Відгомін пісень віщого Бояна
Рецензія на книгу: Булахов М. Г. «Слово о плълку Игоревѣ» в переводах на славянские языки ХІХ–ХХ вв. – Мінск : Беларус. навука, 2013. – 360 с.
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Назва видання: | Слов’янський світ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72246 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Відгомін пісень віщого Бояна / В.І. Ярмак // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 326-335. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-72246 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-722462014-12-21T03:01:59Z Відгомін пісень віщого Бояна Ярмак, В.І. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: Булахов М. Г. «Слово о плълку Игоревѣ» в переводах на славянские языки ХІХ–ХХ вв. – Мінск : Беларус. навука, 2013. – 360 с. 2013 Article Відгомін пісень віщого Бояна / В.І. Ярмак // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 326-335. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72246 uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Ярмак, В.І. Відгомін пісень віщого Бояна Слов’янський світ |
| description |
Рецензія на книгу: Булахов М. Г. «Слово о плълку Игоревѣ» в переводах на славянские языки ХІХ–ХХ вв. – Мінск : Беларус. навука, 2013. – 360 с. |
| format |
Article |
| author |
Ярмак, В.І. |
| author_facet |
Ярмак, В.І. |
| author_sort |
Ярмак, В.І. |
| title |
Відгомін пісень віщого Бояна |
| title_short |
Відгомін пісень віщого Бояна |
| title_full |
Відгомін пісень віщого Бояна |
| title_fullStr |
Відгомін пісень віщого Бояна |
| title_full_unstemmed |
Відгомін пісень віщого Бояна |
| title_sort |
відгомін пісень віщого бояна |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72246 |
| citation_txt |
Відгомін пісень віщого Бояна / В.І. Ярмак // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 326-335. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT ârmakví vídgomínpísenʹvíŝogoboâna |
| first_indexed |
2025-07-05T21:05:09Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:05:09Z |
| _version_ |
1836842494221877248 |
| fulltext |
326
В. І. Ярмак
ВІДГОМІН ПІСЕНЬ ВІЩОГО БОЯНА
Булахов М. Г. «Слово о плълку Игоревѣ» в переводах на сла-
вянские языки ХІХ–ХХ вв. – Мінск : Беларус. навука, 2013. – 360 с.
Нещодавно в Мінську відбулася значна культурна по-
дія, що набула безпрецедентного загальнослов’янського ре-
зонансу: побачив світ чудовий «вінок» перекладів сучасни-
ми слов’янськими мовами «Слова о полку Ігоревім», видатної
пам’ятки давньоруської літератури, яку цілком справедливо
прийнято вважати невід’ємною складовою золотої скарбниці
загальнослов’янської спадщини. Рецензована титанічна пра-
ця М. Булахова, відомого білоруського мовознавця, доктора
філологічних наук, професора, заслуженого діяча науки Біло-
русі, є закономірною кульмінацією попередніх досліджень, які
вийшли з-під пера цього ж автора [див.: 3, с. 1–247; 4, с. 50–
72], і були належним чином оцінені дослідниками [див., напр.,
13], або ж ґрунтовних праць, у створенні яких він брав актив-
ну участь як співавтор чи укладач [напр., 23]. Крім того, ця
публікація М. Булахова гідно продовжує і творчо розвиває
ідеї та наукові погляди його численних попередників. У ви-
данні відтворюються першодрукований текст «Слова о пол-
ку Ігоревім», паралельний переклад його російською мовою,
реконструкція давньоруською мовою О. Потебні, 22 прозаїч-
ні переклади слов’янськими мовами ХІХ–ХХ ст. (російською,
українською, білоруською, верхньолужицькою, польською,
словацькою, чеською, болгарською, сербською, словенською,
хорватською), а також 1-й віршований переклад македон-
ською мовою. До всіх перекладів (за винятком перекладів ро-
сійською мовою) додаються детальні пояснювальні словники
http://www.etnolog.org.ua
327
російською мовою. Спочатку хотілося б висловити декілька
загальних ідейних міркувань щодо перекладів «Слова о пол-
ку Ігоревім» усіма мовами.
З такої преамбули логічно випливає, що насамперед слід
усіляко привітати й схвалити ідею створення такої праці,
тим більше в такому довершеному виконанні. Безперечно, про-
фесор М. Булахов був абсолютно свідомим того, що роль фі-
лолога й культурного діяча в сучасному суспільстві полягає не
лише в тому, щоб дослідити й витлумачити часто-густо диску-
сійні, суто лінгвістичні аспекти, зрозумілі вузькому колу фа-
хівців, котрі опікуються цією проблематикою, а й у тому, щоб у
доступній формі репрезентувати сучасному слов’янському ши-
рокому загалові усе розмаїття лексичного, тематичного, ідей-
ного багатства видатної літературної пам’ятки. Проте слід мати
на увазі таке: місія упорядника полягає не лише в тому, аби
«Слово...» заговорило до широких читацьких кіл слов’янських
країн зрозумілою їм сучасною мовою. У цій благородній спра-
ві авторові стало в пригоді його безпомилкове й тонке філоло-
гічне чуття. Адже з чималої кількості перекладів, що існують,
обрано сáме ті, які вписуються в оптимальний баланс між ці-
лою низкою параметрів: якістю перекладу, зрозумілістю чита-
чеві, межами можливого «осучаснення» твору в перекладі, але
без примітивізації і з урахуванням характерних особливостей
першоджерела та збереження історико-літературного колори-
ту тощо. Крім того, – і це чи не найважливіший спонукальний
стимул для філолога, перекладача або упорядника, котрий тією
чи іншою мірою неминуче стає співавтором кожного з пере-
кладів, – одним з основних завдань перекладу є розкриття вну-
трішньої форми слова (а в даному випадку – і в прямому, і в
переносному значенні назви твору). Пригадаймо відоме ви-
словлювання О. Потебні про те, що «на слово не можна диви-
тися як на вираження готової думки. … Навпаки, слово є вира-
женням думки лише настільки, наскільки служить засобом для
http://www.etnolog.org.ua
328
її створення; внутрішня форма, єдиний об’єктивний зміст сло-
ва має значення тільки тому, що видозмінює й удосконалює ті
агрегати сприйняття, які застає в душі» [12, с. 170].
Перш ніж конкретно аналізувати переклади «Слова о пол-
ку Ігоревім» різними слов’янськими мовами, необхідно від-
значити їхній загальний винятково високий рівень у контек-
сті двох основних тенденцій в історії перекладу взагалі, про
які образно говорить професор О. Чередниченко: «З одного
боку, перекладач, за відомим висловом Гете, може “пересели-
ти” свого читача у країну автора оригіналу, максимально на-
близивши до нього свою версію перекладу. З іншого боку, він
може намагатися переселити автора оригіналу в свою країну, і
в цьому разі переклад буде віддаленішим від першотвору» [22,
с. 151]. Зазначимо, що всі переклади «Слова о полку Ігоревім»,
уміщені в рецензованому виданні, у найкращому сенсі «пере-
селяють» свого читача до країни автора. Проте оцінка якості
перекладу, на наш погляд, має неодмінно враховувати ще один
релевантний критерій, а саме: співвідношення еквівалентно-
сті й адекватності перекладу стосовно оригіналу, причому,
як відомо, еквівалентність не завжди дорівнює адекватності,
і навпаки. Отже, якщо ми «...під еквівалентністю розуміємо
наближення до смислової структури оригіналу, тобто більш-
менш точне відтворення його змісту» [22, с. 153], а адекват-
ність перекладу «...розглядаємо як його функціональну то-
тожність оригіналові, за якої враховується рецепція дискурсу,
то ...для адекватного відтворення художнього цілого перекла-
дач має зіставляти, бодай уявно, можливі естетичні реакції на
нього як читачів оригіналу, так і читачів перекладу, і доклада-
ти всіх зусиль для того, щоб ці реакції були приблизно одна-
ковими» [22, с. 153].
Українська громадськість із особливим задоволенням вітає
вихід книги М. Булахова не тільки тому, що переклади «Сло-
ва...» українською, поза всяким сумнівом, є окрасою збірки.
http://www.etnolog.org.ua
329
Маємо на увазі й блискучу інтерпретацію згаданої пам’ятки
І. Вагилевичем, українським літератором, філологом, фольк-
лористом, етнографом і громадським діячем, який виконав
її перший переклад «живою» українською мовою, і переклад
видатного українського мовознавця-славіста, доктора філоло-
гічних наук, професора Київського університету М. Грунсько-
го. Українські переклади «Слова...» сприяють закріпленню
статусу української мови, яка за роки незалежності хоч і зміц-
нила свої суспільні позиції, проте «... її все ще не можна ви-
креслити зі списку потенційно загрожуваних мов. І якщо МС
[мовна свідомість. – В. Я.] була потрібна українцям, щоб збе-
регти мову в ситуації бездержавності, то нині – щоб захисти-
ти її в добу глобалізації» [14, с. 117–118].
Вибір перекладів, звичайно, є справою вподобань і сма-
ку автора. Водночас нагадаємо, що існує чимало перекладів і
переспівів «Слова» українською мовою, зроблених протягом
другої половини ХІХ та впродовж ХХ ст. Це, зокрема, пере-
клади М. Шашкевича (з них зберігся лише «Плач Ярославни»),
Т. Шевченка, С. Руданського, Ю. Федьковича, В. Мови, І. Фран-
ка, В. Кендзерського, П. Мирного, К. Зіньківського, В. Щура-
та, І. Стешенка, М. Грушевського, М. Чернявського, В. Свідзін-
ського, М. Рильського, Л. Гребінки, Н. Забіли, О. Коваленка,
В. Шевчука, С. Пушика, В. Малика, М. Гетьманця, М. Петрова-
Гарді, Б. Яценка, Н. Попеля, П. Салевича та інших літерато-
рів [детальніше про це див., напр.: 3] Важливим є й інший мо-
мент концептуального характеру: спираючись на досліджен-
ня М. Грушевського і М. Максимовича, академік Г. Півторак
аргументовано наголошує на тлумаченні «Слова...» саме як
пам’ятки «... яскраво української, зрозумілої тільки на ґрун-
ті українського характеру й української поезії... Отже, ... й
автором його міг бути лише українець» [11, с. 532]. Особли-
ве місце в праці М. Булахова посідає реконструкція «Сло-
ва...» О. Потебні, яку прийнято вважати одним з найважли-
http://www.etnolog.org.ua
330
віших досліджень пам’ятки, адже «погляд на “Слово…” як на
твір книжний, проте пов’язаний зі світськими традиціями й
просякнутий елементами народної поезії, після досліджен-
ня О. О. Потебні став загальноприйнятим. ... Цей твір учений
вважав авторським, не усним, а писемним, про що свідчить,
зокрема, його синтаксис, але неймовірно, щоб він був створе-
ний за готовим візантійсько-болгарським або візантійським
шаблоном» [11, с. 535]. Слід зазначити, що дослідженням різ-
них аспектів пам’ятки (її оригінального тексту; дискусійних
(«темних») місць; лексики; міфологічних назв; функції кате-
горії числа; лексики; фонетики; відмінювання; дієвідміню-
вання; словотворення; прикметників і службових слів тощо)
свого часу опікувався й видатний український лінгвіст, акаде-
мік Л. Булаховський [детальніше про це див.: 5, с. 508–518; 6,
с. 524–527; 7, с. 494–507; 8, с. 481–493; 9, с. 441–480; 10, с. 519–
523]. Загальновідомою була, зокрема, його дискусія з фран-
цузьким славістом А. Мазоном щодо «справжності» «Слова о
полку Ігоревім». Ці вітчизняні традиції плідно продовжують
сучасні видатні українські мовознавці [див., напр.: 15, с. 3–12;
16, с. 43–53; 17, с. 3–40; 18, с. 3–12; 21, с. 569–584].
Серед декількох перекладів «Слова...» сучасною російською
мовою особливе місце посідають переклад російського поета,
драматурга і суспільного діяча В. Капніста і, звичайно, пояс-
нювальний переклад академіка Д. Лихачова. Останній, з на-
шого погляду, так само, як і реконструкцію цього твору О. По-
тебні, водночас можна вважати самостійним лінгвістичним
дослідженням і оригінальним тлумаченням пам’ятки. З іншо-
го боку, нагадаємо, що існують також прекрасні переклади
«Слова...» В. Жуковського, А. Майкова, К. Бальмонта, М. За-
болоцького, Є. Євтушенка та багатьох інших літераторів.
На жаль, до числа мов, яким загрожує небезпека знищення
й нівелювання в сучасному глобалізованому світі, належить і
білоруська мова. Закономірно, що цикл перекладів «Слова о
http://www.etnolog.org.ua
331
полку Ігоревім» білоруською відкриває чудовий, висококва-
ліфікований переклад Я. Купали (1919), а продовжують своє-
рідні переклади М. Горецького (1925) та І. Чигиринова (1991),
кожен з яких по-своєму інтерпретує «Слово...». Оскільки на-
явність перекладів, виконаних різними авторами протягом
великого часового континууму (ХІХ і ХХ ст.) є загальною тен-
денцією книги М. Булахова, то слід відзначити такий підхід
як безумовно позитивний: він наближає читача до осмислен-
ня потебнянського поняття внутрішньої форми слова, ко-
тре водночас «...орієнтує дослідника якраз на максимальне
з’ясування конкретики мовних фактів, пов’язаних із відповід-
ними явищами у структурі слова, причому як у синхронії, так
і в діахронії» » [19, с. 91].
Говорячи про переклади «Слова...» західнослов’янськими
мовами, підкреслимо, що нас особливо тішить також і той
факт, що М. Булахов не оминув увагою переклади «Слова...»
(у виконанні М. Горника) верхньолужицькою мовою. Як відо-
мо, лужицькі серби здебільшого проживають на території Ні-
меччини, проте в умовах тиску іншомовних впливів зберіга-
ють свою мову і культуру.
Польська, чеська і словацька мови, безперечно, мають дав-
ню й фундаментальну літературну традицію. Не випадково,
зокрема, до перекладу «Слова...» польською мовою звернувся
відомий літератор А. Бельовський. Водночас виникає запи-
тання, чому М. Булахов не долучив до збірки переклади інших
польських авторів, у першу чергу, звичайно ж, Ю. Тувіма. Низ-
ку перекладів західнослов’янськими мовами продовжує тала-
новитий переклад «Слова...» словацькою, виконаний Я. Ко-
моровським. Чеські інтерпретації «Слова...» представлені
перекладами Й. Юнгмана, видатного чеського поета й філо-
лога, одного з провідних діячів Чеського національного від-
родження, та словацького мовознавця М. Гаттали, які блиску-
че проілюстрували варіативність мови перекладу в художніх
http://www.etnolog.org.ua
332
жанрах, що перебуває «...під тиском двох норм – норми оригі-
налу, яка є первинною для будь-якого перекладу, та норми ре-
цептивної культури» [22, с. 160].
Авторові цієї рецензії як сербістові за фахом здається, що
переклади «Слова...» сербською й хорватською мовами (неза-
лежно від того, що сербський переклад О. Утешеновича-Ост-
рожинського датується 1871 роком, а хорватський переклад
Й. Бадалича – 1957 р.) мають винятково своєрідне звучання.
Річ у тім, що тонічний (або музичний) наголос, успадкований
цими мовами від праслов’янської і притаманний їм на синх-
ронному (у широкому розумінні) зрізі їхнього розвитку, спри-
яє тому, що загальна колоритна архаїка оригіналу особливо
вдало «грає» в цих перекладах. Академік Г. Півторак слушно
підкреслює: «За своїм жанром “Слово...” – це пісня. Незалеж-
но від того, чи було воно від самого початку зафіксовано на
папері, чи певний час побутувало лише в усній формі, воно,
як і інші твори цього жанру, призначалося для музичної де-
кламації під акомпанемент якогось струнного інструмента,
найвірогідніше, гусел. Про це свідчить і сам автор, визнача-
ючи цей твір піснею, ... й сама ритміка “Слова...”» [11, с. 543].
Збереженню мовного колориту сприяє й наявність у інших
південнослов’янських мовах архаїчних рис, непритаманних
нині слов’янським мовам інших груп. Маємо на увазі, зокре-
ма, наявність синтетичних претеритальних форм і переповід-
ного способу дієслова (коментатива) у болгарській і македон-
ській мовах; особливості функціонування синтетичних форм
минулого часу в слов’янських мовах (найцікавішого, з погляду
професора Ю. Маслова) «напіваористного» типу – сербській і
хорватській; «життєвість» сигматичного аориста й імперфек-
та, категорії двоїни в імені й дієслові в лужицьких мовах; збе-
реження супіна й категорії двоїни у відмінюванні й дієвідмі-
нюванні у словенській тощо. Підсумовуючи блок перекладів
«Слова...» південнослов’янськими мовами, зазначимо, що ви-
http://www.etnolog.org.ua
333
щезгадані тези красномовно ілюструють відомий переклад
Б. Липовського і болгарського лінгвіста й перекладача Н. Ла-
зурена болгарською мовою, чудовий, своєрідний віршований
переклад пам’ятки македонським філологом Т. Димитров-
ським і, нарешті, високомистецькі переклади пам’ятки сло-
венською: М. Плетершніка (1866), який, як відомо, свого часу
прослухав у видатного славіста Ф. Міклошича у Відні семінар
про «Слово...», а також сучасніший переклад маститого сла-
віста Р. Нахтигаля (1954), котрий навчався у Віденському уні-
верситеті й був учнем В. Ягича.
Підводячи риску, ще раз наголосимо: ідею публікації пере-
кладів «Слова о полку Ігоревім» майже всіма слов’янськими
мовами слід, безумовно, вітати й усіляко підтримувати. Голов-
на думка, якою, немов червоною ниткою, імпліцитно про-
сякнута вся праця М. Булахова, – це заклик не втрачати сво-
єрідності, черпати натхнення й гуртуватися навколо перлин
слов’янської духовної скарбниці. Адже «...головна небезпе-
ка – це нівелювання національних культур, перетворення їх
на такий собі середньостатистичний загальнолюдський су-
рогат, позбавлений національних особливостей бачення сві-
ту» [20, с. 255]. Незалежно від етнічної належності, долучи-
тися до слов’янської старовини читачеві допоможе своєрідна
візуалізація дискурсу «Слова...», якої можна досягнути за до-
помогою зорових вражень від яскравих, барвистих і водно-
час вишуканих ілюстрацій, підібраних з тонким художнім
смаком. Це – картини палехських майстрів до різних видань
«Слова…», ескізи костюмів до опери «Князь Ігор» видатного
художника І. Білібіна, ілюстрації художника К. Сволинсько-
го до перекладу «Слова…» чеською мовою, ілюстрації В. Фа-
ворського до різних видань пам’ятки, мініатюри до «Слова…»,
виконані на початку ХХ ст., титульні сторінки видань «Сло-
ва…» різних років, різноманітні монохромні ілюстрації тощо.
Напрошуються лише два зауваження-побажання: хотілося б
http://www.etnolog.org.ua
334
бачити більше перекладів «Слова...» українською мовою, а та-
кож заповнити «лакуну», пов’язану з відсутністю перекладу
пам’ятки нижньолужицькою мовою (друге побажання, пев-
на річ, логічніше адресувати не авторові рецензованої праці,
а культурній громадськості Нижньої Лужиці у східній Німеч-
чині). Насамкінець підкреслимо, що ідея публікації перекла-
дів «Слова...» практично всіма слов’янськими мовами, ма-
буть, не випадково, іде саме з Білорусі, потужного джерела
слов’янського духов ного відродження і єднання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бібліографічні довідки до видання: «Слово о полку Ігоревім» та його
поетичні переклади й переспіви в українській літературі [Електронний ре-
сурс] / видання підготував О. Мишанич. – 2003. – 668 с. – Режим доступу :
http://litopys.org.ua/slovo67/sl42.htm.
2. Булахов М. Г. «Слово о плълку Игоревѣ» в переводах на славянские
языки ХІХ–ХХ вв. / М. Г. Булахов. – Мінск : Беларус. навука, 2013. – 360 с.
3. Булахов М. Г. «Слово о полку Игореве» в литературе, искусстве, на-
уке: Краткий энциклопедический словарь / под ред. Л. А. Дмитриева. –
Минск, 1989. – 247 с.
4. Булахов М. Г. «Слово о полку Игореве» в филологии и литературах
зарубежных славян // Вечна жывое «Слова». – Мінск, 1989. – № 775. –
С. 50–72.
5. Булаховский Л. А. Заметки к спорным местам «Слова о полку Игоре-
ве» // Булаховський Л. А. Вибрані праці в п’яти томах. – К. : Наукова думка,
1978. – Т. 3. – С. 508–518.
6. Булаховский Л. А. К лексике «Слова о полку Игореве» // Булахов-
ський Л. А. Вибрані праці в п’яти томах. – К. : Наукова думка, 1978. – Т. 3. –
С. 524–527.
7. Булаховський Л. А. Лінгвістичні уваги про міфологічні назви «Слова
о полку Ігоревім» // Булаховський Л. А. Вибрані праці в п’яти томах. – К. :
Наукова думка, 1978. – Т. 3. – С. 494–507.
8. Булаховский Л. А. О первоначальном тексте «Слова о полку Игоре-
ве» // Булаховський Л. А. Вибрані праці в п’яти томах. – К. : Наукова думка,
1978. – Т. 3. – С. 481–493.
http://www.etnolog.org.ua
335
9. Булаховский Л. А. «Слово о полку Игореве» как памятник древне-
русского языка // Булаховський Л. А. Вибрані праці в п’яти томах. – К. :
Наукова думка, 1978. – Т. 3. – С. 441–480.
10. Булаховский Л. А. Функции чисел в «Слове о полку Игореве» // Бу-
лаховський Л. А. Вибрані праці в п’яти томах. – К. : Наукова думка, 1978. –
Т. 3. – С. 519–523.
11. Півторак Г. П. Проблема авторства «Слова о полку Ігоревім» (ко-
роткі підсумки й перспективи досліджень) // Акцентологія. Етимологія.
Семантика. До 75-річчя академіка НАН України В. Г. Скляренка. – К. : На-
укова думка, 2012. – С. 529–546.
12. Потебня А А. Мысль и язык [Электронный ресурс]. – Режим досту-
па : htth:// books.google.com.ua/books?id=jvfnVFpR5YkC.
13. Рылов С. А. Крупный вклад в «слововедение»: о цикле исследований
М. Г. Булахова, опубликованных в 2000 году [Электронный ресурс] / рецен-
зия. – Режим доступа : http://www.unn.ru/pages/vestniki_journals/9999-0196_
West_filol_2000_1(2)/28.pdf.
14. Селігей П. О. Мовна свідомість: структура, типологія, виховання. –
К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2012. – 118 с.
15. Скляренко В. Г. «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім» // Мово-
знавство : науково-теоретичний журнал. – 2008. – № 2/3. – С. 3–12.
16. Скляренко В. Г. «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім» // Мово-
знавство : науково-теоретичний журнал. – 2009. – № 3/4. – С. 43–53.
17. Скляренко В. Г. «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім» // Мово-
знавство : науково-теоретичний журнал. – 2010. – № 2/3. – С. 3–40.
18. Скляренко В. Г. «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім» // Мово-
знавство : науково-теоретичний журнал. – 2012. – № 1. – С. 3–12.
19. Снитко О. С. Психолінгвістичні ідеї О. О. Потебні і сучасна наука //
О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури : зб. наук. праць. – К. :
Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – С. 89–93.
20. Тер-Минасова С. Г. Война и мир языков и культур: вопросы теории
и практики. – М. : АСТ: Астрель: Хранитель, 2007. – 286 [2] с.
21. Франчук В. Ю. В. Г. Скляренко – дослідник «Темних місць» «Сло-
ва о полку Ігоревім» // Акцентологія. Етимологія. Семантика. До 75-річ-
чя академіка НАН України В. Г. Скляренка. – К. : Наукова думка, 2012. –
С. 569–584.
22. Чередниченко О. І. Про мову і переклад. – К. : Либідь, 2007. – 248 с.
23. Энциклопедия «Слова о полку Игореве»: в 5 т. / Рос. акад. наук.,
Ин-т рус. лит. (Пушкин. дом) ; ред. кол.: Л. А. Дмитриев , Д. С. Лихачев ,
С. А. Семячко, О. В. Творогов (отв. ред.). – С.Пб. : Дмитрий Буланин, 1995.
http://www.etnolog.org.ua
|