Джерела Стусового "самособоюнаповнення"

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Мишанич, C.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2009
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7224
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Джерела Стусового "самособоюнаповнення" / C. Мишанич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 210-224. — Бібліогр.: 52 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7224
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-72242010-03-26T12:01:43Z Джерела Стусового "самособоюнаповнення" Мишанич, C. Статті 2009 Article Джерела Стусового "самособоюнаповнення" / C. Мишанич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 210-224. — Бібліогр.: 52 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7224 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Мишанич, C. Джерела Стусового "самособоюнаповнення"
format	Article
author	Мишанич, C.
author_facet	Мишанич, C.
author_sort	Мишанич, C.
title	Джерела Стусового "самособоюнаповнення"
title_short	Джерела Стусового "самособоюнаповнення"
title_full	Джерела Стусового "самособоюнаповнення"
title_fullStr	Джерела Стусового "самособоюнаповнення"
title_full_unstemmed	Джерела Стусового "самособоюнаповнення"
title_sort	джерела стусового "самособоюнаповнення"
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7224
citation_txt	Джерела Стусового "самособоюнаповнення" / C. Мишанич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 210-224. — Бібліогр.: 52 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT mišaničc džerelastusovogosamosoboûnapovnennâ
first_indexed	2025-07-02T10:06:06Z
last_indexed	2025-07-02T10:06:06Z
_version_	1836529239074013184
fulltext	210 1-2’2009 Народознавчi Зошити Статтi Cтепан МИШАНИЧ ДЖЕРЕЛА СТУСОВОГО “САМОСОБОЮНАПОВНЕННЯ” Stepan MYSHANYCH. On Sources of Stus’ “Auto-Filling”. Якби було краще жити, я б вiршiв не писав, а – робив би коло землi. Василь Стус Я не буду втомлювати вас широкими аналiтич- ними викладками, розлогими цитуваннями дже- рельного матерiалу, рясними посиланнями на до- тичну i не завжди доречну лiтературу. За остан- ня 15 рокiв ми, лiтературознавцi, дослiджуємо не стiльки лiтературний процес, скiльки вiдкриваємо для себе i для читача забороненi iмена, факти i явища. Стрiмко формуються моднi тенденцiї до- слiджувати в першу чергу те, що лежить на по- верхнi, що могло б забезпечити науковцю швидке визнання, не кажучи вже про популярнiсть. Бiль- шiсть вчених (я маю на увазi в першу чергу ву- зiвських дослiдникiв), i так званих вчених прагне долучитится до великих iмен – Тараса Шевченка, Лесi Українки, Iвана Франка, до знакових iмен 20-их рp. ХХ ст., до творчостi української емi- грацiї, до письменникiв-дисидентiв, шiстдесятни- кiв, серед яких на чiльному мiсцi iмена Лiни Кос- тенко i Василя Стуса. З одного боку, це добре, бо звичайне переказування, реферування етапних праць провiдних дослiдникiв, праць лiтературоз- навцiв української дiаспори дає можливiсть все бiльшому колу наших сучасникiв ознайомитися iз здобутками заборонених авторiв, iз творами, що досi замовчувалися. Разом з тим сторiнки жур- налiв, окремих видань полонили квазiдослiдження iз якоюсь дивною пташиною мовою, закодованим стилем, за якими крiм звичайної описовостi, пе- реказування змiсту творiв не ховається нiчого. Та зараз мова не про це, – кожний дослiдник вирiшує ту проблему, яка є важливою для науки, монополiї на науку сьогоднi в Українi немає. Iнша справа, що вчений, особливо початкуючий, по- винен володiти iмунiтетом вiд графоманства, по- верховостi, примiтивного емпiризму у висвiтленнi проблеми. Вiн мусить якщо не сповiдувати, то хоча б наблизитися до розумiння моральних на- станов письменника, творчiсть якого вiн прагне iнтерпретувати. Саме iнтерпретувати, бо заглиб- лення у духовний свiт письменника, реалiзований не лише у творчостi, а й у повсякденному життi – не так просто. Для цього треба дорости до пи- сьменницького духовного свiту, до його естетич- них i моральних iдеалiв. Iнакше у пошуках ори- гiнальностi можна скотитися до рiвня епатажного О.Бузини, Г.Грабовича – цих недругiв українсь- кої нацiональної iдеї. На гадку приходять слова Лiни Костенко, власне її поезiя “Заворожи менi волхве”: “Заворожи менi, волхве...” Сидить по мавпi на зорях, на мiсяцях, Респектабельнi пiлiгрими В комфортабельних “Волгах” “ходять” по шевченкiвських мiсцях. Вербують верби у монографiї, Вивчають бiо- i гео -графiю. Полюють в полi на три тополi... А цiкаво, багато б iз них потрафили Пройти шляхами його долi? Давайте чесно, Не кнопки ж ми й не педалi. Що писав би Шевченко В тридцять третьому, В тридцять сьомому роках? Певно, побувавши в Косаралi, Побував би ще й на Соловках. Загартований, заґратований, Прикиданий землею, снiгами, кременем. Досi був би реа бiлi тований Хоч посмертно, зате – своєвременно. Звiсило з трибуни блазенський ковпак Забрехуще слово. Було так, було так, було так, було так... А, може, було iнакше? “Чуєш, батьку? CТЕПАН МИШАНИЧ. Джерела Стусового “самособоюнаповнення”. 211 Чую, синку!...” Пропадали ж люди нi за грiш. Передсмертно лаявся Косинка. Божеволiв у тюрмi Кулiш. Курбас лiг у ту промерзлу землю! Мовчимо. Пнемося у багет. Як мовчанням душу уяремлю, То який же в бiса я поет?!1. I сьогоднi “респектабельнi пiлiгрими” “ходять” не лише по Шевченкiвських, Лесиних, Франко- вих, Довженкiвських, а й по Стусiвських мiсцях, вербують терикони у монографiї, вивчають бiо- i географiю. Полюють в Донецькому степу на скiфських баб. Щодо “пройти шляхами його до- лi”, то тут не все так просто й однозначно. Деякi так званi стусознавцi i двох слiв по-українськи не злiплять, зате претендують на найвищi премiї в галузi Стусознавства. Пригадую початок 90-их рокiв. Вчорашнi ком- сомольськi дiячi i молодi партiйцi носили на лац- канах пiджакiв з одного боку портрет Ленiна з iншого – жовтоблакитний прапор. Помiняли плюс на мiнус i гундосили: “Стус – це видатний поет” (хоча збагнути творчiсть Стуса їм було не до сна- ги), а от Сосюра, Тичина, Рильський, Гончар – смiття. Як характеризував одного iз своїх героїв М.Гоголь, судили всiх “з легкiстю думок незви- чайною”. Де їм було розумiти трагедiї українсь- ких лiтераторiв, вчених педагогiв та всiєї нацiона- льно свiдомої iнтелiгенцiї, яка опинилася пiд пре- сом iмперського репресивного апарату! Не може у зв’язку з цим не процитувати уривок з поеми “Проклятi роки” поета-вiсникiвця Юрiя Клена: Помолимось за тих, кому на герць Пiти не вистачить снаги i сили. За всiх отих, кого гiрка, як смерть, Недоля пiд ярмо важке схилила. Хто чашу горя п’є, налиту вщерть. Вславляючи життя своє немиле; За тих спiвцiв, якi за хлiб i чай Виспiвують нам пекло, наче рай. Бо може жереб їх з усiх найгiрший: Вони вславляють тиск чужих долонь, На самотi ж їм груди дишуть ширше: Як нiч обвiє пахощами скронь, Вони складають потай п’янi вiршi, 1Костенко Л. Вибране.– К.: Днiпро, 1989.– С. 163-164. Де плаче сонце... й кидають в вогонь Не вчує свiт: весна крiзь тi канцони Ридає так, що на душi холоне2. Василевi Стусу вистачило сил i характеру ста- ти у вiдкриту опозицiю до окупацiйної влади. В аналiзi життєтворчостi митця i мислителя ми по- виннi дошукуватися першоджерел i першопричин становлення нацiонально зорiєнтованого свiтогля- ду i це не дивлячись на донецьке середовище, ро- сiйську школу, армiйську душедробилку, неприй- няття всього українського в регiонi. Як же за та- ких умов формувалася у Василя Стуса українська картина свiту? Iдея рiдної землi, роду, Батькiвщини у широ- кому i вузькому значеннi слова є вiчною, при- наймнi вiк її тотожний вiку понять роду-родини, етносу. Уже найдавнiшi фольклорнi джерела, вiк яких сягає понад п’ять десяткiв тисячолiть, першi писемнi джерела пiдтверджують високий ступiнь патрiотичних почуттiв русичiв-українцiв. Азiат- ськi кочiвники-номади, що їх вивергала з диво- вижною перiодичнiстю iз своїх нетрiв Азiя, по- льське гонорове панство, турецько-татарськi ми- сливцi за ясирем, румунськi i угорськi завойов- ники i зрештою московськi “собиратели землиц” вiками прагнули перетворити нашу Вiтчизну у власну вотчину, проводили полiтику полонiзацiї, онiмечення, мадяризацiї, румунiзацiї, росiйщення українцiв. Цей процес продовжується донинi, бо нав’язування п’ятою московською колоною дугої державної мови в Українi – росiйської – є не що iнше як закрiплення iмперського мовного статус- кво, щоб iз часом розпочати процес бiлорусизацiї України та реабiлiтацiї Союзу. Серед значної частини росiйської iнтелiгенцiї побутувала (та й досi побутує) думка про дрiму- чу вiдсталiсть української iнтелiгенцiї, особливо в гуманiтарнiй сферi, у сферi, яка послуговуєть- ся українською мовою. Це й зрозумiло, бо вся технiчна iнтелiгенцiя давно перейшла на росiйсь- ку мову, стала придатком росiйської культури. У свiй час менi доводилось чути вiд росiйських вче- них думку, мовляв українськi вченi, письменники – вiд сохи. А оскiльки все сiльське – архаїчне, вiдстале, примiтивне, то й культура України да- лека вiд рiвня росiйської, європейської. Крiпач- чина, (згодом колгоспна крiпаччина), армiя, ком- 2Клен Юрiй (Освальд Бургардт). Вибране.– К.: Днi- про, 1991.– С. 129. 212 1-2’2009 Народознавчi Зошити сомол, школа, засоби масової iнформацiї – все це було спрямоване проти села, проти того сере- довища, у якому формувалася i пiдтримувалася нацiональна самосвiдомiсть, нацiональна культу- ра. Український селянин був вiдчужений вiд мi- ста, вiд осередку космополiтичного за своєю су- ттю. У мiстi крiпак-колгоспник почував себе не- затишно, ставав предметом глузування. Навiть у Києвi в радянський час людину, що спiлкувала- ся українською мовою, сприймали як “калхозни- ка”, “дерьовню”, тобто як вiдсталого аборигена українського села, людину неповноцiнну. Говорю про це вiдверто, бо маю власний досвiд: не раз на вулицi, у громадському транспортi, спiлкую- чись iз донечкою українською мовою, зустрiчав вiдверте здивування киян: мовляв, нiби пристой- на людина, розмовляє чортзна якою мовою. Та й донечка звертається до мене не загальноприйня- тим росiйським “папa”, а вiдвiчно українським “тато”. Пригадаймо українських письменникiв, у мовi яких (в тому числi й художнiй мовi) зверта- ння до батька було замiнене з “тато” на “папа”. Знаємо, що в радянських видавництвах iснував заборонний циркуляр, у якому були перерахова- нi суто українськi слова i вислови, якi вилучали- ся iз творiв? наукових трактатiв i замiнювалися росiйськими. Не буду нагнiтати прикладiв тотального зро- сiйщення українцiв, їх бiльш нiж достатньо, вони живучi i в наш час. Та що казати, коли деякi викладачi українських дисциплiн Донецького на- цiонального унiверситету у побутi послуговують- ся мовою росiйською, а на лекцiях української лiтератури часом переходять на мову росiйську. Їм так “какось удобнеєє”, висловлюючись слова- ми персонажа О.Гончара. Вся нова українська лiтература в оцiнках ок- ремих росiйських критикiв була хуторянською, примiтивною. Навiть Т.Шевченко за вердиктом В.Белiнського, був ослом, дурнем, п’яницею, убо- гим, безталанним письменником. Що казати про росiйських критикiв, коли свої українськi крити- ки, письменники нарiкали на неосвiченiсть Шев- ченка, нарiкали на те, що вiд нього дьогтем пах- не, на його обмежену селянськiсть, неосвiченiсть. Мовляв, Шевченко настiльки вiдстав вiд євро- пейської естетичної думки, що про нього давно час забути. Якби це говорив дiяч типу О.Бузини, Дж.Грабовича, а то ж подiбнi постулати ствер- джував М.Драгоманов. Намагаючись догодити своїм хлiбодавцям, п’я- та колона Москви в Українi iз дивовижною послi- довнiстю обстоює тезу про те, що Т.Шевченко є суто селянським письменником. В Донецьку на- вiть випущена книга про селянськiсть, а отже вiд- сталiсть Шевченка, i нiчого робити нацiонального пророка iз цього замшiлого, застарiлого писателя. Вороги України iз шкiри пнуться, щоб принизи- ти роль Шевченка в гальванiзацiї нацiональної iдеї, в порятунку України вiд тотальної полонiза- цiї, русифiкацiї, онiмечення нашого краю. Крайнього вияву паплюження Т.Шевченка одержало в працях Дж.Грабовича, до маразму во- на доведена в опусах О.Бузини. Ми не будемо переконувати представникiв п’ятої колони Моск- ви в тому, що саме село є носiєм, продуцентом i оберегом нацiональних цiнностей. У свiй час ви- датний нiмецький фiлософ, представник фiлософiї життя Освальд Шпенґлер писав у працi “Падi- ння Європи”: “...Замiсть багатого формами на- роду, який зрiсся з землею, – новий кочiвник, паразит, житель великого мiста, позбавлений тра- дицiй, розчинений в безпредметнiй масi, людина фактiв, безбожна, iнтелiгентна, безплiдна, пере- сичена глибокою вiдразою до селянства”. I далi: “...Селянин – єдина природна людина, єдиний пе- режиток культури, який зберiгся”. Вiдома й iнша, бiльшовицька думка про село i селян. Селянство, стверджував вождь свiтового пролетарiату В.Ленiн, це сiра маса, яка далi купи гною нiчого не бачить. Бiльшовики звели семан- тику поняття “селянин” до абсурду: проповiдую- чи iдею злиття мiста i села, вони загнали селя- нина у колгоспне рабство, позбавили його у свiй час навiть паспорта ("нацiє безпашпортна моя” писав Стус), а в 30-их рр. здiйснили найцинiч- нiший в iсторiї людства акт геноциду, знищивши найпродуктивнiшу частину нацiї – селянство. У яких же умовах формується свiтогляд В.Сту- са? Здавалось би мiська школа, де поет навчався 10 рокiв, далi Сталiнський педагогiчний iнститут, армiя та iншi радянськi iнституцiї, у сферi яких рiс i формувався В.Стус, повиннi були визначити його моральнi максими, етичнi i естетичнi упо- добання у потрiбному Системi руслi. Та не так сталося, як програмувала Система. Iз часу кри- тичного ставлення на навколишнього свiту Стус переглядає тi iдеологiчнi постулати, якi нав’язу- вала молодi радянська система. Рiшучий вплив на процес нацiонального самоусвiдомлення поета CТЕПАН МИШАНИЧ. Джерела Стусового “самособоюнаповнення”. 213 мала родина, яка перенесла в Донецьк подiльськi традицiї, мову, сiмейнi звичаї, норми здорової на- родної моралi. Багато хто iз вiдомих вчених стве- рджує думку про те, що 80% культурних цiнно- стей людина засвоює у першi п’ять рокiв життя. Решта 20% знань набуваються протягом всього життя. У Василя Стуса могли бути вiдхилення вiд цiєї схеми, зважаючи на те, що вiн мав ди- вовижний потяг до накопичення знань, до крити- чного осмислення баченого, чутого, прочитаного. Але родинний храм сформував основу основ Сту- сового “самособоюнаповнення”. М.Коцюбинська повторює вiдомий афоризм: “Хто хоче зрозумi- ти поета, мусить вiдвiдати його рiдний край”3. Котрий край у випадку Стуса, запитуємо себе? Подiльську Рахнiвку, у якiй Стус прожив 2 роки iз подальшими приїздами на лiто до бабусi? До- нецьк, який вiн не вважав українським? Залиша- ється єдина Україна – родина, сiм’я, яка виявила- ся дивовижним оберегом нацiональних традицiй. Традицiй у широкому розумiннi поняття. Маємо у своєму розпорядженнi величезний масив Сту- сової спадщини, яка яскраво iлюструє етапи i до- мiнанти формування Стуса – громадянина, пое- та i мислителя. Чи не найвиразнiшим матерiалом для з’ясування теми є взаємини в межах родини. Не заглиблюючись в тему, скажемо, що взаємини цi були iдеальними, такими, якими їх сформувала народна традицiя. Стус написав багато творiв, лiричними героями яких є мати, батько, сестра, син. Саме цi тво- ри разом з iншими матерiалами – листуванням, спогадами – є ключем до розумiння поетового самособоюнаповнення. Наведемо один з них, що вiдноситься до раннього перiоду творчостi: Мене вела ти в нiжнi ранки Iзмалку, хлопчиком дрiбним, Вставати вчила до свiтанку – Будь неспокiйним i мiцним, Росою ранiшньою вмитий... I я вставав, i я спiшив, I я зростав. Учився жити Пiд кроною старих дубiв. Було нас троє. Але брата Вже вкрила часу пелена, Хлопчачих рокiв рання втрата Була звичайно не одна. 3Стус В. Зiбрання творiв: У 4 т., 6 кн.– Львiв: Прос- вiта, 1994-1999.– Т. 1.– Кн. 1.– С. 13. Удвох з сестрою ми зростали В шахтарськiм селищi малiм, Город копали i сапали, I звозили картоплю в дiм. А мати нам пiсень спiвала – Їх бiльше, мабуть, не почуть, Як хлопця дiвчина кохала, Котру той хлопець встиг забуть, Або тiєї, що пiзнiше Я прочитав у “Кобзарi”, Що батько синовi милiший, Нiж мати, що не говори, I повiдала ти малому Свої скорботи життьовi, Бо в тебе – нi рiднi, нi дому, Тепер на чужинi живи. Менi ж приносила калину, До узголiв’я кладучи, “Iди ти, сину, на Україну, Нас кленучи”. I я зростав, i раптом вирiс, Неначе риба iз води. О добра материнська щирiсть! Мене землею проведи, Ти матернiм вiдчуєш серцем Людську i ласку, i тепло, Мене ти в горi порятуєш I другу й ворогу назло. Нi, я не пещеної долi Просив би в тебе. Зовсiм нi. Дай буйногривої сваволi На довгу путь, на довгi днi4. Будучи вiдiрваним 1972 р. вiд нормального життя, вiд родини, В.Стус з вiддалi згадував ба- тькiв, дружину, сина в романтичному ореолi. Йо- го листи до членiв родини, його поезiї, лiричними героями яких виступають батьки, дружина, син є неперевершеними документами доби. Вони пе- редають синiвську любов до рiдних, характери- зують українську родину з її здоровою морал- лю, трепетно-турботливими взаєминами, прагне- нням взяти на свої плечi непосильний тягар, не- сти який прирекла родину Система. Ми переко- нанi, що саме цей матерiал мав би стати в центрi уваги дослiдника, що прагне дошукатися першо- джерел Стусового самособоюнаповнення, благо- датним матерiалом для вчителя-вихователя, для 4Там само.– Т. 1.– Кн. 2.– С. 33-34. 214 1-2’2009 Народознавчi Зошити молодих батькiв тощо. Не вiд Шевченка, Фран- ка, Лесi Українки Василь Стус увiбрав норми родинного спiвжиття, норми людських взаємин, якими керувався все своє життя i якi втiленi в усiй його творчостi. Хоча впливу великих ук- раїнцiв ми не збираємось заперечувати. Та все ж нацiональну зорiєнтованiсть дала йому родина. На великих класикiв вiн тiльки звiрявся у прави- льностi обраного шляху. Недаремно дитинство, проведене в межах подi- льської родини в Донецьку, В.Стус вважав найк- ращим вiдрiзком своєї бiографiї5. Йдеться про пе- рiод, який iнтенсивно наповнював духовний свiт поета. Лiтературна критика iз надмiрною обереж- нiстю i недомовкою пише про селянськiсть пись- менника. Навiть його вислiв, винесений в епiграф доповiдi, варiйований у рядi творiв, iдея працi на землi як найвище покликання людини, розцiнює- ться як позерство. Вирваний iз Подiлля, В.Стус не сприйняв До- нецьк, як нову малу Батькiвщину. Батькiвщиною для нього залишилося “голубе Подiлля”, а далi батькiвська хата в Донецьку, родина... Час вiд часу у пам’ятi поета зринає родинна релiквiя? прадiдiвський стiл, на якому “хлiб i сiль. I са- ла жовтий шмат”. В пам’ятi спливають “чорнi руки, але свiтлi душi / Моїх батькiв. Де сльози, нiби грушi / Старого саду, падають, мов град. / Вони самi – старi пенсiонери, / Сивенький та- то”, який уже нiчого не жде вiд нового часу, “бо сплинув вiк”. На новому мiсцi, куди родина переїхала, щоб врятуватись вiд голодної смертi, батьковi мариться село, / де руки дiда, схреще- нi в могилi. / Рахнiвка, Гайсин, Голубе Подiлля. / Все забуттям, мов терном, поросло”. Моло- дi роки батька пройшли по наймах, по заробiт- ках. Батькiвщина зосереджена для нього в ро- динному колi, у власноруч збудованiй хатинi край Донецька. Свiт для В.Стуса, для лiричного героя його поезiй “Лишився цей. Малий. В вiкнi. У рамах. Оце твiй свiт. Нехай малий, та свiй. Незрадний. Твiй. Довiрений i вiрний. 5Стус В. Двоє слiв читачевi // Стус В. Зiбрання творiв: У 4 т., 6 кн.– Львiв: Просвiта, 1994-1999. – Т. 1.– Кн. 1.– С. 42. Хай пам’ять бродить i гуде, як рiй. Це – твiй...”6. Вiд батькiв, споконвiчних хлiборобiв, В.Стус успадкував не лише мову, повагу до людей, лю- бов до працi, норми людського спiвжиття, освя- ченi традицiєю, а й духовний скарб i найвище його втiлення – фольклор, звичаєвi традицiї та iншi форми народної духовностi. Саме цi норми i приписи, тисячолiттями формованi та вдоскона- люванi на основi здорової народної моралi, скеро- вували свiдомiсть поета у єдино правильне русло – працю в iм’я родини i Вiтчизни, протистояння окупацiйнiй системi в Українi. Ненависть до ка- тiв України не зменшувалась iз роками, навпаки, вона ставала рафiнованiшою, конкретнiшою, адже В.Стус занадто довго перебував пiд пильною опi- кою гебiстiв, репресивного апарату загалом. Iнодi В.Стус виходить за рамки родини i опла- кує всiх селян-колгоспникiв, для яких, як i для поета, дарована Системою “рабська доля i воля рабська”: Серед закрiпаченого поля запалала свiчка вогняна. Люде мiй! О крiпаки комуни! Вам усiм несуть дубовi труни? тiльки б до могили дожили! Крiпаки замученi, нужденнi! Нацiє безпаспортна моя!7. Стверджуючи тезу про те, що фольклор був одним iз потужних джерел Стусової духовностi, було б спрощенням шукати у його творчостi пря- молiнiйнi фольклорнi переспiви, цитування, сти- лiзацiю як засiб заповнення художнього просто- ру тощо. Фольклоризм В.Стуса криється в нових формах вираження, в розширеннi змiсту устале- них образiв, сюжетiв, у ставленнi до уснопоетич- ної традицiї, до поетичного словника народу як до вiдвiчного коду художнього самовираження в нацiональному часопросторi. Фольклоризм творчостi будь-якого сучасного поета можна розглядати в кiлькох аспектах, на кiлькох рiвнях: жанрово-типологiчному, стильово- му, фразеологiчному, словниковому, образному, – в залежностi вiд того, де цей зв’язок найяскравi- ше виражений. А що такий зв’язок iснує – факт незаперечний: кожний письменник живе i форму- ється в соцiумi, всотуючи (свiдомо, чи на пiдсвi- 6Стус В. Зiбрання творiв...– Т. 1.– Кн. 2.– С. 108-109. 7Там само.– С. 175. CТЕПАН МИШАНИЧ. Джерела Стусового “самособоюнаповнення”. 215 домому рiвнi) виробленi суспiльством традицiї, в тому числi й мовно-художнi. Аксiоматичною є iстина, що “лiтературна мова є не що iнше, як мова фольклорна в своїй пер- шоосновi, на яку наклалися окремi iндивiдуаль- нi нашарування. Мова дається “одвiку”, а разом з нею i вся (виражальна чи зображувальна) па- лiтра: символи, тропи, арсенал художнiх засобiв. Поет користується мовою для об’єктивацiї нового змiсту, що виникає в часi, в суспiльствi”8. Жоден письменник, чи сукупнiсть творчих особистостей, якими б генiальними не були, не створюють худо- жню мову, вони користуються народнопоетичною художньою палiтрою, в тому числi й мовною, для виразу свого iндивiдуального мислення. Ми не будемо тут розгортати тези про вплив фольклору i народних традицiй загалом на фор- мування духовного свiту поета, зауважимо, що вона, ця теза аж занадто спорадично згадуєть- ся у працях лiтературознавцiв. Далi констатацiї фольклоризму у творчостi В.Стуса дослiдження у цьому планi не велися. Натомiсть велися iн- тенсивнi пошуки лiтературних впливiв на поета. Нам доведеться довго дошукуватись причин та- кої ситуацiї. Та все ж, на нашу думку, йдеть- ся про традицiйну тенденцiю “впливiв” на укра- їнську лiтературу лiтератури росiйської, впливу творчостi дозволених i возведених в ранг класи- кiв своїх “революцiонерiв-демократiв” – Шевче- нка i I.Франка. Пригадую свої унiверситетськi студiї, коли нам втовкмачували в голови непре- ложнi iстини: мовляв Шевченко б не вiдбувся як “революцiонер-демократ”, якби не Белiнський. Бiльше того, Шевченко нiбито зустрiчався з Бе- лiнським, постiйно перебував пiд благотворним впливом останнього, хоча насправдi вони не були особисто знайомими, нiколи не зустрiчалися. Про який вплив може йти мова, коли В.Белiнський висловив неймовiрну радiсть з приводу арешту i заслання Т.Шевченка. “Я не читав творiв Шев- ченка, – писав вiд в листi до Анненкова, – i нiхто з моїх товаришiв не читав їх, але це не заперечує тої iстини, що вони тривiальнi i дурнi”. Ось вам i “благотворний вплив”. Щось подiбне вiдбувається i в пошуках есте- тичних i етичних критерiїв поетичної творчостi Василя Стуса. Ну як тут обiйтися без Шевчен- 8Мовчан П. Повернення задля оновлення // Мовчан П. Ключ для розумiння. Ессе, лiтературно-критичнi статтi.– К.: Радянський письменник, 1990.– С. 76. ка i Франка? Без них В.Стус залишився б на хуторянських маргiналiях української поезiї. Фольклоризм В.Стуса своєрiдний, не подiб- ний до фольклоризму Т.Шевченка, Лесi Україн- ки, Iвана Франка та iн. Фольклорними джерела- ми на рiзних рiвнях В.Стус користується подiбно до мови, до етико-естетичних приписiв, увiбра- ла в себе з народження, i якi сповiдувала “вiд колиски до гробової дошки” родина Стусiв. Фо- льклорнi образи є органiчними в його поетичному мисленнi. Цiй темi ми присвятили окреме дослi- дження, отже повторюватись не станемо9. Друга координата проблеми – освiта. Хоч на- вчався В.Стус наполегливо i сумлiнно, чужомовну освiту вважав шкiдливою i нудною. Дещо iншою була ситуацiя, коли В.Стус навчається в Сталiн- ському педагогiчному iнститутi. Тут не стало тiєї зашореностi в навчаннi, що в школi, де обов’яз- ковими елементами кожного уроку було навчан- ня на прикладi В.Ленiна, атеїстичне виховання. В iнститутi В.Стус зустрiчає цiкавих викладачiв- фiлологiв, з якими охоче спiлкувався, спонтан- но сформувалося коло друзiв, яких цiкавили тi ж проблеми, що й В.Стуса. Iнтенсивно займався самоосвiтою, з жадiбнiс- тю накидаючись на книги з фiлософiї, етнологiї, естетики, лiтературознавства, iсторiї тощо. Для нього нецiкавим був спiвбесiдник, який не був обiзнаний iз найновiшими книгами з гуманiтар- ної сфери, iз журнальними матерiалами, переваж- но росiйськими, оскiльки в Росiї друкували те, що в Українi було забороненим. Вивчав iноземнi мови, читав в оригiналi нiмецькi джерела, розпо- чав глибоке вивчення англiйської, не кажучи про слов’янськi мови. Особливе мiсце у творчостi В.Стуса критика вiдводить досвiдовi Шевченка. “Це якось значно вагомiше вiд суто лiтературного впливу, – пи- ше у передмовi до 6-томового видання творiв Стуса Михайлина Коцюбинська. – Це – знак причетностi до нацiональних традицiй. Пiдґрун- тя, образнонастроєве тло. Природно, що образно- смисловий комплекс Шевченка невiд’ємний вiд 9Мишанич С. Народнопоетична стихiя в творчостi Ва- силя Стуса // Василь Стус в контекстi європейської лiтера- тури / Матерiали до II Всеукраїнської наукової конференцiї, присвяченої вшануванню пам’ятi письменника, лiтературо- знавця, мислителя i громадянина (Донецьк 20-21 вересня 2001 р.).– Донецьк: Видавництво Донецького нацiональ- ного унiверситету, 2001.– С. 39-94. 216 1-2’2009 Народознавчi Зошити образу України. В поезiї Стуса весь час наштов- хуємося на якiсь ремiнiсценцiї, на, очевидно, нес- вiдому цитацiю з Шевченка... Недарма Л.Плющ назвав твори Шевченка “претекстом” Стусових “Палiмпсестiв”, а Ю.Шевельов у передмовi до цiєї збiрки писав: “Шевченко для нього – як українська мова. Вiн нею пише, вiн нею дихає, вiн кує й перековує її, як йому велить творчий дух”10. Якщо б слова “досвiд Шевченка” змiни- ти на “досвiд народу, родини”, зафiксований у фольклорi, у нормах повсякденного життя”, все стало б на свої мiсця. Ми не станемо заперечу- вати впливу естетики Шевченка на Стуса. Та й хто з українських письменникiв формувався як митець поза спадщиною Т.Шевченка. Та все ж В.Стус, як i Шевченко виростав у народнопоети- чнiй стихiї i вийти з її притягальної сили вiн не мiг. Не заперечуючи загальної орiєнтацiї В.Стуса на кращi зразки давньої, нової i новiтньої української лiтератури, на твори Г.Сковороди, Т.Шевченка, I.Франка, ми вважаємо пошуки лi- тературних спiвпадiнь, цитацiй, запозичень пере- бiльшеними, такими, що не вiдповiдають iстино- му стану речей. I це при тому, що В.Стус неодно- разово говорить про чинники, що мали вплив на формування його картини свiту, естетичнi й етич- нi максими. Починає вiн перелiк цих чинникiв вiд матерi, вiд її творчого спадку, що уособлювався в обширному народнопоетичному репертуарi. “Пер- шi уроки поезiї – маминi, – пише вiн у передмовi до збiрки “Зимовi дерева. – Знала багато пiсень i вмiла дуже iнтимно їх спiвати. Пiсень було стi- льки, як у баби Зуїхи, нашої землячки11. I таких самих. Найбiльший слiд на землi – од маминої колискової “Ой люлi-люлi, моя дитино”12. На “синтез нацiональної пiсенно-мовної сти- хiї” у творчостi В.Стуса звертає увагу Дмитро Стус13. У розв’язаннi мовної проблеми, пише до- слiдник, – “Василь Стус, з одного боку спирав- 10Шевельов Юрiй. Трунок i трутизна: Передмова // Стус Василь. Палiмпсести.– Сучаснiсть, 1986.– С. 17-58. 11Гнат Танцюра, вчитель с. Зяткiвцi що на Вiнниччинi, записав вiд Явдохи Зуїхи (Сивак) понад 1000 пiсень, якi були виданi в академiчнiй серiї “Українська народна творчi- сть” 1965 р. (Пiснi Явдохи Зуїхи / Записав Гнат Танцюра / Упоряд., передмова та прим. В.А.Юзвенко, М.Т.Яценка. Редакцiя та упоряд. нотних матерiалiв З.I.Василенко.– К.: Наук. Думка, 1965.– 810 с.) 12Стус В. Двоє слiв читачевi...– Т. 1.– Кн. 1.– С. 42. 13Стус В. Зiбрання творiв...– Т. 3.– Кн. 1.– С. 13, 18. ся на мовнi набутки П.Кулiша, Лесi Українки, В.Петрова-Домонтовича, П.Тичини, з iншого – використав Шевченкiв досвiд залучення народно- пiсенної та бiблiйної образностi та вiдповiдних мовних форм як носiїв архетипних значень до тексту своїх творiв”14. Так то воно, так, та не зовсiм. Вiдомо, що В.Стус вивчав українську лi- тературу в школi, в iнститутi. Вивчав творчо, на- полегливо, i не самi твори перерахованих пись- менникiв формували його свiтогляд, не самi твори зарубiжних авторiв впливали на формування йо- го естетичних смакiв. В.Стус, як i Т.Шевченко, П.Кулiш, I.Франко та iн., рiс в українськiй сiль- ськiй родинi, духовним здобутком якої були на- роднi традицiї, звичаї, етичнi норми, що базува- лися на здоровiй народнiй моралi. Саме iз родин- ного духовного храму, а не вiд Шевченка, В.Стус виносить те духовне багатство, яке стало в осно- вi його творчостi. I не Шевченкiв “досвiд залу- чення народно-пiсенної” образностi використовує В.Стус, а створює власну стихiю фольклоризму, вiдмiнну вiд Шевченкової, а тим паче вiд Фран- кової чи Лесиної. Пригадуємо, як українськi хлопцi, потрапивши до “легендарної i непереможної” начисто зрiкали- ся рiдної мови. Уже через кiлька мiсяцiв перебу- вання в армiї один iз персонажiв Олеся Гончара пише додому: “Пайка хватает, какось наєдаюсь”. А повернувшись з армiї у вiдпустку, звертаєть- ся до дiвчини: “Дараґая, давай, пайдьом сядем под льопой”. Армiя не витравила в душi Сту- са материнської мови, а вiдповiдно нацiональної духовностi, гiдностi. Армiю вiн сприймав як сти- хiйне лихо, яке обрушувалося чи не на кожну українську родину. Коли пiсля закiнчення iнсти- туту у Стуса з’явилось право вибору свого мiсця в життi, вiн залишає зрусифiковану Донеччину i переїжджає “в Україну” – спочатку на Кiровог- радщину, а далi в Київ. Були й iншi осередки – Горлiвка, Мордовiя, Пермська область – але вну- трiшнiй свiт В.Стуса не змiнювався. Навпаки, вiн утверджується у правдивостi тих життєвих кон- цептiв, якi успадкував в родинi, а далi розвинув до тої мiри, що став у вiдверту опозицiю до оку- пацiйної влади. Ми не заперечуємо й iнших чинникiв самовдо- сконалення В.Стуса, про якi вiн згадує в листах, публiцистицi, поезiї, про якi згадує лiтературна 14Там само.– С. 17-18. CТЕПАН МИШАНИЧ. Джерела Стусового “самособоюнаповнення”. 217 критика. Згадував В.Стус Пастернака, Бажана, Рiльке, Гете, Ясунарi Кавабату, Кендзибуро Ое та iн., бо в спадку кожного його приваблювали iдеї, спiвзвучнi його душевнiй настроєностi. При- ваблювали його в творчостi багатьох письменни- кiв незвичнi i незнанi форми вираження. Про ро- динне духовне вiно згадував спорадично, оскiль- ки воно було для нього самозрозумiлим i спри- ймалося як повiтря, навколишня природа, праця, родина тощо. Звiдси – парадокс: вченi не могли не помiчати сiльської стихiї в творчостi В.Стуса, але не звертали i не звертають на це уваги, при- наймнi такої, якої ця тема заслуговує. Можливо, були обережними, бо не хотiли принизити пое- та, акцентуючи на його сiльському походженнi, на образнiй системi, взятiй iз сiльської духовно- стi. Пов’язуючи В.Стуса iз творчiстю Шевчен- ка, Кулiша, якi сповiдували селянську фiлософiю, критики не давали поета на поталу О.Бузини i iн. псевдоестетiв, якi зводили творчiсть найви- датнiших українських письменникiв до вiдсталої селянської iдеологiї, до рiзного типу аберацiй. Ми не прагнемо виносити остаточний вердикт у цьо- му питаннi, зате акцентуємо на ньому увагу з надiєю, що наступнi поколiння вчених осмислять проблему глибше, розглядаючи творчiсть В.Стуса у контекстi всiх чинникiв, що формували його “самототожнiсть” i в першу чергу в контекстi тра- дицiйної селянської фiлософiї i естетики. Селянська духовна сфера була органiчною для Стуса, найзручнiшою для поетичного вислову. З iншого боку, поет все життя перебував у пошуках нових форм вираження. В одному з листiв до рiд- них (вiд 7-10.12.1975 р.) зустрiчаємо цiкавi спо- стереження В.Стуса над романом Кендзабуре Ое “Футбол, 1860”: “Увесь твiр – це якийсь усклад- нений контрапункт: самовбивця з червоною голо- вою i дитина-кретин. Прадiд, брат прадiда, за- гиблi брати їхнi – унiверситетський мiлiтарист i жертвенна дружина, повстання 1860 i футбол через столiття, парнi мотиви роду Недокоро, неначе корiння роду знає два мотиви однiєї пiснi. Всi цi пари розлiновують твiр, нiби написаний на мiлiметровому паперi, аби не схибити, аби можна було розмiстити всю конструкцiю i максимально окреслити її невловиме ряхтiння. Смисл жит- тя Мiцу й Такасi – обрати себе в гудi родоводу, коли й не обрати – то визначитися щодо ньо- го. I згаданi мною пари, антиномiї, пролiновую- чи твiр, роблять, може, й сировину мистецьким виробом (бо вони мають в собi – чи передбача- ють – якусь потайну структуральну iдею – мис- тецького (як iдеальна недозмiстовлена недофор- ма: пратвiр, ембрiон його, протомотив великої стихiї”15. Та В.Стуса цiкавлять не тiльки i не стiль- ки опозицiйнi пари, антиномiї роману Кендзабуре Ое, скiльки характер методу, стилю письменни- ка: “А все радiсть бiльша – од його тонiв, пiв- чверть i 1/8 тону, що в сукупностi дає бозна- яке сполучення (голова паморочиться просто ду- мати – думати й уявляти). Натяки й натяки, символи й назнаки (дерево, тiнь його, спогад про дерево i про тiнь його; перший, другий, третiй спогад, що iснує, як живий всевимiнливий дух, бо цей спогад живе з нами i наповнюється на- шим життям, вiн теж виростає, мов дерево, – i має такi ж кружала наших лiт на зрiзах). Асо- цiацiї. Оце йдуть цiлою вервечкою, вибiрково чи однiєю найдостоменнiшою тональнiстю, барвою, смаком, запахом. I все – як за чайною церемо- нiєю: музичний лад буднiв, музичний лад жит- тiв i доль, музичний лад народження й небут- тя... Одне слово, маю я радостi вiд цього тво- ру. Може, перегодом, прочитаю його ще й утре- тє, аби хоч трохи добитися до схованих джерел (знаю, що самих джерел не побачу, бо вони схова- нi в хащах локальної символiки, менi, певна рiч, не вiдомої абсолютно”16. Поет розумiє, що ося- гнути глибини образного мислення Кандзибуро Ое, осягнути “хащi локальної символiки”, джере- ла якої сягають мiфологiчного мислення та його подальших трансформацiй, йому не дано. Для нас важливою в даному випадку є теза про джере- ла локальної символiки японського письменника i що саме ця символiка робить твiр оригiнальним i привабливим. Ми вдалися до розлогого цитування, оскiль- ки спостереження В.Стуса над явищем японської лiтератури багато чого прояснює в творчiй ла- бораторiї самого поета, розкриває зокрема його ставлення до бiнарних опозицiй, їх “заповнення” напiвтонами, його розумiння поетичної символi- ки, яка у випадку його поетичної практики бу- ла закорiнена в мiфологiю, в український фольк- лор, Шевченкову i Лесину поезiю. Недаремно В.Стуса цiкавили працi з мiфологiї, якi вiн пе- 15Стус В. Зiбрання творiв...– Т. 6.– Кн. 1.– С. 202-203. 16Там само.– С. 202-203. 218 1-2’2009 Народознавчi Зошити речитував i опрацьовував ретельно. Залишався в бiльшостi випадкiв незадоволеним вiд прочитано- го, оскiльки мiфологiя мала занадто строкате i поверхове трактування. З серед. ХIХ ст. в Українi поширюються iдеї космополiтизму, якi призвели i призводять до нi- велювання нацiональних цiнностей. Космополiти вiд лiтератури осередками культурного прогресу вважали мiсто, i ширше – Захiдну Європу. Село у цiй iдеологiї космополiтизму вважалося вiдста- лим, хуторянським, не здатним на продуктивну творчу працю. Ще в позаминулому столiттi проти космополiтiв рiшуче виступив П.Кулiш: “Оста- вайтесь собi при своїй городянськiй фiлософiї, а нам дозвольте селянську фiлософiю проповiдува- ти, взявши її прямiсiнько з Євангелiя. Робiть ви своє дiло, панове, а ми своє робитимемо, а там вже колись у вiках грядущих люде побачать, кому з нас за науку й працю дяковати”. Вчитуючись у рядки поезiй Василя Стуса, “не- озброєним оком” помiчаємо в нiй перевагу образ- ної системи iз сiльського середовища. Ось поча- ток першої збiрки “Зимовi дерева”: Курiють вигаслi багаття, собаки виють до зiрок, а в рiчцi мiсяць, мов латаття, дорiс до повнi i розмок17. I останнiй вiрш iз перекладiв: За рiкою гора – темний лiс там шумить. За горою рiка – хутiрець там стоїть. Заспiва соловей – темний лiс гомонить. Молодая вдова як зачує – не спить. Вже на тiм хутiрцi нi душi не зустрiть, лиш спiва соловей – темний лiс гомонить. Забарився купець – по дорозi знемiг, завернув до вдови перебути нiчлiг. Анi спину йому, анi стерпу йому – й розчинилися дверi вдовинi в пiтьму18. Iз багатьох аспектiв обраної нами проблеми ми акцентуємо увагу на розглядi еволюцiї образної системи в поезiї Василя Стуса, в основi якої пе- ребуває принцип локальностi асоцiацiй, тобто той принцип, який наповнює i живить образну систе- му поетового художнього мислення. Локальнi асоцiацiї характернi для образної си- стеми всiєї української лiтератури постромантич- 17Стус В. Зiбрання творiв...– Т. 1.– Кн. 1.– С. 43. 18Там само.– С. 190. ного перiоду – для творчостi Т.Шевченка, П.Ку- лiша, П.Мирного, Д.Марковича, М.Старицького, I.Нечуя-Левицького, Лесi Українки, I.Франка та iн. По своєму локальнi асоцiацiї живлять образну систему лiтератури ХХ ст., систему тропiв кож- ного письменника по-своєму, формуючи оригiна- льну метафорику. Як i в поетицi названих пи- сьменникiв образна система, асоцiативнiсть пись- менникiв ХХ ст. обумовлена реальним мiсцевим побутом, iсторичними i мiсцевими реалiями. Цю обумовленiсть не слiд трактувати прямолiнiйно як “вiрнiсть типових характерiв в типових обстави- нах”. “Локальнiсть образу, – мiркує з цього при- воду Михайлина Коцюбинська, – це поняття ши- роке i багатозначне, це, по-перше, обумовленiсть образу певним нацiонально-iсторичним побутом персонажiв, їх соцiальною сферою, але, крiм того, вона пов’язана також з характером i настроєм персонажiв, iз загальним емоцiональним тонусом твору, з єдиним образним контекстом, що панує в творi, та iн. Локальний колорит у творi мо- же мiнятися в залежностi вiд ситуацiї, героїв, настроїв i т. iн.”19. В.Стус успадковує вiд своїх попередникiв по- бутово-психологiчнi малюнки, взятi iз сiльського побуту: “Думи визбираю, мов зерня, нiби стерня- ми колоски”20, “Люблю дозвiлля степове безкрає, / могутнi м’язи рiдної землi, / i запах чебрецю, i жайворонкiв крик, / i ластiвок тривогу. / Нiмує древнiй сум в важкiй рiллi...”21. Спогади раннього дитинства фрагментарнi: ро- динний сад, завжди вологий, як i бабусинi очi, Для поета бабуся – “вологе сонце”. Далекий став, кудлатий собака. “То був тридцять восьмий рiк. / Збiгає в минуле / Струмком, що бiжить назад, / Дитинство твоє, / Збiгає, як берег / Котрого нога лиш торкнулась”22. Частiшають спогади дитинства на чужинi, в армiї, в концтаборi, на засланнi, куди доля заки- дала поета. Повертаючись додому пiсля тривалої розлуки, поет згадує дитинство, не вдаючись до рясної метафоризацiї, у поезiях спогадiв перева- жає автологiчний стиль. Поет використовує ес- тетику фактiв, якi не потребують метафоризацiї. 19Коцюбинська M. Образне слово в лiтературному тво- рi. Питання теорiї художнiх тропiв.– К.: Вид. АН УРСР, 1960.– С. 63. 20Стус В. Зiбрання творiв...– Т. 1.– Кн. 1.– С. 49. 21Там само.– С. 88. 22Там само.– Т. 1.– Кн. 2.– С. 111. CТЕПАН МИШАНИЧ. Джерела Стусового “самособоюнаповнення”. 219 Попри це художнi образи художньо довершенi: “Пригадуєш маторженики? I борщi з лободою? Кукурудзяне поле матерi, З квасолею й картоплями? Культпоходи по колоски, хованки вiд об’їздчикiв?”23. Спогади дитинства виринають iз пам’ятi спон- танно, вони самi по собi наповненi поетичною се- мантикою, тому для їх вiдтворення поет не пот- ребує вишуканих поетичних форм: Не спiватиму. Казатиму. Отак: Жiнка шмаття випрала. На жердцi Пришпилила. Бiля нiг собачка Лащиться. Вимахує хвостом, Iклами всмiхаючись до сонця24. Iдею, висловлену в епiграфi, В.Стус час вiд часу втiлює в поетичних рядках, котрi аж нiяк не можемо вважати позiрними. У вiршi “Верес- нева земля” iз збiрки “Круговерть” пiсля слiв I.Франка “Земле моя, всеплодющая мати” поет дорiкає собi за те, що не змiг бiльше зробити для своєї Вiтчизни: О, Вкраїно моя осiння! Чом забракло менi умiння Звеселити серце твоє? Голубiнь моя, голубiнь! Розтривого моя i муко! Чом не можу я дать тобi Своє серце – у добрi руки? О, коли б то, коли б я змiг! Рiдну землю, тривогами краяну, Поорав би я, як перелiг, В рiллях радостi неокраїх! Земле рiдна! Тобi однiй Я волiв би служить до скону. До твоїх до прийдешнiх днiв Дотягнутися б хоч рукою25. Моральнi максими В.Стуса пов’язанi iз чином добродiйства, iз вiрою в добро, землю, iз працею. Не треба слiв, “де треба людських рук, / Будинки зводити, мости ладнати, / Чи древнi перелоги поорати. / Учися брати вiру. Як беруть / Снопи 23Там само.– Т. 1.– Кн. 1.– С. 122. 24Там само.– С. 129. 25Там само.– С. 204. на плечi, Як беруть лопати / Садiвники, щоб землю перерить / I здобрити...”26. У кожного поета зустрiчаємо програмнi твори, своєрiдний пiдсумок пройденого життєвого шля- ху, осмислення свого мiсця на цьому шляху i, нарештi, накреслюються дальшi кроки щодо втi- лення життєвого кредо. Одним iз таких творiв у В.Стуса є поезiя “Ecce homo”, у якому поет створює концепцiю людини, покликаної змiню- вати той колонiальний стан, в якому перебувала Україна. Вдалу спробу порiвняльного аналiзу цьо- го твору здiйснює Ф.Пустова, поклавши в осно- ву свого дослiдження тезу про те, що “В.Стус безперечно, проходив школу навчання на прикла- дi життя i творчостi Т.Шевченка й I.Франка”27. Здавалось би, всi мiркування дослiдницi слушнi, хоча навряд чи варто так часто i прямолiнiйно вживати лiтературознавчий “loci communes” про вплив Т.Шевченка i I.Франка на творчiсть пись- менника. Всi названi письменники вийшли iз сi- льського середовища, виховувалися в українських родинах, всi вони в дитячому i юнацькому вiцi усвiдомили колонiальний статус України, рабське становище українського народу в Росiйськiй та Австрiйськiй iмперiях. Саме цi моменти обумо- вили антиколонiальний характер їхньої творчостi. Не про вплив Т.Шевченка, I.Франка повинна ве- стись мова в першу чергу, а про тi реалiї пiдневi- льного становища України, якi глибоко вiдчували i боляче переживали письменники, вся нацiона- льно свiдома українська iнтелiгенцiя. Вся iсторiя нової i новiтньої української лiтератури – це iсто- рiя нацiонально-визвольної боротьби. Отже, мова може йти про типологiю сюжетiв, мотивiв, обра- зiв, iдейної спрямованостi їхньої творчостi, а не про прямi запозичення i впливи. Лiричний герой Стусової поезiї, як i давньогре- цький Антей, закорiнений в землю: “Я виростав. З землi. // I син землi, // Не можу зупинитись, // Та й спинить // Мене нiхто не зможе... // Я землю виораю // Для блакитних весен”28. 26Там само.– С. 207. 27Пустова Ф. Порiвняльний аналiз поезiй “Vivere memento” I.Франка й “Ессе homo” В.Стуса // Василь Стус в контекстi європейської лiтератури / Матерiали до II Все- української наукової конференцiї, присвяченої вшануванню пам’ятi письменника, лiтературознавця, мислителя i грома- дянина (Донецьк, 20-21 вересня 2001 р.).– Донецьк: Ви- давництво Донецького нацiонального унiверситету, 2001.– С. 132-139. 28Стус В. Зiбрання творiв...– Т. 1.– Кн. 1.– С. 219-220. 220 1-2’2009 Народознавчi Зошити Через призму гiркої iронiї змальовує В.Стус “романтику” українського села у поезiї “Роман- тика”. Не про подвиги героїв, поставлених у ви- ключнi трагiчнi обставини iде мова. “Героїзм” української тiтки, колишньої колгоспницi поля- гає у неймовiрно важких умовах виживання, на яке прирекла українське село рабовласницька си- стема. Це воiстину зразок соцiалiстичного роман- тизму, який сповiдував принцип “типових харак- терiв в типових обставинах”: тiльки клопоту цiлий день. До колгоспу не ходить. Стара вже. А свиням кинути бур’яну – Бо роздеруть обору. Нагодувала собачку I пiшла з драбиною у садок. Нарвала повну торбу вишень, Шию змуляла поворозка. Постелила ряднинку – висипала. Стiльки назлiталося мух, що сердитий собака зубами ляскає, ляскає, мало не лопне. Забрала полотно. Намочила в ковбанi i, розстеливши по землi, почала гнилички збирати. Цiленькi – в одне вiдро, побитi, миршавi – в друге. Однi – свинi похрумають, iншi – й на сушку можна. Скоро прийде чоловiк з кузнi, треба готувати вечеряти, он же й сонечко ген-ген скоро й зайде. А ще треба вiдлучити овець, подоїти, у хлiв загнати, Хвору ногу попарити – а там – i спати29. Трагедiю власну, трагедiю своєї родини В.Стус ототожнює з трагедiєю народу, а звiдси – правди- вiсть i глибина переживань лiричного героя. Вiд- вiчним лихом українського народу була вимушена емiграцiя за океан, в “Сибiр неiсходиму”, на Да- лекий Схiд, на Бiломорканали i Колими, БАМ’и i цiлину. Простори iмперiї систематично попов- нювалися українським людом, позбавленим права 29Там само.– Т. 1.– Кн. 2.– С. 71-72. на власне життя. Пiд загрозою репресiй родина Стусiв також змушена була покинути рiдне Подi- лля i виїхати “на чужину”, бо Донеччина в родинi завжди сприймалася чужиною. Безпашпортний i закрiпачений, слiпий, колгоспний мiй народ! Катований, але не страчений, рабований, але не втрачений. Тебе знайшов я на добро, а чи на горе. Я не знаю, не хочу знати. Ти бо є, i я до тебе утiкаю, i я минуле проклинаю твоє, народе мiй, боєць, твоє минуле. Де ти був, i де ти жив, i де ти взявся, i де ти стiльки лих намався, як лiз покiрно пiд обух30. Розумiння наслiдкiв руйнiвної сили iмперських порядкiв в Українi, полiтики геноциду села не могли залишати поета байдужим. I хоч було не- безпечно висловлювати думки вголос, поет не мiг мовчати. I вiн писав, закарбовував свою гiркоту i печаль на папiр. Так появлялися поетичнi до- кументи великої художньої сили, документи, що дiйшли до читача лише по смертi поета. Ось один iз таких вiршiв: Село! Колгоспна вiтчина знедоленої України ще спить. Воно не йде до нас, а тiльки шле за сином сина вiд золотих пшеничних пiль, вiд трудоднiв i вiд крiпацтва. Вже п’є той син гiркий напiй свободи, рiвенства i братства, бо все у мiстi. Тут живи, працюй, конай, перевиконуй, глевкими куснями давись щасливих сталiнських законiв. Так древнiй орють перелiг. За скибою лягає скиба I все ховається в рiллi – I наша мста, i давня диба, усе ховається. Крiпак – безпашпортний – вже тридцять рокiв солона слава, як ропа, 30Там само.– С. 91. CТЕПАН МИШАНИЧ. Джерела Стусового “самособоюнаповнення”. 221 карбує переможнi кроки з соцiалiзму? в комунiзм (з старого рабства – до нового). Новi ж раби – в країни скрiзь. Зате ж новi...31. Осмислюючи пройдений шлях, поет вдається до локальної образної системи, властивої селу, вiн iз зажурою констатує нездiйсненнiсть юнацьких мрiй: “Ще й до жнив не дожив, / в полi жита не жав”, “Рiллею утiкала нiч, / Рiллею рiчка проли- лася”. Iз чужини поет лине думкою на Україну, яку винiс у пам’ятi з дитинства: Далекий рiдний край. I гайворонням – бiблейським воїнством – ти од задух боронений. Велика клуня, ще снiпками вшита. Замок великий. Школа. Кiлька парт розкиданi подвiр’ям. Далi – жито, ще далi – раннi картоплi копають. Струмує дим межи дерев. Межи Старого плоту – зеленiє кiлля Вербове. Тут живи. I тут служи32. У спогадах iз чужини, у снах персонiфiкована Україна завжди наповнена реалiями села: Коли в мiй сон заходить Україна – То без калин, без соняхiв, без сонць, а в сутiнках. Як удова, з оклунком заходить Україна в рiдний дiм: напитися, спитати про здоров’я i сiсти скраю лавки. Вiдпочити i чорний, як чорнозем, пiт з чола рукою стерти33. Поет з тривогою розмiрковує про можливiсть всезагальної зради України не окремими конфор- мiстами i ренегатами, а всiм народом, зради її “золотих степiв i заповiданих могил”. Поет три- вожиться, щоб народ не перепив чужинцям мiж болями i забуттям своєї долi й недолi. На рито- ричне запитання, що ж робити в таку апокалiп- тичну добу, поет має одну вiдповiдь: “жить, / I знову ниву недожату / Плекати мовчки. Во- рожить, / А доки буде ще служить / Менi од прадiда лопата / i заступ батькiв, i печаль / моєї матерi, i сльози / моїх дiдiв, i крик сестер, 31Там само.– С. 92. 32Там само.– С. 152. 33Там само.– С. 156. / i в схлипах днi. I серця бiль, / I все, що є у серцi?”34. “I в тридцять лiт... найкращих рокiв i нi чорта” iз сумом i гiркотою констатує поет. А в пам’ятi спливають спогади дитинства: ...Подiлля, ранок, сад, старезна клуня. На межi – петрушка та благовiснi монастирськi дзвони гудуть i холоду до ранку додають. I я малий. Нi батька, анi матерi. А є бабуся. Ув обiд – кулiш. Надвечiр – тепла грушка – хтось бабусi, Буває, подарує, а вона Онуцi принесе. А як достигнуть червонi яблука (їх циганками звуть), то стiльки маю радостi!..35. Ще i ще раз вчитуючись в рядки, написанi В.Стусом, починаєш розумiти глибинний змiст написаного, як вистражданого, пройнятого боля- ми. Поет розумiє, що його життя, як i життя всiєї української iнтелiгенцiї, що не зрадила Вiтчизни, це шлях на Голгофу. I шлях цей торований наро- дом, якого звiдусiль чигали ординцi, “загребущi сусiди”. А звiдси неминуча аномалiя духовнос- тi українця – плачi i голосiння, надмiрна журба, наклали непроминучий слiд у всьому фольклорi. “Першi ознаки нашої духовної аномалiї, – пи- ше Стус у коротенькiй, але мiсткiй передмовi до збiрки “Зимовi дерева”. – журба, як перше по- чуття немовляти в бiлому свiтi”36. Так, почу- ття журби проймає весь український фольклор – вiд колискових пiсень до невольницьких плачiв i голосiнь. Почуття журби тiєю чи iншою мiрою проймає всю нову i новiтню українську поезiю, крiм гра- фоманської, маршово-бравурної поезiї “соцiалiс- тичного реалiзму”. Мотиви журби у фольклорi i лiтературi, i в творчостi Стуса зокрема навiянi самим життям. Вони втiленi в тисячах, десятках тисяч варiантiв фольклорних творiв – суспiльно- побутових пiсень, легенд i переказiв, дум тощо. Журба В.Стуса вкорiнена в журбу всього україн- ського народу, що супроводжувала його iсторiю, його буття продовж тисячолiть. В акумульовано- му виглядi ця туга i журба втiлена в поезiях та- борiв i заслання. 34Там само.– С. 164-165. 35Там само.– С. 209. 36Стус В. Зiбрання творiв...– Т. 1.– Кн. 1.– С. 42. 222 1-2’2009 Народознавчi Зошити Осмислюючи iсторичне минуле України, перi- од, коли “стенаються в герцi скаженi сини Укра- їни, той з ордами бродить, а той накликає моск- ву”, а той Польщу, Туреччину, “заллялися кров’ю всi очi пророчi”: ...З руїни Пiдводиться мати – в годину свою грозову: – Найшли, налетiли, зом’яли, спалили, побрали З собою в чужину весь тонкоголосий ясир, Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, Бо так не карав нас i лях, бусурмен, бузувiр. I Тясмину тiсно од трупу козацького й кровi, I Буг почорнiлий загачено трупом людським. Бодай ви пропали, синочки, були б ви здоровi У пеклi запеклiм, у райському раї страшнiм. Пси з вас нарiжуть, натешуть на гузна вам палi i кровi наточать – упийтесь пекельним вином. А де Україна? Все далi, все далi, все далi37. Вiдiрваний вiд рiдної землi, запроторений в “Сибiр несходиму”, В.Стус створює поезiї високої психологiчної напруги, у яких “цвiтуть волошки в золотому житi, // а над смарагдом луки сяє мак. // I таємнича мавка бiлорука // ступає – нiби вiчнiстю пливе”38. З вiддалi “чезне чар твоєї Батькiвщини, // а хоре серце чорний смо- кче спрут”. Самi собою в свiдомостi виникають мотиви голосiнь, якi здатнi передати душевний стан поета. I частотнi апострофи – звертання до рiдної землi, до батькiв, дружини, сина i, навпа- ки, думки i переживання рiдних за сина, чоловiка, батька. Спiвпереживає горе в’язня, його розлуку з родиною природа, святi мiсця на Батькiвщинi: Церква святої Їрини Криком кричить iз iмли, Мабуть, тобi вже, мiй сину Зашпори в душу зайшли. Скiльки набилося туги! Чим я її розведу? Жiнку лишив? на наругу, Маму лишив – на бiду. Рiдна сестра, як зигзиця, Б’ється об мури грудьми...39. На чужинi, за ґратами i за колючим дротом у поетовiй пам’ятi зринає “посоловiлий од спiву 37Там само.– С. 45. 38Там само.– С. 29-30. 39Там само.– С. 32-33. сад, од солов’їв, i од надсад... // Ущухлим свiт- лом сяють вишнi”. I над усiм цим – накликання смертi: “Дай, Господи – вмерти! / Пропасти, забутись!” Особливо вражаючими є спогади- розчарування, осмисленi поетом з вiдстанi, спогади, сповненi локальними образами. Знайом- ство зi Львовом та мiстечками-сателiтами Львова вiдбулося не в такому ключi, як це уявляв поет. Львiв у його уявi був “серцем серця” України, а галичани – нащадки вiдважних опришкiв, сiчовикiв, осердям повстанцiв перiоду Другої свiтової вiйни. Натомiсть маємо моторошну картину вiдчуження i переродження, мiсто “Спаскуджене парсунами п’яниць розпусникiв, повiй, заброд ссавущих i пришелепкуватих землячкiв, це грiшне без грiха глухе мiстечко тряслось, гойдалось, мов драговина, пiд шептами байдужих баляндрасникiв, волiвши догодити всiм i вся – яким вiйнуло холодом на мене в цiй вичужiлiй вiтчизнi, отут, де край менi здавався серцем серця, а стогiн кровi – обрiй знакував! Уже тодi, коли твiй рiдний люд – Цi милi, грiшнi, славнi, чеснi лиця зашелестiли, засичали разом над головою в тебе... I жовтi пальцi тицяли в твiй бiк. ...Тодi вже, коли останнi строїлись святки (Свят-вечiр був, i коляда, i гамiр Дитячої дзвiнкої коляди), ти чув про це. Коли незнаним Львовом iшов наздогад, близячи свiй час40. Коли Україна – “за край свiту”, коли “ночi вр- вала Варвара, / сонце йде за Рiздвом.../ На Во- дохреща маєм / Об, Iртиш, Єнiсей, / А в очах не свiтає / тьма не йде iз очей. / Пси, нагляда- чiв крики / i залiззя тобi ж. / Пригравайте ж, музики, / За колимський рубiж”41, поет прагне смертi: Дай, Господи, – вмерти Пропасти, забутись, Зiйти себе в зойках, 40Там само.– С. 60. 41Там само.– С. 67. CТЕПАН МИШАНИЧ. Джерела Стусового “самособоюнаповнення”. 223 На друзки розпасти, Розвiятись в вiтрi, Згубитися в часi, I, вирвавши душу, Пiти в безiмення!42. Поет почуває себе немов у турецькiй неволi: “Весь обшир мiй – чотири на чотири, / Куди не глянь – то мур, куток i рiг”. Вiдчуття кiнця, смертi. I дальше смерти – рiдна батькiвщина!.. Колодязь, тин, i два вiкна сумнi, Що тлiють у вечiрньому вогнi. I в кожнiй шибi – нiби двi жарини – Журливi очi вставлено. Це ти, О пресвята моя, зигзице-мати!..43. I далi ремiнiсценцiї з народних дум: О, де ж вiн – край твiй, бiль твiй, крах? Де ти єси, ясна водо – В нiй тихi зорi полоскались, В нiй бiлi хмари тiнню брались, Нiмiй, бiдо моя, жадо Моя. Бо серця джерело Вже обмiлiло. Обмiлiла Криниця. А верба пустила Гарячi бростi – в крик-зело44. Понад усе поет прагне в Україну, яка бачи- ться йому в рiзних ракурсах, образах. Тут об- раз коханої, матерi, тополь, солов’їв, калини. “В горлi солонi пищать солов’ї”, “на вiтрi струмує осика”, “червона тiнь калини”, “синичка заспi- вала”, “тужно зозулi кують за дiтьми зниклими без слiду”, “по загородi горобцi”, “чорна галич”, “зацвiли братки по цих сумних грядках”, “ко- сичена береза”, “даленiє дальня Україна, тяжка, як жито i як синь ясна”, “упали роси на зеленi вруна, / з дiброви обiзвався соловей”. Вражаю- ча картина сну на чужинi, у якому поет передає найтоншi деталi донецької домiвки, своєї малої Батькiвщини: Вся в жужелицi, поросi, вугiллi, вся сiра й чорна, i брудна й кургуза, збiгаючи донизу – там, де балку перетинає залiзничний насип, менi наснилась вуличка моя. 42Там само.– С. 71. 43Там само.– С. 82. 44Там само.– С. 84. Вузенький ворок – тiсно тут менi, щоб радiсть розпросторити. Спускаюсь донизу, проминаю кiлька хат, i ось вона, моя домiвка рiдна. Старий колодязь, вичовгана корба, акацiя обтята, сохлий клен, зашторена зажурена веранда, котра уже мене не пiзнає. Добридень, рiдна хато! Де ви, рiднi? Стрiчайте сина блудного. Дарма. Нiмотнi дверi, анiде нi звуку, лише жерделi ветхi у дворi журливо поколихуються. Входжу в нiме подвiр’я. Призьба. Клямка, Стук. Анiтелень. Вiд мене замуровано моє минуле, вимовкле й нiме, заховане мiж грубих стiн саманних. Куди ж менi податися, куди? Не знаю. Не збагну. I довгу думу досновую, схилившися до лави. Вiд балки обiзвався паровоз, i захiд сонця геть заколихався, розносячи свiй деренчливий дзвiн. Все. Бiльше пристановиська немає45. В.Стус часто вдається до антиномiй, бiнарних опозицiй у змалюваннi “чужої чужаницi” та своєї батькiвщини. Зважаючи на те, що ця тема роз- роблена у працi М.Мишанич46, ми наведемо по- казовий зразок протиставлення Колими i України: Обколоте, в намерзi, стогне вiкно, I свiчка у склянцi, у пляшцi вино, У горлi застуда, у серцi пiтьма. I свiт надовкола – сто грiм – Колима. Провалля i кручi. Горби i горби. Сказись – од чекання, молiнь, ворожби Чи то заклинання, чи то знавiснiнь. Оббризкали стiни – чи кров ачи тiнь. Занадто далеко, занадто ген-ген, Де в леготi-вiтрi кучериться клен, Де сонях кружляє, калина цвiте, Хвалитиму Бога, що там ви єсте, 45Там само.– С. 136. 46Мишанич М. Бiнарна опозицiя як спосiб поетичного самовираження Василя Стуса // Василь Стус в контекс- тi європейської лiтератури / Матерiали до II Всеукраїнсь- кої наукової конференцiї, присвяченої вшануванню пам’я- тi письменника, лiтературознавця, мислителя i громадянина (Донецьк, 20-21 вересня 2001 р.).– Донецьк: Видавницт- во Донецького нацiонального унiверситету, 2001.– С. 120- 131. 224 1-2’2009 Народознавчi Зошити Де ревом нiмим задихнувся Днiпро, Де Нестор ховає злочинне перо, Бо в горлi застуда, у грудях пiтьма I свiт оступає сто крик – Колима47. У “Палiмпсестах” часто зустрiчаємо твори, по- люснi за настроєм, змiстом, за свiтовiдчуттям лi- ричного героя. З одного боку “тихi води” i “яснi зорi”, “зеленi села, бiлi городи, / i синь-рiка, i голуба долина, / i золота, як мрiя, Україна”. З iншого боку, тут же, поруч ...дорога долi, дорога болю. Снiги i стужа, вiтри й морози, Свисти i лайки, дикi прокльони, Собачий гавкiт, крик паровоза, Чорнi машини, чорнi вагони Шпали i фари, пси i солдати, Пруття i граття i загорода. Впали – i хода, встали – i хода, В плечi штовхають нас автомати48. I далi ще i ще рядки з кола образiв селянської України, закарбованої в пам’ятi i в серцi поета з перших рокiв життя: “По голубих лугах... Во- лошки в золотих житах / i перехатi маки долу / геть оклонили головки”, “Довкола – зрубанi хрести / по рiднiй Батькiвщинi. / Моя тополе, краю мiй, / вигойдуйся на волi... / Так мудро пахне чебрецем, / i деревiй сумує”49. У таборах “летять, як кулi спогадування проминулих лiт”, переважно епiзоди дитячих рокiв у селi: Гаї. Перелiски, дiброви – Й Рахнiвка. Падай, падай ниць. Там, у долинi, ув iмлi Вона парує, мов хлiбина Допiру з печi. Україно, Ти радощi мої й жалi, Моя Вiтчизно пресвята! Мої дитячi ярi дзвони I гомiн цей многоколонний, I млин – подобою хреста. А скiльки тут снувалось мрiй Моїх батькiв, молодших мене. Тут кожна стежка є священна, Як тужно пахне деревiй! Ми поминаєм Борсуки, Йдучи iз Зяткiвець. Курiло 47Стус В. Зiбрання творiв...– Т. 3.– Кн. 1.– С. 135. 48Там само.– С. 152-153. 49Там само.– С. 172. Пораннє сонце. Ледве мрiли Бiль-бiлi радiснi хатки. I я до тебе надбiгав I потерпав, щоб сонмом видив Себе по вуха був не видав, Щоб дивен-сон цей не розтав. I невпiзнанний був такий Мiй шлях до себе. Повертання В своє село, своє чекання. Гай, сине, сине, сине мiй!50. Природно, що рiдний край пов’язаний насампе- ред iз рiдною хатою, матiр’ю, сином, дружиною: Хай лишилось жити два-три днi, Хай останнiй вибуде поранок, А перед очима рiдний ґанок, Рiдний край у рiднiй сторонi, Де, ледь-ледь зiпершись до ворiт, Вiща мати, нiби синя птиця, виглядає, свiтиться, святиться i журливий шле тобi привiт. Як її чекання береже Вiд притоми i вiд споневiри! Щирi, ми пробудем завжди щирi. I невже не зможемо? Невже?51. Для передачi найпотаємнiших рефлексiй- думок, для вiдображення психологiчного стану поет часто вдається до засобу сну, до народно- поетичних втiлень часопростору: “Десь цвiте Со- фiя”, “Десь музика лунає”, “Менi наснився тихий сад, / роса, шпориш по стежцi”, “Наснилося, що я на тiм дворi”, “Який бездонний цей горiшнiй сон”, “Наснилося, з розлуки наверзлося”. I, на- рештi, цикл “Сновидiння”52, яким завершуються “Палiмпсести”. Прикладiв домiнування сiльської стихiї у твор- чостi Василя Стуса можна нанизувати далi й да- лi, але й цього достатньо, щоб зрозумiти cутнiсть вiдвiчних свiтоглядних концептiв, якi формувало село i якi стали основою Стусової самосвiдомостi, критерiїв поетового самособоюнаповнення. I ли- ше тодi ми збагнемо глибину своєрiдностi Стуса- поета i мислителя, коли сприйматимемо глибин- ний змiст слiв, з яких починаються цi спостере- ження, у прямому значеннi, вiдкидаючи удавану семантику їх позiрностi. 50Там само.– С. 189. 51Там само.– С. 190. 52Там само.– С. 225-230.

Джерела Стусового "самособоюнаповнення"

Репозитарії

Схожі ресурси