Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Худаш, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7226
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата / М. Худаш // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 260-280. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7226
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-72262010-03-26T12:01:44Z Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата Худаш, М. Статті 2009 Article Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата / М. Худаш // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 260-280. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7226 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Худаш, М. Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата
format	Article
author	Худаш, М.
author_facet	Худаш, М.
author_sort	Худаш, М.
title	Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата
title_short	Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата
title_full	Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата
title_fullStr	Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата
title_full_unstemmed	Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата
title_sort	із моїх спогадів про доктора філологічних наук степана васильовича щурата
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7226
citation_txt	Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата / М. Худаш // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 260-280. — укp.
work_keys_str_mv	AT hudašm ízmoíhspogadívprodoktorafílologíčnihnaukstepanavasilʹovičaŝurata
first_indexed	2025-07-02T10:06:11Z
last_indexed	2025-07-02T10:06:11Z
_version_	1836529244897804288
fulltext	260 1-2’2009 Народознавчi Зошити Статтi Михайло ХУДАШ IЗ МОЇХ СПОГАДIВ ПРО ДОКТОРА ФIЛОЛОГIЧНИХ НАУК СТЕПАНА ВАСИЛЬОВИЧА ЩУРАТА Mykhailo KHUDASH. From My Remembrances on Stepan Vasylovych Shchurat, Philology Dr Hab. Iз Степаном Васильовичем Щуратом єднала мене мiцна i щира дружба близько 35 рокiв. По- знайомився я з ним десь у 1955 або 1956 рр., ще будучи аспiрантом кафедри української мо- ви Львiвського державного педiнституту. Тож, коли з листопада 1957 р. почав працювати мо- лодшим науковим спiвробiтником вiддiлу мово- знавства Iнституту суспiльних наук АН УРСР, у якому, у вiддiлi української лiтератури працю- вав Степан Васильович, був iз ним уже добре знайомий. Однак, на цю пору, це було лише зви- чайне знайомство. Ми взаємно вiталися, часом, як добре знайомi, обмiнювалися кiлькома фраза- ми i не бiльше. Та скоро, хоча нас дiлила рiзниця у вiку аж 17 рокiв, це наше знайомство переросло у мiцну дружбу. А спричинився до цього один, досить комiчний, але знаменний у наших дружнiх взаємовiдносинах випадок, про який не можу тут не згадати. Одного разу тодiшнiй завiдувач вiддiлу iсто- рiї України Iнституту суспiльних наук АН УРСР Михайло Кирилович Iвасюта, з яким я був бли- зько знайомий ще до свого знайомства iз Степа- ном Васильовичем, бо, власне, саме вiн мене iз ним познайомив, пiсля якихось загальних зборiв у iнститутi, запросив нас обох до себе додому, як тодi мовилося, “на флячки” – популярну ще здав- на у Львовi страву, яку тепер називають “рубцi”, i яку, як дуже смачну, навчилася готувати йо- го, родом з Полтавщини, завжди дуже привiтна i гостинна дружина Ганна Михайлiвна. Отож ця гостина у Михайла Кириловича не обмежувалася самими лише “флячками”, до “флячкiв” звичай- но, було i дещо мiцнiше. Тож пiсля “флячкiв” i кiлькох чарок цього “дещо мiцнiшого” (коньяку), господар хати, Михайло Кирилович, набрав охо- ти до спiву i затягнув улюблену стрiлецьку пiсню свого покiйного батька – колишнього вояка УГА (закатованого енкаведистами в 1941 р.): Бо вiйна вiйною, гатьта-вйо! В тiм є Божа сила, вiсьта-вйо! Як не заб’є тебе гостра куля, То копитом, замiсть кулi, вб’є кобила. За спiвання стрiлецьких пiсень у той час мож- на було добре поплатитися (i не лише мiсцем пра- цi та кар’єрою). Тому, не знаючи мене ще добре, навiть не знаючи, звiдки я родом, Степан Ва- сильович, пiд час цього спiву, копав ногою пiд столом у ногу Михайла Кириловича, щоб припи- нив цей спiв. Та, несподiвано для нього, Михай- ло Кирилович вiдреагував на це копання ногою пiд столом вигуком: “Та не копай мене, Степане! (вiн, хоч вiд Степана Васильовича на 15 рокiв молодший, був iз ним на “ти”). Михайло – це наш галицький хлоп з Демнi, i його батько, так само, як i мiй, воював в УГА!”. Степан Васильо- вич машинально пiдняв на лоб свої в позолоченiй тонкiй оправi окуляри (це була його звичка при здивуваннi або якомусь зворушеннi), подивився на мене великими очима i запитав: “Ба ти з якої Демнi? Їх є тут не одна?”. Я вiдповiв, що з тiєї бiля Миколаєва. На це Степан Васильович з не меншим здивуванням вигукнув: “А бодай тобi пси писки лизали!” (це теж була його улюблена, поширена в Галичинi фраза для вислову здиву- вання). “Таж я твою Демню дуже добре знаю, – продовжив вiн, – за Польщi я винаймав для риболовлi вашу рiчку Зубру вiд Бродок аж по демнянський млин i в рибний сезон часто там бував. Я вiд когось чув, що ти з Миколаївщи- ни, але чомусь гадав, що ти з тої наднiпрянської Миколаївщини, бо в твоїй мовi нiчого типового галицького не помiтив”. Тут i я пригадав, що ще будучи школярем i, за сумiсництвом, домашнiм пастухом, за Польщi менi доводилося спостерiга- ти, як сторож греблi на рiчцi в недiлю чи релiгiй- не свято проганяв мiсцевих рибалок, бо, мовляв, рiчку винаймив якийсь “пан зi Львова” i, якщо когось тут зловить на риболовлi, то буде його лаяти. Чи мiг я, тодiшнiй сiльський школяр, пе- редбачити, що колись iз цим “страшним паном зi Львова” менi пощастить так близько зустрiтися за одним столом, за чаркою, та що цей “пан зi Львова” навiть стане моїм близьким другом? З того часу мої взаємини iз Степаном Васи- льовичем увiйшли в нове русло, у русло дружби. Уже в 1961 р., даруючи менi пiдготовлену ним до друку й видану в 1957 р. з об’ємною своєю вступною статтею книжку “Василь Щурат. По- МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 261 езiї “Слово про похiд Iгоря”, “Пiсня про Ролан- да” (Львiв, 1957), у дарчому написi Степан Ва- сильович вiдзначив: “Михайловi Лукичу, моєму доброму другу i пораднику. С.Щурат. 3 серп- ня, 1961 р.”. Вiн почав часто запрошувати ме- не до себе додому, бувати i в мене дома, поз- найомив мене iз своєю родиною та своїми бли- зькими друзями, зокрема з найближчим iз них С.В.Стефаником – тодi головою Львiвського об- лвиконкому. Правда, якщо йдеться про родину Степана Васильовича, то на той час iз двома його шуринами (шваґрами) по лiнiї дружини – Антоном Iвановичем Генсьорським та Олександ- ром Львовичем Павенцьким, я сам уже був доб- ре знайомий, оскiльки оба вони працювали тодi в цьому ж Iнститутi суспiльних наук АН УРСР. Мiй робочий стiл у вiддiлi мовознавства знахо- дився поряд iз робочим столом Антона Iвановича аж до його виходу на пенсiю; лiкар-окулiст, дочка О.Л.Павенцького Марта Фiльц, була моєю лiку- ючою лiкаркою, тож менi щастило не раз бувати у них на квартирi (Пiдвальна, 9, кв. 3). Особи- сто мене познайомив Степан Васильович лише iз третiм своїм шурином по лiнiї дружини – Iваном Васильовичем Сеневим, що працював у той час старшим науковим спiвробiтником Музею етно- графiї i художнього промислу АН УРСР, молод- ша дочка якого Марта, пiсля закiнчення Львiвсь- кого державного унiверситету iм. Франка, стала працювати у нашому вiддiлi молодшим науковим спiвробiтником i, пiд моїм науковим керiвницт- вом, успiшно захистила кандидатську дисертацiю. Iз своєї близької рiднi познайомив мене Степан Васильович також iз своєю двоюрiдною сестрою по материнiй лiнiї Софiєю Малецькою, що по- вернулася iз заслання в Сибiрi i мешкала вже з другим чоловiком (перший у Сибiрi помер) у Моршинi. Також познайомив мене iз своїм двою- рiдним братом, моїм тезком, Михайлом Лукичем Малецьким, який мешкав i працював бухгалтером у Тернополi. Коли ми їздили на рiчки Стрий або Лiмницю рибалити, то Степан Васильович рiд- ко коли оминав гостинний дiм своєї двоюрiдної сестри Зонi. А коли їздили рибалити на золочiв- ське штучне озеро, то старався викроїти час, щоб вiдвiдати дружню родину свого двоюрiдного бра- та Миханя. Про свого рiдного молодшого брата Миколу, якщо мимохiть згадував, то з якимось сумом i неохоче. Знаю вiд нього особисто, що цей брат Микола загинув у нiмецькому концта- борi i залишив пiсля себе родину – дружину на iм’я Ева та, здається, двоє дiток: дочку i сина. Ця родина мешкала в будинку напроти, на цiй же вулицi Верхратського, у квартирi дiда, акад. Василя Щурата. Одного разу я був присутнiй при зустрiчi Степана Васильовича iз цим його племiнником, якого вiн менi вiдрекомендував як “син мого брата”. Це був стрункий вродливий мо- лодик, досить схожий обличчям на Степана Ва- сильовича, а особливо на свого дiда, бо навiть виплекав собi вуса подiбнi до дiдових. Я навiть звернув на це увагу, вказавши на портрет дiда на стiнi. Вiн лише усмiхнувся пiд цими своїми вуса- ми i сказав: “Скажiть це, пане, моєму стрийковi”. Входити в таємницi чужої родини я не мав права. Тому на цю тему нiколи нi iз Степаном Васильо- вичем, нi iз Олександрою Володимирiвною, нi з їхньою дочкою Василиною розмови не вiв. Не па- м’ятаю вже хто, але таки хтось iз названих мною вище родичiв Степана Васильовича, менi все-таки сказав, що Микола Щурат був страчений фашис- тами за переховування євреїв. Вiдомо менi також вiд самих Щуратiв, що Софiя Малецька перед смертю склала заповiт, у якому все своє майно заповiла у спадок потомкам свого двоюрiдного брата Миколи Щурата. Здається менi також, що тодi, коли цей племiнник Степана Васильовича навiдався до нього, то навiдався з метою пере- дати йому при переїздi у Моршин якiсь речi або документи його батька Василя Щурата. Змiцненню наших дружнiх стосункiв iз Степа- ном Васильовичем сприяла наша обопiльна праця в Iнститутi суспiльних наук АН УРСР, а, отже, з майже щоденними зустрiчами, часто i у вихi- днi днi та свята. Здружили нас i такi чинники, як обопiльна пристрасть до риболовлi, а також єднало нас проведення дозвiлля (часто в шир- шому колi) за чашкою кави з коньяком або за кухлем пива. Єднало нас також багато спiльного в поглядах на життя, на дiйснiсть, на рiзнi на- уковi i загальнокультурнi проблеми. Ми взаємно читали пiдготовленi нами до друку свої науковi працi i обмiнювалися їх оцiнкою. До речi, знан- ням С.В.Щурата з української iсторичної фоне- тики та iсторичної граматики мiг би був позазд- рити i не один український мовознавець. Недаром його вчителями з мовознавства у Львiвському унiверситетi за Польщi були такi визначнi вче- нi, як Т.Лер-Сплавiнський та Я.Янув, про яких вiн нераз згадував з великим визнанням. Тому його оцiнку моїх наукових праць з мовознавст- ва я завжди сприймав з увагою i вдячнiстю. Але вдячний йому я був не тiльки за це. Як я вже згадував, Степан Васильович був за мене стар- ший на 17 рокiв i в своїх дружнiх взаєминах з ним цiєї рiзницi у вiцi я нiколи не забував, не 262 1-2’2009 Народознавчi Зошити дозволяв собi якогось панiбратства i вiдчував до нього якусь якби синiвську любов i по-синiвськи до нього ставився. Коли з ним познайомився, йо- му було скоро пiд 50 рокiв. Отже, на той час про- йшов вiн уже довгий i складний життєвий шлях, як сам про це згадував, за своє життя пережив аж десять державних режимiв1, тож мав уже ве- ликий життєвий досвiд. Саме тому в його особi я завжди мав щирого друга-порадника не лише в наукових, але й рiзних житейських справах. В умовах жорстокого тоталiтаризму вести iн- дивiдуальний щоденник або навiть якiсь перiо- дичнi фiксацiї для пам’ятi про визначних осiб, з якими мав щастя зустрiчатися i спiлкуватися, я не мав вiдваги. Тому за майже 35 рокiв мо- їх дружнiх взаємин iз С.В.Щуратом та за час, що вже минув вiд його кончини, багато фрагме- нтiв iз моїх спогадiв про нього в моїй пам’ятi не збереглося або поблiдло i розплилося в хроноло- гiчнiй послiдовностi. Та все ж навiть iз того, що так або так збереглося, можна б написати об’єми- сту книгу. Нижче, з огляду на регламентований обсяг цих спогадiв, стисло висловлю лише деякi фрагменти з них, головним чином тi, якi в певнiй мiрi характеризують його як особистiсть, сiм’яни- на, громадянина-патрiота свого народу, вченого i щирого товариша, друга. Про свiй рiд по батьковiй i материнiй лiнiях, своїх батькiв, свої дитинство i юнiсть, навчання в початковiй школi i гiмназiї, про своє познайом- лення iз своєю майбутньою дружиною Олександ- рою Володимирiвною Ґурґулою-Щурат, заручини й одруження з нею та про її рiд, досить доклад- но та на iсторичному фонi тих часiв, С.В.Щурат написав у згаданих своїх спогадах “Дещо з мо- го життєвого шляху”, опублiкованих в упорядко- ванiй iз своїм “Переднiм словом” його дочкою (тодi ще схм. студиткою Венедиктою, Василиною Щурат-Глухою) у названiй книжцi “Два крила”, виданiй РВО “Основа” (Львiв, 1996.– 95 с.)2. 1Про це вiн пише i в своїх спогадах “Дещо з мого життєвого шляху” // Степан Щурат, Олександра Ґурґула- Щурат. Два крила.– Львiв, 1996.– С. 5. 2Книжку цю її упорядниця – Василина Щурат-Глуха опублiкувала пiд авторськими iменами Степан Щурат. Олександра Ґурґула-Щурат та заголовком “Два крила”, оскiльки пiсля спогадiв свого батька дуже доречно помiс- тила в нiй також i художньо написанi вже при кiнцi життя її матiр’ю автобiографiчнi оповiдки-спогади “Кохаю”, “Вес- няна пiсня”, “Парасолька”, “Зарваниця”, присвяченi свято збереженим у своїй пам’ятi найзнаменнiшим фрагментам iз свого взаємного iз Степаном Васильовичем ще дошлюбно- го кохання, яке згодом (у 1934 р.) i з’єднало їх навiки. Вiдзначу також, що в цiй книжцi помiщенi численнi фото Жаль лише, що свiй життєвий шлях у цих спо- гадах (а вони, до речi, ряснiють згадками про рiзних вiдомих осiб i читаються як захоплююча повiсть) Степан Васильович довiв лише до ча- су закiнчення ним фiлiї Академiчної гiмназiї в примiщеннi Народного дому i вже навiть про свої студентськi роки, навчання у Львiвському унiвер- ситетi, не згадав нi словом. Проте, не лише смерть перервала цi його спо- гади. Наскiльки пригадую, вiн почав їх писати вже на схилi своїх лiт, наприкiнцi 80-их рp., бо якось, при нагодi, їх початок менi зачитав, та й пiзнiше на цю тему заходила мiж нами розмова. I в однiй iз них, коли я сказав, що цi його спогади, особливо про мiжвоєннi, воєннi та початковi пiс- лявоєннi роки, часи, до яких уже не сягає пам’ять нових поколiнь нашого народу, матимуть велике iсторико-культурне значення, вiн вiдповiв приб- лизно так: “Дорогий мiй (його улюблене зверта- ння до спiвбесiдника, якого поважав), менi зали- шилося вже мало жити i не тiльки не сподiваюся цi спогади довести, як ти кажеш, хоча б до поча- ткових пiслявоєнних рокiв, але й не маю бажання цього робити з огляду на специфiку нашої дiйс- ностi. Про все, що я пережив у тi часи, про рiзнi особи, з якими зустрiчався, тепер писати правду, чи навiть згадувати їх, небезпечно. А писати не- домовками, з рiзними натяжками, а, тим бiльше, брехню, не вмiю i не бажаю”. Як особистiсть, у моїй пам’ятi С.В.Щурат за- лишився як кришталево чесна, щира, сердечна i чуйна людина, природжений iнтелiгент найвищої проби; як людина товариська, добродушна i доб- розичлива, завжди врiвноважена i лагiдна, не без почуття гумору, хоч часом з елементом необраз- ливої iронiї чи жарту; в колi друзiв i знайомих – людина вiдверта i прихильна, готова, при потребi кожному допомогти або дати якусь пораду. За час своєї бiля 35-рiчної дружби iз Степаном Васильовичем я не запримiтив жодного випадку, щоб вiн з кимось посварився, накричав на когось чи навiть пiдвищив до кого-небудь голос. Нiколи не чув я також, щоб вiн коли-небудь ужив якийсь непристойний вираз, вульгарну лайку чи вульгар- ний проклiн, за винятком галицького “шляк тра- фив” i то не стосовно когось, уродi “щоб тебе шляк трафив”, а стосовно себе самого в минуло- му часi, як “мало мене шляк не трафив” чи без- Степана Васильовича i Олександри Володимирiвни Щу- ратiв рiзних часiв, сiмейнi фото та пейзажнi художнi фото, виконанi Степаном Васильовичем. Наводжу усi цi вiдомостi про книжку “Два крила”, оскiльки вона вийшла невеликим тиражем i вiдразу стала бiблiографiчною рiдкiстю. МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 263 особово, як “а бодай то шляк трафив”3. Коли був сердитий на кого-небудь, то свою злiсть на ньо- го умiв держати в собi, виражаючи лише мiною незадоволення на обличчi, яке в таких випадках блiдло. Однак ця злiсть у нього швидко проходи- ла, i нiколи вiн її на довший час не таїв. Якщо ж траплялося, що сам когось ненавмисне образив, то не барився його перепросити, супроводжуючи якимсь жартом з лагiдною усмiшкою. У побутi, в колективi своїх спiвробiтникiв та в колi друзiв i знайомих, як людина природно скромна, нiколи не намагався чимось видiлити- ся – показати якусь свою зверхнiсть, блиснути своєю ерудицiєю, або, тим бiльше, попишатися чи похвалитися i т. iн. Одягався теж скромно, але зi смаком, вiдповiдно до моди i свого вi- ку та смаку. Наприклад, одяг та взуття носив виключно брунатних вiдтiнкiв. Стiни, трафарет- нi вiдбитки рисункiв на них i на стелi в квар- тирi Щуратiв (вул. Верхратського, 8, кв. 2) бу- ли тiльки брунатних вiдтiнкiв, причому навiть у неосвiтлюваних сонцем кiмнатах. Оригiнальна, в стилi модерну, люстра у вiтальнiй кiмнатi – теж була густо брунатного кольору. Це i не дивно. Адже вiд природи Степан Васильович був надi- лений завидним естетичним смаком, любив мис- тецтво i добре в ньому розумiвся, ба i сам ви- явив небуденний мистецький хист, займаючись у свiй час художньою фотографiєю та видаючи журнал “Свiтло й тiнь” (1933-1939). До речi, у цьому вiдношеннi його суттєво доповнювала йо- го дружина Олександра Володимирiвна, у моло- достi вiдома українська балерина, що засвiдчує присвячена їй стаття в УЗЕ (“Українська зага- льна енциклопедiя”), яка теж була великою ша- нувальницею образотворчого мистецтва. Пам’я- таю, що в кiмнатах Щуратiв, крiм кiлькох не- датованих картин, як казав Степан Васильович, десь XVIII – поч. XIX ст., було кiлька кар- тин I.Труша та О.Новакiвського, серед яких, як пригадую, “Вид на Днiпро” I.Труша, “Грiшний сад”, “Пара коней” та “Лiлiя” О.Новакiвського. Останню з цих картин якiсь невiгласи викинули в смiтник i її, виносячи смiття у смiтярку, вря- тувала Олександра Володимирiвна, розгледiвши 3Загальнопоширений у Галичинi проклiн “шляк би тебе трафив” чи “аби тебе шляк трафив” походить з нiм. “Schlag soll dich treffen”, у дослiвному перекладi “щоб тебе удар спiткав”. Тобто в даному разi в цьому прокльонi первiс- но, при його виникненнi, мiстилося лихе побажання тому, кого ним проклинали, iнфаркту або iнсульту. Вiдомий цей проклiн також на Закарпаттi та Буковинi, отже, появився вiн на захiдноукраїнських теренах, мабуть, за австрiйських часiв (пiсля 1772 р.). на нiй монограму “(Н)” Новакiвського. Почес- не мiсце над робочим столом Степана Васильо- вича займала картина вiдомої львiвської худож- ницi Я.Музики. Цю картину подарували Степа- новi Васильовичу працiвники вiддiлу лiтератури на день його 60-лiття. Не впевнений, але так менi мерещиться, що автором однiєї з картин у кiмнатi-вiтальнi був Бруно Шульц4. Степан Ва- сильович усе життя цiкавився живописом, гра- фiкою та мистецьким антикварiатом. Тому його квартира нагадувала музей мистецтва. Персона- льно був вiн знайомий з усiма видатними львiв- ськими художниками свого часу, нерiдко вiдвi- дував їхнi майстернi. Особисто можу засвiдчити його мiцну дружбу iз скульптором – народним художником України Я.Чайкою, близькi прияте- льськi вiдносини iз скульпторами Л.Бiганичем, Л.Громом, Є.Дзиндрою та В.Одрехiвським, у майстернях яких менi з ним пощастило нераз бу- вати. Його художня фотографiчна спадщина та редагований ним журнал “Свiтло й тiнь” заслу- говують окремого дослiдження з боку мистецтво- знавцiв. Адже присвятив вiн їм велику частину свого життя. Не можу тут не вiдзначити, що деякi ри- си свого характеру та деякi свої уподобання С.В.Щурат успадкував або перейняв вiд свого батька акад. В.Г.Щурата, i це менi доводилось чути вiд нього самого, коли одного разу, в себе на квартирi, на моє зауваження, що вiн дуже подiб- ний на свого батька, портрет якого висiв на стiнi, вiн сказав: “Я не тiльки подiбний до свого батька своєю зовнiшнiстю, а й характером. Спрацюва- ли гени, мiй дорогий”. Про наслiдування Степа- ном Васильовичем деяких уподобань свого бать- ка свiдчать такi почутi мною вiд нього особисто признання в приблизному формулюваннi, як: “Не маючи потягу до точних наук, я пiшов стопами свого батька: обрав лiтературознавство. Правда, 4Принагiдно вiдзначу також, що в 60-их рp. досить ча- сто в Степана Васильовича гостював тодiшнiй санiтарний лiкар Львова старенький уже В.Карлецький з дружиною. Це був великий любитель мистецтва i колекцiонер. Вла- сне, вiн датував старовиннi картини Степана Васильови- ча. Як сказав менi колись Степан Васильович, колекцiя В.Карлецького далеко перевершувала сотню картин. Хоча за нацiональнiстю вiн був поляк, але мав у своїй колекцiї картини багатьох українських художникiв. В.Карлецький помер десь ще у кiн. 60-их рр. Як розпорядилася цiєю колекцiєю його набагато молодша за нього дружина – менi не вiдомо, як i невiдома менi її доля. За своїм походжен- ням була це українка, як видно було з її манер i розмови, з високо iнтелiгентної родини, лiкарка за фахом. До замiж- жя працювала в Золочевi i переїхати у Львiв їй допомiг Степан Васильович. 264 1-2’2009 Народознавчi Зошити поетичним талантом, як батька, Бог мене не надi- лив”. Iншим разом, при iншiй нагодi, я почув вiд нього (теж у приблизному формулюваннi): “Мiй батько мав звичку пiсля працi пiти в товариство до кав’ярнi, i я маю таку звичку. Мiй батько, не дивлячись на те, що був хворий на легенi, курив аж до смертi, i я буду курити аж до смертi”5. Успадкував Степан Васильович вiд свого бать- ка, як сам це колись у розмовi зi мною визнав, i таку рису свого характеру, як правдолюбство та принциповiсть – звичку говорити кому б то не було, не дивлячись, чи подобається йому це чи нi, лише правду в вiчi та принципово вiдстоювати свої позицiї, якщо в них твердо був переконаний. Пам’ятаю колись при якiйсь нагодi з приводу цiєї риси його характеру мiж нами виникла дискусiя, в якiй я висловився в тому сенсi, що ця його звичка може сприйматися i як прояв цинiзму та впертостi. На що Степан Васильович вiдреагував у дусi цiєї своєї звички: “Якщо ти так уважа- єш, – сказав вiн, – i дотримуєшся iншої позицiї, то ця твоя позицiя, супроти моєї тодi межує з безхребетнiстю i безпринципнiстю. Цю, як ти ка- жеш, рису свого характеру я успадкував вiд свого батька. Але мiй батько мав ще звичку говорити вiдверто те, що про когось чи про щось думав, не тiльки в очi, але й писати в своїх критичних працях i то незважаючи на особи, за що часом вiд них одержував вiдповiдну вiдплату. Написав якось вiдверто, з вiдповiдним аналiзом, що пере- клад I.Верхратського поеми Ю.Словацького “Oj ciec zadżumionych” дуже низької вартостi. А цей, у вiдповiдь, спрямував проти нього цiлу брошу- ру “Незмовкаючий гургурдядько”. Часом у цьому батько i перебирав мiру, бо й I.Франко спрямував проти нього свiй вiрш “Декадент” та сатиричне оповiдання “Доктор Бессервiссер”, у якому, про- читавши його, батько пiзнав себе вiдразу”. Так я тодi вiд Степана Васильовича вперше довiдався, проти кого конкретно був спрямований Франкiв твiр “Доктор Бессервiссер”. Ця риса характеру Степана Васильовича вiд- стоювати правду, справедливiсть та свої принци- пи з важкими i сумними наслiдками не тiльки для нього, а й для усього вiддiлу української лiтера- тури, яким вiн завiдував у Iнститутi суспiльних 5При цьому Степан Васильович розповiв менi, що його батько помер iз книжкою в руцi, розкритою, правда, догори ногами, та з цигарками на столику бiля лiжка. Показав ме- нi навiть розпочату батьком коробку цих цигарок (це була “Северная пальмира”), яку зберiгав як родинну релiквiю. Оскiльки я тодi перестав курити, то, для жарту, запропо- нував менi закурити собi одну з цих цигарок його батька. наук АН УРСР, особливо яскраво проявилася пiд час сумнозвiсного конфлiкту, який десь на- прикiнцi 60-их рp. розгорiвся мiж по сутi усiм цим вiддiлом та прийнятою на посаду старшого наукового спiвробiтника за вказiвкою Львiвсько- го обкому КПУ кандидатом фiлологiчних наук, колишнiм доцентом кафедри росiйської лiтератури Львiвського державного педiнституту, що був то- дi приєднаний до Дрогобицького державного пед- iнституту, М.С.Гурладi. Викладати тут причини i суть цього конфлiкту не буду, бо, як тодi не член цього вiддiлу всiх його перипетiй не знаю, а з тих, що знав, – не все пам’ятаю. Вiдзначу лише, що, вступивши в конфлiкт iз ставленицею обко- му КПУ, цей вiддiл цим самим по сутi вступив у конфлiкт iз самим обкомом. А це вже вiдразу не вiщувало нiчого доброго нi вiддiловi, нi, особливо, його завiдувачевi, ба навiть так чи так Iнститу- товi в цiлому. Особливо, якщо взяти до уваги й те, що чоловiк М.С.Гурладi в той час працював у Львiвському обкомi КПУ на посадi завiдувача вiддiлу адмiнiстративних органiв, у вiданнi якого були органи КҐБ6, внутрiшнiх справ, тобто мi- лiцiї i прокуратури7. Степан Васильович усе це дуже добре розумiв i усвiдомлював. Однак, бача- чи явну справедливiсть у цьому конфлiктi на боцi вiддiлу, будучи його керiвником, принципово на примирення з М.С.Гурладi не йшов, i не закли- кав до цього вiддiлу, незважаючи на вмовляння його до цього з боку дирекцiї iнститу i партбюро. Коли одного разу М.К.Iвасюта i я, як в iнсти- тутi його найближчi друзi, на особисте прохання директора iнституту М.М.Олексюка, “на благо”, як вiн казав, усього iнституту, з метою уникне- ння конфлiкту з обкомом КПУ, спробували-таки умовити Степана Васильовича своїм авторитетом у вiддiлi якось бодай утихомирити цей конфлiкт з М.С.Гурладi, то вiн нам прямо вiдповiв: “Ви що, може, хочете, щоб я умовив вiддiл стати пе- ред цiєю особою на колiна i уклiнно просити в неї пробачення? Ба за що просити пробачення? Нi, на це я не пiду! Умовляти вiддiл принижу- вати свою гiднiсть i самому принижуватися я не 6Тут i далi абревiатурнi назви радянських органiв подаю так, як їх мiсцеве українське населення вимовляло, а не в українському перекладi. 7М.С.Гурладi я знав ще з часiв її працi на посадi до- цента рос. лiтератури у Педiнститутi, де тодi навчався в аспiрантурi. Як неспецiалiст з української лiтератури, не- досконало володiючи українською мовою, вона завiдома не вписувалася в цей вiддiл, тим бiльше на посаду старшого наукового спiвробiтника. Але, вiдчуваючи за собою силу обкому, поставилася до працiвникiв вiддiлу зверхньо та ще й iз погрозами. Це, очевидно, i призвело до конфлiкту. МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 265 стану, чим би це для мене не кiнчилося. Гадає- те, я не усвiдомлюю, з ким маю справу i чим це для мене особисто пахне? Та що про мене вiддiл подумав би? Iнша справа, якщо б вiн у своєму ставленнi до цiєї особи не мав рацiї”. I Степан Васильович не поступився цим своїм принципом нi на крок, тож, як i треба було сподiватися, вже невдовзi поплатився за це примусовим виходом на пенсiю, а його вiддiл української лiтератури, з ярликом “розсадника українського буржуазно- го нацiоналiзму”, поплатився своїм розформува- нням, а ще перед цим деякi працiвники вiддiлу разом iз своїм колишнiм завiдувачем – звiльне- нням з роботи. Однак усе це вимагає окремого висвiтлення. Згадуючи про С.В.Щурата як особистiсть, не можу обминути i деяких його свiтоглядних сторiн та iдейних переконань. Але вiдразу мушу вiдз- начити, що в цьому вiдношеннi характеризувати його виразно i бодай хоча б приблизно всебiчно не можу. Нашi дружнi взаємовiдносини припали на час жорстокого державного тоталiтаризму, ко- ли кожен свої полiтичнi погляди та погляди на дiйснiсть навiть перед друзями тримав у таємни- цi. А виклики в органи МҐБ, а потiм КҐБ Сте- пана Васильовича тим бiльше навчили в цьому вiдношеннi бути обережним. Якось на риболовлi, коли ми були тiльки вдвох над рiкою Стрий, i риба не клювала, в розмовi про се, про те, Сте- пан Васильович натякнув менi i про цi свої при- мусовi вiзити в управлiння МҐБ-КҐБ. На моє запитання: “А чого ж вас там викликали?”, вiн вiдповiв: “Таже знаєш, що викликали не на каву з коньяком або щоб подивитися на мене. А чо- го викликали – то навiщо тобi це знати. Це їхнiй секрет, який я давав пiдписку не розголошувати”. На моє запевнення, що не збираюся комусь про це розказувати, вiн переконливо вiдповiв: “Ого, дорогий мiй, як тобi там добре всиплять, то так усе виспiваєш, як на сповiдi. А вони це вмiють робити”. Ось чому про себе, про свої погляди i свої зв’язки в минулому, навiть про свою дiяль- нiсть у редагованих та видаваних ним журналах “Свiтло й тiнь” та “Наша Батькiвщина” Степан Васильович не любив розповiдати. Лише один раз, теж коли ми були вдвох на лонi природи, сказав менi, що в довоєннi роки не прихилявся нi до нацiоналiстiв, нi, тим бiльше, до комунiс- тiв, бо вiрив вiдомоcтям, якi надходили у Львiв з “комунiстичного раю” в Радянськiй Українi. То- дi ж сказав також, що ще зi студентських рокiв подiляв погляди соцiал-демократiв, але не кому- нiстiв чи, як вiн висловився, “капезеушникiв”. З його розповiдей знаю, що в студентськi роки, i навiть пiсля них, вiн захоплювався наукою фiло- софiєю. Стояв нiби на матерiалiстичних позицiях, але я так i не збагнув, чи цi матерiалiстичнi пози- цiї були в нього мiцнi i в переконаннях усебiчнi. З деяких розмов iз ним на фiлософськi теми, в мене створювалося враження, що вiн був прихи- льником екзестенцiоналiзму, бо добре знав i на- вiть вiдстоював фiлософську теорiю англiйського фiлософа-екзестенцiоналiста Берклi. Якщо говорити про полiтичнi погляди Степана Васильовича, виходячи з вiдомої сентенцiї “скажи менi, хто твiй друг, а я скажу тобi, хто ти”, то менi добре вiдомо, що в минулому вiн контакту- вав як з представниками лiвицi, так i правицi. З його розповiдей знаю, що найближчим його дру- гом з лiвицi був Iван Крушельницький, родину якого вiн навiть проводив у цю фатальну смерте- льну дорогу в бiльшовицький “рай”, в Радянську Україну, а з правицi його найближчим другом був молодший брат Семена Васильовича Стефаника Юрiй (Юрко) Стефаник, який у 1944 р. змуше- ний був покинути Львiв, податися в Нiмеччину, а згодом у Канаду в емiграцiю8. 8В зв’язку iз згадкою про Юрiя (Юрка) Стефаника, маргiнально наведу тут одну важливу iнформацiю про ньо- го, яку свого часу почув вiд Степана Васильовича. Якось, пiсля вiзиту в Iнститут суспiльних наук тодi академiка- секретаря АН УРСР В.М.Русанiвського, Степан Васильо- вич у себе на квартирi запитав мене, як звати академiка- секретаря по-батьковi. Коли я сказав, що Макарович, вiн розповiв менi ось що. “Таж я знав його батька Макара. Мене з ним познайомив десь у 1940 чи 1941 р. Юрко Стефаник, коли Макар Русанiвський приїжджав у Львiв- ський унiверситет. Вони оба прийшли до мене на квартиру, сидiли ми за цим ось столом, i Русанiвський сидiв якраз на тому мiсцi, на якому зараз сидиш ти. Був це поставний русявий молодий чоловiк i, як видно було з розмови та його манер, була це високо iнтелiгентна людина i добрий знавець української лiтератури й iсторiї. Але кiнчилося це знайомст- во Юрка з Русанiвським трагiчно. Юрко Стефаник, як сам менi про це згодом розповiв, думав, що при совєтах можна так як за Польщi писати в листах, що хочеш i висилати по- штою. Щось там не те, що можна було писати, написав до Русанiвського. Лист перехопило НКВД i обох негайно аре- штували. Однак щодо Юрка Стефаника, то тут зважили на на те, що це син вiдомого письменника Василя Стефаника, а, крiм того, за його звiльнення з тюрми кудись звернулися депутати до Верховної Ради К.Студинський i П.Франко. Так що Юрка випустили, а ось за Русанiвським не було кому заступитися, i цей бiдачисько, як менi тепер вiдомо, був десь розстрiляний”. Я запитав Степана Васильовича, чи можу про це повiдомити В.М.Русанiвському, з яким я був у дружнiх контактах. Степан Васильович дозволив i навiть виявив бажання з В.М.Русанiвським познайомити- ся. Однак, коли пiд час своєї найближчої поїздки в Київ, я про це розповiв В.М.Русанiвському, вiн сказав менi, що має в своєму розпорядженнi iншу версiю про причини аре- 266 1-2’2009 Народознавчi Зошити Хоч Степан Васильвич i не розкривав, як ка- жуть, своєї душi навiть перед близькими друзя- ми, з рiзних обставин i ситуацiй, в яких менi пощастило з ним перебувати, – з його домашнiх обставин та родинних вiдносин, кола його зна- йомств, часом не прихованого ставлення до рiз- них суспiльно-полiтичних, соцiально-економiчних та культурних подiй i явищ, як внутрi країни, так i за рубежем, рiзних мимовiльних висловлювань тощо, можна було зробити висновок (i я його для себе давно зробив), що вiн до глибини душi був переконаний щирий i вiдданий патрiот своєї Ба- тькiвщини України, патрiот з давно сформованою нацiональною iдеєю. Вiн дуже любив свiй знедо- лений народ, особливо простих робiтникiв i закрi- пачене в колгоспах та радгоспах селянство. Серед його не лише знайомих, але i друзiв були i робiт- ники та селяни. У с. Корчинi Сколiвського р-ну, де вiн любив влiтку вiдпочивати, його знали чи не всi селяни i радiсно з ним вiталися. Але цим його любов до рiдного трудового люду не обме- жувалася. Вiн чим мiг i як мiг старався цьому людовi допомагати. Маючи через свого найближ- чого друга Семена Васильовича Стефаника, го- лови облвиконкому, широке коло знайомств серед партiйного i радянського начальства, як районно- го, так i обласного масштабу, вiн використову- вав це знайомство для безкорисної (пiдкреслюю це слово) допомоги своїм людям. З якими тiль- ки проханнями до нього не зверталися рiзнi йо- го знайомi, часто не для себе, а, своєю чергою, для своїх знайомих за допомогою в тих чи тих справах! Скiльком дiтям вiн допомiг поступити на навчання у вищi навчальнi заклади i технi- куми! Скiльком учителям, лiкарям, iнженерам i iншим категорiям працiвникiв вiн допомiг влаш- туватися на роботу! Їх було багато навiть тих, що я знаю. А скiльки було тих, що я не знаю? Звер- талися до нього за допомогою i голови колгоспiв, i керiвники пiдприємств, i директори шкiл, i хто тiльки не звертався! Усiм допомагав, а ось со- бi у скрутну хвилину допомогти не мiг, бо тут пахло полiтикою. Тут йому не мiг допомогти i його найближчий друг Семен Васильович Сте- фаник. Правда, вiн до нього за цiєю допомогою навiть не звертався, бо, мовляв, навiщо в це вмi- шувати ще Семена i наробити ще й йому якихось прикростей. Отож так поступати могла лише лю- дина, яка щиро любила свiй народ i була йому вiдданою. шту i смерть свого батька. Бiльше на цю тему в мене з ним розмови не було. Суспiльно-полiтичнi погляди Степана Васильо- вича, його несприйняття радянської дiйсностi, особливо в Українi, часом таки пробивалися на- зовнi в окремих його висловах, правда, не перед усiма. Вiн особливо вороже ставився до полiтики погано прихованої насильної русифiкацiї України i масового засилля в Захiдну Україну росiян i так званого “русскоязычного населения”. Передi мною i Семеном Васильовичем Стефаником Сте- пан Васильович цього не приховував. Одного ра- зу, коли ми були тiльки втрьох на лонi природи, вiн навiть вiдверто закинув Семеновi Васильови- чу, як головi облвиконкому, участь у потураннi русифiкацiї Львова. На що той резонно вiдповiв: “Треба би тебе поставити на моє мiсце. Побачив би я, як би ти навiв тут порядок”. Серед друзiв Степана Васильовича не було жодного росiянина або українця-яничара, а до цих яничарiв вiн ста- вився з якимось презирством. До кiнця свого жи- ття Степан Васильович принципово так i не на- вчився (i навiть не старався навчатися) говорити по-росiйськи. За все своє життя вiн, мабуть, не вимовив жодного росiйського речення; рiдко брав до рук i читав росiйськомовну пресу, хоча ро- сiйськомовною науковою лiтературою користува- вся i, як лiтературознавець, дуже поважав i цiнив визначних росiйських письменникiв-демократiв та вчених. Русофобом Степан Васильович не був i до росiйського народу (але не до русифiкаторiв) ставився толерантно. Не залишилася поза моєю увагою особлива прихильнiсть Степана Васильовича до людей, якi в минулому, або недавному минулому, мали якусь причетнiсть до боротьби за незалежнiсть України, до визвольних змагань, i тих, що за це зазнали репресiй. А, мiж iншим, як я вже згадував, репре- сованою була i його двоюрiдна сестра Софiя Ма- лецька, яка, повернувшись iз заслання в Сибiру, жила в Моршинi, i в якої ми iз Степаном Васи- льовичем неодноразово гостювали, в домi якої, до речi, ми вiдсвяткували його 60-ти лiття. Не тiльки про прихильнiсть, а й близьке зна- йомство Степана Васильовича з учасниками виз- вольних змагань може свiдчити такий мiй яскра- вий спогад про нього. Десь у серединi 60-их рp., вечером 1-го листопада йшли ми вдвох з кав’я- рнi пiвнiчною стороною площi Ринок. У воротах будинку, в якому тодi мiстилося 6-те вiддiлен- ня пошти, побачили старого чоловiка, який сидiв, спершись до ворiт. Степан Васильович пригляну- вся до нього i раптом звернувся до мене: “Бiжи скоренько, лови таксi”. Не роздумуючи, я кину- вся по таксi. На моє щастя, далеко не довелося МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 267 бiгти, бо бiля кав’ярнi, з якої ми вийшли, як- раз зупинилося таксi, пiдвiзши сюди якусь веселу компанiю. Ми iз Степаном Васильовичем пiдве- ли старенького, який тримаючись за лiвий бiк, не обiзвався до нас жодним словом, посадили його в машину i самi посiдали. Степан Васильович ска- зав таксистовi везти нас на Пекарську вулицю, не пам’ятаю вже пiд який номер. Там ми, розплати- вшись з таксистом, висадили старенького i хотiли вiдвести його на квартиру, яку, видно, Степан Васильович знав. Але старенький, прийшовши до себе, звернувся до Степана Васильовича зi сло- вами: “Дякую вам Стефуню i вам, пане, красне- нько дякую – звернувся до мене. Може я сам якось доберуся до хати. Знаєте, сьогоднi такий день, такий день – 1-го листопада, День зриву. То ми з хлопцями трохи того... вiдзначили цей день, а менi не можна, серце. Добре, що ви тра- пилися, а то би мене ще завезли до лiкарнi або й до буцегарнi”. Ми таки довели старенького до його квартири. А на вулицi я запитав Степана Васильовича, хто ж це такий? Вiн вiдповiв: “Со- тник Ераст Коник, чув про такого?” Та як же не чув? Це ж колишнiй командир сотнi мого батька – колишнього стрiльця УГА, який у розповiдях про свою службу в УГА нераз тепло про цього сотника згадував. На пiдставi цього випадку я дiйшов висновку, що мусив Степан Васильович з цим сотником бути в давнiх i приятельських вiд- носинах, якщо знав, де вiн мешкає i якщо цей сотник звернувся до нього пестливо “Стефуню”. Вiдомо менi, також з уст самого Степана Васи- льовича, що в час нiмецької окупацiї Львова, осо- бливо наприкiнцi її, вiн активно допомагав чим мiг українським письменникам i вченим iз Схiд- ної України, якi при вiдступi вермахту з її теренiв, боячись знов опинитися в бiльшовицькому “раю”, волiли покинути рiдну землю i податися на Захiд. Я не запам’ятав усiх осiб, яким надавав допомо- гу Степан Васильович, але одну з них таки добре запам’ятав, бо ж свого учителя зi студентських рокiв не мiг не запам’ятати. Цiєю особою був вi- домий український лiтературознавець, автор вiдо- мої ще з довоєнних рокiв працi “Кулiш – бiограф i критик Гоголя”, вже тодi кандидат фiлологiч- них наук i доцент Iван Савич Романченко, якого Степан Васильович прийняв навiть до себе на квартиру, на якiй вiн, на повному його утриманнi проживав бiля року, аж до звiльнення Львова з- пiд нiмецької окупацiї. Налаштований на втечу на Захiд, I.С.Романченко все ж з якихось мiркувань не подався туди, а залишився у Львовi. За сло- вами Степана Васильовича, пiсля серiї допитiв у НКВД, вiн, з вiдкриттям Львiвського державно- го педiнституту, влаштувався в ньому на посаду доцента кафедри української лiтератури. Розпо- вiдав менi Степан Васильович, що i його почали викликати на допити в НКВД, але чи було це пов’язане з I.С.Романченком – не знав, бо кого тодi з українських iнтелiгентiв не викликали9. Про своїх довоєнних друзiв i близьких зна- йомих Степан Васильович розповiдати не лю- бив, а я його про них i не розпитував. Прав- да, при рiзних нагодах часом згадував про сво- їх колег-фотомитцiв, як Я.Савку, Д.Фiґоля та Ю.Дороша, якого я, до речi, сам скорiше знав, оскiльки вiн працював у нас в Iнститутi суспi- льних наук АН УРСР фотографом. Проте, не 9Принагiдно вважаю своїм обов’язком перед свiтлою па- м’яттю цього визначного вченого, як його колишнiй учень (тодi студент фiлологiї Львiвського державного педiнсти- туту), що знав його безпосередньо зблизька, сказати тут про нього трохи бiльше. Вiн читав у нас курс українсь- кої лiтератури XIX ст. Хоч монотонно читав, але глибоко, видно було, що знав його досконало, бо читав, не часто заглядаючи до конспекту. Але, напевно, i тодi НКВД чи то вже МҐБ, не полишало його в спокою. Десь у 1947 чи 1948 р. в газетi “Вiльна Україна”, за пiдписом, здає- ться, Дмитрука i Пархоменка, появилася на нього розгро- мна стаття як про “українського буржуазного нацiоналiс- та” пiд заголовком “Справжнє обличчя “лiтературознавця” I.С.Романченка”. Незабаром пiсля появи цiєї статтi вiн був звiльнений з роботи i якийсь час не працював. Я з ним зустрiчався аж у 1952-54 рр., у Кременцi, де я працював на посадi завiдувача Кременецького райвно Тернопiльсь- кої областi. А вiн працював погодинно на посадi доцента кафедри української лiтератури Кременецького державного педiнституту. Деколи заходив до мене в кабiнет поговорити або з проханням когось улаштувати на вчительську роботу. Згодом вiн якийсь час працював в Iнститутi суспiльних на- ук АН УРСР у Львовi. Але i тут був звiльнений з роботи i вiдправлений на пенсiю. Не помогла йому i опублiкована ним його праця “Атеїзм Т.Г.Шевченка”, яку менi, з дар- чим написом, подарував. Знаю, що важко було йому мате- рiально, бiдував, бо одного разу запропонував менi купити в нього книжки, якi собi виберу. Але я, тодi молодший на- уковий спiвробiтник Iнституту суспiльних наук АН УРСР, теж не був на стiльки багатий, щоб купувати дорогi книж- ки, а бiблiотеку вiн мав солiдну. Одного разу я був у нього вдома (тодi на вул. Цiолковського № 6) i цю бiблiотеку бачив. Це було десь у 1963 р. Наближалося його 70-рiччя (народився вiн у 1894 р.). Просив мене звернутися до сво- їх тодiшнiх друзiв-лiтературознавцiв з пропозицiєю написа- ти i опублiкувати в якомусь iз лiтературознавчих журналiв присвячену його ювiлеєвi статтю. Дав менi з цiєю метою автобiографiю та заповнений листок для облiку кадрiв. Але до кого з лiтературознавцiв я не звертався, на жаль, нiхто з них писати цю статю не погодився, мотивуючи свою вiд- мову тим, що жоден з українських лвiтературних журналiв, з огляду на проскрибовану особу ювiляра, цiєї статтi не надрукує. Помер вiн пiсля важкої недуги в 1973 р. Похо- ронений на Личакiвському цвинртарi. Я проводжав його в останню дорогу. 268 1-2’2009 Народознавчi Зошити можу не повернутися до розповiдi Степана Ва- сильовича про його друга з молодечих лiт, зга- дуваного вже вище I.Крушельницького, оскiльки ця розповiдь торкається не тiльки особисто са- мого Степана Васильовича, а й водночас i не- ординарної в iсторiї української культури особи I.Крушельницького та його роду. Одного разу, десь на початку моїх iз Степа- ном Васильовичем дружнiх взаємин, їхали ми вдвох трамваєм i у вiкно побачили, як троту- аром проходила тодi молодший науковий спiв- робiтник вiддiлу археологiї нашого iнституту Л.Крушельницька. Побачивши її, Степан Ва- сильович сказав: “Он Лариса Крушельниць- ка пiшла. Бач, як розцвiла, а я її малень- кою дитиною на руках носив”. У той час я ще не знав, що Л.Крушельницька – це дочка I.Крушельницького, прямий нащадок вiдомого до вiйни в Галичинi роду Антона Крушельницько- го, про трагiчну долю якого тодi вже дещо знав. Тому здивовано запитав Степана Васильовича: “А ви звiдки знаєте Ларису ще з її дитинства?” “Зiйдемо з трамваю, – сказав вiн, – то я тобi розповiм”. I ось коротко що вiн менi розповiв. “Ларису я знаю ще з її дитинства, бо тодi дру- жив з її батьком Iваном Крушельницьким i часто бував у нього дома. Лариса була дуже потiшною дитиною, виглядала як ангелятко, i я не раз брав її до себе на руки. Рiд Крушельницьких був ве- ликим i дружно мешкав разом. Але менi i досi дивно, що всi цi Крушельницькi, на чолi з їхнiм батьком Антоном, молилися на Схiд, на Радян- ську Україну, хоч про те, що там тодi творилося у Львовi було досить вiдомо. I досi не збагну, чому цi Крушельницькi – усi талановитi, розумнi i рiзнобiчно обдарованi люди, були водночас такi недалекi в полiтицi i так слiпо вiрили комунiсти- чнiй пропагандi, вiрили в те, що там на Великiй Українi будується комунiстичний рай. Не жилося їм тут у Львовi за Польщi солодко, тож аж див- но, що в той сповнений жахiть у тому “раю” час старий Антiн Крушельницький зворохобив усю родину їхати в цей “рай” на постiйно. Як я не вмовляв того Iвана! Iване, що ви робите? Таже там вас чекає явна смерть! Чи ти не читаєш i не чуєш, що там дiється? Але де там! Як горохом об стiну! Iван мав готову вiдповiдь: “Йди, йди, Степане, ти вiриш цим нацiоналiстичним i бур- жуазним брехням. Побачиш, що ще сам до мене приїдеш, як тобi тут панове поляки добре допе- чуть”. I поїхали. Я проводжав їх тодi на вокзалi i повертався з важким серцем, бо передчував, що їх бiльше не побачу. Найняли собi два товарних вагони, забрали з собою, що могли зi свого май- на, навiть i пса, забрали i малу дитину – оцю Ларису. I поїхали, як я Iвановi i казав, собi по смерть. Нiхто з них, крiм Лариси, живим не вер- нувся. Якесь щастя, що не поїхала тодi з ними Iванова дружина, якiй через мiжнародний Черво- ний Хрест та за допомогою дружини самого Пiл- судського чудом удалося вирвати з цього “раю” ледве живу оцю Ларису”10. Про близькi, ще довоєннi, контакти Степана Васильовича з представниками лiвицi, на мiй по- гляд, можуть свiдчити i його дружнi вiдносини iз вiдомим письменником ще з довоєнної галиць- кої лiвицi Петром Козланюком, з яким вiн спiл- кувався на “ти”. Як я запримiтив, деколи вони порозумiвалися мiж собою у товариствi якимись, лише їм обом зрозумiлими недомовками. Пам’я- таю, що дуже болiсно сприйняв вiн сумну вiстку про важку невилiковну хворобу, а вiдтак i смерть П.Козланюка, яку сповiстив нам С.В.Стефаник. Незабутнiм зберiгся в моїй пам’ятi Степан Ва- сильович Щурат i як науковець, один з провiдних учених Iнституту суспiльних наук АН УРСР, довголiтнiй керiвник вiддiлу української лiтера- тури. Однак, у цьому вiдношеннi, сподiваюся, кращi i глибшi вiд моїх, свої спогади про ньо- го напишуть колишнi його науковi спiвробiтники та учнi. Я зупинюся лише на деяких iз тих мо- ментiв, якi для них можуть бути не вiдомi або менш вiдомi, нiж менi. Отож, Степан Васильович належав до остан- нього поколiння тих українських, у даному ра- зi галицьких, учених, якi зросли i сформува- лися ще на дорадянських наукових здобутках i традицiях. Насамперед вiн був сином одного iз корифеїв української не лише лiтературознав- чої, й а фiлологiчної науки взагалi. Як сам про це згадував у своїх спогадах, у гiмназiї його вчителями були такi визначнi українськi вченi, як I.Крип’якевич, М.Кордуба, Й.Роздольський, Й.Застирець, I.Зiлинський та iн., а в унiвер- ситетi такi, як Т.Легр-Сплавiнський, Я.Янув, Б.Левочинський, А.Фiшер i iн. Як я вже згаду- вав, лiтературознавчими дослiдженнями Степан Васильович почав займатися ще iз студентських 10Сподiваюся, що Лариса Iванiвна Крушельницька – те- пер доктор iсторичних наук, професор, колишнiй директор Львiвської наукової бiблiотеки НАН України – не образи- ться на мене за публiкацiю цього мого спогаду, що тор- кається також її батька, її роду i її особисто, тепер, пiсля виходу у свiт її книги “Рубали лiс” (Львiв; Нью-Йорк: Вид-во М.П.Коць, 2001), яку вона менi ласкаво, з дарчим написом подарувала. МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 269 рокiв, однак за Польщi скоро йому довелося бiль- шу увагу придiляти журналiстицi – редагуванню i органiзацiї видання журналiв “Свiтло й тiнь” та “Наша Батькiвщина”, бо, як казав, “треба було з чогось жити”. Виключно науковою дiяльнiстю, лiтературознавством, зайнявся вiн лише за радян- ської влади. У своєму розпорядженнi мав багату, зiбрану особисто та успадковану вiд батька бiб- лiотеку, якої, з огляду на наявнi в нiй рiдкiснi та забороненi на той час видання, не афiшував. На видному мiсцi, на етажерках, мiстилися лише радянськi видання. Мав також багатий батькiв i свiй власний архiв, яким i я деколи користувався. Отож, у бiблiотеки чи архiви навiдувався рiдко. Мав чiткий, особисто регламентований розпоря- док дня. Iз його розповiдей знаю, що прокидався вiн рано, о 6-й годинi, а о 7-й уже сiдав за робо- чий стiл. До обiду працював дома, а пiсля обiду iшов в iнститут на роботу. В iнститутi, як завiду- вач вiддiлу, мав окремий кабiнет, але тут уже не завжди мiг продуктивно працювати через вико- нання обов’язкiв завiдувача вiддiлу та рiзнi зага- льноiнститутськi справи. Отож, продуктивно на- укою мiг вiн займатися лише дома. Перед собою ставив завдання: обов’язково кожного дня напи- сати бодай три сторiнки наукової працi. Якщо не встигав, то старався це надолужити наступними днями. Як я вже згадував, часто в своїй науковiй працi ми iз Степаном Васильовичем собi вза- ємно допомагали. Так, коли я займався дослi- дженням життєдiяльностi та мовознавчої спадщи- ни I.Верхратського та Є.Желехiвського, а також писав статтю “Мовознавчi питання в науковiй спадщинi В.Г.Щурата” (Мовознавство.– 1972.– № 3), то користувався бiблiотекою i архiвами Степана Васильовича, а вiн читав пiдготовленi до друку мої дослiдження. У свою чергу, я, на про- хання Степана Васильовича, читав i його деякi пiдготовленi до друку працi, як вiн казав, “щоб там не вкрався якийсь граматичний або правопи- сний бик” (тобто помилка). Так, свою доктор- ську дисертацiю “Бориславський цикл художньої прози Iвана Франка” Степан Васильович просив мене прочитати в двох аспектах: щоб там не було якихось граматичних чи стилiстичних помилок i звернути увагу на тi моменти, до яких можуть “придертися” науковi опоненти. Подарований ме- нi примiрник автореферата цiєї дисертацiї Степан Васильович супроводив дарчим написом: “Доро- гому Михайловi Лукичу вдячний за наукову до- помогу i допомогу технiчну”. Дисертацiю захис- тив вiн успiшно. Та, на жаль, уже тодi над ним згущувалися темнi хмари, а у наступний рiк йо- му довелося з Iнститутом суспiльних наук АН УРСР вимушено попрощатися, про що згадаю нижче окремо. Однак, пишучи свої спогади про Степана Ва- сильовича Щурата як ученого лiтературознавця, повинен вiдзначити i те, що вiн, за своєю вда- чею, способом життя, уподобаннями не належав до вчених-затворникiв, якi за наукою, як кажуть, не бачили свiта Божого. Як я вже згадував, подi- бно до свого батька, або й наслiдуючи його, мав звичку Степан Васильович пiсля працi добре вiд- почити та розважитися, поконтактувати з друзя- ми i знайомими. Правда, з того, що я довiдався вiд нього про працю й вiдпочинок його батька, можна робити висновок про велику i суттєву рi- зницю мiж його власним способом i обставинами вiдпочинку в колi друзiв i знайомих i способом i обставинами вiдпочинку його батька. Львiвськi кав’ярнi часiв його батька, якi Степан Васильо- вич сам ще добре пам’ятав, – це були не звичайнi, як за радянських часiв, “питейные заведения”, чи “кнайпи”, як їх ще по-польськи називали, у яких можна було переважно стоячи, випити не завжди доброякiсної кави з якимось алкогольним трун- ком та якоюсь закускою. А були це переважно, можна сказати, культурнi заклади, в яких можна було завжди проглянути i прочитати свiжу пресу, погомонiти в товариствi, не боячись, що тебе пiд- слуховують, можна було навiть, почувши вiд ко- гось iз свого товариства якусь цiкаву думку, ори- гiнальний вислiв i т. п., не криючись, тут же за- писати собi цю думку чи фразу у свiй записник, не боячись, що приймуть тебе за донощика11. Усе 11Коли Степан Васильович примусово вийшов на пенсiю i взявся упорядковувати свiй i батькiв архiв, то в архiвi батька виявив цi його записки. Це, як я бачив, була досить об’ємиста кiлькiсть листкiв бiлого паперу формату кише- нькового блокнота. Записи на цих листках були зробленi олiвцем, видно, що наспiх, бо не всюди чiтко i з рiзни- ми скороченнями. Степан Васильович поволi розшифорову- вав їх i власноруч передруковував на портативнiй друкарсь- кiй машинцi. Часом, у випадках нерозбiрливого написання чи скорочення якогось слова, просив мене поглянути, чи не вдасться менi його розшифрувати. Однак читати увесь текст запису не дозволяв. Сказав навiть: “Цього я, мабуть, не дам нiкому читати”. Але одного разу, десь уже неза- довго до своєї смертi, сказав: “Може, я, при певнiй умовi, тобi довiрю цi батьковi записи, але ще подумаю”. Я не на- полягав, а вiн, видно, таки вирiшив не довiрити їх менi, бо на цих записах залишив дружинi i дочцi своє заповiт- не бажання: “По моїй смертi – знищити”. Коли жила ще дружина Степана Васильовича Олександра Володимирiвна, я одного разу запитав її i дочку Василину про цi записки. Вони вiдповiли менi: “Ще не знищили, але передсмертну волю небiжчика мусимо виконати”. Отже, доля цих запи- 270 1-2’2009 Народознавчi Зошити це я веду до того, що пiсля роботи Степан Васи- льович, ще з довоєнних польських часiв, мав зви- чку i любив розважатися в товариствi, звичайно, що за чашкою кави з чимось мiцнiшим. На са- мотi, як сам не раз казав, вiн у своєму життi не випив анi келиха спиртного, навiть i пива. I це була чиста правда, бо вже коли, за станом здо- ров’я, не мiг виходити з дому, зять його, артист Володимир Глухий, помер, а коло його колишнiх друзiв i приятелiв дуже звузилося, то час вiд ча- су нагадував менi по телефону: “Не маю з ким навiть келишка горiлки випити. Може, зайдеш?”. А в тi часи, коли Степан Васильович працював ще в Iнститутi суспiльних наук АН УРСР, май- же, як правило, пiсля роботи в iнститутi вiдвi- дував якусь iз львiвських кав’ярень. Однак i в даному разi нiколи не сам, а в товариствi. I цим товариством у той час, теж майже як правило, були ми з М.К.Iвасютою, а часто й ще хтось iз iнститутських, або й не iнститутських люби- телiв кави. Коли директором нашого iнституту, десь у 1964 р., став М.М.Олексюк, то цi нашi вiдвiдування кав’ярень пiсля роботи в iнститутi йому дуже не сподобалися. Нам було вiдомо, що для нас – Степана Васильовича, М.К.Iвасюти i мене – вiн вигадав навiть богохульну назву “свя- та трiйця”. А одного разу, зустрiвши мене перед iнститутом, запросив до себе в кабiнет на розмо- ву спецiально на тему цих наших вiдвiдин кав’я- рень. “Михайле Лукичу, – розпочав цю розмову, – менi якось не випадає на цю тему говорити iз Михайлом Кириловичем, а тим бiльше, iз Сте- паном Васильовичем, бо, за вiком, вони за мене старшi, а з вами ми ровесники, тож звертаюся до вас як до свого ровесника. Чи не могли б ви вплинути якось i на цих двох i припинити ходити пiсля роботи в iнститутi по кнайпах. Адже слi- дом за вами туди починає навiдуватися й наша iнститутська молодь. А ще я вам повинен сказа- ти, не думайте, що там, у кнайпах, нiхто вас не помiчає. Навiщо вам це здалося? Гадаю, ви мене розумiєте?”. На це я вiдповiв: “Мирославе Ми- роновичу, як директор iнституту, ви, звичайно, маєте право висловити нам це своє зауваження i застереження, тим бiльше, що воно доброзичливе, за що я вам дякую. Однак ви дуже помиляєтеся, вважаючи, що в кнайпи iнститутська молодь iде вслiд за нами. Насправдi ж, навпаки, ми йдемо сок акад. В.Г.Щурата зараз менi не вiдома. Мiркую собi так: якщо, пiсля довгих вагань, Степан Васильович прийняв таке рiшення, то мусив мати для цього якiсь вагомi пвiд- стави. Про них можу лише здогадуватися, але це лише мої здогади, яких не знаходжу потреби тут обнародувати. вслiд за цiєю молоддю, oскiльки, коли заходимо в кнайпу, то часто ця молодь уже там (вiн роз- смiявся). Ну, а що до того, що там, у кнайпах, нас можуть помiчати, то це ми самi добре зна- ємо i здогадуємось навiть хто персонально цим займається. Однак будьте певнi, що цих спосте- рiгачiв цiкавить не те, хто, коли i скiльки разiв вiдвiдує кнайпу, скiльки келишкiв чи кухлiв там випиває i чим закусує, а те, з ким там зустрiчає- ться i якi бесiди там провадить. А у вiдношеннi, як себе в кнайпi вести, ми вже маємо великий досвiд”. “Дивна ця ваша фiлософiя, – посмiхнув- шись, сказав М.М.Олексюк, – але глядiть, щоб вона вас не пiдвела. Мiй обов’язок вас попереди- ти”. На цьому ця наша розмова i закiнчилася. I справдi, з цiєї причини, що нас можуть “по- мiчати”, одну i ту ж кав’ярню ми вiдвiдували не кожного дня, в кав’ярнях уникали незнайомого товариства, тай не кожного дня ходили в кав’я- рню, бо часто її замiняв нам у 60-их рp. гараж Степана Васильовича в iнститутському подвiр’ї, який вiн тодi винаймав у iнститутi. Але ще час- тiше Степан Васильович запрошував нас до себе додому, де нас завжди радо вiтала своєю ласка- вою усмiшкою його дружина Олександра Володи- мирiвна, xоч, як господиня, мала з нами чималi клопоти з пригощенням тай чималi видатки, оскi- льки Степан Васильович категорично забороняв нам купувати i приносити iз собою щось iз напо- їв чи iз закуски12. При цьому, якщо зайшла мова про вiдпочи- нок Степана Васильовича Щурата в колi друзiв i приятелiв у неробочий час, то не можу тут не вiдзначити, що коло цих друзiв i приятелiв у Сте- пана Васильовича пiд час його працi в Iнститутi суспiльних наук АН УРСР було довoлi широке i в професiйному, i навiть соцiальному вiдношен- нях далеко неоднорiдне. За моєї пам’ятi, в це ко- ло входили i науковцi рiзних наукових профiлiв, i мистцi, i письменники, i журналiсти, i лiкарi, i вчителi, i iнженери, i лiсiвники, i простi робiтни- ки та селяни. Багатьом з них Степан Васильович став колись у якiйсь пригодi. Пишучи про це ко- ло дружнiх i приятельських знайомств Степана Васильовича, маю на увазi тих його друзiв i при- ятелiв, з якими на той час i я приятелював чи був знайомий, або ж з якими вiн мене познайо- мив. Називати їх усiх тут не стану, бо це був би довгий список, до того ж iмен i прiзвищ ряду iз 12Про цi нашi “вечорницi” у Степана Васильовича пра- вдиво, але, на жаль, скупо, згадує його дочка Василина у своєму “Передньому словi” у згадуванiй уже мною книжцi “Два крила” (с. 6). МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 271 них уже не пам’ятаю. На жаль, переважної бiль- шостi iз них на сьогоднi вже немає серед живих. Однi з них померли ще за його життя, а iншi – вже пiсля його кончини. Про деяких близьких друзiв i приятелiв Сте- пана Васильовича я вже згадував, про деяких ще згадаю, але уважаю навiть своїм oбов’язком зга- дати про його, за моєї пам’ятi, найближчого дру- га i приятеля Семена Васильовича Стефаника, з яким вiн подружив ще в довоєннi 30-тi рp. З ним вiн мене познайомив на початку 60-их рp. Саме вiдтодi менi щастило часто бувати в їхньому това- риствi i їхнi дружнi взаємовiдносини спостерiга- ти. Це була мiцна, щира дружба мiж видатними синами ще бiльш видатних в iсторiї української культури батькiв – сином Василя Щурата i си- ном Василя Стефаника. Оскiльки ж мiж Василем Щуратом i Василем Стефаником – двома тезка- ми i однолiтками теж у свiй час були щирi дружнi взаємовiдносини, то цю дружбу мiж їхнiми сина- ми можна навiть трактувати як успадковану вiд своїх батькiв. Вони розумiли один одного з пiв- слова навiть у телефоннiй розмовi, а в ширшому товариствi – теж з погляду один на одного. Оба були пристрасними рибалками i майже кожної су- боти та недiлi, навiть зимою, їздили на риболо- влю. Крiм того, iснувала мiж ними тверда до- мовленiсть, що кожної середи Семен Васильович, якщо має можливiсть, вечеряє у Степана Васи- льовича. На однiй такiй вечерi Степан Васильо- вич i познайомив мене iз Семеном Васильовичем. Коли я завагався, чи йти менi на цю вечерю iз таким високим начальством, Степан Васильович сказав: “Семен Васильович уже про тебе знає. Я йому розказав хто ти i сказав, що прийдеш”. Вiдтодi на цих вечерях у Степана Васильовича iз Семеном Васильовичем я бував майже регулярно. Семен Васильович приходив завжди втомлений, часом чимось зворушений, особливо пiсля прове- деного ним т. зв. “прийому трудящих”, коли, при- вiтавшись з господинею, а потiм з нами, сидiв вiн якийсь час мовчки в задумi, часом дiлився з нами цими своїми клопотами обласного масштабу. А потiм, за вечерею, розмова велася на рiзнi теми, але найбiльше з нами, як науковцями, Семен Ва- сильович любив поговорити на науковi теми. За фахом вiн був юрист, чи, конкретно, за Польщi, адвокат. Але мав значно ширшу, нiж сама лише юриспруденцiя, наукову ерудицiю, бо досить до- бре орiєнтувався i в iнших гуманiтарних науках, особливо в фiлософiї та економiцi, знав добре iс- торiю фiлософiї, особливо античних та середньо- вiчних фiлософiв, цiкавився лiтературознавством i мистецтвознавством. Дома мав багату бiблiотеку. Тож в особi свого найближчого друга Семена Ва- сильовича мав Степан Васильович доброго друга i партнера не тiльки на рибальствi, а й у духов- нiй та науковiй сферах. Вважаю важливим також вiдзначити, що час вiд часу, особливо коли Семен Васильович мав добрий настрiй, Степан Васильо- вич звертався до нього iз якимось проханням, але нiколи не особистого, корисливого для себе хара- ктеру. Майже нiколи йому Семен Васильович у цих проханнях не вiдмовляв, тим бiльше, що цi прохання нiколи не були пов’язанi з чимось не- дозволеним, з якимись адмiнiстративними пору- шеннями. До речi, деколи на цю вечерю до Сте- пана Васильовича Семен Васильович появлявся не сам, а з кимось iз своїх заступникiв – Тимо- фiєм Дмитровичем Телiшевським або Миколою Якимовичем Гнидюком чи й обома разом. Тодi Степан Васильович звертався iз своїм проханням до них у множинi. Для прикладу, внаслiдок од- ного з таких прохань, цим разом нашого iз Сте- паном Васильовичем спiльного, в селi Незнановi Кам’янко-Бузького району була побудована нова школа13. 13Стисло зупинюся на цьому прикладi, як на той час, до- сить характерному. Отож мiй давнiй знайомий ще з часiв моєї працi зав. Кременецьким райвно, тодiшнiй директор Незнанiвської школи П.I.Чабан, довiдавшись вiд когось про моє знайомство iз Семеном Васильовичем, звернувся до мене з проханням, чи не мiг би я посприяти йому в при- йомi до Семена Васильовича та “замовити за нього слово”, бо в селi немає школи, дiти вчаться у п’яти примiщеннях. Я, в свою чергу, звернувся з цим проханням до Степа- на Васильовича, i ми вирiшили, не так П.I.Чабановi, як селовi Незнанову, допомогти. На наше щастя, найближчої середи Семен Васильович прийшов у доброму настрої та з обома своїми заступниками. Пiд кiнець вечерi ми iз Степа- ном Васильовичем почали переморгуватися, кому починати. Це помiтив Семен Васильович i звернувся до наc: “Ну-ну, не переморгуйтеся, а кажiть, що там маєте?”. Степан Ва- сильович виклав суть справи. Семен Васильович запитав мене тiльки, хто цей директор i звiдки я його знаю, а потiм звернувся до М.Я.Гнидюка, який добре знав цi околицi, i коли вiн пiдтвердив, що в Незнановi справдi немає школи, то звернувся до до обох своїх заступникiв: “То, може, на наступний рiк заплануємо будiвництво там школи?” Тут же цю стправу доручив М.Я.Гнидюку, який звелiв менi спрямувати директора школи П.I.Чабана до нього на при- йом. П.I.Чабан був добрий i енергiйний господарник, i десь через рiк-пiвтора в Незнановi була збудована нова школа. Але на цьому ця моя повiсть про будiвництво школи в селi Незнановi не закiнчується. Коли вже новозбудована школа в Незнановi була вiдкрита, одного разу до мене на роботу прийшов П.I.Чабан блiдий i дуже схвильований. Виклика- вши мене аж на вулицю i пошепки, з дрижачими руками, повiдомив, що в справi будiвництва школи його викликали на допит у районне КҐБ, де змусили викласти, хто йому допомiг у будiвництвi, i вiн усе виклав, як насправдi було, 272 1-2’2009 Народознавчi Зошити Згадуючи тепер про цi вечiрнi зустрiчi Степа- на Васильовича iз Семеном Васильовичем з при- сутнiми на них заступниками Т.Д.Телiшевським та М.Я.Гнидюком, принагiдно не можу не вiдз- начити, що, як видно було iз розмов мiж ними та їх взаємовiдносин, була це гармонiйно злаго- джена мiж собою команда висококвалiфiкованих керiвникiв, глибоко компетентних у доручених їм дiлянках роботи, а головно великих народних па- трiотiв, якi щиро любили свiй трудовий народ i щиро стремiлися, в силу своїх можливостей, усi- ляко йому допомагати. Як iз Т.Д.Телiшевським, так iз М.Я.Гнидюком, Степан Васильович був у близьких приятельських взаємовiдносинах. Вiн сумував, коли довiдався про передчасну смерть М.Я.Гнидюка, з яким ми востаннє бачилися над озером Глинна Наварiя, де вiн, мабуть, вiдчуваю- чи вже свою приреченiсть вiд важкої недуги (рак легенiв), на самотi вiдпочивав, а ми приїхали на риболовлю. На його обличчi вже проглядали слi- ди хвороби, i було нам дуже сумно, коли, пiсля недовгої розмови з ним, почули вiд нього: “Iдiть, iдiть, може що зловите, а я тут побуду сам. Скоро сюди по мене приїдуть”. Т.Д.Телiшевський па- м’ятав про Степана Васильовича до кiнця його життя. Навiть пiсля того, як Степан Васильович вимушено пiшов на пенсiю, а вiн, пiсля виходу на пенсiю Семена Васильовича, став головою облви- конкому, про нього не забував; деколи особисто його вiдвiдував, але частiше телефонував йому. Та, пишучи цi свої спогади про дружнi вза- ємини мiж Степаном Васильовичем Щуратом i Семеном Васильовичем Стефаником, не можу не згадати, що, як це нерiдко в життi буває, часом i мiж близькими друзями можуть виникнути якiсь непорозумiння або й конфлiкти. Отож я був свiд- ком двох таких непорозумiнь i мiж цими двома друзями. Чим були викликанi i в чому конкрет- но полягали цi непорозумiння з певних етичних мiркувань не знаходжу потреби тут розповiдати. Єдине, що можу вiдзначити, – це те, що винуват- цем цих непорозумiнь, їх зачинателем, на жаль, був саме Степан Васильович, чи точнiше, зга- дувана вже мною його властивiсть, будучи “пiд гумором”, не рахуватися iз своїми словами, що, звичайно, не всiм могло подобатися, тим бiль- та дав розписку, що про цей його виклик у КҐБ нiкому не розкаже. Я лише запитав його, чи, бува, не присвоїв вiн собi якоїсь суми грошей або будiвельних матерiалiв, а коли довiдався, що не присвоїв, то заспокоїв його. Коли ж про все це я розповiв Семеновi Васильовичу, то вiн лише пос- мiхнувся i сказав: “Добре, що цей Чабан нiчого не вкрав. А нову школу в Незнановi дiти усе-таки мають”. ше чутливому в цьому вiдношеннi Семеновi Ва- сильовичу. Однак, почуваючи свою вину, через якийсь час Степан Васильович, не без упливу дружини Олександри Володимирiвни, iнiцiював примирення. Коли Семен Васильович важко зах- ворiв уже невилiковною недугою, то, вiдчуваючи свою кончину, не приймаючи вже нiкого iз ба- жаючих його вiдвiдати, просив покликати до себе в лiкарняну палату єдино Степана Васильовича, щоб уже назавжди попрощатися з ним. Степан Васильович розповiдав менi про це прощання з важким душевним болем. У своїх спогадах про Степана Васильовича Щурата не можу також оминути згадки про йо- го сiм’ю та про нього, як сiм’янина, главу сiм’ї. Отож iз сiм’єю Щуратiв я мав дружнi зв’язки до кiнця життя Степана Васильовича, не припинив цих зв’язкiв i пiсля його смертi, до кiнця життя його дружини Олександри Володимирiвни (по- мерла 18.02.1996 р.), не припиняв цих зв’язкiв iз їхньою дочкою Василиною – схимницею-сту- диткою Венедиктою. Уже тiльки опосередковано, через її двоюрiдну сестру – мою ученицю Марту Сенiв, не припинив цих зв’язкiв iз нею й досi. Тож, на пiдставi цих своїх багатолiтнiх дружнiх зв’язкiв iз цiєю родиною, маю що про неї спо- гадати. Але зупинюся лише, з мого погляду, на основному. Як я вже частково згадував, про свiй родовiд та близьку родину досить докладно Сте- пан Васильович розказав у згадуваних уже своїх спогадах “Дещо з мого життєвого шляху”, на- вiв там також i основнi бiографiчнi вiдомостi про членiв родини своєї дружини Олександри Воло- димирiвни Ґурґули-Щурат, з якою познайомився у 16 рокiв, у 18 заручився, а в 25 одружився. Фрагменти iсторiї кохання цих двох непересiч- них особистостей до їх шлюбу, як уже була мова, художньо виклала сама Олександра Володимирi- вна в помiщених у згаданiй книжцi “Два крила” оповiданнях “Кохаю”, “Весняна пiсня”, “Парасо- лька” та “Зарваниця”. Вiдхиляючись трохи вiд канви своєї розповiдi, хочу вiдзначити, що з Оле- ксандрою Володимирiвною я був близько знайо- мий навiть довше, нiж iз Степаном Васильови- чем, оскiльки вона довше вiд нього прожила. Але лише перед її смертю та вже пiсля смертi, позна- йомившись з деякими її художнiми лiтературни- ми творами, довiдався, що вона вiд природи була надiлена непересiчним письменницьким талантом. Дуже шкода, що не розвивала вона його змолоду протягом життя. В її особi нинi Україна мала б напевно видатну письменницю. Я дуже часто, часом навiть щоденно, бував у МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 273 цiй сiм’ї i вже навiть мимоволi мав можливiсть за нею спостерiгати. I повинен вiдзначити, що це у всiх вiдношеннях була буквально iдеальна сiм’я, якої менi нiде бiльше не довелося зустрiчати. Вiд початку мого знайомства з цiєю сiм’єю, вона складалася з батька – Степана Васильовича, матерi Олександри Володимирiвни, дочки Васи- лини та вже дуже старенької нянi, яка винянь- чила Степана Васильовича, Iрини Коропась, що вважалася повноправним членом сiм’ї i завжди мала належний пошанiвок i пiклування з боку iнших членiв сiм’ї аж до своєї смертi. Звертали- ся до себе члени цiєї сiм’ї виключно в пестливiй формi: Стефцю або Стефуню – з боку Олексан- дри Володимирiвни та нянi; Санечко – з боку Степана Васильовича та нянi; вiдповiдно татусь, мамусь – з боку дочки Василини; Васильцю – з боку батька i матерi та нянi; Бинюсю, Бинюшка – з боку всiх членiв сiм’ї в звертаннi до нянi14. Я нiколи не чув, щоб у цiй сiм’ї колись хтось вер- ховодив, на когось пiдвищив голос, а тим бiльше нанiс комусь якусь образу. Тут панувала повна гармонiя у всьому. I вiд Степана Васильовича, i вiд Олександри Володимирiвни, окремо вiд кож- ного з них, я чув, що так жити вони домовилися ще перед заручинами, а потiм цю домовленiсть скрiпили i вiд неї нiколи не вiдступали. А ще вони вже тодi домовилися говорити одне одному тiльки правду, навiть стосовно дрiбниць. З цього приводу пригадую один випадок. Якось ми, Сте- пан Васильович, Михайло Кирилович i я, допiзна засидiлися в кав’ярнi i коли зiбралися йти по до- мiвках, Степан Васильович жартом сказав: “Але то будуть нас дома нашi жiнки хвалити”. На це Михайло Кирилович завважив: “Та щось збреше- мо”. На це Степан Васильович вiдповiв: “Я своїй жiнцi нiколи не брехав i нiколи брехати не буду”. Вище я вже вiдзначав, що Степан Васильо- вич був на диво компанiйською людиною, любив 14Як антропонiмiста, мене дивувало, звiдки взялося це дивне зменшене iм’я Биня, Бинюшка i колись з приводу цього я запитав Степана Васильовича. Вiн пояснив, що справжнє iм’я Бинi, Бинюшки – Iрина. Вона служила при- слугою у його батькiв i одночасно була його нянькою, ви- няньчила його ще з пелюшок. Батьки її кликали Iриню. А коли вiн почав лепетати, вчитися говорити, то чомусь оце Iриню вимовляв як Биню, а коли вже пiдрiс, то оце Биню переробив на на Бинюшка. Так вона стала Бинею- Бинюшкою. Коли вiн одружився i став жити окремо вiд батькiв, то забрав її до себе. Вона була йому якби другою матiр’ю, а що не мала нi власної сiм’ї, нi рiднi, то при них уже й доживала свого вiку. Як згадує Степан Васильович, у названих своїх спогадах, померла вона в нього на руках. Похоронили її на Личакiвському цвинтарi, поставивши на могилi кам’яний надгробок. компанiю, своїх друзiв i близьких знайомих. Та любив вiн бути в цiй компанiї не тiльки десь у кав’ярнi, або часто в своєму гаражi, але i в себе дома. В цьому вiдношеннi дiм його завжди був вiдкритий i гостинний. Про це лише лаконiчно згадує його дочка Василина в своєму “Передньо- му словi” до згадуваної вже книжки “Два крила”. Я часто бував у цьому товариствi (а склад його не був постiйний) i повинен вiдзначити, що йшло воно в цю гостинну хату рiдко коли з власної iнiцiативи, а завжди на запрошення Степана Ва- сильовича. При цьому Степан Васильович, доки ще працював, як я вже згадував, нiколи не до- зволяв комусь щось iз собою приносити, чи то з напоїв, чи iз закуски. Я дивувався, як його дру- жина, Олександра Володимирiвна, може терпiти оцi майже щоденнi гостi, якi вона до того ж по- винна була приймати, а пiсля них усе спрятувати i мити посуд, бо звичайними посиденьками за ба- лачками такi вiзити гостей не обмежувалися. Але я нiколи не спостерiгав з її боку якогось незадо- волення. Навпаки, здавалося, що цi вiзити гостей нею сприймалися як щось звичайне. А вже коли Степан Васильович вийшов на примусову пенсiю, а тим бiльше, коли вже за станом здоров’я з ха- ти не виходив, всяким таким вiзитам гостей, цим разом уже не запрошуваних, навiть дуже радiла. Радiла, що їх сiм’ю не забувають i що її чоловiк, Степан Васильович, побуде в товариствi. Знову ж вiдiйду вiд канви своєї розповiдi i завважу, що така гостиннiсть у цiй хатi була вже давньою сiмейною традицiєю. Одного разу, коли мiж мною i Степаном Васильовичем зайшла на цю тему розмова, вiн сказав: “Гостиннiсть була правилом i моїх батькiв. Правда, не так часто, бо батько багато працював. Але щодо моєї хати, то хто тiльки в цiй хатi i за оцим столом не бував! Ого-го, а бували i видатнi люди, як академiки Богомолець, Палладiн, Стражеско, Булаховський з дружиною, Королюк, я вже не кажу про неа- кадемiкiв, а скiльки було видатних письменникiв, художникiв i артистiв!”. Одного разу менi пощастило бути присутнiм, коли у родини Щуратiв гостював славний україн- ський спiвак Iван Козловський. Менi пощастило також сидiти поруч iз ним за столом i зблизька чути, як звучить його чудовий голос, коли вiн заспiвав “Повiй, вiтре, на Вкраїну” та “Мiсяць на небi”15. 15Уже не пригадую, чи то вiн особисто подарував дочцi Степана Васильовича Василинi, чи вона звiдкись сама роз- добула, платiвки iз записом Рiздв’яного дiйства з чудовим колядуванням I. Козловського. Цей запис, за вказiвкою 274 1-2’2009 Народознавчi Зошити Згадуючи про родину Степана Васильовича та про нього як сiм’янина i главу сiм’ї, не можу не згадати, що якось нiби органiчно, гармонiйно вписався у цю сiм’ю новий її член – зять подруж- жя Щуратiв, супруг дочки Василини, тодi арти- стки театру iм. М.Заньковецької, теж актор цьо- го театру, заслужений артист УРСР Володимир Глухий (Влодзьо), якого i батько, i мати Васили- ни прийняли i любили як рiдного сина, а вiн їм вiддячувався рiвною ж синiвською любов’ю. Та, на жаль, недовго натiшилися Степан Васильович з Олександрою Володимирiвною сiмейним щас- тям своєї дочки. Важка i невилiковна недуга пе- редчасно забрала з життя їхнього любимого зятя – талановитого українського артиста. Дуже важ- ко пережила сiм’я Щуратiв цю сiмейну втрату, трагедiю в життi своєї дочки-одиначки, яка, пiс- ля втрати коханого чоловiка, вирiшила присвяти- ти дальше своє життя служiнню Господовi Богу в монастирi. На сiмейнiй радi це рiшення дочки було прийняте i схвалене до деталей, бо з ураху- ванням навiть того, як пiсля смертi батькiв дочка Василина повинна розпорядитися, при вступi в монастир, батькiвською i своєю спадщиною16. Впродовж спiльного життя доля не пестувала Степана Васильовича i його сiм’ю. Як сам вiн не раз згадував уже на схилi свого вiку, коли писав згадуванi вже мною свої спогади “Дещо з мого життєвого шляху”, навiть уже свiдоме безжур- не його дитинство не було безхмарним, оскiль- ки припало на час Першої свiтової вiйни. Про- свiтком у своєму життi вважав мiжвоєннi 20- 30-тi рp. – безжурнi, веселi гiмназiйнi i студе- нтськi юнацькi i молодечi роки, роки свого пе- ребування у Пластi, в пластунських походах, у велосипедних прогулянках по всiй Галичинi, у зи- “зверху” був заборонений, а платiвки вилученi з продажу i знищенi. Вiдтодi кожного року, на Святвечiр i Рiздво Христове, на яке припадав i день народження Степана Ва- сильовича, цi платiвки запускалися в дiю у всiй повнотi. Правда, в гостi тодi не запрошували небажаних осiб. 16Наскiльки менi вiдомо, цю спадщину – чотирикiмна- тну квартиру з усiма вигодами, умеблюванням, картина- ми i iншими предметами домашнього побуту було вирiше- но передати у володiння чоловiчому монастиревi студитiв. Востаннє я був у цiй квартирi, коли отцi студити проводили в нiй ремонт i побiлку, а Василина, уже сестра Венедикта, збиралася назавжди її покинути i перейти в монастир. Менi вiдомо, що отцi студити i дотепер зберiгають у цiй квартирi усе, як було в нiй за життя її попереднiх власникiв – Щу- ратiв. Тобто ця квартира є якби музеєм Щуратiв, з тим, що в нiй час вiд часу зупиняються для ночiвлi чи тимчасово- го проживання якiсь приїжджi духовнi особи. Зберiгаються тут також i бiблiотека та архiви Щуратiв. Цi останнi вiдо- мостi маю вiд Марти Сенiв, яка проживає поверхом вище. мових змаганнях на лижах i ковзанах, роки свого взаємного з Олександрою Володимирiвною пер- шого i вже до кiнця свого життя вiрного кохання, заручин i шлюбу, першi роки радiсного i щасли- вого сiмейного життя, уже незалежно i окремо вiд батькiв, але по сусiдству з ними на однiй i тiй же вулицi. Ця вiдносна iдилiя в життi сiм’ї Щура- тiв швидко закiнчилася з початком Другої свiто- вої вiйни, коли одна з перших нiмецьких бомб влучила в один iз сусiднiх будинкiв, й особливо пiсля “визволення” Львова радянськими “визво- лителями” Захiдної України у вереснi 1939 р., коли, як згадували Степан Васильович i Олек- сандра Володимирiвна, вже з осенi цього ж року почалися масовi арешти i вивози в Сибiр як поля- кiв, так, особливо, українцiв, причому не тiльки запiдозрених у нацiоналiзмi, а й колишнiх членiв КПЗУ. Увесь час цього “першого визволення” чи “перших совєтiв”, довелося їм жити в постiйно- му страху перед арештом або вивозом у Сибiр за довоєнну дiяльнiсть i зв’язки не тiльки свої вла- снi, а й переживати та бути в постiйному страху перед арештом та вивозом у Сибiр батькiв Сте- пана Васильовича за багато в чому неугодну ко- мунiстичному режимовi наукову, письменницьку та громадську дiяльнiсть його батька – академi- ка В.Щурата. Особливо за його, разом з iнши- ми львiвськими академiками АН УРСР, рiшучий протест проти голодомору в Українi 1932-33 рр. i зречення на знак протесту вiд звання академiка та академiчної зарплати. Зовсiм не краще, бо теж у постiйному страху перед арештом нiмецьким ге- стапо чи полiцiєю жилося сiм’ї Щуратiв i за часу фашистської окупацiї, коли Степановi Васильови- чу довелося заробляти на прожиток сiм’ї i на до- помогу своїм батькам фотографом у фотоательє, яке вiн органiзував разом iз своїми, ще довоєн- ними колегами, згадуваними вже мною Я.Савкою та Д.Фiґолем. Ще бiльшi злигоднi, страх i невпе- вненiсть у кожному днi i кожнiй ночi настали для Степана Васильовича i його родини пiсля т. зв. “другого визволення” Радянською Армiєю у ли- пнi 1944 р., вiдколи майже вiдразу ж знов по- чалися арешти пiдозрюваних у т. зв., цим разом уже “нiмецько-українському буржуазному нацiо- налiзмi”, у зв’язках з ОУН-УПА. Невдовзi по- чались виклики на допити в управлiння МҐБ та проблеми iз працею за спецiальнiстю. Довелось навiть, правда ненадовго, їхати на працю аж у Київ, а, радше, числитися на працi навiть не за спецiальнiстю17. 17Розповiдаючи менi про своє пiслявоєнне перебування в МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 275 Просвiток у життi та науковiй дiяльностi Сте- пана Васильовича наступив аж пiсля смертi Ста- лiна, зокрема в час т. зв. Хрущовської вiдлиги, коли вiн у 1953 р. вступив у тодi ще ВКП (б)18. У 1954 р. захистив кандидатську дисертацiю, а в 1958 р. став завiдувачем вiддiлу української лi- тератури Iнституту суспiльних наук АН УРСР. Саме на той перiод припадає i моє з ним близьке знайомство та початок наших дружнiх взаємин. Києвi, згадав Степан Васильович i про свiй тодiшнiй вiзит до мiнiстра освiти УРСР П.Г.Тичини. Це не був вiзит з метою просити якоїсь допомоги, а, як сказав Степан Васи- льович, це був вiзит пошани, честi вiд iменi свого батька i себе особисто, як це в iнтелiгентних колах традицiйно зда- вна в Європi було прийнято. Павло Григорович прийняв його у своєму мiнiстерському кабiнетi в передобiдню пору i запросив до себе додому на обiд. Однак, i пiд час цiєї розмови в кабiнетi, i пiд час обiду, був присутнiй ще один якийсь чоловiк, який при познайомленнi назвав лише своє прiзвище, але участi в розмовi не брав. Завершуючи розпо- вiдь про цей свiй вiзит до П.Г.Тичини, Степан Васильович зауважив: “I досi не можу збагнути, що це була за особа, чи особистий охоронець мiнiстра, чи, може, Павло Григорович так застрахував себе наочним свiдком прийому галичанина з досить вiдомим прiзвищем?”. 18Одного разу, на лонi природи, Степан Васильович роз- повiв менi, що вступити у ВКП(б) йому запропонували ще до смертi Сталiна i цю пропозицiю прйиняв вiн не ду- же вагаючись, за його словами, “по-фiлософськи”. А ця “фiлософiя” зводилася до того, що партiї було кориснiше, щоб Щурат, з його вiдомим в українськiй науцi й культурi прiзвищем, був краще партiйним, нiж безпартiйним. А на цю партiю, казав Степан Васильович, вiн дивився як на конгломерат з абсолютною перевагою в ньому кар’єристiв та пристосуванцiв, першi з яких уступили в партiю з мрi- єю про кар’єру та пов’язанi з нею блага, а другi, зокрема такi, як вiн, в чомусь пiдозрюванi, щоб засвiдчити свою лояльнiсть до режиму i цим полегшити собi життя, мати можливiсть нормально i впевнено працювати чи творити. Брав вiн тут приклад з багатьох українських письменни- кiв i вчених. Розповiв менi тодi також Степан Васильович, що перед прийомом у партiю написав вiн докладну авто- бiографiю та попросився навiть спецiально на прийом до начальника обласного управлiння КҐБ, наскiльки прига- дую, Майструка, щоб повiдомити його про цей свiй намiр вступити в партiю i довiдатися чи не має до нього якихось претензiй КҐБ. При цьому Майструковi навiть признався, що в 1941 р., пiсля вiдступу Червоної Армiї, вiн сфотог- рафував залишений при цьому вiдступi радянський танк i цю свiтлину опублiкував у газетi. До речi, про цю фотогра- фiю розповiв менi Степан Васильович ще набагато ранiше, показавши при цьому навiть цю газету iз цiєю свiтлиною з його пiдписом криптонiмом – ат. Навiть сказав, що цей танк вiн сфотографував, коли їздив на риболовлю на мою рiчку Зубру. Цей танк стояв на шосе напроти мого рiдного села Демнi Миколаївського р-ну. Та, на жаль, помилився в цiй своїй “фiлософiї” Степан Васильович. Партiйнiсть, мо- же й сприяла тому, що довший час йому дали можливiсть спокiйно i впевнено працювати, стати навiть завiдувачем вiддiлу, та не спасла вона його вiд примусового виходу на пенсiю, про що ще згадаю. Отож, добре пам’ятаю, що в час перебува- ння Степана Васильовича на посадi завiдувача вiддiлу української лiтератури в колективi усьо- го iнституту вiн користувався великим автори- тетом i як керiвник вiддiлу, i як один iз про- вiдних учених iнституту. Пам’ятаю, що в цьо- му вiдношеннi його дуже шанував директор iн- ституту акад. I.Крип’якевич, у якого вiн був по сутi правою рукою у взаєминах iз начальством, як обласного, так i республiканського масштабу. На його зустрiчах iз цим начальством завжди був присутнiй Степан Васильович, часом ще й М.К.Iвасюта, як керiвник вiддiлу iсторiї України. Ця традицiя продовжувалася i в час тривалого виконування обв’язкiв директора iнституту проф. М.Ю.Смiшком у цих же 60-их рp. У той час Степан Васильович тiшився науковими успiхами свого вiддiлу i окремих працiвникiв зокрема. В розмовах про спiвробiтникiв свого вiддiлу, видi- ляючи передових, нiколи жодним словом вiн не принижував iнших, був доброзичливим до всiх. Пам’ятаю, що нераз, при згадцi про свiй вiддiл особливо пiдкреслював найбiльший у вiддiлi нау- ковий потенцiал молодшого наукового спiвробiт- ника Г.А.Нудьги. Вiн нераз з обуренням вiдзна- чав, що Г.А.Нудьга за свої науковi здобутки мiг би бути навiть академiком, а його за те, що якось вижив у нiмецькому полонi, за що вiдбув 6 рокiв позбавлення волi, не дозволяють провести навiть у старшi науковi спiвробiтники. Та цей благодатний для Степана Васильови- ча час його працi в Iнститутi суспiльних на- ук АН УРСР не був довготривалим. Минула “Хрущовська вiдлига”, пiшов на пенсiю, а не- забаром i помер акад. I.П.Крип’якевич, замiсть в. о. директора iнституту проф. М.Ю.Смiшка, на посаду директора iнституту був призначе- ний ставленик обкому партiї доктор фiлософсь- ких наук iз Львiвського державного унiверсите- ту iм. Франка М.М.Олексюк, який уже не так прихильно ставився до Степана Васильовича, як акад. I.П.Крип’якевич та проф. М.Ю.Смiшко, хоча i не виявляв до нього якоїсь недоброзич- ливостi. А згодом розгорiвся у вiддiлi Степана Васильовича згаданий уже мною конфлiкт вiддiлу iз М.С.Гурладi, що, на нещастя, спiвпав iз поча- тками вiдомого переслiдування i репресiй пiдоз- рiлої в дисидентствi та українському нацiоналiзмi української iнтелiгенцiї, зокрема i науковцiв, ви- кладачiв ВНЗ та студентiв. Як я уже частково вiдзначив, цi переслiдування i репресiї не оми- нули i Степана Васильовича i завершилися його примусовим виходом на пенсiю. Тому, на завер- 276 1-2’2009 Народознавчi Зошити шення цих своїх спогадiв про нього, як єдиний свiдок самого цього епiзоду вiдправлення його на пенсiю, стисло опишу цей епiзод, а також спога- даю про Степана Васильовича, вже як пенсiонера, аж до його передсмертних днiв. Почну з того, що в своєму “Передньому сло- вi” до книжки “Два крила” (с. 3) дочка Степа- на Васильовича Василина Щурат-Глуха пише: “У 1972 роцi, невдовзi пiсля захисту докторської ди- сертацiї, Степана Щурата звiльнили з роботи (за доносом), а незабаром лiквiдували й очолюваний ним вiддiл як нацiоналiстичний. Головною при- чиною “неласки” була категорична вiдмова брати участь у розправi над братами Горинями, Iгорем Калинцем та iншими “шiстдесятниками”. До цiєї вiдомостi маю певнi пiдстави внести деякi коре- ктиви. Особисто вiд Степана Васильовича знаю, що вiн справдi мав пропозицiю вiд Львiвського обласного управлiння КҐБ взяти участь у експе- ртизi якихось нелегальних творiв когось iз львi- вських дисидентiв, вiд чого справдi вiдмовився, i чого справдi йому напевно не простили. Од- нак, на моє переконання, не це було цiєю “го- ловною” причиною “неласки”, як пише Василина Щурат-Глуха. Рiч у тiм, що Обласне управлiння КҐБ, хоча й було всемогутнiм i всесильним адмi- нiстративним державним органом, та все ж було пiдпорядкованим ОК КПУ, якому, отже, не мо- гло давати вказiвок, як розпоряджатися кадрами в наукових i iн. установах. Воно могло постачати (i постачало) обком партiї лише своїми конфiден- цiйними матерiалами з персональних досьє, чим, у випадку iз звiльненням Степана Васильовича (i не тiльки його) Львiвський ОК КПУ напевно i скористався. Отож, без усякого сумнiву, Степан Васильович був вiдправлений на пенсiю за пря- мою вказiвкою Львiвського ОК КПУ, про що менi, в даному разi, достеменно вiдомо вiд са- мого тодiшнього директора Iнституту суспiльних наук АН УРСР М.М.Олексюка, якому було й доручено цю вказiвку Львiвського ОК КПУ ви- конати. Оскiльки про сам цей епiзод примусового вiдправлення Степана Васильовича на пенсiю, а насправдi брутального звiльнення його з роботи, скоро пiсля цього почали ширитися рiзнi не зо- всiм правдивi, або й неправдивi чутки й домис- ли, то, як єдиний наочний свiдок цього епiзоду, вважаю необхiдним розповiсти про нього бiльш докладно, навiть iз деякими подробицями. Насамперед вiдзначу те, що Василина Щурат- Глуха трохи помиляється пишучи, що “Степана Щурата звiльнили з роботи (за доносом), а не- забаром лiквiдували й очолюваний ним вiддiл як нацiоналiстичний”. По-перше, коли його звiльни- ли, вiн уже не був керiвником вiддiлу, а лише йо- го старшим науковим спiвробiтником. Завiдува- чем вiддiлу в той час був уже Ф.М.Неборячок19, а вiддiл української лiтератури в iнститутi пере- став iснувати аж у 1975 р., коли ним, iз 1973 р., керувала вже ця ж М.С.Гурладi20. Наскiльки пригадую, замiсть цього вiддiлу був створений вiддiл атеїзму. Але справдi вiддiл української лi- тератури був лiквiдований з ярликом розсадни- ка українського нацiоналiзму. Отож уже зазда- легiдь, перед описом цього епiзоду примусового звiльнення Степана Васильовича на пенсiю та по- в’язаних iз цим епiзодом попереднiх i наступних подiй, хочу вiдзначити, що, теж за моїм твердим переконанням, головною причиною звiльнення у 1972 р. з роботи не тiльки Степана Васильовича, а й ряду iнших наукових спiвробiтникiв Iнституту суспiльних наук АН УРСР за звинуваченням в українському нацiоналiзмi чи як неблагонадiйних, а також i причиною розформування (щоб не так вiдверто кидалося в вiчi) через три роки вiддiлу української лiтератури, був саме конфлiкт цьо- го вiддiлу iз М.С.Гурладi. А оскiльки вона була ставленицею ОК КПУ i мала там могутнього по- кровителя в особi свого чоловiка, то цей конфлiкт вiдразу ж став одночасно конфлiктом iз самим ОК КПУ, а пiсля того, як учена рада iнститу- ту бiльшiстю голосiв проголосувала проти затвер- дження М.С.Гурладi на посадi старшого науко- вого спiвробiтника – цей конфлiкт таким чином перерiс у конфлiкт iз ОК КПУ ще й ученої ради, отже й усього iнституту. Тож коли майже синхронно в Українi почала- ся згадувана вже нова хвиля переслiдування ди- сидентства i боротьби iз українським нацiоналi- змом, зокрема i в наукових установах та ВНЗ, Львiвський ОК КПУ, звичайно, не забарився ви- користати цей слушний для себе момент, щоб, як кажуть, одним пострiлом убити зразу двох зай- цiв – довести вищим iнстанцiям свою пильнiсть i iнiцiативнiсть у очищеннi кадрiв вiд полiтич- но ненадiйних елементiв у Iнститутi суспiльних наук АН УРСР, а одночасно цим самим i здiй- снити свою помсту за виявлену ним непокiрнiсть та необачну самовпевненiсть21. Що ж до того, 19Див.: Iнститут українознавства iм. Iвана Крип’якевича Нацiональної Академiї Наук України: наукова дiяльнiсть, структура, працiвники.– Львiв, 2001.– С. 259. 20Там само.– С. 191. 21Як конкретний аргумент на користь правоти свого ви- сновку наведу такий свiй спогад. На засiданнi вченої ради, на якiй розглядалося питання затвердження М.С.Гурладi МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 277 що i Степан Васильович Щурат, i iншi науковцi Iнституту суспiльних наук АН УРСР у 1972 р. були репресованi звiльненням з роботи за прямою вказiвкою Львiвського ОК КПУ, звiсно, не без допомоги органiв КҐБ, то такi прямi вiдомостi я почерпнув ще тодi, так би мовити, з перших рук. Отож, якщо йдеться конкретно про сам епiзод примусового звiльнення Степана Всильовича на пенсiю, безпосереднiм свiдком якого я був, то вiн тривав заледве кiлька хвилин. Розповiдь про ньо- го розпочну з того, що в той день, я, що рiдко зi мною бувало, заспав i на роботу прийшов аж бi- ля 11-тої години. Буквально на сходах в iнститутi мене зустрiв директор iнституту М.М.Олексюк iз рiзкими докорами за запiзнення, i, на моє здиву- вання, за запiзнення не як наукового спiвробiт- ника, а як члена партбюро. Мовляв: “Що це за порядок в цьому партбюро? Жодного члена парт- бюро немає на роботi. Зайдiть до мене в кабiнет”. Коли я зайшов, то вiн, сiвши за свiй стiл i запро- сивши мене сiсти за приставлений до його стола столик, схопився за голову i якийсь час мовчав. Я зразу вiдчув щось недобре i запитав: “Що трапи- лося, Мирославе Мироновичу?”. Вiн випростався i мовив: “Що трапилося? Що трапилося? А тра- пилося те, про що я вам колись казав. Доходили- ся по кнайпах! Довоювалися у вiддiлi лiтератури. Довоювалися навiть з обкомом партiї”. Тут вiн вiдкрив шухляду стола, витягнув аркушик папе- ру i продовжив: “Викликали мене в обком i ска- зали, що оцих людей треба негайно звiльнити з роботи” i вручив менi цей аркушик паперу, де i був список цих людей, зазначивши: “Степана Васильовича я вже викликав по телефону, i вiн зараз повинен надiйти”. Менi стало якось не по собi, але я поглянув на цей список i справдi пе- ршим у ньому фiгурував Степан Васильович. Не встиг я цей список навiть до кiнця дочитати, як М.М.Олексюк вихопив менi його з рук, заховав на посадi старшого наукового спiвробiтника (не пригадую вже, чи точно так формулювалося i було поставлене пи- тання), був присутнiй представник ОК КПУ. Коли було оголошене до розгляду це питання, то перед голосуванням, вiн звернувся до членiв ученої ради вiд iменi ОК КПУ з проханням (вiн так i сказав: “Обком не наказує вам, а просить вас”) позитивно вирiшити це питання. Мене тодi було обрано членом i головою лiчильної комiсiї. А сидiв цей представник обкому на вченiй радi поряд зi мною. Коли ж, пiсля таємного голосування я, як голова лiчильної комiсiї, оголосив, що бiльшiсть членiв ученої ради проголосувала проти, то цей представник ОК КПУ сказав неголосно менi й М.К.Iвасютi. який теж був поруч: “Хлопцi, що ви натво- рили. Побачите, чим це для вас кiнчиться”. Цей тодiшнiй представник ОК КПУ на цiй вченiй радi ще й досi активно та успiшно працює на науково-педагогiчнiй нивi. знову у шухляду i застерiг: “Забудьте, що ви цей список бачили та не важтеся десь розповiдати про те, що ми тут говорили”. Я ще встиг запитати: “А при чому тут я?” “Як то при чому, сказав М.М.Олексюк, – а при тому, що ви член парт- бюро, а, крiм вас, бiльше нiкого iз членiв партбю- ро на роботi немає, а без партбюро таких справ я вирiшувати не хочу”. Ось на час цiєї нашої розмови i зайшов у кабiнет Степан Васильович. Вiн привiтався з нами, поглянув спочатку на ме- не, а потiм на М.М.Олексюка i, як уже вечером у себе дома менi розказав, що, побачивши мене чомусь у директорському кабiнетi та ще й поблiд- лого, а директора почервонiлого (вiн був гiперто- нiк), вiдразу зрозумiв, що виклик його на роботу особисто директором не вiщує йому нiчого добро- го. Вiн теж запитав М.М.Олексюка: “Що трапи- лося, Мирославе Мироновичу?”. М.М.Олексюк знайшов швидку вiдповiдь: “Що трапилося? А трапилося, Степане Васильовичу те, що ви по- виннi пiти на пенсiю”. Степан Васильович вiдра- зу ж запитав: “А то чому?”. М.М.Олексюк зна- йшов “соломонiвську” вiдповiдь: “А тому, Степа- не Васильовичу, що вам уже давно виповнилося 60 рокiв i вам пора йти на пенсiю”. Степан Ва- сильович зрозумiв, що, як вiн цього i сподiвався, з ним зводять порахунок, i вiн тут безсилий. То- му запитав: “То що ви вiд мене хочете?”. На що М.М.Олексюк: “Хочу, щоб ви написали заяву про звiльнення з роботи в зв’язку з виходом на пенсiю”. I знову Степан Васильович: “То дайте менi листок паперу”. На радощах М.М.Олексюк пiдсунув йому аж цiлий пакет паперу. Степан Ва- сильович написав цю заяву, перечитав i вiддав М.М.Олексюковi. Пiсля чого встав i звернувся до мене: “То ти до мене увечерi прийдеш, чи вже будеш боятися?”. Я вiдповiв, що обов’язково прийду. Вiн, не прощаючись, вийшов iз кабiнету. Оце i увесь епiзод примусового виходу Степана Васильовича на пенсiю. Пiсля його вiдходу, я запитав М.М.Олексюка: “Ну, добре, Степан Васильович пенсiйного вiку, але ж iншi люди в цьому списку – не пенсiйного вiку. Що ви їм скажете?”. На це вiн вiдповiв: “Я маю що сказати” i почав менi розповiдати, що, кому, який “грiх” перед режимом може закинути. Вiн не сказав, звiдки має цi вiдомостi, але iз їх змiсту та сутi, про це не важко було здогадатися. До речi, Степановi Васильовичу iнкрiмiнувалося навiть згадане вже мною опублiкування сфото- графованого ним у 1941 р. танка. Пiд час цiєї розмови я звернув увагу М.М.Олексюка на те, що в списку фiгурують i члени КПРС та осо- 278 1-2’2009 Народознавчi Зошити би, якi, вiдбувши певний строк покарання, були звiльненi i реабiлiтованi. Вiн погодився зi мною i навiть назвав це неподобством, проте сказав, що на це нема ради. Саме пiд час цiєї нашої розмови, гадаю з метою особисто перевiрити, як виконується вказiвка обкому, в кабiнет зайшов за службовим становищем високий достойник цiєї установи. Коли М.М.Олексюк доповiв йому, що Степан Васильович Щурат уже подав заяву про вихiд на пенсiю, то з цього вiн був дуже за- доволений. Та, на мiй подив, М.М.Олексюк на- брався вiдваги заявити цьому достойниковi, що вважає неправомiрним i явним перегином палки звiльняти з роботи членiв КПРС без вiдповiдно- го обговорення i рiшення партбюро та партзборiв, а також звiльняти з роботи реабiлiтованих. Та на це цей достойник вiдреагував прибизно, дослiв- но, так: “Мирославе Мироновичу! Краще палку перегнути, нiж недогнути. Ви ж знаєте, що на- вiть не рядових членiв партiї не тiльки звiльня- ли з роботи, але й вiддавали пiд суд. А щодо реабiлiтованих, то, як ранiше безоглядно судили й карали, так пiзнiше безоглядно й без розбору реабiлiтували”22. Пiсля того, як, задоволений, цей достойник ОК КПУ, попрощавшись, пiшов з кабiнету, я ще був присутнiй на розмовi М.М.Олексюка на предмет звiльнення з роботи чергової за списком особи. Однак цим разом ця розмова вже не пiшла йому так гладко i успiшно, як розмова з Степаном Васильовичем. Це була дуже важка i драматич- на розмова, пiсля закiнчення якої я категорично заявив М.М.Олексюковi, що бiльше бути прису- тнiм на цих розмовах не можу, бо не можу дви- тися на сльози своїх товаришiв i друзiв, з якими пропрацював багато рокiв, i якi менi не вчинили жодного зла. Сказав, що почуваю себе недобре i йду додому. Вiн не заперечив, а лише запитав: “То ви справдi вечером пiдете до Степана Васи- льовича?”. Я вiдповiв, що обов’язково пiду, i вiн може на мене про це донести. На це вiн iз обуре- нням вигукнув: “За кого ви мене маєте? Ви що, 22Не називаю прiзвища цього достойника, оскiльки вже десь через кiлька днiв про цi репресiї в Iнститутi суспi- льних наук АН УРСР у Львовi сповiстили на весь свiт радiостанцiї “Нiмецька хвиля” та “Бi-бi-сi”, а незабаром цi ж радiостанцiї сповiстили про аналогiчнi репресiї у Львiвсь- кому державному унiверситетi iм. I.Франка, внаслiдок чого цей достойник, як i його шеф, перший секретар Львiвського ОК КПУ В.Куцевол, очевидно, за цю “перегнуту палку”, був звiльнений iз займаної посади за прийнятим у таких опальних випадках трафаретом “у зв’язку з переходом на iншу роботу”. Пiсля того, наскiльки менi вiдомо, уже тодi, вiн щиро покаявся, що брав участь у цих репресiях. думаєте, менi приємно дивитися на жiночi сльо- зи? Але я директор, я виконавець. Якщо не я це буду робити, то знайдуть когось iншого, але мене тодi самого виженуть iз iнституту”. Пiсля цього вже лагiднiше сказав: “Передайте Степановi Ва- сильовичу, що я йому не ворог. Вiн розумна i досвiдчена людина i повинен усе це зрозумiти”. Як я вже вiдзначав, Степан Васильович пе- редбачав i усвiдомлював, що конфлiкт вiддiлу iз М.С.Гурладi, а через неї також iз ОК КПУ, буде занесений у першу чергу на його карб як керiв- ника вiддiлу i безкарно йому не обiйдеться. Тому до якихось санкцiй з боку обкому КПУ психо- логiчно i навiть дiєво готувався уже заздалегiдь. Ще перед своїм звiльненням iз посади завiдувача вiддiлу вiн перенiс додому iз службового кабiне- ту свої речi та перемiстив свiй автомобiль “Вол- гу” iз винаймленого ним iнститутського гаража на подвiр’ї iнституту у власний гараж, що вiдто- дi i замiнив йому та близькому колу його друзiв i знайомих кав’ярнi23. Отож, коли я прийшов до нього увечерi, то вiн зустрiв мене так, нiби нiчого незвичайного в його життi не трапилось, сказав лише: “Нiхто i нiщо менi тепер не допоможе, бо, бачиш, я пенсiйного вiку. Мають за що ухопити- ся”. Вiн резонно вiдхилив мою пораду звернути- ся до першого секретаря ОК КПУ В.Куцевола, з яким особисто був знайомий24. Вiдхилив вiн також мою пораду звернутися за допомогою до Семена Васильовича Стефаника, бо, мовляв, на- 23Цей гараж знаходився у кiнцi провулка Лiсна (номер не пам’ятаю). Степан Васильович придбав тут ранiше ще не забудовану дiлянку площi для побудови особняка. Недо- будований особняк, однак, продав. Собi лишив лише мiсце пiд гараж та невеличку грядку. Цiєю площею подiлився iз тодiшнiм шофером Львiвського облвиконкому Григорiєм (Грицем) Хомою, з яким вони спiльно i побудували собi тут гаражi. Гриць був майстром на всi руки, тож змайстру- вав тут аж два столи i лави iз дощок, один стiл пiд навiсом, а другий – пiд старою грушею (на всi сезони року), на гря- дцi розводив помiдори, цибулю, часник, полуницi. Був у гаражi i примус, i вiдповiдний кухонний посуд. Було це чудове затишне мiсце на природi, де Степан Васильович, завжди в товариствi, пiсля примусового виходу на пенсiю, проводив свiй вiдпочинок, наскiльки пам’ятаю, аж десь до серед. 80-их рр., коли, будучи вже немiчним, змушений був з цим своїм гаражем i автомобiлем розпрощатися i продати їх. 24У цьому вiдношеннi мав рацiю М.М.Олексюк, коли сказав, що Степан Васильович, як розумна i досвiдчена людина, сам зрозумiє усю сутнiсть свого звiльнення з ро- боти. На мою пораду звернутися до першого секретаря ОК КПУ вiд вiдповiв образно: “То би виглядало так, як би за панщини пан повелiв своєму гайдуковi вiдшмагати мужи- ка, пiсля чого цей, вiдшмаганий мужик, пiшов до цього ж пана на того гайдука скаржитися. Випрошувати ласки чи змилування я не пiду”. МИХАЙЛО ХУДАШ. Iз моїх спогадiв... 279 вiщо вмiшувати в цю справу ще й його, оскiльки справа ця полiтична, тай навряд чи Семен Васи- льович зможе йому в цiй справi допомогти. Коли я розповiв йому, хто ще крiм нього в iнститутi приречений на звiльнення з роботи, то бiльше, нiж власним нещастям, вiн перейнявся нещастям тих, приречених на звiльнення з роботи спiвро- бiтникiв iнституту, якi не мають ще пенсiйного вiку. “Я то буду одержувати пенсiю i якось на неї проживу, – мовив Степан Васильович, – а тi, нещаснi, як будуть жити без заробiтку, де знайдуть собi роботу за фахом iз ярликом про- скрибованого?”. Пiсля цього, завжди при нашiй зустрiчi, вiн цiкавився, хто i де iз звiльнених iз робити в iнститутi науковцiв улаштувався на но- ве мiсце працi. Сам у цьому вiдношеннi не робив жодних заходiв, примирився iз своїм становищем пенсiонера25. Примирившись iз своїм становищем вимушено- го пенсiонера, змушений був Степан Васильович тим самим вiдповiдно змiнити i власний спосiб життя. Вiн уже не був пов’язаний iз обов’язка- ми штатного наукового працiвника, з виконанням планових наукових i науково-органiзацiйних зав- дань, з регламентованим режимом робочого дня, iз службовою вiдповiдальнiстю i т. iн. Вiд часу свого примусового виходу на пенсiю Степан Ва- сильович прожив ще 18 рокiв. Тодi, в час примусового виходу на пенсiю, йо- му було 63 роки. Вiн був ще сповнений здоров’я, 25Правда, коли трохи згодом секретарем ЦК КПУ з пи- тань iдеологiї став В.Ю.Маланчук, який до того довший час працював у Львiвському ОК КПУ зав. вiддiлом науки i секретарем з питань iдеологiї та досить часто бував у нас в iнститутi, внаслiдок чого Степан Васильович був iз ним особисто добре знайомий (вiн тодi ще не був тим Малан- чуком, який, за свої вiдомi дiяння, залишив про себе недо- бру пам’ять). Вiн вирiшив скористатися цим знайомством i звернутися до нього як до вищої iнстанцiї – як секрета- ря ЦК КПУ з питань iдеологiї iз вiдповiдною заявою. Та скоро виявилося, даремно вiн написав цю заяву. Степана Васильовича викликали в Львiвський ОК КПУ, де секре- тар з iдеологiчних питань показав йому цю заяву, на якiй була резолюцiя В.Ю.Маланчука: “Львiвському ОК КПУ. Розглянути i вирiшити на свiй розсуд”. Отож цей секре- тар Львiвського ОК КПУ, давши Степановi Васильовичу прочитати цю резолюцiю, сказав: “Обком розглянув вашу заяву i вирiшив, щоб ви iшли на пенсiю”. При цьому додав: “Тiльки, Степане Васильовичу, вiзьмiть до уваги, що я не є обкомом партiї, а лише його четвертим секретарем”. Тобто дав йому зрозумiти, що не вiн особисто прийняв це рiше- ння. Пiзнiше Степан Васильович розповiв менi, що одного разу, пiсля свого звiльнення з посади секретаря ЦК КПУ з iдеологiї, В.Ю.Маланчук прибув у Львiв, щоб вiдвiдати свою матiр, яка тут проживала. Тодi, пiд час цього вiзиту у Львiв, зателефонував йому з проханням про зустрiч. Однак вiд цiєї зустрiчi Степан Васильович вiдмовився. сили й енергiї. Будучи iз своїх молодечих рокiв спортивно загартованим, цю свою молодечу си- лу й енергiю до кiнця ще не розтратив. Я нераз був свiдком, як вiн мiг навiть пару рокiв пiзнiше, перепливати широчезне озеро Глинна Наварiя на велике здивування штатних рятувальникiв, якi в цих випадках супроводжували його, для безпе- ки, на човнi. Мiг вiн ще тодi, маючи довголi- тнiй стаж водiння автомобiля, на своїй “Волзi” без вiддиху проїхати зi Львова до Хуста, i це че- рез серпентинний Верецький перевал у Карпатах. Тож, будучи вже на пенсiї, частiше, нiж ранiше, весною, лiтом i погожої осенi, Степан Васильович iз сiм’єю або з кимось iншим своїм автомобiлем вирушав на лоно природи чи, частiше, до рiднi у Моршин або Тернопiль. Доволi часто в такi по- їздки на лоно природи, особливо на риболовлю, їздили ми вдвох на рiзнi водойми, а найчастiше на озеро Глинна Наварiя та рiку Стрий, зокрема в с. Корчин Сколiвського р-ну, часом з ночiвлею там у хатi братiв Онуфрових або в хатi учителя В.Ф.Загайкала. Мав Степан Васильович також добрих i гостинних знайомих лiсничих, до яких ми також навiдувалися, як лiсничий Золочiвсько- го лiсництва Т.Рупняк (Дорко), лiсничий Коро- стiвського лiсництва Сколiвського р-ну, прiзвища якого не пригадую та лiсничий Березiвського лiс- ництва Хустського р-ну М.I.Матвiїв, у якого ко- лись ми – Степан Васильович, Семен Васильович Стефаник i я – гостювали аж цiлий тиждень. Як я вже частково вiдзначив, пiсля вимуше- ного виходу на пенсiю, Степан Васильович, ут- ративши безпосереднiй тiсний зв’язок iз колекти- вом, майже перестав бувати в кав’ярнях i єдиним мiсцем його вiдпочинку i розваги став згаданий уже мною гараж на провулку Лiсний, де на лонi природи, пiд близьким Високим Замком та су- сiднiм Шевченкiвським гаєм (колишнiм Кайзер- вальдом) був чудовий затишок для вiдпочинку i де, часом майже, кожного дня, бував Степан Ва- сильович, маючи за компаньйона теж пенсiонера, згаданого вже мною професiйного шофера, май- стра на всi руки Гриця Хому. Сюди вони вдвох часто навiдувалися i взимку. Тут часом збирала- ся навiть досить численна компанiя друзiв i бли- зьких знайомих Степана Васильовича, якi його не забували i в цей пенсiйний перiод його жит- тя. Тут були навiть набагато кращi умови розва- житися, повеселитися, нiж у кав’ярнях, оскiльки майже все, що в даному випадку було потрiбне, було на мiсцi, пiд руками, та ще й нiхто нас не пiдслуховував. А розмови велися тут всякi i не тi- льки на суто науковi, культурологiчнi та побутовi 280 1-2’2009 Народознавчi Зошити теми. Однак примусовий вихiд Степана Васильо- вича на пенсiю не став на перешкодi його нау- кових зацiкавлень, хоча до певної мiри i змiнив їх тематичне русло та прийнятий до того режим їх здiйснення. Вiн вiдiйшов вiд виконання пла- нової iнститутської тематики i зайнявся упоряд- куванням насамперед свого та батькового архiвiв, а вiдтак – своєї та батькової бiблiотек. Мабуть, переглядаючи свiй архiв, натрапив на якiсь свої давнi науковi нотатки, бо паралельно почав пра- цювати над лiтературою, присвяченою українсь- кому (i не тiльки) романтизмовi. Якось у розмовi сказав менi, що ще в свої студентськi роки зацi- кавився творчiстю письменникiв-полякiв на нивi української лiтератури. Через якийсь час дав менi ознайомитися iз написаною ним досить об’ємною статтею, присвяченою одному з цих письменни- кiв – поетовi Тимковi Падурi (польське Tomasz Padura). Заголовка цiєї статтi не пам’ятаю. При- гадую тiльки, що була ця стаття присвячена ви- свiтленню головним чином зв’язкiв цього пись- менника iз декабристами. Вiдомо менi також, що цю статтю вiн надiслав для публiкацiї у якийсь iз українських лiтературних чи лiтературознавчих журналiв, назви якого не пригадую. Згодом чув вiд нього, що до цiєї статтi мав якiсь серйознi застереження, не пам’ятаю вже чи то рецензент чи редактор, якщо не помиляюся, Г.Вервес, який навiть пропонував йому когось (чи не себе) у спiвавтори, на що вiн категорично не погодився. Витлумачував таке ставлення до себе, як ставле- ння до проскрибованого. Менi здається, що цей випадок i спричинився до того, що пiсля нього Степан Васильович припинив дальшу працю над цiєю темою, зайнявся виключно впорядкуванням згаданих бiблiотек та архiвiв, розшифруванням та передруком на друкарськiй машинцi згадуваних уже мною записок свого батька, а згодом – напи- санням теж уже згадуваних своїх спогадiв “Дещо з мого життєвого шляху”. Десь у серед. 80-их рp., пiд час ожеледицi, бiля самого порога свого будинку Степан Васи- льович послизнувся i нещасливо впав навзнак. Вiдтодi почав скаржитися на болi в хребтi. Вiд вимог лiкарiв лягти в лiкарню категорично вiд- мовився, внаслiдок чого згодом почав сутулити- ся i ледве ходив по кiмнатi. Тож був прирече- ний уже не виходити з дому, отож, як я вже згадував, змушений був продати свiй гараж та авто. Тепер, особливо пiсля смертi зятя Володи- мира, звичному до чоловiчого товариства, йому було дуже сумно, оскiльки iз цього колишнього його товариства на той час частина уже помер- ла, частина сама постарiлася i стала немiчною, а частина, може, й не насмiлювалася його, хво- рого, своїми вiдвiдинами турбувати. Iз колишнiх його живих ще на той час друзiв i приятелiв, крiм мене, доки був здоровий, вiдвiдував його М.К.Iвасюта (помер 1992 р.), сусiди по будинку – проф. Ю.Гошко та лiкар М.Кравець, скульп- тор Я.Чайка, iнженер М.Матуляк, викладач Лi- сотехнiчного iнституту В.Падус, колишнi науко- вi спiвробiтники Р.Кирчiв, М.Вальо та Л.Сеник, письменники Р.Горак та В.Лучук. Я назвав ли- ше тих, при вiдвiдинах яких Степана Васильови- ча теж був присутнiй. Можливо, декого не запа- м’ятав. Коли вже у вузькому колi ми вiдзначали його 80-тi та 81-шi роковини з дня народження, то вже категорично заборонив нам виголошувати якiсь тости. Якось, ще декiлькома роками перед своєю смертю, нiби жартома, сказав менi Степан Васи- льович, що на випадок смертi, труну для себе вiн уже має. Я, звичайно, не повiрив, але коли якось почув це вiд нього вдруге, то звернувся з вiдпо- вiдним запитанням до його дружини, яка пiдтвер- дила, що труна ця в опаковцi стоїть у пiдвалi. А виготовили її йому брати Йосип та Омелян Ону- фрови iз Корчина у Стрийськiй столярнi. У цiй трунi, яку вiн сам собi замовив, i власними очима бачив, його i поховали на Личакiвському цвинта- рi бiля могили його батька. Рiвно за три тижнi до смертi Степана Васильовича я важко захворiв i злiг у лiкарню, де цих три тижнi i пролежав. Коли мене виписали з лiкарнi, i ми з дружиною увiйшли в кiмнату, – задзвонив телефон. Я пiд- няв трубку i почув голос дружини Степана Ва- сильовича Олександри Володимирiвни: “Михайле Лукичу! Ви вже дома?”. Кажу: “Тiльки що за- йшов у хату”. I тут вона продовжила: “Знаєте, а Стефцьо тої ночi помер вiд iнсульту. Ми вже його спорядили. Приїхав уже його двоюрiдний брат Михайло Лукич iз Тернополя”. Усе це вона вимовила спокiйно, врiвноважено, без будь-якого зворушення чи плачу. Вона мужньо зустрiла цю трагiчну хвилину в своєму життi. На християнський похорон Степана Васильо- вича прийшло досить багато людей, серед яких i багато менi незнайомих. При виносi труни з тi- лом покiйного хором заспiвали йому в цю його останню дорогу журливу журавлину пiсню “Ви- диш, брате мiй”.

Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата

Institution

Ähnliche Einträge