Розповідь про змієвбивцю

У дослідженні в компаративному аспекті розглянуто модель однієї з найдавніших індоєвропейських схем з мотивом змієборства, що входить у канони жанру усних прозових форм, середньовічної літератури й усної епічної поезії. У цьому контексті досліджено аспекти жанрової генези і трансформації розповіді п...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Сувайджич, Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2013
Назва видання:	Слов’янський світ
Теми:	Біля джерел слов'янських культур
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72251
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Розповідь про змієвбивцю / Б. Сувайджич // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 3-20. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-72251
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-722512014-12-21T03:01:51Z Розповідь про змієвбивцю Сувайджич, Б. Біля джерел слов'янських культур У дослідженні в компаративному аспекті розглянуто модель однієї з найдавніших індоєвропейських схем з мотивом змієборства, що входить у канони жанру усних прозових форм, середньовічної літератури й усної епічної поезії. У цьому контексті досліджено аспекти жанрової генези і трансформації розповіді про змієвбивцю. В исследовании в компаративном аспекте рассмотрена модель одной из древнейших индоевропейских схем с мотивом змееборства, что укладывается в каноны жанра устных прозаических форм, средневековой литературы и устной эпической поэзии. В этом контексте исследованы аспекты жанрового генезиса и трансформации рассказа о змиеубийце. The article is devoted to a comparative study of the oldest Indo-European schemes with a dragon killing motive, which includes the genre of oral prose, medieval literature and oral epic poetry. In this context the aspects of the genre and transformation stories about dragon killer are explored. 2013 Article Розповідь про змієвбивцю / Б. Сувайджич // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 3-20. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72251 82-13 uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Біля джерел слов'янських культур Біля джерел слов'янських культур
spellingShingle	Біля джерел слов'янських культур Біля джерел слов'янських культур Сувайджич, Б. Розповідь про змієвбивцю Слов’янський світ
description	У дослідженні в компаративному аспекті розглянуто модель однієї з найдавніших індоєвропейських схем з мотивом змієборства, що входить у канони жанру усних прозових форм, середньовічної літератури й усної епічної поезії. У цьому контексті досліджено аспекти жанрової генези і трансформації розповіді про змієвбивцю.
format	Article
author	Сувайджич, Б.
author_facet	Сувайджич, Б.
author_sort	Сувайджич, Б.
title	Розповідь про змієвбивцю
title_short	Розповідь про змієвбивцю
title_full	Розповідь про змієвбивцю
title_fullStr	Розповідь про змієвбивцю
title_full_unstemmed	Розповідь про змієвбивцю
title_sort	розповідь про змієвбивцю
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Біля джерел слов'янських культур
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72251
citation_txt	Розповідь про змієвбивцю / Б. Сувайджич // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 3-20. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Слов’янський світ
work_keys_str_mv	AT suvajdžičb rozpovídʹprozmíêvbivcû
first_indexed	2025-07-05T21:05:21Z
last_indexed	2025-07-05T21:05:21Z
_version_	1836842506549985280
fulltext	3 УДК 82-13 Бошко Сувайджич (Сербія) РОЗПОВІДЬ ПРО ЗМІЄВБИВЦЮ * У дослідженні в компаративному аспекті розглянуто модель од- нієї з найдавніших індоєвропейських схем з мотивом змієборства, що входить у канони жанру усних прозових форм, середньовічної літератури й усної епічної поезії. У цьому контексті досліджено ас- пекти жанрової генези і трансформації розповіді про змієвбивцю. Ключові слова: розповідь про змієвбивцю, епічна пісня, леген- да, міф. В исследовании в компаративном аспекте рассмотрена модель одной из древнейших индоевропейских схем с мотивом змеебор- ства, что укладывается в каноны жанра устных прозаических форм, средневековой литературы и устной эпической поэзии. В этом кон- тексте исследованы аспекты жанрового генезиса и трансформации рассказа о змиеубийце. Ключевые слова: рассказ о змиеубийце, эпическая песня, леген- да, миф. The article is devoted to a comparative study of the oldest Indo-Eu- ropean schemes with a dragon killing motive, which includes the genre of oral prose, medieval literature and oral epic poetry. In this context the aspects of the genre and transformation stories about dragon killer are explored. Keywords: the Legend about Dragon Killer, epic poem, legend, myth. * Стаття є результатом роботи над проектом «Сербська усна творчість в інтеркультурному коді» (178011), який виконано в Інституті літератури й мистецтва в Белграді. БІЛЯ ДЖЕРЕЛ СЛОВ’ЯНСЬКИХ КУЛЬТУР http://www.etnolog.org.ua 4 У якій мірі жанр впливає на формування сюжету як аб- страктної схеми, що завдяки жанровій конкретизації пере- творюється на твір народної літератури, засвідчить спосіб, за яким одну з найдавніших індоєвропейських міфологічних схем тлумачать у межах репрезентативних жанрів усної і пи- семної літератури (міф, легенда, казка, епічна пісня). Коли йдеться про включення цієї схеми до різних жанро- вих моделей, потрібно враховувати той факт, що відношен- ня між усною і писемною поезією – це відношення двох літе- ратурних фактів того ж самого, а «не двох різних порядків» [25, p. 141]. З іншого боку, без літературної діахронії, лише на основі тексту, важко правильно і чітко роз’єднати елементи усного і писемного тексту, а також встановити, якою мірою друковане слово заперечує або підтверджує наявність фольк- лору [5, c. 137]. Розповідь про змієвбивцю – це варіант давнього космо- гонічного сюжету [22, p. 7]. М. Халанський на підставі пі- сень про боротьбу Індри зі староіндійським злим демоном Врітрою – повелителем дощових хмар, якого Індра вби- ває стрілою, – відкриває прадавній індоєвропейський міф про боротьбу бога Громовика зі змієм [23, p. 13]. Міф про порятунок дівчини біля озера відомий ще з античних часів. Роль змієборця і деміурга в слов’янському пантеоні вико- нує Сварог – міфічний коваль, небесне божество заліза і вог- ню. Період між Х і VІІІ ст. до н. е. вважають продуктивним для «міфів про Сварога, який першим почав кувати залізо, зробив перший плуг і навчив людей землеробству, переміг змія і почав будувати міцні укріплення». Ця думка спону- кає дослідників до висновку, що «в цей період з’явилися мі- фічно-епічні розповіді серед праслов’ян, яким передували тотемні і мисливські елементи в народних оповідях, нато- мість розповіді про героя-вершника належать до пізніших часів» [22, p. 193]. http://www.etnolog.org.ua 5 Міфічні моделі особливо яскраво представлені на рівні но- менклатури, атрибуції та функції образів. За приклад може слугувати міф про Персея: «Пролітаючи над Ефіопією, Персей побачив поблизу мор- ського узбережжя, на скелі, прикуту Андромеду, дочку ефі- опського короля Кефея, яку батьки змушені були принести в жертву морському господареві. Коли йому Кефей пообіцяв дочку, Персей, завдяки крилатим чоботам, шапці-невидимці й мечеві Гермеса, без зусиль убив чудовисько і звільнив дівчи- ну» [16, c. 338]. Постає питання про праджерело, або першоджерело, роз- повіді про змієвбивцю в контексті вплетення уявлень фольк- лору, міфології і середньовічної агіографічної літератури. Ва- ріанти про св. Георгія, який убиває змія, ґрунтуються на міфі, утворюючи сюжетну схему короткого середньовічного житія про перемогу святих захисників над чудовиськом. У середньо- вічну літературу слов’янських народів це житіє потрапило, найвірогідніше, з візантійської літератури. Апокрифічне житіє про св. Георгія, який убиває змія, у найдавнішій формі записане в рукопису ХІІІ ст. попа Драго- ля. В основі цього тексту – елементи композиції, що відпові- дають жанру: увідна формула-молитва і риторичне питання, яке у структуру житія вводить поняття «диво». Згідно з поети- кою легендарної оповіді вже в експозиції вказано на незвичай- ну подію, яка відбулася в минулому, і яку не може відчути лю- дина органами чуття, слуху й зору (дієслова сприйняття чути і бачити): «Господи, благослови, Отче! Хто чув коли-небудь і бачив такі дива про славного Георгія?» Об’єктивну характеристику подано на підставі релігійної оцінки. І поза позиції наратора вона передбачена вже у вступі функції образів і суті подій, про які оповідається. «У тих роках було місто, яке звалося Ласія, і в ньому царю- вав цар Соломон. Він був навісний, ідолопоклонник, нечести- http://www.etnolog.org.ua 6 вий, немилосердний. І погане переймав від тих, у кого вірив. І Бог йому віддасть за ділами його». Виголошення передісторії про сутички зі злим змієм і вве- дення діалогу до структури оповіді робить наративний потік динамічним вже на момент зав’язки, коли цар змушений єди- ну дочку віддати чудовиську як жертву: «Поряд з тим світом було велике озеро. І жив у тому озері злий змій. І кожного дня ішли до нього люди на зустріч. І бага- то разів збирав цар воїнів, щоб піти з ними на боротьбу зі змієм. І мутилася вода, і не могли з ним зустрітися. Коли з’явився злий змій, зібралося все місто і почало говорити до царя, промовляючи: – Царю, народ твій привітний і добрий, але ми гинемо. І ти, царю, не зможеш без нас. І каже цар: – Кидайте всі жереб і віддайте своїх дітей змієві. Я маю єди- ну дочку і віддам її, як і ви, за своїм жеребом, але не тікаймо із цього міста. І сподобалася ця порада людям. І почали вони віддава- ти своїх дітей день за днем. І впав жереб на царя. І тоді цар одягнув дочку свою в порфіру і всю її прикрасив золотом та дорого цінним камінням. І тримав її, плачучи гірко. І прощав- ся з нею, ніби з мертвою». У сюжеті герой-рятівник покликаний за Божим промис- лом, він діє як знаряддя Вищої сили, яке вирішує всі земні по- дії, зокрема й учинки героя оповіді, їхню суть і наслідки. Поряд з мотивацією вчинків героя, які лежать у площині Божої волі, що є агіографічним принципом, ця мотивація спо- нукає його до активних дій, що становить епічний принцип. Таку діяльність підкріплено діалогічними пасажами, до яких вдаються святі, готуючись до вирішального змагання. Ана- логію до розмови з дівчиною напередодні боротьби зі змієм потрібно шукати у вербальному змаганні епічних героїв, яка слугує увертюрою боротьби: http://www.etnolog.org.ua 7 «(…) А милосердний Бог одразу хотів показати знамення з преславним Христовим мучеником Георгієм. У той час свя- тий був воїном. Георгій за званням був головнокомандуючий. І саме був відпущений і йшов з Кападокії до своєї батьківщи- ни. Зі словами Божими наблизився до того місця, де було озе- ро, і хотів напоїти свого коня. І побачив дівчину на тому міс- ці з гіркими сльозами на очах. Та оглянулася, плачучи. Каже їй святий Георгій: – Жінко, чому ти тут стоїш, плачучи? А дівчина, коли побачила святого, каже: – Бачу тебе, пане, що ти славний мужністю і красою моло- дості твоєї, і світлим розумом твоїм, бо всі швидко побігли від цього озера, а ти прийшов сюди, аби жахливо померти. Сідай на коня і тікай швидко звідси, щоб не став ти поживою злому змієві». Натомість сама битва відійшла на другий план. Опис по- дії не передбачає прославлення епічного подвигу або насоло- ди цікавою розповіддю, яка супроводжує перемогу солярного героя над силами темряви і хаосу. На першому плані – хрис- тиянська мораль про необхідність спокутування гріха завдя- ки переведенню безбожного населення м. Ласії в єдиносущну християнську віру. Звідси подвиг св. Георгія, який перемагає демона, є лише параболою, що готує людину до важливішої боротьби заради перемоги демона в собі: «(…) І це почувши від людей, святий Георгій взяв меч у свої руки і порубав змія, а дівчину віддав цареві. Тоді зібралося на- роду багато, цілуючи ноги святому і прославляючи Бога. І по- кликав Георгій олександрійського єпископа охрестити царя і всю родину його з п’ятнадцятьма душами, і народу охрестив три тисячі. І наступила радість у тому місці. Тоді місто Ласія побудувало церкву на честь святого Георгія. І коли створили церкву – помолилися, і з’явилося в ній джерело святої води, яке існує до сьогоднішнього дня для освячення тих, хто в Гос- http://www.etnolog.org.ua 8 пода вірить. А Господь творить багато чудес на тому місці че- рез молитви святого Георгія». (Свети Ђорђе убија аждају, пе- реклад сербською Т. Йовановича за переписом попа Драголя з другої половини ХІІІ ст. [18, c. 544−546]). * * * С. Новакович дійшов висновку, що «в основу вшанову- вання св. Георгія ввійшло міфологічне уявлення старого сві- ту, яке міцно вкоренилося в житті давніх народів: після зни- щення старої віри вони давно блукали, шукаючи осередок, біля якого могли б кристалізуватися» [24, p. 131]. З іншого боку, св. Георгій – спадкоємець рис найрепрезентативніших богів слов’янського язичницького пантеону: «Разом з Перу- ном, найвагомішим представником слов’янського пантеону в сербів, за Чайкановичем, був Дабог, верховний бог старої сербської релігії, якого в пізніших віруваннях замінили такі святі, як св. Йован, св. Сава, св. Марта і св. Георгій, а його іпостасями були Троян і кульгавий вовк, на честь якого від- значали не лише вовчі свята і свята згаданих святих, але й Різдво, і йому першому вклонялися на родинних “Славах”» [22, p. 181]. Згадуючи легенду, яку О. Гільфердинг записав поблизу Но- вого Пазара, С. Новакович не висунув жодних дилем про усне походження легенди про св. Георгія, який рятує Троян-місто від змія: «Після всього цього не може бути сумніву, що леген- да про св. Георгія як витязя і переможця змія, який урятував Троян-місто і дочку короля того міста, – надбання усної літе- ратури нашого народу» [24, p. 139]. Міф – це несвідоме пробудження народної літератури: «У міфі лежить основна думка, рятівний дух, животворна сила героїчної казки, яка дає казці розвиток, він утворює єд- ність, він – це ідея, на якій заснована казка» [13, с. 25–26]. Тому дорого цінні частки міфологічного матеріалу зберігаються в усній літературі передовсім як ідейна основа, яка має продо- http://www.etnolog.org.ua 9 вження у фольклорних мотивах. Це особливо очевидно в пое- тиці казки як жанру. У казці «Змій і царевич» розповідь обіймає типологічно споріднену ситуацію в агіографічній літературі про св. Геор- гія. Однак відмінності помітні вже з першого погляду. Згідно з абстрактним стилем казки герой і місце дії не мають імені й означення. Композиція формується за принципом потрійного ускладнення і лінійного продовження епізоду 1. Сама сцена на озері, розмова героя і боротьба із чудовиськом лежать у межах однакових сюжетних параметрів. Тому потрійне ускладнення і лінійне продовження епізоду є провідними композиційними принципами: «(…) Коли вранці білий день настане, день настане і сонце засяє, устане пастух, устане й дівчина, і стануть збиратися на озеро. Пастух веселий, веселіший, аніж будь-коли, а дівчина царева сумна, сльози ллє, а пастух її втішає: “Пані мила, про- шу тебе, не плач, тільки зроби, що я тебе прошу, коли прийде час, ти підбіжи до мене і поцілуй, та не бійся”. У цьому сегменті помітно, яким чином відбувається пере- плетення жанрових параметрів на стилістично-мовному рів- ні, коли через нарацію в прозі з’являються вкраплені частини десятистопних віршів, що поєднують епічний підтекст і хо- реїчний розмір. Тут, звісно, потрібно мати на увазі і принци- пи стилізації народних оповідань В. Караджича [10, c. 68–93]. Характеристика героя заснована на об’єктивному опису і (само) вираженні героя в живих діалогічних формах. Згідно із жанровими зразками сама подія на озері сформована за прин- ципами повторення і градації. Діалоги використані у функції зацікавлення оповіддю: «(…) Коли вони прийшли на озеро, вівці одразу розбрели- ся навколо, а царевич кинув сокола на колоду, а хортів і волин- ку під неї, засукав штани і рукави, увійшов у воду і вигукнув: “О змію, змію! Вийди на боротьбу, щоб силами помірятися, http://www.etnolog.org.ua 10 якщо ти не жінка”. Змій відповів: “Зараз, царевичу, зараз”. – “Мало часу в мене, змію, а ти великий, страшний, бридкий!” Як той вийшов, зчепилися вони в бою, і літній день дійшов до півдня. А коли опівдні пригріло, тоді говорить змій: “Відпус- ти мене, царевичу, занурю свою голову у воду, а потім кину тебе аж до неба”. А царевич йому відповідає: “Ех, змію, не дури мене; якби мене царева дівчина поцілувала в чоло, я б тебе ще вище кинув”. Коли він це сказав, підбігла царева донька і по- цілувала його в щоку, в око і в чоло. Тоді царевич махнув змі- єм і підкинув його в небесну височінь, і коли змій упав на зем- лю, то розлетівся на шматки…”» (Оповідач Груйо Механджич із Сентомаша [див.: 5, № 8]). Тип противника вибрано у зв’язку з міфом як корпусом, з якого казка черпає свій сакральний зміст. Змій у перека- зах представлений як величезна крилата змія з трьома, сімо- ма і дев’ятьма головами. У морфології казки змій належить до компетентності противника. Він – ворог людини, злий, зажер- ливий і ненаситний. За віруваннями, змій народжується від змії, яка, проживши тридцять або сто років, отримує лапи і крила [8, c. 4]. Пісенний мотив «святий Георгій убиває змія» реалізуєть- ся в найширшому балканському ареалі. Особливо варіанти з болгарсько-македонського етнокультурного кола близькі до агіографічної літератури [1, c. 64–65]. За С. Новаковичем, легенда про св. Георгія в сербській усній літературі трансформована таким чином, що Короле- вич Марко приходить у вигляді св. Георгія, а арап – у вигля- ді змія. За С. Новаковичем, це – правило, за яким народні ге- рої виступають замість святих та інших персонажів легенди [24, p. 139]. В епічній біографії Марка Королевича ціла тематична збір- ка пісень опосередковано пов’язана із сюжетною основою бо- ротьби культурного героя проти демона-сторожа джерела [13, http://www.etnolog.org.ua 11 с. 135]. Усі вони, за С. Новаковичем, не можуть увійти до мо- дифікованої легенди про св. Георгія: «Серед них пісню про Не- дужого Дойчина я відношу до ряду пісень, що, я переконаний, походять з легенди про св. Георгія, тому й ця пісня, за своїми головними елементами, приєднується до легенди та до пісні про Марка Королевича й арапа» [24, p. 139–140]. В епічній пісні «Марко Королевич і арап» з низкою сюжет- них елементів відбуваються докорінні зміни. Передовсім арап будує культуру в Примор’ї. Тип противника і міфічна маркова- ність простору («синє море») формуватиме демонічний хроно- топ як простір, що належить чужому, надлюдському, а також людині, протиставленій світові. Згідно з поетикою епічної пісні вежа, яку зводить арап, отримує реалістичні розміри і матері- альну повноту: вікна зі скла, стіни обтягнені шовком й оксами- том, вежа має двадцять горищ. Цей опис необхідний, оскільки в епіці простір мусить бути семантично маркований, подібно до події, яка в ньому відбувається і є реалістично переконливою, тим самим можливою. Зважаючи на те, що герой в епіці своєю діяльністю вводить у простір сюжет, зрозуміло, що навколиш- нє середовище не узгоджується з принципами характеристики героя. Водночас учинки героя додатково повинні мотивуватися психологічно й етично. У порівнянні з абстрактним стилем каз- ки, у якій система мотивації відходить на другий план, або ле- гендою, де її взагалі не існує, оскільки зло не підвладне людині, спокушає її, а Божий план полягає в тому, щоб добро перемогло і людина позбулася гріха, у якому живе, – епічна пісня вимагає за будь-який учинок героя отримувати логічне виправдання: Кулу гради црни Арапине, Кулу гради од двадест тавана, Украј сињег мора дебелога; Кад је Арап кулу начинио, Ударио стакла у пенџере, http://www.etnolog.org.ua 12 Простр’о је свилом и кадифом, Па је онда кули говорио: – Што ћеш пуста у приморју, куло? Кад по тебе нитко шетат’ нема: Мајке немам, а сестрице немам, А јоште се оженио нисам, Да по тебе љуба моја шеће; Ал’ тако ме не родила мајка, Већ кобила, која бедевију, Запросићу у цара ђевојку; Јал’ ће ми је царе поклонити, Јали ће ми на мејдан изићи. Героя-рятівника введено в сюжет не за посередництвом ви- щих сил, а завдяки іншому герою. Саме введення Марка Коро- левича в сюжет опосередковане сном, через що до епічної сти- лізації залучені казкові елементи 2. Зміст і функція сну полягає в тому, щоб обраний герой увійшов у сюжет і здійснив подвиг. Тому епіка відступає від канону надсилання книги або фор- мули на кшталт «ворона-провісника». Сон, який бачить «пані цариця», не подано через посередництво символів, він матиме передусім сполучувальну (поєднуючу) функцію: У то доба и ноћ омркнула; сан уснила госпођа царица, Ђе јој на сну чоек говорио: – Има, госпо, у држави вашој Равно поље широко Косово, И град Прилип у пољу Косову У Прилипу Краљевићу Марко; Вале Марка, да је добар јунак; Пошљи књигу Марку Краљевићу, Посини га Богом истинијем, Обреци му благо небројено, Нек ти отме шћерцу од Арапа. http://www.etnolog.org.ua 13 Таємничий «чоловік», який приходить увісні до цариці, перебуває на межі переказу і легендарної оповіді. Його роз- повідь заснована на поетиці усного переказу («хвалять Мар- ка за те, що він добрий герой»). Семантичний простір виразу звужено і сфокусовано через посередництво сну. Повідом- лення представлене як поетична головоломка за допомогою техніки установки, що властива казці як жанру: у дер жави є поле, на полі є місто, у місті – герой, а в героя – риси, необ- хідні для здійснення подвигу, тобто порятунку біля озера ца- ревої доньки. Цікава й сцена на озері. Формули часу пов’язані з харак- теристикою простору (ніч, яка «згасла», події, що відбува- ються «перед темною ніччю»). На відміну від казки, де пасту- шок покликаний створювати атмосферу радісних веселощів, у епічній пісні домінує похмурий настрій, зумовлений демо- нічним оточенням. Страх передано опосередковано, через поведінку коня героя. Діалог переходить у монолог нещасної дів чини до озера: Кад је било испред тавне ноћи, Он поведе Шарца на језеро, Да га ладне напоји водице, Ал’ му Шарац воде пити неће, Већ погледа често око себе, Ал’ ето ти Туркиње ђевојке, Покрила се злаћеном марамом; Како дође на језеро млада, Поклони се зелену језеру, Пак језеру стаде бесједити: – Божја помоћ, зелено језеро! Божја помоћ, моја кућо вјечна! У тебе ћу вијек вјековати, Удаћу се за тебе, језеро, Волим за те, него за Арапа. http://www.etnolog.org.ua 14 «Одруження» дівчини із зеленим озером відповідає типо- вій характеристиці демонічного простору й уявленням стоя- чої води як міфічного передпокою смерті [2]. Коли йдеться про взаємозв’язки церковної апокрифіч- ної легенди про св. Георгія й епічних функцій арапа в колі пі- сень про Марка Королевича, Н. Милошевич-Джорджевич епічну пісню ставить на безумовний церковно-легендарний ґрунт, зазначаючи, що вона «із церковних книг перейшла до нашої народної літератури і повісті про знатного дворянина, звитяжного лицаря, поборника християнської віри, святого і мученика, могутнього героя – св. Георгія. Зі своїх двох “від- галужень”, використовуючи вираз С. Новаковича, вона утво- рює одну з найпопулярніших тем нашої середньовічної лі- тератури. Ми зупинимося лише на тому відгалуженні, яке говорить про чудо св. Георгія зі змієм, оскільки це сягнуло розквіту в народній літературі, і залишимо обабіч апокрифи з давнішим відгалуженням про мучеництво св. Георгія, яке зга- дуємо лише тому, що деякі свої елементи воно надало народ- ній легенді» [11, c. 134]. У всіх наведених прикладах, незважаючи на жанрову на- лежність, як інваріантний елемент сюжету виокремлено демо- нічний хронотоп: «Пов’язаність хтонічних божеств, найчасті- ше змія з водою (річкою, джерелом або озером), – це частина міфологічної географії підземного світу, за якою вхід до під- земелля завжди веде через річку або озеро: за давньогрець- ким віруванням, тіні мертвих приходять до воріт Аїда через р. Стікс» [4, с. 88–89]. В епічній космогонії південних слов’ян роль героя, який пробуджує демона темряви і міфологічного підземелля, пе- реймає Марко Королевич. У піснях про сутичку з арапом об- раз Марка постає зразком архаїчного типу – носія «героїчної казки»: «Від міфічної конструкції героя як доброго і поганого бога, через спілкування з вілою, сходження в “той світ” і су- http://www.etnolog.org.ua 15 тичку в межах міфічної парадигми брати–вороги, через битву із чорним арапом і рештою арапів, з якими слов’яни стикають- ся в перших століттях заселення Балкан, до битв із турками і зброї, якою герой володіє в битві з вілою, перетасовані карти епох, і кожна епоха наділила Марка своїми певними особли- востями» [21, p. 117]. Поміж Марком і св. Георгієм на білому коні, як балкан- ським міфологічним типом рятівника [12], стоїть фігура фракійського вершника: «Знайдені сліди фракійського верш- ника найчастіше були пов’язані з певним видом малих свя- тилищ поблизу якогось джерела або, набагато рідше, з власне гробницею. Ці дані вказують на те, що фракійський вершник за своїми голов ними функціями пов’язаний з водою і світом мертвих, тому сподіваємося, що ці елементи знайдуться в пе- реказах про нього, тобто в їх пізніших варіантах про свято- го Тодора, святого Георгія і, особливо, Марка Королевича» [16, с. 94]. М. Филипович, указуючи на ряд обрядів, пов’язаних зі змія- ми і культом св. Тодора, наголосив, що ідентифікація фракій- ського вершника зі св. Георгієм відбулася «виключно на основі іконографічної подібності: св. Георгій у православній іконо графії зображений як воїн на коні, який, переслідуючи змія, проко- лює його списом» [20, c. 10]. У ряді пісень про Марка Королевича і демона джерела уна- очнений зв’язок між героєм-вершником, змієм і водою: «Усе це наштовхує на думку, що первісний мотив пісень, у яких Мар- ко бореться зі сторожами джерела, близький до переказу про св. Георгія, і що в обох випадках відкриваємо цікавий зв’язок між героєм-вершником, змієм і водою. У цих переказах змій, очевидно, представляє водяного демона. Однак постає питан- ня “У яких мотивах ідеться про боротьбу св. Георгія і Марка Королевича, якщо ця функція, за аналогією з фракійським вершником, належить і їм”?» [16, с. 96]. http://www.etnolog.org.ua 16 З іншого боку, Р. Божович і Й. Деретич тлумачать моделі, де Марко Королевич стикається з арапами, переважно як згадки про дуже ранні зв’язки і контакти слов’ян з арапським світом, у контексті арапських проникнень у Європу. У світлі таких бачень сюжет про Марка і арапа можна було б тлумачити передовсім крізь призму історичних причин: «Маючи на увазі візантійсько- арабські сутички, які тривали багато століть, можемо уявити, що в пісні знайшли відгомін саме глобальні події, а також ті, які безпосередньо загрожували царській столиці» [2, c. 180]. Витоки усної згадки епічного арапа Й. Томич знайшов в іс- торичному арап-паші, у турецькому героєві кінця ХVІІ ст. За Й. Томичем, особи «Муси, який діє подібно до Джема (Єген- паші), потрібно шукати поряд з історичним Джемом, серед його оточення і помічників, так само, як ми маємо особу, яка відповідає Арап-азі та іншим арапам (Арап-паша), котрі най- частіше узагальнені піснями цієї групи» [19, c. 140]. Таким чином, фольклор як несвідома пам’ять вищої міфо- логії стійко переживає розпад розвинених міфологічних сис- тем і трансформується в низку «підсистем» благородної се- редньовічної культури, щоб суворим чернечим словам дати життєдайні соки народної літератури. Фольклор у цьому про- цесі багатий різнорідними частками усних і писемних зраз- ків і, як такий, переживає повторне моделювання як складова святогеоргіївської агіографії 3. Завдяки порівняльному аналізу різних фольклорних жан- рів розкривається невичерпна сила усного поетичного слова, яке об’єднує святий час міфу, високу культуру середньовічної літератури і відсторонений час історії. ПРИМІТКИ 1 «Вступна формула з трьома синами не містить у собі класичним спо- собом визначену жертву, а розкладається на 2+1. Два брати програють, а http://www.etnolog.org.ua 17 третій – ні. За таким порядком для подальшої побудови сюжету будуть необхідні три герої, подані в простій комбінації – два змії і одна дівчина. Такий порядок здійснюється завдяки введеню змія і помічника (баба). У другій частині представлені також дві реальні особи (наймолодший брат і дівчина), другий змій і помічник (тварина). Відтак принцип 2+1 послідовно розкривається у структурі казки “Змій і царевич” (Вук, 8)» [14, с. 21]. 2 «Сон у казці причинново-наслідково пов’язаний з долею головного героя, а його місце у структурній комбінації тексту може мати різні функ- ції» [14, c. 99]. 3 «Образ святого Георгія (як і інші, подібні до нього) – це не лише вияв старого міфологічного змісту в новій релігійно-ідеологічній формі, а само- стійне, специфічно-середньовічне явище. Фольклор провокує проникнен- ня мотиву змієборства в агіографічну літературу (що є чужим для самої її сутності). Саме там спостерігаємо й один з парадоксів: через житійну літературу тема драконоборства отримує новий потужний імпульс для роз- витку і вторинно фольклоризується. Багато століть фольклор і література існують разом та переплітаються в найдивовижніших формах і різносто- ронніх напрямах. Універсальна міфологічна модель – змієборство, прони- каючи з фольклору у високу літературу, засвоюється і трансформується за своїми законами розвитку, після чого, перетворена, знову повертається у фольклор» [1, c. 71]. ЛІТЕРАТУРА 1. Беновска-Събкова М. Змеят в българския фолклор. – Второ фото- типно издание. – София : Академично издателство «Проф. Марин Дри- нов», 1995. 2. Деретић Ј. Загонетка Марка Краљевића. О природи историчности у српској народној епици. – Београд, 1995. 3. Детелић М. Митски простор и епика // Посебна издања. – Београд : САНУ, 1992. – Одељење језика и књижевности. – Књ. 46. 4. Дрндарски М. На вилином вијалишту. О транпозицији фолклорних жанрова. – Београд, 2001. 5. Карановић З. Народно песништво: усмено, писано, штампано // Усмено и писано / писмено у књижевности и култури : радови са међунар. Науч. скупа одржаног у Новом Саду 21–23 септембра 1987, у част Вука Стефановића Караџића (1787–1864) / уредник С. Петровић. – Нови Сад,1988. http://www.etnolog.org.ua 18 6. Караџић В. Сабрана дела Вука Караџића. – Београд : Просвета, 1988. – Књ. ІІІ: Српске народне приповијетке / прир. М. Пантић. 7. Караџић В. Српске народне пјесме. – Беч, 1845. – Књ. 2. 8. Караџић В. Сабрана дела Вука Караџића. – Београд : Просвета, 1988. – Књ. 5 / прир. Р. Пешић. 9. Кулишић Ш., Петровић П. Ж., Пантелић Н. Српски митолошки речник. – Београд : Етнографски институт САНУ, Интерпринт, 1998. 10. Милошевић-Ђорђевић Н. Казивати редом. Прилози проучавању Вукове поетике усменог стварања. – Београд : Рад ; КПЗ Србије, 2002. 11. Милошевић-Ђорђевић Н. «Легенда о св. Ђорђу» // Заједничка тематско-сижејна основа српкохрватских неисторијских епских песама и прозне традиције. – Београд, 1971. 12. Питулић В. Трагом архетипа: од усмене ка писаној речи // Библитека Књижевност и језик. – Београд : Друштво за српски језик и књижевност Србије, 2011. – Књ. 37. 13. Руварац И. Две студентске расправе. – Београд, 1884. 14. Самарџија С. Поетика усмених прозних облика. – Београд : Народна књига ; Алфа, 1997. 15. Самарџија С. Тешанова песма о Марку и Љутици // Свет речи. –1997/1998. – № 4–5. 16. Срејовић Д. Древни балкански елементи у лику Марка Краљевића // Илири и Трачани. О старобалканским племенима / прир. В. Јовић. – Београд, 2002. 17. Срејовић Д. Цермановић-Кузмановић Александрина // Речник грчке и римски митологије. – Београд, 1979. 18. Стара српска књижевност. Хрестоматија / Т. Јовановић. – Крагујевац, 2000. 19. Томић Ј. Историја у народним епским песмама о Марку Краљевићу // СКА. – Београд, 1909. – Књ. 30, I. Песме о Муси Кесеџији и Ђему Брђанину. 20. Филиповић М. Трачки коњаник у обичајима и веровањима савреме- них балканских народа. – Нови Сад, 1950. 21. Džadžić P. Homo Balcanicus, homo heroicus. – Beograd, 1987. 22. Janićijević J. U znaku Moloha. Antopološki ogled o žrtvovanju, Vajat. – Beograd, 1986. 23. Maretić T. M. Halanskoga «Južnoslovensko pričanje o Kraljević Marku» u svezi s narodnom ruskom epikom, (Književnа obznana) // Rad JAZU. – Zagreb, 1897. – Књ. 132. http://www.etnolog.org.ua 19 24. Novaković S. Legenda o sv. Gjurgju u staroj srpskoslovenskoj i narodnoj usmenoj literaturi // Starine. – 1879. – XII. – Кnj. 9. 25. Petrović S. Pojmovi i čitanja. – Beograd : SANU, 2008. Переклад із сербської Людмили Недашківської SUMMARY The article is devoted to a comparative study of how one of the oldest Indo-European with Dragon killer motive was embodied in the genre of oral prose, epic poetry and an ancient literature. From this perspective different sides of the genesis and transformation of genre stories about Dragon killer are analyzed. When it comes to the inclusion of the plot into various genre forms, it stresses that the combination of oral and written poetry is the relation of two homogeneous literary factors. On the other hand, without diachronic literary effect it’s impossible to distinguish impact between the elements of oral and written tradition. The legend about Dragon killer is a variant of the ancient cosmogony plot about struggle of Zeus with a dragon, which is known since ancient times. The role of the Dragon killer and the demiurge in the pantheon of Slavic belongs to Svarog – mythical blacksmith, god of fire and iron. Myth of Svarog dates back between 10 and 8 BC. Variants which apply to St. George, who conquers the dragon, stratify on myth and form a plot scheme of medieval hagiographies that get into the apocryphal literature of the Slavs through Byzantine sources. Mythological component stored as a precious seed in oral tradition, has the most important meaning of the ideological basis on which folk motives stratify. Especially clearly it’s represented on the example of a fairy tale «The Dragon and the King’s Son» – the plot widespread in the Balkans. In Serbian oral tradition legend of St. George transformed so that instead of St. George appears Marco Korolevich and dragon is replaced on Arapyn, which corresponds to the principle that in folk legends on place of images of saints appear folk heroes. According to folk poetics series of plot additions also changes the folk epic poetry, in which appears a realistic background, the actions of the heroes are justified from the standpoint of national morality, and in the structure of the songs an important role play the elements of folk tales (dream, crow, leaf, etc.). However, http://www.etnolog.org.ua 20 despite the plot belonging to different genres of folklore one of invariant features is demonic сhronotope, on which chthonic deity belongs to the mythological underworld. In a number of songs about Mark Korolevich and his demonic enemy opens the prospect of connection between rider, dragon and water as an echo of the ancient myth. On the other hand, the number of researchers perceive in struggle of Mark Korolevich and Dragon, ancient Slavs relations with the Arab world in the context of the Arab invasion to Europe. Thus, the comparative analysis of different genres of folklore opens a striking force of the spoken word, which is able to combine the culture of medieval literature, as well as the mythical time and profane time of history. Keywords: the Legend about Dragon Killer, epic poem, legend, myth. http://www.etnolog.org.ua

Розповідь про змієвбивцю

Репозитарії

Схожі ресурси