До історії фольклористичного дослідження Стрийщини

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Магас, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7220
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До історії фольклористичного дослідження Стрийщини / Г. Магас // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 159-166. — Бібліогр.: 48 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7220
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-72202010-03-26T12:01:45Z До історії фольклористичного дослідження Стрийщини Магас, Г. Статті 2009 Article До історії фольклористичного дослідження Стрийщини / Г. Магас // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 159-166. — Бібліогр.: 48 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7220 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Магас, Г. До історії фольклористичного дослідження Стрийщини
format	Article
author	Магас, Г.
author_facet	Магас, Г.
author_sort	Магас, Г.
title	До історії фольклористичного дослідження Стрийщини
title_short	До історії фольклористичного дослідження Стрийщини
title_full	До історії фольклористичного дослідження Стрийщини
title_fullStr	До історії фольклористичного дослідження Стрийщини
title_full_unstemmed	До історії фольклористичного дослідження Стрийщини
title_sort	до історії фольклористичного дослідження стрийщини
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7220
citation_txt	До історії фольклористичного дослідження Стрийщини / Г. Магас // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 159-166. — Бібліогр.: 48 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT magasg doístoríífolʹklorističnogodoslídžennâstrijŝini
first_indexed	2025-07-02T10:05:56Z
last_indexed	2025-07-02T10:05:56Z
_version_	1836529228404752384
fulltext	ГАЛИНА МАГАС. До iсторiї фольклористичного дослiдження... 159 Статтi Галина МАГАС ДО IСТОРIЇ ФОЛЬКЛОРИСТИЧНОГО ДОСЛIДЖЕННЯ СТРИЙЩИНИ Halyna MAHAS. On History of Folklore Studies in Stryi Land. Стрийщина є важливою iнтегральною складо- вою Схiдної Галичини. Розташована у пiвденно- захiднiй частинi Львiвщини, що межує з Дро- гобицьким, Миколаївським, Жидачiвським, Ско- лiвським р-нами Львiвської обл. та Долинським р-ном Iвано-Франкiвської обл. Слiд зазначити, що в минулому Стрийщина охоплювала значно бiльшу територiю, до складу якої входило кiлька повiтiв Галичини: Стрийський (зi Сколiвщиною включно), Долинський, Жидачiвський та частина Миколаївського1. Вона вiдiгравала особливу роль у розвитку краю i, як зауважив її дослiдник Ата- нас Мiлянич, “вирiзнялася серед других округ i була в немало випадках i в рiзних роках першу- ном серед них, а то й ведучим, диспозицiйним осередком для українцiв”2. Номiнацiя мiсцевостi походить вiд головного мiста – Стрия, яке, як видно з археологiчних зна- хiдок, iснувало вже у добу Київської держави i Галицько-Bолинського князiвства. Точна дата йо- го заснування невiдома. Хоча найдавнiша згадка про мiсто датується 1385 р.3, вченi (Степан Коп- чак, Ярослав Iсаєвич, Михайло Мандрик, Василь Король та iншi) переконанi, що воно iснувало ще задовго до вказаної дати. Професор Лев Шан- ковський доводить, що вже тодi Стрийщина була значним економiчним та адмiнiстративним цент- 1Мандрик М. Стрийщина: шлях до волi.– Стрий, 1998.– С. 7. 2Мiлянчич А. З господарського минулого Стрийщини // Стрийщина: Iсторико-мемуарний збiрник.– Нью-Йорк; Торонто; Париж; Сiдней, 1990.– Т. II.– С. 292. 3Шанковський Л. Нарис iсторiї Стрийщини // Стрий- щина: Iсторико-мемуарний збiрник.– Нью-Йорк; Торонто; Париж; Сiдней, 1990.– С. 70. ром, оскiльки знаходилась на перетинi великих торговельних шляхiв (доказом цього є один iз найстарiших гербiв мiста Стрия, який зображує мандрiвного купця4), а також виконувала важли- ву оборонну функцiю5. Назва Стрий позначає одночасно i рiчку, i мiсто. Деякi дослiдники6 доводять, що номiна- цiя мiста походить вiд найменування рiчки. Яро- слав Рудницький висловив сумнiв щодо такого твердження, i справедливо зауважив, що в топо- ономастицi трапляються випадки, коли гiдронiм означується назвою мiсцевостi. У своїй розвiдцi професор поставив слушне запитання: якщо назву мiста виводити вiд назви рiчки, то що тодi вона означає як така? Провiвши деякi мовознавчi до- слiдження, вчений дiйшов висновку, що лексему “стрий” слiд виводити з iндоєвропейського кореня sreu iз загальним значенням “рух води”, “пливуча вода”7. Працюючи у тому ж напрямку наукових студiй, Ярослав Ольховський зазначає, що звук t у лексемi стрий не можна вважати ускладнен- ням первiсної основи sreu та асоцiювати його зi вставним. Натомiсть вiн пропонує враховувати й бiльш архаїчнi варiанти номiнацiї (такi як stryh, strig) та вже з кореня str-(streu) виводити зна- чення першооснови. “За таких умов, – узагаль- нює дослiдник, – назви Стрий (давнiша форма Стриг) та струг можна вважати субстантивни- ми новоутвореннями iз дiєслова стирати, стру- гати, сторгати. Саме ця “(i)сторгаюче-стираюча” особливiсть рiки Стрий та рвучких потокiв-струг, що “протирають” свої рiчища в спадистому гiр- ському теренi, виявилась визначальною мiсцевiй людностi на найдавнiшому етапi її ознайомлення з цими водними об’єктами”8. Л.Шанковський вказує на iснування зв’язку мiж найменуванням племенi та номiнацiєю тери- торiї, яку воно населяло: “У давнинi траплялося дуже часто так, що назви племен поширювались на назву племiнної територiї, а з територiї пле- 4Prohaska A. Historja miasta Stryja.– Lwów, 1926. 5Шанковський Л. Нарис iсторiї Стрийщини...– С. 70- 71. 6Prohaska A. Historja miasta Stryja...– S. 3. 7Рудницький Я. Про мiсцеву назву Стрий // Стрий- щина: Iсторико-мемуарний збiрник.– Нью-Йорк; Торонто; Париж; Сiдней, 1990.– Т. II.– С. 405-407. 8Ольховський Я. Метаморфози назви рiки i мiста Стрий // Стрийщина крiзь призму столiть.– Дрогобич, 2004.– Вип. 3.– С. 55-56. 160 1-2’2009 Народознавчi Зошити мiнна назва переходила на назви рiчок, а з них на назви селищ. У випадку Стрия ми знаємо на- зву рiчки та селища, але не знаємо назви племи- ни, що дало свою назву рiчцi, селищу i територiї, яку тепер називаємо “Стрийщиною”9. Цю думку розвинув дослiдник Богдан Копцюх у своїй мо- нографiї “Особливостi розселення племен на При- карпаттi”. Вiн виводить слово Стрий з номiнацiї мiсцинної групи стри та з назви пiзнiшого утво- рення – об’єднання мiсцинних груп стринiв10. Мабуть, кожна з теорiй має право на iснування у науковiй парадигмi, та найбiльш розробленими та обґрунтованими видаються положення Яросла- ва Ольховського, який, узагальнивши концепцiї попередникiв та врахувавши видозмiни номiнацiї в iсторичному контекстi, подав оригiнальне тлу- мачення назви “Стрий”. Науковi дослiдження iсторичного поступу Стрийщини розпочинаються у перших десятилiт- тях XX ст., коли на прохання стрийської грома- ди польський вчений Антiн Прохаска написав i у 1926 р. видав працю “Iсторiя мiста Стрия”11, в якiй подав вiдомостi про розвиток регiону з пози- цiй польської державностi. Ця праця заслуговує на увагу лише через те, що мiстить деякi важливi факти та дати iсторiї Стрийського Пiдгiр’я, але вона аж нiяк не претендує на роль нацiоствер- джувальної книги пам’ятi. Надзвичайно важливий вклад у справу вивчен- ня iсторiї краю здiйснили автори працi “Стрий- щина” (у трьох томах), виданої Науковим това- риством iм. Шевченка у Нью-Йорку в 1990 р. Зiбравши величезну кiлькiсть матерiалу та дав- ши йому науковий аналiз, вченi створили ґрун- товну монографiю, яка мiстить вiдомостi про рiз- номанiтнi iсторичнi пласти Стрийщини, а також досить повно вiдображає всi сфери народного побуту. У 1995 р. як своєрiдне продовження цього видання побачила свiт книга “Хвилi Стрия” за редакцiєю Вiктора Романюка. Особливо цiкави- ми видаються поданi тут нариси про повстанцiв Г.Дем’яна, а також розвiдка “Золотий гомiн. Лi- тературно-мистецька Стрийщина” цього ж авто- 9Шанковський Л. Нарис iсторiї Стрийщини...– Т. I.– С. 70. 10Копцюх Б. Особливостi розселення племен на Прикарпаттi.– Iвано-Франкiвськ, 2007.– С. 128-130. 11Prohaska A. Historja miasta Stryja... ра, де подано характеристику творчостi визначних уродженцiв краю, а також дуже добре з’ясовано питання зв’язку Iвана Франка зi Стрийщиною. Варто згадати також працю Михайла Манд- рика “Стрийщина: шлях до волi”, що вийшла у Стрию у 1998 р., в якiй здiйснено одну iз пер- ших спроб висвiтлити перiод нацiонального вiд- родження 80-90-их рp. XX ст. та збiрку матерi- алiв наукової конференцiї “Стрийщина крiзь при- зму столiть”, видану в Дрогобичi (2004 р.). У згаданих вище працях особливий iнтерес ви- кликають розвiдки, в яких автори торкаються пи- тання запису народної творчостi на Стрийщинi12. Фольклор Стрийського Пiдгiр’я вивчався у комплексi з дослiдженням Галичини загалом. Фа- хова органiзацiя збирацько-дослiдницької дiяль- ностi на теренах Стрийщини асоцiюється перед- усiм з “Руською трiйцею” та Науковим товарис- твом iм. Шевченка, якi дуже серйозно пiдiйшли до проблеми фiксацiї та опрацювання творiв усної словесностi. Досить вагомий внесок у дослiдження усної словесностi Стрийщини зробив Степан Петруше- вич – катехит, письменник та науковець. Як свiд- чать архiвнi записи13 свою збирацьку дiяльнiсть вiн розпочав ще у 90-их рp. XVIII ст., навча- ючись у духовнiй семiнарiї. За словами Яросла- ва Падоха, майбутнiй священик записував байки, анекдоти та приповiдки14. Пiсля закiнчення навчання його призначають парохом у с. Добряни бiля Стрия, де вiн продов- жує накопичувати твори усної словесностi. Не- абияку вартiсть представляє збiрка прислiв’їв та 12Шанковський Л. Нарис iсторiї Стрийщини...– Т. I; Падох Я. Науковцi Стрийщини // Стрийщина: Iсторико- мемуарний збiрник.– Нью-Йорк; Торонто; Париж; Сiд- ней, 1990.– Т. II; Кравцiв М. Вклад Стрийщини у розви- ток української музики // Стрийщина: Iсторико-мемуарний збiрник.– Нью-Йорк; Торонто; Париж; Сiдней, 1990.– Т. I; Дем’ян Г. Золотий гомiн // Хвилi Стрия.– Стрий, 1995; Пастух Р. Iван Франко i Стрийщина // Стрийщина крiзь призму столiть.– Дрогобич, 2004; Сов’як П. Голо- бутiвська парохiя i Остап Нижанкiвський // Стрийщина крiзь призму столiть.– Дрогобич, 2004; Савчин Р. Жiно- чий рух на Стрийщинi наприкiнцi XIX - початку XX ст. // Стрийщина крiзь призму столiть.– Дрогобич, 2004. 13ЛНБ.– Вiд. рукоп.– Фонд А.С.Петрушевича.– № 1016.– П. 119. 14Падох Я. Науковцi Стрийщини // Стрийщина: Iсторико-мемуарний збiрник.– Нью-Йорк; Торонто; Па- риж; Сiдней, 1990.– С. 104. ГАЛИНА МАГАС. До iсторiї фольклористичного дослiдження... 161 приказок С.Петрушевича 30-их рp. XIX ст., яка репрезентує паремiйний фонд Стрийщини (ос- новне мiсце у нiй займають тексти з Добрян). I.Франко назвав її “гарною збiрочкою” та вiд- значив, що вона мiстить чимало оригiнальних зразкiв15. Частково цей збiрник був опублiкова- ний у Львовi в польському тижневику “Przyjaciel Domowy” (1857 р.)16. Представники “Руської трiйцi”, вирiшивши “йти в народ” з метою зiбрати максимум фольк- лорно-етнографiчного матерiалу “iз самого джере- ла”17 та дослiдити якнайбiльшу територiю, поста- вили перед собою завдання системно обстежити рiзнi мiсцевостi. Члени гуртка прагнули повнiс- тю охопити захiдноукраїнськi терени i при цьому звертати особливу увагу на зони, в яких найкра- ще збережено архаїчнi елементи. З цього приво- ду I.Вагилевич доводив, що “найважнiшi пам’ят- ки старини” знаходяться в межирiччi Днiстра i Стрия, консервуючи у духовному життi населен- ня Пiдгiр’я релiкти дохристиянських часiв18. Збирацьку роботу на Стрийщинi проводи- ли Я.Головацький та I.Вагилевич. Першим у спецiальну народознавчу мандрiвку вiдправився Я.Головацький. У 1834 р., погодившись на за- прошення I.Вагилевича, вiн попрямував зi Льво- ва до села Ясень (колись Стрийського округу, тепер – Рожнятiвського р-ну Iвано-Франкiвської обл.), пройшовши таким чином через села Довге та Великi Дiдушичi Стрийського повiту. Доро- гою дослiдник знайомився з життям населення, вивчав його побут та записував фольклор. Восени 1836 р. Я.Головацький разом зi своїм братом Iваном знову побував на Стрийщинi. Як зазначає Р.Кирчiв, “новим у цiй подорожi був для Я.Головацького вiдрiзок шляху iз Стрия до Розгiрче...”, в межах якого було зафiксовано цiка- вий фольклорний матерiал19. У цi роки ним була здiйснена ще одна експедицiя у Пiдгiр’я. Тодi вiн вiдвiдав П’ятничани, Волицю, Пукеничi i Добря- ни. Влiтку 1839 р. маршрут Я.Головацького зно- 15Франко I. Зiбрання творiв: У 50-ти т.– Т. 31.– К., 1981.– С. 357. 16Кирчiв Р. Етнографiчно-фольклористична дiяльнiсть “Руської трiйцi”.– К., 1990.– С. 71. 17Головацький Я. Мандрiвка по Галицькiй та Угорськiй Русi // Жовтень.– 1976.– № 6.– С. 91. 18Цит. за: Кирчiв Р. Етнографiчно-фольклористична дi- яльнiсть “Руської трiйцi”...– С. 119. 19Там само.– С. 97. ву пролягав через мальовничi села Стрийщини, про що свiдчать його рукописнi матерiали. Цiнним є те, що Я.Головацький, керуючись науковими принципами, намагався записувати рiзножанровий матерiал. У сферу його наукових iнтересiв потрапила як фольклорна проза (запи- си переказiв пiд час перебування у с. Розгiрче), так i пiсенний репертуар Стрийського Пiдгiр’я. Цiкавим є той факт, що у с. Сихiв йому вдалось зафiксувати чотири дитячi голосiння за батьком20. За словами Я.Головацького21, велику кiлькiсть пiсень вiн та його товаришi передали Жеготi Пау- лi, який згодом на основi цих матерiалiв уклав збiрник (“Pieśni ludu ruskiego w Galicyi. ZebraÃl Żegota Pauli”), а тому логiчним видається при- пущення, що у виданнi польського фольклориста мiстяться записи зi Стрийщини. Народнопiсеннi твори, якi записав Я.Головацький у селах Стрий- ського повiту, увiйшли також до працi “Народные песни Галицкой и Угорской Руси”22. Неодноразово у цьому регiонi проводив свої фольклорно-етнографiчнi екскурсiї I.Вагилевич. Збираючи тексти народнопоетичнихi творiв, вiн побував у багатьох селах, зокрема у Розгiчому, в якому вивчав давнi печернi написи та зафiксував низку колядок i щедрiвок вiд мiсцевого “вайди” (локальна назва ватажка колядникiв). Досить ба- гатий матерiал вдалося вiдшукати записувачевi у Дулiбах. Слiд вiдзначити широкий дiапазон iнтересiв I.Вагилевича у жанровому аспектi. Так, лише у згаданому селi Розгiрче, в якому вiн дослiджу- вав головно скельнi пам’ятки, у поле активних фольклористичних зацiкавлень збирача потрапи- ли зразки народної прози (легенди, казки i пе- рекази, пов’язанi з мiсцевими печерами23), тво- ри календарно-обрядового циклу (“Ой нема до- ма господаренька”, “Господареньку, господинень- ку”, “Гордий та пишний пен-господарю”, “Зачор- нiлася чорна гора” тощо), необрядовий фольклор (“Ой загнiвався син на матiнку”, “Стоїть ми сто- їть зелений явiр”, “А в городечку червона ружа” 20ЛНБ.– Вiд. рукоп.– Фонд Я.Головацького.– Спр. 742.– П. 51.– Арк. 7. 21Головацький Я. Заметки и дополнения к статьям Г.Пыпина.– Вильна, 1888.– С. 23-24. 22Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я.Ф.Головацким.– Москва, 1878. 23Кирчiв Р. Етнографiчно-фольклористична дiяльнiсть “Руської трiйцi”...– С. 109, 246. 162 1-2’2009 Народознавчi Зошити та iншi). Своєрiдним є зафiксований тут варiант пiснi про Довбуша “Попiд Бескид зелененький”, який мiстить контамiнацiю сюжетiв з пiсень про Довбуша та про опришка Романа24). Особливо зацiкавившись жанрами зимової об- рядовостi, Вагилевич згодом укладає унiкальну збiрку пiд назвою “Слов’янське свято Коляда, описане Далiбором Iваном Вагилевичем. Книж- ка перша”25. Та, на жаль, вона так i не бу- ла видрукувана попри всi намагання автора ви- пустити її у свiт. Декiлька текстiв зi спадщи- ни “заповзятого збирача” (як висловився про I.Вагилевича видатний вчений П.Шафарик) бу- ло надруковано у “Русалцi Днiстровiй”, деякими матерiалами послуговувався Я.Головацький, час- тина творiв увiйшла до спецiального двотомника В.Гнатюка “Колядки i щедрiвки”. Пiзнiше ряд одиниць з колядкового фонду I.Вагилевича вико- ристав О.Дей26. У 1983 р. вийшла збiрка “На- роднi пiснi в записах Iвана Вагилевича”, яку пiд- готував Михайло Шалата. У нiй чiльне мiсце за- ймають поетичнi твори, зiбранi на Стрийщинi. I.Франко у статтi “Огляд праць над етногра- фiєю Галичини в XIX ст.” вiдзначив кiлькох фо- льклористiв, котрi, на його думку, своєю нова- торською скрупульознiстю, своїм ретельним на- уковим ставленням до вивчення, а головне до запису та систематизацiї фольклорного матерiалу помiтно вирiзнялися серед iнших дослiдникiв на- родної творчостi другої пол. XIX ст.27. Першим у рядi “збирачiв нового типу” вiн називає Iвана Колессу, з яким корифей пiдтримував товариськi стосунки, про що свiдчить епiстолярна спадщина I.Франка28. Старший серед “братiв поповичiв”, як називали себе брати Колесси, – Iван, Олександр та Фiларет – не залишив ґрунтовних дослiджень народної творчостi, але завдяки своїй збирацькiй дiяльностi на Стрийщинi вiн, безперечно, зробив вагомий внесок у розвиток фольклористики та, 24Народнi пiснi в записах Iвана Вагилевича / Упоряд., вступ. ст. i прим. М.Й.Шалати.– К., 1983. 25Народними пiснями зачарований // Народнi пiснi в записах Iвана Вагилевича...– С. 5. 26Зимова обрядова поезiя трудового року.– К., 1965. 27Франко I. Огляд праць над етнографiєю Галичини в ХIХ в. // Франко I. Вибранi статтi про народну творчiсть.– К., 1955.– С. 240-241. 28Невiдомi листи Iвана Франка до Iвана Колесси. Пода- ли до друку Д.Ф.Колесса-Залеська та Ф.П.Погребенник // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– 1965.– № 3.– С. 72-78. за словами Ксенi Колесси, “увiйшов в українську культуру”29. Фольклорною традицiєю I.Колесса почав цiка- витись ще в перiод навчання у Дрогобицькiй гiм- назiї. Поставивши перед собою завдання дослi- дити, “який засiб продуктiв народної творчости можна в приближенню знайти в одному селi”30, вiн, приїжджаючи додому пiд час канiкул, старан- но фiксував народну творчiсть свого села. Так, за словами Ф.Колесси, до серед. 1880-их рp. вiн мав три зошити “густо записанi текстами й мелодiями українських народних пiсень”31. У 1889 р. кракi- вською Академiєю наук було надруковано части- ну зiбраного матерiалу пiд назвою “Народження, хрестини, весiлля i похорони руського народу в селi Ходовичах Стрийського повiту”32. Ця праця становила лише невеликий фрагмент монографiї, яку запланував написати I.Колесса про село Хо- довичi. Та, на жаль, цей задум не був зреалiзо- ваний через трагiчну долю автора. Пiсля смертi доктора I.Колесси Етнографiчна Комiсiя видала його рукописну збiрку пiд наз- вою “Галицько-руськi народнi пiснi з мелодiями” (за редакцiєю Олександра та Фiларета Колессiв). Цiннiсть роботи полягає в тому, що вона вiдоб- ражає “глибину пiсенних покладiв”33 локальної фольклорної традицiї. Завдяки цiлеспрямованiй комплекснiй польовiй роботi автор уклав унiка- 29Колесса К. Колесси у скриптах iсторiї (вiд джерел до звершень) // Родина Колессiв у духовному та культурному життi України кiнця XIX-XX столiття (з нагоди 130-рiччя вiд дня народження академiка Ф.Колесси та 100-рiччя вiд дня народження академiка М.Колесси): Збiрник наукових праць та матерiалiв.– Львiв: Львiвський нацiональний унi- верситет iм. Франка, 2005.– С. 10-33. 30Галицько-руськi народнi пiснi з мелодiями / Зiбр. у с. Ходовичах др. I.Колесса // Етнографiчний збiрник.– Т. 11.– Львiв, 1902.– С. XXIII. 31Подаю за: Луканюк Б. Ходовицька збiрка Iвана Ко- лесси // Родина Колессiв у духовному та культурному жит- тi України кiнця XIX-XX столiття (з нагоди 130-рiччя вiд дня народження академiка Ф.Колесси та 100-рiччя вiд дня народження академiка М.Колесси): Збiрник наукових праць та матерiалiв.– Львiв: Львiвський нацiональний унi- верситет iм. Франка, 2005.– С. 266. 32Narodziny i chrzcinu, wesele i pogrzeb u ludu ruskiego we wsi Chodowicach, w powiecie Stryjskim opisal Jan Kolessa // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej wydawany staraniem Komisyi Antropologicznej Akademii Umiejȩtności w Krakowie.– Kraków, 1889.– Т. 13.– S. 117-150. 33Колесса Ф. Погляд на теперiшнiй стан пiсенної твор- чостi українського народу // Музикознавчi працi.– К., 1970.– С. 239. ГАЛИНА МАГАС. До iсторiї фольклористичного дослiдження... 163 льний збiрник, який може слугувати вiдправною точкою на шляху порiвняння зразкiв усної сло- весностi у дiахронному зрiзi. Праця мiстить записи народнопiсенної твор- чостi, здiйсненi в селi Ходовичi Стрийського по- вiту у другiй пол. XIX ст. Структура збiрки зу- мовлена специфiкою зiбраного матерiалу. Фольк- лорнi тексти подано з нотами i погруповано у роз- дiли вiдповiдно до “звичайного розвою людського життя, котрого природнi границi творить, з одно- го боку колиска, а з другого – гробова дошка”34. Таким чином, основу збiрника становлять пiснi (понад 200 зразкiв), розмiщенi у трьох роздiлах: “Обрядовi пiснi, зв’язанi з порою року”, “Вiд ко- лиски до гробової дошки”, “Рiжнорiднi теми”. Bсi твори у збiрнику пронумерованi арабськи- ми цифрами, а варiанти до тексту позначенi ма- лими лiтерами пiсля порядкового номеру. Майже пiсля кожної фольклорної одиницi подано паспор- тизацiю, щоправда, доволi скупу, а також пара- лелi до пiснi з iнших джерел, що є необхiдним для широких узагальнюючих дослiджень явищ культурно-iсторичної спадщини. У текстах часто можна побачити так званi “посилання” на iнший твiр, на зразок “Рьидок 4-9 так як 3-8 в б.” або “Далi як ч. 13. рядок 16 аж до кiнця”, через що розсiюється увага та, деякою мiрою, втрачається враження цiлiсностi пiснi. Важливо, що у роботi тексти подано зi збереженням мовленнєвої тра- дицiї, що може послужити матерiалом для студiй над трансформацiями мовної парадигми. Практику комплексного вивчення фольклору за локальними осередками продовжили члени Нау- кового товариства iм. Шевченка (НТШ) у Льво- вi. Етнографiчна Комiсiя НТШ, утвердивши науковi пiдходи до дослiдження уснопоетичних творiв, систематично органiзовувала фольклорно- етнографiчнi виїзди в окремi регiони. Так, пiд час лiтньої експедицiї 1900 р., у якiй взяли участь О.Колесса, М.Павлик, О.Роздольський, I.Франко, низку етнографiчних екскурсiй було проведено й на Стрийщинi. Велике значення мала мандрiвка I.Франка до с. Довгого, де вiн одер- жав рукописну збiрку щедрiвок, зафiксованих ще у 1860 рp. о. Йосафатом Кобринським35 та за- писав матерiали для збiрки галицьких народних приповiдок. У ходi експедицiї дослiдник зiбрав 34Галицько-руськi народнi пiснi...– Т. 11.– С. XXIII. 35Хронiка НТШ.– Львiв, 1900.– Ч. 3, 4. значну кiлькiсть паремiй у с. Завадовi i Голобу- товi Стрийського повiту. Узагалi фольклористичнi здобутки I.Франка на Стрийщинi почались ще задовго до науково- дослiдних подорожей, iнiцiйованих Етнографiч- ною Комiсiєю НТШ. Пiсля смертi матерi вiн не раз гостював у перiод Рiздвяних свят та на лiт- нiх канiкулах у свого товариша П.Шанковського в с. Дулiбах. Вперше на цi землi вiн потрапив у 1874 р., коли прямував до Лолина. Тодi, збира- ючи матерiал для своєї повiстi “Петрiї i Довбу- щуки”, I.Франко побував у Гiрному, Конюховi, Любiнцях, Голобутовi, Грабiвцi та Дулiбах36. Очевидно, що у 1876 р., коли вiн вдруге манд- рував до Лолина в товариствi з М.Павликом та В.Левицьким, I.Франко пройшов маршрутом, який пролягав через села Стрийського повiту. Згодом, коли П.Шанковський переходить на па- рафiю, спiльну для сiл Завадова, Нежухова та Голобутова, письменник часто вiдвiдує цю мiс- цевiсть, принагiдно збираючи твори усної народ- ної словесностi. Ареал фольклорних записiв охоп- лює також села Стрiлкiв, Довголуку, Добрiвляни, Заплатин, Лисятичi та мiсто Стрий37. Зiбранi у Стрийському Пiдгiр’ї прислiв’я та приказки вче- ний використав у своїй фундаментальнiй працi “Галицькi народнi приповiдки” (сюди увiйшли та- кож тексти, якi записав С.Петрушевич). У 1901-02 рр. на теренах Стрийщини проводив польовi дослiдження О.Роздольський. Фолькло- рист побував у Дашавi, Лисятичах, Завадовi, Ду- лiбах, Жулинi, де зафiксував на фонограф нема- лий пiсенний матерiал, який був пiзнiше опуб- лiкований у збiрнику “Галицько-руськi народнi мелодiї”38. Це двотомне видання зразкiв народ- нопiсенної традицiї вражає об’ємом представле- ного тут матерiалу. Безперечною перевагою працi є те, що тексти тут поданi разом з мелодiями, що робить її цiнним надбанням фольклористи- ки. Збiрник подiляється на роздiли вiдповiдно до жанрової диференцiацiї народної творчостi. Ка- 36Шанковський Л. Нарис iсторiї Стрийщини...– Т. ?.– С. 118-119. 37Пастух Р. Iван Франко i Стрийщина // Стрийщина крiзь призму столiть.– Вип. 3.– Дрогобич, 2004.– С. 89- 91. 38Галицько-руськi народнi мелодiї, зiбранi на фонограф Й.Роздольським; списав i зредагував С.Людкевич // Ет- нографiчний збiрник.– Т. 21.– Львiв, 1906; Т. 22.– Львiв, 1908. 164 1-2’2009 Народознавчi Зошити лендарна обрядовiсть представлена переважно за- писами iз Дашави (твори зимового циклу: “Там на горонцi двi соколонцi ячмiнь жнут”, “По го- рi, горi павонька ходит”, “Ци дома, дома ґреч- ний кавальир”; гаївки: “Хто видав, хто слихав мою жону на торзi?”, “Там у лiсi смерека, сме- река”, “Через Дунай глубокий, глубокий”, “Ой Iванчику, бiлоданчику”). До родинно-обрядового пласту дослiдник включив весiльнi пiснi з Лися- тич (“До Дунаю стеженька”, “Припадай молода до стола”, “На молоденькi, на Марисенцi зелений вiнок”, “Ой що ж то сi за новина повстала”), Ду- лiб (“Лiтат павонька по сiножитах, лiтат”, “Ой горо, горо ти камьиная”, “Ой посилала молоде- нька сивую зозулечку”), Добрiвлян (“Подивися, молоденька назад себе”, “Ходжу, ходжу по садо- чку”). Роздiл “Пiснi звичайнi” мiстить записи iз Завадова, Лисятич, Добрiвлян, Дулiб та Дашави (всього понад 100 одиниць). Варта уваги й фольклорна проза, записана О.Роздольським у Стрийському повiтi. Зокрема, до числа оригiнальних, таких, “яким немає вiдпо- вiдникiв не тiльки в українському фольклорi, а й у схiднослов’янському” вiдносять казку “Як пан учив судию розуму”, вiднайдену у с. Грабiвцi39. Над записами творiв усної словесностi Стрий- ського Пiдгiр’я працював i Ф.Колесса. Пер- шi фiксацiї народної поетичної творчостi були здiйсненi за мiсцем проживання. Вагомий вплив на формування фольклориста-початкiвця справив старший брат: “В 80-х роках i я, iдучи за прик- ладом брата Iвана, почав записувати народнi ме- лодiї”40. Вiдомо також, що пiсля смертi Iвана Ко- лесси, Фiларет записав понад 30 пiсень iз се- ла Ходовичi, якi не увiйшли до вищезгаданої збiрки41. Народна пiсня не залишила байдужим i вi- домого композитора, диригента, громадського дiяча Остапа Нижанкiвського. За свiдченням Ф.Колесси, вже у 80-их рp. XIX ст. вiн мав значну кiлькiсть записаних уснопоетичних тво- рiв42. Особливу увагу О.Нижанкiвський звертав 39Сокiл Г. Осип Роздольський. Життя i дiяльнiсть.– Львiв, 2000.– С. 50. 40Колесса Ф. Спогади про Миколу Лисенка // Музико- знавчi працi.– К., 1970.– С. 524. 41Колесса Ф. Погляд на теперiшнiй стан пiсенної твор- чостi українського народу // Музикознавчi працi.– К., 1970.– С. 242. 42Цит за: Колодiй Я. Остап Нижанкiвський.– Львiв, на календарно-обрядовий масив, який згодом лiг в основу його рукописного збiрника “Пiснi на- роднi. Зiбрав i пiд ноти зложив О.Нижанкiв- ський” (1891 р.). Вiдомi також деякi пiзнiшi за- писи у Великих Дiдушичах (“Дощ iде”, “Червона калинонько” та iншi), Завадовi (“А в полi са- док”, “Отамане, наш батьку” тощо), Голобутовi та iнших населених пунктах Стрийщини. Декi- лька пiсень, зафiксованих з уст народу, увiйшли до “Українсько-руського спiваника”, виданого у 1907 р.43. У 70-их рp. XX ст. слiдами I.Колесси про- йшов львiвський фольклорист Євстахiй Дюдюк. Таким чином майже через 100 рокiв фольклорна традицiя села Ходовичi знову стала об’єктом де- тального вивчення. Та склалося так, що практич- но готове ґрунтовне регiональне дослiдження, на жаль, не увiйшло в науковий обiг через передчас- ну смерть автора, а зiбранi ним матерiали довгий час залишались у фонозаписах та рукописах. Од- нак, у 2005 р. студентка Львiвської консервато- рiї I.Мартинiв опрацювала спадщину Є.Дюдюка: фонозаписи iз магнiтофонних бобiн перенесла на сучаснi звуконосiї (компакт-диски), чим зроби- ла фольклорно-експедицiйнi матерiали доступни- ми та уклала збiрник (дипломна робота)44, куди увiйшли народнопiсеннi твори (окрiм “народних романсiв”), записанi “слiдами I.Колесси” у с. Хо- довичi (всього зафiксовано понад 500 пiсень). Серед текстiв зимової обрядовостi особливою оригiнальнiстю вiдзначаються щедрiвки “На Ду- найочку при берiжечку”, “Чи рано, рано куроньки пiли”, “Погнав Петрусьо коня до води”. Своєрiд- ним також є твiр “Там у мiстi в мiстi, в мiс- тi Вифлиємi”, у якому християнська семантика виступає у взаємозв’язку з архаїчними мотива- ми. Досить велика кiлькiсть гаївок, якi записав Є.Дюдюк, свiдчить про неабияку їх популярнiсть серед ходовичан у XX ст. Показовим у цiй ситу- ацiї є те, що низка пiсень цього жанру була за- фiксована з чималою кiлькiстю варiантiв (“Наша мила ягiвко” – 4 варiанти, “Чому Галю не тан- цюєш, Галю, Галю” - 6, “Питалася мати дочки” - 4 тощо), що доводить факт перебування творiв 1993.– С. 19. 43Нижанкiвський О. Українсько-руський спiваник.– Львiв, 1907. 44Мартинiв I. Традицiйнi народнi пiснi села Ходови- чi в записах Євстахiя Дюдюка.– Львiв, 2005.– Дипломна робота.– Машинопис.– ВДМI. ГАЛИНА МАГАС. До iсторiї фольклористичного дослiдження... 165 у активному вжитку. Дуже цiкавим є зiбраний баладний фонд (“Готуйся мила до розлуки”, “Да- ла-сь мене мати”, “Не пiду я до церковцi”, “Ой їдеш ти сину”, “Козаченько iз вiйни вертає”) та лiричнi пiснi перiоду Другої свiтової вiйни (“Зби- рався солдат вiд’їжджати до бою”, “Розпращався раз хлопець вiйськовий”, “В саду вишнi i череш- нi”, “Прощай, прощай село рiднесеньке”, “Ой на горi клич” тощо). Ряд теоретичних узагальнень про трансформа- цiї регiональної народної творчостi мiститься у спецiальних статтях Є.Дюдюка45. У своїх розвiд- ках вiн також iз вдячнiстю згадує багатьох своїх iнформантiв, серед яких видiляє талановиту сiль- ську спiвачку Ганну Бiлинську. Саме вона пiсля смертi Є.Дюдюка продовжила його справу, зби- раючи матерiал як у рiдних Ходовичах, так i в iнших населених пунктах (Розгiрче, Сихiв, Йо- сиповичi, Семигинiв, Браткiвцi тощо). Всього їй вдалося зафiксувати понад 300 пiсень46. Основну частину становлять записи лiричних пiсень, серед яких особливий iнтерес викликають такi твори, як “Червона калино, де ти виросла?”, “Пiду я лiсом, пiду ягаєм”, “На горi овес”, “Ой, Боже, як сумно на свiтi”, “Коло рiчки, коло бро- ду”, “Послухай кохана дiвчино” (с. Сихiв); “А ще сонце не заходило”, “Ой у лузi калина стояла”, “Там на горi озеречко” (с. Йосиповичi). Частина записiв Г.Бiлинської зберiгається у ходовицькому музеї iм. Ф.Колесси. У серпнi 1982 р. фольклористичну експедицiю у Стрийське Пiдгiр’я здiйснив Григорiй Дем’ян. У селi Конюхiв йому вдалося зафiксувати знач- ну кiлькiсть народних пiсень, серед яких левову частку становлять календарно-обрядовi. Цiнними є записи творiв зимового циклу, в основi яких ле- жать побажально-величальнi формули. До таких слiд вiднести архаїчнi колядки та щедрiвки, адре- сованi господаревi (“В нашого пана господаронь- ка”, “Чи дома, дома господаренько”), господинi (“Допомагай-Бi господиненько”), а також паруб- ковi (“Там за горою, за кам’яною”) та дiвчинi (“Ой ясна-красна в лузi калина”, “Пасла дiвчи- на чотири воли”, “Там у лужечку при бережеч- 45Дюдюк Є. Спiвають Ходовичi // Жовтень.– 1976.– № 6.– С. 147-150; Його ж. З криницi народної мудростi // Жовтень.– 1979.– № 5.– С. 126-127; Його ж. Пi- сенний репертуар села Ходовичi // Народна Творчiсть та Етнографiя.– 1979.– № 3.– С. 64-68. 46Будiвник Комунiзму.-1987.– 22 грудня. ку”, “Ой на горонцi в злотiй коршмонцi”). Вартi уваги й зiбранi гаївки (“Ходить жучок по до- линi”, “Дубина лежала”, “Чорнушко-душко вста- вай раненько”) та обжинковi пiснi (“Загоне, заго- ночку”, “Вийся вiночку гладко”, “Наш вiнець не зеленець”). Вельми цiкавими є фiксацiї родинно-обрядово- го репертуару. Зокрема, оригiнальною є хрестиль- на пiсня “Зiйшло сонце, освiтило гори i долини”. Досить суттєвим доповненням до загальнонацiо- нальної скарбницi весiльних пiсень можуть ста- ти зафiксованi Г.Дем’яном народнопоетичнi тво- ри “Ой вiнку мiй зелененький”, “Посiяла мати жито”, “Вийся вiночку гладко”, “В лузi калина стояла”, “Втвори, Боже, ворота”, “У полi явори” тощо. У тому ж 1982 р. у Конюховi побував ще один львiвський фольклорист – Василь Сокiл. Дослiд- ник зiбрав багатий народнопiсенний матерiал, в якому основне мiсце займають гаївки (“Вербовая дощечка, дощечка”, “Травко-муравко”, “Ой ви- йтеся огiрочки”, “Ой ти, старий дiду”, “Ой на горi жита много”, “Ой там в саду, в садочку”, “Он, хлопцi, он на горi льон”, “Кривий танець”, “Молода ворiтнице”, “Ой на горi, на вершечку”, “Ворота, ворота, вiдчинiться ворота”, “Бiдна ж моя головонька”, “А хто видав, а хто слихав”, “Їде, їде Зельман”, “Де ж ти їдеш, Романочку?”, “Вже весна воскресла”) та рiзноманiтнi за тема- тикою необрядовi пiснi (“Ти гуляєш днi i ночi”, “Ой звiдси гора”, “У недiлю не гуляла”, “Ой пi- ду я гаєм лугом”, “Ой вербо, вербо”, “Нiчка тем- на над тюрмою”, “Чогось милий не говорить”, “Журо ж моя, журо”, “Одна гора високая”, “В Галичинi, в рiднiм краю” тощо). Хоча вивченням уснопоетичного культурного шару Стрийщини займались провiднi вченi Захi- дної України, фольклористичне дослiдження по- переднiх рокiв аж нiяк не можна вважати пов- ним, оскiльки значна територiя взагалi залиши- лась неопрацьованою, а жанрово-тематичнi плас- ти не одержали свого наукового висвiтлення. Сучаснi польовi дослiдження (2009 рiк), про- веденi автором статтi у селi Ходовичi, показали, що фольклорна традицiя не лише передається, а й доволi активно витворюється. Так, календарно- обрядовий масив збережено на досить високому рiвнi (окрiм обжинкового циклу, якого вже не зафiксував i Є.Дюдюк). Записано 20 колядок, 166 1-2’2009 Народознавчi Зошити 14 щедрiвок та 17 гаївок. Виявлено, що христи- янськi колядки майже повнiстю витiснили давнi- шi побажально-величальнi твори у пасивний фонд мiсцевої колядкової традицiї. Зате давнi свiтськi щедрiвки й досi перебувають у активному вжит- ку (особливо популярною залишається щедрiвка “Попiд лугови все калинови”). У дослiджувано- му ареалi найкраще збереглись архаїчнi щедрiвки, адресованi парубковi та дiвчинi, в яких центра- льною виступає шлюбна тематика: “Там в чистiм полю стояла стодолка”, “Прала дiвчина шовковi хустки на ледi”, “Батенько кличе води принеси”, “Пасла дiвчина чотири воли в ялинi”. Цiкавою з точки зору функцiонального призна- чення є щедрiвка “Був у матiнки один синочок”, яку виконували жiнцi, котра мала одного сина. Первiсно вона, очевидно, призначалась парубко- вi, про що свiдчить мотив – мати купує синовi коня, а також типове у такiй ситуацiї закiнчення: А за тим словом бувай здоровий Радуваласi, радуваласi Божая мати сином. Бувай здоровий ґречний паничу, Радуваласi, радуваласi Божая мати сином. Гречний паничу чом Михасенько. Радуваласi, радуваласi Божая мати сином47. У християнських колядках головна увага при- дiляється народженню Пречистою Дiвою Сина (“Радiсть нам ся явила”, “Спас наш народився”, “Ой дивнеє народження”, “Чути дзвiнок”, “Див- ная новина днесь ся являє”, “Там в Єрусалимi дзвони задзвонили”, “Ти Йордане приготовися” та iншi). Художньо-поетичнi елементи, якими пе- ресипанi релiгiйнi колядки виконують емотивну функцiю, створюють вiдповiдний настрiй. Гiднi уваги колядки на суспiльно-полiтичну те- матику, витворенi у XX ст., в яких нацiонально- патрiотичнi мотиви переплiтаються з релiгiйними, вiдбиваючи складний процес конгломерацiї рiз- них сфер народного побуту. Найпопулярнiшi се- ред них “Нова радiсть стала” та “Сумний святий вечiр”. У мiсцевiй календарно-обрядовiй традицiї чiль- не мiсце займають гаївки (у Ходовичах побутує назва “йагiукьи”), виконання яких зараз приуро- чено до Великодня. Найбiльшу групу весняних пiсень становлять твори з шлюбними мотивами, якi мають iгровий характер: “Наша мила ягiвко”, 47Домашнiй архiв Галини Магас.– 4 арк. “Хотiла мi мати”, “Їде, їде Зельман”, “Ой росла собi калина”, “Ой садила квiти”. Окрему групу творять гаївки з драстичними мотивами, в яких простежуються елементи вза- ємного залицяння-глузування, за яким приховано практичну мету – спровокувати зближення мiж гуртами. Цiкавими для дослiдження генезису є тексти гаївок “Там на горi Роман косить” та “Ой була, була втiм селi вдова”, якi ранiше побутували у цiй мiсцевостi як необрядовi пiснi, що демонст- рують записи I.Колесси48. З часом вiдбувся пе- рехiд цих творiв з необрядової сфери в обрядову (слiд зазначити, що на сучасному етапi цi тво- ри представляють контамiнацiю кiлькох давнiших варiантiв). У XX ст. мiсцевий гаївковий репертуар по- повнився новотворами, в основi яких лежать патрiотичнi мотиви, пов’язанi з нацiонально- визвольними змаганнями українського народу проти iноземних загарбникiв. До таких належать твори “Пустiти нас мати на вой воювати” та “Де ж тi фiялочки, що пахучо цвили” (останнiй на сучасному етапi записаний у значно повнiшому варiантi нiж його зафiксував Є.Дюдюк). В ак- тивному вжитку перебувають також лiричнi пiснi (“Скрипливiї ворiтонька”, “Ой у полi жито, в до- линi овес”, “Ой дайте менi того зiлля” тощо) та балади (“Там на горi високiй”, “Шкода серця”). Поява досить значної кiлькостi новотворiв до- водить, що пiсенний фольклор Стрийського Пiд- гiр’я i на сучаснiй стадiї здатен поетично вiдоб- ражати реалiї життя, при цьому не нехтуючи дав- но виробленими, вiдшлiфованими i закрiплени- ми традицiєю принципами побудови фольклорно- го твору. Як видно з викладеного, Стрийським Пiдгiр’ям цiкавилося чимало видатних людей – iсторикiв, лiнгвiстiв, фольклористiв, етномузикологiв. Не- одноразово акцент ставився на народознавчому аспектi, починаючи вiд членiв “Руської Трiйцi” i завершуючи сучасними фiксацiями. На Стрий- щинi побутували рiзножанровi народнi твори як загальнонацiонального, так i локального характе- ру. Новацiйними є пiснi, у яких репрезентованi подiї XX ст. 48Галицько-руськi народнi пiснi з мелодiями / Зiбр. у с. Ходовичах др. I.Колесса // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1902.– Т. 11.– С. 120-121, 300-301.

До історії фольклористичного дослідження Стрийщини

Institution

Ähnliche Einträge