З архіву Івана Вагилевича

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Гвоздевич, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schlagworte:	Публікації
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7227
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	З архіву Івана Вагилевича / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 281-284. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-7227
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-72272010-03-26T12:00:55Z З архіву Івана Вагилевича Гвоздевич, С. Публікації 2009 Article З архіву Івана Вагилевича / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 281-284. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7227 uk Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації Публікації
spellingShingle	Публікації Публікації Гвоздевич, С. З архіву Івана Вагилевича
format	Article
author	Гвоздевич, С.
author_facet	Гвоздевич, С.
author_sort	Гвоздевич, С.
title	З архіву Івана Вагилевича
title_short	З архіву Івана Вагилевича
title_full	З архіву Івана Вагилевича
title_fullStr	З архіву Івана Вагилевича
title_full_unstemmed	З архіву Івана Вагилевича
title_sort	з архіву івана вагилевича
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Публікації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7227
citation_txt	З архіву Івана Вагилевича / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 281-284. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT gvozdevičs zarhívuívanavagileviča
first_indexed	2025-07-02T10:06:14Z
last_indexed	2025-07-02T10:06:14Z
_version_	1836529247506661376
fulltext	СТЕФАНIЯ ГВОЗДЕВИЧ. З архiву Iвана Вагилевича. 281 Публiкацiї Стефанiя ГВОЗДЕВИЧ З АРХIВУ IВАНА ВАГИЛЕВИЧА Stefania HVOZDEVYCH. From Ivan Vahylevych Archive. Серед членiв “Руської трiйцi” на початковому етапi їх дiяльностi було характерне зацiкавлення своїми рiдними селами та околицями, а пiзнiше – ширшими теренами. На жаль, частина їх наукової спадщини не опублiкована, а в архiвi Iвана Ваги- левича (1814-1866)1 є важливi рукописи, якi досi не введенi до наукового обiгу у повному обсязi. Про доробок Iвана Вагилевича у галузi ет- нографiї слов’ян, i українцiв зокрема, досить точно сказано у колективнiй монографiї “Ру- ська Трiйця...”, серед неопублiкованих статей пiдкреслено, що вiн також зiбрав етнографiч- ний матерiал i написав статтю про звичаї i вiрування, пов’язанi з вагiтнiстю жiнки i на- родженням дитини2. Григорiй Дем’ян у сво- їй монографiї пише про дану статтю – “Babi- ny u sÃlowian” – значно ширше i конкретнiше. Але помилково надруковано, що “...першi до- кументальнi свiдчення, що стосуються народно- го обряду, вiн [Вагилевич. – С.Г.] вiдносить до XIV ст.”3. Уважне опрацювання оригiналу руко- пису дозволяє стверджувати, що Вагилевич по- дав “16” столiття перших згадок про родильну обрядовiсть. Iван Вагилевич на початку наукової дiяльнос- тi цiкавився фольклором, етнографiєю не тiльки українцiв, але у порiвняннi цих же явищ куль- тури в iнших слов’янських народiв. Зокрема, про це промовисто свiдчить дана невеличка стаття, яка зберiгається у Вiддiлi рукописiв ЛНБ НАНУ iм. В.Стефаника. Народження – як етап родиль- 1Див.: Дем’ян Г. Iван Вагилевич – iсторик i народознавець.– К.: Наук. Думка, 1993.– 152 с. 2“Руська Трiйця” в iсторiї суспiльно-полiтичного руху i культури України.– К.: Наук. Думка, 1987.– С. 135. 3Дем’ян Г. Iван Вагилевич...– С. 116. ної обрядовостi – вчений розглядає через призму порiвнянь iз рiзних теренiв, але вживає народ- ний термiн “Babiny u sÃlowian”. Саме як комплекс дiй “народження” в українцiв називали “бабити”, “бабувати”4, тобто: допомогти породiллi, зав’яза- ти новонародженому пуп, чисто гiгiєнiчно змити дитину, запеленати її, укласти бiля матерi i догля- нути породiллю (у тому числi дати їй вiдповiдну їжу, напоїти, зачекавши, поки вiдiйде “мiсце” та закопати його). Перераховую дуже детально усi складовi дiй “баби”, щоб пiдкреслити, що Iван Вагилевич узяв значно ширше коло питань, анiж “бабини” – допомога при пологах; зокрема, вiн точно i послiдовно визначив рiзнi етапи родиль- ної обрядовостi, i зробив це значно ранiше, нiж росiйський вчений Дмитро Зеленiн, який визна- чає три етапи в усьому циклi родильної обрядо- востi5. У польськiй мовi є термiн babkarstwo – заняття повивальної бабки6. Такий вислiв можна вважати вiдповiдником до поширеного у рiзних регiонах України i у XX ст. термiну “бабити”, який охоплює цiлий комплекс дiй. Так, вислiв “повитуха побабила” чи прийняла дитину охоп- лює дiї: зав’язати пуп, вiдрiзати його, доглянути породiллю; опорядити породiллю (обмити її, на- поїти цiлющим чаєм чи юшкою з курки, закопати пород (мiсце) та iнше). Подiбно термiн “бабити” iз широким наванта- женням ритуальних дiй баби-повитухи вiдомий i у бiлоруськiй мовi. Це пiдтверджують запи- си сучасних етнографiв, опублiкованi у збiрнику “Радзiны: Абрад. Песнi”7, де часто зустрiчаємо вислови: “Раджалi y̌ хаце, звалi бабу, каб дзi- ця бабiла”8; “У час родаy̌ звалi бабу, што бабiць 4Польовi матерiали, зiбранi С.Гвоздевич за останнi два- дцять рокiв iз рiзних регiонiв України вказують, що збе- реглась ця назва iз вiдповiдним поясненням. 5Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография.– Мос- ква, 1991.– С. 319. 6Hessen Dymitr, StypuÃla Ryszard. Wielki SÃlownik polsko- rosyjski. OkoÃlo 75000 hаseÃl.– Warszawa; Moskwa, 1967.– 1344 p. [S] babka ж 1) 2); 3 (повивальна) бабка. 7Радзiны: Абрад Песнi. Укл. i сiстэм. Тэке таy̌ Г.А.Пятроy̌ская, апiсанне абрадаy̌ Т.I.Кухаронак; уступ. арт. i камент Г.А.Пятроy̌ская, Г.В.Таy̌лай, Т.I.Кухаронак; Рэдкал: А.С.Фядосiк i iнш.– Мiнск: Беларуская Навука, 1998.– 637 с. 8Там само.– С. 62. 282 1-2’2009 Народознавчi Зошити дзецi”9. “Мужык iшоy̌ i клiкаy̌ бабку-прыродуху (в. Колпень), бабку, яка роды прымаць (в. Пе- редзелка)10. “Да парадзiхi звалi бабку-повiтуху. Яна адразала пуповiну, падклаy̌шi кнiжку, пере- в’язвала льняной нiткай”11. Цi звороти, якi вира- жають початок пологiв та роль бабки-повитухи, як бачимо, з подiбним смисловим навантаженням, як в українцiв. У словнику сучасної української мови термiн “бабити” тлумачать як “займатися акушерством, приймати дiтей пiд час пологiв”12. Але у говорi гуцулiв зафiксовано як досi побутуючi лексеми: бабити, баблiня та iншi iз навантаженням, про яке ми говорили, так i в переносному значеннi13. Са- ме у лiнгвiстичних етюдах iз Гуцульщини опуб- лiкованi докладнi тлумачення термiнiв: Баба/414; Повитуха (часом iз прикм. сiльська, проста). Ко- лис бабила проста баба, тепер йак учена, то y̌же кушерка (Голб) [Бiлоберiзка, 35 карта]15; Бабити – 1) Бути бабою-повитухою, виконувати обов’яз- ки баби-повитухи. – Де твоя жiнка? – Ади, пiш- ла бабити (Бст Н.) [Бистриця Надвiрнянський. – С.Г.]; 2) Бути присутнiм при початку якоїсь роботи – Иван почаў бочку с пивом, йдiм, та будемо бабити (Рсш) [Росiшка – Рахiвський р-н Закарпатської обл. – С.Г.]16; Баблiня, Заняття акушерством. – Кобим ся збула того баблiня, та ни знаю яка бим рада (Рсш) (див. вище Рахiв- ський р-н Закарпатської обл.)17. При аналiзi по- ширення термiну “бабити” по територiї України у ХХ ст., дивно, що у словнику української мови Бориса Грiнченка зафiксовано тiльки термiн “ба- ба” на означення повитухи, пупорiзної баби: “Ба- ба, би, ж. 4) Повивальная бабка, акушерка; чаще съ эпитетом: баба-сповитуха, баба-пупорiзка”18. 9Там само.– С. 91. 10Там само.– С. 112. 11Там само.– С. 135. 12Великий тлумачний словник сучасної української мови.– 170000 слiв / Уклад. i голов. ред. В.Т.Бусел.– К.; Iрпiнь: Перун, 2003.– 1440 с. 13Гуцульщина: Лiнгвiстичнi етюди / Ред. кол.: Я.Закревська та iн.– К.: Наук. Думка, 1998.– С. 117. 14Там само.– С. 112. 15Там само.– С. 113. 16Там само.– С. 117. 17Там само.– С. 119. 18Словарь української мови / Упор. з додатком власного матерiалу Борис Грiнченко.– У 4-х т.– Т. 1 [А-Ж].– К.: Термiну “бабити” – у “Словнику...” Бориса Грiн- ченка не зафiксовано. Ця стаття I.Вагилевича не втратила своєї актуальностi i досi як за зiбраним матерiалом до теми сiмейної обрядовостi, так i до iсторiї етнографiї України та слов’ян. BABINY U SÃLOWIAN Świadectwa o babinach u sÃlowian, wyja̧wszy kil- ka zmianek zwyczajów o chrzcie, poczynaja̧ siȩ z 16 stol. Z krajowców w Polsce Stryjkowski, na poÃludniowej Rusi Hizeli, na póÃlnocnej Rusi M.CzuÃlkow, u ilirskich SÃlowian u Horutanów I.Waliwasor, u Serbów W.S.Karadżić. Z cudzo- ziemców Gwanini, Bartolomeides, Medniańsky i CzapÃlowicz. Nader ska̧py plon dla eortologa. Same babiny dziela sie na bycie w ciȩży, rodziny i wywód. Kobieta brzmienna1 to dla tego aby siȩ dziecko nie wyrodziÃlo. Na ten czas jest ona niedotykalna. Li zemsta niekiedy przez matkȩ na dziecko siȩ uzbraja: sa̧ to owe podléwanie aby dziecko byÃlo kalieka̧ i zaciȩcia w progi izb aby miaÃlo rozciȩta̧ warge. Kiedy ma siȩ dziecko porodzić ojciec gotuje koÃlyskȩ a matka pieluchy2. Jeśli kobieta dziecko poroni zowie siȩ to mieć grzéch – dziecie zaś poronione przechodzi w poczet Demonów. Doby rodzin staraja̧ siȩ ile możności ukryć wierza̧c że poÃlożnica lekko rodzić bȩdzie. Podczas samych rodzin gdy baba przyjdzie wydalaja̧ wszystkich mȩzczyzn z domu oprócz mȩża poÃlożnicy. Wtedy to na przemiane na dach chaÃlupy przylataja̧ goÃlȩbie – anioÃly i gawrony – czarty opowiedzić pryzsÃly jego los. Iż w chwili porodzenia wschodzi gwiazda dla szczȩśliwego jasna dla neszczȩśliwego ciemna. Kiedy poÃlog ciȩżki baba poÃlożnicȩ kadzi zioÃlami świȩco- nemi i oprowadza ja̧ trzy razy na okoÃlo dziży. U sÃlowian wschodniego kościoÃla xia̧dz czyta modlitwȩ rodzilna̧. Gdy baba dziecko odbierze zawia̧zuje mu pȩpek, (jeśli zawia̧że pÃloskonno-konopnym sznurkiem dziec- ko bȩdzie niepÃlodne) i jeśli jest pÃlci żeńskiej ubiera go w czepek i kÃladzie na dzieży3. Przy pierwszej ka̧peli dziecka baba leje w wodȩ miód (u uboższych mlieko) aby byÃlo lube, a ojciec wrzuca pieniȩdzy aby byÃlo bogate. Pieniȩdzy te dostaja̧ siȩ babie. Наук. Думка, 1996.– С. 12. СТЕФАНIЯ ГВОЗДЕВИЧ. З архiву Iвана Вагилевича. 283 Miejscami odsésuja̧ dziecko pierwszy raz krewne PoÃlożnicy. Nim dziecko wÃloża̧ w koÃlyskȩ kadza̧ jȩ świȩconemi zioÃlami. Od czasu rodzin do wywodu uważaja̧ poÃlożnicȩ za nieczysta̧ (syrowa – piesna), zta̧d pościel jej zasÃloniȩta i niewolno nikomu do niej siȩ zbliżyć z ma̧szczyzn oprócz mȩża. Do poÃlożnicy przychodza̧ w odwiedziny rodzeństwo i Pokreweństwo z przynosami sa̧ to ciasta, drób i napoje. Od narodzenia siȩ dziecka do chrzstu izba przez noc oświȩcona. Dzieje siȩ to dla tego aby Demony Kokieżnice (Krzygi – Leszy – Rojenice – Wi- le) dziecka niepodmieniaÃly. Z tej samej przyczyny zatykaja̧ w pieliuchȩ igÃlȩ lub spilkȩ i kÃlada̧ w koÃlyskȩ nóż lub co kolwek ba̧dź z kruźcu. Wówczas odzywaja̧ siȩ także pieśni babinne na poÃludniowej Rusi u ÃLemków i u ilirskich SÃlowian. Przy chrzcie jeśli dziecko pÃlacze mówia̧ że żyć bȩdzie. W przeciwnym razie umrze w krótce. Krzyżmy dostaja̧ siȩ dziecku (z nich pierwsza ma być jego szata̧ na sa̧dnym dniu) pieniȩdzy kumów daja̧ babie. Niektóre odcienia u narodów i szczepów sÃlowianskich Na poÃludniowej Rusi u Bojków przy ciȩżkim poÃlogu opasuja̧ babȩ pasem alby. Na póÃlnocnej Rusi przed rodzinami sadzaja̧ mȩża za stóÃl i podaja̧ mu jeść kaszȩ. Podczas porodzin wydalaja̧ go z izby, a gdy wróci czȩstuja̧ go jadÃlem z gorczycy, pieprszu, chrzanu, octu i bru posypanem cukrem, aby i on przy rodzinach tak jak poÃlożnica coś cierpiaÃl. Rodzeństwo i pokreweństwo posyÃlaja̧ oprócz pie- roga tak nazwana̧ poruszkȩ, jest to sucha, gotowana malina przyprawiona miodem lub cukrem. W Polsce aby demony dziecka nie podmie- niaÃly ka̧pia̧ dziecko przed zachodem sÃlońca i wodȩ wylewaja̧ jeśli po zachodzie ka̧pia̧, woda wylewa siȩ nazajutrz. Upowiwszy dzieciȩ matka ściska nosek palcami trzy razy i smoknie. U morawskich sÃlowian gdy poÃlożnica na pościeli leży za zasÃlona̧ jeśli jaki mȩzczyzna do niej przysta̧pi biora̧ kobiety jego kapelusz który potem opÃlacić musi. U Horutanów opowiedzić przyszÃly los dziecka przychodza̧ demony Rojenice. Ostatni odziaÃl babin jest wywód. Wowczas po wezwaniu baby poÃlożnica idzie z nia̧ do KościoÃla. Tu kapÃlan czyta nad nia̧ modlitwȩ oczyszalna̧. Z powrotem poÃlożnica zlewa babie rȩce woda̧ przez próg trzy razy daje jej bochenek chleba i kawaÃl pÃlotna4. Tu kila szczególnych gusÃl Dziecko w czepcu urodzone maja̧ za szczȩśliwe, równie jak chÃlopca do matki podobnego, a dziewczȩ do ojca. Co siȩ tyczy dni w niedzielȩ wrodzone jasno widza̧ce w środȩ i pia̧tek nieszczȩśliwe. Aby uchronić dziecko od wroków od urodzin przez dziewiȩć tygodni po zachodzie sÃlońca z domu ognia niedaja̧. PRZYPISY 1 NiepÃlodne z dziewiȩc miedz po trzy bylic zbieraja̧, gotuja̧ i odwar pija̧. 2 Wydaża siȩ czȩsto że rodzice matki przy urodzi- nach z radości dra̧ na sobie koszulȩ, w skutek czego dziecko bȩdzie na sobie wszystko zdzierać. 3 SÃlowianie laccy na Pomorzu w czasach przed- chrześciańskich mieli zwyczaj (jeśli byÃlo kilka córek) dziecie pÃlci żeńskiej dusić. 4 Jeśli by tego niezrobiÃla z jakich ba̧dź przyczyn i baba by umarÃla, Widmo baby bȩdzie za nia̧ chodzić i przypominać siȩ nawet na tamtym świecie. Див.: Vita S. Otton, I st., c. 32.– Str. 682. Переклад БАБИНИ У СЛОВ’ЯН Свiдчення про бабини, вiзьмiмо кiлька згадок про хрестильнi звичаї, починаються iз 16 ст. Iз землякiв у Польщi – Стрийковський, у Пiвденнiй Русi – Гiзель, у Пiвнiчнiй Русi – М.Чулков, у iллiрiйських Слов’ян у Хорутанiв – I.Вальвасор, у Сербiв – В.С.Караджич. З iноземцiв: Гуса, Нiнi, Бартомелеїдес, Меднянський i Чапловiч. Досить скупий матерiал для еортолога. Самi бабини подiляються на: перебування в тя- жi, народження та вивiд. Жiнка вагiтна1 має приспущенi очi, так роб- лять, щоб дитина не виродила (-сь). У той час вона є недоторканна. Коли через маму на дитину “порча” перейде: є то таке пiдливання, щоб дити- на була калiкою; i затинають у пороги хат, щоби мала розтяту губу. Коли має дитина народитись, батько готує колиску, а мама пелюшки2. Коли 284 1-2’2009 Народознавчi Зошити жiнка втратить дитину називають це – мати грiх – адже дiти втраченi переходять в ранг демонiв. Час родiв стараються, наскiльки це можливо, приховати, вважаючи, що полiжниця буде легко родити. Пiд час самих родiв, коли прийде баба, виганяють усiх мужчин з дому, окрiм чоловiка полiжницi. Тодi на дах хати прилiтають голуби – ангели i ворони – чорти, розповiсти про май- бутню її долю. Якщо в момент народження схо- дить зоря: для щасливого ясна, для нещасливого – темна. Якщо пологи тяжкi, баба обкурює по- лiжницю свяченим зiллям i обводить її три рази навколо дiжi. У слов’ян Схiдної церкви священик читає молитву родильну. Коли баба вiдбере ди- тину, зав’язує їй пупок (якщо зав’яже плоскiнно- конопляним шнурком дитя буде неплiдне), якщо є статi жiночої вбирає її у чепчик i кладе на дiжу3. Пiд час першої купелi дитини баба ллє у воду мед (а у бiднiших – молоко), щоб було лю́бе, а батько розкидає грошi, щоб було багате. Цi грошi дiс- таються бабi. Мiсцями годують дитину перший раз родички полiжницi. Перш нiж дитину покла- дуть у колиску, обкурюють її свяченим зiллям. Вiд часу пологiв i до виводу вважають полiж- ницю нечистою (сирова, прiсна). Тому постiль її завiшена i не можна нiкому до неї наближатись з мужчин, крiм чоловiка. До полiжницi приходять на провiдування батьки та родичi з приношення- ми: це вироби з тiста, дрiб [домашня птиця. – С.Г.], напої. Вiд народження дитини i до хрещен- ня хата цiлу нiч освiтлюється. Робиться для того, щоб демони-бешкетники – (кшигi, лєший, роєни- цi, вiли) не пiдмiняли дитину. З цiєї ж причини у пелюшки встромляють голки або шпильки i кла- дуть у колиску нiж або що-небудь з крицi. Тодi ж спiвають також пiснi бабиннi (у Пiв- деннiй Русi, у лемкiв, i в iллiрiйських слов’ян). Пiд час хрещення якщо дитина плаче, кажуть, що жити буде, у протилежному випадку – помре ско- ро. Крижми дiстаються дитинi (з них перша має бути його шатою на судний день), грошi кумiв дають бабi. Деякi особливостi у народiв i племен слов’янських На Пiвденнiй Русi, у бойкiв, при важких пе- реймах опоясують бабу поясом священика [за на- шими польовими матерiалами опоясували поро- дiллю. – С.Г.]. На Пiвнiчнiй Русi перед пологами садять чоловiка породiллi за стiл i дають йому їс- ти кашу. Пiд час пологiв виганяють його з хати, а коли повернеться частують його їжею з гiрчи- цi, перцю, хрону, оцту, посипаних цукром, аби i вiн при народженнi як полiжниця зазнав яко- гось болю. Батьки i родичi посилають крiм пиро- га так звану “порушку”: це суха зварена малина приправлена медом або цукром. У Польщi, щоб демони дитину не пiдмiнили, купають її перед за- ходом сонця i воду виливають; якщо пiсля заходу купають, вода виливається наступного дня вра- нцi. Уповивши дитину, мама стискає носик па- льцями три рази i цiлує. У моравських слов’ян, коли полiжниця лежить на постелi за заслоною, якщо якийсь чоловiк до неї приступить, то беруть жiнки його капелюх, який вiн мусить потiм ви- купити. У хорутанiв сповiстити майбутню долю дитини приходять демони Роєницi [Рожаницi? – С.Г.]. Останнiм роздiлом бабин є вивiд. Одразу ж пiсля того, як кличуть бабу, полiжниця iде з нею до церкви, тут священик читає над нею молитву очищальну. Пiсля повернення полiжниця зливає бабi руки водою, через порiг три рази, дає їй бохонку хлiба i кавалок полотна4. Тут кiлька детальних прикмет. Дитину народжену у чепцi вважають щасли- вою; так само як хлопця подiбного до мами, а дiвчину до батька. Що стосується днiв: у недiлю народжене – ясновидець, у середу i п’ятницю – нещасливий. Щоб охоронити дитину вiд урокiв, вiд народження протягом дев’яти тижнiв пiсля за- ходу сонця з дому вогню не дають. ПРИМIТКИ 1 Безплiднi з дев’яти меж збирають по три билини, варять i вiдвар п’ють. 2 Трапляється часто, що батьки матерi при на- родженнi з радостi деруть на собi сорочку, внас- лiдок чого дитина буде на собi все здирати. 3 Слов’яни, ляхи на Помор’ї, у дохристиянськi часи мали звичай (коли було кiлька дочок) дiтей жiночої статi душити. 4 Коли цього не зробила з будь-яких причин, а баба б померла – привид баби буде за нею ходити i нагадуватись, навiть на тому свiтi. Переклад Маркiяна Гвоздевича.

З архіву Івана Вагилевича

Institution

Ähnliche Einträge