основна 27Гарматiй Л. [М.Коцюбинський у горах] // Спогади про Михайла Коцюбинського / Упоряд., пiслямова та при- мiт. М.М.Потупейка.– К.: Днiпро, 1989.– С. 258. 28Гарматiй Л. Дещо про Василя Гарматiя // Житє i Cлово.– Львiв, 1897.– Кн. 4.– С. 325-329; Кн. 5-6.– С. 422-424. 29Подаю за: Арсенич П.I. Взаємини Iвана Франка з прогресивними учителями Гуцульщини // Українське лiтературознавство.– Львiв, 1978.– № 30.– С. 117. 30Спогади Г.Гарматiй-Цегельської з Тернополя вiд 24 лютого 1970 р. // Гнатюк В. Документи i матерiали.– Львiв, 1998.– С. 404. 31Галицько-руськi народнi легенди / Зiбр. В.Гнатюк. Т. 2 // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1902.– Т. 13.– С. 50-53, 58-59, 81-83 та iн. ГАННА СОКIЛ. Галицькi фольклористи... 151 частина записiв походить iз с. Голови, тiльки по- одинокi iз Розтоки, Красноїлова, Тюдова. Хроно- логiчний аналiз матерiалiв показав, що лише два тексти (легенди про кiнець свiту та смерть Мой- сея) зафiксованi в 1903 р., усi iншi – в 1902 р. Жанровий спектр народної прози Л.Гарматiя в “Гуцульщинi” В.Шухевича можна виразити та- ким спiввiдношенням: легенди – 48%, казки – 42%, демонологiчнi оповiдання – 10%. Темати- чне наповнення досить рiзноманiтне. Так, скажi- мо, легендарний фонд представляють апокрифiчнi твори бiблiйного змiсту як Старого, так i Нового заповiтiв. Перший найбiльше наповнений оповi- дями про премудрого Соломона32, другий – про мандрiвки Iсуса Христа та святих Петра i Пав- ла33. У казковiй прозi домiнує соцiально-побутова тематика (про багачiв та бiдних, злодiїв, дурнiв). Лише кiлька зразкiв репрезентують чарiвнi каз- ки (“Хлопець-вiщун i колiдочка чудесна”, “Каз- ка про вiвчара та срiбнi вiвцi”34). Мавки, вiдьми, упирi, градiвники, iншi мiфiчнi iстоти постають iз демонологiчних оповiдань у записах Л.Гарматiя з Красноїлова, Тюдова, Голiв35. В останньому се- лi вiн спецiально збирав демонологiчнi оповiда- ння, опублiкованi невдовзi у п’ятнадцятому то- мi “Етнографiчного збiрника”. Вони стосуються мiфiчних iстот та людей з надприродними влас- тивостями – чортiв, вiдьом, чарiвниць, знахарiв, iнклюзникiв (“Чорт – димало”, “Як ґазда вiдвер- тав чари вiд корови”, “Стрiлець-знахар”, “Iнклюз хлопцем” та iн.)36 . Об’єктивно склалось так, що переказам про опришкiв дослiдник придiлив менше уваги, оскi- льки у цiй дiлянцi дуже плiдно працював П.Шекерик-Доникiв, який сам був унiкаль- ним носiєм цiєї традицiї i водночас її зби- рачем. Л.Гарматiя цiкавила насамперед постать О.Довбуша. З його запису постає зiдеалiзований образ гуцульського ватажка: “Довбуш йшов з ле- ґiнями, мав тобiвку, через, ременi та порошни- 32Шухевич В. Гуцульщина.– Львiв, 1908.– Т. 5.– С. 17- 20. 33Там само.– С. 24-30. 34Там само.– С. 43-51. 35Там само.– С. 201-224. 36Знадоби до галицько-руської демонологiї / Зiбр. В.Гнатюк // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1904.– Т. 15.– С. 14, 181-182, 209-210. цi, мудро вибитi золотими ґудзиками”37. Очевид- но, варто згадати тут спомини дочки Л.Гарматiя, котра зазначила, що її батько був “незвичайної скромностi людина, iнколи свої записи народної творчостi, якi публiкував В.Гнатюк, пiдписував прiзвищем П.Шекерика-Доникового, вiд родичiв якого i вiд нього самого занотовував”38. Така де- таль досить важлива для дослiдникiв, оскiльки розкриває певною мiрою те, чому так мало в йо- го доробку народних творiв про опришкiв. У поле зору Л.Гарматiя потрапило обстежен- ня колядок i щедрiвок. Його цiкавили насампе- ред твори з глибоким християнсько-фiлософським змiстом. В.Гнатюк, наприклад, iз його записiв ко- лядок i щедрiвок вiдiбрав про Христа, святого Петра, Iрода, святого Миколая-перевiзника, про страстi Христовi39. А до збiрника В.Шухевича потрапили “страсна коляда”, за Пречисту та апо- столiв40. Усi цi записи вiдзначаються повнотою текстiв, максимальним дотриманням дiалекту. Петро Шекерик-Доникiв. Гуцульщина дала свiтовi неперевершеного збирача фольклору, ет- нографiчних матерiалiв, письменника, суспiльно- полiтичного та культурного дiяча П.Шекерика- Доникова. Народився 1899 р. в с. Голови (тепер Верховинського р-ну Iвано-Франкiвської обл.), де й закiнчив чотирикласну школу. Його учителем був Лука Гарматiй, котрий вiдiграв не друго- рядну роль у зацiкавленнi юнака фольклором та етнографiєю. Велике значення в духовному роз- витку мала також участь у Гуцульському те- атрi, який органiзував 1910 р. у Красноiловi Гнат Хоткевич. Останнiй високо оцiнив здiбно- стi П.Шекерика-Доникова: “Був молодий, роз- винений, багато читав, розумний. I все у нього виходило так чiтко, до ладу... Вiн i в лiтерату- рi зоставив слiд, вiн i матерiали всiм етногра- фам доставляв i то першої якости i в найбiльшiй кiлькости. Вiн i в полiтицi був не чужий [...]. 37Народнi оповiдання про опришкiв / Зiбр. В.Гнатюк // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1910.– Т. 26.– С. 97. 38Спогади Г.Гарматiй-Цегельської з Тернополя про В.Гнатюка вiд 24 лютого 1970 року // Гнатюк В. До- кументи i матерiали.– С. 405. 39Колядки i щедрiвки. Т. 1 / Зiбр. В.Гнатюк // Етног- рафiчний збiрник.– Львiв, 1914.– Т. 35.– С. 29-32, 73-74, 89-100. 40Шухевич В. Гуцульщина.– Львiв, 1999.– Ч. 4.– С. 159-170 [Репринтне перевидання] 152 1-2’2009 Народознавчi Зошити Взагалi людина, потрiбна своєму народовi, своїй епосi”41. Вiн, i справдi, був обдарованим юнаком з активною життєвою позицiєю, цiкавився рiз- ними дiлянками культурно-наукової та суспiльно- громадської роботи: був головою читальнi “Прос- вiта”, органiзовував набiр добровольцiв до Укра- їнських Сiчових Стрiльцiв, брав участь у подiях, що вiдбувалися в зв’язку зi Злукою ЗУНР та УНР в Києвi42. П.Шекерик-Доникiв пiдтриму- вав стосунки з українськими науковцями, пись- менниками – I.Франком, В.Гнатюком, Ф.Вовком, М.Коцюбинським, В.Стефаником та iн. З прихо- дом росiйських вiйськ активна дiяльнiсть гуцула- самоука перервалася. 1940 р. його заарештували, i слiд його загубився на 52 роцi життя чи то на Соловках, чи в Сибiрах43. П.Шекерик-Доникiв – один iз небагатьох зби- рачiв усної словесностi, хто не лише фiксував її за пропозицiєю iнших фольклористiв, а й часто сам проявляв iнiцiативу, як, скажiмо, це було з оповiданнями про опришкiв. Якраз завдяки йому на цей народнопоетичний жанр звернули увагу вiдомi вченi, зокрема В.Гнатюк. З цього приво- ду останнiй писав: “Тим часом 1907 р. передав менi д. П.Волосєнка, тодiшнiй редактор “Громад- ського голосу”, письмо молодого гуцульського па- рубка Петра Шекерика-Доникового з Голов Ко- совського повiта, в якiм заявляв охоту списувати оповiдання про опришкiв, яких знає сам доволi багато, коли знайдеться хтось, що їх надрукує. Очевидна рiч, що я зараз удався до нього, подав вказiвки для записування та попросив прислати кiлька оповiдань на показ”44. Як засвiдчує епi- столярiй того часу, П.Шекерик-Доникiв наполе- гливо включився до збирацької роботи. Вiн iн- формував В.Гнатюка: “Оповiдань про опришкiв написав-сми вже 6. А багато ще маю писати”45. Згодом повiдомляв, що передав до Львова через 41Хоткевич Г. Твори: В 2 т.– К., 1966.– Т. 2.– С. 592. 42Арсенич П. Народознавець i громадський дiяч Гуцуль- щини // Iсторiя Гуцульщини.– Львiв: Логос, 2000.– Т. 5.– С. 436. 43Науковi архiвнi фонди рукописiв та фонозаписiв IМФЕ.– Ф. 28-3.– Спр. 196, 262, 263. 44Гнатюк В. Передмова [до]: Народнi оповiдання про опришкiв / Зiбр. В.Гнатюк // Етнографiчний збiрник.– 1910.– Т. 26.– С. IV. 45Гнатюк В. Документи i матерiали.– Львiв, 1998.– С. 164. Г.Хоткевича 20 народних оповiдань, i рiвно ж стiльки знову пiдготував, але надiшле пiзнiше. I тут же зазначив: “Но, але уже вичерпується iз мої тайстри, то треба десь шукати другої”46. А це говорить про те, що в “його тайстрi” мiстило- ся доволi багато народних оповiдань, якi вiн сам знав, а також фiксував вiд батька Дмитра. У збирацькiй практицi П.Шекерик-Доникiв залучав до записування фольклору iнших, однак великим авторитетом при цьому для нього та йо- го знайомих завжди залишався В.Гнатюк, про що йдеться в наступних рядках: “Я маю багато людей по других селах, що знають оповiдання про опри- шкiв... Менi приобiцєвси списувати оповiдання про опришкiв Юра Калинич-Бойчук (радикал) iз Розток Галицьких, п[ошта] Кути та Дмитро Са- мокiщук з Жаб’я-Iльцi. Але Ви мусите до них написати самi i поучете їх, як i що мають спису- вати. Але уважайте, бо то амбiцiя. Промовте їм до душi, а будете мати користь”47. Значна частина фольклорних матерiалiв у за- писах П.Шекерика-Доникова опублiкована у ви- даннях НТШ. Так, 104 народнi оповiдання про опришкiв становлять майже половину всiх пред- ставлених у збiрнику текстiв, загальна кiлькiсть яких складає 258 одиниць. Iз дванадцяти роз- дiлiв, за якими В.Гнатюк згрупував цi народ- нi твори, записи П.Шекерика-Доникового вхо- дять майже до кожного. Бiльше того, деякi роз- дiли складаються лишень з його записiв. Ви- кликають iнтерес уснi твори про переддовбушi- вськi часи – про Пинту (“Опришок Пинта”), Головача (“Опришок Головач”). До першого з них П.Шекерик-Доникiв додав примiтку, що 78- лiтнiй оповiдач (а ним, до речi, був його батько Дмитро) бачив на власнi очi той розвалений за- мок, у якому перебував Пинта48. До iншого на- родного твору зазначив: “Записано вiд Яворсь- кого, що ходив шукати грошей, а Яворський чув це вид одної дуже старої баби Єлени в Старих Кутах”49 . Найбiльше записiв присвячено Олексi Довбу- шевi (“Звiдки дiстав Довбуш силу i як її стра- тив”, “Довбуш, його син i скарби”, “Через що 46Там само.– С. 168. 47Там само.– C. 168-169. 48Народнi оповiдання про опришкiв.– С. 35. 49Там само.– С. 37. ГАННА СОКIЛ. Галицькi фольклористи... 153 став Довбуш опришком”, “Як Довбуш винiс на гору дуба”, “Олекса Довбуш кумом”, “Довбуш i цiсар Максимiлiян”50. Серед народних творiв про Довбуша, якi зафiксував П.Шекерик-Доникiв, часто трапляються перекази, пов’язанi з каменя- ми, на яких залишив слiди опришкiвський ва- тажок. Це здебiльшого мiсце, де вiн сидiв або ступав ногою, зробив написи рукою. На горi Ке- дроватiй, iдеться в одному з них, знаходиться сi- дець Довбуша. “Тот сiдец, то вирубаний камiнь, на чьоловiка. То гет вирубано на голов, плечя, ру- ки, ноги и на люльку так, шо єк сяде чоловiк, то на кожду чєсть тiла є вирубане мiсце”51. Цiкаво, що такi мотиви, як i багато iнших, належать до мiжнародних52. З опришкiвським рухом усна народна тради- цiя пов’язує походження найменування деяких карпатських сiл. Серед записiв П.Шекерика- Доникова є варiант про село Голови. За мiсцевим переказом воно називається вiд того, що колись на цьому мiсцi опришки покарали багача Дiдуш- ка, котрий допомагав панам переслiдувати й зни- щувати народних месникiв: “Єк истьив Довбуш Дiдушка, та й узєв Дiдушкову голов из собов, а ше мав знов таких двох головачiв голови. Та кажут, шо винiс Довбуш тоти голови зверх на Голови и там поклав у дупло єлицi и вид того зветци село Голови. Та й давна печєтка громади Голови мала три головi”53. Такi фiксацiї фольк- лорних творiв про опришкiв збагатили видання “Етнографiчного збiрника” не лише цiкавими сю- жетами, рiзноманiтною тематикою, мотивами та образами, а й колоритним гуцульським дiалектом, якого послiдовно дотримувався збирач. Значно менше уваги придiлив П.Шекерик- Доникiв казкам про тварин. У двотомнику “Укра- їнськi народнi байки” опублiковано 6 текстiв: “Лис старостою”, “Когут перехитрив лиса”, “Ба- бин когут i дiдова курка”, “Пустий когут i несуча курка”, “Мухи й блохи” та “Соловiй в корчах”54. 50Там само.– С. 54-55, 58-60, 64-68, 95-96, 97, 122- 123. 51Народнi оповiдання про опришкiв.– С. 141. 52Вражиновски Т. Македонските предания за места.– Скопjе, 1979.– С. 21-26. 53Франко I., Гнатюк В. Квестiонар для записування мiс- цевих переказiв // Хронiка НТШ.– Львiв, 1907.– № 32.– С. 18. 54Українськi народнi байки (звiриний епос) / Вони ввiйшли до таких роздiлiв: “Домашнi ссав- цi”, “Птицi”, “Комахи” та “Голоси звiрiв”. За- писанi в рiзних мiсцевостях, крiм с. Голови, тут значаться Криворiвня, два народнi твори з Кома- рiвцiв на Буковинi, один зi Львова. Ще на початку своєї збирацької дiяльностi в листi до В.Гнатюка П.Шекерик-Доникiв наголо- сив: “Я таки багато знаю казок про опирiв, вiдь- ми, мари, блуди, спiванки гуцульськi, пiснi весi- льнi i т. i. та декiлька колєдий, круглякiв i плє- сив. Я дуже рад, що можу написати шос правди- ве про моїх прадiдiв-гуцулiв”55. Отже, таке свi- доме ставлення до фольклору свiдчить не лише про його добру орiєнтацiю в уснiй словесностi, її жанрах, а й пiдкреслює патрiотичнi пориван- ня П.Шекерика-Доникова написати “шос прав- диве про ...прадiдiв-гуцулiв”. I вiн, звичайно, пи- сав. Народна словеснiсть настiльки захопила та- лановитого гуцула, що на її основi почав творити власнi лiтературнi оповiдання. Гiдним пам’ятни- ком для своїх прадiдiв i цiнним набутком для нащадкiв став опис рiздвяних обходiв “Як вiдбу- ваються коляди у Гуцулiв”, який В.Гнатюк помiс- тив до першого тому “Колядок i щедрiвок”56. Вiн донинi залишається неперевершеним у вивчен- нi календарних обрядiв зимового циклу з його первiсними архаїчними мотивами та актуальнiстю сьогодення. П.Шекерик-Доникiв турбувався про збережен- ня не лише духовних, а й матерiальних скарбiв Гуцульщини. Тому вiн пiдшукував i передавав цiннi колекцiї для музею НТШ i персонально для Ф.Вовка57. Iван Волошинський. Вiн став чи не найак- тивнiшим збирачем усної словесностi на Покут- тi. Народився (рiк народження невiдомий – по- мер пiсля 1917 р.)58 в селi Далешевi Городен- кiвського повiту на Станiславщинi (тепер Горо- денкiвського р-ну Iвано-Франкiвської обл.). Зби- рав фольклорно-етнографiчнi матерiали переваж- Зiбр. В.Гнатюк // Етнографiчний збiрник.– 1916.– Т. 37-38.– С. 270, 433, 439, 443, 494, 511. 55Гнатюк B. Документи i матерiали.– С. 165. 56Як вiдбуваються коляди у Гуцулiв / Зап. бере- за П.Шекерик-Доникiв // Колядки i щедрiвки. Т. 1.– С. ХV-ХХХIV. 57Гнатюк B. Документи i матерiали.– С. 404. 58Черемшинський О.С. Волошинський Iван // Енцикло- педiя Сучасної України.– К., 2005.– Т. 5.– С. 128. 154 1-2’2009 Народознавчi Зошити но в рiдному селi. Незважаючи на те, що був священиком, звертався до жанру демонологiчних оповiдань i надсилав їх до Львова В.Гнатюковi, якi останнiй опублiкував у спецiальному випуску “Етнографiчного збiрника”. Якщо врахувати те, що загальна кiлькiсть фольклорних одиниць, включених до “Знадоб до української демонологiї”59 складає 1175 текстiв, то 449 з них зафiксував I.Волошинський, а це бi- льше третини всього збiрника. Майже про кож- ну демонiчну iстоту (а їх представлено у збiр- нику понад 50) у нього налiчується по кiлька- надцять варiантiв. З погляду сучасної фолькло- ристики це: 1) персонажi природи (чорт, водя- ник, лiсовик, блуд, страх i т. д.); 2) господарськi персонажi (домовик, пасiчник i iн.); 3) покутни- ки (мерцi, опирi, вовкулаки, страдчата, потопе- льники); 4) персонажi, надiленi надприродними силами (вiдьма, знахарi, чарiвники). Для прик- ладу кiлька назв iз записiв I.Волошинського – про чортiв: “Чорт витягнений зi студнi”, “Чорт влазить комином”, “Чорт везе повитуху на кони до жiнки”, “Пасiчник у Михальчу”; про страхи: “Голий страх у коноплях”, “Бiлий страх на де- ревах”, “Чорний страх перед волами”, “Страх – перемiткою”, “Страх – когутом”; про покутникiв: “Скупар спокутує по смерти”, “Покутниця в Ко- лiнках”, “Гуцул плине сидячи”, “Потопельники в Днiстрi в Далешевi”; про опирiв: “Як пiзна- ти опира”, “Хлопчик-опир збирає росу на поли”, “Пiдкова в дiйници”, “Опир у Серафинцях”60. Треба пiдкреслити добротнiсть його записiв: дот- римання акцентуацiї, подання рiзних коментарiв, ремарок оповiдачiв, що надає фольклорним текс- там наукової вартостi. До того ж, такi матерiа- ли, як слушно наголосив В.Гнатюк, мають велику цiннiсть, бо в них “мiститься багато елементiв, властивих нашому народовi, а не перебраних iз загальнолюдської скарбницi фольклорної, як се є примiром iз казками”61. В одному з листiв вiд 13 квiтня 1914 р. I.Во- 59Знадоби до української демонологiї / Зiбр. В.Гнатюк.– Том II // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1912.– Т. 33.– Вип. 1; Т. 34.– Вип. 2. 60Там само.– С. 2-4, 7, 8, 45, 46, 54-56, 64, 65, 67, 76-77 , 86-87, 93, 102. 61Гнатюк В. Передне слово [до]: Знадоби до галицько- руської демонологiї / Зiбр. В.Гнатюк // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1904.– Т. 15.– С. 2. лошинський писав з Далешева до В.Гнатюка, що посилає йому 14 байок, 72 загадки та 350 при- повiдок i має намiр записувати лiки та вiруван- ня62. Очевидно, тi байки ввiйшли до збiрника в упорядкуваннi В.Гнатюка, а мiсце знаходження загадок та приповiдок поки що не встановлено, принаймi, їх не виявлено у рукописних фондах IМФЕ iм. М.Рильського НАН України в Києвi, про якi йтиметься далi. Близько пiвтори сотнi записiв казок про звiрiв з доробку I.Волошинського опублiкова- но в “Етнографiчному збiрнику” (тт. 37-38). Вiн i тут лiдирує серед iнших збирачiв (при- мiром П.Тарасевському та А.Онищуковi нале- жить по 98 текстiв, представлених у збiрнику, В.Гнатюковi – 46, О.Дерев’янковi – 15 i т. д.). Цiкаво, що у казках з Далешева йдеться не ли- ше про таких диких звiрiв, як вовк (“Вовк на ловах”, “Музика в бочцi i вовк”), лис (“Як лис розводив курчат”, “Лисяча сварка”, “Лис – су- дiя”), ведмiдь (“Весiлє медведя з лисицею”, “Як медвiдь з’їв чоловiка”), заєць (“Заяцеве весiлє”, “Заєць i збанок”), а й про таких екзотичних звi- рiв, як мавпа (“Змудрована мавпа”), лев (“Як лев товаришував з вовком”)63. До того ж, каз- ки з сюжетним типом “Тигр” представленi лише двома текстами (“Тигр хоче з’їсти чоловiка”, “Як тигр судiював на вiрловiм весiлю”)64, якi зафiк- сував I.Волошинський. Йому належить i єдиний у збiрнику народний твiр про слона (“Слонь i дiвчата”)65. Оригiнальнi варiанти з сюжетним типом “Ди- кi птицi”, де головними персонажами виступають орел, яструб, крук, ворона, горобець, “бузько”, шпак i зозуля. Роздiл “Домашнi птицi” вклю- чає записи I.Волошинського “Курка дорадниця”, “Чим скiнчилася сварка курки з качкою”, “Когут i пес”, “Пiвпiвника”, “Голуб судiює”66 та iншi. I.Волошинському належить запис весiлля в Да- лешевi67 та похоронних звичаїв i голосiнь на Го- 62Гнатюк В. Документи i матерiали.– C. 276. 63Українськi народнi байки (звiриний епос).– С. 61, 69, 77, 97, 132, 164, 170, 196, 203, 3, 23. 64Там само.– С. 32, 33. 65Там само.– С. 206. 66Там само.– С. 427, 435, 448, 451. 67Волошинський I. Весiлє в Далешевi, Городенського пов. // Матерiали до української етнологiї.– 1919.– Т. 19- 20.– С. 2-34. ГАННА СОКIЛ. Галицькi фольклористи... 155 роденщинi68. Серед останнiх – голосiння: 1) ма- терi за дитиною; 2) матерi за донькою; 3) матерi за сином; 4) жiнки за чоловiком; 5) доньки за татом; 6) доньки за мамою; 7) сестри за братом; 8) сестри за сестрою. Чимала частина зiбраного уснопоетичного ма- терiалу залишилася не опублiкованою. У вiддiлi рукописiв IМФЕ в Києвi зберiгається близько двох десяткiв зошитiв iз його записами. Скажi- мо, у фондi 28-3 упорядковано народнi пiснi, зi- бранi упродовж 1893-1909 рр. Усi вони акуратно переписанi у шiстьох зошитах. Загальна кiлькiсть їх становить понад 900 зразкiв (у зошитi № 1- 178 од., № 2 – 207; № 3 – 128; № 4 – 176; № 5 – 131; № 6 – 207)69. Значне мiсце займають коломийки та родинно-побутовi пiснi, гаївки. Се- ред останнiх – “Бiлоданчик”, “Льон”, “Обручка- гаївка”, “Мости”, “Жук”, “Коструб”, “Чорнуш- ка”. Усi супроводжуються коротким описами їх проведення, датованi 1909 р. i, мабуть, призна- чалися до Гнатюкового збiрника “Гаївки” (1909), однак жодна з них не увiйшла до нього через спiзнення. Ще чотири зошити з фольклорними матерiа- лами (пiснi i проза), якi зiбрав I.Волошинський упродовж 1912-13 рр., знаходяться у тому ж фондi (28-3, од. зб. 109-113). В iншому (Ф. 29- 3, од. зб. 206-210) зберiгається низка запи- сiв народної прози: легенд (“Осифатова доли- на”, арк. 6-12, “Бог пускає грiшникiв з неба на землю”, арк. 4-5, “Сотворення свiта”, арк. 6-12, “Легенда про створення мiсяця”, арк. 30); казок (“Про трьох синiв та чорта мельника”, арк. 2-7, “Зла жiнка та дев’ять чортiв”, арк. 8). Бiльшiсть фiксацiй, що зберiгаються в архi- вах, зроблено у Далешевi Городенкiвського по- вiту. З цього ж повiту зазначенi ще такi села, як Колiнки, Чернелиця, Репужинцi, та з Буко- вини с. Розтоки, Бiлка, Погорилiвка, подекуди фiгурує м. Бережани Бучацького пов. на Терно- пiльщинi. Серед рукописiв I.Волошинського тра- пляються народнi пiснi у записах Ольги та Те- 68Волошинський I. Похороннi звичаї i голосiння в Го- роденщинi // Матерiали до української етнологiї.– 1919.– Т. 19-20.– С. 194-213. 69Спiванки. Записи I.Волошинського в Станiславськiй в Тернопiльськiй обл. 1893-1909 рр. // Науковi архiвнi фонди рукописiв та фонозаписiв IМФЕ НАН України.– Ф. 28-3.– Од. зб. 103-108.– 177 арк. офiлi Волошинських, що ретельно зазначено в паспортизацiї. Архiвнi матерiали, особливо прозовi, вiдзнача- ються дотриманням дiалектизмiв, акцентуацiєю. До деяких текстiв подано паралелi, як-от: Пор.: Е. зб. VI, 350; ХIV, 10 i 55 (арк. 4) i т. д. Замiтки у рукописах розкривають методику зби- рацької роботи I.Волошинського. Зокрема вiн за- уважив, що усi байки записував “пiд диктат”, а коли ж з якоїсь причини не вдавалося, то фiксу- вав лише мотиви, усякi звороти та слова оповi- дача, а пiзнiше “старав-ємся байку написати так, як вiн оповiдав – думаючи, що лiпше записати хоть мотив, як нiчо – се однак при кождiй байцi зазначив-єм”70. Такi вказiвки i справдi є при кi- лькох казках, але їх незначна кiлькiсть, бiльшiсть записано таки пiд диктування. Варто наголосити, що В.Гнатюк пiдтримував зв’язки з I.Волошинським, постачав йому наукову лiтературу, “Хронiки НТШ” питальники тощо. Навiть перебуваючи на лiкуваннi в Закопаному, дбав, щоб для нього та iнших членiв НТШ бу- ло вчасно їх надiслано. У листi до I.Кривецького читаємо: “Талька-Гринцевича замовте в академiї, а якби не було, то в антикварнi купiть лише два примiрники (для Волошинського i Заклинського), а Онищук най тримає довше бiблiотечний примiр- ник”71. У наступних листах перепитував того ж адресата, чи вислав Гринцевича I.Волошинському та чи дiстав примiрник для Заклинського72. Збе- рiгся лист I.Волошинського, в якому той повiдом- ляв i дякував за одержану “Хронiку” i згадувану лiтературу73. Крiм фольклорних матерiалiв, вiн збирав та- кож експонати з Покуття для укомплектування музею НТШ у Львовi i надсилав їх В.Гнатюку. “Шаблю та бурштин посилаю для музею, – пи- сав у листi до вченого. Прошу мене повiдомити, чи не купив би музей ...старi образи (якi саме? на склi?) та iншi предмети, примiром, ґралi, де- рев’яну сiчкарню або її модель, ґердани, запаски, пацьорки, парубоцький капелюх з перами, вiялку, 70Байки. Казки побутовi... Зiбр. I.Волошинський 1909- 1911. 100 арк. // Науковi архiвнi фонди рукописiв та фо- нозаписiв IМФЕ НАН України.– Ф. 29-3.– Од. зб. 207.– Арк. 1. 71Гнатюк В. Документи i матерiали.– С. 269. 72Там само.– С. 274. 73Там само.– С. 276-277. 156 1-2’2009 Народознавчi Зошити дерев’яний рискаль, цимбали та решето (iнстру- мент до грання) i т. д. Писанки для музею вже-м замовив до 6 с[отикiв] штука”74. Така ретельна праця I.Волошинського на ни- вi української науки заслуговує гiдного пошану- вання його iменi та вивчення доробку з галузi фольклористики. Олекса Iванчук. Вiн був непересiчною постат- тю в галицькому народознавствi. Педагог i ку- льтурний дiяч, лiтератор-публiцист, етнограф i фольклорист75. Народився 1882 р. у с. Тростян- цi Снятинського повiту на Станiславщинi у сiм’ї сiльського учителя. Навчався у Станiславськiй (1897-1900) i Львiвськiй (1900-1902) учитель- ських семiнарiях, деякий час у Львiвському унi- верситетi. Працював у редакцiї журналу “Лiтера- турно-науковий вiсник”. Учителював у гуцульсь- ких селах Тростянцi, Рiчцi та м. Косовi. Помер 1920 р. Прожив коротке життя, проте воно було, як справедливо вiдзначив сучасний дослiдник В.Качкан, плiдним, насиченим корисними справа- ми i змiстовним76. Залишив вагомий доробок як фольклорист. На прохання I.Франка й В.Гнатюка записував на Покуттi й Гуцульщинi усну сло- веснiсть, зокрема народнi приповiдки, демоноло- гiчнi оповiдання, про тютюнарiв, перекази, каз- ки про тварин, соцiально-побутовi казки, народнi звичаї, обряди та вiрування. Його записи попов- нили збiрку “Галицько-руськi народнi приповiд- ки”. У передмовi до третього тому цього вида- ння I.Франко наголосив, що О.Iванчук прислав “цiнну збiрку матерiалу iз Снятинського повiту, а власне iз сiл Карлова, Тростянця та Iлинець i з с. Товмачика Коломийського повiту”77. На- роднi оповiдання про тютюнарiв iз фольклорно- го набутку збирача включив В.Гнатюк до своєї однойменної розвiдки, опублiкованої в “Запис- ках НТШ”. Всi вони записанi 1910 р. в Трос- 74Там само.– С. 277. 75Арсенич П.I. Олекса Iванчук // Українська лiтератур- на енциклопедiя: В 5-ти т.– К., 1990.– Т. 2.– С. 293-294. 76Качкан В. Pia Detideria. Фрагмент до життєпису Оле- кси Iванчука // Качкан В. Хай святиться iм’я твоє.– Iвано- Франкiвськ, 2000.– Кн. 4.– С. 178. 77Франко I. Передмова до третього тому “Галицько- руських народних приповiдок” / Зiбр., упоряд. i поясн. др. Iван Франко.– Львiв: Видавн. Центр ЛНУ iм. I.Франка, 2007 (2-е видання // Упоряд. С.Пилипчук).– С. 398. тянцi i ввiйшли до роздiлу про пригоди гуцулiв у походах за тютюном (“Мiцний тютюн”, “Тю- тюн у водi”, “Тютюн пiд оборогом”, “Як жiнка змудрувала стражникiв”)78. Згодом їх передру- кував С.Мишанич у своєму збiрнику “Народнi оповiдання”79. О.Iванчук зафiксував народнi оповiдання про опришкiв, шiсть з яких опублiкував В.Гнатюк в однойменному томi “Етнографiчного збiрника” (1910). Бiльшiсть з них зарахованi до роздiлу “Ватажок Олекса Довбуш”. Серед них є загаль- нi оповiдання, зв’язанi з опришкiвським ватаж- ком (“Чудо Баль-Шiма над Довбушем”), про мо- лодий вiк О.Довбуша, його силу (“Довбушева завзятiсть”, “Як Довбуш випробовував леґенiв”, “Довбуш i пасiчник”), пам’ятки по О.Довбушеви (“Довбушева кирниця”). Один народний твiр увi- йшов до роздiлу “Напади опришкiв i оборона вiд них”, у якому йдеться про пiзнiших опришкiв (“Не родися красний, але щасний”)80. Усi запи- си О.Iванчук зробив у с. Тростянець упродовж 1907-09 рр. Чимало казок про тварин у записах О.Iванчука опублiкував В.Гнатюк у спецiальному томi “Ет- нографiчного збiрника”. До нього увiйшло бли- зько пiвтора десятка народних творiв. Оригiналь- ними є сюжети “Безхвостий лис”, “Медвежi жар- ти”, “Когут”, “Курка”, “Качка”, “Гуси на лету”, “Соловiй i його кум”, “Чому жайворонок зби- рає сiм’я”, “Як синиця спiває навеснi”, “Як роз- мовляють жаби”81. Тексти привернули увагу на- ступних науковцiв i майже всi були передрукованi у збiрнику, який упорядкував I.Березовський82. Частина неопублiкованих матерiалiв О.Iванчука зберiгається в Києвi у фондi I.Франка83. 78Гнатюк В. Народнi оповiдання про тютюнарiв [До- даток: 77 оповiдань про тютюнарiв] // Записки НТШ.– Львiв, 1915.– Т. 122.– С. 167-211. 79Народнi оповiдання / Упор. С.Мишанич.– К.: Наук. Думка, 1983.– С. 209, 210, 213, 214. 80Народнi оповiдання про опришкiв / Зiбр. В.Гнатюк // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1910.– Т. 26.– С. 56-57, 84-86, 95, 107, 234, 275. 81Українськi народнi байки (звiриний епос).– Т. I-II // Зiбр. В.Гнатюк // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1916.– Т. 37-38.– С. 98, 142, 472, 510-512, 514-517. 82Казки про тварин / Упор. I.Березовський.– К. 1976.– С. 292, 494-497, 503, 504, 506, 507. 83Див.: Iнститут лiтератури.– Вiд. рук.– Ф. 3.– Од. зб. 4160. ГАННА СОКIЛ. Галицькi фольклористи... 157 Як стверджує краєзнавець П.Арсенич, фольк- лорнi замовлення I.Франка виконували i сестри О.Iванчука Олена та Стефанiя, котрi теж бу- ли знайомi з I.Франком i пiд час свого прожи- вання у Львовi допомагали йому переписувати збiрку народних приповiдок84. Їх батько – гро- мадський дiяч, був учителем у с. Олешковi i за приналежнiсть до радикальної партiї, за зв’я- зки з I.Франком, М.Павликом, Л.Мартовичем, В.Стефаником, котрi вiдвiдували його в Iлинцях, був звiльнений з учительської посади. Зацiкавлення О.Iванчука у галузi лiтератури, публiцистики, науки, окрушини його епiстолярiї частково вперше розкрив В.Качкан у згаданiй студiї “Фрагменти до життєпису Олекси Iванчу- ка”, яка, до речi, залишається поки що єдиною розвiдкою про цю неординарну людину. Ярослав Пастернак. Йому заслужено належить почесне мiсце в археологiї. Щоправда, його iменi не знайдемо в енциклопедичних виданнях радян- ського перiоду, оскiльки на повний голос воно за- звучало лише в часи незалежностi України. Треба зазначити, що починався вiн як фольклорист, i ця сторiнка досi не з’ясована. Народився Я.Пастернак 2 сiчня 1892 р. у м. Хировi (зараз Старосамбiрського р-ну Львiв- ської обл.) у священичiй родинi. Закiнчив укра- їнську гiмназiю в Перемишлi (1910). 1910-14 рр. студiював класичну фiлологiю у Львiвському унi- верситетi. Впродовж 1914-18 рр. перебував в ав- стрiйськiй армiї, а 1918-20 рр. – в Українськiй Галицькiй Армiї. Вiдтак продовжив археологiчнi студiї в Карловому унiверситетi в Празi (1922- 25). Член Етнографiчної комiсiї НТШ (1918). З 1928 по 1939 рр. вiн – директор музею НТШ у Львовi, професор Греко-Католицької академiї (1935-41), Львiвського унiверситету (1939-41). А з 1944 р. до кiнця життя перебував в емiгра- цiї (Нiмеччина, Канада)85. Помер Я.Пастернак 22 листопада 1969 р. У своєму життєписi учений наголосив, що, на- вчаючись у Перемишльськiй гiмназiї, “в часi лiт- нiх ферiй записував в селi Вацовичi [зараз За- 84Див. Арсенич П.I. Взаємини Iвана Франка з прогре- сивними учителями Гуцульщини.– С. 118. 85Пастернак Я. Мiй життєпис // Пастернак Я. Ран- нi слов’яни в iсторичних, археологiчних та лiнґвiстичних дослiдженнях. Працi iсторико-фiлологiчної секцiї.– Нью- Йорк; Торонто; Париж; Мюнхен, 1976.– С. 120. лужани. – Г.С.] в Дрогобиччинi народнi пiснi, коломийки i приповiдки, якi друкував пiзнiше В.Гнатюк в Етнографiчному збiрнику НТШ у Львовi, 1914, т. ХХХV”86. Щодо останньої пуб- лiкацiї матерiалiв вiн мав рацiю, але iнформацiя неповна i вимагає корекцiї. Дiйсно, у названому виданнi знаходимо запис щедрiвки 1908 р. з Вацович “Чи дома, дома, єґо- мосьць дома?” iз сюжетом про побудову церкви87. Проте у цьому томi є ще два твори iз Зiболок, що на Жовкiвщинi (у Зiболках була батькiвська домiвка). Iдеться про щедрiвки господаревi (“Ой чи є, чи нема пан господар дома”) та господинi (“Ишла Паранi по водойку”)88. Я.Пастернак випустив з уваги дванадцять ко- лядок i щедрiвок, опублiкованих у тридцять шос- тому томi Етнографiчного збiрника. Найбiльше записiв виявлено iз Зiболок з 1912 р., один iз Запитова бiля Львова та один з Рихтич (Дро- гобиччина, 1909 р.). Указанi зразки адресуються парубковi та дiвчинi, до того ж, рiзноманiтнi за мотивами: парубок танцює (“Там на воротю, на папоротю”), косить (“Пiшов Йвасунейко рано з косою”), одружується (“Ой похиливсi дуб д’ду- бойкови”). У дiвочих колядках i щедрiвках наявнi такi мотиви: дiвчина танцює (“Ой там в городци перед вiконцьом”), стереже виноград (“Журилисi чорнi гороньки”), шиє (“В господаренька двiр го- рожений”)89. Я.Пастернак зафiксував i жартiвли- ву колядку “Пiду я до вуйка на празник” (паро- дiя на “Предвiчний пред лiти родився”), де зма- льовується картина викрадання пирогiв та сала, з якої постають виразнi мiсцевi реалiї. Пiшов я до стрика до шопи, Залiз я межи околоти, Пирогiв ся обложив, А салом ся намастив, Здоров я!90 Щодо прислiв’їв та приказок, про якi повiдом- ляв Я.Пастернак, сьогоднi важко сказати, скiльки їх потрапило до шеститомного Франкового кор- пусу, адже при паремiях не зазначалося iменi за- 86Там само.– С. 119. 87Колядки i щедрiвки / Зiбр. В.Гнатюк. Т. 1...– С. 189. 88Там само.– С. 184, 244. 89Колядки i щедрiвки.– Т. 2.– С. 71, 72, 118, 182, 191, 211. 90Там само.– С. 336. 158 1-2’2009 Народознавчi Зошити писувача. З великою iмовiрнiстю можемо припу- стити, що вони увiйшли туди, адже I.Франко у передмовi до другого тому в перелiку мiсцевостей подав село Зiболки91. Слiд пiдкреслити, що iстотна частка фольк- лорних записiв Я.Пастернака не була свого ча- су опублiкована i сьогоднi знаходиться у вiддiлi рукописiв Iнституту мистецтвознавства, фолькло- ристики та етнологiї iм. М.Т.Рильського в Киє- вi. Уважний аналiз показав, що бiльшiсть мате- рiалiв зафiксовано у Вацовичах, окремi – у Зi- болках, Запитовi. Iдеться про щедрiвки “Ой на рiцi на Йорданцi”, “В господарейка керничейка”, “Господарейко, троє гостейко” та iн.92. У паперах Я.Пастернака натрапляємо й на iншi народнопi- сеннi жанри – балади (про Бондарiвну), родинно- побутовi пiснi (“Ой пiду я в чисте поле”, “По садочку походжаю”, “Ой хотiла мi мати й за пер- шого дати”). За автографами простежуються чiт- кi науковi принципи i засади збирача, оскiльки той зазначив бiля пiсень домiнуючi мотиви (“ми- лий зраджує”, “милий ображається”), вказав та- кож на варiанти до весiльних пiсень, примiром, “пор. Чубинський, IV, с. 40793. Я.Пастернак цiкавився фольклором навiть пе- ребуваючи на вiйськовiй службi, про що дiзнає- мося з його листiв до В.Гнатюка. В одному з них вiн писав: “Не тратячи часу, зачав вже запису- вати вiд своїх жовнiрiв воєннi пiснi; як дадуть пани довше мiсце загрiти, заберуся i до тутешнiх народних сьпiвачок. Нарiд досить iнтелiґентний i чую спiвучий”94. В iншому листi повiдомляв: “Перед кiлькома днями найшов я у фрайтра (має три ґiмназiяльнi [класи]) обiдраний нотес з кi- лькома вiйськовими, воєнними сьпiванками; му- сiв менi зараз усi пересьпiвати, я запис повигла- джував, i вже готовий початок праци. Нинi маю вже 12 вiйськових (головно воєнних) i 5 сьвiцких 91Франко I. Передмова до другого тому // Галицько- руськi народнi приповiдки.– Т. 2.– С. 401. 92Пiснi побутовi, весiльнi, щедрiвки, колядки. Зап. Я.Пастернак на Дрогобиччинi, Львiвщинi. 1908-1912 рр. // Науковi архiвнi фонди рукописiв та фонозаписiв IМФЕ iм. М.Т.Рильського.– Ф. 29-3.– Од. зб. 268.– Арк. 14-15, 22-22 зв., 24-25. 93Там само.– Арк. 2.-11. 94Одинадцять листiв Ярослава Пастернака до Володими- ра Гнатюка / Пiдгот. Тарас Романюк // Записки НТШ.– Львiв, 1995.– Т. 230.– С. 457. мiсцевих пiсень”95. Навiть пiд час спiльної екс- педицiї на Закарпаття, проведеної з професором Степаном Рудницьким у 1923 р., вiн фiксував народнi пiснi та переслав В.Гнатюковi “двi цвi- тки народної словесностi”, а також зiбрав кiль- ка колядок i щедрiвок96. Однак виявити їх мiсце знаходження поки що не вдалося. Науковi iнтереси представлених у статтi особи- стостей рiзностороннi i не обмежувались тiльки збиранням народної поезiї. Однак ми свiдомо зо- середились якраз на тих фактах їхньої дiяльностi, якi тiсно пов’язанi з фольклористикою, i є най- бiльш актуальними, але досi залишалися малови- вченими, а то й зовсiм позбавленi уваги дослiдни- кiв. Позатим їхня активна дiяльнiсть у сферi фiк- сування усної словесностi вiдкриває вагому сто- рiнку в iсторiї української фольклористики. За- писами багатьох з них, користується i донинi на- укова громадськiсть, покликаючись на В.Гнатюка як упорядника того чи iншого збiрника, часто на- вiть не вiдаючи, хто насправдi записав тi народнi твори. Завдяки такому пильному та вiдповiдаль- ному упорядниковi, яким був В.Гнатюк (вiн, до речi, зазначав прiзвища усiх, хто подавав йому свої записи, враховуючи, якщо це був i один зра- зок), iмена багатьох з них збереглися. Але зро- бити повний реєстр вимагає чимало зусиль, пе- регортання багатьох томiв видань НТШ, бо, на жаль, навiть упорядники бiблiографiчних покаж- чикiв “Етнографiчного збiрника”97 та “Матерiалiв до української етнологiї” 98 не вважали за потрiб- не подати бiля назви кожного твору iмена запи- сувачiв. У зв’язку з тим Iменний покажчик до “Етнографiчного збiрника” не фiксує таких прi- звищ як I.Волошинський, Л.Гарматiй, О.Iванчук та iн., записи котрих, як засвiдчив попереднiй виклад, значно збагатили джерельне наповнення видань НТШ. 95Там само.– С. 457-458. 96Там само.– С. 462-463. 97Етнографiчний збiрник Наукового товариства iм. Шевченка.– Т. I-ХХХVIII, ХХХIХ-ХL, XLI. 1895- 1916, 1929, 1976. Бiблiографiя / Укладач В.Майхер.– Львiв, 2007. 98Матерiяли до українсько-руської етнольоґiї Науково- го товариства iм. Шевченка.– Т. I-ХХ, ХХI-ХХII. 1899- 1919, 1929 / Укладач В.Майхер.– Львiв, 2007.

Галицькі фольклористи та їхні записи усної словесності

Репозитарії

Схожі ресурси