Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України
Статтю присвячено проблемам правового регулювання в галузі охорони культурної спадщини України.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Історичний архів. Наукові студії |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72526 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України / О.С. Худолей // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 9. — С. 175-177. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-72526 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-725262014-12-25T03:02:09Z Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України Худолей, О.С. Огляди та повідомлення Статтю присвячено проблемам правового регулювання в галузі охорони культурної спадщини України. Статья посвящена проблемам правового регулирования в области защиты культурного наследия Украины. The articIe is devoted changes which happened in the industry of research Ukraine. 2012 Article Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України / О.С. Худолей // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 9. — С. 175-177. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72526 94(477) uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди та повідомлення Огляди та повідомлення |
| spellingShingle |
Огляди та повідомлення Огляди та повідомлення Худолей, О.С. Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України Історичний архів. Наукові студії |
| description |
Статтю присвячено проблемам правового регулювання в галузі охорони культурної
спадщини України. |
| format |
Article |
| author |
Худолей, О.С. |
| author_facet |
Худолей, О.С. |
| author_sort |
Худолей, О.С. |
| title |
Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України |
| title_short |
Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України |
| title_full |
Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України |
| title_fullStr |
Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України |
| title_full_unstemmed |
Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України |
| title_sort |
проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини україни |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Огляди та повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72526 |
| citation_txt |
Проблеми правового регулювання у галузі охорони культурної спадщини України / О.С. Худолей // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 9. — С. 175-177. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Історичний архів. Наукові студії |
| work_keys_str_mv |
AT hudolejos problemipravovogoregulûvannâugaluzíohoronikulʹturnoíspadŝiniukraíni |
| first_indexed |
2025-07-05T21:18:45Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:18:45Z |
| _version_ |
1836843349278982144 |
| fulltext |
Випуск 9
175
УДК 94(477)
О. С. Худолей
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
Статтю присвячено проблемам правового регулювання в галузі охорони культурної
спадщини України.
Ключові слова: пам’ятки, охорона, збереження, відновлення, дослідження.
Статья посвящена проблемам правового регулирования в области защиты
культурного наследия Украины.
Ключевые слова: памятники, защита, сохранение, восстановление, исследование.
The articIe is devoted changes which happened in the industry of research Ukraine.
Key words: national sight’ protection business, immobile sights, protection, renewal,
restoration, research.
На початку ХХІ ст., й особливо після
ухвалення основного регулюючого закону в
пам’яткоохоронній галузі України – Закон
України «Про охорону культурної спадщини»,
знову пожвавилося обговорення пріоритетів
збереження та охорони пам’яток в Україні.
Окремі аспекти окресленої теми знаходили
висвітлення в публікаціях таких дослідників,
як В. Акуленко [1], В. Вечерський [2; 3],
В. Горбик [4; 5], Г. Денисенко [4; 5],
С. Заремба [8].
Метою даної статті є спроба висвітлення
проблем українського законодавства, щодо
охорони культурної спадщини України.
Так В. Акуленко відзначав, що «Україні,
яка визнала верховенство міжнародного
права над внутрішнім, доцільно внести
відповідні корективи до законодавства про
порядок встановлення і зняття монументів,
які мають бути гармонійним аспектом в
історико-архітектурному середовищі, а не
суверенним ідеологічним гранітним домінантом».
Здійснення ідеологічної конверсії монумен-
тальної пропаганди вчений пропонував
зробити задля «деполітизації і ренесансу
українського мистецтва і культури, необхідно
для утвердження незалежності держави»
[1, с. 324-325].
На думку дослідника, українцям варто
було б запозичити розумний досвід із
законодавчої практики Франції щодо
вирішення фінансових і організаційних
проблем збереження культурної спадщини,
де «пам’ятки минулого, порівняно з нашими,
перебувають у зразковому стані». Там, як
зазначає В. Акуленко, «держава взяла курс
на заохочення промислового меценатства,
тобто на залучення до реставрації
пам’яток культури капіталів великих фірм,
яким це також вигідно (податкові пільги,
реклама, престиж)» [1, с. 337].
Акцентуючи увагу на проблемах
відомчого характеру, створення центральних
і регіональних органів збереження та
охорони пам’яток, учений окремо зупиняється
на церковних пам’ятках. Він справедливо
відзначає, що Закон України «Про свободу
совісті та релігійні організації», відновивши
історичну справедливість щодо репресованої
церкви, надав їй статус юридичної особи й
повернув тотально секуляризовані жовтнем
1917 року собори, костели, синагоги й
мечеті, над якими понад сім десятиліть
глумився і які нівечив войовничий атеїзм,
що цим самим «по суті відкрито шлях до
врятування багатьох пам’яток архітектури,
адже щоб від реставрувати їх, держава в
сучасних кризових умовах не має ні коштів,
ні можливостей» [1, с. 338].
Однак, те, що релігійним організаціям
надано право засновувати для цього
реставраційно-будівельні підприємства,
В. Акуленко пропонує оцінювати зважено.
«За досить песимістичними прогнозами
Історичний архів
176
фахівців, – пише він, – невдовзі більшість
переданих церкві культових споруд у разі
нефахової реставрації будуть зіпсовані,
особливо це стосується давнього малярства».
На думку вченого, «принцип законності
вкотре дає збої і збереження пам’яток
лишається на тому самому низькому рівні до
чергового емоційного сплеску-протесту
громадськості». У цьому контексті В. Акуленко
слушно актуалізує потребу встановлення
дієвого і «творчого» контакту між органами
охорони пам’яток, релігійними організаціями
й реставраційними установами. В цьому він
вбачає гармонію релігійного і світського
аспектів відновлення й збереження історико-
художньої цінності пам’яток, їхньої краси
[1, с. 340].
Унаслідок більш як десяти років дискусії
про потребу єдиного державного органу в
українській пам’яткоохоронній справі в
березні 2002 р. постановою Кабінету Міністрів
України було, зрештою, створено центральний
урядовий орган, який зосередив у своїх руках
охорону нерухомих пам’яток України.
Офіційно він має назву «Державна служба
охорони культурної спадщини» (яка з 2006 р.
має назву «Державна служба з питань
національної культурної спадщини»), входить
до складу Мінкультури і мистецтв України
(нині Міністерство освіти і науки культури та
туризму України) й фінансується за його
рахунок. У межах компетенції цієї служби
знаходяться розробка та подання на
погодження з Міністерство освіти і науки
культури та туризму України проектів
державних програм охорони культурної
спадщини, ведення Державного реєстру
нерухомих пам’яток України, виявлення,
дослідження та документування об’єктів
культурної спадщини, ведення списків цих
об’єктів, підготовка пропозицій щодо вилучення
пам’яток із Державного реєстру нерухомих
пам’яток України, забезпечення підготовки
подання Кабінету Міністрів України пропозицій
щодо занесення у зазначений реєстр пам’яток
національного значення, обґрунтування пропо-
зицій про знесення, зміну та переміщення
(перенесення) пам’яток тощо [10].
Так, В. Горбик і Г. Денисенко переконані,
що «Сучасний підхід до збереження й
використання культурних цінностей неможливий
без організаційних і структурних змін, без
удосконалення системи державного управління
пам’яткоохоронною справою» [4, с. 139.
Цілком очевидно, що теоретичною (як
власне і практичною) проблемою номер
один у цій площині є інтенсивний обмін
думками працівників державних установ у
галузі збереження та охорони нерухомих
пам’яток в Україні, а також представників
громадських та наукових організацій, які
безпосередньо, на професійному рівні,
займаються цими питаннями.
Надзвичайно цікавими у цій площині є
думки В. Вечерського. У контексті вивчення
сучасного стану державного забезпечення
збереження та охорони архітектурної
спадщини України дослідник пропонує
широку серію роздумів стосовно того, чому
він є таким, і власне яким може бути цей
стан у державотворчій перспективі.
На початку роботи «Втрачені об’єкти
архітектурної спадщини України» (2002)
В. Вечерський згадує теорію львівського
мистецтвознавця Андрія Дороша, висловлену
ще 1982 р. Згідно з нею втрати культурної та
мистецької спадщини мають бути визнані як
такі, що є неодмінною передумовою поступу
людства, бо інакше воно просто «задихнулося
б» під масою накопичених минулих
цінностей. В. Вечерський виправдовує
позицію А. Дороша загальнополітичним
кліматом епохи «пізнього застою» [2, с. 9].
Однак, сьогодні така позиція держави і
громади навряд чи буде адекватною ситуації.
У грудні 2004 р. (також у квітні 2007 р.)
було прийнято Закон України «Про внесення
змін до Закону України «Про охорону
культурної спадщини». У ньому простежується
тенденція до вдосконалення правничих норм
щодо збереження та охорони нерухомих
пам’яток України, закладених базовим законом
у 2000 р. Зміни, щоправда, стосуються
введення в юридичну термінологію таких
понять, як «дослідження» та «пристосування»
культурної спадщини, деякого розширення
видової класифікації об’єктів культурної
спадщини [11, с. 72], уточнень, але не
змінюють основної парадигми пам’ятко-
охоронної справи в Україні, затвердженої у
2000 р. й провадженої після того.
Невід’ємною складовою законодавчого
забезпечення національної пам’яткоохоронної
справи є також створення і підведення
Випуск 9
177
юридичної бази під державні програми зі
збереження, охорони, використання та
дослідження пам’яток культурної спадщини.
Упродовж другої половин 1990-х рр. – на
початку ХХІ ст. в Україні діяло декілька
таких урядових програм, що сприяли
розвитку охорони та реставрації нерухомих
пам’яток.
Принагідно зазначимо, що тенденції ринку
останніх років дають підстави стверджувати,
що культурна спадщина України може
служити не останнім джерелом поповнення
бюджету (в тому числі – необхідного для
реставрації пам’яток), адже екскурсійно-
туристична справа за цей час помітно
комерціалізувалася. Належна підтримка з
боку держави може принести чималу
користь на шляху до визнання культурної
спадщини України однією з найприбутковіших.
У підсумку відзначимо: за роки незалежності
сталися відчутні зміни в законодавстві
України щодо охорони культурної спадщини.
Докорінно змінилися вся парадигма законо-
давця у галузі збереження та охорони
нерухомих пам’яток. Однак, не бракує і
проблем, які пов’язані насамперед із відомчими
розмежуваннями, а також конкретними
механізмами реалізації положень законодавства
про збереження, охорону та використання
пам’яток культурної спадщини України.
Втім зміни неможливі без проблем, адже
саме вони їх підживлюють, стимулюють до
теоретичного та практичного вдосконалення,
у тім числі – на законодавчому рівні, в
різних інституціях і відомствах.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Акуленко В. На перехресті закону і совісті: нариси, памфлети, спогади / В. Акуленко. – К. : Українська
енциклопедія, 2001. – 456 с.
2. Вечерський В. Виникнення і розвиток міжнародної охорони культурних цінностей // Праці центру
пам’яткознавства / В. Вечерський / Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. – К., 2004. – Вип. 6. –
С. 225–238.
3. Вечерський В. Від редактора Державного реєстру національного культурного надбання / В. Вечерський //
Пам’ятки України. – 1999. – № 2–3. – С. 1–2.
4. Горбик В., Денисенко Г. Проблеми дослідження і збереження пам’яток історії та культури в Україні /
В. Горбик, Г. Денисенко // Український історичний журнал. – 2004. – № 2. – С. 133–145.
5. Горбик В., Денисенко Г. Проблеми дослідження і збереження пам’яток історії та культури в Україні /
В. Горбик, Г. Денисенко // Український історичний журнал. – 2003. – № 3. – С. 143–151.
6. Дулов О. Пам’яткознавство як наука / О. Дулов // Пам’ятки України. – 1993. – Ч. 1-6. – С. 138–139, 203.
7. Дьомін М. Першочергові заходи для виявлення та охорони нерухомих пам’яток культурної спадщини /
М. Дьомін // Вісник Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – 2003. – № 1. – С. 65–
70.
8. Заремба С. Нариси з історії українського пам’яткознавства / С. Заремба – К. : Аранта, 2002. – 204 с.
9. Кремень В. Україна: проблеми самоорганізації / В. Кремень, Д. Табачник, В. Ткаченко – К. : Промінь, 2003. –
Т. 2. – 463 с.
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини» //
Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – С. 74-80.
11. Постанова Верховної Ради України від 4 березня 2004 р. «Про інформацію Кабінету Міністрів України про
стан збереження об’єктів соціально-культурного призначення в процесі приватизації та цільового їх
використання у післяприватизаційний період» // Голос України. – 2004. – 2 квітня. – С. 8.
12. Прибєга Л. До питання термінологічних визначень у пам’яткоохоронній методиці / Л. Прибєга // Праці
центру пам’яткознавства / Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. – К., 2003. – Вип. 5. – С. 18–
35.
13. Прибєга Л. Територіальна охорона об’єктів культурної спадщини/ Л. Прибєга // Праці центру
пам’яткознавства / Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. – К., 2004. – Вип. 6. – С. 3–15.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Багмет М. О., д.і.н., професор, проректор, завідувач кафедри Чорноморського державного
університету ім. Петра Могили;
Колісніченко А. І., д.і.н., професор Чорноморського державного університету ім. Петра
Могили.
© Худолей О. С., 2012 Дата надходження статті до редколегії 31.03.2012 р.
|