Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Сокіл, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7225
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія / Н. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 230-238. — Бібліогр.: 79 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7225
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-72252010-03-26T12:01:43Z Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія Сокіл, Н. Статті 2009 Article Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія / Н. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 230-238. — Бібліогр.: 79 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7225 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Сокіл, Н. Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія
format	Article
author	Сокіл, Н.
author_facet	Сокіл, Н.
author_sort	Сокіл, Н.
title	Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія
title_short	Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія
title_full	Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія
title_fullStr	Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія
title_full_unstemmed	Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія
title_sort	метафоричні мікротопоніми центральної бойківщини: етнолінгвістична візія
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7225
citation_txt	Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія / Н. Сокіл // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 230-238. — Бібліогр.: 79 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT sokíln metaforičnímíkrotoponímicentralʹnoíbojkívŝinietnolíngvístičnavízíâ
first_indexed	2025-07-02T10:06:08Z
last_indexed	2025-07-02T10:06:08Z
_version_	1836529242080280576
fulltext	230 1-2’2009 Народознавчi Зошити Статтi Наталiя СОКIЛ МЕТАФОРИЧНI МIКРОТОПОНIМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ БОЙКIВЩИНИ: ЕТНОЛIНГВIСТИЧНА ВIЗIЯ Natalia SOKIL. On Metaphorical Microtoponimes of Central Boiko Land: an Ethnolinguistic Vision. Кожен народ має внутрiшню оригiнальну структуру i стереотип поведiнки, що виявляються в самобутностi культури та багатогранностi люд- ського духу. Звичаї, обряди, традицiї, побут ство- рюють своєрiдний образ нацiї. У цьому форму- ваннi бере активну участь i здатнiсть народу тво- рити мiкротопонiми. Вона випливає насамперед з умiння українцiв розширювати мовно-креативнi обрiї своєї фантазiї. Важливим, власне домiную- чим, у такiй ситуацiї є мовне оточення. Слово часто набуває емоцiйностi, експресивностi, енер- гетики саме завдяки оточенню i переходить в роз- ряд образiв, певних символiв. На думку О.Кар- пенко, “образнiсть, символiзацiя легше розкри- вається на базi тих онiмiв, якi лiпше знаєш: тут суб’єктивна вагомiсть iстотнiша за вагомiсть об’єктивну”1. Мову, як вiдомо, формує апелятивний та про- прiальний рiвнi лексики. Вони взаємозв’язанi i водночас дуже рiзняться мiж собою. Власнi най- менування з’являються як вiддзеркалення потреб iдентифiкацiї об’єктiв та суб’єктiв. Мiкротопонi- ми виникають здебiльшого внаслiдок онiмiзацiї апелятивiв. На перший погляд, такi власнi найме- нування мають багато спiльних ознак iз загальни- ми назвами, однак, увiйшовши в клас онiмiв, во- ни набули специфiчних рис. На думку З.Франко, “властивiстю iдентифiкувати й iндивiдуалiзувати денотати (географiчнi орiєнтири, iстоти, а далi i реалiї), тобто вiдзначати їх одиничнiсть, власнi 1Карпенко О. Пряме й образне осмислення онiмiв у асоцiативному експериментi // Науковi записки. Серiя: Мовознавство.– Тернопiль: ТНПУ, 2005.– 1 (13).– С. 74. назви i вiдрiзняються вiд апелятивiв чи, iнакше, вiд загальних слiв, якi такої здатностi позбавленi, зате надiленi властивiстю генералiзувати, тобто узагальнювати тi ж денотати”2. Мiкротопонiми номiнативно окреслюють неве- ликi географiчнi об’єкти i становлять значний на- уковий iнтерес. Вони реалiзують творчi потенцiї минулого, сучасного i майбутнього. Мiкротопонiм – це насамперед слово, а отже входить до лексич- ного складу мови, тому його “не можна зрозумiти як вираз i засiб повiдомлення готової думки. Во- но спонукається в людини з роботою думки, слу- жить необхiдним для того, хто мислить, засобом створення думки з нових сприйнять за допомогою ранiше сприйнятого”3. Вiдомо, що iснує концептуальна та мовна кар- тини свiту. Концепти як ментальнi представники дiйсностi вербалiзуються в мовнiй картинi свiту, становлять її фрагмент. Такими компонентами є й мiкротопонiми. Вони – носiї культури, тому без- перервно творять нацiональний образ, формують мовну картину свiту. В.Кононенко вважає, що “мова як засiб пiзнання дiйсностi через систему властивих їй образiв i символiв сприяє створен- ню нацiонально орiєнтованої картини свiту, що ґрунтується на народному свiтобаченнi”4. Перш нiж з’ясувати, що ж таке метафоричне значення мiкротопонiмiв, варто пiдкреслити, що i до сьогоднi в Українi немає чiтко сформульо- ваної думки про те, чи мають онiми семантику. Впродовж столiть ученi сперечаються щодо її iс- нування. Чимало праць цiй проблематицi присвя- тив український мовознавець I.Ковалик5. Останнiм часом формуються науковi гiпотези про наявнiсть таки значення. Особливо активно вони продукуються серед етнолiнгвiстiв. У сучас- 2Франко З. Хто ми? Звiдки родом?.– К., 1990.– Се- рiя 5.– № 2.– С. 5. 3Потебня О.О. Естетика i поетика слова.– К., 1985.– С. 268. 4Кононенко В. Українство в словеснiй символiцi // Мо- вознавство. Третiй мiжнародний конґрес українiстiв.-Хар- кiв, 1996.– С. 229. 5Ковалик I.I. Смысловая структура собственных имен // Питання українського i слов’янського мовознавства.– Вибранi працi.– Част. II / Упор. З.Терлак.– Львiв; Iвано- Франкiвськ, 2008.– С. 283-286; Його ж. Про iнформа- цiю власних назв у сферi мови i мовлення // Там само.– С. 287-293. НАТАЛIЯ СОКIЛ. Метафоричнi мiкротопонiми... 231 ному (переважно зарубiжному) мовознавствi все частiше видiляють семантику власних назв. Зви- чайно, не йдеться про лексичне значення, а ети- мологiчне, категорiальне, емотивне, прагматичне, асоцiативне, метафоричне та iн.6. Метафоричнi мiкротопонiми у контекстi онi- мiв окремих регiонiв розглядали українськi дос- лiдники, скажiмо, I.Чеховський7, О.Михальчук8, Л.Костик9, Н.Лiсняк10 та iн. Однак пiд етнолiн- гвiстичним кутом зору сьогоднi, на жаль, в Укра- їнi не створено ще практично жодної важливої роботи в галузi топонiмiї, хоча на iнших слов’ян- ських теренах такi студiї широко розповсюдже- нi. Так, у Росiї подiбною проблематикою займа- ються М.Толстой11, С.Толстая12, О.Березович13, Л.Климкова14 у Польщi – Є.Бартмiнський15, Є.Ржетельська-Фелешко16 та iн. Вченi науково доводять iснування семантики онiмiв, оперуючи при цьому такими термiнами, як вiртуальнi се- мантичнi поля, мотивацiйне, конотативне значен- ня тощо. Запропонована стаття, присвячена вивченню метафоричних мiкротопонiмiв, здiйснюється крiзь призму етнолiнгвiстичного бачення, тобто у взає- 6Kaleta Z. Teoria nazw wÃlasnych // Polskie nazwy wÃlasne. Encyklopedia / Pod red. E.Rzetelskiej-Feleszko.– Warszawa; Kraków, 1998.– S. 25-27. 7Чеховський I. Мiкротопонiмiя Чернiвецької областi в iсторичному аспектi (утворення на базi народної географi- чної термiнологiї). Автореф... канд. iст. наук.– Чернiвцi, 1996. 8Михальчук О.I. Мiкротопонiмiя Пiдгiр’я. Автореф... канд. фiлол. наук.– К., 1998. 9Костик Л.Б. Гiдронiмiя Буковини (назви непротiчних вод). Автореф... канд. наук.– Iвано-Франкiвськ, 2003. 10Лiсняк Н. Мiкротопонiмiя Захiдного Подiлля. Авто- реф... канд. фiлол. наук.– Ужгород, 2004. 11Толстой Н.И. Язык и народная культура: Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике.– Москва, 1995. 12Толстая С.М. Мотивационные семантические модели и картина мира // Русский язык в научном освещении.– 2002.– № 1 (3).– С. 112-127. 13Березович Е.Л. Русская топонимия в этнолингвисти- ческом аспекте.– Екатеринбург, 2000. 14Климкова Л.А. Нижегородская микротопонимия в языковой картине мира. Автореф... докт. филол. наук.-Мос- ква, 2008. 15Bartmiński J. Etnolingwistyka sÃlowiańska – próba bi- lansu // Etnolingwistyka: problemy jȩzyka i kultury.– Lublin, 2004.– № 16.– S. 9-27. 16Rzetelska-Feleszko E. W świecie nazw wÃlasnych.– Warszawa; Kraków, 2006. мозв’язку мови i духовної культури, мови i народ- ного менталiтету, мови та усної словесностi. У мi- кротопонiмах закладенi вiдомостi про навколиш- нiй свiт, про тi поняття та образи, що виникали у свiдомостi українцiв, i через когнiтивну функцiю набули номiнативної. “Мовна творчiсть людини тiсно пов’язана з мовною свiдомiстю. Оскiльки людина визначає прiоритети в життi, то i мовна свiдомiсть акцентує на найважливiшому, що роз- ширює мовний простiр, який спроектований на визначеннi домiнанти. Сприйняття свiту, його iн- терпретацiя безпосередньо пов’язанi iз особливо- стями трактування i осмислення об’єктивної дiй- сностi, буття”17. Метафоричне мислення тiсно пе- реплiтається з iснуванням етносу, адже це народ продукує своєрiднi образи, вiн – словесний тво- рець. Тому розглядати онiми без свiтосприйняття народу неможливо. Джерельною базою пропонованої студiї, окрiм власних мiкротопонiмiчних матерiалiв, якi зафi- ксованi у монографiчному дослiдженнi “Мiкро- топонiмiя Сколiвщини”18, використано ще архiвнi записи Г.Дем’яна19 та матерiали П.Зборовського, вмiщенi у книзi “Топонiмiка Туркiвщини”20. Для чiткого окреслення народного свiтогляду залуче- но також фольклорнi матерiали та елементи на- родного тлумачення тих чи iнших назв. Вони до- помагають якiсно транслювати етнокультурну iн- формацiю i становлять невiд’ємну частину при всеосяжному “культурному” трактуваннi онiмiв. Фольклорний текст для пiзнання географiчного простору досить важливий. “Загадка походжен- ня географiчних назв, пов’язаних з iсторiєю рiд- них мiсць, зазвичай хвилює фольклорну свiдо- мiсть, яка формує свої версiї “топонiмiчної етiо- логiї”. Цi версiї – “легендарнi” мотивацiї топо- нiма, що пояснюють назви у зв’язку з певною подiєю або фактом мiсцевої iсторiї – формують 17Купчинська З. Позитивне мислення слов’ян через призму онiма // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя фiлологiчна.– 2006.– Вип. 38.– Ч. I.– С. 173. 18Сокiл Н. Мiкротопонiмiя Сколiвщини.– Львiв, 2008. 19Бойкiвщина. Календарна та родинна обрядовiсть. То- понiмiя / Зiбрав Г.Дем’ян.– 1981.– Т. 6 // Вiддiл руко- писiв Iнституту мистецтвознавства, фольклористики та ет- нологiї iм. М.Т.Рильського.– Ф. 14-5.– Од. зб. 466 д.– Арк. 242-322. 20Топонiмiка Туркiвщини / Упор. П.Зборовський.– Львiв: Камула, 2004. 232 1-2’2009 Народознавчi Зошити пласт фольклорної топонiмiї”21. Поява об’єкта з народного погляду становить цiнний внесок для характеристики свiтосприйняття народу загалом. О.Березович механiзм “легендарного” тлумачен- ня географiчних iмен називає фольклорною ремо- тивацiєю топонiма i вважає її рiзновидом загаль- номовної ремотивацiї, коли словом-стимулом для метамовного осмислення є топонiм, а акт ремоти- вацiї одночасно стає актом “iсторичної (мiфоло- гiчної) рефлексiї” носiя традицiї22. Метафора як засiб вторинної номiнацiї часто застосовується при твореннi власних назв зав- дяки перенесенню ознак i властивостей певного предмета, явища на iнший за принципом подiб- ностi. Не є винятком i мiкротопонiми. Хоча та- кi найменування не становлять домiнанти, однак вони яскраво вiдображають результат народного мислення та свiтосприйняття. Зазвичай неживi предмети, явища набувають антропо- або ж зоо- морфних рис. Пiд час вивчення метафоричних мiкротопо- нiмiв важливi декiлька чинникiв. Це стосуєть- ся насамперед мотивацiйного та конотативного рiвня. Вартiсним для етнолiнгвiстичного дослi- дження назв є мотивацiйний рiвень, тобто мо- тив створення найменувань. Однак вiн буває досить часто поверховий. Наприклад, культурно цiнними прийнято вважати назви на окреслен- ня культурно-iсторичних реалiй (Двiр, Монастир, Кляуз, Царина тощо). Проте такi найменування мають низьку культурну iдiоматичнiсть, оскiльки вони, можна сказати, формують лише оболонку “культурних” онiмiв. Цiкавiшими для тлумачення свiтогляду народу, власне, є назви, у яких певним чином закодована культурна iнформацiя. Серед них можна вичислити i метафоричнi мiкротопонi- ми. На перший погляд, вони не такi вартiснi, як “культурно маркованi” мiкротопонiми, однак вi- дображають не лише сам культурний факт, а цiлу приховану культурну ситуацiю, яка безпосередньо пов’язана з традицiйною побутовою поведiнкою. Скажiмо, метафоричнi мiкротопонiми могли оби- ратися не просто за схожiстю об’єкта на предмет, а мiстити в собi важливi внутрiшнi мотиви. Iн- 21Березович Е.Л. Язык и традиционная культура: Этно- лингвистические исследования.– Москва: Индрик, 2007.– С. 551-552. 22Там само.– С. 552. коли речi, що в життi селян вiдiгравали важливу роль, ставали прототипами вагомих мiкрооб’єктiв. Наприклад, географiчний об’єкт Пiч (як вiдомо, для життя людей незамiнна рiч, свого роду оберiг, символ тепла i затишку) мусив бути теж особливо цiнним для селян, щоб отримати таку назву. У процесi багатовiкового творення назв видi- ляються окремi групи апелятивiв, iз яких може черпати базовi назви метафорична номiнацiя. Це насамперед стосується речей, якi оточують люди- ну, антрoпо- та зооморфна лексика. Група мета- форичних назв характерна для слов’янської топо- нiмiї, адже це живе джерело поповнення онiмiв. Вiдомi найменування, якi перейшли в розряд онi- мiв на раннiх етапах свого функцiонування (ска- жiмо, бердо “стрiмка гора, провалля”, “гiрський зсув”23, стiна “стрiмка гора”24 i сьогоднi сприй- маються винятково як орографiчнi термiни. На думку О.Стрижака, “топонiмами спочатку става- ли звичайнi слова: вода, гора, лiс, пустиня, по- ле, рiчка. Пiзнiше, коли люди почали освоювати значнi простори, на яких були гори, озера, лi- си i т. iн., вони потребували розрiзнення таких об’єктiв. Для цього використовувалися рiзнi оз- начення, що характеризували цi об’єкти за кольо- ром, величиною, формою, призначенням тощо”25. Це стосується також i метафоричних онiмiв, оскi- льки вони служать засобом збiльшення арсеналу назв. Метафоризацiя виникає тодi, коли не виста- чає ресурсiв для окреслення форм рельєфу, однак вона може бути часто i витвором людської уяви. Чимало географiчних термiнiв – основа мiк- ротопонiмiв – сьогоднi первiсно походять з iн- ших груп лексики. Домiнанту становить сома- тична термiнологiя. Ця група є незаперечним лiдером. Антропоморфнi назви-образи вiднося- ться, мабуть, ще до праслов’янського перiоду. I.Желєзняк зазначає, що використання лексем iз значенням частин тiла людини i тварин як гео- графiчної термiнологiї є глобальною топонiмiч- ною закономiрнiстю26. Термiни подiбного пла- 23Рудницький Я. Географiчнi назви Бойкiвщини // Українська Вiльна Академiя Наук. Серiя: Назвознавство.– Ч. 23-24.– 1962.– С. 17. 24Там само.– С. 31. 25Стрижак О.С. Про що розповiдають географiчнi назви.– К.: Наук. Думка, 1967.– С. 3-4. 26Желєзняк I.М. Гiдронiми i nomina topographica (басейн НАТАЛIЯ СОКIЛ. Метафоричнi мiкротопонiми... 233 ну розглянули Т.Марусенко27, М.Юрковський28, Є.Черепанова29. У цих працях зведено реєстр термiнiв iз тлумаченням, однак без виокремлених семантичних груп. Згiдно з ономастичною термiнологiєю, метафо- рична назва – це “власна назва, яка виражає дiй- сну чи iмовiрну подiбнiсть названого об’єкта з iншим предметом”30. У запропонованiй статтi ви- явлено метафоричнi мiкротопонiми, якi найчастi- ше мотивуються назвами: частин людського тi- ла i тiла тварин; предметiв побуту; господарських об’єктiв i їх частин; знарядь працi та їх елементiв; музичних iнструментiв; унiверсальних просторо- вих характеристик. Також проаналiзовано мiкро- топонiми, до складу яких входять антропоморфнi атрибутиви, мiфо-сакральнi найменування та ма- кротопонiми, що перейшли в розряд мiкротопонi- мiв. Всi зазначенi онiми утворилися з допомогою вторинної номiнацiї. Назви частин людського тiла i тiла тварин фор- мують такi мiкротопонiми Центральної Бойкiв- щини: Лiкоть, Лiктик, Локоть, Локотець, Реб- ро, Реберця, Ребра, Рiг, Шийка, Шийовина. Вiд- повiднi онiми можуть позначати пiдвищенi еле- менти рельєфу i виражати сталу орографiчну се- мантику. Скажiмо, апелятив ребро означає “схил гори, кручi, скелi”31; рiг – “передгiр’я; гостра вер- шина”32. Однак народна етимологiя iнколи мо- же по-iншому трактувати значення. Наприклад, в однiй iз легенд назва гори Рiг асоцiюється з ми- сливським рогом, сильний голос якого врятував Iрпiня) // Питання iсторичної ономастики.– К., 1994.– С. 71. 27Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских гео- графических апеллятивов (названия рельефов) // Полесье (Лингвистика. Археология. Топонимика).– Москва: Наука, 1968.– С. 206-255. 28Юрковський М. Термiни, якi позначають верши- ну // Восточно-славянская ономастика. Материалы и исследования.– Москва, 1979.– С. 194-201. 29Черепанова Е.А. Народная географическая терминоло- гия Черниговско-Сумского Полесья.– Сумы, 1984. 30Основен систем и терминологиjа на словенската оно- мастика. Основная система и терминология славянской ономастики. Grundsystem und terminologie der Slawischen onomastik.– Скопjе; Скопье; Skopje, 1983.– С. 164. 31Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских...– С. 246. 32Там само.– С. 247. царiвну вiд смертi33. Тому радше всього мотива- тором цього мiкротопонiма є апелятив на позна- чення музичного iнструмента. Основою наймену- вання Лiкоть (Локоть) та його дериватiв може бути як анатомiчне значення, так i метрологiчне: локоть – “мiра довжини”34. Оскiльки етимологiя слова сягає iндоєвропейського кореня el-, ol- – “згинати”35, то можна також припустити, що на- род уявно номiнував ним будь-якi зiгнутi форми рельєфу. Найменування предметiв побуту вилилися у мiкротопонiми: Батiг, Бесаги, Биґарь, Жолоб, Жолобини, Ключ, Колиска, Колотiвка, Корити- ни, Лава, Лави. Назви Колиска, Коритини, Жо- лоб, Сiдло, Сiдильця вживаються для об’єктiв, що окреслюють заглибини. Скажiмо, корито – “долина мiж двома горами або пiдвищеннями”36; жолоб – “глибока i вузька долина”, “долина мiж двома горами чи узгiр’ями”37, жолобини “вижо- лоблення, розколини в скелi”38; сiдло “сiдловина гори”, “мiжгiр’я”39, “висунута вперед частина го- ри мiж потоками”40. Потенцiї онiма, однак, не за- вершувалися лише в межах зовнiшньої схожостi, а розширювали своє поле i певними емоцiйними подiями. Так, важливе явище могло перелитися в найменування. Iнколи i невагома деталь переро- стала у назву важливого об’єкта. “Довбуш мав двi сотки людей пiд рукою. Вiн їх привiв на Ко- лиску i тут з ними грошi закопував. Як зако- пали, поробили колиски i колисалися, бо то бу- ли ще молодi хлопцi. Вiдтодi й гора називається Колискою”41. Елементи господарських об’єктiв i їх частин втiлилися у найменуваннях: Пiч, Припiчок, При- 33Писана керниця: Топонiмiчнi легенди та перекази українцiв Карпат / Зiбр. i впор. В.Сокiл.– Львiв: Iн-т на- родознавства НАН України, 1994.– С. 127. 34Грiнченко Б. Словарь української мови: У 4-х т.– Т. 2.– К., 1958.– С. 375. 35Етимологiчний словник української мови: У 7 т.– К.: Наук. Думка, 1989.– Т. 3.– С. 261. 36Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских...– С. 232. 37Там само.– С. 227. 38Там само. 39Онишкевич М.Й. Словник бойкiвських говiрок.– К.: Наук. Думка, 1984.– Ч. II.– С. 217-218. 40Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских...– C. 250. 41Писана керниця...– С. 139. 234 1-2’2009 Народознавчi Зошити пiчки, Причiлок (“поперечна стiнка лiжка”, “по- перечна стiнка колиски”, “стрiха, дах над попе- речною стiнкою будинку”)42, Прочiвок. Такi онi- ми виражали насамперед орографiчнi характерис- тики об’єктiв. Назви знарядь працi та їх елементiв: Вили, Коцюба, Коцюби, Кочирьга, Лопата, Лопатийка, Обух, Пила, Плiшка – “(у косi) клинець”43 або ж вiд плiш – “позбавлене рослинностi мiсце се- ред поля або в лiсi”44, Сокира, Стовба – “плуг, (у плузi) стовба”45. Вказана семантична група онi- мiв пояснюється, мабуть, любов’ю до працi, по- зитивним ставленням до реманенту як засобу до життя. Дискусiйним може виявитися мiкротопо- нiм Коцюби, оскiльки топонiмна семантика тут вiдходить на заднiй план, бо найiмовiрнiше варто говорити про антропонiмне значення. Вiдродин- на назва Коцюби вiдноситься до вiдапелятивного утворення, що все ж первiсно мотивується зага- льною назвою коцюба – “знаряддя у виглядi на- садженого на держак залiзного прута з розплес- каним i загнутим кiнцем для перемiшування па- лива в печi й вигрiбання з неї жару, попелу”46. На Бойкiвщинi мiкротопонiми Коцюба, Кочирьга як синонiми вживаються нарiвнi. Назви музичних iнструментiв: Бубнище, Кобза, Кобзийка, Пищак, Пищик. В основi онiмiв такого плану була закладена або ж зовнiшня схожiсть iз предметом, або глибший внутрiшнiй мотив, ска- жiмо, створення певних звукiв та територiї тощо. Назви з унiверсальними просторовими харак- теристиками окреслюють здебiльшого геометрич- нi форми об’єкта: Клин, Клини, Кривуля, Круг, Кружок, Кут, Кути. Вони досить уживанi в мiкротопонiмiконi Бойкiвщини i мають прозору етимологiю. Наведенi приклади свiдчать, що мiкротопонi- мiя дослiджуваної територiї диференцiює рiзнi се- мантичнi групи найменувань. Назви на окресле- 42Онишкевич М.Й. Словник бойкiвських говiрок...– С. 148. 43Там само.– С. 82. 44Етимологiчний словник української мови: У 7 т.– Т. IV.– К., 2004.– С. 450. 45Онишкевич М.Й. Словник бойкiвських говiрок...– С. 253. 46Словник української мови: В 11 т.– К.: Наук. Думка, 1973.– Т. IV.– С. 314. ння форм рельєфу виявилися iстотними при мi- кротопонiмотвореннi. Мiкротопонiми, мотивованi загальними найменуваннями на позначення час- тин тiла, найчастiше виражають орографiчнi ха- рактеристики. Однак деякi онiми, якi, на перший погляд, вжитi у переносному значеннi, реально первiсно мають топографiчну семантику. Поль- ський дослiдник мiкротопонiмiї Р.Мрузек серед таких називає апелятив чоло, що “вказує на ста- ре топографiчне значення “пагорб, пiдвищення”47. Визначальними у формуваннi виявилися апеляти- ви, пов’язанi з предметами побуту та знаряддями працi. Предмети першої необхiдностi для господа- рювання селян на основi асоцiативного мислення перейшли в розряд онiмiв. Назви предметiв побу- ту окреслюють зазвичай заглибини або ж вiдоб- ражають певну подiбнiсть на вказаний предмет. У географiчнiй термiнологiї часто вживаються антропоморфнi характеристики об’єктiв, скажiмо, лисий, глухий, слiпий: Лиса Гора, Глуха Яма, Глу- хий Потiк, Слiпа Балка. Це давнi географiчнi ме- тафори, якi вiдомi й iншим слов’янським мовам. Варто їх розглянути крiзь призму народної вiзiї. Скажiмо, Лиса Гора сприймається як мiсце збо- ру нечистих сил, вiдьом. В.Гнатюк детально опи- сує iгрища на таких об’єктах. “Однi танцювали, тупцюючи й спiваючи довкола великого огнища, пiдскакували, вибiгали з колеса, вивихалися одна другiй попiд руку або пересувалися помiж ноги; iншi, подiленi на меншi громадки, переверталися догори ногами, перескакували однi другим через голови, ставали дуба, совгалися по пiску або ста- вали з мечиками вiд терлиць, прискакували до себе, кололи себе i вiдскакували назад”48. Атрибутиви слiпий та глухий у мiкротопонiмi- конi вживаються для необжитих територiй. Такi “метафори вiдносяться, – на думку О.Березович, – до позначення дефектiв перцепцiї, що вiдштов- хують людину вiд зовнiшнього свiту i, якi тво- рять навколо неї замкнутий простiр: iдея замкну- тостi, вiдсутностi контакту зi свiтом, акцентую- ться в багатьох семантичних дериватах, створе- 47Mrózek R. Nazwy terenowe // Polskie nazwy wÃlasne. Encyklopedia / Pod. red. E.Rzetelskiej-Feleszko.– Warszawa; Kraków, 1998.– S. 236. 48Гнатюк В. Нарис української мiфологiї.– Львiв: Iнсти- тут народознавства НАН України, 2000.– С. 49. НАТАЛIЯ СОКIЛ. Метафоричнi мiкротопонiми... 235 них на базi лексем глухий i слiпий...”49. Народне тлумачення Глухого Потоку на Туркiвщинi, ска- жiмо, виражає основне поняття – “не чути шуму води”50. Iснування мiкротопонiмiв з антропоморфними метафорами в основi на iнших територiях Украї- ни пiдтверджують лексикографiчнi джерела: Глу- хий Куток, Глухий Хутiр51, Лисе Коло, Лисий Горб52, Слiпе, Слiпе Болото, Слiпе Озерце, Слi- пе Поле53. Ознаку слiпий у мiкротопонiмах Слi- пе Озерце та Слiпе Поле народ трактує як “не- приступне озеро, яке висохло” та “поле, де не- має дороги”54. Таким чином, народне пояснення дослiджуваних атрибутивiв окреслює необжитiсть простору, його недоступнiсть. Загалом метафоричне мислення народу тiсно пов’язане ще з первiсним сприйняттям свiту, коли одухотворювали предмети, явища природи. Влас- не риса оживлення становить домiнанту для мета- фори. Її наявнiсть при твореннi назв географiчних об’єктiв очевидна, адже в давнину наш народ анi- мiзував гори, рiки, поля тощо. Мiфологiчна пер- цепцiя, тобто певним чином одухотворення при- родних реалiй, вiдобразилась i в мiкротопонiмi- конi Бойкiвщини. Найчастiше це виражалось при наданнi об’єктам своєрiдних сакральних, мiфоло- гiчних назв. Гiрська природа Карпат з гострими вершинами, дрiмучими лiсами i чагарниками, гли- бокими ярами, стрiмкими потоками наштовхува- ла народ на сприйняття навколишнього свiту в яскравих барвах, мiфологiзацiю деяких географi- чних об’єктiв. Назви, якi певним чином пов’язу- ються з легендами, переказами, мiфами форму- ють особливу групу, яка чiтко виражає творiння народної фантазiї i безпосередньо переплетена з народною етимологiєю. Вiдомо, що географiчний простiр неоднорiдний, i в структурi окремих про- стiрних зон можна видiлити i ту, яка має пев- 49Березович Е.Л. Русская топонимия в этнолингвисти- ческом аспекте.– Екатеринбург, 2000.– С. 185. 50Топонiмiка Туркiвщини / Упор. П.Зборовський.– Львiв: Камула, 2004.– С. 72. 51Словник мiкротопонiмiв i мiкрогiдронiмiв пiвнiчно- захiдної України та сумiжних земель: У 2 т. / Упор. Г.Л.Аркушин.– Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту iм. Лесi Українки, 2006.– Т. I.– С. 171. 52Там само.– Т. 2.– С. 18. 53Там само.– С. 348. 54Там само. ний мiфiчний чи сакральний статус. Надприроднi сили можуть бути як злi (демони), так i добрi (Боже начало). Такi найменування в мiкротопо- нiмiконi досить суб’єктивнi, оскiльки суб’єктив- ний сам опис iрреальних образiв, об’єктiв, мiсць тощо. Це все зводиться до ментальностi народу, витвору їхньої фантазiї, сталої системи образiв тiєї чи iншої нацiї, а “будь-який ментальний об- раз носiїв надприродного начала, будь-яка йо- го грань вiдзначається подвiйним суб’єктивiзмом, оскiльки звичайна суб’єктивнiсть вiдображення фрагменту дiйсностi за допомогою якої-небудь знакової системи примножується тут на фантом- ностi самої “дiйсностi”55. Такi назви-образи за- ймають вагоме мiсце серед дослiджуваних мета- форичних мiкротопонiмiв. Нечиста сила, апелятив чорт, найчастiше фор- мує основи мiкротопонiмiв Бойкiвщини. Тут ви- явлено такi об’єкти: Чортiв Верх, Чортове Ко- лесо, Чортiв Потiк, Чортiв Чертiж. Внутрiш- нiй змiст вiдповiдних метафоричних онiмiв вi- дображає насамперед важке, труднодоступне, не- безпечне мiсце. Скажiмо, вир Чортове Колесо, що у селi Верхня Рожанка, окреслює найглибше мiсце в рiчцi, де вода може затягнути людину на дно. Люди боялися таких мiсць i завжди їх оминали. Загалом в народнiй свiдомостi “чорто- вi” мiсця окресленi як дикi i характеризуються “апофеозною “природнiстю”, т. т. надзвичайним проявом флористичних, фаунiстичних або влас- не ландшафтних особливостей географiчних реа- лiй (велика кiлькiсть змiй, камiння, густi зарослi, глибина i т. п.)”56. Метафорична мотивацiя вiд- повiдних локусiв в ментальнiй традицiйнiй карти- нi свiту сприймається негативно. Це пояснюється тим, що iснування та рiзноманiтнi атрибути чор- та первiсно були небезпечними. Образ чорта “в мiфологiчнiй свiдомостi наро- ду пояснюється кiлькома обставинами. У давни- ну, коли людина обожнювала стихiйнi явища й сили природи, в її уявi виникли духи рiчок, лi- сiв, рослин... Iз прийняттям християнства колиш- нi боги-духи в мiфологiчному мисленнi перетво- рилися на бiсiв – рiзного роду нечисту силу. Все, 55Березович Е.Л. Язык и традиционная культура...– С. 205. 56Березович Е.Л. Русская топонимия...– С. 239. 236 1-2’2009 Народознавчi Зошити що мало негативну оцiнку з погляду розвинутої за християнства моральностi, а також непiзнане, таємниче, що не йшло вiд божественного про- видiння, було вiднесено до темної, диявольської сили”57. Щодо народної творчостi, то тут просте- жується така тенденцiя: всi найдавнiшi топонiмi- чнi легенди стосувалися мiфологiчної вiзiї свiту. “В основi таких творiв лежать фантастичнi версiї, якi вiдображають давнi космогонiчнi, тотемiсти- чнi й анiмiстичнi уявлення людей. ...На сюжети- цi топонiмiчних легенд значною мiрою вiдбились язичницькi та християнськi вiрування, казково- фантастичнi елементи”58. Цiкаво, що подiбнi мiк- ротопонiми формують густу назвотворчу сiтку по всiй територiї Карпат. Так, на Пряшiвщинi (сьо- годнi Словаччина) виявлено легенду про скелю Чортовi Пальцi: “Пальцi нечестивого, що йому обiрвала скеля, скам’янiли й глибоко врiзалися в землю”59. Вiдомо, що образ чорта характерний для багатьох слов’янських народiв. У створеннi свiту вiн, поруч iз Богом, бере таку ж активну участь. Наприклад, у бiлоруськiй народнiй тради- цiї описано, що чорт “невдало переймаючи Бога, кинувся робити тварин (вовка), птахiв (ворону), рептилiй (жаб, змiй), комах (мух, комарiв), де- рева i кущi (осику, вербу), певнi частини сушi (непрохiднi болота, багна)”60. Мiкротопонiми з апелятивом чорт в основi та його вiдприсвiйнi деривати характернi для онома- стикону не лише Бойкiвщини, а й для iнших тери- торiй України. Наприклад, подiбнi онiми широко розповсюдженi на пiвнiчному заходi нашої кра- їни, що пiдтверджують їх кiлькiснi вияви: Чор- тiв Вир, Чортiв Лiс, Чортiв Лiсок, Чортiв Луг, Чортiв Мiст, Чортова Гора, Чортова Долина, Чортова Кладка, Чортова Яма, Чортове Багно, Чортове Болото, Чортове Коло, Чортове Озе- ро61. Такi онiми вживаються як для природних, так i для рукотворних об’єктiв. Найчастiше народ 57Чорт // 100 найвiдомiших образiв української мiфологiї.– К.: Автограф, 2007.– С. 194. 58Сокiл В. Народнi легенди та перекази українцiв Карпат.– К.: Наук. Думка, 1995.– С. 114. 59Легенди Карпат.– Ужгород: Карпати, 1968.– С. 159. 60Ненадавец А.М. Чорт // Беларускi фальклор. Энцы- клапедыя: У 2-х т.– Мiнск: “Беларуская энцыклапедыя”, 2006.– С. 746. 61Словник мiкротопонiмiв i мiкрогiдронiмiв...– Т. 2.– С. 489-490. тлумачить їх як тi, де “часто трапляються нещаснi випадки”, “часто щось лякає людей”, “топляться люди”. Мiсцем перебування нечистих сил вважаєть- ся пекло. Воно стало теж мотиватором декiль- кох мiкротопонiмiв: Пекло Блажiвського, Пекло Павловича. Згiдно з народною уявою, Пекло – пiдприємство з виготовлення асфальтової сумiшi: “Як виготовляють сумiш, то дим i сморiд чути i видно далеко”62. Для народу пекло асоцiюєть- ся iз великими казанами смоли, у яких плавають грiшники. Тому смола як невiд’ємний компонент асфальту в людей ототожнюється з пеклом. Антиномою до грiшного, нечистого є апеляти- ви святий, божий, що формують онiми з пози- тивним забарвленням. Поява в мiкротопонiмiконi Бойкiвщини негативних i позитивних сил пояс- нюється насамперед дуалiстичною будовою свiту, всього сущого. Так, є небо i земля, рай i пекло, нечисте i божественне. Тому i в мiкротопонiмi- конi виявлено бiнарнi опозицiї в найменуваннях: Божий Грiб, Свята Гора, Свята Криниця, Свя- та Убiч, Рай. Однак, як показує iлюстративний матерiал, їх значно менше. Такi об’єкти зазвичай мали цiлющi властивостi, або ж на них вiдбува- лися якiсь чуда. На думку В.Топорова, в балтiй- ськiй топонiмiї святий найчастiше застосовується для водних об’єктiв i зрiдка для пiдвищених мiс- цевостей, де часто формувалися святилища63. Що ж до дослiджуваного матерiалу, то домiнанту ста- новлять назви з “пiдвищеною” семантикою (гора, убiч “схил гори над водою”, “дорога по узбiч- чю гори”64). Це випливає з фiзико-географiчного розташування краю. Ступiнь культурної значимо- стi мiфологiчних чи сакральних назв значно вища, нiж в iнших назвах. У такому випадку мiкротопо- нiми не позначають самi реалiї, а певну культурну версiю реальних властивостей чи ознак об’єктiв. Важливим у топонiмiцi є конотативний рiвень, оскiльки вiн мiстить у собi етнокультурну цiн- нiсть. На думку М.Рутковського, власнi назви мають семантику, оскiльки пiзнання дiйсностi 62Топонiмiка Туркiвщини...– С. 153. 63Топоров В.Н. Святость и святые в русской духовной культуре.– Москва, 1995.– Т. 1: Первый век христианства на Руси.– С. 475. 64Рудницький Я. Географiчнi назви Бойкiвщини...– Ч. 23-24.– 1962.– C. 26. НАТАЛIЯ СОКIЛ. Метафоричнi мiкротопонiми... 237 формується також i за допомогою назв, якi пе- вним чином є носiями конотацiї65. В ономастицi прийнято вважати конотативними тi власнi на- зви, якi становлять твiрну основу для вторин- ної номiнацiї. Український дослiдник конотативiв Є.Отiн зазначає, що такi онiми “не лише зда- тнi виконувати свою пряму i початкову функ- цiю – бути iменами об’єктiв навколишнього свiту, але i проникати вторинним, додатковим понятiй- ним змiстом, у мовленнi становлять експресивно- оцiннi замiсники загальних назв. Вони збага- чуються понятiйними, або референтними, коно- тацiями, якi органiчно злилися з конотацiями емоцiйно-експресивного плану”66. До метафоричних мiкротопонiмiв з вiдбитком конотацiї слiд вiднести тi назви, якi виникли в iномовному середовищi, i саме там варто шука- ти витоки первинної номiнацiї. Однак для нас вони цiкавi як найменування вторинної номiна- цiї. До таких онiмiв вiдносимо найменування на кшталт Америка, Вифлиєм, Китай тощо. Об’єк- ти iменують на асоцiативному рiвнi. Найчастiше мотивом цих конотативних онiмiв може бути “мi- сце проживання мешканцiв, якi мають стосунок до населеного пункта або територiї з такими пе- рвинними найменуваннями”67. Iнколи ознаки, ха- рактернi для тiєї чи iншої країни, того чи iншого мiста перенесено на мiкротериторiї за подiбнiстю. Ю.Карпенко зазначає: “У цих випадках основою переносу є не сумiжнiсть, а подiбнiсть, iнодi дуже випадкова”68. Проте здебiльшого вториннi мiкро- топонiми виникають внаслiдок семантичних змiн, “яким пiдлягав первинний топонiм, – розвинутих у ньому понятiйних конотацiй, значень, завдяки яким вiн набув здатностi брати участь у номiнацiї нових географiчних об’єктiв, позначати (при вто- ринному використаннi) зовсiм iншi їх ознаки”69. Назви такого плану за часом виникнення вiдно- 65Rutkowski M. Kilka uwag o konwencjach opisu wartości semantycznei nazw wÃlasnych // Onomastika.– Rocz. L.– Kraków, 2005.– S. 106. 66Отин Е.С. Словарь коннотативных собственных имен.– Донецк, 2004.– С. 5. 67Ономастика Полiсся / Вiдп. ред. I.М.Желєзняк.– К., 1999.– С. 77-78. 68Карпенко Ю.А. Свойства и источники микротопони- мии // Микротопонимия.– Москва, 1967.– С. 19. 69Ономастика Полiсся / Вiдп. ред. I.М.Желєзняк.– К., 1999.– С. 79. сяться до “молодих” утворень. Тому вони часто мають паралельнi найменування, якi функцiону- ють уже декiлька столiть (Звориць, Зарiччя - Ки- тай, Дiвчий - Грузiя, Псячки - Боснiя, Закiпцi - Вiдень та iн.). Макротопонiми (материки, країни, мiста) до- сить активно формують мiкротопонiмiкон Бойкiв- щини. Вони iменують в основному кутки села, хутори. Тут виявлено найменування: Америка – “кут села, вiддiлений вiд основного поселення по- током. Про мешканцiв цiєї частини села казали, що вони живуть за водою, як Америка”70; Анг- лiя – “частина є мiж двома потоками, як острiв, як Англiя”71; Африка – “сонцевий схил гори, де скорiше тане снiг, скорiше зеленiє трава, скорiше дозрiває городина”72; Боснiя – названа в честь чоловiка, який служив у Боснiї i часто про неї розказував73; Будапешт – було багато євреїв з Будапешту, яких привезли для будiвництва вiй- ськових укрiплень i розстрiляли, а лiс назвали Будапешт74; Вифлиєм – “мiсце, де була одна ду- же стара та бiдна хата. Казали люди, що у такiй Iсус Христос народився”75, “кут села, який знахо- диться далеко вiд села i досить затишний”; Грузiя – “вище, нiж iншi хутори, i люди там живуть за- можнiше, як у Грузiї”76; Iндiя – “тут жили хло- пцi, схильнi до правопорушень, бiйки. Про них казали, що там живуть iндiйцi, дикуни”77; Кам- чатка – вiддалена частина села78. Автори “Оно- мастики Полiсся” цiкаво трактують цей останнiй топонiм. “При вторинних найменуваннях об’єктiв за допомогою “топонiмiв типу Камчатка” вiдбу- вається використання не топонiма в його “чис- тому виглядi”, а переосмисленого географiчного iменi, яке зазнало неповної деонiмiзацiї. Воно од- ночасно “напiвтопонiм” i “напiвапелятив”, своє- рiдний онiмiчний “мезонiм”. Воно ще сприймає- ться як назва конкретного географiчного об’єкта, але уже семантично розширено, має предметний 70Топонiмiка Туркiвщини...– С. 150. 71Там само.– С. 114. 72Там само.– С. 144. 73Там само.– С. 7. 74Там само.– С. 102. 75Там само.– С. 92. 76Там само.– С. 78. 77Там само.– С. 7. 78Там само. 238 1-2’2009 Народознавчi Зошити змiст, здатне вступати в синонiмiчнi вiдношення з апелятивами (узуальними чи оказiональними... Втрата таким конотативний топонiмом географiч- ної спiввiднесеностi призводить до його повної апелятивацiї, наприклад, шанхай “глухе примiське (частiше пришахтне) селище”; камчатка “заднi ряди”...)79. Як бачимо, найменування, мотивова- нi вiдомими географiчними об’єктами, становлять левову частку метафоричних мiкротопонiмiв за- галом. Вони вiдкривають новi горизонти свiто- сприйняття сучасного бойка. Практично всi ви- явленi назви варiантнi, тобто iснує по двi номiна- тивнi одиницi на позначення об’єкта, що свiдчить про лексичне багатство нашого народу. Отож, серед виявлених метафоричних назв iс- нує чимало семантичних груп, що дозволили чiт- ко виокремити мотиви номiнацiї мiкрооб’єктiв. Так, згiдно з нашими дослiдженнями, прiорите- тними є групи онiмiв з соматичною, побутовою, аграрною та геометричною термiнологiєю в осно- вi. Важливими виявилися i мiфо-сакральнi мiк- ротопонiми. З-помiж них домiнують онiми з де- монологiчним наповненням, семантика яких на- самперед вказувала на небезпечнiсть територiї. Перевага, мабуть, випливає зi свiдомостi народу, який оминав такi мiсця, оскiльки внутрiшнi моти- ви назв уже мiстили певну пересторогу, вiддзер- калювали своєрiдне табу. Такi найменування слу- жили символами, сигналiзаторами небезпеки для людей. Однак для противаги вживалися i назви з “божественним” внутрiшнiм наповненням, якi були певним чином оберегами у селах. В наданнi об’єктам метафоричних назв прогля- дається своєрiдна експресивнiсть. Творче начало, що базується на емоцiйностi, i стало рушiйною силою в метафоричнiй номiнацiї. Це випливає на- самперед iз чутливостi українця, його лiризму як позитивного творчого начала. Українська емоцiй- нiсть виявляє себе в естетизмi українського на- родного життя, обрядовостi, пiсенностi, твореннi онiмiв та є основою iсторичного поступу. Таким чином, образнi мiкротопонiми безпосередньо по- в’язанi з емоцiйним потенцiалом народу, що i пiд- креслює тiсний зв’язок етносу з суб’єктами його творення. 79Ономастика Полiсся / Вiдп. ред. I.М.Желєзняк.– К., 1999.– С. 79-80. Новi видання Дем’ян Григорiй. Бiблiографiчний покажчик / Упоряд. В.Сокiл, Г.Сокiл.– Львiв, 2009.– 207 с. Бiблiографiчний покажчик вiдомого фольклориста, невтомного збирача i видавця творiв усної народної словесностi Григорiя Дем’яна приурочений 80-лiттю вiд дня народження та 50-рiччю його наукової дiяль- ностi. Це другий покажчик наукових студiй фолькло- риста (перший був виданий 1989 р. в упорядкуваннi В.Скуратiвського). Важливо те, що теперiшнє видання включає i попереднє i становить узагальнений реєстр публiкацiй ученого. Упорядники структурували матерiал у двох части- нах: перша охоплює перiод вiд 1959 до 1989, а друга – з 1989 до 2009, i видiлили такi рубрики: Друкова- нi працi Григорiя Дем’яна (Освiта. Методика. Крає- знавство. Iсторiя та етнографiя. Лiтературознавство. Мистецтвознавство). Публiкацiї записiв усної народ- ної творчостi. Громадсько-полiтична дiяльнiсть. Лiте- ратура про життя та дiяльнiсть Г.Дем’яна. У бiблiог- рафiї. Завершується видання iменним покажчиком. Загальна кiлькiсть позицiй складає близько пiвтори тисячi одиниць. Таке багатство наукового доробку су- часного львiвського дослiдника пiдкреслює невсипучу його працьовитiсть, широку ерудованiсть, обiзнанiсть у рiзних галузях науки. Вiдрадно, що упорядники по- части, окрiм бiблiографiчної iнформацiї, розкривають змiст публiкацiй. Логiчно вписується вступна стат- тя Вiд упорядникiв та коротка “Бiографiчна довiдка” з iлюстрацiями основних (щоправда, не всiх) видань Г.Дем’яна. Бiблiографiчний покажчик вiдповiдає своєму жан- ру, в ньому немає нiчого зайвого, як це часто бу- ває, коли нiчим наповнити книжку, а чiтко в хро- нологiчнiй послiдовностi представлено науковий та громадсько-полiтичний доробок Григорiя Дем’яна. Та- ке довiдкове видання знадобиться широкiй громад- ськостi, насамперед фольклористам, етнографам, iс- торикам, лiтературо-знавцям та, зрештою, всiм, хто цiнує українську науку та культуру. Особливо ак- туальний матерiал про нацiонально-визвольнi змага- ння, фольклор, пов’язаний з цiєю тематикою. Усе зiбране показує, що в цiй галузi Г.Дем’яновi на- лежить прiоритет серед українських фольклористiв кiн. ХХ – поч. ХХI ст., вiн i надалi залишаєть- ся неперевершеним дослiдником повстанської усної словесностi. Лiлiя ПIДГОРНА

Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія

Institution

Ähnliche Einträge