Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови)
У статті висвітлюються питання лексико-семантичної актуалізації образу луг як одного з найтиповіших і найбільш смислово насичених просторових поширювачів концепту земля в українській словесності. Здійснено зіставне дослідження типів контекстуальних реалізацій аналізованого образу в системі народної...
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2005
|
| Schriftenreihe: | Лексикографічний бюлетень |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72819 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) / Н. Калинюк // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 12. — С. 79-83. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-72819 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-728192014-12-31T03:01:53Z Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) Калинюк, Н. Лексикографія, лексикологія: теорія та практика У статті висвітлюються питання лексико-семантичної актуалізації образу луг як одного з найтиповіших і найбільш смислово насичених просторових поширювачів концепту земля в українській словесності. Здійснено зіставне дослідження типів контекстуальних реалізацій аналізованого образу в системі народної пісні та напрямків їх семантичного розвитку в авторській поезії, простежено основні типи метафоризації та мовно-естетичної трансформації. Наголошено на тому, що в авторській поезії арсенал лексичних конкретизаторів образу луг значно ширший, а його семантична структура істотно динамічніша. 2005 Article Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) / Н. Калинюк // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 12. — С. 79-83. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72819 161.2.81‟42.374 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія: теорія та практика |
| spellingShingle |
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія: теорія та практика Калинюк, Н. Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) Лексикографічний бюлетень |
| description |
У статті висвітлюються питання лексико-семантичної актуалізації образу луг як одного з найтиповіших і найбільш смислово насичених просторових поширювачів концепту земля в українській словесності. Здійснено зіставне дослідження типів контекстуальних реалізацій аналізованого образу в системі народної пісні та напрямків їх семантичного розвитку в авторській поезії, простежено основні типи метафоризації та мовно-естетичної трансформації. Наголошено на тому, що в авторській поезії арсенал лексичних конкретизаторів образу луг значно ширший, а його семантична структура істотно динамічніша. |
| format |
Article |
| author |
Калинюк, Н. |
| author_facet |
Калинюк, Н. |
| author_sort |
Калинюк, Н. |
| title |
Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) |
| title_short |
Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) |
| title_full |
Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) |
| title_fullStr |
Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) |
| title_full_unstemmed |
Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) |
| title_sort |
просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72819 |
| citation_txt |
Просторовий поширювач луг у лексико- семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) / Н. Калинюк // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 12. — С. 79-83. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT kalinûkn prostorovijpoširûvačluguleksikosemantičníjparadigmíkonceptuzemlânaprikladípoetičnoímovi |
| first_indexed |
2025-07-05T21:32:01Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:32:01Z |
| _version_ |
1836844184456134656 |
| fulltext |
Лексикографічний бюлетень 79
Наталія Калинюк
*
Інститут філології і журналістики Вінницького
державного педагогічного університету
ім. М. Коцюбинського (Вінниця)
УДК 161.2.81‟42.374
ПРОСТОРОВИЙ ПОШИРЮВАЧ ЛУГ У ЛЕКСИКО-
СЕМАНТИЧНІЙ ПАРАДИГМІ КОНЦЕПТУ ЗЕМЛЯ (НА
ПРИКЛАДІ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ)
У статті висвітлюються питання лексико-семантичної актуалізації
образу луг як одного з найтиповіших і найбільш смислово насичених
просторових поширювачів концепту земля в українській словесності. Здійснено
зіставне дослідження типів контекстуальних реалізацій аналізованого образу в
системі народної пісні та напрямків їх семантичного розвитку в авторській
поезії, простежено основні типи метафоризації та мовно-естетичної
трансформації. Наголошено на тому, що в авторській поезії арсенал лексичних
конкретизаторів образу луг значно ширший, а його семантична структура
істотно динамічніша.
У семантико-стилістичній парадигмі концепту земля просторовий
образ луг є одним із найближчих до смислової домінанти. У системі
його контекстуальних значень, реалізованих у поетиці народної пісні та
мовостилях українських авторів, фіксуємо практично всі значення,
показові для визначальної щодо нього поетичної універсалії [3].
В українській лінгвістиці вже є певний досвід функціонально-
семантичного аналізу просторового поширювача концепту земля – луг.
Зокрема, спеціальну увагу народнопісенній семантиці цього образу
присвячує С. Єрмоленко. Дослідниця вказує на те, що луг є широко
вживаною просторовою народнопісенною константою, її активне
функціонування „зумовлене поетикою народної пісні, в якій картина
природи виступає відповідним зачином, настроює на вираження
психічного, емоційного стану людини” [1, с. 82]. Очевидно, варто
наголосити й на етнолінгвістичному значенні цього образу, який
окреслює сакральний топос, функціонує як узагальнене художнє
позначення місця, де розгортаються зображувані події. Саме тому образ
*© Н.Калинюк, 2005
Лексикографічний бюлетень 80
луг часто актуалізується вже в зачині народнопісенного твору,
виконуючи не стільки денотативну, скільки орнаментальну функцію:
“Ой на дубі, в темнім лугу, Кричить пугач: пугу! пугу! Вертай коня,
козаченьку, Вже не знайдеш домівоньку, – Ні домівки, ні родини, Ані
вірної дружини” (з нар. балади). Аналогічна тенденція до використання
загалом десемантизованих обставинних конструкцій із компонентом луг
простежується також в авторських мовостилях: „О ридай же, молись:
ходить осінь у лузі” (П. Тичина); „Йшли та й зупинились три тополі в
лузі” (Б. Олійник); „У лузі калиною стань ненароком” (М. Руденко); „З
раннього квітня шепоче до осені В лузі дібровному тиха полосиця”
(А. Малишко). Останні з наведених прикладів ілюструють іще одну
показову тенденцію текстової реалізації образу луг – його
народнопісенний зв‟язок із поняттями гай, діброва, ліс і – вужче –
калина, верба. Порівняймо: Що то в полі за верба, Що без кореня
зросла? (з нар. балади); „Ой зацвіла калинонька в лузі, Чогось моє
серденько в тузі” (з лір. пісні); „Аби у лузі зацвіла калина”
(М. Руденко); „Мабуть, хтось їм загодя повідав, що верба у лузі
зацвіла” (І. Гнатюк); „Зелена гілка в лузі на вербі від доторку твого
зів’яне” (Д. Павличко).
На противагу народній поетиці, де образ луг практично не виконує
функції денотата простору, автори активно включають цей образ в
обставинні конструкції локативної семантики. Вияскравлюючи цей
семантичний аспект, поети варіюють синтаксичні моделі, скажімо,
константну народнопісенну обставину у лузі урізноманітнюють іншими
типами прийменникових конструкцій, що актуалізують не тільки
горизонтальний (в лугах, на лугах, на лугу), але й вертикальний
(спустити на луги, понад лугами) контекст аналізованого образу.
Наприклад: „Спустила хмарка на луги Мережані подолки” (П. Тичина);
„Вечори над полем, вечори імлисті, На лугах калина мріє весен двісті”
(А. Малишко); „День стоїть, наповнений .. тишею, що стигне на лугу”
(І. Гнатюк); „Плаває понад лугами сизий вербовий пушок” (М. Руденко).
Цікавим свідченням вибудовування вертикальної парадигми образу луг
є його співвіднесення за шкалою низ / верх, що уможливлює
асоціативно-образний зв‟язок луг (низ) // небо (верх): „котиться між
голубих лугів Хмарина ніжна з білими плечима” (І. Драч).
Частотними є також приклади включення образу луг у розгорнуту
вертикально-горизонтальну модель національного простору, що на
лексико-граматичному рівні виражається структурами переліку,
Лексикографічний бюлетень 81
ампліфікації тощо: „А друзів крізь віки єднають верби, рідний луг та
лісові струмки” (М. Руденко); „І вбачаю раннім часом луг, і поле, й
сіножать” (Д. Павличко)
В окремих випадках семантика просторового поширювача помітно
периферизується, поступаючись місцем темпоральному значенню, як-
от: „Любив? – Давно. Цвіли луги” (П. Тичина).
Арсенал запозичених із народної пісні конкретизацій образу луг
включає також контекстуальний різновид лужечок-бережечок. Із
погляду народнопоетичної логіки така парна структура є цілком
умотивованою, оскільки: „пісенна формула дає змогу використовувати
різні варіанти, в яких слово-поняття луг асоціюється .. з поняттям
„берег”, звідки й утворюються подвійні прикладкові структури, як,
наприклад, берегом-лугом, лугом-долиною” [1, с. 79]. Ці структури
засвідчують структурно-смислову філіативність, продовжуючи
побутувати в українській поетичній мові у практично незмінному
вигляді. Пор.: “Ой при лузі, при лужечку-бережечку,/ Ой там Катя воли
пасла” (з нар. пісні ) і „Розкололась земля. Наставала велика розплата.
За лужком-бережком багряніли картини пожеж” (А. Малишко).
Народнопісенне зближення загалом не споріднених понять луг –
байрак залишається актуальним тільки для поетики народної пісні, де
відповідні номінації вживаються як контекстуальні синоніми: “Да не
шуми, луже, зелений байраче, Не плач, не журися, молодий козаче” (з
нар. балади). Для авторських ідіостилів його рефлекси не показові.
Важливим аспектом мовноестетичного освоєння народнопісеного
образу луг є його епітетизація. Відомо, що традиційним
народнопісенним означенням до аналізованого просторового
поширювача луг у його прямому лексичному значенні «поросла травою
і кущами лука, що використовується як пасовисько та сіножать»
виступає епітет темний: "Темними лугами – Шовкова травиця…
Козаки гуляли, Пана виглядали”. Наведений приклад є переконливим
свідченням того, що колірний компонент у семантичній структурі
епітета темний цілковито десемантизується, натомість домінує
конотативне значення „небезпека” (його підтверджує наступний
сюжетний розвиток пісні). Цікаво, що в мові сучасної української поезії
епітетне словосполучення темний луг не має такого виразного
трагічного забарвлення, пов‟язуючись радше із колірними та часовими
параметрами поетичної мови: „На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю
обніма Нема кінця їй в темнім лузі і повороту вже нема”. Водночас
Лексикографічний бюлетень 82
аналіз мовотворчості українських поетів дає змогу виокремити
найтиповіші напрямки оказіональної епітетизації просторового
поширювача луг, не показові для стилістики народної пісні. Загалом їх
можна систематизувати за такими семантичними напрямками:
- уточнювально-просторова ознака: „Закували зозулями, задзвеніли
дубами, Білим клекотом сонця Луги придніпрові” (Д. Павличко);
- колірна характеристика: „Але живуть Луги сріблясті, Де травам
знов дано цвісти” (А. Малишко);
- звукова семантика: „стоголосий грає луг” (В. Вовк).
Вище уже частково порушувалося питання експресивної конотації
аналізованого образу. Додамо, що у багатьох пісенних творах образ луг
творить спільне асоціативне поле із мотивами туги, страждання,
розпачу тощо (це особливо яскраво простежується у зразках баладного
жанру). Відповідне смислове зближення часто відбувається на рівні
римованих фігур народнопісенного паралелізму: “Ой зацвіла калиночка
в лузі, Чогось моє серденько в тузі”. Ймовірно, усталенню такого
зв‟язку значною мірою сприяла звукова схожість слів у формах
непрямих відмінків: “Як полетів сокіл із туги та в луги, Да й сів же
сокіл на зеленім дубі”; “Вороний коню, грай ти підо мною, Та розбий ти
тугу мою. Розбий, розбий тугу по темному лугу”. Наведені приклади
переконливо підтверджують, що позиція римованого співвіднесення
слів є надзвичайно сприятливою контекстуальною передумовою для
оформлення стійких асоціативних зв‟язків.
Продуктивність указаного асоціативно-смислового зближення луг –
туга підтверджує також його народнопоетичний різновид луг – жаль,
сум: “Сіла-м на галузку, та й зачала-м кувати Аж ся яли з жалю всі
луги розлягати” (з лір. пісні); “Ой, кряче, кряче та чорненький ворон –
Та й у лузі над водою; Ой плаче, плаче козак молоденький На конику
вороному” (з балади); “Ой у лузі на галузі Там соківка гніздо вила,
Гніздо вила та й говорила: – Та й нащо мені та й гнізда того, Та коли
нема сокола мого” (з балади). Помітно, що у наведених фрагментах
семантика луг – туга, печаль вияскравлюється також за рахунок
опосередкованих образних значень та асоціацій цього ж тематичного
поля (ворон, зозуля – орнітосимволи нещастя, провісники лиха; над
водою – сум, печаль).
Аналіз поетичної динаміки просторового поширювача луг, що
реалізується в рамках лексико-семантичної парадигми концепту земля,
засвідчує виразну філіативність, продовжуваність домінантних
Лексикографічний бюлетень 83
семантичних аспектів, генетично закорінених у поетиці народної пісні,
однак в авторській поезії арсенал його лексичних конкретизаторів
значно ширший, а семантична структура істотно динамічніша.
Література
1. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності. – К.: Довіра, 1999.
2. Словник символів / За ред. О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. – К.: Ред.
часопису “Народознавство”, 1997.
Ольга Царук
*
Інститут філології і журналістики Вінницького
державного педагогічного університету
ім. М. Коцюбинського (Вінниця)
УДК 161.2.81‟42.374
ЛЕКСИЧНА ОПОЗИЦІЯ “ВІЧНІСТЬ – МИТЬ” В
УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ
ХХ СТОЛІТТЯ
Стаття присвячена розглядові універсальної темпоральної лексичної
опозиції вічність – мить, що відбиває основні, об’єктивно зумовлені
семантичні характеристики номінації часу. Дослідження здійснене на
матеріалі української поезії другої половини ХХ ст.
Установлено, що лексико-семантичні парадигми номінацій вічність та
мить засвідчують ряд спільних напрямків їх поетичної актуалізації та
метафоризації, а також конституюють специфічні типи мовно-естетичних
трансформацій аналізованих номінацій. З’ясовано, що функціональне
навантаження компонентів лексичної опозиції вічність – мить в українській
поезії д. п. ХХ ст. відбиває різні ступені їх текстової кореляції.
Для мови поезії другої половини ХХ ст. час є однією з визначальних
категорій, навколо відповідної лексеми формується одне з
найпотужніших семантичних полів із широким арсеналом засобів його
контекстуальної реалізації. Воно охоплює номінації часових відрізків,
* © О. Царук, 2005
|