Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка
У статті класифіковано лексичні групи ділової лексики, зібраної в “Словарі української мови” Бориса Грінченка. Підтверджено, що орієнтування автора на народну мовну основу визначила систему пріоритетів у доборі реєстрового матеріалу: найширше в словнику репрезентовано законодавчу й канцелярську лекс...
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2005
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72818 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка / Л. Тименко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 12. — С. 74-78. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-72818 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-728182014-12-31T03:01:49Z Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка Тименко, Л. Лексикографія, лексикологія: теорія та практика У статті класифіковано лексичні групи ділової лексики, зібраної в “Словарі української мови” Бориса Грінченка. Підтверджено, що орієнтування автора на народну мовну основу визначила систему пріоритетів у доборі реєстрового матеріалу: найширше в словнику репрезентовано законодавчу й канцелярську лексику, тоді як не зафіксовано дипломатичної. 2005 Article Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка / Л. Тименко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 12. — С. 74-78. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72818 161.2.81‟374.373.46 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія: теорія та практика |
| spellingShingle |
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія: теорія та практика Тименко, Л. Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка Лексикографічний бюлетень |
| description |
У статті класифіковано лексичні групи ділової лексики, зібраної в “Словарі української мови” Бориса Грінченка. Підтверджено, що орієнтування автора на народну мовну основу визначила систему пріоритетів у доборі реєстрового матеріалу: найширше в словнику репрезентовано законодавчу й канцелярську лексику, тоді як не зафіксовано дипломатичної. |
| format |
Article |
| author |
Тименко, Л. |
| author_facet |
Тименко, Л. |
| author_sort |
Тименко, Л. |
| title |
Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка |
| title_short |
Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка |
| title_full |
Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка |
| title_fullStr |
Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка |
| title_full_unstemmed |
Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка |
| title_sort |
ділова лексика в “словарі української мови” бориса грінченка |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72818 |
| citation_txt |
Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка / Л. Тименко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 12. — С. 74-78. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT timenkol dílovaleksikavslovaríukraínsʹkoímoviborisagrínčenka |
| first_indexed |
2025-07-05T21:31:59Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:31:59Z |
| _version_ |
1836844182326476800 |
| fulltext |
Лексикографічний бюлетень 74
Лідія Тименко
*
Інститут української мови НАН України (Київ)
УДК 161.2.81‟374.373.46
ДІЛОВА ЛЕКСИКА В “СЛОВАРІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ”
БОРИСА ГРІНЧЕНКА
У статті класифіковано лексичні групи ділової лексики, зібраної в “Словарі
української мови” Бориса Грінченка. Підтверджено, що орієнтування автора
на народну мовну основу визначила систему пріоритетів у доборі реєстрового
матеріалу: найширше в словнику репрезентовано законодавчу й канцелярську
лексику, тоді як не зафіксовано дипломатичної.
Серед публікацій, присвячених українському письменникові,
вченому, педагогу, громадському діячеві Борисові Дмитровичу
Грінченку, є чимало таких, які містять глибокий філологічний аналіз
виданого за його редакцією «Словаря української мови». Дещо менше
приділяли уваги історії написання та перевидання цієї визначної праці, а
також описові лексичного складу словника [7, с. 60 - 63].
Працю Б. Грінченка високо оцінили не тільки сучасники, а й
нащадки. Численні покликання на словник надибуємо в багатьох як
термінологічних, так і перекладних російсько-українських словниках,
що виходили в наступні роки. Зокрема, у реєстрі «Словника ділової
мови» за ред. М. Дорошенка, М. Станіславського та В.Страшкевича
зафіксовано близько 50 виразів, винотованих зі «Словаря» Б. Грінченка
[5]. І сьогодні цей словник становить цінну лексикографічну пам‟ятку,
яка не втратила ні практичного, ні наукового значення.
Ми дослідили ділову лексику, зафіксовану в «Словарі української
мови». Його джерельна база засвідчує, що офіційно-ділових документів
автор не розписував, а тому ділова лексика не має прикладів з
відповідного стилю мови. Проте очевидним є те, що подані слова
яскраво репрезентують саме офіційно-діловий стиль української мови.
Українська ділова лексика є невід‟ємною частиною літературної
мови. Вона формувалася на власній мовній основі за загальними
словотвірними моделями, засвоюючи все те, що доти вироблялося
* © Л. Тименко, 2005
Лексикографічний бюлетень 75
століттями. Офіційно-ділова термінологія залежить від розвитку
соціально-правових відносин у суспільстві. Це відкрита мовна група,
яка зі зміною суспільно-політичних формацій зазнає перетворень,
зумовлених потребами державного життя.
Специфіка ділової термінології полягає в тому, що нею
користуються не лише вузькі групи професіоналів, а й широкі кола
носіїв загальнонаціональної мови, які протягом свого життя тією чи
іншою мірою вступають у відносини з різними організаціями: судами,
нотаріальними конторами, юридичними органами та ін. На відміну від
багатьох інших терміносистем, ця група лексики є однією з
найвідкритіших. До її складу входять також цілі ряди суспільно-
політичної, економічної, фінансової, виробничої, побутової та іншої
лексики. Вона є базовою в законотворчих документах держави, бо
кожне слово закону, судового вироку нерідко має доленосний характер
не лише в житті однієї людини, а й держави в цілому.
Поняття «ділова мова» витлумачуємо як мову ділових стосунків
установ з іншими організаціями та громадянами, а також як мову
міжособистісних ділових стосунків. Тривалий час українська офіційно-
ділова лексика перебувала під великим впливом російської мови, через
що нерідко утворювалася за російськими зразками, здебільшого
внаслідок калькування. У словникових статтях питомі українські
терміни часто вилучали зовсім або ж пересували на друге або третє
місце, пор. защитник, захисник, оборонець. Це зумовлено тим, що в
Україні судочинство, нотаріальна справа, правове та інше діловодство
переважно послуговувалися російською мовою. Найскладнішим в
унормувальному процесі виявилося завдання відбору з синонімічного
ряду одного слова, яке б найточніше відбивало суть позначуваного
поняття й мало стилістично нейтральний характер.
У зв‟язку з цим уважаємо за доцільне проаналізувати відображення
названої групи лексики в «Словарі української мови» Б. Грінченка.
У ньому трапляється власне канцелярська лексика: відповідно
1
[1,
с. 224]; засвідчити/засвідчувати [2, с. 93]; учиняти [4, с. 370]; чинити
[4, с. 462]; рада (судня рада) [4, с.2]; радити [4, с. 2]; розгляд [4, с.38];
дія/діяння [1, с. 393].
1 Слова, виділені курсивом, і приклади в дужках подано в тому ж
правописному варіанті, що й у «Словарі української мови» Б. Грінченка.
Лексикографічний бюлетень 76
Кожен із жанрів офіційно-ділового стилю (законодавчий,
адміністративно-канцелярський, дипломатичний) послуговується
своїми різновидами паперів: акт (В наших церковних і монастирських
архивах усякі дієписні … акти) [1, с. 6]; грамота (У руках царська
грамота) [1, с. 321]; декларація [1, с. 367]; декрет (із значенням «вирок,
рішення») [1, с. 367]; догана [1, с. 406]; доручення [1, с. 427]; заповіт [2,
с. 82]; заява [2, с. 120]; лист визволений (документ про визволення з
кріпосного або рабського стану) [2, с. 362]; наказ [2, с. 491]; оповістка
[3, с. 59]; постанова [3, с. 368]; угода [4, с. 314]; указ [4, с. 326] та ін.
Зафіксовані в Словарі й загальні назви установ та різних закладів:
інституція (Вірують у правду нової інституції і вбачають у мирових
посередниках правдивих судей) [2, с. 199]; суд [4, с. 225]; волость
(волосне правління) [1, с. 251]; губерня / губернія [1, с. 335]; писарня
(Пішли в писарню до волосного писаря) [3, с. 153]; кантора [2, с. 215];
канцелярия [2, с. 215]; сенат [4, с. 114]; палата [3, с. 88].
Заслуговують на увагу також назви посад у державному апараті,
господарчих та громадських організаціях, конторах: бурмистр /
бургомістр [1, с. 113]; возний [1, с. 248]; депутат (От цариці знов
приказ: прислати до столиці депутатів) [1, с. 368]; десятник (помічник
старости на селі) [1, с. 373]; дорадець [1, с. 425]; жандарм / жандар [1,
с. 475]; суддя / судящий [4, с. 225]; помічник [3, с. 298]; кошовий [2,
с. 296]; комисар [2, с. 275]; отаман [3, с. 75]; служащий [4, с. 153];
управитель [4, с. 348]; староста [4, с. 199]; підпомагач [3, с. 176];
консул [2, с. 278]; посол / посел (депутат парламенту, сейму) [3, с. 366].
Є в Словарі й слова – назви професій, уживаних у діловодстві:
голова (Зібралась рада, голова щось торочив…) [1, с. 301]; писар
(канцелярист, секретар) [3, с. 153]; секретарь [4, с. 112]; заступник [2,
с. 103]; канцелярист / канцеляриста [2, с. 215]; заказник (той, хто
приказує, прикажчик) [2, с. 45].
Кожна галузь науки, суспільного життя, виробництва
послуговується своєю термінологією. Залежно від сфери
обслуговування ділова мова звертається то до суспільно-політичної
лексики: завод / завід [2, с. 17]; капиталиста [2, с. 217]; біднота /
бідночі [1, с. 62]; то до фінансово-економічної: карбованець [2, с. 221];
витратка / трата; [1, с. 194; 4, с. 279]; банкрут, банкрутство [1,
с. 27]; безгрішшя / безгрошев’я [1, с. 39]; капитал [2, с. 217]; кошт [2,
с. 297]; одиниця [3, с. 39]; оплатки (податок) [3, с. 58]; оплать (видатки)
[3, с. 58]; дохід [1, с. 5]; плата [3, с. 192]; борг (кредит, борг) [1, с. 86];
Лексикографічний бюлетень 77
гроші [1, с. 331]; трата [4, с. 279]; збиток [2, с. 123]; розщот [4, с. 63],
готівка / готовик [1, с. 319] і т. д.
Значну частину функціонально маркованих одиниць становить
лексика адміністративно-юридична, до якої належать
спільнослов‟янські за походженням слова актово-ділового вжитку та
спеціальна офіційно-юридична термінологія: відміняти [1, с. 219];
надати / надавати [2, с. 479]; наказувати [2, с. 492]; постановляти [3,
с. 369]; підписувати (Я підпишу на суді оправдання) [3, с. 175];
стверджати / стверджувати (Люблинську унію ствердив) [4, с. 201];
доносити [1, с. 421]; записувати [2, с. 79]; зарахувати [3, с. 88];
керувати [2, с. 236]; оскаржувати [3, с. 67]; розроблювати /
розробляти [4, с. 55]; скасувати [4, с. 132]; скликати [4, с. 136];
сприяти [4, с. 190]; учиняти [4, с. 370]; свідок / свідчий [4, с. 107]; суддя
[4, с. 225]. Стилістична доцільність використання дієслів зумовлена
прагненням авторів урізноманітнити лексичні засоби, оскільки
основною рисою офіційно-ділового стилю є узагальненість та
абстрагування.
Однозначності сприйняття та використання набули в офіційно-
діловій мові назви дії та її виконавця віддієслівними іменниками, які
також є в «Словарі української мови» Б. Грінченка: виконання,
висвідчення [1, с. 164, с. 184]; піклування, правування (управління) [3,
с. 186, с. 400]; розрахування, розшукування [4, с. 55, с. 63]. Тенденція до
узагальнення фактів та явищ, а також до абстрагування спричинила
використання абстрактних іменників: законність, недбалість,
неправість (несправедливість, беззаконня) [2, с. 52, с. 543, с. 555],
самостайність / самостійність [4, с. 101]; відвічальність
(відповідальність) [1, с. 206]; дешевість [1, с. 373] та інші. Адже
віддієслівні іменники, на думку А. П. Коваль, «забезпечують потрібну
діловому стилю однозначність, а водночас і узагальненість змісту. Ця
однозначність і узагальненість створює атмосферу ділової значущості,
офіційності…» [6, с. 164].
Потрібно відзначити й звертання, що є в досліджуваній праці:
Вельможний пане, високоповажний добродію [1, с. 133, с. 188], Ваша
милість [2, с. 425], Пане Добродію [3, с. 91]; пані [3, с. 93].
Адміністративно-законодавча термінологія, зафіксована в «Словарі
української мови» Б. Грінченка, у подальшому зазнала семантичного
розщеплення: вона стала вираженням іншої ідеології – терміни
набували нового соціального змісту, зберігаючи своє лексичне
Лексикографічний бюлетень 78
значення. Новий зміст вкладався в правову термінологію: арешт [1,
с. 9]; власність [1, с. 244]; закон, злочин / злочинство [2, с. 51, с. 161];
купівля / купля [2, с. 327].
Відомо, що за джерельною базою, добором лексичного матеріалу
словник був зорієнтований на народну основу – «слова народної мови»,
«народні слова». Цей принцип визначав систему пріоритетів у
використанні джерел: на першому місці – записи народнорозмовної та
фольклорної мови, дібраної з різноманітних етнографічних та інших
видань, а також записаної безпосередньо з уст народу, а потім уже інші
джерела, зокрема літературні твори. Прямим наслідком такої орієнтації
стала далеко не повна відповідність реєстру словника фактичному
станові української мови кінця ХІХ – початку ХХ століття, збіднення
словника, особливо тематичних груп суспільно-політичної, культурно-
освітньої, наукової лексики [8].
За нашими спостереженнями, у “Словарі української мови”
найширше представлено лексику адміністративно-канцелярського та
законодавчого підстилів і майже не зафіксовано дипломатичної. Це
зумовлено принципами добору та опрацювання реєстру.
Література
1. Грінченко Б. Словарь української мови: Т. 1. – К.: Лексикон, 1996.
2. Грінченко Б. Словарь української мови: Т. 2. – К.: Лексикон, 1996.
3. Грінченко Б. Словарь української мови: Т. 3. – К.: Лексикон, 1996.
4. Грінченко Б. Словарь української мови: Т. 4. – К.: Лексикон, 1996.
5. Дорошенко М., Станіславський М., Страшкевич В. Словник ділової мови
(російсько-український). – Мюнхен, 1993.
6. Коваль А. П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1982.
7. Копиленко Н. Б. З історії «Словаря української мови» Бориса Грінченка //
Українська мова і література в школі. – 1990. – № 7.
8. Тараненко О. О. Мовна скарбниця українського народу. Словарь
української мови: в 4 т.– К.: Лексикон, 1996.
|