Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект)
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2004
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72765 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) / О. Тищенко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2004. — Вип. 10. — С. 50-54. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-72765 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-727652014-12-30T03:01:49Z Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) Тищенко, О. Лексикографія: теорія та практика 2004 Article Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) / О. Тищенко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2004. — Вип. 10. — С. 50-54. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72765 161.2.81’373.46:81’23 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексикографія: теорія та практика Лексикографія: теорія та практика |
| spellingShingle |
Лексикографія: теорія та практика Лексикографія: теорія та практика Тищенко, О. Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) Лексикографічний бюлетень |
| format |
Article |
| author |
Тищенко, О. |
| author_facet |
Тищенко, О. |
| author_sort |
Тищенко, О. |
| title |
Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) |
| title_short |
Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) |
| title_full |
Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) |
| title_fullStr |
Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) |
| title_full_unstemmed |
Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) |
| title_sort |
семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Лексикографія: теорія та практика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72765 |
| citation_txt |
Семантичні процеси в українській термінології початку xxi століття (психолінгвістичний аспект) / О. Тищенко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2004. — Вип. 10. — С. 50-54. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT tiŝenkoo semantičníprocesivukraínsʹkíjtermínologíípočatkuxxistolíttâpsiholíngvístičnijaspekt |
| first_indexed |
2025-07-05T21:29:54Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:29:54Z |
| _version_ |
1836844051520815104 |
| fulltext |
Лексикографічний бюлетень 50
Оксана Тищенко, к. ф. н.
Інститут української мови НАН України (Київ)
УДК 161.2.81’373.46:81’23
СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНСЬКІЙ
ТЕРМІНОЛОГІЇ ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ
(ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ)
Досі не було сумніву в тому, що термін як слово чи
словосполучення, що точно позначає спеціальне поняття певної галузі,
повинен бути стилістично нейтральним і однозначним, а
функціонування науково-термінологічної та виробничо-професійної
лексики, як правило, обмежується науковим стилем та мовою людей,
пов'язаних із певною виробничою сферою. Винятками є
детермінологізація та вживання вказаної групи лексики в художніх
творах із метою, зокрема, відповідної характеристики персонажів.
Однак міжстильова взаємодія веде до якісної зміни елементів
системи, зокрема функціонування слова-терміна в художньому творі
супроводжується естетизацією його лексичного значення [2]. Слово не
втрачає ознак терміна, проте набуває конотативних значень завдяки
незвичайній сполучуваності, характерній такому тропу, як метафора.
Проте явище конотативності у термінології спостерігається не лише
в художніх текстах. За умов тривалого вживання деяких
детермінологізованих слів чи словосполучень у певному контексті
великою кількістю мовців відбувається формування у них стійкої
конотації – негативної чи позитивної (згадаймо, що детермінологізація
як соціально мотивоване явище міграції термінів за межі своїх
терміносистем може відбуватися при асиміляції термінів
загальновживаною лексикою [9, с. 130], наприклад шок, контакт,
транс тощо).
Згодом явища розмовної мови починають упливати на життя слів у
терміносистемах: поява відтінків значення або нових лексичних
значень на заміну дефініції в детермінологізованій одиниці впливає
на термін і вимагає або його заміни, або актуалізації.
Зазвичай це відбувається в терміносистемах тих наук, які вимагають
урахування етичних аспектів, а проблеми, що потрапляють у межі
інтересів науки, стосуються широкого загалу (політична, економічна,
медична сфери тощо).
Наприклад, у вітчизняній дефектології на означення дітей із
психічними та фізичними вадами існувало кілька назв: дефективні,
аномальні. У суспільстві ж сформувалося стійке неприйняття
словосполучень дефективна дитина, аномальна дитина. Набувши в
загальнорозмовній мові негативних конотацій, ці назви як терміни
суперечать Міжнародній конвенції прав дитини. Це саме стосується і
слова на означення дитини із вадами мовленнєвого розвитку – логопат
(через асоціацію із терміном психопат, який так само зазнав упливу
розмовної негативної конотації), і назви закладів для дітей із певними
вадами – спеціальні школи для розумово відсталих дітей (скорочено:
спецшколи), які згодом перейменували у допоміжні школи, але і цей
термін на сьогодні видається неприйнятним.
Пропозиції вчених-дефектологів щодо заміни згаданих термінів на
інші (наприклад діти з вадами психофізичного розвитку, діти зі
спеціальними (особливими) потребами, неповносправні
діти) спричиняють нові проблеми: по-перше, велика кількість слів у
складі терміна перетворює його в опис явища і ускладнює оперування
ним, по-друге, імовірно, що нові терміни так само набуватимуть
негативних конотацій, як і попередні.
Інші терміни у зв’язку із суспільно-економічним розвитком
змінюють знак конотації, напр., комунізм, капіталізм, інтелігенція,
бізнесмен, радянський та багато інших. Це відбувається спочатку поза
Лексикографічний бюлетень 51
терміносистемою, а потім такі одиниці активно вживаються як
характеристики і в не позбавлених ідеологізації наукових текстах,
наприклад з політології чи історії, у словниках енциклопедичного
характеру.
Сьогоднішня широко розгорнута європейська інтеграція (і загалом
глобалізація) спричиняє актуалізацію запозичених термінів як таких, що
у свідомості певної категорії мовців ніби "облагороджують"
позначувані ними поняття і вживаються натомість українським або
раніше запозиченим синонімічним назвам, порівняйте: бізнес і справа,
діло; бізнесмен і підприємець; президент і голова; менеджер і управник,
управитель; супермаркет і універмаг та багато інших.
Отже, імовірно, що виражальні можливості термінів як результат
існування додаткових значень (конотативності) у термінології внаслідок
впливу норми розмовної на норму в терміносистемі існують як у
художньому, так і в науковому дискурсах. При цьому слово зберігає
ознаки терміна (детермінологізацію не виявлено).
Останнім часом у мовознавстві значення набуває статусу
ключового поняття лінгвістики, основної пізнавальної одиниці, яка
формує образ світу людини (натомість мовним засобам – фонетичним,
звуковим, граматичним, лексичним). Відтак саму мову трактують не як
систему знаків [5, с. 604], а як "специфічний вид знакової діяльності" [9,
с. 318], систему орієнтирів діяльності людини [4, с. 19]. Не дивно, що й
під час вивчення цього явища все частіше звертаються до
психолінгвістики, що її визначають як науку про те, які психічні
процеси супроводжують процес породження й сприйняття мови,
оволодіння іноземної мови тощо; як "певний ракурс, у якому вивчають
мову, мовлення, пізнавальні процеси" [10, с. 4–5]; як науку, що
органічно входить до системи психологічних наук [4, с. 20]; як "галузь
мовознавства, що вивчає закономірності процесу мовлення у
співвідношенні з мовою як системою знаків" [9, с. 501].
Виокремленню психолінгвістики як окремої науки сприяє її
прикладний аспект: взаємодія з усіма прикладними галузями психології,
зокрема з етнопсихологією, психологією масової комунікації,
психологією реклами і пропаганди, психіатрією і корекційною
педагогікою (дефектологією), психологією праці й ергономікою тощо
[4].
Отже, предметом психолінгвістики є співвідношення особистості
(мовна спроможність) зі структурою і функціями мовленнєвої
діяльності (мовленнєва діяльність) та мовою як головною твірною
образу світу (мова), отже: мовна спроможність – мовленнєва діяльність
– мова. Тобто в центрі вивчення є зв’язок між тим, коли, що і як хоче
сказати (або сприймає) учасник мовного спілкування і тим, які мовні
засоби він для цього використовує (або як розуміє використані
кимсь). Мова – це характерний для людського суспільства специфічний
вид знакової діяльності, який полягає у застосуванні історично
усталених у певній етнічній спільноті артикуляційно-звукових актів для
позначення явищ об’єктивної дійсності, їх ідеальних відображень у
свідомості з метою обміну між членами спільноти осмислюваною
інформацією; мовна діяльність – застосування усіма членами етнічної
спільноти таких актів; мовлення – процес реалізації мовної діяльності,
об’єктивний прояв мови, якому притаманна варіативність на рівні усіх
одиниць мови [9, с. 318].
У психології, нейро- і психолінгвістиці мовленнєву діяльність
розглядають як активний, цілеспрямований, мотивований, предметний
(змістовний) процес генерування й рецепції інформації, сформульованої
за допомогою мови, думки і спрямованої на задоволення
комунікативно-пізнавальної потреби людини в процесі спілкування
(О. Виноградова, Л. Виготський, О. О. Леонтьєв, О. М. Леонтьєв,
О. Лурія та ін.). Спиратимемося ще на виокремлення Л. Щербою трьох
Лексикографічний бюлетень 52
аспектів мови: мовленнєвої діяльності (процеси говоріння і розуміння
мови, мовлення); мовної системи (словник і граматика), мовного
матеріалу (сукупність усього, що говорять і сприймають у різних
ситуаціях).
Отже: мова (природна мова людини на противагу штучним мовам) –
це певна знакова система, код і правила вживання цих знаків, матеріал і
результат мовленнєвої діяльності; мовлення – конкретний процес
говоріння і сприймання, мовленнєва діяльність – один із видів
діяльності людини (поряд із трудовою, ігровою тощо), що має мотив,
мету, з одного боку, і певні етапи (орієнтація, планування, реалізація
плану, контроль) – з іншого.
На нашу думку, дослідження термінологічних систем з погляду
психолінгвістики є необхідним, оскільки дозволяє звернутися до
термінів не лише як до засобу номінації, але і як до системи
орієнтирів, необхідної для діяльності людини в навколишньому
речовому й соціальному світі, для створення певного "образу світу",
зокрема "професійного образу світу" [4, с. 19].
Для цього слід з’ясувати:
- виражальні можливості термінів (ізольованих та в контексті різних
стилів) у сприйманні мовцями різних категорій;
- особливості актуалізації ближчого і дальшого значення слова-
терміна у свідомості професіонала певної галузі та непрофесіонала;
- основні підходи до формування професійного образу світу в
сучасному лінгвістичному контексті.
Уважаємо, що здійснити це можна, виконавши завдання таких
блоків (деякі з аспектів розглянуто в цій статті):
1. Виражальні властивості термінів: мовна ситуація і сучасні
теоретичні напрацювання з питань функціонування термінів у різних
стилях.
2. Теоретичне обґрунтування психолінгвістичного підходу до
визначеної проблеми; визначення місця термінів у формуванні
професійного образу світу.
3. З’ясування взаємовідношення асоціації та конотації; поняття
суб’єктивізму в науковій мові, зокрема в лексикографії.
4. Українська термінологія в контексті європейської інтеграції:
причини й наслідки змін у лексичному складі різних терміносистем.
5. Експеримент: теоретичне підґрунтя, види й методика, матеріали,
база.
Сучасні теоретичні напрацювання, спрямовані на дослідження
функціонування термінів у художніх творах, образності у термінології,
емотивного значення термінів, не охоплюють повною мірою проблеми
конотативності термінів у названому нами аспекті, зокрема у межах
терміносистеми.
У праці "Образність у термінології фізики елементарних частинок"
Г. Дядюра досліджує метафоризацію як засіб номінації нових реалій:
білий карлик, чорна діра, електронна хмаринка, кольоровий заряд голого
кварка тощо. Йдеться про термінологізацію загальновживаних слів,
коли утворюється поєднана асоціативними зв’язками система термінів,
що нагадує організацію художнього твору. Однак із часом у науковому
контексті образність таких метафор стирається: відбувається процес,
протилежний описаному нами вище, коли недетермінологізовані
одиниці з деяких причин набувають образності, додаткових значень [1].
Т. Катиш виявляє мотивацію творення письменниками-фантастами
нових термінів на означення вигаданих реалій (кварк, машина часу),
аналізує художні прийоми порівняння, метафоризації тощо із
використанням термінів, напр: Апарат матеріалізував мислительну
енергію напряму – як рослини сонячну; Підморгнув індикатор; Вуса,
голки антен тощо [3].
Однак терміни в цих ілюстраціях слугують передусім на означення
об’єктів як предметів зображення, а не засобів, через це не мають
Лексикографічний бюлетень 53
виражальної властивості. Коли ж термін виступає засобом зображення,
напр.: ланцюгова реакція життя, апендикс еволюції, то йдеться,
напевне, про вже детермінологізовані одиниці, які у складі метафори
точно змальовують явище, однак не створюють додаткового образу,
пов’язаного з хімією, анатомією, медициною та ін.
Ми ж наголошуємо на іншому аспекті функціонування термінів у
художньому дискурсі, коли терміни і професіоналізми, потрапляючи за
волею автора в поетичний контекст, набувають конотації і формують
підтекст твору не будучи детермінологізованими ["І впевнено, з опори
рими, // Ось вірш, як стріл, необоримий, // Зростає аркою рядка";
"Поет - мотор! Поет-турбіна! // Поет - механік людських мас, //
Динамомайстр, будівничий, // Повстань майбутнього сурмач, // Що
конструює День над Ніччю" (Є. Маланюк)]. Переважна більшість
термінів не зберігають набутої образності поза поетичним текстом [8].
Емотивне значення та проблема адекватного перекладу термінів є
предметом дослідження К. Маркса [6]. Наголосивши на емотивній
властивості мови, автор стверджує, що одним із джерел мовних ресурсів
експресії в різних жанрах сучасної літератури є науково-технічна
термінологія та спеціальна лексика.
Знову ж таки йдеться про детермінологізовані мовні одиниці,
наприклад географічні (вулкан, повінь, пустеля, айсберг), спортивні
(рекорд, марафон) тощо, загальновживані значення яких сприймають
однаково носії різних мов, причому для виявлення конотативного
значення цих слів обов’язковим є контекст, певна ситуація.
Ми висловлюємо припущення, що деякі терміни поза будь-яким
текстом є емотивно навантаженими. Скажімо, термін клімакс (від грец.
драбина) ширше відомий як назва періоду зниження лібідо та згасання
функції статевих залоз у людини [7]. Відтак, його загальнорозмовна
конотація – “інтимне”, “ небажане”, “ неприємне” – спричиняє
подекуди несприйняття (навіть серед філологів) літературознавчого
терміна клімакс на означення висхідної градації (синонім –
ампліфікація) [9].
Зі слів контора, кабінет і офіс, які функціонують на означення тієї
самої реалії, третій термін сьогодні вживають значно активніше, ніж
другий, а тим більше перший. Це, певно, відбувається через те, що
термін офіс, окрім власне позначення поняття, несе додаткову і,
безперечно, позитивну інформацію: престижно, авторитетно, модно,
сучасно, тоді як слово контора вживають в іронічному значенні. Так,
вислів Працюю на фірмі менеджером. Маю свій офіс має не більше
предметної інформації, ніж фраза Працюю на підприємстві
управителем. Маю свою контору, але звучить престижно,
авторитетно, модно, сучасно, тобто виражає ставлення мовця до
інформації і формує певне ставлення реципієнта до інформації.
К. Маркс справедливо стверджує, що неофіційна термінологія має
яскраве експресивне забарвлення: врубити в розмовній мові електриків,
накрився у мові інженерів тощо. Проте сам автор зауважує, що такі
слова не витісняють своїх аналогів офіційної термінології, а існують
паралельно [6]. У цьому й полягає відмінність між згаданими словами
професійної мови і термінами, негативні конотації яких вимагають
їхньої заміни, як, наприклад, терміни дефективна, аномальна дитина в
дефектології чи рос. старородящая (новий термін – рос.
великовозрастная роженица) у медицині.
Таким чином, ми окреслили загальні напрями психолінгвістичного
дослідження семантичних процесів у сучасній термінології, що дасть
змогу експериментально виявити й кваліфікувати відповідні
екстралінгвальні чинники формування українських терміносистем.
Лексикографічний бюлетень 54
Література
1. Дядюра Г. Образність у термінології фізики елементарних
частинок. – Українська термінологія і сучасність. Зб. наук.
праць. – К., 2001.
2. Карпова В. Термін і художнє слово. – К., 1967.
3. Катиш Т. Термінологічна лексика як художньо-образний
засіб сучасної української фантастики. – Українська
термінологія і сучасність. Зб. наук. праць. – К., 2001.
4. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики. – М.: Смысл,
1999.
5. Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990.
6. Маркс К. Емотивне значення та проблема адекватного
перекладу термінів. – Українська термінологія і сучасність.
Зб. наук. праць. – К., 2001.
7. Словник іншомовних слів. За ред. Л. Пустовіт. – К., 2000.
8. Тищенко О. Терміни як виражальні засоби індивідуально-
авторського трактування сутності митця та процесу творчості
у поезіях Євгена Маланюка. – Українська термінологія і
сучасність. Зб. наук. праць. – К., 1998.
9. Українська мова. Енциклопедія. – К.: Укр. енцикл., 2000.
10. Фрумкина Р. Психолингвистика. – М., 2001.
|