Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи
Ідеї французького структураліста К. Леві-Строса відігравали вагому роль у фольклористичних студіях тартусько-московської семіотичної школи. Ю. Лотман, Є. Мелетинський, С. Неклюдов, О. Новик, Д. Сегал, Т. Цив’ян та В. Топоров у своїх дослідженнях широко застосовували принцип бінаризму, прийом трансфо...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Слов’янський світ |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72237 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи / Н.П. Маршева // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 240-253. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-72237 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-722372014-12-21T03:01:54Z Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи Маршева, Н.П. Проблеми сучасної славістики Ідеї французького структураліста К. Леві-Строса відігравали вагому роль у фольклористичних студіях тартусько-московської семіотичної школи. Ю. Лотман, Є. Мелетинський, С. Неклюдов, О. Новик, Д. Сегал, Т. Цив’ян та В. Топоров у своїх дослідженнях широко застосовували принцип бінаризму, прийом трансформації, математичні методи, вивчали текст у сукупності його варіантів і зверталися до питання співвідношення форми та змісту. Своєрідністю структурної фольклористики був синтез підходів В. Проппа та К. Леві-Строса – синтагматичного й парадигматичного аспектів та доповнення синхронічного аналізу діахронічним. Идеи французского структуралиста К. Леви-Стросса играли важную роль в фольклористических исследованиях тартуско-московской семиотической школы. Ю. Лотман, Е. Мелетинский, С. Неклюдов, О. Новик, Д. Сегал, Т. Цивьян и В. Топоров в своих изысканиях широко применяли принцип бинаризма, прием трансформации, математические методи, изучали текст в совокупности его вариантов и обращались к вопросу соотношения формы и содержания. Особенность структурной фольклористики заключалась в синтезе подходов В. Проппа и К. Леви-Стросса – синтагматического и парадигматического аспектов и дополнение синхронического анализа диахроническим. The ideas of Claude Levi-Strauss played an important role in the folklore studies of Tartu-Moscow semiotic school. Yu. Lotman, E. Meletinski, S. Nekludov, O. Novik, D. Segal, T. Tsuvian and V. Toporov used widely in their researches the binarism principle, the transformation technique, the mathematics methods, studied the text in all its variants and appealed to the problem of form and content correlation. The particularity of the structural folklore studies was in the synthesis V. Propp’s and C. Levi-Strauss approaches – syntagmatic and paradigmatic dimensions and addition the synchronic analysis by diachronic. 2013 Article Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи / Н.П. Маршева // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 240-253. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72237 39+81’2“19” uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми сучасної славістики Проблеми сучасної славістики |
| spellingShingle |
Проблеми сучасної славістики Проблеми сучасної славістики Маршева, Н.П. Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи Слов’янський світ |
| description |
Ідеї французького структураліста К. Леві-Строса відігравали вагому роль у фольклористичних студіях тартусько-московської семіотичної школи. Ю. Лотман, Є. Мелетинський, С. Неклюдов, О. Новик, Д. Сегал, Т. Цив’ян та В. Топоров у своїх дослідженнях широко застосовували принцип бінаризму, прийом трансформації, математичні методи, вивчали текст у сукупності його варіантів і зверталися до питання співвідношення форми та змісту. Своєрідністю структурної фольклористики був синтез підходів В. Проппа та К. Леві-Строса – синтагматичного й парадигматичного аспектів та доповнення синхронічного аналізу діахронічним. |
| format |
Article |
| author |
Маршева, Н.П. |
| author_facet |
Маршева, Н.П. |
| author_sort |
Маршева, Н.П. |
| title |
Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи |
| title_short |
Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи |
| title_full |
Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи |
| title_fullStr |
Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи |
| title_full_unstemmed |
Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи |
| title_sort |
рецепції та інспірації ідей клода леві-строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Проблеми сучасної славістики |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72237 |
| citation_txt |
Рецепції та інспірації ідей Клода Леві-Строса у фольклористичних дослідженнях тартусько-московської школи / Н.П. Маршева // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 240-253. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT marševanp recepcíítaínspíracííídejklodalevístrosaufolʹklorističnihdoslídžennâhtartusʹkomoskovsʹkoíškoli |
| first_indexed |
2025-07-05T21:04:46Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:04:46Z |
| _version_ |
1836842470313295872 |
| fulltext |
240
УДК 39+81’2“19”
Н. П. Маршева
РЕЦЕПЦІЇ ТА ІНСПІРАЦІЇ ІДЕЙ
КЛОДА ЛЕВІ-СТРОСА
У ФОЛЬКЛОРИСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
ТАРТУСЬКО-МОСКОВСЬКОЇ ШКОЛИ
Ідеї французького структураліста К. Леві-Строса відігравали
вагому роль у фольклористичних студіях тартусько-московської
семіотичної школи. Ю. Лотман, Є. Мелетинський, С. Неклюдов,
О. Новик, Д. Сегал, Т. Цив’ян та В. Топоров у своїх дослідженнях
широко застосовували принцип бінаризму, прийом трансформації,
математичні методи, вивчали текст у сукупності його варіантів і
зверталися до питання співвідношення форми та змісту. Своєрід-
ністю структурної фольклористики був синтез підходів В. Проппа
та К. Леві-Строса – синтагматичного й парадигматичного аспектів
та доповнення синхронічного аналізу діахронічним.
Ключові слова: структурний метод, семіотика, бінарні опозиції,
трансформації, синтагматичний та парадигматичний аспекти.
Идеи французского структуралиста К. Леви-Стросса игра-
ли важную роль в фольклористических исследованиях тартуско-
московской семиотической школы. Ю. Лотман, Е. Мелетинский,
С. Неклюдов, О. Новик, Д. Сегал, Т. Цивьян и В. Топоров в своих
изысканиях широко применяли принцип бинаризма, прием транс-
формации, математические методи, изучали текст в совокупности
его вариантов и обращались к вопросу соотношения формы и со-
держания. Особенность структурной фольклористики заключалась
в синтезе подходов В. Проппа и К. Леви-Стросса – синтагматичес-
кого и парадигматического аспектов и дополнение синхроническо-
го анализа диахроническим.
Ключевые слова: структурный метод, семиотика, бинарные оп-
позиции, трансформации, синтагматический и парадигматический
аспекты.
The ideas of Claude Levi-Strauss played an important role in the folk-
lore studies of Tartu-Moscow semiotic school. Yu. Lotman, E. Meletinski,
http://www.etnolog.org.ua
241
S. Nekludov, O. Novik, D. Segal, T. Tsuvian and V. Toporov used widely
in their researches the binarism principle, the transformation technique,
the mathematics methods, studied the text in all its variants and appealed
to the problem of form and content correlation. The particularity of the
structural folklore studies was in the synthesis V. Propp’s and C. Levi-
Strauss approaches – syntagmatic and paradigmatic dimensions and ad-
dition the synchronic analysis by diachronic.
Кeywords: structural metod, semiotic, binary oppositions, transfor-
maton, syntagmatic and paradigmatic dimensions.
Вивченню фольклору відводилося вагоме місце в структурно-
семіотичних дослідженнях тартусько-московської школи.
Учасники Літніх шкіл зі вторинних моделюючих систем в Тар-
ту черпали багато ідей з наукового доробку видатного струк-
тураліста Клода Леві-Строса. Складний термін «вторинні мо-
делюючі системи» був придуманий навмисно учасниками
семіотичної школи, щоб не вживати поняття «семіотика» й
приховати таким чином теми конференцій і збірників від цен-
зури. Зарубіжні напрями – семіотика та структуралізм – не
схвалювалися в колишньому СРСР, оскільки їхня «філософ-
ська основа була неприйнятною» [22, с. 135] для пануючої
марксистської ідеології в радянській науці. Крім цього, завуа-
льованість поняття «вторинні моделюючі системи» мало своє
смислове навантаження: «Мова розумілася як первинна мо-
делююча система – мова моделює дійсність. Над нею надбудо-
вуються вторинні системи, які моделюють окремі аспекти цієї
дійсності. Таким чином, знакові системи розумілися як вто-
ринні, надбудовані над мовою» [23, с. 275]. Тартусько-москов-
ська школа була новаторcькою, оскільки зверталася до того-
часних зарубіжних провідних наукових концепцій. Але варто
зазначити, що структурна лінгвістика має свої витоки в росій-
ській науці – це діяльність формальної школи та Московсько-
го лінгвістичного гуртка.
На думку С. Неклюдова, функціональний метод П. Богати-
рьова та синтагматичне дослідження чарівної казки В. Проппа
http://www.etnolog.org.ua
242
стали основою для зародження структурної фольклористи-
ки, подальший розвиток якої тісно пов’язаний із семіотичною
школою на теренах Естонії. Вивчення усної народної творчос-
ті зі структурно-семіотичних позицій було перспективним і
продуктивним, тому що «завдяки своїй специфіці фольклор
особливо проникний для структурно-семіотичних дослі-
джень» [16, с. 322]. Ця специфіка зумовлена природою текстів
народної поетичної творчості, які нараховують «обмежену
кількість елементів “алфавіту структури” та жорстку систему
правил їх поєднання» [21, т. 2, с. 8]. В. Пропп також наголошу-
вав на тому, що застосування структурного методу є плідним
для фольклору, бо йому притаманна «повторюваність у вели-
ких масштабах» [18, с. 151]. Поєднання новітніх західних кон-
цепцій та продовження російської наукової традиції зумовило
своєрідність тартусько-московської школи, а в рамках неї – і
структурної фольклористики. Ідеї французького структура-
ліста К. Леві-Строса збагатили парадигматичним аспектом
синтагматичний аналіз, що продовжував традицію В. Проппа.
Важливим для розуміння феномену тартусько-московської
школи є її історія виникнення. У 1962 році в Москві вперше
відбувся Симпозіум зі структурного вивчення знакових сис-
тем, присвячений семіотичним дослідженням у Радянському
Союзі. У цей самий час у Тартуському університеті Ю. Лотман
почав читати курс лекцій зі структуральної поетики про за-
стосування нових прогресивних методів для аналізу поетич-
ного тексту. Тези симпозіуму потрапили до рук Ю. Лотмана,
і він запропонував своїм московським колегам продовжити
співпрацю в цьому перспективному напрямі на базі Тартусь-
кого університету. З’явилися Літні школи, а результати дослі-
джень почали публікувати в «Працях про знакові системи».
Таким чином, тартусько-московська школа була об’єднанням
учених із Тарту й Москви та двох культурних традицій. Ці дві
культурні традиції відповідали двом напрямам філологічної
http://www.etnolog.org.ua
243
школи – московській і петербурзькій. Московська школа була
відомим осередком високого рівня лінгвістичної науки (Мос-
ковський лінгвістичний гурток та видатні лінгвісти Р. Якоб-
сон та М. Трубецькой), у коло її зацікавлень входили синхро-
нія, статика й архаїчні культури. Петербурзька школа більше
уваги приділяла літературознавчим студіям і була направлена
на історичне вивчення та динаміку. Об’єднання цих двох на-
прямів філологічної думки взаємно збагачувало досліджен-
ня й було одним із чинників феномену тартусько-московської
школи. Інший чинник – постать її засновника Ю. Лотмана.
К. Леві-Строс високо цінував непересічну особистість ідейного
натхненника семіотичної школи й називав його «Grand esprit»
[2, с. 9], що можна перекласти як «світлий розум» та «велика лю-
дина». Ю. Лотман був видатним літературознавцем, культуро-
логом. У його праці «Лекції зі структуральної поетики» міс-
тяться важливі ідеї для структуральної фольклористики, які
були деякою мірою інспіровані науковою спадщиною дослід-
ника міфів К. Леві-Строса. Французький учений не раз зазна-
чав, що він не є засновником структурного методу, а перейняв
його зі структурної лінгвістики. Однак він продемонстрував
практичне застосування структурного дослідження на міфо-
логічному матеріалі – проторував шлях для нових досліджень.
Саме тому дослідники фольклору, застосовуючи структурний
метод, звертаються до наукового доробку К. Леві-Строса.
У зв’язку зі звинуваченнями в поверненні до формалізму,
проблема форми і змісту постала з новою силою. Ю. Лотман,
посилаючись на К. Леві-Строса, написав у вступі до «Лекцій
зі структуральної поетики», що «формальний аналіз відразу
ставить питання змісту» [8, с. 21]. У структуралізмі централь-
не поняття «структура» розумілося як єдність форми і змісту,
які мали досліджуватися в їх нерозривному зв’язку. У семіо-
тичних студіях категорії форми та змісту позначаються термі-
нами «план вираження» та «план змісту». Засновник тартусько-
http://www.etnolog.org.ua
244
московської школи категорично спростовує звинувачення у
формалізмі й наголошує, що метою є пізнання змісту через
вивчення форми, адже великі ідейні твори не можуть мати
низький рівень художнього прояву, тобто плану вираження.
Діалектичний підхід у структурному аналізі міфів К. Леві-
Строса відобразився в принципі бінаризму, а в теоретично-
му вивченні фольклору як явища художньої словесності – у
понятті естетика тотожності Ю. Лотмана: «Вона базується на
повному ототожненні зображених явищ життя із уже відоми-
ми аудиторії та закріпленими в системі “правил” моделями-
штампами» [12, с. 223]. У фольклорі цими штампами є казкові
зачини, кінцівки, епічні повтори, застиглі системи-персона-
жів, сюжетні схеми тощо. Крім того, фольклору притаманна
імпровізація, яка призводить до варіативності текстів. Отже,
на одному полюсі ми маємо штампи, тобто одноманітність, а
на іншому – імпровізацію, тобто різноманіття, які перебува-
ють у діалектичних відношеннях, оскільки, «щоб існувала то-
тожність, необхідне різноманіття» [12, с. 224].
Принцип бінаризму відіграє визначальну роль у структур-
ному методі, що добре видно на прикладі міфологічних розві-
док К. Леві-Строса. Ю. Лотман також стверджує про його важ-
ливість для аналізу тексту: «Якщо взяти не телефонну книгу,
а будь-який художній чи міфологічний текст, то неважко до-
вести, що в основі внутрішньої організації елементів тексту, як
правило, лежить принцип бінарної семантичної опозиції: світ
буде ділитися на багатих та бідних, своїх та чужих, правовірних
та єретиків, освічених та неосвічених, людей природи та людей
суспільства, ворогів та друзів» [11, с. 227]. Це пов’язано з особ-
ливістю людського мислення, якому притаманно сприймати
світ у протиставленнях. Наприклад, тартуський учений в ана-
лізі середньовічних руських текстів (він не розглядає окремо
авторські та фольклорні тексти) виокремлює дві бінарні опо-
зиції: небо – земля та свій – чужий. Небо й земля ототожнюють-
http://www.etnolog.org.ua
245
ся з небесним і земним життям, що є важливим для розуміння
текстів сакрального характеру. Опозиція свій – чужий, на від-
міну від попередньої, що оперує у вертикальній площині, гово-
рить про горизонтальну. Вона пов’язана з притаманною на той
час думкою, що «все не своє є гріховним» [13, с. 214], тобто у
своєму краї праведники живуть, а в чужому – не знають Бога.
Залежно від проаналізованого матеріалу, структурних відно-
шень у самій системі, бінарна опозиція може мати інше значен-
ня. Наприклад, у праці дослідників Є. Мелетинського, С. Не-
клюдова, О. Новик та Д. Сегал «Проблеми структурного опису
чарівної казки» висловлено думку, що для чарівної казки опо-
зиція свій – чужий має «центральне значення, яке моделює від-
ношення героя та його ворогів» [14, с. 102]. Також наголошено,
що в казці ця опозиція отримала ціннісний характер, на відмі-
ну від міфології, де вона виокремила світ людини, що збігаєть-
ся з життям племені, від інших світів, у яких живуть демонічні,
хтонічні істоти. Від центральної опозиції свій – чужий вихо-
дять інші опозиції, які детальніше описують текст казки. Проти-
ставлення героя та ворогів відображено через бінарні опози-
ції ціннісного характеру: добрий – злий, високий – низький
тощо. У міфічному коді інша вихідна опозиція (людський – не-
людський) проявляється на рівні макрокосмосу в протистав-
ленні свого та іншого царства, а на рівні мікрокосмосу – дім та
ліс. У родовому коді з’явилася опозиція рідний – нерідний, яка
описує багато казок про переслідування мачухою пасербиці.
Цей мотив пов’язують із традиційним обміном жінками в ар-
хаїчних суспільствах, про що писав К. Леві-Строс у своїй пра-
ці «Елементарні структури спорідненості». Коли чоловік бере
жінку з іншого племені за дружину, що є порушенням ендога-
мії, вона є «чужою» і, відповідно, ставиться до своєї пасербиці,
як до нерідної, дає їй непосильну роботу.
Т. Цив’ян для аналізу лексеми «дім» у фольклорній моделі
світу на матеріалі балканських загадок широко користувалася
http://www.etnolog.org.ua
246
принципом бінаризму. Дослідниця виокремила просторові
бінарні опозиції (внутрішній – зовнішній, відкритий – замк-
нений, верх – низ) та часові (день – ніч, ранок – вечір), що по-
ходять від основної опозиції світло – темрява. Ці універсаль-
ні семіотичні опозиції слугують для виявлення змісту, тобто
представлення картини світу. Від опозиції внутрішній – зо-
внішній походить опозиція належний дому – неналежний
дому, що відповідно призводить до опозиції належний куль-
турі – неналежний культурі. У цьому аспекті дім розумієть-
ся як внутрішній простір, який є осередком культури. Куль-
тура – засіб олюднення, це те, що людину робить людиною.
Тому можна провести аналогію опозиції належний культурі –
неналежний культурі з опозицією культура – природа, яка є
фундаментальною ідеєю в науковому доробку К. Леві-Строса:
«... усе, що є універсальним у людині, іде від природи й харак-
теризується спонтанністю, а все, що зумовлено нормою, нале-
жить до культури» [27, p. 10]. А інша опозиція лексеми дім від-
критий – замкнений переходить в опозицію вхід – вихід, тому
що дім є простором, куди людина входить і зачиняється, де
відчуває безпеку. Проте вона має виходити, взаємодіяти із зо-
внішнім світом, це необхідно для її життя, тому дім не тільки
замикається, але й відкривається.
Виявлення бінарних опозицій складає парадигматичний
аспект структурного аналізу, але, на думку Є. Мелетинсько-
го, С. Неклюдова, О. Новик та Д. Сегал, семантичні опозиції
в російській чарівній казці насамперед пов’язані із сюжетним
рядом, тобто синтагматичним аспектом: «... чарівна казка,
по-перше, оперує передусім тими опозиціями, які є суттєви-
ми для характеристики взаємодії героя з його антагоніста-
ми, по-друге, вона трактує значно суб’єктивніше опозиції, ніж
міф» [14, с. 101].
Принцип бінаризму проявляється не тільки в бінарних
опозиціях, але й у медіації – подолання протиставлення шля-
http://www.etnolog.org.ua
247
хом поступового «осереднення» (зближення) опозицій завдя-
ки медіатору, який часто втілюється в культурному героєві.
Тому його природа – двоїста та проміжна. У дослідженнях ба-
гатотомника «Праці про знакові системи» ідея медіації К. Леві-
Строса була використана в статтях Є. Мелетинського, С. Не-
клюдова, О. Новик, Д. Сегал, присвяченому чарівній казці. Че-
рез специфіку жанру чарівної казки, її спрямованість на сюжет
медіація представлена в синтагматиці, на відміну від аналізу
міфів, де акцентовано парадигматичний аспект: «У казці, на
відміну від міфу, <...> сюжет домінує над безпосереднім моде-
люванням світу, а весь світ оцінюється певною мірою з точки
зору героя. Самі опозиції суто опосередковані ситуацією, реа-
лізуються в боротьбі персонажів, і їх подолання розгортається
насамперед сюжетно» [14, с. 106]. Медіатором опозиції своє –
чуже є персонажі: помічники та дарувальники. Вони належать
двом світам, часто – з іншого царства, але при цьому пов’язані
з головним героєм (родинними зв’язками тощо). Це приклад
медіації у звичному міфологічному контексті. Якщо ж вести
мову про головного героя, то часто протиставлення долається
шляхом переходу в інший соціальний статус. Наприклад, для
героїні, яка потерпає від мачухи, рішенням є щасливе одру-
ження із царевичем. Метою нашого дослідження не є репре-
зентація всіх аспектів медіації в чарівній казці, а лише демон-
страція її особливостей у порівнянні зі структурним аналізом
міфів К. Леві-Строса.
Дуже важливою складовою структурного підходу є засто-
сування математичних методів у гуманітарних науках. Окрім
прагнення надати точності й доказовості аналізу, це пов’язано
з роллю математики як «методологічної основи виявлення
найбільш загальних закономірностей» [8, с. 24]. К. Леві-Строс
у статті «Структура міфів» (присвячена аналізу міфів) наво-
дить формулу міфу. У фольклористичних працях із багато-
томника «Праці про знакові системи» можна простежити
http://www.etnolog.org.ua
248
звернення до математичних методів: опис зв’язків явищ через
позначення латинськими буквами, репрезентація матеріалу
у вигляді таблиць, схем, наведення формул. Варто зазначити,
що Ю. Лотман застерігав у вступі до першого тому «Праць про
знакові системи»: деяких висновків можна дійти без викорис-
тання широкого статичного матеріалу; необхідно надати літе-
ратурознавству такий вигляд, щоб застосування математич-
них методів було ефективним.
Виявлення трансформацій у міфах – один із прийомів
структурного аналізу, який К. Леві-Строс широко застосував
у своєму чотиритомному дослідженні «Міфологіки». Він опи-
сав зв’язки між варіантами міфу, між міфами та міфами різних
племен тощо і дозволив установити парадигматичні відно-
шення. У праці «Проблеми структурного опису чарівної каз-
ки» дослідників Є. Мелетинського, С. Неклюдова, О. Новик та
Д. Сегал зосереджено увагу на сюжетній трансформації в ча-
рівній казці, що продовжує традицію синтагматичного аналі-
зу В. Проппа. У цьому аспекті детально розглянуто архаїчний
сюжет про чудесну дружину або чудесного чоловіка. Завдяки
прийому трансформації можливе порівняння багатьох казок,
а в цьому випадку аналіз збагачується антропологічним пояс-
ненням – порушення шлюбних норм: «Ключем для трансфор-
мації сюжету є перехід від “нормального” екзогамного шлюбу
до спроб порушення ендогамії» [15, с. 67]. У ході дослідження
були встановлені сюжетні трансформації та бінарні семантич-
ні опозиції, що дозволило за різноманіттям сюжетів виявити
єдину казкову семантику й парадигматичні відношення.
У своїй програмній статті К. Леві-Строс наголошував на
важливості вивчення міфу в сукупності його варіантів і хиб-
ності пошуків єдиного автентичного варіанта. Цим підходом
керувалися дослідники фольклору тартусько-московської шко-
ли: Є. Мелетинський, С. Неклюдова, О. Новик, Д. Сегал, В. То-
поров і Т. Цив’ян. Також варто зауважити, що в російській
http://www.etnolog.org.ua
249
фольклористиці його продуктивність продемонстрував рані-
ше В. Пропп у праці «Морфологія казки», що була вперше ви-
дана в 1928 році. Цей підхід дозволяє виявити закономірності.
Але є різниця в завданнях, які ставили французький та росій-
ський учені. В. Пропп установив метасюжет чарівної казки й
таким чином дав визначення цьому жанру. К. Леві-Строс ви-
ділив парадигматичні відношення і дійшов до змісту, семанти-
ки міфу. Метою досліджень семіотичної школи є знаходження
змісту – науковці у своїх працях синтезують синтагматику (ана-
ліз сюжетного ряду за методикою В. Проппа шляхом виділен-
ня функцій) і парадигматику (за методикою К. Леві-Строса че-
рез визначення бінарних опозицій, медіації та трансформацій).
Із початку існування тартусько-московської школи фольк-
лористичні студії були одним з основних напрямів її дослі-
джень. Із четвертого по сьомий том включно в «Працях про
знакові системи» було виділено окремий розділ, присвячений
міфології, релігії та фольклору. Інтерес до усної народної твор-
чості – зумовлений його природою, яка була особливо про-
никна для структурно-семіотичного вивчення. У фолькло-
ристичних працях семіотичної школи найбільший розвиток
отримали такі ідеї К. Леві-Строса: питання співвідношення
форми та змісту, принцип бінаризму, медіація, трансформа-
ція, застосування математичних методів та вивчення тексту
в сукупності його варіантів. У цьому аспекті варто виділи-
ти дві статті групи дослідників Є. Мелетинського, С. Неклю-
дова, О. Новик, Д. Сегал «Проблема структурного опису ча-
рівної казки» та «Ще раз про проблему структурного опису
чарівної казки», у яких найбільшою мірою простежено рецеп-
ції ідей К. Леві-Строса й показано особливості застосування
структурного методу для вивчення чарівної казки (синтез під-
ходів В. Проппа та К. Леві-Строса).
Російські фольклористи завжди приділяли неабияку увагу
історичному виміру у своїх дослідженнях. Звернення до істо-
http://www.etnolog.org.ua
250
рії є особливістю російської фольклористичної наукової тра-
диції, на відміну від західної, про що слушно зауважила Ліз
Грюель-Аперт, перекладач В. Проппа та збірника казок
О. Афанасьєва, французький дослідник російського фолькло-
ру [25; 26]. У цьому аспекті в тартусько-московській школі
особливо показовими є праці В. Топорова, назви статей гово-
рять самі за себе: «До реконструкції міфу про світове яйце (на
матеріалі російських казок)», «До реконструкції індоєвропей-
ського ритуалу та ритуально-поетичних формул (на матеріалі
заговорів)». Структурно-семіотичний метод спирається на
синхронічний зріз матеріалу. Тому у фольклористичних дослі-
дженнях семіотичної школи на теренах Естонії було взаємо-
зумовлене співіснування синхронічного та діахронічного ас-
пектів: «Відійти від історичного дослідження було необхідно,
щоб повернутися до нього. Потрібно було зруйнувати зв’язки
з традицією для того, щоб потім їх відновити на зовсім іншій
основі» [10, с. 296].
Окрім діахронічного аспекту, своєрідність фольклористич-
них праць тартусько-московської школи пов’язана з історією
російської гуманітарної науки. Структуралізм як напрям є за-
хідною науковою концепцією і отримав найбільше вираження
в науковому доробку К. Леві-Строса, але витоки має в росій-
ській гуманістиці – це діяльність формальної школи, Москов-
ського лінгвістичного гуртка та праця фольклориста В. Проп-
па «Морфологія казки». Тому структурні фольклористичні
дослідження мали особливий розвиток у межах тартусько-
московської школи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гаспаров Б. Тартуская школа 1960-х годов как семиотический фено-
мен // Ю. Лотман и Тартуско-Московская семиотическая школа. – М. : Гно-
зис, 1994. – С. 279–294.
http://www.etnolog.org.ua
251
2. Дьяков В. Беседа с Островским А. «Вспоминая Леви-Стросса» //
ХОРА. – 2010. – № 1/2 (10/11). – С. 7–24.
3. Егоров Б. Полдюжины поправок // Ю. Лотман и Тартуско-Москов-
ская семиотическая школа. – М. : Гнозис, 1994. – С. 304–308.
4. Леві-Строс К. Структура міфів // Леві-Строс К. Структурна антропо-
логія. – К. : Основи, 2000. – С. 195–219.
5. Леви-Стросс К. Единственный миф // Леви-Стросс К. Мифологики :
в 4 т. – М. : ИД «Флюид», 2007. – Т. 4 : Человек голый. – С. 531–590.
6. Леви-Стросс К. Размышление над одной работой Владимира Проп-
па // Зарубежные исследования по семиотике фольклора. – М. : Наука,
1985. – С. 9–34.
7. Леви-Стросс К. Увертюра // Леви-Стросс К. Мифологики : в 4 т. – М. ;
С.Пб. : Университетская книга, 1999. – Т. 1 : Сырое и приготовленное. –
С. 11–38.
8. Лотман Ю. Введение // Лотман Ю. Лекции по структуральной
поэтике // Ю. Лотман и Тартуско-Московская семиотическая школа. – М. :
Гнозис, 1994. – С. 17–27.
9. Лотман Ю. Заметки о тартуских семиотических изданиях. От ред-
коллегии (предисловие к 25-му выпуску «Трудов по знаковым систе-
мам») // Ю. Лотман и Тартуско-Московская семиотическая школа. – М. :
Гнозис, 1994. – С. 497–502.
10. Лотман Ю. Зимние заметки о летних школах // Ю. Лотман и Тар-
туско-Московская семиотическая школа. – М. : Гнозис, 1994. – С. 295–298.
11. Лотман Ю. Композиция словесного художественного произведе-
ния // Ю. Лотман «Об искусстве». Структура художественного текста. –
С.Пб. : Искусство, 1998. – С. 203–268.
12. Лотман Ю. Текстовые и внетекстовые структуры // Лекции по
структуральной поэтике // Ю. Лотман и Тартуско-Московская семиоти-
ческая школа. – М. : Гнозис, 1994. – С. 201–239.
13. Лотман Ю. О понятии географического пространства в русских
средневековых текстах // Труды по знаковым системам. – Тарту, 1965. –
Т. 2. – С. 210–216.
14. Мелетинский Е. М., Неклюдов С. Ю., Новик Е. С., Сегал Д. М.
Проблемы структурного описания волшебной сказки // Труды по знаковым
системам. – Тарту, 1969. – Т. 4. – С. 86–135.
15. Мелетинский Е. М., Неклюдов С. Ю., Новик Е. С., Сегал Д. М. Ещё
раз о проблеме структурного описания волшебной сказки // Труды по
знаковым системам. – Тарту, 1971. – Т. 5. – С. 63–91.
http://www.etnolog.org.ua
252
16. Неклюдов С. Осенние размышления выпускника летней школы //
Ю. Лотман и Тартуско-Московская семиотическая школа. – М. : Гнозис,
1994. – С. 319–324.
17. Пропп В. Морфология сказки. – Ленинград : ACADEMIA, 1928.
18. Пропп В. Структурное и историческое изучение волшебной сказ-
ки // Пропп В. Фольклор и действительность. Избранные статьи – М. : Нау-
ка, 1976. – С. 132–152.
19. Топоров В. К реконструкции мифа о мировом яйце (на материале
русских сказок) // Труды по знаковым системам. – Тарту, 1967. – Т. 3. –
С. 81–99.
20. Топоров В. Н. К реконструкции индоевропейского ритуала и
ритуально-поэтических формул (на материале заговоров): к столетию со
дня смерти А. Шлейхера // Труды по знаковым системам. – Тарту, 1969. –
Т. 4. – С. 9–43.
21. Труды по знаковым системам. – Тарту, 1965.
22. Українська Радянська енциклопедія. – К. : Академія наук Україн-
ської Радянської Соціалістичної республіки, 1963. – Т. 14.
23. Успенский Б. К проблеме генезиса тартуско-московской семиотичес-
кой школы // Ю. Лотман и Тартуско-Московская семиотическая школа. –
М. : Гнозис, 1994. – С. 265–278.
24. Цивьян Т. Дом в фольклорной модели мира (на материале балканских
загадок) // Труды по знаковым системам. – Тарту, 1978. – Т. 10. – С. 65–85.
25. Gruel-Apert L. La place de la littérature orale russe // La tradition orale
russe. – Presses Universitaires de France, 1995. – Р. 23–31.
25. Lévi-Strauss С. Les Structures élémentaires de la parenté. – Mouton, 1967.
27. Gruel-Apert L. Tradition orale et l’histoire // La tradition orale russe. –
Presses Universitaires de France, 1995. – Р. 16–18.
SUMMARY
From the beginning of the existence of Tartu-Moscow semiotic school
the folklore studies were the one of their research principal direction.
Special section devoted to mythology, religion and folklore was extracted
from fourth till seventh volume of Sign Systems Studies. The interest to
oral tradition was caused by his nature that was very permeable to struc-
tural and semiotic studies. In folklore researches of the semiotic school
these C. Levi-Strauss ideas were the most developed: correlation of the
form and content, binarism principle, mediation, transformation, ap-
plication of mathematical methods and study text with their variations.
http://www.etnolog.org.ua
253
Considering the Russian humanities history: the activity of formal school,
of Moscow linguistics group and the work of V. Propp Morphology of tale,
researchers of Tartu Moscow school, applying the structural method in
their studies relied on the achievements of their own scientific tradition.
In this aspect it’s necessary to highlight two articles of the researcher’s
group E. Meletinski, S. Nekludov, O. Novik, D. Segal Problem of fairytale’s
description and Once more about the problem of fairytale’s description
which developed the most severely the C. Levi-Strauss ideas and demon-
strated the particularities of structural method application on fairy tale’s
studies by synthesizing V. Propp’s and C. Levi-Strauss approaches.
Russian specialists in folklore always gave the attention to the histori-
cal dimension in their researches. Therefore it was the interdependent
coexistence of synchronic and diachronic aspects in folklore studies of
the semiotic school in Estonia. It’s necessary to mention the works of
V. Toporov who applied the structural method for the myth’s, ritual’s
and others reconstructions. So the structural folklore studies in Tartu-
Moscow school combined the syntagmatic and paradigmatic aspects of
the structural analysis and harmoniously complemented synchronic ap-
proach by diachronic.
Кeywords: structural metod, semiotic, binary oppositions, transfor-
maton, syntagmatic and paradigmatic dimensions.
http://www.etnolog.org.ua
|