Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів
Про особу короля Милутина згадок існує небагато, лише кілька пісень і переказів. Оскільки король Милутин – один з найбільш впливових сербських правителів, за часів правління якого Сербія була могутньою державою, народні співці включили пісні про нього до усної оповіді з метою пробудження національно...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Назва видання: | Слов’янський світ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72223 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів / В. Питулич // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 21-38. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-72223 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-722232014-12-21T03:01:45Z Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів Питулич, В. Біля джерел слов'янських культур Про особу короля Милутина згадок існує небагато, лише кілька пісень і переказів. Оскільки король Милутин – один з найбільш впливових сербських правителів, за часів правління якого Сербія була могутньою державою, народні співці включили пісні про нього до усної оповіді з метою пробудження національної свідомості в період Першого сербського повстання. Беручи до уваги тенденцію до залучення фольклорного матеріалу (зокрема, це стосується Боголюба Петрановича) при відтворенні сучасних суспільно-політичних подій, зазначаємо подібні прийоми і при процесі включення постаті короля Милутина до структури епічної пісні. У переказах із Косова й Метохії про будівництво монастиря Грачаниця використано всі правила жертовного обряду, необхідного для того, щоб будівля була стійкою і надійною. Мовою символів народний оповідач установив зв’язок з міфічним простором неба й землі, куди вмістив Милутинову спадщину. О личности короля Милутина упоминаний существует немного, лишь несколько песен и преданий. Поскольку король Милутин был одним из наиболее влиятельных сербских правителей, во времена правления которого Сербия была могущественным государством, народные певцы включали песни о нем в устные рассказы с целью пробуждения национального сознания в период Первого сербского восстания. Учитывая тенденцию к привлечению фольклорного материала (в частности, это касается Боголюба Петрановича) при воспроизведении современных общественно-политических событий, отмечаем подобные приемы и в процессе включения личности короля Милутина в структуру эпической песни. В преданиях из Косово и Метохии о строительстве монастыря Грачаница использованы все правила жертвенного обряда, необходимого для того, чтобы здание было устойчивым и надежным. Языком символов народный рассказчик установил связь с мифическим пространством неба и земли, куда поместил наследство Милутина. The character of Milutin was not much sung about. There exist only a few poems and legends. Since king Milutin is the greatest Serbian legator, and Serbia was a powerful state during his reign, the folk singer transposes his character into an oral narrative aiming to revive the national consciousness at the time of the First Serbian Uprising. Considering the need of certain recorders (like Bogoljub Petranovich) to make some alterations in the service of everyday political events, the same happened in the process of transposing the character of king Milutin into the structure of the epic poem. The legends from Kosovo and Metohija on the building of the Grachanica monastery observe all the rules of a ritual sacrifice necessary for the preservation of every building construction. In the language of symbols, the folk singer establishes communication with the mythical space of the heaven and earth, where he places Milutin’s legacy. 2013 Article Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів / В. Питулич // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 21-38. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72223 398:801.81=163.41 uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Біля джерел слов'янських культур Біля джерел слов'янських культур |
| spellingShingle |
Біля джерел слов'янських культур Біля джерел слов'янських культур Питулич, В. Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів Слов’янський світ |
| description |
Про особу короля Милутина згадок існує небагато, лише кілька пісень і переказів. Оскільки король Милутин – один з найбільш впливових сербських правителів, за часів правління якого Сербія була могутньою державою, народні співці включили пісні про нього до усної оповіді з метою пробудження національної свідомості в період Першого сербського повстання. Беручи до уваги тенденцію до залучення фольклорного матеріалу (зокрема, це стосується Боголюба Петрановича) при відтворенні сучасних суспільно-політичних подій, зазначаємо подібні прийоми і при процесі включення постаті короля Милутина до структури епічної пісні. У переказах із Косова й Метохії про будівництво монастиря Грачаниця використано всі правила жертовного обряду, необхідного для того, щоб будівля була стійкою і надійною. Мовою символів народний оповідач установив зв’язок з міфічним простором неба й землі, куди вмістив Милутинову спадщину. |
| format |
Article |
| author |
Питулич, В. |
| author_facet |
Питулич, В. |
| author_sort |
Питулич, В. |
| title |
Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів |
| title_short |
Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів |
| title_full |
Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів |
| title_fullStr |
Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів |
| title_full_unstemmed |
Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів |
| title_sort |
король милутин і монастир грачаниця у фольклорній спадщині сербів |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Біля джерел слов'янських культур |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72223 |
| citation_txt |
Король Милутин і монастир Грачаниця у фольклорній спадщині сербів / В. Питулич // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 21-38. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT pituličv korolʹmilutinímonastirgračanicâufolʹklorníjspadŝiníserbív |
| first_indexed |
2025-07-05T21:04:06Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:04:06Z |
| _version_ |
1836842428323069952 |
| fulltext |
21
УДК 398:801.81=163.41
Валентина Питулич
(Сербія)
КОРОЛЬ МИЛУТИН І МОНАСТИР ГРАЧАНИЦЯ
У ФОЛЬКЛОРНІЙ СПАДЩИНІ СЕРБІВ **
*
* Стаття є результатом роботи над проектом «Сербська усна творчість
в інтеркультурному коді» (178011), який виконано в Інституті літератури й
мистецтва в Белграді.
Про особу короля Милутина згадок існує небагато, лише кіль-
ка пісень і переказів. Оскільки король Милутин – один з найбільш
впливових сербських правителів, за часів правління якого Сербія
була могутньою державою, народні співці включили пісні про нього
до усної оповіді з метою пробудження національної свідомості в пе-
ріод Першого сербського повстання. Беручи до уваги тенденцію до
залучення фольклорного матеріалу (зокрема, це стосується Боголю-
ба Петрановича) при відтворенні сучасних суспільно-політичних
подій, зазначаємо подібні прийоми і при процесі включення постаті
короля Милутина до структури епічної пісні.
У переказах із Косова й Метохії про будівництво монастиря Гра-
чаниця використано всі правила жертовного обряду, необхідного
для того, щоб будівля була стійкою і надійною. Мовою символів
народний оповідач установив зв’язок з міфічним простором неба й
землі, куди вмістив Милутинову спадщину.
Ключові слова: Король Милутин, монастир Грачаниця, латин-
ський король, мати, боротьба, містo, камінь, кизил, мрія, хмара.
О личности короля Милутина упоминаний существует немного,
лишь несколько песен и преданий. Поскольку король Милутин был
одним из наиболее влиятельных сербских правителей, во времена
правления которого Сербия была могущественным государством,
народные певцы включали песни о нем в устные рассказы с целью
пробуждения национального сознания в период Первого сербского
восстания. Учитывая тенденцию к привлечению фольклорного ма-
териала (в частности, это касается Боголюба Петрановича) при вос-
произведении современных общественно-политических событий,
http://www.etnolog.org.ua
22
отмечаем подобные приемы и в процессе включения личности ко-
роля Милутина в структуру эпической песни.
В преданиях из Косово и Метохии о строительстве монастыря
Грачаница использованы все правила жертвенного обряда, необ-
ходимого для того, чтобы здание было устойчивым и надежным.
Языком символов народный рассказчик установил связь с мифи-
ческим пространством неба и земли, куда поместил наследство Ми-
лутина.
Ключевые слова: Король Милутин, монастырь Грачаница, ла-
тинский король, мать, борьба, город, камень, кизил, мечта, туча.
The character of Milutin was not much sung about. There exist only a
few poems and legends. Since king Milutin is the greatest Serbian legator,
and Serbia was a powerful state during his reign, the folk singer trans-
poses his character into an oral narrative aiming to revive the national
consciousness at the time of the First Serbian Uprising. Considering the
need of certain recorders (like Bogoljub Petranovich) to make some al-
terations in the service of everyday political events, the same happened in
the process of transposing the character of king Milutin into the structure
of the epic poem.
The legends from Kosovo and Metohija on the building of the Gra-
chanica monastery observe all the rules of a ritual sacrifice necessary for
the preservation of every building construction. In the language of sym-
bols, the folk singer establishes communication with the mythical space
of the heaven and earth, where he places Milutin’s legacy.
Keywords: King Milutin, Monastery of Grachanica, Latin King,
mother, struggle, town, stone, dogwood, dream, cloud.
Предметом зацікавлення народного співця досить час-
то були видатні особистості, пов’язані з історією сербського
народу. Здебільшого це постаті, які брали участь у важливих
історичних подіях. Завдання, що стоїть перед нами в цьому
дослідженні, – з’ясувати, як ту чи іншу подію подавав кон-
кретний народний виконавець, зображуючи короля Милути-
на, визначного сербського володаря. І чи був він у народній
пісні й переказі наділений цими атрибутами, чи, за законами
поетичного народного виконання, при зображенні його образ
http://www.etnolog.org.ua
23
зазнав істотних трансформацій. Про особу короля Милутина
текстів існує небагато, лише кілька пісень і переказів.
В епічних піснях, які оспівують короля Милутина, цен-
тральне місце посідають весільний обряд і обряд обрання іме-
ні при хрещенні. Фабула пісні про одруження розвивається за
усталеною схемою. Весілля, яке проходить відповідно до кла-
сичного обряду, не привертає уваги співця-виконавця епічної
народної пісні. Він найчастіше вводить до фабули наречену,
котра перебуває далеко від нареченого. Свати, які здебільшо-
го виступають своєрідним уособленням війська, мають про-
йти далекий шлях і здолати перешкоди, що у свою чергу дає
простір для формування культу героя.
Пісню про одруження короля Милутина знаходимо в запи-
су Боголюба Петрановича з Боснії та Герцеговини. Згадаймо,
що король Милутин з’являється в пісні зі збірника В. Кара-
джича «Опет зидање Раванице» («Знову будівництво Равани-
ці») в каталозі спадщини Неманичів, де зазначено, що король
Милутин побудував монастир Девич: «Король Милутин воз-
вишає Девич / на Косовому полі широкому» [4, с. 150]. Зважаю-
чи на час появи збірки Б. Петрановича, помітною стає певна
тенденція до пробудження національної свідомості за допо-
могою архетипу цього героя напередодні Першого сербського
повстання. У пісні співається, як король Милутин одружуєть-
ся із прекрасною дівчиною.
Головний герой – король Милутин, його постать включе-
но до кола пісень про одруження. Цікаво спостерігати тут,
як народний співець проектує долю історичних персона-
жів на сучасні соціально-політичні події в країні. Серед сва-
тів з’являється ціла низка подібних героїв. Народний співець
пере носить короля Милутина до Призрена, а найвизначніших
сербських героїв – до Росії. За часів доби визволення від тур-
ків пісні виконували функцію сучасних мас-медіа і мали на
меті посилити славу Неманичів, як і прихильність до Росії, на
http://www.etnolog.org.ua
24
яку покладали велику надію. Пісня привертала увагу слуха-
чів до нагальних політичних потреб. Король Милутин пере-
буває тут лише на другому плані. На сцені з’являється архетип
героя, особливо в образі Королевича Марка, який перемагає
арапів (хтонічне, підземне, демонічне) і звільняє зв’язаного
Милутина та його наречену. Тут наявний момент епічної са-
кральності, на якому наголошує Миодраг Павлович 1. На ко-
роля Милутина покладаються обов’язки того, хто здобуває
чи, краще сказати, повертає славу Неманичів, оскільки тоді
потрібно було сформувати, поряд з архетипом героя, архетип
Спасителя.
Цікаво, що народний співець пісні про короля Милутина
пов’язує з «останніми» часами, про які Веселин Чайканович
говорить як про інтернаціональний мотив кінця світу, що в
сербському етносі пов’язується з подіями на Косовому полі.
Оскільки часи правління Милутина визначені як золота доба,
особливо, коли йдеться про його спадщину, то народний спі-
вець на епічну сцену виводить короля Милутина, який через
«книги староставні» 2 намагається дізнатися про долю народу.
Так, у пісні «Хресне ім’я короля Милутина» він отримує ореол
святого, що нехарактерно для епічних весільних пісень. Підне-
сеність і акцент на духовній вертикалі сербського народу в цій
пісні вказує на стурбованість, пов’язану з приходом страшних
часів, що неминуче наближаються. Після повідомлення ігуме-
на про те, що сербську державу чекають часи занепаду, у коро-
ля Милутина сльози виступають на очах. У структурі епічного
співу про занепад сербського царства знаходимо ще міфо-
логічний, давніший шар – зникнення зміїв, у яких прихову-
ється значна міфічна сила.
У пісні відчутною є тенденція повернення до первісних
християнських уявлень у зв’язку зі згадкою про Цареград та
церкву Святої Софії. Народний співець крізь призму гріхов-
ності репрезентує всю етнічну спільноту, саме в гріховнос-
http://www.etnolog.org.ua
25
ті вбачаючи причину занепаду і страждань нації, залишаючи
для неї, утім, можливість визволення, оскільки на момент по-
чатку боротьби проти турків дуже відчутною була тенденція
до згуртування, єднання всіх християн.
Зрозуміло, чому народний співець включає постать ко-
роля Милутина до епічного співу. Йому потрібен був хтось,
хто став би духовною вертикаллю, заповідачем, який через
колективне несвідоме прагнув до об’єднання сербів про-
ти турків. Цікаво, що в народному співі не фігурує монас-
тир Банське, хоча мотив спадщини досить часто трапляєть-
ся в корпусі сербських народних пісень, можливо, тому, що
його було зруйновано під час Косовської битви, або, як напи-
сав В. Караджич, через те, що «серби й до Косова мали дав-
ні юнацькі пісні, але ця подія так сильно вразила народ, що
майже всі забули, що було до того, і тоді почали оповідати й
оспівувати знову» [4, с. 569].
Проте в Косові й Метохії існувала легенда про будівництво
монастиря Грачаниця. Народний оповідач відштовхується
від історичного факту про те, що його будував король Милу-
тин, але цей факт набуває атрибутів міфічного. Розпочнемо із
твердження М. Павловича, що «ніколи ніхто не пояснить поя-
ву храму. Один раз подивишся, він наче виринає із землі, а
другий – наче в неї закопаний. Може здаватися, що його спус-
тили з неба рукою або довезли човном з моря, який водами
ніколи більше не попливе. Витвір творчого духу, сходження
духу, який знає мови й способи будівництва» [9, с. 52].
Легенди, у яких розповідається про появу окремих місць,
переважають у корпусі народних оповідань з Косова й Метохії.
Для народного оповідача було цікаво, як з’явилися окремі мо-
настирі, а також викликав інтерес мотив будівництва та руй-
нування окремих міст і церков, так що у свідомості народного
співця зберігалося архаїчне уявлення про будівництво й роз-
будову. Король Милутин у легенді постає героєм, який реалі-
http://www.etnolog.org.ua
26
зує себе на полі бою, тому тут наявні елементи міфу про героя,
доля якого, як стверджує Еріх Нойман, є «прикладом, за яким
ми маємо жити і за яким людство зав жди жило» [9, с. 111].
У структурі оповіді наявні ті символи, які на міфологічно-
му рівні мають творче значення. Це символи води, неба, ка-
меня й землі, які як елементи творіння забезпечують міць і
нетлінність монастиря. Король Милутин бере Латинку-дівчи-
ну 3, дочку латинського короля, згодом стає героєм, котрий
перемагає хтонічні сили, в оповіді – латинян, у пісні про одру-
ження короля Милутина – арапів. Латинка, дружина короля
Милутина, за наказом батька відводить дітей до своєї країни.
Оскільки в сербській традиції жодна будівля не може встоя-
ти без принесення жертви, народний оповідач як заміну кров-
ної жертви залучає боротьбу, у якій король Милутин, найкра-
щий представник роду, приносить себе в жертву, щоб будівлю
не було зруйновано 4.
Збройна сутичка як альтернатива жертви необхідна для
здійснення будівництва. Оскільки, за словами М. Павловича,
«храм зводиться на межі життя і смерті, він отримує ту силу,
котра порушує елементи природи, які пов’язало будівництво»
[8, с. 160], то за цим правилом буде розгортатися оповідь на-
родного оповідача. Існувала так звана заснована жертва, яку
приносили самому храму на початку певного будівництва 5, це
можемо спостерігати і в цій легенді.
Можливість будівлі залежить від результатів сутички, у якій
уособлено зіткнення полярних якостей добра – зла, відповід-
но, у цій сутичці Милутина й латинського короля. Латинський
король перебуває в самій Грачаниці: «Тоді той латинський ко-
роль жив у Грачаниці, у Бедем-місті. Король Милутин домо-
вився зі своєю матір’ю, що підійме своє військо на боротьбу
з латинським королем. Він знаходить засідку в потоці, під на-
звою Сеяце, залишає там матір з військом, а сам піднімаєть-
ся на гору, щоб подивитися, де стоїть Бедем-місто. На тій горі
http://www.etnolog.org.ua
27
ріс кизил. Стомлений король ліг під ним і заснув, і наснилося
йому, що чабан, який поряд пасе овець, украде в нього дітей,
якщо йому за це заплатять; тому, коли йому принесуть дітей,
треба, щоб він забив кизил у камінь, на який схилив голову,
коли спав, і тоді відразу з каменя потече вода, якою треба ску-
пати дітей. І ще йому уві сні було сказано, що якщо він хоче
перемогти латинського короля, нехай на Бедем-місто нападе з
боку Старого Села [нині – Лаплє Село. – В. П.]» [1, с. 134].
До структури розповіді вводяться сни як одна з моделей ар-
хаїчної свідомості, особлива форма спілкування.
Оскільки король Милутин – насправді ктитор Грачаниці, то
розповідь починається з конкретного історичного факту, при
цьому використовується модель міфологічного облаштуван-
ня світу, що засновується на боротьбі світла й темряви, про які
говорить Еріх Нойман: «Картина світу, уявлення про місто та
будівництво храмів, так само, як і римський військовий табір
і християнська просторова символіка церкви, відповідають
первісній міфології простору, яка походить від протиставлен-
ня світла – темряви» [7, с. 92]. У легенді за принципом бороть-
би світла й темряви відбувається облаштування простору.
Король Милутин завойовує Бедем-місто, обмежене водою 6,
з’являються символічні християнські помічники (пастухи,
матір), діти очищуються водою з каменя. Символіка очищен-
ня водою, яка витікає з каменя 7, свідчить про наявність міфіч-
ного компонента, коли матеріальний предмет набуває шир-
шого значення. Таким чином, проблема жертви переноситься
на простори неба й землі, де камінь, за висловлюваннями
М. Павловича, отримує силу, «щоб від первісного ідола (каменя)
виникла одна зведена функція – жертовник» [11, с. 22]. Очи-
щенням водою як засобом люстрації король Милутин після
повернення з латинської землі здійснює ритуальне хрещення
дітей. У той самий спосіб відбувається очищення хтонічного
простору, який відкриває шлях до будівництва монастиря. На
http://www.etnolog.org.ua
28
тому місці, тобто в очищеному, сакральному просторі, мати
покладе короля Милутина спати, і він у сні побачить, яку
церкву має збудувати.
У легенді з’являється категорія пророчого сну. Мати Милу-
тина направляє сина у світ чудесного, міфологічного, у світ та-
ємниці, де повідомлення пов’язані з його земною діяльністю,
що й зрозуміло, оскільки в сербській традиції жінка – носій
таємних знань. За Н. Фраєм, «сон сам по собі є поєднанням за-
гадкових алюзій із життя того, хто спить» [14, с. 125]. Король
Милутин отримує уві сні повідомлення: «Завтра король вста-
не до сходу сонця й побачить на небі красиву і велику хмару з
п’ятьма куполами. Покличе відразу майстрів, а ті почнуть тієї
самої весни будувати церкву й побудують її до покрівлі. На
зиму майстри розійдуться, а коли знову настане весна, більше
не приходитимуть. Король зватиме їх і шукатиме, але вони не
приходитимуть три роки поспіль, а церква стоятиме недобу-
дована. Коли прийде третій рік, король сердито накаже стяти
голову головному майстрові. А той благатиме, промовляючи:
“Якби я прийшов відразу, то справді церква була б добудована
в перший рік, але не простояла б і трьохсот років, а я не при-
ходив три роки, осів і фундамент, і стіни, тому коли я збудую
ще й добре склепіння, простоїть не триста років, а в ім’я Боже
і славу королівську, на віки віків”» [2, с. 119]. До структури ле-
генди входить і категорія часу, що забезпечує міцність будів-
лі, виражену через символіку числа три 8. Визначення спосо-
бу будівництва церкви уві сні міститься у твердженні Н. Фрая,
що сон включає міфічний елемент, «який має силу незалежної
комунікації, що бачимо не лише у відомому прикладі Едіпа,
але й у будь-якій збірці народних казок» [14, с. 125].
Транспозиція короля Милутина в усній творчості підлягає
всім правилам формульної розповіді та співвідноситься з най-
глибшими шарами людської психіки. У такий спосіб сформо-
вано архетип героя, як і архетип рятівника, що був надзвичай-
http://www.etnolog.org.ua
29
но сильним у корпусі народного співу цієї етнопсихологічної
спільноти. На конкретних прикладах ми бачили: одна істо-
рична постать функціонує як транспонована в ракурсі народ-
ної оповіді, нею користуються в сучасних політичних цілях.
На матриці народної оповіді історичний факт підлягає всім
правилам формульного вираження, яке вказує на закони жан-
ру, що зумовлює транспозицію.
Оскільки в сербській народній традиції розвинений культ
спадкодавства 9, то постає питання, як співець саму дію ство-
рення матеріального об’єкта змістив до центру свого зацікав-
лення, маючи на увазі всю систему жертовного обряду, що
його обов’язково виконували під час будівництва.
Про монастир Грачаниця розповідається в народній літе-
ратурі – у переказах із Косова й Метохії, ліричних народних
піснях та епічних піснях давніших часів. Оскільки будівни-
цтво містить у собі певні ознаки бунтарства, то М. Павлович
пов’язує це з певним видом суперечки людини з Богом, що за-
кінчується бунтарством вищої сили, на яку відповідають при-
несенням жертви, оскільки «тільки мета – будівництво хра-
му – передається людині зверху» [9, с. 127].
У переказі з Косова й Метохії мовиться: «Король Милу-
тин мав звичку брати щороку по одній дружині, і якось він
узяв собі за дружину дочку латинського короля, яка народи-
ла йому двох синів. Король, за звичаєм, наприкінці року від-
пустив жінку. Вона пішла до батька з дітьми і там їх вихову-
вала» [1, с. 133]. Так само і в есхатологічному переказі «герой
найчастіше протиставляється якомусь узагальненому імплі-
цитному чи експліцитному ряду речей, порушує табу (цивілі-
заційно зумовлене) і за це карається, або йому ж скоряється,
і за це отримує винагороду» [6, с. 105]. На початку перека-
зу про будівництво монастиря Грачаниця наявне порушен-
ня табу, оскільки король Милутин бере щороку по одній дру-
жині, а потім відпускає, а те, що він бере чужинок-латинянок,
http://www.etnolog.org.ua
30
що в сербській традиції є відомим приводом для виникнен-
ня сутички, призводить до порушення гармонії, а відтак – і до
необхідності знову відновлювати порядок.
У ритуально-магічній традиції відновлення порядку й по-
вернення порушеної гармонії можливі лише за умови прине-
сення жертви 10, а це у свою чергу зумовлює появу героя. На
самому початку переказу ми бачимо порушення табу, а також
символічне пожертвування дітей, забраних від батька. Король
Милутин, коли виростають діти, доручає дружині відправи-
ти їх до нього, а латинський король відмовляє, унаслідок чого
виникає привід для сутички. Він порушує усталений порядок.
У системі шлюбного заповіту знаходиться місце для спокути
гріхів, інакше кажучи, отримання прихильності богів досяга-
ється шляхом принесення власної жертви, у цьому випадку
йдеться про включення до боротьби.
Місцезнаходження латинського короля в Грачаниці й
необхідний процес боротьби відкривають сакральний про-
стір, у якому відбудеться певний вид ритуального очищення.
Оскільки «місця мають свою енергію і свою історію, збирають
випромінювання елементів з навколишнього середовища, най-
коротшими шляхами шлють свої повідомлення у вищі й нижчі
простори» [10, с. 53], то майбутній простір Грачаниці має стати
полем битви, де відбудеться сутичка хтонічного (латинсько-
го короля) і світлого (короля Милутина). Епізод сну виконує
функцію медіатора, а дерево кизил, під яким король Милутин
бачить сон, як він дає пастухам гроші – викуп за дітей, асоцію-
ється з ритуальним посвяченням місця в сакральний простір.
Саме очищення простору починається символічною заміною
жертви, збиранням війська, згодом – відкупом дітей. Цікаво,
що першим з’являється камінь, матеріал, з якого буде побудо-
вано монастир, він служить Матері-Землі, на яку король Ми-
лутин опускає голову, важливе місце відводиться також утробі
Великої Матері, з якої потече вода, щоб провести ритуальне ку-
http://www.etnolog.org.ua
31
пання дітей, яке асоціюється з новим хрещенням. Усі ці дії вка-
зують на магічне очищення простору заради побудови світлого
храму. Сон як медіатор, камінь і кизил, який має функцію апо-
тропею, свідчать про архаїчні мотиви в переказі. Приборкан-
ня річки, що тече біля Бедем-міста, за допомогою помічників –
пастухів і корови – міститься в найдавніших пластах оповіді.
Вигнання латинського короля з Бедем-міста спільними зу-
силлями короля Милутина й матері вказує на єдність чоловічо-
го та жіночого начала, а також виступає як своєрідний анти под
хтонічному. Отже, простір повністю очищений, король Ми-
лутин, пройшовши процес ініціації, стає героєм, який прино-
сить себе в жертву, здійснює ритуальний відкуп, відбувається
хрещення дітей, – створені умови для будівництва храму. Ко-
роль Милутин після перемоги ділиться з матір’ю своїм бажан-
ням побудувати церкву «на славу Божу і на згадку про перемо-
гу», але зізнається, що не знає, як це зробити. Оскільки «храм
має бути призначений для певних релігійних відправлень» [10,
с. 53], то верхні сфери, тобто небесний простір, виступатимуть
у функції картини-зразка для будівлі. Знову з’являється сон як
медіатор між вищими силами, Богом і земним богом, людиною.
Мати короля Милутина виконує функцію медіатора й дослуха-
ється до потойбічного. Вона у своїх руках тримає таємні клю-
чі від небесного, у сні бере участь у будівництві храму. На тому
місці, де король Милутин дізнався, як повернути дітей, відку-
пивши їх і здійснивши обряд ритуаль ного купання, король зно-
ву вступає в контакт із потойбічним. Уві сні Милутин чує го-
лос, який каже, щоб він прокинувся до сходу сонця і, залежно
від того, яку хмару побачить, таку й церкву має будувати. Риту-
альне пробудження до сходу сонця вказує на факт народження
й водночас – на силу божества: «Король наступного дня вста-
не до сходу сонця та побачить красиву й велику хмару з п’ятьма
куполами» [2, с. 135]. Народний оповідач ключ до візуального
вигляду монастиря розшукав у формі хмари, що пливе до сходу
http://www.etnolog.org.ua
32
сонця. Оскільки форма нематеріальної природи, на відміну від
каменя чи дерева, походить зі сфери недоторканного, небесно-
го, відразу можна вести мову про її містичну сутність.
Порада матері побудувати таку церкву, якої форми поба-
чить він хмару до сходу сонця, визначає заздалегідь обмеже-
ний часовий простір, у який переноситься будівля. Уявлен-
ня релігійного архетипу, утіленого в ідеї будівництва церкви
за візуальними ознаками хмари, збігається з міркуванням
М. Павловича, що «хмара не мусить довго бути на небі, аби
бути визначеною. Фактор часу не впливає істотно на її фор-
му і “природність”. Достатньо, щоб форма була сприйнятною,
а отже, – реальною. Хмари дають таку можливість» [11, с. 45].
У народних піснях також згадується монастир Грачаниця
як важливе культове місце зібрання сербів, а також як місце
здійснення євхаристії, тому його оспівано і в ліричних піс-
нях, і в епічних. У пісні «Святий Сава» і «Знову Святий Сава»
(Сліпа Стефанія і Філіп Вишнич) натрапляємо на анахронізм
(«Мову вело панство християнське, біля білої церкви Грача-
ниці» [4, с. 80]). Сербське панство збиралося біля Грачаниці-
церкви, щоб поставити святому Саві важливе питання, «куди
поділося багатство царя-Немані», що свідчить про важливість
цієї будівлі для сербського народу, на відміну від Милутино-
вого спадку, Банського, який народ майже не згадує, можли-
во, тому, що його було зруйновано відразу після приходу тур-
ків на Косово поле.
Грачаниці відводиться важлива роль у створенні релігій-
ного архетипу, особливо у свідомості народу, який жив на її
околицях. Про це мовиться в одній героїчній пісні з Косова й
Метохії «Марко Королевич звільняє рабів», де Марко Коро-
левич аж із Прилепа на Великдень приходить до Грачаниці
причасти тися. Оскільки в епічних піснях цей монастир ви-
конує функцію сакрального простору «християнського пан-
ства», коли постає питання про героя, важливим є його
http://www.etnolog.org.ua
33
особисте ставлення до потойбічного. Марко Королевич при-
ходить у Грачаницю на причастя, щоб у такий спосіб відкрити
простір для своєї діяльності, адже він має пройти визначений
шлях. Народний співець, який ставився до Великодня з неаби-
якою побожністю й пошаною, знову спрямовує матір Євроси-
му до сакрального, татуйованого простору. Вона радить Мар-
кові не носити зброї на свято («Як ти візьмеш із собою зброю,
коли завтра свято велике, від Бога це гріх, а від людей – докір
і сором» [2, с. 318]).
Марко слухає матір, по дорозі зустрічається з арапами, які
взяли сербів у полон, звільняє полонених і йде на причастя.
Сам монастир – сакральний простір, який сприяє створенню
архетипу героя, котрий по дорозі до монастиря демонструє
свою звитягу, а в момент сутички, що відбувається на Ве-
ликдень (убивство) у самому монастирі, виявляє зовсім інші
свої якості. Народний співець залишає простір для глибоко-
го проникнення до смислу Божих заповідей. Протиставлен-
ня Я – Бог, яке встановлюється в монастирі Грачаниця, зво-
диться до дилеми: чи може людина, герой причащатися після
вбивства? Тут фігурує усталена форма сербської народної
епіки. Дилему вирішує дяк-самоук, який каже: «Хто не хоче
прийняти причастя, бо не визволив бранців, ще більший гріх
собі має» [2, с. 321].
У ліричних піснях із Косова й Метохії особливе місце по-
сідає монастир Грачаниця. Він зберігся за часів турків як міс-
це духовного піднесення. Народний співець як духовну вер-
тикаль і зразок збереження національної свідомості в тяжкі
часи турецького поневолення вибрав цей монастир та наді-
лив його всіма атрибутами сакральності найвищого порядку.
У ліричному зображенні наявні ті синтагми, які вказують на
духовність, іманентну цій етнопсихологічній спільноті. Поя-
ва символів неба, землі, квітів, бджоли, церкви Грачанки, цер-
ковних книг, причастя, народу в церкві, сонця, ангелів указує
http://www.etnolog.org.ua
34
на наявність понять, які у свідомості сербського народу були
синонімами найвищої духовності. Оскільки лірична народна
пісня – вираз особисто пережитого, то в ній монастир Грача-
ниця матиме функцію простору найвищої релігійності.
Духовне і просторове сприйняття монастиря пов’язане з най-
глибшим розумінням краси, про що свідчать дві пісні. В одній
Грачаниця порівнюється з ялинкою, яка «виросла до неба», що
асоціюється з дохристиянським розумінням дерева як просто-
ру для молитов («Порасла јела до неба / савила гране до земље /
на грану лишће зелено / на лишћу цвеће црвено / на цвеће челе
попале / што ми је јела висока / то ми је црква Грачанка / сто ми
је лишће зелено / то су ми књиге црквене / што ми је цвеће црве-
но / то ми је причес у цркви / што су ми челе попале / то ми је
народ у цркви» [1, с. 110]). Народ у релігійних піснях часто зо-
бражував Святу Трійцю як жінку, яка у святого Петра заснула
на руках. В іншій ліричній пісні з Косова й Метохії знаходимо
картину, коли святі бачать сяяння на небі та розповідають про
нього на землі («Заспала света Тројица / светому Петру на кри-
лу / буди га света Недеља: “Устани света тројицо, / јер је сунце
изгрејало!” / Што се бели тмо доле / да л’ је пена, да л’ калпена? /
Није пена нит калпена / но се бели бела црква / бела црква Гра-
чаница / у цркви су три анђела» [1, с. 111]).
Народний співець у ліричній пісні наводить ідилічну кар-
тину монастиря, використовуючи порівняння для зображен-
ня його краси. За допомогою символів з природного оточення
(ялинка, квіти, бджоли, сонце, піна) установлено зв’язок з по-
тойбічним, тим, що передувало християнству. Переміщення
божества до світу природи свідчило про специфічний різно-
вид релігійності, який із прийняттям християнства з лона
природи потрапив до сакрального простору церкви. Оскільки
лірична пісня походить з язичницьких часів, то очевидним є
залишок давніх пластів вірувань, згодом пісні зазнали проце-
су християнізації, старі символи було замінено на нові.
http://www.etnolog.org.ua
35
Отже, Грачаниця посіла гідне місце в усній оповіді, про
неї здебільшого відомо з пісень народного співця з Косова й
Метохії, що й зрозуміло, якщо взяти до уваги територіаль-
ну близькість до цієї місцевості монастиря, а також його все-
осяжну красу, перед якою не можна залишатися байдужим.
ПРИМІТКИ
1 «Різними є моменти, коли з’являються герої, але переказ про геро-
їзм завжди є сакральним. Тому існує епічна сакральність. Греки завжди
мали цілі покоління героїв, але сакралізованими можна вважати лише ті,
які брали участь в облозі Трої. Інші герої – історичні, але не епічні. Епічні
герої всі загинули, і більше таких ніколи не буде. Так само битви й заги-
бель великих людей, освячені службою та літургіями, відбуваються лише
один раз, а згадуються завжди. Завжди знайдемо згадки про сутінки богів,
про загибель неповторних. Звідси епічна поезія бере цей тон святкового й
церемоніального, проте того, що відбувається лише раз. Теза “мало таких
героїв” – важлива позиція епічної поезії» [8, c. 120].
2 «Книги староставні. Епічно-поетична реалія наших народних пісень.
За народним розумінням, – це старі книги, які зазвичай зберігаються в
церкві чи при якомусь дворі, за якими певна особа (як правило, шанований
і праведний священик чи дяк-самоук) можуть провіщувати майбутнє. Інша
назва – книги цароставні, цароставник; імовірно, наявна асоціація зі ста-
рими рукописними церковними книгами» [12].
3 «Латинка-дівчина. Стале ім’я в епіці на позначення красивої, шанова-
ної і, як правило, доленосної чужоземки, з якою одружується герой (Же-
нидба Душанова, Вук II/28; Женидба Максима Црнојевића, Вук II/88)»
[15, c. 135].
4 «У православних церквах і тепер можна побачити між іншими вмуро-
ваними фігурами й людські, використання яких православна церква забо-
роняє. За К. Їречеком, це залишки людських жертв. Їречек бачив умуровані
три людські фігури з каменю у фортеці деспота Джурджа в смедеревсько-
му місті і двох монастирях Рилі в Болгарії. Такі фігури є в Болгарії в кіль-
кох церквах, монастирях, іноді на криницях і мостах, серед яких особливо
показовою є рельєфна фігура жінки на склепінні кам’яного мосту через
річку Тополницю з 1819 року» [12, с. 126].
5 Окрім жертв, що їх приносять у храмах «на віки віків», існує і та одна
заснована жертва, яку приносять самому храму на початку певного будів-
http://www.etnolog.org.ua
36
ництва. Такий звичай наявний у всіх традиціях слов’ян, що пояснюється
первісним зв’язком простору храму і цвинтаря. Цим треба пояснювати той
факт, що мертвих ховають біля церкви, а церкви мурують біля цвинтаря.
Жертва була необхідна, щоб розпочати будівництво храму, про це багато
розповідається в міфологічних і фольклорних переказах. Це Титуіс Бурк-
хардт описав у книзі «Принципи и методи сакралне уметности» («Прин-
ципи і методи сакрального мистецтва») кілька разів і охарактеризував,
наприклад, у зв’язку із символікою індійської жертви під час храму (Васту-
Пурусха), так: «І в іншому місці такий самий символізм утілено в ідеї, що
одна міцна будівля має бути поставлена на одній живій істоті; звідси й
практики – умуровувати освячену жертву у фундамент; у деяких випадках
можна впіймати тінь живої людини й символічно вмурувати до будівлі»
[13, c. 163].
6 «За народним віруванням, вода частково затікає до пекла й там гасить
вогонь. Якби вона там не витікала, то затопила б світ. Великі води збира-
ються на краю світу, там, де небо сходиться із землею» [13, с. 73].
7 «Екстраполяція природних форм указує на перший парадокс творіння:
один матеріальний предмет може видаватися зовсім іншим, ніж він є на-
справді. Від початкового значення, уявлення самого себе, він стає знаком,
символом, складовою певного культу й культури. У цьому великому пере-
ході до аналогії, порівняння, символу живе людська думка й сьогодні. Коли
“інакшість”, яку приносить аналогія, і вторинність значення символу абсо-
лютизуються, виникає “істота” і уявний “інший світ”. Знову-таки наявна
дихотомія. У той час, коли наявність символічних предметів у культі – це
частина їхньої раціоналізації, включення до певних ціннісних систем і моде-
лі поведінки, подальша символічна проекція з “інакшості” в інший світ стає
виявом ірраціонального, міфічного. Спочатку жертви приносилися особисто
каменю й дереву. Парадокс каменя-створіння породив можливість, аби адре-
сат жертви продовжився в просторі неба й землі, а з первісного ідола (каме-
ня) постала одна функція – жертовник. Жертовник пізніше отримує форму
тієї вищої істоти, яка вже з каменя чи дерева вийшла. Певний трансцендент-
ний, надчуттєвий бог знову представлений у вигляді каменя» [10, с. 145].
8 «ТРИмножинність; твірна сила; ріст; рух уперед, який перемагає ду-
альність; вираз; синтез. Три – це перше число, до якого пристосоване слово
“все” і “тріада – це число цілісності, оскільки містить початок, середину
і кінець” (Арістотель). “Сила числа три” – універсальна, і воно представ-
ляє потрійну природу світу – як неба, землі та води; воно – це людина як
тіло, душа і дух; народження, життя та смерть; початок, середина, кінець;
минуле, теперішнє, майбутнє; три фази Місяця. Три – це число “неба”, яке
http://www.etnolog.org.ua
37
представляє душу, так, як чотири – тіло; разом вони утворюють сім і святу
сімку» [5, с. 20].
9 «Найбільше уваги народний співець присвятив будівництву і спору-
дам, хоча наголошував на позамистецьких, а не мистецьких моментах. На-
род умів цінувати монументальні фрески не як значні мистецькі звершен-
ня, а як церковні реліквії, його зацікавлення монастирями збільшується»
[3, с. 142].
10 «Видається нормальним, що жертва задобрює вищі сили, що жерт-
вою показуються послушність, покірність будівничих, а потім – жителів
збудованого міста, монастиря, або тих, які переходитимуть через міст.
Основа будівничої жертви є доволі раціональною» [9, с. 127].
ЛІТЕРАТУРА
1. Бован В. Народна књижевност Срба на Косову и Метохији. –
Приштина, 1989. – Т. 1.
2. Бован В. Народна књижевност Срба на Косову и Метохији. –
Приштина, 1989. – Т. 2.
3. Јеремић Д. Естетика код Срба // САНУ. – 1989.
4. Караџић Вук Стефановић. Српске народне пјесме. – Београд, 1969. – II.
5. Kuper H.-K. Ilustrovana enciklopedija tradicionalnih simbola. – Beograd,
1986.
6. Милошевић-Ђорђевић Н. Од бајке до изреке. – Београд, 2000.
7. Нојман Е. Историјско порекло свести. – Београд, 1994.
8. Павловић М. Поетика жртвеног обреда. – Београд, 2002.
9. Павловић М. Огледи о народној и старој српској поезији. – Београд,
2000.
10. Павловић М. Свечаности на платоу. – Нолит ; Београд, 1999.
11. Павловић М. Природни облик и лик. – Београд, 1984.
12. Пешић Р., Милошевић-Ђорђевић Н. Народна књижевност //
Требник. – Београд, 1997.
13. Српски митолошки речник / Ш. Кулишић, П.-Ж. Петровић,
Н. Пантелић. – Београд, 1970.
14. Фрај Н. Анатомија критике. – Загреб, 1979.
15. Чајкановић В. Речник српских народних веровања о биљкама. –
Београд, 1994.
Переклад із сербської Людмили Недашківської
http://www.etnolog.org.ua
38
SUMMARY
The national folklore from Kosovo and Metohija contains the motif
of the construction of the Monastery of Grachanica. In the beginning of
the tale about the construction of Grachanica, a taboo is violated, as King
Milutin takes a new woman every year, who is later released. By taking a
foreign, Latin, woman – who, in the Serbian tradition, is a common for-
mula for introducing a conflict – harmony is disturbed and thus the need
for reestablishing order. The establishment of order and restoration of the
perturbed harmony is conditioned by offering a sacrifice. In folk songs,
Grachanica is an important gathering place for the Serbs, as well as the
place of performing the Eucharist and therefore it is sung about in both
lyric and epic folk songs. In epic songs, the monastery has the function
of a sacral gathering place for the Gentiles. Prince Marko goes to Gra-
chanica to communion. For a place for his actions to be opened, he must
cross a certain path. The folk singer leaves a space for deep immersion
into the meaning of God’s commandments, be it Prince Marko himself.
The personal relationship I-God in the Monastery of Grachanica involves
the dilemma of whether a man, a hero, can receive communion in spite
of the fact that he has participated in killing. A common formula in our
folk epics is then introduced, namely, the dilemma is being resolved by a
self-taught pupil.
In lyric songs from Kosovo and Metohija, the Monastery of Grachan-
ica occupies a special place. As it was preserved, even under the Turks,
as a place for spiritual enlightenment, the folk singer chooses the Mon-
astery as a spiritual axis and pillar of national consciousness under the
Turkish yoke, and assigns to it all the attributes of the sacred. The lyrical
milieu contains the syntagmas indicating spirituality imminent to this
ethno-psychological community. As the lyrical folk song is the expression
of personal experience, the Monastery of Gachanica will be the space of
highest religiosity. The spiritual and spatial view of the Monastery is in
the service of a profound understanding of beauty.
Grachanica found its place in oral narratives with or without a metri-
cal structure. Its beauty and endurance were the moments incorporated
in a specific genre and it is transposed according to the proper rules of
the genre.
Keywords: King Milutin, Monastery of Grachanica, Latin King,
mother, struggle, town, stone, dogwood, dream, cloud.
http://www.etnolog.org.ua
|